Razom/Разом,June, 2014 in Ontario

УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ КАНАДИ Філія Торонто рубрика

УКРАЇНСЬКЕ ТОРОНТО

Червень / June 2014

“ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ”

рубрика

ЗНАЙОМТЕСЯ

№13

ЗІГРАЄМО в ГОЛЬФ?

рубрика

ВІДПОЧИВАЄМО РАЗОМ

UKRAINIAN CANADIAN MAGAZINE

я т т и ж й а х Вди ! и д у р г і н в о на п

УВАГА! КОНКУРС!Я

Україну! www.ILoveUkraine.ca

В НОМЕРI: Події українського Торонто Нові можливості імміграції до Канади Вітаємо дітей Майдану Гурт Піккардійська Терція Режисер Олесь Санін Гольф - лише привід.. Чому вони обманюють? День батька Зелені свята Чернігів древній Поет Микола Луків Липа - природні ліки Дитяча сторінка

у Червні

Первісток літа червень приносить у подарунок не тільки найдовші дні й найкоротші ночі, але й святкування Дня батька – найріднішої, поряд із матір’ю, людини, а ще - різноманіття дещо забутих обрядів Зелених свят. Влітку комусь слід остаточно вирішити, в якому таборі відпочиватиме їхня дитина, хтось упевнено будує власний бізнес, а дехто вперше виходить із ключкою на поле для гольфу, щоб назавжди закохатись у цей спорт, як, наприклад, Боб Кушнір – президент UGAC.

У червневому номері «Разом» вас знову чекає цілий калейдоскоп нових знайомств та цікавої інформації. Читайте про Український музей Канади, що десятиліттями зберігає надбання предків для прийдешніх поколінь. Саме експонати музею були продемонстровані гостям під час мистецького дійства “Мамина сорочка”, що нікого не залишило байдужим.

Не секрет, що минулий місяць був багатий на важливі для української громади події: візит до Канади глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, вручення стипендій від УКС Лимитед кращим студентам; відзначання Свята героїнь; фестиваль культур «Сarassauga» у Міссіссазі; щорічний Конгрес Союзу українських студентів Канади, організація відпочинку та навчання дітей героїв Майдану і, звісно, вибори Президента України.

Ексклюзивно для журналу «Разом» в очікуванні фільму «Поводир, або Квіти мають очі», читайте інтерв’ю з режисером Олесем Саніним – людиною, смертельно враженою вірусом оптимізму. А ще дізнавайтесь про секрети довголіття колективу «Піккардійська Терція», якому вже виповнилось 22 роки, з перших рук - художнього керівника Володимира Якимця.

На сторінках журналу ми разом відвідаємо Чернігів – українське місто-музей, кожен закуток якого овіяний легендами та дихає історією; відродимо в пам’яті душевні вірші Миколи Луківа, багато з яких стали відомими піснями і тривожать до глибини душі не одне покоління слухачів. Дослідимо природу дитячої брехні і поділимося способами боротьби з нею. І про цілющі властивості липи, сподіваємось, нагадуємо вам вчасно, адже ось-ось вона зацвіте медово.

ВИРУШАЙМО В ЛІТО Команда Медіа Групи РАЗОМ

Удачлива бабуся Калейдоскоп подій. Червень

Publisher RAZOM, Media Group Editor: Viktoriya MATVIYENKO Copy Editor: Mariana STEFAK PR-manager: Oksana PLATONOVA Graphic Design: Volodymur MELNIK Project Coordinator: Vadym MATVIYENKO

Find as on internet

razommedia.ca Contact information::

info@razommedia.ca

toll free: 1 855 RAZOMMG (1855 729 6664) fax 1 866 734 1864 The publisher may not have the same standpoints with the author of a printed material. Advertisers are responsible for the content of their commercial ads.

Cover photo: Victor Kiritchenko www.victor-k.com

Subscribe online www.razommedia.ca

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав

у Канаді Автор Ольга МОЗКОВА

Бажаємо веселого відпочинку, бадьорості, здоров’я і добра на многая - многая літа пану Василеві Жилі з нагоди завершення професійної діяльності! Учні, батьки та вчителі школи ім. Патріарха Йосифа Сліпого щиро дякують пану Василеві Жилі - директору, справжньому педагогу професіоналу, мудрому пораднику і старшому другу - за багаторічну плідну, жертовну вчительську працю, що виткана з любові до дітей.

Josyf Cardinal Slipyj Catholic School Toronto CDSB

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

З Торонто розпочався офіційний візит (2 - 12 травня) Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава до Канади. У насиченій програмі зустрічей з громадами та парафіяльними спільнотами першими стали відвідини Інституту східнохристиянських досліджень імені митрополита Андрея Шептицького.

Під час спільної вечері з лідерами громади та друзями Інституту Верховний Архиєпископ УГКЦ мав можливість поспілкуватись з Джейсоном Кенні - міністром праці, соціального розвитку та багатокультурності.

8 травня Архиєпископ Джейсон Кенні - міністр праці, соціального зустрівся зі Стівеном Харрозвитку та багатокультурності пером, Прем’єр-міністром Канади, а також вiдвiдав вiдкриту сeсiю Канадськoгo парламeнту.

Протягом десяти днів свого перебування на канадській землі Верховний Архиєпископ УГКЦ відвідав найбільші міста країни (Тороното, Монреаль, Оттава), греко-католицькі парафіяльні спільноти, зустрічався з громадою. На честь Блаженнішого Святослава відбувся великий концерт в Living Arts Centrе. А в Сoбoрi Успeння Прeсвятoї Бoгoрoдицi Патріарх відслужив Божественну літургію. Скрізь, де побував почесний гість, його приймали тепло та врочисто.

Архиєпископ Святослав висловив вдячність канадській діаспорі Спільна вечеря з лідерами громади, Торонто за підтримку низки оствітніх проектів в Україні, за відчутну допомогу в часи Майдану і зараз, наголосивши на його значенні для українців: “Недарма Майдан Незалежності ми тепер називаємо Майданом людської гідності. Історичним моментом, що назавжди змінив Україну, було визнання того, що єднання та бажання подолати цинічну владу більше за різницю мов, культур чи навіть релігійну приналежність. Саме на майданах українцям вдалося знайти відчуття власної гідності.”

Значну частину свого візиту Блаженніший Святослав віддав відвідуванню українських шкіл, де багато спілкувався з дітьми та молоддю - гідними продовжувачами добрих справ і традицій української спільноти в Візит до школи ім. Патріарха Йосифа Сліпого, Торонто Візит до школи ім. Патріарха Йосифа Сліпого, Торонто Канаді.

razommedia.ca

Блаженніший Святослав Шевчук

УКРАЇНСЬКЕ ТОРОНТО

25 травня Україна обрала п’ятого у новітній історії Президента Вперше в історії вибори Президента України відбулись в один тур. В умовах військового протистояння на Донбасі та окупації Криму, кожен день – надзвичайно важливий, тому сценарій швидких виборів для України виглядає виграшним. Українці очікуюсь, що після інаугурації новообраного Президента відбудуться значні кадрові зміни та оперативне прийняття рішень, необхідних для розв’язання клубка проблем, створених режимом Януковича.

razommedia.ca РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

20:00 голосування завершилось

Порошенко прийшов у політику з великого бізнесу. Він створює враження успішного підприємця, який “зробив себе сам”. Про нього позитивно відгукуються на Заході. Порошенко говорить з західними партнерами однією мовою – і у переносному і в буквальному розумінні, оскільки є одним з небагатьох вищих українських посадовців, хто вільно говорить англійською. Петро Порошенко, новообраний Президент України, отримав стартовий капітал – значний кредит довіри від народу. Як мільярдер і успішний фінансист, він розуміє, що ліквідність цього капіталу може швидко зменшитись, якщо не буде взятий курс на радикальні реформи у всіх сферах життя. Україна може і повинна взяти курс на модернізацію, позбутись корупційного тягара, зайняти гідне місце у глобальній економічній конкуренції країн.

Виборча дільниця в Торонто

Черга виборців до дільниці

Сім’я Пронь - Віктор, Тетяна та маленька Поліна, якій лишень 3 дні!

Зичимо успіху Президенту Порошенку і його команді!

Голосування у розпалі

Перша скринька вілкрита, рахуємо

Конгрес СУСК, Networking Event 8-22-го травня в Торонто відбувся Конгрес Союзу українських студентів Канади, в якому взяли участь близько 50 представників молодіжних організацій та клубів з різних провінцій країни. У рамках Конгресу відбувся вечір обміну досвідом Networking Еvent, який був підготовлений при підтримці Українсько - канадської професійної та бізнес асоціації. Під час зустрічі молоді люди мали можливість поспілкуватись з наставниками і професіоналами в різних сферах бізнесу та громадської діяльності. Конгрес завершився банкетом, на якому відбулось святкування 60-ліття СУСК, та забавою за участю гурту “Заповідь”.

Редакція “Разом”

lifeline Персональні Кредити ™

Тому що Ваші мрії важливі для нас!

Знижка до

1%

на Персональні Кредити!*

Якщо Вам терміново потрібні гроші на будь-яку потребу, UCU Lifeline™ Персональний кредит надає кошти для здійснення цього наміру. Це займе лише декілька хвилин “online” або у відділені УКС. За додатковою інформацією відвідайте ukrainiancu.com або найближче відділлення УКС.

*OAC. APR. Rates are subject to change. Terms, conditions, fees, charges and lending criteria apply and are available upon application.

Відділення в Bloor West Village + банкомат Менеджер: Володимир Карман 2397 Bloor St. W., Toronto 416-762-6961 x238

Відділення в North York + банкомат Менеджер: Татяна Корольова 5799 Yonge St. Suite 100 416-225-0032 x202

Відділення в Sudbury + банкомат Менеджер: Анджела Андлар 532 Kathleen St., Sudbury 705-674-1055 x223

Відділення в Etobicoke + банкомат Менеджер: Світлана Мазепа 225 The East Mall, Etobicoke 416-233-1254 x225

Відділення в Oshawa + банкомат Менеджер: Ліда Гаврилюк 245 King St. Unit 2, Oshawa 905-571-4777

Відділення в Thunder Bay Менеджер: Оксана Гарапюк 540 High St. South, Thunder Bay 807-622-9796

Відділення в Hamilton + банкомат Менеджер: Юрій Несвіт 1252 Barton St. East, Hamilton 905-545-1910 x11

Пункт обслуговування в Ottawa + банкомат в приміщенню Alterna Менеджер: Оксана Збираник 271 Bank Street, Ottawa 613 288-0206

Відділення в Windsor + банкомат Менеджер: Михайло Криворучко 1275 Walker Rd. Unit 1A, Windsor 519-256-2955 x102

Відділення в London Менеджер: Наталя Червона 247 Adelaide St. S., London 519-649-1671

Відділення в St. Catharines + банкомат Менеджер: Влад Пастернак 118 Niagara St., St. Catharines 905-684-5062

Група по управлінням майна + банкомат Менеджер: Михайло Зінчук 2265 Bloor St. W., Toronto 416-763-5575 x204

Відділення в Mississauga + банкомат Менеджер: Леся Бабій 3635 Cawthra Rd., Mississauga 905-272-0468 x201

Відділення St. Demetrius + банкомат Менеджер: Люба Капелюх 135 La Rose Av., Etobicoke (в українській церкві Св. Димитрія) 416-246-1651

Комерційні позички Спеціаліст по комерційних позичках: Олена П’янкова 416-922-2797 x301

Пункт обслуговування в Oakville - тільки банкомат 300 River Oaks Blvd. E., Oakville (в українській церкві Св. Йосипа) Пункт обслуговування в South Etobicoke тільки банкомат 145 Evans Av., Etobicoke (в залі УНО) 416-922-2797 Центр телефонного обслуговування 416-922-4407 800-461-0777

Тарас Багрій - новообраний президент Конгресу українців Канади у Торонто, відомий активний діяч української громади та успішний підприємець.

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

Педагог за освітою. В Україні п. Тарас працював директором школи в Дрогобичі. В Канаду приїхав у 2000-му. Працює агентом з продажу нерухомості. До КУК Торонто був делегований Шкільною радою, членом якої є. Працює в українській суботній школі ім. Цьопи Паліїв вчителем історії України у 7-8-х класах. Був співголовою комітету по відзначенню Дня незалежності України, яке традиційно проходить у Centennial Park. Пізніше був обраний до екзекутиви КУК відділу Торонто, а на останніх виборах президентом Конгресу Українців Канади (відділ Торонто).

Тарас БАГРІЙ ЖИТТЄВИЙ ПРИНЦИП Будь-яку справу, за яку берусь, зробити ідеально, бо інакше, думаю, не варто і починати. ВІК 58 років. СІМЕЙНИЙ СТАН Дружина Ліда. Донька Марта - студентка. ЗНАК ЗОДІАКУ Діва. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ Рієлтор. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Президент КУК Торонто. Член Екзекутиви Міжнародної громадської організації “Четверта хвиля”. Член Шкільної ради. ХОБІ Книга ЛІТЕРАТУРНІ ВПОДОБАННЯ Тарас Шевченко.

Тарас Багрій вважає, що завдяки попередньому президенту КУК (Торонто) п. Оксані Реві отримав міцну, здорову організацію, а це фундамент, на якому можна працювати. У своїй діяльності він керуватиметься принципом “Разом - сила”, задекларованим попереднім президентом. П. Тарас зацікавлений у залученні нових людей та організації до КУК, які б свіжими поглядами та ідеями стимулювали та покращували його діяльність. Він переконаний, що українцям не можна замикатися тільки в своїй громаді, а потрібно налагоджувати співпрацю з іншими. Для того, щоб кількісний склад політиків Канади поповнювався українцями, п. Багрій закликатиме громаду підтримувати своїх співвітчизників - кандидатів у провінційний чи федеральний парламенти та мерію Торонто. Пріоритетом у діяльності п. Багрія як президента буде налагодження тісного зв’язку з кожною із 46-ти громадських організацій, які об’єднує КУК Торонто, щоб реально знати їхні проблеми і допомагати у їх вирішенні. Для цього буде продовжуватись практика «ширших сходин» та планується впровадження “робочих майстерень “ (перша запланована на 15 жовтня), на яких йтиметься про те, як правильно зареєструвати та забезпечити діяльність організації.

Тарас Багрій звертається до усіх українців Канади: “Україна, як ніколи, потребує нашої підтримки. Тим, хто ще не знає, як допомогти своїй далекій Батьківщині, раджу - знайдіть громадську організацію до душі (або створіть свою), вступайте до неї, підтримуйте. Єднайтеся, бо в єдності наша сила! “

ВІТАЄМО! БАЖАЄМО ПЛІДНОЇ ПРАЦІ!

