Українська гельсінська група by ROMCBKR

Відділ культури і туризму Черкаськоїї раий держадміністраціїї КЗ «Раий онниий організаціий но-методичниий центр бібліотечноїї та краєзнавчоїї роботи» Черкаськоїї раий онноїї ради

На захисті прав людини: Українська Гельсінська Група Історична довідка

Черкаси 2016

На захисті прав людини: Україїнська Гельсінська група: історична довідка / Комун. закл. «РОМЦ БКР» Черкас. раий ради; авт. - укладач А. Г. Кирдода. – Черкаси: [б. в.], 2016 – 12с. Після Наради з питань безпеки ий співробітництва в Європі, що відбулися влітку 1975 року в Гельсінкі, для Україїни виникли реальні можливості зближення з європеий ськими країїнами. Серцевину положень головного документа наради складало дотримання людських прав. Керівництво СРСР також поставило підпис під Заключним актом цієїї угоди, однак виконувати взяті на себе зобов’язання не збиралось. Саме тому, мало місце виникнення Україїнськоїї Гельсінськоїї групи для сприяння виконання Гельсінських угод в СРСР. Незважаючи на те, що Україїнська Гельсінська група діяла цілком легально, вона стала об’єктом жорстоких переслідувань з боку влади. Для більш детального ознаий омлення з даною темою пропонуємо вам історичну довіку, яка буде корисна викладачам, студентам, учням ЗОШ та працівникам бібліотек.

Автор-укладач: Редактор: Відповідальна за випуск: Комп'ютерниий набір:

А. Г. Кирдода Л. В. Гріщенко В. М. Канюка А. Г. Кирдода

Підписано до друку 10 жовтня 2016 року. Тираж 25 Комунальниий заклад «Черкаськиий раий онниий організаціий нометодичниий центр бібліотечноїї та краєзнавчоїї роботи» Черкаськоїї раий онноїї ради, 2016 Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail. сom

Протягом кількох десятиліть в світі відбувалися процеси унормування прав людини. Зрештою, у 1975 році в столиці Фінляндіїї Гельсінкі понад 30 держав підписали Заключниий акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, відомиий також як Гельсінські угоди, якиий прирівнювався до національного законодавства, а тому дав можливості відкрито та легально боротися з порушеннями прав Микола людини, опираючись на міжнародне право. Данилович Попри приєднання Україїнськоїї Руденко (-2004 рр.) – РСР до вищезазначених угод, перший голова і практичні заходи до їїх реалізаціїї не засновник було здіий снено. Саме ігнорування Української Гельсінської керівниками Радянського Союзу групи. конституціий них прав людини стало причиною виникнення демократичного дисидентства, репрезентованого в УРСР Україїнською Гельсінською Оксана Яківна групою (УГГ). Так, 9 листопада 1976 року. була створена Мешко Україїнська Гельсінська група, яка стала першою (1905-1991 рр.) легальною організацією дисидентів Член-засновник УГГ. Україїни для боротьби за дотримання в УРСР політичних, економічних, соціальних, національних, релігіий них прав людини. Ініціаторами заснування Україїнськоїї Гельсінськоїї групи стали: письменник Микола Руденко, генерал Петро Григоренко, письменник-фантаст Олесь Бердник, юристи Левко Лук’яненко та Іван Кандиба, вчителі Оксана Мешко і Олекса Тихиий , біолог Ніна СтрокатаЛевко Караванська, інженер Мирослав Маринович, студент Григорович Микола Матусевич. Очолив організацію Микола Лук'яненко Руденко – відомиий поет і прозаїїк, колишніий секретар 1928 р. н. парткому СПУ. За день до цього Микола Руденко Нині проживає в селі Хотів під представив на розгляд ініціаторам УГГ «Декларацію Києвом. Україїнськоїї громадськоїї групи сприяння виконанню Гельсінських угод». В деклараціїї ий шла мова про те, що головним мотивом їїхньоїї діяльності буде не політичниий , а гуманітарно-правовиий характер. В період з 1976 року по 1985 рік до групи вступило 36 осіб. Учасники Україїнськоїї Гельсінськоїї групи вперше завели мову про універсальність прав націїї та прав людини. Вони здіий снили революціий ниий переворот у тодішніий свідомості: «у поневоленіий країїні почали поводитися, як вільні люди».

