ПОНІВЕЧЕНА ПАМʼЯТЬ

Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний центр народної творчості» відділ бібліотечної та краєзнавчої роботи Черкаської районної ради

Біографічна довідка (до 140-річчя з дня народження Василя Короліва-Старого, письменника, видавця, громадського діяча, члена Товариства українських поступовців та одного із засновників УЦР)

Черкаси 2019

82.092 П 56 Понівечена памʼять: біографічна довідка (до 140-річчя з дня народження Василя Короліва-Старого (16.02.1879-1943), письменника, видавця, громадського діяча, члена Товариства українських поступовців та одного із засновників УЦР) / Комун. закл. «РОМЦ НТ» Черкас. райради, авт.-укл. Л.В. Гріщенко. – Черкаси: [б. в.], 2019 – 16 с.

Як письменника Василя Короліва-Старого читач нашого часу лише відкриває. Можливо, з подивом: що за письменник? Чому досі був невідомий? Все стане на місце, якщо скажемо: він з еміграції, або, як тепер узвичаєно мовити, з діаспори. І все-таки хоч і поволі, але повертається до нас це ім’я, як і багато інших імен українських письменників, що були свого часу обставинами долі розвіяні по чужих світах. Дана довідка буде цікава для працівників освіти, бібліотек та пересічному читачу.

Укладач: Редактор: Відповідальна за випуск:

Л.В. Гріщенко В.М. Канюка В.М. Канюка 2

Василь-Королів Старий, справжнє імʼя – Василь Костьович Королів народився (4 (16) лютого 1879 року с. Ладин, Прилуцького повіту, Полтавської губернії, у сімʼї священика, українського громадського діяча, письменника, видавця. Член ТУП (фактично сенатор). Один із засновників Української Центральної ради. Батько його, Королів Костянтин Іванович, професор реальної ґімназії, а водночас і православний панотець, відомий в околиці «добрий піп», учителював у Полтаві, а згодом обняв парафію в Диканці, був настоятелем Свято-Троїцької церкви, звязаній із іменами Мазепи, Кочубея, Гоголя та оспіваній О. Пушкіном. (1891-1895, 1902-1912). У 1908 році він обвінчав письменника Олексу Діхтяра і Варвару Корольову (написання прізвища було саме таке – на російський зразок), що була двоюрідною сестрою Василя. Мати виховувала трьох дітей, але враз усе урвалося: мати і двоє дітей померли від холери. Василь Королів-Старий походив із шведського роду, його прапрадід – старшина шведської армії, прийшов на південь із Карлом ХІІ-им. У бою під Полтавою ранили його, після чого залишився він уже в Україні. Інший же прапрадід покійного був ігуменом Соловецького манастиря. Навчався в Полтавській духовній семінарії. Отримавши імператорський дозвіл на навчання у світському закладі Харківського ветеринарного інституту, що його закінчив у 1902 році. Працював ветеринарним лікарем. У своїх спогадах про Симона Петлюру Василь Королів згадував, як, вступивши до Полтавської бурси, познайомився з ним і підтримував цю дружбу довгі роки, хоч жоден із них священиком не став. В роки першої російської революції, що пожвавила національно-визвольний рух в Україні, Василь Королів був заарештований і потрапив на деякий час до в’язниці (як він каже, «полтавські арештантські роти»). Мешкаючи на селі, займався культурно-освітньою працею, тоді ж почав дописувати до газет. Десь після 1905 року Василь Костьович уже в Києві. Через Михайла Левицького він знайомиться з Є. Чикаленком і приходить у редакцію газети «Рада», стає її 3

секретарем. У Києві Королів-Старий співпрацює й з іншими виданнями – «Хлібороб», «Засів», підписуючись різними псевдонімами та криптонімами (у книзі О. Дея «Словник українських псевдонімів» (1969) їх зареєстровано аж 30, серед них, крім найбільш вживаного В. Старий, зустрічаються і такі, як К-ьов В. та Диканський В., що прямо зв’язує його з Полтавщиною). У Києві Василь Костьович стає співзасновником, а потім і директором видавництва «Час», укладає народні календарі, пише і видає популярні книжки і брошури про догляд за тваринами. З великою енергією працює він у сфері культури під час української революції. В 1917-1919 роках він редагував відомий книгознавчий журнал «Книгар» став першим його редактором часопису та очолював одне з кращих київських видавництв «Час». Він дбав про «справу українську» через видання і поширення українських книжок й інших видавців закликав до цього ж (Книгар. – 1918, ч. 16). За час редагування опублікував на його сторінках 37 статей та відгуків на нові видання. Згодом журналістика та видавнича справа стають основними в діяльності молодого літератора.