ПЕРСОНА

Автор Вадим МАТВІЄНКО

пендіального комітету Володимира Кіся та Ольгу Шевель, яка, на жаль, не змогла бути присутньою на заході. Загалом, церемонія пройшла в теплій та невимушеній атмосфері під звуки чудових мелодій у виконання бандуриста Бориса Остапієнко. Було вручено 6 стипендій по $1000 та три іменних. Стипендіатами 2014 року в номінації «За громадське просвітництво» стали Емілія Байрачна, Лука Дашко, Олена Ґінда, Алістан Гедли , Оксана Павлюк,

23 квітня 2014 р. відбулись Дворічні звітно-виборчі збори Торонтівського відділу Конґресу Українців Канади (КУК-Торонто), серед основних питань порядку денного яких були підсумки діяльності місцевого відділу КУК за період від 2012 р. до 2014 р. та вибори нового голови та Управи. Оксана Рева - голова КУК-Торонто останніх років - доповіла присутнім про виконану за звітний період роботу та щиро подякувала всім членам Управи та українській громаді, що активно працювали над втіленням у життя проектів Конґресу, та жертводавцям і спонсорам, які фінансово сприяли їх здійсненню. Після цього делегати зборів одноголосно обрали головою КУК-Торонто Тараса Багрія та вибрали нову Управу. Тарас Багрій завірив присутніх у своїй готовності працювати для загального добра та закликав усі організації до тісного співробітництва. Ще раз сердечно вітаємо Тараса Багрія з обранням його на таку важливу посаду. Бажаємо успіхів, здоров’я та нових здобутків на громадській ниві. Щира подяка всім членам попередньої Управи за особистий внесок і невтомну працю на добро нашої громади.

Катерина Процик. Касандра Луцюк отримала стипендію Голови Ради Директорів УКС в сумі $2000. Особливо відзначили досягнення двох студентів, яким вручили іменні стипендії: пам’яті Василя Ситника (перший Голова Ради директорів УКС 1944-1979 р.р.) - Наталі Тершаковець та пам’яті Михайла Ребрика (очолював УКС в 1981- 1997 р.р.) – Одессі Келебай. Незабаром УКС Лимитед святкуватиме своє 70-ліття. З цієї нагоди була вручена ще одна спеціальна стипендія в сумі $5000 для студента та $2000 для організіції, яку він представляє. Нагороду отримала Олена Кіт активіст Союзу українського студенства Канади (SUSK). Впевнені, що гарна традиція УКС Лимитед нагороджувати кращих студентів - активістів української громади буде продовжуватись, що заохочуватиме молодь до самовдосконалення і гідної праці на благо українства в Канаді.

Дворічні звітно-виборчі збори Конґресу Українців Канади, відділ Торонто

Нова Управа КУК Торонто Сидять зліва направо: Славко Борис, Леся Винницька (заступник; адміністративні справи), Маркіян Швець (заступник; зовнішні відносини), Оксана Рева (колишній президент), Тарас Багрій (президент), Оля Одинська-Ґрод (заступник; організаційні справи), Петро Штурин, Ліда Фалкомер, Юрій Швидченко, Леся Бонк. Стоять зліва направо: Петро Кардаш, Оксана Левицька, Андрій Тарапацький (контрольна комісія), Максим Столяревський, Марійка Стадник, Богдан Мацюра, Анна Кісіль, Тарас Антонів, Люба Зараска, Богдан Винницький, Надя Прокопів, Надя Сидоренко (адміністратор бюрo). Відсутні на фото: Володя Вигилюк, Кассандра Прокопів, Павло Сохоцький, Євгенія Петрова та Павло Горбаль.

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

для кращих студентів

razommedia.ca

Стипендії УКС лимитед

Українська Кредитова Спілка Лимитед продовжує славну традицію нагородження стипендіями студентів за успішне навчання та активну діяльність у житті української громади Канади. 15 травня зібрались студенти, керівники та гості для Другої урочистої церемонії нагородження (2nd Annual UCU Scholarship Award Gala), на яку були запрошені представники ЗМІ, серед них і “Разом“. Цьогоріч нагородження відбувалось у Trident Banquet Hall (приміщення УНО). Ведучою церемонії була Лада Даревич - випускиця Вінздорського університету і вже 20 років успішна акторка, режисер та продюсер, член УКОФ (Українська католицька освітня фундація). З теплими словами привітання виступив Славко Борис - член Ради Директорів Української Кредитової Спілки, який очолював процес вибрання цьогорічних степендіатів. Гостям представили членів сти-

Мені сорочк у мама вишивала, Автор Михайло ОКАРИНСЬКИЙ

4-го травня, за тиждень до Дня матері, в Культурному центрі Св. Володимира, що в Оквілі, відбулась святкова імпреза української громади, об’єднаної любов’ю до своїх традицій. Мистецьке дійство “Мамина сорочка” організували та провели Союз Українок Канади (Відділ Св. кн. Ольги) разом з Українським Музеєм Канади (Філія Онтаріо)

razommedia.ca РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

неначе долю хрестиком вела...

Узорів вишитих сорочок не злічити. Дочка, вбрана у мамину сорочку, завжди відчувала любов і ласку своєї неньки, які та вкладала у давній візерунок вишиття, додаючи і свій зміст, і відбиток своєї долі. Так творилось мереживо роду – з прадавньої глибини.

Вишита сорочка с у проводжує українця й українку протягом усього життя – від колиски до домовини. Вишиванка – це давній історичний артефакт і сучасне вбрання, на яке сьогодні справжній бум і в Україні, і скрізь, де живуть українці. Хочеться низенько вдячно вклонитись тим майстриням - вишивальницям, які зберегли цей материнський оберіг у часи комуністичного лихоліття, а також у далеких світах, куди доля занесла українців.

Особливу атмосферу вишуканого світського заходу створила професійна програма, в якій гармонійно переплелись музика українських композиторів Березовського, Бортнянського, Ревуцького, Лисенка, Колесси та Скорика, демонстрація слайдів та розповідь про цікаві історичні факти, територіальні традиції й особливості українського вишиття. У світлі прожекторів під музичний супровід відбувалось дефіле унікальних вишитих сорочок. Кожен із продемонстрованих костюмів - справжній експонат зі своєю неповторною долею. В ньому відбиток історії майстрині, родини, краю і всього, розкиданого по континентах, українського народу. Надзвичайний захват публіки викликала найстаріша сорочка, якій минуло 100 років. Вона, як і інші неповторні витвори народного мистецтва, таїть у собі зашифрований таємничий код. Візерунок української сорочки передає тепло душі майстрині, яка, вишиваючи, співала, мріяла, плакала, сміялась, сподівалась і вірила у щасливе майбутнє. Захід був надзвичайно видовищним та урочистим завдяки співорганізаторам імпрези Славці Самець-Шевчук, Зеновії Зміївській, голові Союзу Українок Канади Вірі Мельник, керівнику Українського Музею Канади Іванні Іваночко та багатьом іншим членам комітету заходу.

“Мамина сорочка” – це благодійний захід, і зібрані кошти були передані на потреби музею та Союзу Українок Канади.

УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього», - стверджував видатний український поет М. Рильський. І з ним важко не погодитись, бо як дерево тримається за землю своїм розгалуженим корінням, так людина повинна шанувати спадщину своїх пращурів, щоб не втратити духовну рівновагу. Без нашої історії ми були б не народом - блукаючими кущиками «перекотиполя», що котяться, куди вітер подме, бездумно лишаючи своє насіння по всьому світі, не турбуючись, куди воно впаде – на мертвий камінь чи в родючий чорнозем.

Вміння шанувати спадщину наших дідів робить нас нацією, українцями, незалежно від того, де ми живемо. Хіба ж можна забути бабусину вишиванку, дбайливо вигаптовану при світлі свічки, або колиску, вирізьблену батьковими руками? Чи стару, потьмянілу від часу, ікону, що висіла у куті хати, незмінно прикрашена рушником? У цих простих речах, як і в мові та піснях, збереглась наша історична пам’ять. Тому так важливо не розгубити її у вирі сучасного життя, як це роблять в Українському музеї Канади, що діє в приміщенні Інституту Св. Володимира в Торонто. Вже майже 70 років музей зберігає безцінні набутки українців у Канаді. Всі його експонати – відображення культури та історичної спадщини канадців українського походження та їх внесок в барвисту мозаїку культур цієї країни. З 1980 року музей потішив відвідувачів багатьма виставками, наприклад, присвяченим українському ткацтву минулого і сьогодення (1986) та українським меблям (1992); представив старовинні традиційні музичні інструменти (бандуру) (2004); а також показ колекції Івана та Марії Яремко (2008) та Івана Котульского (2009). Цікаво, що Український музей Канади – це не просто «комора зі скарбами». Тут діють і спеціальні освітні програми, а також радо діляться своєю бібліотекою, архівами та колекційними матеріали зі студентами та викладачами, приватними особами, що займаються вивченням української культури.

Український музей Канади з успіхом виконує головну свою місію – зберігає надбання предків для прийдешніх поколінь, щоб не забували про своє походження. З дня в день він гостинно відчиняє свої двері для тих, кому небайдуже все, що ріднить їх з Україною.

Дарія Дяковська, куратор виставки.

Цікаво, що музейний осередок має доволі багату історію. Східний філіал (тепер філія Онтаріо) Українського музею Канади зародився ще восени 1944 року завдяки зусиллям засновників: Іванни Вахни, Євдокії Гуцуляк-Мандзюк, Калини Скалюк та Союзу Українок Канади при Православному соборі Святого Володимира в Торонто. Проте за 35 років музей настільки обріс новими експонатами (сьогодні їх понад 4 тисячі, в тому числі 400 вишиванок – предмет гордості музею), що стіни собору стали для нього тісними, тому його перенесли до Інституту Св. Володимира, де з 1979 року музей і приймає відвідувачів. Кожен відвідувач знаходить тут щось, що і зацікавить, і зачарує. Хтось не зможе відвести погляду від бурштинових та коралових намист та герданів з бісеру, хтось – від хитрого сплетіння барвистих килимів ручної роботи. Про рушники (їх в музеї – більше 300) годі й говорити! Адже це не тільки незмінний атрибут повсякденного побуту українців - він і магічний ритуальний предмет, без якого не обходилась жодна значуща у житті українця подія: зустріч гостей із хлібом-сіллю, прикрашання ікони. Музей відкриє для вас традиційний одяг різних етнографічних регіонів України – від яскраво-сліпучого гуцульського костюму до елегантного, шитого білим по білому, полтавського. Ваблять дивними візерунками та ніжною красою писанки не лише з різних куточків України, але й авторські роботи відомих канадських майстрів, таких як, наприклад, Жаклін Клим (Jacqueline Klim) і Оксани Лятуринської (Oksana Lyaturynska). А скільки в музеї унікальних історичних костюмів (повної репродукції одягу VIII-XVIII століття), зразків валюти та штампів Незалежної України (1918-1920), гравюр, офортів, ксилографії, ліногравюр, зразків літографії та шовкографії - просто диву даєшся!

razommedia.ca

КАНАДИ

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Філія Онтаріо Союз українок Канади

СВЯТО ГЕРОЇНЬ - це традиційне щорічне свято, започатковане торонтівським відділом Комітету Українок Канади вже близько півсоліття тому. Цьогорічна імпреза під назвою “Тернова ружа“ була присвячена батькам, дружинам та дітям борців за волю України. Подія відбулась 25-го травня в приміщенні Українського дому ім. Т. Шевченка. Усі кошти, отриманні при проведенні заходу, призначені для допомоги репресованим радянською владою та їхнім родинам, а також на освітні та добродійні цілі в Україні та Канаді. Фото Аня ЯЦУНЯК

razommedia.ca

Голова комітету українок Канади Наталка ПОПОВИЧ

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Мирон Коник

Ансамбль СУМ “Пролісок”

Жіночий хор “Діброва”

Дівчатка з “Барвінку”

ФЕСТИВАЛЬ КУЛЬТУР «CARASSAUGA» 23-24-го травня в Міссіссазі проходив щорічний фестиваль культур “СARASSAUGA“, на якому були представлені понад 70 країн світу.

30 павільйонів були розташовані у різних громадських місцях, відвідуючи які, всі бажаючі мали можливість подорожувати світом, не залишаючи міста. Український павільйон приймав гостей у приміщенні Собору Успіння Пресвятої Богородиці на Сawthra Rd. Традиційна запальна українська музика, душевні пісні, вишиванки, що очі вбирали, вареники та голубці - до всього, чим багата і славна культура України, допомогли всім охочим ще раз душею і серцем торкнутись організатори. Захід відвідала Хейзел МакКалліон (Hazel McCallion) - мер міста Міссіссага.

Мер Міссіссаги Хейзел МакКалліон (з права) та Dorota Czupiel

Господині та господарі з “продовольчого кутка

Малий українець Християн

Студія “Резонанс”

ПІКНІК

razommedia.ca

на фермі Городинських

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Вже понад 40 років на фермі Городинських займаються вирощуванням цибулі і за цей час стали провідним постачальником цього овоча в Онтаріо. Кожного року на фермі проходить чудовий пікнік, який влаштовує пан Борис для української громади. Як у справжнього українця – стіл ломиться від смачних страв та напоїв. Цілими сім’ями приїздять люди отримати задоволення не лише для шлунку, але й для душі. Музичні і танцювальні колективи, запрошенні господарем, дарують свято усім від малого до великого. Не дивно, адже пан Борис є шанувальником української народної музики і сприяє її розвитку в Канаді. Приємністю було ортимати подарунки – кожен міг взяти із собою торбинку соковитої цибульки, щоб потішити себе і свою родину. Дякуємо, пане Борис, за чудове свято!

‘‘СОКІЛ’’

Табір

вир незабутніх подій

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

Літо - пора канікул та відпусток. Традиційно батьки задумуються над питанням: “Як влаштувати дитині незабутній дитячий відпочинок?” Можливо, наша заочна мандрівка допоможе їм визначитись сьогодні ми вирушаємо на мальовничий берег озера Сімко у село Hawkestone, що в одній годині їзди від Торонто. Це надзвичайно гарне місце нагадує українське село: зі своєю церквою та людьми, які знають один одного по-сусідськи. Саме тут діти мають можливість весело та активно провести час у літньому таборі «Сокіл» від Українського Національного Об‘єднання Канади (УНО).

“Минулого року моя дочка відвідала вперше табір «Сокіл». Чесно, спочатку дуже переживала, навіть трохи обурювалася, що дитині не можна брати з собою мобілку. Тепер вже розумію, наскільки це правильно. По закінченні табору, дорогою до дому, Софійка без упину співала українських пісень, торохтіла про вечірні ватри і веселу біганину до озера, про мелодійну українську колискову, яку вони співали щовечора, та про те, який гарний Гімн України і що його обов язково треба співати, коли піднімають та спускають прапор. Питання, чи поїде донька в «Сокіл» і цього року, не стояло. Обов’язково поїде! Оксана Кравченко, мама Софії. Своїми враженнями про табір поділилась Аліна Чех, яка неодноразово приїжджала сюди ще дитиною, а вже останні два роки працює вихователем у «Соколі»: «Цей табір змінив мене. Тут існує незабутня енергетика, яка закарбовується у найкращі моменти дитинства. Мені дуже хочеться, щоб якомога більше дітей завітало до табору та спробувало себе у чомусь новому. Можливо, саме тут хтось почне свій шлях артиста, художника, журналіста, програміста чи фінансиста ».

