Magazine РАЗОМ, Monteral, #8 November by Media Group РАЗОМ

МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ БІЛЯ РОДИННОЇ “ВАТРИ” НАШ БІЗНЕС ENSEMBLE À MONTRÉAL /MAGAZINE UKRAINIEN CANADIEN

ІНТЕРВ’Ю ПРЕЗИДЕНТА СКУ ЕВГЕНА ЧОЛІЯ

“ТРОЯНДА“ - ТЕНДІТНА КВІТКА НА НИВІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В МОНРЕАЛІ

ПЕРСОНА

ТРАДИЦІЇ ТА КУЛЬТУРА

Листопад | Novembre | November 2017 №8

TOGETHER IN MONTREAL/UKRAINIAN CANADIAN MAGAZINE

у МОНРЕАЛI

в Монреалі ія т н е р в а Л о г о є і річка Свят ь т р а in Montréal К er iv к а R e Ж L т tіс in М e t le fleuve Sa er ti r a C es u q rencntreal w a L e pont Jac L tin a S er Bridge and ti r a C es u q c a J

TREMBITA ON 105.1 FM EVERY MONDAY AT 20 :30 WEB RADIO ZABAVA AT WWW.RADIOTREMBITA.CA

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

razom.media

у Листопаді

У НОМЕРI: Через віки місце зустрічі незмінне: біля 4 родинного вогнища Сторінка Генерального консульства України в Торонто

Багатовікова історія України 10 в монументальній скульптурі “Пам’ять нації” О. Лесюка Пилип Коновал - національний герой 12 Канади Герой України, співак Василь Сліпак

Інтерв’ю Президента СКУ Евгена Чолія 14 Майбутня зірка світового боксу Станіслав Скороход

Вахтанг Кіпіані: В українців Канади можна багато навчитись

Катруся - принцеса Сіаму

У гості до прадавньої богині Лади

истопад ставить прощальну крапку, добряче розмиту дощами, у стосунках з осінню. Місяць цей — онук вересню, син жовтню, а грудню рідний брат - окрім назв “падолист” і “напівзимник”, на Поліссі колись іменували нині призабутим словом “братчини”. Так називались обрядові дійства, що в кінці осені з настанням пори відносного відпочинку влаштовувались селянами, які збиралися гуртом на усілякі посиденьки, на вечорниці та досвітки, щоб разом поспівати, пожартувати та розважитися. За тиждень по Михайлу - на Пилипа (27 листопада) - стихали веселощі, не чутно було і весільних музик, бо вже наступного дня починався Різдвяний піст. Хоч у листопаді небо кошлатиться свинцевими хмарами, періщать часті байдужі дощі чи січе в обличчя дрібний сніжок, женіть геть осінню нудьгу - робіть себе і рідних щасливими. Надіємося, оптимізму і гарного настрою додасть вам журнал “Разом у Монреалі”, зокрема і цей номер. У рубриці “Наш бізнес” ми познайомимо вас з господарями української крамниці ВАТРА, Геннадієм та Марією Коваль, котрі завжди радо вас зустрінуть, пригостять домашньою випічкою та ковбаскою, власноруч зварять для вас запашної кави. Про те, що надихає до творчості одного із засновників ансамблю українського танцю “Троянда“ та власника однойменної школи у Монреалі Богдана Климчука, дізнавайтесь у листопадовому РАЗОМ У Монреалі. Також у ньому ви дізнаєтеся про урочисте відкриття монументу “Пам’ять нації” - витворі відомого скульптора Олега Лесюка, яке відбулося 22 жовтня 2017 р. біля церкви святого Йосифа в місті Оквілл (GTA). Цього року минає півстоліття від створення впливового міжнародного об’єднання Світовий конгрес українців, тож спеціально для наших читачів - інтерв’ю з його головою Євгеном Чолієм. Вшановуючи ветеранів у День Пам’яті (11 листопада), згадаємо разом Героя Канади Пилипа Коновала і Героя України Василя Сліпака - двох українців, чиї подвиги житимуть у віках. Про українку - принцесу Сіаму і “місце сили” Терношорська Лада в Карпатах - цікавинки для всіх. Виявляється, що цукати та груші помічні від депресії (і не тільки), тож читайте - знатимете тепер і ви.

Сandied fruits: солодкі сонечка цукатів 28 Дитяча сторінка

Груша медово-духмяна

Посадиш біля хати калину – будеш мати долю щасливу

VI чемпіонат світу з футболу серед українських діаспорних команд

“Троянда“ - тендітна квітка на ниві української культури в Монреалі

Contactez RAZOM à Montréal montreal@razommedia.ca +1(514)463-4971 3260 Rue Beaubien Est, Montréal, QC, H1X 3C9 www.radiotrembita.ca Stepan BALATSKO, rédacteur en chef de RAZOM à Montréal

РАЗОМ Editor: Viktoriya MATVIYENKO Copy Editor: Nataliya RUSYN PR-manager: Oksana PLATONOVA Graphic Design: Volodymur MELNIK, Andriy PROTSKO Сontributors: Olessia VALERIO, Mariana STEFAK, Dar’ya KOLOS, Olenka KOLOMYYSKA, Kalyna DYACHUK Project Coordinator: Vadym MATVIYENKO

The publisher may not have the same standpoints with the author of a printed material. Advertisers are responsible for the content of their commercial ads. Published by РАЗОМ Media Group All rights reserved info@razom.media | razom.media Printed by CustomDesignandPrint.ca

НАШ БІЗНЕС

ЧЕРЕЗ ВIКИ МIСЦЕ ЗУСТРIЧI НЕЗМIННЕ: БIЛЯ РОДИННОГО ВОГНИЩА

razom.media

Хліб - усьому голова, а, коли він спечений із запашними травами полів та за старим італійським рецептом руками української господині, любов з першої... скибки вам гарантовано!

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

З давніх-давен в Україні гостей прийнято зустрічати хлібом-сіллю. У Монреалі є місце, де вас зустрінуть не лише домашньою випічкою, а й пригостять власноруч звареною запашною кавою та почастують домашньою ковбаскою. Тут враз почуваєшся, як вдома: можна відвести душу, скуштувавши різних смаколиків, приязно поспілкуватися з господарями крамниці Геннадієм та Марією Коваль, відпочити від буденних справ, зустріти давніх знайомих та просто підняти собі настрій. Уже другий рік поспіль магазин “Ватра” пропонує широкий асортимент ковбасних виробів та випічки високої якості, бо ж, за народною мудрістю, добра паска, як є ковбаска. Показово, що “своєю” крамницю вважають не лише українці, а й представники інших народів. Кожен тут знаходить собі щось до смаку.

Чим же особлива атмосфера у “Ватрі”? - Марія: Ми варимо зранку каву і пригощаємо відвідувачів. Коли я щось печу, обов’язково їм теж пропоную. Часто буває, що клієнт заходить до нас засмучений, а вип’є кави, поговорить і виходить у хорошому настрої. Добре слово, як відомо, буває ліпше за мед! - Геннадій: Ми також завжди цікавимося у клієнтів, чи їм чогось бракує у крамниці і намагаємося догодити. Коли людина приходить знову і бачить, що у нас з’явилося те, чого їй не вистачало, вона щаслива. Отож наша місія ощасливити кожного покупця. Коли у вас виникла ідея відкриття свого бізнесу та які, на ваш погляд, особливості монреальської публіки? - Геннадій: Думка почати свою справу з’явилася досить давно, ще до переїзду в Канаду, але для її реалізації знадобився час. Ми хотіли добре опанувати французьку і англійську, щоб можна було легко порозумітися з місцевими клієнтами. Hа ту пору ми вже досконало володіли італійською й, звісно, українською та російською. Знання польської також тут суттєво покращилося. Наведу при-

клад: учора до “Ватри” зайшов грек, якого в сусідній крамниці не змогли обслужити англійською, чим він був дуже обурений і сказав, що більше туди не піде, а від нас вийшов задоволений. Отож знання мови – це ключ до успіху. Як давно ви в Канаді, звідки прибули і чи планували зайнятися підприємництвом до приїзду? - Марія: Я – тернопільчанка, а Геннадій з Кременчука Полтавської області. У Монреалі проживаємо восьмий рік, а познайомилися ми в Італії, де, власне, і виникла ідея створити щось своє. Там ми звернули увагу на хороший рівень розвитку і розмаїття сімейного бізнесу: маленькі кав’яреньки, пекарні, м’ясні крамниці. Кожна мала свого власника та історію, свій особливий інтер’єр і атмосферу. У цих закладах завжди гарно обслуговували, спілкувалися. До того ж у кожному було відчуття домашнього затишку! Нас це дуже надихнуло, і захотілося привезти до Монреаля саме ось таку родинну атмосферу. - Геннадій: Я щодня заходив до кав’ярні, де мені подобався запах і старовинні фотографії, з яких було

- А як ви вибирали місце для “Ватри”? - Геннадій: Швидше, за внутрішнім відчуттям. По приїзді до Монреаля ми поселилися у Сан Леонарді разом з італійцями. Якось я проходив повз оце місце і тієї ж миті відчув: саме тут має бути наша крамниця. За кілька років ми відкрилися! До речі, схоже відчуття, ніби невдовзі щось важливе відбудеться у моєму житті, виникло і напередодні зустрічі з моєю дружиною. Нам пощастило, що ми розташовані неподалік історичного українського кварталу, де концентрується українська община: Українська каса “Дежарден,” українські церкви, Спілка української молоді тощо. Це місце фактично знаменне, адже раніше тут був польский магазин “Wawel”, що саме тут започаткував свій бізнес, випікаючи перші пончики. Надіємося, що наша “Ватра” успадкувала успіх попередника. - Якими критеріями керуєтеся ви при виборі асортименту? - Геннадій: Головне – це хліб, який неодмінно має бути свіжий.

Щось виробляємо самі, а щось замовляємо. До вибору постачальників підхід дуже серйозний, адже ми шукаємо для нашої пропозиції продукцію найвищого ґатунку, незалежно від ціни. Перш ніж відкритися, ми ретельно вивчали попит на продукцію у місцевих магазинах, потім у місцевих виробників. Чим полюбляють ласувати у “Ватрі” монреальці? - Марія: Справді приємно, що до нас приходять і квебекці, і італійці, і греки... Куштують усього потроху, запитують рецепти, люблять вареники, борщ. Ми пригощаємо їх бутербродами за нашими рецептами. Італійці можуть навіть заливний язик купити. Буває й так, що нам приносять скуштувати свої страви і розповідають, як їх готувати. Також ми завжди ретельно готуємося до свят. На Різдво до нас приходять колядники з Колядою, відповідно, я на Святвечір печу маківники, паски - до Великодня, замовляють нам і коровай на весілля. На замовлення ще готуємо вареники, сирники, струдлі з яблуками, з маком і домашню ковбасу та шинку. Для нас, передусім, “Ватра”, – український магазин. Тут є український прапор, ікона, подарована отцем Ярославом з церкви Св. Михайла. По можливості ми охоче підтримуємо нашу громаду, намагаємося брати участь у громадському житті, надавати допомогу, розміщуємо оголошення. Чи вважаєте ви конкурентноспроможним українського виробника на місцевому ринку? - Геннадій: Безперечно. Українським крупам тут немає рівних. Щодо м’ясо-ковбасних та молочних виробів, то у Канаді є чимало приватних сімейних виробництв, які за збереженою від діда-прадіда технологію випускають продукцію відмінної якості. Чи допомагав вам хтось у реалізації вашої мрії? - Марія: Ми дуже завдячуємо Кирилу Гонту та Ользі Полонській з Acco Financial Services Inc. за професійну допомогу, підтримку та рекомендації щодо складання бізнес-плану, звітів. Дуже доречною виявилася порада пана Юрка Кулицького з Каси “Дежарден”, який підказав нам планувати асортимент не лише на український смак. Формула успіху від Геннадія і Марії Коваль. Доброзичливість, якісна продукція і любов до своєї праці, адже магазин – це, фактично, наш дім.

5 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

- Поділіться, будь ласка, історією виникнення назви вашої крамниці. - Геннадій: Ватра – сімейне вогнище, місце зустрічі. Це слово також пов’язує нас з прадавньою трипільською культурою, в якій існував культ вогню, тому ватра близька народам, котрі мешкали тоді між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії. Для нас ця близькість стала очевидною тут, у Монреалі, адже до нашої крамниці приходить, окрім українців, поляків, вірменів, молдаван, ще й багато румунів. Для них “Ватра” – щось своє, близьке їм, як вогник у темряві! - Марія: На наш вогник регулярно сходяться і театр “Стожари”, і товариство “Зустріч”. Часто люди, які давно не бачилися, зустрічаються саме у нас. Що характерно, це не прив’язано до національності, а притаманне абсолютно всім нашим відвідувачам, які приходять, щоб поспілкуватися, приємно провести час та купити чогось смачненького. Виходять від нас вони задоволені. Що може бути краще для господарів крамниці?! Якось дитина сказала своїй мамі: “Мамо, я тут, як в Україні. Мені дуже подобається цей магазин!” А дехто каже: “Ми до “Ватри”, як до церкви”. Якщо коротко, то це саме те, заради чого ми є. І назва закладу цілком відповідає його філософії.

razom.media

зрозуміло, що цей заклад передавався з покоління в покоління, і можна було побачити, як він виглядав 100 років тому. Це вражало. До речі, ми теж маємо картину, вишиту руками Маріїної бабусі. - Марія: Тоді ми зрозуміли, що розмір крамниці неважливий: чим менша, тим затишніше ми в ній себе відчуваємо. У великому магазині легко розгубитися, адже там лише полички, візочки та каса. Хочеш - бери, не хочеш – не бери, ніхто на тебе увагу не звертає. Цей фактор для нас став визначальним у виборі бізнес-моделі закладу.

razom.media РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

The residence for autonomous and semi-autonomous seniors Villa Ukrainienne provides low-rent housing with a social club, community rooms, a chapel, a Ukrainian museum and an exercise room. Located in Rosemont–La-Petite-Patrie, Villa Ukrainienne offers 54 studios, decorated and furnished to provide comfort and safety.

