МИКОЛАЇВ - 2012 1
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Миколаївська загальноосвітня школа I-III ст. №27
Обпалені війною Укладачі: ЗДНВР Нікітчук Н.В.; вчитель математики Надежко А.В.; учениці 9-А кл. Чернявська В., Шаповалова О.
2012 рік 2
Реєстр кораблів, човнів, побудованих на миколаївських заводах, які брали участь у Великій Вітчизняній війні. № 1.
2.
Тип судна Крейсер - клас військових надводних кораблів, що здатні виконувати задачі незалежно від основного флоту, серед яких може бути боротьба з легкими силами флоту і торговими судами ворога, оборона з’єднань військових кораблів і конвоїв судів, вогнева підтримка приморських флангів сухопутних війск і забезпечення висадки морських десантів, встановлення мін та
Назва корабля, «Молотов»
"Адмірал Нахімов" "Червона Україна".
Рік і місце побудови
Історія корабля в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Миколаївський Входив до складу легких завод № 198*. сил ескадри ЧФ. В той час Спущений на воду був єдиним кораблем 4 грудня 1939року. радянського ВМФ, що мав 14 червня 1941 року зразок вітчизняної – вступив до складу радіолокаційної станції "Редут-К". Чорноморського Флоту
Миколаївский державний завод ім. А. Марті. 21 березня 1927 року - вхід до складу флоту
3
Входив до складу бригади крейсерів ескадри в Севастополі. Вже 23-25 червня брав участь у встановленні оборонних минных заграждений. В серпні 1941 року
Примітки На другий день після вступу до ЧФ, 15 червня 1941року, прийняв участь в великих навчаннях, у ході яких його РЛС вдало використовувалас ь для виявлення літаків. Єдиний радянський крейсер, що погиб в роки Великої Вітчизняної війни. У Севастополі на Графскій пристані
ін.
3.
"Адмірал Лазарєв" "Червоний Кавказ"
здійснював вогняну підтримку радянським військам при обороні Одеси. У жовтні 1941 року здійснював евакуацію батальйонів морської піхоти з Одеси. У листопаді 1941 року бере участь в обороні Севастополя. 13.листопада 1941 року потонув внаслідок повітряних нальотів авіації противника. Миколаїв Під командуванням Спущений на воду 8 офицерів А.М.Гущіна та червня 1916 року, В.Н.Єрошенко вдало однак добудований громив німецьколише в 1931 році. фашистські війска під Одесою і Севастополем, у Феодосії і під Новоросійськом. Вперше головний колібр корабля заговорив 11 вересня 1941 року, коли крейсер направив вогонь на позиції ворожих війск, що 4
встановлена меморіальна дошка, де на червоному граніті висечений силует крейсера і надпис: "Здесь, ведя бой с противником, 12 ноября 1941 года погиб крейсер "Червона Україна".
4.
5.
6.
"Фрунзе"
Лідер – радянська "Москва" класифікація кораблів підкласу есмінцев, але більшого водооснащення, з більшою швидкістю, посиленим артилерійним озброєнням, "Харьков" призначений для вивода в атаку есмінцев.
Закладений на суднобудівному заводі ім. Марті в Миколаєві 29.08.1939 Спущений на воду 30.12.1940 р.
Закладений 29.10.1932 р. на заводе № 198 в Миколаєві. Спущений на воду 30.10.1934 р. Вступив в дію 10.08.1938 р. Закладений 29.10.1932 р. на заводі № 198 в Миколаєві. 5
знаходились в селі Ільїнка під Одесою. У зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни роботи по вдосконаленню корабля були припинені. У серпні 1941 року, коли фронт наблизився до Миколаєва, на "Фрунзе" погрузили родини робітників, важливе устаткування і відвели до Севастополя, а потім в Поті, де 09.08.1941 р. він був поставлений на зберігання. Перший бій лідера "Москва" в Великій Вітчизняній війні став для нього і останнім.
Подвигом судна можно вважати те, що воно стало донором для відновлення корми, постраждалого крейсера «Молотов».
Спущений на воду 09.09.1934 р. Вступив в дію 10.11.1938 р. 7.
8.