Але що ж кажуть самі діти, які побували в таборі минулого року? Ми заглянули у книгу відгуків, в якій вони залишили своє враження про відпочинок у “Соколі”. «Цьогорічний табір надзвичайно відрізняється від тих, де я вже бувала раніше. Найбільше сподобалося, що майже всі намагалися розмовляти українською мовою. Я це дуже підтримую. Також я дуже задоволена програмою табору, адже було дуже весело, нудьгувати не доводилося взагалі. Хотілося б, щоб таких таборів у Канаді було якомога більше» (Дануся, 14 років). «Мені у таборі дуже сподобалось, а найбільше - робота в гуртках, мандрівки, купання, їдальня, дискотеки, ставлення вихователів. Це кращий табір, де я був. Дякую всім, хто організував його і в ньому працює!» (Віталій, 14 років). «У таборі «Сокіл» було дуже весело та цікаво. Я знайшла багато друзів, відвідувала з ними різні гуртки. Я хочу знову сюди повернутися.» (Калина, 8 років).

Керівництво табору на чолі з п. Аллою Галич при підтримці УНО та його директора п. Славка Бориса працюють над тим, щоб створити у таборі неповторну атмосферу взаємоповаги, товаришування, добра, щоб наші діти могли корисно і цікаво провести час та запастись незабутніми враженнями і новими друзями. Цього року табір буде працювати з 6 по 26 липня за новою цікавою програмою «Святкова Україна”. Діти матимуть змогу детально познайомитися з традиційними українськими святами, відвідати майстерні писанкарства, гончарства, вивчити народні тематичні пісні біля ватри та показати свої таланти на концертах. Новинкою стане і майстерня «Бойовий гопак» - поєднання мистецтва козацького бою та запального українського танцю. А також програмою передбачається проведення кулінарних занять, де діти власноруч готуватимуть страви української кухні. «Ми запрошуємо дітей поринути влітку у вир незабутніх подій, які запалять у їхніх серцях вічну любов до України: українських традицій, звичаїв та обрядів, до історії Батьківщини, до українського слова, до української пісні!». Алла Галич.

На правах реклами

ДОСЛІДЖУЄМО РАЗОМ

НОВІ МОЖЛИВОСТІ

ІММІГРАЦІЇ

Інша типова помилка заявника - заповнення заявки неналежним чином. Наприклад, перераховуючи хронологічні події, варто переконатися, щоб між ними не залишалось тимчасових проміжків безробіття. Перш ніж подавати заявку, уважно, не поспішаючи, перечитайте її кілька разів, щоб впевнитися, що в ній нема суперечностей, неправдивої інформації, орфографічних чи будь-яких інших помилок. Також варто пам’ятати, що найпопулярніші категорії професій, наприклад, спеціальність менеджера чи бухгалтера, будуть заповнюватися швидко, тому, якщо ви зацікавлені в поданні заявки на цю професію, потрібно поквапитись, щоб встигнути скористатись можливістю почати нове життя в Канаді.

На правах реклами

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

1 травня 2014 року Citizenship and Immigration Canada відновила федеральну програму незалежної імміграції «Кваліфікований працівник». Заявники - іммігранти, що володіють однією із 50 вказаних у програмі професій, можуть подати заяву на імміграцію в Канаду, навіть не маючи пропозиції роботи. Крім володіння однією із списку професій, необхідно набрати 67 балів, які нараховуються на основі досвіду роботи, знання мови, освіти, віку, пристосовності і наявності пропозиції роботи.

Професії, включені в нову програму, - це максимальна кількість, що була доступна в рамках програми “Кваліфікований працівник” протягом останніх років. Щоправда, у кожній категорії є професії більш популярні, тому, ймовірно, саме ці вузькі робочі ніші будуть заповнені в першу чергу.

Поширеною причиною невдач при подачі документів на імміграцію за програмою «Кваліфікований працівник» є невідповідність критеріям обраної професії. Також часто відмову отримують ті заявники, хто надає недостатньо інформації щодо кваліфікації.

При підготовці заявки важливо не забувати, що офіцер імміграційної служби нічого не знає про заявника, крім того, що написано в заяві. А ось заявник добре знає свій професійний досвід, але часто сам себе заганяє в пастку, вважаючи, що офіцер всезнаючий. Тому необхідно створити цілісну картину власного професійного досвіду - викласти свою професійну історію детально.

Щоб визначитися з професією, корисно почати із ознайомлення з веб-сайтом Human Resources and Skills Develop Canada. Пройдіться по найбільш докладних описах професій і порівняйте вимоги до них з вашою професійною діяльністю за останні десять років. Після того, як ви впевнились, що ваш досвід роботи відповідає згаданим у вакансіях критеріям, перевірте, чи рекомендаційні листи від ваших роботодавців (також за останні 10 років) мають формулювання, які вказані в цих критеріях.

razommedia.ca

до Канади

ЗНАЙОМТЕСЯ

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

П

одії останніх шести місяців в Україні змінили нашу свідомість, залишили рубці на серці, які ще довго даватимуть про себе знати. Мільйони молодих українців стали рушійною силою революції гідності, адже саме покоління патріотів, що народилося разом із незалежністю України, прагне оновлення своєї країни і любить її понад усе. На прочатку 2014 року ініціативна група українців Ванкувера створила благодійний освітній фонд O.W.L. Ukrainian Canadian Education and Charity Trust, основною метою якого є створення програм стипендій та надання допомоги дітям загиблих в Україні героїв Майдану, що дозволить їм вивчати англійську мову та здобувати професійну освіту в Канаді. Це не тільки стане хорошим стартом для їхнього майбутнього дорослого життя, а також сприятиме запозиченню чесних і демократичних принципів канадського суспільства, які можна буде застосувати для реконструкції та подальшого розвитку України. Приорітетними кандидатами на отримання стипендій є діти загиблих і постраждалих героїв Майдану, молоді активісти, що отримали тілесні ушкодження, та діти - сироти. Завдяки партнерству з Canadian College of English Language (CCEL) 14 стипендіатів з України отримали стипендію на навчання англійської мови. На адресу фонду надійшла величезна кількість заявок, але після конкурсного відбору рада директорів фонду має за честь допомогти саме цим молодим людям. Користуючись нагодою, ми хочемо познайомити читачів журналу РАЗОМ із кількома учасниками літньої програми у Ванкувері.

Марія ІЛЬКІВ – донька Героя Небесної Сотні Богдана Ількова Я навчаюся на третьому курсі історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Як майбутнього історика мене не могли не зачепити революційні події 2013-14 рр. в Україні. Я регулярно брала участь у мітингах на львівському майдані, разом зі своєю студентською групою збирала та надсилала медикаменти до Києва, а в грудні 2013 мені пощастило декілька днів провести на столичному Майдані. Мій батько їздив на Майдан три рази, належав до Стрийської сотні самооборони. Востаннє він поїхав до Києва 19 лютого. Під час атаки вранці 20 лютого він був поранений кулею снайпера і через два дні помер у лікарні. Богдан ІЛЬКІВ

УКРАЇНЦІ ВАНКУВЕРА ГОТУЮТЬСЯ ЗУСТРІТИ

ДІТЕЙ МАЙДАНУ

Автор Світлана КОМІНКО

Координатор літньої програми для дітей Майдану

Леонід ОПАНАСЮК – син Героя Небесної Сотні Валерія Опанасюка Мій Тато брав активну участь в суспільному житті України. Завдяки таким людям, як він, наша країна піднімається з колін. Він боровся за наше майбутнє на майданах під час помаранчевої революціїї та на Євромайдані в Києві. 20 лютого під час протистояння між силовиками та мітингувальниками у центрі Києва він загинув від кулі снайпера. Мені теж небайдужа доля нашої країни, тому, навчаючись в університеті в місті Житомир, я брав участь у місцевих майданах. Валерій ОПАНАСЮК

Вікторія РУДИК – дочка пораненого Героя Майдану Миколи Рудика Мій батько Микола Володимирович - професійний спортсмен, майстер спорту міжнародного класу з марафону. Декілька років виступав за збірну України. Об’їздив майже увесь світ. Я з дитинства теж мріяла побувати, як і тато, у різних куточках світу. І хоча він бачив, що життя за кордоном набагато краще, ніж в Україні, ніколи не бажав виїхати до іншої країни, а йому пропонували роботу у Франції. Тато завжди знав, що Україна – прекрасна країна, тільки люди, які знаходяться при владі, не примножують її багатства, а розкрадають їх. Він завжди мріяв бачити нашу державу процвітаючою європейською країною, вірив у те, що народ може змінити свою долю, тому й поїхав на Майдан. Пробув тато на Майдані з початку грудня і аж до того часу, коли його було поранено 19 лютого. Куля та осколки від гранати потрапили в голову. Життя його врятували нейрохірурги з Варшавського шпиталю, тому що київські лікарі не наважились на складну операцію.

Дмитро ЦАРЬОК – син Героя Небесної Сотні Олександра Царька

лю

та

Мені страшно від того, що відбувається в нашій Україні. Я глибоко вражена, як наш народ відстоює свою гідність. «Небесна сотня» ступила за межу вічності, а моєму татові і багатьом його побратимам Бог зберіг життя. 19 лютого граната, кинута беркутівцем, влучила в намет, в якому знаходився мій тато. Намет загорівся - тато з двома земляками потрапив до лікарні з тяжкими опіками. В нього майже не залишилось шкіри на обличчі, руках і ногах. Були опечені очі, йому вкрай важко було дихати. Після операції ще 2 тижні він не міг взяти в руки навіть склянку води чи ложку. Та тато не падав духом, навіть з такими пораненнями він хотів повернутися на Майдан. Він вже повернувся до України з Польщі, де лікувався, але в нього попереду ще багато операцій. Тато жодного разу не пошкодував, що відстоював Незалежну Україну. Сподіваюсь, що і я буду схожа на тата і зроблю все, аби Україна та українці жили гідно. Ростислав КУЗЬ – Теребовлянська Сотня Самооборони Майдану Події 18-20 лютого 2014 року перевернули моє життя. Я отримав не лише жахливі опіки обличчя та рук, але й величезне душевне розчарування, що все це відбувається в мирний час в такій спокійній Україні. Перед очима, напевно, ціле життя буде стояти палаючий намет і налякані до смерті очі друзів, їх обгорілі обличчя і велика жадоба до життя в ту хвилину. Після цього - довгі тижні лікування у Київській опіковій лікарні, транспортація до м. Ярославль у Польщі, проходження реабілітації у санаторіях. Дізнайтесь більше на ukrainianvancouver.com Українці Ванкувера займаються останніми приготуваннями до зустрічі Дітей Майдану, адже потрібно переконатися, що кожен учасник програми буде проживати в теплій дружній атмосфері української родини, попіклуватися про медичне страхування та дозвілля. Організація проекту стала можливою завдяки підтримці Українсько-Американської Асоціації Штату Вашингтон із Сіетлу, Міжнародної організаціїї українських громад “Четверта хвиля”, Ukrainian Community Society of Ivan Franko from Richmond, BC та Української Кредитової Спілки з Торонто, O.W.L.Open World Learning Society з Ванкувера.

Ми продовжуємо збирати кошти на літню програму для Дітей Майдану і будемо вдячні за ваші пожертви, які можна надіслати на адресу: O.W.L. Ukrainian Canadian Education and Charity Trust 2936 Wateford Place Coquitlam, BC, V3E 2S9 Деталі за: trust@owl-study.com або 778-840-7997

д

ві

п ку

о об

Тетяна БУКАТА – донька обгорілого на майдані Івана Букати

и

уз

м

ШУКАЄТЕ

ео ІНФОРМАЦІЮ

ан

к

az

r

e

m

m

форум

оголошення

!

a i d

я

ув

іл

сп

a c .

н

р

?

Звертайтесь з питаннями в редакцiю “Разом” info@razommedia.ca toll free: 1 855 RAZOMMG (1855 729 6664) fax 1 866 734 1864

журнал

радіо

ukrpages

razommedia.ca

к ре

ка

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Мій батько був на Майдані з перших днів, і ми підтримували його, приймаючи участь в майданівських протистояннях.

20 лютого мій батько загинув під час сутички з “Беркутом”.

а

м ла

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

Звідки така незвична назва гурту? «Терція» - ще можна зрозуміти, це інтервал, а «піккардійська»?

- Всі більше звертають увагу на слово «терція», ніж на сам зворот «піккардійська терція». Це просто музичний термін, яким називають підвищений (мажорний) третій ступінь останнього акорду в самому кінці твору і який завжди звучить оптимістично. Назвавши так свій гурт, хотіли показати, по-перше, що ми не випадкові люди в царині співу, а професіонали, і, по-друге, що навіть лірично-сумний твір може звучати життєствердно.

“ПІККАРДІЙС божественний

У вашому репертуарі пісні на 12 мовах. Якою найскладніше співати?

- Це, напевно, та мова, якою ще не співали. Ми багато концертуємо за кордоном, а правило доброго тону - виконати хоча б одну пісню мовою країни, куди їдемо. Не змогли, на жаль, вивчити пісню для Сінгапуру. Там така вимова, що треба було півроку готуватись. Співати іноземними мовами зовсім неважко. По-перше, музиканти легко сприймають на слух. По-друге, брали ж ми уже відомі пісні: в Італію – «О sole mio», у Францію – «Єлисейські поля» Джо Дассена, в Америку «I can help» Елвіса Преслі. Доведеться їхати в Китай – ми вивчимо й китайську пісню. Акапельний колектив, який понад 20 років на сцені, тим паче українській, - рідкість…

- Я б не сказав, що така й рідкість. Просто і в Україні, і в світі акапельна музика не дуже популярна. Її не транслюють на музичних каналах, не знімають кліпи. Чи не єдиний виняток - Bobby McFerrin зі своїм «Don’t worry be happy», який тримався на 2 місці хіт-парадів протягом кількох місяців. Але якщо у світі хоча б є канали із різними стилями музики, то в нас і того нема. Проте за останні 5 років в Україні з’явилось досить багато і доволі якісних акапельних колективів. Ми ж показали, що таку музику можна робити, і, якщо говорити дещо цинічно, на ній можна заробляти гроші. Чи є гурт, про який можете говорити як про гідного конкурента?