Service:

3 meals per day, heating and electricity included. Nursing assistant, nursing aides and doctor, medical visit once a month. Security, 24 hour surveillance, automatic sprinklers, smoke and heat detectors, elevator and parking. Laundry, housekeeping. Garden, terrace.

Languages of service: English, French, Polish, Ukrainian 24 HOURS, 7 DAYS, FOR INFORMATION: 10 AM TO 3 PM

6400, 8e Avenue, Montréal (Québec) H1Y 3H4, Canada Téléphone 514-374-6400 • Télécopieur 514-374-7299

Villa Ukrainienne

razom.media

Навчання ведеться по суботах, з 8:45 години ранку до 12:45 по обіді, від вересня до червня

КУПІВЛЯ / ПРОДАЖ НЕРУХОМОСТІ WWW. KORNIENKO.CA 0% DOWNPAYMENT Купівля першого будинку БЕЗ ПОЧАТКОВОГО ВНЕСКУ. Це можливо. Телефонуйте.

Безкоштовна особиста консультація 60 хв. про видатки при купівлі/продажу (інспекція, нотаріус, податки і. т.д.) Допомога в придбанні конфіскованої банком нерухомості. Нерухомість під ремонт з подальшим перепродажем. Винайм та оренда квартир. Комерційна нерухомість. ФАХІВЕЦЬ З НЕРУХОМОСТІ

ДЕНИС КОРНІЄНКО

514-577-0787

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

КУПІВЛЯ / ПРОДАЖ

НЕРУХОМОСТІ razom.media

НАЙВИГІДНІШІ УМОВИ ДЛЯ ПРОДАВЦІВ!

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Оптимальні комісійні відсотки при продажу. Облік всіх прихованих витрат. Надання безкоштовних послуг професійного фотографа та рекомендації з інтер'єру для всіх клієнтів. Безкоштовна оцінка вашої власності (повний письмовий звіт). Індивідуальна маркетингова стратегія продажу вашої власності.

БЕЗКОШТОВНІ ПОСЛУГИ ДЛЯ ПОКУПЦІВ: Допомога в фінансуванні під найнижчі відсотки (враховуючи приватне фінансування). Капіталовкладення в багатоквартирні будинки: як інвестувати свої кошти для отримання максимального прибутку. Продаж конфіскованого житла від банку та житла, отриманого в спадщину, житло на перепродаж.

2016

ЯК ВИГІДНО ВКЛАСТИ СВІЙ КАПІТАЛ? ДОСТОВІРНА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ В БАГАТОКВАРТИРНІ БУДИНКИ. ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК БУДИНКІВ НА ПРОДАЖ.

2009 2011 2012 2013 2014

Безкоштовні консультації ДО та ПІСЛЯ підписання угоди! Повна ліцензія OACIQ на житлову та комерційну нерухомість.

2015

ХРИСТИНА КИРИЛЮК

Courtier immobilier / Real Estate Broker

514.825.7275

Cristina Chiriliuc Groupe Immobilier Inc.

E-mail: chiriliuc@inbox.com

Сторінка Генерального консульства України в Торонто Consulate General of Ukraine in Toronto

Нині у кожного є комп’ютер. Великий настільний, лептоп чи у телефоні, геть дешевий чи найновіший за 10 тисяч доларів, але у всіх. Та чи ми, українці, зручно почуваємося в електронному світі? Чи опанували технології, як решта землян, чи підключили не лише себе і родину, а й друзів, гурт, школу, церкву, національну централю до Павутиння? Генеральне консульство України в Торонто, як і всі українські дипломатичні установи в світі, має свою офіційну інтернет-сторінку, а ще сторінку у Фейсбуці. Друга – для душі, а перша – наш важливий щоденний інструмент. Можемо констатувати, що українці ним користуються недостатньо. Практично зранку до вечора в Генконсульстві співає телефон. Англійською та українською ставлять питання, відповіді на які написані, також двома мовами, на нашому сайті. Інформація, яка тут є, достатня для правильного вибору часу візиту і називає усі необхідні документи. Є навіть персональні адреси електронної пошти консулів Святослава Кавецького та Наталі Заїки – звертайтеся, дізнавайтеся! Українці більше довіряють своїм ногам: ідуть та розпитують на місці, у Консульстві, створюючи цим чергу для інших, хто вже готовий оформлювати документи. Також телефонують, і консули детально та довго відповідають їм, а могли б насправді готувати для видачі документи тим, хто стоїть у черзі. Приймаючи щодня десятки людей, співробітники невеликого Генконсульства України в Торонто прагнуть, щоб усі отримали бажану послугу швидко та якісно. Важливий помічник у цьому світове Павутиння. Будь ласка, перед тим, як іти в Консульство чи телефонувати, скористайтеся вашим комп’ютером. Ви збережете свій час і час решти відвідувачів. Наперед вдячні. Генеральний консул України в Торонто Андрій Веселовський

Consulate General of Ukraine in Toronto: (00 1 416) 763-3114 | gc_cat@mfa.gov.ua toronto.mfa.gov.ua | @ukrconstoronto

99 РАЗОМ РАЗОМЛИСТОПАД ЛИСТОПАД2017 2017

Чудово видані в золотих палітурках енциклопедії незаймано очікують у шафах за склом. Зручні довідники на тисячі сторінок на рисовому папері нудьгують на дальньому кутку письмового столу. За останні три роки я бачив лише одного лікаря, який скористався новітнім друкованим медичним тезаурусом, та й той не знайшов у ньому відповіді на питання, що цікавило його, і попросив секретарку пошукати в Інтернеті.

razom.media razom.media

Де знаходиться це місто? Як правильно написати цю назву? Як правильно оформити документи? Скільки це буде коштувати? На ці й тисячі інших подібних питань тепер одна відповідь: ГУГЛ! ЮТЬЮБ! ФЕЙСБУК!

ТРАДИЦІЇ ТА КУЛЬТУРА

Багатовікова історія України в монументальній скульптурі О. Лесюка

razom.media

“ПАМ’ЯТЬ НАЦІЇ”

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

О. Лоза, Теодор та Ірена Шлапак

кщо народ не пам’ятає свого минулого, не знає історичної правди, у нього, як нації, немає і майбутнього. Отож те, якими ми, українці, є сьогодні і будемо, безперечно, залежить від відновлення та збереження нами національної пам’яті, чому великою мірою сприяють невмирущі народні традиції, мова, культура та, зокрема, мистецтво. Біле полотно переливалося на сонці і колихалося на вітрі, а люди заінтриговано і з нетерпінням чекали моменту, коли воно спаде та вони врешті побачать, що ж під ним. І ось діти, що оточили конструкцію, разом потягнули за стрічки, і загалу відкрилася дивовижна скульптура. Так 22 жовтня 2017 р. біля української греко-католицької церкви св. Йосифа в місті Оквілл (GTA) почалася урочиста церемонія відкриття та освячення монументу “Пам’ять нації”. У цьому мистецькому витворі відомого в Україні і Канаді талановитого скульптора Олега Лесюка майстерно, з душею і творчою фантазією відтворено багатовікову історію України. Створено та встановлено скульптурну композицію “Пам’ять нації” на замовлення подружжя Ірени та Теодора Шлапак. Пан Шлапак - замісник голови дирекції церкви св. Йосифа - у своєму вітальному слові з нагоди відкриття монументу, зокрема, сказав: “Після численних зустрічей з Олегом Лесюком, отцем Лозою, Генею Данком, на яких висловлювалися різні ідеї, прийшли до спільної думки: хотілося б бачити у скульптурному творі відображення основних віх української історії. Мене запитують: “Що далі?” У нас є ще багато ідей, тож будемо вас інформувати. Великий проект “Пам’ять нації”, який ми представляємо сьогодні, дуже важливий для всіх нас, щоб пам’ятати, хто ми, звідки ми та як будували життя в Канаді. Дякую всім”. Освятив монументальну скульптуру отець Роман Ґаладза.

втор монументу “Пам’ять нації” Олег Лесюк у своєму виступі зазначив: “Символічно, що ця скульптура відкривається у час, коли тільки тиждень тому ми відзначили свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке співпадає з Днем захисника України, Днем українського козацтва, УПА, а в листопаді буде День Пам’яті та День пам’яті жертв голодоморів. У цій роботі я прагнув об’єднати пам’ять нації та віддати шану тим, хто прилучився до нашої історії».

Пан Лесюк також детально розповів про роль окремих елементів скульптурної композиції у втіленні його творчого задуму. Хрест у центрі монументу, креативно скомбінований з колом історії, в центрі якого святий Йосиф та свята Марія з Ісусом, симвулізують міцність родини та громади, яка сформувалася як навколо церкви св. Йосифа, так і кожної церкви. На передньому плані скульптури (справа) - картина, що відо-

Автор монументальної скульптури “Пам’ять нації” Олег Лесюк

razom.media

У “Пам’яті нації” контрастом різних форм і текстур я хотів відобразити рух України до нових економічних, політичних, соціальних висот, а також віддати шану героям, тут зображенним, поклонитися тим, хто віддав своє життя за Україну і зараз боронить її.

правжньою окрасою церемонії відкриття монументальної композиції “Пам’ять нації” стала хореографічна постановка, спеціально підготовлена до цієї урочистої події Українською академією танцю та колективом “Аркан” (Arkan Dance Company) під керівництвом Лариси Шахраюк.

11 Створення монументальної скульптури “Пам’ять нації”, яка, безперечно, стане символом ідентичності українців у Канаді, - це не тільки данина українців своїй історії, а й джерело мотивації щодо її вивчення для майбутніх поколінь, зокрема парафіян церкви св. Йосифа, та символічне нагадування українцям Канади про те, якого ми роду і звідки, про наші безсмертні християнські та національні цінності і традиції. Наталя Русин

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

бражає хрещення Київської Русі: князь Володимир та княгиня Ольга, над ними Десятинна церква та собор Св. Юра у Львові. Тут також бачимо українських святих Бориса і Гліба, а зліва - рельєфне відтворення історії перших поселень українців у Канаді. Задній план композиції містить дуже ретельно пророблені деталі щодо віковічної боротьби українців за незалежність та свободу: архангел Михаїл, який б’ється з драконом, символізує перемогу добра над злом; пліч-о-пліч стоять козаки, січові стрільці, вояки УПА та сьогоднішні захисники України; барикади, шини, полум’я і люди, що стали на захист своїх прав і свободи на Майдані, а зверху - душі героїв Небесної Сотні у вигляді ангелів та голуб у центрі, що символізує Святий Дух. Майстерно і лаконічно виписані скульптором трагічні події Голодомору.

razom.media

МИ ПАМ’ЯТАЄМО

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Пилип Коновал

- національний герой Канади

Кажуть, що справжніх героїв було б набагато менше, якби людина перед тим, як ризикнути життям, виконуючи, зокрема, військовий обов’язок, мала хоча б кілька хвилин на роздуми. Не було їх і у капрала 47-го піхотного батальйону Канадських експедиційних військ армії Об’єднаного Королівства, українця Пилипа Коновала, коли 22-24 серпня 1917 року точився запеклий, кровопролитний бій з кайзерівськими німецькими військами під французьким м. Ланс і свинцева злива, здавалося, скосить тут усіх. Бачив він, як гинуть товариші, і, коли в живих не залишилося жодного командира, наказав прикрити його та поповз до ворожого окопу. Спершу Пилип Коновал розправився з трьома кулеметниками, за ними в рукопашну зійшовся і переміг ще шістьох та й наступного дня доблесно нищив ворога. Загалом протягом двох днів 28-річний капрал Коновал, зазнавши поранень, самотужки здолав 19 німців і знищив три кулеметні гнізда. Завдяки його героїзму ситуація на цій ділянці фронту змінилася на користь британських військ. 15 жовтня 1917 р. Пилип Коновал був нагороджений Хрестом Вікторії, який вручив йому король Георг V зі словами: “Ваш подвиг - один з найсміливіших та героїчних в історії моєї армії. За це прийміть мою подяку”. Ось так українець, перший та поки що єдиний, став кавалером Хреста Вікторії, ввійшовши в історію Першої світової війни, і донині мужнім воїном-героєм пишаються Канада і Україна. У 25-річному віці Пилип Коновал, попрощавшись з дружиною і донечкою, відправився зі свого рідного села Кутківці, що на Хмельниччині, де він з’явився на світ 15 вересня 1888 року, де провів своє безрадісне дитинство, де підлітком тяжко працював, допомагаючи батьку-каменотесу, у пошуках кращих заробітків до Канади. Обіцяв рідним, що обов’язково, зібравши грошей, повернеться і заживуть вони заможно та щасливо. Хіба ж сподівався тоді, що прощається з ними назавжди? Отож, перетнувши всю Російську імперію із заходу на схід, дістався Владивостока, звідти через Тихий океан пароплавом вирушив до Канади. У квітні 1913 року Пилип Коновал уже працював лісорубом неподалік Ванкувера, але всі його плани щодо швидкого збагачення і повернення в Україну перекреслила Перша світова війна. Він вступив до Канадського експедиційного корпусу, який згодом ввели до складу британської армії, що воювала з кайзерівською Німеччиною. У серпні 1916 єфрейтор Пилип Коновал ступив на французьку землю, а за рік, опинившись затиснутим у ворожі кліщі зі своїм артилерійським батальйоном біля міста Ланс, під безперервним кулеметним вогнем з німецьких позицій проявив свій героїзм, здійснивши подвиг. Хоча в цих боях він зазнав важких поранень, після лікування служив і далі: був помічником військового аташе при посольстві Великобританії, служив у Канадському лісничому корпусі, пізніше - у Канадському сибірському експедиційному війську.

