1
Укладач: Шиліна С.Л., методист Миколаївського науково – методичного центру
Рецензент: Колінко О.А., заступник директора Миколаївського науково – методичного центру
Рекомендовано науково – методичною радою НМЦ, протокол від 03.03.2010 року №.4
У збірці проаналізовано теоретичні засади компетентнісного підходу до навчально-виховного процесу, шляхи його реалізації при викладанні географії, наведені конкретні приклади з досвіду роботи вчителів міста. Рекомендовано для вчителів географії. Шиліна, С.Л. Шляхи реалізації компетентнісного підходу у викладанні географії - Миколаїв, 2010 .-32с.
2
ЗМІСТ 1.Вступ………………………………………………………1 2. Створення умов для формування ключових компетентностей....................................................................4 3. Компетентнісне і некомпетентнісне навчання………...5 4. Можливості географії у формуванні основних груп компетентностей………………….………………………...8 5. Шляхи формування компетентностей учнів………….13 6. Вимоги до вчителя………………………………………22 7. Висновки…………………………………………….…...23 8.Література………………………..……………………….25
3
ВСТУП Зміни, що відбуваються в суспільстві, зумовили пошук нових освітніх концепцій. В українській освіті значного поширення набули поняття «компетенції», «компетентнісний підхід», «ключові компетентності», що пов'язано з реформами і модернізацією галузі. Ідеї компетентнісного підходу з'явилися в результаті вивчення ситуації на ринку праці у процесі виокремлення вимог, що їх висуває роботодавець до працівника. Сьогодні система освіти спрямовує свою діяльність на формування професіонального універсалізму — здатності змінювати сфери і способи діяльності. Вимоги готовності до змін конкретизуються у підготовці учнів до життя в умовах переходу до громадянського суспільства з ринковою економікою. Така підготовка не може реалізуватися шляхом засвоєння певної кількості економічних, соціальних, політичних, екологічних та інших понять. Необхідно виробити в учнів уміння здійснювати вибір, ефективно використовувати обмежені ресурси, здатність вести переговори, дискусії, оперативно і виважено приймати рішення тощо. Майбутній професіонал повинен бути здатним до самоосвіти упродовж життя, володіти новими технологіями і розуміти можливості їх використання, вміти адаптуватися в соціальній і майбутній професійній сфері, розв'язувати проблеми і працювати в команді, бути готовим до перевантажень, стресових ситуацій та швидко з них виходити. Реформування системи освіти в Україні набуло нині глобального характеру. Результатом навчання у цій системі визнається рівень навчальних досягнень та компетенції учнів: «Компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів ...».[11] Тепер освіта безпосередньо пов'язується з успішним формуванням в учнів умінь самостійно вчитись, критично мислити, користуватися комп'ютером, оволодівати іноземними мовами, прагнути до
4
самопізнання та самореалізації в різних видах діяльності, опановувати практичні вміння та навички, необхідні для життєвого та професійного вибору. У зв'язку з посиленням практичної спрямованості шкільної освіти у визначенні її результатів запроваджено компетентісний підхід. Діяльність людини, зокрема засвоєння будь-яких знань, умінь і навичок, складається з конкретних дій та операцій, що вона їх виконує. Розмірковуючи над їх виконанням, усвідомлюючи потребу в них та оцінюючи важливість їх для себе або для суспільства, людина тим самим розвиває компетентність у тій чи іншій сфері. Якщо сфера життя, в якій людина відчуває себе компетентною, є широкою, ідеться про так звані «ключові» чи життєві компетентності. Якщо ж компетентність поширюється на вужчу сферу, наприклад у рамках певної дисципліни можна говорити про предметну чи галузеву компетентність. Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні або ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, ключові уявлення, опори або опорні знання. Європейські експерти визначають поняття «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність будується на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії. Тому європейські експерти пропонують таку внутрішню структуру компетентності: • знання; • пізнавальні навички; • практичні навички; • відношення; • емоції;
5
• цінності та етика; • мотивація. У вітчизняній педагогічній літературі вживаються поняття «компетенція» («компетенції», «групи компетенцій») і «компетентність» («групи компетентностей»). За визначенням ученої-педагога О. Пометун «компетентнісний підхід - це спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є сформованість загальної компетентності людини як сукупності ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості». [9] Тобто, за твердженням О. Пометун під компетентністю людини педагоги розуміють спеціально структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що набуваються у процесі навчання. Існує дуже багато підходів до визначення структури компетентності особистості. Відзначаючи, що компетентність є складним утворенням, інтегрованим результатом навчання, більшість дослідників виділяють певні види чи напрямки компетентностей. їх можна згрупувати: Соціальні компетентності, що пов'язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості. Мотиваційні компетентності, що пов'язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості. Функціональні компетентності, що пов'язані з умінням оперувати науковими знаннями, фактичним матеріалом. За визначеням російських вчених І.С. Сергєєва, В.І. Блинова [11] Компетенція – це не що інше, як готовність діяти. Термін «компітенція» (у перекладі з латинської -- відповідність) має два значення: коло повноважень певної особи; коло питань, в яких людина добре обізнана, зрозуміла їх і має досвід вирішення.
