УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ НАУКОВО – МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ЛІЦЕЙ
МИКОЛАЇВ
Укладачі: Колінко О.А., методист науково – методичного центру; Тертиця І.Г., заступник директора з виховної роботи Миколаївського юридичного ліцею; Варшавська М.Ю., вчитель історії Миколаївського юридичного ліцею Рецензенти: Удовиченко О.О., директор науково–методичного центру; Сискова Л.В., начальник відділу виховної роботи управління освіти. Парамонова Т.В., директор Миколаївського юридичного ліцею
РЕКОМЕНДОВАНО науково – методичною радою НМЦ протокол № 4 від 26.05.2005
В збірнику розміщені матеріали щодо використання у виховній діяльності технології соціального проектування. Наведений тренінг щодо впровадження даної технології у практику роботи з учнями, методичні рекомендації щодо участі у міській акції «Від лідера школи – до лідера міста». Рекомендовано для практичного використання директорами, заступниками директорів з виховної роботи, практичними психологами, педагогами – організаторами, класними керівниками навчальних закладів.
Колінко О.А., Тертиця І. Г., Варшавська М.Ю.
ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ПРАВОВОГО ТА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ (матеріали семінару – тренінгу для заступників директорів з виховної роботи) – Миколаїв, 2005 – 38 с.
Метод соціального проектування як дієвий засіб формування соціального досвіду учнів Колінко О.А., методист науково – методичного центру
Реформування шкільної освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства визначається змінами її цілей і функцій. На перший план у сучасних визначеннях освіти висувається така її функція, як соціалізація особистості. Соціалізація – процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. Вона передбачає взаємодію людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей та рис, на активне засвоєння й відтворення нею системи суспільних цінностей. Безумовно, зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства у тому, щоб його члени успішно оволодівали суспільними ролями, могли брати участь у виробничій діяльності, створювали міцну сім’ю, були законослухняними громадянами тощо. Це характеризує людину як об’єкт соціалізації. Але повноцінна соціалізація можлива, коли людина є не тільки об’єктом, а й суб’єктом цього процесу. Як суб’єкт він засвоює соціальні норми і культурні цінності спільно з саморозвитком, самореалізацією, тобто не тільки адаптується у суспільстві, але й активно бере участь у процесі соціалізації, впливає на самого себе і свої життєві обставини. Виділяють три сфери, в яких відбувається процес соціалізації: діяльність, спілкування та самосвідомість. В діяльності особистість має справу з засвоєнням все нових та нових видів, що передбачає орієнтування у системі зв’язків, що присутні в кожному виді діяльності і між її різними видами. В діяльності відбувається нових соціальних ролей і осмислення їх значущості. Спілкування як сфера соціалізації людини нерозривно пов’язано з діяльністю. При цьому розширення спілкування можна розуміти як збільшення контактів людини з іншими людьми. Третя сфера соціалізації – самопізнання особистості, яке передбачає становлення в людині «образу свого «Я», що виникає у нього не одразу, а протягом всього життя.
Процес соціалізації передбачає єдність змін всіх трьох зазначених сфер. На процес соціалізації впливає багато факторів (дивись додаток 1). Але істотне значення для соціалізації людини має виховання. Однією з головних завдань виховання людини є формування його соціального досвіду, його соціальне самовизначення. Це залежить від реалізації двох важливих умов. 1. Забезпечення включення учнів у реальні соціальні відношення. 2. Самореалізація дітей в процесі соціальної взаємодії. При зустрічі зі словосполученням «діяльність, що виховує», неминуче пригадується англійське прислів'я про собаку, що спочатку не так назвали, а потім її за це повісили. Ситуація прислів'я аналогічна тієї, що складається в теорії і практиці виховання, коли заводять мову про «діяльність, що виховує». Чуття педагога-практика відкидає великоваговий термін, супроводжуючи його поблажливістю, зневагою, іноді схованим стійким протистоянням - тобто майже завжди професійним неприйняттям. Але, відмовляючись визнавати дане словосполучення («Хіба діяльність не є шлях виховання?!»), педагог-практик відкидає одночасно і можливість переглядати свої позиції в методиці організації діяльності дітей, думаючи, що досить залучати дітей до діяльності, щоб мати гарантію розвитку особистості дитини. А тим часом організація навчальної і поза навчальної діяльності в школі набуває риси, що лякають: По-перше, лякає безглуздість пропонованих справ, коли діти виконують щось за наказом, приречені на слухняність твердою розпорядливістю шкільної адміністрації; По-друге, має місце беззмістовність діяльності, у ході якої не формується ніяких соціально-психологічних новоутворень в особистості школяра; По-третє, діяльність, що досить часто організується (особливо часто розважальна) приймає руйнівні риси; По-четверте, діяльність дітей, що організується шкільними педагогами спрямована єдино на одержання предметного результату, у той час як виховання - це вирощування душі дитини; По-п'яте, дитина в цій діяльності відіграє роль виконавця (навіть іноді будучи «президентом шкільного парламенту»), але не суб'єкта власної діяльності; У підсумку, діяльність школяра не сприяє становленню в його свідомості образа гідної людини життя, придбанню досвіду гідного життя
- а виходить, зовсім не співвідноситься з метою виховання. Останнє здається і сумним і ганебним для професіонала: адже його робота повинна бути усвідомленим рухом до мети - тоді як тут вона безцільна, а виходить, безглузда, як і діяльність, що їм організується. Діяльність передбачає наявність суб’єкта і об’єкта, на який направлена активність суб’єкта. Відсутність даної умови призводить до того, що, по-перше, педагог організує не діяльність, а дії дітей, а, подруге, з поля усвідомлення дій випадає справжній об’єкт активності, яким для дітей виступає фігура педагога: саме з ним дитина взаємодіє – але не з навколишнім середовищем. Ще досі панує захоплення «словесними» формами і методами впливу на дитину. Безумовно, мова людині дана для того, щоб спілкуватися, у тому числі, переконуючи дітей робити щось і утримуватися від того, що засуджується суспільством. Але тільки розмови про те, що можна, а чого не можна, не дають серйозного виховного ефекту. Це аксіома, перевірена століттями. Дивно, що словесні форми і методи дотепер використовуються в педагогічній практиці як основні. Потрібного виховного ефекту вони не мають. Зараз соціальна ситуація змінилася настільки, що заклики й умовляння, звернені до підлітків, викликають з їх боку, у кращому випадку, легке здивування. Я не говорю про те, що вчитель і вихователь, як утім, і батьки, повинні відмовитися від виховного спілкування з дитиною, від розмов з ним на різні теми, від читання цікавих книг або перегляду телепередач, зміст яких дозволяє обговорити сучасні моральні норми або життєві установки. Аж ніяк. Але ще раз підкреслю, що цього недостатньо. Другим «підвідним каменем», об який може спіткнутися вихователь, є зайве адміністрування виховного процесу. Підліток і тим більше старшокласник у стані взяти на себе значну частку відповідальності за свій розвиток і за зміну соціальної ситуації (хоча б у рамках того навчального закладу, у якому він учиться). І педагог тут потрібний вже зовсім в іншій якості - у ролі досвідченого консультанта, радника, а не адміністратора, вимоги якого необхідно просто виконувати. Але в тому і справа, що дорослий (навіть професійний педагог, досвідчений вихователь) упускає, не зауважує тих принципових змін, що відбуваються в особистості зростаючої дитини, коли він стає самостійним (насамперед із психологічної точки зору). Так, він залишається ще майже цілком економічно залежним від батьків, юридично від педагога, яким змушений підкорятися, але він уже може і ГОТОВИЙ БУТИ ВІДПОВІДАЛЬНИМ ЗА СЕРЙОЗНІ СПРАВИ. А
