Урок історії України 8 клас Аркуша К.В. – вчитель історії Миколаївської гімназії №4 Тема: Українсько-московський договір 1654 р. Воєнні дії в 1654 – 1655 рр. Мета: з’ясувати причини та розкрити суть домовленостей, досягнутих між Росією та Україною у січні та березні 1654 р.; прослідкувати хід подій протягом 1654 – 1655 рр.; познайомитися з оцінками тогочасних подій українських та російських істориків; розвивати вміння учнів правдиво і кваліфіковано аналізувати складні історичні факти та події; обґрунтовувати власну точку зору, спираючись на історичний матеріал виховати критичне ставлення до подій минулого та політичних діячів того часу; патріотизм та толерантне ставлення до народів, з історією яких у минулому була пов’язана і історія України. Тип уроку: комбінований. Основні терміни та поняття: Переяславська рада, Березневі статті, військовополітичний союз. Основні дати: 8 січня 1654 р. – Переяславська рада. 21 березня 1654 р. – підписання Березневих статей. Структура уроку I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань учнів III. Вивчення нового матеріалу 1. Пошук союзників 2. Відносини між Українською державою і Московією. 3. Переяславська рада. 4. Березневі статті. 5. Наукові оцінки українсько-московського договору 1654 р. ІV. Закріплення нових знань учнів V. Підсумок уроку VІ. Домашнє завдання ХІД УРОКУ I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ Інсценування. (Під уривок фільму «Золоте стремено: Зоряний час козацтва» (де зображені козацькі хрести в українських степах). 1-й учень. Бачу зле, бо віддав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві…Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранням до того привів, що присягли всі…
2-й учень. (Звертаючись до класу). Гей, товариші, а чи чули ви, що їдуть до нас московські урядники? 3-й учень. А хіба ми їх кликали? 4-й учень. Хочуть вибити присягу на вірність московському цареві. 5-й учень. Добра ж та царська милість, якщо будуть заганяти до неї палицями та рушницями. 6-й учень. Не потрібен нам царський мед. З полином народилися, з полином і помремо. Вчитель. Не випадково ми розпочали наш урок з інсценування та відео фрагменту з козацькими хрестами, адже сьогодні ми будемо вивчати подію, яка більш ніж на 300 років визначила розвиток України – нашої Батьківщини. Це українсько-московський договір 1654 р. При цьому виникає питання: а чи не були марними всі ті козацькі жертви під час Національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Тому на початку уроку я хочу поставити перед вами проблемне запитання, відповісти на яке ми спробуймо після вивчення даної теми. Проблемне питання. Укладання договору між козацькою Україною та Московщиною: історична необхідність чи фатальна помилка Б.Хмельницького? Очікувані результати. Як ви гадаєте, які проблеми ми повинні розглянути, щоб знайти відповідь на це запитання? Вчитель озвучує мету та план уроку. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перш ніж перейти до вирішення накреслених проблем, ми повинні охарактеризувати внутрішнє і зовнішнє становище козацької України на початок 1654 р. «Асоціативний кущ». Які у вас виникають асоціації, коли йде мова про внутрішнє становище Гетьманщини на кінець 1653 р.? (Учні називають по черзі слова-асоціації). Узагальнення. (Один з учнів робить узагальнення зі сказаного). Через тривалу війну становище Української держави невпинно погіршувалося. Особливо тяжким воно стало восени 1653 р. Війна, що тривала вже шостий рік, виснажила Україну. Внаслідок польських каральних походів, ординських грабунків, постійних мобілізацій населення, епідемій чуми та холери було спустошено понад 100 міст і містечок на Правобережжі, знелюдніли території Брацлавщини й Київщини. Занепало сільське господарство. Зубожіле козацтво вже не могло виконувати військову повинність. Дедалі складніше проходили мобілізації Так, наприклад, під час мобілізації в серпні-вересні 1653 р. Хмельницький спромігся зібрати лише 30-40 тис. Війська. Зростали втома і невдоволення народу. Рятуючись від загарбників, українці тікали до Московії та на Слобожанщину. Почали спалахувати заворушення селян і рядових козаків проти політики гетьманського уряду. Які асоціації виникають, коли мова йде про зовнішньополітичне становище України?