Ескадрений "Бдительный" міноносець (скор. есмінець) — клас багатоцільових військових швидкоплинних маневрених кораблів, призначених для боротьби з підводними лодками, літаючими апаратами (в тому числі ракетами) і кораблями "Быстрый" противника, а також для охорони и оборони з’єднань кораблів чи конвоїв суден на переході морем. Эскадрені міноносьці можуть використовуватись для розвідувальної та дозорної служби,
Закладений 23.08.1936 р. на заводі ім. 61 Комунарів. Спущений на воду 29.06.1937 р., вступив в дію 22.10.1939 р.
У військових діях "Бдительный" почав брати участь у жовтні 1941 року. 30 жовтня він евакуював особистий склад 119-го морського авіаполку з Донузлава в Севастополь. Потім "Бдительный" бере участь у переведені військових частин з Тендри і обороні Севастополя.
Початок війни міноносець зустрів, знаходячись на капитальному ремонті. 24 вересня у Севастопольській бухті він сів на міль.
Закладений 17.04.1936 р. на заводі им. 61 Комунара. Спущений на воду 05.11.1936 р. Вступив в дію 07.03.1939 р.
З перших днів війни включений в систему ПВО головної бази флоту.
1 липня 1941року направлений на ремонт до Миколаєва, на шляху підірвався на міні, поставленій німецьким літаком. Корабль підкинуло вверх и вправо. В
6
артилерийної підтримки при высадці десанту і для встановлення мінних огороджень. 9.
"Корфу" "Петровский" “Железняков” "Незаможник".
6 липня 1916 р. закладений на судоверфі заводу "Наваль" треста "Наваль-Руссуд" в Миколаєві Спущений на воду 23 жовтня 1917 р.
10.
"Бодрый"
Закладений 31.12.1935 р. на заводе ім.61 Комунарів. Спущений на воду 01.08.1936 р. Вступив в дію 06.11.1938 р. 7
результатеі 24 людини з екіпажу відразу загинули, а 81 поранені, тобто миттєво була втрачена половина екіпажу. Бере участь в обороні 8 липня 1945 р. Одеси, Севастополя і нагороджений Кавказу, висаджував десант орденом в Феодосію (29 грудня Червоного 1941р.), Євпаторію (лютий Знамені 1942 р.) і прикривав висадку десанту в Південну Озерейку (4 лютого 1943 р.), здійснював військові перевезення в Севастополь і порти Кавказу, ніс конвоїрну службу. Протягом 1941-го активно Перший у проекті бере участь в обороні 7. У липні одним Одеси, супровождував з перших був транспорт, відбивав атаки оснащений ворожої авіації, розмачнічуючими неодноразово вів обстріл обмотками сухопутних позицій ЛФТИ. противника. Артилерійні постріли проводилися за
11.
"Бойкий"
Закладений 17.04.1936 р. на заводе ім. 61 Комунара. Спущений на воду 29.10.1936 р. Вступив в дію 09.03.1939 р.
12.
"Дзержинський "
Товариство Миколаєвських заводів та верфей завод "Россуд" треста "НавальРуссуд") Спущений на воду 27 серпня1916 р. Вступив в дію 12 8
допомогою берегових коректувальних постів і виявилися досить эфективними. Оборона Одеси. Протягом серпня – вересня 1941 року отконвоював 13 транспортів, перевіз 1100 солдат і офицерів, 50 ящиків зі зброєю и 320 т боєприпасів, здійснив 21 стрільбу по ворожим об’єктам на суходолі (5-6 вересня подавив дві батареї в районі поселення Нова Дофиновка) і відбив 32 атаки фашистських бомбардувальників. Брав участь в обороні Одеси і Севастополя (в 1941-1942 рр.), здійснював військові перевезення в Севастополь, конвоював транспорт з вантажем і військами.
Третій у проекті 7.
14 травня1 942 р. в 12 ч. 27 хв. на підходах до Севастополя у тумані відклонився від фарватеру, підірвався на міні і потонув.
листопада 1917 р. 1 січня 1927 р. поставлений на ремонт. 13.
"Бесшумный" ."Свободный"
Закладений на заводі ім.61 комунара (№200) 23.08.1936 р. Перезакладений в 1938р. Спущений на воду 25.02.1939 р..
14.