Моральна перевага україїнських правозахисників над режимом полягала в тому, що вони не стали ані терористами, ані підпільниками. Дисиденти відкрито проводили своїї зібрання, демонстративно підписували власні імена та адреси під кожним зверненням до влади, міжнародних представництв і преси, вони вперше почали розуміти права людини так, як вони записані у законах. Олекса (Олексій) Щоб забезпечити виконання Гельсінкських угод в Іванович Тихий Україїні, УГГ поставила за мету ознаий омлювати (1927-1984 рр.) Член-засновник громадськість із Загальною декларацією прав людини УГГ. ООН, сприяти розширенню контактів між народами і вільному обміну інформацією, добиватися акредитування в Україїні представників зарубіжноїї преси. Усвідомлюючи, що номінальна державність УРСР є повним міфом, Група в добу краху світовоїї колоніальноїї системи нагадала світові про існування поневоленоїї Україїни і порушила питання про визнання їїїї світовим співтовариством. Насамперед УГГ домагалася, щоб Україїна була представлена на наступних нарадах НБСЄ окремою делегацією. Так, одним із основних завдань УГГ став збір доказів про Ніна Антонівна Караванська порушення прав україїнців та громадян (1926-1998 рр.) інших національностеий і передача цієїї Член-засновник інформаціїї до відома ширших кіл УГГ. україїнськоїї та міжнародноїї громадськості, а головне – до урядів держав учасниць Петро Гельсінкського процесу. У своєму зверненні до країїнГригорович учасниць Белградськоїї наради влітку 1977 року Григоренко Україї нська Гельсінська група наголошувала, що Україїна, (1907-1987 рр) Член-засновник увіий шовши до складу СРСР втратила свіий суверенітет, УГГ. свою державність. «Ми глибоко шануємо культуру, духовність, ідеали росіий ського народу, але чому Москва має вирішувати за нас на міжнародних форумах… ті чи інші проблеми, зобов’язання? Кожен народ має жити в спілці демократичних держав вільним чинником, незалежним творчим духом. Народ має бути господарем своєїї землі, своєїї традиціїї, своєїї волі до побудови кращого життя – для всіх, для кожного».

Таким чином правозахисниий рух привернув увагу урядів і законодавців багатьох країїн світу до проблем Україїни та об’єднав людеий різного світогляду ий національностеий . Так, в листопаді 1976 року, на підтримку УГГ у Вашингтоні (США) за ініціативою Інформаціий ноїї служби «Смолоскип» (Осип Зінкевич) був створениий Комітет Гельсінкських Гарантіий для Україїни, до складу Олександр Павлович якого увіий шли представники відомих зарубіжних (Олесь) Бердник правозахисних організаціий . З жовтня 1978 року у США (1926-2003 рр.). діяло Закордонне представництво УГГ, до складу якого Член-засновник УГГ. увіий шли Петро Григоренко, Леонід Плющ, Надія Світлична, яке видавало щомісячниий бюлетень «Вісник репресіий в Україїні». Матеріали звучали по радіо «Свобода» та інших радіостанціях. Незважаючи на публічне підписання Гельсінського акта ий урочисті обіцянки дотримуватися міжнародно закріплених прав людини, комуністичниий режим не забарився з розправою над членами УГГ. Перед зухвалою відкритістю україїнських інакодумців радянськиий репресивниий апарат вдався до жорстоких репресіий проти Кандиба Іван членів УГГ. Уже з грудня 1976 року Олексійович почалися обшуки, переслідування, (1930-2002 р.р.) провокаціїї, допити членів УГГ. 23-24 Член-засновник Мирослав УГГ. грудня відбулися перші обшуки в Франкович Маринович Левка Лук’яненка, Івана Кандиби та 1949 р. н. інших членів Групи, а 5 лютого 1977 року заарештували Член-засновник Миколу Руденка ий Олексу Тихого, 23 квітня – Мирослава УГГ. Мешкає у Львові. Мариновича, 12 грудня – Левка Лук’яненка. Миколу Руденка та Олексу Тихого було засуджено відповідно на 12 та 15 років таборів і заслання (максимальні терміни), 27 березня 1978 року. Мирослав Маринович одержав 12 років ув’язнення, а Левко Лук’яненко – 15 років. Всі вони були засудженні за ст. 62 КК УРСР «Антирадянська агітація та пропаганда». З 1979 року учасників Групи засуджували за сфабрикованими справами: «дармоїїдство», «опір міліціїї», «хуліганство», «спроба зґвалтування», «незаконне зберігання зброїї», «виготовлення, зберігання і збут наркотиків».