дорослий не зауважує цього. Можна було б продовжити перелік тих труднощів і проблем, з якими педагоги і батьки будуть зіштовхуватися. Ми обмежимося цими двома і перейдемо до опису тих педагогічних можливостей, що відкриває технологія соціального проектування, вже активно впроваджувана в практику шкіл. У чому ж позитивні сторони соціального проектування як педагогічної технології? По-перше, соціальне проектування - це самостійний вибір тієї діяльності, що більше всього відповідає інтересам і здібностям самої дитини. Якою б корисної і соціально значимої діяльність не була, які б слова і гасла з приводу цього не звучали, але якщо проект реалізується за наказом інших людей, за вимогою зверху, така діяльність втрачає в очах дитини, що бере участь у ній, головне - принадність самостійного вибору. Про цей психологічний феномен можна і потрібно говорити особливо, тому що людина, що виросла без практики самостійного вибору, стає на все життя нездатним робити будь-як вибір, нехай навіть самий незначний. Він буде чекати рішення відповідних органів, підказки вчителя або родичів, допомоги друзів і т.д. І це все лише заради того, щоб піти від відповідальності, що є органічною частиною вибору. Ці два поняття «вибір» і «відповідальність» - нероздільні. Людина, що РОБИТЬ ВИБІР, несе й ОСОБИСТУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за його наслідки. Бажання піти від відповідальності часто диктує нерішучість людини. Отож, позбавляючи підлітка і старшокласника практики самостійного вибору, ми закріплюємо в них звичку «перекладання відповідальності» на інші. А потім, коли випускникові школи потрібно прийняти нехай найпростіше рішення, ми дивимося на нього і дивуємося, чому ж він не робить цього. А він просто не вміє діяти самостійно, йому потрібна наша підказка, зрозуміло, із прийняттям кимсь відповідальності на свої плечі. По-друге, це можливість реальної участі в рішенні проблем своєї школи, свого будинку, двору, району, міста і т.д. Імовірніше всього, саме ця думка - «я можу це зробити сам і не тільки для себе» - більше всього надихає підлітків. Цей період становлення дитячої особистості характеризується яскраво вираженою потребою бути потрібним, корисним іншим, бажанням перевірити свої здібності в реальній справі. Саме реальність, життєвість соціального проекту залучає школярів. Хоча вони як і раніше люблять гру і захоплюються новими іграми (сьогодні існує неосяжний світ комп'ютерної гри), їм періодично потрібно інша сфера додатка сил, інше поле діяльності, де вони можуть почувати себе дорослими, бачити реальний підсумок своєї діяльності. Це своєрідний
тест на дорослість. І кожний з підлітків хотів би гідно витримати його. B-третіх, це колективна робота над великою і важливою справою, що формує важливі соціальні навички, украй необхідні сьогодні для трудової діяльності у виробничих колективах, на фірмах і т.д. Школьник сьогодні стоїть перед серйозним вибором жити тільки для себе («я встигаю по всіх предметах, а що в інших, мені все рівно», «аби мене не торкали», «усім місця в інституті не вистачить» і т.д.) або все-таки пам'ятати про інших і допомагати їм у міру своїх сил і можливостей («зробив сам, допоможи товаришеві», «помни про тих, хто поруч», «разом цікавіше» і т.д.). Зрозуміло, обидві ці позиції (способи життя) можна і потрібно сполучити. Важливо, щоб «механізм переключення» не вийшов з ладу ще під час навчання в школі. Потім його запустити практично неможливо. І участь у роботі групи ровесників над соціальним проектом - прекрасна можливість для тренування цього «механізму переключення» своєї мотивації із сугубо особистих інтересів на групові, колективні, соціальні. Тут одними словами й умовляннями не допоможеш, потрібна практика колективної діяльності, служіння іншим людям. По-четверте, соціальний проект, здійснюваний по власному виборі школяра, є дійсною школою життя, тому що учасники проектування одержують неоціненний досвід вибору і звикають нести за нього відповідальність. І, зрозуміло, це діюча перевірка власних здібностей і можливість скорегувати життєві плани. Наприклад, підліток, що мріяв стати журналістом, після декількох невдалих спроб «освітити» хід реалізації проекту в пресі, зрозумів, що йому краще займатися фінансовими розрахунками, тому що в нього це прекрасно виходить. У цьому змісті, соціальне проектування можна розглядати як ефективну профориентационную роботу з підростаючим поколінням, у процесі якої підлітки і старшокласники в реальній діяльності починають відчувати, яка ж сфера життя їхній більше залучає. У школяра, що бере участь у цих видах діяльності, значно підвищується шанс зробити вірний вибір свого професійного майбутнього. Можна було б називати ще в-п'ятому і в-шостих і т.д. Але мені здається, що для тих, хто зацікавлений у діючому (а не тільки словесному) вихованні, досить приведених аргументів. Як у будь-якому явищі, у соціальному проектуванні є свої мінуси. Насамперед, це прагнення підлітків цілком піти з під контролю дорослих - при розробці і реалізації своєї ідеї. Це явище об'єктивно, обумовлено самою природою - на визначеній стадії розвитку людина прагне затвердитися, піти з-під опіки, стати цілком самостійною і вільною. Якщо цього не відбувається, можна не радуватися, а терміново
шукати причини соціальної пасивності й інфантильності школяра, що зароджується. Вони «гукнуться» у майбутньому, коли йому (їй) буде вже давно за 20 або навіть за 30, і батьки з тугою будуть умовляти сина (або дочку) стати нарешті дорослою людиною, обзавестися родиною, знайти більш підходящу роботу, а поки ... Робота над соціальним проектом має на увазі насамперед, вихід на інших людей. Отже, цілком виключати допомогу дорослого не слід. У противному випадку ми одержимо картинку з фільму «Самотня жінка бажає познайомитися», коли піонерська ланка, прочитавши оголошення цієї жінки про те, що вона хоче познайомитися з чоловіком для створення родини, вирішило взяти над нею шефство. Діти прийшли до неї в квартиру і прямо заявили: «Ви нещаслива людина, а наша ланка поки без піонерського доручення, тому ми будемо приходити до вас і розважати вас». Мова йде про розумну дозовану допомогу і консультування підлітків, особливо на перших стадіях розробки проекту. Але чим більше досвіду з'являється в школярів, тим менше потрібна допомога дорослих. По-друге, неготовність дорослих (педагогів, батьків, керівників, різних служб і підприємств, до яких звертаються школярі) серйозно відноситися до підлітків старшокласникам. Це вже соціально-педагогічна проблема, тому що соціальні проекти виходять за рамки школи як навчального закладу. Дорослі найчастіше не сприймають школярів поза школою як громадян. Типова реакція: «Ви ще маленькі! Йдіть уроки вчить!» Педагог може підготувати суспільну думку до того, що школярі сьогодні готові взятися за рішення частини проблем, з якими зіштовхуються самі жителі. Він може піти на прийом до керівника підприємства або фірми, з яким школярі мають намір взаємодіяти в рамках підготовки свого соціального проекту, пояснити шляхетний задум дітей і попросити надати їм хоча б мінімальну допомогу і підтримку. Також варто провести батьківські збори, пояснивши мамам і папам, що їхні діти вже готові взяти на себе частину відповідальності за справи як у власній школі, так і за ситуацію в мікрорайоні тощо. По-третє, при розробці і реалізації соціального проекту можливі конфлікти усередині самої команди, що сформувалася під цей проект. Це теж об'єктивний і практично неминучий процес. Напевно, у житті не було ні одного колективу (виробничого, навчального, сімейного), де зовсім не виникало конфліктів і проблем. Розуміючи це, педагог зобов'язаний передбачати виникнення конфліктної ситуації і бути готовим працювати над її дозволом. От це ще одне поле додатка його сил. (А перше, нагадаємо, це зміна соціальної ситуації, роз'яснювальна робота з тими, до
кого можливо будуть звертатися підлітки з приводу свого соціального проекту). Саме на другому полі – роботі з колективом проектної групи повинний і зобов'язаний виявити свій педагогічний талант учитель. По-четверте, ви можете зштовхнутися з визначеною мінливістю школярів, що, зайнявши ідеєю проекту, відчувши можливість дійсно самостійно творчої діяльності, через якийсь час байдужіють до своєї ж ідеї, знаходять приводи «забувати» про проект. Причин тут може бути кілька. Одна з них у тім, що, як будь-яка серйозна «доросла» справа, соціальний проект увесь час вимагає вольових зусиль. Особливо яскраво це виявляється на стадії його реалізації. Як правило, на розробку ідеї, планування діяльності в школярів вистачає енергії й ентузіазму, а коли настає час повсякденної роботи з реалізації задуманого, і те й інше може пропасти. Саме тут дуже важлива допомога і підтримка педагога як більш досвідченого менеджера, що повинний підтримати гаснучу енергію, додати діяльності новий імпульс, приділивши саму серйозну увагу формуванню мотивації членів проектної групи. Можна ще багато говорити про позитивні сторони метода соціального проектування, недоліки та труднощі, що при цьому виникають. Але сьогодні ми представляємо досвід роботи з даного питання Миколаївського юридичного ліцею.
