Гріх любити неталановито. Том 3. Частина 1 by Sergiy Kordyk

Сергій Дзюба

Грiх любити неталановито! Вірші, переклади та пародії у трьох томах

Том третій. Пародії

Київ – Чернігів Міжнародна літературно-мистецька Академія України Чернігів Видавництво «Десна Поліграф» 2021

УДК 821.161.2 Д 43

Д 43

Сергій Дзюба Гріх любити неталановито! : Вибрані вірші, переклади та пародії : У трьох томах. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: Десна Поліграф, 2021. – Том третій. Пародії. 480 с. : 40 іл. ISBN 978-617-8020-17-0 Сергій Дзюба – народний поет України, автор ста книжок, які перекладені 80 мовами та надруковані в 50 країнах. Ці книги прочитали більше 4 мільйонів людей в усьому світі. До третього тому творів відомого українського письменника увійшли дотепні пародії. Жанр пародії аж ніяк не можна вважати легким для написання… Почуття гумору, іронічність, спостережливість, інтелект, шляхетність, вишуканість, чуйність, чарівність, – опанувати це під силу одиницям. Тому поетів і прозаїків у нас – тисячі, а талановитих та відомих пародистів в українській літературі – лише декілька! Отже, герої цих пародій – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Ліна Костенко, Гомер, Вергілій, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Вільям Шекспір, Йоганн Гете, Мігель де Сервантес, Оноре де Бальзак, Олександр Пушкін, Артюр Рембо, Віктор Гюго, Гі де Мопассан, Барух Спіноза, Мацуо Басьо, Йоса Бусон, Володимир Свідзинський, Олександр Блок, Андре Жід, Лев Толстой, Дюма-батько, Дюма-син, Джакомо Казанова, Агата Крісті, маркіз де Сад, Володимир Винниченко, Павло Тичина, Гарсія Лорка, Володимир Сосюра, Дмитро Павличко, Ернест Ґемінґвей, Милорад Павич, Чеслав Мілош, Пауло Коельо, Роджер Желязни, Карлос Кастанеда, Акіко Йосано, Василь Голобородько, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Оксана Забужко, Леонід Талалай, Ігор Калинець, Василь Слапчук, Ігор Павлюк, Сергій Жадан, Роман Скиба, Мар’яна Савка, Тарас Федюк, Іван Андрусяк, Петро Мідянка, Юрій Андрухович, Кость Москалець, Богдан Бойчук, Павло Вольвач, Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Микола Воробйов, Василь Кожелянко, ІБТ, Борис Акунін, Володимир Цибулько, Маріанна Кіяновська, Ігор Качуровський, Галина Крук, Юрко Покальчук, Олександр Стусенко та інші прибульці.

Моїй чарівній дружині Тетяночці, Тетяні Дзюбі, з любов’ю, ніжністю та вдячністю присвячую і цю книгу.

На обкладинці: репродукція картини знаменитого українського художника вірменського походження Івана Айвазовського «Дев’ятий вал». Книжка побачила світ за українською програмою видання найкращих книг, яку здійснює науковець Володимир Феодосійович Хоменко (м. Київ) ISBN 978-617-8020-17-0

УДК 821.161.2

Замiсть передмови

Замість передмови

Небезпечна професія Розмірковуючи над природою гумору, Октавіо Пас пише: «Ні Гомер, ні Вергілій не знають, що таке гумор. Аристотель, здається передчуває його появу, але свою істинну форму гумор знаходить у Сервантеса...», – і, підсумовуючи свої роздуми, приходить до висновку, що «гумор – великий винахід сучасного розуму», напряму пов’язуючи цей винахід із зародженням роману як жанру. Якщо погодитися, попри можливі небезпідставні сумніви, з Октавіо Пасом, що гумор був не споконвіків, а виник у результаті… якихось літературних процесів, – виявиться, що в Україні появу гумору спровокувала не проза, а поезія, а саме – «Енеїда», автора якої, Івана Котляревського, ми сміливо можемо вважати батьком українського (відчуваючи потребу дещо пом’якшити тезу, в дужках зазначу: літературного) гумору. Звичайно ж, це не означає, що до Котляревського українці не сміялися, однак це свідчить про те, що він був першим, хто запатентував гумор, надійно закріпивши його за поезією. Втім, я не збираюся досліджувати походження та історію українського гумору, сів я до комп’ютера, щоб привернути увагу читачів до зразків гумору сучасного, а все, що написано вище – лише коротка преамбула, що затягнулася. Сергій Дзюба відомий як прекрасний поет-лірик та напрочуд цікавий прозаїк, і ось – письменник постає перед нами в новому амплуа. Хоча читачі, які стежать за творчістю Дзюби, навряд чи здивовані, бо, напевно, ще раніше відстежили добірки його пародій у періодиці й уже пережили перший подив 3

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

та перший напад сміху. Спробуй-но не подивуватися, намагаючись збагнути, яким чином уживаються в одній творчій особистості розчулений романтик та неймовірно ніжний лірик із вишукано-дошкульним та глузливо-іронічним дотепником! Не беруся цього пояснити. Мабуть, справа в тому, що гумор Сергія Дзюби, попри дотепність, ніколи не буває жорстким та знущальним, а завжди – м’який і доброзичливий. Автор не втрачає лиця, не перестає бути поетом, чутливим до слова і тих душ, що спроможні на те слово відгукнутися. З цього приводу можна багато розмірковувати, однак усі мої трактування – чи це серйозні твердження, чи легковажні домисли – у жодному разі не повинні заважати читачам спілкуватися з книжкою. Нехай вони похитують головами від подиву, нехай сміються. Адже гумор, коли його тлумачити, перестає бути смішним, тому я обмежуся коротким коментарем та кількома зауваженнями. (А коли гумору наразі не розуміють, то писання пародій стає… небезпечним заняттям). З усього видно, що Сергій Дзюба добряче обізнаний із сучасною поезією, серед його «клієнтів» – увесь український парнас, від поетичних «олігархів» до представників широких поетичних мас. Очевидним є й те, що пан Сергій уважний читач, його чіпке око не пропустить жодного рядка, який дає підстави для дотепного жарту. Однак це, так би мовити, справа техніки та професійності: кожен бажаючий наче й може перелопатити гору літератури і згодом «накопати» будь-якого «компромату»… Не заперечую. Однак те, як пародист розпоряджається здобутим матеріалом, гідне захоплення та хвали! Адже письменник робить це не просто майстерно, а талановито. Він ніколи не прив’язує свою поезію до першоджерела (вірша, на який пишеться пародія), не сковує себе чужою формою, стилем, технікою, дотримуючись їх тільки у випадках, коли це – частина його творчого задуму. 4

Замiсть передмови

Сергій Дзюба уникає буквальності й прямолінійних вирішень, оминає спокуси імітації-передражнювання. Тож, відштовхуючись від рядків чужого твору, він використовує їх лише як трамплін, увиразнюючи, розширюючи та поглиблюючи власну раціональну ідею, почерпнуту із ірраціонального зерна тих рядків, які взяті як точка відліку. Бо пародія у виконанні Дзюби перестає бути вторинною, наразі його пародії це – веселі вірші із мотто. Адже нікому навіть не прийде в голову вважати оригінальний вірш вторинним тільки з тієї причини, що йому передує епіграф. Сідаючи за цей опус, я заставив себе все ж відмовитися від цитувань пародій, інакше цьому не було б кінця та краю, оскільки кожна з пародій, як хороший анекдот, по-своєму варта усміху, навіть якщо з часом ці пародії стануть бородатими. Повертаючись до того, з чого розпочав, зазначу: дуже сумніваюся, що людство дожило б до наших днів, якби не було наділене почуттям гумору від початку. Цією думкою аж ніяк не бажаю заперечити причетність літератури загалом та роману (в українському контексті – поезії) зокрема до зародження і становлення гумору. Тільки висловлюю своє переконання, що не варто сперечатися, хто й коли засміявся першим, оскільки добре відомо, що красиво сміється той, хто сміється останнім… Звісно, якщо останнім він сміється не тому, що до нього довго доходить. Василь Слапчук, письменник, літературознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, почесний громадянин Луцька та Волині

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пародія як епіцентр літпроцесу Процес розвитку й формування літератури розтягнувся на тисячоліття – від періоду первісного зародку, завдяки створенню міфів та легенд, і до розвою, попри вдосконалення стилю й винаходу нових форм літератури – поезії, драматургії та епістолярної й філософської етики. Проте єдиним, що протягом віків не відчуло суттєвих змін, незважаючи на численні соціально-економічні катаклізми, було вміння сміятися – це мистецтво таке ж давнє, як і обробка городини чи створення одягу. Звісно, вміння покепкувати над ближнім зазнало деяких змін, набуло певних властивостей і вишарувалося майже в окрему літературну дисципліну. Однак єдине, що в дійсності не зазнало перетворень, так це щире бажання всюди та у всьому знаходити привід для кпинів і можливість посміятися не лише над побутово-смішним, але й над соціально-сумним. Сміялися над ближніми (чи над певними соціально-політичними явищами життя) у різний манер: за допомогою сатири чи памфлетів, епіграм та фельєтонів, історичних романів і епічних балад, проте усі ці різножанрові форми кепкування стояли радше над літературою й стосувалися більше явищ соціальних, ніж побутових, оскільки виокремлювали певні ознаки соціально-економічної недосконалості системи чи зловживання певних політичних діячів. Це було смішно, цікаво, гостро, небезпечно, але надто швидко відходило в тінь історії разом із тим явищем чи особою, що викривалася за допомогою творчості. І хоча деякі давні полемічно-комічні твори не втратили ознак модерності навіть зараз, завдяки завжди присутній людям глупоті, жадобі, 6

Замiсть передмови

марнославству чи фанатичній нетерплячості, на загал усе те стало класикою, але у минулому часі. Тож ми воліли б доторкнутися до іншої форми сміху – пародії, досить нового жанру, як на тлі довговічної історії літератури, проте популярного та самодостатнього. Власне, що таке наразі пародія? На думку одного із відомих сучасних пародистів Сергія Дзюби, пародія – це коли один поет дотепно та вишукано «знущається» над іншим поетом, якого дуже любить… Звичайно, любов від любові різниться, адже вовк, як відомо, теж любив коняку, а що від неї залишив? Проте саме формулювання достатньо чітке й прозоре, оскільки дає підстави розуміти, що без певної «любові» до ближнього – поета – тут не обійтися аж ніяк. Звісно, пародія це – не зовсім високочола поетика Йосипа Бродського, філософська досконалість Омара Хайяма чи лірична чутливість нашої Ліни Костенко. Але жанр пародії аж ніяк не можна вважати легким для написання. Чудове почуття гумору, іронічність, дотепність, спостережливість, інтелект, чуйність, вишуканість, чарівність, – опанувати це під силу хіба що одиницям. Тому поетів та прозаїків у нас – тисячі, а талановитих пародистів у сучасній українській літературі – лише кілька! Існує міркування, що заримувати можна будь-яке слово… Та чи можна заримувати гостру, мов бритва, думку? Чи можна заримувати тонке, як нитка павутиння, відчуття? Пародія – це той жанр, у якому сходяться, мов античні дороги у Римі, творча дружба поміж поетами, вміння добре покпити одне з одного і знання того, що пишуть чи вже написали твої колеги. Пародія – це як чорна діра у Космосі, де час та простір помінялися місцями, з тою лише різницею, що у пародії місцями міняються здоровий глузд та почуття гумору, тому й з’являються на світ справжні шедеври. 7

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пам’ятаю, як ми з Сергієм Дзюбою взяли участь у тривалій та цікавій творчій мандрівці українських письменників. Виступали у Києві, Чернігові, Сумах, Полтаві, Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Черкасах, Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Ялті… В університетах, академіях, музеях, бібліотеках, будинках культури, навіть у нічних клубах. По п’ять виступів щодня!.. Сергій читав здебільшого свої пародії, і я бачив, який він мав там неймовірний успіх. Йому захоплено аплодували викладачі й студенти, школярі та люди похилого віку, лікарі і військові, робітники та правоохоронці, аграрії і лісівники, й навіть п’ятилітні малюки в дитсадках… Особливою популярністю користувалися такі його «хіти», як «Любов з тролейбусом», «Балада про жабу», «Замах дощихи», «Казочка про українську естраду», «Балада про мрії», «Балада про супермена», «Дещиця екзотики навесні», «У ліжку з Бонапартом», «Балада про поцуплене серце», «Поема про море», «Колискова для ІБТ»… Сам С. Дзюба, як пародист, надзвичайно «урожайний». Так, я нарахував понад 200 надрукованих творів (за кілька років – 30 добірок у провідних вітчизняних газетах і журналах), а скільки їх ще лежить у письменницькому столі Сергія? Цікавим є те, що С. Дзюба навдивовижу «оперативно» відгукується на будь-яку подію, яка відбувається в мистецькій спільноті. Чи то вихід нового резонансного твору, чи поява у пресі цікавого інтерв’ю, ба навіть звичайні творчі зустрічі «без краваток» серед письменників (і особливо – поетів) не відбуваються без того, аби чернігівець миттєво не відгукнувся на те. Зокрема, запам’ятались оригінальна рецензія чернігівського пародиста на «смолоскипівську» антологію прози «Тексти» (пародія «Груповуха»), його дошкульні, сатиричні рефлексії з приводу протистояння Національної спілки письменників 8

Замiсть передмови

України (НСПУ) та Асоціації українських письменників (АУП) у «марші» «Смєло, товаріщі, в ногу…», такі несподівані відгуки на дискусію щодо «Станіславського феномену» («Про маму і феномен») та навіть з’їзд АУП («Сон поета Ко»). Під час згадуваної вже тут письменницької поїздки в одному з ПТУ в Дніпродзержинську поету Михайлу Григоріву подарували … швабру, яку він із гордістю привіз до Києва. Сергій Дзюба одразу ж зафіксував цю історію («Балада про Михайла Григоріва»). Виступав з нами і молодий талановитий пародист Олександр Стусенко. І що цікаво – колеги напрочуд швидко знайшли спільну мову. Сергій навіть із задоволенням читав на творчих зустрічах… пародії свого «конкурента». А потім благополучно написав власні пародії на вірші Сашка! До речі, я ще не чув, щоб поети ображалися на Сергія Дзюбу за його «наїзди». Навпаки, не раз бачив, як у тих же Сумах та Харкові письменники охоче дарували пародисту власні книжки. Ще б пак! Сергій «знущається» цілком доброзичливо. У нього є вишуканий смак і чудове почуття міри. На перший погляд, може скластися думка, що головна мета пародиста – саме пародіювання своїх не менш цікавих і талановитих колег. Втім, це – не так. Самі поети обираються лише як засіб, як привід для пародії, але аж ніяк не причина. Бо причиною може бути що завгодно – від розбитих автошляхів до звичайнісінького «жлобства» у сучасному українському шоу-бізнесі, від проблеми «батьків» та «дітей» у стосунках між НСПУ та АУП і до вічно молодого та невмирущого почуття кохання навесні. Бо з коханням у Сергія Дзюби таки все гаразд. Варто лише пригадати його пародії «Про прання та визнання», «Великий інтим», «Балада про потяг», «Балада про військову кар’єру», «Балада про Маріанну»… Окрім пародій, Сергій Дзюба добре відомий і як автор 9

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

чудової прози та серйозних поезій. Він написав просто блискучу трилогію для дітей «Душа на обличчі», котра вийшла загальним накладом понад 200 тисяч примірників в Україні та за кордоном і мала великий успіх серед маленьких читачів. Та і його «Потягуськи» («Потягеньки») не залишили байдужими юних читачів у світі. Сергій – автор прекрасних і популярних українських пісень, упорядник і видавець численних антологій та збірників, перекладач із 60 мов. Це свідчить про різноплановість майстерності автора, у особі якого добре поєднуються риси гумориста, лірика та справжнього дитячого письменника; а загальний стан сучасної української літератури нині робить із нього одного з найбільш затребуваних авторів, який здатен опанувати будьяку тему чи жанр. Нерідко й самі пародисти стають об’єктом кпинів та поетичних знущань з боку своїх колег. Це не варто розглядати як ознаку рецидивної мстивості творчих людей, чи як «поетичний» хід у відповідь або елементарне бажання познущатися над «знущателем». Радше, це ознака своєчасності й цікавості творів пародиста, нерідко достатньо серйозних та глибоких за змістом, які, у свою чергу, й стимулюють поетичну думку інших митців, налаштовують їх на пошуки нових форм зображення чи звичайної проби пера у формі іронії та жарту. Як приклад – пародія поета Юрія Крисанова на… вірш Сергія Дзюби: *** Немає світла – долі ходять пішки. Під ковдрою поети: ти і я. Сергій Дзюба 10

Замiсть передмови

Мить творчості. Під ковдру – і негайно, вночі забудеш, що буває день. О, як же нам римується тут файно, яких ми наскладаємо пісень! Наш спільний вірш – це незбагненне диво – до раночку ми станем колисать. І буде світ. І ми – такі чутливі… Ну, де там Рай? Поети ще не сплять! Я був щиро здивований, коли дізнався, що до більшості своїх пародій Сергій створив оригінальні мелодії. Часом, на прохання глядачів, він навіть виконує власні тексти, акомпануючи собі на баяні чи гітарі… Особливо тепер популярні його музичні пародії на знамениті пісні «Козачка» («Я – козачка твоя, пане полковнику мій синьоокий…» та «Вона» («Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна…»). Знаю, що автори хітів відреагували на ці пародії цілком доброзичливо. Кость Москалець навіть щиро, добродушно жартував із цього приводу. Взагалі, хочу зазначити: охарактеризування пародії як епіцентру сучліту, винесене у назву відгуку, не випадкове. Бо літературна пародія, незважаючи на начебто її «малу форму», є найшвидшою і найвлучнішою зображувальною формою та характеристикою тих творів чи тих поетів, яких обрано саме для пародіювання та «викривання». Це – як своєрідна, весела й дотепна рецензія на цікавий вірш, проте у поетичній формі і з ознаками особистого знайомства чарівника-пародиста з автором оригінальної поезії. Така форма рецензування дуже приваблює, веселить та змушує глибше замислитися над самим твором – не лише над його недоліками, а також і над позитивними якостями. Отже, пародію можна розглядати саме як додатковий стимул для роз11

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

гляду окремих творів і літпроцесу взагалі. А з цього випливає: пародія – це продуктивний синтез звичайної повсякденної іронії, яка побутує у суспільстві, та наразі однієї з найцікавіших форм поетичного зображування навколишнього світу, що має на меті додатково ознайомити читачів не лише з «тіньовими» сторонами того чи іншого твору, але і з не менш «тіньовими» сторонами життя самих авторів – людей надзвичайно цікавих, проте не менш загадкових... Володимир Коваль, письменник, критик, кіносценарист, журналіст, лауреат міжнародних премій і конкурсів, м. Дніпро

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Любов із тролейбусом Книжка перша Балада про супермена І якщо так поезія приходить, То я прожив за всіх, чи майже всіх. Андрій Криштальський Кладу вірші – цеглина до цеглини: З пітекантропів, копів і варшав… Я був сьогодні в спальні Катерини І свічку над Потьомкіним тримав! Гарячий віск натхненно плавив пальці, А я все думав, наче Соломон: За що оті Батиєві засранці Мене прим’яли, ніби наш ОМОН? Чому я став не першим в Клеопатри? І чи любив мене маркіз де Сад? Петлюра знову обіграв у карти, І Шолохов сварив – за плагіат… Буває всяк – як у Мазепи й гірше, Та я за всіх, здається, майже встиг… Я – супермен. Я – той, хто пише вірші. І вже тому – живіший всіх живих!

__________________________________

* Андрій Криштальський мешкає в Луцьку, і він – найсправжнісінький поет: нічого не робить упівсили! Тому цей вірш – про нього, а ще трохи про його жертв. ☺ 13

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про жабу Я під водою довго жив Коропом, З підводним царством подруживсь Хороше. … Аби лебідка молода, Із краю водного, В гніздо своє не віднесла Мене, голодного… Микола Гриценко Я на болоті довго жив – Жабкою, Одненьку лілію любив – Лапкою. Я їй накумкував свої Класики… А ти купалася в Дніпрі З Івасиком. А я уперто зеленів – Без паспорта, З усім болотом подружив Запросто! І вистачало там всього – Америка… А ти читала одного Бедрика. А потім я як затужив – Ну його! 14

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Зробивсь таким, мов і не жив – Мумія… І ти вбрання не пожаліла – Модного, Безсило витягла мене – Голодного. У нас тепер – і тіп, і топ – Усе по Дарвіну, Вже трикімнатний є окоп І «баксів» нарвано. Спросоння кажеш ти мені: «О, мій Ді Капріо!» І я блаженно уві сні На Капрі… квакаю. ____________________ * Сумський хлопець Микола Гриценко колись грав зі мною – у студентському театрі «Поклик» (по-моєму, Ді Капріо відпочиває!). Відтоді дружимо, попри те, що він осів у Києві і довго вважався можновладцем. Втім, все одно поет переміг чиновника, тож Коля тепер хвацько літає на Пегасі. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Замах дощихи Я вчора був дощем. Я всю тебе спізнав. Я краплями котивсь По тілу і обличчю… Микола Гриценко Залишив якось парасольку вдома: Чистісіньке ж бо небо – без латать. І враз – дощиха… Та така – невтомна, – І ну мене до нитки спізнавать! Я мчав – неначе в лісі серед ночі, І довго лікувався від утіх… У кожного із нас – мільйони збочень, Та я панічно не люблю дощих. ________________ * Авжеж: хто любить жінок, той боїться дощих. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

У ліжку з Бонапартом ... кожна любовна ніч – Сталінградська битва... Володимир Цибулько Великі битви вимагають сил – Пропустим «ТСН», город і п’янку: Ти – давній Рим, а я Спартак – до ранку, Такий палкий, неначе крокодил! Великі битви вимагають втрат – Ми завтра простирадло купим нове: Це ж тільки простирадло – не корова, Не переймайся – я іще Марат! Чомусь не вийшло – вилікує сон. Великі вимагають післямови: «Ти не журись – це просто Ватерлоо, Так сталося, що я – Наполеон». _________________ * Чим увійде в історію поет Володя Цибулько? Неймовірним святкуванням свого дня народження на розкішному пароплаві. А його відомські прогнози (політолога) не коментуватиму – відьма відьмі око не видряпає. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про мрії Дівчата чорні хочуть бути білими, Дівчата білі мріють стати чорними, І міняться… обмінюються пір’ячком І поглядами заздрісно червоними. Микола Гриценко Я – Роксолана (від грудей – до п’ят), Володарка імперії й султана, Бо «Камасутру» знаю бездоганно… Хоч у душі я – Ясер Арафат. Мене шаблі і кулі не беруть, Й дівчата чорні, заздрісно червоні. Зате щось крапнув Нобель на долоню… І ось я зник: як у «Кагорі» – суть. Бо вже – Париж. Я – Жанна, та, що д’Арк… Чому Париж? А хто збагне цю душу? Схотілося побачити і… Мушу Мерщій втікати, доки цілий карк! Тепер я – Тайсон: вухо відкусив І мрію стати білим, як Микола… Смокчу сметану замість «кока-коли» І мужньо поїдаю карасів. _____________________ * Колю, якщо чесно, я нічого не второпав, тому все зобразив по-своєму. ☺ 18

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Зізнання До ранку есбеушник наш невтомно В обіймах ефесбешницю гойдав. І тільки стовп ліхтарний безсоромно У їхню комірчину заглядав. Світився, і йому було не сором Дивитися на ту любовну гру. Бо стовп ліхтарний також був майором І, звісно ж, працював на ЦРУ. Олександр Стусенко. Шлюбні ігрища спецслужб Я співчуваю дамам з ФСБ – Якісь миршаві хлопці в СБУ, А ті, хто дійсно в чомусь щось довбе, Давно уже майори ЦРУ! _________________________ * Пародію створено ще до нинішньої українсько-російської війни... Взагалі, Сашко Стусенко – дуже талановитий поет: на наших гастролях Сходом і Півднем України на нього реагували ліпше, ніж на Бельмондо та Зеленського. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Невгамовне бажання Я для тебе заріжу місяць. Василь Кожелянко Так просто при потребі Дістати зірку з неба Поету Небораку Й поету Пантюку. І тільки Кожелянко Ножаку точить зранку… Він вийде до панянки У лавровім вінку! Все буде дуже кльово: Він жовтій тій корові Навіша рим на роги, Немов захриплий бард. І стане небо – кволим, Червоно-чорно-голим, Як прапорець Анголи – Суцільний авангард! Еллан придумав моду, Щоб віршем – та у морду… Ножакою – у місяць (В «Сучасність» чи «Авжеж»)… Ну, хай би ще висіло: Це ж не банан – світило! Не ріж, його, Василю!!! Й мене, між іншим, теж. _________________________ * Василь Кожелянко занадто рано залишив цей світ, але його альтернативні історичні романи й вірші ще довго сяятимуть в імлі тамтешніх і майбутніх андруховичів. ☺ 20

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Дещиця екзотики навесні І топче, наче півень курку, Подушку чорна голова. … Над вишнями, як золоті хрущі, Гудуть собі, співаючи, дівчата. Тарас Федюк Несуться кури всім на втіху, Та це, панове, не дива: Вночі, мов страус страусиху, Подушку топче голова. Над вишнями гудуть дівчата – Усе літають, мов хрущі! І не кінчається зарплата, Зате кінчаються дощі… І як банально недоречний Цей ранок крізь фіраночку-у-у!.. Я знову чемно та статечно Збираю яйця в курнику. ____________________ * Це – наразі правдиве життя одного незлецького поета, тільки не Тараса Федюка. Взагалі, що може бути краще за дівчат, які літають над вишнями? ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про рятівне запитання а може нам вирушити завтра, щоб дізнатися – чи йти сьогодні? Микола Воробйов Душа дала, мов дівка, відкоша – Продиктувала не того вірша... Та може, завтра в когось запитати, Чи варто нам сьогодні помирати?! ______________________ * Всі вірші геніального поета Миколи Воробйова – це готові пародії. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Любов із тролейбусом Аж: дивно – так просто і легко все, коли опинився в тролейбусі. Озиратись стривожено – ліньки... ... Все життя – це тролейбусна лінія... Треба їхати, їхати, їхати – до хати – своєї, чужої – начхати... Сергій Пантюк В когось хатка – лиш небо безкрає, Чи палац, що сія, як салют... Мене сильно тролейбус кохає, Ну, і я його тяжко люблю! Не ревную його серед ночі, Бо тепер, мов двигун, тут живу... Хай він їде, куди собі хоче – До Парижа чи навіть в Москву. Хай в салоні штовхають дівчата, Б’ються яйця, розлився десь квас... Так спокійно мені, як дверцятам, Що легенько притиснули вас. З його ріжками – я в високості: Пізнаю «найкрутіший» Едем... Ти приходь до нас, мила, у гості – Ми, мов янголи, втрьох заживем! ______________ * Як ти правий, Сергію: «Треба їхати, їхати, їхати – до хати – своєї, чужої – начхати…» Аби їхати!!! Але у мене з тролейбусами нічого не виходить, бо все життя ходжу пішки. ☺ 23

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про шкідливого Рембрандта та інших Малевичів Наші чорні жінки Вишивали Малевича ніччю. Тарас Федюк У мужчин ситуацій немало, Уночі – то одне, то сумне: Вчора Рембрандта ти вишивала, А тепер – не мене, а Моне… Ой, накоїлось знову в природі – Вже не ті і Дніпро, і любов... Що такого знайшла ти у Клоді? Ну, для чого тобі Глазунов?! І лежу я – туманний, мов Лондон: В тебе – голка і новий кумир... Посміхається ніч, як Джоконда: «Бери лахи – іди в монастир!» ______________ * Це – завжди актуально. Буквально вчора бачив, як одна жіночка продавала на базарі свого чоловіка. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Мрія гурмана Як листя осіннє, злетять золоті еполети, Сонети, бенкети, анкети і випите скло. Тарас Федюк Бенкетувати – також ремесло, Тут є свої творці і графомани. Хтось порцеляну з’їв, запивши склом – Яка була розкішна порцеляна! Зникає все: і жінка, і пляшки… Та є остання мрія у поета: Хай скінчаться мої земні роки У розпалі найкращого бенкету! _______________________ * Коли бенкетують поети, чортам робити нічого. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Казочка про українську естраду тільки пісня вище-вище з неба пада як фашист... Володимир Цибулько В мене цап вже не мека бельканто, Втратив півень до тенора хист: Знову линуть на нас диверсанти, А один – взагалі, як фашист! Не втекти – хоч куди від облави: Упіймає, мов перша любов... Навіть мухи – по вуха в «поплаві»... Я б у снайпери, мамо, пішов! Чи – в співаючі... Тихо над пляжем Прохрипів би комусь: «Хенде хох...» ... Наша пісня не вмре, не поляже: Міша паше, і Бобик не здох! ___________________ * Ця прикольна історія про «співаючого ректора» насправді створена ще до його появи. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про Скибу і кнайпи Львова Поети всіх віків Мої писали вірші – Я нині п’ю в кредит на їхні імена… Роман Скиба Я Львів би вивчив тільки лиш тому, Що тут «нетлінками» псував серветки Скиба. Бо що ж то за вірші – без пива й риби? Не вірші навіть, а якесь «муму»! І я сьогодні в кнайпі мав «за так» Горілочку і сало з вінегретом – Натішився на цілих три сонети… Хтось заплатив! Напевне, Неборак. ________________ * Хто для мене Скиба? Сучасний Сковорода. Чи Шевченко. Такому останню сорочку подарувати не шкода, навіть якщо вона невдовзі… перетвориться з червоної на чорну! (випадок про сорочку Пантюк жартома розповідав). ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

У пошуках «половинки» … мене чека Париж а я туди не хочу хоч ти ріж … Все хєрня – казали тато – от тільки бжчоли вещ, та як подумати, то і бжчоли – хєрня Володимир Цибулько Софі Марсо все кличе у Париж, А я її не хочу, хоч ти ріж! Немає шансів також у Каас – Не ті у неї профіль і анфас. І хай за мною сохнуть сто Мадонн – Я навіть Аллі відповів: «Пардон...» І бідна Алла вийшла за Філіпа (Хоч я, зізнаюсь чесно, ледь не влипнув!)… Тепер і Орбакайте молоду За десять кілометрів обійду. Ну, не люблю співачок і актрис – Отак і передайте Брітні Спірс! От Цибулько – це вещ! (І Бузина...) Якби, звичайно, Вова був... вона. ______________________ * А бджіл ти, Володю, даремно тут поображав – мед у справжнього поета завжди конкурує з жінками. ☺ 28

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про вишуканий смак і тим страшніша істина оця чим більші є пупиришки у огурця... Володимир Цибулько Мов Ігор Римарук чи просто Блок, Досліджуєм на кухні первачок. І тим міцніший вірш у Цибулька, Чим більше прочитаєм первака! __________________ * З Блоком, звісно, не пив, а все інше – правда. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про королів і капусту Якщо хочеш стати королем, створи своє власне королівство, а не завойовуй чуже. ... Задивившись у місячні лики В глибині заліхтарених площ, Усміхнешся і станеш великим... ... Усміхнешся і станеш, як я. Роман Скиба Я сьогодні – яскравий, як люстра, В мене привід для сяяння є: Мов О’Генрі, саджаю капусту; Я творю королівство своє!!! Будуть герцоги тут і барони... Лиш опудало втну – від зайців! Начеплю я на нього корону – Ніби сам над сонетом засів... І вдивляючись потім у лики Вже дозрілих моїх качанів, Усміхнуся і стану великим... Тільки б інший король їх не з’їв! ___________________ * Скиба – бог афоризмів: «Якщо хочеш стати королем, створи своє власне королівство, а не завойовуй чуже». Усім «принцам» – на замітку! ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про рогоносців … а в нас на човні вже весна цвітуть рожево роги у старпома ... згадався чомусь Ігор Бондар-Терещенко... Володимир Цибулько А на човні у класиків – весна: Їх модний І. Б. Т. підступно зрадив! І вже старпом не лічить ордена, А мацає свої нові «принади». Хтось коньяками запива…«Нарзан» – Чого не втнеш, коли така тривога І, наче грім, чутки, що Є. Баран Збирається комусь наставить роги! ___________________ * Кажуть, І. Б. Т. та Ігор Бондар-Терещенко – це дві різні людини. Кажуть, у Євгена Барана немає амбіцій Дантеса. Та мало що кажуть, нехай. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про поцуплене серце вчуваєш пульс долонь а серця вже не чути … і кішкою жінка бавиться серцем твоїм Андрій Криштальський «Чайник» не википів, пульс наче є, Тільки у грудях – ні звуку, ні духу: Хто тебе викрав, серденько моє? От я й дожив, дотворив до «мокрухи». Може, це – жарт? Чи примара? Чи сон? Ще й не таке виробляли з поетом! Кішка надворі танцює чарльстон – Так віртуозно, мов прима балету. Може це кішка, а може і ні – Десь я, здається, вже бачив ці очі! Наче читають мене у вікні, Ніби чогось не котячого хочуть. Звідки це диво? І де ті ключі?! Може, їй теж захотілося чаю? Хтось, мов дівча, усміхнувся вночі. Тільки дівчата вночі не гуляють... _____________________ * Про дівчат – це я, може, занадто. Але загалом чарівні дівчата часто вночі перетворюються на кішок, і навпаки. ☺ 32

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про збоченок Це збочення любити мене одного і знати, що я – єдиний, і вірити в те, що я – найкращий на світі. Василь Кузан Усі ми – трохи кузани. А що нам залишається? Поети хворі музами – Без них їм не кінчається… Яким чарівним почерком Пишу в Твоїх наручниках! Все правда: музи – збоченки, Поети – підкаблучники. _________________ * Якби не було Василя Кузана в Ужгороді, його потрібно було б вигадати. А хто вигадає мене? ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Нельотна погода Відлітають шпаки і євреї В Палестини пустельні свої. Тарас Федюк В Україні густі зорепади – Не літають думки й НЛО. Не потрапить Процюк до Канади, Отакий у Степана «облом»! Привітати Жадан не прилине Той наш братній німецький народ… Ти не жди Пантюка, Аргентино, – Навіть в Кубу Пантюк «нє прійдьот»! Ну, а Скиба не спатиме в Польщі, Де не спатиме також Павлюк... Непровіданим лишиться Мойша – З Палестини пустельної друг Наших славних Сашка та Андрєя – Вже не треба з івриту занять... Відлетіли шпаки і євреї – На валізах поети сидять. _________________ * Бо автостопом їхати треба – перевірено на собі та музі. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про нехороших я не бажаю нічого, Боже, – тільки б мені проминули шмарклі, тільки б зібрались усі хороші й перестріляли усіх негарних… … ворогу – цвяхів чавун в сідницю… Олена Степаненко Ми стріляєм і в нас стріляють, Та мене лиш одне бентежить: Хто й коли прошмигне до раю Повз занудну істоту – нежить?! Чхають скиби та їх цариці – Аж хати тремтять, як від страху… Знов не спиться якійсь сідниці – Відчуває майбутні цвяхи. ___________________ * Власне, я з повагою ставлюся до сідниць, особливо жіночих. Але навіщо ж такі крайнощі? ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про вірш, Шеву та акваріум на склі акваріуму хтось лишив поцілунок: рій червоних рибинок випливає із поцілунку Микола Воробйов Коли забив Шевченко гол Чи навіть більше, Поцілувала Ти свого Нового вірша. Не «Соні» чи хоча б мене, А вірш – устами. А я все сонно про земне: «Мілан», «Динамо»... Ти так спокусливо з віршем Зайшла у постіль... Ми з Шевою пенальті б’єм – Вже вдруге поспіль! Як Ти горнулась до вірша, Чомусь зітхала! Та шевилась моя душа – Аж до фіналу... ... Тепер «міланить» не мені, І Шева маже: Ми з телевізором – одні, У нас – пропажа! Десь каблучки Твої в краях Співають лунко... 36

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Спасибі, хоч лишила ямб Із поцілунком! Мов на акваріумі знак – Дещиця раю... З Твого вірша щоранку так І випливаю! _________________ * Так, ліпше мати вдома акваріум, ніж чоловіка-вболівальника. ☺

