Роман КУШНІР
особиста « СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ »
людини
© 2012 Львів
Вхідні данні
Зміст Передмова ......................................................................................... 4 Розділ 1. Людська поведінка та її функціональність .............. 7 1. Homo sapiens чи homo functionalis? ................................................... 7 2. Людська поведінка ......................................................................... 21 3. Закономірність-випадковість у людському житті ..................... 33 4. «Для чого? Як?» — Основні питання життя .............................. 43
Розділ 2. Формування системи особистого виживання ......... 57 1. Як формується особиста стратегія виживання ......................... 57 2. Критерії ефективного виживання ................................................ 69 3. Людина моральна і вічність .......................................................... 81 4. Інформація / досвід в системі особистого виживання ................. 93
Розділ 3. Визначення і аналіз стратегії виживання .............105 1. Як визначити будь-чию «стратегію виживання» ....................... 105 2. Аналіз власної стратегії виживання ........................................... 121 3. Чинник часу як основний елемент особистої стратегії ............ 131 4. Стратегія виживання як уже змодельоване майбутнє людини .139
Розділ 4. Моделювання стратегії виживання .........................149 1. Як варто формувати власну стратегію виживання .................. 149 2. Принцип «тут і зараз» у бутті людини .....................................163 3. Життя, як рольова гра ................................................................ 177 4. Особиста мета людського існування ........................................... 187
Терміни........................................................................................... 193 Розділові знаки: ................................................................................ 197
Передмова Шановний читачу, будь обережний із книгою, яку ти тримаєш у своїх руках — вона може докорінно змінити твою уяву про суть речей і твоє подальше майбутнє. Перш ніж читати далі добре подумай: чи потрібно тобі щось змінювати, можливо тобі зручно бути таким, яким ти є зараз, і, направду, не варто робити крок у невідоме, повернення з котрого вже безсумнівно не буде. Подумай! Ця книжка створена зовсім не для того, щоби «змінити світ на краще», «допомогти тобі», «розповісти про …»; цю книгу я писав для себе й обмеженого кола тих людей, які неупереджено сприймають те, що їх оточує, працюють над тим щоб бути постійно присутніми «тут і зараз» та готові створювати на руїнах, а не руйнувати, не маючи що запропонувати взамін. Зазначу також що, книга є повністю авторською розробкою, в якій я хоч і користувався тисячами праць інших авторів, але взаємозв’язки між використаним матеріалом є настільки переплетені й окрім того переосмислені мною, що чийогось конкретного авторства із зазначенням відповідної частки внеску цього автора в кожну фразу написану мною, мені встановити вже не вдається. Лише в кількох випадках, для кращого сприйняття я наводжу
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
5
відомі народні прислів’я та приказки, котрі вочевидь відомі більшості дорослих людей і не потребують пояснення джерел їхнього походження. Однак якщо певні вирази Ви можете класифікувати, як запозичені дослівні цитати, буду вдячний за повідомлення мене про це. Ще однією особливістю книги є використання українських аналогів замість чужоземних вчених слів у всіх тих випадках, де український відповідник передає сутність поняття, що розглядається. Хоча загалом книгу, я намагався не спрощувати, не адаптовувати під широке коло читачів вважаючи за доцільне краще передати авторську форму викладення думок, а ніж написати умовно-стандартну публікацію, керуючись тим, що для людини якій буде потрібно прочитати книгу, це не стане на заваді, а тих хто візьметься за прочитання цієї праці без вдумування в неї, якраз і відлякає. Наприкінці книги (а за потреби і в процесі використання терміну) я приводжу найбільш короткі тлумачення тих нематеріальних понять, які можуть бути по-різному протрактовані нами, лише з тою метою, щоби ми з Вами вели мову про спільне поняття, а не про абстракцію з царини особистих відчуттів і схильностей. Ймовірно прочитання книги навіть варто почати саме з прочитання та засвоєння термінів, до яких варто періодично повертатися. Книга є доволі невеликою, причина чого полягає в тому, щоб максимально стисло висвітлити основні аспекти своєї теорії про «особисту стратегію виживання» без відволікання на зайві спрощення і переробку під легке «чтиво», в той же час при написанні я і розраховував, що читатиметься вона поволі, обдумуючи і усвідомлюючи кожне прочитане речення, так що швидкість читання може досягати від кількох абзаців до одної глави на день. Не буду бажати легкого читання, бо знаю що легким воно аж ніяк не буде, натомість привітаю з початком важкого, виснажливого і в той же час результативного розвитку через самоусвідомлення. З повагою, Роман Кушнір
6
Роман Кушнір
Розділ 1. Людська поведінка та її функціональність 1. Homo sapiens чи homo functionalis? Зустрічаючи різноманітних людей на своєму життєвому шляху, аналізуючи їхню поведінку, читаючи першоджерела всієї літератури пов’язаної з діяльністю людини в процесі її існування я щораз більше переконуюсь у функціональності кожної, навіть найменшої частинки в бутті людини. Форма окулярів, колір волосся, невзаємне кохання, стиль висловлювань про китайські товари, тембр голосу, підпис, якість шкарпеток, приналежність до певної соціальної групи, раціон сніданку, кількість друзів і багато інших не перелічених речей для кожної конкретної людини є невипадковими і однозначно потрібними саме цій людині, незважаючи на те розуміє вона це на рівні свідомості, чи ні, заперечує таку потребу чи свідомо стверджує. Більше того, навіть сам факт заперечення чи стверджування людиною свого розуміння потреби в тій чи іншій особливості, в тій формі і серед того середовища, в якому воно здійснюється, є потрібне їй.
