Magazine РАЗОМ, July 2017, №4 (Montreal) by Media Group РАЗОМ

RENÉE LA ROCHELLE-CHUMAK

ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ ENSEMBLE À MONTRÉAL /MAGAZINE UKRAINIEN CANADIEN

ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

ПОДІЇ

ВІДЛУННЯ ПІСНІ НЕ СТИХАЄ В СЕРЦІ

ТРАДИЦІЇ ТА КУЛЬТУРА

Липень | Juillet | July 2017 №4

того Лаврентія вя С і чц рі а н и ен л О ої Острів Cвят aint-L aurent S ve eu fl le s n da e èn él L’île Sainte-H ce River n re aw L t n ai S e th in d Saint Helen’s Islan

TOGETHER IN MONTREAL/UKRAINIAN CANADIAN MAGAZINE

у МОНРЕАЛI

TREMBITA ON 105.1 FM EVERY MONDAY AT 20 :30 WEB RADIO ZABAVA AT WWW.RADIOTREMBITA.CA

Caisse populaire Ukrainienne de Montreal Українська Народна Каса у Монтреалі

razom.media

СПЕЦІАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ НОВОПРИБУЛИХ!

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

ОЩАДНИЙ РАХУНОК БЕЗ АБОНЕНТСЬКОЇ ПЛАТИ ПРОТЯГОМ 1 РОКУ Поточні рахунки • Позики • Інвестиції • Заощадження Кредитні картки VISA, MASTERCARD • Електронні банківські послуги Міжнародні грошові перекази • Страхування життя, житла і майна

Українська • Français • English • Českа • Română • Polska • Русский 3250 Est rue Beaubien, Montreal, QC, H1X 3C9 Tel.: (514) 727-9456 Fax.: (514) 727 5886

www.desjardins.com/caisseukrainienne

Pay

Acces Guaranteed 100% Secure

Mobile version available BlackBerry App World

У НОМЕРI: Інтерв’ю з засновницею українських інституцій Résidence ukrainienne та Villa ukrainienne мadame Renée LaRochelle-Chumak.

Сторінка Генерального консульства України в Торонто: “Ігри нескорених”

Переможці конкурсу “Видатні українці Канади” в Країні кленового листка

Україна в програмі стажувань Mitacs Globalink Research Internship

Громадський діяч та волонтер професор Олександр Романко

Гурт “ДахаБраха”

Юрій Білак. Фотолітопис новітньої історії України

Кохання, відроджене війною

Ольга - велика княгиня київська

“Готуємо разом” - сторінка цікавих рецептів

Ой чий то кінь стоїть…

Дитяча сторінка

Спаржа - радіє тіло, шлунок і душа

Огляд випускного вечора в українській школі

Відлуння пісні не стихає в серці

Contactez RAZOM à Montréal montreal@razommedia.ca +1(514)463-4971 3260 Rue Beaubien Est, Montréal, QC, H1X 3C9 www.radiotrembita.ca Stepan BALATSKO, rédacteur en chef de RAZOM à Montréal

у Липні Дочекалися ми абсолютного літа, бо ж на календарі липень - надія літа, середина цвіту, розкішний, щедрий і різнобарвний бенкет року. Чарівна краса цього місяця з його тихими і зоряними ночами, свіжими і росяними світанками, запашним і цілющим різнотрав’ям, теплими короткими грозами навіває дивовижний спокій серед шаленого ритму життя. Саме час насолоджуватися сповненою яскравими фарбами благодаттю природи, коли солодкі запахи розливає липа, а в них вплітається аромат спілих, туго налитих соком ягід та сіна упереміж з пахощами степових трав, коли городи й поля обдаровують овочами, ліс - кошиками грибів. Хоч і хочеться просто зараз полишити справи і віддатися відпочинку, зробити це випадає не всім... Саме їм додадуть гарного настрою свята, одне з яких - 150 років від дня народження - масштабно і урочисто відзначає Канада - країна, що радо приймає українців, відкривши їм двері 125 років тому, і стала й стає для них другою батьківщиною. Свят у липні чимало: після палких поцілунків 6 липня у Всесвітній день поцілунку, плетіння вінків та стрибків через вогнище на Івана Купала (7 липня) можна по-домашньому тепло або веселим і корисним відпочинком на природі провести суботу й неділю, а там вже й 12 липня - День святих Петра і Павла. Вітатимемо цього місяця з іменинами не тільки Іванів, Петрів та Павлів, а й Ольг, адже 24 липня вшановуємо рівноапостольну княгиню Ольгу, якій присвячена одна із статей липневого “Разом”.

Сьогодні повідаємо вам, як пройшов щорічний звітний концерт хору «Відлуння», що при осередку СУМ у Монреалі. Читайте також про випускний вечір у монреальській українській школі імені митрополита Андрея Шептицького. Сподіваємося що цікавим і надихаючим буде для Вас інтервю з визначною постаттю української громади Монреалю, засновницею українських інституцій для людей золотого віку Résidence ukrainienne та Villa ukrainienne, мadame Renée LaRochelle-Chumak. Відомого у світі майстра фотографії Юрія Білака громадянина Франції і патріота України представлено у рубриці “Нашого цвіту”. Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю зі старшим науковим співробітником IBM Canada, професором Торонтського університету, волонтером, громадським активістом та ініціатором включення України в програму стажування студентів “Mitacs Globalink Research Internships” Олександром Романком. Тим, хто знає колоритний український гурт “ДахаБраха”, і тим, хто чує про нього вперше - інтерв’ю з фронтменом цього музичного квартету Марком Галаневичем. Читайте, бо це цікаво й пізнавально, про іпотерапію - ефективну методику лікування кіньми. Також можете більше дізнатися про спаржу, а ще пропонуємо кілька цікавих рецептів страв.

Команда

у Монреалі

Вітаємо зі 150-літтям! Многая літа, люба Канадо!

РАЗОМ Editor: Viktoriya MATVIYENKO Copy Editor: Nataliya RUSYN PR-manager: Oksana PLATONOVA Graphic Design: Volodymur MELNIK, Andriy PROTSKO, Natalia BUKAVYN Сontributors: Ol’ha KHALASH, Anastasiia GARAY, Mariana STEFAK, Dar’ya KOLOS, Olenka KOLOMYYSKA, Kalyna DYACHUK Project Coordinator: Vadym MATVIYENKO

The publisher may not have the same standpoints with the author of a printed material. Advertisers are responsible for the content of their commercial ads. Published by РАЗОМ Media Group All rights reserved info@razom.media | razom.media Printed by VIVAMPRINT.COM

ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ

razom.media

French-Canadian Angel in Ukrainian Community of Montreal.

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

In a picturesque area of Rosemont Petite Patrie surrounded by beautiful greenery emerges two beautiful buildings: Ukrainian Residence located at 6300 – 8 avenue and The Ukrainian Villa at 6400 8th avenue between Beaubien and Bellechasse. These two establishments serve the Ukrainian Community and more importantly The Senior Citizens of that community for the past three decades. The both Residences are completely equipped to allow for a dignified lifestyle with a focus on feeling one is truly on vacation. The peace of mind of being amongst familiar surroundings is a considerable comfort and asset to the residents. A few blocks from the Residence and Villa is an amazing park where the Ukrainian Community still gathers. It is situated on the wonderful grounds belonging to St. Sophie`s Cathedral, where the annual Ukrainian festival takes place for the entire community. Naturally, this park bears the name Park of Ukraine. However, who is at the origins of these realizations? The Ukrainian magazine ”Together in Montreal” is fortunate today to meet its main contributor - Madame Renée LaRochelle-Chumak.

• Madame Chumak, you come from a French-Canadian family, but you have made a huge contribution to the Ukrainian Community. Please tell us how this all began? - The introduction into the Ukrainian Community started by being introduced to Mr. Ben (Bohdan) Chumak in 1957, who becomes my husband three years later. We got married in the beautiful Ukrainian Greek Catholic church «Assumption of the Blessed Virgin Mary» and since then i have adopted Ukraine in my heart. They have a saying in French «prend mari - prend pays». I was raised in a Catholic family and was implicated in the church community and it’s daily duties. Therefore there is no doubt as to my implications with the Ukrainian Community. Having a communications background I had many contacts in the fashion and political arena’s. In such, I wanted my experience to have an input in helping the Ukrainian Community. The first contacts I had with the Ukrainian Community were positive and engaging from many people. At this point I began organizing fashion shows implicating the ladies from the Ukrainian Parish, which became a huge success. After my initial fashion show is where I met Olga Wysoczanskyj who offered to help me by volunteering. Eventually, in frequenting the activities within the Ukrainian Community I observed the social isolation of the aging population.

It is at that point that in 1972, with the help of Olga Wysoczanskyj who was our secretary, I started «The Ukrainian Golden Age Club» «TRIDENT». For me, Olga was a great friend, my sister and overall my guide into the Ukrainian Community that included folklore costumes, cuisine, dance, and religious traditions, etc... With the formation of the Golden Age Club, «TRIDENT» I became the president for the following eight years. Many times during weekly events, half of the afternoons were informative (i.e. notaries, lawyers, medical, priests etc...) and the other half was bingo and coffee. After some time I realized the need in constructing a Residence for the aging population. By chance, I happened to be driving by one day and passed the offices of la Société Canadienne d’hypothèques et de Logement (SCHL.) This is a Federal government branch that loans funds in the construction of buildings. At that moment I realized that God was sending me a message and that is when I accepted my task. The assistant director asked what my credentials were in starting this project. My response was very honest «I have none, but I have the courage and determination». This response brought me to meeting with the General Assistant of the SCHL. The response was «We will get back to you». After some time my prayers were answered and the project became a reality.

• This time you had the experience behind the Villa project? - Not really, I may have gained much experience in construction, but the Ukrainian Villa required special attention in terms of medical services as well, as food services. • You give the impression that you love a challenge? - Yes, absolutely, as you can attest by my many tennis trophies. I grew up with my sisters and brothers going to Scouts and as a family we are very resourceful. • Where does all your energy come from? - I think that it is having the fortune of good health, which gave me a lot of energy. Moderation at all times is the SECRET. Determination and perseverance is essential. I always stayed the course. • It is said that our childhood determines who we become. What are your views?

• I know that you fought to have Campbell Park renamed Parc de l’Ukraine. Thanks to you, Ukrainians today have a personal space to which they can connect to. How did you come up with this idea and why? -In the 1970’s there were almost 6000 Ukrainians in Rosemont alone. This park is part of the heart and soul of the Ukrainian Community. It was not easy to get the name realized but eventually became the Alma Mater of the Ukrainian Community in Rosemont. It is with much gratitude that I mention Mayor Jean Drapeau’s overwhelming support to the name of this park. • You must have witnessed a parade of generations of Ukrainians. Have you noticed an evolution? - Absolutely, as with everything in time, things change and people change as well. The first generation of Ukrainians passed on a rich tradition which hopefully will be preserved by all future generations. • If you could go back in time is there anything you would change? - I feel that I have accomplished my realizations starting with my parish and community dedication as a child which eventually lead me to the path I was destined to be on.

razom.media

Ten years later in 1991 the construction of the Ukrainian Villa begins…Mrs Jane Skodinsky becomes and continues to be the first Administrative Director after many years of support and volunteer work.

- We do not choose our family, I was extremely fortunate to grow up in a family of 5 brothers and 5 sisters. I was the last of the eleven siblings and the most spoiled. My parents always told us that Education and Culture and Good Manners will take you far into this world.

5 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

The negotiations with the federal government started in 1978, construction in 1980, and in 1983 the official inauguration was held with the presence of the Governor General of Canada «The Right Honorable Edward Schreyer» and Mrs. Lily Schreyer, Mgr. Isidore Borecky Ukrainian Catholic bishop, Jean Drapeau, mayor of Montreal many dignitaries and the RCMP from Ottawa. This was a huge event for the Ukrainian Community. The Ukrainian Residence will be celebrating its 35th anniversary next year (2018).

A brief summary of Mme Renée La Rochelle-Chumak contribution to the Ukrainian Community:

razom.media

1975 – The creation and opening of the Golden Age Club (TRIDENT) at the Assumption of the Blessed Virgin Mary Parish begins with 10 parishioners. One month later, 300 members.

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

1979 – With a subsidy of $6000.00 from the Federal Government – New Horizons and the Golden Age members we were able to publish a book to commemorate the 85th anniversary of the settlement of Ukrainians in Quebec.

A project that was extremely emotional for Mrs. Chumak 1979 – With the support and assistance of Mayor Jean Drapeau, mayor of Montreal, Mme Chumak asked that Campbell Park be renamed Parc de l`Ukraine, which still stands today. 1980 – After 3 years of negotiations with the Federal, Provincial and Municipal governments, the Construction of 83 apartments Résidence ukrainiennne becomes a realization. 1986 – Mrs. Mary Stefura, president of The Ukrainian Senior Citizen`s Centre of Sudbury Ontario, requests the expertise of Mr. and Mme Chumak in constructing the same kind of residence that she created in Montreal. The opening in Sudbury was 18 November 1988. 1988 – Debut of the Ukrainian Foundation for Care

and Services Montreal. A fundraising brought an amount of $500,000.00 to the aid in the construction of the Ukrainian Villa and all the necessities that corresponded with the Villa. To this date the Foundation still exists in helping the Villa. 1991 – Construction begins of the Ukrainian Villa for 56 semi-autonomous living studios. 1998 – A personal project in the amount of $5000.00 was generously donated by Mrs. Chumak to better the living conditions in a small town Kalanchak in Ukraine. This project was constructed to make water accessible to ten families from one street to another, which exists to this day. 2004 – Certification granted by the Ministère de la Santé et des Services Sociaux to the Ukrainian Villa.

