Створюй! перші 100 000 кроків до успіху by Roman_Kushnir

Роман Кушнір

Створюй! перші

100 000 кроків до успіху

«Коло»

Дрогобич, 2014

ББК 88.37 УДК 159.923.2 К 96

К 96

Кушнір Р. Створюй! Перші 100 000 кроків до успіху / Роман Кушнір. – Дрогобич : Коло, 2014. – 152 с.

ISBN 978-617-642-139-9 Ця книга може стати для Вас практичним і водночас мудрим порадником в царині постановки і досягнення цілей. Вона зможе провести Вас всіма лабіринтами і потаємними стежками, з якими стикається кожна людина, що блукає у пошуку власного призначення. Наша правильно вибрана життєва ціль – це половина пройденого шляху, але як визначити і перевірити, що це справді моя ціль? Якщо Ви хоч колись розмірковували над таким запитанням, то ця книга саме для Вас. ISBN 978-617-642-139-9 ББК 88.37 УДК 159.923.2  Роман Кушнір, текст, 2014

ПЕРЕДМОВА

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

вірю в людей. Переконаний, що кожен може досягнути будь-чого, варто йому лише захотіти цього і прийняти свої бажання як власне призначення. Навіть більше, немає нічого такого, чого б не змогла зробити людина, яка насправді чогось хоче. Тільки б от визначитись з тим, чого насправді ми хочемо… Часто саме пошук призначення, власного місця під сонцем, своєї ролі у житті є найважчою складовою для досягнень. Пройти свій шлях не так і важко, набагато важче з ним визначитись. І тут людям, які хочуть швидких звершень, у пригоді стає вміння визначати свої цілі. Направду, це ціле мистецтво, з неймовірною кількістю нюансів і запитаннями, які потрібно собі вчасно поставити. Недарма кажуть, що правильно визначена ціль – це половина пройденого Шляху. Хай як це звучить, та найважче – не визначитись зі своєю ціллю, а неухильно йти до неї. Щодня розважливо і наполегливо робити свої кроки, поволі наближаючись до Неї, заповітної. Саме оті щоденні кроки і свідчитимуть про те, чи ми справді хочемо чогось досягнути, чи лише вдаємо, що хочемо, робимо хорошу міну при поганій грі. На шляху до мети і реалізації свого призначення треба буде щоденно домовлятися з собою. І саме того, хто зуміє це зробити, чекатиме успіх. Домовлятися з собою, щоб раніше вставати і вчасно йти спати, домовлятися з собою, щоб не сперечатися, коли хочеться довести іншій людині, що вона помиляється, домовлятися з собою тоді, коли хочеться понудьгувати і поледарювати, тоді як потрібно діяти. На нашому життєвому шляху варто вміти і домовлятися з навколишніми: пробачати, приймати, дякувати, цінувати… А також із Всесвітом, якого я на сторінках книги наділяю функціями і рисами

Передмова

єдиного живого організму, та й вірю, що саме так воно і є. З ним варто домовлятися у багатьох випадках: хочете встигнути на призначену зустріч – домовтесь, що не буде заторів, бажаєте залишитись здоровими у період зимових епідемій – поясніть Всесвітові, як ви взимку використаєте свій час, прагнете отримувати більше доходу чи мати кращі взаємини з оточенням – доведіть, що це вам потрібно. І в найзвичайнісіньких ситуаціях, і у справах vita nostra нам потрібне вміння спілкуватися. Тож тайм-менеджмент – це не планування і вчасні приходи на роботу, а радше оте внутрішнє і зовнішнє спілкування, яке дозволяє нам досягати, щодня долаючи якусь частину свого життєвого шляху. Та основним козирем у цих перемовинах є наша ціль – знання того, чого ми насправді хочемо. Гнути свою лінію у грі під назвою Життя може тільки той, хто її [лінію] має. Втім, на жаль, часто люди поводяться, як ворона зі старого мультфільму, котра всім каркала: «Я птаха вільна! Куди хочу – туди лечу!» а потім задумувалась і питала себе: «Куди хочу?.. Куди лечу?..». Або ж самі собі вигадують проблеми подібно до лицаря з притчі про озеро і дракона. Одного дня могутній лицар повертався з важких боїв. Усі його лати були на ньому, сонце пекло немилосердно, і йому було важко йти вперед. Та він був мужнім та відважним і продовжував свій шлях. Нещадне сонце зробило лицаря дуже спраглим. І от ген попереду заблищала озерна гладь. Та, підходячи до омріяної води, лицар побачив велетенського триголового дракона, який сидів біля озера. Почав лицар битися із драконом. Перший день бився – відрубав одну голову. Другий день бився – відрубав другу голову. Третій день бився, та не переміг дракона лицар. Впав він знесилений, лежить, останні сили покидають його. А дракон підходить до нього і питає: «Лицарю, що хотів ти?». «Води попити», – відповідає той. «Ну то попив би».

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Ми надто часто забуваємо про свої цілі і починаємо створювати собі проблеми – «драконів», яких намагаємось героїчно здолати. Направду, більшість проблем і непорозумінь у житті є цілком надуманими. І тим чудовим засобом, який дозволяє відокремити святе від грішного, наші справжні цілі від образ, труднощів і марних тривог, є саме ціль. Справжня Ціль, яка захищає наш Шлях, від різного ментального непотребу. Інколи я ілюструю хибні цілі, які нас затягують, старим мультиком про мотузочку, де бегемот, щоб урятувати котика, який впав у колодязь, шукає мотузку. До кого б із звірів він не підходив, кожен готовий допомогти, однак просить за це якусь послугу і для себе: козі потрібна капуста, свині – іграшка для дітей, вороні – шматок сиру. І якоїсь миті бегемотик просто забуває, чого насправді він шукає, і починає влаштовувати справи інших, занедбавши власну мету. Допоки не зустрічається з песиком, який, як умілий тренер на коучинг-сесіях, геніальною у своїй простоті фразою, повертає зажуреного героя до реальності: «Та ж тобі не сир, а мотузка потрібна!». Як часто ми плутаємо мету і засіб: те, чого прагнемо, і поточний спосіб, у який ми цього хочемо досягти. Бажаючи добратися до місця призначення, впираємося на тому, що маємо їхати потягом, забуваючи про можливості авіаперельоту, автомобіля, велосипеда чи пішого походу. Ставлячи за мету досягнути певних результатів у бізнесі, щоденно муштруємо свій колектив, повторюючи вчорашні помилки, замість того, щоб змінити систему продажів чи мотиваційну модель. Та й ніде правди діти – прагнучи щастя, переконуємо, змушуємо, тиснемо на близьких людей чи оточення, щоб, натомість, постійно змінювати засоби досягнення, залишаючи незмінною мету. Відволікаємось на пошук сиру, насправді потребуючи мотузки. Робочий колектив, погода, настрій, валютний курс, кон’юнктура ринку, компліменти від інших людей, сніданок, власна думка, прочитана книга, плани – це все засоби, за якими стоять цілі. І якщо колектив не справляється, погода не відповід-

Передмова

на, настрій не найкращий, валютний курс наче з ланцюга зірвався, а відстоювання власної думки забирає весь час, то змінюйте засоби, а не цілі – змінюйтесь самі, але залишайте їх непорушними. Пошук своєї мети дуже схожий на тертя двох дерев’яних паличок доти, доки з них не спалахне вогонь і яскравою загравою не освітить все навколо. Той, хто коли-небудь відчував оцей стан наповненості сенсом, якщо навіть у якийсь момент втратить його, то все одно потім шукатиме щонайменшої можливості відчути його знову. Особливо важливо навчитися саме видобувати вогонь самим і зі середини, будувати все на внутрішній мотивації, щоб не поповнювати шереги тих, хто на якомусь етапі досягнув чогось через неймовірну наполегливість, хоч ніколи не ставив собі цілей, а зараз повністю демотивований і не знає, що робити, щоб знову чогось досягти. Це ті люди, чиє полум’я перший раз перейшло від чужого багаття (хтось надихнув), зайнялося від блискавки (дія через випадковість або якусь невідворотну потребу), але при цьому вони так і не навчились усвідомлено видобувати іскорки з себе і постійно перебувають у залежності від зовнішніх чинників. Тож наше завдання – навчитися, як видобувати вогонь (цілеспрямованість, концентрацію, мотивацію, наполегливість тощо) попри випадковості ззовні. Це тривалий шлях, який дає змогу мати мотивацію «при собі» і не зважати при цьому ані на міркування інших людей, ані на поточні обставини: бути чутливими і все враховувати, та при цьому не стати вразливими і залежними. Тертя двох паличок одна об одну – це дуже тривалий механічний, але цілком доступний процес, який, освоївши бодай раз, ми зможемо чимало разів

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

застосовувати. Багатьом важко повірити у те, що дві палички здатні дати вогонь. Тому, потерши трохи (зайнявшись постановкою цілей), вони зупиняються (починають вагатися і шукати підтримки у інших), а за цей час палички остигають і наступного разу доводиться починати все спочатку. Натомість ті, що труть безперервно, щоденно діють без вагань, навіть якщо не бачать результатів, все ж подвоюють зусилля, то просто-таки приречені на успіх. Питання лише у часі, коли саме інтенсивне тертя дасть вогонь. У цій книзі я якраз і пропоную опанувати мистецтво тертя паличок доти, доки ми не навчимося видобувати іскри, коли і де захочемо. Все нижче описане підходить будь-яким людям, незалежно від віку, статі чи попередніх досягнень. Річ не у тому, коли ви вийшли (почали чимось займатись), не в тому, чи те, що ви чините, вже робили ваші батьки (кращі стартові умови), і не в тому, з якою швидкістю ви рухаєтесь (поточний ентузіазм і енергія), а в тому, що ви взагалі йдете – невпинно і послідовно дієте (трете палички). Бо навіть якщо хтось дуже активно почав, то основним питанням буде: доки він зможе на такій швидкості працювати? Розрахуйте себе на вічність! Головне – не зупиняйтесь! Якщо відчуваєте що ось-ось втомитесь, просто збавте оберти. Чимало людей не досягають тільки тому, що не готові йти крок за кроком, робити рух за рухом – проходити свій Шлях, а хочуть одразу опинятися на Місці! Повторю ще раз – розрахуйте себе на вічність! Головне – не зупиняйтесь! Позбудьтеся прагнення якомога швидше поставити собі цілі і досягти їх. Адже Шлях – це і є найвища Ціль. Позбудьтеся бажання кілька років активно попрацювати, аби потім все життя відпочивати, – це неприродно, це нонсенс. Давайте собі чесні відповіді на злободенні питання: «Коли ти хочеш на пенсію?» – «Ніколи, працюватиму

Передмова

до останнього подиху». «Коли у тебе буде час байдикувати? – «Ніколи, бо я займаюсь улюбленою справою». «Що потрібно, щоб перестати думати про гроші?» – «Я про них і не думаю, а лише міркую, як правильно організувати свій час, а грошей – як наслідок – отримую саме стільки, скільки мені потрібно». «Коли варто почати займатися тим, чим хочеш, близькою до душі справою?» – «Сьогодні! Бо у нас ніколи не буде іншого часу, щоб прожити цей день заново! Він єдиний і неповторний». Справді, весь час, який ми нудьгували, робили щось для когось, працювали за гроші, та без бажання – ми втратили, згаяли. Весь час, який ми не були задоволені, ми змарнували. Щоразу пам’ятайте про це, коли нудьгуєте або почуваєтесь невдоволеними – другого шансу прожити цей день, наповнений сенсом, у нікого, зокрема і у нас з вами немає! Пам’ятайте також, що всі призначення людини завжди полягають у творенні, а не у споживанні. Всесвіт дає корові траву, та тільки для того, щоб вона давала молоко. Корова, яка б концентрувалася на бажанні отримувати кращу траву, була б непотрібна. Натомість корова, яка дає краще молоко, отримує і більше якіснішої трави. Людина так само може ставити цілі, пов’язані з «молоком» (реалізованими ідеями), або «травою» (кращим комфортом життя). У першому випадку вона – Творець, перед яким будуть відкриті і доступні усі ресурси Всесвіту, у другому – типовий Споживач – постійно