8
“
Роман Кушнір
Кожна людина є саме такою якою їй потрібно бути
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
9
Таким чином, вивчаючи Homo sapiens’а як людину розумну по суті, не варто забувати, що «розумність» є зовсім не ціллю людської біологічної істоти, а лише засобом у системі її особистого виживання. Розум, а навіть не стільки розум, скільки самоусвідомлення себе серед інших істот у конкретному середовищі, був звичайною властивістю, отриманою внаслідок еволюції організму, зокрема мозку, яка забезпечувала найкращу адаптацію людського організму в конкретний період і з плином часу лише вдосконалювалась / адаптовувалась. Таке розуміння необхідне для кожної людської істоти для кращого самоусвідомлення, а отже (на конкретному етапі розвитку) для кращої адаптації до умов середовища, а отже і отримання більше шансів на виживання у цивілізованому суспільстві. Коротке зауваження, я часто вживатиму терміни: людська істота; людина, як біологічна істота; людина як біологічний організм і дещо інше, оскільки розглядаю людину саме як істоту, яка виникла в процесі еволюції та має певні властивості притаманні й потрібні лише їй для ефективної адаптації до середовища або висловлюючись більш загально — для виживання в конкретному середовищі. Цим я наголошую на потребі аналізу людської поведінки, без урахування основоположності її соціальної ролі, усталених стереотипів, національної приналежності, гендерних ознак, моральних принципів та інших надбудов, штучно створених для виживання максимальної кількості осіб виду. «Людина функціональна», яка усвідомлює отримані чи здобуті нею властивості, самоусвідомлюється швидше і, відповідно, має більше можливостей вибору, а отже стає сильнішою в частині формування себе і відповідно оточуючого середовища, що однозначно позитивно впливає на рівень її конкурентноздатності з-поміж інших істот, а отже забезпечує їй ефективне виживання. Крім того, таке усвідомлення дає можливості для розуміння однієї з основних засад, і практичного принципу «теорії функціональної людини» — «КОЖНА ЛЮДИНА МОЖЕ БУТИ / СТАТИ БУДЬ-ЯКОЮ, якщо це буде їй потрібно (в контексті її особистого виживання)». В кожній частині даної праці я наводитиму певні теоретичні засади «теорії функціональної людини», а також формуватиму
10
“
Роман Кушнір
Всі обов’язки функціональної людини є добровільними
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
11
практичні висновки, котрі може використати будь-хто для вдосконалення власних навичок виживання. На моє переконання, кожна теорія повинна в певній мірі сприяти або адаптації, або навіть особистому виживанню, тобто повинна виконувати певну функцію, в даному випадку бути корисною для конкретної людини. Homo sapiens який змінив homo habilis, або навіть на думку деяких дослідників був його сучасником, відрізнявся здатністю до розумних, в нашому розумінні, а з погляду сформованої суспільної моралі навіть відповідальних вчинків, таких як наприклад захист дітей, поховання мертвих, праця в інтересах групи (племені), хоча насправді це була лише форма адаптації до існуючих умов, яка лише відносним чином сприяла самосвідомості — одній з цілей буття сучасної людини. Усвідомлення функціональності кожної окремої людини, кожного індивіда чи індивідуальності (в даному випадку формулювання не має значення, оскільки функціональність є як в індивіда так і в індивідуальності), дає змогу розуміти її як механізм і, відповідно застосовуючи певні важелі впливу (в подальшому називатиму їх техніками), керувати нею (переважно розумію позитивний зміст даного слова). У наступному розділі буде детально розглянуто принципи і закономірності поведінки людей а зараз хочу визначити певні цілі в житті конкретної людини, мотиви її поведінки. Отже, «функціональна людина» просто живе. В неї немає іншої цілі ніж просто бути, ніхто не питав в неї «чи хоче вона в такій формі з’явитися на світ», а відтак в