ДОДАТОК 1 Соціалізація особистості Підготовка до життя в демократичному суспільстві
Підготовка до особистого життя
Підготовка до культурного життя
Діяльність
- Громадянська освіта. -
Правова освіта. Прилучення до загальнолюдських цінностей. Здоровий спосіб життя
Підготовка до світу праці
Готовність до саморозвитку
Спілкування -
Оволодіння інформаційними технологіями. Розвиток креативного мислення. Розвиток когнітивного мислення.
Соціальні фактори Сім’я
Освоєння соціальних ролей
Самосвідомість -
- Виховання навичок ефективного та продуктивного спілкування. - Виховання толерантності. - Виховання гуманізму. - Виховання демократизму.
Середовище
Самопізнання. Самовиховання. Самонавчання. Самоствердження. Самовизначення. Саморегуляція. Самоактуалізація. Самореалізація.
Навчання та виховання
Група однолітків
Школа
Мікросередовище
Соціум
Макросередовище -
ЗМІ. Мистецтво. Література. Інтернет. Різні види ідеологічного впливу.
Використання методу проектів при організації виховання в навчальному заклад. Тертиця І. Г. заступник директора з виховної роботи Миколаївського юридичного ліцею.
Одним із важливих завдань громадянської освіти є виховання у школярів суспільної активності та відчуття відповідальності, підготовка їх до вирішення тих проблем, з якими вони зіштовхуються вже зараз і тих, із якими доведеться зустрітися після закінчення школи. Основою виховання громадянськості є активне залучення молоді до вирішення тих проблем, які стоять перед нашим суспільством, громадою, шкільним колективом. Найбільш ефективною формою навчання і виховання є практична діяльність, в ході якої дитина набуває позитивного досвіду громадської співучасті. Юридичний ліцей невеликий заклад: всього 180 учнів – 6 класів. Тому по штату педагога-організатора немає, а заступника з виховної роботи – 0,5 одиниці. Але вимоги до нас такі ж як і до інших навчальних закладів: ми беремо участь у всіляких міських, районних, обласних заходах. Постійно проводимо загально ліцейські заходи різноманітного напрямку, передбачені річним планом. Крім того учні ліцею мають велике навчальне навантаження за профільним навчальним планом плюс олімпіади, турніри, практика, конкурси тощо. Це викликало великі проблеми щодо залучення учнів до участі в міських заходах, конкурсах. Також це і велике навантаження на класних керівників (їх всього 6). Саме тому у серпні 2004 року ми провели стратегічну педраду, де визначили нові шляхи реалізації виховних задач. З тим, щоб 1)забезпечити участь ліцею в максимально можливій кількості різних міських заходах; 2)запобігти формалізму у здійсненні індивідуального підходу до учнів; 3)забезпечити формування соціального досвіду ліцеїстів; 4)забезпечити раціональну та ефективну реалізацію мети та завдань роботи ліцею. Отже на цій педраді було вирішено обрати основною формою роботи з учнями в позаурочний час - проектну діяльність. На загальношкільній конференції, участь в якій брали і педагоги, було обрану заповідь юридичного ліцею: “Навчання – через служіння”.
Педагогічним колективом було запропоновано ліцеїстам 6 тем, які б ми хотіли охопити, враховуючі власні і міські заходи: 1. Створення команди ЮІР. 2. Створення команди ДЮП. 3. Створення музею історії ліцею. 4. Створення куточку живої природи. 5. Відзначення 60-річчя Великої Перемоги. 6. Просвітницька діяльність громадянської і правової освіти. Саме ці теми були висунуті на обговорення учнівській раді. Після цього кожний класний колектив обрав тему, над якою вони будуть працювати, а деяким класам була запропонована конкретна тема. Треба зазначити, що тема “Відзначення 60-річчя Великої Перемоги” була запропонована адміністрацією учням 11-Б класу та їх класному керівнику, вчителю історії, Варшавській М.Ю., яка залучила крім свого класу всіх бажаючих учнів. А тема «Просвітницька діяльність громадянської та правової освіти» була запропонована 11-Акласу, вчителю права Гращенковій І.О. та керівнику клубу “Правовик” ГільС.А. Може скластись враження, що учні в такому разі працюють вузько, лише за одною темою. Звичайно ж це не так, тому що кожний класний керівник працював за планом виховної роботи, направленим на реалізацію виховної мети та завдань роботи з класом. Так, адміністрацією ліцею рекомендовано класним керівникам такий розподіл тематики класних годин на місяць: перший тиждень – тематична година спілкування, другий тиждень – класна година, присвячена роботі над проектом, третій тиждень – тематична класна година, четвертий – класні збори. Але ж зрозуміло, що проектну діяльність неможливо обмежити тільки однією класною годиною. Це щоденна робота учнів, щоденне консультування і допомога класного керівника. Одним із позитивних моментів в проектній діяльності є винайдена дуже вдала форма індивідуальної роботи з учнями класу. Так як кожен учень бере участь у силу своїх можливостей в реалізації проекту (малює, фотографує, опитує, опрацьовує літературу, набирає на комп’ютері тощо). Якщо ви зазирнете в плани виховної роботи наших класних керівників, то не знайдете там колонки «індивідуальна робота», оскільки з переходом на проектну діяльність, зі зміною співвідношень у колективі, потреба в цій колонці відпала. Замість цього вчителем визначається конкретне доручення кожного учня (яке він обирає самостійно або за допомогою класного керівника згідно зі своїми здібностями та бажаннями), намічаються основні напрямки роботи з даним учням (об’єм допомоги, напрямки консультування тощо). Далі класний керівник, після
кожного тижня, до плану виховної роботи записує свої спостереження та аналізує діяльність свого класу. Тобто відпадає необхідність не тільки в колонці «індивідуальна робота», а й у веденні щоденника педспостережень. Тобто класний керівник замінює традиційну для індивідуальної роботи форму - бесіди конкретною практичною діяльністю, згідно з потребами. Треба відмітити, що бесіди як форма роботи не виключається, але стає не провідною, а допоміжною формою. Так як ми працюємо над застосуванням проектної діяльності у виховній роботі перший рік, адміністрацією ліцею була приділена велика увага підвищенню професійної майстерності класних керівників з даного питання, навчанню педагогів. Було проведено семінар по проектній діяльності, ціла низка консультацій, навчальні тренінги. Протягом всього навчального року питання організації проектної діяльності учнів знаходилось на контролі директора та заступника директора з виховної роботи. Адміністрацією проводились співбесіди з педагогами, питання слухалось на педраді у січні місяці, де класні керівники звітували про хід роботи над проектом. В квітні пройшла презентація проектів. Підсумки роботи над проектом будуть підведені на нараді при директорі в кінці місяця. Ми з’ясували, що в ході роботи виявилося, що тут також є свої мінуси, виникають певні проблеми, над вирішенням яких треба працювати. З’явився певний досвід у класних керівників і учнів, учнівського самоврядування, який треба вивчити, проаналізувати, узагальнити. Однак неможливо не відмітити результативність роботи. Крім того, як ви бачите, індивідуальна робота перестає бути формальною, стає більш дієвою. І головне, що учні бачать результат своєї роботи і готові до нових звершень.
