Дій ! другі 100 000 кроків до успіху by Roman_Kushnir

Роман Кушнір

Д другі ій!

100 000 кроків до успіху

«Коло»

Дрогобич, 2014

ББК 88.37 УДК 159.923.2 К 96

К 96

Кушнір Р. Дій! Другі 100 000 кроків до успіху / Роман Кушнір. – Дрогобич : Коло, 2014. – 208 с.

ISBN 978-617-642-153-5 Книга “Дій!” – друга з трилогії “Створюй! Дій! Досягай!” вона покликана забезпечити читача усіма необхідними інструментами тайм-менеджменту для швидшого і легшого досягнення власних цілей. І, що важливо, зачіпає набагато ширше коло питань, аніж лише пов’язаних з управління часом, а загалом більшість того, що формує спосіб мислення успішної і щасливої людини. Призначена для всіх, хто прагне постійного особистісного зростання і хоче змінити світ на краще, починаючи з себе. ISBN 978-617-642-153-5 ББК 88.37 УДК 159.923.2  Роман Кушнір, текст, 2014

ПЕРЕДМОВА

Роман Кушнір ДІЙ!

На курсах я кажу: є одне слово, від якого цілком і повністю залежить те, як ми живемо! Саме воно є визначальним фактором у тому, досягне чогось людина у своєму житті чи ні. Це слово складається з трьох букв. Останньою буквою є «й». Ні, це не те, про що ви подумали, і не слово «Дай!», як сказала учасниця одного тренінгу, хоча, погодьтесь, звучить непогано. Це слово «Дій!». Саме через дії у людини все проявляється . Не завдяки думкам людина стає кращою, а завдяки діям. І, звісно, треба подумати перед тим, як зробити, бо «сім раз відміряй, а один відріж». Але якщо вимірювати ножиці і десяток разів приглядатися, з якого боку до них взятися, то, звісно, а так робить чимало людей, здобутків ми не отримаємо. Дія – це саме та найменша неподільна одиниця, яка є цеглинкою у загальній піраміді цілей, де на вершині є Глобальний сенс – щось таке, що об’єднує всіх живих істот у Всесвіті, і що, цілком можливо, ми ще не розуміємо до кінця. На сходинці нижче розташувався Індивідуальний сенс – наше призначення, особиста причина життя людини, її покликання. Далі – Цінності, тобто те, у що людина вірить і що формує її особистість, те, без чого «я не я». Наступні у черзі – Бажання – те, що для нас важливе, і те, що приносить нам приємність та щастя. Далі ітимуть: Цілі – сформульовані і виписані бажання людини, відповіді на питання «Що?» і «Для чого?». На нижчому рівні розмістився План – певна черговість досягнення цілей. І після нього, нарешті, – найменша неподільна одиниця, «істина в останній інстанції» її величності – Дії, без якої всі розумні слова залишаться лише порожнім звуком, а мрії – повітряними замками.

Передмова

Часто, коли бачу людей, які б’ють байдики, мені так хочеться сказати їм: «Люди! Робіть щось! Ви ж такі класні і талановиті! Стільки всього можете зробити! Використовуйте свої шанси! Почніть діяти!». Бо немає іншого шансу, як змінити себе і світ навколо на краще, як не почати щось робити! Хоча зазвичай це не має сенсу, бо діє тільки той, хто відчуває внутрішню потребу в дії, а не той, кого хтось мотивує ззовні. У світі є дві умовні категорії людей: перші ніколи не мають часу «на все», зокрема, навіть на те, щоб прожити своє життя, а інші, яких меншість, завжди всюди встигають, хоча наче все роблять неквапно. Мабуть, краще бути серед тих других! Те саме стосується людей, які все життя хочуть щось робити (побувати у Парижі, змінити роботу, написати книгу, зайнятись спортом тощо ), і тих, хто хочуть і роблять те, що хочуть. Оті останні отримують від життя все, а ті «що тільки хочуть» – забирають собі все те, що залишилось після «останніх». Чітко визначіться у своєму житті, з ким ви? Свого часу, маючи перед собою дві таких реальності, я вирішив бути серед тих, хто все робить злагоджено, наперед, системно. Мені не довелося жодного разу шкодувати про свій вибір. Це тривалий шлях, однак його таки потрібно пройти. Заради якої-небудь вищої мети, довершеного служіння, виконання свого покликання. Так! Ефективними треба ставати лише для того, щоб служити краще, а зовсім не для того, щоб можна було «зробити все, що треба, і потім нічого не робити». Життя – це неподільний процес – ми можемо його лиш умовно класифікувати і структурувати. Тож не думайте, що багатство – це коли «я зможу нічого не робити», бо насправді це відповідає визначенню смерті. Втім, метафорично це і є своєрідний стан живого мерця. Що бідніша духовно людина, то частіше вона думає, що саме байдикування і вічна бездіяльність є проявом успіху, але це не так. Чи то на відпочинку, чи то у спілкуванні незрозуміло з чим, може, з іншими? постійно думайте, як зайняти себе, орієнтуючись

Роман Кушнір ДІЙ!