Україні У кожної дівчинки є мета, А в кожного хлопця – метун! Почуто від Сергія Жадана в Ірпені – цитував невідомого поета, автора лише одного вірша Дивує й чарує твоя лєпота – Бояну не вистачить струн: У кожної Франції – просто мета, А в тебе – великий метун! __________________ * «Метун» – а що? Мені подобається! Можна, виявляється, створити один короткий вірш і потрапити до літератури. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про прання та визнання Я ту любов відбілю, відперу і заховаю за дроти, за мури. А час прийде – і мовчки заберу в історію літератури. Борис Щавурський Хтось був моторним, наче кенгуру, А хтось у ліжку аж обпився кави... Вчорашній день відбілю, відперу І, як Сосюра, висушу ласкаво. Я, мов Петрарка, склею той вазон, Яким у мене Ти чомусь жбурнула. Це нам наснилось, та до пральні – сон... Тримай фасон, завжди моя Лауро! І хай я досі ще не Хвильовий, Мене нащадки знатимуть в обличчя. Бо я – Борис, і я таки правий, Як Данте, що не знищив Беатріче! __________________ * Борисе, ти не правий: не Данте створив Беатріче, а навпаки. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Легенда про свідомого собаку Не знаєш – чи сміятися, чи плакати, бо навіть пси бездомні – геть усі! – у вишиванки одяглися і навчилися по-українськи гавкати. Борис Щавурський А у столиці інша дивина – Англійською говорить звірина: «Май нейм із Шарік. Сендвіч? В кайф! Сенк’ю... Всьо вері вел, за ето – ай лав ю!» А що Сірко? Який Сірко? Вже Джек! За смокінг він мені приносить чек І, наче МВФ, мене повча, Щоб перед сном я не читав Драча. Хтось не читає – розучився вмить: Чийсь Тузик без Мадонни вже не спить... Я зі столиці по-англійськи щез – Десь рідною озвавсь бездомний пес! __________________ * А що, собаки – не люди? Я з песиками завжди спілкуюся українською. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Тост про незалежність і незабутні сни … Я там була… … Але на квартиру Завезли меблі – відвезли нас. Наталя Проців Ми дуже славне покоління! Нас гарно мали – і не раз… Спимо, здається, в Україні, Все інше – мабуть, Гондурас. ___________________ * Взагалі, мені кошмари не сняться, натомість щоночі бачу чотири – п’ять приємних снів. Втім, «за дєржаву обідно!» ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Трактат про п’янку та почуття Горілку пити, сльози лити, Отримувати в морду й бити. У цій борні, у цій херні – Чим ти допомогти мені? Олександр Ірванець Питання: бути чи забути? Набити морду чи заснути? У цій корчмі, у цій кучмі, Кого, крім нас, полюбим ми? ________________ * Люблю Ірванця, як нерозумного сина – завжди знаходить чудові пригоди на свою дупу. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про Сізіфа і моя країна збудилася коли пестив її язиком Дмитро Лазуткін Хтось будить Україну, наче даму, Та чує все одно: якої мами? Не будиться вона для нових справ, Хоч ти б її у дупу цілував! ________________ * Поет Дмитро Лазуткін – безперечно, секс-символ свого покоління. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Ігореві Павлюку І місяць, як череп нещасного Йорика… … Шепоче Америка: Ігоре, I love you! Віктор Вербич Він витримав її, неначе морж, – Оту заокеанську молодицю, Щоб всім сказати: «Я там був також, Не їдьте! – досі їхній місяць сниться…» __________________ * Ігор Павлюк – поет Божою милістю, тому йому все пробачається, навіть роль бельгійського ченця-пивовара у пивбарі американського Мангеттена, де він познайомився з Сильвестром Сталлоне. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про риболовлю з Мойсеєм Поїхали всі порибалим біля Лети, згадаєм отам-о латину похоронну, а рибу оддамо… ну як його … Харону. Мойсей Фішбейн Мойсей покликав Рибалити до Лети, Бо пишемо не так І робимо не те. І ми таки прийшли. Прийшов народ поетів. І сорок літ ловив Словечко золоте. Ловив… А чи впіймав? Та ж вивчили латину І назбирали щук, Яких поїв Харон… Я разом з усіма Монетку в Лету вкинув, Хоч знав, що повернусь У цей глибокий сон. ____________________ * Мойсей Фішбейн – глибокий поет «світлого смутку». А щодо риболовлі – якось і я посидів півдня з вудкою в човні. Друзі вмовили мене, бо є така байка: тому, хто ловить уперше, поталанить. Хоч «на вірші добре йдуть русалки, а не щуки та лини». Мені справді пощастило витягнути величезну щуку, однак я мріяв лише про золоту рибку. Тому більше на рибалку не ходжу. ☺ 44

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про силу еліксирів несподівані зустрічі продовжують життя ... Микола Воробйов Продовжу я себе хоч на годину – Зустріну несподівано людину: Чи Слапчука чи, може, пані Ліну... А раптом я людину не зустріну, Вона мені насниться – неодмінно, І я себе продовжу на годину! Отак от несподівано, в розмовах, Я й проживу: від Вас – до Шевельова... _____________________ * Доки вранці пройду п’ять кілометрів пішки на роботу, а увечері – ще п’ять із роботи додому, неждано-негадано зустрічаю немало прекрасних і цікавих людей, які щедро продовжують моє життя. Тож почуваюся безсмертним! ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Нострадамус Сміх, що має назавтра до мене прийти, розпізнаю сьогодні поміж плачу я. За хвилину до того, як з’явишся ти – я тебе передчую. Сергій Жадан Я не знаю, чи матиму з Чилі листа: Що я в Чилі забув? Не питайте – не знаю! Може, виграє завтра московський «Спартак», Але краще б програв (я не чув, з ким він грає)… Я не відаю, чи грабуватиму банк: Толерантно – вночі чи удень – з апетитом... Може, завтра до мене причепиться панк І не знатиму, де цього панка подіти! Що на голову пада – цеглина? кажан? Може, ще реготатиму поміж плачу я... ... За хвилину до того, як прийде Жадан, – Я його передчую. __________________ * Мені дуже подобається ранній Жадан – дотепно свіжий та неповторний. «За хвилину до того, як з’явишся ти – я тебе передчую». Така його ніжність просто зачаровує, як вишукана мантра. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про Мельникова і черевики Цю країну на дощі і липи розмінять, продать й забути зовсім... Пива випить, постоять і босим в край галасвіта піти і зникнуть. Ростислав Мельників І що це, Ростику, замислив ти? Подумаєш, закінчилась зарплата... За пиво можна й Жадана продати, А власні туфлі треба берегти! _________________ * Ростислав Мельників знайшов свою нішу і вийшов із тіні Жадана. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Там, де поплутані кольори сутність червона? ні чорна чому ж вона біла? тому що зелена Микола Воробйов Ми – однакові в жовтні і квітні: Мов Дніпро – все ревем і живем, Ніби Костя Гнатенко – блакитні, Просто жовті – неначе «ВВ». Ми – самотні у Києві й Мені, Хоч від Бога – як О. Яровий. Ніби «Скрябін» – зелені-зелені. Правда, кожен – Бабай. Золотий... Нам усім було б червоноруто, Калинову пізнали б любов, Якби хтось кольори не поплутав: Є підозра, що це – Воробйов... Р.S. А щоб діяти «навєрняка» – Толерантно допишем Штефка! _______________________________ * «Там, де поплутані кольори» – назва повісті Степана Процюка (для друзів – Штефка) з його книжки «Шибениця для ніжності». Український Фрейд! ☺ 48

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Трактат про талант Витягую руку, впевненим рухом Раптом проводжу зламану лінію. І відчувши, нарешті, розкованість духу, Себе з Пікассо порівнюю. Андрій Охрімович А як раптом дістати ногою до сала – Ну, вже так еротично лежить на столі! – Можна стати улюбленим учнем Шагала І цілком геніальним онуком Далі. ____________________ * Поет Андрій Охрімович – таки ні на кого не схожий і вже тому заслуговує на те, щоб випити з ним пива. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про маму і феномен ... Уже й дощик упав і дівчата пропали пропащі. Тарас Федюк Це не дощик – якийсь супермен, Мов пройшов Кухарук з автоматом: В Чернівцях лише зникли дівчата, В Станіславі пропав феномен. Ох, дощисько, і як він посмів – На святе?! Мов корова злизала... І до всього звикає помалу Окупований Іздриком Львів. Все воскресне – мов смак огірка: Андрухович пришле телеграму... Ходить Єшкілєв – тато і мама – Феномен, як півлітру, шука! _____________________ * Володя Єшкілєв, хоч і не бог, а «Станіславський феномен» вигадав. І тепер ростуть письмаки у Франику, немов гриби після дощу... Озирнешся довкола – все, як у людей, кисільні береги та молочні ріки великої літератури: «святий Юра», мудра донька, «любі друзі»... І хай якийсь Баран уперто в це не вірить, хай живе феномен! Хіба ж комусь шкода? ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про голих Як дерево старе, я сам скидаю листя Тоді, коли захочу, бо знаю, що живу. Павло Гірник А дехто, як на конкурсі краси, Скидає вже не листя, а труси. І ходять не по лезу – по землі Голенькі королеви й королі. Їм щось не тисне – засмагають скрізь, Їх, може, ще вивчатимуть «на біс». Хтось демонструє скарб – свої «дива»... Поезію сучасно розвива! ___________________ * Як на мене, той же Ремарк – у тисячі разів еротичніший, ніж нинішні голі поетки. Взагалі ж, «найеротичніша квітка – незаймана». ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про найголовніше Уже випито все від «Московської» до «Абсолюту». ... а коньяк і маньяк уже є. ... У мистецтві важлива не штука сама, А дорога до штуки. Тарас Федюк Як складаються вірші? Береться хороший коньяк... Хоч підійде усе: від «Московської» – до «Абсолюту»! І немає на світі такої роботи – маньяк: Є на світі Федюк, що ґвалтує – отих, призабутих… Що за штука – поезія? Гляньте на «фейс» Федюка... Просто – золото інків, а, може, лиш скарб Полуботка. Хтось до третього півня ту штуку, мов дівку, шукав; А вона, наче дівка, взяла й не дала, ідіотка! Як живеться поетам? Не вистачить в когось смоли... Чи зникають поети? Спитайте про щось в каменюки! Головне – це не штука, не те, як її узяли, А що буде за штуку... ______________________ * «Золото інків» – збірка добрих віршів Тараса Федюка, яка смакує не тільки під вишуканий коньяк. Я кайфував на тверезу голову! ☺ 52

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про юного слідопита По тілу власному повзу, неначе муха, В жадобі вічній самопізнання. Андрій Охрімович Проповз себе від литок і до вух, Бо ще не їздять по мені трамваї! Лиш скальп не зняв – таки не Чинганчгук. Та, зрештою, хто хоче – той пізнає… А я себе хотів – як полк жінок, Мов голку – в сіні, на Карибах – дачу! Знайшов замок – і надірвав замок, І Кафку з Прустом у собі пробачив. ____________________ * Читаю і відчуваю, що росту: від мухи – до самого Охрімовича! ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Смєло, товаріщі, в ногу… Мить – і у ясні зорі впрешся ти на тихих водах, як баласт. Над, світку ти наш, верховиною, як танки, хмари у танку. У цій війні ми вже загинули: ку-ку, зозуленько, ку-ку!.. Назар Федорак Змішались в купу зорі й води, Тріщить у когось буйний чуб... Для українського народу Воюють Спілка та АУП. І знов – не ясно і не тихо: Що ж, «історічєскій момент»! Ану, дідусю, глянем стріху – Ви десь ховали кулемет... Хтось, як Жадан, – нечиста сила, Що має хвіст, немов батіг... Ого, як ярові вродили – Бомбити треба ярових! Усе – на благо Батьківщини: Шуруй, мов танк, – аж до мети... Не бійсь, Назаре, не загинем – Ти ж чуєш, як кують дрозди?! ________________ * «Ой, що це було, мабуть, НЛО» – як співав колись Толя Матвійчук. Авжеж, буря в склянці води... А з Володимиром Дроздом я дружив – сильний прозаїк та дотепний жартівник, майже непрочитаний досі. Один тільки його пес-поет Жульєн, названий на честь кума, академіка Жулинського, чого вартий! Пам’ятаю, підписав нам свою нову книжку: «Двом великим геніям, Тетянці та Сергієві, від трохи меншого». ☺ 54

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Доповідь про рукавичку Все на добре: і хвороби, і дощі, спогадів засохлі помаранчі... Анна Біла Усе на добре – Скиба, Яровий І Цибулько – хай теж йому щось буде! Ось тільки цей Парнас – якийсь тісний: Куди не підеш – скрізь бухають люди... ________________ * На щастя, досі нічого не змінилося. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Груповуха Я – Великий Кухарук… Хочу мати стільки томів, як Загребельний, Нобелівську премію, як Маркес… О! Роман Кухарук. Антологія «Тексти» Лежать собачки, мавпи і півні: В одному ліжку, ще на цьому світі. Їм сняться андруховичі в вині І маркеси, що нобелями ситі. І кожен хоче трішечки собі Щось мать – по-загребельнівськи безкрає… Вони, панове, ще не «голубі» – Їм просто вільних місць не вистачає. Дорослі (і один діточий друг) Лежать мистці – у творчості по вуха: Розумний – півень, стриманий на звук, Пресексуальна мавпа – Кухарук І найкрутіший песик – Кокотюха. __________________ * Цей жартівливий експромт з’явився на презентації антології «Тексти», котру надрукувало видавництво «Смолоскип». Максим Розумний – Півень за східним гороскопом, Роман Кухарук – Мавпа, Андрій Кокотюха – Собака. ☺ 56

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про Пушкіна ... я в поезії був паном... Що значить час для єврея? Чекання, чекання, чекання... Борис Щавурський Я мед люблю, тому я і поет: Пасу товстеньких бджіл в своїх сонетах... Мене цікавить також пістолет – Римуюся, як мент, до пістолета! З нічого маю добрий чебурек, Ось вірш – гранчак цілющої сивухи... Ви ще з поетом не розбили глек? Бажаннячко шепніть йому на вухо! ... Та чую я – ведмідь не наступив... І все-таки лишайтеся євреєм: Бувають обрізання у віршів, А навпаки – і Пушкін би не склеїв... ___________________ * Я дружу з людьми незалежно від їхніх статків, посад, національності та кольору шкіри. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про Постать і Листопад Жадане ти моя, Жадане! Роман Скиба в Ірпені Постать знов у музеї прокинеться, На душу прийме рядок Семенка. Ой ти, Скибо, моя ясновидице: Де вчорашні півогірка?! Постать має циганську звичку, Постать знає – до Львова треба: Знов сідає у електричку, Щоб чкурнуть в Листопадове небо. Та у п’яній столиці чомусь Змінить намір, мов колір – медуза: Може, в когось натхнення – муз, А у постаті – все-таки муза! _________________ * А цей жартівливий експромт виник в Ірпені, коли Роман Скиба розвеселив наше товариство переінакшеною дивофразою з класики про Сергія Жадана. Пам’ятаєте у Сергія Єсеніна – «Шаганэ ты моя, Шаганэ…»? ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Сергієві Руденку В Сергія Р. попереду усе: Йому ще їздить на «Червоній фірі», В «Літ. Україні» друкувать есе І до Канади відлітать у вирій. Йому ще пити разом з «Бу-Ба-Бу» Сумську горілку від Гриценка Колі, Кохати музу – тричі на добу, І Льоню Ку обписувать – на волі! Він взагалі ще житиме «ніштяк»: Як Льоня Кра, як наше «третє око»… Аж доки добрий Юра Позаяк Тихесенько ударить шлакоблоком. _________________ * Сергій Руденко – популярний тележурналіст і блогер, засновник порталу «Буквоїд», який цікаво розповідає про книжкові новинки. Власне, я – один із його авторів. А жартівливий експромт з’явився на імпрезі творчої молоді в Ірпені, де побували і ми з Тетянкою. Мені пощастило виграти літературний конкурс «Смолоскипу» (разом із Сергієм Жаданом), отож легендарний Осип Зінкевич, тоді очільник видавництва, надрукував мою першу книжку «Колись я напишу останнього вірша». Презентація відбулася і в Українському Домі – за участю Ліни Костенко, Юрія Мушкетика, Володимира Дрозда, Анатолія Погрібного, Миколи Жулинського та інших сучасних українських класиків. ☺ 59

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про Михайла Григоріва Він гордо ніс її, як прапор, І не давав нікому лапать, І, мов Вітчизноньку, любив, Бо не украв, а заробив, – Таку цнотливу, незужиту… І так йому хотілось жити! Струнка, гарнесенька, авжеж: Цю – не задушиш, не уб’єш… Дай, Боже, сили корешам, Що за одненького вірша Отак Михайла вшанували, Немов йому вже й музи мало! І пестив щастя у руках, Як найостанніший чувак… Дивився Київ знов і знов: Поет зі шваброю ішов. _______________________ * Цілком реальний випадок – на гастролях Східною та Південною Україною чудовому поету Михайлові Григоріву подарували новеньку… швабру! ☺

Герої моїх книжок

Геніальний український поет Тарас Шевченко.

Класик української літератури Іван Франко.

Видатна поетеса, Герой України Ліна Костенко.

Всесвітньо відома поетеса та драматург Леся Українка.

Славетний італійський художник, Легендарний давньогрецький скульптор, архітектор, вчений, поет, автор «Іліади» й винахідник, письменник, музикант «Одіссеї» Гомер. Леонардо да Вінчі.

Знаменита давньогрецька поетеса, композитор і музикант Сапфо.

Найвизначніший поет стародавнього Риму Вергілій.

Знаменитий французький романіст і драматург Оноре де Бальзак.

Відома японська поетеса доби романтизму Акіко Йосано.

Видатний італійський поет доби Відродження Данте Аліг’єрі.

Іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури, автор роману «Дон Кіхот» Мігель де Сервантес.

Відома поетеса українського походження «Срібної доби» Анна Ахматова.

Французький прозаїк, драматург, поет, публіцист і громадський діяч, класик світової літератури Віктор Гюго.

Нідерландський філософ єврейського походження, політичний та релігійний мислитель Бенедикт (Борух) Спіноза.

Знаний італійський авантюрист, мандрівник і письменник Джакомо Казанова.

Французький письменник, улюбленець жінок Гі де Мопассан.

Один із найвідоміших і найшанованіших мудреців, філософів і вчених мусульманського світу аль-Фарабі.

Популярна англійська письменниця, автор захоплюючих детективів Агата Крісті.

Знаменитий американський прозаїк, журналіст, громадський діяч та гуморист Марк Твен.

Французький письменник, один із найулюбленіших авторів світової пригодницької літератури Александр Дюма (батько). Я виріс на його «Трьох мушкетерах».

Французький драматург і прозаїк Александр Дюма (син).

Класик російської літератури Олександр Пушкін.

Російський прозаїк, просвітитель, релігійний мислитель Лев Толстой.

Французький аристократ, Американський письменник письменник, філософ та і журналіст, лауреат проповідник ідеї абсолютної Нобелівської премії з літератури свободи Маркіз де Сад. Ернест Ґемінґвей.

Славетний перський поет, мислитель Сааді.

Відома французька письменниця Француаза Саган.

Популярний бразильський письменник Пауло Коельо. Чарівна французька новелістка, мемуаристка Жорж Санд.

Сербський поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Милорад Павич.

Польський поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець та дипломат, лауреат Нобелівської премії з літератури Чеслав Мілош.

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Анатолієві Погрібному Я вночі тепер біжу по сало – Почуття виснажують умить: Ви ж мене в Тичину закохали, Що мені з дружиною робить?! __________________ * Анатолій Погрібний – один із моїх улюблених університетських викладачів – у подальшому перший заступник міністра освіти, секретар Національної спілки письменників України, один із подвижників товариства «Просвіта», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. А жартівливий експромт з’явився просто на лекції Анатолія Григоровича, який обожнював Павла Тичину та напрочуд цікаво і небуденно розповідав про нього. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Колискова для ІБТ ... не згадаю твоїх ніг ... а які цицьки у тебе не згадаю хоч убий ... потім ти мені підкажеш як тебе сьогодні звуть Ігор Бондар-Терещенко І чого лиш не буває з ІБТ – Забуває про оце він і оте… Ні жінками, ні Медведем не злякать, Котрі можуть ручки-ніжки відірвать. Не згадає (от щасливий!) ні на мить, Що від нього у поеток там болить… І не тільки у поеток ... І не там ... Знов замучено Адама і мадам – Хоч убийте, він не скаже – де і як: Мило спить, мов партизан-неандрусяк, І Оксаночка Забужко уві сні Все муркоче йому гендерні пісні. ___________________ * Ігор Бондар-Терещенко – безперечно, яскравий і цікавий, перш за все, як літературний критик. Хоч і дуже суб’єктивний: про щоб він не писав, все одно пише про себе. Але особистість, з ним не занудьгуєш! ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

З дисертації про гуцулку Ксеню і руську мать Тут аура вітчизни, руська мать, І шастають по горах блядь і тать. А де ж мальовані коханки та коханці? Петро Мідянка Поети вміють тільки віршувати, А що гуцулкам? Їм – хоч вовком вий! Один коханець шастає в Карпатах, І навіть той – мужчина сніговий… ___________________ * Петро Мідянка – карпатський мольфар, магічний і унікальний. Його часто неможливо зрозуміти, але це – вражає, як веселка, чарівні краєвиди і мандри на Говерлу. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Поема про море Море подалося вслід за коханим, Вже не повернеться. ... Жінка хотіла море забути. Не забувалося... Галина Крук Ви дайте, Галю, панночці пораду – Їй трішки треба воду поносить: Хай коромисло вигнеться до ладу, Нехай вона натомиться й поспить... А Ваня, мов барвінок, ще прив’ється – Попросить і води, і не води... Візьміть його у жменю – все минеться: У Вашій жмені Ваня – хоч куди! Благословляю Вас – як сіно й вила: Ще закружля лелека над селом... А море, Галю, далі полетіло: Ну, підмануло Ваню – підвело! _______________________ * Про всяк випадок, зауважу: я пишу пародії тільки на вірші, які мені справді подобаються. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Освідчення в метро А ми з тобою – нерозлийкава. Тому і барвумен до нас ласкава. Тобі розчинну, мені в зернятках. І неодмінно – в одне горнятко… Роман Скиба Болить ребро, якого вже немає, Зате є Ти – на згадку про ребро. Тебе створили. Ти іще літаєш… Іще літають музи у метро! І хай мені не вірить О. Забужко, Доводячи, що Ти – не із ребра. Ми – нерозлучні, як вино і кружка, Мов Магомет й спокуслива гора! Нам іще пити з одного горнятка, Любити сина і… його ребро. Робити разом вірші і зарядку… Не загубись лиш, мила, у метро! __________________ * Львів у мене асоціюється з Романом Скибою, котрий давно вже мешкає в київській кнайпі. Але тільки-но смакую кавою у місті Лева, так і згадую його віршики на серветках. Може, ця пародія – не дуже вдала, та пісня на поезію Скиби, по-моєму, вийшла дотепна. Хочете, подивіться у першому томі в розділі пісень «Нерозлийкаву». ☺ 65

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Великий інтим Останній поїзд зникне з виду, Пора автобусів мине, А все ж Ти вір, що я приїду, Чекай мене. Сльоза очей хай не зволожить, Торкне мелодія уста. А коли пісня не поможе – Лічи ... до ста! Василь Струтинський Коли Тобі чомусь насниться, Що Ти беркицьнулась з полиці В якомусь потязі вночі, – Візьми мене і помовчи. Нехай дзижчить комар (чи муха), Та Ти його (її) не слухай, А не лежиться – не лягай: Візьми мене і погортай. А як сльоза розчулить очі О другій чи о третій ночі, Ти уяви, що це – вже рай, І все читай мене, читай... Отак натхненно (хоч до ранку) Рахуй поезії, панянко, – Хай іншим сняться поїзди! Мене ж, кохана, не буди… _________________ 66

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

* Василь Струтинський, прекрасний дитячий письменник, – уже в засвітах, однак його твори – досить популярні і не лише в рідному Чернігові. Пародію на власного вірша він прочитав із задоволенням, добродушно сміявся і сказав, що це варто відзначити, тож ми тоді гарно посиділи... Дякую, пане Василю, часто згадую Вашу проникливу посмішку! ☺

Ностальгійне Виходимо на вулицю. Жінка без парасолі. Але і я без кулемета. Василь Слапчук А ми сьогодні – мов Адам і Єва, Шокуємо поетів і котів: От не прикрила душу королева – І я її стріляти розхотів... ________________ * Луцьк для мене – це передусім видатний письменник Василь Слапчук (його тут люблять, як Окуджаву). Ми дружимо років тридцять, досі один одному не набридли. Саме Василь написав найбільше рецензій на мої книжки. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Дуже оптимістичне Я з пластиліну образ ваш ліплю (Бо ліньки вийти глини накопати). … Мені ж бо знов лишається жадати: Щоночі помираючи на вас, Щоранку вам на радість оживати! Олександр Стусенко. Віршоване домагання Мене переповняють почуття, Та я не маю навіть пластиліну. Тому і лусну. Зараз. В цю хвилину… – Отак уже й вмираю півжиття Для Вас. А Ви п’єте собі чайок Чи кров мою, розведену віршами… Це не любов, коли прекрасній дамі Не хочеться натиснуть на курок. І Ви б натисли. До нестями. Рвучко. Щоб вже не потривожив супостат… Та боїтеся більшого в стократ: А що, коли не схибить Ваша ручка?! _______________________ * Сашко все життя закоханий, а для поета це головне – мати свою музу, яку обожнюєш і якій тебе інколи хочеться прибити. ☺ 68

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Клятва дозвольте покохати і вас і вас і вас я – ваш від капелюха до самих підошов Петро Коробчук Я без капелюха – не Ван Дам, А тому у траурі, мадам: В нього закохалася по вуха Та маленька, з крильцями, падлюка… Як же Вас голубити, мадам, Коли я й руки Вам не подам? Став мій пальчик, наче огірок – Закохався в нього молоток… Я, мадам, стерпів би двісті мук, Та сідниці визирають з брюк: Їм, сідницям, наробив морок Еротично вигнутий гвіздок… Навіть мій єдиний… постраждав – Я невдало кактус обійняв! Тож клянусь: увесь віддався б Вам, Та вже нічого віддать, мадам… ___________________ * Ще один волинянин Петро Коробчук угледів пародію і розреготався аж до сліз. Відповів: «Я не запитую – чому це взагалі з’явилося? А питаю – чому ж так мало?» ☺ 69

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про старість Буде осінь – будуть яблука, А за яблуками – рай... ... Батько вчитиме женитися... Мабуть, він вже постарів. ... Всю печаль віків із себе виблюєш, Доки станеш соняхом в траві. Ігор Павлюк Вдвох сховаємось від осені На городі, як в раю, – Буде сонях там над босими Шепотіти: «Ай лав ю...» О, як ми його «полавкаєм» – Хай пробачать животи! Милуватимусь я мавкою І «крутим» поетом – ти… ... Не тичиниться у витязя, Місто гавка у вікно, Батько вчить мене женитися, Тільки місту – все одно. І сиджу, такий не схований, – Підступа печаль віків... Ти – ще, мабуть, нецілована, Тільки я вже постарів. _________________ * Ігор Павлюк, як сонях, завжди тягнеться до сонця. І яка б погода не була надворі, він розчулює. Великий поет! ☺ 70

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Самокритика Звідки беруться діти? Діти беруться нізвідки. Василь Рябий Для чого ж існують мами? Мами помиють рами. А татусі? А ти? Як не крути – «понти»... ______________ * На це питання чудово відповіли малюки з дитсадка «Золота жабка» у моїх «Потягуськах»: «Дорослі думають, що ми – ще малі й нічого не петраємо. А ми знаємо – діти з’являються від поцілунків! Тільки цілуватися треба дуже довго і при цьому важко-важко дихати». ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про русалку хворіє нежиттю трава ... я на русалку хтиво задивляюся що замерзає в місячнім теплі Віктор Стельмах Вийшов якось уночі – віршів пописати... Місяць виріс, мов гарбуз, – на солодкий сон... Раптом бачу: в кропиві – дівчина хвостата, – Якщо зважити, мабуть, дві Софі Марсо! Біденяточко таке – дрижаки вже ловить, Ненаписані пісні і мою цноту... Я б із нею до півнів розмовляв розмови, Та літаю уночі і чомусь росту! Плаче нежиттю трава – нежить буде в юнки. Ой, жалюча кропива у дворі моїм! Я б їй так поспівчував – спраглим поцілунком... Та від лоскоту – лиш сплю і дівчат не їм. __________________ * Наразі це – бувальщина. Хоча про подальшу долю гості мені не відомо. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про велику твої сідниці тверді наче дерево твої груди мов бані на нашій церкві коли ти миєшся у нашій річці між твоїми стегнами пропливають човни Сергій П’ятаченко У мене руки, наче два кобзони – Співають палко на Твоїх полях. Я можу все побачить безборонно І дещо перевірити на смак. Ти – натуральна, а тому – надія, Тебе в Червону книгу занесуть, Бо в нас великих баб робить не вміють – Вони мечами небо нам псують. І хай я лиш якийсь дрібний горацій – Повір тому, хто на Тобі повис, І не роби пластичних операцій: Від них буває джексон, а не ніс. _____________________ * Сумчанин Сергій П’ятаченко палко запевняв мене, що нічого не вигадав. Та що ж це за поет, який не передає куті меду?! ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Ода моїй дружині Вона спершу поклала мені на спину шафу з платтями і черевиками … до ноги прив’язала ліжко щоб я став схожим на… … нормального чоловіка нарешті Василь Голобородько А в нас – не так. Я ж дуже гордий! Ти рухаєш ліжка, комоди… Шухляди, крісла і стільці Літають, наче горобці. І холодильник, мов лисиця, До Тебе лащиться – боїться. Столи і шафи, інша рать Лише від погляду дрижать. Ти й небо здужаєш безкрає! Я ж на собі Тебе тримаю… _________________ * Василь Голобородько – безумовно, геніальний поет. Якби він жив, скажімо, десь у Франції, то, звісно, мав би Нобеля... Як ми познайомилися? Пан Василь надіслав мені листа, де жартома запевнив, що я винен йому пляшку. У нього є поезія «Пастухи квітів», а ми так антологію інтимної лірики назвали, яка вийшла в Чернігові. Однак я довів, що так називався вірш грузинського поета Гурама Петріашвілі, створений раніше, котрий і потрапив до антології. ☺ 74

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про чарівне дерево Просто дівчина на крокодилові дерева … а я замріявся про кленові капці пошиті з вітру на твоїх ноженятах … підемо під черешню кликати діток у світ широкий Андрій Криштальський Уже місячна ніч – хоч скарби на городах збирай! І римується все – від Криштальського до України… Я на ручках тебе, наче вітер, поніс би у гай, Тільки ти, мов Забужко, поважчала аж на пір’їну. Я пошию тобі черевички з чарівних віршів, Щоб дрючки й цибульки не вкололи твої ноженята, – Сам Слапчук крокодиляче дерево тут посадив, Ну, а класиків, мила, потрібно, пардон, шанувати! Ти не бійся дощиська – поетів боятись не слід, І невинні, мов хлопчики, сплять вже давно крокодили. Може, працею зморені, кимось заповнимо світ... Тільки б їх так, як нас, у «Кур’єрі Кривбасу» любили! ________________ * Ця пародія мені наснилася вночі під мелодію пісні «Затінок-сутінок» Інни й Тетяни Чабан... Мені дуже хотілося спати, тому не записав усе, як слід. Але вранці не зміг пригадати жодного рядка! Втім, муза змилувалася – пародія наснилась наступної ночі, і я вже не полінувався зафіксувати цидулку. ☺ 75

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пісня досвідченого фронтовика Ласую в стільникові словника… Ігор Калинець Коли у нас із музою війна І кулеметна арія луна, І можна залишитись без вечері, – Харчуюсь тим, що бачу на папері. Жую делікатеси Калинця, У Григоріва спробую винця, Смакуючи млинцями Воробйова. А потім вирушаю вже на лови Якоїсь апетитної на «-нко»… Та треба ще ж поласувати медком: Немов ведмідь, залізти в щільники Поцуплених у Штоня словників… І хай які попереду бої, Неначе українські солов’ї, Ми виживем серед квартирних площ. Хоч я завжди за мир: за мир і борщ! ______________________ * Ігор Калинець – великий поет, але, на мою думку, пародіювати можна всіх, навіть Тараса Шевченка. Головне, робити це цікаво і з повагою до автора. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Ода червоній крові Дівчинка з блакитною кров’ю… … Дівчинка не пристосована… Катерина Бабкіна Ти – моя надія заповітна, Донор у якомусь із життів, – У поетів кров чомусь блакитна, Тільки нам червону хтось лишив. Знаю, порятуєш пізно й рано, Хай який би кілер не прилип. А тепер – хоч поцілуй, кохана, Бо вірші – вони неначе грип... ____________________ * Катерина Бабкіна пише, як дихає. І мені це імпонує, бо сам такий. А кров у мене – дійсно чомусь червона, на відміну від багатьох колег. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про найпотаємніше Я вірші рвати для багаття мусив… … А ніч стояла за дверми навпочіпки – така ревнива, ох, така зім’ята вся. Розплеще всім старезне потороччя... Андрій Криштальський Я розумію Гоголя, мов друга, – Такий він рідний, наче замок Лю… Ми славно грілись – нас вкусила муха, Та я для Тебе й нічку підпалю! Нехай собі горить і не ревнує, І не пліткує на усю Волинь: Я вірші не палю ніколи всує – Я теж зразок для решти поколінь! Палає ямб – туди йому й дорога! Щось відсирів хорей – такий облом, – Бо Ти така, немов втекла від Нього, І знаєш, чим скінчився другий том... _______________________ * Чомусь і ця пародія Криштальського наснилася мені на мелодію пісні Інни й Тетяни Чабан, тільки тепер це були «Ті журавлі...» Взагалі, Микола Гоголь для мене – всесвітньо відомий український письменник. Москалі його нахабно поцупили і присвоїли собі... Хоча він народився на Полтавщині, а навчався на Чернігівщині (у Ніжині два перших романи своїх спалив). Все життя вважав себе українцем. Так, пожив трохи в Петербурзі, але ж він і в Італії тривалий час мешкав. Однак італійцям, які дуже шанують нашого Гоголя, навіть не спадає на думку називати його італійським письменником! Відомо, що пан Микола дуже любив рідну Україну, геніально створив про неї свої «Вечори на хуторі біля Диканьки» і «Тараса Бульбу». А про немилу Росію написав лише «Ревізор» та «Мертві душі», де немає жодного позитивного персонажа. ☺ 78

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про фрази і кілограми Сало слова Василь Слапчук Яка поживна українська мова: Калорії й білки – у кожнім слові. І хто балакать, як Жулинський, вміє, – Від смакоти такої не змарніє! Та я сьогодні зранку на дієті: Читаю Кокотюху «на рассвєтє»… ___________________ * Кокотюха раніше писав і російською, мріяв друкуватися в «білокам’яній»... Мене російською перекладають, однак я ці книжки друкую в Казахстані та Канаді, принципово відмовляюся від усіх пропозицій із Росії, країни-агресора. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Нічого не сталося!!! А може, це лиш зміни на погоду? Та щось не так. Що? Поясни мені. Поліна Михайлюк Мій ніс у нічній мансарді, мабуть, розгледіла самотня зірка, – інакше чому ж вона потрапила до філіжанки з цією кавою? Я зрадів, мов гоноровита відьмочка, підсолодив мою чорну каву з розплющеним оком молоденької зірки і випив одним бажанням – як маленьке море. Чекав, доки мансарда стала білою, мов кістка кентавра, – НІЧОГО НЕ СТАЛОСЯ!!! Може, слід було не додавати цукру?! _____________________ * Зверніть увагу – ця пародія написана верлібром, зовсім в іншій манері, не звичній для мене. Але так наснилося, тож не став нічого змінювати. До речі, я майже не редагую своїх текстів, довіряю створеному на одному подиху. ☺ 80

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Докір Охрімовичу А друг якому ще вчора ти вірив... Постукає у двері Обшиті людською шкірою. Андрій Охрімович Я двері шкірою обшив, Сиджу, кайфую від душі, Бо хтось колись в якихсь краях Збагне, що шкіра ця – моя, І ці веснянки – не чужі… Сиджу, кайфую на межі. ________________ * Це – теж правда. Не тримаю ні на кого зла. Хочу, щоб усім було добре. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Сон поета Ко Купецькі обози із гре у варя ... ув Україні поспільство киря ... свято для кожного для шахтаря для кобзаря і лопаря мовчки мороз позирає у вікна янгол залізний з лицем упиря Олександр Корж. Із гре у варя Ішов Андрухович із гре у варя, Аж бачить – в АУПі поспільство киря: За день кобзаря і за день шахтаря, За янгола Юру з лицем упиря! Ніколи не сплять Бу-Ба-Бу й СБУ, Мене бережуть, наче кролик траву; Літає Забужко – на чому? Забув... А я собі бачу кобилу рябу. Гуляю, як західний вітер, Махном, Комусь ІБТ підмішаю в вино; І гріх не прокинутись в нашій Укра... – Кобилі рябій відпочити пора. __________________ * «Західний вітер» – літературний гурт, що виник за участю Василя Махна. Однак він уже десятки років мешкає в США, тож група давно розпалася, як і «Червона фіра», «Нова деґенерація», «Пропала грамота» й майже всі інші подібні об’єднання... Нічого не вийшло і в Асоціації українських письменників (АУП), яка виникла на противагу Національній спілці письменників України (НСПУ), але вже давно існує лише формально... А Міжнародна літературно-мистецька Академія України діє та об’єднує творчих людей із 60 держав. ☺ 82

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Марш патріота і, вихопивши з ватри головешку, із криком пастку ангелів оббіг. ... тільки б не переплутати дні і ночі... Василь Герасим’юк Я, ніби Пікуль, сплутав дні і ночі, Як Маркес, без троянди не пишу, Мов Кожелянко, щось таке пророчу... Я – як Шекспір: не нюхав анашу! Шимборська, наче я, грішить віршами, Забужко теж, по-моєму, грішить… З Ахматовою схожі ми зубами, І Астрід Ліндгрен покохала б вмить Такого геніального «парнішку»... Та я, Рембо – від чогось і до брів – Стокгольм лишивши без своєї книжки, В «Ковчезі» пастку Нобеля обплив!!! ____________________ * Нобелівський лауреат Габріель Гарсія Маркес, за свідченнями друзів, не міг писати, якщо поруч, на його столі, не було свіжо зрізаної червоної троянди. І тільки коли незмінний атрибут творчості, принесений дружиною автора, займав своє почесне місце в центрі столу, Майстер заспокоювався і починав творити. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про Емму Андієвську, очерет і дискримінацію тихо росте душа, мов ламкий очерет. Сергій Жадан Шлю у ООН печальні телеграми – Розповідаю пристрасно про те, Що в Україні у поета драма – Душа ні на міліметр не росте. Вагу не набирає, як корова, Хоч Кордуна й Пашковського вжива: Вона була два грами на Покрову, Сьогодні переважив – знову два... А в Емми у Німеччині – чотири, Та ще й тендітна, наче очерет... Не пишеться – немов об’ївся сиру: Отак у чомусь і сидить поет! ___________________ * Я кілька разів зустрічався з Шевченківською лауреаткою, письменницею та художницею Еммою Андієвською, котра мешкає в Німеччині. Наразі пані Емма приязно поставилася до нас із Танею, відзначила премією імені Івана Кошелівця мою казкову трилогію про пригоди кленового бога Кракатунчика «Душа на обличчі» та збірку віршів Тетянки «Акомодація до часу». ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про крильця Мить – і пейзажі утікаючі! На чорних ґудзиках трави так легко мається і кається, що натворив і натравив. Назар Федорак Поет повинен трішечки страждати: Шукати п’ять копійок у траві, Впиратися у музу, мов граната, І каятись за все, що натравив. Ти знову там – у телефонній буді – Когось недоїдаєш уві сні... Ти віршем навіть мертвого розбудиш І подаруєш Мамчура – мені! Хтось крильця надірвав тобі – приклей: Мабуть, не я, а вітерець завзятий! Поети чимось схожі на людей – Їх теж потрібно трішки лупцювати… ___________________ * Дмитро Мамчур – поет, гуморист, журналіст, приятель Назара Федорака та Романа Скиби. Після закінчення Львівського національного університету емігрував до Чернігова... Про себе Скиба розповідав, що живе в телефонній буді. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про одну заразу Ти спитаєш, у чому фішка, Скільки коштує нині донецька грусть... Я знов замовлю пива, Як хочеш, то й вина... Відтак існує перспектива, Скажімо, випасти з вікна. Олег Соловей Лиш пів ковточка Жадана – Й не треба ні вина, ні пива: Яка чудова перспектива Нам з Вами випасти з вікна. Який екзистенційний фарт – Летіти повз чиїсь манатки... Все під контролем: зліва – грядка, А там – троянди й виноград. Вона заразна – наша грусть, Як фінка Вольвача, що нишком... А вірші – тільки хрусть та хрусть – Все розраховують на книжку. ______________ * Олег Соловей – цікавий поет і літературний критик, великий прихильник творчості Сергія Жадана. Щодо цього ми з ним не досягнули консенсусу... Бо мені теж дуже подобається ранній Жадан, але нинішній – не вражає, немає вже тієї чарівної свіжості, натомість – надто багато самоповторів. ☺ 86