- Ой ні. На широкий загал люди не назвуть і трьох акапельних колективів. Я, напевно, скажу зараз крамольні речі стосовно «Терції». Є колективи, в яких виконання і професійна майстерність набагато вищі. Але їх не запам’ятають, бо тільки якісним виконанням людей до себе не привабиш. Ми ж знайшли своє власне музичне обличчя, ставши не настільки виконавською, як творчою одиницею. Тішить, що через наше виконання залишилися живими хоча б декілька пісень, які варто передати нащадкам: «Спитай» (В. Морозов на слова В.Коротича), «Ти на землі людина» (В. Морозов на слова В. Симоненка), «Ой летіли дикі гуси», пісні В. Івасюка «Відлуння твоїх кроків», «Запроси мене у сни», «Повір очам» (я взагалі останні 20 років не чув, щоб її хтось заново зробив). Ваш колектив поєднує щось більше, ніж просто співпраця?

- Людина в колективі повинна не тільки працювати, а вміти жити ним і в ньому. Те, що склад “Терції” мінявся лише раз (в 1996), якнайкраще засвідчує - нас єднають спільні музичні смаки, життєві інтереси, моральні переконання. Інакше творчості не вийде. Дуже добре знаємо і довіряємо один одному. Бувають і критичні ситуації, але вже навчилися уникати конфліктів. У творчому житті є й злети, і падіння. Ми теж пройшли через це. Десь тільки з 2000 року відчули себе успішними. Попередні ж роки працювали на перспективу за смішні гроші. Але Бог, побачивши нашу віру в те, що робимо, дав нам і популярність, і славу, і заробіток. Багато гастролюєте за кордоном. Знаємо, що їдете скоро до Канади. Бували тут раніше?

- В Канаді ми були вже 2 рази. Взагалі, мені ця країна подобається більше, ніж США. Вона ближча до душі, природніша. Ми тиждень жили в Торонто, мали нагоду спілкуватись з різними людьми - було дуже тепло, душевно, максимально щиро. Незабаром збираємося знову. Бубемо виступати в Міссіссазі 22-го червня, а перед тим в Оттаві та Монреалі. (Примітка: дивіться Калейдоскоп подій в кінці журналу)

Ви не раз виступали на Майдані. Чи відчули якісь зміни у собі, в українцях?

- Я буду говорити тільки про себе. Я, як був щирим українцем, так ним і залишився, як співав те, що хотів співати, так і співаю, як вірив у те, що Україна буде кращою, так до сих пір і вірю. І Майдан зібрав звідусіль людей з такими ж переконаннями, як у мене. Пам’ятаєте притчу про батька, що давав синам зламати прутика, а потім - цілого віника? Поодинці прутики легко ламати, а разом – неможливо. Всі справжні українці зібралися в

Iнтерв’ю провела Мар’яна СТЕФАК Напевно, немає такої пісні, в яку вони, заспівавши, не вдихнули б нове життя, незалежно від того балада це чи класика, рок-н-рольний чи джазовий хіт, народна пісня чи колядка. Всі без винятку твори в їхньому виконанні випромінюють незвичайну енергетику, якою природа щедро наділила «піккардійців»: Володимира Якимця, Ярослава Нудика, Андрія Капраля, Андрія Шавалу, Романа Турянина та Богдана Богача. З композиціями «Старенький трамвай»,

«Пустельник», «Капелюх», «Спитай», О sole mio, «Колискова для Аліси» (всіх понад три сотні) секстет за 22 роки об’їздив всі континенти. Поки «Терція» готується до нових гастролей, художній керівник колективу Володимир Якимець погодився поділитися з нашими читачами секретами успіху їхнього колективу та творчими планами. Звісно, за філіжанкою кави, бо як інакше у Львові може проходити розмова?

Пісня «Гей, пливе кача…», увійшла у ваш альбом «Ельдорадо» ще 2002 року … Після того, як вона стала реквіємом за загиблими на Майдані, у «піккардійців» змінилося сприйняття цієї композиції?

- Народ сам вибирає ті пісні, які йому ближчі до душі в певний час. Наприклад, пісня “Океану Ельзи” «Мила моя, вставай», написана дуже давно і зовсім про інше, також стала символом рішучості, надії Майдану. А «Кача» актуально зазвучало після перших жертв... Це важко. Ми не для того її записували, але якщо народ вибрав цю пісню – ми тільки «за». Ми відразу віддали всі партитури, всі права на неї. Скажу таке: якби знали, що не буде цих жертв тільки тому, що ми не записали «Кача», ми б її не писали. «Піккардійська Терція» готується об’їхати з концертною програмою «Найкраще» майже десяток міст Східної та Південної України. Що очікуєте від тамтешнього глядача?

- Та ми не раз виступали і в Донецьку, і в Луганську! Ці ж концерти були заплановані ще рік тому. Всюди зустрічали нас дуже тепло. Люди казали: «Знаєте, у нас тут багато концертів, але нам привозять таких виконавців, щоб ми не почали думати. Сьогодні ми замислились над важливими речами». Ніде не було жодного негативу. Ніяких мовних проблем чи протистояння схід-захід. Приходять слухати нас ті люди, які знають і розуміють, що ми не становимо загрози, не несемо розкольницьких гасел і взагалі співаємо те, що співали 20 років. Щирий і майстерний виконавець скрізь знаходить хороших вдячних небайдужих глядачів. Поганий прийом публіки - це проблема самого співака чи колективу, тому з рік не концертуй, а вправляй свою майстерність. Що нового в цій концертній програмі?

- Будуть і нові речі, але переважатимуть фольклорні пісні, які ми мало виконували на концертах, а сьогодення - час саме для них. Наприклад, «Весільний марш» будемо співати, коли, відчувши певний позитивний результат, за нього можна буде підняти ту саму чарку вина. Такі відомі пісні, як «Я придумаю світ», «Пустельник», «Слова», теж будуть звучати на концертах. Не слід заганяти людей в депресію, ми ж їдемо туди не просто попросити подумати над важливими речами, а щоб дати надію. Деколи слово є набагато влучнішим, ніж куля. Маєте якісь поки що недосяжні проекти?

- Знаєте, за 22 роки ми дожилися до того, що нам довіряють. І якщо плануємо якийсь проект, то є люди, які можуть надати необхідні кошти. Лише треба пережити оцей складний час, добитися, щоб Україна залишилася цілісною. А вже тоді будемо думати про творчі ідеї. Головне - почати робити задумане, а тоді будемо детальніше говорити. Яким бачите свій колектив через 20 років?

- Та я не знаю, якою «Терція» буде через рік! Єдине, хотів би бачити наш колектив разом ще через 22 роки. Якщо ми доживемо до того часу і будемо збирати зали, значить не сиділи на місці, не спочивали на лаврах. Якби не музика, чим би хотіли займатись?

- Не знаю. Музикою займаюсь з 5 років, тому тепер, в 40, не можу уявити свого життя без неї. Знаю, що точні науки - не для мене, то, напевне, став би якимось гуманітарієм. Я вчився в німецькій спецшколі, то, може, пішов би на німецьку лінгвістику. Що для вас успіх?

- Для творчої людини успіх – це можливість концертувати, збирати повний зал. Мати слухачів, яким тобі є що сказати, які тебе люблять, вірять тобі. Успіх - це визнання і висока оцінка професіоналів, коли старі шановані музиканти джаз-мени, які об’їздили весь світ, підходять і кажуть: «Дякую, ти робиш щиру, правильну музику». Для когось успіх – це Камаз з доларами, але не для мене. Ваші побажання читачам.

- Дякуємо за відчутну підтримку і нас як колективу, і України як держави. Ми всюди українці, як тут, так і там! Миру, тепла, любові, посмішок!

razommedia.ca

акапельний спів

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

СЬКА ТЕРЦІЯ“

одному місці і разом рішуче сказали: «Досить!» Їх вже було не зламати. На Майдані ми співали з усіма Гімн України. Неймовірне відчуття, коли з тобою співають мільйони … Знаєте, думаю, що Янукович програв, бо не звернув увагу, як виконується Гімн на Майдані. Не вважаю себе героєм, що заспівав його, герої ті, хто підхопили.

режисер

О

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

що вражений вірусом оптимізму

П лесь

Санін Iнтерв’ю провела Оленка КОЛОМИЙСЬКА

По

Що б там не казали скептики, але є в Україні і сучасне кіно, і люди, яких можна впевнено назвати «обличчям» українського кінематографу. Серед них – Олесь Санін, актор і режисер, чиї фільми нагороджені премією ім. О. Довженка і навіть висувалися на Оскар. У його творчому доробку понад десяток документальних фільмів різноманітної тематики, проте у світі він відомий як автор «Мамая» - фільму-епосу, якому немає аналогів у сучасному ігровому кіно. А ще О. Санін займається скульптурою, професійно грає на народних інструментах (бандурі, торбані, колісній лірі), продовжує волинську лірницьку традицію, входить до Київського кобзарського цеху і навіть якийсь час власноруч виготовляв музичні інструменти. Проте режисура була і залишається його Всесвітом.

Про свій новий фільм «Поводир, або Квіти мають очі», про різницю між документальним і художнім кіно, і про те, що змінив Майдан для нього особисто, він розповів журналу «Разом».

Чому Ви вирішили займатися режисурою? Глядач часто запам’ятовує не режисера стрічки, а актора, знятого у головній ролі, приписуючи йому всі лаври. Мені завжди подобалась саме режисура. Кажуть, що в мене це виходить. На акторський факультет йшов, щоб зрозуміти суть природи акторства, дізнатись, як з цим працювати. Завжди подобалось інтерпретувати, придумувати своє, розповідати власні сновидіння.

Якось Ви назвали себе учнем Леоніда Осики - людини, що зняла «Камінний хрест», «Захар Беркут». Наскільки вчитель вплинув на Вас? Сильно вплинув! Надіюсь, я хороший його учень. Та й на режисуру пішов, коли дізнався, що Л. Осика набирає групу. Завжди вважав, що ми люди однієї «групи крові». Дуже велика рідкість, коли співпадають біоритми майстра з учнем.

Ви були й актором, й оператором, і журналістом. Що Вам найближче? Режисура. Журналістики в Україні зараз не існує. Це заняття дуже тенденційне, складне з редакторської точки зору… Це трактування подій на угоду замовника, чи хазяїна. Я тут не бачу яскравих перспектив. Коли займався телевізійною журналістикою, більше був хронікером, а мої проекти - ближчими до наративної документалістики.

«Мамай» - ваш первісток, дипломна робота. Він викликав професійний інтерес у зарубіжних кіномитців, зацікавлення преси. Що в ньому такого особливого? В той час точилися серйозні дискусії, чи потрібно знімати українське національне кіно і чи взагалі існує таке явище. Ми знімали кіно для себе. Знали, що його, напевно, ніхто не побачить, що його покладуть на полицю. Фактично, так і сталося. Просто небайдужі люди допомогли витягти фільм з тієї «ями». Це вже потім були фестивалі, кіноакадемії, світові прем’єри. Ваше кіно не для любителів блокбастерів та попкорну, не схоже на голлівудські «шедеври». Не виникало бажання трішки опустити планку? Не бачу сенсу в опусканні планки. Яка розумна тому альтернатива? Ніякої. Якщо в кіно нема творчості, то до нього не буде і глядацького інтересу. Я не знаю позитив-

Поводир Як оцінюєте стан сучасного кіно в Україні? Індустріально кіно в Україні зараз не існує. Фільмовиробництво - це ринковий процес. У нас нема навіть місця, де його показати! Немає промоції, кульгає конкурентоспроможність. Не тому, що ми гірші! Не тільки в Україні, але й у світі бракує якісних ідей. Нічого поганого в цьому нема. Зараз трошки «штанці підтягнемо», і ситуація зміниться. Вірю, що хворий більше живий, ніж мертвий. Мені колись Ліна Костенко сказала, що я смертельно вражений вірусом оптимізму. Будемо сподіватись, що так воно і є.

Незабаром вийде ваша стрічка «Поводир, або Квіти мають очі», і її вже охрестили найочікуванішим фільмом року. Розкажіть, як вона народжувалася. Історію про знищення кобзарів я чув давно. Та й сам доторкнувся безпосередньо до цієї історії, як і мій майстер, в якого я вчився грати на народних інструментах. Це історія про пісню, яку неможливо вбити, про вільних, сильних, чесних людей. Можна знищити армії, держави, мільйони людей, але не пісню, бо вона живе серед живих. І колись її почує той, хто згуртує народ, відродить державу, поверне волю. Я в це вірю. Фільм «Поводир» я закінчив вже доволі давно, прем’єра планувалась на 1 грудня 2013. Але на сьогоднішній день сюжет стрічки настільки близький до ситуації в Україні, що її просто небезпечно показувати. Хтось плаче, коли дивиться, хтось за серце хапається… Я не сподівався на таку реакцію глядача. Та й фільм в якійсь мірі став пророчим - нещодавно в Луганській області арештували нашого побратима бандуриста, побили на вулиці, забрали інструмент, підкинули зброю. І це відбулось сьогодні! Навіть не в XVII столітті, не в сталінські часи. Півроку тому, коли фільм вже був фактично готовим, я зустрів на прем’єрі кримсько-татарського фільму «Хайтарма», мого друга режисера Ахтема Сеітаблаєва, який, до речі, знявся в мене в дебютній ролі в «Мамаї». Його історія про депортацію своєї родини, власного народу, якого Сталін звинуватив в тому, що вони не хотіли йому підкоритися, вигнав з рідного дому. Правда, схоже на те, що маємо сьогодні? Зараз всі хочуть, щоб кіно було модне, комерційне, з попкорном. Прийти в кінотеатр розслабитися після трудового дня. Нам не раз казали: «Кому потрібні ці складні теми в світі Твітеру, Скайпу, інтернету? Молодь це взагалі не зрозуміє». Ми себе іноді відчуваємо якимось тиранозаврами, для яких ці теми ще важливі. Знімаємо кіно, бо мусимо.

Під час Майдану Ви не сиділи вдома, а були фактично на передовій, як хронікер. Можемо сподіватись нового документального фільму про ці події? Не бути на Майдані я не міг, а перебувати там просто в якості масовки не хотів. Робив те, що, вважаю, вмію робити - знімав. Разом із друзями і знайомими почали щось трохи видавати в ефір, працювали репортерами для абсолютно різних видань. Зараз мені важко визначитись, що робити з відзнятим матеріалом. Не готовий обіцяти, що зроблю фільм. Переглядаю матеріал і не можу заспокоїтися, не знаю, де самому собі сказати «стоп», бо вперше не зміг абстрагуватися від подій, які знімав. Знаю людей, яким це вдалося. А я не можу, на жаль чи на щастя. Що, на Вашу думку, змінив в Україні Майдан? Чи стали іншими самі українці? Головне, що він змінив – це час і простір для українців. З’явився гімн, прапор, з’явилася держава. Відчуття того, що ти це мусиш боронити, передати своїм дітям. Воно начебто існувало і раніше, але було таким далекими, ніби з середньовічних романів. За останні кілька місяців країна пережила цілі століття, пройшла миттєву еволюцію.