До 1980 року 24 учасників Групи було засуджено та ув’язнено. Загалом усі вони відбули у тюрмах, таборах, закритих психіатричних лікарнях, на засланні. Група розплатилися п’ятьма життями: Михаий ло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року, ще чотири в’язні табору особливого режиму Олекса Тихиий , Юріий Микола Іванович Литвин, Василь Стус та Валеріий Марченко загинули в Матусевич. неволі, у селищі Кучино Пермськоїї області. 1946 р. н. Член-засновник До березня 1981 року практично всі члени УГГ УГГ. були в ув’язненні, декілька в еміграціїї. Кілька разів Мешкає Групу було маий же повністю розгромлено, та у м. Васильків. Київської обл. переслідування учасників Гельсінського руху радянськими органами державноїї безпеки не лише не призвело до самоліквідаціїї організаціїї, а ий сприяло появі у їїїї лавах нових членів, на місце заарештованих приходили нові лідери і УГГ функціонувала далі. Керівництво Групою по черзі перебирали на себе Олесь Бердник, Оксана Мешко, Василь Стус. Як тільки в період «гласності» ий «перебудови» перші гельсінківці опинилися на волі, вони відновили свою діяльність, яка швидко набула політичного характеру. Таким чином у Львові в липні 1988 році на 50тисячному мітингу УГГ було реорганізовано в Україїнську Гельсінську спілку, яка стала фактично передпартією. За час своєїї діяльності з 1976 по 1980 pоки УГГ видала 30 заяв і звернень, 18 меморандумів і 10 бюлетенів. Вона залишилась єдиною в СРСР правозахисною організацією, яка в нелегкі часи репресіий все ж не заявила про свіий саморозпуск. Висновок: Отже, Україїнська громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод посідає в історіїї україїнського національновизвольного і правозахисного руху визначне місце. Створення УГГ об'єднало як україїнців, так і людеий іншоїї національності, що проживали в Україїні, в таборах, в СРСР, у цілому світі. Сотні і сотні людеий , жертвуючи власною свободою і безпекою, на всіх континентах приєднувались до цієїї ідеїї, поширювали їїїї багатьма мовами світу, завдяки чому цивілізованиий світ і дізнався про Україїну та їїїї проблеми. Сьогодні без перебільшення можна сказати, що члени Україїнськоїї гельсінськоїї групи, яка згодом переий менувалась в Україїнську гельсінську спілку, відігравали вирішальну роль у процесі здобуття Україїною незалежності.

Повний перелік членів УГГ – борців за дотримання прав людини

Членами УГГ були всього 47 осіб: 45 громадян Україїни і двоє громадян Росіїї.

Члени-засновники Української Гельсінської групи: 1. Руденко Микола Данилович, народився 19 грудня 1920 pоку, помер 1 квітня 2004 року, засуджениий 1 липня 1977 pоку до 7 років ув’язнення і 5 років заслання. 2. Бердник Олесь Павлович, народився 25 листопада 1926 pоку, помер 18 березня 2003 року, політичниий в’язень у 1949-1955 роках, засуджениий 21 грудня 1979 pоку до 6 років ув'язнення і 3 років заслання. 3. Мешко Оксана Яківна, народилася 30 січня 1905 pоку, померла 2 січня 1991 pоку, політичниий в’язень у 1947-1955 роках, засуджена 7 січня 1981 pоку до 6 місяців психіатричного ув’язнення і 5 років заслання. 4. Лук’яненко Левко Григорович, народився 24 серпня 1928 pоку, політичниий в'язень у 1961-1976 роках, засуджениий у Чернігові 20 липня 1978 pоку до10 років ув’язнення і 5 років заслання. 5. Строката Ніна Антонівна, народилася 31 січня 1926 pоку, померла у США 2 серпня 1998 pоку, політичниий в’язень у 1971-1975 роках. 6. Григоренко Петро Григорович, народився 16 жовтня 1907pоку, помер у США 21 лютого 1987 pоку, політичниий в’язень у 1964-1965, 1969-1974 роках. 7. Кандиба Іван Олексіий ович, народився 7 червня 1930 pоку, помер 8 листопада 2002 року, політичниий в’язень у 1961-1976 роках, засуджениий у Львові 24 липня 1981 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 8. Маринович Мирослав Франкович, народився 4 січня 1949 pоку, засуджениий у Василькові 27 березня 1978 pоку до 7 років ув’язнення і 5 років заслання. 9. Матусевич Микола Іванович, народився 19 липня 1946 pоку, засуджениий у Василькові 27 березня 1978 pоку до 7 років ув’язнення і 5 років заслання. 10. Тихиий Олексіий Іванович, народився 27 січня 1927 року, помер 5 травня 1984 pоку в ув’язненні, політичниий в’язень у 1957-1964 роках, засуджениий у Дружківці 1 липня 1977 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання.