6
Компетентність – це здатність діяти у ситуації невизначеності, готовність до виконання певних функцій. (ситуація невизначеності – це проблемна ситуація, розвиток і результат якої непередбачувані, а успішне їх розв’язання неможливе на основі раніше напрацьованих алгоритмів і носить імовірний характер.) [11] Загальноосвітня школа не в змозі сформувати рівень компетентності учнів, достатній для розв’язання проблем у всіх сферах діяльності та у всіх конкретних ситуаціях. Мета школи – формування ключових компетентностей, тобто здатності школярів самостійно діяти в ситуації невизначеності під час розв’язання актуальних для них проблем. [11] Українські педагоги визначили такі групи ключових компетентностей: • Вміння вчитися (саморозвитку та самоосвіти) • Громадянські (економічні, політичні, екологічні) • Загальнокультурні • Інформаційні • Соціальні • Здоров’язберігаючі • Комунікативні • Продуктивної творчої діяльності. Компетентнісний підхід в освіті є не що інше, як орієнтація навчального процесу на формування вищезазначених компетентностей Компетентнісний підхід часто плутають з практикоорієнваною трудовою підготовкою, яка зводиться до опанування тих чи інших трудових, здебільшого простих, операцій. Компетентнісний підхід набагато ширше, його реалізація неможлива без отримання глибоких знань, так як найважливішою ознакою компетентнісного підходу є здатність того хто навчається до самоосвіти в подальшому житті.
7
СТВОРЕНЯ УМОВ ДЛЯ ФОРМУВАНН КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ Виходячи з мети школи основними завданнями її є навчити дитину: [3] - вчитися – розв’язувати проблеми у сфері навчальної діяльності, вибирати необхідні джерела інформації, знаходити оптимальні способи досягти поставленої мети, оцінювати отримані результати, організовувати свою діяльність, співпрацювати з однокласниками, друзями, вчителями; - орієнтуватися у ключових проблемах суспільного життя – екологічних, економічних, політичних, міжкультурної взаємодії та інших, розв’язувати аналітичні проблеми; - пояснювати явища, їх суть, причини, взаємозв’язки, використовуючи відповідний науковий апарат, тобто розв’язувати проблеми пізнавального характеру; - орієнтуватися у світі духовних цінностей, тобто розв’язувати аксіологічні проблеми. Навчити розв’язувати проблеми, пов’язані з реалізацією певних соціальних ролей; - розв’язувати загальні для різних видів професійної та іншої діяльності проблеми ( комунікативні, пошуку і аналізу інформації, прийняття рішень, організація спільної діяльності); - розв’язувати проблеми професіонального вибору, включаючи підготовку до подальшого навчання в закладах системи професійної освіти. КОМПЕТЕНТНІСНЕ І НЕКОМПЕТЕНТНІСНЕ НАВЧАННЯ Яке ж навчання є компетентнісним і некомпетентнісним? Вітчизняна школа забезпечує випускника хорошим набором знань і предметних умінь, особливо в області природничоматематичних дисциплін, але найчастіше ми стикаємось з такии факторами:
8
• добре встигаючий учень, закінчивши школу, стає в житті неуспішною людиною; • медаліст, який на відмінно знає предмети в рамках шкільної програми, не витримує іспиту у ВУЗ; • молодих спеціаліст – випускник інституту – занадто довго адаптується на робочому місці, хоча знань і вмінь він отримав достатньо; • у критичний момент з’ясовується, що отримані знання і уміння не підходять до життєвих ситуацій, які требо терміново розв’язати; • певна частина знань та вмінь, отриманих у школі, залишаються взагалі не потрібними. Всі перелічені факти є закономірним результатом навчального процесу в загальноосвітній школі, який в своїй основі є «некомпетентним». Випускник некомпетентнісного навчання – некомпетентнісна людина. Це людина, котрій вистачає знань та умінь, але не вистачає досвіду їх застосування у різноманітних ситуаціях. Він не готовий до того, чому його не навчали – діяти в ситуаціях невизначеності, які в житті постійно повторюються. В таблиці, яку дають російські вчені Сергєєв І.С., Блинов В.І. [11] наведені характерні ознаки компетентнісного і некомпетентнісного навчання. (Див. таблицю) Некомпетентнісн Компетентнісне навчання е навчання Наука — основа змісту Наука — основа змісту освіти — освіти — розглядається розглядається як загальнолюдське як зведення фактів, зведення досвіду рішення проблем понять, законів і теорій
9
Вивчення «основ наук» є головною і самодостатньою метою навчального процесу Вчитель ставить питання «Що?» і «Чому?» і відповідає на них разом з учнями Методи і форми навчання підлеглі навчальному (предметному) Застосування знань і умінь обмежується навчальними ситуаціями Основний результат навчання: знання, вміння, навички, Життєвий досвід учнів формується стихійно, за межами Накопичується і осмислюється досвід рішення навчальних задач Оцінюється накопичений багаж дидактичних одиниць Школа відводить людину від рішення важких життєвих проблем в область, близьку до «чистої Школа вчить людину покладатися на свою пам'ять
Вивчення «основ наук» є засобом розвитку готовності вирішувати життєві проблеми з використанням принципів наукового мислення