Непроста ситуація зараз в Україні, дещо розчарований і розгублений народ. Можливо, варто створювати стрічки, які б, відтворюючи реалії подій в Україні, єднали народ? А хіба для цього потрібна якась стрічка? Як я можу протиставити свої вигадані образи тим, що були насправді? Тисячі правд зійшлися в одну і мільйон людей заговорив з Богом. Хто я такий, щоб вирішувати, яка має бути довжина кадру і яка композиція? Я зараз відверто кажу, що не знаю, як це зробити достовірно.

razommedia.ca

Ви знімаєте і документальне кіно. Чим цей жанр для Вас важливий? Я люблю людей і не терплю фальші. В художньому кіно легко перейти тонку грань брехні, несправжності. А в документальному, де ти маєш справу з живими людьми, живими історіями, потрібно завжди тренувати в собі вміння вчасно увімкнути камеру, передчути подію, що ось-ось станеться. Бути в потрібному місці в потрібний час. Це головна таїна документального кіно.

право на творчість. Правда, дуже рідко знімаю кіно, хоча ідей є справді багато. Головне - не втомитися , зберегти в собі сили й наснагу, не забути, заради чого все починав. На жаль, багато моїх колег забуває.

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

них прикладів, коли люди знімали фільм, щоб тільки заробити грошей. У наш час, щоб збагатитися, набагато вигідніше і простіше продавати наркотики або зброю, або... стати депутатом.

оводир Чи буде фільм «Поводир, або Квіти мають очі» зрозумілим пересічним глядачам? Не знаю, як його оцінять, але “Поводир”, сподіваюсь, матиме кращі глядацькі перспективи. Звісно, хочеться, щоб моя творчість була зрозуміла глядачеві. Не хочу робити фільми, на які йдуть з мішком поп-корну. Повірте, я вмію знімати комерційну продукцію – ще й сам кого завгодно навчу! Тішу себе надією, що маю

Зрозуміло, життя людини - не тільки професійна справа. Чим любите займатись, відпочиваючи, для душі? В мене нема вільного часу – я займаюсь кіно. Я професійний безробітний! Постійно зайнятий якоюсь творчою роботою. Сьогодні написав 12 сторінок нового сценарію (не знаю, чи колись вдасться його зняти), зробив купу записок, займався технічними документами, поганий вірш написав. Чому поганий? Бо дійсно поганий. Два ескізи зробив, хороші. Ось з Вами поговорив. Вважаєте себе людиною успішною? Є багато питань, на які я раніше мав переконливі відповіді, а тепер вони набули іншого змісту. Успіх в якийсь момент перестав бути для мене цікавим, я перестав гнатись за ним. Не люблю цю грань моєї професії, яка вимагає виходити на публіку і себе «продавати». Я б краще щось писав, проводив час на знімальному майданчику. Звісно, я хочу, щоб мою роботу побачили, але сам творчий процес став для мене набагато важливішим, ніж оцінка сторонніх. Головне - недарма прожити життя, залишити по собі слід, хай і невідчутний, не матеріальний. Побачити своє майбутнє в очах дітей і онуків. Що б Ви могли сказати, звертаючись до глядацької кіноаудиторії в Канаді? Бережіть одне одного і відчуття справжності в собі. Колись мій майстер Леонід Осика сказав таку річ: «Слухай ангела, який сидить у тебе на плечі, і, коли чуєш його голос, тоді щось роби». Слухайте свого ангела!

ТРІШКИ ІСТОРІЇ Вважається, що вперше в гольф зіграли в Шотландії зовсім не аристократи, а пастухи, які знічев’я змагались у вправності, заганяючи ціпками (прототипи сучасних ключок) каміння у кролячі нірки. Гра настільки поширилась, що вже в XV столітті законами Шотландії селянам заборонили грати в «гоуф», оскільки вони нехтували не тільки військовою підготовкою, але й недільними богослужіннями. Проте ці закони не стосувались вінценосних осіб, серед яких гольфістами були Якови IV і V та Марія Стюарт. Можливо, звідси стереотип, що гольф - гра виключно для багатіїв?

ГОЛЬФ

Автор Оленка КОЛОМИЙСЬКА

«Гольф – це чудова прогулянка, яку зіпсували», - так іронічно охарактеризував цю благородну гру американський письменник - гуморист Марк Твен, насправді, великий її фанат. Як би то не було, а гольф нині набуває все більшої популярності.

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

ВІДПОЧИВАЄМО РАЗОМ

ГРА «ОБРАНИХ» На наше щастя, крок за кроком цей спорт переходить із категорії «vip» у категорію доступних хоббі, при цьому не втрачаючи свого шарму та престижності. Зовсім не дивина побачити на гольф-полі менеджера, який щойно втік із задушливого офісу і грає на одному полі з головою великої корпорації. Серед поціновувачів гольфу багато відомих людей: Біл Гейтс, Клінт Іствуд, Мел Гібсон, Сільвестр Сталлоне, Шон Коннері, Кетрін Зета-Джонс, Біл Клінтон. БІЗНЕС І ГОЛЬФ Останнім часом гольф стає неймовірно популярним серед бізнесменів: за статистикою, кожна десята багатомільйонна угода укладається саме завдяки захопленню гольфом. Проте тих, у кого щойно загорілись очі бажанням робити бізнес на полі для гольфу, я дуже розчарую – ви не можете просто прийти у клуб зі стосом документів і відразу починати знайомитися з потенційним клієнтом чи бізнес-партнером. Існує спеціальний гольф-етикет, якого бережливо дотримуються вже кілька століть. Перш за все гольф – це хороші манери, повага до партнерів та суперників. Спільна гра – ще не привід ставати друзями-нерозлийвода, але непогане підґрунтя для подальшого спілкування. На полі не говорять про бізнес (хіба хтось спитає), тут заводять цікаві, корисні для бізнесу знайомства! Спільна гра дозволяє здати «тест», пройти своєрідну «співбесіду», зрозуміти, чи люди надалі знайдуть спільну мову. На гольфовому полі, яке доступне для всіх, відчиняються двері у світ перспектив.

– ЦЕ

ЛИШЕ ПРИВІД,

Богдан КУШНІР – перший і до цього часу незмінний президент Української асоціації гольфу в Канаді, що об’єднує гольфістів українського походження в цій країні з Торонто, Вінніпегу та Монреалю. Вважає асоціацію UGAC невід’ємною частиною свого життя, з 2001 року не тільки постійно керує її діяльністю, але й залишається активним учасником турнірів.

ПОРАДИ НОВАЧКАМ Доволі точно, як грати у гольф, пояснив Вінстон Черчіль: «Гольф - намагання влучити маленьким м’ячиком у ще менший отвір за допомогою інструменту, який найменше для цього підходить.» Насправді, почати грати в гольф не так важко, як здається. Звісно, з членством у найпрестижнішому клубі варто почекати. Насамперед, потрібно відвідати декілька уроків - отримати базові знання, а вже тоді практикуватись контролювати м’яч на аматорських гольфових полях. Свою першу ключку можна взяти напрокат.

УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ГОЛЬФУ В КАНАДІ Якщо відчуваєте, що влучити по м’ячику ключкою для вас не проблема і виникає бажання позмагатись із гідними суперниками, обов’язково вступіть до Української асоціації гольфу в Канаді (UGAC) – «серця» українського гольфу в країні Кленового листка, що об’єднує гольфістів з 2001 року. Сюди входять гравці українського походження з різних куточків країни. Асоціація – перепустка до участі в різноманітних турнірах, що організовуються для її членів, а ще - в особистій першості Канади з гольфу та у міжнародних заходах, що проводяться українськими асоціаціями гольфу по всьому світу. Проте для багатьох членів асоціації турніри – не основна мета, а можливість відпочити, грати заради самої гри, здобути маленьку перемогу над самим собою, насолоджуючись товариством однодумців. Богдан Кушнір – засновник та незмінний президент UGAC - стверджує: «Ми створювали клуб, щоб дати людям можливість стати більш соціальними, розширити коло їх нових знайомств. Гольф – це лише привід, а головна мета – спілкування». Подібні асоціації існують в Австралії, Великій Британій, Сполучених Штатах Америки, Німеччині, Чехії та Україні.

СЕЗОН 2014 У липні Українська асоціація гольфу Канади розпочинає новий сезон. Поблизу Торонто - на Osprey Valley Resorts (збудований братами Гуменюк) - проводитимуться 3 турніри: 5-го липня, 9-го серпня та 6-го вересня. Участь в змаганнях, крім досвідчених гравців, можуть взяти й початківці, які хочуть спробувати свої сили. Обов’язковою умовою є приналежність до української громади. Зверніть увагу, зареєструватись на турнір потрібно щонайменше за 2 тижні до дати проведення. Деталі на www.ugolf.ca . Наступний світовий турнір UWGC 8 проходитиме в Празі в 2015 році. Готові спробувати загнати в лунку свій перший м’яч, чи вперше взяти участь у турнірі? Не втрачайте нагоди відкрити для себе нові обрії вже зараз!

Богдан (Боб) КУШНІР Вік 61 рік Сімейний стан Дружина Оля Литвин, лікар Освіта Університет Торонто Бакалавр архітектури Професійна діяльність Власник компанії «BR Kushnir Architect» Архітектор Громадська діяльність Був віце-президентом Української асоціації професіоналів та бізнесменів В минулому - вихованець Пласту, член куреня “Гайдамаки” Брав участь у професійних комітетах з архітектури Президент Української асоціації гольфу в Канаді (UGAC)

Народився та виріс в Торонто. Закінчив Університет Торонто за фахом «архітектура», в 1991 році створив власну компанію, якою керує і донині. Вперше взяв в руки ключку для гольфу, навчаючись в школі: «Ми самі тоді не знали, що робили, ми збирали ключки, де могли і які могли, та грали на таких полях, де ще яблуні росли». Згодом, зрозумівши, що для власного розвитку необхідно навчитись грати в гольф професійно, закінчив спеціальні курси. Згадує, що на гольфовому полі не тільки завів корисні знайомства, але й уклав кілька вигідних угод.

razommedia.ca

СПІЛКУВАННЯ.

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

ГОЛОВНЕ –

У 98-у році був запрошений як гість на турнір між австралійцями та американцями, в наступному турнірі, до якого приєднались гравці з Англії, Німеччини та Канади, брав участь особисто. Побачивши зацікавленість канадців, запропонував створити Українську асоціацію гольфу в Канаді. Вважає гольф особливим видом спорту: «Це своєрідний наркотик. Подібне відчуття виникає хіба як виграєш у покер. Це гра не проти когось, а проти себе, щоб побачити, чи ти зумів чогось досягти.»

Б. Кушнір, Світовий турнір в Китаї, 2013 р.

ПЕРСОНА

ВИХОВУЄМО РАЗОМ

ЧОМУ

ВОНИ

ОБМАНЮЮТЬ?

РАЗОМ ТРАВЕНЬ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

Автор Оксана ПЛАТОНОВА

Ж

інка, розгублена та приголомшена, продовжувала тримати телефон біля вуха, хоч розмова вже закінчилася. Зі школи, де навчався син, повідомили, що він знову був відсутній на останньому уроці. Ох, знову це “знову”! А думалось, що після недавньої розмови з сином це “знову” вже не повториться. Сьогодні він вчасно повернувся зі школи, на її традиційне “як справи?” почула звичне “нормально”. Виходить, обманув, і від цього матері прикро та боляче, вона просто у розпачі. Як бути? Що сказати сину? Напевно, багато хто з батьків теж опинявся в подібній ситуації, коли раптом зрозумієш, що в сім’ї виникла проблема: дитина часто говорить неправду. Як стверджують психологи та педагоги, причини цієї проблеми криються у ставленні батьків до дітей. Певна річ, не вина дитини, що вона боїться сказати правду, а провина дорослих, що та їм не довіряє - звідси й брехня.. Обман малечі може потішити, викликати сміх, тому що він не є якимось злим наміром, хоча і не може бути безпричинним. Батькам вже тепер слід подумати над тим, чому дитина обдурює. По-перше, вона може говорити неправду через те, що боїться покарання, і дорослим потрібно пояснювати їй, що обманювати негарно, і переглянути міри покарання дитини за провини. А ще краще запевнити її, що вона не буде покарана ні за правду, ні за обман. Таким чином, у дитини зникне необхідність говорити неправду. По-друге, коли дитинча років п’яти починає хитрувати, воно здається собі дуже розумним і кмітливим. Тепер батькам слід подумати, чому не діють їхні міри покарання, які, можливо, несправедливі для кожної конкретної ситуації. Адже

Українська Канадська Фундаця ім. Тараса Шевченка • Підтримує українсько - канадські культурні і наслідні проекти і програми від 1963 • Тривалу спадщину для майбутніх поколінь

• Supporting Ukrainian - Canadian cultural & heritage projects and programs since 1963 • A lasting legacy for future generations Donations to the Shevchenko Foundation are tax-deductible.

202-952 Main Street, Winnipeg MB R2W 3P4 204-944-9128 • Toll Free 1-866-524-5314

www.shevchenkofoundation.com

razommedia.ca

The Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

хто, як не вони (дорослі) можуть і повинні розвивати у дитини почуття справедливості.

Ще одна з причин, чому дитина говорить неправду в ранньому віці, - це гіпертрофоване її фантазування. Вона хоче, щоб про неї були кращої думки, тому і вихваляє себе. У такої дитини часто низька самооцінка, тому вона, обманюючи, прагне шокувати дорослих, щоб бути в центрі уваги. Батькам потрібно запевнити її, що вона для них найкраща, найдорожча, наймиліша, а фантазії дитини переключити на щось інше. Дуже важливо, щоб дорослі не демонстрували їй свою недовіру, бо, як не прокро, у деяких із них ця недовіра доходить до абсурду: вони встановлюють відеоспостереження і т. п. Та, вірите, ніяка камера не допоможе їм самим у такий спосіб заслужити довіру дитини.

Вже у віці 7-8 років дитина вирішує для себе, чи варто обманювати і чи можна це робити. Батькам, які переконують її в цінності правди і правдивості, потрібно, звичайно, самим бути чесними завжди й в усьому. Пояснюйте дитині, наводячи конкретні приклади, що навіть невеличка брехня може ускладнити та погіршити її життя, бо, як говориться в українському прислів’ї, “правду сховаєш, та сам із ями не вилізеш”. Якщо ви караєте дитину за якусь провину, то переконайтесь, що вона знає і розуміє, за що покарана.

