Портфоліо _директора_школи життєтворчості by Управління освіти

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 Миколаївської міської ради Миколаївської області

Робота на конкурс «Портфоліо школи»

Портфоліо школи життєтворчості Блакитна Тетяна Іванівна, директор Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 57 Миколаївської міської ради Миколаївської області 54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 46 (0512) 41-33-44 Е-mail

Миколаїв – 2011

school57@mksat.net

ЗМІСТ Тетяна Блакитна. Інноваційні технології Школи життєтворчості.. Концепцiя розвитку загальноосвiтньої школи І-ІІІ ступенів № 57 в контекстi життєтворчостi особистості……………….......................... Реалізація проблемної теми школи „Удосконалення самореалізації суб’єктів освітнього процесу”………………………………………… Школа життєтворчості. Програма дослідницькоекспериментальної роботи в ЗОШ № 57……………………………... Комплексно-цільова програма «Здоров’я»………………………….. Релазація проблемної теми школи «Удосконалення самореалізації суб’єктів освітнього процесу» в контексті програми «Здоров’я»…. Комплексно-цільова програма «Діяльність» ……………………….. Реалізація проблемної теми школи "Удосконалення самореалізації суб'єктів освітнього процесу" в контексті програми «Діяльність»… Додаток № 1 Комплексно-цільова програма профілізації Школи життєтворчості. Додаток № 2 Програма «Здібні діти» ………………………………………………..

3 8 18 30 34 41 54 57 99 105

Інноваційні технології Школи життєтворчості Т.Блакитна, директор ЗОШ № 57 Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 Миколаївської міської ради Миколаївської області – єдина і перша україномовна школа в обласному центру, яка збудована при незалежній Україні. Їй виповнилося вже 18 років. У мікрорайоні Намив, де вона розташована, в переважній більшості мешкають робітники Чорноморського суднобудівного заводу. І тому педагогічний колектив нашої школи прагне створити всі умови для повноцінного життя, реалізації сутнісних творчих сил кожного виховання. З перших кроків її становлення ми розуміли, що працюємо не лише у новій школі, а у навчальному закладі нового типу і нового змісту. Ми розуміли те, що повинні враховувати самобутність різних вікових етапів школярів, особливості соціального, культурного контексту їх життя. І за короткий час школа змогла довести, що вона повністю відповідає вимогам часу. Уже на перших етапах становлення школи життєтворчості однією з найважливіших проблем ми вважали створення поліфункціональної, мобільної системи організації навчального процесу, який передбачає формування нових функцій в діяльності вчителя і нових підходів до організації методичної роботи. Така структура в першу чергу була спрямована на стимуляцію саморозвитку учителя. Найбільш оптимальною, на нашу думку, формою організації професійної діяльності учителівпредметників стали діючі творчі та проблемні групи. Творчі і проблемні групи розширили поле професійної діяльності учителя. Перед ними була поставлена надважлива задача: вирішення проблеми якості навчання з предмету(тобто забезпечення рівня змісту; відбір програм і учасників; вибір засобів досягнення якості; пошуки шляхів оптимізації навчального процесу і видів контролю і т.д.). Перед учителями виникли питання поглибленого аналізу стану викладання предмету; знаходження шляхів вирішення протиріч; підвищення професійного рівня як невід’ємної умови досягнення поставленої задачі. Стали формуватися функції, не властиві раніше для діяльності звичайного вчителя, - аналітична, прогностична, проектувальна. Науково-методична рада засновувалась в структурі як координуюча ланка в управлінні, наділена функціями аналізу, прогнозів, експертизи, розробки стратегічних напрямків розвитку школи життєтворчості. Саме на цій раді узагальнюється і аналізується колективний методично-науковий досвід, визначаються найбільш актуальні проблеми, розробляються програми їх виконання. Школа життєтворчості 3