Вчитель ставить питання «Навіщо?» і «Як?» і відповідає на них разом з учнями Методи і форми навчання використовуються як самостійні засоби досягнення певної педагогічної Застосування мети. знань Наприклад, і умінь проводиться в життєвих (або наближених до життєвих) ситуаціях Основний результат навчання: осмислений досвід діяльності Життєвий контекст і формування життєвого досвіду впроваджуються в рамки Накопичується і осмислюється досвід рішення життєвих задач Оцінюється здатність застосувати накопичений багаж дидактичних одиниць в різних ситуаціях Школа готує людину до рішення життєвих проблем
Школа вчить людину покладатися на свою самостійність
10
Компетентнісний підхід дозволяє: • узгодити цілі навчання, поставлені педагогами, з особистими цілями учнів; • підготувати учнів до успіху в житті, яке розвивається по непередбачуваним законам; • підвищити ступінь мотивації навчання, перш за все, за рахунок визнання його користі для сьогодення та наступного життя учнів; • полегшити працю вчителя за рохунок поступового підвищення ступеня самостійності та відповідальності учнів у навчанні; • розвантажити учнів не за рахунок механічного скорочення змісту, а за рахунок частки самостійної самоосвіти, переносу уваги до способів роботи з інформацією, груповому розподілу навантажень та зміні мотивації. МОЖЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЇ У ФОРМУВАННІ ОСНОВНИХ ГРУП КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ Географія має великі можливості у формуванні основних груп компетентностей учнів, тому що головною метою сучасної географічної освіти є всебічний розвиток особистості школяра з урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів та потреб через формування географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності. Географія допомагає дитині усвідомити велике різноманіття і цілісність природи Землі як єдиної географічної оболонки й водночас осмислити вразливість природних об’єктів, їх залежність від дій людини, озброєної сучасними технічними та технологічними засобами впливу на природне середовище. Географія вчить комплексно розглядати природу, усвідомлювати особисту причетність до природних явищ і відповідальність за зміни географічних об’єктів Землі.
11
Отже, географія – це єдина навчальна дисципліна, яка, маючи величезний потенціал, формує в молоді комплексне узагальнююче уявлення про землю як планету людей, виховує патріотизм і любов до свого краю, Батьківщини, вчить орієнтуватися в складних світових соціально-економічних процесах, що постійно змінюються. Саме географічні вміння дають можливість кожній людині протягом усього життя свідомо сприймати нову інформацію про розвиток і зміни, що відбуваються у природі, господарстві, житті населення. На основі географічних умінь людина може орієнтуватися в навколишньому середовищі, охороняти його на локальному рівні, здійснювати оцінку і прогнозування стану природної, господарської, екологічної обстановки у своїй місцевості, користуватись засобом міжнародного спілкування – географічною картою з метою пошуку комплексного аналізу та узагальнення географічної інформації. Зміст географічної освіти стає засобом підготовки особистості до життя. Завданням сучасної шкільної географічної освіти є здійснення переорієнтації її цілей на формування таких життєво важливих компетенцій школярів, які сприяли б їх адаптації до активної участі у житті суспільства. [3] Компетентнісне навчання є перспективним ще й тому, що при такому підході навчальна діяльність набуває дослідницького і практико-орієнтованого характеру і сама стає предметом засвоєння. Практика свідчить, що ключові компетентності формуються лише у процесі здобуття досвіду власної діяльності, тому освітнє середовище повинно вибудовуватися таким чином, щоб дитина опинялася в ситуаціях, які сприяють її становленню. Отож сучасна освіта повинна бути орієнтована на проектування навчальнопрактичних ситуацій, в яких діє учень. Головна особливість компетентності як педагогічного явища полягає в тому, що компетентність — це не специфічні предметні вміння та навички, навіть не абстрактні
12
загальнопредметні мисленнєві дії чи логічні операції, а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку, сімейного стану — взагалі будь-якій людині. Предметне навчання—лише основа для формування компетентностей як інтегрованого результату навчальної діяльності учнів. Зміст та методика викладання будь-якого навчального предмета мають певні специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів. Учитель географії, викладаючи свою навчальну дисципліну, може і повинен формувати компетентності учнів засобами свого предмета. Географічні знання сприяють соціалізації учнів, тобто формуванню компетентностей у різних сферах діяльності: пізнавальній, суспільно-громадській, трудовій, побутовій та культурній (див. таблицю).[2] КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ ТА ЇХ ГЕОГРАФІЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ Сфера реалізації компетенцій Сфера пізнавальної діяльності
Важливі Роль географії у аспекти реалізації формуванні компетенції важливих компетенцій Засвоєння Формування методів географічних самостійного компетенцій як отримання знань, системи знань про користуючись різноманітність і різними джерелами особливості інформації; вміти територіальної визначати цілі та організації алгоритми дій, сучасного самостійно географічного планувати простору на різних його рівнях, суть процесів