Чим дорослішою стає дитина, тим агресивніше вона реагує на спроби батьків втручатись в її особисте життя, і це може призвести до того, що вона обманюватиме ще більш винахідливо тільки б від неї “відстали”. З кожним роком, “удосконалюючись”, дитина говоритиме неправду все переконливіше, при цьому не думаючи про наслідки, бо впевнена, що знову зможе “врятуватись” брехнею. Підлітки найчастіше обманюють, щоб довести самим собі свободу від батьківських правил і заборон. Донька, наприклад, не зізнається, що була на побаченні, а не в кіно, і буде переконана в своїй самостійності. Чим дорослішими стають діти, тим більше свободи, якої вони так прагнуть, їм потрібно надавати. Звичайно, мова йде не про повну свободу, а про певні поступки, бо у всьому, зрозуміло, поступатись не варто. Якщо рахуватиметесь з потребами підлітка, то в нього зникне необхідність обманювати.

Підсумовуючи все сказане, ще раз зупинюсь на конкретних порадах батькам, що робити, щоб діти не обманювали. Щонайперше, якомога частіше доброзичливо та довірливо розмовляйте з дитиною. Будьте тактовними, уникайте тем, які зачіпатимуть (а не дай Боже, ще й принижуватимуть) її гідність. Якщо у вас складуться дружні стосунки з сином чи донькою, то це буде просто прекрасно. Дуже важливо створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, взаємоповаги, спокою. Прикладами із життя дитини переконуйте її: - обман завжди (раніше чи пізніше) виявиться, його легко перевірити; - неправда приносить лише тимчасове полегшення; - інші можуть обманювати її так, як і вона, а від цього багато непиємностей та розчарувань; - довіру можна втратити, навіть раз збрехавши, та дуже важко її потім повернути. Про це мовиться й в прислів’ї: “Брехунові не ймуть віри, коли й правду каже”.

Поступово, крок за кроком, повертайте довіру дитини до себе і не демонструйте свою недовіру до неї. Старайтесь попередити обман, зробіть його непотрібним, безглуздим. Дитина не буде говорити неправду, зникне необхідність обманювати, якщо вона буде інтелектуально та фізично розвиненою, впевненою в собі людиною та знатиме, що її люблять, їй довіряють.

СВЯТКУЄМО РАЗОМ

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

В

же хвилин десять, як пролунав дзвінок на урок. Нічого не передвіщало лиха, коли директор невеличкої сільської школи за логічною потребою зайшов у туалет. І тільки-но схопився за клямку, як важкі дощані двері з гуркотом припечатали його до долівки. Згори гупнулось щось не надто важке, а за мить вигулькнула добре знайома білява пелехата голівка. В зубах п’ятикласника ще диміла цигарка-самокрутка, поцуплена напередодні у старшокласників. «ДЯЧУК!!!» - рознісся тихими коридорами гучний бас. Блакитні, як літнє небо, очиці хлопчака враз посумніли – в голові миттєво розроблявся план втечі і проводились розрахунки, скільки болітиме після татового паска оте місце, яке вічно знаходить пригоди. Знайомтесь – Петрик, такий собі «П’яточкін» (хоча цей мультик зняли аж через десяток років), спеціаліст по підкладанню вужів і жаб у дівчачі портфелі і віртуозному прогулюванню уроків у довколишніх лугах, поки мама з лозиною не зажене до хати. І, він ще про це навіть не здогадується, через якихось 20 років - мій батько. «Солодка» дівчинка Тато задумливо дивиться, як потріскує вогонь у печі. На столі – 10 спорожнілих коробок з-під зефіру. У руках – ще одна: «Купив, називається, цукерки на виписку…

ЗЕФІРКИ,

КАПУСТА

І ІТ В С У О Т А Т Й И Щ А Р К Й І …НА Автор Мар’яна СТЕФАК

Не викидати ж». Неподалік ще 11 коробок з цукерками. Завтра понесе їх у пологовий будинок дарувати всім, хто допоміг прийти у цей світ його донечці-первістку. Цілий район оббігав – ніде цукерок у коробках не було, аж у якомусь ларку стара молдаванка продала «канхвети, дуже-дуже вкусні». Вдома відкрив, а там... зефір. Не «гонорово». Зима, квітів ніде взяти, хоча б цукерки… «Ех, солодка ти моя дівчинка…», - подумки звернувся до новонародженої дочки (чи то пак до мене), з огидою дивлячись на надкушену зефірину. І остання коробка летить непочатою в полум’я. З того часу так жодної зефірки і не з’їв, навіть не поглянув у їх бік. Правильний підхід «А-а-а, з’їли вовки барана, а овечку пси, пси. Спи дитинко, спи…», - натхненно виводить бабуся, носячи мене маленьку з кутка в куток. А «дитинка» репетує аж заходиться. «Знаєте, мамо, - не витримує батько, якому чомусь не довіряли заспокоїти немовля (мовляв, що то «хлоп» знає про дітей), - якби мені ТАКІ жахи цілу ніч співали, то не лише верещав би, а ще б і калюжу зі страху зробив». «Як такий мудрий, то бав собі сам», - сердиться теща і демонстративно лускає дверима. За кілька хвилин я вже мирно сопу на ліжку, тато лежить поруч, гладить животик, ручки, ніжки. Збоку бобінний старенький «Юпітер» голосом Джо Дассена наспівує французькою «Якби не було тебе…». Кажуть, музичні смаки закладаються з раннього дитинства. Може, тому так і не навчилась сприймати російську «попсу»?

Не пече!

Мале дівча у короткому платтячку і бантиками-метеликами зачаровано спостерігає, як тато косить у садку траву. Простягнула руку до барвистої квітки – ух… противна кропива! Відразу сльози, як горох: «Пеце!!!» «Не пече, - впевнено заявляє тато. - Ди-

вись». Лишає косовицю, рве голіруч кропиву, складає на землю - і ну качатись по ній голою спиною. Сльози поволі висихають на дитячому личку, оченята ж зиркають недовірливо: «Не пеце?» І дійсно пальчик уже зовсім не пече. «Мамі не кажи. Це наш секрет!» - підморгує тато, раз за разом почухуючи багрову спину з величезними пухирями, й знов береться за косу. Уроки самозахисту У відчинені двері летить шкільний портфель, за ним влітає «непорозуміння» в шкільній формі з довгими косичками. На очах ще не висохли сльози, але голосок сердитий і рішучий: «Не піду більше в ту дурну школу! Мене хлопці за волосся тягають!» Батько хитро прищурюється: «В тебе яка книжка найтовстіша?»

- «Буквар!»

- «Ну і?..»

- «Ага, зрозуміла...» Наступного дня тата кличуть до директора: мовляв, гарна у вас дівчинка, але хлопців б’є. Букварем. І всі дівчата її за приклад беруть. Де лише такого навчилась?.. За кіски мене більше ніхто ніколи не тягав. Виростуть-не виростуть Годуємо з батьком кроликів. «Тату, а чому у них такі вушка довгі?» «Від капусти ростуть», - відказує він. Кілька років не їм капусти зовсім: ні салату, ні в борщі, ні в голубці. Вуха у мене і так клаповухі – куди ж мені довші? Через багато років тато кличе до себе вже підлітка з купою комплексів з приводу фігури й знову хитрує «по секрету»: «Їж капусту, від неї груди ростуть». Великі груди, це, звісно, добре, але на фоні великих вух їх точно хлопці не помітять (наївна, зараз розумію, що як є «конкретний» бюст, то середньостатистичний чоловік не помічає більше нічого!)… Ні, не їстиму. Досі жалкую за втраченим шансом, а може б якраз виросли хоч до «С»?

Д

якую, тату, що ти у мене є! Так, я їздила до університету «маршруткою», а не на «мерседесах», як теперішні «мажори», відпочивала у бабці в селі, а не на Канарах, але хіба грошима вимірюється батьківська любов? Ти дав мені набагато більше – вміння постояти за себе, невичерпний оптимізм, віру в свої сили і в… чудеса. Ти – найкращий батько у світі!

! а к ь т а б м е З Дн

ЗЕЛЕНI СВЯТА

razommedia.ca

Автор Дарія КОЛОС

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

8 червня християнський люд в Україні радітиме Святій Трійці (П’ятидесятниці) - одному з найбільших, після Різдва та Великодня, прекрасному літньому святу, яке не менш відоме як Зелені свята. Цієї пори зеленим морем здаються хлібні лани, вся земля вкрита ніжними квітами, буяє свіжою, пахучою зеленню, яка ще не пожовкла під спекотним літнім сонцем. В Україні Трійця святкується впродовж трьох днів, вшановуючи Бога Отця, Бога Сина і Бога Святого Духа, і вважається ще й днем народження християнської церкви. За однією з легенд, саме на Трійцю Бог створив землю та прикрасив її зеленню. Свято це не лише дуже веселе, але і видовищне, воно сягає своїм корінням ще в дохристиянські часи і символізує остаточний прихід літа. З Зеленими святами пов’язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї, деякі, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж зберегла бодай елементи і головні їхні атрибути. Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечальною, українці обов’язково прикрашали подвір’я та господарські будівлі зеленими гілками клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба... Забороненим деревом подекуди вважалася осика, на якій, за повір’ям, повісився Іуда Іскаріот. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, татарським зіллям. Це пов’язано з тим, що рослини - символ життя. Не тільки українці мають звичай святкового уквітчування. Подібні традиції збереглися в Данії, Норвегії та Швеції. За старих часів англійці та німці теж уквітчували свої оселі. Навіть із запровадженням християнства та, відповідно, запеклими спробами винищення найменших залишків язичницьких вірувань ці «зелені традиції» виявилися надзвичайно живучими. Отже, принесення зеленої гілки до хати вважається дуже важливим у різних народів - це пов’язано з закликанням урожаю та багатства. У Троїцьку суботу господині пекли калачі, один із яких обов’язково клали на підвіконня, задобрюючи ним русалок і лісових мавок, а маленькі калачі роздавали жебракам. Клечальна субота належить до поминальних. Цього дня колись влаштовували на могилах тризни та правили в церкві панахиди. На Зелені свята в українців є звичай упорядковувати могили героїв, які загинули, обороняючи свою земдю і народ. Особливо цього дня вшановують невідомих і невизнаних борців, похованих у братських могилах… У неділю зранку люди вбиралися у святковий одяг і йшли до церкви, яка в цей день також була пишно оздоблена гіллям дерев і квітами. У давнину на Трійцю після богослужіння селяни урочисто йшли “на ниви”, де батюшки освячували сільськогосподарські угіддя, щоб уберегти урожай від пожеж і граду. А потім і діти, й дорослі здіймали галас, щоб вигнати з поля нечисту силу. Також за старих часів відбувався хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши свяченою водою. Традиція ця збереглись в деяких українських селах і до сьогодні. Після богослужіння дівчата й хлопці прямували на лісові галявини, де відбувалися ігри, хороводи, співи, жарти. Дівчата вибирали берізку з довгим і тонким гіллям і на самому дереві з нього завивали вінки. Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків - ігорного дуба або явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене гіллям, квітами, стрічками. Згідно з древніми повір’ями, Зелена неділя вимагає особливої обережності від людей: у цю ніч мавки, русалки, та інша нечисть намагаються оволодіти помислами людини. За народними переказами, на Трійцю з річок, озер, ставків на берег виходять русалки. Вони веселяться, водять хороводи, співають пісні, гойдаються на гілках дерев, а якщо когось зустрінуть - можуть залоскотати до смерті. Богодухів (третій) день Трійці - найвеселіший. Дівчата «водять Тополі», тобто найкрасивішу самотню дівчину прикрашають вінками з трав і квітів так, щоб її ніхто з односельців не міг впізнати. “Тополі” з веселою юрбою заходить в хати, де їх щедро пригощають. У деяких місцевостях прийнято святити колодязі саме в цей день. Зелені свята у селян були пов’язані з багатьма прикметами. Наприклад, така - до Трійці потрібно відсіятися і обсадитися на городах, бо після - дуже часто встановлювалася суха спекотна погода, і що не посади — вже не приймалося. Ці свята були для селян своєрідним переходом від посівної до жнив. Приємно, що й нині живуть традиції українського народу, хоч і не завжди ми їх дотримуємося. Нехай святкування Трійці стане для кожної родини особливим. Підіть до церкви, прикрасьте свою оселю. І нехай у вашому домі буде світло, зелено та затишно, адже в будь-яке християнське свято треба зберігати мир, чистоту серця та помислів.

УКРАЇНА ВІД А ДО Я

Чернігів древній

став понад Десною

...Собор між зелені, як диво, вирина. Над вічною і світлою рікою Не змовкла ще історії струна…

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

Автор Наталя РУСИН

Іван Коваленко

У

кожного з міст України, як і в кожної людини, є свої таємниці, своя історія й доля. Сьогодні вирушаємо до Чернігова! Сподіваємось, вас не здивував такий вибір, бо хоча зараз це невеликий обласний центр, проте він - одне з найстародавніших українських міст (понад 1300 років!), а за часів Київської Русі конкурував навіть з самим Києвом. Це місто-музей, місто-пам’ятка, де все овіяно легендами, дихає історією - так що приїхати сюди варто. Чого тут тільки немає! Згадаємо лишень, що Чернігів - єдине місто в Україні, де збереглося найбільше пам’яток домонгольської доби. А всього тут є понад 30 об’єктів, що входять до Державного реєстру національного культурного надбання.

З

находиться Чернігів усього в 140 км від Києва, і доїхати до нього зі столиці можна на одному з маршрутних таксі або залізницею. Розкинулось місто в родючій мальовничій долині, де зливаються річки Десна та Стрижень. Багато століть тому князь Чорний (Черніга) заснував тут це славне місто (вперше згадується в літописі 907 р.), яке в епоху середньовіччя було центром могутнього князівства, якому належала навіть далека Тмутаракань (сучасна Тамань). Хоча і вокзал (дуже красива будівля), і вулиці та діловий центр міста мають цілком сучасний вигляд, туриста відразу охоплює відчуття старовини. А все - через старання чернігівчан, які трепетно ставляться до своєї історії, оберігають древні пам’ятки свого міста і споруджують нові, реставрують старовинну архітектуру - саме це і надає Чернігову своєрідної неповторної краси.

П

ерше, що відкривається очам подорожнього, коли він наближається до міста по Київському шосе, - це увінчані золотоверхими храмами Болдині гори, які є його візитівкою. Саме в Болдиних горах разташований Іллінський монастир, заснований у 1069 році ченцем Антонієм Печерським, до складу якого входять три печерні храми: Святого Феодосія, Святого Антонія та Миколи Святоші. До них можна спуститися, пройшовши через Іллінську церкву - пам’ятник XII століття. Щороку печери відвідують близько 40 тисяч екскурсантів. Поруч із древнім монастирем збереглися стародавні кургани Безіменний і Гульбище, насипані ще в дохристиянські часи. У древньому місті є й третій курган (Чорна могила), в якому ще у язичницькі часи ховали чернігівських князів.