7 березня 1917 року був обраний до складу членів Української Центральної Ради від ТУП. У тому ж році обраний членом Київського губернського виконавчого комітету Ради обʼєднаних громадських організацій. Один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти, член ради Київського товариства «Просвіта». У 1919 році Королів-Старий відряджений з дипломатичною місією УНР до Праги, дружина відмовилася відʼїздити. Але, на жаль, невдовзі Українська Народна Республіка була придушена російськими більшовицькими загонами Муравйова. Королів-Старий залишився емігрантом у Чехословаччині та багато років викладав в Українській сільськогосподарській академії в Подєбрадах і водночас займався літературною творчістю. За кордоном почав писати й художні твори. Там познайомився з майбутньою дружиною – українською письменницею Наталеною Королевою і оселився в містечку Мельник. Жили з того, що вирощували на городі. Крім того, 4

Василь Королів працював на посаді доцента сільськогосподарської академії в Подєбрадах, видав підручники із зоології та фізіології рослин. Василь Королів згадував: «У тій добі все, що могли ми заробити, ми виплачували за зроблені в Чехах видання товариства «Час» та інші, щоб не осоромити перед чехами українського імени. Злидні тисли нас так, що треба було кидатись на заробіток кожної корони». Згодом стало трохи легше, вдалося видати кілька книг, Короліви розплатилися з боргами, продали свою хатку в Увалах і перебралися до містечка Мельник, де придбали невеликий будиночок. Це скромне житло час від часу давало притулок багатьом українським письменникам, музикантам, художникам. Василь Королів, в одній особі письменник, публіцист, видавець і вчений, був водночаз ще й малярем та різьбарем. Малярства почав він учитися в семінарі, а згодом закінчив малярську школу в Києві під проводом митця І. Їжакевича. Різьбарства ж вчився у петербурзького професора Аронсона. Василь Королів-Старий відомий серією малюнків природи та побуту Закарпаття та іконами, написаними для церков цього краю. Влітку подружжя виїжджало до Закарпаття і там разом займалися оформлювальними роботами в церквах. Василь Королів давніше малював тільки у вільних хвилинах й аж останніми роками (на еміґрації) присвятив малярству й різьбі більше часу, малюючи церкви в Карпатській Україні та заробляючи таким чином на прожиток, бо інколи заглядали і злидні до його хати. З більших його малярських праць – помітний образ у о. Францісканів в Празі, деякі образи у о. Василіян у Карпатській Україні розпис василіанської монастирської церкви в с.°Імстичево. При розмальовуванні церков, сидячи цілими годинами на стінах, дуже часто на продувах, нераз простуджувався та перемерзав, що підірвало його здоровя та скоротило життя.

5

Майже чверть століття письменник перебував за межами України. Долю Короліва-Старого розділила і його дружина – українська письменниця Наталена Королева. Саме Василь Королів-Старий заохотив дружину, яка досконало знала 12 мов, взятися до красного письменства. Але вже українською мовою: «У французів багато авторів, авторів оригінальних, а українська література ще вбога…».

Навесні 1939 року Чехословаччина була окупована німецькими військами, а незабаром почалася війна. На початку грудня Василь Королів поїхав на кілька днів у Прагу, щоб забрати книжки та листівки з друкарні, зупинився у друзів. 11°грудня 1943 року він несподівано повернувся додому, привітався з дружиною «Слава Ісусу Христу!» – і впав мертвий на порозі хати. Лікар сказав, що то серцевий напад. Аж через кілька місяців дружина дізналася, що того дня 64річного письменника допитували в гестапо, підозрюючи у звʼязку з УПА Вони обоє, Василь Королів-Старий та Наталена Королева завершили свій життєвий і творчий шлях у місті Мельнику (Чехія), він – 11 грудня 1943 року, вона – 1 листопада 1966-го). Творчість Василя Короліва-Старого Твори Василя Короліва-Старого в УРСР були заборонені, усі його розписи знищені. Звідки ж було знати про нього читачеві раніше, якщо навіть у радянських енциклопедіях про Короліва-Старого не згадувалось. Раніше від нього заговорили про Наталену Королеву, його дружину, бо раніше почали друкувати у нас її твори. Принаймні, 1992 року вже були видані її «Легенди старокиївські»…