13
Сфера суспільної діяльності
Виконання ролей: громадянина, управлінця, політика, споживача, пацієнта, організатора, члена сім'ї, виборця, члена соціальної групи, колективу; бути готовим до свідомої', активної участі у суспільному житті, жити і працювати в полі культурного середовища Сфера трудової Уміння діяльності аналізувати ситуацію на ринку праці, здійснювати професійну орієнтацію, реалізовувати професійні можливості, вести переговори; орієнтуватися у нормах та етиці
(природних, екологічних, соціальних, економічних, геополітичних) Виховання громадянина і патріота, поваги до культури та історії своєї країни, регіону та інших країн; толерантного, неупередженого і доброзичливого ставлення до інших народів
Оволодіння навичками вміннями використовувати географічні знання та інструментарій сучасної географічної науки для аналізу, узагальнення і систематизації різноманітної
14
взаємовідносин, навичок самоорганізації, планування часу; оцінювати результати своєї діяльності
Побутова сфера
Формувати навички
інформації, дослідження територіальних аспектів природних і соціальноекономічних процесів та явищ, безпосередньо чи опосередковано пов'язаних з навколишнім середовищем, а також освоєння підходів до їх прогнозування, оцінки, моделювання і проектування природної, господарської і екологічної ситуації в конкретних регіонах. Ефективно використовувати ресурси, робити раціональний вибір; ознайомлення з професіями, які потребують географічних знань Формування навичок
15
Сфера культурної діяльності
Інформаційна сфера
збереження і укріплення здоров'я, формування навичок безпечної поведінки в природному і антропогенному середовищі, надання простої невідкладної допомоги; здійснювати вибір шляхів і способів використання вільного часу, культурного і духовного збагачення Знання культурних і побутових особливостей населення; формування екологічної культури Уміння за допомогою інформаційних технологій шукати, аналізувати, відбирати змінювати, зберігати і
орієнтування на місцевості, соціальновідповідальної поведінки в природі і антропогенному середовищі, адаптації до умов проживання на певній території, знання про небезпечні природні і техногенні явища та основні правила поведінки у разі їх виникнення Ознайомлення з традиціями та культурними особливостями народів і регіонів України Робота підручниками, науковопопулярною літературою, картами картосхемами, статистичними
з
і
16
передавати інформацію
матеріалами, з ресурсами ГІС та Інтернет
Ключові компетентності школярів не протиставляються основним компонентам змісту географічної освіти, а є особливим комплексом, що включає сукупність усіх компонентів змісту освіти не лише в рамках предмета, а й у різних життєвих ситуаціях. Основним життєвими (ключовими) компетентностями випускника школи, які формують його компетентність є; • розуміння просторово-часової єдності та взаємозв’язку розвитку природних і антропогенних процесів та об’єктів у географічній дійсності; • уміння користуватись географічною картою; • уміння працювати з числовою інформацією; • уміння орієнтуватись на місцевості, визначати поясний час та інші географічні одиниці; • уміння працювати з ГІС та інформацією засобів масмедіа; • уміння само презентації та здатність до самовираження; • готовність до відповідальної поведінки в природі й антропогенному середовищі; • уміння працювати в колективі, приймати рішення і нести відповідальність за них; • толерантне ставлення до культурних особливостей народів і регіонів; • комунікативність тощо
17
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ Формування предметних компетентностей учнів на уроках географії можна здійснювати шляхом застосування різних технологій
Проблемне навчання Інтерактивне навчання
Використання ІКТ Технології
Проектна діяльність
Ігрові технологі ї
Критичного мислення
Для реалізації компетентнісного навчання використовують різні методи і прийоми: • самостійна робота • робота в групах • навчальна дискусія • проведення нестандатрних уроків • інтеграція з іншими предметами • ділові та розвивальні ігри тощо. Про винятково важливу роль самостійної діяльності людини свідчить відома китайська мудрість: «скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, дай мені діяти самому – і я навчусь». Виходячи з цього, за період шкільного життя учень має навчитися: самостійно здобувати необхідні знання; уміло застосовувати їх на практиці для розв’язування різноманітних навчальних проблем; бачити труднощі й
18
знаходити шляхи їх раціонального подолання; чітко усвідомлювати, де і яким чином теоретичні знання можуть бути використані; грамотно працювати з інформаційними джерелами, творчо мислити, самостійно працювати над розвитком свого інтелекту. Для досягнення цієї мети можна виокремити такі основні завдання: • оволодіння теоретичними знаннями; • активізація пізнавалної діяльності; • закріплення набутих знань та формування вмінь і навичок, їх застосування; • осмислення наявних причинно-наслідкових зв’язків та залежностей; • відповідальність за прийняття самостійних рішень.