К

няжий Дитинець (його ще називають Валом) - найяскравіша пам’ятка історичного центру Чернігова. Колись тут знаходилася знаменита чернігівська фортеця, що боронила місто від багатьох завойовників: полчищ монголо-татар, навал поляків та литовців. У ХII столітті на цьому місці лежало все місто: княжий двір, садиби знаті і головні собори. На жаль, тепер залишився від фортеці тільки Вал, на якому поставлені 12 чавунних гармат. У самому центрі Дитинця знаходиться Спаський собор - унікальний храм, зведений в ХІ столітті! Це одна з найдавніших споруд, що збереглася у такому гарному стані. Тут покоїться прах знаменитого князя Ігоря. Неподалік бачимо ще один храм - це собор Бориса і Гліба, побудований у ХІІ ст. На території Дитинця зберігся корпус знаменитого колегіуму, що став першим навчальним закладом вищого типу на Лівобережній Україні. Непоказний на вигляд особнячок, що знаходиться неподалік від цитаделі колишньої фортеці - це Будинок Мазепи.

Чи знаєте ви, що:

Н

аходившись вдосталь по Дитинцю, звідки могли споглядати і чудову панораму Чернігова, направляємось до центру сучасного міста (на це витратимо хвилин 20). Ось перед нами Катерининська церква, яку помітили ще з Валу. Споруджена вона на честь козаків Чернігівського полку, які проявили справжній героїзм під час штурму турецької фортеці Азов (1696 р.) під командуванням чернігівського полковника, наказного гетьмана Якова Лизогуба. Центром міста ще з початку 19-го століття служить Червона площа, яка досить інтенсивно розбудовувалася впродовж останнього століття, тому сьогодні являє собою завершений архітектурний ансамбль, що поєднує древні і сучасні традиції. Тут знаходиться Чернігівський обласний театр ім. Т. Шевченка. За тетром побачимо П’ятницьку церкву - останню пам’ятку домонгольської доби давньоруської архітектури.

З

Черніговом пов’язані імена святого Антонія Печерського, останнього гетьмана України К. Розумовського. Тут жили і творили Л. Глібов і М. Коцюбинський. Варто відвідати в місті Музей Тарновського, Будинок-музей Михайла Коцюбинського, Художній та Історичний музеї. Бували в Чернігові Т. Шевченко і М. Гоголь, про що нагадують пам’ятні знаки.

На Чернігівщині

Село Грем’яче Чернігівської області - нійпівнічніша точка України.

Місце з’єднання кордонів трьох держав (України, Росії, Білорусії) - село Сеньківка, що в Городнянському районі.

У Бобровицькому районі є с. Кобижча. Воно найбільше в Україні - його площа 1918 га.

Менський зоопарк єдиний в Україні, що розташований на території райцентру.

Чернігівщина - батьківщина багатьох відомих у світі особистостей:

У Любечі народився засновник Києво-Печерської Лаври Антоній Печерський (9821073).

Я

к і в кожному сучасному туристичному місті, в Чернігові ви знайдете багато затишних куточків, де можна гарно і неспішно відпочити, розважитись, смачно попоїсти і навіть пройти курс апітерапії в центрі “Лікувальна бджілка”. А ще не забудьте в одному із шинків випити кухоль свіжого розливного пива “Чернігівське”, смак якого не йде ні в яке порівняння з пляшковим.

Кирило Розумовський (1728-1803 pp.) - останній гетьман Лівобережної України (1750-1764 pp.) - з’явився на світ у с. Лемеші.

У м. Короп народився відомий винахідник, автор схеми першого в світі літального апарату Микола Кибальчич (1853-1881).

Чудовий наддеснянський край з великою любов’ю показав світу у своїх фільмах видатний кінорежисер Олександр Довженко (1899-1956), який народився на хуторі В’юнище (тепер смт Сосниця).

З

авітавши в древнє місто над Десною, ви переконаєтесь, що воно таїть в собі особливу духовну енергетику, естетичну ауру. Недарма гості його приїздять сюди знову і знову, бо кожна зустріч із цим містом — це душевна насолода для допитливого туриста.

razommedia.ca

Микола

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

ЛУКІВ “Я - просто поет” Прийде пора - і я цей світ покину, Нащадкам залишу як заповіт Думками обіймати цілий світ І над усе любити Україну.

Автор Наталя РУСИН Микола Луків — один із найпопулярніших сьогодні поетів України. Його поезії зворушливо-прості, чисті й виразні, адже, погодьтесь, не кожному майстру поетичного слова вдається так дохідиво, переконливо і водночас вишукано говорити про найголовніше, найсокровенніше. Пісні, написані на його слова, звучать не тільки по всій Україні, їх можна почути і в далеких світах - скрізь, де живуть українці. Його поезію люблять читати за кордоном, бо вона - ще один щирий і зворушaливий спомин про рідний край.

Н

ародився Микола Володимирович у селі Куманівців, що на Вінниччині, якраз у ніч перед Різдвом 1949 року в селянській родині. Батько від першого до останнього дня пройшов війну, а після відбудовував шахти Донбасу. Мати - проста сільська жінка, але тонко відчувала красу. І, хоча не вміла писати, знала напам’ять “Кобзар” Шевченка. Після школи Луків закінчив Немирівське педагогічне училище, а 1973 року - факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка і потім 11 років працював у редакції газети “Літературна Україна». Вірші почав друкувати з п’ятнадцяти років, а перша збірка вийшла у світ, коли зукінчував університет. Зараз пану Миколі - 65. Озирнувшись на прожите, може, безперечно, порадіти з того, що зробити встиг немало: і дім збудував, і синів зростив, і двадцять поетичних збірок його побачили світ (“Ріка”, “Шлях”, “Політ”, “Весняні дощі”, “Отча земля”, “Кущ осінньої калини”, “Поезії”, “Право на пам’ять”, “Росте черешня в мами на городі” та інші). Сьогодні він заслужений діяч мистецтв України, академік Української екологічної академії наук, редактор журналу «Дніпро» ( з 1984 року). «Цей журнал - моя особлива любов», - говорить поет. Широко розлилася по всій Україні пісенна ріка на тексти поезій Миколи Луківа. Ні, не просто «тексти» - справжні поезії творить він, а прекрасні мелодії на вірші його творять композитори, тому і включають їх найкращі українські виконавці до

свого репертуару. Зі щемом у серці щоразу слухаємо «Росте черешня в мами на городі», «Половина саду квітне», «Не повертайтесь на круги своя», «Приїжджайте частіше додому» та інші. Хіба можуть не зворушити, наприклад, ці рядки, кожне слово в яких - звернення до нас: Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави – Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Взагалі, пісні на слова Миколи Луківа не випадково набули неймовірної популярності - вони проникають до найпотаємніших глибин душі і серця слухачів. Сам же поет запевняє, що він не складає пісень – пише тільки вірші: “Я – просто поет. Спеціально так званих текстів для пісень я не пишу. І на замовлення не пишу. Композитори читають мої публікації, щось в них знаходять, і з’являється те диво, яке називається піснею.” Понад 300 віршів Миколи Луківа вже покладено на музику. Про що б не писав Микола Володимирович - кожному його слову віриш. Багато поезій присвятив своїй матері, в них - і ніжність, і синівська любов, і… каяття:

За турботами та ділами Мало я прислухавсь до мами. І ніколи не буду знати, Що мені не сказала мати.

Творчий шлях поета не був встелений квітами - часом це були суцільні терни. У радянські роки він ніколи не займався догідливим, запобігливим віршотворенням, не писав хвалебних од про партію і комсомол, не засуджував українських буржуазних націоналістів, не ганьбив діаспору. Завжди пам’ятав, що він людина, українець - патріот, християнин. Я думаю, зі мною погодятся ті, хто знайомий з творчістю М. Луківа, що і патріотична лірика його - це саме ЛІРИКА, висока, хвилююча, виразна. Він не перестає зізнаватись у любові до України, до отчого краю: Далека, незнайома сторона, Здається, навіть небо тут інакше. Але нараз - тополя край вікна, І щось таке в ній українське, наше. Нині Микола Луків, лауреат багатьох найпрестижніших премій та поет-академік, не задовольняється здобутками - плідно працює, мандрує світами і втручається в усі мистецько-політичні гарячі проблеми України. Його серце повне любові й оптимізму, якими щиро ділиться він з людьми. М. Луків продовжує писати поезію високої проби та виховувати літературну молодь.

Ну, а допоки випало мені Топтати ряст і зустрічати сонце, Дай, Боже, бути правди оборонцем, Аби ніколи в рідній стороні, На кров’ю предків зрошеній землі Не панували сили темні й злі.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Чи знаєте ви, що:

Липовий

ЦВІТ

Автор Оленка КОЛОМИЙСЬКА У червні - липні повітря сповнюється дивовижними ніжно-солодкими пахощами, які не сплутаєш ні з чим. Здогадались? Так, це цвіте липа. Якщо цілий рік вона залишалась непримітною, то влітку її, рясно прикрашену золотистими п’янкими квітами, над якими постійно рояться бджоли, просто неможливо не помітити. Це дерево люблять недарма. Влітку найспекотнішої пори в тіні від густої розкішної крони липи царює благодатна прохолода. А яка окраса парків - алеї крислатих столітніх лип (можуть досягати 300-400 років)! У Золочівському районі Львівщини (біля шосе Сасів - Колтів) збереглася найстаріша липа в Україні, якій 800 років. Росте липа в лісових зонах Європи, на Кавказі, в західних районах Сибіру та Північній Америці. Саме з неї збирається найвідоміший високоякісний липовий мед, або ж липець. Він має світлий відтінок кремового кольору і дуже ніжний на смак. Росте дерево це повільно - пройдуть роки перш ніж воно витягнеться на пару метрів. З давніх давен липа широко використовувалась людиною в побуті: з її волокнистої кори отримували лико для плетіння лаптів, виготовляли рогожу, мочало. А з м’якої липової деревини робили ложки, миски, качалки, веретена та інше хатнє начиння. Лікувальні та корисні властивості липи відомі давно. Її застосовують не тільки в народній, але й в науковій медицині. Найчастіше використовують цвіт, в ефірному маслі якого присутні вітамін С, каротин, віск, цукор, фарнезол, глікозид тіліацін, глікозид потогінної дії та інші не менш корисні речовини. Та цілющими властивостями наділене й листя (аскорбінова кислота, каротин, глікозид тіліацін) й кора (тіліадін). Насправді, те, що в народі називають «липовим цвітом», з біологічної точки зору не зовсім цвіт - це листок приквітки з суцвіттям-зонтиком. Ефірні олії, які є в ньому, заспокійливо діють на нервову систему людини. Тому навіть нетривала прогулянка липовою алеєю тихим літнім вечором напоїть вас благодатним спокоєм, покращить настрій. Цілюще впливають на здоров’я людини традиційні чаї, відвари та настої з липи, які зарекомендували себе як дієвий потогінний, сечогінний та м’який спазмолітичний засіб. При складній ангіні чи затяжному бронхіті обов’язково спробуйте настій з квіток липи, який має відхаркувальні властивості й здатен позбавити навіть хронічного кашлю (дозуйте 1 столову

ліки, даровані природою ложку сухих квітів на 1 склянку окропу і запарюйте, як звичайний листовий чай). Вживання такого настою нормалізує жовчеутворення та покращує секрецію шлункового соку. В народній медицині липа згадується як рослина, що полегшує стан хворих на діабет та навіть на ракові захворювання. Липовий чай позитивно впливає на жіночий організм: оскільки у суцвіттях містяться речовини (так звані “фітоестрогени»), близькі до жіночих статевих гормонів, то горнятко запашного чаю стане справжнім порятунком, усуваючи хворобливі відчуття під час критичних днів, сприяючи вирівнюванню порушеного менструального циклу, та при клімаксі. Рецепт чаю простий: одну чайну ложку подрібнених квітів липи треба заварити склянкою окропу. У народній медицині зовнішньо застосовують листя липи та подрібнені бруньки при опіках, для лікування ран, виразок. Так як вони володіють протизапальними властивостями, можна застосовувати у вигляді припарок, примочок. Якщо ви гадаєте, що чай та настій – це все, що дає нам липовий цвіт, то помиляєтесь! Лазня з липовим віником - це просто знахідка і порятунок при нежиті та ГРЗ. Цвіт липи – чудодійний омолоджуючий та антисептичний засіб для догляду за обличчям. Лосьйон для шкіри готуємо так: змішуємо по столовій ложці цвіту липи з подрібненою зеленню кропу, заварюємо 1-1,5 склянками окропу. Охолоджений та проціджений настій використовуємо для протирання обличчя двічі на день, а щоденний десятихвилинний компрес з нього позбавить від підліткових вугрів та «чорних цяток» на обличчі. Щоб оживити тьмяне або посічене волосся та повернути втрачений здоровий блиск, після кожного миття споліскують його відваром цвіту липи (на 0,5 л води - 8 ст. л. сировини, суміш варити на невеликому вогні 20 хв.). Ванна з цвітом липи - відмінний засіб позбавлення від шлункових кольок та спазмів кишечника. Регулярні липові ванни лікують фурункули, абсцеси та інші шкірні захворювання. А ще вони чудово покращують сон – тільки додайте до води кілька крапель лавандової олії. Ви ще не нарвали липового цвіту? Поспішайте, квітує це дерево тільки десять днів, і треба вловити момент, щоб зібрати цвіт вчасно - у сонячну суху погоду, бо вологе після дощу липове суцвіття під час сушіння темнішає і втрачає свої цілющі властивості.

ЯБЛУНЕВЕ

диво в Кролевці

Це єдина у світі яблуня-колонія. Звичайні яблуні стільки не живуть, але кролевецька має унікальну здатність до виживання – гілки її самоукорінюються, тому вона фактично безсмертна. Коли якийсь із стовбурів починає всихати, він опускає до землі гілку, й та укорінюється, перетворюючись на новий стовбур. Нині яблуня схожа на справжній яблуневий сад - займає площу в 1000 кв.метрів, має більше десятка стовбурів та укорінених гілок.

НАЙДОВША

в Європі липова алея висаджена в Україні, довжина її складає 2,2 км

Дерева з обох боків річки Уж (Ужгород) висадили чехи в першій половині XX століття - періоду, коли землі належали Чехословаччині. Мета такого ландшафтного дизайну носить досить практичне значення: зміцнити річкові берега за допомогою потужних коренів лип, захистивши місто від повеней.

Мешканці Ужгорода називають липову алею одним з найромантичніших місць - тут досить часто можна побачити закоханих людей та молодят.

razommedia.ca

C

Дитяча

Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині.

Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся.

- Тату, куди бабуся йде? - питає син.