Тренери: Варшавська М.Ю. Леонова Н.О. Склярова О.М. Тренінг розроблений на основі методичного посібника для вчителяконсультанта учнівського суспільного проекту у загальноосвітньому навчальному закладі. За ред. П. Кендзьора, О. Войтенка. Львів: НВФ “Українські технології”, 2003р.
Миколаїв 2005
І. Вправа “Знайомство” Час
Зміст Всім учасникам роздаються картки. Завдання групі відшукати якомога більше людей з однаковими ознаками. Наприклад: - Мають такий самий колір очей, як Ви; - Улюблений колір зелений; - Люблять макарони; 3 - Улюблені квіти - троянди; хвилини - Мріють провести відпустку на Карибських островах; - Співають у ванні; - Мають кота; - Люблять ходити на дискотеки; - Люблять обговорювати книги.
Обладнання Картки для учасників, малярний скотч
Імена таких людей треба записати у картці. Тренер узагальнює результат з допомогою учасників. Наприклад, в нашій групі люблять обговорювати книги ...(імена учасників). Вправа дає змогу створити доброзичливу невимушену атмосферу для роботи, спрямувати роботу учасників на досягнення поставленої мети. ІІ. Вправа “Знайомство з метою та завданням” Час
Зміст
Обладнання
Тренер ознайомлює учасників з метою та завданням тренінгу. Мета: довести, що одною з форм правового та морального виховання є метод соціальної дії. Завдання: - сформувати навички проведення тренінгу, створення проектів; - продемонструвати можливості колективної взаємодії; - виховувати громадянську позицію та навички демократичної взаємодії. Тренер нагадує поняття “тренінг”. 3 хвилини Термін “тренінг” походить від англійського – навчати, тренувати. Тренінг – це запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідеї, поведінки з метою їхньої зміни чи оновлення.
Плакат з метою та завданням тренінгу
Тренінг – це
-
ефективна форма роботи для засвоєння знань; інструмент для формування вмінь і навичок; спілкування в довірчій атмосфері і неформальній обстановці; пізнання себе і навколишнього світу. ІІІ. Вправа “Очікування”.
Час Зміст 5 Мета: усвідомлення учасниками власних цілей щодо заняття. хвилин 1. Ведучий роздає кожному учаснику по невеликому аркушу паперу (стікери).
Обладнання Стікери, плакат “Очікування”
2. Зазначає: “На цих стікерах необхідно написати, що ви чекаєте від сьогоднішньої зустрічі. Від роботи на цьому занятті. На виконання – 2 хв.” 3. Ведучий вивішує плакат із зображенням дерева.Далі кожен учасник, по колу, зачитує своє очікування. Після цього всі учасники прикріплюють свої аркуші на вивішений плакат. 4. Після цього ведучий ставить запитання учасникам: - Які думки виникали у вас, коли ви слухали очікування інших учасників. ІV. Вправа “Правила”. Час 10 хвилин
Зміст 1. Ведучий звертається до учасників з питаннями: - Як ви думаєте, що означає слово “правило”? - Для чого в нашому житті існують різні правила? Після відповіді учасників ведучий підсумовує, що правила – це певні норми поведінки, і в житті вони потрібні для того, щоб можна було порозумітися, спільно виконувати роботу і досягти мети. 2. Далі ведучий зазначає, що для подальшої роботи потрібно прийняти правила роботи групи на тренінгу. Для цього вам потрібно відповісти на питання: - Що потрібно робити, і якими бути під час тренінгу для того, щоб робота і спілкування в групі були доброзичливими, творчими, результативними? 3. Ведучий разом з учасниками обговорює й узагальнює запропоновані варіанти. Правило, з яким погоджуються всі учасники групи, записується на окремому плакаті “Правила
Обладнання Плакат “Правила роботи групи”, плакат “Питання з інструкцією”
роботи групи”. 4. Ведучий зачитує прийняті правила і вивішує їх на видному місці та ставить запитання до групи: - Для чого нашій групі потрібно було приймати дані правила? - Чому ми записували, тобто приймали тільки ті правила, з якими погоджувались усі учасники групи? V. Вправа “Ми є одна громада” Час 8 хвилин
Зміст 1. Ведучий звертає увагу учасників на те, що одним із важливих завдань морально-правового виховання є розвиток у школярів суспільної активності та відчуття відповідальності, підготовка їх до вирішення тих проблем, з якими вони зіштовхнуться вже зараз, і тих, із якими доведеться зустрітися після закінчення школи. Щоб виховати компетентних та відповідальних громадян, не достатньо лише говорити про демократичні цінності та ідеї. Основою виховання громадянськості є активне залучення молоді до розв’язання тих проблем, які стоять перед, нашим суспільством. Усвідомлення того, що великі справи починаються із маленьких вчинків (посадженого дерева, очищеного струмка, допомоги ближньому) призводить не лише до конкретних дій, але й до набуття позитивного досвіду громадської співучасті. 2. Ведучий на аркуші паперу малює план уявного мікрорайону, в якому знаходиться навчальний заклад. 3. Просить учасників уявити його інфраструктуру – лікарня, школа, магазин, ринок, дитячий садок і т.д.