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Ода корові Маньці Корова діда Михна дає таке молоко, що вип’єш сто грамів – і хочеться гімн співати. Василь Сагайдак Це молоко – цілюще, мов коньяк, – На подвиги і творчість надихає. Сто грамів випив – чим не Сагайдак? Гайда чудити з музами до гаю! Це молоко – не в мишоловці сир: Дрівець би бабці Ліні нарубати… Ковтнув цеберко – і уже Шекспір. О, Манько, як люблю я Вас, рогату! Це молоко… Спасибі, Ви така… Та я давно не жадібний на славу: Пришлю Вам Федюка й Римарука – Нам так потрібні Сартри й Окуджави! ______________________ * Ця дружня пародія... справдилася, адже тепер я редагую популярну газету «Чернігівщина», яка, в основному, висвітлює аграрну тематику. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про читання Напад кохання На розкиданих книжках. … Спершу й не чути Гострих ребер усіх цих томів… … Добре, що деякі розгорнуті (Скільки свідків світять очима…) Людмила Таран Що, пардон, за любощі в подушках? Ось під нами – текстів океан: Вчора ми кохались на забужках, А сьогодні будем на Таран. Не біда, що в них бувають ребра – Загалом гладенькі і міцні... Деякі, розгорнуті, мов зебри, Ніби в такт підморгують мені. Як живі – ворушаться, шепочуть До колін, гомілок і сідниць... Ми на них напали проти ночі – Нам із ними добре горілиць! Так їх не читав ніхто й ніколи – Ще таке читання не прийшло... Так на квітах розкошують бджоли, Так жокей сідає у сідло! Завтра я собі позаздрю, люба, – Хай нас це читання не мине: Треба покохатися на Дзюбі, Доки ще не продали мене... _________________ * У віршах Людмили Таран – немало вишуканої еротики, тому її поезія має своїх шанувальників і… послідовників. ☺ 88

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Максимові Розумному Ми – з антикваріату: Іржаві, мов «Аврора». Нас бачили учора У храмі Герострата. Там щось не загорілось – Ну, от вам і погрілись! ___________________ * Максим Розумний – доктор політичних наук, філософ і поет. Нині живе в Південно-Африканській Республіці, де його дружина, поетка Оксана Розумна (вона – родом із Чернігівщини) працює дипломатом... Цей дружній експромт виник на літературному святі в Ірпені, яке організувало видавництво Осипа Зінкевича «Смолоскип», котре тоді переїхало з США до України. Власне, ми там познайомилися та заприязнилися з багатьма письменниками, які згодом стали відомими. Це – дійсно незабутні часи! ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про вірші 40-літнього, який хоче, але не може В сорок зненацька вночі наїжджа проза, мов рекет. … сорок – це корок… а клята душа все ж витікає. Ігор Римарук Ви не приходите – чи постарів, Як Андрухович, різник Кожелянко? Ніби і хочеться – ввечері й зранку Взяти дещицю зі свята богів. А не береться… Лиш сунуть кати – Ввімкнено праску, вже смажиться проза… О, як ми з Вами – невтомно, на «ти»! Не пам’ятаєте? Ох, ці склерози… Де Ви тепер, у яких латишів? Хто Вас римує – шалено, затято? Що там тих 40 – спитайте в душі! Вам тільки треба її наздогнати. ____________________ * Ігор Римарук – геніальний поет. І тепер я часто мимоволі повторюю його рядок, який давно став афоризмом: «Сорок – це корок, а клята душа все ж витікає». До речі,він, як і я, перекладав з алтайської мови вірші прекрасного поета Кулера Тепукова, який і зараз тепло згадує про свого друга Римарука. ☺ 90

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Марш ентузіастів пиво вищає понад народами ... сідала сусідська квочка висиджувати сонце, а наша квочка місяць Володимир Цибулько Наш городик – всім на диво: Посадили стільки пива, Що у будь-яку погоду Нас не виженеш з городу! Наша квочечка – завзята: Народила вже гармату І тепер чекає знов... От що значить, блін, любов! В Україні сонце сяє, Пес Жульєн вірші складає, Спить отаман на коні, Вірш ворушиться в труні... _______________ * Пес Володимира Дрозда Жульєн (названий на честь його друга – академіка Миколи Жулинського) раптом став відомим українським поетом: його вірші були надруковані в багатьох часописах. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Дрібнички сьогодні ранком я чистив зуби і вони випали в умивальник до того ж голитися було вкрай незручно бо одна моя рука лишилась у ліжку і я ненароком відрізав собі голову після цього я майже байдуже сприйняв те що мій дезорієнтований тулуб випав з балкона Сергій П’ятаченко Коли надходить творчості жага – У мене віднімається нога, І враз рука скрипить, немов протез… Я потрапляю: мордою – в процес. Тому, коли почуєте вночі, Як хтось по-австралійському кричить, Продовжуйте свою любовну гру – За стінкою немає кенгуру. І навіть як з балкона на пісок Хтось гепнеться, немов чогось мішок, – Не переймайтесь, не сушіть весло: Поету знову голову знесло! ____________________ * На щастя, зазвичай усе відбувається лише в бурхливій уяві поета та... його музи. ☺ 92

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Ода чернігівській каві Ранками варю духмяну каву, На її аромат прилітають Янголи. Софія Киричок. Кава для янголів Янголи прилітають на каву – до Чернігова, І смакують нею, немов востаннє в житті, І п’ють її без цукру, аби було гірко, Забуваючи про все на світі… Дивлюся на цих гостей і не розумію, Чому так мрію стати одним із них? _______________________ * Я майже 25 років очолюю обласну літературну студію та школу молодого журналіста, щороку проводжу два конкурси «Золоте перо» – літературний і журналістський. Тож двічі упорядковував із дружиною та видавав збірники поезії, прози і критики молодих авторів, лауреатів цих конкурсів – «Кава для янголів» та «Кава для янголів-2». Власне, назва взята з вірша Софії Киричок – вона навчалася в Ніжинському держуніверситеті імені Миколи Гоголя. До речі, переможцями і призерами літературних конкурсів стали Анна Малігон, Тетяна Винник, Олена Печорна та інші тепер уже відомі наші письменники. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про келію та цигарки Дістаньте бісер, свині вже поснули! … як добре без людей… Антоніоні, Пазоліні і Фелліні сидять на сходах, палять сигарети… Костянтин Москалець Дістану бісер – вже поснули свині, Лиш про Фелліні в денник напишу, І прийде він разом із Пазоліні – Набити морду моєму віршу. Знайдеться раптом щось на підвіконні – Погладжу, наче душу, хоч на мить… До келії примчить Антоніоні І буде, гад, до ранку нас мирить. … Тепер, Чубай, допомагай піїту, Рябчук, хоч цигарками виручай! Я змушений з Кундерою курити, І обіцяв Сократ зайти на чай… __________________ * Пародія створена тоді, коли прекрасний український письменник і критик, Шевченківський лауреат Кость Москалець мешкав у «Келії чайної троянди», на хуторі, мов Робінзон. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Пісня про українську книжку У попа була собака... З кримінального фольклору, почутого на Петрівці в Києві Ой, була у Костя книжка – Він її любив. Та й не стала шматком сала – Він її спалив… ____________________ * Реальний випадок – центральний телеканал зняв резонансний ексклюзивний сюжет, як Кость Москалець спалив майже увесь наклад своєї нової книжки, котра не надто добре розходилася в книгарнях. За креатив Кость отримав гонорар від популярного телеканалу і одразу став відомим письменником. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про критичні дні експонатів В музеї дон Жуана вас зустріне його надбання – донна Анна… Тимофій Гаврилів Я – експонат небезталанний: Музей – не розкіш, а проте Прийшла до мене донна Анна, Щоб помовчати про оте… Така принадна, небездушна – Неначе сало до борщу… Стою, мов скеля непорушний, – Про Процюка чомусь мовчу. О, донно Анно, донно Анно, Я стільки чув про Ваші дні! Звичайно, чув не від Степана – Пробачте, дивному, мені. І вибачте Штефка, будь ласка! Хтось теж не проти, а проте… Ви знов прийшли не до Прохаська, Критичні дні – у ІБТ. ______________________ * «Критичні дні Анни» — так називається рецензія Ігоря Бондаря-Терещенка на відому книжку Тараса Прохаська. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про скарби На тарелі. Несу Себе. … любов коштує 20 копійок. Вибач мені, що я божевільна. Оксана Гончарук Любіть поеток – сонних і кирпатих! Недорого: за гривню чи за дві. У них – такі спокусливі цитати І загадковий вітер в голові. Любіть поеток в літаку і в ліжку – На тому світі, може, не дадуть! Не кваптеся, побудьте з ними трішки – Вас теж полюблять, хоч не в тому суть… І хай це – єви в кубі та квадраті, У березні – трояндова зима, – Насправді, жінки не бува багато: Або та є, або її нема. ___________________ * «Але ж і тягне жінок до віршів, як Пашу Ангеліну – до трактора!» – якось добродушно зауважив у своєму інтерв’ю поет Василь Слапчук. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про ніжного людожера І лагідно, майже ніжно, з’являються людожери, І гостро чогось бажають їх зубоньки золоті. … Отак і ти, крізь сон промчавши гуном, На ранок забуваєш, ким єси. Назар Федорак Хтось просто спить – великий, як Процюк, Мені ж щоночі вистача секретів: Я сім разів з’їдав Галину Крук, П’ять – Іру Старовойт і три – Галету! Виблискуючи ротом золотим, Смакую ніжно те, що не вмирає… Хтось просто спить – і це також інтим, А я «гурманю» постмодерним раєм. Хай проситься на зуб найкращий друг, Та я не ласий на його шкоринку. Хтось просто спить – по-моєму, Процюк. Чиї це буси? Начебто Іринки!.. __________________ * Але мені сняться лише хороші сни, без людожерів. Жінок не б’ю. ☺

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Епітафія осені осінь мені ввижається літерою О Василь Сагайдак Очі. Оселя. Обличчя. ОМОН… Морда. Омлет… Обережно! Знову поета замочує «О» – Вічно соплива, мов Брежнєв. Вкотре Остапа чогось понесло – Мокро і проситься в Ріо… Ось і отримав – тавро чи крило. Ось, ти хотів – і отримав. Просто дожити – ото й усього, Якось – до «З» чи до раю. Добре було б закохатися в «О»… Хай її німці кохають! ___________________ * Насправді, я дуже люблю бабине літо – вересень і дещицю жовтня, золоту пору всіх поетів, яка надихає на подвиги. ☺

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про музу Чистить зуби мов табельну зброю і засинає поруч з тобою Сергій Жадан Струменіє зоря, і за обрій упав Місяць яблуком червонобоким… Я козачка твоя, я дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий! Надія Галковська В когось муза така – як стрибне з літака, Чи на танку сигналить з гармати: – Я – козачка твоя, наречена твоя, Пане полковнику, мій синюватий! Хтось упрів, як поет: в дами – бронежилет, Диво-перса – мов лицарські лати… – Я – козачка твоя, я – дружина твоя, О, генерале, мій дубе крислатий! Приголуб у раю – мов рушницю свою, Всі набої скінчилися – спати… – Я – козачка твоя, я – коханка твоя, Мій же ти маршале, біс волохатий! Затріпочеш мерщій – наче прапор, у бій, Героїчно міцний, як обценьки… Я – козачка твоя, я – богиня твоя, Мій же ти гетьмане, скарб золотенький! __________________ * «Якщо чоловік воює на барикаді, дружина має бути поруч і заряджати йому рушницю», – сказав класик... Ця пародія – одна з найпопулярніших у моєму доробку. ☺ 100

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Легенда про фемінізм Адже трутень – бджолине серце – пилом вкрив… Станіслав Вишенський Ми всі від Єви в цей квітник прийшли, Суть – не в Адамі… Тільки б не забути: Некохана бджола – лиш пів бджоли, А трутень, що кохав, – уже не трутень! ______________________ * Взагалі, люблю мед і до бджіл ставлюся з пієтетом. ☺

101

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про те, як займатися любов’ю ми танцюємо на столі... з дівчиною... ... оса на твоєму лоні така салонна Юрко Покальчук Спочатку потанцюєм на столах – Нехай схолоне трішки наша кава. Сто тарілок розіб’ємо ласкаво, І я – за двох! – одержу по зубах. Вам віртуозно ще тягнуть мене, Як верхнє «до» – крутій «ласкальній» примі. Я так інтимно пахнутиму Римом! Так, це – «Чензано», а не «Каберне»... Щасливих нас зачмокає готель, Не викурить, як «Приму», на дорогу. І там, в готелі, ми простягнем ноги... Не в тому сенсі, о, мадмуазель! Нам все насниться: сало із борщем, Оса на лоні – звабливо цибата... Коли я сплю, то можу так багато! А вранці закохаю Вас віршем. ___________________ * Я не раз спілкувався і бенкетував з Юрком Покальчуком, який завжди був душею будь-якого товариства. Це – яскрава особистість, відверто кажучи, значно яскравіша за його тексти... Але сам автор випромінював світло! ☺ 102

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про тінь потримав мрію на колінах і відпустив... ... ось він гріх колін Василь Рябий Чіпляюся до музи без упину – Віршата прагнуть все нових утіх… Мене тримала мрія на колінах – Мабуть, перетримала, як на гріх. Уже болить папір і скиглить ручка, І щось у музи нібито болить... А рими – наче мухи на липучку! І тінь Драча хитається, як віть. Гойдаюсь в унісон химерній тіні, Десь, не в кальсонах, воскресає суть... У мрій – такі спокусливі коліна! – На жаль, поети стільки не живуть. _________________ * Якось я брав інтерв’ю у циганського барона, і він привів свою найкращу гадалку. Побачивши мою долоню, та жінка була приголомшена... Думаю, що ж там таке? Може, скоро вріжу дуба? Але вона сказала, що вперше бачить такі лінії долі: «Ти щороку проживаєш п’ятдесят літ... Не відаю, як це тобі вдається! Зазвичай, навпаки, люди занадто марнують час. Тому, святкуючи своє 60-ліття, можеш водночас відзначити власний трьохтисячний ювілей». ☺ 103

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про всіх цілувала рибка вітер листок – течію шалену ... танцювала рибка з раком а листок стояв і думав... Василь Рябий Всі кохають тишком-нишком: За котом аж сохне мишка, І стара пожовкла книжка Прагне пальчиків твоїх… В СПУ – роман з АУПом, Ліжко потребує дупи, Хтось ревнує вас до супу І розумних – до дурних! Всі кохають до нестями: Ми – «Спартак», вони – «Динамо»… Іісус кохає Раму, Рама – маму та буквар. Знявся б черевик з ногою, Тужить явір за вербою, А поет – той сам з собою... За манюній гонорар. _____________________ * Бо поет – це не професія: не можна заробляти любов’ю і віршами. Тому я – справжній непрофесіонал. ☺

104

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Я вас «балконю» (соло для контрабаса) заклякну в тиші неосудній коли побачу на балконі віолончель твоєї сукні Василь Сагайдак Я на балкон зійду, мов контрабас, Зіграю Вас у профіль і анфас, А Ви собі п’єте холодний квас І зовсім не балдієте від нас. Така навпроти, мов віолончель, Не зводите проникливих очей З блакитного балкона, тих плечей… Неначе Вас хтось «Ватрою» пече. А хтось же не рояль – якийсь кларнет, І я зробив би з нього вінегрет Огінського! Та він, здається, мент… Ми сядемо, але в кабріолет. Поїдемо куди-небудь – в туман, Де нас не знайде жоден графоман… Я Вас «балконю»: чи пропав, чи пан, – Бо контрабас кохає, як орган! _____________________ * Я, хоч і поет, але спеціально не підглядаю. Адже справжніх чудес і так у нашому світі немало, їх тільки треба вчасно помічати! Але всі персонажі моїх книжок мають своїх прототипів. І звичайний чолов’яга, який їде поруч в електричці, може згодом перетворитися в новому романі на... маніяка. ☺ 105

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про маніяків Пом’янімо всіх тих, Хто не став маньяком… Олександр Гордон Пегасик мій тремтить із переляку, Немов за ним ганяються хорти: Куди не підеш – скрізь одні маньяки, На площу Ринок вільно не пройти! Один – на «С…» – всміхається драконно, У іншого – на «Ж…» – своя війна. Вже мій дізнались номер телефону, Уже мене послали просто на… А друг степів, зухвалий, наче Карлсон, – Той, що на «П…», – в столиці потрошить. Жаль, не читають ще мене на Марсі, В Парижі – на межі тисячоліть… Продам останній светр за шеляг миру, Готовий всіх – на «Б…» й на «Г…» – любить… Нема вірша – десь ділася сокира, Ну, як на світі без сокири жить?! ___________________ * Я – людина мирна, тож кулемет у стрісі не ховаю. Навіщо? Слово – значно дошкульніше! ☺

106

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

З дисертації про заздрість Ходжу до клозету. Ходжу до театру. Олександр Ірванець Пишу про театри, пишу про клозети, Про себе і друзів пишу у газетах. Не заздрю ні Сартру, ані Бальзаку, А тільки Пашковському й Римаруку… ___________________ * Пашковський і Римарук – Шевченківські лауреати. ☺

107

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про мене, її, тебе і його – Цей годинник він чи вона?.. … Якщо ваш годинник поспішає – його десь чекає годинник протилежної статі. Василь Слапчук Хай ревнують турок і монгол, Бо годинник – все-таки не сало: Я тобі подарував його, Ти мені її подарувала. З ними нам стабільно, мов рублю, На якого «бакс» не зирить чортом, – Я тепер із нею все роблю, Знаю: він – твій янгол на курорті. І така ідилія у всіх, Що нудьгують навіть папарацці! Тільки, люба, не розбещуй їх, Бо я знову спізнююсь на працю... __________________ * Моєму годиннику – років тридцять. Справний. Не підводить. Бережу. Мені його подарувала дружина. ☺

108

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про гуліверів Тане свічка воскова, Тане, Ой маленькою Москва Стане! Мойсей Фішбейн Одна з ніг ну скажім в Ленінграді Друга з ніг ну скажімо в Москві Ну а я серед них Ну скажім в Балагоє Володимир Цибулько Які ще візи і бар'єри? Та між ногами – Мавзолей! – Батяр Цибуля «гуліверить», Мов на дріжджах, росте Мойсей. Їм Дим – тісний, їм світу – мало, Від них відскакують роки… – Купуйте українське сало І «кальварійні» книжечки! Беріть бердичівські ковбаси, Купайте музу у Дніпрі… – Нас не вивчають в гондурасах, Зате ми… члени немалі! __________________ * Звісно, зараз притомного українця до Росії калачем не заманиш. Але я лишив цю пародію, бо вона – не про Москву, а про мандри світом, який насправді – не такий уже й великий. ☺ 109

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про все Хотілося випити Все до краплини, А більше розхлюпав І розплескав… І чаша – не винна, І доля – не винна, Це просто від щастя Тремтіла рука. Леонід Талалай Все, що розхлюпав, – Злизую з підлоги. Я й біль свій Не віддам і не продам. Чи я щасливий? Запитайте в Бога – Я все одно скажу Неправду вам. Чи винна чаша? Вип’єм на дорогу! Чия це доля Потекла в рукав? Тремтить правиця – Хтось побачив Бога, І ще живий, Бо не запам’ятав. _________________ * І щоб наші руки тремтіли тільки від щастя! ☺ 110

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Про нас Анальгін. Валідол. Найчастіш озвірин. Віктор Вербич Улюбленці не панства, а тварин, Трагікомічні схимники і вії, Поети не вживають озвірин – Їх будь-яка собака зрозуміє! ___________________ * Так, щоб спілкуватися з тваринами, озвірину не треба... Власне, я непогано знаю собачу мову, принаймні хитромудрі вірші пса Жульєна розумію. ☺

111

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про літаючу кільку Звечора чувся шурхіт об скло… … Стих лиш удосвіта шерех тремкий. Вранці на шибі бачу сріблясті кружальця луски, Що зоставили риби. … вдруге ті риби не прилетять… Василь Сагайдак Комусь наснився землетрус – Дзвеніли шибки. Печально смикнула за вус Маленька рибка. Іще така не золота… Година рання. Вона б і далі – наче птах… А три бажання? А шапка – та, що нелегка? А просто слава? Обідно за Римарука І за державу! Давай, рідненька, і за мить Пірнеш у небо: Поетом можеш ти нє бить, А інше – треба… Як ні, то опущу – у суп, Чаклуй – так легше… Всесвітня хроніка АУП, Папірус перший. _________________ * Ну, чому люди не літають, як риби? ☺ 112

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Страшилка про кошеня Моя жона – така жона! Вона купила кажана, Пообіцяла влітку Йому купити клітку, Вона сказала , що кажан – Рожева мрія парижан. О, Жан-кажан! Мойсей Фішбейн Вночі по хаті кажани літали, Я їх ніколи ще не бачив в очі, І, чесно кажучи, не мав таки бажання, Тому міцніше сплющував повіки, А кажани літали, як поети, І щось мені пищали про дружину, Тож з переляку пригадав всі тексти Своєї Тані, і не тільки тексти… І лише ранок, хитрий, як Мойсей, Чемненько попросив гостей з оселі І показав мені чужого вірша, Що спав собі, згорнувшись у клубочок, Мов пустотливе кошеня, під ліжком, Я гнівався недовго, прочитав І навіть посміхнувся, мов Фішбейн, А потім прогулявся до столиці, І кошеня впустив в одну квартирку. Опівночі – у сон Римарука. _________________ * Люблю зайців, їжачків, цуценят і кошенят… А іноді – людей. ☺ 113

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про продаж і оренду Це бурячанка – не буряки … ніби ж і сам не зовсім мудак й друзі — не мудаки … Продай себе, або в оренду здай!.. Олександр Ірванець Це – Андрухович, не Ірванець, Це – вже не чарка, а дзбан… Тільки заїло щось гаманець: Це вам не пикою у холодець, Тут орендується цілий митець, А не якийсь шарлатан! Це – Андрухович… А де Неборак? Треба б і асортимент! Ми ж не у Спілці… Хіба тут – за так ? Ну, хоч би кілька ще кволих писак, Все-таки і покупець – не мудак, – Ловить, зараза, момент! Де Андрухович? До кого побіг? Мабуть, візьму Ірванця… Падає рима, неначе батіг, Ямб мені пальці, здається, обпік, Хтось посміхається, мов печеніг, – Гривні митцям – до лиця! _______________ * Оскільки ці пародії читатимуть не лише поети, нагадаю, що до гурту «Бу-Ба-Бу» належать Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець. ☺ 114

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Воно Хтось іще у мені зачаївся він ходить зі мною у гості а коли то ще й далі – аж до самого Шевченка … А якось він вийшов з дому раніше за мене ще й вдягнувся в моє убрання Віктор Кордун Таке буває тільки у кіно – У мене поселилося Воно… Вже замість мене сало їсть зі смаком, Вдягаючи мої найкращі лахи. І вихваляє жінку та вино – Мовляв, такі ж принадні, як Воно. «Хай не палац, а ліжко в домі є…» – І знов з шухляди гривні дістає! … Я мирно жив, хоч тіпалась душа, Аж доки геніальних пів вірша Воно за мене написало, кляте… І я подумав: все – пора вмирати! _________________ * У поетів таке часом трапляється. Якось я в Чернігові здибався з Гоголем і трохи поплескав із ним язиками. А це чимчикую вулицею Мазепи до кнайпи, а назустріч – сам Панько Куліш під ручку з Марком Вовчком! Отоді й стало мені вже не до сміху... ☺ 115

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про поета в країні У – Кохай мене, – тобі казала, Хоч під наркозом чи для людей. Наталя Проців Він – п’яте колесо до воза, Твій Прометей, – Читай його хоч під наркозом І для людей. Щоб і від грипу, і від граду Той ямб дзвенів. Читай його від колорадів Та москалів… Бо замість кволої віагри Є анапест. Який жаданий вечір в Гаграх З «Жадан-інвест»! Яка цибуля на городі Від Цибулька… В країні У поет – не мода, А дід Яга. ________________ * Авжеж, як не герой – то поет. От навіть і гетьман Мазепа вірші писав! ☺

116

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Заповіт У сільській школі рідного села замість фото світлин випускників за минулі роки висять їхні черепи на тину навколо школи. Коли я іноді проходжу повз школу, бачу, як нинішні школярі на великій перерві грають у футбол моїм черепом… Василь Голобородько. Сільська школа Колись у школі, придавивши масу, Я потім плавав біля дошки брасом, Дівчаткам на колінах щось писав І на перервах з вікон вилітав… … Я класиком не стану вже ніколи. Одна надія, що кохана школа На свій паркан, такий вічнозелений, Повісить те, що лишиться від мене! _____________________ * Я був не дуже зразковим учнем – бешкетував. Скажімо, коли лунав дзвінок на перерву, міг вистрибнути з другого поверху – у вікно, на клумбу... «Мучив» учителів капосними розпитуваннями про те, як Пантелеймон Куліш кохався з Марком Вовчком і звабив дружину Леоніда Глібова... Втім, тепер у рідній школі читають мої книжки, це – головне. А про бешкети всі давно забули. ☺ 117

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про зорі, Вербича і Барбоса Собака від собаки відбирає блохи. Людина від людини – зорі. Віктор Вербич Одна зоря потрапила в рукав, А інша – вже за комір прокрадалась: Я під вербою Вербича читав, І так у Луцьку Віктору ікалось! А може, із Зубовичем пилось – За дві зорі й поліграфічні знижки… І підійшов приблудний пес Барбос – Так, наче зроду ще не бачив книжки! Верстався ранок кроків та октав – Все квапив і бурчав, що досі – босий… Я дві зорі у душу заховав, А ще одну – свою – віддав Барбосу. __________________ * Відколи я подружився з Василем Слапчуком, не раз бував у гарному Луцьку, тож добре знайомий з багатьма волинськими письменниками і науковцями. Із задоволенням читаю і книжки Віктора Вербича, добрі та зворушливі. Бо Віктор – напрочуд шляхетний та чуйний добродій! До речі, немало волинян, зокрема і друг Вербич, стали прототипами моєї казкової трилогії «Душа на обличчі» про пригоди кленового бога Кракатунчика, адже дія трьох романів відбувається в Чернігові та Луцьку. ☺

118

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про невільників Як марки вин, сіяли назви віршів. … На доларах я вірші напишу … Небо – зачитане до зірок. Ігор Павлюк Де прийдуть вірші, там їх і лишу: На склі в трамваї, на долонях жінки, На розі вулиць і на лезі фінки, – Лише менти чомусь зчиняють шум. Не переймайтесь: і оця, на «б…», – Така ж валютна, як і всі купюри: Таке у черзі враз найшло, в натурі, Що я їй трохи боляче зробив… Ви б ще й не те, коли довічний строк – Отак, задравши голову до неба! Ми ж сучі діти: в нас одна потреба – Зачитувати небо до зірок. Коли вірші, мов етикетки вин, Коли щомиті може скреснуть крига… Так і живем: від книги – і до книги – Із почуттям шекспірівських провин! _______________ * Суча (скорочено) – сучасний літературний процес. ☺

119

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про наших японців Хилиткий силует Місіми на голій стіні – Поговоримо, як самурай із самураєм?.. … плаче старенький Басьо у мій намоклий рукав І я розумію по-японськи. Василь Слапчук Місіма навчив мене робити харакірі, а Басьо – плакати, як справжній чоловік. Я не знав японської, але вони говорили по-нашому. Не сказали, що були у Василя, та хто ж не здогадається? Я б теж заради Слапчука українську вивчив! __________________ * Люблю японську літературу, тож і сам пишу хокку і танку. Може, Басьо, якби це прочитав, заплакав. Але у Василя японська тематика – неповторно колоритна та чудова, ніби сам усе це бачив і пережив! А що, як наш Слапчук – реінкарнований Басьо? ☺ 120

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про дятла Не дає мені спати зимовий стук дятла… … Зимовий стук дятла, не вмовкай ще хоч трошки… Віктор Кордун У вуха натикаю щедро вату, Із ковдр фортецю старанно роблю: Мене щоночі атакує дятел – Все мариться, як міна кораблю! І навіть ти не можеш врятувати, Притиснувшись вустами до чола: Він зовсім поруч – безтілесний дятел, У нас із ним інтимніші діла… Вдирається, як німець з автоматом, Щоб не ловить у лісі дрижаки… По-людському прошу його і матом, А він затято коїть навпаки. … Я з горя віддаю усю зарплату, Приблудних підгодовую котів: Він приручив мене, підступний дятел, І далі до Забужко полетів… _________________ * Цей «дятел» називається муза. ☺ 121

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Обіцянка прибульця Поезія – Медея, що вбиває дітей своїх… І де на світі божевільня, в якій мені не буде тісно?! Ігор Римарук Сиджу – завчасно придивляюсь нішу, Щоб тут і там не муляло, мов страх, – Якщо поета вже народять вірші, То треба якось зникнуть у віршах. Переримую – ось вам, люди, й привід… Але у мене – все ж легка рука: Колись для когось враз манюній привид Так яблунево визирне з рядка. _________________ * Яблунева – вулиця, на якій мешкають Сергійко та його найкращий друг – кленовий бог Кракатунчик із моєї казкової трилогії «Душа на обличчі». Живу там і я. Втім, вулицю з такою гарною назвою вже двічі перейменовували й обидва рази – невдало. Друзі жартують, що це – на краще, бо згодом наша вулиця називатиметься на честь автора «Кракатунчика». ☺

122

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про потяг Я губами тебе вимірюю Іван Андрусяк Поети люблять будь-яку погоду, Бо вирвуть вірші з надцупких лабет, – У потязі вночі, вродливу й горду, Я знов почну вимірювать Тебе. Хай диха в спину навіть Бен Усама – Всім треба їхать під шабаш дощу – Я виміряю всю Тебе вустами, Ні міліметра знов не пропущу! Це завтра розсварити так лукаво Мадам-столиця схоче ще не раз… Та буде потяг – знов, до Станіслава, Який повірить і помирить нас. __________________ * Іванові Андрусяку (з яким я добре знайомий особисто, адже зустрічалися у Ірпені, Києві, Чернівцях і Львові) ця пародія так сподобалася, що він заявив: мені треба писати лише пародії, бо вони в мене виходять найліпше... Може, й так. Та мені цікаво писати в різних жанрах, до того ж, «слава» пародиста уже «дістала». ☺

123

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про Маріанну Люби мене, розхитуй стегна, як ненадійні стіни дому. … Порозуміємось на мигах: «Моя твоя не розумію». … Я освідчусь тобі, бо насправді мене немає. Я витворюю міф існування мого волосся. Маріанна Кіяновська Люби мене, та не розхитуй, Люби, немов мене немає, – Я на івриті і санскриті Прошу когось подати чаю. Бери мене, як Рим чи Київ, Римуй, мов міт, нерукоблудно, – Моя твоя не розумію, Бо ця оселя – п’ятикутна. Бо ти – ще хтиво старомодний, І в холодильнику – ні шинки… А ніч глуха, і я голодна, – Ну, просто справжня українка! ____________________ * Ця пародія отримала неабиякий резонанс як еротичний вірш. Але я тут до чого? Дякуйте Маріанні! ☺

124

Любов iз тролейбусом

Книжка перша

Балада про небезпечну професію Об мене зупинилась іномарка. … Коли мене віддерли від дороги… Олександр Стусенко Пошийте мені одяг від Версаче І зачіску від Звєрєва зробіть, Щоб вчасно цього привида побачить І, мов Тарзан, відскочити умить! Я не кайфую зроду від терору, Та не ловіть, мої шановні, ґав: Дав головою вчора світлофору – І він на віки блимать перестав… Коли я йду, то не влучають галки. Неначе юнка, вбрана в паранджу, Я карком зупиняю іномарки, Я мчу крізь Вас – «добраніч» не скажу! І тільки як спиню колись «КаМАЗа», І віддеруть з дороги мій рукав, Хтось угадає: це отой зараза, Що на ходу пародії писав. _________________ * Я зазвичай ходжу на «автопілоті», бо подумки увесь час щось пишу. Тож, справді, одного разу щосили врізався головою в світлофор. Голові – нічого, а от світлофор одразу згас. Довелося ремонтувати! ☺ 125

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Зима така маленька, мов японка Книжка друга Тост пародиста Я б тебе від клубу Аж провів до неба. Ти мене не любиш… Так тобі і треба. Ігор Павлюк Ніколи не мочу людей за гроші, Бо – патріот, а не якась шпана. Та ви мене не бійтесь, я – хороший, А у Забужко просто кров смачна! Вартую в гречці, зазираю в Лету, Оту в бінокль впіймаю на льоту… Я так люблю поеток і… поетів, Мов п’явка – ахіллесову п’яту. І хоч ота чомусь кохає Верді, А я для неї – лиш реп’ях чіпкий, – Я п’ю… у вас, за вас, мої безсмертні, Найкращий в світі зоряний напій! ________________ * Це – правда, за гроші я за все життя не написав жодного вірша й жодної пародії. До речі, щиро поважаю згаданих тут «жертв» – Ігоря Павлюка та Оксану Забужко. ☺ 126

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Нічна забава Запаливши вогні Парижа … Нахиляю Пізанську вежу … Утечу без взуття на Мальту. … Я навчу тебе веселитись… Наталія Понікар Я наснився олігарху Сані – Він аж пчхикнув з подиву вночі: То таки не муха на плечі, А поет – живий, не віртуальний. «Що ти хочеш? Не соромся лиш!» – Саня добрий, хоч у нього нежить… … Я йому подарував Париж, Нахиливши Ейфелеву вежу. Взяв за ноги і – у Білий дім (Привидів лякаючи і Буша)… … Ми ділили рай. І пекло – з ним. Він уже хотів продати душу Ні, не дідьку – одному мені. Навіть не Григорію й Тарасу… Я б купив: такі в поета манси – Циндрити мільйони уві сні! … Спи спокійно, Саню, – не вдалось: На поетів теж буває дуло… Пильна муза боляче когось За тендітне місце ущипнула. _______________ * Авжеж, уві сні поет – всемогутній! ☺ 127

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про відьму та екстаз (бувальщина) В роті язик зашорсткий, наче окунь. … п’ють відьми солодке молоко... Іван Іов Був час, коли усе вже по цимбалах, І муха позіхала на столі... Аж раптом в гості пані завітала – Влетіла у кватирку на мітлі. Обрала холодильник для посадки, Дарма, що той, як танк, задеренчав, І чемно запитала: «Все в порядку? Ти що – ніколи відьми не стрічав?» Я щось заплямкав вражено губами, Морським вузлом зв’язало язика: У мене вдома – зовсім гола дама, Та ще й мітлу тримає у руках... Вона ж пройшлась граційною ходою: «Та що з тобою? Чом, герою, зблід? – У мене, друже, кепсько із водою, Я хочу лиш помитися, як слід!» … Давно яєчня на плиті схолола, Сусід уже сусідку відлюбив… А пані – в ванні. Дві години. Гола!!! Все ж добре, що дружина – у батьків... 128

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Наразі вийшла – Боже, ледь не плаче, Мітлу свою від збудження скубе: «Я мала все – холодну і гарячу, Я знов відчула жінкою себе! Та про такого справжнього мужчину Всім подругам до ранку розповім...» І я подумав: слава Україні! – Ну, хоч одній, на диво, догодив. ______________ * То була не відьма... ☺

129

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про чудодійний рецепт І плаче беззахисна жінка, Побита болем та віком. Та що ж ти плачеш, бідненька, Будь чоловіком! … Мені дістався ти, як п’ятачок на здачу… Анастасія Янковська Я щось про себе зрозумів: Відро борщу вночі зварив, А потім, схожий на сову, Тихенько вищипав брову. Схопив себе, немов удав, І довго зморшки прасував – Я так давно не знав тепла! А праска заздрила й пекла… Коли їй враз капець настав, Я не ловив підступних ґав І не ходив на перекур, Бо став творити манікюр. Мов щука, ножиці були І мало щось не відтяли: Яка п’янка, блаженна мить! Те щось і досі ще болить… Хай від косметики – сльоза, А я стрибаю, мов коза: 130

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Ці туфлі вимріяв поет – Бо каблуки на цілий метр! В помаді ласий пиріжок, Дивлюсь в люстерко до дірок: Мене вже смуток не довбе – Я жінкою зробив себе. … Коли вам доля скоїть так, Що ви – не гривня, а п’ятак, Не треба з відчаю вмирать – Хоча б на день міняйте стать! ________________ * Тільки не здумайте втілювати цю пародію на практиці! ☺