- Зустрічати або проводжати, - каже батько й усміхається. - Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: «Доброго дня, бабусю!»

- Навіщо ж казати ці слова? - дивується син. - Ми ж її не знаємо.

-А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.

Ось і бабуся.

- Доброго дня, бабусю! - каже син.

- Доброго дня, - каже батько.

- Доброго вам здоров’я, - відповідає бабуся І усміхається.

І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки - раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика стало легко.

- Чому це воно так? - питається син.

- Бо ми побажали людині доброго дня.

В. СУХОМЛИНСЬКИЙ

(Влітку)

ЗАГАДКИ

- Тьох-тьох-тьох, Тіву-тів…Лине радісно з гаїв. То співаночка чия? Як пора ця зветься, Коли все сміється Голосного….

I відпочиває? Коли ж це буває? (Солов’я)

Сиднем у землі сиділа, Час настав - і всіх здружила: Діда, бабу, внучку й Хвінку, Мишку та кицуню Мінку. (Ріпка)

razommedia.ca

Доброго дня!

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

ik

О Т РН a

Як весняне сонечко, усміхалась донечка. В оченятах сяяли щастя промінці. Тішилася донечка, що її долонечка, крихітна долонечка, в татовій руці.

З вірша Лесі ВОЗНЮК

ФАРБИ

ЛIЧИЛКА

В небо синє По драбинці Сходить сон це У хмаринці. Сонце сяє, Літом пахне. За собою до щик Тягне. Каже дощику : – Не злись, Я ховаюсь, Ти жмурись!

Стільки мають кольорів, Як веселка на Дніпрі. Ними я створю картину – Намалюю Україну.

І. СІЧОВИК

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

ДИВО-ТАТУСЬ

razommedia.ca

ЗНАЙДИ 10 ВІДМІННОСТЕЙ

КОНКУРС РАЗОМ ТРАВЕНЬ 2014

razommedia.ca

ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ

Я

Україну! ДАЙТЕ ВАШИМ ДІТЯМ МОЖЛИВІСТЬ ПОКАЗАТИ СВОЇ ТАЛАНТИ!

МАЛЮНКИ ТВОРЧI РОБОТИ ФОКУСИ ПIСНI ТАНЦI ВIРШI Три вікові групи до 14 років включно ПЕРЕМОЖЦІ у всіх категоріях будуть нагороджені ПРИЗАМИ! від наших спонсорів Всі учасники конкурсу отримають футболки

Я

Україну!

(спонсор Люба Дубик).

ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

www.ILoveUkraine.ca

ВІК ЖИВИ - ВІК УЧИСЬ

Чи знаєте ви, що:

МОЯа удачлив

ЩО ОЗНАЧАЮТЬ БІБЛІЙНІ ВИСЛОВИ

БАБУСЯ Ця розповідь була записана автором близько 10-ти років тому, але хіба вона не актуальна і тепер? Вчіться у своїх бабусь! Моїй бабусі 94 роки, і вона ні на що не жаліється – ані на здоров’я, ані на життя. Це взагалі найоптимістичніша і найщасливіша людина, яку я коли-небудь зустрічав. Вона стверджує - все тому, що їй неймовірно щастило протягом довгого життя в Україні.

Судіть самі. Після революції комуністичний уряд відібрав у її батьків всю господарку, дім, абсолютно все майно. Але, на відміну від багатьох інших, її рідних не вислали до Сибіру чи, що ще гірше, не розстріляли, а просто разом із дітьми змусили працювати в так званому «колгоспі». Насправді, це було щось середнє між концтабором і в’язницею. Доводилось працювати сім днів на тиждень, щодня по 12-14 годин без жодного відпочинку або хоча б права отримати якусь роботу в місті. О, так, їм «платили» ... приблизно півфунта зерна на добу (це близько10-20 центів). Але навіть цей нещасний «платіж» отримати було проблематично, тому що уряд просто забирав усе. Як вони взагалі вижили? Обробляли город і вирощували овочі. Їм вистачало на це сил навіть після 12-14 годин роботи в колгоспі. А потім ще якось потрібно було продати свій урожай, заплативши «левову» частину знову ж таки державі, яка обклала податками все майно, кожне плодове дерево в саду і кожну курку, що порпалась на подвір’ї. А на що і кому було скаржитися, якщо 99% селян в тодішньому Радянському Союзі жили точнісінько так? Дивно, але моя бабуся згадує ті часи, як найщасливіший період свого життя, тому що принаймні її чоловік тоді був поряд із нею цілих 9 років. Потім КДБ забрав його посеред темної ночі, і вона ніколи його більше не бачила. В якому «злочині» звинуватили чоловіка? Та в тому ж, що і 30 мільйонів людей, замордованих сталінським режимом. Решту 63 роки моя бабуся залишилась одинокою. Але все-таки вона вважає, що цей час був не надто поганий у порівнянні з тим, що чекало родину через кілька років. Це був жахливий, катастрофічний штучний голод,

який смертоносним ураганом пронісся по Україні і частині Росії. Весь до крихти урожай забирали два роки поспіль. Було все настільки неймовірно трагічно, що страшно навіть про це писати. Деякі матері вбивали когось із власних дітей, щоб нагодувати м’ясом решту. Але знову ж таки моїй бабусі посміхнулась удача, бо майже (!) всі її брати і сестри вижили в тому страшному лихолітті.

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

razommedia.ca

Автор Віктор КИРИЧЕНКО

ВАВИЛОНСЬКЕ СТОВПОТВОРІННЯ

У стародавній Месопотамії (тепер ця земля входить до складу Іраку) було місто Вавилон. За біблійною розповіддю, після всесвітнього потопу люди вирішили без благословення Бога прославити себе, побудувавши цегляну вежу аж до неба. Тоді на землі була одна мова, якою говорило все людство. Ображений зухвальством людей, Бог покарав їх. Він змішав мови будівничих, і люди перестали розуміти одне одного. Бог розсіяв людей по всій землі.

Вислів «вавилонське стовпо­творіння» вживається на позначення справи, яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні.

Згодом почалась Друга світова війна. Вона принесла нові жахіття – кожен четвертий українець у той час наклав головою. Тому навіть тепер, коли минуло майже 70 років після її завершення, бабуся завжди принагідно піднімає один і той же тост: “Якщо зараз немає війни, то нема на що скаржитися! Будьмо!” Вона так щиро у це вірить! І зараз, живучи у місті, вона просто щаслива отримувати пенсію (якихось $ 10 на місяць), мати воду в крані і хліб на столі. «Навіщо вам ще щось? «- щиро дивувалася вона, коли ми скаржилися, скажімо, на нескінченні черги в магазинах. До речі, саме вона переважно зголошувалась відстояти в такій черзі кілька годин поспіль (звісно, під відкритим небом, на дощі, вітрі чи сонці), щоб отримати ту чортову курку або пару фунтів яблук, бо ж кількість товару була обмежена. Знаєте, що вона відповідала, коли ми їй співчували, що вона так довго чекала? «Це не зайняло надто багато часу - всього 5 годин! Раніше треба було відстояти 10-12. Уявляєте, я сьогодні в черзі познайомилася з дуже хорошою жіночкою, і ми чудово побалакали!”

ВНЕСТИ СВОЮ ЛЕПТУ

Лепта - це дрібна монета у Стародавній Греції. Багаті люди часто жертвували у скарбницю Єрусалимського храму. Щедрі внески багатих, які жертвують, не зменшуючи свого статку, протиставлені скромному внеску бідної вдови. Вона віддала все, що мала, - дві лепти (Мк. 12:4144).

Не знаю чому, але моя бабуся завжди зустрічає тільки хороших людей і відразу з ними товаришує. Вона любить всіх, і всі люблять її. То, напевно, вона дійсно удачлива, чи як?

razommedia.ca

Design

from $ 24.99

Outdoor Banners from $ 25.00

Brochures

Banner Stands

Flyers

Post Cards

from $ 220.00

from $ 24.99

from $ 87.50

razommedia.ca

Business Cards

from $ 39.99

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Print

Weddings one source for all your printing needs Anniversaries vivamprint.com 1 855 RAZOMMG First Communions and Christe And mach more

razommedia.ca

Taras BAHRIY Sales Representative

РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Direct: 416 670 9255 Office: 905 565 9200 Fax: 905 565 6677 E-mail: tb_ca@hotmail.com Monte Carlo Corporate Centre 7045 Edwards Blvd., Suite 401, Mississauga, On, L5S 1X2

̳é áàãàòîð³÷íèé áóä³âåëüíèé äîñâ³ä íà òåðåíàõ Êàíàäè äîïîìîæå âàì çðîáèòè ïðàâèëüíèé âèá³ð Not intended to solicit buyers under contract or properties already listed for sale

ms

КАЛЕЙДОСКОП ПОДIЙ ЧЕРВЕНЬ ПОДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ 7 червня, 5:30 p.m. Матуральний бенкет українських шкіл Pearson Convention Centre 2638 Steeles Ave., Brampton, ON

7 червня, 1:30 - 3:30 p.m.

4th Annnual Celebrate and Honour our Seniors Ukrainian Canadian Care Centre 60 Richview Rd. Toronto

10, 17, 24 - го червня, 1-го липня, 7:30 - 8:30 p.m. Реєстрація в дитячий літній табір “Сокіл“ УНО, 145 Evans Ave., Toronto Довідки: 647-964-3472 www.unfcanada.ca

19 червня, 7 p.m. Пам’ятний вечір з нагоди 70 - річчя героїчної смерті Олега Кандиби - Ольжича УНО, 145 Evans Ave., Toronto http://www.ucctoronto.ca 28 червня, 2 p.m. Українсько-канадський фестиваль “Золотий клен” Оселя СУМ “Веселка”, м. Актон http://goo.gl/wSuFRt

14 червня, 9 a.m. - 2 p.m Літній учительський семінар УНО, 145 Evans Ave., Toronto Контакт Євгенія Петрова: 289-242-7133 yevgeniyapetrova@hotmail.com

Концерти гурту “Піккардійська Терція“ в Канаді

5 липня, 9 серпня, 6 вересня Турніри з гольфу (реєстрація за 2 тижні до гри) Українська асоціація гольфу в Канаді http://www.ugolf.ca/Tournaments.html

20 червня, 7 p.m Зал УНО, 405 Fairmount O, Montreal, Quebec

21 червня, 7 p.m Собор Св. Івана Хрестителя 952 Green Valley Cres., Ottawa

22 червня, 5 p.m.

Anapilis Christian Communiti Centre 2185 Stavebank Rd, Mississauga Тел.: 416-236-5890

В ТОРОНТО ТА ОКОЛИЦЯХ 6-15 червня Luminato Festival Multiple venues http://luminatofestival.com/

13-14 червня SESSION Craft Beer Festival Yonge/Dundas Square http://www.sessiontoronto.com/home.html

13-15 червня Taste of Little Italy College Street http://www.tasteoflittleitaly.ca/

13-15 червня Beach, BBQ & Brews Festival Woodbine Park http://beachbbqandbrews.com/

13-15 червня Mississauga Waterfront Festival Port Credit Memorial Park http://www.themwf.com/

14-22 червня Niagara’s New Vintage Wine Festival Niagara region http://www.newvintagefestival.com

19-21 червня The Toronto Wine and Spirit Festival Sugar Beach http://www.wineandspiritfestival.ca/

21-22 червня Dragon Boat Race Festival Toronto Centre Island http://dragonboats.com/

28 червня - 1 липня Toronto Ribfest Centennial Park, Etobicoke http://www.torontoribfest.com/

4, 5, 6 червня Toronto Outdoor Art Exhibition Nathan Phillips Square http://www.torontooutdoorart.org/

27 червня - 1 липня Canada Day Extravaganza Harbourfront Centre http://www.harbourfrontcentre.com/summer/canadaday/

БІБЛІОТЕКА ТОРОНТО ПРОПОНУЄ TORONTO PUBLIC LIBRARY PRESENTS 3, 5, 10,12, 17, 19, 24, 26 червня 4, 11, 18, 25 червня TOEFL Preparation Class Citizenship Test Preparation Workshop North York Central Library Kennedy/Eglinton Library http://goo.gl/ENS1Kl http://goo.gl/xelJjy

9, 16, 23, 30 червня Canada: My New Home - Culture and Traditions Centennial Library http://goo.gl/wDeT6H

19 червня Small Business Network Bloor/Gladstone Library http://goo.gl/COlhfW

25 червня Job Search Albert Campbell http://goo.gl/xW3VSz

БЕЗКОШТОВНІ СЕМІНАРИ ВІД ТОRONTO ENTERPRISE

21 червня How To Teach Your Kids About Money Dufferin/St. Clair Library http://goo.gl/KnHmcw

14 червня Youth Employment and Volunteer Fair Richview Library http://goo.gl/m8Iunj

25 червня Preparing for Meaningful Employment in Canada Toronto Reference Library http://goo.gl/mVe1qq

10 червня, 10 - 11:30 a.m.

Intellectual Property 101 for Entrepreneurs Toronto City Hall, 100 Queen St. W., Room 3 416-392-6646

26 червня, 10 – 11:30 a.m.

Managing Your Cash Flow North York Civic Centre, 5100 Yonge St., Room 3 416-395-7434

З цікавими та важливими подіями звертайтесь у редакцію РАЗОМ. Ми поділимось ними з усіма нашими читачами: info@razommedia.ca або toll free 1 855 729 6664

FREE

razommedia.ca РАЗОМ ЧЕРВЕНЬ 2014

Будуємо шлях до дверей вашого нового будинку!

PROFESSIONALS INC., BROKERAGE INDEPENDENTLY OWNED AND OPERATED Not Intended To Solicit Buyers And Sellers Under Contract

With You. For Life.™

Приєднуйтесь до нашої фінансової установи!

Your Needs. For Life.™ Toll Free 1-800-461-5941 www.buduchnist.com

Invested. For Life.™ www.bcuwm.com

Protection. For Life.™ www.bcuinsurance.ca

Toronto 2280 Bloor St. W. 416-763-6883

Mississauga 1891 Rathburn Rd. E. 905-238-1273

Mississauga West - Oakville 3015 Winston Churchill Blvd.

905-363-2999

North York 7077 Bathurst St. 905-707-8155

Hamilton 249 Kenilworth Ave. N. 905-544-7776

Ottawa 913 Carling Ave. 613-722-7075

Head Office 2282 Bloor St. W. 416-763-8900

Head Office 2282 Bloor St. W. 416-763-8902

Mississauga Office 1891 Rathburn Rd. E. 905-238-1273

Mississauga Office 1891 Rathburn Rd. E. 905-629-5399

bcufinancialgroup.com

Max Trojan

Investment Advisor

416-763-7000

Nicholas Yuzwin 416-763-8911 Investment Advisor

Julia Tchoryk j.tchoryk@bcuwm.com Vice President, Sales