Члени Української Гельсінської групи: 7

11. Барладяну Василь Володимирович, народився 23 серпня 1942 pоку, помер 3 грудня 2010 року, член Групи з 30 грудня 1987 pоку, політичниий в’язень у 1977-1980 роках, засуджениий у березні 1980 pоку до 3 років ув’язнення. 12. Вінс Петро Георгіий ович, народився 1 травня 1956 pоку, член Групи з лютого 1977 pоку, політичниий в’язень у 1978-1979 роках. 13. Геий ко-Матусевич Ольга Дмитрівна, народилася 9 вересня 1953 pоку, член Групи з 14 травня 1977 pоку, політичниий в’язень у 1980-1983 роках, засуджена у Києві 1983 pоці до 3 років ув’язнення. 14. Горбаль Микола Андріий ович, народився 10 вересня 1941 pоку, член Групи з 21 січня 1980 pоку, політичниий в’язень у 1971-1977, 19791985 роках, засуджениий у Києві у 1985 pоці до 8 років ув’язнення і 3 років заслання. 15. Горинь Богдан Миколаий ович, народився 10 лютого 1936 pоку, член Групи з 30 грудня 1987 pоку, політичниий в’язень у 1965-1970 роках. 16. Горинь Михаий ло Миколаий ович, народився 17 червня 1930 pоку, помер 13 січня 2013 року, член Групи з листопада 1982 pоку, політичниий в’язень у 1965-1971 роках, засуджениий 25 червня 1982 pоку до 10 років ув'язнення і 5 років заслання. 17. Зісельс ЙЙосиф Самуїїлович, народився 2 грудня 1946 pоку, член Групи з серпня 1978 pоку, політичниий в’язень у 1978-1981 роках, засуджениий у Чернівцях 10 квітня 1985 pоку до З років ув’язнення. 18. Калиниченко Віталіий Васильович, народився 31 січня 1937 pоку, член Групи з жовтня 1977 pоку, політичниий в’язень у 1966-1976 роках, засуджениий у Дніпропетровську 18 травня 1980 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 19. Караванськиий Святослав ЙЙосипович, народився 24 грудня 1920 pоку, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1944-1960, 1965-1979 роках. 20. Красівськиий Зеновіий Михаий лович, народився 12 листопада 1929 pоку, помер 20 вересня 1991 pоку, член Групи з жовтня 1979 pоку, політичниий в’язень у 1949-1953, 1967-1978 роках, засуджениий у Львові 12 березня 1980 pоку до 8 місяців ув’язнення і 5 років заслання. 21. Лесів Ярослав Васильович, народився 3 січня 1945 pоку, загинув 19 жовтня 1991 pоку, член Групи з жовтня 1979 pоку, політичниий в’язень у 1967-1973, 1980-1981 роках, засуджениий 15 листопада 1981 pоку до 5 років ув’язнення. 22. Литвин Юріий Тимонович, народився 26 листопада 1934 pоку, загинув 4 вересня 1984 pоку в ув’язненні, член Групи з червня 1979 8