на власні цілі. Дія у своєму чистому первозданному вигляді – ось що насправді має вас цікавити. Без нашарувань думок. Дія, у якій ми розчиняємось, у якій знаходимо себе, у якій не рахуємо час, бо знаємо, що все почнемо і закінчимо вчасно. Дія плавна і регулярна, така, яка може тривати вічно. Для того, щоб чогось досягти, потрібно щось створювати, наполегливо працювати і знову і знову пробувати те, що раніше не вдавалось. Розглянуте в книзі – це зовсім не «фокуси» і не «фішки», це інструменти, які можна відточити, лише займаючись довготерміновою і системною роботою над собою. Думайте про еволюцію, а не про прогрес. Бо будь-що, аби швидко змінитися, має спершу тривалий шлях еволюціонувати. Будь-яка революція потребує довгого еволюційного засвоєння, інакше її здобутки не приживуться. Не варто думати, що якщо ви декілька днів прожили сповнене сенсу життя, то так буде завжди. Завтра треба буде той результат знову підтвердити. Всі досягнення мають цінність тільки на вчора. Тож не варто особливо радіти таким швидким здобуткам, які, здавалось, будуть з нами до кінця життя. Краще шукати способу повільних, але постійних змін. Бажання зробити все за один захід – це наче прийти на свято і все з’їсти за раз – потім болітиме шлунок. Тож краще все робити потрохи: на сьогоднішньому бенкеті я з’їм тільки шматок цього штрудля зі шпинатом, але насолоджусь ним сповна і вип’ю один лише келих напою, але до дна. Що можна потрактувати: побуду годину зі своєю дитиною, але думками тільки з нею, виконаю роботу, але правильно, так, як належить, повністю проживаючи кожну мить її виконання. Саме такою і має бути робота над собою. Глибинною. Невпинною. Дієвою. Чого всім нам на щодень і бажаю!

Розділ 1.

ШЕРШЕ ЛЯ ЧАС АБО КОЕФІЦІЄНТИ ПРОГРЕСУ ОСОБИСТОСТІ

Роман Кушнір ДІЙ!

Швидко це повільно але постійно. Китайська приказка Життя це мистецтво малих кроків. Антуан де сент Екзюпері

Tempori parce Бережіть час

оли мене питають, чи маю я час, відповідаю: «Так, маю – 24 години у добі». Іноді додаю: «Але цій справі зараз можу вділити п’ять (три, сім, чотирнадцять тощо) хвилин». Чи замислювалися ви колись над тим, скільки часу насправді належить вам? Чи розумієте, що ні в кого немає його ані більше, ані менше, і проблема лише у тому, як ми його використовуємо. В успішної людини завжди є час, щоправда, тільки на свої цілі. А людина, яка стала на стежку відсутності часу, рідко коли з неї сходить. Зазвичай вона вічно скаржитьсяиметься на хронічне невстигання. Це такий спосіб мислення, який стає звичкою, бо доки людина не прийме факт, що є 24 години у добі, доти вона або метушливо гаятиме час, або холоднокровно його вбиватиме. «Стільки всього хочеться досягнути!» – «Досягай!». «Стільки справ встигнути зробити!» – «Роби!». «Звідки взяти час на свої цілі?» – «Почни працювати над ними просто зараз!». «Так хочеться, щоб у добі було більше годин…» – «Це нонсенс, не витрачай енергію на такі безглузді думки. Дій!». «Ех, якби я тільки міг встигнути те все досягнути…» – «Встигнеш все, що захочеш, але для того берись до роботи просто зараз». «В мене так багато планів на день!» – «Мистецтво управління собою в часі полягає в тому, що ви берете на себе рівно стільки, скільки можете

Розділ 2.

ІНІЦІАТИВА, ЯКА КАРАЄТЬСЯ НОВИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ АБО ПРО АКТИВНІСТЬ І ПРОАКТИВНІСТЬ 39

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

Хто пасивно чекає, врешті-решт отримає очікуване, але тільки те, що залишилось після тих, хто енергійно діяв. Авраам Лінкольн Хто скупо сіє, той скупо жатиме. Новий заповіт, 2 кор. 9:6 Неможливо побачити цілого неба крізь бамбукову трубку. Японська приказка

Nulla dies sine linea Жодного дня без рисочки

иття – це школа, а ми всі – учні, проблеми – це задачі, завдання і контрольні. Звісно, я не знаю, які у вас спогади про свою школу: можливо, маєте позитивні враження, можливо, суцільний негатив, про який навіть згадувати не хочеться. Та зараз спробуйте уявити не так свою середню загальноосвітню школу номер 6, 23 чи 95 у якій ви колись вчилися, а якусь іншу, можливо, навіть трохи ідеалізовану, де учні мають усі умови для навчання. Школу, у якій за сумлінно вивчені уроки ставлять відповідні оцінки і у якій навіть двієчника намагаються навчити будь-якою ціною; у якій найчесніші вчителі і найсучасніші комп’ютери, підручники, спортзали, приміщення й у якій однокласники теж охоче готові допомогти краще засвоїти пройдений матеріал. Учневі потрібно тільки вчитися, для нього створено ідеальні умови. Але учень залишається учнем і замість того, щоб скористатися можливістю такого навчання, він шукає відмовки, пояснення і причини в інших. Саме такою Школою і є наш Всесвіт, а ми – якраз такі учні.