"Совершенный" Закладений на заводі ім.61 "Бесстрашный". Комунара (№200) 9
У січні- лютому займався конвоїрною службою, здійснював вогняну підтримку наших військ під Севастополем. В ніч на 16 березня обстрілював ворожі позиції на узбережжі Феодосійської затоки, виконує транспортні рейси між головною базою флота і портами Кавказу. 27-28.05 перевозив з Батумі в Севастополь особистий склад 9-й бригади морської піхоти. Корабль вдало відбивав атаки ворожої авіації, знищив один торпедоносець "Хейнкель111".
Закладений по проекту 7, перезакладенний за проектом 7У.
Закладений по проекту 7, перезакладенний
"Полезный" -
15.
"Смышленый"
16.
17.
Підводні човни серії «Декабрист» — серія радянських великих торпедних дизельэлектричних
17.09.1936 р. Перезакладений в 1938р. Спущений на воду 25.02.1939 р. Закладений на заводі ім.61 Комунара (№200) 15.10.1936 р. Перезакладений в 27.06.1938 р. Спущений на воду 26.08.1939 р.
"Шаумян".
Закладений на судоверфі заводу "Руссуд" треста "Наваль-Россуд" 5 червня 1916 р. Спущений на воду 23 жовтня 1917р..
«Д-4»
Закладена 14.04.1927 р.. на заводі № 198 ім. А.Марті (Чорноморський 10
за проектом 7У.
У серпні-жовтні бере участь в обороні Одеси, супроводжує транспорт, веде вогонь з ворожими військами. Під час евакуації одеського гарнізону 16 жовтня одним із останніх військових кораблів залишає порт. Брав участь в обороні Одеси і Севастополя (в 1941-1942рр.), висаджував десант в Феодосію (29 грудня 1941р.), здійснював військові перевезення в Севастополь, ніс конвоїрну службу.
Закладений по проекту 7, перезакладенний за проектом 7У.
Дії на комунікаціях противника у берегів Румунії, Болгарії, Криму. Оборона Севастополя, виконувала транспортні
16 бойових походів, здійснила 6 атак з випуском 19 торпед,
підводних човнів, побудованих у 1927— 1931рр.
18.
«Д-5»
суднобудівний) Спущена на воду 16.04.1929 р. Вступила в дію 30.12.1930 р.
задачі по забезпеченню міста. За 5 рейсів доставила до міста - 318,6 т вантажу, з них 123 т боєприпасів, 38 т бензину, 157,6 т продовольства, эвакуювала на Кавказ 78 чоловік.
потопивши 20.03.1943 р. болгарський пароплав "Родина", 10.08.1943 р. транспорт "Boy Peddersen", 20.08.1943 р. болгарський пароплав "Варна" і 23.11.1943 р. транспорт "Santa Fe".
Закладена 14.04.1927 р.. на заводі № 198 ім. А.Марті (Чорноморський суднобудівний) Спущена на воду під ім’ям "Спартаковець" 28.09.1929 р., вступила в дію 05.04.1931 р.
Дії на комунікаціях противника у берегів Румунії, Болгарії, Криму. Артилерійський обстріл позицій ворога в районі Алушти 19.11.1941 р., навигаційне забезпечення Керченсько-Феодосійської 25.12.1941 . - 02.01.1942рр. десантної операції. Оборона Севастополя у червні 1942 р. - за три рейси доставила до міста 120,2 т
16 бойових походів, 1 атака з випуском 1 торпеди, потопивши 08.12.1942 р. артилерійським вогнем турецьку парусно-моторну шхуну "Kociboglu"
11
19.
20.
«Д-6»
Підводні човни типу «Ленінець» — тип радянських дизельэлектричних підводних човнів мінних огород.
Закладена 14.04.1927 р. на заводі № 198 ім. А.Марті (Чорноморський суднобудівний) Спущена на воду під найменуванням "Якобінець" 12.05.1930р., вступила в дію 15.06.1931 р.
"Л-4"
боєприпасів, 71 т бензину, евакуювала на Кавказ 177 чоловік. 18 серпня 1941р. була обстріляна німецькою авіацією, отримала ушкодження, була вимушена встати на ремонт і, як наслідок, поставлена на консервацію. У ході оборони Севастополя багаторазово ушкоджена артобстрілами і авіаційними налетами.