неї немає жодних обов’язків ні перед ким. Звідси випливає цілком практичне, прагматичне правило: «НІХТО НІКОМУ НІЧОГО НЕ ПОВИНЕН». Хочете бути вільними і свідомими власних дій — вивчіть його. Я в жодному випадку не закликаю бути егоїстом; більше того суспільна мораль не дозволить вам бути егоїстами в повній мірі за рахунок сформованої системи цінностей, також повністю егоїстами не дозволять вам стати і природні обставини, оскільки не завжди (проте в більшості випадків) егоїзм сприяє особистому виживанню. Я радше хочу Вас застерегти від усвідомлення чиєїсь «повинності» перед вами когось іншого в будь-якому! життєвому питанні. Технічно цей
12
“
Роман Кушнір
Зміст усім соціальним повинностям кожна людина надає самостійно
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
13
принцип можна також використати, у повсякденному житті, тобто як тільки ви чуєте або читаєте слово «повинен», ви зразу повинні розуміти, що це свідома або не свідома маніпуляція вами чи звичайна, знову ж таки, свідома або несвідома демонстрація певного відношення до чогось. Невелике уточнення, наведений принцип стосується тільки речей, які ви не обіцяли свідомо. Тобто якщо ви щось комусь пообіцяли, взяли на себе обов’язок вчинити певну дію і відповідальність за можливі наслідки, ви автоматично стаєте конкретно комусь конкретно щось повинні. Запам’ятайте це також, як важливу ознаку свідомої людини. Всі соціальні, громадські, національні, сімейні, материнсько-батьківські, партійні, бізнесові і інші повинності, створені інститутами цивілізованого суспільства, не мають до вас ані найменшого відношення, і є лише формою керування вами в буцімто ваших же інтересах. Зрозумійте що зміст цим повинностям ви надаєте самі і він є сугубо суб’єктивним, відповідно його можна змінити за власним бажанням. Загалом суспільну «повинність» варто виконувати якщо ви зможете свідомо пояснити вашу особисту потребу в її виконанні чи дотриманні. Також, варто зазначити, що усвідомлення певних соціальних повинностей дає вам додаткові аргументи в управлінні менш свідомими людськими особами, тобто зазвичай підвищує можливості виживання. {Якщо ви знаєте правила етикету то матимете перевагу порушуючи їх, над тим хто їх не знає; знаючи правила поведінки в церкві можна вигідніше під лаштуватися під обставини; розподіляючи «повинності» в колективі ви автоматично формуєте авторитет влади (таким чином збільшуєте можливості особистого виживання) і т. д.} Homo functionalis`ом фактично була і «людина вміла» і «людина розумна», хоча її «вміння» чи «розум» були необхідні їй в процесі адаптації до умов оточуючого середовища, але зовсім не були її ціллю. Фактично з погляду функціональної психології розумність людини є не що інше як певна ознака, що виникла як функція, котра на певному етапі покращила адаптованість людини до зовнішнього середовища, а не як певна невід’ємна складова людської еволюції. Цілком закономірно людина, як біологічна істота стала «розумною», але якщо б вона не стала такою,
14
“
Роман Кушнір
Самосвідомість – здатність відчути/зрозуміти/ усвідомити «Я Є» є основною ознакою людини
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
15
це теж було б закономірно. Креаціоністська теорія походження людини звичайно має місце, як і будь-який інший погляд, однак значно поступається еволюційній теорії походження людини — функціонального примата, оскільки не може раціонально пояснити різноманіття всіх форм існування в динаміці. Проте, мова зараз йде не так про потребу визначити більш правильну гіпотезу походження людини, скільки про те, щоб правильно проаналізувати чому людина є зараз саме такою якою вона є. В даному контексті необхідно виділити таку властивість людини, яка одночасно є і основною відмінністю, між людиною і твариною, а саме її самоусвідомленні, тобто можливість виокремити себе серед сукупності схожих біологічних особин, надання змісту своїм діям в процесі