Обладнання Плакати “Крок № 1 “Ми є одна громада””, “План уявного населеного пункту”
4. Придумайте назву цього мікрорайону. VІ. Вправа “Визначаємо проблеми, які бентежать місто” Час 20 хвилин
-
Зміст 1. Ведучий наголошує, що вибраний уявний мікрорайон, в якому знаходиться навчальний заклад, як і всі інші має проблеми: економічні, соціальні, екологічні, молодіжні тощо. 2. Об’єднує учасників у три групи, надає їм завдання визначити можливі проблеми мікрорайону, наприклад: Немає коштів для забезпечення шкільної бібліотеки передплатними виданнями та іншою цікавою навчальною чи художньою літературою. Поблизу школи стоять рекламні щити, котрі рекламують тютюнові вироби та алкогольні напої. Одна з вулиць, на яких проживає багато учнів вашого класу, потребує благоустрою чи заборони проїзду вантажного транспорту. Люди похилого віку, які є більшістю населення невеликого села, не мають повноцінного медичного обслуговування. Проводиться невиправдане масове вирубування лісу, паркової зони. Багато громадян не бере участі у виборах. Особливо це стосується виборів місцевого самоврядування. “Так!” світлофору на проспекті Миру. Перенесення місця паркування автомобілів, розташованого біля школи. Відсутність вивозу сміття – причина засмічення мікрорайону. Не даймо зміліти нашим душам – збережемо річку! 3. Постарайтесь під час етапу обговорення різноманітних проблем,
Обладнання 10 аркушів А3, плакат “Уявний мікрорайон”, “Вибір проблеми дослідження”, “Проблеми, які можуть стати предметом розгляду, як соціальні проекти” (3 шт.), умовні знаки міста, мікрорайону, школи; плакат “Проблеми громади”
-
-
акцентувати увагу учасників на невеликих, але конкретних проблемах, які можна було б практично вирішити у майбутньому Інформування громадськості через Інтернет про талановитих людей з обмеженими можливостями З миру по нитці – благоустрій сиротам Місто майбутнього – екологічне чисте місто Відсутність озеленення окремих вулиць нашого міста 4. Вправа “Компот” – поділ на три групи за назвами фруктів. 5. Тренер: перейдемо від питань мікрорайону до питань нашого навчального закладу. 6. Групи аналізують проблеми навчального закладу, обгрунтовуючи їх актуальність, можливі варіанти: Створення центру економіко-правових знань Учнівський барометр – (вивчення проблем учнівської молоді силами самої молоді) Модернізація кабінету права та громадської освіти “Наші проблеми – ваші проблеми” Подаруй бібліотеці книгу Допоможіть ветерану Права дітей, залишених без батьківського піклування Шкільна територія потребує впорядкування У школі відсутній комп’ютер та інші сучасні засоби навчання Школярі, особливо із сільської місцевості, мають обмежені можливості у вивченні іноземних мов Рівень культури школярів під час спілкування повинен бути вищим Відсутні місця для організації дозвілля молоді в післяурочний час. 7. Ми всі члени однієї громади – міської, які проблеми турбують місто,
давайте від глобальних проблем перейдемо до тих, які під силу нам (учням) вирішити або привернути увагу громадськості. Знову об’єднаємся в чотири групи за назвою нашого адміністративного поділу міста (Центральний, Заводський, Ленінський, Корабельний). Оберіть проблеми, які мають значення для міста. Пам’ятайте основні критерії визначення проблеми: 1) під силу вирішити учням; 2) привернути увагу громадськості. 8. Об’єднаємось в нові групи (за вибором тренера). Кожна група вибирає одну найактуальнішу проблему і доводить актуальність (презентація). План, за яким презентують проблеми: Актуальність Інформація про різні підходи до вирішення проблеми Відповідність чинному законодавству Економічність Практичність
Можливі негативні наслідки практичного втілення даної програми дій 9. Кожна група делегує по одному учаснику в експертну групу. Хто хоче почати? 10. “Група експертів” уважно слухає представників усіх груп та визначає одну, на їхню думку, найбільш цікаву для розв’язання проблему. Вибрану проблему необхідно виділити у загальному списку VІІ. Вправа “Збір інформації про проблему” Час
Зміст
Обладнання
10 хвилин
1. Звернути увагу учасників на те, що процес розв’язання будь-якої проблеми потребує широкого спектру різноманітної інформації про неї. Тому, роблячи певні узагальнення та висновки, необхідно звертатися до різних джерел інформації. Отримати достовірні дані можна лише шляхом критичного аналізу дійсності та співставлення різних кутів зору. 2. Попросіть учасників шляхом мозкового штурму визначити можливі джерела інформації щодо вибраної проблеми і на аркуші паперу запишіть їх (наприклад, бібліотека, місцева Рада, архів, редакція газети, опитування громадської думки тощо). 3. Об’єднання в групи по нотам (до, ре, мі ...). 4. Кожна група умовно “збирає” інформацію з конкретного джерела і “виготовляє” зразок уявного документа: анкета, газетна стаття, копія рішення, архівна довідка, експертне заключення тощо. 5. Представники від груп презентують результати роботи, а зразки документів наклеюють на плакат “Дослідження”
Газети, журнали, зразки документів, кольоровий папір, ножиці, фломастери, клей, А4, плакат “Дослідження”
VІІІ. Вправа “Шляхи розв’язання проблеми” Час
10 хвилин
Зміст 1. Шляхом мозкового штурму зберіть думки учасників щодо можливих шляхів вирішення проблеми (звернення до місцевої ради, компанії в ЗМІ, збір коштів, консультація зі спеціалістами ...). Запишіть їх усі на окремому аркуші. 2. Робота в групах: провести аналіз пропозицій, залишити найбільш доцільні для розв’язування вашої проблеми попросити групи визначити черговість кожної дії та представити результати роботи, на основі чого спільно складається алгоритм, який записується на плакат “План дій”.
Обладнання Плакат “План дій”, білий аркуш паперу, А4
ІХ. Вправа “Реалізація проблеми” Час
Зміст На плакаті “Розв’язання проблеми” учасники тренінгу зображають уявні практичні кроки щодо розв’язання проблеми. Цей плакат повинен 10 хвилин відображати можливі дії щодо практичного роз’язання проблеми (листи, статті в газетах, опис практичної діяльності тощо).
Обладнання Плакат “Розв’язання проблеми”, кольоровий папір, ножиці, фломастери, клей, А4, фотографії
Х. Вправа “Збір очікувань” Час 5 хвилин
1. -
Зміст Напишіть на стікерах відповіді на питання: Як справдились ваші очікування щодо сьогоднішнього заняття? Які нові знання та навички ви сьогодні отримали? Чи є ці знання та вміння корисними у вашій роботі?
Обладнання Стікери, фломастери
ХІ. Вправа “Представлення проекту” Час Зміст 5 Проект представляється трьома групами в загальній аудиторії хвилин - Кожна група готує усне повідомлення про етапи вирішення проблеми; - Під час представлення належить у загальних рисах охопити зміст плакатів; - У представленні проекту доцільно брати участь усім членам групи. Це буде переконливим свідченням того, що учні всі разом працювали над проектом; - Учасники повинні подавати найважливішу інформацію та наводити
Обладнання
чіткі аргументи, говорити вільно і невимушено, уникаючи механічного читання тексту; - Під час виступу можна використовувати заздалегідь підготовлені нотатки але не бажано ними користуватися, відповідаючи на запитання.
Положення про міську акцію
«Від лідера школи – до лідера міста» В даний час в Україні відбувається становлення нової системи освіти, орієнтованої на формування таких якостей юних громадян України, як прихильність демократичним цінностям, відчуття соціальної відповідальності, небайдуже ставлення до долі великої і малої Батьківщини, уміння адаптуватися до сучасних економічних реалій. Значною мірою ця задача покладена на систему громадянської освіти та виховання дітей і молоді, що формується. Суттєвим фактором громадянського становлення підростаючого покоління є його активна соціалізація. Одним з інтенсивних методів включення юних українських громадян в суспільне життя є соціальне проектування, яке стимулює активну громадянську підготовку юнацтва і дозволяє кожному школяреві реально познайомитися з функціонуванням різних рівнів владних структур, засобів масової інформації, соціологічних служб, суспільних інститутів, а також проявити себе у сфері культурної і суспільної діяльності.
Загальнi положення Дане положення визначає статус, цілі і задачі міської акції «Від лідера школи – до лідера міста» (далі акція), що проводиться в рамках Всеукраїнської суспільної акції школярів «Громадянин». Засновниками акції є: Миколаївська міська рада, управління освіти Миколаївської міської ради, науково – методичний центр, міська молодіжна громадська організація «Миколаївській Союз Лідерів учнівського самоврядування», компанія «РУСАЛ».
Мета акцiї Акція проводиться з метою формування у молодих громадян активної громадянської позиції, соціалізації учнів освітніх установ міста.
Задачi акцiї Освітні: закріплення в процесі практичної діяльності теоретичних знань, одержаних на уроках історії, громадяноведення, суспільствознавства, в позакласній діяльності тощо;
освоєння нових форм пошуку, обробки і аналізу інформації; розвиток аналітичних навичок і навичок критичного мислення; розвиток комунікативних навичок; придбання навичок групової роботи. Виховні: розвиток учнівського самоврядування; залучення уваги молодих людей до актуальних проблем місцевого співтовариства; формування у молодих людей відчуття громадянської відповідальності за соціальну обстановку в своєму місті; формування у молодих людей навичок громадянської участі у вирішенні актуальних соціальних проблем у взаємодії з органами влади.
Учасники акції В акції беруть участь учні, що є членами органів учнівського самоврядування навчальних закладів міста, установ додаткової освіти дітей, які зацікавлені в тому, щоб внести свій особистий внесок в поліпшення життя в своєму навчальному закладі, мікрорайоні, місті. Дорослі (адміністрація і педагоги освітніх установ) беруть участь в Акції на правах консультантів, експертів.