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

втомлений, незадоволений іншими і загалом нещасний. Споживацтво буває також і інтелектуальне. Тож не обманюйтесь, що саме читання книги зробить вас кращими, бо тільки завдяки Дії зможете отримати нові можливості у своєму житті. Надмірний саморозвиток, як і надмірне розмірковування, врешті, як і надмірна медитація, не кажучи вже про надмірні розваги чи перегляд фільмів, є таким самим споживанням, що без процесу творення готує людині ґрунт для труднощів. Бо якій людині легше: тій, що переїла червоної риби, доброго київського торта чи дешевих сардин? Думаю відповідь очевидна – усім цим людям буде однаково важко. Визначте собі створювальні цілі! Концентруйтесь тільки на вкладанні часу у Дію! Вірте, коли трете свої палички, бо, повіривши, одразу й отримаєте бажане. Не відпочивайте, а займайтесь улюбленою роботою на зручній для себе швидкості! Щоразу ставте собі правильні питання: «Чого мені треба, аби досягти поставленої мети? Що я зроблю сьогодні заради своєї цілі? Як я можу використовувати навіть проблемні ситуації, щоб ставати кращим/ою і пізнати більше?». Будьте готові просити, шукати компроміс, відмовлятись від чогось легкого і приємного й робити заради своєї цілі щось таке, чого раніше не робили. Адже якщо людина не готова заради втілення своєї ідеї просити інших, шукати гроші, недосипати – то та ціль виїденого яйця не варта. Чи буде перебирати засобами мама, яка хоче врятувати свою дитину? Чи, може, є в світі така сила, що могла б зупинити людину на шляху до того, що є насправді її? Отак і вам варто ставитись до своїх ідей, мрій і задумів, якщо хочете побачити їх реалізованими. І тоді обов’язково весь Всесвіт змовиться, щоб допомогти вам у цьому!

Розділ 1.

ТАЙММЕНЕДЖМЕНТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОМОВЛЯТИСЯ З СОБОЮ

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов, — а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться. Володимир Мономах Успіх – це ще не кінець, невдачі – це ще не фатальність: лише мужність продовжувати свй шлях має значення. Уїнстон Черчілль

Vita brevis, ars longa. Життя коротке, мистецтво вічне.

оли мене питають, у чому полягає таймменеджмент і що важливіше: планування чи визначення цілей, я зазвичай відповідаю – найважливішим є вміння спілкуватися і результативно домовлятися з самим собою. Адже чого варті бездоганно продумані цілі чи ідеально складені плани, якщо основний виконавець, тобто ми самі, будь-коли може відмовитися їх досягати чи виконувати? Хай яким вишуканим і потужним є автомобіль, та без вправного водія – це нічого не варта бляшанка. Саме водій є тим Левом, який вдихає душу в Ґолема. Тому вчитися управляти собою в часі потрібно на заняттях із спілкування, а не на курсах із тайм-менеджменту. Всі наші досягнення – це результат складних, часто тривалих перемовин і пошуку співпраці нас із нами. Це ціла система глибинного внутрішнього спілкування з собою: система постановки запитань, по-

Розділ 1. ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОМОВЛЯТИСЯ З СОБОЮ

шуку відповідей, самомотивації, спонуканя до дії, погроз, закликів, натхнення, шантажу і звісно віри: – Що я маю зараз робити? – питаємо когось відповідального. – Сьогодні я буду снідати яєчнею. – приймаємо рішення. – Чому ти не зробив цю справу вчасно? – докоряємо собі або вислуховуємо докори від інших. – Тобі все вдасться! – надихаємо себе, поки цього не встигло зробити оточення. – Скільки я маю заробити цього місяця? – розмірковуємо логічно, але не без приємності. – Куди я поклав квитки на поїзд? – панічно рвемо волосся на голові. – Чого ти хочеш? – обурюємось чиєюсь поведінкою. – Що мені потрібно зробити, щоб цього досягнути? – роздумуємо над якимось виробничим завданням. – Може, б то ще повалятися... – думаємо спросоння. – Що треба змінити? – раціоналізуємо. – Знову доведеться виправдовуватись за спізнення … – важко зітхаючи, йдемо на роботу. – Що я буду змінювати просто зараз? – активізуємось для прийняття рішення. – Коли краще почати? – шукаємо відмовок, щоб нічого не робити. – Що скажуть інші? – дається взнаки глибинний внутрішній блок. –… Таких питань безліч і ім’я їм Легіон. І саме від того, як ви вмієте з собою домовлятися, залежатиме ваш результат. Єдина відмінність від звичного спілкування полягає в тому, що воно відбувається беззвучно і завдяки тому, що на рівні думок, а не вимовлених слів – набагато швидше. Хоча для неефективної людини, яка не готова приймати рішення і брати на себе відповідальність, інколи дискутування, навпаки, може затягнутись як ро-

Розділ 2.

ХТО ПРИЗНАЧАЄ НАМ НАШЕ ПРИЗНАЧЕННЯ?

Розділ 3.

ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить. Іван Франко Дайте людині ціль, заради якої варто жити і вона зможе вижити у будь-якій ситуації. Й.В.Гете

Для корабля, який не знає своєї гавані – жоден вітер не буде попутнім. Сенека

кщо ми почали вчитись домовлятися зі собою і Всесвітом й, окрім того, обрали собі своє призначення, то можемо зафіксувати наш успіх, виписавши його у вигляді цілей. Це є чи не найкращим і, водночас, необхідним способом для пришвидшення власних досягнень. Наші цілі – це дуже особиста, ба навіть інтимна річ, і хто не визначить собі їх – приречений блукати, досягаючи цілей інших людей. Адже не буває так, що людина жива, а мети не має. Може бути лише, що вона сама про неї не знає, тобто, сама цього не розуміючи, обслуговує інтереси інших людей. І доки у людині хоча б жевріє життя, доти можемо бути певні, що десь у глибині душі вона підсвідомо знає відповідь на глибинне питання «Для чого жити?», а коли ціль велика, то життя людини просто-таки битиме ключем, поглинаючи, захоплюючи й об’єднуючи все і всіх навколо.

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

Майбутнє неможливо спрогнозувати, але його можна створити. Навіть більше – воно вже записане у щоденниках, блокнотах чи просто у думках тих людей, які ставлять собі цілі, а отже, знаючи, чого вони хочуть, наближують час, коли вони це матимуть. Так, найближче майбутнє вже визначене, його залишається лише прожити. І воно, хочемо ми того чи ні, буде таким, яким його бачать ті, хто декілька років тому усвідомив, чого насправді хоче, і почали діяти у тому напрямку. Якщо ж ми почнемо ставити цілі від сьогодні, то претендуватимемо вже на те, щоб виплести павутину майбутнього уже не на наступний день, а за декілька років. Але якщо і зараз не почнемо, то ризикуємо прожити все своє життя так, що воно ані дня не буде нашим, а весь час чиїмсь. Немає нічого такого, чого б не могла зробити людина, яка справді того хоче. Немає такої бездіяльності, якої б не змогла виправдати людина, яка чогось не хоче робити. Хто по який бік барикад перебуває – покаже лише час. Якщо пошук призначення – це постійне запитування себе «Хто я?» і «Для чого я живу?», то ціллю людини є відповідь на внутрішнє питання «Чого ти хочеш?». До того ж, масштаб не має значення: це питання доречне і у дрібному побутовому конфлікті, і у спілкуванні з бізнеспартнерами, і у продумуванні своїх потреб перед походом у крамницю, плануванням наступного року чи розмірковуванням про власну старість. Найрізноманітніші дослідження засвідчують, що людина, яка ставить цілі (знає, чого хоче) за інших рівних умов отримує більше, аніж її колега, який «живе, бо живе», не задумуючись ані про сенс, ані про завтрашній день. Цілі – це часто локомотив нашого життя, за яким у вагонах їдуть Щастя, Любов, Багатство, Здоров’я, По-

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

розуміння, Кар’єра, Дієвість та інші якості, про яких ми часто роздумуємо, мріємо у повсякденні. Якщо локомотив добрий, то потяг таки прибуде до далекого пункту призначення, а якщо поламаний чи взагалі відсутній, то тягатимуть його вагони з депо до депо чи з часом порозкидують на інші локомотиви. Дуже часто, на превеликий жаль, більшість людей, які нас оточують, та й, зрештою, просто більшість людей, не знає своїх цілей. Живуть, щоб жити, бо що ще робити? День у день живуть із тим самим кругообігом труднощів, проблем і марних сподівань на краще завтра, але так і не отримують ані користі, ані радості від прожитого дня. І причину такого стану речей завжди можна знайти у відсутності цілі: чи то короткотермінової, чи то на все життя, чи то записаної, чи бодай добре продуманої. Нема відповіді на питання «Для чого?» – немає успіху, нема наснаги для досягнень, немає порозуміння з близькими, немає віри у людей і впевненості у майбутньому. Нічого доброго немає. Визначена мета – це направду панацея від більшості хвороб, це наче нова батарейка для старого годинника, наче дрібка солі для прісної страви, наче крапля води для готової до проростання зернини. Натомість, часто доводиться спостерігати, як люди працюють чи навіть будують кар’єру, не розуміючи, для чого воно їм; заводять сім’ї і народжують дітей, бо так треба, здобувають наукові ступені, керуючись тим, що їм хтось сказав, що це потрібно, розпочинають власний бізнес, не знаючи, для чого це їм здалось. Ніде правди діти: причиною будь-якого конфлікту чи побутового непорозуміння точно є те, що учасники не знають, чого вони насправді хочуть. Втім, часто сторонній спостерігач, навпаки, переконаний, що учасники конфлікту дуже добре все знають – але це не так: той, хто знає, чого хоче, не буде конфліктувати, так само, як людина, котра направду поспішає, не буде виходити з автомобіля, щоб прочитати лекцію підліткам, які курять на зупинці, про шкоду від цигарок. Коли є відповідь на питання «Для чого?», від-

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

повідь на питання «Як цього досягти?» знаходиться дуже швидко. Проблема полягає у тому, щоб зрозуміти, чи маємо ми перед собою загальну картину і розуміння, до чого ми йдемо. Уявімо собі олімпійського чемпіона зі стрільби з лука, якогось корейця, італійця чи українця. У нього дужі і вправні руки, якими він спритно натягує тятиву, а ще у нього неймовірний досвід і правильна техніка. Але що буде, коли йому зав’язати очі і навколо порозставляти нерухомі мішені? Чи допоможуть йому всі його навики та здібності? Хто швидше у таких умовах поцілить у мішень: він чи звичайний сільський парубок, який вперше тримає у руках справжній лук, і, хай не точно та не так спритно, але все ж в правильному напрямку запускає свою стрілу. І навіть якщо йому не вдасться поцілити «у яблучко» з першого разу, та те, що він таки потрапить, якщо стрілятиме, хай навіть підійшовши до своєї мішені впритул, – все ж очевидно. Така дрібна деталь – пов’язка на очах, але як вона змінює шанси кожного з учасників у досягненні бажаного результату. То ж навіщо вкладати у власну ефективність, якщо ми не готові зняти полуду з очей і зрозуміти, чого ми насправді хочемо? Чи ви коли-небудь бачили дерево без коріння? Я – ні. Навіть перекотиполе на дикому американському заході має корінці. Коріння рослини ми зазвичай не бачимо, проте точно знаємо, що воно є і що саме з нього вона [рослина] черпає воду, а з нею – і силу до життя та до росту. Дуже схожим, якщо не тотожним, є порівняння і з ціллю: ми не знаємо (не бачимо) цілі іншої людини, яку випадково зустріли на вулиці. Але можемо бути певні, що ця ціль таки є, оскільки людина живе, то живиться не тільки чимось їстівним ззовні, але і має якесь внутрішнє джерело енергії. Звідкись черпає людина віру в те, що буде завтра, надію на те, що майбутнє буде краще за сьогодення, і любов до чогось

