Шановний читачу! Ця персональна пам’ятка познайомить тебе з життям і творчістю нашого земляка, відомого українського письменника, автора історичних романів та белетриста Семена Скляренка. Семен Дмитрович Скляренко народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині. Батько – Дмитро Скляренко – був стерновим на кораблі, згодом став начальником пристані, мати – Євдокія Стоянова – була з роду збіднілих дворян, закінчила Золотоніську гімназію і мала диплом учителя. Але вчителювала лише два роки – народила п’ятьох дітей, отож усе життя була домогосподаркою. Помер Дмитро Скляренко у 1919 році від тифу, залишивши Євдокію з чотирма дітьми (старший помер). На той час родина мала свій будинок, який майже за дарма придбали у 1914 році у поміщика, який виїжджав за кордон. У спадок Скляренкам дісталося і піаніно. Семен Скляренко самотужки вивчився грати на цьому інструменті. Від матері йому і сетрам дістався хист до музики, любив співати. Євдокія Федорівна добре знала українську, російську і навіть французьку та німецьку мови, багато читала. Діти Скляренків вважалися освіченою, прогресивною молоддю. Семен Скляренко навчався в місцевій школі, потім – у Золотоніській гімназії. Уже в той час він багато читав, захоплювався літературою. A пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті «Голос труда» було надруковано його перший твір — вірш «Гімн праці». У перші роки радянської влади Семен Скляренко вів активну просвітницьку роботу. Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного села, працює бібліотекарем, учителює, організовує драмгурток, водночас друкується в періодичній пресі. Його поезії, нариси, оповідання публікуються в київських газетах «Більшовик», «Селянська газета», альманасі «Вир революції». У Прохорівці Семен Скляренко доклав багато зусиль, щоб вберегти бібліотеку Михайла Максимовича, зберегти дуб Шевченка. У 1921 році Прохорівський комнезам посилає Скляренка вчитися до Київського політехнічного
інституту, а через півроку його призивають до лав армії. Відслуживши, Скляренко з осені 1924 року живе в м. Єгор’євську Московської області, де завідує клубом, керує культвідділом ради профспілок. У 1926 році, повернувшись на Україну, працює відповідальним секретарем окружної газети «Радянська думка» в Черкасах (нині в цьому приміщенні знаходиться редакція газети «Черкаський край»). У 1927 році Скляренко переїздить до Києва, працює в республіканських газетах та журналах. У прозі Семен Скляренко активно виступав з 1930 року, видавши понад 60 книг оповідань, нарисів, повістей і романів. Зокрема «Вітер з гір», «Десять ченців», «Три республіки» (1930), «Водники-ударники» (1931), «Домаха Завгородня» (1934), «Пулино-Гута» (1935), «Оповідання про почуття» (1936), «Радість людського існування» (1937), «Завжди разом» (1942) й ін. На 1930-і pоки припадає низка більших прозових творів Скляренка виробничої тематики, зокрема роман про побудову Дніпрельстану «Бурун» (1932). У своїй творчості Семен Скляренко використовував матеріали з історії рідного краю, описував події, які відбувалися на Канівщині і в Прохорівці. Використовує у творах прізвища односельців: Давид Гурин, Мерега, Іван Стоян; назви кутків села, річечок: Оріховка, Коноплянка, Савранка, Видумка, Узвіз, Кумина Коса, Киселівка. З любов’ю описує Дніпро. У роки Другої світової війни Семен Скляренко був військовим кореспондентом, нагороджений орденами і медалями. На цей час припадають його повісті з воєнної тематики: «Україна кличе» (1943), «Подарунок з України» (1944), «Рапорт» (1945), «Орлині крила» (1948). У післявоєнні роки Семен Дмитрович продовжував письменницьку працю. В 50-х – секретар спілки письменників України. У 1954 році вийшов роман Скляренка «Карпати». Найвищим досягненням у творчості Семена Скляренка стали історичні романи про період зміцнення і розквіту Київської Русі – «Святослав» (1959) та «Володимир» (1962). Як зазначив сам Семен Скляренко: «…Значну роль у зверненні до часів Київської Русі відіграли
враження дитинства і юності… Я знав, що напроти рідної Прохорівки стояла Родня, місто-фортеця, збудоване тисячу літ тому, ще з дитинства я чув багато легенд, казань, переказів про Родню. В Прохорівці колись жив щирий друг Т.Г. Шевченка Михайло Максимович, в бібліотеці його було зібрано безліч книг про Київську Русь та її історію. Бувши ще гімназистом, я багато разів заглядав до бібліотеки Максимовича, де з рук сина його, Олексія Михайловича, одержав і прочитав силу-силенну книг про нашу сиву старовину. Враження ці жили в моїй душі, довго просились на папір. І от той час, коли живе почуття любові до величних часів у житті наших пращурів перейшло на папір, хоч для цього мені довелось немало років вивчати все, що стосується життя народу, його боротьби й перемог, культури, побуту, звичаїв різ них верств населення тих далеких часів. Так з’явились романи «Святослав» і «Володимир». На жаль, трилогію з історії Київської Русі, а саме роман про Ярослава Мудрого, письменник не встиг написати: 7 березня 1962 року талановитого романіста не стало. Семен Дмитрович встигнув написати лише кілька глав третьої книги «Ярослав»... Крім літератури Семен Скляренко захоплювався живописом. У їхній Київській квартирі не було ні дорогих меблів, ні килимів, зате всі стіни були прикрашені чудовими картинами. Особливо Скляренко любив картини Пимоненка, Ярошенка, Федотова, Васильківського. Збирав також у свою велику бібліотеку стародруки, в т.ч. журнал «Киевская старина». Семен Дмитрович любив садити дерева. Дуже радів коли вони починали буяти. Іноді йому вдавалося покозакувати в заплавах рідного Дніпра: своєю моторкою, на борту якої красувалася назва «Еней», допливав до Прохорівки. Жив у наметі, вудив рибу, варив юшку.