безпроблемно перейшла на програмно-цільове планування методичною і науково-методичною роботою. Серед основних завдань, які забезпечують досягнення мети в дослідженні проблем життєтворчості, можна назвати: - дослідження духовних аспектів життєтворчості особистості; - розробка критеріїв життєвої компетентності; - експериментальне моделювання, виявлення та створення умов для задоволення потреб у самоствердженні особистості дитини, самореалізації учня і вчителя; психолого-педагогічне проектування їхнього духовного, інтелектуально-креативного буття; - розробка та впровадження програми “Духовність” і “Психологія життєтворчості”; - розробка методики прогнозування саморозвитку в процесі життєтворчості, вивчення впливу громадських і позашкільних організацій на рівень саморозвитку та соціальної адаптації особистості школяра. Школа життєтворчостi – це соцiально-педагогiчна система, в якій створюються умови для розвитку i саморозвитку особистості. Нові форми в організації освітнього процесу ЗОШ № 57 не самоціль, а засіб творення нової людини – громадянина України з високим ідейним, розумовим і духовним потенціалом. Нині наш навчальний заклад – один з найкращих навчальних закладів м. Миколаєва. Школа була експериментальним майданчиком регіонального значення. За 8 років експерименту, що тривав з 1998 року, спостерігався розвиток школи як соціально-педагогічної системи в контексті життєтворчості особистості. Ми будували і будуємо педагогічну систему школи нової генерації, в якій забезпечується нова якість освітньовиховного простору. З дня заснування школи колектив прагнув через навчальновиховну систему створити українську родинну школу. Сьогодні маємо правильний орієнтир – працювати на особистість. Цьому сприяє педагогіка життєтворчості, модульно-розвивальна система та програма «Реалістичне виховання», якими формується навчально4

виховний процес. Адже як стверджують психологи, якщо дитина у шкільному віці ні в якій галузі не досягла успіху, то навряд чи вона буде успішною у дорослому житті. Для того, щоб бути успішним і створена школа життєтворчості. Сьогодні успіхи наших вихованців вже приносять славу школі: вони є переможцями міських, обласних, Всеукраїнських предметних олімпіад, конкурсів і змагань. З року в рік збільшується кількість випускників 11-х класів, які стають студентами вищих навчальних закладів. Школа має тісні партнерські зв’язки з багатьма вищими навчальними закладами. Зокрема, Миколаївським державним університетом імені В.О.Сухомлинського, Національними університетом кораблебудування імені адміралі Макарова, університетом розвитку людини «Україна», Чорноморським державним гуманітарним університетом імені П.Могили. За чотири роки СП «НІБУЛОН» подарував школі кабінети інформаційно-комунікаційних технологій. Досі в Україні жоден загальноосвітній заклад в організації навчального процесу не мав такого високого стандарту комп’ютерних технологій. Це не лише найсучасніше комп’ютерне, а й програмне забезпечення для всіх шкільних навчальних предметів. Наш спонсор СП «НІБУЛОН» подбав, щоб нове обладнання було встановлене у кабінетах, де він за власні кошти провів євроремонт та придбав зручні сучасні меблі. Комп’ютери, плазмова панель, магнітна дошка, принтер, сканер, мультимедійна дошка, цілодобове підключення до мережі Інтернет, - у наш складний час учні звичайної загальноосвітньої школи сприйняли як подарунок з казки. Головною метою школи є виховання здорової, творчої, компетентної особистості – громадянина України – носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових, філософських, релігійних надбань, яка живе в гармонії з природою, сама з собою, вміє самовизначитися і самореалізуватися. Стратегія розвитку освітнього простору школи розглядається нами як важлива умова ефективності інновацій на шляху реалізації педагогіки життєтворчості. Під поняттям інноваційних освітніх процесів, їх організацію та протікання, що характеризується стратегією змін, 5