Урок географії у 8 класі. Миколаївська гімназія №4
Робота в групах
19
Важливим для учня є вміння працювати в команді, усвідомлювати власний внесок у спільну роботу, шукати шляхи реалізації розробленого проекту. Таким чином, за допомогою групових форм роботи формується соціальна, комунікативна компетентність. Залучаючи учнів до роботи в групах, необхідно чітко визначати дидактичну мету для кожної групи та напрям роботи. Важливим тут є залучення до роботи усіх учнів, особливо «малопомітних» дітей, щоб підвищити рівень їх самооцінки, впевненість у своїх силах. Дитина на таких уроках реалізує себе як учень, що аналізує почуте і вивчене, і як учитель, що навчає інших. Основною умовою групової роботи є: здатність до співробітництва при виконанні практичних робіт та екскурсій; здатність толерантно спілкуватись, обмінюватись думками з приводу різних проблем. Навчальна дискусія – один із засобів формування ключових компетентностей у курсах шкільної географії, що допомогає підростаючому поколінню в пошку нових знань та орієнтирів для наступного дорослого життя.використання дискусії в навчанні дає можливість отримати міцніші знання з предмета, а також цілий спектр різних видів життєвих компетенцій. Основні умови проведення дискусії: • розв’язання поставленої проблеми; • участь кожного в обговоренні; • посилання на компетентні джерела; • оперування географічними поняттями; • критика ідей, а не людей; • уміння вести діалог; • толерантність; • самостійність тощо. Проведення нестандартних уроків сприяє формуванню соціальної компетентністі. ЇЇ можна формувати і через залучення учнів до: уроків-подорожей, ігор, телевізійних
20
мостів тощо, через організацію краєзнавчої та туристичної роботи.
природоохоронної,
КРАЄЗНАВЧА РОБОТА ЗОШ №11 м. МИКОЛАЄВА
Інтеграція з іншими предметами сприяє формуванню полікультурної компетентності. Важливим моментом у формуванні полікультурної компетентності є використання досягнень культури країн, що вивчаються у курсі «Економічна і соціальна географія світу» (10 клас) і особливо у курсі «Країнознавство» (11 клас). Інтеграція географія — англійська мова на тему «Великобританія», «Канада» тощо. Учнів зацікавить демонстрація зображень відомих історичних пам'яток та пам'яток архітектури, творів живопису, прослуховування музичних уривків, а також спілкування англійською мовою. Такі уроки передбачають і обов'язковий розвиток творчої активності учнів, тобто формування компетентності продуктивної творчої діяльності. Ця компетентність формується як у процесі уроків, так і під час позаурочних заходів.
21
Інтегрований урок «Металургійна промисловість України» у 9 класі об'єднує діяльність учителів різних дисциплін — географії і хімії та учнів, що дає змогу значною мірою активізувати самостійну діяльність учнів та встановити наочні міжпредметні зв'язки. Урок у 9 класі Миколаївської гімназії №2 Деловая игра с элементами проектных компьютерных технологий
ОТДЕЛЫОТДЕЛЫ-
I этап
географический, геолого – разведовательный, отдел рекламы и маркетинга, экономический, химический, технологический, экспертный
Географический аспект Актуализация опорных знаний Поисково – исследовательская работа отделов (презентация)
II этап
Химический аспект Поисково – исследовательская работа отделов (презентация)
III этап Обобщение (экспертный IV этап Закрепление. Контроль.
отдел)
Вкрай необхідним є стимулювати бажання дітей використовувати додаткову літературу, зокрема художню. Тим більше, що інтеграційні можливості географії і літератури величезні. Багато пізнавальної інформації географічного змісту дають такі художні твори, як «Діти капітана Гранта» Ж. Берна, «Загублений світ» А. КонанДойла, «Робінзон Крузо» Д. Дефо, «Давід Лівінгстон» Г. Вотте, «Магеллан» С. Цвейга та ін. Обов'язково слід використовувати при вивченні природи України у 8 класі поезії Т. Шевченка, Л. Костенко та інших українських поетів. [8]
22
Не менш важливим є формування комунікативної компетентності. Це можливо під час проведення рольових ігор (урок — прес-конференція, урок-суд) чи під час проведення нестандартних уроків (урок-дискусія), які передбачають активне спілкування школярів. Наприклад, урок-суд у 8 класі на тему «Використання природних умов і природних ресурсів України та їх охорона» дає можливість учням побувати у ролі судді, прокурора, адвоката, свідків, спостерігати хід судового засідання, вчитися не просто говорити, а виступати перед аудиторією. Урок-пресконференція на тему «Проблеми та перспективи розвитку енергетики в Україні» [10] у 9 класі пропонує учням побувати у ролі журналістів і представників міністерств України та міжнародних агентств. Знов таки, учні вчаться публічно виступати, висловлювати свою думку, тобто формується комунікативна компетентність. Урок-дискусія дає змогу розвивати критичне мислення, визначити власну позицію з даного питання, формує навички відстоювання власної думки, вчить аргументовано переконувати опонента. Відбувається формування соціальної, інформаційної, комунікативної компетентностей. Продуктивним є проведення уроків— презентацій країн, які вивчаються у курсах «Економічної і соціальної географії світу» (10 клас) та у курсі «Країнознавство» (11 клас) тощо. Урок-презентація 10 клас Миколаївська гімназія №4
23
Для формування інформаційної компетентності найважливішим є розвиток умінь учнів працювати з різними джерелами інформації (підручники, довідники, карти, відеофільми, наукові журнали, екскурсії тощо). У сучасних умовах велике значення має використання комп'ютерних програм як джерело інформації. Багато пізнавальної інформації дає перегляд фільмів телевізійного каналу «Дискавері», які є і на DVD, наприклад «Дика Африка», «Голуба планета» тощо. Працюючи з географічними картами в учнів формується просторова компетентність:
- це картографічна грамотність і культура; - вміння, користуючись географічною картою, пояснювати причини і наслідки природних та економічних явищ; - вміння визначати географічні координати, знати розташування географічних об’єктів; - вміння орієнтуватись на місцевості, користуючись картою, картосхемою, планом. Кожен учитель зацікавлений у формуванні та розвиткові інтересу до свого предмета. Це можливо зробити шляхом залучення учнів до самостійного опрацювання літератури з подальшим написанням і захистом рефератів, а також застосування методу проектів. Проект — це своєрідний інструмент, що створює умови для розвитку цілеспрямованості та самостійності учнів у розв'язанні проблем [4]. Використання його у шкільній практиці