22 червня 1941р. зустріла під командуванням капітана-лейтенанта (потім капітана 3, 2 рангу) Полякова Євгенія Петровича в складі 1 дівізіона 1 бригади ПЛ ЧФ, знаходячись в капітальному ремонті в Севастополі. Поспішно закінчив ремонт і 12
26 липня 1942р. через неможливість евакуації з розібраними корпусом і механізмами за наказом командування підірвана і знищена напередодні залишення міста радянськими військами. Тип "Ленінець"
21.
"Л-5"
Закладена 15 марта 1930 р. на заводі № 198 ім. А.Марті Спущена на воду під найменуванням "Чартіст" 05 июня 1932 р.
22.
"Л-6"
23.
"Л-24"
Закладена 15 квітня 1930 р. на заводі № 198 ім. А.Марті Спущена на воду під найменуванням "Карбонарій" 03 ноября 1932 р. Закладена 20.01.1938р. на заводі № 198 ім. А.Марті Спущена на воду 17.12.1940 Закладена 25.03.1935р. на заводі ім..61
24.
Підводні човни типу М — «Малютка» — тип радянських
"М-55"
13
пройшовши курс бойової підготовки в серпні 1941р. приступила до виконання мінних постановок. Встан мін, навігаційне забезпечення кораблів ЧФ. Здійснила 6 транспортних рейсів в обложений Севастополь, доставивши туди 298 т боєприпасів, 75,7 т продовольства і евакуювала на Кавказ 37 человек.
Тип "Ленінець"
Тип "Ленінець"
Тип "Ленінець"
Входила до складу Окремого Учбового дивізіону підводних човнів
"Малютки" входили до складу морських
25.
підводних човнів часів Другої Світової війни, найменші підводні човни в Радянському союзі в цей період. Субмарини типу «М» активно брали участь в Великій Вітчизняній війні. Призначені для ближнього захисту берегів і морських баз, вони були здатні вести вдалі бойові дії навіть біля узбережжя cупротивника, в ворожих гаванях.
Комунара (№200) (заводський номер 1046 ) спущена на воду 20.11.1935р.. Вступила в дію 17.10.1936р.
Підводні човни типу "Щ-215" «Щука» — серія середніх підводних лодок, побудованих в СРСР в 1930-x — 1940-x рр. Відміними рисами човнів були порівняна дешевизна в побудові, підвищена
Закладена 27.03.1935р. на заводі ім..61 Комунара (№200) спущена на воду 11.01.1937р.
14
Севастополі. Місце постійного базування – Новоросійськ.
сил Чорноморського, Тихоокеанського, Балтійського і Північного флотів Радянського Союзу, брали активну участь у бойових діях другої світової війни.
До початку війни найвидатніша «щука» Чорноморського флоту
26.
маневреність і живучість. Криголам
"Анастас Микоян"
Побудовано в Миколаєві в 1941 році
У 1941 - 1942 рр. криголам здійснив легендарний "вогняний рейс" кругосвітній перехід по зайнятих фашистами водах з метою прокладання шляху радянським кораблям в арктичних водах.
*Миколаївський завод № 198 – Чорноморський суднобудівний завод **Миколаївский державний завод ім. А. Марті – Чорноморський суднобудівний завод ***Завод "Наваль" треста "Наваль-Руссуд" – товариство Миколаївських заводів і верфей
15
Інтервью з доктором історичних наук, професором кафедри археології, давньої та середньовічної історії МНУ ім.В.О.Сухомлинського Рижевою Надією Олександрівною Кореспондент (учень, далі К.): Надія Олександрівна, що являється об’эктом Вашого дослідження? Надія Олександрівна (далі Н.О.):Я займаюсь дослідженням суднобудівної промисловості в Україні та процесом розвитку цієї галузі. К.: Скажіть, будь-ласка, чи виникали проблеми із дослідженням вашої теми? Н.О.: Проблеми були із роботою над архівними матеріалами. Справа в тому, що напередодні війни всі матеріали із суднобудівних заводів Миколаєва, Херсона, Севастополя були вивезені до Ленінграду (сучасний Санкт-Петербург), а це, як ви розумієте, інша держава. І тепер, спираючись на ці документи, нашу історію пишемо не ми, а російські науковці. К.: Наші сучасники вважають, що в роки Великої Вітчизняної війни кораблі в Миколаєві не будувалися. Це правдива інформація? Н.О.: Так це вірно! Від закладення корабля і до його спуску на воду, звичайно, не було! Але ремонтні роботи проводилися. К.: Як на Вашу думку, кораблі побудовані у нас, в Миколаєві, вплинули на хід війни?