Порядок проведення акцiї Беручи участь в акції, команда на чолі з членами органів учнівського самоврядування та при підтримці педагогів (викладачів історії та інших навчальних дисциплін, заступників директорів з виховної роботи, педагогів – організаторів тощо) виявляє, формулює і пропонує варіант вирішення вибраної проблеми, актуальної для їх закладу (організації), мікрорайону, міста. Досліджуючи суть проблеми, команда збирає різну інформацію, матеріали, документи, на основі яких розробляється і реалізується проект, який згодом і оформляється в портфоліо. Портфоліо складається з двох розділів: папка документів і компакт - диска Дані матеріали в папці і на компакт – диску розподіляються по 4 основним розділам проекту: І. Актуальність і важливість даної проблеми для навчального закладу, мікрорайону, міста. ІІ. Збір і аналіз інформації по вибраній проблемі. ІІІ. Програма дій, яку пропонує дана команда. IV. Реалізація плану дій команди.
Папка документів включає юридичну документацію, статистичні дані, графіки, діаграми, фотографії, малюнки, матеріали ЗМІ, результати соціологічних опитувань та інші матеріали й відображає основні етапи роботи команди по проблемі в логічній і хронологічній послідовності. Як візуальна презентація необхідний мультимедійний показ матеріалів за проектом у вказаній логіці кількістю слайдів не більш 20. Слайди розміщуються відповідно до розділів проекту, що дозволяє наглядніше представити свій проект і кроки його реалізації під час усної презентації. Демонстраційні матеріали за проектом виконуються в програмі «Power Point» і зберігаються на компакт - диску. На цьому ж диску повинен бути сценарій усної презентації проекту, виконаний в текстовому редакторі Word. Робота над проектом завершується усною презентацією, де учні повинні продемонструвати знання змісту вибраної проблеми, уміння компетентно представити варіант власного вирішення проблеми, аргументовано відповідати на питання, розповісти про практичні результати. Усна презентація - це виступ команди з 4-6 чоловік протягом 10 хвилин, яка представляє свою роботу і відповідає на питання учасників з інших команд.
Критерiї оцiнки проекту актуальність і важливість поставлених проблем; соціальна значущість проблеми; провідна роль органів учнівського самоврядування; юридична правомірність дій; самостійність розробки проекту; різнорівневість взаємодії з владними структурами; реалістичність, економічність; перспективність; практичні результати.
Керiвництво акцiєю. Загальне керівництво підготовкою та проведенням акції здійснює штаб міської акції. До складу штабу входять представники лідерів учнівського самоврядування, управління освіти Миколаївської міської ради, науково – методичного центру, компанії «РУСАЛ».
МЕТОДИЧНІ
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Проект - є описом конкретної ситуації, яка повинна бути поліпшена, і конкретних методів і кроків по її реалізації. Проект - це засіб управління діяльністю, найбільш приземлена, конкретна і здійснима форма для установи, організації. Проект, як правило, включає наступне: 1. Введення (аналіз, роз'яснення актуальності і новизна в порівнянні з аналогами, вказівка сфери застосування, функціонального призначення, виявлення конкретної проблеми). 2. Постановка мети діяльності і конкретних задач. 3. Управлінсько-кадровий аспект (механізм управління, кваліфікація персоналу). 4. Зміст і механізм реалізації (модулі, етапи, форми і методи, організаційна структура, план конкретних дій). 5. Характеристика і спосіб оцінки запланованих результатів. 6. Матеріально-технічне забезпечення.
Основні вимоги до проекту 1.
(за часом, цілям і задачам, результатам і т.д.) це характеристика проекту, що дозволяє контролювати хід його реалізації по чітко певних етапах на підставі результатів кожного етапу. Обмеженість проекту означає, що він містить: етапи і конкретні терміни їх реалізації; чіткі і вимірювані задачі; конкретні і вимірювані результати; плани і графіки виконання робіт; конкретна кількість і якість ресурсів, необхідних для реалізації.
2. -
загальне значення проекту очевидне і ясне, кожна його частина відповідає загальному задуму і передбачуваному результату.
3. -
логіка побудови частин, які співвідносяться і обґрунтовують один одного. Цілі і задачі напряму витікають з поставленої проблеми. Бюджет спирається на опис ресурсів і поєднується з планом.
4. -
доказовість того, що ідея проекту, підхід до вирішення проблеми з'явилися не
випадковим чином, а є наслідком роботи авторів по осмисленню ситуації і оцінки можливостей дії на неї.
5. -
адекватний вираз обізнаності авторів в проблематиці, засобах і можливостях вирішення питання. Володіння персоналу технологіями, механізмами, формами і методами реалізації проекту.
6. -
визначення перспектив розвитку проекту надалі, можливості його реалізації в інших умовах, як і ніж він може бути продовжений.
Основн³ розд³ли тексту проекту Найчастіше використовується наступна форма структуризації проектів. Назва проекту - повинне бути помітним, коротким, такою, що виражає основну ідею змісту, може бути дана розшифровка назви. Організація-виконавець - назва, адреса, телефон, реквізити; у цьому розділі окремим рядком вказується організація-заявник (якщо це не одна і та сама організація), підтримуюча організація (установа, яка сприяє виконанню проекту або є засновником виконавця). Керiвники проекту - прізвище, ім'я, по батькові, посада, місце роботи, адреса, телефон, звання. Географiя територія, на якій проходитиме реалізація проекту, координати учасників. Термiни виконання - якщо проект проходить по етапах, указуються терміни виконання кожного з них. Установа / органiзацiя - виконавець - вказується додаткова інформація, рід діяльності заявників, наявність досягнень у сфері діяльності по проекту, досвід реалізації аналогічних проектів і програм. Постановка проблеми (введення) - актуальність проекту визначається значущістю проблеми, вирішенню якої покликаний сприяти ваш проект. При цьому соціальною проблемою можна назвати суперечність, що знаходиться в житті суспільства, між існуючим і бажаним станом, який викликає в суспільстві (співтоваристві) напруженість і який воно має намір подолати. Схема складання проблеми, полягає в стислому формулюванні ситуації, яке вимагає змін (штампи-пропозиції: «Дотепер нічого не
зроблене для того, щоб...» або «Всі заходи по... виявляються малоефективними» або «Те, що робилося дотепер, не принесло результатів...» ). У цьому розділі роз'яснюється актуальність і новизна даного проекту в порівнянні з аналогами, дається відповідь на питання, чиї інтереси зачіпає ця проблема, які її масштаби і що може відбутися якщо вона не знайде вирішення. Одного формулювання недосить, потрібне аналітичне осмислення, проблему необхідно представити в кількісних і якісних показниках, її структурних характеристиках. У цьому розділі важливо також виділити сфери застосування проекту, його функціональне призначення, стратегію як основний спосіб вирішення проблеми. З погляду проектування, стратегія визначає призначення проекту, його довгострокові цілі, це - послідовна схема ухвалення рішень логічно продумана місія проекту, обґрунтування його існування. Розділ «Постановка проблеми» можна вважати якісно прописаним, якщо: він розкриває необхідність виконання проекту; у ньому описані обставини, що спонукали написати проект; проблема виглядає значущою для вашої території, в цілому для суспільства; виконавець є достатньо компетентним, для реалізації проекту; масштаби проекту розумні, він не намагається розв'язати всі світові проблеми відразу; проект підтримується статистичними і аналітичними даними, посиланнями, на експертів, ключові науково-методичні джерела; проблема сформульована з погляду того, чиїм потребам служить проект, а не з погляду «зручності» виконавця; немає голослівних тверджень, мінімум наукоподібних і спеціальних термінів; написаний стисло і цікаво; чітко визначений спосіб вирішення проблеми. Мета проекту Це усвідомлене представлення результату діяльності по проекту. Мета виникає при виявленні проблеми і малює образ бажаного результату. Формулювання мети повинне бути пов'язане з виявленою проблемою і по можливості вирішувати її, указуючи шлях від реального стану справ до ідеального або передбачуваного після реалізації даного проекту.