Влітку 1919 року 30-річний Пилип Коновал повернувся до цивільного життя, яке через отримані на війні тілесні і душевні травми, давалося йому надзвичайно важко. Жив він дуже скромно, брався за будь-яку роботу, працював, зокрема, прибиральником у Парламенті Канади, сторожем секретної кімнати № 16 в офісі канадського прем’єрміністра. 360-й відділ Королівського канадського легіону в м. Торонто у 1953 р. обрав П. Коновала своїм патроном. З нагоди сторіччя заснування Хреста Вікторії героя було запрошено на урочистості в Лондон, і 25 червня 1956 р. для Коновала та ще 300 кавалерів Хреста Вікторії з усього світу влаштував чаювання у Вестмінстері британський прем’єр-міністр Антоні Іден, а наступного дня канадський ветеран брав участь у параді в Гайд-парку, який прийняли її Величність королева Єлизавета і принц Філіпп. Помер герой Першої світової війни і національний герой Канади Пилип Коновал на 72 році життя, на цвинтарі НотрДам в Оттаві покоїться прах мужнього українця. На його честь відкрито близько десяти меморіальних дошок у Канаді, Україні та Франції. 22 серпня 2017 р. у французькому місті Лансі відкрито Меморіал пам’яті Битви за висоту 70, а завдяки ініціативі та коштом українців Канади – окрему Алею ім. Пилипа Коновала.

МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО

Герой України, співак Василь Сліпак Де б не були українці, яких би успіхів вони не досягали, генетична пам’ять дається взнаки, а надто, коли на рідну землю ворог зазіхає. 29 червня 2016 року, виконуючи бойове завдання і рятуючи побратимів від вірної смерті, загинув у бою від ворожої снайперської кулі Василь Сліпак - співак зі світовим ім’ям, якого називали живим вокальним дивом, створеним українською природою. Народився сміливець, герой, патріот 1974 року у Львові. Його батьки - Надія та Ярослав Сліпаки - люди далекі від музики, які все життя працювали на автобусному заводі. Рідні кажуть, що гарним голосом і любов’ю до співу Василя наділив дід, його тезка.

волонтерський рух у Франції, координував громадські акції, відправляв на Майдан гуманітарну допомогу, збирав гроші, влаштовуючи благодійні концерти тощо. Саме завдяки Василеві Сліпаку французи, які до Майдану мало що знали про Україну, почали нею цікавитися. Уперше оперний співак - високий, кремезний і колоритний чолов’яга - поїхав на війну у травні 2014 р. та понад місяць у лавах Добровольчого корпусу “Правий сектор”, відразу отримавши позивний “Міф” (скорочення від Мефістофель), воював у Пісках, що в районі Донецького аеропорту, брав участь у боях за Авдіївку, був поранений. Повернувся до Парижу, де у липні разом зі своїми колегами - відомими оперними співаками - заснував Асоціацію «Opera friends for children/Опера друзі для дітей», яка мала на меті організацію та проведення концертів, всі кошти від яких перераховувались на допомогу українським дітям - жертвам війни, а в грудні того ж року створив благодійну організацію «Українське братство» для підтримки українських захисників та їхніх родин.

Обдарований хлопець у 9-річному віці почав співати у Львівській державній академічній хоровій капелі «Дударик» - відомому далеко за межами України уславленому колективі, який виступав у найпрестижніших концертних залах світу. Через рік після закінчення Львівської школі № 46 Василь вступив до Львівського вищого державного музичного інституту імені М. В. Лисенка і став студентом класу сольного співу Народної артистки України, професора Марії Байко, брав У вересні 2015 року Василь Сліпак вдруге поїхав на фронт, активну участь у студентських концертах, уже тоді вирізняю- брав участь у боях під Маріуполем, і у жовтні повернувчись талантом і величезним вокальним потенціалом. ся назад, до Парижа. 18 червня 2016 року відправився на Донбас втретє, доправляючи зібрану французькою Рідкісної краси голос дав змогу 23-річному співаку почати спільнотою допомогу бійцям-добровольцям, і планував стрімку сольну кар’єру у Франції, де він жив останні 19 ро- залишитися на півроку, але вже за десять днів там поклав ків. Подолавши конкурсний відбір, Василь вступив до складу голову. Паризької національної опери і став її відкриттям і окрасою, адже мав справді унікальний голос, якого, за оцінкою фа- Василь прожив коротке (42 роки), але неймовірно яскраве хівців, не було останні сто років. Творчий шлях В. Сліпака життя, помінявши свою зірковість і успіх митця на кривакороткий, бо його перетнула війна, але досягнув він таких вицю та бруд окопів. Про нього - Героя України, кавалера вершин і доробку, що позаздрити йому можуть навіть маститі орденів «За мужність» І ступеня та «Золота Зірка» - наоперні співаки: не перелічити оперні партії, з якими україн- пишуть книги, знімуть кінострічки, розповідатимуть дітям ський самородок виступав на сценах театрів Франції та Єв- у школах, вшановуватимуть концертами, його іменем наропи. звуть вулиці, і мужній патріот Василь Сліпак житиме вічно в пам’яті народній. Живучи у благополучному закордонні, зайнятий улюбленою справою, успішний, затребуваний співак залишався українНа користь організації «Українське братство» будуть цем-патріотом, котрому боліло за все, що діється на Батьківзібрані кошти під час творчого вечора пам’яті Василя щині. Василь був активним учасником Помаранчевої ревоСліпака, який відбудеться 12 листопада у Торонто люції (2004) і з початком Євромайдану, хоча через контракт з (Ресторан “Золотий лев”, 15 Canmotor Ave). Паризькою оперою не міг відразу приїхати в Україну, очолив Дарія Колос

МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО МИ ПАМ’ЯТАЄМО

ПЕРСОНА

Евген Чолій razom.media

Президент Світового Конґресу Українців про здобутки та плани СКУ та про себе

Світовий Конґрес Українців відзначає у 2017 році поважний 50-літній ювілей. Роль і значення цього міжнародного об’єднання у сучасному світі щодо координації та визначення пріоритетів діяльності спільнот понад 50 країн у їхньому єднанні, підтримці нерозривного зв’язку та допомозі народу України важко переоцінити. Про його здобутки, подолання викликів сьогодення та плани розповів пан Евген Чолій - Президент Світового Конґресу Українців.

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

14 • Пане Евгене, що найголовніше, на Вашу думку, зроблено Світовим Конґресом Українців за півстоліття для української спільноти світу? Які великі проекти були чи є досі найбільш вдалі, а які виявилися малоефективними і не пройшли випробування часом? - 50-літня історія СКУ тісно переплітається з історією України, оскільки першу половину свого існування він активно підтримував український народ на шляху до відновлення незалежності України, а протягом другої половини допомагав зміцнювати державність України. Отож, вважаю, що найбільше досягнення СКУ - його внесок у відновлення незалежності України у 1991 році. Усвідомлюючи імперські загрози з боку Російської Федерації, СКУ активно просував на міжнародному рівні євроатлантичну інтеграцію України. І сьогодні можна ствердити: ми реально сприяли підписанню та ратифікації історичної Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, яка запрацювала в повному обсязі з 1 вересня 2017 р., та запровадженню для України безвізового режиму 11 червня цього ж року, що відкрило українському народу двері до Європи. Від 2014 року СКУ активно долучився до підтримки України в захисті

Зустріч з Президентом України, 2016. Зліва направо: Ген. секретар СКУ С. Романів, Президент СКУ Е. Чолій, Заст. Президента СКУ та Президент КУК П. Ґрод, Міністр закордонних справ України П. Клімкін, Президент України П. Порошенко та Заст. Глави Адміністрації Президента К. Єлісєєв

Підписання Меморандуму про співпрацю між Кабінетом Міністрів України і СКУ, 2016 Зліва направо: Директор Представництва СКУ в Україні С. Касянчук, скарбник СКУ З. Потічний, Президент СКУ Е. Чолій, Прем’єр-міністр України В. Гройсман, Віце-прем’єр-міністр України В. Кириленко

її територіальної цілісності від російської гібридної агресії, включно з економічними санкціями та наданням Україні військової, гуманітарної та економічної допомоги. Також СКУ постійно захищає інтереси об’єднаної навколо нього понад 20-мільйонної української діаспори. Одним з найбільших успіхів такої праці є повернення Об’єднанню українців Польщі - складовій організації СКУ - Народного дому в Перемишлі, конфіскованого в 1947 році під час антиукраїнської акції “Вісла”. Щоб прискорити цю подію, 2010 року СКУ провів у Перемишлі свої Річні загальні збори, на яких отримав запевнення мера міста про якнайшвидше улагодження цього питання. І вже у березні 2011 р. Народний дім було офіційно передано Об’єднанню українців Польщі. Також хочу відзначити 50-літню активну діяльність СКУ щодо

• Що Вас як особистість ріднить з Україною та чи часто в ній буваєте? - Україна – невід’ємна частина мого життя і всієї моєї родини. Останніми роками я відвідую Україну регулярно, оскільки від 2014 року СКУ розгорнув з Україною структуроване співробітництво на підставі насамперед Меморандумів про співпрацю з Кабінетом Міністрів України.

Президент СКУ Евген Чолій з дружиною Анною (у центрі) в день отримання звання Doctor Honoris Causa разом з учасниками засідання Вченої ради Львівської політехніки, 2016

Передання права власності на Народний дім Об’єднанню українців Польщі (ОУП), 2011. Зліва направо: Віце-президент КУТП І.Іванюра, Президент СКУ Е. Чолій, член управи ОУП С. Лайкош, голова ОУП П. Тима, мер Перемишля Р. Хома та нотаріус Є. Облер

Медіа-група РАЗОМ

Зліва направо: Вселенський Патріарх Варфоломій І та Президент СКУ Евген Чолій

• Які виклики стоять перед СКУ сьогодні та котрі з них потребують найшвидшого вирішення? - Найбільший виклик нині для СКУ, як і для України - це російська гібридна агресія. І нашим найважливішим завданням сьогодні є допомога Україні в її подоланні, поверненні незаконно окупованих Російською Федерацією Криму, території Східної України та звільненні українських політичних в’язнів. • Українські спільноти 53-ох країн світу (понад 20 мільйонів українців) об’єднує зараз Світовий Конґрес Українців. Цікаво знати, які з них мають вагомий вплив на уряд чи державну владу загалом щодо підтримки України? - Сила СКУ полягає, насамперед, у його потужній мережі (53 країни світу). Це дає можливість широко просувати актуальні українські питання, наприклад, у 2013-14 р.р. під час масштабних Євромайданів у 42-ох країнах світу українська діаспора на чолі з СКУ активно інформувала світ про європейські прагнення українського народу, що сприяло його підтримці з боку міжнародного співтовариства. • Ви обіймаєте посаду Президента СКУ близько 10 років, тож скажіть, який життєвий досвід набули за цей час? - За цей час я набагато краще і глибше пізнав Україну, накопичив знання про українську діаспору загалом та окремих країн зокрема, розбудував корисні зв’язки з високопосадовцями державних та міжнародних інституцій. • Вам доводиться багато їздити світом, зустрічатися з представниками не тільки українських спільнот різних країн, а й президентами та високими урядовцями. Які події та зустрічі найбільше Вам, пане Евгене, запам’яталися? - За 9 років перебування на посаді Президента СКУ я відвідав 45 держав світу, багато з яких кілька разів. Найбільше мені запам’ятався виступ у Парламенті Литви на засіданні голів комітетів із закордонних справ Парламентів ЄС 28 листопада 2013 р., де я закликав почути голос українського Євромайдану про бажання народу йти вперед до Європи і вже ніколи не повертатися до радянського минулого. (Продовження на ст.№17)

15 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

• У квітні 2016 року Ви, пане Евгене, стали Почесним доктором (Doctor Honoris Causa) університету “Львівська політехніка”. Які почуття викликало надання цього звання і до чого воно Вас зобов’язує? - Надання звання Doctor Honoris Causa Національним університетом “Львівська політехніка” я прийняв з великою честю і вдячністю. Воно зобов’язує мене активно продовжувати працю, щоб Україна якнайшвидше відновила свою територіальну цілісність та стала цілком реформованою європейською державою.

razom.media

інформування про Голодомор 1932-33 р.р. та визнання його геноцидом українського народу. Зокрема СКУ ініціював створення Міжнародної комісії з розслідування Голоду в Україні 1932-33 років, яка у 1990 р. видала остаточний звіт, гостро засуджуючи радянську владу за її дії, що призвели до цієї трагедії. Добре відомі також широкомасштабна Міжнародна акція СКУ “Незгасима свічка” 2008 р., яка пройшла у 33-ох країнах світу, та його відеопроект 2013 р. “Поділись спогадами”, який висвітлив 80 нових спогадів свідків Голодомору. Завдяки спільним старанням України та СКУ на сьогодні Голодомор уже визнали геноцидом українського народу 17 країн світу.