спрямуванням нововведень і вказують на рівень розвитку школи як складної відкритої соціально-педагогічної системи. Стратегія розвитку освітнього простору школи формує інноваційне середовище навчального закладу, яке не тільки забезпечує необхідні умови для інноваційної діяльності, а й створює інноваційний клімат. Концепцією розвитку школи ще 1999-2000 н.р. визнано, що ЗОШ № 57 м. Миколаєва є школою життєтворчості. Головне в цій Концепції – ідея самовизначення особистості: в культурі, у взаємовідносинах з людьми, в найрізноманітніших цінностях життя. Дитина повинна самоствердитися в житті, вибрати справу за своїми здібностями. Адже кожна людина хоче бути щасливою, жити повноцінним життям, що є найсуттєвішим для педагогів школи життєтворчості № 57 м. Миколаєва. Вони навчають дитину жити сьогоденням, сприймати життя у його розмаїтті. Важливим стратегічним завданням у процесах упровадження педагогіки життєтворчості є оптимізація мотиваційної сфери членів шкільної спільноти. У вирішенні цієї проблеми суттєве значення має формування процедур партнерства, орієнтація на успіх, створення відповідних умов для саморозвитку. Важливими механізмами ефективного управління переходу школи в режим розвитку є узгодження дій, цілей шкільної організації із цілями, змістом шкільної освіти; оптимізація зв’язків між внутрішнім та зовнішнім середовищами шкільної організації; забезпечення співуправління шкільною організацією; перехід на горизонтальні комунікації та збільшення неформальних зв’язків в оргструктурах шкільної організації. Основою управління є розвиток педагогічного колективу в умовах інноваційного розвитку навчального закладу є особистісно-зорієнтованих підхід, який передбачає не тільки знання можливостей кожного педагога, а й визнання його права на творче самовираження й самоствердження. У своїй управлінській діяльності виходимо з того, що “метод – це я”, метод – власна душа вчителя, і що тільки беручи до уваги природу дитини, педагога, розуміючи її і спостерігаючи за нею ми можемо дати їй необхідну освіту. А тому важливим завданням у виборі шляху реалізації концепції школи життєтворчості є визначення її пріоритетів. І для себе ми їх чітко окреслили: 1. Нові підходи до питань підвищення кваліфікації, професійної компетентності вчителів, які продиктовані “інформаційним бумом”, 6

необхідністю діалогічного спілкування, що змусило нас проводити семінари-практикуми з інтерактивних технологій. 2. Заміна форм педагогічних, методичних, виробничих нарад із традиційно-інформативних на організаційно діяльні, де думка кожного є обов’язковою складовою колективного рішення, що впливає на стратегію і тактику розвитку нашого закладу. 3. Оволодіння інноваційними технологіями, що передбачають створення нових зразків діяльності вчителів, які сприяли б їхньому професійному зростанню та виводили на принципово новий, якісний фаховий рівень 4. Залучення педагогів до участі в різних проектах, експериментах, до написання авторських програм, методичних розробок, статей та публікацій, що є безпосереднім виявленням творчого потенціалу кожного, прямим шляхом самоствердження і самореалізації вчителя. 5. Співпраця з науково-дослідним інститутом Академії педагогічних наук України, Миколаївським державним університетом ім. В.О.Сухомлинського, науково-методичним центром Миколаївської міської ради, Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. 6. Створення умов, мотивації для пошукової, наукової, дослідницької діяльності педагогів, учнів, їхня участь у конкурсах, проектах, програмах, семінарах, конференціях як внутрішніх, так і республіканських. Створення психологічного комфорту: задовольнити людину (учня, вчителя) щодо цікавої роботи. Зацікавленості кожного з них визнанням своєї діяльності, бажанні бачити результати своєї праці. Реалізація концепції школи життєтворчості опирається на принципи колегіальності, гуманізму, демократизму, системності, інтеграції, відкритості, тісного взаємозв’язку, взаємовпливу всіх напрямків освітньовиховної діяльності.

Концепцiя розвитку загальноосвiтньої школи І-ІІІ ступенів № 57 в контекстi життєтворчостi особистостi Змiст 1. Вступ. 2. Аналiз освiтньо-виховного процесу. 3. Мета i завдання «Школи життєтворчостi». 4. Основнi принципи побудови навчально-виховного процесу. 5. Органiзацiя навчально-виховного процесу. 6. Система управлiння школою. 7. Умови реалiзацiї концепцiї. I. Вступ Народ, який не має своєї школи, може бути пасербом серед чужих народiв i нiколи не виб’ється на самостiйну дорогу iснування М. Грушевський Зміст соціально-економічних та політичних відносин, демократизація суспільства, національне відродження незалежної України зумовлюють необхідність докорінно переглянути підходи до організації і змісту освіти. Оновлюючись, вона повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної підготовки, всебічний розвиток кожної дитини як особистості і найвищої цінності суспільства. Звідси необхідність у виробленні цілісної програми розвитку школи як системи. Мова йде про принципово новi педагогiчнi iдеї, концепцiї, технологiї, в центрi яких – особистiсть дитини з її потребами й iнтересами, життєвими потребами i драмами. Нова педагогiчна теорiя – це педагогiка життєтворчостi, плекання людини як творця, проектувальника власного життя, суб’єкта соцiальної творчостi. Педагогiка життєтворчостi – це: Реальна матерiя творчостi та спiвтворчостi педагогiв i учнiв. Подолання безликостi, повернення до дитини, її потреб i болю. Врахування самобутностi рiзних вiкових етапiв, особливостей соцiального i культурного контексту життя дитини. Створення умов для повноцiнного життя, реалiзацiї сутнiсних творчих сил кожного вихованця. II. Аналiз освiтньо-виховного процесу в школi Загальноосвiтня школа I-III ступенiв № 57 знаходиться в мiкрорайонi «Намив» мiста Миколаєва. Певна вiддаленiсть вiд центру мiста не сприяє тiснiй взаємодiї школи з культурними закладами мiста (бiблiотеки, музеї, вузи та iн.), задоволень iнтелектуальних i естетичнах потреб учнiв i працiвникiв. Слiд враховувати i вплив соцiуму на освiтньо-виховну ситуацiю в школi (в основному, «Намив» – робiтничий мiкрорайон). Все це вимагає поставити в центр уваги виховнi аспекти освiтньої системи. В школі з 1998 року тривав експеримент, який був направлений на розвиток школи як соціально-педагогічної системи в контексті життєтворчості особистості. Педагогічний колектив намагався 8