Дружиною Семене Скляренка була Ольга Павлівна, донька священника. Познайомився з нею Семен Дмитрович в одній з редакцій, де вона працювала стенографісткою. Ольга Павлівна вправно друкувала на машинці, досконало володіла українською і російськими мовами, вміла редагувати. Вона швидко навчилася читати нерозбірливий скоропис свого чоловіка, допомагала йому правити рукописи, сама їх передруковувала. Ольга Павлівна була не тільки дружиною, а й другом-порадником, помічницею. Разом вони переклали багато книжок, виданих російською мовою. У Києві Семен Дмитрович Скляренко мешкав у будинку письменників Роліт (1934 – 1952 рр.) та в будинку на Червоноармійській вулиці, 6 (1952 – 1962 рр.), на фасаді якого йому встановлено пам’ятну дошку. Похований Семен Скляренко на Байковому цвинтарі (надгробний пам’ятник – граніт; скульптор А.С. Шаталов; встановлений у 1963 році). У Києві в Оболонському районі є вулиця Семена Скляренка, бібліотека на вулиці Олеся Гончара, 75В. У Золотоноші іменем письменника названо вулицю та місцеву гімназію. Ще зовсім недавно Дніпром курсував теплохід «Семен Скляренко». Список джерел Безуглий В. «Історичні романи писати дуже важко...»: [до 110-річчя від дня народженя письменника Семена Скляренка, 1901—1962] / Володимир Безуглий // Нова доба. — 2011. — 27 верес. (№78). — С 10. Настояща О. Таким він був у житті / Ольга Настояща // Сільські обрії. – 2011. – 23 вересня (38). – С. 8. Трохименко В. Якби наш земляк Семен Скляренко написав лише роман «Святослав» і «Володимир», то вже цього було б достатньо для увічнення його імені / В. Трохименко // Нова доба. – 2001. – 2 жовтня. – С. 4-5. Шквар Г. У жоржинах і чорнобривцях прийшов Семен Скляренко до земляків / Ганна Шквар // Черкаський край. – 2011. – 28 вересня (№74). – С. 4.
*** Скляренко С.Д. Твори: В 4 т. / С.Д. Скляренко. – К.: Дніпро, 1990. Т.1: Карпати: роман. Кн. 1. – 508 с. Скляренко С.Д. Твори: В 4 т. / С.Д. Скляренко. – К.: Дніпро, 1990. Т.3: Святослав: роман. – 616 с. Скляренко С.Д. Твори: В 4 т. / С.Д. Скляренко. – К.: Дніпро, 1990. Т.4: Володимир. – роман. – 408 с. Скляренко С.Д. Легендарний начдив: роман та оповідання. / С.Д. Скляренко. – К.: Рад. школа, 1985. 479 с. *** Біографія Семена Скляренка [Електронний ресурс] // Сайт «OnlyArt». – Текст. дані. – Режим доступу: http://onlyart.org.ua/biographies-poets-andwriters/sklyarenko-semen-biografiya/ (дата звернення 26.08.2016). – Назва з екрана. Жила С. Язичницький світ за дилогією Семена Скляренка «Святослав» і «Володимир» [Електронний ресурс] / С. Жила // Сайт журналу «Українська література в загальноосвітній школі». – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe? I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21C NR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S 21P03=FILA=&2_S21STR=Ulvzsh_2014_6_5 / (дата звернення: 26.08.2016). – Назва з екрана. Кикоть Н. Автор «Святослава» і «Володимира» козак Семен Скляренко народився на кораблі [Електронний ресурс] / Ніна Кикоть // Сайт газети «Прес Центр». – Режим доступу: http://prescentr.ck.ua/print/news-21328.html (дата звернення: 26.08.2016). – Назва з екрана.
Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації КЗ «Районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради
115 років від дня народження Семена Дмитровича Скляренка (26.09.1901 — 1962)
Персональна пам’ятка Укладач: Л.В. Воскобійник Видавець: КЗ „Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи” E-mail: bibliotekaromc@gmail.com
Черкаси 2016