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

razom.media

Добре пам’ятаю також виступ на Міжнародному форумі в Києві перед представниками 44-ох держав з нагоди 75-річчя Голодомору, відкриття пам’ятника жертвам Голодомору у Вашинґтоні 7 листопада 2015 р.; передачу Народного дому в Перемишлі українській громаді 21 березня 2011 р.; отримання 4 квітня 2016 р. звання Doctor Honoris Causa Національного університету “Львівська політехніка”; виступи на міжнародних форумах, зокрема в ООН, НАТО, ОБСЄ, ЄС і Раді Європи; відзначення 2017 р. в Україні та в діаспорі півстолітнього ювілею СКУ. Багато цікавих зустрічей з релігійними провідниками і високопосадовцями різних країн назавжди закарбувалися в пам’яті. • Як СКУ підтримує сьогодні імідж України у світі та підтримуватиме у перспективі? - Складовою нинішньої гібридної війни Російської Федерації є широкомасштабна дезінформаційна кампанія, спрямована на дискредитацію України, щоб у такий спосіб знизити інтерес до неї міжнародного співтовариства. Тому сьогодні СКУ всіляко доносить світу правдиву інформацію про Україну, зокрема й про позитивні реформи та боротьбу з корупцією.

Акція зі вшанування у Львові жертв Голодомору, 2013 У 1-му ряду зліва направо: Другий заступник Президента СКУ О. Сушко, Перший заступник Президента СКУ Я. Хортяні, Президент СКУ Е. Чолій та Генеральний секретар СКУ С. Романів

• Пане Евгене, Ви один з провідних адвокатів Канади, очільник СКУ - великої міжнародного об’єднання та ще активно причетні до життя української громади Монреаля як Голова Ради директорів української КАСИ. Як Вам все вдається поєднувати та встигати? - Я в першій мірі щиро дякую за виховання та підтримку моєї праці своїм батькам. Особливо вдячний моїй дружині Гані за її жертовність у нашому родинному житті та дуже цінну допомогу в моїй громадській праці, а також - своїм трьом дітям за розуміння. Слова великої подяки адресую Радам директорів і працівникам СКУ та Української народної каси ДЕЖАРДЕН у Монтреалі. Користуючись нагодою, також хочу подякувати за співпрацю мережі СКУ в 53-ох країнах світу та всім, хто своєю добровільною працею та фінансами допомагав зміцнити позиції СКУ.

“У цей ювілейний рік закликаю мережу українських громад у світі разом з СКУ продовжувати підтримувати Україну, щоб вона могла якнайшвидше відновити свою територіальну цілісність і встановити мир у регіоні, а також сприяти її подальшій модернізації і реформуванню та наближенню до повноправного членства в ЄС і НАТО,” - заявив Президент СКУ Евген Чолій.

50 років

ЗНАЙОМТЕСЬ

МАЙБУТНЯ ЗІРКА СВІТОВОГО БОКСУ

razom.media

СТАНІСЛАВ СКОРОХОД РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

“Хочу стати чемпіоном світу, а на канадському рингу покажу все найкраще, на що здатен”. Спілкувалась Мар’яна Стефак

Багата українська земля справжніми чоловіками, мужніми, сильними, витривалими - гідними нащадками сміливих русичів та завзятих козаків. Отож не дивно, що й нині українські спортсмени показують достойні результати в змаганнях різних рівнів і на зміну відомим постатям щораз приходять молоді та амбітні, аж ніяк не гірші послідовники. Український бокс – не виняток! Знайомтесь: Станіслав Скороход – боксер, який уже встиг провести немало поєдинків (майже всі переможні!), завоювати повагу суперників та прихильність публіки. Журналу РАЗОМ випала нагода поспілкуватися з боксером якраз напередодні заплановано бою в Канаді. Станіславе, чому вирішив присвятити життя боксу? У мене не було вибору! Тато просто відправив на бокс - і все, без варіантів. Він в юності сам займався бігом, тому знав, що спорт дисциплінує. Я вже в школі, десь років з 10-и, був дуже жвавий і активний.

чатку був водієм вантажівки і після аварії на 4-у енергоблоці вивозив радіоактивні відходи, потім став майстром з ремонту автомобілів, тепер «доріс» до голови профспілки. Мама - царство їй небесне - усе життя присвятила нам, дітлахам … Дитинство було, як у всіх, хотілося бігати, дуріти, за комп’ютером посидіти.

Мабуть, у школі траплялися бійки? Бувало й таке, але я здебільшого всіх намагався захищати.

У тебе дуже цікаве прізвище. Не знайдеться, часом, у роду когось з відомих людей, наприклад, хвацьких козаків? Не знаю, що й сказати на це. Обидва мої дідусі були видні, коренасті чолов’яги. Недавно читав газетну статтю про село, звідки родом бабусі й дідусі, де писалося про 1797 рік і згадувався святий... Скороход. Хтозна... Треба це питання дослідити.

Частіше отримував «ліхтарі» під оком чи вдавалося комусь наваляти? Переважно тільки захищався, але вже тоді не терпів поразки. Був, як зараз кажуть, лідером. Звідки ти родом та яким було дитинство майбутнього чемпіона? Я зі Славутича - містечка в Київській області, де мешкають працівники Чорнобильської АЕС. Там же навчався в середній школі №4 і займався боксом. Вищу освіту здобував у Київському національному інституті (факультет фізичної реабілітації). Мій батько працює на ЧАЕС: спо-

Станіславе, перехід від аматорського до професійного боксу був для тебе складним? 2002 року в аматорському боксі я став фіналістом України, а потім довелося зробити перерву, бо потрібно було заробляти якісь гроші. Згодом зацікавився кік-

боксингом і виграв 7 чемпіонатів України (2012 -2013), виступав за місто Чернігів, оскільки в рідному Славутичі не було кікбоксингу. Це, звичайно, вплинуло на мою боксерську техніку, я, зокрема, почав краще відчувати дистанцію. Потім знову повернувся в бокс, тільки вже в професійний. Не скажу, що перехід був складний, просто почав більше працювати над технікою та якістю бою. Чи доводилося тобі застосовувати боксерські навички поза рингом? Ні, я неконфліктна людина, у житті дуже спокійний. На ринзі інакше: повністю працює стратегія, все до дрібниць прораховано. Я багато думаю про бій, серйозно до нього ставлюся, тому і боксую добре. Дивно, мені здавалося, що боксери, навпаки, доволі запальні, навіть, не в образу сказано, агресивні люди… Є й такі, але вони, як правило, у плані боксерської кар’єри довго не «живуть», оскільки їм дуже швидко відбивають голову чи ще якісь важливі частини тіла,

А решта боїв? Ведеш якийсь облік? В аматорському боксі було близько 200 боїв, 20 з них - поразки. В професійному на сьогодні провів 16 боїв, з них тільки 1 (сподіваюсь, остання) поразка.. Що ж пішло не так? Я нікого не звинувачую, крім себе. Під час бою я не зміг підлаштуватися під суперника, а працював у своїй звичній манері, яка виявилася малоефективною проти цього бійця. Зараз, гадаю, я б той бій виграв, бо вже маю багаж досвіду боксування з такими спортсменами. Що вважаєш найбільшою своєю перемогою і про яку поразку найбільше шкодуєш? Найбільша перемога - це боротьба з самим собою. Вранці, прокинувшись, примусити себе вилізти з теплого ліжка і бігти крос. Щоб стати кращим і перемагати, потрібно гарувати! А найбільша поразка? Я втратив маму найближчу, найдорожчу людину в моєму житті. Цю втрату я досі не можу пережити... Як у тебе, Станіславе, складаються стосунки з колишніми суперниками? Спілкуємось час від часу, проте особливо дружніх стосунків з тими, кого я переміг, самі розумієте, не виходить. Намагаюся взагалі не заводити друзів у боксі, тому що вже отримав у житті гіркий урок, коли довелося боксувати проти кращого друга. Так склалося, що на чемпіонаті області ми обидва вийшли у фінал у одній вазі, і я навіть хотів відмовлятися від бою, бо ну як це- бити кращого друга! Він, щоправда, тоді поставився до ситуації простіше... Ми провели той бій, але, вірите, було не по собі товкти людину, з якою щодня мало не з однієї тарілки їли.

До речі, чому обрав саме цю спеціальність? Тому що планував займатися боксом професійно. Бокс – це не тільки влучні удари на ринзі, а велика робота над собою, для якої потрібні знання. Я знав, що буду боксувати, буду чемпіоном, тому й обирав спеціальність максимально близьку до спорту і до здоров’я. Чула, що для важковаговиків важлива дієта, щоб вага не падала. Для тебе це також актуально? Зізнавайся, які в тебе улюблені страви! Та я не перебираю харчами! Намагаюся споживати корисну їжу, яка швидко засвоюється. Дотримуюсь дієти, але навпаки, щоб утримувати вагу від «надлишків». Організм росте - їсти хочеться! Бувало, скидав за два місяці перед боєм по 7 кг без шкоди для здоров’я (знову ж таки стала в нагоді професія реабілітолога). Зате потім маю тиждень, щоб трохи «розпуститися». Я дуже тортики люблю: «Наполеон», «Медовий»… Станіславе, чи маєш якийсь особливий ритуал на удачу перед боєм? Нічого особливо, просто молюсь Богу. Значну підтримку маю від рідних та близьких, вона додає мені віри в себе, тому на ринзі впевнений у собі, знаю, що не сам. Хто за тебе найбільше хвилюється, коли боксуєш? Старший брат Олександр та кохана дружина Крістіна. Раніше ми з братом

11 ЛИСТОПАДА о 7-й год. вечора в Торонто (GTA) Відбудеться чемпіонський поєдинок Станіслава Скорохода (Україна) з Fernando Silva (Mexico) Powerade Centre | 7575 Kennedy Road South Brampton, Ontario L6W 4T2

щодня разом займалися в спортзалі, але він пішов своїм шляхом: зараз він начальник охорони міста Чорнобиля і ЧАЕС. Олександр завжди відчуває, коли я веду бій, тому, мабуть, і найбільше хвилюється. Чи є боксери, на яких тобі хочеться рівнятися? Мохаммед Алі, Майк Тайсон, Фелікс Тринідад, Леннокс Льюїс, Хасім Рахманов, Брюс Лі. Кумирів, у класичному розумінні цього слова, нема. Я просто бачу в людях талант і намагаюся взяти від них краще. Надаю перевагу навчанню на власному досвіді, проте за прикладом боксерів зі світовим ім’ям. На що витрачаєш рідкісні хвилини відпочинку? Чим захоплюєшся? Колись непогано грав у футбол, настільний теніс, ще більярд подобається. Люблю рибалку - це також свого роду спорт. Востаннє - місяць тому - спіймав у Дніпрі здоровенного судака 5,5 кг(!), що вважається досить непоганим уловом для наших місць. Я думав тоді, що тягну величезного сома! Чого очікувати від тебе у листопаді на ринзі в Канаді? Яскраву перемогу! Плани у мене не прості: хочу стати чемпіоном світу. Намагатимусь показати все найкраще, на що здатен! Що таке успіх для боксера Станіслава Скорохода? Успіх - здійснення планів, реалізовані цілі, які ставив перед собою, і, звісно, коли рідні здорові.

razom.media

Чи пам’ятаєш свій перший «серйозний» бій? То була перемога чи поразка? Звісно! Це був чемпіонат Чернігова, який я виграв і отримав свою першу грамоту… Бій тривав три раунди, кожен по хвилині. Я тоді ще важив 36 кг.

Як нині йде тренування? Готуєшся до бою з конкретним суперником? Зараз підготовка активна й насичена. На жаль, тренувань у парі з партнером мало, бо кінець року і більшість боксерів завершили свої спортивні календарі. Сьогодні у мене лише один спаринг-партнер - це Роман Науменко, що недавно переїхав до Києва з м. Ровеньки Луганської області. Раніше тренування займало по 6 годин на день, а тепер лише 2,5-3-годинна спецпідготовки. Я закінчив інститут фізичної реабілітації, тому непогано знаю, що і як в собі потрібно розвивати під кожен конкретний бій і кожного суперника зокрема.

19 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

або вони порушують закон і потрапляють до в’язниці. Керувати гнівом важко, тому набагато краще його взагалі не допускати.

