327/39(4)
МІСЦЕ УКРАЇНИ У ДИЛЕМІ СХІД-ЗАХІД: ПРОБЛЕМА ВІДПОВІДНОСТІ ВИКЛИКАМ СУЧАСНОСТІ Лахижа М.І., к.і.н., доцент, заступник начальника Управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області
У статті проаналізовано дилему Схід-Захід та вплив на неї глобалізації. Обґрунтування віднесення України до держав із європейськими традиціями та менталітетом населення дозволило автору зробити висновок про можливість і необхідність її європейської інтеграції. Ключові слова: Україна, Схід-Захід, посткомуністична трансформація, євроінтеграція, модернізація влади. Обґрунтування шляхів та методів посткомуністичної трансформації суспільства залишається важливою теоретичною проблемою. Аналіз свідчить, що розпад соціалістичної системи та Радянського Союзу не став передбачуваним явищем і посткомуністична трансформація відбувалася без теоретичного обґрунтування. З точки зору сьогоднішнього дня помітно, що захоплення Заходом та довіра до іноземних консультантів виявилися надмірними, а цивілізаційні чи національні особливості враховувалися мало. З іншого боку, перебільшеним видається нам і захоплення доведенням особливостей власного цивілізаційного розвитку, що особливо помітно у сучасній Росії. Визначення місця України у дилемі Схід-Захід має як теоретичне, так і практичне значення і повинно, на наш погляд, враховуватися у процесі трансформації суспільства та модернізації влади. Нами проаналізовано історіографію проблеми та сучасні підходи до неї вітчизняних і зарубіжних вчених. Варто розрізняти відмінність між поняттям “Європи” як континенту і наднаціональної спільноти. Термін “Європа” з’явився у стародавній Греції, поступово поширюючись на північну частину континенту. В епоху Карла Великого ідея Європи мала об’єднуюче значення. Важливим було його смислове протиставлення ідейним ворогам – ісламу під час арабського наступу та хрестових походів, Османській імперії, “нецивілізованому” світу в епоху колоніалізму тощо. Сучасна ідея Європи як наднаціональної спільноти з’явилася в епоху пізнього середньовіччя і означала, насамперед, приналежність до християнства (зокрема, його західної гілки). Боротьбу проти турецького нашестя Папа Пій II (1458-1464 рр.) охарактеризував як “захист християнського світу”, ввівши поняття “Respublica christiana” (“Республіка християн”) як синонім Європи. Паралельно використовувався термін “Захід” як альтернатива Сходу. Важливо також констатувати наявність певного протиставлення Європа (Захід) – Росія (Схід), яке спостерігалося протягом століть і залишилося в наші дні. Як наголошував у 2001 році академік Іван Курас на семінарі “Сучасна політична ситуація в Україні: між Сходом і Заходом”: “Наш Схід – це передусім Росія” [1, C.4]. У період нового часу факторами модернізації Європи стали терпимість до різних релігій і вірувань. Поступово до християнських цінностей додавалося розуміння таких пріоритетів, як особлива форма державного управління, яка була м’якшою, ніж тогочасні східні деспотії. Довершеної форми така політична концепція Європи набула в епоху Просвітництва. Тоді ж з’явився поділ Європи на Східну та Західну частини. Поступово загальноєвропейськими цінностями ставали народний суверенітет, політичний плюралізм, поділ влади, толерантність, гарантія прав та свобод людини і громадянина, парламентаризм тощо. Професор Варшавського університету Оля Гнатюк наголошує, що обґрунтовуючи віднесення України до Європи, треба звертати увагу як на політичний, так і на геополітичний аспекти вибору. Ототожнення Європи з демократією посилюється прагненням належати до Європи не лише через демократизацію, а й шляхом входження до європейських структур, а проблема розрізненої національної пам’яті, суперечливого образу минулого характерна для всіх суспільств нашої частини Європи, а надто тих, котрі мають за плечима важкий досвід комунізму [2, C. 11].