24
допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів, сформувати в них уміння та навички комунікативного характеру. Уміти створювати, реалізувати чи брати участь у проектах — це вже життєва компетенція особистості. Під час проектної діяльності: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно контролювати свої знання: активно розвивається критичне мислення, учні опановують ефективні техніки переконання і презентації своїх аргументів; учні навчаються ефективного спілкування, ведення переговорів, ненасильницького методу розв'язання проблем і конфліктів; в учнів розвивається уміння працювати в команді відчувати себе її членом, брати відповідальність на себе, розділяти відповідальність з іншими, аналізувати результати діяльності; виробляються навички роботи з джерелами інформації, введення дискусії, обстоювання особистої думки. Проектна діяльність сприяє розвитку ініціативи самостійності, організаторських здібностей, розкриттю можливостей і здібностей учнів усвідомленню оцінці особистісних ресурсів, визначенню особистісно значущих і соціально ціннісних перспектив, стимулює процес саморозвитку. Актуалізація внутрішніх сил здійснюється самим учнем, який прагне оволодіти необхідною інформацією, знаннями, актуалізує ті чи інші здібності, природні задатки і відкидає ті, які заважають йому в досягненні конкретної мети. Застосування проектної діяльності дає можливість учневі по-новому подивитися на свої вміння, на характер взаємодії з навколишнім світом, докладаючи значних вольових та емоційних зусиль, що приводить до якісних змін у психологічній структурі особистості. Метод проектів зумовлює оволодіння навичками
25
спілкування, вироблення вміння визначати адекватні особистісно значущі й соціально важливі життєві перспективи, розвиток потреби та пошукової активності щодо реалізації цих перспектив. Використання методу проектів створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціальних явищ. Узагальненим результатом цього процесу стає усвідомлення та прийняття особистих життєвих перспектив, можливого місця і ролі в житті суспільства, визначеність своїх покликань, формування життєвого проекту. Проект визначається як комплекс дій, спеціально організований учителем, самостійно виконується дітьми та завершується створенням продукту, що складається з об'єкта діяльності та його усної чи письмової презентації. Метод проектів є ефективним, оскільки стимулює практичну проектну діяльність школярів та дає можливість формувати весь набір ключових компетентностей: інформаційну, соціальну, комунікативну, громадянську, продуктивної творчої праці. Можна прослідкувати чіткий зв'язок між формуванням самоосвітньої та інформаційної компетентності, з одного боку, а з другого — компетентності продуктивної творчої діяльності. Таким чином, самоосвіта великою мірою грунтується на опрацюванні інформації і в свою чергу є основою для розвитку творчості дитини. У майбутньому теоретичні знання, здобуті зусиллями думки, а не лише пам'яті, стануть основою творчої активності учня. Творчість учня є методом самовираження особистості, методом впровадження його думок, гіпотез у практичній діяльності. Творчість людини — це вміння реалізувати свої теоретичні знання і практичний досвід у розв'язуванні конкретної проблеми новим, оригінальним способом. Це можливо, коли учні навчаються розв'язувати проблеми в індивідуальній діяльності та в групі. Обов'язковим є залучення учнів до
26
підготовки та проведення ігор, вікторин, заходів у межах предметного тижня географії у школі. Цікавими для учнів є уроки-конкурси. Вікторина — одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання. Учнів можна поділити на команди. Діти відповідають на запитання і дуже прагнуть одержати командну перемогу. Такі ігрові уроки виховують почуття колективізму, взаємовиручки, розвивають самостійність у прийнятті рішень. Для учнів усіх вікових категорій також є цікавим складання кросвордів, ребусів, віршів.[1] Розвиток творчих здібностей відбувається на основі знань, умінь і навичок, які учень набув під час вивчення географії та інших предметів. Такий підхід до організації навчальної діяльності розвиває вміння бачити та формулювати проблему, знаходити нові рішення, а отже, готує школяра до продуктивної творчої діяльності в майбутньому. Система навчання у сучасній школі перестає бути орієнтованою тільки на «знання» і «розуміння». Учні повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, висвітлювати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати і відстоювати власну думку. ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ То що ж повинен уміти вчитель, щоб успішно реалізувати компетентнісний підхід? Розглянемо найважливіші умови: [11] успішно розв'язувати свої власні життєві проблеми, проявляти ініціативу, самостійність і відповідальність; показувати зв'язок між матеріалом, що вивчається, з повсякденним життям та з інтересами учнів; планувати урок з використанням різноманітних форм і методів навчання; використовувати при обговоренні питань набутий
27
учнями досвід; запрошувати експертів і спеціалістів для обговорення з учнями тих питань, в яких вони недостатньо компетентні; демонструвати учням рольові моделі на прикладі реальних людей (діячів, фактів, ситуацій тощо); оцінювати досягнення учнів не тільки шляхом виставлення оцінки, а й змістовою характеристикою. В основу уроку мають бути покладені соціальносконструйовані педагогічні ситуації, діяльність учнів у яких і буде сприяти вихованню таких особистісних якостей, як взяття відповідальності на себе, вміння приймати рішення, діяти і працювати в колективі, висувати гіпотези, критикувати, надавати допомогу іншим, вміння навчатися та багато іншого. Тому великого значення набуває питання підвищення професійної компетентності педагогів.