ЗНАЙОМТЕСЬ

razom.media РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

1 877 468 0102 (+1 8PRINT 0102) CustomDesignandPrint.ca

НАША ІСТОРІЯ

Вахтанг Кіпіані: В українців, які стали справжніми акціонерами держави Канада, можна багато навчитись “Їду по Канаді - бачу ті самі поля, що і в Україні. Прерії Саскечевану дуже схожі на Полтавщину. Це ж ніби наші краї, наші соняхи, наш ріпак, такі ж, як у нас, птахи, звірі, річки, озера, але усе-таки різниця величезна: Канада успішна і впливова, сюди не припиняється потік мігрантів зі всього світу, тут комфортно жити, працювати, самореалізовуватися. Чому б українцям не навчитися правил, за яким канадці живуть не одне покоління, та не застосувати їх в українських реаліях?” - так думає Вахнанг Кіпіані, чиє обличчя одне з найвпізнаваніших у сучасній Україні. Його знають як засновника інтернет-проекту “Історична правда” і музею-архіву української преси, як телеведучого, викладача університету, автора книг, популярного блогера. Ми поспілкувалися з ним у жовтні в Іституті св. Володимира в Торонто.

Моя Канадіана Канада для мене відкрилась абсолютно несподівано шість років тому, коли “Історичну правду” запросили на святкування 120-річчя українців у Канаді. Тоді посольство України в Канаді за підтримки Конгресу українців Канади організувало проект «Історичний потяг українських піонерів». Ми проїхали від “Пірсу 21” в Галіфаксі (саме сюди прибули перші українські емігранти) аж до Едмонтона. На цьому шляху я побачив музеї, архіви, бібліотеки, і у мене буквально “відкрились очі”: раніше я не мав уявлення про той величезний культурний пласт, який накопичила українська діаспора.

історична правда з Вахтангом Кіпіані

Сьогоднішня успішна Канада не завжди була такою, і українці зіграли важливу роль у становленні цієї країни. Малограмотними злидарями на останні гроші прибували вони сюди, щоб, взявши землю, довгими роками тяжко на ній працювати і врешті стати успішними експортерами зерна, бізнесменами, політиками, громадськими і культурними діячами. Наш народ знайшов тут свою Україну та став одним з акціонерів побудови успішної Канади. Натхненний побаченим і почутим, я вирішив на “Історичній правді” зробити розділ “Канадіана”. Сьогодні тут є більше тридцяти статей, і кількість матеріалів про хвилі політичного розсіяння, український спорт у Канаді, політику, мистецьке життя, церкву, мультикультуралізм усе зростає. Згодом вийшла друком “Українська Канадіана” - перший том про піонерську історію. Книжка була добре сприйнята і в Україні, і в Канаді. Планую видати серію з чотирьох томів. На сьогодні вже є чимало матеріалу для книги поза межами серії. В один з перших моїх приїздів також виникла ідея зробити фільм про українську Канаду, і у травні 2016 р. на телеканалі ZIK відбулася прем’єра стрічки «Наші найперші. Українські відкривачі Канади». Є задум знімати наступні серії, шукаю на це фінансування. Як на мене, заслуговує особливої уваги тема про табори інтернованих, зокрема українців, у Канаді під час Першої світової війни. Починаємо роботу над створенням фільму про сенатора Павла Юзика - відому в Канаді особистість. В Україні, на жаль, про нього - бать-

підшивки журналу “Арка” за 1947 і 1948 роки, ілюстровані Яковом Гніздовським. На сьогодні у фондах нашого музею-архіву є півтори тисячі видань української діаспори, що уп’ятеро більше за колекцію державного архіву.

ка ідеї багатокультурності - широкий загал абсолютно нічого не знає, тому ми і знімаємо цю стрічку.

Щоб не винаходити велосипед

Презентуючи книгу та фільм про Канаду, я об’їздив Україну від заходу до сходу. На зустрічах часто відчуваю доволі сильні еміграційні настрої серед активних громадян. Звичайно, у відкритому світі глобальний процес міграції стримати неможливо, але вона вирішує проблеми окремих людей, а не всієї України. Я вважаю, що знання історії української Канади допоможе нам зробити Канаду в Україні. Українці в країні, яка спочатку була чужою і навіть ворожою до них, зробили велику справу, то наскільки більше ми, освічені, у своїй країні, де знаємо все і всіх, де всі свої, можемо зробити сьогодні. Канадський досвід щодо дієвості чітких, універсальних і обов’язкових правил для кожного громадянина зокрема і суспільства загалом в у всіх сферах життя дуже важливий для України. Не потрібно нам винаходити велосипед - лише підглянути, навчитися того, що добре працює тут, і реалізувати в Україні.

Газети і журнали як джерело історії Останні тридцять років я проваджу ще один проект - музей архів преси. Створений він на основі моєї приватної колекції друкованих видань різних років, яка зараз унаочнена в громадському просторі та стала широкодоступною. Завдяки меценатам маємо сьогодні у Києві великий офіс, де представлені та зберігаються, скануються, виставляються у відкритий доступ і опрацьовуються всі видання.

За сім років зроблено багато, але зараз виснажуються ресурси і полишають сили. Проти нас діє системна і добре проплачена пропагандистська машина Російської Федерації та останніми роками Польщі, від якої ми відбиваємося волонтерськими зусиллями… Якщо не буде належного фінансування, ми не зможемо розвивати цей проект. У Канаді я підглянув ідею щодо створення банківського “залізного фонду” проекту, на який залучаються гроші громади, але витрачаються не накопичені на рахунку гроші, а лише банківські відсотки, і хочу реалізувати її для розвитку “Історичної правди”. Якби вдалося зібрати мільйон гривень, ми мали б постійну зарплатню для людей, які ведуть технічне забезпечення сайту. Зберемо десять мільйонів - можна буде говорити про розвиток проекту. На жаль, в Україні ми отримали кошти лише від близько двохсот добродіїв, бо у нас ще немає культури жертвування особистих коштів на подібні справи, і в цьому, безперечно, також варто було б наслідувати українських канадців. Принагідно через журнал “Разом” звертаюся до української громади Канади, як приватних осіб, так і організацій, по фінансову допомогу (можливо виступити партнерами у фандрейзингу) для розвитку “Історичної правди”. Будь-яка ваша допомога буде доречна, і ми вдячно приймемо її.

Преса - це частина історії у фактах, яка ще багато років буде джерелом матеріалів для статей, наукових робіт, для самоусвідомлення зрештою. За останні два роки я, наприклад, опрацював 14 річників газети “Свобода”, і роботи ще на роки, бо там неймовірно багато інформації, відсутньої в українській історіографії. Перебуваючи в Канаді, як і в інших країнах, на різних зустрічах я звертаюся до людей з проханням передавати в музеї і бібліотеки старі газети, журнали, книги тощо, щоб ця важлива частина історії не пропала. І вони відгукуються: щороку отримую коробки зі старими виданнями (загалом понад 300 книжок і близько 50 найменувань газет і журналів) від інституцій та приватних осіб з Торонто, Едмонтона. Одне з останніх надбань - від 93-річного Євгена Штендери: дві

Сконтактувати з В. Кіпіані можна через його сторінку на Фейсбуці www.facebook.com/vakhtang.kipiani

Спілкувався Михайло Окаринський

23 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Інтернет-ресурсу “Історична правда” вже 7 років, і за цей час його матеріали - тисячі статей - побачило понад 10 мільйонів людей. Цей сайт, як стержень, навколо якого з’являються нові книжки, презентації, телепрограми, фільми, лекції, і водночас автори, наголошую, готують матеріали без винагороди, а редакторська і технічна частина лежить на плечах трьох волонтерів.

razom.media

Канадська допомога для розвитку “Історичної правди”

НАШОГО ЦВІТУ

Мабуть, важко знайти дівчинку, котра б не мріяла, як Попелюшка, вийти заміж за справжнісінького прекрасного принца. Підростаючи, маленькі мрійниці розуміють, що це лише гарна казка, яка не має нічого спільного з реальністю, бо де ж сьогодні відшукати стільки принців, щоб вистачило на всіх. Неймовірно, але історія про українську Попелюшку Катрусю Десницьку, яка була принцесою Сіаму (нині Королівство Таїланд), не вигадана - правдива.

razom.media

Попри благородне виховання дівчина не сидить, склавши руки. Вона закінчує курси медсестер і збирається на фронт, адже тоді точилася російсько-японська війна. Перед самим від’їздом доля підготувала їй сюрприз: на одному молодіжному вечорі Катря зустрічає чорноокого гвардійського гусара, закохується в нього з першого погляду, хоч не здогадується, що перед нею спадкоємець королівського трону.

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Принц з далекої країни

Волинська Попелюшка Катря народилася 1886 року в Луцьку у родині судді Івана Десницького. На жаль, батько не встиг натішитись дочкою, бо через 2 роки помер, залишивши сиротами 12 дітей: шестеро своїх від першого шлюбу, четверо - дружини і двоє спільних. Удова, як могла, давала раду дітям. Щоб вони мали змогу здобути гарну освіту, спродавши маєтки, пані Марія разом з синами і дочками переїхала до Києва. Тут Катря навчається у Фундуклеївській жіночій гімназії. Коли дівчині виповнюється 17 років, помирає мати. Катря після закінчення гімназії залишає Київ: разом з братом на позичені гроші перебирається до Петербурга.

Ви, мабуть, дивуєтесь: звідки взявся принц у російському Петербурзі та ще й у формі гусара? Насправді, тут нема жодної містики. Підтримуючи дружні стосунки, король Рама V та цар Микола ІІ домовилися, що один із принців Сіаму здобуде освіту (на той час найкращу в Європі!) в Росії. Монарх прислав сюди вчитися свого другого сина Чакрабона. Розумний, мужній і надзвичайно дисциплінований юнак дуже вирізнявся на тлі “золотої” молоді. Принц закінчив не лише Пажеський корпус, але й Академію Генерального штабу. Незабаром Чекрабону належало повернутися в Сіам, але зустріч з золотокосою синьоокою Катрусею змусила його затриматися в холодній Росії.

Кохання на відстані Незважаючи на почуття, що спалахнуло, Катерина поїхала на фронт. Хоч як Чакрабон рвався за коханою, йому, як потенційному спадкоємцю трону, не дозволили. Все, що залишалось юнакові, - засипати Катрю численними листами та телеграмами, в яких вкотре гаряче запевняв: “Мені ніхто інший не потрібен”. І дівоче серце розтануло.

Принц Чакрабон не був наївним. Він чудово розумів, що одруження з іноземкою поставить хрест на його кар’єрі вдома. Потенційним спадкоємцям дозволялося одружуватись лише в межах доволі розгалуженої королівської династії. Крім того, юнак-буддист усвідомлював, що кохана не зможе жити у гріху, тому погодився на вінчання. Закохані змовники повінчались у Константинополі, подейкують, що принц заради дружини прийняв православ’я. Дав він Катрі єдину обіцянку (згодом порушить її) - не шукати собі іншої дружини...

Одна проти всіх Після щасливого медового місяця Чакрабон привіз молоду дружину в Бангкок, проте не спішив її представити батькам. Принц боявся їхнього гніву. І не безпідставно! Король був розлючений, навіть мати - королева, що обожнювала сина, відмовилася з ним бачитися. Замість щедрого утримання і високої посади, які належали Чакрабону по праву народження, його зробили начальником маленького військового училища з жалюгідною зарплатнею. Від опального принца відвернулися всі, крім старшого брата і кількох друзів. Коли Катря народила сина Чулу, крига скресла… Одного дня свекруха надіслала Катерині тайський одяг. Це було справжнє визнання! Далі новоспечена бабуся побажала бачити Чулу й відразу полюбила свого першого і єдиного онука - точну копію сина. Свекор упирався довше, але піддався на вмовляння дружини, й зрештою дворічного Чулу представили дідусеві. Але возз’єднання родини тривало недовго: король помирає, на трон сходить брат Чакрабона. Він, щоправда, не вирізнявся жорстокістю і відразу офіційно визнав шлюб Десницької. Та більше, будучи бездітним, коронований брат оголосив Чакрабона своїм спадкоємцем. Дівчина з України не тільки стала сіамською принцесою, але й мала всі шанси колись стати королевою.