Розділ 2. ІНІЦІАТИВА, ЯКА КАРАЄТЬСЯ НОВИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Із музикою проблеми, бо «слон на вухо наступив»; хімію вчителька погано пояснює, із фізики чергова двійка, бо маю «нематематичний» склад розуму; з географією труднощі через сусіда по парті, який постійно відволікає; а на фізкультурі поставили нереальні нормативи, зрештою, так само, як і з літератури задали дуже багато прочитати; англійська тяжко дається, бо то просто важка мова, ну а з математикою проблеми, бо математичка надто сувора, з геометрії постійні перездачі, бо то у всіх так, а батьків часто викликають до школи, бо ж треба якось привертати до себе увагу і самостверджуватись… Скільки відмовок, пояснень, причин у інших, забаганок, вимог до оточення, провин за минуле і жодної відповідальності за власне життя, чи то пак навчання. Двієчників немає! Є лише ті, хто вперто не хоче вчити уроки, зсилаючись чи то на відсутність світла увечері вдома, чи то на нездібність до цього предмету. Причина – де завгодно, тільки не в мені. І тому Життя через учителів дає нам знову одні і ті самі завдання: мовляв, ну скільки можна, вивчи вже їх нарешті, а учень і далі вперто ігнорує заклик і робить своє, скаржачись на непосильні завдання, суворих вчителів, незручні умови, дошкульних однокласників і на півсвіту. Урок. Учитель запитує щось з домашнього завдання. Поки відмінник невтомно тягне руку, двієчника не покидає нав’язлива думка: «Тільки б не я, тільки б не мене», він сутулиться і знічується за партою, відводить погляд, ховається за спиною кремезного сусіда…. «Іваненко, до дошки!» – сталевим голосом викликає його вчителька. У двієчника всередині все похололо: «Ну от, знову! Ну чому я???» – з розпачем розмірковує перед тим, як підвестися і сказати, що не готовий на сьогодні, запевнити, що підготується на завтра і вислухати безкінечну тираду про себе перед цілим класом, щоб … пройти все це замкнуте коло завтра. А наприкінці чверті ще буде контрольна, до якої, ясна річ, підготуватися не буде коли, звісно, двійку

Роман Кушнір СТВОРЮЙ!

на ній можна було б виправити на семестровій, але як? Причина ж не в тобі, а в поганій школі. Ну і в кінці року ще теж буде шанс, та якщо немає звички вчитися, то звідки вона візьметься перед самим іспитом? Може, той бідолаха і напише щось абияк, може, йому навіть пощастить перейти у старший клас, але основних вмінь і навиків він так і не матиме, тож все повторюватиметься з року в рік. Не казатиму, що стається з тими, кого не переводять до наступного класу, та їм не позаздриш: постійно протираючи штани на одному місці, вони так і не пізнають справжньої радості навчального процесу. Хочемо ми того чи ні, а всі ми – учні. Тільки дехто сумлінно «вчиться» й має гарні взаємини з іншими, чудових дітей, фінансове благополуччя, міцне здоров’я, авторитет серед довколишніх, реалізацію своїх мрій і планів; дехто отримує четвірки – часом краще, часом гірше даючи собі раду з завданнями, а дехто – у постійних невдачах, наче Бровко у реп’яхах, зі стабільними проблемами з близькими, скаргами на погане самопочуття і здоров’я загалом, матеріальними труднощами, неможливістю реалізувати себе у житті. Школа ж – ідеальна, педагоги вчать якнайкраще, матеріали у нашому доступі – щонайліпші, клас і учні – ті самі, от тільки ми чомусь не хочемо вчитись. А все починається з того уроку, на якому вчителька викликає до дошки, і, поки двієчник думає «Тільки б не я», відмінник тягне руку, радіючи новому виклику, знаючи, що кожна така ситуація – це лише Шанс, Можливість. Тішачись несподіваній контрольній, якої боїться двієчник, намагаючись уникнути відповідальності, відмінник чекає її з нетерпінням, бо він готовий постійно. Там, де одна людина подумки вигукне: «Yes! Мене зараз викликатимуть до дошки!», друга заломлюватиме руки з розпачу: «О, Боже!!! Чому знову я?!». А Життя у вигляді

Розділ 3.

НАВВИПЕРЕДКИ З ЧАСОМ АБО ЧОМУ ТАКИМИ ВАЖЛИВИМИ Є ПАРАЛЕЛЬНІ ПРОЦЕСИ?

Роман Кушнір ДІЙ!

Можна смерть лиш смертю здолати, Тільки в тім таємниця буття. І зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдавчому житі — Життя. Євген Маланюк Звичайна людина турбується про те, як вбити час, талановита намагається його використати. Артур Шопенгауер Carpe diem! Лови момент!

У попередньому розділі ми вже з’ясували, що часу у всіх порівну і що його ніколи не буде більше. Це перша правда у саморозумінні, бо доки людина живе в ілюзії, що вона на щось (на спорт, на іноземні мови чи стратегію) або на когось (на дітей чи на кохану людину) колись (з понеділка, на вихідних, у відпустці тощо) матиме більше часу, доти вона зводить свій будинок Життя на вкрай ненадійному фундаменті, ризикуючи в одну мить втратити все набудоване. Однак існують певні підходи, які дозволяють досягати більшого порівняно з іншими людьми за той самий проміжок часу. І всіх їх найдоцільніше об’єднати під загальною назвою: ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕСІВ Коли мене запитують, у чому секрет моїх досягнень і як я встигаю стільки всього, то я відповідаю: «Усе це дуже просто: я ніколи не зав’язую шнурівки на черевиках удома, а завжди роблю це у ліфті». Ясна річ, звичайною реакцією на мої слова є здивування. Тоді я пояснюю: «Як прави-

Розділ 4.

СИСТЕМА ЗАХИСТУ ВЛАСНОГО ЧАСУ АБО ЯК БОРОТИСЬ З ХРОНОФАГАМИ?

Роман Кушнір ДІЙ!