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

таки допомагає їй щодня вранці здійматись на ноги. Інколи коренева система за масштабами така сама, як і крона дерева. Та й якщо ми відрубаємо гілку – то вона відросте, якщо ж пошкодимо коріння – гілки всохнуть самі. Тож чи готові ви доглядати і плекати своє невидиме коріння? Якщо ви зараз перебуваєте у якомусь приміщенні, то дозвольте запитати: чи ви бачите його фундамент? Не знаю, як у вас, але пишучи це, я, скільки б не оглядався, не бачу фундаменту свого будинку. Та знаю напевне – він таки є. Бо якби його не було, будівля не витримала би і першої зими чи сильного дощу. Втім, часто люди, зводячи будинки свого життя, забувають закласти підвалини: працюючи, щось постійно роблячи, щоденно чимось займаючись, ніколи глобально не замислюються, для чого вони роблять те, що роблять. Фундамент не потрібен, доки світить яскраве сонечко і повіває теплий та приємний весняний вітерець. Його справжню необхідність можна відчути лише тоді, коли відбувається землетрус (криза), засипає сніг (періодичні труднощі), здіймається шквальний вітер (непорозуміння і проблеми). Може, будинок без фундаменту і вистоїть першої зими, але цілком ймовірно, що вона для нього буде і останньою. Натомість будинок з міцними підвалинами може пережити навіть воєнне бомбардування і бути згодом наново відновлений. Не хочете укріпити фундамент свого «будинку життя» глибшим сенсом просто зараз? Колись у п’ятому класі, на заняттях з трудового навчання я вишив лисичку з гладіолусом. Та коли я підійшов до вчительки, вона здивовано промовила: «Оуу, яка цікава білочка з грибочком!». Я не став з нею сперечатися і пішов додому. Вдома батьки похвалили мене: «Ти вишив чудову руду курочку з великим листочком». І знову я не заперечив, а показав картинку старшій на два роки сестрі. «Що ти вишив?» – запи-

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

тала вона. «Лисичку з гладіолусом», – відповів я. «Дивно, я б не вгадала», – чесно відповіла сестра. Ми часто отак вишиваємо невідомо що у своєму житті, але беручи зображення «з голови» і не маючи картинки ззовні чи відповідного взірця перед очима, у нас виходить казна-що. І якщо це лише вишита картинка для оцінки зі шкільного предмета, то це ще півбіди, а якщо це картина нашого життя? Яка «картина», глобальний план і ціль у вас щодо себе, коли ви займаєтесь звичними щоденними справами?

Пофантазуйте: вам дали завдання скласти з пазлів зображення – начебто, нічого особливого – звичайна дитяча розвага. Але є одне але – це пазл на 300 000 дрібних частинок і, що найголовніше, – ви не маєте взірця-картинки, яку врешті потрібно скласти. Скільки часу займе такий процес? Наскільки легким він буде? Погодьтесь, важко шукати те, чого ніколи не бачив, і так само складати до купи те, результат чого навіть на думку не спадає. Наше життя – це секунди, хвилини, години, врешті, дні. Всі вони схожі одні на одних і з усього цього хаосу потрібно сформувати якусь взаємопов’язану систему. То чи не варто спершу знайти чи створити кінцеву картинку, яку маємо скласти? Тоді і процес піде швидше, і пазлики самі складатимуться у потрібні місця: з’являтимуться потрібні люди у відповідні моменти, ідеї реалізовуватимуться без надзусиль, дорога буде вільною саме тоді, коли ми поспішатимемо. Сподіваюсь, ви не часто потрапляєте до рук медиків. Ні, я не маю нічого проти лікарів – це достойна і благородна професія, але погодьтесь: краще більше часу проводити, скажімо, з митцями, тренерами з бойових мистецтв чи бізнесменами, аніж з послідовниками Гіппократа. Адже найчастіше до лікарів ми звертаємось, щоб залучити їх до боротьби з наслідками, аніж щоб проконсультуватися щодо профілактики. Хай там як, якщо ми прийшли до лікаря і він, навіть не глянувши на нас, бо дуже зайнятий і

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

не має часу поставити нам діагноз, випише нам рецепт – то чи не вважатимемо ми його недбалим? Тож чому люди ганяються за рецептами (ефективністю, досягненнями, щастям), навіть не намагаючись подумати про діагноз (цілі і цінності)? Чи це розумно, коли ми шукаємо собі заняття, не знаючи, для чого воно нам, коли ми робимо щось лиш тому, що треба щось робити, і коли думаємо про правильні приписи, без бажання спершу поставити діагноз – відповісти собі «Що там у тебе і чого ти хочеш?». До прикладу, автомобіль. Він має два передніх колеса і два задніх, має двигун і має капот, а також салон. Не вдаватимусь у детальну фізіологію, але, як на мене, – чудове порівняння з людиною: руки, ноги, серце, шкіра та внутрішні органи. Навіть бензин час від часу заливають – зарплату виплачують, комусь більшу, комусь меншу. І от нехай той добре заправлений автомобіль (заможна родина і кругленький дохід), з потужним двигуном (невтомний ентузіаст) сучасної моделі (красивий зовнішній вигляд) не має однієї-єдиної деталі – фар. То чи зможе він використати свій потенціал і своє покликання? Так, але тільки тоді, коли дорога знайома, рівна, а сонечко світить ясно і час доби –світлий. Втім, ми нечасто живемо у повторюваних умовах, ями на дорозі життя – теж не виняток, а день обов’язково змінює ніч і сонце застилають густі дощові хмари. Нам не потрібні фари (цілі), коли все добре – ми і так бачимо куди їхати, але при перших сутінках (сумнівах), в час дощу і туману (життєві негаразди, фінансові кризи), в темну пору доби (проблеми зі здоров’ям чи у стосунках), на невідомій дорозі, яку ми не так добре знаємо (новий вид бізнесу, інша країна проживання чи сфера діяльності або народження дітей), єдиним, що дозволить нам швидко їхати, буде наша ціль. Зауважмо – фари – вони всередині, це підсвітка з глибини, а не те, що хтось задає нам ззовні. Що далі вони освічують наш шлях, то швидше і впевненіше ми можемо їхати вперед. Вже

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

навіть габаритні вогні (короткострокові цілі на місяць) зроблять нас помітними для інших учасників дорожнього руху. То як далеко ви можете освітити собі шлях? Ціль – це стержень, який дозволяє людині триматися рівно, коли інші гнуться і, водночас, будучи пластичними, не ламатися. Наявність цілей – запорука того, що ми обов’язково піднімемось після падіння. Це наш козир у взаєминах із Всесвітом: скажімо, запізнюємось ми на якусь важливу зустріч, і тоді згадуємо про якусь свою ціль – і на дорозі перед нами затор сам по собі розсмоктується, або людина відчуває що ось-ось захворіє, тоді вона згадує про якесь важливе завдання, яке має зробити, і про те, що на хворобу у неї немає часу, і всі симптоми минають. Цілі не потрібні, коли все добре, хоча саме тоді про них і потрібно думати, натомість вони необхідні в умовах невизначеності і труднощів, але вже тоді про них думати пізно. Можливо, саме вас і не потрібно переконувати у важливості постановки цілей для життя людини, проте я знаю, що вміння ставити цілі, – це звичка, яка дає чимало переваг у нашому щоденному житті: - Не знаю, чим займатись? – А що швидше наблизить тебе до досягнення твоєї цілі? - Я обурений його діями? – А що ти хочеш? - Вона знову дзвонить, щоб поговорити ні про що! – А чого ти очікуєш від цієї розмови? А яка твоя ціль у спілкуванні з нею? - Мені не подобається, як шеф до мене ставиться! – Якою є мета того, що ти зараз кажеш? - Не знаю, що робити … мабуть, піду поїм! – Для чого? Чого ти хочеш цим досягти? - Мене страшно дратує, коли він хропе! – То що ти робитимеш? - Ууу, яка чудова погода …. – Для чого ти це кажеш?

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Можливо, не завжди очевидно, втім, звичка щораз перепитувати себе «Для чого ти це робиш?», «Яка твоя ціль?», «Чого ти хочеш?», «Навіщо це тобі?» та ін. – формує у нас чудове відчуття присутності «тут і зараз», доцільності дій, а разом із тим дає змогу не брати у своє життя зайвого. Не можна переборщити з внутрішніми запитаннями про цілі, так само, як не можна жити з надмірним сенсом – таким маслом каші точно не зіпсуєш. Втім, для того, щоби мета працювала на нас, а не ми працювали на неї (хоч це, ясна річ, теж необхідно), вона має бути сформульована і визначена правильно. Тобто у певних критеріях і баченнях, за певним шаблоном. Тоді її буде зручно «нести», наче валізку на коліщатках, а не як чемодан без ручки. Часто ціль схожа на ярмо (до такої цілі треба себе постійно підштовхувати). Але є і її інший варіант – така, яка надає крила, або, як я кажу, яка володіє вранішньою виштовхувальною силою – не дозволяє спати довше, аніж це мінімально необхідно, задаючи прискорення для досягнень протягом дня. Тож для того, щоб визначити свою ціль, краще скористатися деякими основними вимогами для її досягнення. Перелік, який я пропоную, не є вичерпним, він лише відображає мій досвід проведення тренінгів і курсів, під час яких доводилось допомагати ставити сотні і тисячі різних цілей людям і колективам найрізноманітнішого віку та сфери діяльності, професій і масштабів. Загалом умовно рекомендую шаблон вдалої цілі розділити на дві складові: логічну частину – те, що можна виміряти і конкретизувати, щоб наша ціль була зрозуміла і зовнішньому спостерігачеві, й емоційну складову – ту, яку не може визначити хтось сторонній, але яку сама людина зможе тонко відчути. Отже, якими мають бути цілі, щоб вони самі нас підштовхували та допомагали діяти:

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

ЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ Ціль має бути вимірною – визначеною у цифрах і розмірних одиницях. Те, що не можете записати в цифрах, не варто вважати своїми цілями. Насправді будь-яке поняття можна описати в цифрах, і це залежить лише від наших зусиль. Навіть любов, здоров’я, щастя, гармонію у сімейних взаєминах, не кажучи вже про фінансове благополуччя, успіх чи кар’єру – теж можна конкретизувати. Важливо пам’ятати, що немає ідеальних цифр і ідеальних вимірників для всіх. І їх навіть не варто шукати, достатньо знайти для себе такий вимірник, який би ідеально відповідав вашим уявленням про те чи інше поняття. Для того, щоб навчитись переводити загальні нематеріальні поняття у вимірні, треба практикуватися на будьчому, про що ви подумаєте протягом дня. Думаєте про чесність? – шукайте відповідні мірила для чесності; згадали про справедливість – визначте її у цифрах, замислились про любов – прив’яжіть до неї математику. Поміркуймо разом: чим можна виміряти здоров’я? Для когось здоров’ям може бути 8 підтягувань у віці 60 років – чітко і вимірно. Зауважте, кількість підтягувань – це комплексне поняття, бо для того, щоб підтягуватися, потрібно тримати себе у добрій фізичній формі, і, можливо, почати дбати про неї вже зараз. Для когось це може бути артеріальний тиск, який характеризується тими чи іншими показниками, тобто вже зараз такій людині слід задуматися – що мені потрібно робити, щоб тримати його на середньому рівні 120/80. Ще для інших людей це може бути здатність пробігти один кілометр за певний час. Ще варіанти – здатність подолати одноденний маршрут Карпатами, кількість статевих актів у якомусь віці абощо. В будь-якому разі кожна людина сама визначає свої критерії, які змушують наш мозок переходити від абстрактних уявлень і понять до конкретних цілей, до того, що ми можемо здійснити, виконати і досягнути.