Життя ставить крапку Катерина поселилась у Шанхаї - тодішній колонії Російської імперії, де активно допомагала біженцям. За рік їй прислали звістку, що колишній чоловік помер. У гріб його завела невгамовна і байдужа Чаваліт (прогулювався, будучи хворим, з нею на яхті і “згорів” від запалення легень), яка, до речі, так і не стала йому законною дружиною, бо брат Чакрабона - король - заборонив цей шлюб, як кровноспоріднений. Після похорону Катерині не віддали сина Чулу - нового спадкоємця престолу, і вона повернулась у Шанхай одна. Згодом син Десницької та принца їде навчатися в Англію, де займається мотоспортом і, повторюючи долю батька, одружується на англійці. У них народилась дочка Наріза Чакрабон. Саме вона, знайшовши листи бабусі, настільки надихнеться романтичною історією кохання, що напише документальну повість “Катя і принц Сіаму”. А що ж Катерина Десницька? Вона прожила довге життя, переживши свого принца на 40 років. Вийшла заміж за американського інженера Гаррі Клінтона Стоуна. Подружжя поселилося в Парижі, де Катерина займалася доброчинністю. Кажуть, золотокоса українка до останнього подиху згадувала свого принца... Оленка Коломийська

25 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Вінчання змовників

У палаці принц створив хороші умови, щоб Катерина почувалася щасливою. Подружжя часто подорожувало Європою, навіть відвідали Київ. Там Катря помирилася з братом, який раніше був категорично проти її шлюбу. Саме тоді, на Батьківщині, принцеса зрозуміла, що чужина ніколи не стане їй рідною. У жінки почалася тривала депресія, яка на сьомому році шлюбу разюче підірвала її здоров’я. Існують легенди, що українку вбивали підступи підданих, які буцімто нишком підсипали їй у їжу товчене скло, проте доказів цьому так і не знайшли. Чакрабон втішав Катрю і навіть, щоб вона трохи розвіялася, відправив у подорож Канадою та Японією, хоч сам не зміг її супроводжувати. Листи летіли через океан, як ластівки. Один із них і зруйнував Катрине щастя. Коханий чоловік писав про юну 15-річну принцесу Чаваліт, і Катерина зрозуміла: це кінець. Коли ж повернулась у палац, поглянувши на суперницю, зажадала від чоловіка зробити вибір між нею та юнкою. Принц завагався, тоді й попросила про розлучення. Горда українка Десницька після 12 років подружнього життя покинула палац, не взявши звідти нічого, що їй належало як принцесі.

razom.media

Туга за Батьківщиною і зрада

УКРАЇНА ВІД А ДО Я

У гості до прадавньої богині Лади Теплі і ласкаві українські Карпати зовсім не схожі на набагато старші та суворіші Альпи, Гімалаї чи Кордильєри. Вони позбавлені небезпеки гострих скель, цілорічного льоду і холоду, але не поступаються їм красою та ще можуть похвалитися “місцями сили”, де енергія землі виривається назовні і позитивно впливає на людину. Розкидані вони по всіх Карпатах і мало вивчені, деякі тільки нещодавно віднайдені. Саме у такому місці, де вирує прадавня сила, височіє скельний комплекс Терношорська Лада.

razom.media

Мар’яна Стефак

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

У прадавні часи на території України, де зараз височіють Карпати, мешкало високодуховне плем’я язичників - бореїв, чия культура і ремесла досягли небувалого рівня. За легендами, яким досі шукають підтвердження, це були велетні зростом 2 метри, і саме вони створили древні капища, залишки яких знаходять донині. Одне з цих святилищ присвячене язичницькій богині Ладі - молодій, сильній і надзвичайно красивій покровительці життя і весни, шлюбу, зачаття й народження всього живого. Щороку, за переказами, вона народжує нове Сонце – Коляду - і у такий спосіб починає новий рік. А ще прекрасна богиня Лада контролює круговерть життя: збирає іскорки душ померлих праведників і вкладає їх у лоно жінок, що мріють про дитину. Отож не дивно, що цю стародавню слов’янську богиню дуже шанували. Її ім’я носить мальовничий скельний комплекс Терношорська Лада (за назвою урочища Терношори, що між високогірними селами Снідавка і Явір. Збіг? Зовсім ні. Хоча, ніде правди діти, величну скелю з обрисами вагітної жінки пов’язали з богинею лише в 2006 році, коли професор Прикарпатського національного університету Микола Кугутяк вирушив у експедицію в цю місцевість та, вивчаючи з групою спеціалістів моноліти, дійшов висновку: “камінець” (“голова”, “Довбуш”, як його звали місцеві) набагато старший й датується глибоким палеолітом. Науковці стверджують, що кам’яній Ладі щонайменше сорок тисяч років, тобто вона приблизно увосьмеро(!) старша за відомий усьому світу Стоунхендж. Щоправда, професора Кугутяка підтримали не всі колеги, дехто, наприклад, вважає, що ця скеля просто ще одне химерне природне утворення (їх у Карпатах сила-силенна), результат роботи вітру й сонця. Як би там не було, краще раз побачити, ніж сто раз почути! Тим більше, кажуть, що місце, про яке йдеться, вражає незайманою карпатською природою та, хоч розташоване неподалік села, дуже тихе - просто ідеальне для сімейного відпочинку. Отож вирушаємо до Великої Матері! Дістатися до Терношорської Лади не так складно, як лякають. Усього якихось 20 хвилин машиною від столиці гуцульських ремесел - міста Косова. Маленька порада: якщо їдете удосвіта в суботу, то

Нарешті по стрімкій стежині видираємося на найвищий рівень і потрапляємо у справжню галерею доісторичної різьби по каменю. В кутку причаївся ящур - дракон або ж смок, далі - голова бика, погруддя орла й інші химерні істоти без назви. Незвичну картину доповнюють численні камені - чаші з десятками ретельно видовбаних заглиблень і рівчаків. На мить стає моторошно: раптом тут приносили криваві жерти, і цими рівчаками текла людська гаряча кров… Та тривожні думки відразу зникають, коли, минаючи камінь-собаку, що скрутився біля підніжжя скелі, задираєш голову догори і бачиш її!

Вагітна Богиня Матір, висота якої понад 10 м, стоїть поважно, дивиться у далечінь, обнімаючи кам’яною рукою великий живіт, що символізує зародження нового життя. Відразу видно, що наші предки добряче попрацювали, зводячи 100-тонну Ладу. Голова скульптури - окремий камінь вагою 8 тонн, що тримається на трьох ніжках-опорах. Як його висадили на цю висоту? Обличчя у праматері немає, адже саме так було прийнято зображати жінку-рожаницю, дрібні фігурки яких і досі знаходять археологи. Пробравшись тріщиною між спиною Лади та сусідньою скелею, потрапляємо в місце сучасного жертвоприношення. Навіть сьогодні вузька печерка густо засипана дрібними дарами, які досі приносять для богині жінки, котрі вже майже втратили надію народити дитину. За повір’ям, потрібно дуже щиро попросити Велику Матір про найсокровенніше й трохи полежати на камені-підніжжі біля неї, щоб мрія здійснилась. Однак богиня відверто «не чує» чоловіків, а тих, хто просить про всілякі дрібниці – багатство, кар’єру чи навіть про неприємності для ворогів – може суворо покарати. Невідомо, чи всім, хто тут побував, пощастило, але одне знаю напевно: біля кам’яної Лади дуже затишно і спокійно, охоплює небувале енергетичне піднесення й відчуття присутності поруч когось великого, доброго і ласкавого. Спіймала себе на думці, що просто сиджу, милуюся краєвидами і несвідомо посміхаюся. Недарма кажуть, що Терношорська Лада - одне з найпотужніших місць сили в Карпатах. Ця неймовірно мальовнича місцина позбавлена безкінечних ватаг галасливих туристів. Поки що. Тому поспішайте, якщо якщо хочеться торкнутися пам’ятки сивої давнини, загадати бажання чи просто попікнікувати серед гірської краси, де шумлять лише птахи та шелестять на вітрі дерева. Лада завжди чекає гостей.

27 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Одразу впадає в очі кам’яний круг, розміщений на так званому першому рівні пам’ятки. Якщо це був сторож на вході до богині Лади, то, як на мене, він надзвичайно миролюбний: так і сяє кам’яною посмішкою на круглому обличчі. Трохи вище круга знаходиться печера. Кажуть, туди спускалися для проведення ритуалів. Ми не лізли, бо чи давні люди були помітно стрункіші, чи з часом печера засипалася. Тому прямуємо стежкою вгору. Ось і новий камінець - “стопа”. Дійсно, якщо добре придивитися, побачиш чималий відбиток десь так вісімдесятого розміру. Ліворуч від стежки у густих кущах заховався “фалічний” камінь символ чоловічої сили, який, за твердженням істориків, частий сусід жіночих фігур, бо тільки разом вони символізують зародження нового життя. Зрештою, цей камінь ніхто б не помітив, якби ми не поєднували приємне з корисним: шукали опеньки.

razom.media

заскочте ще й на сувенірний ринок. Далі - ніжками! Чотири рази доводиться переходити річку Березульку (добре, що влітку вода в ній тепла, а восени мілко), пробиратися височенними, як у «Парку Юрського періоду» лопухами й кущами осінніх ягід, минаючи справді мальовничий водоспад Терношорський Гук. До речі, він має чудове плесо, ідеальне для купання, якщо, звісно, не боїтесь холодної карпатської води, температура якої найспекотнішого літа не сягає вище 12-14 градусів. Вузенька стежечка блукає поміж прямовисними скелями, то ховається, то вигулькує. Тут серед дикої краси людина почувається маленькою і трохи безпомічною. Якби не численні перелази й не скупі вказівники, написані від руки дбайливими місцевими, то давно б заблукали. Аж нарешті стежка виводить на невеликий пагорб до підніжжя моноліту.

ГОТУЄМО РАЗОМ

СANDIED FRUITS razom.media

солодкі сонечка цукатів

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

За вікном мокро та холодно, а в домі так затишно і тепло за чашечкою духмяного чаю чи солодкого какао. Звісно, не обійдеться також без чогось солоденького! І тут постає справжнісінька дилема: організм потребує солодощів (навіть вчені довели, що вони дієвий засіб від зимової депресії), а зайві кілограми прозоро натякають, що скоро доведеться оновлювати гардероб на розмір більшими речами. Та вихід є! Це сонячні, наповнені ароматами літа фруктові й овочеві цукати. Не будемо хитрувати, бо вони також містять цукор і абсолютно дієтичним продуктом їх не назвеш, проте в зацукрованих фруктах збереглося чимало вітамінів, пектинів, складних вуглеводів, що робить їх корисними ласощами. А ще цукати - це чудова можливість нагодувати “несмачними” фруктами чи овочами дітлахів, замінивши цукерки. Цукати, як не дивно, майже не змінили свій вигляд відтоді, коли ці екзотичні ласощі привозили зі Сходу, звідти вони перекочували в Італію та Грецію, а згодом у відому своїми кулінарними шедеврами Францію. У XIV столітті зацукровані фрукти, привезені з княжого Києва, згадуються як найбільший делікатес на весільному столі литовського князя Ягайло. Через три століття на “сухому варенні” побудував цілу кондитерську імперію купець Семен Балабуха. Загалом цукати настільки припали всім до смаку, що й нині не втрачають позиції, і, наприклад, вони є обов’язковим складником різдвяної випічки в багатьох європейських країнах. Звісно, сьогодні знайти ці смаколики можна чи не в кожному супермаркеті, проте знаємо з власного досвіду, що цукати, приготовані власноруч, найкорисніші, найдухмяніші та найсмачніші!

ІМБИРНІ ЦУКАТИ (протизастудні) Складники: • 1 кг імбиру (ginger); • 1 лимон; • 400 г цукру; • 1/2 чайної ложки меленої кориці; • щіпка меленого мускатного горіха.

Готування: Імбир помити, обсушити, почистити від шкірки і нарізати кубиками 1 см на 1 см. Покласти їх у каструлю, засипати цукром, додати корицю, мускатний горіх, сік лимона і залишити на 4-6 годин у прохолодному місці. Потім протягом 10 хвилин прокип’ятити цю суміш на повільному вогні і дати вистоятися до остигання години 3. Процедуру повторити ще 2-3 рази, після чого відкинути цукати на друшляк. Коли добре стече зайвий сік, пересипати їх цукром чи цукровою пудрою, розкласти тонким шаром і хай підсихають кілька днів.

Готування: Гарбуз почистити від насіння, шкірки і волокон та нарізати кубиками 1на 1 см чи вузькими смужками. Засипати цукром і залишити на ніч. Вранці злити сік, на основі якого і решти складників зварити сироп. Кубики чи смужки гарбуза кинути в гарячий сироп, варити 5 хв. і залишити до повного вистигання, а опісля цю процедуру повторити ще 2-3 рази. Цукати з гарбуза викласти на пергамент для випічки і підсушити в духовці 40-60 хв. при 1300C. Посипати цукром.

ЦИТРУСОВІ ЦУКАТИ (класичні) Складники: • 2-3 грейпфрути, 4 апельсини або 5 лимонів (вибирати цитрусові з грубою шкіркою); • 2 склянки цукру, • 2 склянки води.

Готування: Цитрусові добре вимити, зняти цедру без білої плівки (вона гірчить), порізати на кубики. Залити їх холодною водою, довести до кипіння і варити по хвилині 2-3 рази, поки цедра не стане прозорішою (щоразу відвар зливати і давати свіжу воду). З перемеленої м’якоті цитрусів, води та цукру (за рецептом) приготувати сироп, опустити в нього цедру, щоб він повністю її покрив. Варити цукати за 3-4 заходи по 5-10 хв. (залежно від товщини шкірки) з перервами на 4-6 годин. Духовку нагріти до 1200C, вимкнути і залишити у ній на ніч відціжені від залишків сиропу майже готові цукати.

ЯБЛУЧНІ ЦУКАТИ Складники: • 1 кг яблук; • 1,2 кг цукру; • 2 склянки води.

Готування: Яблука помити, почистити і нарізати тонкими скибочками або кубиками. Пробланшувати їх в окропі 10-15 хв, потім відразу остудити холодною водою. У “компот” після яблук додати цукор, зварити сироп. Залити яблука гарячим сиропом і залишити на 4 год., після остигання варити 5 хв., відкласти на 6-8 год. Процедуру повторити 2-3 рази, аж поки яблука не стануть майже прозорі. Цукати підсушити в духовці 10-15 хв. при температурі 1500C.