6

В 20-і роки з-під його пера виходять художні твори та твори для дітей, юнацтва: роман «Чмелик», збірка казок «Нечиста сила», пʼєса-казка «Русалка-жаба» та ін. Він вважав, що для нації, позбавленої власної державності, виховання молоді – найперша справа і тільки так можна зберегти власну ідентичність, уникнути асиміляції. Авторські казки Василя Королів-Старого написані про дівчат за мотивами світового фольклору. Одне зних – «Чарівне намисто» – видання особливе. Перше видання «Чарівного намиста» вийшло у 1937 році. Тоді у вступному слові до цієї книжки Василь Королів-Старий писав: «Для дітей усіх народів і сьогодні лишаються невмирущою спадщиною певні світові казки, як-от «Попелюшка», «Приспана царівна». Але ж і ці казки кожен народ переказує інакше, в рідному дусі». Так само вчинив і автор «Чарівного намиста». Він скористався відомими сюжетами казок різних країн Європи, наблизивши їх до реалій українського життя. І зробив це настільки майстерно, що коли їх читаєш, здається, що ці казки суто українські. І природу у них змальовано нашу, і дія відбувається то у карпатському селі, то у козацькому хуторі, то в українському місті. І діють у цих казках князі, князенки, прості козаки і козацький полковник. І імена героїв нам знайомі – Ігор, Гнат, Кіндрат і навіть наш маленький чарівний дух на ім’я Шилохвостик. Усі казки збірки мають дуже несхожі сюжети, але є у їхньому змісті одна спільна особливість – головними героями у них виступають працьовиті, люблячі, добрі дівчата – дві Іванки, Маруся, Лідочка, Оксанка, Розалька. До того ж у всіх казках добро перемагає зло, правда долає кривду і висловлена автором віра у те, що між людьми запанує взаєморозуміння, любов і справедливість. І коли ти уважно прочитаєш усі казки збірки, то « …переконаєшся, що тобі вдалось-таки зібрати окремі намистинки з чарівного разка казок усього світ Письменник вважав, що змальовані в творах благородні почуття та високі ідеали потрібні людині так само, як чарівне намисто для прикраси, бо вони збагачують і очищують душу, 7

дають змогу повноцінно розвиватися особистості й гармонійно сприймати світ. Роман «Чмелик» має підзаголовок «Навколо світу» і розповідає про долю юнака з Полтавщини, який змушений покинути рідну землю, блукати по світу, зазнаючи поневірянь скитальця. І хоча сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не полишає його. Врешті герой книги повертається в Україну. «Чмелик» Василя Короліва-Старого виданий в Україні видавництвом «Світ дитини» 2010 року. Та найповніше розкрився талант письменника в збірці казок «Нечиста сила». Автор вирішив оживити спогади свого дитинства, переосмислити образи фольклорно-казкових представників «неіснуючого, невидимого світу», по-новому потрактувати персонажів української міфології, зокрема «нечисту силу». Збірка побудована в незвичному ключі – ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст. Василь Королів-Старий у передмові до збірки «Нечиста сила» писав: «Дарма, що інтелігентні люди ставляться до «нечистої сили» з легкою та добродушною посмішкою. Дарма, що тепер не знайдеш освіченої людини, котра йняла б віри якомусь чортовинню. Однаково – найосвіченіша, найінтелігентніша людина нашого віку бодай для форми вислову згадує чорта, диявола, якогось «злого духа». Найчастіш ця згадка буває тільки словом лайки, тим завченим порожнім звуком, що не має в собі жодного змісту... Тим-то, коли вже ми не можемо вигнати чортовиння з нашого світу, то ж чи не краще буде розповідати про нього дітям, як про персоніфіковані сили природи, по змозі позбавляючи їх елементів зла та ворожості?! Я – не педагог і, можливо, помиляюсь. Отож, як результат моєї помилки, з’явиться оця книжка казок, у яких собі дозволяю 8

боронити перед дітьми насамперед нашу, українську «нечисту силу», що, на мою думку, часто буває далеко менш небезпечною, ніж деякі інші «сили», яких, на жаль, не звуть «нечистими». Збірка казок «Нечиста сила» була перевидана в 1992 році видавництвом «Веселка». ← Казка «Мавка Вербинка» «Моя домівка – ліс густий, А все, що в нім, – моя сімʼя; Вовки, лисиці, Хух малий, Коза, куріпки і змія, А відгадаєте, хто я?»