pоку, політичниий в’язень у 1951-1953, 1955-1968, 1974-1977 роках, засуджениий у Києві в грудні 1982 pоці до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 23. Малинкович Володимир Дмитрович, народився 28 серпня 1940 pоку, член Групи з жовтня 1978 pоку. 24. Марченко Валеріий Веніамінович, народився 16 вересня 1947 pоку, загинув 7 жовтня 1984 pоку в ув’язненні, член Групи з жовтня 1983 pоку, політичниий в’язень у 1973-1981 роках, засуджениий у Києві 14 березня 1984 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 25. Мельник Михаий ло Спиридонович, народився 14 березня 1944 pоку, загинув 9 березня 1979 pоку, член Групи з листопада 1978 pоку. 26. Муратов Микола, член Групи з 30 грудня 1987 року. Він представляв корпункт «Україїнського вісника» як органу УГГ (згодом УГС) у Москві. У січні 1988 року Муратов їїздив до Львова, що розширило ий ого знаий омства. До 1992 року очолював Московську організацію УРП. Живе в Москві. 27. Овсієнко Василь Васильович, народився 8 квітня 1949 pоку, член Групи з 18 листопада 1978 pоку, політичниий в’язень у 1973-1977, 19791981 роках, засуджениий у Житомирі в серпні 1981 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 28. Плющ Леонід Іванович, народився 26 квітня 1939 pоку, помер 4 червня 2015 року, Бессеж, Франція, член Групи з 1977 pоку, політичниий в’язень у 1972-1976 роках. 29. Попович Оксана Зенонівна, народилася 2 лютого 1926 pоку, померла 22 травня 2004 року, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1944-1954 роках, засуджена у Івано-Франківську у лютому 1975 року до 8 років ув’язнення і 5 років заслання. 30. Ребрик Богдан Васильович, народився 30 липня 1938 pоку, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1967-1970 роках, засуджениий в Івано-Франківську 1974 року до 7 років ув’язнення і 3 років заслання. 31. Розумниий Петро Павлович, народився 7 березня 1926 pоку, помер 20 березня 2013 року, член Групи з жовтня 1979 pоку, засуджениий 21 грудня 1979 pоку до 3 років ув’язнення. 32. Романюк Василь Омелянович, народився 9 грудня 1925 pоку, помер 14 липня 1995 pоку, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1944-1954, 1972-1982 роках. 33. Рубан Петро Васильович, народився 10 січня 1940 року, помер 26 вересня 2011 року, член Групи з 1985 року, політичниий в’язень у 1959-1967, 1968-1973, 1977-1985 роках, засуджениий у Чернігові 29 листопада 1985 року до 6 років ув’язнення і 3 років заслання.

34. Сапеляк Степан Євтихіий ович, народився 26 березня 1952 pоку, помер 1 лютого 2012 року, член Групи з ЗО грудня 1987 pоку, засуджениий у Тернополі в 1970 pоку до 5 років ув’язнення і років заслання. 35. Світлична Надія Олексіїївна, народилася 8 листопада 1936 pоку, померла 8 серпня 2006 року, Нью-Джерсі, США, член Групи з жовтня 1978p., політичниий в’язень у 1972-1976 роках. 36. Сеник Ірина Михаий лівна, народилася 8 червня 1926 року, померла 25 жовтня 2009 року, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1944-1954, 1972-1981 роках. 37. Січко Василь Петрович, народився 26 лютого 1956 pоку, помер у США 17 листопада 1997 pоку, член Групи з 26 січня 1978 pоку, політичниий в’язень у 1979-1982 роках, засуджениий у Львові 4 січня 1982 року до 3 років ув’язнення. 38. Січко Петро Васильович, народився 18 серпня 1929 pоку, помер 5 липня 2010 року, член Групи з 30 квітня 1978 pоку, політичниий в’язень у 1947-1957 роках, засуджениий у Львові 4 грудня 1979 року до 3 років ув’язнення. 39. Скочок Павло Іванович, народився 1935 pоку, помер 12 січня 2013 року, член Групи з 30 грудня 1987 pоку, політичниий в’язень у 19791987 роках. 40. Сокульськиий Іван Григорович, народився 13 червня 1942 pоку, помер 22 червня 1992 pоку, член Групи з жовтня 1979 pоку, політичниий в'язень у 1964-1974 роках, засуджениий у Дніпропетровську влітку 1980 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 41. Стрільців Василь Степанович, народився 13 січня 1929 pоку, помер 16 травня 2004 року, член Групи з жовтня 1977 pоку, політичниий в’язень у 1944-1954, 1980-1981 роках, засуджениий у жовтні 1981 pоку до 7 років ув’язнення і 4 років заслання. 42. Стус Василь Семенович, народився 6 січня 1938 pоку, загинув 4 вересня 1985 pоку в ув’язненні, член Групи з жовтня 1979 pоку, політичниий в’язень у 1972-1980 роках, засуджениий у Києві 2 жовтня 1980 року до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 43. Чорновіл В’ячеслав Максимович, народився 24 грудня 1937 pоку, загинув 25 березня 1999 pоку, член Групи з 22 травня 1979 pоку, політичниий в’язень у 1967-1969, 1972-1980 роках, засуджениий у Якутську 6 січня1980pоку до 5 років ув’язнення. 44. Шабатура Стефанія Михаий лівна, народилася 6 листопада 1938 pоку, померла 17 грудня 2014 року, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1972-1980 роках.