особистого виживання. На жаль, сучасна наука ще не дає вичерпних відповідей на запитання «наскільки усвідомлюють своє існування тварини», однак з високою ймовірністю аналізуючи їх поведінку, можна стверджувати, що в процесі життєдіяльності вони переважно керуються звичними шаблонами поведінки, які ми називаємо інстинктами. Крім того, тілобудова а також будова мозку не дозволяє існуючим тваринам дійти до само усвідомленого рівня розвитку, на якому перебуває людина. Зі сказаного можна припустити, що самосвідомість є саме тою основною ознакою «вінця творіння» — людини, яку вона отримала в процесі еволюції. Тут необхідно також зазначити, що самосвідомість не є еталонним показником, який або є або його немає, це є безмежна величина, меж якої теоретично досягнути не можна. Фактично самосвідомість — це відчуття себе, але оскільки таке відчуття складається з відчуття кожної клітини власного організму, відчуття наслідку кожного вчинку, відчуття кожного атому оточуючого середовища, то фактично за даних фізіологічних особливостей мозку (як основного керуючого центру) досягнути абсолютного її стану неможливо. Варто зазначити, що в процесі життєдіяльності людина також перебуває на різних рівнях (умовних) самосвідомості: зародок — дитина до одного місяця — людина під час сну — людина яка вирішує важливе питання пов’язане з поточним виживанням і так далі. Умовно це можна зобразити, як маленьку кульку в середині великої кулі, яка причому має здатність
16
“
Роман Кушнір
В різний час людина перебуває на різних рівнях свідомості: то повністю «занурюючись в себе», то максимально перебуваючи на поверхні, «тут і зараз»
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
17
розширюватися. Маленька кулька (точка) є нашою свідомістю, велика куля — зовнішнє і внутрішнє середовище (розум і відчуття). Чим ближча маленька кулька до краю великої кулі тим більший «ефекти присутності», стан «тут і зараз» ми відчуваємо, тобто тим свідоміші ми є, і відповідно чим ближче до середини, тим несвідоміші. Фактично перебуваючи в центрі кулі, людина вже не існує як свідома істота, а є лише набором органів, вона не реагує на подразники зовнішнього чи внутрішнього середовища. Звичайно це лише умовна ілюстрація. Однак вона дає можливість цілком практично побачити, у спілкуванні наприклад, як нібито говорячи щось конкретно нам, певна людина «пропадає зі зв’язку», іде в глибину кулі. Таке образне уявлення насправді допомагає зрозуміти де саме, конкретно зараз, перебуває конкретна людина, що є надзвичайно важливим в процесі розуміння її вчинків. Розглядаючи людську функціональність потрібно також детально проаналізувати функції кожного органу і взагалі уяснити для себе поняття «функції». Отже, в найзагальнішому визначенні «функція» це призначення чого-небудь. Тобто «функція» відповідає на запитання «для чого?», дуже часто функція також дозволяє визначити причинно-наслідковий зв’язок між подіями чи об’єктами. Практично фаховість у певному питанні означає просто знання функцій тої чи іншої частини дії. Натомість незнання чи нерозуміння функцій спричиняє хибні уявлення про об’єкт, котрі відповідно вимагають хибних дій стосовно управління цим об’єктом. Поняття функції фактично тотожне поняттю властивість, це випливає з розуміння принципу функціональності: «ВСЕ ЩО Є, Є ПОТРІБНИМ ДЛЯ ЧОГОСЬ», тобто має ряд властивостей, які відповідно є, або щонайменше були функціями. Функції, які втратили своє первісне призначення можна вважати рудиментарними. Функції, які в силу певних обставин використовуються не за призначенням можна назвати хибними чи абберованими. Хибність функції полягає в її використанні не за прямим, первісним призначенням — для безпосереднього виживання організму, а в інших цілях: вони з одного боку, теж пов’язані з виживанням, проте є або суб’єктивними, або в цих цілях використовуються неефективно (без максимального результату для всього організму).