Основні вимоги до формулювання мети такі: досяжність в рамках цього проекту; безумовність, оскільки для проектної діяльності вивчення можливих умов повинне бути завершене до початку робіт; передбачення підсумкового результату проекту; відповідність компетентності, підготовленості фінансовоекономічним, матеріально-технічним, організаційним умовам реалізації проекту. Визначення мети - важливий момент процесу проектування, не можна підходити до нього формально. Добитися результату в будь-якій справі можна, якщо чітко знаєш, чого саме хочеш добитися. Псевдоцілі (неточно поставлені або невірні) в процесі реалізації проекту не дозволяють добитися позитивних результатів. Задач² проекту У роботі над проектом важливо диференціювати поняття «мета» і «задачі». У житті і в довідковій літературі ці поняття, на жаль, трактуються як синоніми, але в процесі проектування вони наповнюються специфічним значенням. Задача - це приватна мета, або міні-мета. Це конкретизація загальної мети, крок на шляху її досягнення. Слово «задача» означає також «доручення, завдання», питання, що вимагає вирішення за відомими даними з дотриманням умов. Задача в проекті - це конкретна частина мети (пункт), яку належить реалізувати, або ця дія, яку ви робите, щоб досягти мети проекту. Краще уникати дієслів недосконалого вигляду (сприяти, підтримувати, підсилювати), а застосовувати слова: підготувати, зменшити, збільшити, організувати, виготовити (дієслова досконалого вигляду). При формулюванні задач рекомендується використовувати міжнародний критерій SMART (англ. specific, mеаsurаblе, areaspecific, realistic, time-bоund - конкретність, обчислюваність, територіальність, реальність, визначеність в часі). Розділ «Цілі та задачі» можна вважати прописаним, якщо він відповідає наступним умовам: описує передбачувані підсумки виконання проекту, що піддаються оцінці; мета є загальним підсумком проекту, а задачі - проміжними, приватними результатами; з розділу ясно, які відбудуться зміни в соціальній ситуації; по кожній проблемі, сформульованій в попередній частині,
є хоча б одна чітка задача; цілі у принципі досяжні, а результати піддаються вимірюванню; постановку цілей і задач автори не плутають з методами їх вирішення; мова ясна і чітка, немає зайвих, непотрібних пояснень і посилань. Управл²ння ² кадри У даному розділі авторам необхідно стисло описати схему або механізм управління проектом і кваліфікацію основного персоналу, що забезпечує його реалізацію. Якщо проект припускає систему навчання і зростання кадрового складу, необхідно прописати механізм і тематику навчання. Розділ можна вважати достатнім, якщо: чітко розподілені сфери і функції діяльності між персоналом; ясно, хто кому підкоряється і хто несе відповідальність за певні види роботи; . персонал, що реалізовує проект, володіє достатньою кваліфікацією або отримує додаткове навчання до або в процесі реалізації; механізм управління є ефективним, дієвим, не гальмує, а збільшує ефективність роботи; опис чіткий, короткий, зміст - ясний і зрозумілий. Зм²ст ² механ²зм реал²зац²¯ Основний компонент проектування - вибір змісту, форм, методів діяльності. Це технологічний етап, який має на увазі підбір оптимальної системи дій, направлених на вирішення кожної з поставлених задач. Підбір технологічного інструментарію припускає, що ви достатньо детально прописуєте, в яких напрямах, яким чином, коли, в якій послідовності, що і як буде зроблено для отримання бажаних результатів. Якщо зміст є монолітом, не розділеним на частини, то це утруднить роботу за проектом, оскільки діяльність носить завжди різний плановий характер. Іншими словами, не можна діяти за принципом «Вали все в купу, потім розберемося». Зміст проекту, як глави в книзі, повинен будуватися з великих і малих елементів - частин. Як елементи структури використовуються: блоки, напрями, ступені, модулі. Для невеликих проектів такого розподілу можна і не робити (якщо проект складається з одного модуля або напряму). Якщо ж ми структуруємо зміст, то потрібно продумати
«вертикальні» і «горизонтальні» зв'язки між частинами. Щоб розібратися, можна весь зміст спочатку зобразити у вигляді схеми. Складання схем справа не обов'язкове, але корисне. Схема (або текстова інформація) роботи за проектом і план дій є базовими поняттями в технології розробки змісту і механізму реалізації, оскільки достатньо чітко показують, що буде зроблене, хто здійснюватиме дії, як вони здійснюватимуться, коли і в якій послідовності, які ресурси будуть привернуті. Контрольними характеристиками до цього розділу можуть служити: чіткість структуризації проекту на частини і бачення їх взаємозв'язків; доступний опис основних заходів і причин вибору саме цих форм роботи; з розділу зрозуміло, як, з ким, коли і де проходитиме/реалізовуватися проект; природність логічного ланцюжка: проблема - мета - задача - метод; немає зайвої «води», тобто непотрібних описів, додатків і інших обтяжать тексту. Планування Є найважливішою частиною механізму реалізації. План в проекті вимагає встановлення переліку і порядку дій по реалізації. Заходи логічно шикуються відповідно до задач по напрямах, етапах, модулях і ін. Всі види робіт ув'язуються з ресурсами, встановлюються терміни, відповідальні виконавці. Конкретизація плану ведеться різними способами, зокрема в графічній формі, наприклад: № Фактичні Дії Терміни Відповідальні Ресурси Результати n/n виконавці 1 2 3 або: Направлен Терміни ня Дії, Задачі Відповідальні Засоби (блок, акції Початок Закінчення модуль) 1. 2.
План повинен бути послідовний і переконливий, в ньому ясний склад відповідальних, виконавців, засобів. Заходи плану логічно зв'язані, зрозумілі причини вибору саме цих форм роботи.
Оц²нка результативност² проекту Дуже важливо відобразити систему показників ефективності проекту. Показники - інструмент, що дозволяє точніше визначити і роз'яснити мету проекту і виміряти його ефект. Коли в передбачуваних результатах ми говоримо про «посилення», «поліпшення» або «збільшення» чого-небудь, то не зовсім ясно, який конкретно результат дозволить вважати задачі виконаними і проект здійсненим. Для того, щоб не бути голослівними, потрібні показники. Показник - це характеристика окремої сторони об'єкту або процесу, що має кількісно-якісний вираз. Проте в соціальній сфері, а тим більше в психолого-педагогічній практиці показники придбавають специфічні риси. Достатньо мало універсальних критеріїв, які однозначно підтвердили б успішність того або іншого соціально корисного діяння. Абсурдно і смішно було б стверджувати, наприклад, що «за підсумками реалізації проекту милосерднішими стали 5% школярів» або «школярі стали на 5% милосердніше». Тому ми пропонуємо зразкові орієнтири для оцінки виконання проекту: Кількісні показники (затребуваність проекту, обхват громадськості, кількість конкретних справ: акцій, заходів і ін.). Показники соціального розвитку особистості (динаміка рівня розвитку особистості: не умів - навчився, не знав - дізнався, не мав – придбав і т.д., якість продуктів соціально-творчої діяльності (виробів, малюнків, походів, акцій), характер реалізованих ініціатив і ін.). Показники соціальної адаптації особистості (зниження ризику асоціальних явищ, підвищення рівня соціальної успішності учасників, активність). Показники громадської думки (популярність проекту, соціальнопрофілактичний ефект, зацікавленість соціальних партнерів, відгук в засобах масової інформації). Технологічні показники (рівень організації в цілому і окремих заходів, чіткість і ефективність управління, організаційна культура учасників). Економічні показники (співвідношення витрат з соціально педагогічним ефектом, залучення додаткових матеріальне - технічних ресурсів). Стверджувати, що результативність не можна виміряти, рівносильно визнанню, що проект не дає помітного ефекту.