Не час минає, а минаєм ми! Ліна Костенко Наш головний недолік полягає в тому, що ми більш схильні обговорювати справи, аніж робити їх. Джавахарлал Неру Час не любить коли його вбивають. Люїс Керрол Omnia fert aetas Час забирає все Вергілій

Ясна річ, добре, коли людина може займатись багатьма справами водночас і бути ефективною, тобто вкладати свій час у те, що потрібно, але дуже часто перед тим, як мати час на важливе, варто звільнити його від зайвого. Тож рекомендую змиритися з думкою, що свій час треба буде постійно відстоювати, так само, як і поріг рідної домівки чи кордон Батьківщини. І завжди буде хтось, хто захоче у брудних валянках його переступити і вторгнутися на нашу територію. Так, свій час завжди потрібно буде захищати. Й до цього варто бути постійно готовим! Зрештою, час – єдине, що у нас є. Ніколи не нарікайте на людей чи обставини, адже причина лише у нас. І якщо хтось вторгається у наш простір, то це лише тому, що ми отой простір неналежно захищали. Відповідно, щоб добре розвивати економіку, спершу країна має встановити систему протиповітряної оборони (ППО). У системі особистого тайм-менеджменту цим ППО має стати ваша велика і життєствердна ціль. Безглуздо боротись проти чогось – така боротьба виснажує і, в найкращому випадку, стає Пірровою перемогою, або, як каже народна приказка, «за що боровся – на те і напоровся». Якщо вже боротись, то за щось! І саме ціль,

Розділ 4. СИСТЕМА ЗАХИСТУ ВЛАСНОГО ЧАСУ

про яку ми говорили у книзі «Створюй!», є найкращою відповіддю на питання «заради чого боротись?». Без неї боротьба стане рутинним безсенсовим існуванням. Ще раз уточню: будь-хто має щось таке, що є для нього крадієм часу: для одного – це соціальні мережі, для іншого – балакучий співробітник, а ще для іншого – постійні очікування. Тож позбутися тих хронофагів (грец. chronos – час і fagos – вбивця, пожирач) раз і на зовсім майже неможливо. Життя – це динамічна система: на зміну одним людям і обставинам приходять інші, зрештою, і сама Земля разом із цілою галактикою крутиться і летить у якусь чорну діру. Однак відпрацьовувати сучасні способи захисту і відточувати власні навики просто-таки необхідно. Справді краще мати розгалужений комплекс інструментів профілактики, а не метушливо намагатися «гасити пожежі» там, де вони виникають. Така система захисту має свої переваги, які людина може відчути чи не одразу: на роботі, коли хтось «звалює» на неї позапланову роботу, вдома перед телевізором, спілкуючись у під’їзді з конфліктною сусідкою чи просто намагаючись нічого не робити і виправдовуючи себе «настроєм». З такою системою захисту власного часу ми можемо одразу ж відмовлятися від непотрібних нам ситуацій, людей, емоцій, подій або й навіть глобальних сценаріїв життя. Людина живе наче під куполом, який захищає її від проблем і труднощів. Можливо, комусь ці слова видаються казкою, втім, цілком реально жити без нічого зайвого, та можливо це лише тоді, коли ми направду знаємо, що нам потрібно. Як працюють хронофаги? От сидите ви собі на роботі перед комп’ютером з якоюсь важливою, проте не терміновою роботою, і думаєте собі: «Може, я цього сьогодні я не робитиму?…». І якраз у цю мить телефонує клієнт і терміново просить щось зробити «на вчора»! Вже тепер точно на стратегічну роботу немає часу. Або, наприклад, не хочете кудись іти, скажімо на якусь зустріч, але ж треба …., і

Роман Кушнір ДІЙ!

тут випадково ламається комп’ютер, мобільний чи якийсь інший прилад і його терміново треба ремонтувати! Тепер вже точно на зустріч можна не йти, бо ж є важливіша справа. Чи, припустімо, замислились ви про те, що, може, таки варто вам зараз піти до спортзалу, але вагаєтесь, зволікаєте з кінцевим рішенням, а тут раптом якийсь знайомий, якого давно не чути було, «намалювався» своїм дзвінком – от тепер точно до спортзалу не дійти. Чи, скажімо, дуже хочете, щоб в сім`ї була злагода і любов, та кохана людина знову не винесла сміття, і конфлікт «розгорівся сам собою». Знайомо? – Тоді пам’ятайте: Всі описані вище випадки трапляються у житті людини лише тому і тільки тоді, КОЛИ В НЕЇ НА НИХ Є ЧАС! Так працює наша підсвідомість: все, що неминуче, має бути зроблено, те, в чому ми ані на секунду не сумніваємося і у що віримо – буде зроблено – та не більше! І весь час, який залишиться, піде на обслуговування «пожирачів». Відсутність цілей притягує складних людей, форс-мажори, хронофаги, негативні емоції й нагальні проблеми. І єдиним способом побороти хронофаги є віднайти свою велику, варту життя, ціль! Утім, навіть маючи ціль, варто знати типові хронофаги, щоби було простіше виявляти і позбуватись їх. Це як у боротьбі з тарганами – спершу треба прочитати про те, яких вони бувають видів, і дослідити їхні слабкі місця. А потім вже знищувати. Тож зараз пропоную приділити час тому, щоб деталізувати основних пожирачів нашого часу. Отже, на першому місці нашого хіт-параду хронофагів: 1. Дії без цілі. Кожного разу, коли ми робимо щось, не подумавши заздалегідь над питанням «Для чого?» – ми вбиваємо свій