16
Н.О.: Військові діях на Чорному та Балтійському морі, в прибережних зонах інших держав. В той час Севастополь був закритий і більше ніж 90% кораблів, які брали участь у бойових діях були миколаївського виробництва. Ну і, звичайно, їх значення не піддається сумніву і не обговорюється. К.: Чи вважаєте Ви питання довоєнного кораблебудування актуальним для сучасної молоді? Н.О.: Звичайно, так! Історія повторюється. На початку XX ст. кораблебудування на півдні України перебувало в занепаді. Потім стався парадокс. Приватні підприємства, якими тоді були кораблебудівні заводи, почали отримувати величезні державні замовлення на будівництво військових кораблів. І, відповідно, монополізували цю галузь. На сучасному етапі, на жаль, теж криза, але вона врешті-решт закінчиться. К.: Останнє запитання! Як ви вважаєте, чи є попит на спеціалістів кораблебудування сьогодні? Н.О.:Так! Попит є, але більший він буде у майбутньому! Прийде час, коли всі зрозуміють, що ми, вибачаюсь за таке слово, «приречені» бути морською державою. Наше геополітичне положення просто не дозволяє іншого. Чи це будуть пасажирські лайнери, чи військові кораблі – це вже друге питання, його вирішувати чиновникам. А нам, головне, вірити в майбутнє кораблебудування і наше разом з ним! К.: Дякую, Надія Олександрівна. Успіхів та творчих Вам злетів!
17
Життя Миколаївських кораблебудівних заводів під час окупації. Під час окупації Миколаївська область була поділена на дві частини по річці Південний Буг. Західні райони входили до складу так званої «Трансністрії» («Задністров’я») з центром у Тирасполі, а потім в Одесі, і контролювалися румунськими військами. Решта районів Миколаївської області увійшла до генерального округу Миколаїі, який ділився на 14 округів і керувався німецькими військами. Генеральний округ Миколаїв, у свою чергу, входив до рейхскомісаріату «Україна». Імперський комісаріат «Україна» був створений за наказом Гітлера 20 серпня 1941 року. Його очолив гауляйтер Східної Пруссії Кох. Фашистські загарбники надавали величезного значення Миколаївському генеральному округу: його високо розвинутій суднобудівній промисловості, важливому морському порту на півдні України та багатим сільськогосподарським районам. Саме тому, ще в серпні 1941 року, короткочасну зупинку в Миколаєві зробив Гітлер. Через день фюрер разом з Муссоліні приймав парад німецьких військ у Первомайську. Окупанти покладали великі надії на швидке відновлення суднобудівної промисловості у Миколаєві, як могутнього засобу у пануванні на Чорному морі і проведенні військових операцій по оволодінню Кавказом. У зв’язку з цим керування і експлуатація суднобудівних заводів і портів Чорноморського басейну були передані безпосередньо управлінню військової економіки і спорядження при головному штабі збройних сил Німеччини, з підпорядкуванням головнокомандуючому військово-морськими силами гросс-адміралу Редеру. У жовтні він особисто оглядав суднобудівні заводи Миколаєва, здійснюючи свою інспекторську поїздку по містам Чорноморського узбережжя. У липні 1942 року і в червні 1943 року в Миколаєві з інспекторською перевіркою перебували рейхсміністр Розенберг і рейхскомісар Кох. Вони зустрічалися з начальником штабу «Південної верфі» контр-адміралом Клаусеном з питання відновлення діяльності суднобудівних заводів. Їх візит висвітлювався в газеті «Deutsche Bug-Zeitung»: «Большая часть Украины своим естественным уклоном уходит на юг, это более чем где-либо чувствуется в генеральном округе 18