(Акровірш про Мавку) Казка «Хуха-Моховинка» → У казках «Потерчата» та «Хуха-Моховинка» головними героями виступають міфічні істоти. Згідно з повірʼями наших предків, потерчата – душі дітей, які померли нехрещеними й стали болотяними вогниками («Потерчатка були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки ж їхні маленькі криві ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повільно. Тим-то дякові видавалося, що ті вогники тихо повзуть понад болотом, коливаються, як зачеплена головою лампадка в церкві.»), Домовик – охоронець домашнього вогнища та родинних святинь, а Хуха – міфічна істота, пухка, як мох, інколи з’являлась перед очима людей, коли, добре натомившись, вони казали: «Хух!». Всі названі герої наділені автором найкращими людськими рисами вдачі: Домовик і потерчата рятують пʼяненького дяка Оверка від загибелі, Хуха-Моховинка, забувши заподіяне їй зло, рятує від смерті діда-дереворуба («Шкода стало Моховинці старого, безпомічного діда. Забула вона й про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини. Як хотів він її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою».

9

Фантастичні казки Василя Королева-Старого подібні до народних казок. Однак літературна казка має свої особливості, що відрізняють її від народної. Читач бачить те, що відбувається, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Так, мудрий погляд Королева-Старого на життя вчить читачів справедливо оцінювати вчинки казкових героїв, розрізняти добро і зло як у казках, так і в житті. Ще одна особливість літературної казки – не традиційна для жанру казки мова зі сталими зворотами, а індивідуальна, авторська. У Королева-Старого вона витончена, шляхетна й трохи іронічна. Без сумніву, Королів-Старий – талановитий письменник. Його талант виявився передусім у вмінні пильними очима придивлятися до всього, що його оточувало. Він помічав те, чого не бачили інші. Змальовуючи створіння, які «невидимо живуть обіч з нами», Королів-Старов намагався розширити межі уявлення про довколишній світ природи й людини. Народи світу протягом століть творили свою історію, з покоління в покоління розвивали усну народну творчість. Василь Королів-Старий своєю книжкою казок «Нечиста сила» неначе запитує читачів: чи варто відмовлятися від тієї багатющої духовної спадщини, яку людство створювало віками? І відповідає: «Не варто!» Не замикаючись лише в рамках українського фольклору, нею хоче зацікавити юного читача міфологією інших народів. Але для цього, зрозуміло, українська дитина має насамперед засвоїти національну фольклорну стихію. Окрім того, автор покладає великі надії на те, що казки привчають дітей бути уважнішими, чуйнішими, добрішими. Недарма в хорі русалок мажорним акордом звучать слова: Хай правда по світу полине, Щасливі най будуть всі люди... Звідціль, з чарівної Вкраїни, Хай радість розійдеться всюди! Серед його доробку є також статті про видатних людей – «У затінку (світлій памʼяті Марії Загірньої)», «Людина без копії – Борис Грінченко», переклади з чеської мови. У 1930 році опублікував спогади про Симона Петлюру, з яким не 10

тільки навчався в Полтаві, але й співпрацював у Київському губернському земстві, зокрема в питанні упорядкування могили Т. Г. Шевченка. З публіцистки треба згадати дотепну брошуру Василя Короліва «Русскій на Українє», що вийшла впродовж трьох тижнів у трьох виданнях (разом 35.000 прим.) і дала авторові гонорар – по карбованцю за слово. Серед літературної і публіцистичної діяльности не забував Василь Королів і про наукову працю у свойому фаху – ветеринарії. Найважніша його книжка з тієї ділянки це «Скотолічебник» (багато накладів у великих тиражах) – більша книга, що дістала 4 медалі від земств, а на її видання дало гроші царське міністерство, дарма, що була вона написана українською мовою, і домагалося від автора дозволу на московський переклад, але такого дозволу не дістало. Крім того написав він пять високошкільних підручників. Також вартісні його брошури «Як вибирати коня» (7 видань), «Про домашню птицю» (нагороджена премією), «Міське самоврядування» та видані «Українським Видавництвом» «Крілики і Кози». Один з найвизначніших його творів – спогади «Згадки про мою смерть». Книжка була завершена 09.11.1941. Автор відвіз її до видавництва і, повернувшись додому, помер. У книзі автор не тільки описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань 1917-1921 років.

Твори 1. Королів-Старий В. Роман «Чмелик» (Прага, 1920).

2. Королів-Старий В. Збірка казок «Нечиста сила» (КиївКаліш, 1923).

3. Королів-Старий В. Пʼєса-казка «Русалка-жаба» (Львів, 1923).