Розділ 4. СИСТЕМА ЗАХИСТУ ВЛАСНОГО ЧАСУ

час. Це направду найпоширеніший хронофаг, утім, і чи не найнепомітніший. Скажімо, навіщо себе питати: «Для чого я зараз п`ю цей чай?» або, наприклад, «Для чого мені відповідати на дзвінки службового телефону?», «Для чого я йду в крамницю?», «Для чого маю розповідати коханій людині, як пройшов день?», це ж і так очевидно, хіба ні? Якщо дивитись на все поверхнево – то таки справді ніби все зрозуміло: чай ми п’ємо для того, щоб напитись чаю, а телефонну слухавку піднімаю, щоб взнати, хто і чого дзвонить. Та пам’ятаючи, що мета є завжди за межею засобу, можемо помітити, що не все так просто. Спробуймо описати декілька реальних причин, чому людина, до прикладу, п’є чай. Отже, – щоб втамувати спрагу; – щоб погріти руки; – щоб спробувати новий сорт чаю; – щоб побути у колективі; – щоб згаяти час; – щоб прогріти горло; – щоб запити печиво; – щоб отримати дозволену перерву на роботі; – щоб добрати рідини до денної норми … Цей список можна продовжувати і продовжувати, але конкретизація на тому, для чого ми все-таки п’ємо той загадковий чудо-чай дасть змогу оптимізувати весь процес чаювання. Якщо ми хочемо втамувати спрагу і з’ясовується, що чаю немає, то ми можемо залпом випити склянку води і піти далі працювати; якщо для того, щоб погріти руки – то можемо вдягнути рукавиці без пальців і піти далі працювати; якщо спробувати новий сорт чаю – то нам необов’язково пити повну чашку – ми можемо лише зробити декілька ковтків і повернутись до звичної діяльності; а якщо для того, щоб побути у колективі – то нам можна і не пити чай, а просто побути з іншими… Розумію, що спочатку розмірковування над кожною своєю дією виглядає досить химерно. Хочу чаю, бо хочу чаю! – і все. Крапка.

Розділ 5.

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ НАШИХ РІШЕНЬ АБО ЧАС ОБИРАТИ

Роман Кушнір ДІЙ!

Існує тільки два способи прожити життя. Перший – так, наче чудес не існує. Другий – так, наче навколо одні лиш чудеса. Альберт Ейнштейн Більшість людей швидше залишаться із старими проблемами, аніж візьмуть на себе нові рішення. Джон Максвелл Пам’ять про те, що я скоро помру – найважливіший інструмент, який допомагає мені приймати складні рішення у своєму житті. Стів Джобс Jacta alea est Жереб кинуто

На заняттях я часто провокую своїх слухачів, кажучи: «Ваші думки нікому не потрібні. Життя не потребує ваших думок. Те, що, на вашу думку, є важливим – насправді дурниця. Ваші думки ні на що не впливають і жодного значення для світу не мають». Потім роблю невелику паузу, насолоджуючись тишею у залі, і продовжую: «Зате ваші дії здатні змінити світ. Можуть зробити так, що він почне крутитися в інший бік. Вони впливають на все, що відбувається навколо, завдяки діям ви формуєте майбутнє цілого Всесвіту! Життя потребує дій, воно не може тривати без ваших рішень!». У такий спосіб мені дуже хочеться наголосити на тому, що в основі змін лежать наші дії, за які ми готові особисто нести відповідальність. Тобто не розмірковування: правильно чи неправильно, варто чи ні, а особистий вибір – я зроблю це рішення правильним!

124

Розділ 6.

ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ – НЕВАЖЛИВЕ МИСТЕЦТВО ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ

Роман Кушнір ДІЙ!

Безглуздо будувати плани на все життя, якщо ти не є господарем навіть завтрашнього дня. Сенека Мрії це плани на папері. Бенджамін Франклін Aurōra musis amica Аврора подруга муз

Чесно кажучи, не люблю тем планування у таймменеджменті. І зовсім не тому, що не хочу планувати, і не тому, що такі теми неважливі. Просто у структурі самого тайм-менеджменту значення планування зазвичай переоцінюють. Для багатьох тайм-менеджмент узагалі є аналогом планування, про що я часто чую на тренінгах. «Які ваші очікування від сьогоднішнього заняття з таймменеджменту?» – «Навчитись краще планувати свій час», «Хочу навчитись встигати більше, правильно все розплановуючи», «Навчитись дотримуватись власних планів, наприклад, не спізнюватись», – дуже часто чую я у відповідь. Як на мене, то це те саме, що плутати мистецтво досягати і мистецтво приходити вчасно. Друге – теж важливе, та не є ключовим у нашому житті. Запізнюйтесь, скільки душа забажає, якщо у вас є важливіші справи і вам так зручно, головне, щоб за свої 24 години ви встигали зробити якнайбільше фундаментального. Це зовсім не означає, що я закликаю до спізнень, – я сам люблю приходити вчасно, зазвичай без поспіху, але у домовлений час, – проте не переоцінюйте значення самого планування. Адже таймменеджмент – це не лише планування, це повноцінна сис-

150

Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ – НЕВАЖЛИВЕ МИСТЕЦТВО ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ

тема життя у власне задоволення і планування у ньому – всього лиш один із багатьох інструментів. Аби не спізнюватись, треба працювати не з планом, а з цілями; щоб правильно все розплановувати, спершу потрібно втілити у життя (чи хоча б паралельно втілювати) все те, що ми раніше обговорювали. Направду людина, яка створила собі щасливе життя і наповнила його сенсом, не завжди потребує планування. Натомість якщо глобальних цілей, призначення чи сенсу свого життя людина не знайшла, то і жодне окозамилювання щодо планування їй не допоможе, а надто коли його намагатиметься впровадити хтось ззовні – керівник, близька людина, тренер. Планування – це наче розташування меблів у кімнаті. Уявіть собі, що в приміщенні, в якому ви зараз перебуваєте, накидано все гамузом: столи, стільці, шафа, книги, одяг, килим – все в одній купі. Ясна річ, так жити нереально важко, втім, коли у такого будинку міцний фундамент (цілі), добрі стіни (взаємини) і сучасні вікна (середовище), то навести лад завжди можна. Проблеми треба розв’язати на глибшому рівні, аніж на тому, на якому вони сформувалися – наприклад, планування краще задавати пошуком глибшого сенсу у своєму житті. Звісно, коли у шафі весь одяг розкладений належним чином: футболки до футболок, светри до светрів, шуби до шуб, а шкарпетки до шкарпеток, то набагато простіше там щось знайти, і це добряче спрощує життя (але не це заповнює його сенсом!). Порядок у шафі, на робочому столі чи у своєму плануванні – звісно, чудово, бо це показник того, що думки в людини структуровані, і кожна має «свою полицю». Тож планувати таки варто навчитись – це зручно. Та судити про вміння людини бути ефективною з огляду на її вміння планувати час, чи, наприклад, приходити вчасно, – це наче судити про водійські навики за вмінням перемикати коробку передач. Це суто механічна дія, яка має

151

Роман Кушнір ДІЙ!