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Ще раз наголошу, що річ зовсім не в ідеальних критеріях, які би підходили всім. Досить знайти лише ті, які би пасували нам. Не варто рівняти всіх під одну лінійку, це життя, а не якась наукова робота. Окрім того, щлях до мірила, а точніше його пошук, є набагато ціннішим, аніж та відповідь, до якої ми, зрештою, прийдемо. Тривале розмірковування над вимірниками дуже добре «прочищає» людину, змушує її постійно запитувати себе і, отже, працювати над собою, надає її словам більшого сенсу, дає змогу зрозуміти, чого вона насправді хоче, окрім того, після таких розмірковувань людина зазвичай перестає бездумно вживати нематеріальні поняття, які вона перед тим не обміркувала у цифровому вигляді. Тож для того, щоб ціль працювала на вас (неважливо, чи це стосується завдання на сорок років, чи на рік, місяць або навіть на день – візьміть собі за правило: я користуюсь у своєму житті тільки тими поняттями, які знаю, як для себе виміряти. «Багато», «часто», «всім ясно, про що я говорю», «я відчуваю, але не вмію пояснити» не є категоріями, які можна виміряти. Це крок перший, і він часто найважливіший. До речі, врахуйте, що ціль – це не певний діапазон, а конкретно визначена величина: не «я буду щасливий, коли їздитиму двічі-тричі на рік на відпочинок», а конкретно двічі чи тричі – наш мозок діятиме за силою найменшого опору, тому не варто себе обманювати отим «або …, або …», а чітко задати саме те, що бачите, як ідеальний кінцевий результат. Окрім того, варто помучити себе запитаннями: Що таке відпочинок? Чи виїзд до родичів на село – це відпочинок? Як я знатиму, що відпочив? Вихідні для мене – це відпочинок чи ні? тощо. Потренуйте себе у вимірності просто зараз: якими є ваші критерії для здоров’я, щастя, любові, взаєморозуміння, успіху у бізнесі, радості життя, виховання дітей, злагоди

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

у родині, демократії у суспільстві, вдалого дня, поваги від співробітників, натхнення до праці? Взаємоузгоджуваність – короткотермінові цілі мають виступати підґрунтям для цілей на довшу перспективу. Зібравши чимало записаних цілей одних і тих самих людей, але на різні періоди часу, за час проведення найрізноманітніших навчань, знаю, що відсутність отієї взаємоузгоджуваності цілей у часі як ніщо інше розпорошує увагу людини і закладає сумнів: чи те, чого я зараз досягаю, насправді є моєю ціллю? Наведу реальні приклади. Отже, людина пише про свої цілі:

2 3 4 5 6

На рік На 5 років На 40 років Написання 2–3-х статей на Бути одним із десяти теми, пов’язані з матема- Зав’язати тривалі гармо- найбільш оплачуваних тичним моделюванням і нійні стосунки. програмістів в Україні чисельними методами. Вступити на п’ятий курс магістратури, зайнятись Зробити кар’єру Відвідати 50 країн світу улюбленою справою Досягти чогось нового, Досягнути нарешті гармоМати власний бізнес подорожувати нії з самою собою Захистити кандидатську Одружитися і народити Зайнятися дослідженням дисертацію з хімії дітей історії релігії в Україні Народити дитину, потім Мати будинок на СередЗробити кар’єру ще одну земному морі Розвинути організаторські Зайнятись гірським Мати свою приватну шкоздібності туризмом лу сальси Закінчити навчання і придумати щось з Народити дитину, стати на роботою, вивчити щось лижі, освоїти англійську, нове і цікаве, чим раніше стати задоволеною рівнем Бути щасливою не займалася (ось зараз, своїх знань хоча б у якійсь наприклад, є прагнення галузі. стати візажистом) Створити транснаціоПожити і попрацювати в нальну Розпочати власний бізнес, Лондоні, корпорацію, що народити дитину, пережене вийти заміж, відвідати «Coca-Cola» у на Кубу, побуду- рейтингу найдорожчих Париж, посадити кілька з’їздити будинок, висадити дерев, викупити машину, вати брендів світу, виховуфруктовий сад, купити схуднути на 7 кг. вати дітей, внуків та собаку, і т.д. правнуків.

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Я не писатиму, що переважна частина цих цілей не має чіткого критерію, який потрібен для досягнень, а наголошу на основному – вони фактично не пов’язані між собою: як статті з математичного моделювання допоможуть зав’язати стосунки, а ті, своєю чергою, як допоможуть стати високооплачуваним програмістом? (1-ша ситуація). Як захист кандидатської сприяє одруженню і народженню дітей? І як діти сприятимуть дослідженню історії релігії? (4-та ситуація). Як розвинуті організаторські здібності стосуються гірського туризму і до чого тут сальса? (6-та ситуація). Безперечно, у кожного свої взаємозв’язки і шляхи досягнення цілей, так само, як для когось одруження може чітко пов’язуватись з роботою в Лондоні, а це у свою чергу – з вихованням внуків і правнуків (8-ма ситуація). Втім, зазвичай, це лише завуальована форма самообману, коли людина хоче всяке і різне насправді лише тому, що не знає, чого вона хоче. «За вуха» можна притягнути будь-яке пояснення для непоєднуваних цілей, але, якщо бути чесним з собою, то робити цього не варто. Погодьтеся, коли ми хочемо добратися з Києва до Берліна, то, найімовірніше, плануватимемо дорогу через Львів і Варшаву, а не через Астану і Стамбул, бо звідти дешевий авіапереліт. Так само і короткотермінові цілі повинні підлаштовуватись під цілі на довгу перспективу, фактично, створювати підґрунтя для них, наближати. Адже не можна побудувати будинок, якщо цеглини на третій поверх виколупувати зі стін першого чи другого. Хоч, на жаль, визначаючи собі непов’язані цілі, люди часто так і роблять. Тож основним питанням взаємопов’язаності є: які саме короткотермінові цілі створюють підґрунтя для моїх довготермінових? Як досягнення цього дозволить мені швидше отримати оте? Чи не відволікає мене виконання якогось одного завдання від довготермінового задуму життя? Досягнення кожної з цілей потребує часу й зусиль, і

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

коли вони [цілі] різносторонньо спрямовані і непов’язані, то ми лише розпорошуємо власну увагу – ганяючись за всіма зайцями одразу, не отримуємо жодного. Ціль має бути реальною – такою, яку ми можемо собі уявити, так само, як і приблизну послідовність дій до її досягнення. Хочу мати мільйон доларів! Хочу дачу на Мальдівах! Хочу побувати у космосі! Хочу мати власний театр! Хочу бізнес, більший за Microsoft! Не хочу обмежувати чиюсь реальність, але варто задуматись, чи ті люди, які таке вам казатимуть, бодай раз у житті тримали десять тисяч тих самих доларів? Щоб уявити собі дачу на Мальдівах, треба для початку хоча б знати, де ті Мальдіви розташовані. А яку книгу про космос вони прочитали чи яку суму на космічний туризм вже відклали? Що на сьогодні зробили для театру? І чи пробували вести бізнес бодай на рівні ФОПу? Ясна річ, що може скластись і так, що людина купить чи просто отримає якусь нерухомість за кордоном на якомусь острові, навіть не знаючи, в якій частині світу він розташований. Але тоді це не варто називати ціллю, – це буде якийсь бонус до інших наших здобутків. Стріла, яка летіла до мішені, дорогою зачепила якийсь гарний листочок. Мало того, багато хто, наслухавшись історій успіху, та палець об палець не вдаривши для створення чогось доброго, будує собі піщані замки нереалістичних досягнень саме на підґрунті чужої реальності: «якщо зумів він /пощастило йому, то і я зможу/мені пощастить», забуваючи про шлях, який пройшла та людина до своєї мети. Реальна ціль – це та, котру ми можемо уявити або зрозуміти послідовність дій, які потрібно зробити, щоб її досягти. Немає реальних і нереальних цілей як абсолютних понять. Є реальна ціль для конкретної людини або ж нереальна для цієї ж конкретної людини,

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

в конкретний період часу, в конкретних умовах. Тобто власне ціль не може мати параметрів реальності. Їх вона набуває лише стаючи чиєюсь. Для когось олімпійське золото – це лише дитяча мрія, а для когось – п’ять хвилин виступу, у якому сконцентровано та поєднано весь його досвід і вміння. Коли ми вирушаємо у якусь мандрівку, то зазвичай розуміємо, скільки часу нам доведеться пробути у дорозі, з якими складнощами можемо зіткнутися і повз які проміжні пункти дорогою до кінцевого місця призначення будемо проїжджати. А тоді, коли людина збирається у мандри під назвою Життя, вона не так часто задумується про Шлях, який їй доведеться пройти. Хоча насправді саме розмірковування дає усвідомленість і розуміння та дозволяє вчасно виправити свій курс і не збитись на манівці. Щоразу перепитуйте себе, ставлячи цілі, чи готові ви пройти шлях, що потрібен для її досягнення, і які орієнтовно місця й обставини вам доведеться здолати.

Довготермінових цілей має бути небагато – десь 2–4. Куди поцілить лучник, у якого перед очима чотири цілі у два ряди? Чи зможе боксер нокаутувати свого суперника, якщо просто розмахуватиме руками в усі боки? Лишень уявіть – світло, зібране у пучок фотонів – лазер, що може прорізати метал! Так само і наш час, зосереджений на чомусь, сконцентрований, як потік, здатний пробивати будь-яку стіну на своєму шляху. А коли наші бажання розпорошуються на дрібниці, то й особливими здобутками похвалитись буде важко. Саме постійності і концентрації зазвичай бракує людині для успіху. Постійно прагнучи отримати все і негайно, людина втрачає можливість здобути бодай щось. Що менше цілей, то більше людина від-

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

дається справі, а отже, і більше шансів має на її успіх. Треба розуміти, що в житті ми насправді досягаємо якоїсь однієї або, щонайбільше, декількох основних цілей, а решту отримуємо у вигляді бонусів від Всесвіту, які завжди є меншими за головний здобуток. Наприклад, якщо людина впродовж життя хоче вибороти рівність у правах свого народу, то вона матиме всі необхідні фінансові ресурси і потрібних людей для такого досягнення – її безбідне існування буде «бонусом». Якщо людина прагне збудувати дім, то як «бонус» отримує до нього ще й автомобіль. Якщо хоче мати щасливу, за своїми чітко продуманими критеріями, сім’ю – то «бонусом» буде ще й добре здоров’я. А якщо межа бажань – нове авто, то максимальним бонусом буде, скажімо, комплект зимової гуми. Протягом доби ми умовно проводимо 8 годин на роботі. 8 – вдома і 8 присвячуємо ще невідомо чомусь. Звісно, це дуже умовний поділ, бо кожна секунда чи хвилина на роботі і вдома все одно залишається нашою секундою чи хвилиною, тобто безглуздо навіть пробувати ділити час на дрібні періоди і розмежовувати їх. Як вода є неподільною за своїми властивостями – незалежно від того, у яку баночку-скляночку вона налита, таким є і наш час (ми про це ще детально говоритимемо у третій частині книги). Але зараз про те, що отой умовний поділ на 8-8-8 певним чином відображає три сфери нашого життя, у яких зазвичай реалізовує себе людина: - сфера особистого життя (сім`я, взаємини з близькими, діти, онуки, здоров’я, ставлення до свого тіла, ставлення до тварин); - професійна сфера (робота, вміння, досвід, соціальна значимість, кар’єра, громадська активність, успіх, зіставний із досягненнями інших, регалії); - хобі (інтереси, захоплення, реалізація дитячих мрій, використання так званого ефемерного «вільного часу»). Ясна річ, список не є ані вичерпним, ані універсальним. Та річ не в тому: якщо людині вдається поєднувати

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

ці сфери, то це лише на краще. До прикладу, сімейний бізнес – дитсадок, у якому вчаться і діти власника, і справи веде він зі своєю коханою людиною, зрештою, і все життя колись вирішив присвятити вихованню дітей. Чи, скажімо, політик за покликанням, який розуміє, що його рейтинг залежить від взаємин із коханою людиною і його сімейного благополуччя. Чи хай навіть інженер, дитяче захоплення якого розділяють його близькі і колектив на роботі. Таке поєднання зовсім не є обов’язковим, але якщо воно є, то це радше перевага, аніж недолік. Висновок цього пункту доволі простий: цілей має бути небагато для того, щоб можна було сконцентруватися на найважливішому і відкинути все зайве. Окрім того, бажано, щоб довготермінові цілі відображали всі три сфери нашого життя. Звісно, на рік чи, тим паче, на місяць цілей може бути і більше, але на довший період часу варто навчитись визначати свої головні пріоритети.