131

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про штани І пішов я тоді до Петлюри, Бо у мене штанів не було. … Я червінців візьму в Держвидаві і тобі черевички куплю. ... Вся вона – мов зоряна розмова, мов пахучий вітер у траві; я ж такий сумний і ніяковий, і у мене каблуки криві. Володимир Сосюра Були штани – геройські, як Петлюра: Я в них колись тебе поцілував, Свої вірші відніс в макулатуру І черевички десь тобі придбав. Я, правда, трішки розмір переплутав І за три дні скривились каблуки… Та головне – це влаштувати чудо, І я чудив – душевно, залюбки! Читав дощі, шукав скарби в Одесі, Аж пристрасно вилазив зі штанів… А ти три дні ходила, мов принцеса, А ти про мене думала три дні! … Мої вірші вже до книжок втрапляють, І ти десь тут – від стегон і до брів! Були штани… Тепер таких немає – Я щось ношу, а ніби без штанів. _______________ * Щиро співчуваю авторові, бо зі мною теж трапилася така пригода: пішли з друзями на природу – грати у волейбол, і на мені раптом луснули штани, а довкола – красиві молоді дівчата... Тоді мені було не до сміху! ☺ 132

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Останнє слово Прийде вечір зажурений синій… Лиш єдине питання в груді: чи багато дівчат на Вкраїні буде плакать за мною тоді? Володимир Сосюра Буде нічка – гучна, горобина… А у мене – питання в груді: Як померти для тебе, Вкраїно, Щоб тобі стало легше тоді? Це – банально: сконати поетом І співати з Хароном дуетом Українські народні пісні, І воскреснути знов – у лайні… Це – нескромно: пірнуть графоманом Просто в Лету, мов кіт – у сметану; Неважливо, куди там пливти – На поплавських є попит завжди! Не хвилюйся, у час падолисту Все, що зможу, Вкраїно, зроблю: Тихо-тихо помру кадебістом – Так щасливо помру, без жалю. __________________ * Ну, що вдієш – я не люблю КДБ, ще з радянських часів... Як і їхню приказку: «стукайте» – і вам відчинять! ☺ 133

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Замах на Нобеля Зі мною майже вперше, Що майже закохалась. А серце хоче звершень, Ми ж майже цілувались. Я майже вже щаслива, Ти майже моя мрія. Ми майже гарна пара, Нам заважає «майже». Анастасія Янковська Ти нібито наснилася мені: Мабуть, не в сукні і не в босоніжках… Це – цікавіше, начебто, за книжку, І ми були, по-моєму, одні. Напевне, наші погляди зійшлись, І щось мене, можливо, пронизало… Я майже встав, коли ти щось сказала, І кинувся б, здається, під укіс! І, може, аж до ранку б римував Ці оченята, вустоньки і ніжки… Та місяць мене випередив трішки І всю тебе осяяв, тобто вкрав. Я розгубився, в рот набрав води, І ти заснула, мов упала в Лету… Був вихідний. Я майже став поетом І Нобелю щось вискуб з бороди! _______________ * Поете, затям: головне в житті – кохання, а не Нобелівська премія! ☺ 134

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Козацька, звитяжна Куплю собі я шаблю, залишу жінку й дім, Ще й накручу я вуса на термобігуді… Василь Кузан На ріднім «Запорожці» я вирушу у путь – Хай кляті «мерседеси» від заздрощів помруть… Знайду собі гармату, мов юнку на балу, І як сфотографуюсь із нею на Валу! Хай спокуша «Макдональдз», де гамбургерів рать, Та козаку не личить ці штуки купувать; Я шабельку дістану – сміливо, залюбки, І рідне добре сало поріжу на шматки. Скуйовджу оселедця – який же я козак! І крапне в рідну чарку розчулено сльоза… __________________ * Хто ж справжні козаки? Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка… ☺

135

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Побачення з янголом Нехай неслухняний янгол Гойдає мене на брові. А потім, можливо, я його, – Та хай починає він. І губи смішно розквашені, – Прийшла пора полуниць. А я не вмію по-вашому… Давайте, янголе, вниз! Анна Малігон Ми з янголом пили на брудершафт Росу і ще газовану «Росинку»… Він ніжно говорив мені: «Дитинко» І хвилювався, наче космонавт. Зітхав: – Я не робив цього давно… – Чого «цього»? Просив: – Не треба всує… Все ясно: він парфуми не дарує І не запросить навіть у кіно! Гойдав мене, звабливу, на брові І посміхався, ніби Гафт, печально… Пили на брудершафт і за прощання, П’яніли поряд . І були на «ви». __________________ * Анна Малігон у студентські роки навчалася в Ніжині і перемогла в моєму літературному конкурсі «Золоте перо». Нині вона живе в Києві, і це – знана, прекрасна поетеса. І якщо ця пародія чогось варта, то все завдяки Ані та її янголу! ☺ 136

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про шлюб Тебе б я замкнула в яблуці, Коли б не чужий був сад. Анна Малігон Роби зі мною все, що хочеш... Цілуй мене у кожну букву... ... Розкинула ноги по полю дорога... Василь Кузан Я знаю, що ти – хороша, Й немає на мене схожих, І гречка тут не росте, Тож солодко нам, проте Ховаю тебе між рими – У дивні слова, незримі, Та ще й замітаю слід, Бо я в цьому вірші – кіт... Ти – думка в долонях Бога, Срібляста від мрій дорога, Аж сім НЛО над ліском, І глечик із молоком... Хтось може чкурнути з раю, А з книжки – шляхів немає. Все добре! Лиш ти не спиш – Для мене сплітаєш вірш. ________________ * Що тільки жінка не робить, аби до книжки втрапити! ☺ 137

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про щасливих селян Багато є у нас талантів, Бо без талантів тяжко жить. І співаків, і музикантів В селі зустрінеш кожну мить. ... Мадонна наша кози доїть, Пече Ротару калачі, А наш місцевий Челентано Рубає дрова у ночі. Василь Кузан А в нас село – таки нормальне, Тут можна жити залюбки! Росте картопля сексуальна, Є еротичні кабачки… Хай дощ шкварчить, неначе юшка, І від громів тремтить земля, – Невтомний агроном Забужко Усе досліджує поля. Десь лічить бик в корови дійки І півень курку полонив, А зоотехнік Шкляр Василько Смачних розводить кажанів. Мойсей (Фішбейн) жене отару – І вівці люблять пастуха! А від інфекцій діють чари Ветеринара Процюка... 138

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Гасає Скиба на мопеді – Доярками керує всяк: Вони у нього – справжні леді (Він за сумісництвом – відьмак). А Москалець (чи просто Костик) – Не просто пасічник – естет: До нього музи ходять в гості І, наче бджоли, носять мед. А просто бджоли – лиш кусають: І муз, і Костика у щось... У що? – ми з Кузаном не знаєм, Бо піддивитись не вдалось. Ми – вічно молоді, голодні, Нам «фішка» випала така! І стережуть добро народне Циганські очі Пантюка... _______________ * Звісно, це – жарт, в якому йдеться про відомих українських письменників та обігруються назви їхніх книжок. ☺

139

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про ракету Я ще не вмилася сльозами, Мені ще весело в траві. Мій світ весь догори ногами, А може, я – на голові? Анастасія Янковська Думки шкребуться аморальні, Тому я й досі ще живий: Поетки – дуже сексуальні, Коли стоять на голові. Ось личко – без рум’ян рум’яне, Ось ніжка небеса довбе… А очі так блищать в тумані, Неначе фари «БМВ». І пробивають вмить дуплетом Найтовщий, найміцніший мур... І я уже – немов ракета, Що залишає Байконур! _______________ * І не лише поетки… ☺

140

Герої моїх книжок

Геніальний український письменник Михайло Коцюбинський.

Видатний український гетьман, меценат, поет Іван Мазепа.

Український прозаїк, драматург, політик Володимир Винниченко.

Український гетьман Богдан Хмельницький.

Український прозаїк, драматург Панас Мирний. Всесвітньо відомий український письменник Микола Гоголь.

Знаменитий український філософ, богослов, поет, педагог Григорій Сковорода.

Видатний український письменник, фольклорист, етнограф, критик, перекладач, мовознавець, редактор, видавець Пантелеймон Куліш.

Славетний український байкар, поет, видавець Леонід Глібов.

Нездоланний козацький отаман Іван Сірко, який не програв жодної битви і здобув понад 60 звитяжних перемог.

Український святий Паїсій Величковський.

Легендарний полковник Війська Запорозького Іван Богун.

Знаний український поет, перекладач, державний діяч Павло Тичина.

Український кінорежисер, кінодраматург, письменник та художник, класик світового кінематографа Олександр Довженко.

Відомий український поет Володимир Сосюра.

Українська письменниця, перекладач Марко Вовчок.

Письменник, драматург, режисер та актор українського походження, автор культових романів Михайло Булгаков. Український прозаїк, етнограф та драматург Олекса Стороженко (за фахом – слідчийкриміналіст, військовий).

Український прозаїк, педагог і перекладач Степан Васильченко.

Український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач Володимир Свідзинський.

Поет, перекладач, публіцист, мислитель, правозахисник, борець за незалежність нашої держави, Герой України Василь Стус. Славетний український композитор Микола Лисенко.

Знана меценатка, фундатор Київського Братського Богоявленського монастиря та Київської братської школи (від якої веде свою історію КиєвоМогилянська академія) Галшка Гулевичівна (автор портрету – художниця Іванна Дацюк).

Видатний український поет, прозаїк, автор пісень Василь Симоненко.

Всесвітньо відомий український художник Ілля Рєпін. Знаменитий український художник вірменського походження Іван Айвазовський.

Український художник і педагог грецького походження з північного Приазов’я Архип Куїнджі.

Видатний український художник Сергій Васильківський.

Політик, публіцист, літературний критик та правозахисник, Герой України В’ячеслав Чорновіл.

Літературознавець, соратниця Василя Стуса, племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського, Шевченківський лауреат Михайлина Коцюбинська.

Відомий український лікарпсихіатр, правозахисник, радянський дисидент Семен Глузман. У 1977 році його ім’ям названа французька клініка Сен-Дені.

Політик, письменник, правозахисник, радянський дисидент, борець за незалежну українську державу, Герой України Левко Лук’яненко.

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про садистку Мій кіт за тобою скучив... Олег Романенко Мій кіт за тобою скучив: Шпалери давно не мучив, Не жмакав твої фіранки І меблі не шкрябав зранку. Ну, як йому далі жити: Не чухать твій новий світер, Не їсти герань з вазону, Не нявкати по телефону? У трансі мій котик Боря, Він п’є валер’янку з горя... Яка ж ти жорстока жінка – Знущатися так з тваринки! _____________ * Коти – істоти містичні, думаю, теж прибульці. Збагнути їх неможливо: бо ми їм – вірші, а вони тільки іронічно посміхаються у вуса, поглядаючи на наших жінок... ☺

141

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Не бійся! Це ті, кого скоро не стане. Це ті, хто живе до загину. Не плач: їм не стане погано Тоді, коли я тебе кину. Олег Романенко Назустріч бабуся з туману Із клунком своїм чимчикує... Не бійсь – їй не стане погано, Коли я тебе поцілую. Хай нічка пригорне нас темна І вийде амбал нещасливий... Не бійсь – йому буде приємно Отримать дещицю на пиво. Жбурнеш мої квіти у кошик, Рахуючи соту провину... Не бійся – я стану хорошим: Тоді, коли ти мене кинеш! ______________ * Чого найбільше боїться поет? Що вірші закінчаться... ☺

142

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про думки Ти не шукай щастя, дурепо, Не шукай казкового міста: Щастя саме знайде тебе і, зірвавшись із цепу, схоче загризти. ... зостанься зі мною навік до понеділка. Олег Романенко Проходив день – спокійний, ніби клуня. Я аж забув, що начебто поет... І раптом задивився на красуню, Закуту в блузку, як в бронежилет. Я щось подумав – взагалі, між іншим, Хоч на вустах моїх була печать... Вона ж на мене кинулася віршем І почала шалено цілувать! «О, мій коханий! Найдорожчий! Милий! Ти так подумав, що відчула я... Я вся твоя, – натхненно шепотіла. – Навіки – аж до п’ятниці – твоя!» Як я втікав – від неї чи інфаркту! Вона ж не відставала ні на крок... Помріяти про когось часом варто, Та так, щоб хтось не чув отих думок. _______________ * Знову вигадав новий всесвіт і забув... Перепрошую, я ж ненавмисне. Та все буде добре – поетів не судять! ☺ 143

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про втіху Пегасик мій... Ти піди розкажи тим, у кого немає душі, в кого мозок твердий, як наждак, як штиблет, що Володька – великий вкраїнський поет. Що іде він крізь заздрість, крізь глум і крізь сміх, як Шевченко колись, як Байрон і Франко, і на горе для критиків цих на Вкраїні всі люблять, читають його, і пісні його (сліз моїх муть) під подушку дівчата кладуть. Володимир Сосюра Я такий популярний, що страшно стає! Мені фауна різна життя не дає: Не встигаю в костюмчику вийти на двір, Як ворони від збудження мастять «мундир». Мов Отелло, чорнюзний котяра летить, Щоби класику путь перебігти умить. Навіть рідний папуга не ловить вже ґав – Вчора Блоком в екстазі мене обізвав… Я несу в мишоловку найкращі сирки, Та хвостаті фанатки жують лиш книжки. Як себе не сховаю – знаходять будь-де: Точать зуби об Дзюбу, аж ліжко гуде! Ось така моя доля – кручусь, як удав. Ну, чому я той шлях до Парнасу здолав? Лиш єдине втішає (і в цьому – вся суть): Під подушку дівчата поетів кладуть... ________________ * Щодня отримую по 200-300 листів і, в основному, пишуть молоді дівчата. Що вони від мене хочуть? Різне... ☺ 144

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про Володьку Ой чую, чую я: «Кохана, де ти, де ти? Чи упадем іще в траву з тобою ми?» Володимир Сосюра Свистять літа, мов бомби та снаряди, А я і досі, наче маніяк: Лягли в траву Сосюру почитати – Тепер не дочитаємо ніяк! ________________ * Ці пародії – зовсім не свідчення того, що я не люблю Сосюру. Навпаки! ☺

145

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Заперечення музи Поетам всіх віків була потрібна Муза. А жінці хто потрібен, якщо вона поет? Ліна Костенко Що ж, треба зняти камінь із душі І визнати одну свою провину: Поетки теж народжують вірші – Від ліжка, піджачка й копиці сіна… ________________ * Авжеж, це навіть наші малюки в дитсадку знають! Почитайте хоча б мої «Потягуськи», де п’ятилітні хлопчики та дівчатка цікаво розмірковують на філософську тему: звідки беруться діти? ☺

146

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Мандрівник А вдома і сніг, і свята... Заберіть же мене із ломбарду! Олег Романенко Знов у віршах дозріло вже літо, В морі образ хореєм пливе... Мені треба себе там подіти – Заберіть мене потім з кафе. А коли я – сама лише тиша І дивлюся повз вас на кашне, – Не хвилюйтесь – я просто в Парижі, Стусаном не злякайте мене. Ну, а раптом поета не стане – На століття, на тиждень, на мить, – Не журіться, візьміть лиш сметани І кота на даху пригостіть. _________________ * Думаю, в своєму наступному житті я стану котом – чорним. ☺

147

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про столицю Обоє покинемо місто ми, обом нам буде не жаль, та потім – я знаю, хто їстиме святий його асфальт. Олег Романенко Я так не шаную Київ! Мені його так не жаль! Та завтра я знову їстиму Священний його асфальт. Все просто: згрішиш – покаєшся, Неначе у цьому суть... Душа, як завжди, впирається, А ноги самі несуть. ________________ * Порівняно зі студентськими роками, нинішній Київ мені не подобається... Тільки-но приїжджаю туди, як одразу починає боліти голова. ☺

148

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про привида Міняються ролями Привиди і люди. ... Якби ж приїхав Білл: Тут стільки Монік. Віктор Вербич Я – тихий і скромний по суті, Ловлю у Чернігові ґав... Мій привид гульнув в Голлівуді І Джулію Робертс злякав. Він Кідман катав на жирафі, Ходив, мов Кличко, на бенкет... А в мене не мешкає в шафі Бодай поганенький скелет. Він ласував з Джексоном салом, Горнувся до слави, мов кіт... А тут ще мене не ховали, Я навіть не склав заповіт. Поплутав хтось час, мов дальтонік, Що любить усі кольори... Злетілися тисячі Монік, Та Білла в мені не знайшли. Сумирно, неначе статуя, Допетрую гасло нове: Я вічно, мов привид, існую, А він, як людина, живе. _______________ * Неймовірно, але я іноді наче роздвоююся: кажуть, ніби бачили мене десь, скажімо, в Парижі, на вершечку Ейфелевої вежі, а я в цей час спокійнісінько швендяю Нью-Йорком… ☺ 149

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про вусатих Я – тарган! А таргани... вони ж, як ті поети, – вбити легко, а винищити неможливо! Ольга Петрова І вияєчується вірш... Володимир Кашка Дам Мономаху по шапці, Кожен поет – хуліган... Добре, що я не тарган І не загину під капцем. «Рейдом» не будуть когось Грізно лякати в рекламі... Звичними ніби словами Я вияєчую щось! Скрізь заповзають вони, Ми залітали планету... Тільки все менше поетів І – легіон тарганів. Все так вусато, логічно: Пий, доки п’ється, не дмись! ... Виповз непроханий гість Щось нагадати про вічне. ____________ * Як я ставлюся до тарганів? Якщо йдеться про невинних комах, – то цілком нормально. Натомість, якщо мова про двоногих, які ходять та капостять, – то, звісно, ставлюся значно гірше, адже таких – дійсно легіон! ☺ 150

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Витівки С. Д. Стану директором осені бо ж я не такий як усі … ДОК ліквідую і забороню пилорами … і свого житія безглузді тексти як МВГ запрезентуй вогню Петро Коробчук Помри від простати щоб в пісні постати… Олександр Ірванець Я стану шефом ЦРУ – На себе компромат зберу, А то незручно мати Себе без компромату, – Поет без компромату хто? Лиш миле кенгуру в пальто! Я також МВФ зроблюсь, Щоб дати позику комусь, А Жадану не дати – На ІБТ багатий, – Хіба не чули – в ІБТ Такий великий ККД? Коли ж ота з косою Пришвендяє за мною, Щоб взяти за простату, – Поет влаштує свято: Я просто стану ДОКом І привітаюсь током! ______________ * ДОК – деревообробний комбінат, МВГ – Микола Васильович Гоголь, ККД – коефіцієнт корисної дії, ІБТ – Ігор Бондар-Терещенко... Ну, а в чому прикол? Якби ж я знав. Може, в ЦРУ? ☺ 151

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про лопату И так себя похоронить, чтоб откопали. …Розы срезавшего – до следующего утра Насмерть заласкаю. … Посредине лета начинают болеть звёзды. И к августу умирают на реке Нил. Рождаются новые космосы – Встают из старых могил. Олена Ручка Що за життя – я знов помер, Не зчувся, як зайшов за браму… Лежу, закопаний, тепер І муляю комусь думками. Невже розлучать нас зима І нічка ця чорноволоса? Нехай ти зараз не сама… І тимчасово – гола й боса, – Мене потрібно повернуть, Бо як це так – мене немає? Поети просто так не мруть – Вони нахабно оживають! І неважливо – де та як Їх доля скошує горбата, – Прилинь, невтомна ти моя, Будь ласка, не забудь лопату…

152

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Хай перетвориться на пил Зоря у всесвіті остання, Встають поети із могил – І йдуть займатися коханням! ___________________ * Було таке і не раз. Власне, ще ніхто не довів, що поет – це людина, а не інопланетянин! ☺

Про богинь Хто більше, хто менше – ми всі Дон Кіхоти, Самі собі творим своїх Дульсіней. Хоч це нас вганяє в сердечні сухоти, Зате піднімає над рівнем свиней. Микола Лукаш. Шпигачки Спочивають богині, Поклавши під голови німби… Анатолій Горбівненко Хто більше, хто менше – усі ми мужчини: Завжди нам кортить отого не свого… Не встигне покласти десь німба дружина, Як ти під сідниці вже мостиш його. _________________ * Це – з точки зору жінки... ☺

153

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про талан Може, завтра з тобою Пощастить комусь більше. Наталя Понікар Зі мною не щастить дивану: Коли я сам, то сплю погано, А як не сам, то вже не сплю – Дивану боляче роблю… Зі мною не таланить салу: Ним ласую злочинно мало, – Вітчизну зраджую свою! Тому й не буду у раю… Зі мною не везе і літу: Не може все мене зужити, Бо що лишається мені? – У жовтні холодно в труні… Як не щастить мені зі мною! – Не маю брили кам’яної, Аби сховатись від усіх, Чиї вірші попестить встиг. __________________ * Василь Слапчук недаремно зауважив, що професія пародиста – небезпечна. Але я не боюся – надто велике задоволення! ☺ 154

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про подушки Подушка, мов губка, всмоктує в себе сни. Влітку її вибиваємо і дивуємось: «Звідки набралося стільки пилюки?» Марина Павленко Мені не вміють снитися жінки – Русяво, довгоного, безборонно… Тому і вибиваю подушки, Неначе зуби хворому дракону. Літає пір’я і кружляють сни, Немов звичайна київська пилюка, – Он привид Ірванця у далині, А ось, пардон, третина Кокотюхи… І раптом… Де прогледів я її? В якому сні вони були зі мною – Ці обриси, чудесні, неземні І загадкові, мов прадавня Троя? З останніх сил напружую чоло, Терзаю підсвідомість титанічно… А вже красуню вітром понесло – До Львова? До Парижа? Чи до Ічні? Зійди з небес, богине! Я ж не птах, Побудь зі мною ще бодай хвилину! Знайомий погляд, усміх на вустах… І полетіла в світ моя дружина. _______________ * Оце так – не впізнав! ☺ 155

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про чай Поцілував дружину прямо в борщ. Анатолій Горбівненко Люблю людей, коли їх мочить дощ, А я – в теплі, спокійний, наче крапка… Дружиноньку цілую прямо в борщ, А ще – у вінегрет і три канапки. Тут кілька у томаті й та клює: У рідній хаті – я рибак від Бога! Дружинонька готує олів’є, І поцілую я її у нього… На кухні пересиджу залюбки Усі громи і гради, і завії, – Обожнюю цілунки в пиріжки! Я також в шубу цілуватись вмію… Кохання з мене хлюпа через край, Проте жалію я дружину любу, І просто п’ю смачний, духмяний чай, Щоб від цілунків не розплавить губи. ___________________ * Так, із рук коханої людини можу скуштувати будь-яку отруту! ☺

156

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Трактат про національний продукт Солов’ї нам не зрадять – вони безпартійні. Анатолій Горбівненко Хтось на естраді Жучку з’їв, Та Жучці ми не співчуваєм: Які нещасні солов’ї – Між них Поплавського немає! Дрібні, сіренькі над гайком Витьохкують якісь рулади… Та в нас один такий – Мишко, А солов’їв у нас багато! Ми вже знайшли безцінний брухт, Придумали своє орало, – Національний наш продукт – Тепер Поплавський, а не сало! ___________________ * Я б так не випендрювався, але наш «співаючий ректор» – народний артист України... Наша пісня не вмре не поляже: Міша паше, і Бобик не здох! ☺

157

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про ділових жінок Чую: в щоку цілунок, напевно, що то – комариха… Так нестямно цілують істоти жіночого роду. У жаб радикуліту не буває… … В моїй душі живуть гріхи мої – Приватна власність розуму мойого. … І все воно приватне, все – чиєсь. Ба, навіть Муза – то чиясь дружина. Анатолій Горбівненко «Я ще приходжу інколи до тями, Коли, між іншим, комариху з’їм… Живу, мов Блок, обліплений думками, І думаю, що всі вони мої. Щось, мов лимон, виловлюю із чаю, Когось за букву ухопити встиг… У жаб радикуліту не буває, А в мене не буває вихідних. Я роздягну і вас, неначе гласність, І вилюблю, немов козирний туз!..» … Усі поети – лиш приватна власність Таких палких і геніальних муз. ______________ * Тут – три ключові тези: у поетів немає вихідних; поети – власність їхніх муз; у жаб радикуліту не буває... Так ось, одна з них – хибна. Як ви думаєте, яка? ☺ 158

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про втому Все важче і важче обходитись без автомата. … Облетіло золото з дерев, А плоди на них іще зостались. Осінь – мов старий дрімучий лев, Не готовий зустрічати старість. … Небо – наче зношене пальто. … І летять сніжинки молоді. На плоди, На золото, На водку… Ігор Павлюк Так чисто кохав я, Щоб ніжно тебе розлюбити. Анатолій Горбівненко На вулицях битого скла вже скінчилося свято. Крізь нетрі сміття прослизаю, неначе факір… Все важче і важче обходитись без автомата, Все легше і легше старіти та пити кефір. Ще осінь, мов дівка, – патлата, п’янка, незужита, Така гордовита, не схилена блазням до ніг! Як чисто кохав я, щоб ніжно її розлюбити, Бо хочу й не можу, бо чимось нагадую сніг… Бо хтось мене кличе – до скіфів, Тараса чи інків, Бо просто до неба зносився благенький мундир. А стомлені вірші, немов нерозумні сніжинки, Ховаються нишком між листя, плодів і в кефір. _________________ * Старіти легко, коли ти ще можеш із задоволенням перепливти на Покрову річку і пройти пішки десяток кілометрів. ☺ 159

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про голову І, повертаючись додому з поля, Голівку соняшника заберу, Як Маргарита голову Ла Моля. Ольга Башкирова Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухать про любов до Беатріче… Володимир Сосюра Я про майбутнє знаю майже все: Такий-то рік, і нас уже немає, Хтось голову мою кудись несе І каже, що чомусь Тебе кохає… Хтось витира мені дбайливо піт, Накручує вже феном шевелюру… Невже на Беатріче дефіцит І там немає справжньої Лаури? Заради Тебе я стерплю цей жах, Хоч без сідниць, та все-таки не голий! Тримає палко хтось мене в руках І, слава Богу, не впуска додолу… Терплю, мов янгол: з вуст – ні бе, ні ме, Лиш прикро, що колись, як сонях, зрання Ніхто Твою голівку не візьмé, Щоби мені зізнатися в коханні. 160

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

________________ * Першою моєю «дорослою» книгою в дитинстві стала «Голова професора Доуеля» Олександра Бєляєва. Я її прочитав у першому класі, за вечір, і навіть надвір погуляти з дівчатками не пішов... Почувши про таку мою ейфорію від книжки, добра бібліотекарка порадила «Королеву Марго» Дюма – там теж Маргарита з головою коханого Ла Моля носилася, а також – «Вершника без голови» Майн Ріда! ☺

Балада про наполегливу жінку Я усюди шукала мою неможливу любов, Сто разів я конала в кривавих обіймах Отелло… Ольга Башкирова Спасибі за зізнання у вірші, Бо у склерозу – все ж свої закони: Я сто разів когось не додушив… Приємної Вам ночі, Дездемоно! _________________ * Ох, уже ці пародисти... ☺

161

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Про пам’ятники (трилер) …і в тиші ти схаменувся, вже прошепотівши: я… пам’ятаю… пам’ятником був… Ігор Римарук Я памятник себе воздвиг нерукотворный… Олександр Пушкін Мені болить майбутнє, наче рана, І відчуваю шкірою, мов Брут: Римарука поцупили з майдану І тягнуть, гади, на металобрухт. А він же був такий звитяжно рідний, Нескорений для голубів та ґав, І, мов картузик, у правиці мідній Свою «Сучасність» лагідно тримав. У розпачі Забужки кольорові: Комусь пудових хочеться прикрас… А Драч стоїть – тому, що мармуровий, Мов Кашпіровський, дивиться на нас. Хтось завтра загремить на переплавку, Когось ще перетворять на трубу… Тримайся, друже, – як би я не гавкав, Ти теж, мов Пушкін, пам’ятником був! __________________ * Особисто мені байдуже, чи стану колись пам’ятником або вулицею. Лише цікавить, що відбувається зі мною тут і зараз. ☺ 162

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Трактат про солодке Комусь би в риму, комусь – до Риму: Птахою слово в море впаде… У власному домі задосить диму. Солодкого як ніде. Володимир Науменко Нездужаєм хронічно: той – на Рим, А інший – на Париж чи цілі Штати… Ну, як же полюбити власний дим?! А, може, просто… протигази зняти? ________________ * Відомий український мандрівник Михайло Павлюк розповідав мені, що в не надто заможній Індонезії – багато щасливих людей. Бо вони вміють радіти тому, що мають. Вранці щасливі, що... прокинулися, потім – що поснідали, і так – увесь день. Ідеш вуличкою й зовсім незнайомі люди приязно і щиро тобі посміхаються, зичать добра. Ось таке правильне, доброзичливе ставлення до життя та світу!.. Тож коли мене запитують, у чому секрет щастя, я, не замислюючись, відповідаю: в умінні нікому не заздрити. ☺

163

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат на сільськогосподарську тематику Та ми ж таки – знайдемось! Тою вівцею, яка найкраща Для пастуха! Володимир Науменко Коли знаходиш раптом половину, Займаєшся скотарством залюбки: Найкращі вівці – все-таки дружини, А ще вони – найкращі пастухи… ________________ * Володимир Науменко – родом із Чернігівщини, а мешкає в Харкові. Дуже скромний добродій, хоча, безперечно, обдарований. Подвижник, який багато років, попри все, редагує та видає цікавий український журнал «Березіль». Як все-таки прекрасно, що є люди, які випромінюють світло і не розчаровують за будь-яких обставин! ☺

164

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Про людей і собак Осінь така – неначе Рукописи горять. Але життя собаче Років уже зо п’ять. … Я до всього звикну, як собака – До життя, до смерті і до слави. Ігор Павлюк Позичивши новину у сороки, Не можу рота втримать на замку: У тузиків також бувають Блоки, Які нестямно заздрять… Павлюку. ________________ * Все відносне в цьому світі – секс, трамвай і Пугачова... ☺

165

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Султанка (трактат про хотіння) Спека. Сховаюсь у тінь, А то задимить волосся. Скільки у мене хотінь – Хоч би одне збулося. … Це ж треба! – ніяких проблем. Звідки й взялось: гарем… Ніна Гавриленко Ми стояли на центральнім рубежі, де дівчата себе несли, мов ножі. Ти поглянув на цигарку раптом згаслу і сказав: «А я сьогодні, ніби масло!» Сергій П’ятаченко Після довгої сірої днини Виникають хотіння нові, І найкращі у світі мужчини Біля тебе чаклують в пітьмі. Ось Ді Капріо стелеться в ніжки, Шварценеггер в обіймах стиска, І стрибають до тебе у ліжко Хостікоєв і два Бенюка. Сам Шевченко – в твоїй уже збірній, Тут Клички, ніби в маслі ножі… І такі ці Делони покірні, Хоч вузлами морськими в’яжи! 166

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

А як цьомне Данилко у вію, Навіть часу спиняється плин… Кожній жінці корисно помріять Про одненький вагончик мужчин. ________________ * Коли жінка мріє – вона прекрасна! ☺

Балада про сідниці В академии наук Заседает князь Дундук. Говорят, не подобает Дундуку такая честь; Почему ж он заседает? Потому, что жопа есть. Олександр Пушкін Дундуки ідуть в керівники, Дундуки не вміють навпаки; І тому ретельно, повсякчас Думають сідницями за нас. ________________ * Ай да Пушкин, ай да сукин сын! ☺

167

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Балада про стійкого науковця Від міфу – міфологія. І пращур – від щура. Виходить, урологія – Наука про «ура»? Ніна Гавриленко Наука всіх наук – Як обійти каюк. Микола Лукаш Досліджую, як нам «ура» кричать, Щоб тарганів на кухні налякать. Що підставляти – личко чи плече, Коли у спальні стеля знов тече? У коридорі котик Вася змерз – Ганяє, наче шестисотий «Мерс», А в залі Муза в інеї сидить – Яка ж вона прекрасна у цю мить! І хоч розбилась люстра, мов літак, Та чим не світло – очі у кота? Коли кохаєш протилежну стать, Не гріх вірші навпомацки писать! Запрошуємо вас на хліб і сіль – У нас така гостинна, чемна міль: Мов горобець, велика і не зла, Бо вже поїла в шафі, що змогла. 168

Том 3. Пародi

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Через дрібниці нерви не псую: Шануй науку – будеш, як в раю! Кипляча обмине тебе смола, Лиш Муза до сусіда б не втекла… _________________ * Втім, чомусь зазвичай втікають до поетів, а не навпаки. ☺

Репліка пацифіста Усяк має зброю, У мене – нічого, Лиш ручка Й останній папір падолисту… Ольга Ткач Яка цікава, нездоланна звичка Просити зайве для своїх звитяг! – Поетки мають нігті, косметички І туфлі на високих каблуках… _______________ * Бо вже сама жінка – наймогутніша зброя! ☺

169

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про міль – Убив себе? – Угу. – Нікому ж ні гу-гу! Ніна Гавриленко На Чернігівщині є село зі спокусливою назвою – Виблі... Хочеться туди поїхати! З газети Ви до поета не підходьте з кляпом, Лихих не підсилайте зарізяк, – Він – сам собі: і Штірліц, і гестапо, Герой і кілер, кава і миш’як. Сьогодні він – Венеція чи Канни, Щоб завтра стати Виблями умить, – Зізнайтеся тепер йому в коханні, А завтра в нього якось не вступіть… Скрізь – у в’язниці і завжди – на волі, Нескорений, як міль і Фантомас, Він перед вами – наче янгол, голий, Бо щось, крізь одяг, вичитав у вас. ________________ * Так, поет – дуже проникливий: просвічує, мов рентген, і бачить крізь одяг найголовніше – душу! ☺

170

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про місяць На місяць витиму й луну… Ніна Гавриленко Збираюсь в ліжко, ніби на війну, – На те у мене є аж дві причини: Поету треба зваблювать луну, А в нас, на Україні, це – мужчина… Вже чимчикує – кров із молоком, Підколює серпасто сонну нічку… Ну, якось же кохав його Франко, І щось-таки робив із ним Павличко! Тремтять коліна, руки і слова – Стою, мов привид, простирадлом вкритий… А він мені так приязно кива, Що хочеться із відчаю завити. Для Ніни він – можливо, Аполлон, Та я з мужчин люблю лише Сердючку… Чому у нас поеток – легіон? Бо у світила є чарівна штучка. _______________ * Все просто: на філфаці навчаються, в основному, дівчата, вони римують і називають це поезією... Хоча заримувати можна будь-яку статтю в газеті, проте від того вона аж ніяк не стане віршем. Бо вірші знаходять, як і дітей, – у капусті, в копиці сіна, а інколи їх приносить лелека! ☺ 171

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Репортаж із казкового королівства Крихітне дівчаточко Дюймовочка, Бережене матір’ю Прамовою, Не розквітне панною Дюймовою. Нехристи її уже чатують – Викрадуть, прив’яжуть і зґвалтують. Ніна Гавриленко Все тепер трапляється в казках – Що не скоїш діточкам на втіху! Чебурашка так нерівно диха, Закохавшись в бабцю Шапокляк. Тільки їй не до метрових вух – Мріє про дещицю динаміту, Щоб не міг у гості вже ходити Рекетир-ласунчик Вінні Пух. Карлсон підкладе вам П’ятачка – Відчиніть лише кватирку трішки… Під надійну сукню Білосніжки Колобок з «Макдональдзу» втіка. Бармалей рятує всіх звірят – Тих, що лікувались в Айболитя… Змій Горинич «Орбіт» їсть щомиті І «Діролом» заїдає, гад. Він тепер – козак на три села, Написав роман «Нечиста сила»! В критики Дюймовочка пішла – Дівчинка, звичайно, заслужила… ________________ * Ви зрозуміли, що зробив Змій Горинич із Дюймовочкою? ☺ 172

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про тремтіння Утома трудова. Я мов здурів (здобрів?) – Тремчу, як та трава Чи зорі угорі. Микола Лукаш Іду з роботи пізньої години – Я знову перед Музою в боргу! І солодко тремтить в мені мужчина, Немов мобільний друг у піджаку… ________________ * Зазвичай так і відбувається... Що таке щастя? Це – коли вранці хочеться йти на роботу, а увечері – повертатися додому. Тож я – щасливий чоловік! ☺

173

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Ода класикам Уже готує Муза олів’є, Купив і коньячок, і буженинку… Як радісно, що ви у мене є – Франко, Шевченко й Леся Українка! Тримаю їх натхненно у руці, І спрагло мрію про наступне свято, – Яка прекрасна Леся в гаманці! Шкода, щодня не видають зарплату… ________________ * Звісно, це – жарт. Адже відомо, що поет і повітрям ситий! ☺

174

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Ідилія Ведмедики-коали харчуються евкаліптами Ведмедики-панди – бамбуком … я харчуюсь щасливими мріями … Я хочу стати плюшевим ведмедиком Вальтер Загорка Створивши вірш, схолону, наче чай, Мені вже губи вимащено медом… Як добре: Ти – малесеньке дівча, А я – Твій сонний… плюшевий ведмедик! ________________ * Ось таке воно – справжнє кохання поета, тому що прибулець...☺

175

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про страх Без причини я сміюсь, Без причини гірко плачу, Щось у млі рожевій бачу, Всіх люблю і всіх боюсь. Іван Франко Отримавши життя чергову дозу, Усім на показ виставивши сміх, Нормальний чоловік сховає сльози, А ти на вірші перетвориш їх. Попробуєш на зуб химерне слово, Погладиш вдячно, мов коштовну річ… Тобі болить нестерпно від любові – Як дівчині у першу шлюбну ніч. Цей дивний стан, коли боїшся тиші, Коли любов і біль не мають меж… Від слова помирати найстрашніше, Тим більше, коли знаєш, що не вмреш. _______________ * Коли я писав цю пародію, то думав чомусь про Ігоря Павлюка. ☺