сенс тоді, коли ми знаємо, куди їдемо. Іноді (на коробкахавтоматах) без неї навіть можна обійтись, так само, як обходиться без планування людина, яка має стовідсоткову віру в те, що вона робить, знайшла себе у якомусь служінні та й просто відповідально проживає всі свої 24 години – тобто пам’ятає що це її життя і її вибір. З іншого боку, більшість машин обладнана якраз механічною коробкою передач, тож її таки варто освоїти, хоча, ще раз уточню, не треба робити з неї культу (не перетворювати засіб у ціль). Якщо хтось приходить до мене за порадою щодо того, як стати ефективнішим, то коли мова заходить за планування, і я з’ясовую, що людина вже понад 5–7 років займається ретельним плануванням – я наполегливо рекомендую на декілька місяців забути про всі щоденники та плани і пожити спонтанно. Хай як дивно, але саме це допоможе вийти людині на новий рівень ефективності. З іншого боку, якщо людина ті самі 5–7 років живе хаотично, то я прошу вже сьогодні запланувати своє завтра. Отак і зростає людина: роблячи те, чого раніше не робила, діючи у незвичний для себе спосіб, навчаючись і забуваючи те, що знає.

Ну от, наче про неважливість планування написав достатньо. Зрозумійте, я вважаю що планування є потрібним і наголошу, що сам звик планувати свій день, але переоцінювати його значення не варто. Втім, більшості таки потрібно допомогти навчитись правильно планувати життя. Зазвичай, якщо цілі людини сформульовані, то ефект від такого вчинку вона отримає дуже швидко. Отже, Правила й основи планування 1. Фіксуйте дату і час Складіть список своїх справ і подивіться, чи нема там, бува, зустрічей, чи яких-небудь інших справ, які можна було б чітко запланувати. Наприклад, ви призначаєте зустріч о 16:10 у середу; а одяг із хімчистки плануєте забрати у вівто-

152

Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ – НЕВАЖЛИВЕ МИСТЕЦТВО ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ

рок з 16:45 до 17:30. Зафіксувавши перші дати, ви маєте від чого відштовхуватись. Тобто дорогою до хімчистки можна ще заїхати до партнерів, які неподалік, аби погодити новий контракт на закупівлю канцтоварів, а також зайти у магазин у тому самому торговому центрі, щоб придбати подарунок для колеги з роботи. Зафіксувавши одну дату, ми, відштовхуючись від неї, можемо запланувати собі цілих півдня – до того ж на справи, які давно потребували нашої участі. У кожної людини є так званий голод за структурою (за Еріком Берном), тобто внутрішня потреба зробити так, щоб всі події довкола нас підпорядковувались певній послідовності. Ми хочемо знати, що за чим, аби зробити навколишній світ прогнозованим і підконтрольним собі. А фіксування дат і часу дає чудову можливість це зробити – задовольнити підсвідоме бажання, заодно поєднавши його з ростом ефективності. І неважливо, на якому щаблі ієрархічної драбини ви перебуваєте: працівник теж може першим призначати зустріч своєму керівникові, якщо його цілі у житті вагоміші, так само і продавець може першим фіксувати час зустрічі з покупцем, якщо те, що він пропонує, має справжню цінність, і окрім того, якщо він точно знає, чого хоче. Тож ніколи не дозволяйте собі дзвонити, аби домовитись про те, що ви ще задзвоните в кінці тижня для певності, коли можна буде знову зателефонувати, щоб домовитись про зустріч на початку наступного тижня. Це очевидна неповага до свого часу. І не кажіть мені, що «є такі люди…», «що не все від мене залежить…» і «що то не завжди так виходить …» Бо я знаю, що це лише відмовки, які маскують небажання змінюватись: команда грає так, як їй дозволяє грати суперник – якщо ви хочете, щоб ваш час поважали інші, то поважайте свій час першими, а також поважайте час інших людей – кажіть «ні», якщо ви знаєте, що співпраці не буде, а не зволікайте місяць, не знаючи, як правильно відмовити, або погоджуйтесь і одразу фіксуйте час.

153

Роман Кушнір ДІЙ!

Коли я домовляюсь з кимось про зустріч на місяць наперед, то намагаюсь заздалегідь погодити годину. Звісно, можна сказати: «невідомо, що буде завтра, тож краще домовитись орієнтовно, а за декілька днів ще зідзвонитись». Однак у якийсь момент я почав розуміти, що оті зідзвонювання через неготовність чітко домовитись на конкретну годину – це зайві витрати часу: якщо ви є пріоритетними для людини, то вона погодиться на ваш час, а якщо ні, то й зідзвонювання не допоможуть – треба збільшувати власну цінність для людини. Окрім того, так ви виховуєте себе і людей навколо в категоріях відповідальності і цінування свого часу. Ще раз повторю: хочете щоб інші почали цінувати ваш час – почніть самі з повагою ставитись до нього. Зрештою, в мене ця техніка працює ще й тому, що якщо з якоїсь причини людині не вдасться прийти на домовлену зустріч, погоджену тиждень тому, то наступного разу їй знову доведеться чекати, якщо й не тиждень, то хоча б кілька днів, тому що маю щільний графік тільки з важливими зустрічами, які не вважаю за потрібне «посувати» кудись. Хоча, звісно, все залежить ще й від пріоритетності.