45. Шевченко Віталіий Ничипорович, народився 20 березня 1934 pоку, член Групи з 30 грудня 1987 pоку, засуджениий у Львові 24 грудня 1980 року до 7 років ув’язнення і 4 років заслання. 46. Шумук Данило Лаврентіий ович, народився 30 січня 1914 pоку, помер 21 травня 2004 року, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1935-1939, 1945-1955, 1957-1967 роках, засуджениий у Києві 7 липня 1972 року до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. 47. Шухевич (Березинськиий ) Юріий Романович, народився 28 березня 1933 pоку, член Групи з лютого 1979 pоку, політичниий в’язень у 1948-1958, 1958- 1968 роках, засуджениий у Нальчику 9 вересня 1972 року до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. Іноземні члени Української Гельсінської групи: Ніклус Март Олав, естонець, народився 22 вересня 1934 pоку, політичниий в’язень у 1958-1966 роках, засуджениий 8 січня 1981 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання. Пяткус Вікторас, литовець, народився 30 грудня 1929 року, помер 1 травня 2012 року, засновник Литовськоїї Гельсінськоїї Групи, політичниий в’язень у 1947-1953, 1958-1965 роках, засуджениий 13 липня 1978 pоку до 10 років ув’язнення і 5 років заслання.

Використані джерела:

1. Декларація Україїнськоїї Громадськоїї Групи Сприяння виконанню Гельсінських Угод // Національні процеси в Україїні: історія і сучасність. Документи і матеріали: Довідник: У 2 ч. Ч. 2 / [упоряд. І.О. Кресіна, В.Ф. Панібудьласка; за ред. В.Ф. Панібудьласки] – К.: Вища шк., 1997. – С. 505506. 2. Україїнська Гельсінська група (УГГ) // Новиий довідник: Історія Україїни. / [упоряд. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко, О. Іванюк] – К.: ТОВ «Казка», 2005. – С. 671-673. 3. Дисиденськиий рух // Історія Україїни / О. Д. Боий ко. – К.: Академвидав, 2010. – С. 550-551. 4. Документальна виставка «Україїнська Гельсінська Група» [Електронниий ресурс] // саий т Центральниий державниий архів зарубіжноїї україїніки/ – Текстові дані. – Режим доступу: http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/online/47-all/516-2014-12-10-09-5859.html (дата звернення: 03.10.2016). – Назва з екрана. 5. Україїнська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінських угод [Електронниий ресурс] // саий т Україїнська Гельсінська спілка з прав людини/ – Текстові дані. – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/articles/ukrajinska-hromadska-hrupa-spryyannyavykonannyu-helsinskyh-uhod/ (дата звернення: 03.10.2016). – Назва з екрана. 6. Україїнська Гельсінська Група на захисті прав людини вчора і сьогодні [Електронниий ресурс] // саий т Міжнародниий конкурс учнівськоїї та студентськоїї молоді «Міий рідниий краий » / – Текстові дані. – Режим доступу: http://mij-kraj.com.ua/Ukrajina-na-novomu-shlyahu/ukrainskahelsinska-hrupa-na-zakhysti-prav-liudyny-vchora-i-sohodni (дата звернення: 03.10.2016). – Назва з екрана.