Тривалість досягнення цілі має бути визначена у часі. Закон вимушеної ефективності каже: людина виконує якусь роботу рівно за такий проміжок часу, який на неї відведений (тобто за той час, за який людина змушена зробити цю роботу): якщо студентові сказати написати курсову роботу на завтра, то нікуди він не дінеться і так-сяк щось та й напише, але якщо йому видати завдання і методичку на початку жовтня і час до першого грудня, то, можливо, 28-го листопада він і почне «рухатись». Зовсім не у тому річ, що студент поганий, а лише в тому, що еволюційний механізм запрограмований на підтвердження моделі прокрастинацій – відкладання на завтра, що вдало ілюструє армійська приказка: «Не поспішай наказ виконувати – завтра буде наказ відставити». У спілкуванні з собою ми будемо такі ж неспішні щодо досягнення цілей, поки не отримаємо від свого мозку чітких вказівок щодо терміновості виконання завдань.

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

Зазвичай, люди переоцінюють те, що можуть зробити за рік, і недооцінюють те, що здатні виконати за десять: набудувавши собі планів до кінця року стати мало не Містером Всесвіту з капіталом Біла Гейтса, а думаючи про 10 років, уявляють звичні щоденні будні, наче все буде так, як і було (тут йдеться лише про загальнолюдські упередження, а не про конкретних людей). Втім, щоб отим «умовним» людям не уподібнитися, треба щоразу перепитувати себе «Скільки часу насправді мені потрібно для цього? Щоб, максимально докладаючи зусиль, це стало реальністю?», торгуватися з собою «А чи не можу я цього досягнути швидше? Чи все-таки насправді потрібно більше часу?», спокушати себе «Ну цього ж можна швидше досягти, чи не так?», шукати чесну відповідь на питання «Що мені потрібно зробити сьогодні, щоб наблизити досягнення цієї цілі?». Нагадаю ще раз – ми досягаємо того, що собі надумали, за той час, за який запланували, і решта часу, який ми взяли «про запас», буде витрачено намарно, викинуто на смітник у барвистій і такій приємній на шелест обгортці: «Щось не хочеться мені сьогодні того робити. Нічого. Ще встигну!». Для дієвої цілі не потрібно ані запасів, ані нереальних вимог, потрібна чесна відповідь на глибоке внутрішнє запитання: «Скільки мені направду часу потрібно, щоб досягнути того, що я задумав, якщо я докладу всіх своїх зусиль?» Багатьох людей лякає сама перспектива ставити цілі на тривалий період – тобто до старості. Втім, остання – це такий самий час людини і якщо своєчасно (змалку) про неї подумати, то і її можна прожити у радості і гармонії. Але те, що таких прикладів у нашому суспільстві обмаль, означає лише одне – люди не задумувались про свій час і не навчились бути щасливими щодня – тож і на старості якнайкраще проявляють тільки те, що виплекали впродовж життя. Пам’ятайте – те, що ви можете зробити вже зараз, не може бути ціллю, бо це треба взяти і зробити просто

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

зараз. Якщо ви хочете завести собаку – зробіть це сьогодні! І не шукайте відмовок, наче для цього потрібен великий будинок. Бо вам потрібен будинок чи собака? Якщо ви хочете добрих стосунків з іншою людиною чи бути щасливим/-ою – не обманюйтесь відкладанням на потім – відчувайте себе щасливими, а взаємини налагодьте вже зараз – цього не потрібно чекати, це залежить лише від вас! Якщо ви мрієте за десять років щотижня їздити у Париж на вечерю, але ще жодного разу там не були – не обманюйте себе – пакуйте валізи і їдьте вже сьогодні. Може, вам там не сподобається і ви дарма згаєте десять років? Все, що можна зробити якнайшвидше, не треба відкладати. Знаю, що так відпадуть багато псевдо цілей. І це чудово, бо навіщо вам нести зайвий тягар самообману? Так чи інакше, а всі логічні елементи можна описати такими словами, що вони стануть зрозумілими для зовнішніх спостерігачів. Їх можна представити і пояснити іншим, переконати їх у тому, що це якраз і є ваша мета. Натомість емоційні складові базуються не так на словах чи цифрах, як на власних відчуттях. У них, звісно, теж можна переконати іншу людину, тільки це відбуватиметься не так через представлення певної логіки чи фактів, а завдяки сяючим очам і ентузіазму, коли людина розповідатиме про свої цілі. Втім, емоційну складову варто описати, щонайменше для того, щоб пояснити собі чи просто переконатися в тому, що це справді ваша ціль. Отож: ЕМОЦІЙНА СКЛАДОВА Цілі мають бути пов’язані з вами і тільки з вами, тобто ви несете 100%-ву відповідальність за результат. Це дуже важливий пункт, на якому відсіюється чимала частина цілей, які ми так гарно описали логічно: начебто, все, чого я хочу, – реальне, визначене в часі і цілком ви-

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

мірне, але от проблемка – я чомусь не готовий казати, що точно цього досягну і що нічого не зможе мене зупинити: 1) Так, я дуже хочу мати оте Феррарі і навіть маю план з його отримання, але впевнений я у тому, що саме воно мені потрібне – на 99%, тобто в принципі допускаю десь дуже далеку думку, що воно мені все ж не дістанеться; 2) Так, я чітко уявляю і навіть можу розписати, яким має бути моє сімейне щастя, але ж для цього треба ще й щоб інша людина так думала! А я можу взяти відповідальність тільки на 50%!; 3) Так, моя ціль справді зробити так, щоб у світі не було бідних і голодних, нещасних і хворих, але чи готовий/а я 100% поручитись за це …. ще не знаю ….; 4) Так, я хочу, щоб мої діти вчились в Оксфорді, але я не знаю, що робитиму, якщо вони самі цього не захочуть. Щонайменша краплина сумніву в ваших думках суттєво віддаляє нас від досягнення нашої мети. Це наче маленький черв’ячок у великому й соковитому яблуку – рано чи пізно він повністю сточить його, залишивши лиш гниличку (перший випадок). Нечесно вимагати від інших, щоб вони досягали за вас ваших цілей (другий випадок). Безглуздо гратися у Міс Всесвіт, озвучуючи як свою ціль – мир у всьому світі, але не відчуваючи рішучої готовності довести цю справу до кінця (третя ситуація). А до четвертої ситуації пасує гарна англійська приказка: «Ти можеш привести коня до водопою, але ти не можеш змусити його напитися», або аристотелівське: «Наша свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини», то ж чи варто псувати життя іншим людям тільки тому, що ми вирішили, ніби їм так буде краще?

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Переформульовуйте і переформатовуйте свої цілі доти, доки ви не будете готові нести 100%-ву відповідальність і доки не зрозумієте, що їх досягнення залежить саме і тільки від вас. Інакше така ціль не варта буде виїденого яйця. Це радше тягар, від якого доведеться відмовитися на півдорозі, аніж істинно наша ціль. Поміркуйте, де опиниться стрибун, який перескочить провалля на 55%? А той, хто перестрибне на 84 з половиною? А навіть 99,8? Отак і у реальному житті людина досягне саме того і тільки того, чого вона потребує як повітря, на всі 100%, і готова йти до кінця зі словами «я це зроблю (крапка)». Нас і нашу ціль розділяє якраз оте провалля, яке ми можемо вмить подолати, якщо тривалий час тренуватимемось і готуватимемось до стрибка, однак щонайменше вагання у польоті може зіпсувати весь результат. Аби цього не сталося у вирішальний момент, треба постійно тренуватися, щоразу перепитуючи себе щодо власної відповідальності. Бо справжні зміни у нашому житті розпочинаються тільки там, де ми готові за них 100% відповідати.

Ціль має бути позитивно сформульованою – тобто ви маєте знати, чого хочете, а не те, чого не хочете. Хотіти не бути хворим, не сидіти на шиї у батьків чи у дітей, на пенсії не жити у таких злиднях, як бабуся по сусідству, – це пряма і вірна дорога до повного … провалу. Не можна здоров’я міряти категоріями хвороб (кількістю куплених таблеток чи мінімальною кількістю походів до лікаря), а багатство – бідністю (відсутністю кредитів чи наявністю грошей на оплату комунальних послуг чи навіть регулярного харчування у дорогих ресторанах). Бо саме тоді наш мозок, наче досконалий радар, налаштовується на сприйняття від Всесвіту такої негативної інформації, обмінюючи її на барвисті та кольорові справжні мрії і бажання.

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

І річ не лише у чи то горе- ,чи славнозвісній частці «не», яку не сприймає наше підсвідоме, а у вживанні негативних слів чи понять: треба перестати лінуватися, позбутись бажання прокрастинувати, перестати злитися на довколишніх, скинути зайву вагу, втримати компанію «на плаву», припинити їсти багато солодкого, позбутись фінансових пасивів тощо. Кожне наше негативне слово відволікає нас від досягнень, а заодно від щоденного натхненного життя. Привчіть себе казати і думати тільки про те, що ви хочете, і воно обов’язково прийде навіть швидше, аніж ви сподіватиметеся. Зі своїми цілями та мріями, а тим паче словами, треба бути дуже обережними. Вони мають властивість матеріалізуватися. Тож перед тим, як подумати, про ціль, замисліться, – чого ви насправді хочете. Це не так вже і просто. Послухайте людей навколо. Поспостерігайте за собою. Почитайте масову і популярну газету. Ви не почуєте і не побачите там надміру позитивних і добрих слів. Вони не так закарбовуються у пам’яті, тож ними часто нехтують у спілкуванні. Але для внутрішнього спілкування позитивне налаштування є не просто бажаним – воно необхідне для гармонії, віри й успіху. Практикуйтесь щодня: нікому не кажіть, що не так, якщо не готові сказати, як має бути. Це лише відмова від безпідставних «мені не подобається», «це неправильно » і «так не має бути» чи «я так не хочу». Навіть якщо у побуті часто стримувати себе і перепитувати «А як має бути?» і «Чого ти хочеш?», кількість неоднозначних ситуацій різко зменшиться. Спробуйте поспостерігати за собою в умовах непорозумінь, і ви помітите, що більшість із них беруться саме з того, що люди, знаючи, чого вони не хочуть, ані на хвильку не задумуються, чого вони таки хотіли б. Використання цього підходу на щодень сформує ваші думки у такий спосіб, що ви використовуватимете позитивні формулювання і в різних за тривалістю цілях.