11

4. Королів-Старий В. Згадки про мою смерть / Василь Королів-Старий – Прага: Пробоєм, 1942. – 123 с.

5. Королів-Старий В. Милосердний Самарянин: Оповідання / Василь Королів-Старий – Львів: Українська бібліотека, 1938. – 126 с.

6. Королів-Старий В. Нечиста сила. Казки / Василь КоролівСтарий – К.: Школа, 2006. – 256 с.

7. Королів-Старий В. Згадки про мою смерть: Спомини. – 2-е вид. / Василь Королів-Старий – Торонто: Добра книжка, 1961. – 182с.

8. Королів-Старий В. Чарівне намисто. Казки про дівчат / Василь Королів-Старий – К.: Веселка, 1993. – 64 с.

9. Королів-Старий В. Чмелик. Роман / Василь Королів-Старий – Прага, 1920; Королів-Старий В. Чмелик: Роман. – Монреаль, 1955. – 419 с.

10. «З моїх споминів про Петлюру» / Збірник памʼяті С. Петлюри (1879-1926). – Прага, 1930. – С. 177–189.

11.Королів-Старий В. Чарівне намисто: світові казки про дівчат [переповів Василь Королів-Старий; рис. П. Андрусева] / Василь Королів-Старий – Львів: Наш приятель, 1937. – 71, 1 с.: іл.

– (Бібліотечка нашого приятеля; вип. 12).

12. Королів-Старий В. Згадки про мою смерть / Василь Королів-Старий; вступ. слово: С. Росоха. – Прага: Пробоєм, 1942.

– 123 с. – (Книгозбірня Пробоєм; число 23).

13. Королів В. К. Український народний герой Симон Петлюра: спроба характеристики: брошура / В. Королів (В. Старий). – Київ; Прага: Т-во «Час», 1919. – 37, 1 с., 1 арк. портр. – (Серія біографічна; число 2).

Про життя і творчість Василя Королів-Старого.

1. Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – 280 с.

2. Шевчук В. Про «нечисту», чи невидиму силу, силу та письменника, який про неї писав, Василя Короліва-Старого // 12

Королів-Старий В. Нечиста сила. Казки. – К.: Школа, 2006. – С.°5-10.

3. Корсак І. Тиха правда Модеста Левицького: повість-есей /І.°Ф. Корсак. – К.: Ярославів Вал, 2009. – 165с.

4. Жеґцу І. Візія України в нашій еміграційній мемуаристиці / І. Жеґцу – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України, 2003. – 148с.

5. Пеленська О. Понівечена памʼять / Пеленська // Літературна Україна. – 2009. – 26 березня. – С. 1, 2.

6. Погребенник Ф. Королів-Старий Василь Костянтинович //Українська літературна енциклопедія:У 5 томах / Ф.°П.°Погребенник – К.: Українська енциклопедія ім. М.°П.°Бажана, 1995. – Т. 3. – С. 5.

7. Ротач П. І слово, і доля, і памʼять: Статті, дослідження, спогади / П. Ротач – Полтава: Верстка, 2000. – 442 с.

8. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. – 516 с.

9. Провідник для українців у Чехословаччині / скомпонував В.°Королів-Старий. – Прага: Вид. Укр. громад. ком. в Ч.-С. Р., 1923. – 55 с.

10. На зеленому острові: оповідання / Ів. Грушка, Д. Захар, А.°Веніг, Е. Свобода; передм., пер. з чес. мови В. Стари; заставки О. Судомори. – Київ; Прага: Вид. Т-ва «Час», 1919. – 70 с.: іл.

11. Чух Г. Не така вже й страшна нечиста сила / Г. Чух // Дивослово – 2005. – №°1. – С.2-5.

Зображення книг

13

←Збірка, до якої входять

оповідання КоролівСтарого

Василя

Науковопопулярне видання 14

«Понівечена памʼять» Біографічна довідка (до 140-річчя з дня народження Василя Короліва-Старого (16.02.1879-1943), письменника, видавця, громадського діяча, члена Товариства українських поступовців та одного із засновників УЦР)

Укладач: Л.В. Гріщенко Редактор: В.М. Канюка Відповідальна за випуск: В.М. Канюка Підписано до друку 18 лютого 2019 року Тираж 10 прим.

Видавець: Комунальний заклад «Черкаський РОМЦ НТ» відділ бібліотечної та краєзнавчої роботи Черкаської районної ради

19604 Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Мошни, вул. Спасо-Преображенська, 56 «А» Е-mail: bibliotekaromc@gmail.com http://romcbkr.ck.ua/

15