Commentary by Mme Renée La Rochelle Chumak: It was and continues to be my true pleasure to be part of this adoptive From the whole staff at RAZOM in Montreal magazine we would Ukrainian Community. With much gratitude to all the administrators like to wish Mme Renée LaRochelle-Chumak much health, endand volunteers in making my dream a reality! less energy longevity and much continued success for the future. This article covers but a small part of the many accomplishments Mrs. Chumak has achieved during the course of her extra ordinary life, including her input with many other communities including the Vietnamese community. Without a doubt, this is an extraordinary person.

To know. The Ukrainian Residence offers a library, where amongst many options one can obtain access to her works published in the book: « Щоб не пропала піонерська праця і слава», dedicated to the 85 years arrival of Ukrainians to Québec. Автор Олеся Валеріо

The residence for autonomous and semi-autonomous seniors Villa Ukrainienne provides low-rent housing with a social club, community rooms, a chapel, a Ukrainian museum and an exercise room. Located in Rosemont–La-Petite-Patrie, Villa Ukrainienne offers 54 studios, decorated and furnished to provide comfort and safety.

Service:

3 meals per day, heating and electricity included. Nursing assistant, nursing aides and doctor, medical visit once a month. Security, 24 hour surveillance, automatic sprinklers, smoke and heat detectors, elevator and parking. Laundry, housekeeping. Garden, terrace.

Languages of service: English, French, Polish, Ukrainian 24 HOURS, 7 DAYS, FOR INFORMATION: 10 AM TO 3 PM

6400, 8e Avenue, Montréal (Québec) H1Y 3H4, Canada Téléphone 514-374-6400 • Télécopieur 514-374-7299

Villa Ukrainienne

razom.media РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

КУПІВЛЯ / ПРОДАЖ НЕРУХОМОСТІ WWW. KORNIENKO.CA 0% DOWNPAYMENT Купівля першого будинку БЕЗ ПОЧАТКОВОГО ВНЕСКУ. Це можливо. Телефонуйте.

Безкоштовна особиста консультація 60 хв. про видатки при купівлі/продажу (інспекція, нотаріус, податки і. т.д.) Допомога в придбанні конфіскованої банком нерухомості. Нерухомість під ремонт з подальшим перепродажем. Винайм та оренда квартир. Комерційна нерухомість. ФАХІВЕЦЬ З НЕРУХОМОСТІ

ДЕНИС КОРНІЄНКО

514-577-0787

КУПІВЛЯ / ПРОДАЖ

НЕРУХОМОСТІ razom.media

НАЙВИГІДНІШІ УМОВИ ДЛЯ ПРОДАВЦІВ!

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Оптимальні комісійні відсотки при продажу. Облік всіх прихованих витрат. Надання безкоштовних послуг професійного фотографа та рекомендації з інтер'єру для всіх клієнтів. Безкоштовна оцінка вашої власності (повний письмовий звіт). Індивідуальна маркетингова стратегія продажу вашої власності.

БЕЗКОШТОВНІ ПОСЛУГИ ДЛЯ ПОКУПЦІВ: Допомога в фінансуванні під найнижчі відсотки (враховуючи приватне фінансування). Капіталовкладення в багатоквартирні будинки: як інвестувати свої кошти для отримання максимального прибутку. Продаж конфіскованого житла від банку та житла, отриманого в спадщину, житло на перепродаж.

2016

ЯК ВИГІДНО ВКЛАСТИ СВІЙ КАПІТАЛ? ДОСТОВІРНА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ В БАГАТОКВАРТИРНІ БУДИНКИ. ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК БУДИНКІВ НА ПРОДАЖ.

2009 2011 2012 2013 2014

2015

ХРИСТИНА КИРИЛЮК

Courtier immobilier / Real Estate Broker

Безкоштовні консультації ДО та ПІСЛЯ підписання угоди! Повна ліцензія OACIQ на житлову та комерційну нерухомість.

514.825.7275

Cristina Chiriliuc Groupe Immobilier Inc.

E-mail: chiriliuc@inbox.com

Acco Financial Services Inc. Приватні податкові декларації Бізнес - податкові декларації Аналіз декларацій за минулі роки Поточна бухгалтерія Розрахунок зарплати GST / QST декларації Складання бізнеc-плану Фінансовий аналіз і прогноз діяльності бізнесу Фінансування малого і середнього бізнесу ПРАЦЮЄМО ШВИДКО, ЯКІСНО І ПРОФЕСІЙНО. ПОСЛУГИ НАДІЙНІ І КОНФІДЕНЦІЙНІ. Пропонуємо Франшизу від нашої компанії і багаторівневу допомогу в становленні бізнесу

Професійні бухгалтери з багаторічним стажем роботи Ольга Полонська і Кирило Гонт

5465 Queen Mary, suite 530, Montreal, Quebec H3X 1V5 Tel: 514 449 1292 | Fax: 514 360 2792 info@accoservices.com

Сторінка Генерального консульства України в Торонто Consulate General of Ukraine in Toronto

Підтримаємо українських Нескорених на

Ігри Нескорених - це не зовсім спорт: змагатимуться представники Збройних Сил, які втратили зір, слух, кінцівки - одним словом, здоров’я - у бойових обставинах, захищаючи свободу і незалежність Батьківщини або ж виконуючи свій обов’язок у миротворчих операціях. Наша планета, на жаль, ще далека від омріяного миру і спокою. Там диктатори гноблять власне населення. Там фанатики стинають голови іновірцям. Там мілітаристи чаклують над смертоносними хімікатами. Організація Об’єднаних Націй та інші міжнародні інституції дають мандат на подолання зла, і право та порядок відновлюється. Інколи дуже повільно, часто дорогою ціною. Мало хто в Україні очікував, що нам доведеться давати відсіч ядерній країні-хижаку, підступному сусіду, агресивному російському режимові. Мало хто міг уявити, що загарбають Крим і посунуть танками і «градами» на Донецьк і Луганськ, на Маріуполь і Краматорськ, що накриватимуть артилерією міста і села, що захоплюватимуть заручників, руйнуватимуть заводи, ферми і житлові будинки. Десять тисяч українців, переважно мирних жителів, убила Російська Федерація на нашій землі за відмову стати «рускім міром». Убила б і більше, якби не наші оборонці в армії, флоті, авіації, в

Національній гвардії, у прикордонних військах, які часто мало не голіруч зупиняли ворога, а скоро - мені у це віриться - і поженуть його геть. Тих, які вижили після страшних порананень, зуміли піднятися і повернутися до життя, язик не повернеться назвати “каліками”, отож саме вони і є Нескореними. У вересні на Іграх в Торонто українська команда виступить у складі 15 спортсменів - учорашніх воїнів. Змагатимуться вони у стрільбі з лука, легкій атлетиці, греблі, плаванні та важкій атлетиці зі своїми колегами з Канади і Великої Британії, Румунії і Афганістану, США і Данії. Найкращі піднімуться на п’єдестал пошани, представляючи свою країну, але національний гімн не виконуватиметься: так домовилися, щоб вшановувати, насамперед, самих переможців - людей, які встали з лікарняних ліжок, які викинули милиці, які перемогли відчай і довели, що біда їх не скорила. Мріючи про відпустку, згадайте про вересень. Купіть квиток на один чи на всі сім днів змагань. Візьміть із собою дітей. Подивіться на нескорених, бо у світі, де багато зла, вам випадає нагода віддати шану тим, хто від нього захищає. Якщо вам поталанить, то побачите, як на п’єдестал стають українські нескорені. Ви не почуєте «Ще не вмерла...», але побачите наживо, що вона не лише не вмерла, а - хто б подумав! - ворога не боїться, б’є його і далі битиме. Плануйте відпустку для душі, а наснагу для духу ви зможете отримати після неї: у вересні на Іграх Нескорених. Квитки вже на сайті Invictus Games! www.invictusgames2017.com Генеральний консул України в Торонто Андрій Веселовський

UKRAINIAN TEAM • INVICTUS GAMES 2017 • 23 - 30 SEPTEMBER • TORONTO, CANADA

TORONTO 2017

FOR OUR WOUNDED WARRIORS БІЙЦІ, ЧИЯ ВОЛЯ СИЛЬНІША ЗА ТІЛО

www.invictusgames.in.ua

www.ucc.ca/invictus

InvictusGamesTeamUkraine

Consulate General of Ukraine in Toronto: (00 1 416) 763-3114 | gc_cat@mfa.gov.ua | toronto.mfa.gov.ua

9 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Хоча пік сезону відпусток припадає на серпень, дехто переймається відпочинком уже з настанням перших днів літа. Чому б і не почати раніше, адже так приємно уявити себе на далекому острові чи на лісовому озері з вудкою у руках, на Великій китайській стіні чи на львівських вулицях разом із родиною і знайомою штовханиною? Але, зізнайтесь, мало хто готується до того, що буде ПІСЛЯ відпустки. І даремно, бо, наприклад, цьогорічний вересень у Торонто може виявитися набагато цікавішим і за озеро, і за Бейдзін. 23 вересня, у суботу, тут почнуться треті Ігри Нескорених (Invictus Games), участь у яких братимуть представники 17 націй і серед них уперше - Україна.

razom.media

Invictus Games 2017 в Торонто!

СВЯТКУЄМО РАЗОМ

ПЕРЕМОЖЦI КОНКУРСУ

ВИДАТНI УКРАЇНЦI КАНАДИ святкують у Країні кленового листка її 150-літтній ювілей та безкоштовно вивчають англійську

www.owl-study.com

150

Започаткований канадсько-українською освітньою громадською організацією O.W.L. ( Open World Learning) конкурс «Видатні українці Канади», який стартував 30 вересня 2016 і тривав близько півроку, завершено. Його учасниками стало понад 500 українських старшокласників та студентів зі всіх куточків країни, і з-поміж них визначено 12 переможців, яких нагороджено поїздкою в Канаду для вивчення англійської мови та для безпосереднього ознайомлення з суспільним життям цієї країни. Цікава, незабутня і пізнавальна подорож Канадою для 12 щасливчиків розпочалася у червні. Позаду непрості творчі змагання конкурсу, який, за задумом організаторів, покликаний був привернути увагу українського студентства до двох визначних дат в історії Канади - 125-річчя перших українських поселень у цій країні та 150-річчя її державності. До речі, саме в липні починається масштабне відзначення півторастолітнього ювілею від дня народження Канади, і залишитися поза увагою українців це свято не могло ніяк, адже в тому, що Країна кленового листка стала сильною і процвітаючою державою, є левова частка праці й великих зусиль не одного покоління емігрантів з України, які вперше проклали шлях сюди 125 років тому. Отож учасникам конкурсу було запропоновано представити власний відеосюжет про долю одного з великої когорти видатних українців, який зробив вагомий внесок у суспільне, економічне, культурне життя Канади. Цікавість української молоді до історії життя і успіху своїх співвітчизників, котрі навіть за океаном змогли довести, що Україна - земля неймовірно багата талановитими та мудрими людьми, виявилася настільки великою, що конкурс було продовжено до 1 березня, а не до січня, як планувалося спочатку. Конкурсні роботи переможців - яскраві, цікаві, насичені фактами сюжети про канадських українців - викликали великий інтерес та резонанс і в Україні, і в Канаді. Варто наголосити, що серед талановитих школярів та студентів, які змогли підкорити Канаду, є діти героїв Небесної Сотні, учасники Майдану, волонтери. Сьогодні ми з радістю представляємо Україні дванадцятку найкращих - тих, хто впевнено й гідно пройшов кілька етапів конкурсу й здобув заслужену й чесну перемогу. Ось їх історії.

Одинадцятикласниця Ірина Дідич із села Стрільче Івано-Франківської області (героїня її конкурсної історії Люба Гой) - учасниця та переможниця олімпіад з екології, географії, математики та інформатики. Любить літературу, фотографію і музику. Вона донька героя Небесної Сотні. З ранніх років допомагала батькам в організаціях екологічних акцій, у волонтерській роботі. Захоплюється туризмом, фотографією, читанням. Мріє стати прикладним лінгвістом. Про своє перебування у Ванкувері Ірина розповідає: “У перші дні все навколо таке незвичайне, нове, гігантське і занадто красиве. Ти кружляєш між білоголових гір і Тихим океаном, який дихає на тебе свіжістю і п’янить запахами. Теплі посмішки незнайомих людей і знайомих, які вже стали рідними. Тут нові зустрічі і зовсім невипадкові випадкові знайомства. Ти забуваєш, хто ти, і просто дивишся у небо. Постійно чекаєш зустрічі з ведмедиком (їх тут багато тиняється). У думках розподіляєш сувенірчики з дому, але тут надто велика концентрація добрих людей, тож подарунків, на жаль, не вистачить. Тут немає кінця неба і початку моря… Тут туляться закохані один в одного гори і океан… Тут ромашки самі стрибають у волосся…”

Дмитро Березніцький (герой конкурсної історії Пилип Коновал) - другокурсник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, що в Харкові. Народився хлопець на Хмельниччині. “Найбільше мене цікавлять проблеми парламентаризму, прав людини, історія та новинки у сфері технологій, зокрема космічних. Серед моїх літературних уподобань - книги про стартапи, розвиток власної справи та інновації. Мрію завдяки своєму фаху і роботі змінювати життя українського суспільства на краще”, - каже про себе Дмитро. Дев’ятикласник гімназії ЛНВК ім. Василя Симоненка, 15-річний Любомир Харович зі Львова (герой його конкурсної історії Лео Мол) бере активну участь у волонтерських організаціях, пояснюючи, що це важливо для нього. Любомир - про себе: “Я веселий, активний, привітний та кмітливий. Моє хобі - гра на фортепіано та гітарі, навчаюсь вокалу. Цитата «Не важливо, скільки днів у твоєму житті важливо, скільки життя у твоїх днях» дуже близька моїм поглядам на життя”.