ВИСНОВКИ МОЖЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЇ У ФОРМУВАННІ ОСНОВНИХ ГРУП КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ Соціальна компетентність 1. Залучення дітей до проведення нестандартних уроків: уроків-подорожей, фестивалів, ігор, театралізацій, телевізійних мостів тощо. 2. Відвідування виставок. 3. Проведення екскурсій на виробництво, особливо під час вивчення економічної географії. 4. Стимулювання ініціативи дітей: проведення диспутів, марафонів ідей тощо. 5. Організація екологічної стежки. 6. Організація природоохоронної, краєзнавчої та туристичної роботи. 7. Стимулювання суспільної активності учнів. Полікультурна компетентність
28
1. Використання досягнень культури країни, що вивчається (прослуховування музичних фрагментів, демонстрація слайдів архітектурних пам'яток, творів живопису тощо). 2. Проведення інтегрованих уроків, наприклад, географія — іноземна мова з теми «Велика Британія», географія — історія з теми «Світові релігії» тощо. 3. Проведення узагальнюючих уроків, наприклад, «Фестиваль народів світу». 4. Використання випереджувальних завдань, наприклад, історія відкриття материків, населення та національний склад, давні культури тощо. 5. Використання етнографічного матеріалу під час вивчення відповідних тем з курсу географії, наприклад, «Народні художні промисли, їх зародження та розвиток». 6. Проведення екскурсій до краєзнавчого чи етнографічного музеїв. 7. Проведення дидактичних ігор. 8. Реалізація роботи в групах з диференціюванням тематики, наприклад, у темі «Народи Африки» вивчення побуту, звичаїв, традицій конкретних народів. 9. Стимулювання учнів до опрацювання питань полікультурного характеру в періодичній пресі. 10. Проведення політичних оглядів, наприклад, подій у гарячих точках. Комунікативна компетентність 1. Використання загадок, приказок, віршів, спадщини народної творчості. 2. Проведення рольових ігор, у котрих задіяні журналісти, екскурсоводи тощо. 3. Проведення нестандартних уроків, які передбачають активне спілкування школярів (конференція, дискусія тощо). 4. Залучення учнів до роботи в парах та групах з обговорення певних навчальних питань, проведення взаємоопитування та взаємооцінки.
29
5. Створення візитки-презентації країни, що вивчається, у тому числі користуючись іноземними мовами. 6. Проведення усних журналів. 7. Запрошення іноземних студентів під час вивчення тих чи інших країн світу, забезпечення живого спілкування з носіями мови та культури. 8. Спілкування з іноземними ровесниками, у тому числі за допомогою інтернету. Інформаційна компетентність 1. Стимулювання роботи з різними джерелами інформації (підручник, документи, довідники, карти, документальні фільми, наукові журнали тощо). 2. Використання завдань, пов'язаних з аналізом, таблиць, схем, діаграм, графіків тощо. 3. Консультування учнів (як опрацьовувати матеріал підручника, легенду карти тощо). 4. Консультування учнів щодо підготовки, проведення та обробки результатів соціологічних опитувань. 5.Забезпечення спільного обговорення інформації в групі (уміти слухати, не переходити на особистості, спілкуватися раціонально). 6. Залучення учнів до краєзнавчої роботи (опитування населення, робота з архівом). 7. Формування вмінь учнів складати плани, конспекти, схеми, тези, робити рецензії. 8. Залучення учнів до роботи з інформацією з подальшим виходом на навчальні та виховні заходи, зокрема в молодших класах. 6. Створення пам'яток для учнів «Як працювати з інформацією». Компетентність самоосвіти та саморозвитку 1. Формування та,розвиток інтересу учнів до предмета. 2. Створення індивідуальних програм для обдарованих дітей.