Узагальнення. Погіршувалося й міжнародне становище Української держави. Річ Посполита, Молдова, Валахія й Трансільванія об’єдналася в антиукраїнський союз. Кримський хан надто часто у вирішальні моменти зраджував українців, отож союз із ним видавався непевним. Що ж до Польщі, то вона, не змирившись із існуванням Української держави, готувалася до нового наступу. III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 1. Пошук союзників. Вчитель. Опинившись у дуже скрутному становищі, Б.Хмельницький зрозумів, що довести війну з Річчю Посполитою до переможного кінця самостійно козацьке військо не спроможне, тому необхідно шукати союзника ззовні. Робота з картою. (По рядах) І ряд – позначте країни, які негативно поставилися до подій Національно-визвольної війни.( Австрія, Іспанія, Франція, південні князівства Німеччини) ІІ ряд – країни, які спостерігали за подіями Національно-визвольної війни із співчуттям до українського народу. (Англія, Голландія, Швеція і князівства Північної Німеччини, Венеція). ІІІ ряд – країни, які зайняли очікувану позицію. (Московська держава, Трансільванія, Валахія, Молдова.) Отже, подивившись на карту, скажіть, які країни розглядалися Б.Хмельницьким як потенційні союзники. Отже, Б.Хмельницький звернув свій погляд на дві країни, які могли стати потенційними покровителями українського народу: Османська імперія та Московщина. Заповнення схеми. Спробуйте визначте всі «плюси» і «мінуси» союзу з кожною з цих держав. УКРАЇНА Османська імперія + військовий потенціал; + віддаленість розташування; ─ релігійне протистояння; ─ постійні зради.
Московська держава + православне віросповідання; + етнічна близькість; + військова могутність
Таким чином, орієнтація Б.Хмельницького на Московщину не була випадковою. 2. Відносини між Українською державою та Московією. Ще у червні 1648 року Б. Хмельницький звернувся до московського царя з листом розпочати спільні дії Москви та України проти Польщі. З весни 1649 р. розпочинається постійний обмін посольствами. Про активність дипломатичних відносин свідчить той факт, що за період з 1649 р. до початку 1654р. на Україні побувало 13 посольств із Москви і водночас Б.Хмельницький направив до Москви 10 повноважних посольств.
Але Москва реагувала надзвичайно обережно. Московський уряд або відмовляв, або відповідав загальними заявами. Робота з документами. Група «Історики». Завдання. 1. Чому, незважаючи на неодноразові звернення України, Московщина не погоджувалася на запропонований союз у боротьбі проти Речі Посполитої? 2. Чому лише після 1652 року такий союз проти Польщі набув реальних рис? 1-й історик. Російський історик В. Ключевський так характеризував політику Москви щодо України: «Вона протягом 6 років приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася дорешти, її прийняли під свою високу руку». 2-й історик. Український історик М.Грушевський пояснював справу так: «Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політичну унію з Москвою в початках своєї боротьби з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіреної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здатною бути опозицією Москви, обстояти себе в цій позиції і не дати себе зіпхнути на позиції провінції. Московські політики може ненароком, а може й умисно дали поборюкатись українській козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного знищення…аби ввійти з свіжими силами між обезкровлених противників і взяти козаччину вже не в роді рівно рядного союзника, а підручного, котрого можна було б звести до ролі прислужника, підданого «холопа». Відповіді учнів. Проблемне запитання. Чому союз з Україною був потрібний Московській державі? (Він відкривав шлях до Чорного моря і на захід, забезпечував їй панування на сході, ліквідовував небезпеку союзу України з Туреччиною.) Розповідь учителя. 1 жовтня 1653 р. Земський Собор у Москві ухвалив прийняти Україну «під високу руку царя» Олексія Михайловича. 1 листопада московське посольство на чолі з боярином В. Бутурліним було на кордоні України. Б. Хмельницький був зайнятий війною з Польщею та похороном Тимоша і прибув до Переяслава 6 січня 1654 р. 8 січня сюди прибула і російська делегація. 3. Переяславська рада. Питання розглядається шляхом перегляду фільму «Історія України. Ч. 4. «Переяславська рада». Запитання. 1) Хто очолив російське посольство до України? 2) Як московські посли пояснили свою відмову давати присягу?