Киянка Анна Малишева (герой її конкурсної історії Іван Огієнко) - студентка 3 курсу Київського національного університету культури і мистецтв - має велике серце, і служіння дітямсиротам робить її по-справжньому щасливою. Навчання, спорт, музика та спів - важливі складові життя дівчини. “З 14 років почала я бувати у школах і сиротинцях, - розповідає Анна, - що поступово переросло у бажання допомагати та дарувати любов дітям, позбавленим батьківського піклування. Зараз я, як член благодійної організації «Надія для сиріт», відвідую дитячі будинки в різних містах України”.

19-річна Олена Скалянська з міста Суми (герой її конкурсної історії Олександр Романко) зараз навчається у Вроцлавській “Політехніці” та працює над освітнім проектом у Сумському державному університеті. Вільний час присвячує волонтерській роботі, зокрема, збору комп’ютерів для дитячих будинків Сумщини, організації дитячих свят, створенню food bank для малозабезпечених верств населення, проведенню екологічних акцій. Захоплюється подорожами, малюванням та вивченням іноземних мов. Враження Олени з перших вуст: “Варто лише розповісти про мій перший день у Канаді. Насамперед, я знову зустрілася з героєм моєї конкурсної відео-роботи Олександром Романком, відразу була екскурсія містом, а потім ми побували на українському фестивалі в місті Міссісаґа. У мовній школі International language academy of Canada (ILAC) з першого дня змогла поспілкуватися зі студентами з Японії, Кореї, Мексики, Бразилії, Казахстану, Венесуели, Франції, Чехії! За тиждень вдалося навчитися грати в теніс, порибалити, побачити, як проходять лекції в університеті МакМастер, побувати в офісі світової корпорації IBM та роззнайомитися з найпрекраснішою українською діаспорою Торонто. Переконана, що за місяць ми обов’язково покращимо рівень знання англійської та здобудемо незабутній досвід, що неодмінно втілимо у життя в Україні!”

11 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Катерина Стародубець з Херсона (герой її конкурсної історії Альберт Бандура) навчається в Херсонській загальноосвітній школі-інтернаті ім. Т. Г. Шевченка і в дитячій музичній школі (спів та гра на фортепіано), мріє стати перекладачем або власником готелю чи ресторану. “Про конкурс “Видатні українці Канади” я дізналася від подруги, яка живе в Канаді, і подумала, що це добрий шанс вивчити англійську і подивитися Канаду. Правила були дуже прості, тому я легко впоралася із завданнями, відправила їх, і ось я тут. Тепер можу почути живу англійську від тих, для кого віна рідна. Місто Торонто дуже вразило мене розмірами, а ще більше - багатством архітектури. Цікаво зустрічати тут людей різних культур, націй”, - ділиться враженнями Катерина.

razom.media

Киянка Настя Камінська (герой її конкурсної історії Петро Яцик) в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (факультеті психології) не тільки здобуває фах, але й займається громадською роботою. “Люблю пізнавати все нове. Найбільше моє захоплення – література, декламація, участь в аматорських театральних дійствах і в молодіжному хорі. Намагаюся частіше подорожувати Україною, де у кожній місцевості свій колорит, розмаїття звичаїв та обрядів. Практикуюся в наданні першої медичної допомоги, бо вважаю це надважливим умінням для кожної людини”, - розповідає вона.

razom.media razom.media

Олег Антонишин - герой конкурсної роботи студента “Львівської політехніки” Назарія Держила. На Майдані у лютому 2014 він отримав важне поранення, опіки, втратив око. Саме пластичний хірург О. Антонишин повернув Назарію обличчя, що вселило в нього твердий намір міцно стати на ноги та добитися успіху. “Після завершення навчання в “Львівській політехніці” я хочу продовжити освіту за кордоном: освоювати інноваційну та перспективну технологію видобутку сланцевого газу. Хочу бути корисним своїй державі”, говорить Назарій.

РАЗОМЛИПЕНЬ ЛИПЕНЬ2017 2017 РАЗОМ

12 10

У 18-річної Марії Калайди з Ужгорода (герой її конкурсної роботи Василь Єленяк) особливі погляди на життя, якими ділиться з вами: “Думаю, що в світі все дуже просто: він починається з мене, і я можу його змінити. Хочеш, щоб стало трохи більше доброти, - частіше усміхайся; коли хочеш, щоб побільшало любові, даруй її іншим. Коли хочеш, щоб твоя Україна стала економічно сильною, ти вчишся на економіста, а як вже й в усьому світі лад навести прагнеш, то йдеш на спеціаліста з міжнародного бізнесу”. Цікаві життєві плани у Олександра Хабайлюка з Івано-Франківська (герой його конкурсної історії Іван Пилипів), який намагається не лише брати, але й віддавати, іншими словами, волонтерство - це невід’ємна частина його життя. Хлопець любить аналізувати, досліджувати та створювати щось нове, захоплюється архітектурою та українським фольклором. “Тут так красиво ...Це взагалі законно ?! Вражає все. Ванкувер поєднує в собі сучасний рух великого мегаполісу та спокій природи. Цей той випадок, коли хмарочоси не тиснуть, а тільки додають елегантності. Місто прекрасне й комфортне для всіх, тут хочеться жити. Надзвичайна концентрація людей різних національностей, велика концентрація ввічливості та доброти. Українці збираються біля церков, філіпінці та італійці влаштовують свята своєї культури, коледжі створюють максимально сприятливі умови для навчання”, - ділиться враженнями Олександр. Анна Прокопчук з міста Рівне (герой конкурсної історії Пітер Дмитрук) вищу освіту за спеціальністю “викладач англійської та німецької мов” здобула у Волинському університеті, а ще вивчала комп’ютерну графіку та дизайн у приватній академії. Про Анну - з перших уст: “Дуже люблю творчість і креатив. Захоплююся розмальовуванням прикрас, зокрема кулонів, та читанням, обожнюю музику, але найбільша моя пристрасть - подорожі”.

Студент-другокурсник Програми комп’ютерних наук Українського католицького університету Сергій Дубовик зі Львова зміг вразити суддів конкурсу роботою про комп’ютерного винахідника Любомира Романківа, бо й сам хлопець багато часу приділяє саме цій сфері. Про себе Сергій розповідає: “За час навчання в УКУ брав участь у Всеукраїнській олімпіаді ACM ICPC, на якій разом із командою посів III місце серед нетехнічних вузів, зайняв 2 місце на хакатоні SpinOff Hack із системою для покращення буккросингу. Захоплююсь гірським туризмом та астрономією. Завдяки трирічній сестрі - її батько, а мій вітчим загинув, захищаючи Луганський аеропорт - дні мої проходять значно веселіше”. Як ви могли переконатися, кожен переможець конкурсу «Видатні українці Канади» від компанії O.W.L. безперечно, талановитий та перспективний український юнак чи дівчина з нестандартним мисленням, поглядами на життя та своїм місцем в ньому. Головні спонсори проекту «Видатні українці Канади»: • Canadian College of English Language, Cloud Nine College, ILAC • Canada Ukraine International Assistance Fund • International Organisation of the Ukrainian Communities Fourth Wave • Ukrainian Community Society of Ivan Franko • Taste of Ukraine • O.W.L.Open World Learning Society Медіа група РАЗОМ

ПОДІЇ

“Серед проектів, над якими працюватимуть студенти, є досить серйозні практичні проекти, що принесуть мільйони доларів прибутку через прикладні дослідження, розробки, експертизу, інновації і Канаді, і країні, яка направила студента на стажування (в нашому випадку Україні). Протягом 3-х років у рамках проекту Mitacs Globalink Research Internship інвестиції Канади в Україну становитимуть $1,5 млн. Тож потрібно максимально використати таку можливість. Вартість стажування одного студента - $15 000 CAD. Канадський уряд фінансує 60% вартості стажування ($9 000 CAD) кожного з 35 студентів, а 40% залишається за українською стороною. Хоча український уряд, на жаль, не зацікавився проектом, через Шевченківську фундацію вже маємо кошти на приїзд 20 студентів. Цьому завдя-

чуємо, зокрема, щедрому меценату George Myhal (профінансував 10 студентів на 3 роки) та американському фонду в Україні Western NIS Enterprise Fund, очолюваному Ярославою Джонсон та Оленою Кошарною, який погодився рік фінансувати стажування ще 10 студентів. Потрібно знайти кошти ще для 15 студентів ($6000 CAD на кожного), тому дуже сподіваємося на підтримку меценатів. Пізніше потрібно буде моніторити бізнес-вартість проектів, над якими працювали студенти, та обов’язково повинна бути підтримка щодо комерціалізації цих проектів у Канаді і в Україні”, - пояснює ініціатор включення України до програми стажувань професор Олександр Романко. Партнерство з Mitacs - один із компонентів новоствореного Шевченківською фундацією Фонду майбутніх лідерів (Shevchenko Foundation Future Leaders Fund), ініціативи щодо підтримки та заохочення талановитих перспективних молодих людей - завтрашніх лідерів. Андрій Гладишевський, голова Шевченківської фундації, говорить: “ Ми раді підписанню угоди з Mitacs, оскільки це дозволить студентам українських університетів брати участь у престижних дослідницьких проектах у Канаді. Нова програма є відгалуженням нашої нової ініціативи для молоді (Shevchenko Foundation Youth Initiative), мета якої - подальше зміцнення нашого досвіду щодо надання стипендій студентам українсько-канадського походження для відвідування ними вищих навчальних закладів у Канаді. Ми також збільшили фінансування для канадців, які навчаються в Україні, шляхом надання їм субсидії для зарахування у вищі навчальні заклади. Це дасть можливість поглибити їхні мовні, історичні та культурні знання, якими вони по поверненні додому збагатять Канаду”.

Медіа група РАЗОМ

Щоб підтримати стажування українських студентів по програмі Mitacs Globalink Research Internship, звертайтесь: Lesia Szwaluk, Executive Director Shevchenko Foundation Toll free:1 866 524 5314 Funded by shevchenkofoundation.com Інформація про програму стажувань: www.mitacs.ca/globalink/globalink-research-internship

Temerty Family Foundation Community Development Fund

13 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

9 червня в Університеті Торонто (U of T) головою Шевченківської фундації Андрієм Гладишевським та генеральним директором Mitacs (канадська неприбуткова дослідницька та освітня організація, що фінансується Урядом Канади та провінцій) Alejandro Adem було підписано новий договір щодо посилення українсько-канадських науково-дослідницьких зв’язків. Щойно завірене партнерство вперше дасть можливість українським студентам у рамках Mitacs Globalink Research Internship приходити науково-дослідницькі стажування в університетах Канади (наразі в 60 вищих навчальних закладах по всій країні). 35 кращих українських студентів 3-го курсу зможуть 12 тижнів (червень-вересень) стажуватися у дослідницькій діяльності в канадських університетах. Також вони отримають цінні практичні знання про канадську промисловість та інновації. Інтерни, зацікавлені в поверненні до Канади для навчання в аспірантурі, претендуватимуть на стипендію Mitacs Глобалінк Graduate Fellowship. До речі, Україна стала 10-ою країною, включеною в Mitacs Globalink Research Internship.

razom.media

Українські студенти з 2018 стажуватимуться в Канаді в рамках програми Mitacs Globalink Research Internship

ПЕРСОНА

ЧИМ живе, захоплюється і переймається волонтер та громадський діяч razom.media

...професор

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Олександр Романко 12 років тому Олександр Романко приїхав у Канаду на навчання в магістратурі Університету МакМастер. Нині він, надзвичайно обізнана у багатьох сферах, відповідальна, працьовита й приємна у спілкуванні людина, що живо реагує на нові ідеї (й сам їх генерує) та події, заслужив авторитет і повагу української громади, освітніх і наукових кіл та студентства Канади та України. Цікаво, чим живе, захоплюється і переймається професор Романко? Дізнаваймося у нього разом.