30
3. Створення індивідуальних програм для дітей з особливими потребами. 1. Залучення учнів до самостійного опрацювання літератури з написанням рефератів. 2. Розвиток умінь учнів працювати з текстом, картою, каталогом. 3. Залучення учнів до складання планів, конспектів, питань до параграфа, теми. 4. Розвиток аналітичного мислення учнів. 5. Здійснення обов'язкової зворотного зв'язку в процесі самоосвіти через проведення бесід, тестів, ігор, семінарів, проектів. 6. Усвідомлення чіткого зв'язку між формуванням самоосвітньої компетентності, з одного боку, інформаційної, а з другого — компетентності продуктивної творчої діяльності. Таким чином, самоосвіта великою мірою ґрунтується на опрацюванні інформації і, у свою чергу, є основою для розвитку творчості дитини. Компетентність продуктивної творчої діяльності 1. Навчання учнів розв'язувати проблеми в індивідуальній діяльності та в групі. 2. Спільне з учнями визначення плану діяльності на уроці. 3. Залучення учнів до створення банку запитань з певної теми. 4. Розвиток уяви учнів, їх мислення та пам'яті. 5. Заохочення ініціативи учнів. 6. Використання прийомів педагогічної техніки ТРВЗ. 7. Реалізація навчальних та деяких соціальних проектів (наприклад, соціологічне опитування). 8. Залучення учнів до складання кросвордів, шарад, ребусів, казок, віршів, виготовлення саморобок. 9. Ведення календаря знаменних дат. 10.Використання в процесі викладання географії особливих творчих здібностей учнів:
31
•учні, які займаються музикою, можуть бути залученими до підготовки музичного оформлення уроку; •юні математики можуть підготувати таблиці та схеми; • юні літератори — підготувати вірші, взяти інтерв'ю, розробити анкети. 11.Обов'язкове заохочення творчої діяльності. Абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання чи, навіть, реалізацією певної технології з відомих та наявних нині, повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Але беззаперечним є й те, що потенціал продуктивних методик та технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату, як компетентність. Саме формування основних груп компетентностей учнів є завданням, що по праву визнається найвідповідальнішим у роботі вчителя, оскільки торкається життєвих умінь учнів, їх пристосованості до життя. Випускники шкіл, опановуючи значний обсяг теоретичних знань, відчувають значні утруднення в діяльності, яка потребує застосування цих знань у вирішенні конкретних життєвих завдань, виявляються безпорадними у визначенні життєвих планів, організації своєї самоосвіти. Розв'язати цю проблему допоможе впровадження компетентнісного підходу. Cучасні учні — це школярі нового інформаційного суспільства, а отже їм необхідні нові навички та вміння, які потребують роботи з інформацією. Ми бачимо, що поступово ключові освітні компетенції перетворюються у засіб розвитку особистих якостей учнів. Освіта виходить на новий, значно вищий ступінь розвитку. Сьогодні кожен повинен задуматися над тим, що однією з умов є компетентність не тільки учня, а й учителя, а провідною ідеєю - підвищення якості освіти. Науково-методичний центр м. Миколаєва проводить певну роботу з питань реалізації компетентнісного підходу до викладання географії, розвитку творчого потенціалу вчителів,
32
впровадження у практику роботи сучасних освітніх технологій, формування життєвої компетентності школярів. З цією метою проведено міські методичні об’єднання, теоретичні та практичні семінари: «Компетеннтнісний підхід у викладанні географії», «Шляхи реалізації компетентнісного підходу у викладанні географії», майстер-клас «Проблемний підхід у викладанні географії» тощо. Підвищенню рівня професійної компетентності педагогів сприяв постійно діючий семінар «Формування ключових і предметних компетенцій учнів через впровадження ігрових технологій на уроках географії та економіки» Третій рік працює творча група «Використання ІКТ на уроках географії», результатом роботи якої є розробки уроків з використанням інформаційно-комп’ютерних технологій, проведено семінари-практикуми завдяки чому з кожним роком зростає кількість вчителів які використовують на уроках інформаційно-комп’ютерні технології. Проводяться групові та індивідуальні консультації, працює школа молодого вчителя. Це сприяє підвищенню фахового рівня, розвитку творчості, оволодінню педагогами новими технологіями, стимулює самоосвітню діяльність, створює умови щодо реалізації коампетентнісного підходу до навчально-виховного процесу.
Проте, ще існує багато протиріч серед науковців, які працюють над розробкою компетентнісного підходу до навчання, не створено реального механізу його реалізації. Часто зустрічаються протиріччя у тлумаченні термінів. У науковців немає единої думки щодо шляхів формування компетентностей. Тому дана проблема залишається актуальню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
33
1. Величко О.А. Інтерактивне навчання – умова формування окремих груп компетентностей // Географія: науково-методичний журнал №2 2010, с.5-9. 2. Гільберг Т.Г. Реалізація компетентнісного підходу на уроках географії // Географія та основи економіки Науково-методичний журнал №4 2009,-с. 7-10. 3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2004. 4. Зазуліна Л.В. Педагогічні проекти: Науково-методичний посібник. – Абетка-НОВА, 2004, с.40. 5. Ісаєва Г.М. Компетентнісний підхід до навчання учнів // Краєзнавство Географія Туризм: Всеукраїнська газета для вчителів №7 2010, с.3-8. 6. Кость В.М. Стратегії режисури компетентнісно орієнтованого уроку географії // Географія та основи економіки в школі: науково-методичний журнал №5 2009, с.2-26. 7. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. // Інформаційний збірник МОН України №7 2008. 8. Петринка Л.В. Можливості географії у формуванні основних груп компетентностей // Географія та основи економіки в школі: науково-методичний журнал №3 2009, с. 10-13. 9. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. — Харків: Основа, 2008. 10. Сергєєв І.С.,.Блинов В.І Как реалиизовать компетентносный подход на уроке и во внеурочное время. Шкільна освіта Москва 2007 11. Тімець О.В. Географічна освіта як основа формування життєвих компеннцій учнів // Географія та основи економіки в школі: науково-методичний журнал №6 2008, с.2-5.