Критерії ефективності покликані: виражати дієвість всіх видів, форм і методів реалізації проекту; відображати якість управлінської і змістовної діяльності. Оч²куван² результати Результати проекту - це те, чого передбачалося досягти, втіливши проект в життя. За об'ємом розділ лаконічний, оскільки по суті результатом кожного грамотного, обґрунтованого проекту є його цілі і задачі. Нагадаємо, що мета - це образ передбачуваного результату. При описі результатів слід керуватися вимогами до формулювання блоку цілей і задач: конкретність, реальність, досяжність. Ефективність проекту оцінюється по його результативності. Одна із заповідей авторів будь-якого проекту: «Проект починається з мети. А мета з питання: «Чого ж я хочу добитися?» Тобто, проектування починається з осмислення результату». Життªздатн²сть проекту (перспективи)
Задача цього розділу - спрогнозувати можливий подальший шлях розвитку проекту. Можливо, надалі буде розширення географії проекту, освоєння нових видів діяльності. При цьому важливо передбачити соціальні і ресурсні сторони продовження розвитку проекту.
Методика роботи шкiльних команд над соцiальними проектами в рамках мiсько¿ акцi¿ «Від лідера школи – до лідера міста» 1-ий етап. Підготовка учнів до роботи над проектом
Її метою є перевірка знань і умінь школярів, необхідних для соціально значущої діяльності, формування уявлень про сучасний етап і перспективи розвитку навчального закладу, мікрорайону, міста. В ході бесіди, організованої педагогом, актуалізуються знання учнів про органи місцевої влади, про їх структуру, проводиться аналіз нинішньої ситуації на даній території (наскільки тут органи влади реалізують інтереси різних категорій населення), розглядаються питання впливу громадськості, засобів масової інформації на політику адміністрації. Підсумком роботи на цій стадії повинні бути чітко сформовані представлення учнів про діяльність різних гілок влади, сферах їх відповідальності, специфіці роботи і повноваженнях законодавчих
органів; навики ділового спілкування, аналізу різнорідних матеріалів (статистики, ЗМІ, нормативних актів і ін.). 2-ий етап. Вибір проблеми
Тут учням належить досить детально проаналізувати широкий спектр питань, які значущі для даної території і вимагають свого вирішення. Образно цю стадію можна представити у вигляді ромашки, пелюстками якої будуть актуальні проблеми навчального закладу, мікрорайону, міста. Школярі, перебравши кожну з пелюсток (економічний розвиток, екологія, демографія, соціальна незахищеність різних груп населення, впорядкування і інфраструктура та ін.), вибирають один з них, який і стане об'єктом дослідження і розробки варіанту його вирішення. Для уточнення своїх уявлень про актуальні проблеми конкретної території, соціального шару або вікової групи можливе проведення школярами соціологічного дослідження з обхватом обширного контингенту респондентів. Чому саме дана проблема набула особливу актуальність? Який вплив чинить вона на навколишній соціальний простір? Чому проблема, визнана особливо гострою, дотепер залишалася невирішеною? Необхідно, щоб учні узялися за проблему, відповідну рівню їх можливостей, вирішення якої реальне на конкретній території і відповідає принципам Конституції. Підсумком роботи на цій стадії повинне стати ясне розуміння вибраної проблеми, над якою працюватиме команда. Формується загальне уявлення про роботу над проектом, його етапами, учні, відповідно, розділяються на мікрогрупи, вирішуються певні організаційні питання. 3-ій етап. Збір інформації.
В рамках цієї діяльності учням належить зібрати і проаналізувати досить строкатий і різнорідний спектр інформації по проблемі, що зацікавила їх. Одна група вивчає правову базу вибраної проблеми. Інша група проводить соціологічні дослідження серед різних категорій населення з приводу їх точки зору на даній питання, наскільки він важливий і злободенний для цієї місцевості. Наступна - займається вивченням матеріалів засобів масової інформації по цій темі: як вони впродовж певного часу обговорювали її,
яка реакція властей і населення. Ще одна група школярів входить у взаємодію з компетентними фахівцями (можливо, за допомогою адміністрації школи або батьків) для отримання зваженої, аналітичної інформації про стан справ на території з цього конкретного питання, хто несе за нього відповідальність і який механізм ухвалення конструктивного рішення. Підсумком роботи повинна стати всеосяжна, доступна школярам інформація по проблемі, яка складе основу наступної стадії роботи над проектом. 4-ий етап. Розробка власного варіанту вирішення проблеми
Головною задачею цього етапу діяльності є обробка і систематизація отриманого матеріалу і розподіл його по відповідних розділах проекту. За участю педагога школярі компонують матеріали по розділах: Актуальність і важливість даної проблеми для учбового закладу, мікрорайону, міста. Збір і аналіз інформації по вибраній проблемі. Програма дій, яку пропонує дана команда. Реалізація плану дій команди. Це трудомісткий етап роботи, тому що учні повинні не тільки формалізувати процес розробки проекту, але і прорахувати, яким чином можна здвинути з «мертвої крапки» невирішену поки проблему. На даній стадії команда дає свою версію, свій проект подолання складного питання. Тут можуть бути варіанти техніко-економічного, юридичного обґрунтування того або іншого варіанту вирішення проблеми. 5-ий етап. Реалізація плану дій команди учнів
Дана стадія припускає спробу школярів реалізувати на практиці повністю або частково свою версію вирішення животрепетної проблеми. З цією метою можливі самі різні акції учнів (письмове звернення до виконавчих і законодавчих органів, передача своїх пропозицій в ЗМІ, суспільні організації, підключення до цієї роботи ресурсів комерційних структур і різних фондів тощо). З другого боку, школярі можуть здійснювати реалізацію проекту безпосередньо через свою практичну участь в проведенні трудових акцій, зборі коштів, організації фестивалів тощо. 6-ий етап. Підготовка до захисту проекту
На цьому етапі йде робота по оформленню матеріалів, які відповідають 2-5-й стадіям діяльності команди над проектом. Матеріали для мультімедійного показу можуть включати фотографії, оригінальні малюнки, плакати, схеми, діаграми, які можуть образно і наглядно представити оточуючим суть даного проекту. Паралельно ведеться робота по підготовці усного виступу команди з 5-6 чоловік, які, використовуючи матеріали портфоліо, а також, можливо, і відео матеріали, представляють свій погляд на вирішення вибраної проблеми. Проводиться відбір матеріалу для усного виступу, організовуються тренувальні вправи по ораторському мистецтву, складається сценарій виступу учнів, відпрацьовуються уміння відповідати на найкаверзніші питання опонентів. В цей же час ретельно готується Папка документів, в якій логіка роботи над проектом представлена більш повно і доказово, оскільки весь спектр матеріалів важко розмістити на слайдах. 7-ий етап. Презентація проекту
В рамках цього етапу проходить усний захист проекту, що формою нагадує процедуру слухання в структурах влади, де учні представляють і обґрунтовують логіку і ефективність свого проекту. 8-ий етап. Рефлексія
Головна мета цього етапу - аналіз що самими вчаться стадій підготовки проекту і його уявлення. При підтримці педагога проходить розбір виконаної роботи, визначаються труднощі, що зустрілися, відбувається оцінювання внеску мікрогруп і окремих учасників, виявляються слабкі сторони проекту, обговорюються шляхи їх виправлення. По підсумках можливе проведення анкетування учасників з приводу їх ставлення до організації і презентації проекту. Вважаємо також доцільним та необхідним використання під час організації та проведення роботи в рамках міської акції методичного посібника для вчителя-консультанта учнівського суспільного проекту у загальноосвітньому навчальному закладі за редакцією П. Кендзьора, О. Войтенка, Львів: НВФ “Українські технології”, 2003р.