Олександре, звідки, чому і з яким освітнім багажем приїхали Ви в Канаду? Прибув я сюди, можна сказати, з Праги, де півтора року навчався в магістратурі з економіки Карлового університету. Народився і більшу частину життя провів у Сумах. Ще в школі, десь у класі 7-ому, зацікавився комп’ютерами, що і зумовило вибір мною майбутньої професії. У ті роки комп’ютер вдома був рідкістю, тому я, як і ровесники, опановував його в школі та в гуртку Сумського палацу дітей та юнацтва. У результаті став переможцем обласної олімпіади та отримав диплом другого ступеня на Всеукраїнській олімпіаді з інформатики. Отож спочатку в моєму житті були комп’ютери, а пізніше з’явилося нове захоплення - аналітика. Після школи закінчив бакалаврат Сумського державного університету за спеціальностю “комп’ютеризовані системи управління і автоматики”. Тоді мені стало цікаво (і дуже хотілося) поїхати за кордон повчитися чи на стажування. Бажання здійснилось: мене взяли на навчання в магістратуру з економіки Карлового університету. І в Канаду Вас теж привело бажання поглиблювати знання і пізнавати світ? Яких здобутків вдалося досягти тут? Безперечно, того й приїхав у цю країну. Найперше в Університеті МакМастер закінчив магістерську та Ph.D. програми з комп’ютерних наук. За понад десяток років, що я тут, набув досвіду викладання в канадських університетах: нині я професор за сумісництвом в Університеті То-

ронто (U of T), університеті МакМастер у Гамільтоні та Українському католицькому універститеті у Львові, викладач Київської школи економіки. Саме праця водночас у кількох вищих навчальних закладах як канадських, так і українських дозволила помітити, як на мене, важливий недолік щодо підготовки молодих фахівців: мало уваги приділено практичному аспекту в освітніх програмах університетів обох країн. Виникла ця прогалина тому, що викладачі не можуть передати студентам практичного досвіду, бо вони переважно теоретики, а не практики (не працюють в сфері, яку викладають). Звідси і народилася ідея про стажування, що дозволяє поєднати набуття практичних фахових навичок з досвідом роботи над дослідницьким проектом, який цікавий сам по собі. Дуже добре відповідає цій меті канадська програма “Mitacs Globalink Research Internships”. Зараз я хочу повністю сконцентрувати свою громадську діяльність на освітніх та інноваційних проектах, бо чудово розумію, що від того, якими спеціалістами вийдуть випускники вишів, значною мірою залежить економічний розвиток і України, і Канади. Якщо поєднати досвід обох країн, зокрема особливості у системах освіти, відмінності в суспільному житті тощо, то можна отримати дуже-дуже цікаві науководослідницькі проекти, які важливо реалізовувати і комерціалізувати. Багато агентів змін в Україні - молоді люди, які деякий час пожили закордоном. Тож стажування українських студентів у Канаді може дати їм нові ідеї, змінити погляд на деякі речі та ставлення до них.

Олександр Романко - член ради директорів Українсько-канадської асоціації професіоналів та підприємців UCPBA.

Ви, як я зрозуміла, не тільки викладач, науковець, а й практик. Де зараз збагачуєте й поглиблюєте свій професійний досвід? Попри викладацьку діяльність працюю аналітиком у компанії IBM Canada, де ми розробляємо програмні продукти для банків, страхових компаній, пенсійних фондів з аналізу фінансових портфелів, вибору оптимального портфеля для тієї чи іншої компанії. Потім почав викладати обчислювальні фінанси і аналіз даних в Університеті Торонто, пізніше в Університеті МакМастер, а віднедавна і в УКУ. Після відкриття в ньому магістратури з аналізу даних (Data Science) відбувся перший набір студентів, яким я викладав найперший курс у вересні 2016 року і замість того, щоб навантажувати їх теоретичним проектом, запропонував їм взяти участь у конкурсі Queen’s Innovation Challenge, у якому змагаються студенти з усього світу. 7 канадських компаній давали учасникам конкурсу завдання з допомогою даних розв’язати певну бізнес-проблему. Одна з команд моїх студентів УКУ вибрала завдання від Bank of Montreal побудувати рекомендаційну систему для продажів інвестиційних продуктів клієнтам банку, з яким мої студенти успішно впоралися і посіли почесне 3-є місце з 260 команд , які подали заявки на участь у цьому конкурсі.

Хоч Ви людина дуже зайнята, але без відпочинку, звичайно, не обходиться. Як проводите своє дозвілля? І в шкільні, і в студентські роки захоплювався гірським туризмом, надто

цікавими і пам’ятними були походи в Крим і Карпати. Коли приїхав у Канаду, любов до цього виду відпочинку (походи, сплави на каное) спалахнула з новою силою. Тут неймовірна природа, тому було б гріхом не скористатися можливістю відкривати для себе красиві місця і водночас вести активний спосіб життя. Також катаюся на ковзанах, гірських і бігових лижах, граю в теніс. Можете сформулювати однією фразою своє життєве кредо? Дотримувати слова, брати на себе відповідальність та дбати про свою репутацію. На прощання - коротке побажання читачам “Разом” від Олександра Романка… Бажаю кожному з вас віднайти у житті те найважливіше, що зацікавить назавжди, що приноситиме задоволення, чим хотілося б і ніколи не набридало займатися - словом, найти своє покликання. Особистого щастя вам і досягнення успіху в професійній діяльності! Живіть креативно та допомагайте іншим, тому що, як на мене, більше “драйву” в даруванні подарунків, ніж у їх отриманні. Спілкувалась Вікторія Матвієнко

Команда студентів УКУ, яка виборола 3-є місце у конкурсі Queen’s Innovation Challenge

razom.media

Вас, Олександре, знають у громаді як активного євромайданівця та волонтера. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю свою діяльність. У 2013 році, коли почався Майдан в Україні, приєднався до новоствореного Конгресом українців Канади (відділ Торонто) комітету “Євромайдан Канада”. Тоді не можна було стояти осторонь і не допомагати Україні, яка переживала дуже важкий період і події. Відтоді почалася моя активна громадська діяльність та волонтерство. Зараз багато з тих, хто активно працював в Євромайдані, перейшли на стратегічні проекти, такі, наприклад, як Проект підтримки протезування в Україні від Канадсько-українського фонду міжнародної підтримки, де я є волонтером і який представляю в управі КУК Торонто. Окремо займаюся проектом щодо збору комп’ютерів для дитячих будинків та шкіл України. Принагідно звертаюся до читачів “Разом”: якщо у вас є комп’ютер, яким більше не користуєтеся, то звертайтесь 416-624-4571, info@computers4ukraine.ca Також я задіяний у проекті допомоги канадських сімей родинам загиблих героїв України, що має на меті безпосередню допомогу конкретної канадської родини конкретній українській. Веб-сайт проекту http://families.org.ua Сьогодні все-таки я найбільше працюю над ще невирішеними питаннями проекту стажування українських студентів у Канаді, тому що, думаю, це те найважливіше, що я зараз можу зробити для України.

15 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Олександре, Ви доклали немало зусиль, аби ініціювати включення України до канадської програми “Mitacs Globalink Research Internships”. Скільки часу на це пішло і якою ціною далося? Понад три роки я працював над реалізацією цієї ідеї, вів перемовини з міністрами канадського уряду, депутатами Парламенту, керівництвом Шевченківської фундації, активними канадійцями українського походження тощо. Звичайно, я радий, що згідно підписаної в червні угоди між Шевченківською фундацією та Mitacs, Канада щороку готова брати на стажування 35 студентів з України, але все досі залежить від спів-фінансування (див. ст. №13). Зрозуміло, що тут не обійтись без допомоги меценатів, компаній та організацій, і я сподіваюсь, що знайдуться охочі підтримати цю ініціативу. Дуже прикро ще й те, що Міністерство освіти і науки України, підвівши канадських партнерів, останньої миті відмовилося підписувати угоду про стажування зі свого боку.

razom.media

РАДІО РАЗОМ

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Гурт

ДахаБраха

Мар’яна СТЕФАК

дивує та зачаровує

Містичні, експресивні, сповнені неймовірної енергетики та потужного драйву – ось так кількома словами можна описати, без перебільшення, найколоритніший сучасний український гурт “ДахаБраха”. Цей унікальний квартет, до складу якого входять Ніна Гаренецька, Олена Цибульська, Ірина Коваленко і Марко Галаневич, за 13 років існування не лише підкорив десятки інструментів з усього світу від індійського табла, буддійського гонгу до австралійської дарбуки та джамбе, але й винайшов абсолютно нове звучання народної української пісні. Напередодні туру гурту Канадою - для читачів “Разом” інтерв’ю з офіційним «спікером» “ДахаБрахи” Марком Галаневичем. Марко, для тих, хто ще не знає, розкажи, звідки взялася доволі дивна назва гурту? Ми знайшли ці слова, що означають, відповідно, «давати» і «брати», в словнику Б. Грінченка. Як нам здається, вони яскраво символізують суть нашої творчості: енергетичний взаємообмін між нами і публікою. Ми беремо її від

землі, неба, вищих сил, пропускаємо через себе і даруємо іншим. Історія квартету, напевно, така ж цікава, як і його назва? Гурт народився у київському театрі «Дах» з легкої руки Владислава Троїцького, директора театру, який зараз більш відомий як засновник

“Гогольфесту”. Ідея створення нашого колективу полягала в тому, щоб експериментувати з давнім українським мелосом. До того Троїцький працював із виконавцями фольклорної української пісні гуртами «Древо» та «Божичі», але хотів більше експериментувати. Тут якраз з’явилися дівчата з ансамблю «Кралиці» (їх тоді

Хто є хто у “ДахаБрахі”? Я людина трохи збоку, бо, на відміну від дівчат, не маю музичної освіти і не фольклорист, зате маю більш практичні уявлення про народну музику, бо зростав у селі. Мої бабусі досі співають, до речі, дві їхні улюблені пісні увійшли у наш новий альбом. Дівчата в гурті всі різні! Ніна, яка грає на віолончелі, дуже весела, енергетично потужна людина. Вона ще встигає деколи грати у колективі «Dakh Daughters». Іра грає на ударних (наприклад, на джамбе), а в Оленки, яка тривалий час викладала спів на кафедрі фольклористики Національного університету ім. Шевченка, надзвичайно милий голос. Марко, поясни, у чому полягає суть стилю «етнохаос», у якому працюєте. Ця назва – наша вигадка. Справа в тім, що ми творимо хаотично: беремо різну музику, різні етнічні стилі з різних періодів розвитку людства. Отож наша музика народжується в такому хаосі - першооснові всього. Народні пісні для обробки і виконання обираєте за якимись критеріями (регіон, вік тощо)? Однозначно не має значення, з якого регіону України пісня. У нашому репертуарі є пісні від Луганщини до Карпат, а в останньому альбомі з’явилась навіть кримськотатарська. Їх дівчата разом з колегами, поки працювали фольклористами, записували протягом багатьох років. Щодо віку, то пісня - не копійка, вік не визначиш, поглянувши на неї! Скажу, що пісням, які виконуємо, переважно понад тисячу років. Один із дебютних виступів “ДахиБрахи” відбувся на Помаранчевому майдані (2004). Як вас тоді сприймали? Так співпало, що ми утворилися влітку, дали кілька концертів, а далі

На сцені граєте на неймовірній кількості музичних інструментів. Розкажи про них. Як у художників велика палітра фарб, так у нас інструменти, тому їх багато і вони різні: австралійський діджеріду, арабські африканські барабани, укулеле - гавайська гітара, перський даф, українська дримба тощо. Якісь ми купували самі, щось нам дарували, але найважливіші українські інструменти в гурті - це голоси дівчат. «Білий спів», як його називають поляки, - це те, чим володіємо найкраще. “ДахаБраха” звучить у багатьох фільмах. З останнього - український мультик “Мавка: лісова пісня”. Як працювалось у новій для вас галузі? Це цікавий новий досвід. Гадаємо, що наші композиції доволі кінематографічні. Часто звертаються студенти-режисери, то радо ділимось з ними. Нещодавно нашу пісню використано в голівудському серіал «Фарго», що, як на мене, також почесно, адже подібне рідко буває з українською музикою. У світі гурт ваш сприймають як відображення сучасної чи давньої України? Мені здається, що люди сприймають нас не як Україну, а як митців з України. У 95% випадках даємо концерти там, де ми взагалі перший гурт з України! Отож, звісно, усвідомлюємо, що мимоволі стаємо «обличчям» всієї країни. Де найвідданіші фанати “ДахаБрахи”? Нам пощастило, що нашу музику сприймають і розуміють від Нової

Зеландії до Мексики - по всьому світі. У Канаді й Америці гурт бував неодноразово, і зараз з нетерпінням чекаємо нового туру. Канадська публіка - одна з найемоційніших. Тут відчуваємо найбільшу підтримку і розуміння нашої творчості, незважаючи на те, що значна частина наших слухачів не володіє українською. Чим обдаруєте канадського слухача цього разу? Заграємо все найкраще, що створили за 13 років! Привеземо наш новий альбом, і, хоч весь ми його поки не показуємо, в Канаді презентуємо «левову» частку композицій. Читачі цікавляться, чи не жарко вам в отих шапках? Звідки взявся концепт такого «луку»? Коли спека, тоді жарко, а як прохолодно, то прекрасно! Заради мистецтва дівчата можуть трохи потерпіти, що вони, на щастя, і роблять. Це наше театральне минуле далося взнаки: коли думали над сценічним образом, Тетяна Василенко запропонувала оці шапки. Ми розуміли, що традиційні етнічні українські костюми нам не підійдуть, повинно бути щось експериментальне, як і наші пісні. До речі, наші шапки не притаманні українському жіночому одягу, більш того, виявилось, аналогів їм, саме як частині жіночого костюму, немає в жодній національній культурі. Це наше дахабрахівське ноу-хау: незвично, впізнавано, екологічно, натурально і, насамкінець, тепло! Що таке успіх по-дахабрахівськи? Безперечно, коли на концертах, там, де ми виступаємо вперше, підходять і кажуть: «Ми тепер вас знаємо, знаємо Україну й будемо стежити за вашою творчістю». Як на мене, оце і є справжнє визнання й найважливіший чуттєвий момент, заради якого варто працювати.

Примітка редакції: Гурт “ДахаБраха” виступатиме в Торонто на святкуванні 150-річчя Канади 1 липня (Humber Bay Park West), на українському фестивалі в Оттаві, який проходитиме 21-23 липня, а 20, напередодні щорічного Hamilton World Music Festival, виступить у Гамільтоні.

razom.media

“Дах” - експериментальний міні-театр. Продовжуєте творити за аналогією? Ми не вважаємо, що зараз створюємо повноцінні театральні перформенси, проте часто критики мистецтвознавці вбачають театральну складову в наших концертах.