176

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про золоті руки і ноги Я знову зіпсую тобі світанок. Я твій кошмар. Ніна Галан Ти не нервуй – поніжся, мов Алсу, – Все буде добре, бо уже вівторок: Я борщ тобі у ліжко принесу І навіть не спіткнуся, як учора… Благаю, не дивися, як Муму, – Хіба я схожий на того придурка? Зі стелі павутину враз зніму І не впаде на тебе штукатурка. У мене, мила, – не один талант, Тож посміхайся, наче на весіллі, Бо не зламаю шафу і сервант, – Я витру пил не так, як у неділю! Мені на місці не сидиться знов, Та й крісло до дірок уже просидів… Я вимию підлогу з порошком І не заллю, як у четвер, сусідів. Не загублю десь килим на світанку, Мов котик, не співатиму пісень… Радій, кохана, – тільки п’ята ранку, І в нас іще попереду – весь день! _________________ * Ось так: хочеш, як краще, а виходить, як завжди! ☺ 177

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про плагіат Я кажу, що забула тебе – симулюю маразм… … Я пишу це ім’я на стіні вже сто сорок годин. Ніна Галан Уранці в ліжку люди позіхають І згадують активно про любов… А я старанно Блока забуваю, Сервантеса, Сосюру та Рембо. Пишу себе в повітрі і на стінах Великим пальцем лівої ноги… Та все одно творю, немов Тичина, Мені лиш так, як Данте, до снаги. Вже краще бити мух, збирати марки, Вирощувати на городі мак… Чому колись до мене жив Петрарка Й вінчався у Бердичеві Бальзак? Тож знайте: всім на зло безслідно щезну, Умить себе позбавлю творчих мук, — Піду втоплюся в річці глибочезній! Ні, це уже зробив Миколайчук… ________________ * Справді, прочитавши ту чи іншу книжку, не раз ловив себе на думці, що я міг би це написати. ☺

178

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Заява янголів А ти навчив мене солити рани І від нудьги – обскубувати крила. … Нанизуєш на пам’ять голосіння. Не хочеш ні пісень, ні апельсинів. Не віриш в добре, боячись поганого. Твої зіниці розтоптали ангели. … Що за втіха – дівчинка на вінику… Ніна Галан Ми теж колись любили борщ і сало, Тож небайдужі іноді до вас… Та Ніні Г. нічого не топтали, Лише навчили зваблювати час. Щоб зупинявсь, роззявивши пащеку, Замилувавшись вигином ноги, – Як граціозно пані, мов лелека, Обскубувала крила від нудьги! Які слова, неначе апельсини, Спокусливо блукали на вустах! Вона була красива, мов дитина, З долонь вірші клювала, ніби птах… Солила, наче суп, маленьку ранку, Порізавшись об сонячний сонет, – Таку б кохав Тичина на світанку І Пушкін запросив би на балет…

179

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

А ми, наївні, пестили коліна, Кружляли в ліжку, ніби на балу… Ну, що Ви натворили, панно Ніно? Для чого пересіли на мітлу?! ________________ * Створення віршів – це чародійство, тож кожна справжня поетка – трохи відьма. ☺

Після того, як… Коли крізь мене проростає ніжність, Горять на віях крапельки вина… Ніна Галан Не бійтеся, я кривдити не вмію, Лише поспівчувайте хоч на мить, – Дозвольте, поцілую Ваші вії, Бо зранку голова чомусь болить… _______________ * Закохана жінка зцілює чоловіка! ☺

180

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Пригода у шинку Отой схожий і отой, І той, що з того боку, і котрий на другому, бо усі вони любителі паперової музики: з поважним виглядом займають місця у партері і стежать розчуленими очима за піаністкою, яка зовсім природно виграє на роялі намальованому на папері. Василь Голобородько Сьогодні нас поображали тяжко, Таке буває лиш в страшному сні, – Зайшли із Василем розпити пляшку, А нам її… малюють на стіні! Мені від жаху відібрало мову, Василь козацькі вуса в трансі мне, – У нас, звичайно, гроші паперові, Та те, що в пляшці, має буть міцне… Показую, що ми, мовляв, голодні, А нам малюють сир і ковбасу; Дивуються: «Які ж ви старомодні, Тут у четвер вечеряла Алсу! Відчуйте цю духмяну паляницю, І пропустіть крізь душу огірки… А, може, вам потрібна молодиця? Зображуєм на будь-які смаки!» І так нас розтривожили ці франти, Що ми рішуче узялись до справ: Василь розмалював офіціанта, А я бармена на шматки порвав. ___________________ * Цілком реальна історія, яка відбувалася в моєму сні. ☺ 181

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про вірші і не тільки… Дівчина, розкуйовджена, як весняне деревце, я – той, хто одночасно і вітер, і гребінець, та той, хто творить свято, коли ми зустрічаємося, – прикотили діжу виноградного соку і п’ємо. Сік такий густий… Василь Голобородько Для творчості потрібна діжка соку – Густого і п’янкого, ніби мед… Ти їх почуєш. Потім. Наче кроки, Коли вночі кудись встає Поет. Коли тебе аж трусить від хотіння, Коли – питання смерті і життя, Вони приходять – чисті та нетлінні, Незаймані, немов нове взуття. І ти, як тигр, що враз позбувся клітки, Блаженствуєш від двох важливих справ… І вже не важить, що збудив сусідку, – Ти – молодець: добіг і написав! _________________ * Коли приходить новий вірш, до нього треба вставати, як до малої дитини, інакше він образиться і піде назавжди – не записаним. ☺

182

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про ризик Обрізаю волосся, в якому твій дотик. … Я – відбиток даремної гри в обережність В бурштинових зіницях перехожого зомбі. … Я ще маю шанси сказитися – Всі поетки – у групі ризику. Ніна Галан Ти відчуєш, як тупляться кігті – Негайно гостри їх. Роман Скиба Надвечір дефілюю з перукарні, І раптом відчуваю: щось не так, – Назустріч суне тип! Здається, гарний… А що, як це не Скиба, а маньяк? Іде, немов крадеться, носа чуха, І наче бубонить якісь слова… Ні, це – маньяк: у Скиби – довші вуха, Ростуть інакше ноги й голова! Звабливо вся тремчу від небезпеки – Невже до мене тягнеться рука? А раптом Скиба став надвечір Джеком?! У нього навіть посмішка така… Я ротик відкриваю, ніби риба, Та не вдається зойкнути ніяк… Він прошмигнув. Я роздивилась: Скиба. Ну, хоч би доторкнувся, маніяк! ________________ * Авжеж, справжня поетка може вигадати... будь-якого чоловіка і довести його до екстазу. ☺ 183

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Прохання А що життя не вéрі, тим Бога не гніви. Проси і, може, сам святий Василь постукає у двері. Василь Слапчук Сьогодні просто в хату випав сніг – Твоїм листом лікуюсь від застуди… Живи, Василю, хоч до сотні книг, Ну, а тоді святим, їй Богу, будеш! _______________ * Не зчувся, як вийшла у мене сота книжка. Що ж, доживемо до двохсотої! ☺

184

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про рентген Оскільки Суд Страшний гряде, Кожен зобов’язаний пройти флюорографію Василь Слапчук Я вчора зашарівся, наче клен (Раптово й гордо у осінню днину), – Мені зробили янголи рентген І за душею не знайшли цеглини! Як шкода, що я досі не сенсей (Працюю на Парнасі лиш прорабом), Бо в мене вже не кумкає з грудей Така велика і зелена жаба. Рентген довів, що я не зрадив стать (Хоч цілий рік не розмовляю матом), І у печінці в мене не сидять Ні теща, ні народні депутати. … Сьогодні я – немов безлистий клен (Якого вітер роздягнув на муки), – Все з’ясувалось: то не мій рентген, У янголів також бувають глюки. ________________ * Власне, нормальному поетові цеглина – ні до чого... А слово навіщо? ☺

185

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Книжкові страждання На жінок дивився – зір зіпсував. … – Скільки в тебе було книжок? – жінка ревнує. Василь Слапчук Здолавши перед сном тарілку каші, «Війну і мир» дочитую мерщій, А Ти мене ревнуєш до Наташі, Яку кохали П’єр і князь Андрій. По закутках ховаю фоліанти, Щоб з хати їх не вимела мітла; Ну, як мені вночі не сумувати? – Кареніна до потяга пішла… Насуплюєш такі красиві брови: «Годує хай ота тебе борщем! А Лев Толстой, звичайно, ні до чого, – У тебе і без нього їх гарем…» А борщ – це аргумент таки суттєвий, Тому своїх позбавлюся провин; Шкода Марго – цікава королева! Та завтра переходжу на мужчин… ________________ * Мабуть, у поета вихід один – одружуватися на поетці! ☺ 186

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про Дантеса Сниться Данте, раніше снився Дантес. Василь Слапчук Уранці почуваюсь, мов сервант, В якого хтось заїхав «Мерседесом», – Мені наснився Пушкін Олександр І довго вибачався за Дантеса. Я бурмотів: «Не ображаюсь, ні, По-своєму він теж талановитий… Отой Дантес – тепер як брат мені, – Чому йому тоді набридло жити?» Він позіхнув щасливо у імлі, Узяв мене, неначе свіжу пресу, І запитав: «А як там Наталі? Вона уже пробачила Дантеса?!» Світанок до оселі завітав, А я, здається, не склепив повіки: «Це – справді Наталі, але не та, В якої Ви трудились чоловіком…» Притиснувсь міцно до дружини враз: «Я – не Дантес, але, будь ласка, годі…» З великими проблеми повсякчас – Вони завжди без дозволу приходять. _______________ * З ким я тільки уві сні не розмовляв! Не з Данте, Петраркою та Пушкіним (навіщо вони мені?). А з Беатріче, Лаурою і Наталі Гончаровою... ☺ 187

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про коней (антиалкогольне) П’яний місяць за вікном, П’яні мокрії берези, П’яне все, що є кругом – Тільки я один тверезий! Дмитро Мамчур Ми теж з Пегасом будемо в раю: Він в гастроном поета не ганя, – З конем і на коні давно не п’ю, І лиш з тобою можу… на коня! ________________ * Найліпше пити з Мамчуром – він такий же кумедний, як і його вірші! ☺

188

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

У секс-шопі А ось доріжка Бігова, На ній спортсменка – Мов жива… Дмитро Мамчур Дивлюся і народжую Слова: Ти – справжня Муза, Хоч і нежива… _______________ * Власне, найкращий секс-шоп – це голова поета! ☺

189

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Злочинцю Уже й ножа Взяла іржа – Усім запоям Є межа Роман Скиба Коли робитимеш Вірша?! У Музи там – уже Іржа… _______________ * Всяке трапляється... Поет може двадцять років нічого не писати, але він – все одно поет! ☺

190

Зима така маленька, мов японка

Книжка друга

Вечірка Світає вже… Трава в росі… Самотній я іду… От і роз’їхались усі – Мов ноги на льоду. Дмитро Мамчур На цих стільцях – неначе клей, Ніхто геть не встає, – Чомусь не меншає гостей, А менша олів’є. Ти поглинаєш голубці, А я аж посинів, – Коли ж розійдуться усі? Як ноги – для віршів… _______________ * Якщо поет хоче Музу, не заважайте – хай робить свою справу. ☺

191

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про лавочку … Всі у мене вдома. Лиш мене бракує. Я б давно вернувся, Та забув адресу... Роман Скиба Поет – мов кіт, він – сам собі столиця; Ніхто ще не довів, що він – людина, – На лавочці в парку так легко спиться, Якщо у Музи не тремтять коліна! ________________ * Друзі, я пробував – це божественно... ☺

192

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Балада про спокусливе дихання Як мені хотілося, повірите, на вітрах проворно пелехатих і вдихати вас, немов повітря, і, немов повітря, видихати. Іван Андрусяк Ви кажете: від мене – тхне... Та це ж натхнення у мене! Дмитро Мамчур Думки підступні чуйне серце крають, Зведуть колись із розуму отак, – Мене дівчата цілий день вдихають І видихнуть не можуть вже ніяк! Я відчуваю погляди жагучі, Немов спустився янголом з небес; Хоча нікого не бажаю мучить – Дідусь мій не служив в НКВС… Я ще, звичайно, інколи мужчина, І не скриплю щомиті, як паркет; Та вчора ледь не підірвавсь на «міні»… О, дихання, уривчасто палке! Нехай живуть – їм вічно вісімнадцять, Із них іще не сиплеться пісок! … А от мені, мов рай, щоночі сняться Божественні цибулька й часничок. ___________________ * Від поета тхне, коли не пахне віршами. ☺ 193

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Я продовжую кричати! Та невдовзі прийде осінь Ми усі розбіжимося По русифікованих містах Лиш вона лиш вона Сидітиме сумна Буде пити не п’яніти від дешевого вина Моя дівчинко печальна Моя доле золота Я продовжую кричати Ніч безмежна і пуста. Кость Москалець … Вже зима прийшла неждано – Потерпи іще, кохана, Випий знов дешевого вина. Мені треба небагато – Я продовжую кричати, Щоби не лишалась ти одна… … Навесні не мерзнуть литки, Зацвіла мітла в сусідки І бурулька врізалась в кашкет. Випивши міцного чаю, Я кричу і уявляю Твій такий жаданий силует. … Скоро википлю від спеки: Літо, я вже недалеко – У русифікованих містах… Пий дешеве на дивані, 194

Книжка друга

Зима така маленька, мов японка

Не сумуй у ресторані, – Я за нас обох кричать мастак! … Восени на карту глипни: Я – за нічку до мети; І ніколи не захрипну, Доки є на світі ти! _______________ * Це – одна з найвідоміших моїх пародій. Співається під пісню «Вона» на музику Тараса Чубая. Кость Москалець почув її у своїй Келії чайної троянди. Нормально відреагував, як і всі прибульці. Ну, що візьмеш із пародиста?! ☺

195

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Кожній жінці хочеться… на Марс Книжка третя Трактат про славу Згодна, до поезії ми не маємо таланту, Але кохання наше Триватиме дві тисячі років. Довго це чи ні? Акіко Йосано Хай критики не б’ють мені в литаври, Бо маю скромне лиш одне бажання: Не прагну зовсім поетичних лаврів – Я хочу стати класиком кохання… __________________ * Шаную японців. А ще більше – японок... Дехто заздрить: «І за що тільки тебе дівчата люблять?». За мрії! ☺ Вірші видатної японської поетеси Акіко Йосано цитуються в перекладі Людмили Скирди.

196

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про веселку і верблюда Вірш розтлумачити Служивий попросив. Осінні сутінки. Йоса Бусон Тлумачить вірші – теж велике чудо (Я – лиш поет. І зовсім не святий): Це – наче переплюнути верблюда І по веселці річку перейти! ________________ * Ох, нелегка робота у пародиста... ☺ Вірші класика японської літератури Йоси Бусона цитуються в перекладі Івана Бондаренка. ☺

197

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Слово до читачів Осінь – самота, рік ні в кого не бував і в мене ніхто. Сьохаку (хокку японських поетів XVII – XVIII століть) Якби сьогодні трапилося чудо – Мільйончик «баксів» гепнувся згори, Я б острівець придбав собі безлюдний І лиш для моря віршик б творив… ______________ * Писав би їх на прибережному піску, і вони б чудово зникали на моїх очах. ☺ Хокку японських поетів XVII – XVIII століть цитуються в перекладі Миколи Лукаша.

198

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Блакитна балада Скачуть коні голубі, Лунко б’ють копита. … А місяць синіє, немов абажур. Петро Перебийніс Щось мені, пардон, поголубіло, Якось так блакитно на душі… Вже синіє сливою світило – Дивні надиктовує вірші. Сині руки трудяться чудесно – Смак чорнила навіть на губі… Я сиджу, увесь такий небесний, І строчу шедеври голубі. Синій коник бігає в тумані, Мов Сусанін, кличе у блакить… Карі очі у моєї панни – Треба з ними також щось робить! ________________ * Жодного натяку: яка поезія – така й пародія. ☺

199

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про підкову Легше стерти тінь свою, ніж померти у бою. Петро Перебийніс Мені набридла власна тінь – Вона мене компрометує: То швендять їй зі мною лінь, Отож стовбичить, мов статуя. То прилипає до дівчат: Лиш віддереш – суцільна рана… Чита думки, як диверсант, І їх чіпляє на парканах. Я в одязі – немов король, Та поруч тінь – підступно гола… Ну, не сприймається герой, Коли геройчик в нього кволий! Терплю, як ту підкову – кінь, Бо є одна сумна причина: Коли у вас відсутня тінь, То ви – вже навіть не тварина… Проте колись, на схилі літ, Не буду мешкать самотою, – Як відійду у інший світ, Ця дивна тінь втече за мною. ______________ * Я зі своєю тінню спілкуюся й намагаюся порозумітися. Тож вона зазвичай не надто капризує... Наразі хто ще присвятив вірша власній тіні? ☺ 200

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Оптимістична балада Граються стіни у теніс мною Ярослав Гадзінський Не розкрився парашут. Падаю. О жах! Петро Перебийніс Якщо тебе ненароком Гепнуло шлакоблоком, Вважай, що тобі повезло – Останнє в житті западло. Юрко Позаяк Хай здіймає знов дружина «бучу», Що до ранку не співав, а вив, – Слава Богу, слон у вухо влучив! А то чим би ти дітей робив? І коли підлога не тримає, Та стіна стіні гукає: «Гол!», – Добре, що тобою в теніс грають. А могли б, до речі, у футбол... Якщо ж двері із балконом сплутав – З поверху дев’ятого летиш, – Не сумуй, що ти без парашута: Завтра на роботу вже не йти! ________________ * Ця пародія – також популярна. І все – завдяки моєму дорогому викладачеві на журфаці, скандальному поету-хулігану та відомому дипломату – Юркові Позаяку (Юрію Лисенку) і нашій багатолітній дружбі. Саме Юрко першим переклав наші з Тетянкою вірші сербською та хорватською мовами, навчив співати тамтешніх народних пісень. Щиро дякуємо, Юро! ☺ 201

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Увічнення Єдиним доказом існування панни Х Є мої писання. … Очі її сірі, зрідка блакитні, Частіш зеленаві... Чеслав Мілош Я Вас ще мушу описать – Така вже у поета праця: Вам – тридцять. Може, сорок п’ять. Хоча, звичайно, вісімнадцять… У мене для нащадків – план, Я плавать в цих очах повинен: В одному – Тихий океан, Танцюють в іншому пінгвіни... Яка зелена благодать Це Ваше ліве каре око! Хоч варто й праве цілувать: У ньому – айсбергів нівроку. А нас, мужчин, вража екстрим, Тож будь-кого за мить підкосять Ці невагомі, наче дим, Вишневі жовто-сині коси. Я опишу усе, як слід, – Прикмет у Вас таки багато! Ця мила ніжка лишить слід: Здається, розмір – сорок п’ятий… 202

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Нащадки не забудуть Вас, Ми вже не змінимо нічого! А я ж всього лиш біля кас Вам просто наступив на ногу. ________________ * Чого лише не траплялося в моєму 3-тисячолітньому житті! Тож випадок із цією колоритною дівчиною – бувальщина. Але, звісно, щиро дякую одному з моїх улюблених поетів Чеславу Мілошу. ☺ До речі, його диво-вірш цитується в перекладі Наталки Білоцерківець.

Робін Гуд долетить моя стріла до прекрасної Князівни. Петро Перебийніс Єдиний раз я знехтував прогресом, Тепер мені довіку строк мотать: Пустив стрілу – і влучив у Принцесу, Хоча хотів лиш жабку налякать… ________________ * А декому навпаки казково поталанило – дивіться мою «Баладу про жабу» на початку цієї книжки. ☺

203

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про ґаву Я дивлюся у небо – і бачу там, поміж хмар, Принишклий столик. Офіціант метушиться з тацею, А вони поглядають на мене, вибухаючи сміхом. Чеслав Мілош І побіліє пір’я у ворон Ярослав Гадзінський Коли удень – лише вервечка справ І нас не глючить, то чому радіти? Тебе з хмарини Пушкін привітав, А ти його, звичайно, не помітив! Ну, хай не янгол – просто чоловік: Скрипів пером і шарпав бакенбарди; А ти за рогом так невдячно зник, Хоч ви з Сашком із однієї банди… І хай тебе він не помітив теж, Можливо, іншим – жести ті веселі, – Йому вже SMS-ку не пошлеш І не поцілиш в нього на дуелі! Не побіліє пір’ячко у ґав, Матрацом не прокинеться подушка… Ти поспішаєш – хтось тебе послав… Здається, я. А міг би, звісно, Пушкін. _________________ * Ми зазвичай увесь час поглядаємо під ноги і чомусь надто мало дивимося в небо, ось воно й ображається. ☺ 204

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Прогрес І несе мене до тебе білий привид літака. Петро Перебийніс Янголи літатимуть SMS-ками Ярослав Гадзінський Хтось би здолав і гору, і ріку, Але в часи Лаури та Франческа, – Яка дурня – летіти в літаку, Коли вагітно вже від SMS-ки… _______________ * А я обожнюю чимчикувати пішки, уявляючи себе персонажем минулих століть. ☺

205

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про хабарі Стрілка-сізіф шкребеться циферблатом … завжди брати хабарі-секунди у часу Ярослав Гадзінський Ти – може, геній і годинник – міф; Та одного не розумію, брате: Якщо та стрілка – все-таки Сізіф, Для чого ж хабарі у неї брати?! _______________ * Цікавий поет Ярослав Гадзінський – родом із Чернігівщини, зі славетного гоголівського Ніжина, а зараз він мешкає в Києві. Лауреат мого конкурсу для творчої молоді «Золоте перо». Як бачите, його вірші буквально притягують мої пародії, як стрілки годинника – час. А хабарі, звісно, тут – ні до чого. Бо я пародіюю цілком безкоштовно. ☺

206

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про віагру та снодійне Ніби то не я, а водяник просовує хвоста між ноги дівчаткам… … Ніби то не я, а водяник пускає маленьких рибинок під пахву дівчаткам… … Метелик у дівочій спідничці літає… Василь Голобородько А я аптеці – вже не друг, Тепер рятуюсь самотужки: Віагра проситься до рук, Та краще почитать Забужко. Так надихаєшся умить – Береш, мов ас, найвищу нотку; А різні пестощі творить Вас ще навчить Голобородько… Коли ж не спиться, хоч убий, Від пива, прикрощів чи граду, – Гомера витягну мерщій І пхаю в себе «Іліаду». Вергілій теж підходить всім, Це – справді, чудодійні ліки! І на сторінці 307 Уже злипаються повіки… Вам виб’є хворий зуб Гюго – Міцний роман про Квазімодо. 207

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Не треба кликати когось – Лиш грамотно підставте морду! Масаж робіть Андрусяком – Зі збірки колеться й на сайті; А отруїлися тортом – Хутчіш Ульяненка читайте… Шедеври є на всі смаки: Від грипу – до радикуліту, – Не забувайте про книжки І, слава Блоку, не хворійте! _________________ * Я ще жодного разу навіть лікарняний не брав, бо від усього рятуюся лише книжками. ☺

208

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про запчастини Пристойніше було б не жити. А жити не є пристойно… … У тілі текла їхня кров; його артерії живилися їхнім киснем. Чув у собі їхні печінки, підшлункові залози і кишки. Чоловічість і жіночість, перемінені, в ньому стрічалися. Чеслав Мілош Коли душа чкурне кудись від вас, Я тіло розділю на запчастини, – Хай нирки допоможуть пити квас Хоча б одній новій і юній Ліні. Агаті Крісті не страшна зима, Коли мої сідниці будуть в жінки; І виручить якогось із Дюма В тутешньому шинку моя печінка. Майбутній Ґемінґвей, хай не Ернест, Пишатиметься потім перед вами, Здолавши найкрутіший Еверест Моїми найпрудкішими ногами. Рембо одразу голову віддам, Щоб не таким здавався безголовим; А ту детальку, що втішає дам, Я щедро подарую Казанові. Прилаштувавши все своє добро, Так солодко й цікаво відчувати, Як пристрасно спілкується з ребром Моє серденько в грудях Дзюбеняти. _______________ * Втім, доведеться трохи зачекати – мені кортить до свого 3-тисячоліття дожити! ☺ 209

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про батіг Я знаю точно: завтра буде дощ, – Чого б іще так тиснуло на груди? А ти смієшся, кажеш, що не буде, І йдеш підігрівать вчорашній борщ. Світлана Аніщенко Прогнози – справді, цінна річ, Їх треба лиш згадати зранку, – Вам Скиба марився всю ніч? Не переймайтесь, це – на п’янку! А як насниться Покальчук, Беріть хутчіш до рук ломаку, – Кажу вам, панночко, як друг: Можлива зустріч з маніяком… Курков з пінгвіном – на мороз, А без пінгвіна – то на спеку; Вві сні побігать довелось? Як з Пантюком – це на лелеку… Якщо ж з’явився Москалець, Будь ласка, не виходьте з хати, – Хоч день тримайтесь, мов чернець, Чи сам Жадан на барикадах! Повірте, панночко, мені, Котрого смерч вже брав на мушку, – Тому, хто у страшному сні Втікав від батога Забужко… ______________ * Взагалі, колеги мені сняться, але в той час поводяться, мов янголи! ☺ 210

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про заклинання Росте верба, а називають «дубом». … скида в криницю золоті мережки Ота стара печальна дуб-верба. Надія Данилевська Я досвіду життєвого набув, Бо вже магічні знаю постулати: Як дубом сто разів назвать вербу – Під нею можна жолуді збирати! Якщо ваш друг чомусь в калюжу сів Опівночі на липовій алеї, Скажіть його дружині сто разів, Що він зірки отам шукав для неї. Коли ж ви і без маски – Фантомас, Якісь беззубі, зігнуті і лисі, – Щоб гарна жінка зажадала вас, Мільйон разів назвіться кипарисом! Це допоможе – я перевіряв, Коли потрібно – я уже не гордий, – Ніхто мене так палко не кохав, Як у гаю – березова колода… ________________ * Головне, аби дівчат не плутав, а дерева – то таке… ☺

211

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про пекло Це тіло, таке крихке і таке вразливе, Тіло, котре зостається, коли нас покинуть слова. Чеслав Мілош Коли мене залишать всі слова, Останніми підуть таки найкращі; І тіло – дивна лялька нежива – Заплаче від безсиль в підземній пащі. Якщо ж таки підсмажиться душа І хтось мене у казані впізнає, – Скажіть: він до Шекспіра поспішав, Тому страшенно не хотів до раю… ________________ * Якщо в раю немає жінок, то мені там робити нічого. ☺

212

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Кулінарна балада Знаю, я погана господиня: Забуваю… Що гостей я частувати мушу Власним серцем, а не небом синім. Світлана Аніщенко Звичайні люди ходять на базар – Купують чай і, звісно, все до чаю… А я от – унікальний кулінар: Чим Бог послав – отим і пригощаю! Прокинувся, хмарину подоїв… Аж гульк – на кухні повзають вусаті! Та несмачних немає тарганів – Їх просто треба вміти готувати… Навіщо в гастрономі щось шукать, Як на горищі швендяє тварюка? Скуштуйте супчик з м’ясом пацючка – Не пальчики оближете, а руки! Свіженьке листя проситься з дерев І соковитих трав навколо – море… Та мій найкращий, фірмовий шедевр – Салат із ароматних мухоморів. Люблю гостей, бо ви завжди їсте, Господаря підхвалюєте мило! … Лише помру – дізнаєтесь про все: Що та коли і скільки в мене з’їли… ________________ * Авжеж, їм усе, крім людей! ☺ 213

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про пазуху Цей бог Кохання – він найкращий бог. Такі м’які і теплі в нього крила. Сиділи ми за пазухою вдвох, Про зорі й вічність стиха говорили. Надія Данилевська Я крокував алеєю Героїв – Ішов собі і зорі не чіпав; Та прилетів зелений гуманоїд І враз мене за пазуху поклав. Він так стрибнув з тарілки, наче Бубка, Що я від шоку сам позеленів; А пазуха хиталася, мов рубка Есмінця, що тріщав аж від штормів. Проте було не твердо і не мілко, А м’яко й тепло – ледь не засинав… І раптом я збагнув свою помилку: Це був не він, а все-таки – … вона! Та я, як слід, злякатися не встиг, Бо став уже учасником контакту, – Вона питала: як пекти пиріг, Варити борщ і прибирати хату? Чи сплять у нас без одягу жінки? Куди зникає чоловіча сила? Коротше, дві істоти залюбки Про зорі й вічність довго говорили… 214

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Мені б від слів та перейти до справ, Бо вже палав: від п’ят – і до волосся! Я з пазухи вилазить не бажав, Але, на жаль, в ту мить і довелося… Очима за тарілкою водив – Ну, от і все: ні сліду, ні привіту… Невже у них отам, в сузір’ї Дів, Лиш від розмов народжуються діти?! ________________ * Між нами, прибульцями, – і від розмов теж. Дивлячись, із ким говорити. ☺

Балада про лебедя Піду до ставка, погодую з руки лебедя. А він понесе мене додому, рятуючи від баби Яги. Надія Данилевська Поети – дуже якісний товар, За них тримайтесь якомога дужче! І піднесе, на заздрість всім, до хмар Вас, наче лебідь, Чахлик Невмирущий… ________________ * Авжеж, некрасивих поетів не буває. ☺ 215

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про громадський транспорт Купив би на останні гроші спокою – тролейбус украв гаманця. Надія Данилевська Ось і зупинка – бачу ціль: Упхаюсь в неї неодмінно! Я потім полічу синці На шиї, стегнах та колінах… О, я, звичайно, молодець – Щось бережу, немов Вітчизну: Якщо вже й візьмуть гаманець – Оцінять хоч мою білизну! Тут я вивчаю наш фольклор, Мов Цицерон – на полі бою; А головне, щоб валідол Завжди тримався під рукою… Автобус – ще не пуп землі, Та заслуговує на вірша, – Я ж не літаю на мітлі, А без мітли впаду тим більше. І хай у ньому вас – битком, Я крізь вікно залізу знову, – Натренувалась, мов Кличко, Тож навіть заміж вже готова! _______________ * Чесне слово, мене ще в громадському транспорті не ґвалтували, бо ходжу пішки. ☺ 216

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про постебню уласкава лірень постебню фібруарить після неї так путчить гагачить кумарить після неї лишається дерідас кожна дівка за неї по-швейківськи дасть… … коли склеїлось щойно… оте що всередині ібт Ігор Бондар-Терещенко Коли у тобі постебня фібруарить, Якщо там постійно гагачить, кумарить І голосно путчить якийсь дерідас, – То, бідний мій хлопчику, хто ж тобі дасть?! _____________ * Автор утнув лінгвістичний прийомчик, аби читачеві мало не здалося... І що ж робити пародисту?! Погладити бешкетника проти шерсті, приказуючи, як нерозумному малюкові: «Не бався зі струмом, а то вдарить». ☺

217

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Поважна причина яким рогом впирався в бік одаліски яким боком по тому до неї ставав … не знаю як мені спати Ігор Бондар-Терещенко Любіть мене хоча б за те, Що вас не буду ібт… ______________ * По-моєму, так про любов ще ніхто не писав. ☺

218

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про де Сада Стало зимно без нашийника мені: мерзне шия… … Ми ночувати з Колею поїдемо в тюрму. Ігор Бондар-Терещенко У критика робота претяжка, Його у молоці купати треба! Це ж просто жах – щодня писать про себе, Кусаючи, між іншим, Процюка… _________________ * ІБТ – дійсно талановитий, але самозакоханий: про кого б і про що не писав, все одно щоразу пише про себе. ☺

219

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пропозиція Стрункий юнак, легке дитя ерекцій, бере за руку втомлене дівча, і вже вони – аж дня не вистача – займаються конспектуванням лекцій… Сергій Жадан Я стомлений – блідий, немов стіна, А ти – така помітна і розквітла! – Давай поконспектуєм Жадана… – Звичайно, милий, тільки… вимкни світло. _______________ * Хочу знову побути студентом! ☺

220

Герої моїх книжок

Народний поет України, кіносценарист, перекладач, драматург, політик, державний діяч, Герой України Іван Драч.

Науковець, радянський дисидент, Герой України Іван Дзюба.

Журналіст, Герой України Георгій Ґонґадзе.

«Золотий письменник України» Оксана Забужко.

Славетний український мовознавець Юрій Шевельов (Німеччина).

Поет, голова Українського фонду культури, політик, державний діяч, Герой України Борис Олійник.

Поет, головний редактор журналу «Сучасність», Шевченківський лауреат Ігор Римарук.

Письменник, Герой України Павло Загребельний.

Великий американський письменник Джек Лондон.

Видатний польський письменник Славомір Мрожек (Франція).

Всесвітньо відома шведська дитяча письменниця Астрід Ліндгрен.

Знаменитий узбецький поет, мислитель та державний діяч Алішер Навої.

Класик російської літератури Сергій Єсенін. Культовий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері.

Німецький прозаїк, Нобелівський лауреат Генріх Бьолль. Відомий російський письменник, драматург, публіцист Антон Чехов.

Прозаїк, Герой України Юрій Мушкетик. Поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка.

Один із найвідоміших сучасних українських письменників, лауреат міжнародних літературних премій Сергій Жадан.

Чудовий український поет, продюсер багатьох мистецьких проектів Роман Скиба.

Українська поетеса та науковець, Шевченківський лауреат Маріанна Кіяновська.

Відомий український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, науковець, лауреат міжнародних літературних премій Юрій Андрухович.

Колоритний український поет, прозаїк, драматург та перекладач Олександр Ірванець.

Цікавий український поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст Віктор Неборак.

Популярний кіноактор В’ячеслав Тихонов (одна з провідних ролей – розвідник ІсаєвШтірліц у кіносеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни»).

Культовий співак, поет та актор, класик авторської пісні Володимир Висоцький.

Зірковий кіноактор (зіграв разом із Володимиром Висоцьким головні ролі в кіносеріалі «Місце зустрічі змінити не можна») Володимир Конкін.

Відомий актор, режисер театру та кіно Михайло Ульянов.

Популярна американська співачка українського походження Квітка Цісик.

Видатний французький письменник Еміль Золя.

Знана російська поетеса, прозаїк, перекладачка Марина Цвєтаєва.

Один із найвизначніших німецькомовних письменників світу Франц Кафка. Народився в німецько-єврейській сім’ї у Празі, в Богемії, яка входила до Австро-Угорської імперії.