Рекомендовані джерела:

1. Боий ко О. Історія Україїни у ХХ столітті: 20-90 роки. / О.Д. Боий ко – Ніжин: Стиль, 1994. – 284 с. 2. Григоренко П. Г. Спогади / Петро Григоренко. – К.: Україїна. – 2007.– С. 609-626. 3. Зростання організованості ий радикальності національновизвольного руху // Історія Україїни. Матеріали до підруч. для 10-11 кл. серед. шк. / М.В. Коваль. – К.: Раий дуга – 1992. – С. 440-444. 4. Історія Україїни в особах ХІХ-ХХ ст.: історична література / Уклад. І. Воий цехівська та ін. – К.: Україїна, 1995. – 479 с. 5. Касьянов Г. Незгодні: україїнська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. / Г. Касьянов – К.: Либідь, 1995. – С. 165-174. 6. Лук’яненко Л. Не дам загинуть Україїні!. / Л. Г. Лук’яненко – К.: Софія, 1994. – 512с. 7. Лук’яненко Л. До історіїї Україїнськоїї Гельсінськоїї спілки./ Левко Лук’яненко – К.: Фенікс, 2010. – С. 20-21, 41, 143, 290-291. 8. Обертас О. Дисидентськиий генерал: [100 років тому народився Петро Григоренко] / Олесь Обертас // Україїнська культура. – 2007. – №4. – С. 16-17. 9. Овсієнко В. Козацька матір: [учасниця Україїнськоїї Гельсінськоїї Групи, жертва сталінських репресіий , правозахисниця Оксана Мешко] / Василь Овсієнко // Слово Просвіти. – 2015. – 29 січня. – 4 лютого (№4). – С.7. 10. Рух опору в Україїні: 1960-1990. Енциклопедичниий довідник / [передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса] – К.: Смолоскип, 2010. – С. 131–132; 2-е вид. – 2012. – С. 147–148. 11.Світлична Н. Єретик Олекса Тихиий // І.О. Світличниий , Н.О. Світлична З живучого племені Дон Кіхотів / [упоряд. Н. Коцюбинська, О. Неживиий ] – К.: Грамота. – 2008. – С. 597-600. 12. Слабошпицькиий М. До рідного порога: Шляхи до істини Миколи Руденка / М. Слабошпицькиий // Донбас. – 1993. – №1-2. – С. 99-104. 13. Тисяча років україїнськоїї суспільно-політичноїї думки: у 9 т. / [редкол. Тарас Гунчак (гол. ред.) та ін.; упоряд. і прим. Оксана Сліпушко; авт. передм. Оксана Сліпушко, Василь Яременко]– К.: Дніпро, 2001 – Т. 8: (40-ті-80-ті роки XX ст.) / Ред. Косенко Ю. – 2001. – 398 с. 14. Україїна: друга половина ХХ століття: Нариси історіїї. – К.: Либідь, 1997. – 349 с. 15. Україїнська Гельсінська Спілка (1988-1990 рр.) у світлинах і документах / Концепція і упорядкування О. Ткачука. – К.: Смолоскип, 2009. – 224 с. 16. Чорновіл В. Твори: У 10 т. – К.: Смолоскип, 2002. – Т. 2: Правосуддя чи рецидиви терору? Лихо з розуму (портрети двадцяти «злочинців»).

Документи та матеріали 1966-1968 рр. /В. Чорновіл; [упоряд. та коментарі Валентини Чорновіл; передм. Леся Танюка]. – 2003. – 903 с. 17. Шаповал Ю. Україїна ХХ століття: Особи та подіїї в контексті важкоїї історіїї. / Ю. Шаповал. – К.: Генеза, 2001. – 557 с. 18. Шухевич Ю. Молоде вино – в нові міхи / Ю.Шухевич // Україїна. – 1991. – № 10. – С. 16-18.

Науково-популярне видання 15

На захисті прав людини: Українська гельсінська група Історична довідка

Автор-укладач: Редактор: Відповідальна за випуск: Комп'ютерниий набір:

А. Г. Кирдода Л. В. Гріщенко В. М. Канюка А. Г. Кирдода

Підписано до друку 10 жовтня 2016 року. Тираж 25

Видавець: Комунальниий заклад «Черкаськиий раий онниий організаціий нометодичниий центр бібліотечноїї та краєзнавчоїї роботи» Черкаськоїї раий онноїї ради 18000 м. Черкаси вул. Дахнівська, 52 e-mail: bibliotekaromc@gmail.com