стався перший Майдан. Співали тоді активно, про що не жалкуємо. На Євромайдані вже було не до співу... Але тоді, 2004-о, були й проблеми, бо не всі, і це нормально, з захопленням сприймали творчість “ДахиБрахи”. Люди вважали, що українську народну пісню не можна псувати чужорідними ритмами, приміром, африканськими барабанами. Останні 5 років негативної критики вже майже не чуємо, але на початку її було багато, зокрема від професійних фольклористів, які займаються збереженням автентичної пісні. Їхнє завдання - зберегти її для майбутніх поколінь у первозданному вигляді, ми ж вважаємо, що наука - наукою, а творчість є творчість.

17 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

було четверо), що готові були до цих експериментів, наприклад, спробувати грати українську мелодику на індійських таблах.

НАШОГО ЦВІТУ

Юрій Білак

ФОТОЛІТОПИС НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ razom.media

Дмитро Пожоджук

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Юрій та Ґабі Білак

Відомий у світі сучасний майстер фотографії, танцівник, співак і клоун Юрій Білак народився, як і його сестри Олена і Марія, в далекій від України Франції. У цій країні в страшні роки Другої світової війни опинилася його бабуся Фрозина Козачучка з доньками. Одна з них - Василина - вподобала собі Ореста Білака, який воював у французькому русі опору та по війні залишився там жити, чарувала його своїми писанками, які разом з матусею писали, тамуючи свій біль за Україною... Отож батьки Юрія Орест і Василина, які родом із буковинського села Багни, покохали одне одного на чужині, а небавом і побралися. Чим старший ставав Юрко, тим більше тягнуло його до отчого краю, бо змалку виховувався на українських традиціях та звичаях. Ще й досі пам’ятає він бабусині колискові. “Бабуся Фрозина була моїм оберегом, - згадує Юрій Білак. - Вона водила мене до церкви, готувала для мене смачний український борщ та вареники, а ще вчила співати українських колядок”. “Як тільки я почав дорослішати, то вже більше став відчувати себе українцем і гордитися тим, що я з українського роду, - розповідає Юрій. - Імпонувало мені й те, що мій батько - українець, але воював за Францію”. Батько Юрія сьогодні керує Комітетом українських вояків, які воювали за Францію, і має немало бойових нагород від цієї держави, а французи з пошаною називають його Українець. Про Ореста Білака час від часу писали як французькі, так і українські часописи, зокрема й “Українське слово”, що видається у Франції і на якому виховувалися Юрко та його сестри. З роками Юрій Білак все більше любив українську культуру, мову, пісню та чимраз дужче приваблював його український танець. Він виступав у багатьох українських ансамблях Франції і водночас вчився в школі, та й, коли здобував фах зубного техніка і вже почав працювати, щовечора по три години віддавав танцям. Юнакові таланило на гарних учителів балету, серед них помітну роль зіграв уродженець Харкова маестро Анатолій Кравченко, “Балетшулє” (балетну школу) якого закінчив Юрій. У 1983 році він їде на стажування до ансамблю “Юність” у Львів і вперше знайомиться з Україною. “Посіяні моїми батьками українські зерна нарешті проросли у Львові, - стверджує Юрій. - Був час, коли, живучи у французькому середовищі, я ловив себе на думці, що батьки вигадали для мене Україну. І тут, у Львові, я вперше побачив її. Хай навіть радянську, але ж Україну - землю моїх батьків. До мене прийшло велике натхнення, хотілося жити і творити для України”.

На презентації фотоальбому 23 травня 2017 у Києві. Фото Дмитро Пожоджук

23 травня у Києві відбулась презентація нового фотоальбому французьких мистців Ґабі та Юрія Білака «Майдан – Донбас, історія майбутнього», робота над яким тривала три роки і якому сьогодні немає аналогів в Україні: важить він 5 кг(!), а під час друку було пройдено понад тридцять етапів ручної роботи, використано картон з 100 % бавовни та органічні фарби. Кошти від продажу книги - витвору мистецтва - будуть скеровані на стипендії для дітей, батьки яких загинули на Донбасі. (Примітка редакції: кожна стипендія складе $1500 на рік протягом чотирьох років. Розпорядником коштів виступить благодійна організація Help Us Help The Children - представник БФ «Допомога Україні» в Канаді, яка разом з Міжнародним благодійним

Фото з сімейного архіву Ю. Білака

Вже за рік Білак вирушає в США на стажування до славетного українського балетмейстра Роми Богачевської, і за три тижні виконавська майстерність його різко зросла. Вже як професійний танцівник їде до Канади, де танцює та співає в кабаре виставу “Український караван”. Коли повернувся у Францію, знаменитий французький режисер Жером Саварі взяв його до своєї трупи для участі у виставі “Кабаре”, а згодом Юрія запрошує Паризький театр “Магадор”. У 1987 році талантом Білака був подивований президент Франції Міттеран. Юрій Білак піднімається на олімп слави, про нього знає Європа. З часом він опановує ще професію клоуна, робить вистави з французькими дітьми. Тоді ж починає цікавитися українською культурою ще з язичництва, часто відвідує родинні місця в Багні, Рівні на Буковині, буває в Космачі, не оминає Львів та Київ. Особливо сколихнула Юрія Білака Помаранчева революція в Україні, він з дітьми українців Франції здійснює постановку вистави “Змова в селі”, що засвідчила його талант режисера та принесла йому небувалий успіх. Юрій Білак - чоловік надзвичайно добрий та уважний до чужої біди. Коли він їхав в Україну, прагнув виключно позитивно за допомогою фотомистецтва, яким в останні роки професійно почав займатися, показати французам Батьківщину своїх предків. Однак в Україні зустрів людей, що не живуть, а виживають, як, наприклад, 94-літня майстриня з ліщиноплетіння Явдоха Дзвінчук, яка плакала від щастя, коли гість із далекої Франції приніс їй продукти та зігрів добрим словом. Якось за розмовою, Юрій довідався, що відома в Космачі сопілкарка Олена Кушнірчук - інвалід першої групи по зору - святкуватиме свій день народження, зробив їй подарунок: 70 пломеніючих гладіолусів та всякої всячини. Посприяв Білак і тому, що хлопцю-інваліду з Космача безкоштовно зробили операцію, і він почав ходити. Юрій Білак підготував у Києві в Українському Домі виставку своїх тактильних світлин для незрячих під назвою “Доторкнутися і побачити”, яка мала величезний успіх. Також кращі свої світлини фотохудожник зібрав в унікальному альбомі “Гуцули”, виданому українською, французькою та англійською мовами. Презентація його відбувалася при переповнених залах у Франції та Україні. Творчі задуми Юрія Білака перервав Майдан. І там він опинився першим, зробив рідкісні світлини поборників Свободи та зруйнованого центру Києва, які облетіли цілий світ. Коли в Україні почалася війна, він залишає всі свої справи у Франції та їде на фронт фіксувати для української історії ті страшні події. Підсумок цієї роботи Юрія Білака - велика виставка світлин з Донбасу під промовистою назвою “Проекція”, яка відбулася в Адміністрації президента України, а з 4 по 14 травня відкрита в Києві в “Арсеналі” і далі помандрувала у Францію, Канаду, США.

фондом «Нове покоління» реалізовує освітню програму «Стипендіат» з 1998 року.) Добре слово про фотоальбом на презентації мовили міністр культури України Євгеній Нищук, посол Канади в Україні Роман Ващук, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, директор та засновниця Канадського благодійного фонду HUHTC та «Допомога Україні» Руслана Вжесневська.

…Світлини Юрія Білака українськими писанками розкотилися світом, сповіщаючи усім, що є така країна Україна, яка прагне жити по-новому, яка бореться за свою волю і свободу!

Line-Up capitalukrainianfestival.com

July 21-23, 2017

Celebrating Canada's 150 with our friends from Capital to Capital and Coast to Coast

952 Green Valley Crescent Ottawa, Canada

CANADA 150

DakhaBrakha

Vasyl Popadiuk and the Papa Duke Band

Kubasonics

Kyiv, Ukraine

Ottawa, Ontario

St. John’s, Newfoundland and Labrador

Tyt i Tam

Ukrainia

Melos Folk Ensemble

Saskatoon, Saskatchewan

Ottawa, Ontario

Winnipeg, Manitoba

Veselka

Svitanok

Chaban

Edmonton, Alberta

Ottawa, Ontario

Thunder Bay, Ontario

Chaika

Zirka

Nasha Rodyna

Hamilton, Ontario

Canada's Favourite Ukrainian Party Band

Sudbury, Ontario

Korchma (19+ after-party Ukrainian Pub crawl) • 1000 Byron Ave, Ottawa, Canada

• Ukrainia (11:30 pm – 12:30 am) • DakhaBrakha (12:30 am – 2:00 am)

• Kubasonics (11:30 pm – 12:30 am) • Tyt i Tam (12:30 am – 2:00 am)

#OCUF2017

AKORD UKRAINIAN MEN'S CHOIR OF OTTAWA • CANADIAN BANDURIST CAPELLA (TORONTO) • CHRIST THE SAVIOUR ORTHODOX CHURCH SACRED MUSIC CHOIR • DUNAI (TORONTO) KOLIZHANKY • ODESSA UKRAINIAN DANCERS (OSHAWA) • OTTAWA SCHOOL OF UKRAINIAN DANCE • PERIGRINATIONS • POKROVA UKRAINIAN CHILDREN'S ART CAMP SHEPTYTSKY INSTITUTE CHOIR OF OTTAWA • THE KOZAKS (TORONTO) • TRIO LIRA (TORONTO) • UKRAINA DANCE ENSEMBLE (TORONTO) • AND MORE Funders and Foundations:

Platinum Sponsor:

Bronze Sponsors:

GROUP OF COMPANIES

C ian

anadian C

s res ng

Ukr ain

Silver Sponsors:

NTO)

КОХАННЯ razom.media

відроджене війною

Без сміху радості немає. Без снігу не бува зими. І полум’я без диму не палає. І миру не буває без війни. Без цвіту ягоди не спіють. Без хмари не бува дощу. Кохання не буває без довіри. А буде все, як я тебе прощу! (невідомий автор)

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Автор Дарія Колос

Про те, що Павло кохає мене, я дізналася не від нього - від своєї подружки і однокласниці Марійки, якій (з цим вона не таїлася) він давно подобався, тож старалася частіше поподатися йому на очі, перекинутися словом чи хоч поглядом, неодмінно потанцювати на шкільному вечорі. Якось прилетіла Марійка до мене, розпашіла, сердита, та кинулася гнівно звинувачувати, що я така-сяка, безсовісна і підступна, що вона мені довіряла, а я насміхалася з неї і т. д.. Я спочатку навіть не второпала, про що вона говорить. Потім дійшло: Павло сказав, коли вже надто стомився від її уваги, що мене любить і що їй сподіватися нічого. Згадую, як ошелешено кліпала очима не від Марійчиного крику - від того, що мене кохає хлопець, якого я, чесно, не вирізняла з-поміж інших.

їхали, бо і родичі, і сусіди, і переважно всі односельці дивилися на цю затію осудливо. Я по тому не приїжджала додому десь із півроку, але, закінчивши університет, витравивши з душі назавжди, як здавалося, почуття і спогади, повернулася в село і працювала в школі. Знала від людей, що сімейне життя у молодят не ладиться, та й дитинки (невідомо з якої причини) у них не було. Невдовзі “добрі” язики донесли: розлучаються. Павла я не бачила кілька років. І не хотіла бачити, зради йому пробачити не могла. То один, то інший хлопець починав упадати за мною, але відваджувала їх, бо у скам’янілому серці нові почуття не народжувалися. Я вже й не надіялася, що воно оживе, але забилося, затріпотіло, мало не вискочило з грудей, коли дізналася, що Павло пішов добровольцем на війну. Де й поділися образа і гнів! Натомість - постійні думки про нього: щоб оминула ворожа куля, щоб повернувся… живий. Хай не до мене - тільки живий. Повторювала ці слова, як молитву, як заклинання; втратила спокій, сон, апетит. Того ранку Павлів батько прийшов до нас удосвіта й попросив мого тата підвезти його з дружиною на станцію, бо їм треба до Києва в госпіталь… Ще й слова не проронив він, а я вже знала, що з Павлом біда, бо побачила не його батьказдоров’яка, а вбитого горем чоловіка, що зістарівся за кілька годин. Осколок снаряду, який поранив Павла, влучив і в його рідних, і в мене...