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Ціль має бути важкодосяжною – те, що ми з легкістю можемо зробити, має бути не ціллю, а завданням на сьогодні. Легкодоступні цілі не мотивують. Ціль – це наш заряд енергії: що його більше, то далі ми заїдемо. Якщо ціль незначна, то людина, підсвідомо розуміючи, що її можна досягнути без особливих зусиль, не роблячи нічого, врешті так нічого і не досягне. Ідеально – це коли ціль у людини така велика, що потрібно все життя над нею працювати і, не гаючи ані хвилини, щоденно діяти. Щаслива така людина, бо у неї не буде часу ані на труднощі, ані на хвороби, ані на проблеми, ані на образи чи непорозуміння. Часто цілі подають чи розуміють наче щось таке, що є точкою на карті життя, місцем призначення, але краще сприймати їх наче певне середовище, у якому ми вже перебуваємо. І що щільнішим воно є, то рідше з’являється байдужість, розчарування і лінь та інші поняття, які у попередньому пункті не рекомендовано вживати у внутрішніх діалогах зі собою. Ціль це не те, до чого ми йдемо, а те, що вже у нас є і що оточує та наповнює нас! У багатьох випадках людині псують життя саме дрібні цілі, надто малі, якщо порівнювати їх із можливостями людини. У всіх нас є геніальний мозок, лише не кожен готовий використовувати його на повну. Прагнучи чогось приземленого і незначного, людина сама собі створює труднощі. Безглуздо мати ціль – зменшити плату за комунальні послуги, коли ти володієш розумом, який може створити космічний корабель, чи врятувати сотні людей від голоду. На жаль, часто у дитинстві людей розучують хотіти більше, формуючи середовище недовіри і,

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

виховуючи невпевненість, позбавляють дитину шансу здобути більше. Ех, як би хотілось, щоб кожна людина використовувала свої потенціали по максимуму! Ми вже говорили про те, що Життя дає бонуси до найбільшої цілі, і якщо вона споживацька, то й бонуси будуть дуже маленькі, натомість, якщо велика, важкодосяжна, то й бонуси будуть чималими. Уявіть собі автомобіліста – що далі він їхатиме, то вищою буде його швидкість і то менше він відволікатиметься на дрібниці. Натомість, той, хто їде на невелику відстань – їхатиме неквапно, розуміючи, що в будь-якому разі встигне. Поміркуйте про двох однакових людей у паралельних реальностях: один з них вранці встав і вирішив, що стане найвправнішим кравцем у світі, а другий, такий самий, вирішив, що стане найкращим кравцем у своєму будинку. І от виходять вони обоє зі своїх квартир і зустрічають двірника, з яким радо діляться своїми планами. Та отримують від нього геть неадекватну оцінку і повну недовіру. Як кожен з них зреагує? Для першого слова двірника не матимуть ніякого значення, а другого вони можуть відмовити від свого первинного задуму. Це спрощений приклад того, що коли наша ціль значна – ми не маємо часу відволікатися на дурниці і демонстрації інших. Якщо у людини є проблеми – можете бути певні – у неї надто маленькі цілі! Величина нашої цілі – це наче кількість харчових запасів мандрівника, який йде у гори – хто візьме більше канапок з терпінням і чаю з наполегливістю, той і зайде далі. А ще ціль – наче орієнтир, як кажуть мисливці: «Бери вище, то хоч не попадеш собі в ногу». Не йдеться про те, щоб переоцінювати власні можливості і просто плодити нереалізовані мрії, а разом з ними і власну демотивованість. Просто будьте нескромними у своїх цілях і поєднуйте їх

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

із відповідною щоденною діяльністю, тоді і отримаєте від Всесвіту всі потрібні ресурси. А ще пам’ятайте, що варто вибирати собі найскладнішу дорогу і тоді у вас ніколи не буде конкурентів. Адже саме холодний північний вітер зробив зі скандинавських селян могутніх вікінгів. Подумайте над такою фразою: «якщо з ваших цілей ніхто не сміється, то вони не надто великі». В ній є великий відсоток істини. Людину часто мотивує саме те, що для інших виглядає недосяжним, або те, що інші не готові сприйняти у нас. Щоби довести і собі, й іншим, ми можемо досягнути набагато більшого, аніж коли просто живемо приземленими категоріями існування «як всі».

Цілі мають ЗАВОДИТИ – володіти запасом «виштовхувальної», «підштовхувальної» і мотиваційної дії! Своєю ціллю можна назвати тільки те, що вас заводить! Якщо те, до чого ви йдете вас не “заводить”, то це або не ціль взагалі, або не ваша ціль – незрозуміле ярмо на шиї. Якщо вас не влаштовує слово «заводить», то спробуйте замінити його на ті, які вам ближче до душі – «мотивує, надихає, стимулює, подобається, підштовхує, заряджає, надає впевненості, збирає, окриляє» – це лише гра в слова, адже ми все одно міркуємо кожен своїми категоріями. Проте основне завдання цілі – задавати прискорення на шляху до досягнень. Як ваші відчуття, коли ви уявляєте собі свою ціль? «Добре»; «непогано було б це отримати»; «я не проти»; «мені подобається»; «ну, в принципі, може бути» – така реакція характеризує не наші цілі. Натомість, якщо ви, дивлячись на свої цілі, відчуваєте піднесення і захоплення, внутрішнє «Вау! Клас! Хочу!», що супроводжується блиском в очах і пришвидшеним серцебиттям, то вітаю, – це ознака того, що якраз ця ціль і є вашою. Якщо, подумавши про ціль, ви готові відкинути все зайве та дріб’язкове й одразу взятися до роботи, хай навіть вона рутинна і чорнова,

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

то така ціль є направду вашою, і ми її раніше чи пізніше, та обов’язково досягнемо. Мотиваційна сила цілі зумовлена внутрішніми відчуттями. Її, звісно, можна описати словами, але слова – це поганий вимірник для відчуттів. Ми ніколи не зможемо довідатися про іншу людину, чи це насправді її ціллю було те, про що вона казала, доки не прийде час і ціль або буде досягнутою або ні. З іншого боку, людину, яка, розповідаючи про щось, наче світиться із середини, видно одразу. Скільки часу ви радітимете тому, чого досягли? Чи не буде у вас первинної ейфорії, яка зміниться суцільною байдужістю? Чи, навпаки, ви знаєте, що досягнувши отого, ви надалі радітимете життю ще більше і сприйматимете його нові барви? Чи, дивлячись на досягнуте, відчуватимете негайний поклик до дії? Чи може щось відмовити і віднадити вас від досягнення записаної цілі? Чи можуть якісь дрібні і приємні речі, як от, смаколики, соціальні мережі чи перегляд фільму бути для вас приємніші, аніж досягання цілі? Не йдеться про суцільну відмову від буденних миттєвих радостей і забаганок, а лише про те, щоб бути готовим відмовитись від чогось дрібнішого на користь чогось більшого. Зважуючи на шальках внутрішніх терезів свої поточні забаганки і майбутні досягнення, надавати перевагу саме останнім.

Ціль має бути ВАШОЮ, тобто дійти до неї і пояснити її значимість для себе ви маєте самотужки, а не заохоченням ззовні. Дуже часто діти, самі того не розуміючи, досягають нереалізованих цілей своїх батьків, приймаючи їх за свої. От, скажімо, все життя батько хотів, щоб дитина вміла грати на фортепіано, бо він сам не вмів цього робити. То й муштрує дитину у музичній школі, змушуючи її вчити нотну грамоту і загалом постійно бути «в матеріалі». Дитина так-сяк вдає, що вчиться, та десь у двадцятип’ятирічному віці залишається біля розбито-

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

го корита, ставши посередньою вчителькою з музики – наче і тяжко нести, і вже шкода кинути. Я не маю нічого проти музичної школи чи занять на фортепіано, на які направду часто треба таки завести і наполягти на них, я лише не погоджуюсь з тим, щоб переконувати дитину в тому, що це її призначення замість того, аби навчитися самому грати на омріяному інструменті. От навчився би батько – та й всі були б щасливі. А доки хоче, щоб його цілі досягнув хтось інший – всі залишатимуться нещасними. Категорично? Так. Але насправді таких випадків є дуже багато. На вулицях натовпами снують талановиті люди, які зараз перебувають не на своєму місці з однієї простої причини – замість того, щоб навчити їх самим визначати свій шлях і торувати його, батьки навантажили їх своїми нереалізованими і недосяжними мріями. Та найгірше у всьому тому – це те, що дитина з часом сама починає вірити у те, що це і є її покликанням, перестає пробувати щось нове і рано чи пізно доходить до відчаю. Немає жодної людини з проблемами, яка б, сама сформувавши свою ціль, упевнено йшла до неї. Висновок простий: переростайте своїх батьків, формуйте власні цілі. Перевіряйте, чи, бува, не закрались у ваші цілі «чужорідні об’єкти»? Запитуйте себе: чи не досягаю я зараз цілей свого батька чи матері? Чи справді своїм життям я живу? Чи у своїй війні я беру участь? Чи в інших умовах я б теж хотів того, чого хочу зараз? Чи зміниться моя мета, якщо зміняться мої батьки? А як я знаю, що я хочу саме того, що хочу? Кожне з тих питань наближає вас до самих себе і віддаляє від зайвих проблем непорозумінь і бездіяльності. Визначивши свої цілі, спробуйте повиправляти цілі інших людей. Ось орієнтовний приклад такого аналізу. Якими вимогами до постановки цілі найчастіше нехтують? Щоразу міркуйте, як би варто було переформулювати ціль, щоб вона відповідала сформованому шаблону. Отже:

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

На рік

На п’ять років Розвинути власний бізнес (який критерій розвитку? Які з пунктів цілей на один рік пов’язані з цим пунктом?), з’їздити в Нову Зеландію (неправильне визначення в часі. Хіба цього не можна зробити швидше? Ще цього року?), купити Honda Accord червоного кольору з кремовим шкіряним салоном (прояв надмірного впливу мотиваційних роликів, які закликають все уявляти собі в деталях, дуже часто ми не готові брати відповідальність за такі дрібниці, відволікаємось на зайве. Перевірка: а якщо салон буде не кремовий, то чи погодитесь на таке авто? Якщо так – то це хибна ціль, яка насправді не заводить нас з середини, а просто собі гарно звучить), побудувати будинок (які параметри? і чи зробили ви для цього щось вже сьогодні?) і т.д. («і т.д.», «тощо» і «всяке різне» - зайві деталі , які відволікатимуть від головного)

На сорок років

Закрити всі свої борги (негативне мислення категорією «боргів» краще написати – заробити таку-то суму) , з’їздити на море (споживацтво, дрібна ціль), ще раз з’їздити на море(створити ще одні борги? Може краще не приїжджати з моря, а залишитись там жити?), купити ділянку(яку саме? 1 сотка за 40 км від міста?), підтягнути французьку(як знатимете, що «підтягнули»? який критерій, вимірник?), продовжити вивчення англійської (це процес, а який має бути результат?) і ще багато чого (надто багато різноспрямованих цілей, все що входить в категорію «багато чого», «інше» – досягнуте не буде! треба чітко знати чого хочеш!).

Скласти сесію, зайнятись улюбленою для мене справою, наприклад Досягти таких висоМир і любов, якщо самовдосконаленням, і ких цілей, щоб я собою за не у всьому світі, то хоча піти нарешті в тренажер- три роки пишався би в Україні ний зал і розвиватись не тільки духовно а й фізично

Купити нерухомість на Кіпрі (який взаємозв’язок з попередніми цілями? Що зробите для цього вже сьогодні? Чи справді аж так довго потрібно чекати, щоб це втілити? Загалом споживацька ціль, під неї навряд чи Всесвіт виділить багато ресурсів) і діставатись до неї особистим літаком (знову акцент на споживанні, як ця ціль пов’язана з попередніми? Невже справді вважатимете що життя пройшло намарне, якщо не матимете свого літака?).

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Досягти чогось нового, дізнатися більше про психологію, подорожувати трохи більше

Закінчити навчання, знайти гарну роботу і Надіюсь дожити до не бути тягарем для бать- тих років ків, досягнути нарешті гармонії з самою собою

зайняти певну заміжжя, захист стабільну нішу на ринку кандидатської дисертації, праці, остаточно стати на працевлаштування ноги, збільшення кількості “Я” у майбутній родині

Написати 2 розділ дисертації, відпочити літом, віддати дитину в садок

Переїхати до Львова, знайти там роботу, ще розумністати відомою, займатися шою, Стати добрішою і мудрітворчістю та організацією шою. різноманітних культурних заходів.