Готуємо

Разом

ВАЖЛИВО!

Під час варіння будь-яких цукатів небажано їх перемішувати, бо вони ламаються і розварюються в “кашу”. Потрібно просто слідкувати, щоб сироп вкривав цукати. Готові ж цукати варто на 3-4 дні залишити розсипаними на підносі при кімнатній температурі, щоб затверділи і стали хрусткими, якщо, звісно, втримаєтесь і не з’їсте раніше!

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Складники: • 800 г гарбуза; • 500 г цукру; • 1 апельсин (змолоти в пюре); • паличка кориці; • 0,5 склянки води.

razom.media

ЦУКАТИ З ГАРБУЗА (вітамінні)

razom.media

Дитяча РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

О Т РН a шок

Про ми

Шкряботушку і Крилатку

Під підлогою старенького фермерського будинку жила мишка Шкряботушка, а на горищі поселилась інша миша летюча або ж кажан - Крилатка. Удень, поки фермер і його дружина працювали в полі, а великий чорний котисько Хапай ліниво дрімав на сонці, Шкряботушка хазяйнувала на кухні. Вона підбирала там крихти хліба і зносила їх у нірку, часом не соромилася залізти у мішок із зерном. А вночі, коли кіт ставав на варту, згорталася Шкряботушка калачиком у своїй нірці і тихенько спала аж до світанку. Летюча миша ж, навпаки, вилітала з віконечка-кватирки під стріхою та бралася ловити нічних жуків, як тільки сонце сідало за обрій, а вранці ховалася від сліпучого сонячного проміння. Звісно, обидві миші ніколи не зустрічалися. Кожна навіть не здогадувалася про існування сусідки. Та якось видався досить похмурий день, і Крилатка вилетіла зі своєї схованки раніше. Шкряботушка якраз тягла до нірки чималий шматок поцупленого сиру. - Добридень, сусідко! - привіталася Крилатка. - Можу помилятись, але, певно, ми родичі! - Все може бути, - діловито пробурчала Шкряботушка, ні на мить не покидаючи свого скарбу. - Як я тобі заздрю! - сказала підсліпувата летюча миша. - Ти щодня можеш милуватися гарними краєвидами, я ж вилітаю глухої ночі, тому нічогісенько не бачу. - Та де там, - заперечила їй хатня миша. - Ось тобі справді добре: не треба щораз шукати їжу! Раптом з паркану на Крилатку стрибнув Хапай. Він, мабуть, подумав, що то пташка. - Стережись! - запищала Шкряботушка. Крилатка хутко змахнула крилами і за мить уже була під стріхою. “Е ні, краще вже літати вночі, аніж сонцем милуватись”, - подумала вона. “От тобі й маєш! Краще бігати й шукати харчі, ніж стати здобиччю всіляких ненажер, - подумала собі і Шкряботушка. Відтоді хатня мишка та летюча заприятелювали і більше ніколи одна одній не заздрили. Калина Дячук

razom.media

ЗНАЙДИ 10 ВIДМIННОСТЕЙ

ЗАГАДКИ

Їжачок-лісовичок

Без насіння виростає І міцне коріння має. Ним їмо і хліб, і суп. Що це буде, дітки?

Їжачок-лісовичок Вислав ліжко з гілочок, Росою умився, Листячком укрився. Скрутився калачиком, Щоб його не бачили. Йому сняться теплі сни – Буде спати до весни! Вікторія Забава

(Зуб)

Шепчу я веселі сни, Тільки ти скоріш засни. Всі кладуть мене під вушко, Бо на те я і …

ЛИСТОПАД Пожовкло листя і трава – І я вступив в свої права. З дитинства до роботи звик: Я садівник, орач, двірник. Шаную дуже чистоту – Зриваю листя і мету З своїми друзями-вітрами, Бо вже зима не за горами. Iгор Січовик

(Подушка) На дубочку я вродився, На дубочку й оселився. Восени я упаду Та дубочком проросту.

КА

ОВ СКОРОМ

пірнув, Рак у річечку ущипнув. у к б и р м о т п ра бораче, Раче, раче-не лаче. п а к б и р а , в ти щипну

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

(Жолудь)

ЦІКАВО ЗНАТИ

г Груша медово-духмяна

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Груші, як і яблука, відомі людству дуже давно, але де їх почали вирощувати і звідки вони поширилися світом, вчені досі не можуть з упевненістю сказати. Шанували плоди груші ще в античні часи, про що свідчать згадки в давніх літописах Греції, Риму, Київської Русі. Здавна у слов’янських народів, зокрема й українців, було шанобливе ставлення до груші, і рубати її вважалося великим гріхом, що прирівнювався до посягання на чужу долю. Вони вірили в добру і чудодійну силу цього дерева, тому використовували його в деяких обрядах. У першу купіль дитини, щоб вона у майбутньому була стійка до життєвих труднощів, українці, наприклад, клали гілочки груші, а для породіллі, щоб легше переносила біль і муки, готували грушевий напій. Також галузкою груші-дички з колючками традиційно прикрашали весільний коровай, аби молодята разом долали сімейні негаразди та ніби підказуючи, що той, хто не злякається цих колючок, скуштує солодкого кохання, зуміє протистояти злій долі та пізнає справжню суть і красу життя. Здавна вірили в те, що саме під грушею знаходить відпочинок Матір Божа, білоруси; на честь Діви Марії саджали це дерево біля церков словаки, та й серби вважали його святим.

жовтіші і запашніші вони, тим корисніші саме для серця. Якщо вас не полишають головний біль, утома і безсоння, відчуваєте запаморочення та прискорене серцебиття, якщо десь подівся апетит чи ніяк не гоїться рана, то на допомогу вам прийде спіла груша, ніжна, ароматна. А ще вона гарний помічник у боротьбі з депресією, зміцнює імунітет, покращує травлення і обмін речовин, нормалізує роботу нирок і печінки, захищає клітини, зокрема шкіри, волосся та нігтів, від старіння.

Варто пам’ятати: грушу слід споживати в міру і не на порожній шлунок - десь за півгодини після їжі. Не поєднувати грушу зі свіжим молоком, сирою водою і важкою їжею, щоб уникнути проблем зі шлунком.

Груша широко використовується в кулінарії. Готують з неї вишукані десерти, адже добре поєднується з вершками, медом, горіхами, шоколадом та прянощами. Звичайно, випічкою, грушевим компотом, цукатами або варенням нікого не здивуєш, а ось оригінальним супом, соусом до м’яса чи риби, рагу чи салатом з додаванням груші - цілком можливо. З неї також готують квас, вино, лікери, настоянки, наливки та грушевий сидр, який у Франції називають “пуаре”, в Іспанії “перада”, а в англомовних країнах - “перрі”. В Італії роблять фруктову гірчицю, інгредієнтом якої є, зокрема, і груша.

З незапам’ятних часів чаклуни використовували деревину, гілки і плоди груші у своїх таємничих ритуалах, а знахарі - для лікування від недуг. І сьогодні в народній медицині цей смачний фрунт, багатий на вітаміни і мінерали, є помічним і незамінним при різних хворобах та підвищує захисні сили організму. Грушам, до речі, не тільки свіжим, а й сушеним чи у вигляді соку, відвару, киселю тощо, властива переважно сечогінна, антимікробна, в’яжуча та протизапальна дія. З ними можна і кашлю позбутися, і температуру зняти. Фрукти ці сприяють підвищенню міцності капілярів, благотворно впливають на роботу серця, і, як стверджують лікарі, чим Українські селекціонери вивели незвичайний сорт груші - це груша-писанка, що росте в Макарівському районі на Київщині. Плоди її мають оригінальне забарвлення, яке нагадує розмальовану червоними, жовтими і зеленими смугами писанку. В Україні найстаріша груша, вік якої 300 років, росте в Кривому Розі. Цікаво, що це дерево не вражають шкідники і воно досі родить, щороку даючи великі врожаї. Найбільше груш вирощують у Китаї.

Цікаво

razom.media

Неможливо уявити гарний садок без груші, плоди якої прикрасять кожен стіл, а смаком задовольнять будь-якого гурмана. І хоч грушевий сезон - кінець літа і початок осені – вже минувся, не біда: смакувати цими медовими, соковитими, духмяними фруктами можна цілий рік завдяки зимовим сортам, які мають тривалий термін зберігання. Тож пізньої осені чи холодної зими вони, напоєні сонячним теплом, додадуть нам хорошого настрою та збадьорять спомином про літню пору.

калину

Посадиш біля хати будеш мати долю щасливу

дри і не зміг повернутися, загинув у дорозі, побратими саджали кущ калини як ознаку того, що тут похований українець. Як символ Батьківщини, вона “проросла” в гімнові січових стрільців: Ой у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну розвеселимо! Неабияка любов народу до калини пов’язана і з назвами населених пунктів, якими рясніє мапа України: Калинівка, Калинів, Калинівське, Калинове, Калинівщина, Калиновець, Калиновий Гай (нараховується понад 100). Не варто забувати і про цілющі властивості калини. Її й досі активно застосовують у народній медицині від багатьох захворювань. Широко використовується калина в косметології та кулінарії. З неї готують киселі, муси, роблять сік, наливки, варять желе, варення, просто перетирають з цукром , а приморожені ягоди - чудова начинка для пирогів. Росте калина і в Канаді, кілька її видів розповсюджені в Квебеку (усьго ж є близько 200!). Один із видів так і називають - канадським. Його ягоди синьо-чорного кольору, їх також корисно споживати. Калина дозріває вже у вересні, але лише після перших заморозків вона стає солодкою. Обов’язково заготуйте чудодійних ягід, щоб смакувати ними холодної зимової пори та бути здоровим. А ще краще, посадіть кущ калини у себе на подвір’ї: корисно, красиво і на долю щасливу!

10 ПРИЧИН ЛЮБИТИ КАЛИНУ 1. Калина багата на вітамін С, тому при застуді добре допоможе такий напій: розпарені свіжі ягоди розім’яти, змішати з медом і розбавити теплою водою. 2. Відвар з кори калини - чудовий протисудомний і заспокійливий засіб. 3. Ягоди калини з медом або цукром корисно вживати при гіпертонії: вони нормалізують кров’яний тиск. 4. Ефективно допомагають плоди калини в ліку-

ванні туберкульозу легень: розім’яті ягоди приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день. 5. Відвар з ягід п’ють при кашлі, а при ангіні ним полощуть горло. Готують відвар із 10г ягід на 200г окропу. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день. 6. Сирі ягоди мають послаблюючу дію. 7. Калиновий сік з медом застосовують у народній медицині для лікування раку молочної залози й для профілактики раку шлунка.

КАЛИНОВА НАЛИВКА

Цукор розчинити у воді, додати сік калини і горілку, витримати декілька днів - і наливка готова.

ІНГРЕДІЄНТИ:

200 г соку калини, 150 г цукру, 1л горілки, 1 склянка води.

ЖЕЛЕ З КАЛИНИ

8. Сік з листя калини помічний при діатезах: ним змазують вражені ділянки шкіри. 9. Якщо взимку щодня з’їдати декілька ягід калини, помітно зміцниться імунітет. 10. У косметології свіжим соком з ягід виводять вугрі та пігментні плями. Обличчя змазують калиновим соком, а через 20 хвилин “маску” змивають холодною водою. Також сік заморожують і використовують для активного масажу.

Кетяги калини добре промити, розкласти на рушничку, щоб обсохли. Потім акуратно обібрати ягоди, розім’яти їх дерев’яною ложкою в емальованій посудині, сік витиснути через 3-4 шари марлі. Постипово, добре розмішуючи, додавати цукор, аж поки не отримаємо желеподібну масу. Розфасувати в скляні банки, закрити кришками і зберігати в прохолодному місці.

33 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Чи знайдеться в світі українська душа, яка не стрепенеться, не відчує щось рідне - рідне при згадці про калину? Звичайно, ні, бо для українців вона - це уособлення життя, краси, кохання, безсмертя роду, любові до Батьківщини. І хоча росте це деревце і в Африці, і в Європі, і в Америці, лише для нас воно близьке і дороге, адже не одне покоління маленьких українців засинало під колискову: Люлі, дитя, спати, бо пішла десь мати, Пішла на долину ламати калину, Калину ламати, дитя напувати. А скільки пісень про калину співано - переспівано, скільки легенд та казок казано - переказано! Як багато прислів’їв та приказок складено, ось, наприклад, такі: “У лузі калина з квіточками, немов матуся з діточками” чи “Запишалася калина, наче красная дівчина”. Дуже любив калину Тарас Шевченко, в його творах вона згадується близько 1000 разів. Та й у творах багатьох письменників та поетів усіх часів вона символізує кохання і вірність, одруження і материнство, радощі й печалі. Калину саджали на щастя і добро біля хати, а ще - біля криниці, щоб вода була чистою і смачною. Збирати калину до лісу, в луг або до річки ходили колись дівчата, і та, котра першою знаходила кущ, мала бути щасливою. На весіллі калиною прикрашали коровай, гільце, хату, одяг нареченої. З квітів плели вінки, калину вишивали на сорочках, рушниках. Сумну символіку мала калина у час вічної розлуки з дорогою людиною. Її часто висаджували на могилах неодружених дівчат та хлопців, що символізувало продовження життя та світлу пам’ять. На могилі козака чи чумака, який вирушив у ман-

razom.media

Автор Наталя РУСИН

Inglish

John F. Kennedy Adult Education Centre

razom.media РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Tretiak Holowka Inc., Société de Comptables Professionnels Agréés du Québec, We provide a full range of professional accounting services with a level of professionalism and expertise normally associated only with national accounting ﬁrms.