Осколок снаряду, який поранив Павла, влучив і в його рідних, і в мене... Відтоді почала придивлятися до Павла і помітила очевидне: я дійсно йому подобаюся. Він якраз закінчив школу і вступив до аграрної академії в Полтаві, але попереду у нас було літо перших побачень і поцілунків - одним словом, перше кохання. Пролетіло непомітно три роки, я теж стала студенткою, але педагогічного університету. Хоч навчалися ми з Павлом у різних містах, кохання наше від цього не страждало, бо щодня розмовляли по телефону і скайпу, зустрічалися, коли приїздили на свята чи канікули додому. Після академії він зайнявся фермерством у нашому селі, а я доучувалася, щоб теж туди повернутися та вчителювати. Так ось, за місяць до весілля я несподівано побачила біля університету Павла. Він очікував на мене. Зраділа, кинулася йому на шию… Коли трохи вгамувалася, дивлюся, а він сам не свій: погляд відводить та й обличчя якесь не його, ніби не два місяці пройшло від нашої останньої зустрічі з ним, а не менше двох років. Я забідкалася, що з ним. Краще б не питала... Мій Павло говорив, і слова його ранили в самісіньке серце. У нас не буде весілля, бо, хоч кохає мене й тільки мене, мусить женитися на… Марійці. Вона вагітна... від нього. “Замовчи! Досить!” - хотілося кричати і не могла. Слухала, що на якійсь вечірці, куди запросили Павла, була і Марійка. Зрозуміло, сіла поряд із ним, улещувала, спокушала і пригощала спиртним. Звабила таки, а потім не давала проходу й врешті заявила, що вагітна. Банальна історія, стара, як світ... Що діялося зі мною, розповідати не буду. Вони побралися, щоправда, весілля робили не в селі, а в місті, куди потім ви-

Всю дорогу до Києва тихо й безсило плакала тітка Настя, Павлова мама. Я не плакала, тільки серце судомно стиснулося та підкошувалися ноги. “Тримайся, Олю, тримайся”, - наказувала собі чи вмовляла. І ось уже паморочиться голова від специфічного, різкого і неприємного, “лікарняного” запаху. Ми втрьох якось невпевнено і з острахом ідемо довгим шпитальним коридором, тривожно зазираємо у відчинені двері палат. Зупиняємося перед тією, де лежить Павло. Спочатку, як домовилися раніше, переступають поріг його батьки. Вони не скажуть, що я тут, у коридорі. Мені ж було життєво важливо зустрітися з Павлом наодинці, тому чекатиму хоч до ранку... У невеликій кімнаті, де стоїть три ліжка, зайнято тільки одне. Я знаю, що то лежить Павло. Він не бачить мене: голова його забинтована, очей не видно. Зупиняюся й мовчки дивлюся на простерте під ковдрою нерухоме тіло… “Олю”, - напевно, вчулося мені. Не знаю, скільки стояла тоді на колінах біля ліжка, тримаючи Павлову руку, гладила й обціловувала її. Всі найніжніші слова, які знала, шепітливо лилися з моїх уст, щоправда Павло їх не чув, бо був непритомний. Близько року я незмінно знаходилася поряд з коханим. Він, вирвавшись з лап смерті, повільно-повільно повертався до життя і ніяк не йняв віри, що я біля нього, точніше знову з ним. Тепер ми разом - чоловік і дружина, а побралися відразу після повернення з госпіталю додому. Ми щасливі. І не біда, що Павло осліп після поранення, бо його очима стала я… назавжди.

23 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Якби за місяць до мого весілля хтось у селі пустив чутку, що його не буде, цьому б не повірив ніхто, а надто я. Напевно, розсміялася б пліткарю прямо в обличчя: ніколи й ніщо не може розлучити мене і Павла - мого нареченого, з котрим ми зналися з дитинства, жили на одній вулиці, можна сказати, по сусідству. Він був на три роки старший від мене, але це не заважало нам спілкуватися, навіть товаришувати, часто разом ішли до школи і поверталися додому, змалку гралися ми вкупі з усією вуличною дітворою, а, коли підросли, збиралися гуртом біля мого двору та вели безкінечні розмови, аж поки матері не кликали вечеряти.

razom.media

Beauty Centre

УКРАЇНА ВІД А ДО Я

ОЛЬГА - велика razom.media

княгиня київська

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

24 липня – день рівноапостольної княгині Ольги – першої християнки на Русі, першої християнки на престолі княжому, першої української святої, видатної постаті в історії України. Досі достеменно невідоме ні її походження, ні хронологія життя, що породило багато легенд і версій, не підтверджених науково. І все ж, беручи до уваги літописні записи, що дійшли до нас із древніх часів, зокрема “Повісті минулих (временних) літ”, науковці переважно припускають, що народилася княгиня Ольга у 889-891 роках. Не тільки історичні відомості про неї сповнені протиріч, а й ті, що можуть дати уявлення про княгиню як особистість. Багато хто вважав Ольгу доброю людиною, справжньою мудрою жінкою - люблячою дружиною, матір’ю та бабусею, а дехто – дуже жорстокою княгинею Київської Русі. Та, напевно, за життя праведне зарахували її до лику святих, адже передвісницею християнської землі та передранковою зорею світанку називав княгиню Ольгу Нестор-літописець. Як правителька вона не втратила владу, перейнявши її від свого чоловіка - князя Ігоря, зміцнила молоду Київську державу. Княгиня зводила храми й монастирі, активно проповідувала християнство, навіть спробувала, щоправда невдало, хрестити свій народ. Цей задум Ольги здійснив її онук князь Володимир - хреститель Русі. 14-річна Ольга (за однією з версій щодо походження, дочка князя Олега, названого віщим) стала дружиною князя Ігоря, вразивши його молоде серце і вродою, і розумом, і незалежним характером та сміливістю. Подружжя жило в коханні, злагоді, але затьмарювало їхнє щастя те, що Ольга ніяк не могла народити дитя. Народжувала багато разів, тільки мертвих. Доля змилостилася й подарувала князю й його вірній дружині сина, що ввійшов в історію Київської Русі як Святослав Хоробрий. Князь Ігор увесь час проводив у походах і битвах то з кочівниками, які частими набігами спустошували київські землі, то з племена древлян, які докучали, порушуючи кордони Русі. Княгиня Ольга завжди з тривогою чекала повернення чоловіка, особливо неспокійно було на душі в неї, коли вирушив він, великий князь Ігор, у похід 945 року та й загинув у бою з повсталими проти нього древлянами в Іскоростині. Хоч княжа влада мала перейти до Ігоревого сина Святослава, він тоді був ще дитиною, тому правителькою величезної, ще не впорядкованої держави, стала Ольга, яка близько 20 років (945-964) змогла конкурувати з сильними державними мужами та навіть перемагати їх. Князювання своє Ольга почала з того, що дуже жорстоко і вщент знищила древлянські племена, бо після загибелі Ігоря, коли дізналася, що він не просто поліг у бою, а був по-звірячому страчений ворогами, які розірвали його тіло навпіл, душа її зайнялася нестримним бажанням помсти. Ольга, розправившись із древлянами, прагнула централізувати владу на Русі, поступово приборкуючи й підпорядковуючи Києву місцеві княжіння. Вона була першою щодо наведення ладу у сплаті данини, впровадила «устави» та «уроки». Відтоді всю зібрану данину ділили на три частини, дві з яких йшли на Київ, а одна – на Вишгород, де знаходилася резиденція княгині. Вона упорядкувала найприбутковіші промисли, зокрема хутродобування, що значно поповнило державну скарбницю.

У міжнародній політиці харизматична і далекоглядна княгиня віддавала перевагу дипломатії, що значною мірою сприяло росту міжнародного авторитету Русі. Княгиня Ольга усвідомлювала, що зміцнити Русь, зблизити її з Візантією та іншими європейськими державами, а також об’єднати все населення земель київських може єдина державна релігія – християнство. Тож у 957 році під час візиту до Константинополя вона сама прийняла хрещення та, як відомо з літописів, було багато християн і в її оточенні. За князювання Ольги - правительки мудрої і сильної – на Русі почали будувати церкви.

razom.media

Померла Ольга 11 (25) липня 969 року, і на прохання матері Святослав, якому вона передала княжу владу за 4 роки до своєї кончини, поховав її за християнським обрядом у київському храмі святого Миколая, що на Аскольдовій могилі. 1547 року вона була причислена до лику святих, рівноапостольна княгиня Ольга вшановується і православною, і католицькою церквами. В XI ст. у Візантії та Київській Русі з’явилися перші зображення святої Ольги, і з часом її ікони вже були в церквах і в житлах. На честь великої київської княгині зводилися пам’ятники й храми, називалися вулиці, а 20 років тому (15 серпня 1997 р.) в Україні встановлено державну нагороду «Орден княгині Ольги» трьох ступенів для відзначення жінок за визначні заслуги в усіх сферах суспільної діяльності та вихованні дітей у сім’ї. Наталя РУСИН

Тіло княгині Ольги залишалося нетлінним, і її онук князь Володимир переніс мощі святої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Під час нападу монголів мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополит Петро Могила, відбудовуючи 1635 року невелику церкву на місці Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги, де вони зберігалися до XVIII ст. За наказом московського Святішого Синоду їх перепоховали, але місце нікому не відоме.

Свята княгиня Ольга. Розпис собору Св. Володимира в Києві. Художник Нестеров М. В.

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

razom.media

ГотуємоРазом

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Незамінна страва у вихідні і будні, для пікніка та домашнього столу ГОТУВАННЯ: Попередньо помиті і обсушені овочі подрібнити: баклажани (без шкірки), цибулю, перець нарізати кубиками приблизно 1 на 1 см, трохи більшими – помідори, а моркву натерти на грубій терці. Берете дві глибокі сковороди: в одній будете смажити баклажани, в іншій – цибулю, моркву, перець, помідори. Про цей процес детальніше. У сковорідку з розігрітою олією (грам 75) всипаєте баклажани, швиденько їх перемішуєте, щоб рівномірно увібрали олію, і на помірному вогні, часто помішуючи, смажите до напівготовності. Якщо олії буде замало, долийте. Водночас в іншій сковороді в розігрітій олії (100 г) теж на помірному вогні смажите цибулю хвилин 7, додаєте моркву, перемішуєте з цибулею і готуєте ще 7 хв. Тепер сюди кладете солодкий перець, змішуєте з цибулею й морквою, смажите суміш 5 хвилин, додаєте помідори і готуєте, періодично помішуючи ще хвилин 10. Баклажани і овочеву суміш перекладіть у посуд, в якому вони будуть тушкуватись до готовності, додайте сіль, цукор і чорний мелений перець. Все ретельно змішайте (не забувайте про помішування й надалі!), доведіть до смаку, каструлю накрийте кришкою і готуйте страву ще 30-40 хвилин на малому полум’ї. Наприкінці додайте подрібнений часник. Ікру з баклажанів остудіть - і смачного! Дуже добре смакує баклажанна ікра, коли її покласти зверху на хліб. Ви можете брати банку ікри, коли їдете на природу, і нагодувати таким чином велику компанію.

Ікра баклажанна Складники: • • • • • • •

Баклажани – 1 кг; цибуля ріпчаста – 400 г; перець солодкий – 400 г; помідори – 500 г; морква – 200 г; часник – 3 зубці (великі); гострий перець – 1 штука (за бажанням); • олія – 200 г (може й менше); • сіль, цукор, перець чорний (мелений) – до смаку.

Складники: • 75г чорного шоколаду; • 4 стол. л. низькокалорійного йогурту; • білки з двох яєць; • 2 ч. л. цукру; • 350г ягід (підійдуть чорниці (blueberries), малина, вишня або суміш).

ГОТУВАННЯ: На водяній бані розчиніть шоколад. Дайте йому охолонути 5-10 хв. І додайте йогурт. Збийте білки, додайте до них цукор і знову збийте. Додавайте поступово до шоколадної суміші, злегка перемішуючи, щоб мус вийшов повітряним. Менше півсклянки наповніть ягодами і зверху майже доповна покладіть мус. Розмістіть на деякий час до холодильника, щоб десерт застиг. Насолоджуйтесь!

Брускета зі спаржею Складники: • 250 г спаржі, нарізаної невеликими шматочками (1-2 см); • 8 скибочок свіжого багету; • 1 зубчик часнику. Соус: • 2 столові ложки майонезу; • 1 столова ложка нарізаного свіжого кропу; • 2 чайні ложки каперсів; • 1 чайна ложка лимонного соку; • 1/4 чайної ложки чорного перцю; • 1/4 чайної ложки солі.

ГОТУВАННЯ: Зварену впродовж 4-х хв. і охолоджену в крижаній воді спаржу висушити. Зробити соус: змішати майонез, подрібнений кріп та каперси, лимонний сік, перець і сіль. Додати соус до спаржі, нарізаної шматочками, і готову масу поставити у холодильник на годину. Скибки багету підсушити у духовці 2 хвилини, потім натерти часником. Викласти зверху охолоджену суміш спаржі з соусом.

27 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Ягоди під шоколадним мусом

razom.media

Ягоди сьогодні – ваші нові найкращі друзі. Вони подбають, щоб з вами все було добре, адже містять величезну кількість антиоксидантів, тонни вітамінів та, що важливо теж, мало калорій. О, вони ще й смачні!

razom.media

ВІК ЖИВИ - ВІК УЧИСЬ

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

ОЙ

чий то КІНЬ стоїть…. (з укр. народної пісні)

Кінь, за переказами, був другою після собаки твариною, яку приручила древня людина. Відтоді ця добра тварина з великими очима завжди супроводжувала господаря в щоденній праці, далеких переїздах і навіть у кровопролитних битвах, часто рятуючи йому життя. Для української родини кінь споконвіків був годувальником, а для відважних запорозьких козаків – вірним побратимом, втрата якого прирівнювалося до смерті кровного родича. Минули століття, і, хоча вже давно “залізні коні” прийшли на зміну добрим велетням, досі люди повністю не відмовились від них, лише переосмислили сферу спілкування зі своїми старими друзями.