Виховати здорових, освічених, культурно і духовно багатих дітей, створити міцну, дружну родину (усі передумови для цього, дякувати Богу, є), щоб на наш приклад могли рівнятися й інші, разом із коханим чоловіком (поки що майбутнім), написати низку праць на актуальні моральноетичні теми, створити вдома «галерею» вишиваних ікон і т. д. і т.п. (аби Бог дав здоров'я та сили)

Написати і захистити дисертацію, виклаціль – додати, купити житло або сягнутиНайвища вічного життя добудувати будинок з чоловіком Мене знатиме вся країна і я зможу змінювати життя українців на краще, даруватиму їм радість.

Після того, як ви проаналізуєте все вище написане, залишиться тільки визначитись зі своїми власними цілями і виписати їх на папері. Зробіть це якнайшвидше, бо кожна згаяна хвилина відволікає і віддаляє вас від досягнень. Краще вже зараз відірватись від прочитання книги і поміркувати над тим «для чого я живу?», «чого я хочу?» і «без чого я – не я?». Ясна річ, у процесі роздумів у вас, я переконаний, виникнуть питання, які є за межами того, що ми розглядали, тож у такому випадку

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

рекомендую надсилати мені на е-мейл roman@spe.org. ua, або пошукати у відповідях на часті запитання від інших людей, описані нижче: Чи потрібно мати окремий час, щоб думати про свої цілі? Ні, сидіти і думати про свої цілі протягом цілого дня – це радше гаяння часу, аніж вдала ідея. Цілком нормально думати про них паралельно, наприклад, виконуючи якусь рутинну роботу, займаючись фізичними вправами чи ідучи кудись. Коли тіло сконцентроване на якихось повторюваних механічних рухах – розум чистий і наші думки, наче рибки у чистому, спокійному морі, помітні найбільше. Втім, варто врахувати, що рідко коли власні цілі можна зрозуміти і поставити за один «сеанс», – зазвичай, це тривала і клопітка робота декількох тижнів, якщо не місяців. Тож навіть краще, коли ви, почавши розмірковувати над ними якнайшвидше, навіть просто зараз, потрохи формуватимете певний «кістяк», робитимете грубий мазок, а далі лише деталізуватимете його. Як зробити так, щоб постійно пам’ятати про свої цілі? Ясна річ, що цілі повинні бути викарбувані у нашому серці. Тоді ми житимемо з ними і в умовах спокуси відволіктися на якусь дурницю своєчасно згадаємо про важливіші пріоритети. У цьому нам може допомогти записник чи блокнот, який ми постійно носитимемо з собою і писатимемо у ньому свої цілі на найближчі місяці і тижні. А ще, як на мене, добрим варіантом є визначати якісь короткі, проміжні завдання на декілька місяців і формувати їхні ключові слова, як мантри. Пригадую, коли я ще вчився в університеті, але при цьому вже декілька років ставив цілі і планував, в останній рік навчання у часі збіглися декілька моїх

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

важливих короткотермінових цілей: по-перше, мені потрібно було написати магістерську, а оскільки ішов на червоний диплом, то мав зробити це якісно, по-друге, я хотів придбати собі ноутбук, по-третє, мені дуже хотілось поїхати у Чехію, і я знайшов чудову програму, для якої потрібно було заробити гроші, – я міг отримати все у вигляді премії, продавши верстати, велику партію яких (я в цей час ще організовував продажі в компанії з металообробного обладнання) саме привезли з Польщі. Завдань було чимало, всі вони були для мене важливими і, ясна річ, я міг їх виписати за всіма написаними вище пунктами, єдине, що фактично вони всі збіглися в часі і діяти потрібно було без заминок, невідкладно і ефективно. Тож для того, щоб паралельно витримувати дуже активний щоденний ритм, я придумав собі мантру: «Магістерська, ноутбук, Прага, станки, магістерська, ноутбук, Прага, станки, магістерська, ноутбук, Прага ...». Пам’ятаю, що йшов з нею спати і з нею ж прокидався, що давало неймовірний запас сили і енергії до дії. Мабуть, не варто і говорити, що всіх отих короткотермінових цілей я досягнув і зробив це вчасно. Я і надалі користуюсь цим прийомом, у ситуаціях, коли є багато цілей і досягти їх треба впродовж короткого часу (декількох місяців), але те перше використання закарбувалось у моїй пам’яті найкраще.

Який пункт є найважливішим у визначенні цілей? Важко виокремити один пункт з десяти наведених, усе залежить від цілей. Однак я б робив акцент не на визначенні пріоритетності у задаванні параметрів, а на тому, що всіх їх об’єднує. У цілях варто довіряти. Перша людина, якій вам необхідно довіряти, щоб досягти будь-чого, що ви визначили як ціль – це ви самі. Без довіри до себе нічого не вдасться. Хай з яким параметром

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

ви працюєте, але, дивлячись на нього, маєте відчувати «так, цього я зможу досягнути і досягну!». Ще одним, на чому особливо наголошую, є час, використаний для розмірковувань над цілями і їх параметрами: п’ять хвилин вашого часу, вкладених щодня в аналіз своїх цілей, допомагає досягати їх на 20, на 30, а то й на 50% швидше. Якщо людина знає, до чого вона йде, вона досягає цього набагато швидше. Щодня потрібно думати, скільки часу ви вклали у досягнення своєї цілі. Можна навіть стверджувати, що саме таке усвідомлення своїх цілей роблять людину особистістю. Чи всі цілі повинні бути вимірні в цифрах? От, наприклад, здобути advanced level з англійської, – який там вимірник? Погоджуюсь, що ставити за ціль один сертифікат – безглуздо. Хоча спершу варто подумати, чи ви саме «левел» хочете мати чи знати на відповідний рівень? Критерії тоді зовсім відрізнятимуться, бо у першому випадку нам достатньо просто відвідувати заняття і врядигоди щось робити з домашнього, а у другому – реально вправлятись щодня у спілкуванні, вчити нові слова, приділяти постійно час, як критерій навчання, не лише заданим вправам, але і тим, які самі собі придумали. Справді бувають цілі, які не мають вимірників, – це цілі, яких можна або досягти, або не досягти, вони не мають шкали, а отже, їх не можна здобути частково. Хоч загалом їх не так багато. Наприклад: стати олімпійським чемпіоном (ти або став ним, або не став), так само не можна на 16,5% завагітніти чи, майже, народити дитину; студент який на 95% склав сесію, за час відведений для неї, буде в такій самій ситуації, як той, хто перестрибнув прірву на тих самих 95% – вони обоє «пролітають», перший – у переносному, а другий – у прямому сенсі. Так само не можна жити у будинку, збудованому на 90%, наприклад, без даху, чи майже здати екзамен на той самий TOEFL. Так, не всі цілі можна записати у вигляді цифр.

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Чи варто вже аж так деталізувати свою ціль? Ні, не обов’язково, бо тоді одна виписана ціль займатиме півсторінки тексту. Головне, щоб ви в будь-який момент могли відповісти самі собі щодо її вимірності, реальності, відповідності і визначеності у часі, а, як показує практика, без тривалого продумування деталей це нереально. «Та я і так знаю, що я хочу, навіщо мені про це думати чи, тим паче, писати» – зазвичай є чудовим самообманом. Виписані цілі ми сприймаємо зовсім по-іншому, аніж не виписані. Однак всі деталі і параметри достатньо носити з собою, «у своєму серці». Чи варто візуалізувати цілі і робити настінну картину з них? Візуалізувати, тобто уявляти собі себе посеред своєї цілі, так наче ви вже її досягнули, безперечно, варто. Це справді дає людині натхнення і мотивацію, а отже, – пришвидшує її досягнення. Можна навіть справді скласти картину, щоб повісити на видному місці. Тільки зверніть увагу, що досягає не та людина, яка малює гарні образи у своїй уяві, бо це лише один із засобів, а та, яка реально діє, знаючи, чого вона насправді хоче. Картина припаде пилюкою, а дія дасть вам результат. Не підміняйте поняття бездіяльності візуалізацією. Вона добра лише тоді, коли не відволікає вас від реальної щоденної роботи над собою.

Як правильно писати ціль – в минулому чи майбутньому часі? Є думки, що міркувати про цілі треба так, наче ви вже їх досягнули, наприклад «я мільйонер», щоб вже викликати відповідні відчуття, а отже, наче наближати цю ціль. Втім, якщо зловживати таким підходом, то ми просто-напросто обманюватимемо себе. І демотивуватимемо себе на глибинному рівні, бо ж, розуміючи, що так не є, змушуємо себе стверджувати протилежне. Тож краще все-таки казати

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

собі «я досягну …», аніж «я досягнув …», але заодно визначати конкретний час, у якому це відбудеться. Не обманюйте свій мозок! Чи обов’язково записувати свої цілі? Моя відповідь однозначна – так! Виписана ціль має зовсім іншу силу і закликає до дії набагато переконливіше. Це своєрідна клятва, яку ми беремо самі перед собою. Коли мені було шість чи сім років, я подумав, чого я хочу в цьому житті досягти. Ясна річ, це було далеко від якого-небудь шаблону постановки цілі, але це був чітко заданий напрям. Я досі пам’ятаю, як писав олівцем на листочку в клітинку; як потім мучив свій палець, поки не проколов його, щоб капнути на папірчик крапельку крові, і, зробивши отвори у складеному вчетверо аркушику, перев’язав його ниточками на вузлик, щоб надійно заховати.

До речі, у несподіваний спосіб я досі дотримуюся саме того, що дитячою рукою написано на тому листочку, йду за тим напрямом, який несвідомо визначив собі у дитинстві. І я точно знаю – все те, що ми пишемо на папері, незалежно від нашого віку, якоїсь миті стає провідником, котрий веде і сприяє нам. Головне пам’ятайте: все, що не написане, не існує! Чому важливо виписувати цілі саме на папері, а не робити це через які-небудь комп’ютерні засоби? Я вірю у силу власноруч написаного. Подивіться на текст, що надрукований на комп’ютері. Хто його створив? Навіть якщо його набирали ми, то все одно жодних душевних поривів він не викликає. Натомість, глянувши на написаний своєю рукою текст, ми відчуваємо спорідненість і близькість до того напису. А

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

отже, і стаємо готові докладати більше зусиль і швидше отримувати результат. Я зовсім не противник сучасних тенденцій, проте знаю, що дуже часто людина без потреби більше переймається тим, щоб ціль була виписана гарним шрифтом, замість того, щоб зосередитися на пошуку їх у своєму серці. Рекомендую також виписувати важливі цілі (наприклад, на рік) лівою рукою (якщо ви правша), або кольоровим фломастером, – так вони закарбовуватимуться ще більше. А якої цілі досягає колектив, наприклад, якийсь робочий відділ? Цілі керівника? Корпоративні, групові чи суспільні цілі задає той, у кого ціль найбільша і хто готовий зайти у своїх діях найдальше. Наче у геометрії – можна спроектувати всі вектори (цілі різних людей) на найбільший вектор (ціль однієї людини) і порахувати, чи вистарчить у неї сил реалізовувати свою ідею. Звісно, в колективі рідко коли всі цілі ідуть супроти нас, часто інші люди теж у цьому нам помагають. Інші члени колективу необов’язково досягають цілей саме керівника, інколи всі вони можуть, навіть підсвідомо, досягати цілей секретарки чи якогось менеджера. Таке буває рідко, але таки буває. Отже, чия ціль найбільша, під ту і підлаштовується колектив: автомобіль, якому найбільше треба, першим проїжджає дорогу зі світлофором; людина, якій найбільше болить зуб, першою проходить у черзі до дантиста, той, хто готовий іти до кінця, легко підминає під себе всіх, хто сумнівається.