трансформувати ЗОШ № 57 в школу нової генерації, в якій забезпечується нова якість освітньо-виховного простору, а саме: - реорганізовується матеріально-технічна база з метою створення динамічного розвиваючого середовища; - навчання індивідуалізується завдяки новому психолого-педагогічному змісту, кожний педагог практично навчився працювати з процесами розвитку учнів і делікатно керувати міжсуб’єктною розвивальною взаємодією, прискорюючи, збагачуючи або інтенсифікуючи процеси внутрішнього навчання; - формується інформаційна основа управління школою та система формування особистості шляхом організації освітнього моніторингу: це дає можливість фіксувати виявлені труднощі та відхилення у розвитку системи формування особистості, оперативно регулювати і проектувати розвиток освітньої системи в контексті Школи життєтворчості; - формується новий тип мислення та новий підхід до освіти у всіх учасників навчально-виховного процесу; - забезпечується повне і кероване центрування розвивального потенціалу всіх ланок навчально-виховного процесу навколо вмотивованої суб’єктної системності учня, а також повністю реалізуються можливості соціоосвітнього середовища мікрорайону. Вся робота педагогічного колективу була направлена на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000р. № 1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий змісту, структуру і 12-річний термін навчання”. Цьому сприяла і “Комплексно-цільова програма профілізації Школи життєтворчості” (додаток № 1). Школа працювала і працюватиме, згідно з ст. 3,5,63 Закону України “Про загальну середню освіту” над всебічним розвитком особистості. Освітній процес здійснювався з посиланням на загальнолюдські цінності та принципи науковості, системності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, права на здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державних навчальних планів. Цьому сприяє модульно-розвивальна система навчання, яка запроваджена в школі. 2.1. Iнформацiйна довiдка Загальноосвiтня школа № 57 почала функцiонувати з 1992 року. Чисельнiсть учнiв на 1 вересня 2010 року – 891. Навчання проходить в одну змiну. В школi працюють 60 вчителiв. Середнiй вiк педагогiчного колективу – 36 рокiв. Це високоосвiченi,які добре володiють методикою викладання, спецiалiсти. Режим роботи школи – п’ятиденка. Школа має таку матерiально-технiчну базу: Кiлькiсть аудиторiй – 33, їх площа становить 3572 кв. м; лінгафонний кабінет -2 майстерні -3 комп’ютерний клас; кабінет інформаційно-комунікаційних технологій - 7; їдальня на 200 посадочних місць; актова зала на 195 місць; 9