інний спорт – краса, сила і грація Мабуть, одним із найвидовищніших видів спорту, який, до речі, входить до програми Олімпійських ігор, є кінний спорт. Де ще можна побачити настільки граційні та синхронні рухи тварини і людини? Водночас цей вид спорту надзвичайно складний технічно та травмонебезпечний, тому високих результатів у ньому не досягне той, хто досконало вивчив лише технічну частину. Тут ніяк не обійтися без уміння розуміти тварину, відчувати її. Кінний спорт включає змагання з конкуру (подолання перешкод), виїздки, триборства та має багато підвидів, однаково захоплючих для глядача. амість тренера з фітнесу – кінь Звичайно, не всі прагнуть стати чемпіоном із конкуру, а ось зайнятися верховою їздою суто для задоволення – чому б ні? Крім того, кінь може цілком замінити тренажерний зал. Недарма ж вся англійська знать досі змалку обов’язково навчається верховій їзді, і чесно кажучи, людей із надлишковою вагою серед них небагато. Правда ж, заманливо: сидиш на коні і водночас худнеш і качаєш м’язи? Проте тільки новачку здається, що вершник просто сидить, адже під час верхової їзди тренуються м’язи пресу і спини, сідничні і передні м’язи бедра. Крім того, спалюється купа калорій (за годину їзди кроком – 160 ккал, риссю – 560 ккал і галопом – 710 ккал). Як результат, після 2-3 місяців ви не впізнаєте своє тіло: підтягнута постава (сидіти ж бо треба рівнесенько, інакше – беркиць!), пружні сідниці та стрункі ноги. І задоволення це (з урахуванням романтики свіжого вітерця у волоссі, коли ви галопуєте по полю) коштує не дорожче занять у задушливому фітнес-клубі в компанії інших страждальців. Щоправда, після перших занять всі задіяні м’язи болітимуть так, ніби по вас проїхався потяг. оні … лікують Ще батько медицини Гіппократ помітив: поранені в бою воїни швидше видужували, якщо не полишали верхової їзди. На сьогодні лікування на кінській спині - іпотерапія (від “гіппос” – кінь) – глибоко досліджено вченими світу й, отже, не викликає сумнівів його дієвість. Цілющість досягається масажем завдяки особливості руху коня (під час ходьби ця тварина щохвилини передає близько

ЦІКАВІ И: ФАК Т ста рухових імпульсів) та ефектом “грілки” (температура коня на 1-1,5 градуси вища, ніж людини). Додайте також, що заняття проходять на свіжому повітрі та що коні – надзвичайно контактні тварини, налаштовані на спілкування з людиною навіть більше, ніж собаки і дельфіни. Саме тому сфера застосування іпотерапії величезна: травми опорно-рухового апарату (реабілітація після аварій, хвороби постави та ін.), серцево-судинні розлади (постінфарктні стани) й неврологічні (інсульти), коригування вроджених вад, наприклад, ДЦП. Коні – чудові помічники, коли йдеться про допомогу дітям із синдромом Дауна, аутизмом, затримкою мовленнєвого та розумового розвитку. Якщо, трапляється, реабілітолог не може налагодити контакт із хворою дитиною, то через конячку часто вдається достукатися до малюка. На жаль, іпотерапія – не панацея, адже має протипоказання (ламкість кісток, епілепсія, гострі форми багатьох хвороб), тому, звісно, без консультації лікаря не обійтись. ерші кроки верхи Якщо цікавість взяла гору і хочеться спробувати себе в ролі вершника, для початку варто знайти хороший сертифікований кінний клуб. Хоча часто верхові прогулянки пропонують власники коней (популярна послуга в українських Карпатах), затямте: такі “катання” не мають нічого спільного з верховою їздою, як, приміром, бобслей з одноразовим спуском з гірки на санках. Тільки досвідчений тренер підбере коня, що підходитиме вам за всіма параметрами, і навчить правильній посадці, керуванню “живим транспортом” (від цього дуже залежить успішність комунікації з твариною) й основам догляду за конем, зокрема, як його чистити й сідлати. Початківцю навіть нема необхідності відразу витрачатися на бриджі та чоботи для верхової їзди – підійдуть довгі штани середньої ширини та черевики з невеликим каблуком, чого не скажеш про шорти і кеди, які, крім веселих селфі, “подарують” новачкам тільки обдерті об стремена литки й ризик вивихнути щиколотку. Звісно, вже згодом, коли трохи освоїте ази, настане час красивого верхового одягу. Наостанок застерігаємо: якщо у вашому серці зародиться любов до коней, то це вже назавжди! Оленка КОЛОМИЙСЬКА

razom.media

29 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

У світі існує близько 160 порід коней, найчистішою вважається арабська. Копито коней – дуже чутливий орган, який діє як циркуляційний насос. Коли вага коня тисне на копито, кров з нього витісняється вгору по венах. Очі коня можуть рухатися незалежно один від одного. Хоч у коня зір панорамний, він все одно повертає голову на голос господаря. Коні – ще ті меломани! Щоправда, надають перевагу спокійним інструментальним мелодіям, а ось hard rock і heavy metal їх дратують. Коні вміють спати стоячи, але сни бачать, тільки коли лежать. Вони здатні ображатися, причому «всерйоз і надовго». Кінь може лікувати себе за допомогою самомасажу, який значно покращує роботу серця. Найкрасивішим у світі названий кінь породи фриз Фрідріх Великий із США, який має сторінку в Фейсбуці, а його життя – суцільна фотосесія. Хоча коні живуть переважно тільки до 25-30 років, звичайний англійський тягловий кінь Старий Біллі прожив 62 роки. Жеребець Самсон - офіційно найважчий кінь. Його вага 1520 кг, вдвічі більше середньої. Найменший у світі коник на прізвисько Ейнштейн живе у штаті НьюГемпшир, США. Його зріст лише 35,5 см, а вага 2,7 кг. Найвищий кінь (210 см), за версією Книги рекордів Гіннеса, бельгійський мерин Великий Джейк, який мешкає у штаті Вісконсин.

Дитяча

razom.media

Як хом’яка

присоромили

30 РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

О Т РН a

За рікою у безкрайому полі жив хом’як на прізвисько Щокастик. Ще змалку був він страшенно хазяйновитий: знайде зернятко, вхопить, за щоку сховає і додому несе, щоб батьків потішити. Як став Щокастик дорослим хом’яком, то мав уже свою нірку та господарство. Щоранку вдосвіта прокидається й вирушає на пошуки харчу: де колосок житній знайде, де кілька зернят соняшника, а, як пощастить, то й на кукурудзяний качан натрапить. Цілий день, поки сонце за обрій не сховається, а, бувало, й уночі, шмигає Щокастик туди-сюди: з нірки в поле - з поля додому. За працею часу на сон майже не лишалося, бо досвіту встає та копає, комору розширює, щоб було де все то добро складати. Від постійної роботи стали щоки у хом’яка великі-превеликі.

- Грабують! Посеред білого дня чесних хом’яків на голодну смерть прирікають! - сердито крикнув Щокастик. Сполохав він горобчика, той і пурхнув геть.

Якось Щокастик натрапив на поле з горохом і дуже зрадів: це ж стільки припасів можна зробити! Але поле те було від нірки далеченько, тож хом’як, щоб менше бігати, напаковував за щоки ще більше, ніж зазвичай. Вже й не злічити, скільки разів він обернувся, скільки гороху в комору наносив. Ось вкотре Щокастик на своє пречудове поле прибігає - дивиться, а тут мишка-полівка господарює: вхопила горошину й поспішає додому діток годувати. - Куди?! - репетує хом’як. - Моє!

Оглянувся Щокастик довкола й бачить, що нема кінця-краю полю гороховому. Зрозумів він, що гороху того на всіх вистачить, і соромно стало йому за свою жадність. Перепросив хом’як спершу голуба, а тоді набрав повнісінькі щоки гороху та гайнув горобця й мишку шукати, щоб і в них вибачення просити.

Злякана мишка горошинку кинула й подалася навтьоки. А Щокастик поспішає, за щоки побільше харчу набирає й чимдуж мчить до нірки, щоб швидше на поле повернутися, поки ще хтось туди не занадився. Повернувся... і знову застав незваного гостя, цього разу горобець стручок дзьобає.

Дитяча сторінка спонсорована

Хом’як від біганини притомився та й задрімав на мить у гороховинні. Відкриває очі, а недалечко голуб обідає. - Та скільки ж можна?! Довкола одні злодії! розійшовся Щокастик. Голуб слухав-слухав те репетування, а тоді мовчки вхопив хом’яка і злетів з ним у небо. Щокастик від несподіванки та з переляку притих, перестав усіх ганьбити. Як піднялися вище, голуб каже крикуну: - Дивися, жаднюго!

Калина Дячук

razom.media

ЗНАЙДИ 10 ВIДМIННОСТЕЙ

ЗАГАДКИ

Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, малюють, квітують поля – Добридень тобі, Україно моя! Павло Тичина

КОЛЬОРОВІ КАМІНЦІ

Григорiй Грайко

У садках - смачна малина, Аґрус, яблука, ожина. Фрукти й зелень соковита Це смачні дарунки….

Заповзята трудівниця, вона праці не боїться. Дуже сильна ця комаха називається…

(Мураха)

Ходять вранці невеличкі Червоненькі черевички, Залишаючи сліди Біля синьої води. Хто це біля моря зранку? Це малесенька Оксанка. Ходить, пісеньку співає Із відерцем у руці І на березі шукає Кольорові камінці.

(Літа)

***

По дорозі йшов бичок, Бачить — лізе їжачок, Як лизнув його бичок — Поколовся об бочок. Їжачок сміється: “То-ж-то, не бери всього до рота”.

Скаче двором ІГОГО — Не боюся я його, Бо воно спокійно й мило З рук моїх травичку їло.

(Лоша)

ДОБРИЙ ДЕНЬ, УКРАЇНО МОЯ!

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

ЦІКАВО ЗНАТИ

razom.media

Спаржа:

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

радіє шлунок, тіло і душа!

Напевно, багато хто з вас, як донедавна я, не знає, що розкішна зелена рослина з довгим гіллястим стеблом, щедро обсипаним хвоєподібними листочками, якою оздоблюють букети, – це спаржа (лат. аsparagus). Ми зазвичай купуємо її в гастрономі, а вона, виявляється, може рости просто на грядці чи квітнику. Батьківщиною спаржі вважають Середземномор’я, сьогодні ж її, знану в Україні як холодок, вирощують практично по всьому світу. Розводити та споживати цю рослину як овоч почали в Давньому Римі, хоч про цілющі властивості її знали і древні єгиптяни, і давні греки, а Гіппократ називав ліками. Сезон спаржі – травень і липень (у Каліфорнії починають збирати уже в лютому, а на Середньому Заході й Сході вирощують аж до кінця липня), коли вона, тільки-но зрізана, дуже свіжа, соковита, солодка, вітамінна і, отже, корисна – справжній делікатес. В їжу використовуються паростки довжиною не більше 15 см і товщиною до 2 см. Хоча існує понад 200 видів спаржі, в кулінарії використовують білу, зелену та фіолетову. Найбільш ніжною вважається біла, яку вирощують так, щоб на молоденькі пагони не попадало сонячне проміння. Найкорисніша і найпоширеніша зелена, а ось фіолетова, гіркувата на смак, зустрічається рідко. Правильно зготована спаржа дуже смачна, тому страви з неї подають навіть у найдорожчих ресторанах, та і в традиційній кухні чи не кожної країни є рецепти зі спаржі на будь-який смак. В Італії, приміром, це фріттата (омлет зі спаржею), у Франції – соковитий кіш (пиріг), у Німеччині готують «лейпцигську всячину», зацукрована спаржа вважається вишуканим десертом у Китаї. Варена, смажена, запечена чи зготована на парі, маринована чи в салаті, у супі або як гарнір – у будь-якому вигляді і страві спаржа завжди смакує. Судіть самі: ця рослина багата на амінокислоти, вуглеводи, клітковину і білок, калій, натрій і фосфор, кальцій, залізо, вітаміни А, В, С, D, K, фолієву кислоту, аспарагін та інші корисні речовини. Спаржа – низькокалорійний продукт, тому можна щодня споживати її та, кому хочеться, худнути із задоволенням. Вона сприяє нормальному обміну речовин, завдяки аспарагіну покращує роботу серця та стан судин. Підвищення імунітету, сприятливий впив на кровообіг, кровотворення та роботу мозку, зняття втоми – це про спаржу. Вона також природний антидепресант і антиоксидант, запобігає раковим хворобам, сприяє загоюванню ран, зміцнює кістки, підвищує гостроту зору та покращує стан шкіри. Загалом усе, що потрібно для підтримки міцного здоров’я, красивої фігури, шкіри і гарного настрою, є в аспарагусі. Наталя РУСИН

ЯК ВИБИРАТИ І ЗБЕРІГАТИ СПАРЖУ? Вибирати спаржу потрібно ретельно: паростки повинні бути неушкоджені та зі щільними кінчиками, а зріз не засохлий. Свіжа спаржа при згинанні ламається. Вона швидко псується, тому вважається свіжою впродовж 3-4 днів. Найпростіший спосіб зберігати аспарагус (спаржа по-латині) – обрізати кінчики і поставити у воду, як букет. Можна також загорнути спаржу у вологу тканину, покласти в пластиковий пакет, не закриваючи його герметично. ЯК ГОТУВАТИ СПАРЖУ? Головне (!) в готуванні пагонів не переварити і не пересмажити, щоб вони були злегка хрусткими всередині. Найзручніше готувати спаржу у високих вузьких каструлях, розмістивши її вертикально. У малій кількості окропу варяться підстави, а ніжні верхівки готуються на парі. Час варіння – не більше 3-х хвилин, залежно від товщини пагона. Запікається і смажиться спаржа теж швидко.

Цікаві факти У Стародавній Греції не їли спаржу, бо дуже шанували, вважаючи символом любові. Справжні цінителі делікатесів їдять спаржу руками: просто беруть її і вмочають у соуси. У світі на честь спаржі навіть проводять фестивалі, а німецький Брухзаль називають містом спаржі і щороку проводять тут найбільший в Європі фестиваль спаржі.

razom.media

Навчання ведеться по суботах, з 8:45 години ранку до 12:45 по обіді, від вересня до червня

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Офіційний представник всесвітньо відомої корпорації Fohow з Києва

Стоматологічна клініка

CARREFOUR

запрошує до співпраці в успішному і динамічному LAVAL на міжнародній арені та в Америці бізнесі в галузі здоров'я.