Що робити, якщо я не можу визначити свою ціль? По-перше, не поспішайте: ціль – це не те, що робиться швидко, наче канапка з ковбасою, а те, що потрібно готувати місяцями, а то й роками – такий собі добрий голландський сир. Наберіться терпіння: частіше дивіться на себе у дзеркало і запитуйте – а чого я на-

Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ

справді хочу? Без очікувань на швидку відповідь і без самобичування у випадку, коли така відповідь не приходить. По-друге, можливо, вам чуже лише саме слово «ціль»? То замініть його на «мрію» чи «бажання». Часто навіть така семантика допомагає. На одному курсі учасниця, яка, маючи на свій вік досить непогані здобутки, казала, що ніяк не може зрозуміти, що таке цілі і як їх ставити. – А як ви досягли того, що досягли? – спитав я її. – Ну як, досягла? Прийняла собі це як завдання до виконання і взялась до роботи! – відповіла вона. – Тоді визначте собі завдання на тридцять років і досягайте його! – порекомендував я На іншому курсі був учасник, який мав схожу проблему. Досягнувши у свої сорок років певного рівня, він чомусь зневірився і не знав, що робити далі. – Ніколи не думав про цілі і тепер не знаю, як їх ставити, – бідкався він. Коли я розповів попередню історію, він все одно не надто надихнувся. – Але ж ви все-таки якось досягли того, що маєте свій будинок, дві машини, свою фірму? – Так, досягнув... Ну, дружина дала мені завдання щодо власного будинку, от я і розпочав свій бізнес і заробив на нього. Те саме з авто. – То, може, вам не треба ставити собі цілі, а достатньо попросити у дружини нове завдання? – зметикував я.

Не всі мислять категоріями цілей, – у кожного з нас свої визначення тих чи інших понять, втім, не має значення, як ми їх назвемо. Слон залишиться слоном, навіть коли його назвати верблюдом. Іноді справді потрібно, щоб хтось визначив нам завдання. Хоча ознакою цілі насамперед є те, що ми самі визначаємо її як частину себе.

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Підсумуємо: основною проблемою, яка не дає змоги розвиватися людям, є відсутність цілі. Ніщо так не дезорієнтує особистість, як незнання відповіді на питання «Чого ти хочеш?». А Життя ставить нам його настільки часто, що без глобальних відповідей, людина просто-напросто губиться у лабіринтах і збивається на манівці, відволікаючись від основного! Ставте цілі – це буде половиною пройденого шляху до ваших досягнень!

Розділ 4.

ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЦІЛЬ НА СПРАВЖНІСТЬ АБО КАВЕРЗНІ ПИТАННЯ, ЯКІ КРАЩЕ ПОСТАВИТИ ЯКНАЙШВИДШЕ? 93

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Ліна Костенко – Скажи куди мені йти? – спитала Аліса. – Це залежить куди ти хочеш прийти? – відповів кіт – Не знаю… – Тоді тобі байдуже, куди йти, – відповів Чеширський кіт. Люїс Керолл, «Аліса у Задзеркаллі» Tempus nemini. Час нікого не чекає.

У попередньому розділі ми вчились ставити цілі за певним шаблоном. І направду чудово, якщо, присвятивши цьому деякий час, таки зрозуміли і, що важливо, виписали собі напрямок на наступні п’ять, десять, а то й сорок чи п’ятдесят років. Однак цього мало – згодом свої цілі потрібно ще раз пересортувати, щоб відсікти все зайве. Можливо, для когось це стане дещо болісним процесом, навіть тривалішим, аніж сама постановка. Втім, направду дуже важливо не просто визначити ціль, а переконатись, що ця ціль – саме твоя! Тож як упевнитись, що ви не помилились і не витратите життя на досягнення не своєї цілі?

Розділ 5.

ЦІЛЬ ЯК ШЛЯХ АБО ПРО РЕЗУЛЬТАТИ І ПРОЦЕСИ

117

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Долі не обирають… Її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас. Василь Стус Навіть якщо Ви на вірному шляху, Вас задавлять, якщо Ви просто будете сидіти на дорозі. Віллям Роджерс Перші півжиття ти шукаєш Шлях, а потім Шлях знаходить тебе. Дзенська приказка

Щоб їсти сливки, сливове дерево треба було посадити двадцять років тому. Але ніколи не пізно зробити це ще сьогодні. Китайська приказка

ідкрию вам таємницю. – постановка цілей за шаблоном попереднього розділу – не панацея, тобто ще не панацея. Є чимало людей, які досягають своїх цілей і живуть «тут і зараз» радісно й щасливо, ані не плануючи, ані не перевіряючи їх. Маючи внутрішній поклик, вони просто роблять те, що мають робити, й отримують за це від Всесвіту все, що захочуть. Важко сказати, чи в таких випадках причиною є моделі батьків і відповідно виховання, чи якась карма, а чи просто особливий збіг чинників і обставин. Єдине, від чого я застерігаю: не спішіть вважати себе такою людиною! Їх не більше одного відсотка серед усіх, хто взагалі досягає якихось цілей. Так, справді існують люди, які можуть не думати про цілі, але

118

ПІСЛЯМОВА

147

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

озбавлене сенсу життя стає суцільною морокою, круговертю труднощів, проблем і непорозумінь. Життя з визначеною метою дає людині нескінченно великі можливості. В творенні людина проявляє себе і завдяки йому отримує всі потрібні ресурси для свого життя. Творець завжди має чимало переваг над Споживачем і однією з основних є та, що всі скарби він отримує зсередини і, відповідно, не є вразливо-залежним від того, що відбувається ззовні. Трохи дивно звучить: але наші цілі не мають бути цілями, а лише дорогами до них. Вони мають поєднувати у собі й якісну, і кількісну складову результату, бути водночас прийнятними і приємними впродовж усього періоду досягання. Ціль – це наче жінка (чоловік) свідомо, а в той же час на рівні почуттів, емоцій вибрана/ий на все життя! Так, зі своєю Ціллю чи Призначенням теж треба одружитись! Можливо, варто деякий час пожити з нею у цивільному шлюбі, але не вагатись надто довго. Бо якщо ціль вас не годує, не мотивує і не надихає, то й не підходитиме вам на все життя. З іншого боку, треба спитати у себе: «Що я щодня роблю для того, щоб вона мене годувала, мотивувала і надихала?». Можливо, причина саме у нашому небажанні чи неготовності докласти достатньо часу і зусиль, аби освоїти чи навіть приборкати свою Ціль? Варто пам’ятати, що Ціль чи Призначення – це не те, про що потрібно думати кожні п’ять хвилин, бо тоді нам не залишиться часу Діяти. Та важливо робити це регулярно. І тоді наші нечасті, але періодичні думки будуть однозначно тим важливим підґрунтям, на якому зростатимуть солодкі і соковиті плоди успіхів та досягнень. Це своєрідне самопрограмування: наче ми закладаємо і вмонтовуємо

148

Післямова

глибоко у підсвідомість певну програму з відповідними завданнями і, надалі довіривши себе Всесвіту, займаємось служінням, у якнайкращий спосіб, на який тільки здатні. Довіртесь! Всесвіт має глобальний план щодо Вас! Таке ставлення позбавляє багатьох сумнівів, зайвих страхів, необґрунтованої тривожності і, водночас, посилює інтуїцію і притягує потрібних людей і ситуації у наше життя. А ще варто пам’ятати, що яблуня плодоносить аж на третій рік, тому її краще посадити просто зараз. Не треба відтягувати час, коли доведеться віч-на-віч зустрітися зі своїм майбутнім. Що швидше ми задумаємось про те, чого насправді хочемо, то швидше й отримаємо бажане. За однієї умови – не варто тішити себе швидкістю, адже визначення цілі – це не стрімкий процес купівлі ковбаси у крамниці чи відповіді на питання, скільки буде два плюс два, це тривалий процес роботи над собою, зрештою, це і є саме Життя. І якщо ми не готові зробити бодай маленький крок до досягнення своєї цілі вже сьогодні, то, найімовірніше, і ціль насправді нашою не є. До того ж досить саме маленьких кроків протягом тривалого періоду часу – і це набагато краще за один великий крок без підготовки, бо дрібні кроки формують у нас корисну звичку, а робота «за один захід» – це бравада, надувна кулька, роздута до розмірів слона, бульбашка гордощів і пихи, прогрес, який розслабляє, котрому ще потрібен деякий час, щоб утвердитися, після якого людина наче і готова брати відповідальність, але насправді не готова йти до кінця. Не депресуйте і не переживайте! Просто робіть! Це насправді секрет будь-якого досягнення! Ніхто за вас не пройде ваш шлях і не зробить вас успішними чи щасливими. Пам’ятайте, що мрії здійснюються. А щоб цей процес нікому не зашкодив, потрібно добре і своєчасно про них подумати. І навіть подумати перед тим, як подумати. Адже для непідготовленої людини вміння задумувати бажання з тим, щоб вони одразу здійснювалися, – це наче водія по-

149

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

чатківця випустити на автомагістраль зі швидкістю понад 130 км/год. Життя – це направду велетенський період часу, навіть один рік – це чимало: хтось може закохатися, одружитися і народити дитину чи відкрити власну справу і заробити на ній мільйони. І щодня можна переживати стільки емоцій, яких дехто не має і за ціле життя. Але для цього потрібно усвідомлювати кожну свою мить. Прийняти своє призначення, сформувати свою велику і творчу ціль, постійно про неї пам’ятати і в умовах сумніву перепитувати: чи, бува, не занадто ви сфокусувались на засобі і чи не втратили через це нитку своєї мети? Віддавайте свої малі приємні мрії на поталу одній великій меті, але заодно пам’ятайте, що Ціль – це не лише Місце, до якого потрібно добратися, але і Шлях, котрий потрібно пройти. СТВОРЮЙТЕ! Щоденно створюйте якнайбільше! Почніть створювати вже зараз – саме сьогодні для цього найкращий час!

150

ЗМІС Т ПЕРЕДМОВА 3 Розділ 1. ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОМОВЛЯТИСЯ З СОБОЮ 11 Розділ 2. ХТО ПРИЗНАЧАЄ НАМ НАШЕ ПРИЗНАЧЕННЯ? 31 Розділ 3. ПОЦІЛИТИ В ЯБЛУЧКО АБО ЯК ВИЗНАЧИТИ СВОЮ МЕТУ 55 Розділ 4. ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЦІЛЬ НА СПРАВЖНІСТЬ АБО КАВЕРЗНІ ПИТАННЯ, ЯКІ КРАЩЕ ПОСТАВИТИ ЯКНАЙШВИДШЕ? 93 Розділ 5. ЦІЛЬ ЯК ШЛЯХ АБО ПРО РЕЗУЛЬТАТИІ ПРОЦЕСИ 117 ПІСЛЯМОВА 147

Час, який ми не вкладаємо у свій розвиток, ми вкладаємо у свою деградацію. Тайм-менеджмент – це не «сухе» раціональне планування, а повноцінна система життя у власне задоволення.

Школа розвитку SPE запрошує Вас взяти участь у системному курсі

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОСЯГАТИ БІЛЬШОГО! Реалізуйте свої мрії, насолоджуйтесь своїм часом!

Ціль курсу: навчитись використовувати свій час для себе і встигати досягати більше, при цьому поєднуючи професійне і особисте життя, поставивши власні довгострокові цілі. Після проходження курсу Ви: - поставите власні довгострокові цілі - навчитеся ефективно виконувати багато робіт паралельно - зрозумієте різницю між поняттями «бути вчасним» і «багато досягати» - оволодієте своїм часом і позбудетесь багато «крадіїв часу» - навчитесь мистецтву планування і досягнення своїх цілей - освоїте принципи формування особистого робочого графіку - навчитесь досягати більше ніж інші - зрозумієте свої власні установки до поняття «Час» - зможете знаходити більше часу на себе і для своєї сім`ї Автор і ведучий курсу: Кушнір Роман Олегович, керівник і засновник Школи розвитку SPE

Не відкладайте на завтра: найкращий час діяти – саме зараз! «Потім» - не буде! Те що не встигли зробити сьогодні – вже не Ваше! Для участі у курсі зголошуйтесь на сайті

www.spe.org.ua

Готуються до друку:

Книга про техніки і інструменти тайм-менеджменту