3) Чи знайшов Б.Хмельницький всенародну підтримку під час присяги московському царю? 4) Які верстви населення виступили проти Переяславської угоди? 5) Як можна пояснити подібні настрої серед населення? 6) Чи можна вважати рішення Переяславської ради всенародним? Вчитель. Рішення Переяславської ради були усними і кожна зі сторін могла трактувати їх довільно. Тому багато істориків вважають, що події січня 1654 р. мали символічний характер. Для вироблення конкретних умов договору в березні 1654 р. до Москви було направлене посольство на чолі з полковником П. Тетерею і генеральним суддею С.Зарудним. 4. Березневі статті. Розповідь учителя. Козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів, спрямованих на збереження української автономії. Переговори тривали два тижні і результатом їх було прийняття 21 березня документу з 11 статей, які отримали назву «Березневі статті» Решта статей знайшли своє відображення в жалуваній грамоті царя гетьманові і Війську Запорозькому від 27 березня. Робота з документом. Група «Історики», клас працює в парах. Жалувана грамота Олексія Михайловича Війську Запорізькому на збереження його прав і вольностей "И мы, великий государь наше царское величество, подданого нашего Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорожского, и все наше царского величества Войско Запорожское пожаловали велели им быти под нашею царского величества высокою рукою по прежним их правам и привилиям, каковы им даны от королей польских и великих князей литовских, и тех их прав и вольностей нарушивати ничем не велели, и судить им велели от своих старших по своим прежним правам, а наши царского величества бояря и воеводы в те их войсковые суды вступатись не будут. А число Войска Запорожского указали есмя, по их же челобитью, учинить спискового 60 000, всегда полное. А буде судом божиим смерть случитца гетману, и мы, великий государь, поволили Войску Запорожскому обирати гетмана по прежним их обычаем самим меж себя… При булаве гетманской староству Чигиринскому со всеми его приналежностями, которые преж сего при нем были, указали есмя быти попрежнему. Также и именеи казацких и земель, которые они имеют для пожитку, отнимати у них и вдов после казаков осталых у детей не велели, а быти им за ними попрежнему. А буде ис которых пограничннх государств учнут приходить в Войско Запорожское к гетману Богдану Хмельницькому послы о добрих делах, и ми, великий государь, тех послов гетману принимать и отпускать поволили… А с турским салтаном и с польским королем без нашего царского величества указу ссылки не держать. И на наших государских неприятелей, где наше государское повеленье будет, ходити, и с ними битись, и во всем быти в нашей государской воле и послушанье навеки".
1.
2.
3. 4. 5. 6.
ГОЛОВНІ УМОВИ ПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНОЮ ЦАРСЬКОЇ ПРОТЕКЦІЇ ЗА БЕРЕЗНЕВИМИ СТАТТЯМИ 1654 р. Визнання суверенітету Обмеження суверенітету Української держави Української держави Збереження прав і привілеїв, 1. Збір податків з українського запроваджених польськими та населення здійснювався під литовськими князями; контролем російської сторони Збереження військових судів без 2. Заборона дипломатичних відносин з контролю над ними царських Річчю Посполитою та Туреччиною представників; 3. Розміщення у Києві та Чернігові Козацький реєстр 60 тис.; російських воєвод з військовими Збереження звичаю обирання загонами гетьмана за закріпленим звичаєм; Збереження козацького землеволодіння. Гетьманська резиденція і надалі повинна бути у Чигирині.