умови оплати, великі бонуси, ВЛАДИСЛАВГарні щотижневі подарунки від компанії. СКРИПКАРУ Для реєстрації на скайп-конференцію з представником компанії телефонуйте:

ЧЛЕН ОРДЕНУ438-875-4905 ДАНТИСТiВ КВЕБЕКУ Ангеліна

514-473-0142 Наталія

Всі види стоматологічних послуг для дорослих і дітей в оснащеній за останнім словом медичної техніки стоматологічній клініці. Комфортна зона очікування з чудово оснащеним дитячим ігровим майданчиком. Простора стоянка.

www.cliniquedentairecarrefourlaval.ca (450) 973-7676#1

2540 BOUL. DANIEL-JOHNSON #208 LAVAL (QUÉBEC) H7T 2S3 Dr Vlad Scripcaru

razom.media

ПОДІЇ

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Наша мова солов’їна піде з нами у віки Фото Андрій Костікін

Олександр Михасяк, Віта Хміль, Данило Кульчицький, Зоя Швець, Адріан Крупа, Наталя Данч, Андрій Мацюк

Третього червня в монреальській українській суботній школі імені митрополита Андрея Шептицького відбулися урочистості з нагоди закінчення школи. Випускний вечір - це підсумок натхненної праці викладачів, сумлінного навчання учнів, вболівання за своїх дітей батьків, незгасного ентузіазму адміністрації школи на чолі з директором пані Дарією Гуменною. Зал СУМу вщерть заповнений гостями, батьками та вчителями. За давньою духовною традицією свято розпочалося благословення пароха української церкви Успіння Божої Матері о. Ігоря Ощіпка. Директор школи пані Дарія Гумена звернулася до випускників з напутнім словом, далі відбулося урочисте вручення свідоцтв та стипендій від української каси Desjardins, побажання від якої доповнила вчителька української мови i літератури та ведуча вечора пані Олена Юник. Найкращій учениці Віті Хміль була вручена почесна стипендія від фонду колишнього вчителя школи Івана Ванкевича. Серед запрошених - і колишня директор школи пані Ірина Павлів.

Червневий день відлунює стодзвоно: І сміх, і радість, й гомін голосний… Зібрало нині свято нас чудове Прощальний вечір, вечір випускний.

Випускники висловили величезну вдячність своїм батькам, без яких цей чудовий вечір не відбувся б, і запросили їх на вальс, започаткувавши цим нову традицію в українській школі. Саме завдяки батьківським зусиллям учні були залучені до української спільноти, і саме батьки передали їм любов та повагу до України. Випускний вечір був не тільки радісним, а й викликав певний сум на душі, бо залишають школу юнаки і юначки, котрі від дитсадочка рік у рік щосуботи упродовж одинадцяти років i дощовими осінніми ранками, і в час зимових хуртовин, і веселої весняної пори, коли так хочеться просто посидіти на сонечку, приходили до української школи, щоб здобути знання рідної мови та культури, релігії, географії та історії, плекали рідне слово, вчилися, щоб знати хто вони, чиїх синів діти… Стихли останні акорди випускного, попереду у вчорашніх учнів нові випробування, які, віриться, зміцнять та розправлять їхні крила! Щасти вам, випускники 2017! Олена ЮНИК

Фото Андрій Костікін

razom.media РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Послуги автосервісу з ремонту, технічного обслуговування та діагностики автомобілів.

VATRA Сімейне вогнище ВАТРА запрошує вас придбати улюблені, завжди свіжі і відмінної якості українські та європейські продукти за помірними цінами

4524 Rue Bélanger, Montréal, QC H1T 1B6 514-607-1163

Замовлення запчастин на будь-які автомобілі

Крамниця Deli Zytynsky була заснована в Монреалі майстром з виробництва ковбаси в 1922 році. Використовуючи свої оригінальні розташовані рецепти, він встановив стандарт якості Вигідно продукції, який до сьогодні в українській околиці з гордістю підтримується представниками третього покоління родини. Заміна масла, фільтрів, 3350 Rue Beaubien Est, Montreal, QC H1X 1G6

шиномонтаж (514) 722-0826

N O

DE COIF

Якщо у вас проблеми з електрикою в автомобілі або ви хочете встановити додаткове освітлення, сигналізацію, а також, якщо у вас не заводиться автомобіль, акумулятор сідає за ніч, кудись іде струм

UR E

SA L

Діагностика та ремонт електрообладнання автомобіля

ROYAL Pour femmes et hommes

1510, rue de I’Eglise Saint-Laurent H4L 2H7

Cote Vertu

514.744.6351

Salon de Coiﬀure Royal

звертайтеся оможу я вам точно доп з 10.00 до 18.00 380, rue Sauvé Ouest, Montréal, QC, H3L 3E2 Заїзд провулком з боку rue Sauvé

514.274.2573 514.274.2573

514 Ваш ав

Євген

Працю якісно, швидко і че

razom.media

ТРАДИЦІЇ ТА КУЛЬТУРА

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Відлуння пісні не стихає в серці Мистецтво хорового співу в сучасному житті рідкісне, але, як і раніше, - дорогоцінне емоційне задоволення, і його прихильники вирізняються вдумливістю та вишуканим музичним смаком. Мабуть, саме тому, що очікування слухачів досить високі, ті дванадцять творів, які звучали червневого недільного вечора у традиційному щорічному звітному концерті хору «Відлуння», що при осередку СУМ, дуже ретельно вибиралися артистами і диригентом Іваном Гутичем. «Я з хором працюю близько 6 років, - говорить пан Іван. - Його основний склад - 35 артистів. Це досить великий і потужний колектив, якому під силу будь-який музичний твір. Я пишаюся людьми, які відповідально і серйозно ставляться до колективу і поважають того, хто стоїть поряд. Співати у хорі нелегко, бо треба не тільки прийти і співати 2 години, а ще й слухати та терпіти сусіда, який фальшує збоку. Моє завдання - зробити все можливе, аби слухачі, які прийдуть на концерт, щось знайшли, а не загубили». Те, що хор «Відлуння» має близько 15-20 виступів на рік, говорить про його успіх, а, щоб артистам було не лише приємно, але і зручно працювати разом, їхнє, так би мовити, творче життя напрочуд добре організоване та продумане, і головну роль у цьому відіграє хорова управа, яка обирається раз на рік із колективу артистів. Вона затверджує (або ні) твори, запропоновані до роботи диригентом, опікується річним календарем концертних виступів, а зараз ще й готує конституцію хору, яка повинна бути прийнята у жовтні і до якої включені

правила, що допомагають уникнути будь-яких творчих чи організаційних суперечок у колективі. І все ж існує тема, яку не вдається вирішити роками, на яку нарікають артисти і, насамперед, їхній диригент, - це брак часу, бо інколи попри всі календарі і добру організацію виникають несподівані тематичні виступи, а на підготовку творів до «сюрпризного» концерту хор має лише 1-2 репетиції. Але загалом, як визнає диригент хору Іван Гутич, і він, і артисти приходять до хору за натхненням, радістю, відчуттям дружного плеча поряд, а щорічний концерт, який завершує концертний сезон напередодні літніх канікул, - це радісна і довгоочікувана подія і для хору «Відлуння», і для його шанувальників. Цього року, аби ще більше збагатити палітру творчого спілкування зі слухачем, хористи запросили до концерту танцювальний колектив «Троянда» з його драматичними композиціями. Юні танцюристи додали до партитури концертного вечора своїх зворушливих, яскравих і гумористичних нот. Після фінальних оплесків, які символічно завершили і концерт, і концертний сезон, хор «Відлуння» до вересня прощається із глядачем і...збирається на репетицію. «Це свого роду традиція, - пояснює Іван Гутич. – Ми збираємося на особливу репетицію, де просто співаємо українські пісні. Без правил - від душі! Хто як хоче, хто як відчуває». Знаючи невгамовні творчі душі хористів, можна припустити, що саме на цій репетиції почне вимальовуватися орнамент майбутнього репертуару, який почуємо вже на Українському фестивалі у вересні! Автор Ольга Халаш

Пані Надія Вертій-Цехмістро:

шанувальниця Я абсолютна прихильниця хору. Артисти дуже гарно співають і своїми піснями заспокоюють душу, ведуть нас у якийсь інший прекрасний світ.

Пан Петро Равський:

Диригент хору «Відлуння»

Іван Гутич

постійний слухач Хор плекає традиціїї, наші пісенні традиції, які дісталися від бабів-дідів, і презентує їх нашим дітям. У цьому, на мій погляд, найголовніша цінність творчості хору “Відлуння”.

Пан Юрко Кулицький:

поціновувач творчості хору Від пісні до пісні все сильніші емоції і враження. Неймовірна відданість хористів і диригента пісні. То є привілей – слухати таку прекрасну, живу музику.

razom.media РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

СЕРТИФІКОВАНІ ТА НОТАРІАЛЬНО ЗАСВІДЧЕНІ ПЕРЕКЛАДИ ДОКУМЕНТІВ УСНІ ПЕРЕКЛАДИ В СУДАХ ТА ІНШИХ УСТАНОВАХ

AUTO DEPOT KH INC

Легалізація документів у міністерствах та консульствах Гостьові запрошення до Канади Дозвіл на виїзд дитини за кордон Засвідчення підписів та копій документів

Cars from dealer auctions in USA and Canada khmil@videotron.ca 514-662-5096 Professional advice for transporting cars to European countries: Germany, Finland, Poland and Ukraine

СЕРГІЙ ВЛАДИКА ЧЛЕН ОРДЕНУ ПЕРЕКЛАДАЧІВ КВЕБЕКУ ПРИСЯЖНИЙ КОМІСАР СУДОВИХ ОКРУГІВ ПРОВІНЦІЇ КВЕБЕК ЛІЦЕНЗІЯ МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ КВЕБЕКУ № 188 776

3450, Place Joseph N. Drapeau, suite A01, Montreal, QC, H1X 3J1

svladica@profidis.net 1514-585-4465

WILTON ALUMINIUM PRODUCTS LTD.

razom.media

LES PRODUITS D’ALUMINIUM WILTON LTEE

РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

Монреальська компанія братів Миколи та Івана Гладких пропонує на продаж великий вибір пластикових та алюмінієвих вікон та дверей. Телефонуйте та замовляйте безпосередньо з фабрики.

МИ РОЗМОВЛЯЄМО ВАШОЮ МОВОЮ

razom.media РАЗОМ ЛИПЕНЬ 2017

ЛІЛІЯ ТАЛМАЧ НОТАРІУС І РЕЄСТРАТОР ШЛЮБУ

російська, румунська, французька, англійська

Укладання шлюбів і шлюбних контрактів (виїзна реєстрація) Угоди з нерухомістю (купівля, продаж, іпотека) Створення і реєстрація компаній Легалізація документів (копії, підписи, переклади) Запрошувальні листи для туристичної візи Листи-дозволи для виїзду дитини за кордон Угоди і довіреності Заповіти. Спадщина

T: 514 653 3742 (Métro Côte-Vertu) 935 boul. Décarie, # 204, Montréal, QC H4L 3M3 F: 450 877 0604 liliatalmaci@notarius.net

Офтальмологічна�клініка��,�заснована�в��році�офтальмологом��авлом�Гарасимовичем,�заслужено� визнана�однією�з�провідних�офтальмологічних�клінік�Квебеку.��ьогодні��вона�володіє�багатющим�досвідом�і� найсучаснішим�обладнанням�для�лікування�глаукоми,�катаракти,�захворювання�сітківки,�має�унікальну�можливість� лазерної�корекції�зору��при�лікуванні�короткозорості,�далекозорості�та�астигматизму�всіх�ступенів). Офтальмологічна�клініка��не�просто�сучасний�офтальмологічний�медичний�заклад,�де�працює� висококваліфікований�персонал,�який�володіє�всіма�найсучаснішими�методиками�діагностики�та�лікування�очних� захворювань,�клініка��це�ще�і�дружній,�згуртований�колектив�однодумців.

ЛІКУВАННЯ ТА ДІАГНОСТИКА ПАТАЛОГІЙ/ХВОРОБИ ОЧЕЙ ��Глаукома ��Катаракта ��ухість�очей ��Короткозорість�та� ��далекозорість ��Астигматизм

��истрофія�жовтої�плями ��іабетична�ретинопатія ��Блефарит ��ідшарування�і� ��розрив�сітківки�ока

ХІРУРГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ ��ефракційна�хірургія ��ірургічне�лікування�глаукоми ��езначні�операції�та�окулопластика

ЛІКУВАННЯ ��елективна�лазерна�трабекулопластика ��азерна�ірідотомія ��азерна�капсулотомія ��азерна�циклокоагуляція�з�мікропульсацією ��нтравітреальні�ін�єкції ��Аргоновий�лазер

КОСМЕТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ��н�єкції�препаратів��,�� Accréditation Depuis juin 2012, étant donné notre souci de l'hygiène, la qualité de nos soins et la sécurité de nos patients qui est notre priorité, la Clinique d'ophtalmologie Bellevue est ﬁèrement Agréée par Agrément Canada.

CLINIQUE DE MONTRÉAL

4135 de Rouen, Montréal (Québec) H1V 1G5 Canada

CLINIQUE DE LAVAL

1685 rue Fleetwood #300, Laval (Québec) H7N 4B2 Canada

CLINIQUE DE LONGUEUIL

1375 Boul Sainte-Foy, Longueuil (Québec) J4K 1Y1 Canada

facebook.com/Ophtalmologie-Bellevue-Bellevue-Ophthalmology