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Добра порада Але печаль сідає на поля. Нужда голімі розправляє крила, докіль поет тривожно промовля: я є народ, якого правди сила; цю жінку я люблю, вона просила. Сергій Жадан Коли ти клякнеш від радикуліту, Зриває буря і мізки й дахи, Коли прибульці швендяють у житі І гавкають гармати навкруги, – Якщо тебе жадає половина, На потім той процес не залишай, – Зроби їй це сьогодні неодмінно, Або помри, неначе самурай. _____________ * Справжньому поету двічі натякати не треба… ☺

221

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про рідні простори які венеції трапляються в районах … який там шухер і який атас і я такий там в тебе лютий красень аж боляче чомусь стає за нас … і на гондон розміняно гондолу і до венеції на нім не допливеш Ігор Бондар-Терещенко В один із днів повернеться весна. З південних регіонів батьківщини потягнуться птахи і голосна свистулька вітчизняної пташини озвучить ферми і фабричні стіни … і ще багато всякого гівна. Сергій Жадан У Лондоні не розмовляє риба – Як і в Лубнах, Прилуках чи Карпатах… Є у англійців королева-мати, А в нас – старий і дуже добрий Скиба. Знайдіть його – він дасть вам залюбки Свою корону поносити скоро. Він точно дасть, якщо ви – не потвора… Над Темзою блукають літаки – Так постмодерно губляться в тумані; Та вам ніхто вже капці не сплете, Якщо ви в Конотопі з ІБТ Венецію влаштуєте у ванні. 222

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Бо ІБТ – це неземний «облом», Пливіть собі – з «Duru» і, звісно, з миром! А у гондолі – дорого і сиро, Та ще й смердить водичка за бортом… Не ті тепер в Парижі Д’Артаньяни – На Пантюка нарвіться все одно: Він набухає вам таке кіно, Що взагалі забудете про Канни! В Бердичеві, а не в якомусь Римі, Дізнаєтесь про шухер і атас… Однак голімо, кажете, у нас? Без Жадана у Відні – теж голімо. ______________ * Яким тісним став світ: один приятель мріє покохатися з японкою, інший – у гондолі, а третій враз до білих ведмедів намилився... А я тиждень у якихсь німців побуду, і вже рідна жінка щомиті сниться! ☺

223

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Лицарська балада Лицар кохає неню, має право на працю – відрубувати полоненим руки, ноги чи яйця, робити замахи, змови, ставити церкву шпилясто. Натомість, не має змоги займатись, наприклад, блядством. … він потерпає в пустелі від спраги та мастурбацій. Сергій Жадан. Поруйнування Єрусалиму Отримай гонорар і вмить пропий – Не можна довго тішитись на лаврах! Згадай прекрасних лицарів мерщій, Що вимерли, неначе динозаври. Від спеки, мастурбацій чи меча Зів’яли десь далеко на роботі… А славу захопила каланча, Яка колись назвалась Дон Кіхотом. І марно вже проситися у бій – Припали пилом лати у музеї. Отримав гонорар і вмить пропий, Або віддай під вечір Дульсінеї… _____________ * У якомусь житті я був лицарем у середньовічній Франції – графом, мешкав у своєму замку і часом писав лицарські балади... Відтоді я люблю французьку мову, романи Дюма та світлини чарівних француженок! ☺ 224

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про п’ятачок Стривайте, До серця Прилипла Копійка. Галина Ткачук Це сталося у квітні – в понеділок: Ішов, спіткнувся, гепнувсь на поріг… Приклеїлось до серця п’ять копійок – Обценьками віддерти вже не зміг! На грудях влаштувались, ніби клякса, Не схрумаєш, неначе огірок… Ну, хоч би гривня чи сто тисяч «баксів», А то якийсь звичайний п’ятачок! На мене витріщалися на пляжі Професори і діточки малі… Та серцю, мов сержанту, не накажеш – Зупиниться, як схоче, взагалі! І довелося дбати про монету, До блиску начищати кожен день, – Про мене написали у газетах І тричі показали в «ТСН». Пів Інтернету захопив на шару, Моїм ім’ям назвали пиріжки… Ці п’ять копійок мацала Ротару, Зі мною привіталися Клички! 225

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Почав, як Галкін, їздить на гастролі, Мов Жириновський, ніжно заспівав… І з Брітні Спірс, в Маямі, майже голий, Рекламував розкішний пароплав. … Усе скінчилось в понеділок – в квітні: Мій «орден» прикрашав якийсь конгрес Та й відлетів – такий звичайний, мідний… І Буш до мене втратив інтерес. _______________ * Справді, кого, крім поетів, вірші цікавлять? ☺

226

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про правнуків Написано про мене стільки книг, Та я вже їх не встигну прочитати. Ігор Качуровський Я – дуже скромний, лагідний кумир, Про мене строчать все миліше й більше; Лиш прикро – не напише вже Шекспір, Тарас Шевченко не присвятить вірша. Мене уже не вирізьбить Роден І голим Рафаель не намалює, Це не про мене – опера «Кармен», Мене там навіть не згадають всує. Чайковського хтось інший надихав – Його «Лускунчик» теж з’явився рано; Мене за носа Чаплін не тримав І не знімав у горах Параджанов… Сльоза підступно з ока витіка І обпікає, наче чай гарячий… Та правнук Жадана чи Процюка Ще пошкодує, що мене не бачив! _______________ * Але мені пощастило спілкуватися з Сергієм Параджановим, Індірою Ганді, Миколою Амосовим, В’ячеславом Тихоновим та багатьма іншими чудовими прибульцями! ☺

227

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про принцесу Де не взявся дракон, і пелюстка його язика Увібрала до краплі гаряче бажання боротись. … Я втішаю дракона, що тільки сопе дурнувато. Анна Малігон У доброти такі закони – Жаліти фауну свою, Тому приблудного дракона Я підібрала у раю. Сусіди здивувались трішки, Хоч він, до речі, їх не з’їв, – Вмостився на моєму ліжку, Лиш три подушки попросив… Навчився капці не жувати, Не пить, а нюхати «Шанель», Щодня вмиватися завзято, Та ще й облизувать мене. Сів на дієту часникову, Щоб неозорий зник живіт; Вже вивчив українську мову І опановує іврит… Вогненно сушить сукні й коси, Мух відганяє від борщу. Він так мене у лапах носить – Хоч і захочу – не втечу! 228

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Культурно курить на балконі – І, звісно, не якусь муру. Він полюбив мене, як доню, А також – маму та сестру… Живу у казці, мов принцеса, – Така незаймана, свята, Бо принців, що на «Мерседесах», Занадто часто хтось ковта… ______________ * І чому я не дракон?! ☺

229

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про зелені яблука Земля зів’яне. Випаде пороша. І посивіє зморена душа, бо вже не прийде дівчина хороша, мов юне неукоськане лоша. Леонід Горлач Коли стріляє в попереку й вусі, І вже ось-ось, здається, понесуть, – Я на дівчат з надією дивлюся, Що, мов лошата, каблучками б’ють. Їм так весняно, радісно і дзвінко, – Цвірінькають, неначе горобці! І в мене не болить уже печінка, А з нирок випадають камінці… Одужую, неначе десь у Сочі, І кожна з них – мов лікар Айболить; Бо від дівчаток краще бачать очі І навіть дужче лисина блищить! Зривають юнки яблука зелені – Нічого, інші виростуть колись. Аби апендикс розсмоктавсь у мене, До їх весіль щоб гланди зажили… Дивлюсь униз, немов роблю зарядку, – Усе гаразд, здається не помер! Бо світ тримають не кити – дівчатка, А ми – незрозумілий інтер’єр. ______________ * Я часто жінок називаю дівчатами – так поетичніше! ☺ 230

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Таємниця Якщо написати твоє ім’я чорним по чорному, то ніхто не здогадається, що то знову я писала. Ганна Божко Я ревную Тебе вже до чашки, з якої Ти п’єш молоко. Це нормально – до гарної чашки Тебе ревнувати; Штурхонув би її, наче грушу – Віталій Кличко, Та у нас із Тобою – не дуже великі зарплати… Я ревную Тебе до чудових Мадонни і Спірс, Бо хіба у жінок не буває чогось із жінками?! Поселив би Тебе у густий, зачаклований ліс, Тільки я – не дитина, щоб гратися там із вовками. Я ревную Тебе і… до Тебе, а чом би і ні? Може, гарну себе Ти кохаєш сильніше за мене?! Я б усі дзеркала, хоч до тещі, відвіз в вихідні, Але сам без люстерка голюся, немов навіжений. Щоб отак ревнувати – потрібно з півсотні сердець, А у мене – одненьке, немов «Запорожець», вразливе; Напишу, що ревную і лагідно з’їм папірець, І ніхто не дізнається знову, що Ти – особлива… _______________ * Ох, уже ці ревнощі... По-моєму, якщо дійсно кохаєш – не ревнуй! ☺ 231

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про апетит Сумна саламандра слимнула на небо І з’їла місяць, бо ти не приїхав. Я стакан вина виливала під стіл, Бо пить не хотіла… … А тебе зачинили двері. Олена Лошакова Скільки мре по підлогах незлизаних пив і сметан! Я бувала там теж, та ніхто не навчив мене пити… Анна Малігон З тобою апетит у мене є: Скуштую радо миску олів’є, Відро борщу, маленьке поросятко, Ще пива кухлів сім – і я в порядку! Коли ти поруч – бездоганно сплю: Нікого я тоді не задавлю, Хроплю тихенько, ніби землетрус, – Всю ніч тобі, неначе янгол, снюсь… Не будить навіть телевізор клятий, Що до світанку звик у нас горлати – Так, ніби він не накричався вдень, – Ми любим з ним співать тобі пісень! Такому щастю не веди вже лік: Яке чудове слово – чоловік! Старанно їсть, немов убитий, спить, Алсу від Орбакайте відрізнить. 232

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Милується, як ти штани переш – Тоді уже любов не має меж… А ось жінкам так Бог чомусь утнув: Ні апетиту в бідних, ані сну! _______________ * Улюблений тост-побажання моєї приятельки своїм колежанкам: «Хай у вас будуть чоловіки, але нехай вони вас не задовбують!» ☺

233

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Ідилія У затінку За возом сіна – шепіт. Настало літо! Накацука Іппекіро Духмяне сіно. Тепла ніч, магічна. Яскраві зорі. Урочиста мить. Ми лежимо і думаєм про вічне: Як принтер і комп’ютер нам купить… _____________ * Комп’ютер, автівку, будиночок... Закоханим завжди є про що погомоніти! ☺ Вірші класиків чарівної японської літератури цитуються в перекладі Івана Бондаренка: Йоса Бусон, Накацука Іппекіро, Танеда Сантока, Одзакі Хосай, Такахама Кьосі, Іїда Дакоцу, Томіта Моппо.

234

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про романтичні мандрівки Чи довго ще По світу мандрувати Та підстригати нігті на ногах? Танеда Сантока Вночі мене приманює дорога – Так романтично: босоніж – у путь! Звичайно, я частіше мию ноги І прикладаю мідь – коли поб’ють… ________________ * Авжеж, хто не мандрував автостопом – той... не мандрував! ☺

235

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про вихід із пікантної ситуації Не можу нитку в голку устромити. Що ж! Помилуюсь небом голубим. Одзакі Хосай Сьогодні, мабуть, я – не в формі знову, І нитку в голку вже не затягну… Будь ласка, одягни білизну нову – Хоч помилуюсь у цю ніч сумну! _______________ * Я – про вишивання... А ви про що подумали? ☺

236

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про двері Поклавши голову між лапи, Спить собака У будці серед білих хризантем. Такахама Кьосі Прийшов під ранок – двері на замку, Я стукав і гукав тебе даремно! Тому поет і спить у квітнику, Стискаючи в обіймах хризантему… ______________ * А кого в цей час уявляє? ☺

237

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Самотність Самотність! Навіть книги почитати На сон немає. Одзакі Хосай Я знов у трансі – як не знаю бути, Я схожий на побитого кота! Що ж, доведеться з жінкою заснути, Бо всі свої книжки перечитав… ________________ * Що тільки не роблю, аби віршів не писати! ☺

238

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Закономірність І знов зима! І знову випадають Прокляті зуби! Танеда Сантока Я чуйній долі кланяюся низько, Бо легко планувать життя мені: Якщо узимку надто часто слизько – Вставляти треба зуби навесні… ______________ * Які кумедні ці японці – їм би наші проблеми! ☺

239

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Морська хвороба Недужому Ввижається мені Над ковдрою блакить зимова моря. Накацука Іппекіро Ведем за ковдру з музою війну – Прокинутись не можем від утоми: То, мов «Титанік», в ліжку потону, То мерзну, наче Бобик, на мілкому… ______________ * Зірку з неба коханій будь-який поет дістане. Найважче – поступитися їй ковдрою! ☺

240

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про снігові замети Мій рідний край В заметах снігових, Проте чудова піч у нашій хаті! Іїда Дакоцу Ти, мабуть, знову плакала вночі? Я теж без тебе вже не можу жити! Клянусь одразу злізти із печі, Коли сюди причимчикує літо… ______________ * Справжній поет, не те, що я – досі ногами небо вимірюю! ☺

241

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Розчарування Ну що! Куди тепер? Повсюди вітер! Танеда Сантока Додому, мов на крилах, прилетів, Як леґінь, перестрибнув огорожу! … Куди не зазирну – усюди ти: Мабуть, сьогодні випити не зможу… _______________ * Приємні спогади! ☺

242

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Лікування Рецепт від лікаря Заповнюю рядками. Холодна ніч. Томіта Моппо Римую все, що коло ліжка є: Пігулки, мазі, краплі серед ночі; Та вірш ніяк хворобу не приб’є, Бо римуватись лікарка не хоче… ____________ * Які ліки? Поет без любощів зроду не вилікується! ☺

243

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про Одесу Початок літа. Трапеза ранкова: Морська капуста разом із піском. Томіта Моппо На морі дикунами пожили – Відпочивали від борщу й котлети; Тепер літаєм гордо, мов орли, Коли здуває вітер двох скелетів… _______________ * А який чудовий інтим, коли голодний! ☺

244

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про дрижаки Студена ніч! А як засвище протяг, Зіщулюються навіть таргани. Томіта Моппо Це – не зима, а справжня наша драма! Боюся спати, як згадаю лиш: Торкнусь тебе холодними руками – І ти вві сні від жаху закричиш… ______________ * Зате як у таку холоднечу кохається і які вірші сняться! ☺

245

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про залишену річ Змія втекла, Залишивши в траві на мене кинутий Очей холодний погляд. Такахама Кьосі Ми прикро роз’єдналися у лісі, Нас розлучили дикі кабани… Як добре, що сліди твої знайшлися, Що вірно зберегла мої штани. ______________ * З кабанами не траплялося. Змія нещодавно еротично наснилася. А вовчицю в лісі я реально зустрів: згадав Кашпіровського і загіпнотизував її поглядом... Штани у мене на природі дійсно злетіли, але то ми з дівчатами у волейбол грали. ☺

246

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Порятунок Сніг розгрібаючи, Тут і померти Можна! Накацука Іппекіро Селяни пильні вмить зчинили галас, З-під снігових нас визволили брам. От диваки! Ми ж просто там сховались – Було що відморожувати нам… ______________ * Сніг я люблю! ☺ Якось чукча вирізьбив на крижині моє ім’я. Я цей випадок використав, але написав, що таким чином «увічнили» Сашка Кабанова. Це – блискучий поет і головний редактор цікавого міжнародного журналу «Шо». Мешкає в Києві та мандрує світом. ☺

247

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Перевтілення Не вугор ще, Проте вже й не людина! Травневий дощ. Томіта Моппо Ви скальпелем шуруєте красиво, Можливостям новим почавши лік. Лежу собі, очікую на диво: Іще не жінка, вже не чоловік… _____________ * Я б трохи побув вродливою молодою дівчиною – заради нових відчуттів та неймовірного досвіду, однак недовго... ☺

248

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Молодій дружині Тамує сльози Молода дружина. Весняні заморозки! Іїда Дакоцу Заміжні пані – зовсім інша каста, Вже можна пояснити їхні сльози: Звичайно, ти заплакана від щастя – Хіба дружини плачуть від морозу? _____________ * Я чув від багатьох чоловіків, що у них – хороші дружини... Втім, жодного разу не чув, щоб жінка вихваляла свого чоловіка! ☺

249

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про співчуття На мене зиркає Русалка крадькома. Весна відходить! Іїда Дакоцу У річечці з’явилися русалки, Тому купатись більше не піду; Але русалок начебто і жалко – Пораджу шефу порибалить тут… ______________ * Це – про колишнього шефа написано! ☺

250

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Народження З волоссям на голівці Рано-вранці На білий світ з’явилось немовля. Накацука Іппекіро Увесь брудний, страшний, неначе урка, З’явивсь на світ, пізнавши стільки мук… Одна проблема: де знайти придурка, Який вночі забув закрити люк?! ______________ * Незабутні враження... ☺

251

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Свідок А для мурахи На краю стебла – Безодня неба. Одзакі Хосай Це сталося у мене на очах, Пірнув учора – випірнув сьогодні: Лягала спати ще простим дівчам – Прокинулась царицею безодні! ________________ * Люблю плавати на глибокому! ☺

252

Том 3. Пародi

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Монолог невиправного романтика А я раскрылась, Как двери лифта… … А мы летели Туда, где нежность, Туда, где больше Чем пять минут. Но все уходят, Лифт едет дальше, И всё забыто, И нас не ждут. Людмила Єлохова

Я Вам – не жінка, а вразливий ліфт, Мов на пожежу, не заходьте в мене; До неба підніму Вас із землі, Лиш не гарцюйте, наче бик скажений… Не тисніть одночасно на усі Мої маленькі ерогенні зони: Якщо потрібне небо номер сім, Є спеціальна кнопка безборонна! Дещиця благородства і жалю Вам не завадить на шляху до раю: Я теж, повірте, дуже вас люблю, Не шкрябаю однак і не кусаю… 253

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Коли ж в екстазі десь мене заїсть, Не рвіть даремно голосу і чуба, – В мені недавно тиждень мешкав гість І, уявіть собі, не врізав дуба! Розслабтесь, позу лотоса прийміть, Не ціпенійте, наче знак окличний. Любіть мене, любіть мене, любіть! А хочете – сусідку ще покличте… ______________ * Це – справді про ліфт? ☺

254

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Кримінальна балада Убей меня классически Гранатами и пулями, Высоким электричеством, И пчёлами, и ульями. Убей меня, как нравится… … Убей меня, как хочется… … Фонариком и спичками, И зельями-отравами. Убей меня классически, Как нужно и как правильно. Людмила Єлохова Коли кохана виганяє з дому, То інколи доводить до гріха… Але у мене – тактика така: Патрони необхідно економить! Отрута зараз – також недешева, Дешеву не дістанеш вдень з вогнем; А відсікати голову мечем – Таки нечемно навіть королеві… Як романтично – випасти з балкона, Чіплятись за повітря, наче птах! Я би відніс кохану на руках, Якби підняти міг свою законну… Не ті вже руки – мерзнуть і тремтять, Уранці сміття винести не можуть, – Я на Отелло трішечки не схожий, Тож цей екзамен не складу на «п’ять». 255

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Не додушу, хоч лусну сам умить, – Мені простіше словом спопелити! Але від слів таких зів’януть квіти, А на плиті картопля підгорить… І хоч у мене – вже й пальто сумне, – Обов’язково виповзу із дому; А Бог її, звичайно, присоромить. І навіть забере у рай – мене… _______________ * Взагалі, я – чоловік мирний і дівчат не кривджу. Хіба що самі просять... ☺

256

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Казка і життя Тільки в казках принцеса цілує жабу, і та перетворюється на прекрасного принца. В житті – все навпаки: принцеса цілує принца, і він стає потворною жабою. Пауло Коельо. На березі Ріо-П’єдра сіла я і заплакала Все частіше для того, щоб вірш написався, мені конче потрібне не зоряне небо, не букет з троянд, не чарівна Незнайомка, а всього лиш – потворна, баньката жаба зі смердючої калабані, жаба, яка ніколи не стане Василісою Прекрасною. Борис Щавурський Варіантів, звісно, не бракує, Бо природа ще й таке накоїть: Коли принц принцесу поцілує – Жабами тоді стають обоє… ______________ * Але жаб куштував – доки не знав, що саме їм, дуже мені смакували! ☺ 257

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про Єву та монітор Я с тобой через семь пробелов, Неизбежностью вскрыты файлы. … И по клавишам так привычно Проползу, если ты попросишь. А потом я возьмусь за дело, Буду тыкать в тебя курсором. Я с тобой – через все пределы Бесполезного монитора. … Ты бежал за мной по кругу, По кольцу Сатурна. Мы столкнулись друг о друга И упали в урну. … Я сегодня, словно робот, Всё, что есть вокруг – зависло. Я прошу меня не трогать, У меня утечка мыслей. … У меня другая смена, И уже не те тарифы. Людмила Єлохова Це сталось неймовірно швидко, Щасливий витягнув білет, – Вночі заскочив в Інтернет І там застав свою сусідку. Ми роззнайомилися трішки – Я з’ясував, що вже не лох: Промоніторили удвох, Аж доки задиміли «мишки»… 258

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Без чіпсів, пива, навіть сну Ми цілувались на Сатурні! Не зчулися, як впали в урну Чи то Нірвану неземну… Не міг нас вірус «замочить» На сайті знайденого раю! Я все писав, що ще кохаю, – Не ті тарифи уночі… … Тепер у нас сім’я – залізна, Сучасне поєднання доль: Такий придумали пароль – Ніякий хакер не залізе! Лиш на екрані рідні ніжки – Дивлюсь, як справжній чоловік! Це – не біда, що раз на рік Ми зустрічаємося в ліжку… Я знаю: душ кохана прийме, Мов Єва, солодко зітхне, І «електронкою» мене Пошле туди… – в свої обійми! _______________ * Чи можливе віртуальне кохання? Мені в ньому зізнаються щодня... ☺

259

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про допомогу Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі… Борис Олійник Та, щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Олександр Ірванець Мабуть, ота, з косою, недалеко – Мені чомусь не допоміг Сенека! Напевне, час складати заповіт – Не виручили Пастернак і Жід… І хочеться напитись в «драбадан» – Мені погано снився Мопассан! А Лермонтов дзвонив уже з Кавказу – Я відчуваю: ми не будем разом… Від розпачу з Франком ковтаєм сльози, Тріщить у голові, хоч там Спіноза… Здається, все. Здається, це кінець – Колись настане повний Ірванець! ______________ * Я житиму, доки щодня, вночі та вранці, шалено кохатимуся з музою. ☺

260

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про шнурки Свеча горела на столе, Свеча горела. Борис Пастернак Тут дощик може намочить І вітер свище – Гуляємо собі вночі На кладовищі. Лиш озирнися навкруги – І стань поетом! Хрумтять приємно гілочки, Немов скелети… Тут жити хочеться чомусь Усім страшенно – До тебе раптом пригорнусь, Як навіжена! Я вже така, що не впізнать – Разюча врода, А в тебе зуби цокотять Від насолоди… Свою кохану заспокой, Поквапся, милий! А ти холодний, як отой Чувак з могили. 261

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Це ж наша перша шлюбна ніч, Я вся палаю! Даремно сторожа не клич – Він десь бухає. … Лишила я собі шнурки – Тебе не стало. Чому чкурнув ти навтьоки? Ледь наздогнала! На місяченько буду вить – Ще досить сили. А я ж по-людському любить Лише хотіла! ________________ * Все буде добре, дівчатка, лише, будь ласка, не гуляйте вночі на кладовищі... ☺

262

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про помаду Крізь подих злинялих фраз, Крізь дотик їх рук незримих, Спитай мене щось про нас, Ще ж вечір не грюкнув дверима. Мембрани зірви з надій – Оголиться пам’ять, як стрижень. Але повернутись зумій З гіпотез усіх наближень. Олеся Білоцвіт Я не сплю, а вилежую мрії, Піднімаючи ковдру грудьми, Що за мною хтось стежить і мліє – Не єдині ж у всесвіті ми! Хай він буде якимсь жовтуватим Гулівером з блакитним плечем – Головне, щоб не міг відірватись Від моїх сексуальних очей. Щоб повітря хапав, наче риба, Розглядаючи мій манікюр! Тут мужчини не можуть буз хліба, Ну а жінка – це так, перекур… Хай він пресу хоч день не чіпає, Хай не дивиться свій детектив, Бо красуня така пропадає, Що на Марсі ніде не знайти! 263

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Їй помаду ніхто вже не злиже, Тож для чого виходить надвір?! Є гіпотези різних наближень, Я – голісінька, лиш перевір… Наче праска – гладенька і ніжна… Ти мене запитаєш про нас?! Це насправді вже зовсім не смішно, Коли хочеться жінці на Марс! ______________ * До речі, одну мою знайому інопланетяни поцупили, але повернули додому, – я про це навіть написав. Досі згадує ту пригоду, як найкращий день у своєму житті! ☺

264

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про білого коня Мій смуток – теплий, волохатий, Мов дитинча спросоння. Де лицар мій у мідних латах? Чому ми – як сторонні? … Кольчуга в шафі іржавіє… Господар де мандрує? Лілія Бондаревич-Черненко Тебе чекаю не одну весну – У проліски очей фарбую рами: Ти вирушив за мене на війну – Це неважливо, що із вітряками… Купила я колись тобі шолом – На три свої учительські зарплати… Збирають дітлахи металолом, Та новий чайник легше їм віддати! Я за твоє кохання не боюсь – Графиня жодна вже не зачаклує! Лиш зовсім трішки уночі чомусь До Санчо Панси я тебе ревную… Пробач, коханий, ці думки сумні, – Ми все-таки не бачились ніколи… Я вірю, що на білому коні Загрузнеш ти біля моєї школи! ______________ * Хочеться бодай трохи побути Дон Кіхотом і вчинити щось неймовірне! ☺ 265

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про некрасивого Я летів красивим чортом На коні, як ворон, чорнім – Біла піна падала, мов сніг… Борис Олійник. Парубоцька балада Мені уже не допоможуть ліки, Пластичні операції та Крим, – Був справді симпатичним чоловіком, А янголом вважаюся бридким! Критерії краси – химерна штука, У янголів – не так, як у людей, – Пасують їм чомусь великі вуха І ніс, що дістає аж до грудей… Тоненькі ручки і тоненькі ніжки, І очі – наче з хріном тарілки! А я колись любив ходити пішки, Носив жінок, мов клунки та мішки… А це зустрів знайомого – Охріма, Таке було – не приведи Господь… Тепер серед чортів він – перша прима, Супермодель, законодавець мод! І хвіст відповідає еталону, А ріжки – хоч заколюй кабана! Плащ – від Версаче, в лапах – «Панасонік» І зачіска від Звєрєва смішна… 266

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

До нього посилають президентів – Сам Буш, між іншим, часто у гостях! Він з олігархів має дивіденди І зваблює жінок, немов реп’ях… … Я стати захотів красивим чортом, Тож місця не знаходив ночі й дні, – Забув про сон та янгольську роботу. І опинився якось в казані! _______________ * Ким я не хотів би стати? Янголом... А красивим чортом – будь ласка! ☺

267

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про Винниченка та Чехова І Винниченко, й Чехов – це пусте… Ігор Качуровський – І Винниченко, й Чехов – це пусте! – Богдан Бойчук пораду дав на вушко. – Мене читайте, а іще – Забужко, Бо ми найкраще пишем про оте… _______________ * Авжеж, справжній поет навіть у 80 може молоду музу заганяти! ☺

268

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про Блока Хтось пригадає, як у літні дні Удосвіта корову гнав на пашу, Кого ж і що пригадувать мені: Болконського? Чи П’єра і Наташу? Ігор Качуровський Хоч радив мемуари Блок писати, Та я за них, звиняйте, не засів, – Ну, пас гусей, підріс – ганяв теляток, А на Наташу – не було вже сил… ________________ * Так, коли Качуровського начитаєшся, то вже не до дівчат. ☺

269

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Приємний спогад Завжди був таким непорадним у роботі і голубам цілував пір’я, аж дівочі коліна дрижали од заздрості. Єжи Януш Фонфара Шеф підписав на звільнення наказ? Колись згадаєш цю щасливу мить: Якщо з інтимом справді все гаразд – Людина на роботі не горить… _________________ * А виняток (тобто я) лише підтверджує правило! ☺ Вірші польських поетів цитуються в перекладах Софії Майданської.

270

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про спідничку кохання це кіт що мандрує власними стежками кіт в серці якого нагло оселився соловейко а часом то тільки одхилений рубчик сукні кохання це… це бажати але не могти Йоланта Барилянка У темряві не видно брів – Галантно запросив на танець, Спідничку ніжно відхилив І з’ясував, що це… шотландець! ______________ * Молодість хоче, але ще не може... Старість може, але вже не хоче... А ось зрілість хоче й може, – це про мене: тепер уночі не плутаюся! ☺

271

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про дружбу Що музика – коли її не чують? Ян Тулік На зламі двох земних тисячоліть Сиджу, немов чернець, і ледь не плачу, – Найкращий друг уже добу стоїть, Але, на жаль, цього ніхто не бачить… _______________ * А ти вийти надвір пробував? ☺

272

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Під прикриттям бо ти мій як дощ мого вороного волосся що прикриває нашу наготу Йоланта Барилянка Прийшли на площу мент і ранок Вітать невтомний наш тандем… Та не соромся так, кохана, – Хіба нас видно за дощем? ______________ * Найліпший спосіб зігрітися! ☺

273

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Легенда про Попелюшку Мої сліди на снігу жодне дівча не стане тримати у своєму холодильнику Вальтер Загорка Лишила туфлі – в ліжку, після раю, Та він – не принц, аби шукати знов… А туфлі береже, хоч одягає: Ну, що тут вдієш – розмір підійшов! _______________ * Справжні принци на дорозі не валяються... ☺

274

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Про митців Потяг минулого й потяг майбутнього перетнуться на станції нинішнє І не варто тулитись до рейки вухом щоб послухати голос часу Бо обидва тебе переїдуть Вальтер Загорка Час не існує він придуманий смертними Ян Тулік На кожнім кроці ображають нас, Та досі ми – наївні, наче діти, – Приліг на рейки, щоб послухать час, А п’яний поїзд взяв і не помітив! ____________ * Ех, бідолашний поїзд... ☺

275

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Антистраус Тільки хмари вгорі наді мною в які я неначе той страус ховав свою голову Вальтер Загорка Як не боюся, а карбую крок З усмішкою геройською на пиці, Бо запихати голову в пісок – Це наче Богу виставить сідниці… _______________ * Якось мені наснилася смерть у вигляді вродливої дівчини. Після цього я вже нічого не боюся. ☺ З німецької переклав Сашко Ушкалов.

276

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про нормальних – Ви бачите, що у мене на шиї? – Ви маєте на увазі вашу краватку? – … А ось божевільний сказав би, що у мене на шиї – різнокольорова ганчірка, смішна і непотрібна, зав’язана в складний спосіб, яка ускладнює рухи голови і вимагає додаткових зусиль для того, щоб у легені могло потрапляти повітря. Якщо я відволічусь, коли знаходитимуся біля вентилятора, то можу померти, бо ця ганчірка мене задушить. Пауло Коельо. Вероніка вирішує померти На мене пан Коельо схожий сильно, Ми – справді, наче два нормальних брата, Бо щиро співчуваєм божевільним, Які не можуть жити без краваток… ________________ * Що я можу сказати про Коельо? Мені сподобався «Алхімік», однак зовсім не сподобалося все інше... ☺ З португальської переклав О. Домашевський.

277

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про обов’язок Мощуся ближче до гарячої жаровні В тісному колі Мовчазних людей Кобаясі Ісса Коли ти у костюмі і не п’яний, І гарно пахнеш, мов духмяний чай, – Поете, не проходь повз хуліганів! А якомога швидше утікай… _______________ * Відверто кажучи, у мене – надто слабкі руки... Тому відбиваюся ногами! ☺ Вірші класиків японської літератури наразі цитуються в перекладах Івана Бондаренка.

278

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про щасливого татуся Весняний дощ! Шкода мені людей, Які не вміють вірша написати. Йоса Бусон Віршам не треба дозволу питать – Все поспішають вчасно народитись… Тут головне – не випасти з авта І, звісно, за обідом не вдавитись! ______________ * Це – дрібнички: можна блукати лісом чи річкою, чимчикувати пішки до Києва, збивати головою світлофор... Головне, щоб пологи були успішними! ☺

279

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про справедливість Не бийте муху! Гляньте, як вона Старанно руки й ноги витирає. Кобаясі Ісса Хоч надихають Блок і Ренуар, Та я собі пишу про Кокотюху (Бо я – за справедливість і піар), – Ну, чим він гірший від цієї мухи?! _______________ * Як я ставлюся до Кокотюхи? З гумором! ☺

280

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Сумніви Вже навіть жаби – й ті Навчилися складати Японські вірші! Масаока Сікі Приємні жабки, приятелів регіт І мальовничий берег річки Псьол… А що, як я сьогодні з’їв колегу, Яка писала вірші, мов Басьо? _____________ * Може, в попередньому житті та жабка була прекрасною дівчиною! ☺

281

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про натхнення Як байдуже На гори зирить Жаба! Кобаясі Ісса Учора гори надихали дуже, А це – інакше твориться чомусь. Будь ласка, залишіть мене в калюжі: Тепер же літо – я не застуджусь! ______________ * Поетові не гріх інколи і в калюжу прилягти, бо не відчуєш – не напишеш! ☺

282

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Сміливець У відповідь на всі людські гріхи і злочини Боги створили мене З блискучим чорним волоссям І перламутровою манливою шкірою. Акіко Йосано Нехай від грому закладає вуха Та шаленіє блискавки салют, Ти – жінка і, усупереч цим звукам, Я все одно вночі тебе люблю! ______________ * Точніше вранці та увечері, щодня, принаймні до 60 років! ☺ Вірші видатної японської поетеси Акіко Йосано цитуються в перекладі Людмили Скирди.

283

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про повернення Було б це тисячу років тому, Чи розлучились ми тільки вчора, Я все одно відчуватиму твою руку На своїм рамені. Акіко Йосано Реінкарнація – немов машина часу: Кудись іду і повертаюсь знову; Виходжу заміж за Грицька чи Сашу, Та в ліжку відчуваю щось знайоме… ______________ * Радійте, що в цьому житті народилися чарівною жінкою, а не, скажімо, страшною змією. Хоча інколи це – одне й те ж... ☺ Вірші видатної японської поетеси Акіко Йосано цитуються в перекладі Людмили Скирди.

284

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Не хвилюйся! Затримавши його На балконі готелю, З якого відкривався Чудовий краєвид із рікою, Я подумала: моя печаль – Бездонна й безкінечна, Як рукава мого кімоно. Акіко Йосано Хоч розтрощив на кухні табуретку, Та чую голоси чарівних арф: Моя печаль – коротка, мов шкарпетки, Якщо твоє кохання – наче шарф! _______________ * А табуретка в чому завинила? ☺

285

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про співчуття Якби моя воля, Уста всіх спраглих молодих, Що, попри все, шукають кохання, Я б помастила отруйним медом. Акіко Йосано Якби я був диктатором завзятим Чи королем на острові олив, То всіх мужчин, не здатних покохати, Зі співчуття – на палю б посадив! ______________ * Бо яка користь із людини, якщо вона не кохає? ☺

286

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Відображення Нам обом – І йому, і мені – Щойно минуло по дев’ятнадцять, Коли ми побачили наші обличчя, Які відбивались у неквапливих водах струмка. Акіко Йосано В твоїх очах себе постійно бачу (То й обміняв люстерко на кавун): Як посміхнешся – там чудовий мачо, Ну, а заплачеш – лиш старий пердун… ______________________ * Так, навіщо дзеркало, коли є очі коханої жінки? ☺

287

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Прикраси Після купелі Я одягнула свого красеня-коханого У моє найкраще пурпурове кімоно, Аби захистити його від холоду. Він зашарівся і став невимовно гарним. Акіко Йосано В гаю вдягніть на милого вінок, В оселі – свій халат, найкращі капці, – Ніщо не прикрашає так жінок, Як їх чоловіки… Та їх коханці! ______________ * Свята правда. ☺

288

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про найкращий капут Золоті це були часи – часи імператорів та королів! У ті епохи люди жили і вмирали романтично. Вбивця запрошував жертву на вишукану вечерю, слуга заходив із двома прекрасними чашами, в одній з яких до питва був підмішаний купорос. Якими зворушливими були дії жертви, котра брала в руки чашу, виголошувала кілька люб’язних або агресивних слів, з насолодою випивала її вміст, кидала здивований погляд на господаря і миттєво падала на підлогу! Пауло Коельо. Вероніка вирішує померти Отруєння – це досить мила тема: На піджаку – ні крові, ні дірок… Та краще помирати за жінок: На них, під ними – це вже несуттєво! _________________ * Я також не проти колись відійти в засвіти у такий прекрасний спосіб... ☺ З португальської переклав О. Домашевський.

289

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про мавпу Осінь із дощем… Навіть мавпа лісова вкрилась би плащем. Мацуо Басьо Від сварки посмутнішав наш Едем, Та в тебе серце – дивовижно чуле: Вкриваєш мавпу старанно плащем – Опалення в квартирі відімкнули… _____________ * А найкращий спосіб зігрітися – кохатись до ранку! ☺ Вірші знаменитого японського поета Мацуо Басьо цитуються в перекладах Миколи Лукаша.

290

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Найстрашніша дієта Оттакий я єсть: глянь на росяні дзвонки, то й сніданок весь. Мацуо Басьо Похмурим став і диким, наче йеті, Готовий всіх душити, мов удав: Промучився аж тиждень на дієті! – Нічого про дружину не писав… _______________ * Поетові така дієта протипоказана! ☺

291

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про багно Білий лотос-цвіт: не цурається багна, із якого зріс. Мацуо Басьо Всі немовлята – незбагненні, наче Будда, І просто геніальні, ніби чай, – Іди собі, мій віршику, між люди, Та інколи про тата пам’ятай… _____________ * Звісно, мої вірші – часто кращі за мене. ☺

292

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про Алана Чумака Я заріс, як щіть. А худий який, блідий! Весняні дощі… Мацуо Басьо Вражаючи свою сусідку знизу, Я простягаю руки у блакить: – О, пані хмарко, крапніть на мармизу – Увесь намилився, а з крана не біжить… _______________ * Ви ж пам’ятаєте Алана Чумака, який по телевізору «заряджав» воду? ☺

293

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про кульову блискавку Окуні морські зуби щирять із полиць: в лавці холодно... Мацуо Басьо Відкрили ми кватирку необачно – Влетіла і бабахнула вночі, Аж гавкнув порцеляновий собачка І навіть телевізор намочив… _____________ * А як інакше? Поетові вночі політати треба, інакше не виросте! ☺

294

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про зношений одяг Рік кінчивсь, а мандри ні: далі в стоптаних сандалях, в зношенім брилі… Мацуо Басьо Наполовину вже зносилось тіло: Отут болить і знову там штрика; Та жити вдвічі більше захотілось! – Ну, пожалій, мій Боже, мудака… _____________ * Життя проминає, як один день. Тож поспішаю накохатися та натворити! ☺

295

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Виправдання поета Довгий, довгий шлях – і ніхто не йде навстріч, лиш осіння ніч… Мацуо Басьо В обіймах ночі не склепив повік, Отримавши натхнення нову дозу… Подумаєш, гуляє чоловік! – Кому я там потрібен на морозі? ____________ * Дівчата вночі не гуляють, а відьма мені не потрібна! ☺

296

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Ідеальний Створюючи цю картину, Леонардо зіштовхнувся з величезною проблемою: він мав зобразити Добро, втілене в образі Ісуса, і Зло – в образі Юди... Одного разу, коли художник був присутнім на виступі хору, він побачив у одному з юних півчих ідеальний образ Христа і запросив його до своєї майстерні... Пройшло три роки. «Таємна вечеря» була майже завершена, однак Леонардо досі так і не знайшов потрібного натурника для Юди... І ось після багатоденних пошуків художник помітив людину, яка валялася у стічній канаві – молоду, але передчасно постарілу,брудну, п’яну та обірвану... Леонардо закарбовував на полотні гріховність, себелюбство, злостивість, якими дихало його обличчя. Коли він закінчив роботу, злидар, котрий до того часу вже трохи протверезів, розплющив очі, побачив перед собою полотно і закричав з переляку та суму: – Я вже бачив цю картину раніше! – Коли? – здивовано запитав Леонардо. – Три роки тому, ще до того, як я все втратив. У той час, коли я співав у хорі і життя моє було наповнене мріями, якийсь художник написав з мене Христа. Пауло Коельо. Диявол і сеньйорита Прим Давно, мов лантух, із гори кочуся, Хоча, здається, вчора ліз угору, Й місцевий Леонардо, ніби вчора, Старанно з мене малював Ісуса. Тепер на мене гавкають собаки І вже не озираються жінки, А він малює з мене залюбки Таку велику ідеальну сраку… ______________ * Автопортрет. ☺ 297

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про крокодила Сон а чи ява? Наче ріже мене хтось… Аж воно блоха! Кікаку. Жахнувся зо сну Відчув себе у пащі крокодила – Він щось мені відкушував завзято… Як добре, що дружина розбудила, Бо довелось би простирадло прати! ________________ * Крокодил мені снився в дитинстві, він був зовсім не страшним – напрочуд веселим і товариським, пригощав морозивом та цукерками. Звали його Гена... Пам’ятаєте мультик про крокодила Гену та Чебурашку? ☺ Хокку японських поетів XVII-XVIII ст. цитуються у перекладі Миколи Лукаша.