PROFESSIONAL SERVICES

In addition to audit, review and compilation engagements of financial statements, we meet all of your tax compliance and planning needs. We are pleased to offer our clientele the benefit of our considerable experience in such fields as:

■ ■ ■ ■ ■ ■ ■ ■

Corporate reorganizations Construction Manufacturing Management consulting services Cash ﬂow projections Tax planning for high net-worth individuals Taxation of foreign individuals Estate planning – wills

At Tretiak Holowka Inc. our team of experienced professionals and staﬀ members is committed to excellence in everything we do – from the technical caliber of our services to the level of attention we give our clients. Place Sherbrooke 1010 Sherbrooke Ouest Bureau 400 Montréal (Québec) H3A 2R7 Téléphone: (514) 954-0740 Télécopieur: (514) 954-0743

helen.holowka@tretiakholowka.com

Стоматологічна клініка

CARREFOUR LAVAL

ВЛАДИСЛАВ СКРИПКАРУ ЧЛЕН ОРДЕНУ ДАНТИСТiВ КВЕБЕКУ Всі види стоматологічних послуг для дорослих і дітей в оснащеній за останнім словом медичної техніки стоматологічній клініці. Комфортна зона очікування з чудово оснащеним дитячим ігровим майданчиком. Простора стоянка.

www.cliniquedentairecarrefourlaval.ca (450) 973-7676#1

2540 BOUL. DANIEL-JOHNSON #208 LAVAL (QUÉBEC) H7T 2S3 Dr Vlad Scripcaru

ТРАДИЦІЇ ТА КУЛЬТУРА

ТРОЯНДА razom.media

тендітна квітка на ниві української культури в Монреалі.

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

Український танок - колоритний, веселий та запальний - вважається одним з найкращих у світі, адже яскраво передає характер нашого народу, засвідчує красу, глибину та виняткове розмаїття і самобутність його культури. Носієм цього прекрасного виду мистецтва та прикладом відданості своїй справі, любові й шани до України та української культури є ансамбль “Троянда”, що, увібравши у себе неймовірний талант і шалену енергію постановника, демонструє професійність виконання, а також тішить глядачів автентичним та яскравим вбранням. Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з Богданом Климчуком – одним із засновників ансамблю українського танцю “Троянда” та власником однойменної школи у Монреалі.

• З чого, пане Богдане, починалося Ваше знайомство з українськими танцями та культурою?

Батьки записували нас з сестрою всюди, куди тільки могли, бо дуже хотіли долучити нас до української культури, і я, насправді, з дитинства купався в ній. До танцювальної школи я потрапив уперше в чотири роки, хоч упирався, плакав і не хотів іти... Відтоді танцюю вже 42 роки! Не пам’ятаю, як пройшов мій 1-й урок, але добре закарбувалося, як мене 16-річного батьки, щоб покарати за якусь провину, не пускали на танці, а я на те казав, що вони не мають права мені заборонити танцювати. Мої батьки родом з Львівщини, а народився я в Канаді, хоча, не повірите, до 6-річного віку думав, що ми живемо в Україні. І в цьому нема нічого дивного, адже середовище спілкування було

лише українське: сусідські діти, українська церква, школа, український магазин, літній табір “Верховина” на оселі, Спілка української молоді... Як я малим мав знати, що я в Канаді?!

• Як і коли з’явилася “Троянда”?

З дитинства я танцював у ансамблі Марунчака. З часом мені захотілося створити щось своє, осучаснити народні танці, і у 1989р., коли мені виповнилося 18, разом з Тетяною Герасимович, Тарасом Мазепою та Терезою Гросько ми заснували “Троянду”. Щоправда, тоді цей колектив ще навіть назви не мав. Офіційно він був зареєстрований лише через 20 років - у 2009-у.

• До речі, чи назва ансамблю має якусь історію походження?

До вибору ми підійшли прагматично: оскільки знаходимося на території

Квебеку, то підбирали назву за милозвучністю, щоб місцеве населення могло вимовити її без перешкод. У колективі ми намагалися дотримуватися принципів демократії, тож попросили всіх учасників запропонувати свою назву, а потім проголосували. Символ Квебеку – квітка лілія, а наш символ – теж квітка, тільки троянда.

• Яка мета школи українського танцю?

Найперше, берегти та тримати високий рівень української культури. Школа танцю – моє життя, це кропітка робота, яка забирає багато часу та вимагає самовіддачі. Мені довелося покинути роботу за фахом, щоб дати школі шанс на життя та розвиток. Я відчуваю, що вчити танцю - це моє покликання, тому вкладаю в “Троянду” всю свою душу.

никами колективу репетицій, ми могли би їздити по всьому світу: в Іспанію, Туреччину чи в Коста-Ріку. На жаль, зараз нам бракує дівчат у старшій групі, де 8 хлопців і тільки 2 дівчини. Тож, шановні панянки, ансамбль “Троянда” запрошує вас до танцю!

Безумовно, хочеться через український танок передати наступним поколінням знання, культуру та любов до України.

• Чи є певні критерії відбору до школи танцю “Троянда”?

Двері школи відкриті для усіх бажаючих від 3-х років і далі без вікових обмежень. Можна приходити і 30-річним, і у 60 - головне мати бажання, адже, якщо тримати себе у формі, то й 80-річним під силу танцювати. До нас приходять не лише навчитися українського танцю, а також приємно поспілкуватися та провести час.

• Що цікавого пропонує ансамбль та звідки ви черпаєте ідеї постановок?

З молодшими групами ми переважно ставимо казки, з середніми – більш традиційні танці, а зі старшими знімаємо відео, готуємо концертні та гастрольні програми, виступаємо на різних святах, концертах, весіллях. Старшу групу я також заохочую платнею за виступ. Нові ідеї для постановок переважно народжуються з усього, що навколо мене, інколи з побаченого, деколи з почутого. Довкілля - невичерпне джерело нових задумів і щодо постановки театральних вистав. Оскільки кожен танок розповідає якусь історію, то, щоб повернути йому старовинний зміст, я вирішив додати театральний елемент. Завдяки театралізації будь-якому глядачу, обізнаному чи необізнаному, легко і просто зрозуміти зміст танцю, побачити картину загалом. Намагаюся також осучаснити український танок змішанням жанрів, видозміненням рухів, декораціями, які сам виготовляю. У нас є декоративний зáмок з годинниковою вежею та брамою, куди діти можуть заходити і виходити, є справжній дерев’яний віз. Доводиться, звичайно, багато працювати над виробленням власного стилю колективу, але мені ця робота подобається і хочеться, щоб “Троянда” розвивалася саме в такому напрямку. У танцювальних композиціях “трояндівці” користуються тридцятьма мною

Ні, але хочу відзначити внесок «Просвіти», на кошти якої ми придбали професійну вишивальну машинку на 6 голок та пошили чоботи.

• Де берете костюми для виступів?

створеними кроками, кожен з яких має своє значення і назву. Наприклад, діти, почувши слово «кінь», вже знають, який рух треба виконувати. Для найменших танцюристів у мене теж свій метод викладання, адже 3-річним діткам ще далеко до розуміння, що таке сцена. Усі кроки, якими я користуюся у своїх постановках, мають казкову історію, отож на кожній репетиції ми пізнаємо нову казку.

• Чи є у “Троянди” готовий репертуар?

Процес створення годинного виступу дуже трудомісткий і може зайняти кілька років, але на сьогодні “Троянда” має готову півторигодинну концертну програму. З наймолодшими учасниками колективу ми поставили казку «Редька».

• Поділіться, пане Богдане, своїми планами на майбутнє.

Цього року я вирішив розбити класи на менші групи і тепер заняття проводжу щодня. Робота у невеличких групах довела, що у такий спосіб якісніше та ефективніше опановується техніка танцю. Зараз працюємо над створенням другого диску з великим бенкетним виступом, а перше DVD було представлено ще у 2007 році.

• Ваш колектив часто запрошують виступати?

Минулого року у “Троянди” було 25 виступів. Нас щороку запрошують Організація Св. Патріка у Монреалі, український фестиваль, а також міжнародні організації та конкурси. Як на мене, не бракує запрошень. При бажанні та за умови регулярного відвідування учас-

Шиємо та вишиваємо самі. Я створюю викройки, а мама допомагає з шиттям. Також я малюю на комп’ютері, вибираю малюнки до строїв, програмую машину і вишиваю. Лише за цим заняттям я можу просидіти годинами, хоч за освітою програміст.

• Чи відслідковуєте Ви сучасні тенденції у танцях та чи цікавитеся танцями інших народів?

Звичайно. Ансамбль працює у трьох напрямках, і ми, відповідно, готуємо три різні концерти: традиційний, театральний та сучасний, з елементами українського джазу. Намагаючись іти в ногу з часом, знімаємо професійні тематичні відеокліпи. Нещодавно “Троянда” зняла відео “Як ворожка ворожила” під спів тріо “Роса”. З дітьми я поставив виставу, де присутня гра світла: діти вбрані у все чорне, і у танці видно лише їхні рухи, як тіні. Щодо танців інших народів, то при потребі використовуємо деякі елементи, наприклад, у трагедії про Чорну раду є сцена з турецьким танцем.

• З якими труднощами зіштовхується сьогодні танцювальна школа “Троянда”?

На мою думку, на сьогодні є світова проблема: діти надто керують своїми батьками, яких зазвичай швидко можуть переконати, що їй, сину чи дочці, більше не варто ходити, зокрема, до школи танцю. Переконаний, що дуже важливо батькам направляти малу дитину, тому що у цьому віці вона ще не усвідомлює, чого хоче. Усіх українців Монреаля ми запрошуємо до нашого творчого та самобутнього колективу.

razom.media

Так! Є болгари, молдавани, італійці та росіяни. Італійка танцює досі і їй у нас дуже подобається.

• Чи має “Троянда” спонсорів?

37 РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

• Чи танцюють у “Троянді” діти неукраїнського походження?

razom.media РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

VATRA Сімейне вогнище ВАТРА запрошує вас придбати улюблені, завжди свіжі і відмінної якості українські та європейські продукти за помірними цінами

4524 Rue Bélanger, Montréal, QC H1T 1B6 514-607-1163

Крамниця Deli Zytynsky була заснована в Монреалі майстром з виробництва ковбаси в 1922 році. Використовуючи свої оригінальні рецепти, він встановив стандарт якості продукції, який до сьогодні з гордістю підтримується представниками третього покоління родини. 3350 Rue Beaubien Est, Montreal, QC H1X 1G6

(514) 722-0826

РАЗОМ ЛИСТОПАД 2017

razom.media

Офтальмологічна�клініка��,�заснована�в��році�офтальмологом��авлом�Гарасимовичем,�заслужено� визнана�однією�з�провідних�офтальмологічних�клінік�Квебеку.��ьогодні��вона�володіє�багатющим�досвідом�і� найсучаснішим�обладнанням�для�лікування�глаукоми,�катаракти,�захворювання�сітківки,�має�унікальну�можливість� лазерної�корекції�зору��при�лікуванні�короткозорості,�далекозорості�та�астигматизму�всіх�ступенів). Офтальмологічна�клініка��не�просто�сучасний�офтальмологічний�медичний�заклад,�де�працює� висококваліфікований�персонал,�який�володіє�всіма�найсучаснішими�методиками�діагностики�та�лікування�очних� захворювань,�клініка��це�ще�і�дружній,�згуртований�колектив�однодумців.

ЛІКУВАННЯ ТА ДІАГНОСТИКА ПАТАЛОГІЙ/ХВОРОБИ ОЧЕЙ ��Глаукома ��Катаракта ��ухість�очей ��Короткозорість�та� ��далекозорість ��Астигматизм

��истрофія�жовтої�плями ��іабетична�ретинопатія ��Блефарит ��ідшарування�і� ��розрив�сітківки�ока

ХІРУРГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ ��ефракційна�хірургія ��ірургічне�лікування�глаукоми ��езначні�операції�та�окулопластика

ЛІКУВАННЯ ��елективна�лазерна�трабекулопластика ��азерна�ірідотомія ��азерна�капсулотомія ��азерна�циклокоагуляція�з�мікропульсацією ��нтравітреальні�ін�єкції ��Аргоновий�лазер

КОСМЕТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ��н�єкції�препаратів��,�� Accréditation Depuis juin 2012, étant donné notre souci de l'hygiène, la qualité de nos soins et la sécurité de nos patients qui est notre priorité, la Clinique d'ophtalmologie Bellevue est ﬁèrement Agréée par Agrément Canada.

CLINIQUE DE MONTRÉAL

4135 de Rouen, Montréal (Québec) H1V 1G5 Canada

CLINIQUE DE LAVAL

1685 rue Fleetwood #300, Laval (Québec) H7N 4B2 Canada

CLINIQUE DE LONGUEUIL

1375 Boul Sainte-Foy, Longueuil (Québec) J4K 1Y1 Canada

facebook.com/Ophtalmologie-Bellevue-Bellevue-Ophthalmology