Проміжний висновок: ці статті підбивали підсумок українсько-російських переговорів у січні—березні 1654 р. Уклавши цей договір, Україна здобувала собі сильного союзника в боротьбі з Річчю Посполитою. Робота з термінами та поняттями. Протекторат – форма залежності, за якої одна держава, протектор, бере на себе здійснення зовнішніх відносин іншої держави (протегованої), захист її території й фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи. Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється на основі загальнодержавного закону. Конфедерація – союз самостійних держав, створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних. Проблемне запитання. Проаналізувавши зміст документів, подумайте, на яких все ж таки підставах було укладено українсько-московський договір: протекторат, автономія, конфедерація? Відповідь обґрунтуйте. Спробуйте подивитися на цей договір очима обох сторін: як його розглядала Московщина та Україна? Хоч «Березневі статті» визнавали існування української самостійної держави, але історія покаже, що подальші події почали розвиватися по-іншому. Майже одразу московська сторона почала порушувати умови договору. На підтвердження умов «Березневих статей» про військову допомогу у війні з Польщею стала досить успішна українсько-московська воєнна кампанія 1655 р. Виступ учня, супроводжується роботою з картою.
5. Наукові оцінки українсько-московського договору 1654 р. Розповідь учителя. Оцінка змісту та історичного значення російсько-українського союзу серед істориків залишається неоднозначною. Ситуація ускладнюється ще й тим, що текст Березневих статей не зберігся, до нас дійшли тільки його копії. Група «Історики». Завдання. Заслухайте оцінки Березневих статей і зробіть власні висновки.
Російський історик права Василь Сергієвич: «Угода являла собою персональну унію між Москвою та Україною, за якою обидві сторони мали спільного монарха, зберігаючи кожна свій окремий уряд». Микола Дьяконов, фахівець із російського права: «Погоджуючись на „особисті підкорення царю” українці безумовно погоджувались на поглинання їхніх земель Московським царством, і тому ця угода була „реальною унією”». Михайло Грушевський український історик: «Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона цар погоджувалася захищати слабину українців, не втручатись в її внутрішні справи, українці зобов’язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу». Український історик В. Липинський: «Переяславська угода 1654 року була не чим іншим, як лише тимчасовий військовий союз між Московією і Україною». Березневі статті встановлювали: — персональну унію України з Москвою (це були незалежні держави, що мають власні уряди, визначають владу одного монарха);. — васальну залежність України від Росії (сильніша сторона, цар, брав обов'язок захищати слабкішу — українців); — автономію України у складі Росії; — «возз'єднання» українського та російського народів; — військовий союз між Росією та Україною (це був тимчасовий союз з метою боротьби проти Польщі). Висновок: кожна зі сторін убачала в договорі засіб для реалізації власних планів. Москва прагнула часткову залежність України з часом перетворити на цілковиту, Чигирин прагнув використати Росію для остаточного виходу українських земель зі складу Речі Посполитої та розбудови незалежної держави. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Вправа «Займи позицію». Розглянувши тему: «Українсько-московський договір 1654 р.», ми повертаємося до нашого проблемного запитання. Користуючись картками, займіть власну позицію щодо даного питання. (Заслуховуються пояснення кількох учнів однієї та іншої позиції).
V. ПІДСУМКИ УРОКУ Заключне слово вчителя. Безперечно, ми могли б довго дискутувати з цього приводу, але фактом є те, що союз був укладений саме з Росією. Підписання Переяславської угоди стало поворотним пунктом в історії України. Її доля в усьому – доброму й лихому – відтепер була невід’ємно пов’язана з долею Росії. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Опрацювати § 21 підручника. 2. Повторити § 15 – 21, підготуватися до тематичного оцінювання.