«Николаев». Здесь расположена область впадения Днепра и Южного Буга в Черное мора – важнейший водный путь. Который открывает дорогу к мировым морям. Если имперский министр Розенберг и комиссар Кох закончили свою поездку по Украине посещением Николаева, то в этом проявляется интерес к развитию украинской прибрежной области» Після захоплення німцями Миколаєва всі промислові підприємства були реквізовані. Чорноморський суднобудівний завод був перейменований в «Південну верф», суднобудівний завод імені 61-го комунара – в «Північну верф», судноремонтний завод – в «Малу верф». На базі «Південної верфі» гітлерівці створили штаб, який керував будівництвом військових кораблів і піпводних човнів на чолі з адміралом Циба і контр-адміралом Клаусеном. Керівником всіма кораблебудівними заводами Миколаєва і Одеси був призначений генерал фон Бодеккер. Технічним експертом при ньому був затверджений капітан Хассельман. На їх вимоги в Миколаєві в районі селища Темвод поряд із «Північною верф’ю» був створений концтабір для радянських військовополонених «Шталаг-364», в якому містилося близько 30-ти тисяч в’язнів. В’язні табору повинні були стати основною робочою силою у здійсненні наміченої окупантами програми будівництва і ремонту військових кораблів та підводних човнів. Цим цілям так і не судилося здійснитись, адже на противагу окупаційному режиму в Миколаєві розгорнувся підпільнопартизанський рух очолюваний Героєм Радянського Союзу (посмертно) В.О.Лягіним. Організовані, чітко сплановані, керовані і законспіровані дії таких людей як О.П.Кобера, В.К.Хоменко, П.Я.Защука, В.І.Андреєва вплинули на подальший перебіг військових дій та визволення Миколаївщини від фашистської окупації.
19
Cправа «Контроль – К°» 15 жовтня 1933 року на ім’я Сталіна за підписом заступника голови ОДПУ Я.Агранова була направлена доповідна записка по справі ліквідованої ДПУ УСРР німецької диверсійно-розвідувальної організації. В ній йшлось про те, що органами ДПУ УСРР розкрита і частково ліквідована в Миколаєві диверсійно-розвідувальна організація німецької націонал-соціалістичної партії, яка діяла під прикриттям фірми «Контроль - К°». Осередки та резидентури цієї організації були розкриті в оборонних цехах заводів ім.Марті, «ім.61», в Миколаївському порту. До організації були залучені: Карл Густав, колишній офіцер німецької армії, інженер-конструктор, німецький підданий, консультант заводу ім.Марті – Фогель, інженер-механік Насонов, інженер Гуммерт, технік Шредер та ін. В ході слідства було з’ясовано, що німецький розвідці були передані детальні дані по оборонній промисловості і Червоній Армії, у тому числі: інформацію про підводні човни, торпедоносці та інші воєнні кораблі, що будувалися на заводах ім.Марті та ім.61 комунара. По справі було заарештовано 28 чоловік. У доповідній записці указувалось, що широка розвідувальна робота супроводжувалась підготовкою диверсій на ряді підприємств і частковим здійсненням диверсійних актів на заводі ім.Марті. Одночасно встановлено, що ряд завербованих німців-колоністів використовувався для створення контреволюційних низових повстанських осередків. Так, наприклад, 22 жовтня о 21.00 в Миколаєві в корпусному цеху критого елінгу заводу ім.Марті, де знаходилися 11-12 підводних човнів відбулась пожежа. В ході подальшого розслідування було з’ясовано, що підпал здійснили члени організації «Контроль – К°». В доповідній записці заступника голови ОДПУ Г.Ягоди Сталіну 7 листопада 1933 р. вказувалося на виявлення групи безпосередніх виконавців диверсій на заводі ім.Марті – начальнику виробничого відділу інженера Гуммерта Ю.А., інженера Горовена, майстрів Плохого та Івановського, які виконували завдання інженерів Карла та Кришайта. Вдалося з’ясувати, що німецька націонал-соціалістична партія розгорнула розвідувальну діяльність на все Чорноморське узбережжя, організувала мережу осередків. Її агентурою виявлялися працюючі на заводах німецькі спеціалісти, старослужбовці різних німецьких фірм, лютеранське духовенство і вихідці з німецьких колоній, що втекли від розкуркулення і влаштувалися в якості робітників на різноманітних промислових підприємствах, фабриках і новобудовах. 20
Масштаби розвідувальної роботи та характер отриманої інформації дійсно вражають: були передані дані по 4-м сторожовим кораблям (швидкість, озброєння, калібр озброєння, далекобійність, особливості конструкції, устрій машин, тоннаж), зокрема, то по сторожовикам проектів №186 і 187; по шести торпедоносцям, що були намічені для будівництва; стосовно крейсера «Червона Україна», який знаходився на добудові.