«Дайте мені точку опори і я переверну світ», – казав Архімед. Так, фіксування дат може стати точкою опори, своєрідним стержнем, відштовхуючись від якого, можна впевнено робити нові звершення і підлаштовувати під себе час інших людей. У Всесвіту є правило: той, хто швидше зафіксував дату і час, під того підлаштовуватимуться всі інші. Тільки це не має бути прояв вищості чи демонстрація своєї важливості, а звичайне розуміння цінності свого часу і повага до нього, як, зрештою, і до часу інших людей. Згодом ви помічатимете неймовірні закономірності: плануватимете у своєму щоденнику зустріч з людиною, записуючи її без жодного попереднього погодження, а згодом

154

Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ – НЕВАЖЛИВЕ МИСТЕЦТВО ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ

та ж людина телефонуватиме вам і домовлятиметься на ту годину, на котру ви вже «їй призначили». Це я називаю глобальною всесвітньою системою планування. Повірте, вона існує, і ви одразу зможете нею користуватися як найкращим комп’ютерним органайзером. Жартома, але всерйоз: хто швидше встав, той штани вбрав. Хто швидше запланував, той і підлаштує під себе плани інших. Навіть там, де я налагоджую систему корпоративного тайм-менеджменту, рекомендую керівникові приймати план дій на тиждень першого, хто його подав без виправлень і застережень, as is («так як є»), другому змінювати не більше 50% завдань, а решті, якщо потрібно, навіть і всі 100%. Те саме стосується комп’ютерних органайзерів: хто перший позначив у системі свій план чи, наприклад, зайняв meeting room, – той і в дамках – має можливість вільно володіти своїм часом. Кожен наступний хоч-не-хоч уже підлаштовується під попередніх, а хто ще далі – майже не може маневрувати і йому залишається просто погодитись на те, що лишилось, а останнім залишається просто погодитись з тим, що залишилось. То на який найдовший період ви запланували зустрічі, завдання і справи? 2. Створюйте технологію процесу або систематизуйте свій день. Людині набагато простіше живеться, коли вона знає послідовність: що за чим буде відбуватися. Тож коли її день має певну технологічність або послідовність, то у такий спосіб вона заощаджує чимало часу у своєму житті, який би був згаяний на постійний сумнів і на вибір. Фактично, це те саме, про що ми говорили у попередньому пункті, тільки він стосувався одноразових, або несистемних завдань, а у цьому ми обговорюватимемо ті справи, які виконуємо щоденно. Отже, якщо ви щодня зустрічаєтесь із клієнтами, працюєте з базою даних, проводите телефонні розмови з партнерами з інших міст, то набагато краще буде робити все

155

Роман Кушнір ДІЙ!

156

це завжди (або зазвичай) у певний визначений період часу. Наприклад, від 8 до 10 години дня ви займаєтесь стратегічними бізнес-планами і проектами, від 10 до 11 – зустрічаєтесь з керівниками різних відділів, до 12 години обдзвонюєте партнерів у інших містах чи за кордоном, далі за планом у вас час на рутинні, звичні справи й обід, а від 16 до 18 зустрічаєтесь (їздите чи запрошуєте до себе) ключових клієнтів. Маючи таку структуру часу, ви можете бути певні в тому, що встигатимете більше, бо жодного дня вас не смикатимуть і не відволікатимуть. І стосується це кожної людини незалежно від того, яку посаду вона займає, бо структурувати свій день або писати собі технологію, наче машині, можна незалежно від напису на ній: чи там писатиме «МНП-250» (менеджер з продажів, який генерує 250 тисяч доходу у місяць), чи Ю-7 (юрист сьомого розряду), чи ВІП-ТОП-1 (найголовніший серед головних у ТОПменеджменті компанії). 3. Великі та важливі завдання розділяйте на дрібні частини. Можна пройти і всі 40 075 км екватором, але тільки тоді, коли щодня проходити якусь відстань, бо подорожі навіть у 1000 миль починаються з першого кроку; можна самому збудувати будинок, але якщо щоденно складати цеглину до цеглини; можна створити свою «Анну Кареніну», якщо писати бодай одну сторінку на день; можна самому помити посуд після цілого весілля, почавши мити горнятко за горнятком; можна видертися на Еверест – крок за кроком. Будь-що можна зробити легко і без зайвих труднощів, якщо працювати над цим регулярно і послідовно, пам’ятаючи про те, що швидко – це повільно, але постійно. І це буде набагато краще, аніж, відкладаючи, робити все одразу в останню мить. Якби студенти взялися за написання курсової відразу ж після того, як отримали завдання, пишучи щоденно по

Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ – НЕВАЖЛИВЕ МИСТЕЦТВО ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ

одній сторінці, то чи треба було би їм потім недосипати, щоб написати все в останню ніч? Якщо б працівник складав бізнес-план по одній сторінці щодня у чітко визначений час, то чи треба було б йому потім, жертвуючи сім’єю, тиждень затримуватись на роботі? Якщо б людина день у день писала по одній сторінці книги, то чи не мала б вона до кінця року цілу «Війну і мир»? Не виправдовуйтеся тим, що є різні обставини. Це ваше життя і ваші обставини. Як собі постелиш – так і виспишся, – каже українська приказка. То зробіть обставини свого життя зручними для себе. І не кажіть, що то не реально. У кожного з нас своя реальність. Зробіть лише так, щоб для вас це стало реальним, й одразу пожинатимете соковиті і смачні плоди успіху й радості у житті. Досі пам’ятаю одну історію, яка у мене перед очима, коли заходить мова за те, що навіть найбільші справи можна зробити, розділивши їх на частини. Це було, коли я тільки-но закінчив школу. Наступного дня після випускного ми з однокласниками зібралися у садочку біля школи, щоб доїсти нез’їдене і допити невипите. Один з однокласників, якого цілком прозаїчно звали Вася, уподобав собі ще ніким не торканий пляцок. Такий добрий із сметанковим кремом і листковим тістом та ще якимись фруктами, розміром з велику домашню бритванку. Поки ми згадували шкільні роки, Вася без жодної захланності чи прояву жадібності уминав шматок за шматком. Коли ми дійшли до історій про клас 8-ий, він невимушено владував у себе половину випічки, а до згадок про 11-ий клас залишив від пляцка лише крихти і приємні спогади. При цьому встигав підтримувати нашу «світську» бесіду і регулярно пропонував смаколик іншим. Та розмірена послідовність поглинання їжі для мене була своєрідним «розривом шаблону», я б не повірив,

157

Розділ 7.

DIVIDE ET IMPERO АБО ТЕХНІКИ СТРУКТУРИЗАЦІЇ ЧАСУ

Роман Кушнір ДІЙ!

У своєму житті треба залишати місце й для свого життя. Така ніби проста істина, але можна вік прожити й не знати. Ліна Костенко Suum cuique Кожному своє

174

Якщо у попередньому розділі ми порушували проблему планування, то у цьому пропонуватимемо знайти, що планувати. Тобто маємо визначити, з чим будемо працювати, щоб у подальшому структурувати, розставити пріоритети, визначити дедлайни і розпочати саму роботу. У каламутній воді добре рибку ловити, а щоб ефективно розпланувати свій час, потрібна чіткість і прозорість. Тому на початку тижня напишіть всі свої справи на одному аркуші. Хай і гамузом, але має бути зрозуміло, з чим будете працювати протягом цього періоду. Звісно, можна виписувати справи на цілий місяць, але тоді, найімовірніше, деякі з них втратять актуальність, бо те, що ми думали робити на початку місяця, може втратити пріоритетність під впливом різних подій. Отже, щоб отримати структуровану модель використання свого часу, почніть з того, що випишіть всі свої справи. Якщо щось забули виписати, отже, це не таке вже й важливе або таке, що ваша підсвідомість виконувати не хоче. Відповідно можна вважати, що все у якийсь момент забуте, а отже, і не виписане, взагалі цього тижня виконуватись не буде. Це направду хороший спосіб стимулювати себе жити тільки важливим.

ЗМІС Т ПЕРЕДМОВА 3 Розділ 1. ШЕРШЕ ЛЯ ЧАС АБО КОЕФІЦІЄНТИ ПРОГРЕСУ ОСОБИСТОСТІ 7 Розділ 2. ІНІЦІАТИВА, ЯКА КАРАЄТЬСЯ НОВИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ АБО ПРО АКТИВНІСТЬ І ПРОАКТИВНІСТЬ 39 Розділ 3. НАВВИПЕРЕДКИ З ЧАСОМ АБО ЧОМУ ТАКИМИ ВАЖЛИВИМИ Є ПАРАЛЕЛЬНІ ПРОЦЕСИ? 63 Розділ 4. СИСТЕМА ЗАХИСТУ ВЛАСНОГО ЧАСУ АБО ЯК БОРОТИСЬ З ХРОНОФАГАМИ? 87 Розділ 5. ПРО ВАЖЛИВІСТЬ НАШИХ РІШЕНЬ АБО ЧАС ОБИРАТИ 123 Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ – НЕВАЖЛИВЕ МИСТЕЦТВО ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВАЖЛИВИХ ЗАВДАНЬ 149 Розділ 7. DIVIDE ET IMPERO АБО ТЕХНІКИ СТРУКТУРИЗАЦІЇ ЧАСУ 173 ПІСЛЯМОВА 193

Час, який ми не вкладаємо у свій розвиток, ми вкладаємо у свою деградацію. Тайм-менеджмент – це не «сухе» раціональне планування, а повноцінна система життя у власне задоволення.

Школа розвитку SPE запрошує Вас взяти участь у системному курсі

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОСЯГАТИ БІЛЬШОГО! Реалізуйте свої мрії, насолоджуйтесь своїм часом!

Ціль курсу: навчитись використовувати свій час для себе і встигати досягати більше, при цьому поєднуючи професійне і особисте життя, поставивши власні довгострокові цілі. Після проходження курсу Ви: – поставите власні довгострокові цілі – навчитеся ефективно виконувати багато робіт паралельно – зрозумієте різницю між поняттями «бути вчасним» і «багато досягати» – оволодієте своїм часом і позбудетесь багато «крадіїв часу» – навчитесь мистецтву планування і досягнення своїх цілей – освоїте принципи формування особистого робочого графіку – навчитесь досягати більше ніж інші – зрозумієте свої власні установки до поняття «Час» – зможете знаходити більше часу на себе і для своєї сім`ї Автор і ведучий курсу: Кушнір Роман Олегович, керівник і засновник Школи розвитку SPE

Не відкладайте на завтра: найкращий час діяти – саме зараз! «Потім» - не буде! Те що не встигли зробити сьогодні – вже не Ваше! Для участі у курсі зголошуйтесь на сайті

www.spe.org.ua

Навчально-пізнавальне видання

Кушнір Роман Олегович

Дій! Другі 100 000 кроків до успіху Літературний редактор: Анна Весній Макет і верстка: Андрій Кучерук

Підписано до друку 21.07.2014 р. Формат 60х901/16 Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 500 прим.

Видавець та виготовлювач друкарня «Коло», 2014 м. Дрогобич, вул. Бориславська 8 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК№498, від 20.06.2001 р.