298

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Заспокоїв Павуків бенкет: в сіті росяній, тремкій два метелики. Хо-о. Рай і пекло На сковорідці раки червоніють – Біднесенькі, будь ласка, потерпіть! Іще дещиця солі та олії – І в мене теж болітиме живіт… _______________ * Колись я мріяв створити сто книжок. Створив. Про що ж тепер мріяти? Про рай! Хочу потрапити саме туди, але не сам... ☺

299

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Довгожитель Життя у людини – коротке чи довге, залежно від того, як вона його проживає. Пауло Коельо. Диявол і сеньйорита Прим У мене навіть мить не пропадає – Дожовую в маршрутці бутерброд. Щороку літ по двадцять проживаю! Щоправда, й виглядаю на сімсот… ____________ * Зате поет! ☺

300

Герої моїх книжок

Відомий поет, прозаїк і журналіст Павло Вольвач.

Письменник, Шевченківський лауреат Олесь Ульяненко.

Український поет, Шевченківський лауреат Василь Голобородько.

Чудова українська поетеса Галина Крук.

Письменник, Шевченківський лауреат Михайло Слабошпицький.

Одна з найчарівніших письменниць України Марина Павленко.

Поет, Шевченківський лауреат Василь Герасим’юк.

Видатний український меценат Петро Яцик (Канада).

Французький прозаїк, літературний критик, лауреат Нобелівської премії з літератури Анатоль Франс.

Російський поет, драматург, перекладач Олександр Блок.

Поет та прозаїк українсько-єврейського походження, Нобелівський лауреат Борис Пастернак.

Популярна італійська акторка та модель Моніка Беллуччі.

Відома білоруська та українська письменниця, лауреат міжнародних премій Лілія Бондаревич-Черненко.

Успішна дитяча письменниця Людмила Шутько (Італія).

Популярний український і російський поет, редактор журналу «ШО» Олександр Кабанов.

Видатний перський поет, автор епічної поеми «Шах-наме» («Книга царів») Фірдоусі.

Видатний поет, автор багатьох популярних пісень, народний артист України Андрій Демиденко.

Прекрасна українська поетеса Анна Малігон.

Поет, прозаїк, літературознавець та автор популярних українських пісень, Шевченківський лауреат Кость Москалець.

Український письменник, видавець, воїн Сергій Пантюк.

Популярна українська письменниця і співачка Ірена Карпа.

Письменник, Шевченківський лауреат Володимир Дрозд.

Письменник, Шевченківський лауреат Тарас Федюк. Знана письменниця, колишня скандальна журналістка Лада Лузіна.

Видатний японський письменник і перекладач Харукі Муракамі. Українська письменниця, дипломат Ірина-Вишневська-Черкас.

Класик перської та світової поезії, мислитель Нізамі Гянджеві.

Індійська поетеса Сухісміта Гошал.

Знаний український літературознавець і письменник Марко-Роберт Стех (Канада).

Знаменитий український мандрівник, підкорювач гірських вершин і вулканів, джунглів Азії Михайло Павлюк.

Відома українська письменниця Юлія Чернінька.

Популярна українська тележурналістка і етномодель Уляна Маляр.

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Скарга приятеля Всі негаразди світу і життя З душі знімає Сон післяобідній. Масаока Сікі Я на роботі після чебурека Заснути намагаюся дарма: Дружині добиратися далеко, А секретарки путньої нема… _____________ * Їсти взагалі шкідливо! ☺ З японської переклав Іван Бондаренко.

301

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Безвихідь Останні листки! Поспитайте дмухача, хто впаде раніш. Сосекі. Давні друзі До чортиків наклюкаюсь і край, Дарма, що тут – нічого, окрім чаю! – І хочеться потрапити у рай, Та теща одного не відпускає... _______________ * «Тещенька моя хороша!» – так жартівлива пісня називається. Справді, не теща, а щире золото! ☺ Хокку японських поетів XVII-XVIII ст. цитуються у перекладі Миколи Лукаша.

302

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про оселедець і молоко Вчинки в людському житті схожі на їжу, а думки і відчуття – на приправи. Не буде добра тому, хто посолить черешні або скропить оцтом калач. Мілорад Павич. Хозарський словник Щоб не боятись віхоли й дощу, Вовків спокійних та людей скажених, Я оселедець медом намащу І молоком зап’ю некип’яченим. Загартувавши шлунок у борні, Подумаю, немов Сократ, нетлінно; Бо істина – не просто у вині, А у вині з гірчицею та хріном! На протягах сидітиму в трусах І п’яти лоскотатиму на лезі, Подарувавши долі гарбуза У кетчупі, олії й майонезі! Що не під силу навіть королю, Здійсню, лише поворухнувши чубом! Усе це я колись таки зроблю, І вже тоді нарешті вріжу дуба… ______________ * Довгенько чекати – поки мене навіть тушковані мухомори не беруть! ☺ 303

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про хризантему Хризантеми квіт: промінь місяця в росі, світло, влите в лід. Ранко. Срібний огонь О, незбагненний кайф нічних доріг – Штани свої латаю недаремно: Зірвав для тебе зірку отакенну! Лиш хризантему зрізати не встиг… _____________ * Подумаєш, Кожелянко заради коханої взагалі обіцяв місяць зарізати! ☺ Хокку японських поетів XVII-XVIII ст. цитуються у перекладі Миколи Лукаша.

304

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Грип (скорботна балада) Не сплю щоночі, Тільки марно все: Минає осінь знову по-пустому! Іїо Соґі. Ренґа. Мінасе сан-ґін хяку-ін (Сто віршів трьох поетів з Мінасе) Життя марную вже чотири ночі – Бракує головної процедури; А муза все дає мені мікстури, Та разом лікуватися не хоче… _______________ * Навіть медики згодні, що кохатися – це найкраще лікування від грипу! ☺ Вірші «Мінасе сан-ґін хяку-ін» (однієї з найкращих та типових для японської поезії XV ст. збірок, написаних у жанрі ренґа) цитуються в перекладі Івана Бондаренка.

305

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про мох У кого руки мохом поросли, Тому вже не до місяця на небі. Сьохаку. Ренґа. Мінасе сан-ґін хяку-ін Вдвох голяка скупались серед ночі, А вийшли – речі мохом поросли… Ви кошти нам надішлете коли? З’явилися нудисти нові в Сочі! ______________ * Купаюся вночі... На Великдень і Покрову перепливаю Десну. Тільки б мохом не зарости! ☺

306

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про шалений грудень Щороку в грудні холод до кісток Проймає тіло Крізь тоненький одяг. Сотьо. Ренґа. Мінасе сан-ґін хяку-ін Люблю тебе і влітку, й навесні, – Мені постійно хочеться кохати! А взимку, коли холодно у хаті, Удвічі більше хочеться мені… ______________ * Втричі! ☺

307

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Небезпечні сни (друга скарга приятеля) Цікаво, на чиєму рукаві Ти сни свої цієї ночі бачив? Сотьо. Ренґа. Мінасе сан-ґін хяку-ін Вже телевізор тиждень не вмикав – Боюся я тепер його дивиться! Хоч відчуваю милої рукав, Та Юля Тимошенко знову сниться… _____________ * Чесно кажучи, для мене політик – це не дівчина. ☺

308

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про хвіст Він вже й забув, Коли останній раз У вічному коханні присягався! Сьохаку. Ренґа. Мінасе сан-ґін хяку-ін Себе з хвостом я уявляю теж, Та від кохання серце аж затерпло! Ти в рай сама, без мене, не втечеш – Я все одно прийду до тебе з пекла… _____________ * Що мені там одному робити?! ☺

309

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про рідну планету Додам лише, що люди взагалі Обрали вірний шлях у цьому світі! Сотьо. Ренґа. Мінасе сан-ґін хяку-ін Коли себе продовжуєш у житі, Пишаєшся, що виник на Землі… Додам лише, що люди взагалі Обрали вірний шлях у цьому світі! _____________ * Так, і люди, і прибульці-поети... ☺

310

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про курінь Коханий мій Будує нам курінь. Якщо бракує очерету, любий, Трави під соснами малими Накоси! Імператриця Коґьоку Саймей. Ман-йо-сю (Збірка міріад листків) Римую радо ці дощі рясні, А ти – немов потрапила за ґрати. Із милим, звісно, рай у курені… Якщо він не поет, а імператор! _____________ * З поетом у курені – в тисячу разів ліпше! ☺ Вірші з першої в історії Японії поетичної антології «Ман-йо-сю» («Збірка міріад листків», друга половина VIII ст.) цитуються в перекладі Івана Бондаренка.

311

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Найближчі плани Нехай мені щастить На цьому світі! А ким на тому стану – все одно: Хоч птахом, Хоч комахою малою! Отомо-но Табіто. Ман-йо-сю Життя наступне цінувати варто, І я вже у Всевишнього просив… Готуюсь стати жінкою на Мальті І народити купу дітлахів! ______________ * Хоч птахом, хоч деревом, головне – поетом! ☺

312

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про гарні псевдоніми Людина гарна, придивившись гарно, Сказала гарно, Поле Йосіно назвавши «гарним», Тож як люди гарні дивились гарно, Гарно й ти дивись! Імператор Темму. Ман-йо-сю Мене в дитинстві кликали Стареньким – Мабуть, за мудрість так назвала ненька. І я пишався довго та страшенно, Що не вважаюсь хлопчаком зеленим. Стареньким був у війську і у вузі – Для генералів, вчителів та друзів. До мене так зверталися і потім Шефині й шефи на усіх роботах! … Та лиш почав старіти потихеньку, Узяв собі псевдонім – Молоденький… _____________ * Бо старіти теж треба правильно! ☺

313

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Посиденьки Сім мудреців У давнину також, Як люди всі, Лиш одного бажали – Утішитися чаркою саке! Отомо-но Табіто. Ман-йо-сю Прийшов до друга пописати хокку – Сиджу і знову мрію про саке. Не пишеться, бо на душі таке! А мій товариш – знову про японку… ______________ * Так, товариш – молодець! ☺

314

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про самурая Невже і ті, Хто жив у давнину, Кохали так, Як я свою кохану, І теж вночі заснути не могли? Какіномото-но Хітомаро. Ман-йо-сю Мене сьогодні, друже, привітай – Приїхала з курорту щойно мила! Тепер засну, неначе самурай, Який зробив нарешті харакірі… ______________ * Поети найбільше працюють уночі: по п’ять снів – щоночі! ☺

315

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про фрукти Весняний сад Увесь в рожевім сяйві Квітучих персиків! Красуня молода, Мов зачарована, завмерла на дорозі. Отомо-но Якамоті. Ман-йо-сю Який садок – неначе диво з див, Тут і не гріх померти молодою! Стою, мов зачарована красою… І чим це мене сторож пригилив? _____________ * Молодці! ☺ Отомо-но Якамоті вважається упорядником антології «Ман-йо-сю».

316

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Трактат про сліди З чим порівняти на цім грішнім світі Людське життя? Хіба що з тим човном, Що в море вирушає на світанні І не лишає сліду по собі. Самі Мандзей. Ман-йо-сю Аби ім’я увічнити своє, Щасливо насліди хоча б сторінку; Та щастя може дати тільки жінка! Тому не спи – бери, поки дає… ____________ * На тому світі неодмінно виспишся! ☺

317

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Трактат про лагідність Зеленим верболозом, Сливи цвітом Себе прикрасимо І вип’ємо вина, А потім хай той цвіт і опадає! Каса-но Самі. Ман-йо-сю Коли ти зустрічаєшся з вином – Красивим будь і лагідним, юначе, Немов чарівну дівчину побачив І на останній ряд ведеш в кіно… Коли ж вона свій скарб не вбереже – Не намагайся все допити тяжко, Бо головне відкоркувати пляшку – Куди вона подінеться уже?! _____________ * Це – про пляшку чи про дівчину? ☺

318

Том 3. Пародi

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про непотрібні слова На кожній з пелюсток Цих білих квітів Таїться безліч щиросердних слів. Не треба їх цуратися, Кохана! Фудзівара-но Асомі Хіроцуґу. Вірш-послання жінці разом із гілкою квітучої вишні (Ман-йо-сю) На кожній з пелюсток Цих білих квітів Численних слів Чомусь я не знайшла. Напевно, загубились у дорозі! Невідомий автор. Вірш-відповідь (Ман-йо-сю)

Я гілочку отримала твою – Приходь, уже літаю, мов на крилах! Усе без слів, коханий, зрозуміла – Вареники із вишнями ліплю… ____________ * Що в цьому житті любить поет? Дівчат, вірші та вареники з вишнями! ☺

319

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Прикмета Мабуть, Мій любий прийде уночі: Маленький павучок – Прикмета вірна – Сьогодні в сутінках до мене завітав! Сотохосі-но Ірацуме. Ніхон-сьокі (Аннали Японії) Хоч за вікном – багнюка і туман, Собаки, НЛО та хулігани, Ось на підлозі – лагідний тарган: Все ясно – приповзе вночі коханий! ____________ * Доки мене чекають, я завжди повертаюся. ☺ Поезії з перших історичних хронік Японії «Кодзікі» (712 р.) та «Ніхонсьокі» (720 р.) цитуються тут у перекладах Івана Бондаренка.

320

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про слона та бегемота Як водорості іноді на берег Приносить хвиля з моря, Ти також Завжди так рідко Зустрічаєшся зі мною! Сотохосі-но Ірацуме. Ніхон-сьокі Ти на слона ще начебто не схожий, Від бегемота можна відрізнити… Чому ж тоді отак жереш, Серьожо, Немов живеш останній день на світі?! ____________ * Вже не жеру... ☺

321

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про пізнє кохання Якщо я так люблю Вишневий цвіт, Чому ж тоді, Скажи мені, кохана, Тебе раніше я не покохав! Імператор Інґьо. Ніхон-сьокі Обожнюю вареники в сметані, Борщі та мариновані гриби… Чому ж тоді, скажи мені, кохана, Тебе раніше я не полюбив?! ______________ * Бо гриби треба не лише їсти, а збирати з дівчиною в лісі... ☺

322

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про швидкі перемоги На піхви для меча твого Чимало Пішло лози, Відважний Ідзумо, Але меча самого в них немає! Ямато Такеру-но Мікото. Кодзікі (Записи давніх діянь) Хвалився рицар, що на всіх дорогах Швидкі мав над жінками перемоги. Таки швидкі – не встигли розпочать, А він уже хова свого меча… _____________ * Найбільше хвалиться той, хто ні на що не здатний. ☺

323

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Сексуальна балада Як весело З красунею із Кібі Зривати першу зелень молоду В полях, засіяних На схилах та узгір’ї! Імператор Нінтоку. Кодзікі Ми вправні та своє бере природа – Блищать краплинки поту на тілах. Від насолоди просто їде дах! Засмагнемо, мов негри, на городі… ______________ * Коли працюють дівчата – це ду-у-уже еротично! ☺

324

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про «Камасутру» Циновка осокова шерхотіла, Коли удвох В тісному курені Ми спали серед поля В очеретах! Імператор Дзімму. Кодзікі Звичайно, це – не мури кам’яні: Не вивчиш «Камасутру» в курені. Зате сюди не зазирає вітер! І можна вберегтись від простатиту… ______________ * Не так важливо – де... Головне – як! ☺

325

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Як завжди Весняний дощ! Одначе, попри все, Сьогодні теж, як завжди, вечоріє. Йоса Бусон Хай хуліган мене не обмине, І злий собака покусає трішки; Хай закують всього у гіпс мене, – Ми все одно зустрінемося в ліжку! ____________ * Найліпший суддя – ліжко, яке мирить. ☺

326

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про сливовий компот Яка картина! Журиться красуня, Зламавши гілку сливи мимохіть. Масаока Сікі Дві дуже милі, пристрасні оси Купалися в компоті, мов дівчата… Чому язик у мене, як лопата? А щоб не був байдужим до краси! _____________ * Тільки палких ос – шкода… ☺

327

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Балада про диких гусей Віднині Спіть спокійно, дикі гуси! Ви вдома, ви в Японії тепер. Кобаясі Ісса Ліг на городі і дивлюсь увись: Яке на Батьківщині небо синє – Так хочеться заснути в Україні! Й прокинутись в Японії колись. ____________ * Але не з японкою... ☺

328

Том 3. Пародi

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про бджіл Думки перескакують з людини на людину, як блохи, але кусають не всіх. Станіслав Єжи Ленц Напала на поета Божа кара – Не може ні лежати, ні сидіть: Його думки, мов бджоли, покусали! Але одна проблема – не туди… ____________ * Молодці, бджоли! ☺

329

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Трактат про еволюцію Шляхетним юнаком Лисиця стала У вечір весняний. Йоса Бусон Відпала в еволюції потреба, То й маєм дивовижний результат: Буквально вчора то була амеба, А нині – це народний депутат… ____________ * Краще був би амебою! ☺

330

Том 3. Пародi

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Коли ми залишилися вдома… Весняний дощ! Балакаючи, йдуть Солом’яна накидка й парасолька. Йоса Бусон Такі холодні, мокрі та німі, Похмуро витанцьовуючи польку, Блукають наші плащ і парасолька, – Лякають маніяків у пітьмі! _____________ * Бідолашні маніяки... ☺

331

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Непорозуміння Невже від самоти Такий розкішний Гірської вишні цвіт? Йоса Бусон Хвилюється товариш у листі: Нікого не чіпав, лише дорогу… Скажи мені, невже від самоти Такі розкішні виростають роги?! ____________ * А я думаю, чому це голова чухається? Може, роги ростуть?! ☺

332

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про братерство Яке братерство! Народитись знову, Метеликом хотів би бути теж! Кобаясі Ісса Такий веселий, милий і не жлоб, Не скривдить навіть комара на лобі… А роздививсь себе у мікроскоп – Яке братерство вірусів-мікробів! ______________ * Фахівці підтверджують: найбрудніше місце у людини – рот... ☺

333

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Так їй і треба! Не йдіть сюди! Маленькі світлячки Літали тут увечері учора. Кобаясі Ісса Вже НЛО гарцюють, наче коні, Нахабно залишають скрізь сліди… Будь ласка, мила, не ходи туди – Хай мерзне марсіанка на балконі! ___________ * І сусідам – радість, хоча вони ще й не таке бачили... ☺

334

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Балада про мудака Своїми синіми очима На мене не дивись, Мальвіно, Ти маєш справу не з П’єро, Ти маєш справу з Буратіно! Юрко Позаяк Коли в Юрка світлину попрохав, Себе у нього не знайшлося більше: «Ти, головне, не переплутай вірші, А знімок дай якогось мудака…» Якийсь мудак ковтав «Вдову Кліко» – Я все, що міг, тоді йому відрізав! Залишив тільки вуса на мармизі, Аби усі подумали: Юрко… І всі тоді подумали: це – він! І навіть він впізнав себе чудово… На знімку був Левко. А може, Льова, – Хіба в журналах мало мудаків?! В журналах їх таки – на різний смак, Зникають, наче курява, безслідно… А він стоїть, підморгує, мов рідний, – Моїм Юрком увічнений мудак! ___________ * Абсолютно реальна історія. Зізнаюсь нарешті: в антології інтимної лірики «Пастухи квітів», яку я упорядкував із друзями, замість світлини Позаяка, поряд із добіркою Юркових віршів, насправді знаходиться фото іншої особи. Кого? Чесне слово, не знаю... ☺ 335

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про те, як шкідливо читати в ліжку Не розраховуй на любов, – Коли і буде щось між нами, У першу ж ніч, як зійде місяць, Я помандрую з кажанами. Юрко Позаяк Вона йому подобалася дуже, Та в ліжку він хотів Шкляра подужать… Така собі історія сумна: Була там кров. Але не кажана! ____________ * У ліжку – або дівчина, або книжка... Водночас навіть у бога не виходить! ☺ «Кров кажана» – популярний роман Василя Шкляра.

336

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Три пародії на одного вірша Верещить на голій гілці кіт, І в мені прозоро ворухнулось Те, що вже давно-давно звернулось Й загубилось за туманом літ... Юрко Позаяк Трагедія кішки Не смакують «Kitekat» і «Whiskas» Нікому сказати ніжно: «Мя-я-ав…»: Верещить, неначе ріжуть, Вітас, – Всіх котів довкола розігнав! Шалений успіх Вже мене знімають папарацці, Поспівать запрошують на «біс»: Верещу, мов котик на гілляці, Бо не знаю, як спуститись вниз… Глухі Хочеться з’явитися на світ, Ви ж мене іще й не починали… Верещить на голій гілці кіт – Вуха вам хіба позакладало?! ____________ * Господи, як кішки верещать – наче з тиграми кохаються! ☺ 337

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Закохався… Там далеко десь є планета, Де пасеться фіалкорова, Їсть траву голубу й співає Перламутрово-загадково. Це планета моєї втечі, Там я буду самим собою – Шестиногий, блакитноплечий, З оком лагідним над губою. Юрко Позаяк Я так тебе учора покохав – Літаю вже на крилах, як сорока! У мене третя виросла рука І навіть третє вилупилось око… Сьогодні зазирав у ательє – На третю ногу замовляв штанину… Тепер ім’я вистукую твоє Неначе дятел, дзьобиком пташиним! Мов пролісок, крізь стелю проросту – Жираф позаздрить цій безмежній шиї! Розкриється у брюках парашут, На лисині трава зазеленіє… Я буду двісті літ тебе любить – Усім своїм трируким і триногим! Єдине, що бентежить мимохіть – Прорізались якісь маленькі роги… _______________ * У господарстві все згодиться – і роги, й копита і, звісно, третя рука! ☺ 338

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Ментовська балада Там до мене зберуться друзі – Троглодити, анацефали – Псевдофльорки розкриють вульви, Щоб скоріш ми їх запізнали. … Й масіпусінький на травинці Мент сюрчатиме у сюрчалку. Юрко Позаяк. Всі малюки – по-своєму прекрасні, Але у мене – мрія золота: Як троглодит, аж сяяти від щастя І гладити маленького мента… ______________ * Заради такої втіхи можна й троглодитом побути! ☺

339

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Обіцянка приятеля Полягаємо під верблоїд І хильнемо шмальної смаги – Смаги з кореня Рубероїд. ... А під ранок, вже захмелілі, Перламутрово-загадкові, Ми навіки поснем на хвилі Рубероїдної любові. Юрко Позаяк Я смаги з рубероїда хильну – Поставлю у житті останню крапку, Хай тільки поряд вічним сном заснуть Таран, Забужко, Кіяновська й Савка… _____________ * Хіба дівчину тепер віршами заманиш?! ☺

340

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Невибагливий Усе той сон страшний – Шампанське й самогон Плюс вермут й тепле пиво. Юрко Позаяк Поети – невибагливі істоти: Я вип’ю чаю, кави чи компоту… А віршик мій, даруйте, з бодуна, – Йому, будь ласка, коньяку й вина! _____________ * А прекрасній музі? ☺

341

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Вчасне повернення Якщо ти уже у гробу, Спокійно лежи на горбу, – Життя непогана хріновина: Тобі ще зіграють Бетховена. Юрко Позаяк Ти дуже вчасно повернувся, брате, – Сідай до столу, бо блідий і синій… Тебе лише за смертю посилати! Ну, як там, розкажи, у домовині? ______________ * Та нічого, лежу собі потихеньку... ☺

342

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Невинний В «Морозиво» зайшов. Сидить там Корнійчук. Ну, значить, знов нап’юсь. Юрко Позаяк Ти не допитуй, наче СБУ, Чому порожніх пляшок батарея, – Щось написав про Ґете й Ґемінґвея, І третім за компанію побув… _____________ * Як же не випити з класиками, коли запрошують? ☺

343

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Неуважний І вже коли поліз бюстгалтер Й нахабно виперся сосок, Дістали ви свій чорний «вальтер» І тричі стрельнули в висок. Юрко Позаяк Який я неуважний чоловік! Таки мені пробачення немає: Давно під сукню віршик мій забіг, А я його за декольте шукаю… ______________ * Віршик – невеличкий, швидко не знайду... Взагалі, поетів не судять! ☺

344

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Нещасний випадок Відлебеділо лібідо... Юрко Позаяк Коли мене ти захотіла, Неначе куля просвистіла! Вмить постарів років на сто – Відлебеділо лібідо… ______________ * Чим більше віртуального простору, тим менше реальних дівчат! ☺

345

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Любив… Я роздуваю червону соплю – Я закоханий, наче індик, Я тебе кожен день по-новому люблю – Як пацюк, як пантера, як бик. Ось я підлітаю – я гордий орел, За мить – я дурний носоріг, В найбільш потаємний, інтимний момент Я ніжний, немов восьминіг. І не лякайсь, як крізь спів солов’я Прорветься горилячий рик... Юрко Позаяк Любив її, як рис – китайці, Мов чукча – чум і моркву – зайці, Як фен – густі та довгі коси, Мов крокодил – пролиті сльози, Як злодій – грошики у касі, Неначе тигр – свіженьке м’ясо, Немов удав – маленьку мишку, І як письменник – власну книжку, Мов слон, як бик та Позаяк Любив її один маньяк… _____________ * Не бійся, дівчинонько, у поета головний інструмент – язик... ☺

346

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Трактат про духовний зв’язок Я в тебе вганяю червоний брусок, Але головне це духовний зв’язок. Ти виєш, скавчиш і кусаєш подушку, А в серці у тебе Шевченко і Пушкін. І разом із нами сплелись у клубок Ахматова й Лорка, Цвєтаєва й Блок. Юрко Позаяк Коли на ніжки я її погляну – Нашіптую Гюго і Мопассана, А поцілую милу ніжно в щічку – Пригадую Сосюру та Павличка. Візьму на руки пристрасно й міцненько, Як Гумільов – Ахматову (Горенко), І понесу на наш диван широкий, Цитуючи Свідзинського та Блока. Таку коштовну донесу, не кину, Нам ліжко проскрипить сонет Тичини… І черевички ляснуть на підлогу – Це прийде Пастернак на допомогу. Панчохи не порве моя рука Під керівництвом мудрого Франка, А ґудзики, замочки й інший крам Врятує благородний Мандельштам! Ми круговерть влаштуєм під Петрарку, Сусід, звичайно, все побачить в шпарку, 347

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Покритикує: це і те – не так! В сусіда дивне прізвище – Бальзак… Та що нам до суворого Оноре, Ми солодко застогнемо в мажорі, Спітніємо, як Пушкін з Наталі, Такі уже духовно немалі! Смердітиме у душі клята хлорка, Та знову надихне Гарсія Лорка, Куліш пантелеймонно зазирне, І все спочатку – від Гюго – почнем… … Добродію, як маєш гонорар, Купуй не «Камасутру», а «Кобзар»! _______________ * Класики поганому не навчать. ☺

348

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Сентиментальна балада про реінкарнацію Слоника замучили Кляті москалі, Похилився слоник Хоботом к землі: «Прощавай же, Україно, Ти ж мій рідний краю! Безневинно молоденький Слоник умирає! Гей! Гей!» Юрко Позаяк Вже курличуть сумно в небі журавлі – Відліта «бандерівець» та й до «москалів». Хочеш чи не хочеш, а твоя душа, Воскресає в грудях у кибальчиша. Тут ти ніц не вдієш, треба вже звикать: Бог – для всіх на світі і йому насрать… _______________ * А слоника шкода! ☺

349

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Вибачте, друзі, але мені пора… Чоловіки – створіння дуже дивні... Вони можуть битися, кричати, погрожувати, але тремтять від страху перед жінкою. Можливо, не перед тією, з якою візьмуть шлюб, але завжди існує жінка, котра наразі лякає їх і підкоряє усім своїм забаганкам. Пауло Коельо. Одинадцять хвилин Коли завчасно не прийду до хати, Кохана починає чаклувати. І я вже більше смерті та гестапо Боюсь перетворитися на цапа… ______________ * Всі жінки – чарівниці! ☺ Переклад з португальської Віктора Шовкуна.

350

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про окупантів Жінки принишкли: ідуть загарбники жінок! Проходять осторонь. Жінки гукають вслід їм: – Зрадники! Василь Слапчук Як будь-яка окупаційна сила, Втрапляєм добровільно у пастки. Але не всі з нас – хтиві крокодили! Не вивелись ще мудрі віслюки… _____________ * Замислився: а я тоді хто? ☺

351

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про шубу Жінці забагнулося шубу із хутра сонячних зайчиків. Чоловік не мисливець. І це його територія!.. Але він сам приніс сюди жінку на руках, тому й мусить дерти шкірки із сонячних зайчиків. Василь Слапчук Я – взагалі «грінпісівець» в душі, І сонячних зайців страшенно шкода… Та як же можна відставать від моди?! Ти ще не шиєш шубу із віршів? _____________ * Люблю пускати сонячних зайчиків дівчатам... ☺

352

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про сукню Цілую краєчок сукні, Як цілують знамено. Не довіряє жінка квітам у моїх руках. Врочисто вимагає: – Поклянися. – Слово окупанта! Василь Слапчук. Неправда, що від нас багато мук, Ми – виховані все-таки тварюки: Галантно так цілуємо вам руки! А потім – все, що трохи нижче рук… ____________ * Поети чудово цілуються подумки. ☺

353

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Березень Цвіркун із розпачу скрипку об стебло квітки розбив. Чоловік з жінкою помирилися. А скрипки не склеїш. Василь Слапчук Нарешті ми навчилися любити, Ми – голоси Вкраїни золоті! Ніяк не можуть виспатись сусіди, Зате від нас у захваті коти… ______________ * Респект котам, які знають, чого хочуть! ☺

354

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про магазин Зібрались люди, щоб поплакати. Як прикро, що ніхто не вмер. Василь Слапчук Прокинувся, полив в екстазі квіти, Попестив кришталевого орла. О, Господи, як хочеться любити! Ти ж, як на зло, у магазин пішла… ______________ * Чоловіки не вміють поливати квіти, вагітніти віршами і любити жінок. ☺

355

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про поліглота Чим більше знаєш слів і мов, тим тяжче порозумітись. Порозумілись мовчки. Василь Слапчук Із мене вийшов справжній поліглот: Коли потрібно – вмить стуляю рот! Мовчу на двісті мовах про любов, Коли на тебе нападаю знов… _____________ * Мова кохання – універсальна: її всі вчать (люди, звірі, дерева) і вивчити не можуть. ☺

356

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Заразив… Один німецький філософ сказав якось: «Навіть у Бога є пекло: це його любов до людей». Пауло Коельо. Диявол і сеньйорита Прим Бухикаю, неначе контрабас, Із носа протікає, як зі стріхи, – В дружини, слава Богу, все гаразд! А ось Господь у відповідь запчихав… _____________ * «І Бог – це Він. Якби була Вона – чоловіки б жінок переживали» (моє). ☺

357

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

8 Березня Беззуба жаба на болоті – Страшна загроза комару. Ах доле! У чиєму роті Я несподівано умру?! Юрко Позаяк Які ж ви милі та красиві! Я просто в захваті від вас! Тож, коли мій настане час, – Помру у зоомагазині… ______________ * Якби ж то – поети живуть вічно. ☺

358

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про світле майбутнє Долі судилося бути саме такою. Саме звідси дивлюсь я на не мною придуманий світ. Я люблю цю ріку. І люблю горби за рікою. І маслини в посадках, де фінкою б’ють у живіт. Павло Вольвач Обіймаю цей дуб – триста восьмий, що бачив Тараса, Я тут ніжно бухну і щасливо порину у сон… Я люблю це СІЗО — там сидів мій приятель Лабазов – Той, що курить лиш «Приму» і Кучму ляка в мегафон. Я пишаюсь цим містом, в якому надовго застряв, Де мене стільки авт все збивали, та так і не збили! Я дразню цього пса, щоб почуть життєрадісне «Гав», І спасибі судді, котрий піде, звичайно, на мило… Я доп’ю «Шардоне» – просто з келиха гарної жінки. Хай болить в мені фінка, аби лиш не втратити стать! Я страшенно люблю ту майбутню останню хатинку, Де не треба любити – достатньо сумирно лежать… _______________ * Люблю свій вік: це – чудово, коли щоразу болить в іншому місці! ☺

359

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Не висипаюсь… Немає більшої удачі, Коли без комплексу й напруг Поряд з тобою різво скаче Красивий сексуальний друг! Юрко Позаяк Не висипаюсь, коли поруч – кінь: Сопе, ірже, трясе, вкриває потом… Іди у ліжко, котику, мерщій – Пора вже чоловіку на роботу! ____________ * Якщо чоловік – поруч у ліжку, а жінка виспалася, то був не чоловік. ☺

360

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Трактат про очі Жадання – це не те, що ти бачиш, а те, що ти собі уявляєш. Пауло Коельо. Одинадцять хвилин Ти в одяг, наче в лати, вся закута, Але для мене – це, повір, не драма, – Любити жінку можна до нестями! Якщо її очима роздягнути… _____________ * Непомітно. ☺

361

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про жіночу поезію 20-го, в четвер, дощі по Україні, Місцями десь гроза, місцями – розпач десь. А взагалі – нічо, ростуть жита і свині, І немічні вірші занудних поетес. Павло Вольвач Ти ще збагнеш їх дивовижні рими, Лиш пам’ятай, Павлушо, про оте, – Поеток треба слухати очима: Від вуст – до ніг, від ніг – до декольте… ____________ * Обожнюю слухати поеток! ☺

362

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Одіссея У жовтий і туманний тиждень, Незлим просякнутий дощем, Кудись поїхати б. У Ніжин. У Ніжин, чи кудись іще. ... А що в тім Ніжині? Та хто зна. На карті – начеб то райцентр. Павло Вольвач Я бачив негритянку в душі – Вона була велика й дужа. Расист би втік хвилин за сім! Та місця вистачило всім… Я жер з корейцями собачку – Сидів культурно навкарачки. Жорстким був песик – мов гітара, Та я ковтав, бо це – на шару… Ми тарілки із греком били – Така традиція в них мила. Побили, не лишили й сліду! Були сусіди без обіду… Я ледь не став чудовим геєм – З розгону гепнувсь на пігмея, Та він під ковдрою не спав – Японці п’яти лоскотав… 363

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пригод ще трапилось багато – Бухав з арабом із Арбату. Коли ж по нас прийшли менти, Щось на івриті белькотів… Все закінчилось, як належить: Подарувала чешка нежить… … Лиш одного не розумію: Чому тоді поперся в Київ? _____________ * «Я бачив негритянку в душі – вона мене хотіла дуже!»... Хто поправив? ☺

364

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про дівчинку та краєвиди Дівчинко! Знала б ти, де ти була! До яких я тебе приміряв краєвидів! Твоє гумове ім’я влилось, як оцет в дієтичне життя, у фальцет вечоровий. Понабились у кров, і в печаль, і в райцентр твої очі, і губи, і брови. Павло Вольвач Я був звичайним чоловіком, Та терористом став великим, – Від Гватемали до Варшави Клоную скрізь тебе віршами. У Тель-Авіві дні і ночі Звучить твій ніжний голосочок; Ти – мов богиня у Малі, Хоч ходиш боса по землі! Слони, гепарди й носороги Звільняють дівчинці дорогу; Жирафи кланяються всюди І не плюються вже верблюди… До ніжок падають кокоси, У ротик – милі абрикоси; А розболиться голова – Умить лікує кропива! 365

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Ти скрізь: у морі на крижині – Незнана, дивовижно синя, А у пустелі золота – Блищить пісочок на вустах… Махаєш ручкою з туману, Уже не дихаєш в Нірвані, – Хто ще тебе полюбить так? Жадан, Баран і Позаяк. ____________ * А Забужко? ☺

366

Том 3. Пародi

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Комплімент Ніколи не говори жінці, що вона змінилася... Якщо тільки вона не змінилася на краще. Роджер Желязни. Знак єдинорога Ви не змінились: срібних куль салют, Знов із кілком осиковим на чатах… Не бійтеся – я просто вас люблю, Тому когось повинен покусати! ______________ * Хочете бути в безпеці? Вчасно годуйте чоловіка. ☺

367

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про восьме диво світу Маю сказати, що насправді ви значно більше мужчина, ніж на вигляд. Роджер Желязни. Хроніки Амбера Що для поета час, замки і замки? Він володіє восьмим із чудес: Умить уявить будь-яку панянку І до екстазу жінку доведе! _____________ * Це – легше, ніж літати уві сні, мандруючи світами... ☺

368

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Дуель Кожна людина в житті мусить пролити дещицю крові. Роджер Желязни. Знак єдинорога Я на дуель покликав сам себе – Ніхто мене, крім мене, не довбе; Нема партнера в ці нудні часи – Фехтую так, що луснули труси… Нарешті шпага влучила в плече, І навіть кров по дзеркалу тече. ______________ * Це – дрібничка, й не таке трапляється, коли вірша народжуєш! ☺

369

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Українцям Як романтично пахне ковбаса, І помідори в банці зашарілись. А в пляшечці так тихо, як роса, Горілочка домашня зачаїлась! І сало ніжно зваблює кільцем, І хліб наставив загорілу спину. Якщо ти млієш, слухаючи це, Чому ж ти, блядь, не любиш Україну?! Лесь Подерв’янський Всім догодити прагнемо завжди, Бо думаєм, що всім ми – до п…ди. Себе не намагаймось обмануть – Усі нас люблять. І усі є…ть! _____________ * Авжеж, Подерв’янський – ще та муза... ☺

370

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Книжка третя

Квартет Приходжу додому – В хаті – срач. Жінка на дивані, В руках – Драч. Галина Тарасюк. «Лексикон сороміцький» до студій з української цноти Привіт Драчу! Віват немитим кружкам! – Аби я міг заглибитись В Забужко… ____________ * Ще про Драча – приходить у гості Жулинський до Івана Федоровича. А той борщу наварив. «Нічого собі, Іване, ти, виявляється, вмієш готувати борщ!» – здивувався Жулинський. Драч похитав головою і зітхнув у відповідь: «Що тільки не доводиться робити, аби лиш вірші не писати». ☺ Почуто від Василя Слапчука.