18
“
Роман Кушнір
Будь-які внутрішні чинники впливу для одних частин є водночас зовнішніми чинниками впливу для інших частин
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
19
{Для прикладу, очі можна використовувати, як орган зору (первісне призначення), так і для того щоб бачити навколо лише одну ознаку в навколишньому середовищі (суб’єктивне), або для того щоб вони могли хворіти і відповідно отримувати позитивні емоції в вигляді співчуття від оточуючих (неефективне використання).} Варто також зазначити, що функції / властивості змінюються під впливом не лише внутрішніх обставин, зумовлених суб’єктивним сприйняттям можливості особистого виживання, але і зовнішніми чинниками. Таким чином, визначити первісну функцію можна зазвичай лише в статиці і майже не можливо в динаміці. Однак в обох випадках варто аналізувати її лише з тої позиції в якій вона найбільше сприяє виживанню для цілої системи людського організму, причому як суб’єктивної (з погляду самої людини), так і умовно-об’єктивної (з погляду більшості оточуючих цієї людини, умовно не знайомих з нею). Тобто в контексті аналізу «homo functionalis’a» необхідно враховувати фізіологічні, природні, первісні властивості всіх його органів, клітин, систем, а не лише організму загалом, оскільки всі вони взаємопов’язані. Фактично внутрішні чинники впливу для одних частин є зовнішніми чинниками впливу для інших частин. І все разом воно впливає на свідомість кожної конкретної людини в конкретний період часу. Саме розуміння властивостей, функцій об’єктів і причинно-наслідкових зв’язків дає нам можливість управляти ними. Причому беручи до уваги голографічність всесвіту, а саме те, що будучи відображеною в системі одного рівня, аналогічну відокремлену ознаку можна знайти в системі іншого рівня, можна за аналогією створити власну стійку картину буття та використовувати її при зустрічі з некласифікованими, неаналізованими раніше, невідомими об’єктами чи процесами, моделюючи поведінку здавалось-би невідомої системи, як відомої. {Елементарним прикладом такої голографічності є розуміння серця істоти, як двигуна автомобіля, як насоса в системі обслуговування каналізації, як мети в поставленому завданні, як центру в колі та інше} Зауважу однак, що я не так часто як міг би і як хотів би наводжу приклади до своїх тверджень. Це зумовлено переважно тим чинником, що кожне твердження має бути не лише зрозуміле
20
“
Роман Кушнір
Всі властивості конкретної людини виникли як наслідок як наслідок певної вункції в контексті її особистого виживання
особиста «СТРАТЕГІЯ ВИЖИВАННЯ» людини
21
читачеві, але і «відчуте», «пережите» ним, тому нав’язування моїх власних прикладів не дасть можливості самостійно, свідомо і відповідально осягнути ту чи іншу характеристику, що необхідно для повного усвідомлення сутності буття. Саме тому і важливо задавати певні суб’єктивні відношення до об’єктів грунтовані на власному життєвому досвіді. В тих же випадках, де я наводжу приклади, я хочу виробити більш-менш єдине сприйняття викладеної теорії. Коротко підсумувати викладене в цій частині можна такими тезами: всі властивості конкретної людини є або були потрібні їй для особистого виживання — усвідомлення цього дає якнайширші можливості зміни будь-яких властивостей, тобто усвідомлення власної функціональності дає конкретній людині можливості до досягнення будь-якого необхідного їй стану, якщо він взагалі можливий в зв’язку з внутрішніми властивостями частини системи, котра буде зазнавати змін. Інший, дещо простіший висновок: людина вільна бути такою, якою їй потрібно бути. У наступній частині книги я розгляну чинники під впливом яких конкретна людина в конкретний момент часу поводиться відповідним чином. 2. Людська поведінка Отже, варто розглянути ті чинники, котрі безпосередньо впливають на людську поведінку і формують її функціональність. Загалом усі чинники можна умовно поділити на внутрішні і зовнішні (вони не відокремлені між собою, а взаємодоповнюють один одного). Тобто фактично ті, що складаються з функцій внутрішнього і зовнішнього середовища. Загалом вважаю за необхідне уточнити, об’єктивне відношення до класифікації. Кожна класифікація є безглуздою, оскільки при будь-якій класифікації перехід між двома видами нечіткий, розмитий, практично класифікація, яка покликана поставити границі між певними відокремленими ознаками, не може виконати це завдання через схожість цих ознак. Незважаючи на те, що класифікація завжди умовна і не може бути об’єктивною, вона буде тим точніша чим більше коло