21
СЦЕНАРІЙ ДО ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРОЕКТУ «БУЗЬКА ХВИЛЯ». (переможці конкурсу на кращий сценарій- учні 8-А класу, класний керівник Надежко А.В.) Дійство супроводжується презентацією (слайдшоу) на екрані Учасники:_______________________________________________ На фоні мелодійна музика. На сцені завмерлі постаті робітників суднобудівного заводу: 3 хлопця, 4 дівчини. Учасники одягнені в робочий одяг (комбінезони, піджаки, у дівчат на голові гарні хустки), в руках інструменти. Одна з дівчат виходить вперед декламує: - Повільно в гавань входять кораблі Отак пливли важкі чумацькі мажі. Лежить Лиман у сивій ковилі – То сіль морська роз’ятрила пейзажі. Тугим вузлом зав’язана планета. Солоні краплі поту – не роси – Обмили борту вперті силуети. Уранці знов прокинеться двигун, І затремтять до дна лиманні води, І знехотя в тривожну прохолоду Покотяться колеса чуйних лун. О ця хода важких чумацьких маж! Повільно, вперто, впевнено і круто Знов судна понесуть важкий вантаж Вкарбованим у товщу літ маршрутом. Урочиста музика 22
- На сцені мініатюра – хлопці і дівчата працюють на заводі, активно, із захватом пливе робота. Повітряна тривога. Тривожна мелодія - Серед дівчат паніка. Хлопці знімають робочий одяг, залишаються в формі моряків (тєльняшка), одягають безкозирки. Дівчата змінюють гарні хустки на чорні. Марш Слов’янки - Дівчата проводжають хлопців на флот, махають хустками, поки хлопці шикуються. Одному з хлопців дівчина дарує свою гарну хустку, він у захопленні цілує хустку, починає «Яблочко». Фрагмент танцю «Яблочко» «Священная война» - Хлопці йдуть маршем зі сцени. - Дівчата далі працюють на заводі, всплакуючи, витираючи сльози. Зі сцени їх виводить комісар. Тиха, красива мелодія, за кулісами голос - На місці пам’ятних боїв Торкнеться хвиля двох буїв – Тривожно ринди вдарять бурю. Тут, де працює «Океан», Ішли десантники в туман: Серця – на рівні амбразури. Уяву ледве-ледь напруж – Війне свинцем воєнних стуж, І виринуть вони з туману, 23
Бузвусі хлопці молоді, Красиві і легкі у ході – Ой рано помирати, рано… З однієї сторони на сцену виходить хлопець-моряк Але горить, немов алмаз, Вітчизни-матері наказ, Із ночі кличе Миколаїв. …Туман пішов під небеса, А щем у серці не вгаса, Пронизливий, як степ безкраїй. З протилежної моряку сторони виходить дівчина з маленьким хлопчиком. Вже день сія, мов сталь меча, І в безкозирочці хлопча Сміється й плаче біля мами. Вона його в садок веде, І в ручку яблучко кладе, Бо любить, звісно, до нестями.
Усі учасники виходять на сцену. Фінальна пісня
24
ЗМІСТ 1. Реєстр кораблів, човнів, побудованих на миколаївських заводах, що брали участь в ВВВ…......3 2. Інтерв’ю з професором МНУ імені В.О.Сухомлинського…………………………………………..16 3. Матеріал доповіді у шкільному музеї: - Життя Миколаївських кораблебудівельних заводів в роки окупації………………………………….18 4. Матеріал доповіді у шкільному музеї: - Справа “Контроль - К”…………………………………………………………………………………….....20 5. Сценарій до презентації проекту “Бузька хвиля” (переможці конкурсу на кращий сценарій – учні 8-а класу, класний керівник Надежко А.В.)…………………………………………………………...22
25