371

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Нові друзі Він сказав, що було б ідеально, якби я вчора розмовляв із гримучою змією. Змії – найнадійніші друзі. Карлос Кастанеда. Мандрівка до Ікстлана (Вчення дона Хуана) Було кубло, тепер – зміїний храм: Магічні очі, дивовижні жала… Вони раніше так мене кусали, Що зараз їх отрута – мов бальзам! ______________ * По-моєму, це – про дівчат. ☺

372

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Подвиги, або легенда про мужчин Зараз так багато слабких чоловіків, ваша стать вироджується. Скоро, років через сто чи двісті, чоловіки не відрізнятимуться від жінок. Борис Акунін. Пелагія і чорний монах Так хочеться тебе порятувати – Щоб героїчно, у останню мить! З палаючої витягнути хати, Та хата, слава Богу, не горить… Не розгубитись у бурхливих хвилях, Знайти тебе в купальнику чи без! … Це – просто ванна, де багато мила, І ми з тобою – хмарки із небес… Неначе тигр стрибнути у тумані – Двом маніякам близько до мети! Ні, це сусіди – Саня та Оксана – Тобі збирались сумку піднести… Ось землетрус – аж одинадцять балів, Тебе з усіх впізнаю голосів! … Це у гостях я трішки закімарив І, як бульдозер, раптом захропів… Геть виснажили кляті намагання – Уже не знаю, що мені робить? А в тебе – як не борщ, то прибирання, І праска так загрозливо шкварчить! _____________ * Поетові наразі все можна спробувати – головне, потім вчасно знову в себе перетворитися... ☺ 373

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Трактат про виробничі травми Жених, ошалевший от счастья, Вскричал: «Налобзаюся всласть я!» Стал он шлёпать невесту По мягкому месту И сломал себе оба запястья. Борис Акунін. Алтин-толобас Зламати можна все в такі хвилини – Без рук та ніг – ви все-таки мужчина. Але навряд чи панночка пробачить, Якщо у гіпсі інше щось побачить… ______________ * Не дай, Боже! Ліпше вже – в засвіти. ☺

374

Книжка третя

Кожнiй жiнцi хочеться... на Марс

Балада про мумію Недоброй ночью, нервной ночью Клыками клацает кровать И выгибает выю волчью, И страшно спать. Спать страшно, но не спать страшнее. Борис Акунін. Коханка смерті Навчися спати страшно і цікаво З потворами не нашої краси: На брудершафт попий із ними каву, Не крапни лиш гарячим у труси… Хай мумія Тутанхамона-монстра Тебе цілує спрагло уві сні – Вдавай екстаз, не розчаровуй гостю. Тим більше, що ви з нею – не одні… А людожер пришвендяє до хати, Язик-лопату добре роздивись, – Цей дядько, еротично волохатий, Усе одно, як слід, тебе не з’їсть! Лиш до пащеки піднесе натхненно – Прокинешся у ліжечку за мить, Щоб цілий день, неначе навіжений, Усіх людей, мов янголів, любить. ______________ * Чудово, аби лише п’яти не лоскотали. ☺ 375

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про діда Не занесені в «Інтернеті», низько хмари пливуть навмання. Баба в чоботях і в жакеті літо бабине відміня. Тож радійте листю опалому і холодній криниці в ставку, хто провів парове опалення, чи коханку знайшов палку. Павло Вольвач Треба лисину хоч погріти – Благодать яка з неба йде! Ви вже вкотре про бабине літо, Ну, а дідове літо де? Щось людське (ніби сльози) – в жаби, Павутинкою лащиться час… Це – моє, поділіться, бабо, Небагато ж прошу у Вас! Це смачнюче ковтать повітря, Розгулятися, наче йєті! І – ні вірусу, тільки вітер – Свіжий вітер не з Інтернету. Мандрувати за обрій пішки, Кайфувать від тепла і зваби! Діду треба вже зовсім трішки – Трохи літа і трохи баби… ______________ * Хочете дізнатися, який я насправді? Прочитайте цього віршика. ☺ 376

Хулiганськi поеми (пародi )

Хуліганські поеми (пародії) Інколи, щоб розважити себе й приятелів, пишу пародії. Одного дня, прочитавши Андруховича, сів писати щось у відповідь. Та швидко збагнув: пародіюю не конкретного автора, а певні тенденції укрсучліту. Втім, щиро сподіваюся, що люди, позбавлені почуття гумору, ці поеми не читатимуть. юрі андруховичу, серьожі жадану, саші ірванцю, юрі позаяку, ірені карпі та іншим поетам- хуліганам

Вигадки краба (поема-пародія) 1 повірить пілігрим в стерильність пірамід і питиме нектар з розбещених зірок а нам месіям гри лиш метастази літ спустошений вівтар і отвори жінок збери хвости комет на вилицях ондатр звари собі компот з облудливих книжок твій мозок мов стилет збезчести цей театр ти виграєш свій лот якщо існує бог це головне прийти до справжності землі відчути інший міт за легкістю ліан де всім мостам кранти де тануть кораблі і краб немов піїт вигадує туман 377

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

2 хамелеони знань довершено липкі прогреси манівців в оракулах стерні ми тільки інь і янь звитяжні гівнюки незрячі олівці безумно неземні а місяць дикий кіт вилазить на паркан і ловить нам мишей чоловікам жінок на вечір і на схід жовтюзний в драбадан він схожий на людей у нього також строк і все не знає сноб кармічної вини і в кайф гойдать аркан та клонувати гнів коли нечутний тромб припинить наші сни і скінчиться канкан миршавих вояків

378

Хулiганськi поеми (пародi )

3 псує мигдаль столиць незайманих митців на гільйотині дня втрачаєм тут цноту тепер глузуй з черниць викохуй власний хлів і випий на коня ідальго за мету хто має сто зараз уникне ста корид оближеш кілька срак мов миро дів з ікон і ось тобі алмаз і ти не вічний жид творець а не мудак літграф чи літрбарон який анахронізм терпкі цілунки шпаг у черево вино з цикути і цитат ти звикнеш трохи клізм та премій все ніштяк і вже твоє лайно оближе дебютант

379

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

4 за андами бажань не видно наших вен привіт мадам тюссо від фанів фентезі пан пише мов бажан малює як гоген він сам собі масон з міс світу на нозі спіймай газельку сну з семи маріхуан порозкошуй мов жрець над попелом жінок заговори війну і визубри коран стань з авелем на герць лиш сам вдягни вінок в цю ніч ти славно жив мав мозок за мольберт і ніби сенс розчув ти нуль ми всі нулі а вольти відчуттів солодкі мов мінет екстазами дощу увійдуть в плоть землі

380

«Журналістські приколи»

Творчі обійми

Коханці

Якщо прати, то все!

Віолончель

Вершниця

Парфумер

Філософ

Собакотерапія

Атака туалетним папером

Віртуоз

«Поспішаю!»

Росте собі черевичок…

«Чекаю – не дочекаюся!» («Жіноча логіка»)

«Нікого немає…»

Красуні

Танк замело у діда на подвір’ї

Хулiганськi поеми (пародi )

5 життя це ніжність сук наш потаємний дзен ми любимо його трагічний ембріон не бійсь спустити дух коли ще маєш член і скачеш мов монгол і хочеш наче слон це круто що карга бере тебе коли не котишся з вершин а лізеш лиш на них і ніби меч нога є апетит стріли він особливий тлін драконів молодих тримай валізу мрій в сакральний цей момент розслабся не скавчи якщо заклинить путь а поки ти живий не голубий не мент ти ще не спиш вночі і роги не ростуть

381

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

6 татуювання міст в крові у гендлярів і знов на фресках стін мов привиди святі мадам не гріє ліст маестро застарів ось херувими змін чи просто хери ті хто має жменьку слав і віртуальність фраз магічний мов санскрит кагорний запах хвойд ти досі не удав блювни в іконостас якщо звело живіт це тільки дядько фройд ще втрапиш на ланцюг назло якимсь козлам ти поки що естет ригни в майбутній кеб зверши полегкість цю аж доки ти не там і ходиш у клозет як гість для двох потреб

382

Хулiганськi поеми (пародi )

7 розпусних до валют похвицяй комуняк збагни гормон банкірш гейш камасутр нових товариш не верблюд він тільки п’є коньяк а пані знає вірш далі і щось про гріх вона тобі дає і ти бери лимон відкрий кінгстони строф лиш пуп не надірви на гривню теж встає ти патріот муфлон і цмулиш не смірнофф капотом голови а подарують рим рабиню і труну замов лиш марс з монет як збоченець старий подякуй ґречно всім хто ці понти утнув згадай що ти поет і нафіг все пропий

383

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

8 молюски наших тіл випещує пісок пігмаліони вод абстракції медуз ти тут не крокодил тож затягни пасок заткни будь ласка рот і заздри море блюз народжує від риб та праведних лангуст а вічний жовтий чорт оголює дівчат позаздри тим хто влип притисни це до вуст і не роби аборт ти не останній гад а див лиш море й сім є вітер і фрегат сваволя стильних брам і хрестик у траві не заздри тільки всім не скурвленим від втрат не заздри більше нам бо досі ще живі

384

Хулiганськi поеми (пародi )

9 старанно випасай кінг-конгів власних я так береже руно патлатий аргонавт ти не кретин банзай ти майже як боян і з кравчуком давно бухав на брудершафт відпий від німбу скиб жадай хоч жадана хтось бабник ти мистець і без віагри драч коли у метра грип він посилає на коли тобі кінець у штанях вері мач тренуй нарциси ласк ти не фанат факір туди всмали смоли сюди вдягни манто молись мов монегаск люби себе як звір до срачки розхвали лиш щоб не чув ніхто

385

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

10 в метаморфозах брів лиш сатисфакцій лис вікторій пильний лік катарсис голови хтось знову посивів і заіржавів ніс а світ чомусь не втік від чорної вдови самотній мов бекон опудала образ виважуєш на грам смакуєш той гарем зґвалтуй хутчіш балкон з сідниць послухай джаз поремонтуй вігвам він і без баб едем врятуй життя вовкам їм теж потрібен брат сьогодні ти буржуй твій друг позбувся бліх прокинься ти не сам наш від яєць до п’ят і гланди полікуй вся маячня від них

386

Хулiганськi поеми (пародi )

11 де сало там народ на всіх одна зима ерекції зозуль і сифіліс калин ми байрони свобод нас точно тут нема пілюлі срібних куль лишіть для сексменшин а краще вже кілки від холоду і снів країно саркофаг смокчи свого сосо і знають чуваки ось мавр що все зробив вони б забили цвях у пеніс пікассо кабріолети вин розвозять наших єв покірних як намаз м’яких мов джо дасен і тільки хтось один в державі повстає забив на твій наказ до бою власний член

387

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

12 який конкістадор не ласий до зірок тут амазонок шарм а там монашок кров є розум у потвор а врода це як рок у кордильєрах карм не знають інших мов хай шльондри стануть в ряд за пуританки гріх віддай мізки хортам у лоні леді смак левиці аромат ти взяв мов геру зміг ця жінка наче храм куди вдягають фрак ти не врятуєш світ прощальні голоси залишать крим і крам в обіймах пенелоп ми діти атлантид загинем від краси однак родзинки дам це краще ніж потоп

388

Хулiганськi поеми (пародi )

13 жінки кохають раз все інше гра у гольф не влучив в лунку лох а влучив лопай ленч вони пускають квас коли триндить адольф їх збуджує не бог фригідний йоськи френч а ти люби як рай пухких грудей миш’як та личка кокаїн і анаконди ніг щоразу так кінчай мов завтра ти мертвяк десь дозріває дзвін глибокий наче сніг випещуй стегна ос кохай і ти мужик вигадуй луври слив і ласуй як цабе вживай мов кальвадос ясний надії лик цю жінку ти створив а не вона тебе

389

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

14 що доля то кентавр ремінісценцій джем намастить на кінець щоб пахнув мов герань тут кожна жінка мавр а що там під плащем кинджал бо ти самець і знайдеш іншу дань є місіс кадилак і пані канделябр кордебалети курв і каста кастаньєт всіх євнухів на гак він ліпший шил і швабр зациклюйся на лувр ще виплюнеш сонет хай береже господь твій вічно юний стяг тримайсь як в бурю буй між витончених ший мрій вдосконалюй плоть не бембайся в плітках ніколи не ревнуй спіймав то придуши

390

Хулiганськi поеми (пародi )

15 гермафродити стать сексотів та вождів їм ненависна хіть проста як долото тут привчені ховать думки в презерватив щось можна підхопить у цирку шапіто цей страх отримать в зад сильніший від тортур полюцій монн і ліз та любощів петлі тут гамлети помад белькочуть про амур і герострати кіс засмагли наче фрі до фєні всунь ціпок між ноги кутюр’є він так тебе хотів залиш йому на чай коли ж правитель всох у мас завжди встає ти не вилазь з трусів порвались залатай

391

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

епілог поети то жінки і група крові міт скуштуй отруту цю від мудрої змії моя маленька дзю знов визира на світ де сонячні боги і подруги її ось тополиний пух що він сказав стояла грішна тінь творцю хтось вигадав муру моя маленька дзю ти поки що моя аж доки я твій друг від віршів не помру поети це як русь між боннів і варшав я чув поет процюк смішне сумне й страшне моя маленька дзю римована душа ти передай комусь хоч часточку мене

392

Хулiганськi поеми (пародi )

Циркуль (віночок сонетів моєму кілеру) 1 ці нірванні дощі заколишуть самців і не візьмуть поета він наче кастрат що гадає на каві і спить в молоці пишногрудих офелій здається пілат ще воскресне чому всі чекають христа це нечесно хоч чемно чекати святих може той хто колись розіп’яв нам уста божеволіє й молиться більше за всіх може світ з нострадамусом ще поживе чом би ні це прикольний піїт а не кат будуть ситі коали кататись в sv антарктиду заселять бомжі й виноград завагітніє нами світило нове возз’єднаються води та зорі в дівчат

393

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

2 возз’єднаються води та зорі в дівчат стане стільки лелек вони вибілять світ тільки хтось не повірить і випестить сад гетсиманський щоб людям продовжити рід це таке ремесло войовничих кролів архіваріус пише і мухи гудуть де кінчається бог хто кому насолив і чому не ціаністий калій а ртуть хто не зна той зурочить таке западло мабуть після поета найважче вівці відлупцюємо ґедзика вирвем крило порахуємо зубки як справжні бійці мо’ забудемо що з нами вчора було і стирчатиме час наче циркуль в руці

394

Хулiганськi поеми (пародi )

3 і стирчатиме час наче циркуль в руці та проґав тільки хід і нарвешся на кляп динозаври догрались на черзі оці що розхитують всесвіт немов баобаб що нам ставлять на карб патологію вен чи віслюче бажання помацать табу може в бочці кохався якийсь діоген і мочитись на сонце кортіло рабу ті що справжні німі ірреальні як ніч ріж їх ніби бамбук чи мордуй мов салат отче наш ми азефи твоїх протиріч ця планета занадто глибока і брат вчасно зраджує брата почує лиш клич дресирований ніби хороший солдат

395

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

4 дресирований ніби хороший солдат насувається день і ховається страх цій голодній юрбі вже потрібен марат що влаштує пікнік з неприступних невдах буде зваба вогню той нудистський танок ну а що на десерт мабуть панна цеце головним на ковчезі завжди буде кок пофліртуєм принцесочко перед кінцем може їм буде краще без схиблених нас це природний відбір а не манси блощиць ще горбатиться світ вже кучкується клас хто не з ними напевне об’ївсь полуниць і жаліє садист дорогий унітаз є жага до невинності рук та сідниць

396

Хулiганськi поеми (пародi )

5 є жага до невинності рук та сідниць сентимент у мисливця і бздик в хижака вір не вір все одно ми опущені ниць і усі стоїмо перед кимсь голяка хтось чаклує чи чудить на матрицях душ преподобний вікарій пояснить нам хто слава богу не кучма і навіть не буш загартовуйтесь сестро це ваше пальто і все інше також треба зняти мерщій ось наш подіум осінь це шоу дерев ми натомлені діти химерних подій смішно втратити честь де голубонько лев вам так личить це тіло лиш погляд чужий тут спадковість мадонн і задовбаність єв

397

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

6 тут спадковість мадонн і задовбаність єв де ж отой екзотичний танок живота набурмосилась зірка з руки не клює наколов ювелір все казав золота то еклектика неба скорись і прийми не шкідливо лиш мріяти про парагвай є вразливі вони і беззахисні ми помираєш однак афродіту шукай це синдром попелюшки надія на стать мазохістське бажання напитись з криниць так щоб більше ніколи уже не здихать ох ці крильця злетів і одразу беркиць обережні та мужні невинно мовчать в катакомбах мізків повно скальпів самиць

398

Хулiганськi поеми (пародi )

7 в катакомбах мізків повно скальпів самиць це дотепно й корисно для вразливих рас ось халіфи уяв філантропи в’язниць дорогі прокурорки подбайте про нас ми ще з вами поділимо цукор сахар пуд прекрасних маразмів і м’язи софи виживає без ніжності лиш яничар а у нас то інцест то імпічмент москви може й м’яко комусь в курені з іллічем ви дикунки дивачки і кожній своє тільки ніжки для чого ховать під плащем о це так неетично якщо вони є пунктуальний господь ще засмутить гінцем береженого хтось як завжди дістає

399

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

8 береженого хтось як завжди дістає іманентно ми всі не готові до втрат це намахане серце безмірно твоє а колись там утвориться чорний квадрат страшно вірити в смерть любо чути про рай а годинник як глист в своїй справі мастак хто не встиг атеїст хто не зміг самурай лізь хутенько в труну персональний літак і гнітить безпорадність вродливих облич так нестерпно вродливих як перший наш сніг забувається день розпускається ніч раптом знайдеться вічний спочинок для ніг але сон гультіпака вже липне до віч всі думки то вар’ятки і лущимо їх

400

Хулiганськi поеми (пародi )

9 всі думки то вар’ятки і лущимо їх їде дах чи не їде позбудемось мантр ось старенький інстинкт він простий мов батіг а у мантіях міль і нечитаний сартр в мандрах марний монокль і не модний маршак ми в медах камасутр розмінуєм мізки може марсу амбець мабуть маркс маніяк ми моральні як море смачні малюки та скінчиться антракт і почнеться облом одягне мов придурків нас мстива зима ми обліземо враз і чи вийдемо з ком може янгольська стать тут лишиться сама і саджаємо квіти калічним крилом наче бачимо світло якого нема

401

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

10 наче бачимо світло якого нема ніби чуємо клич без’язиких центавр ми живучі мов снід нас рятує обман що прикриємо бруд парасольками лавр ті що скніли до нас вже годують пітьму їх ліпили не так ось і вийшов потоп ми чудові фігурки нам шкода муму ну бог з нею з муму розговіємось щоб поважати ісуса неначе трюмо часом жмакати краль і харкати на сніг закодовані каїном мо’ не вмремо запікаємо сфінксів в іржавий пиріг прикидаємось шизами ніби камо тільки й вистачить сили на хліб та на гріх

402

Хулiганськi поеми (пародi )

11 тільки й вистачить сили на хліб та на гріх а що стратили бога чого не бува все ж навчитись вмирати корисно для всіх він вже знає тепер як свербить голова ми вгамовуєм плоть вальтонутим кролям хай не дивляться косо на білих жінок не вбиваємо в храмі то все-таки храм начитались в клозетах розумних книжок аж спітніли від знань це тепер мов тавро лише дівчина старість нам спини лама тільки мумії й можуть допетрати про тих хто поряд у покриток віри катма ми живі а тому щось не знаєм про кров переспати б з душею котрогось дюма

403

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

12 переспати б з душею котрогось дюма перманентно хворіти на шпагу та плащ вкоротити міледі нашкрябать роман врятувати дівчатко у місиві хащ мабуть буря магнітна і в скронях кураж п’є еленіум в піст недобитий француз ось і проханий сон кореляція лаж розтривожені в ямб геніталії муз і вже дух мацапури що в ніжині вкляк можна кликати в рай тільки б той наполіг хто насправді поет геніальний жебрак чи лише імператор калік та святих мабуть лицар що може о вроджений смак на софі із сафо досягнути утіх

404

Хулiганськi поеми (пародi )

13 на софі із сафо досягнути утіх це не пил одалісок й ерзац роксолан не цяцьковані лігва та очі купчих нафталіном не пахне ще твій караван у розчахнутій скрині завівся сонет обіймаються в шафі тарас і панько наче правильний жид ти не прагнеш вендетт навіть терпиш осу на своєму трико ти і тут кіммерієць і там тобі лінь одягати спідницю сякатись в туман все нормально під душем відклеїлась тінь і до рідного ліжка дорога пряма мов рембо ти зворушливо юний амінь бавить горло косою шляхетна кума

405

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

14 бавить горло косою шляхетна кума автентична як гривня потрібна мов крим дуже лоскітно мати подібний роман трохи страшно від вмілих її пантомім хай прощаються фучики теж ремесло зойкнуть хайль фаталісти фанерним богам все неправда тут так неймовірно було від коханих думок до нескорених дам скоро прийде шопен і помолиться друг тільки прикро втрачати крутих ворогів нині літо у баб а тобі вже за круг щось здіймається пружно здається не гнів наближається небо невпинно до вух ці нірванні дощі заколишуть самців

406

Хулiганськi поеми (пародi )

15 ці нірванні дощі заколишуть самців возз’єднаються води та зорі в дівчат і стирчатиме час наче циркуль в руці дресирований ніби хороший солдат є жага до невинності рук та сідниць тут спадковість мадонн і задовбаність єв в катакомбах мізків повно скальпів самиць береженого хтось як завжди дістає всі думки то вар’ятки і лущимо їх наче бачимо світло якого нема тільки й вистачить сили на хліб та на гріх переспати б з душею котрогось дюма на софі із сафо досягнути утіх бавить горло косою шляхетна кума

407

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пісенне асорті Балада про відьму та екстаз Слова Сергія Дзюби Музика Петра Лойтри Був час, коли усе вже по цимбалах, І муха позіхала на столі... Аж раптом в гості пані завітала – Влетіла у кватирку на мітлі. Обрала холодильник для посадки, Дарма що той, мов танк, задеренчав, І чемно запитала: «Все в порядку? Ти що – ніколи відьми не стрічав?!». Я щось заплямкав вражено губами, Морським вузлом зв’язало язика: У мене вдома – зовсім гола дама, Та ще й мітлу тримає у руках! Вона ж пройшлась граційною ходою: «Та що з тобою? Чом, герою, зблід?! У мене, друже, – кепсько із водою, Я хочу лиш помитися, як слід…». Давно яєчня на плиті схолола, Сусід уже сусідку відлюбив, А пані в ванні – дві години, гола! Все ж добре, що дружина у батьків... 408

Пiсенне асортi

Наразі вийшла – Боже, ледь не плаче, Мітлу свою від збудження скубе: «Я мала все – холодну і гарячу, Я знов відчула жінкою себе! Та про такого справжнього мужчину Всім подругам до ранку розповім…». І я подумав: Слава Україні! Ну хоч одній, на диво, догодив.

409

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

410

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Петра Лойтри.

411

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Балада про жабу Слова Сергія Дзюби Музика Петра Лойтри Я на болоті довго жив – Жабкою. Одненьку лілію любив – Лапкою. Я їй накумкував свої Класики… А ти купалася в Дніпрі З Івасиком. А я уперто зеленів – Без паспорта, З усім болотом подружив Запросто! І вистачало там всього – Америка… А ти читала одного Бедрика. А потім я як затужив – Ну його! Зробивсь таким, мов і не жив, – Мумія… І ти вбрання не пожаліла – Модного, Безсило витягла мене – Голодного. 412

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

У нас тепер і тіп, і топ, – Усе по Дарвіну! Вже трикімнатний є окоп, І «баксів» нарвано. Спросоння кажеш ти мені: «О, мій Ді Капріо!». І я блаженно уві сні На Капрі… квакаю. Пісня звучить у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Петра Лойтри.

413

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

414

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Опівнічна балада Слова Сергія Дзюби Музика Петра Лойтри Тут дощик може намочить І вітер свище – Гуляємо собі вночі На кладовищі. Лиш озирнися навкруги – І стань поетом! Хрумтять приємно гілочки, Немов скелети... Тут жити хочеться чомусь Усім страшенно! До тебе раптом пригорнусь, Мов навіжена. Я вже така, що не впізнать – Разюча врода! А в тебе зуби цокотять Від насолоди... Свою кохану заспокой, Поквапся, милий! А ти холодний, як отой Чувак з могили... Це ж наша перша шлюбна ніч, Я вся палаю! 415

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Даремно сторожа не клич – Він десь бухає... ... Лишила я собі шнурки – Тебе не стало... Чому чкурнув ти навтьоки? Ледь наздогнала! На місяченько буду вить – Ще досить сили! А я ж по-людському любить Лише хотіла...

416

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Петра Лойтри.

417

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

З Днем народження! Слова Сергія Дзюби Музика Ярослава Музики Як душа виходить на обличчя, Осяває очі та вуста! І, здається, житимемо вічно – Ти сьогодні не лічи літа. У бокалах сонячно та в серці, І тебе вітають, як весну! Переходиш наче по веселці, Як місточком, річку чарівну. Приспів: З Днем народження вітаю – Хай літа скарбами стануть; Розквітай яскравим цвітом У здоров’ї, щасті, дітях. Хай шанують добрі люди, Хай Господь з тобою буде; А душа вночі і зрання Пломенить палким коханням! Сонце тепло горнеться до тебе, Кличе у замріяні світи; Заглядає ніжно в очі небо, Ніби в гості проситься зайти. Вдаль біжить життя та слід лишає, Мерехтить зорею у імлі; І нічого кращого немає, Як прожити гідно на землі! 418

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

419

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Пісня звучить у виконанні лауреата міжнародних і всеукраїнських премій та конкурсів Ростислава Музики.

420

Пiсенне асортi

Я продовжую кричати! (музична пародія на популярну пісню Костя Москальця «Вона» у виконанні Тараса Чубая і гурту «Плач Єремії) Слова Сергія Дзюби, музика з пісні «Вона» Та невдовзі прийде осінь, Ми усі розбіжимося По русифікованих містах. Лиш вона, лиш вона Сидітиме сумна, Буде пити, не п’яніти від дешевого вина, – Моя дівчинко печальна, Моя доле золота! Я продовжую кричати – Ніч безмежна і пуста. Костянтин Москалець … Вже зима прийшла неждано – Потерпи іще, кохана, Випий знов дешевого вина. Мені треба небагато – Я продовжую кричати, Щоби не лишалась ти одна… … Навесні не мерзнуть литки, Зацвіла мітла в сусідки І бурулька врізалась в кашкет. Випивши міцного чаю, Я кричу і уявляю Твій такий жаданий силует. 421

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

… Скоро википлю від спеки: Літо, я вже недалеко – У русифікованих містах… Пий дешеве на дивані, Не сумуй у ресторані, – Я за нас обох кричать мастак! … Восени на карту глипни: Я – за нічку до мети; І ніколи не захрипну, Доки є на світі ти! Лиш вона, лиш вона Сидітиме сумна, Буде пити, не п’яніти від дешевого вина, – Моя дівчинко печальна, Моя доле золота! Я продовжую кричати – Ніч безмежна і пуста. _______________ * Відомий український поет та автор популярних пісень, Шевченківський лауреат Кость Москалець пародію на суперхіт «Вона» чув: цілком нормально відреагував, із гумором. Особисто мені його пісня дуже подобається!

Музична пародія звучить у виконанні народного поета України Сергія Дзюби.

422

Пiсенне асортi

423

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Замах дощихи Слова і музика Сергія Дзюби Залишив якось парасольку вдома: Чистісіньке ж бо небо – без латать. І враз – дощиха… Та така – невтомна, – І ну мене до нитки спізнавать! Я мчав – неначе в лісі серед ночі, І довго лікувався від утіх… У кожного із нас – мільйони збочень, Та я панічно не люблю дощих. Залишив якось парасольку вдома: Чистісіньке ж бо небо – без латать. І враз – дощиха… Та така – невтомна, – І ну мене до нитки спізнавать!

424

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора – народного поета України Сергія Дзюби.

425

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Балада про яйця («Несуться кури всім на втіху…») Слова і музика Сергія Дзюби Несуться кури всім на втіху, Та це, панове, не дива: Вночі, мов страус страусиху, Подушку топче голова. Над вишнями гудуть дівчата – Усе літають, мов хрущі! І не кінчається зарплата, Зате кінчаються дощі… І як банально недоречний Цей ранок крізь фіраночку-у-у!.. Я знову чемно і статечно збираю яйця в курнику. Несуться кури всім на втіху, Та це, панове, не дива: Вночі, мов страус страусиху, Подушку топче голова.

426

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора – народного поета України Сергія Дзюби.

427

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Мій друг Адам іде в універсам Слова і музика Сергія Дзюби Мій друг Адам іде в універсам, Пляшчину візьме – і собі, і другу… І знов згадає, як, о пів на другу, Він, покохавши, втратив небеса. Де справді не боліла голова, Не швендяли примари і поети, Де він не міг по-людському померти І не ковтав від розпачу слова. Зітхне, закурить «Приму» на десерт, І так йому болітимуть ті втрати… А все-таки люблю її, трикляту! І хтось всміхнеться – ніби чує все.

428

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора – лауреата міжнародних та всеукраїнських премій і конкурсів Сергія Дзюби.

429

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Зима – така маленька, мов японка Слова і музика Сергія Дзюби Зима – така маленька мов японка, І ось – твій тихий вирок: «Завтра дощ»… Це – так, мов хтось поцупив поцілунок, Дозволь скохати віхолу одну! Адажіо для білого ведмедя – Самотнього, мов острів Науру. Бо істина – лиш білосніжна жінка, Що зникне ще до ранку, як токай. Та ти мене не слухаєш, пробач, – Ви вже про все домовились з зимою: Ти – більше не моя північна зірка, А лисеня, що спить і хоче в ліс.

430

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора – лауреата міжнародних та всеукраїнських премій і конкурсів Сергія Дзюби. 431

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про ліжко («Великі битви вимагають сил…») Слова і музика Сергія Дзюби Великі битви вимагають сил – Пропустим «ТСН», город і п’янку: Ти – давній Рим, а я Спартак – до ранку, Такий палкий, неначе крокодил! Великі битви вимагають сил… Великі битви вимагають втрат – Ми завтра простирадло купим нове: Це ж тільки простирадло – не корова, Не переймайся – я іще Марат! Великі битви вимагають втрат… Чомусь не вийшло – вилікує сон. Великі вимагають післямови: «Ти не журись – це просто Ватерлоо, Так сталося, що я – Наполеон». Велику битву вилікує сон…

432

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби.

433

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Любов із тролейбусом Слова і музика Сергія Дзюби В когось хатка – лиш небо безкрає, Чи палац, що сія, як салют... Мене сильно тролейбус кохає, Ну, і я його тяжко люблю! Не ревную його серед ночі, Бо тепер, мов двигун, тут живу... Хай він їде куди собі хоче – До Парижа чи навіть в Москву. Хай в салоні штовхають дівчата, Б’ються яйця, розлився десь квас... Так спокійно мені, як дверцятам, Що легенько притиснули вас. З його ріжками – я в високості: Пізнаю «найкрутіший» Едем... Ти приходь до нас, мила, у гості – Ми, мов янголи, втрьох заживем. В когось хатка – лиш небо безкрає, Чи палац, що сія, як салют... Мене сильно тролейбус кохає, Ну, і я його тяжко люблю! Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби. 434

Пiсенне асортi

435

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Роксолана (Балада про мрії) Слова і музика Сергія Дзюби Я – Роксолана (від грудей – до п’ят), Володарка імперії й султана, Бо «Камасутру» знаю бездоганно… Хоч у душі я – Ясер Арафат. Мене шаблі і кулі не беруть, Й дівчата чорні, заздрісно червоні. Зате щось крапнув Нобель на долоню… І ось я зник: як у «Кагорі» – суть. Бо вже – Париж. Я – Жанна, та, що д’Арк… Чому Париж? А хто збагне цю душу? Схотілося побачити і… Мушу Мерщій втікати, доки цілий карк! Тепер я – Тайсон: вухо відкусив І мрію стати білим, як Микола… Смокчу сметану замість «кока-коли» І мужньо поїдаю карасів.

436

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби.

437

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

У мужчин – ситуацій немало Слова і музика Сергія Дзюби У мужчин ситуацій немало, Уночі – то одне, то сумне: Вчора Рембрандта ти вишивала, А тепер – не мене, а Моне… Ой, накоїлось знову в природі – Вже не ті і Дніпро, і любов... Що такого знайшла ти у Клоді? Ну, для чого тобі Глазунов?! І лежу я – туманний, мов Лондон: В тебе – голка і новий кумир... Посміхається ніч, як Джоконда: «Бери лахи – іди в монастир». У мужчин ситуацій немало, Уночі – то одне, то сумне: Вчора Рембрандта ти вишивала, А тепер – не мене, а Моне…

438

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби.

439

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про русалку Слова і музика Сергія Дзюби Вийшов якось уночі – віршів пописати... Місяць виріс, мов гарбуз, – на солодкий сон... Раптом бачу: в кропиві – дівчина хвостата, – Якщо зважити, мабуть, дві Софі Марсо! Біденяточко таке – дрижаки вже ловить, Ненаписані пісні і мою цноту... Я б із нею до півнів розмовляв розмови, Та літаю уночі і чомусь росту! Плаче нежиттю трава – нежить буде в юнки. Ой, жалюча кропива у дворі моїм! Я б їй так поспівчував – спраглим поцілунком... Та від лоскоту – лиш сплю і дівчат не їм.

440

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби.

441

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Оптимістична балада Слова і музика Сергія Дзюби Хай здіймає знов дружина «бучу», Що до ранку не співав, а вив, – Слава Богу, слон у вухо влучив! А то чим би ти дітей робив? І коли підлога не тримає, Та стіна стіні гукає: «Гол!», – Добре, що тобою в теніс грають. А могли б, до речі, у футбол... Якщо ж двері із балконом сплутав – З поверху дев’ятого летиш, – Не сумуй, що ти без парашута: Завтра на роботу вже не йти!

442

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби.

443

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про супермена Слова і музика Сергія Дзюби Кладу вірші – цеглина до цеглини: З пітекантропів, копів і варшав… Я був сьогодні в спальні Катерини І свічку над Потьомкіним тримав! Гарячий віск натхненно плавив пальці, А я все думав, наче Соломон: За що оті Батиєві засранці Мене прим’яли, ніби наш ОМОН? Чому я став не першим в Клеопатри? І чи любив мене маркіз де Сад? Петлюра знову обіграв у карти, І Шолохов сварив – за плагіат… Буває всяк – як у Мазепи й гірше, Та я за всіх, здається, майже встиг… Я – супермен! Я – той, хто пише вірші! І вже тому – живіший всіх живих.

444

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора Сергія Дзюби.

445

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

Балада про діда Слова і музика Сергія Дзюби Треба лисину хоч погріти – Благодать яка з неба йде! Ви вже вкотре про бабине літо, Ну, а дідове літо де? Щось людське, ніби сльози, – в жаби, Павутинкою лащиться час… Це – моє, поділіться, бабо, Небагато ж прошу у Вас! Це смачнюче ковтать повітря, Розгулятися, наче йєті... І – ні вірусу, тільки вітер – Свіжий вітер не з Інтернету. Мандрувати за обрій пішки, Кайфувать від тепла і зваби! Діду треба вже зовсім трішки – Трохи літа і трохи баби…

446

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні автора – народного поета України Сергія Дзюби. 447

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Тещенька моя хороша! Слова Сергія Дзюби Музика Миколи Збарацького Моя теща – як принцеса: Вона має «Мерседеса», Має за кордоном брата, І мені – як рідна мати! Приспів: Тещенька моя хороша Має «зелененькі» гроші, Має дуже щиру душу, – Я її любити мушу! Вміє теща готувати, Гарно зятю догоджати. І скажу не для годиться: Ви – не теща, а жар-птиця! В мене є дружина гожа, І вона на тещу схожа. Але досі – не принцеса: Я ж не маю «Мереседеса»… Є, звичайно, тещі інші, Та мені Ви – наймиліші. Візьмем грошей півмільйона, Та й гайнем до Вашингтона! 448

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні заслуженого артиста України, лауреата міжнародних та всеукраїнських премій і конкурсів Миколи Збарацького.

449

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Побудь на моїх устах Слова Сергія Дзюби Музика Миколи Збарацького До оселі треба Нам впустити небо – Ой, проситься давно, Відчиню вікно. Десь, кохана, чуєш, Папороть квітує, – Як нам її зірвать, Долю відшукать? Приспів: Ти – зоря вечірня й рання, А я – твій надійний птах. Пісне перша і остання, Побудь на моїх устах. Тільки не схолонь, Щоб з твоїх долонь Міг би птах завжди Випити води! Почекай, пізніше, Впустимо ми тишу, – Хай нас благословить Ця блаженна мить! Будуть у оселі – Квіти-акварелі… І знов від таїни Нас розбудять сни. 450

Том 3. Пародi

Пiсенне асортi

Пісня звучить у виконанні заслуженого артиста України Миколи Збарацького. 451

Сергiй Дзюба. «Грiх любити неталановито!»

Том 3. Пародi

У шинку – одна біда! Слова Сергія Дзюби Музика Миколи Збарацького Гей, шановні, годі вам, – Я тверезий, як Адам. У шинку – одна біда, Тут горілка, як вода! Чом сумуєш, скрипалю? Я тебе уже люблю. Друже мій, зіграй для нас, Ніби це – в останній раз. Молодичко хоч куди, Лиш бровою поведи, І пізнаєш у танку, Як ти люба козаку! Ой, як пісню затягну, Що не маю ще жону. Та ви знаєте самі: В мене – тільки три куми… Ось і ти, земляче, знов У шинок до нас прийшов. Почаркуємось за всіх, Хто дійти сюди не зміг! Гей, шановні, годі вам, – Я тверезий, як Адам. У шинку – одна біда, Тут горілка, як вода! 452