кабінет психолога та кабінет релаксації; комп’ютеризована бібліотека; методичний кабінет; кабінет народознавства; медичний та стоматологічний кабінети; зал для занять з хореографії; спортивний зал, зал тренажерів, стадіон; шкільний телецентр та радіоцентр. На базi школи дiють драматичний театр, музична студiя, шаховий клуб, оркестр народних iнструментiв, хореографічна студія, вокальний гурток, духовий оркестр, образотворчий гурток, гурток народної творчості. Це дозволяє забезпечувати навчально-виховний процес на належному рiвнi. 2.2. Iнформацiя про iсторiю i традицiї школи Школi виповнилося в 2010 роцi 18 років. З дня заснування колектив школи прагне через навчально-виховну систему створити українську нацiональну школу. У мiкрорайонi школи в переважнiй бiльшостi проживають робiтники Чорноморського Суднобудiвного заводу (50%). Тут же дiє фiлiя дитячої бiблiотеки № 6, фiзкультуно-оздоровчий центр. Школа межує з паркомзаповiдником «Лiски». Торгових центрiв в мiкрорайонi – 4. До виховного процесу в школi залученi громадськi органiзацiї «Союз українок»,«Лiга українських жiнок» екологiчна асоцiацiя «Зелений свiт», Центр реабiлiтацiї 3 дитячої поліклініки, управління соцiального захисту населення, товариство «Знання», товариство воїнiв-афганцiв, Рада ветеранiв Великої Вiтчизняної війни. Стали традицiйними в школi свята День Матерi, День Родини, День Збройних сил України, День Землi, День Вчителя, День Смiху. З успiхом проводяться колективнi творчi справи “Всі ми діти твої, Україно”, “А ми тую червону калину підіймемо”, «Мово рiдна, слово рiдне», «Благослови мати, весну закликати», «Матуся рiдненька – найдорожча в свiтi» та інші. В школi створений кабінет народознавства, при якому працює екскурсiйно-лекторська група школярів. Школа співпрацює з вищими навчальними закладами: Миколаївським національним університетом ім. В.О.Сухомлинського, Національним університетом кораблебудування ім. адмірала Макарова, Миколаївською філією Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Чорноморським державним гуманітарним університетом ім. Петра Могили. III. Мета i завдання «Школи життєтворчостi» «Школа життєтворчості» будується на основi стратегiчних завдань реформування освiти в Україні. Результатом навчання i виховання в школi повинна стати адаптована до реальних умов життя творча особистiсть, яка: Має сформованi переконання, що необхiднi кожнiй людинi для збереження i здоров’я; Здатна до самовдосконалення та самореалiзацiї; 10

Естетично i морально розвинена; Вмiє спiлкуватися; Поважає правовi та законодовчi норми, якi прийнятi в державi; Може адекватно оцiнювати себе та оточуючих. Для реалiзацiї цього спрямування головна увага зосереджена на: Створеннi сприятливих умов для рiзностароннього розвитку здiбностей i нахилiв кожного учня, для вдосконалення педагогiчної майстерностi вчителiв; Формування мiжособистiсних стосункiв мiж учасниками навчальновиховного процесу на основi гуманiзацiї i демократизацiї; Удосконалення форм i методiв навчання i виховання; Ефективнiй дiяльностi психологiчної служби школи у вивченнi iндивiдуальних особливостей учасникiв навчально-виховного процесу. Метою програми школи життєтворчості є самореалізація і самоактуалізація особистості учня і вчителя у світлі програми Школи життєтворчості. Нами опрацьовані психодіагностичні технології, які мають свої принципові особливості: - готовність дітей до шкільного навчання; - обстеження інтелектуального потенціалу; - рівень сформованості колективу; - відбір учнів до профільних класів; - вивчення “проблемних” учнів за допомогою методик; - психологічне обстеження вчителів та адміністрації. Провідна ідея – забезпечити такі види діяльності: пізнавальну, тематичну та узагальнюючу з використанням модульно-розвивального навчання. 1. Пізнавальна діяльність Мета: формування свідомості педагогів, здатних до розв’язання освітніх проблем. Цьому підпорядковані: Психологічні семінари-практикуми, теоретичні конференції, педагогічні читання, щомісячні тематичні методоперативки, консультації – практикуми, планова курсова підготовка, перепідготовка, вивчення документів Міністерства освіти і науки України, управління освіти. 2. Тематична діяльність Мета: визначення шляхів розв’язання актуальних проблем і забезпечення вчителів практичними вміннями та навичками інноваційної педагогічної діяльності. Це групи: творчі, динамічні, аналітичні, рівневі; Школи: резерву, молодого вчителя, ППД; Методичні об’єднання. 3. Узагальнююча діяльність Мета: закріплення позитивного, інноваційного досвіду та його пропаганда, показ результативності роботи вчителів. Форми діяльності: шкільні виставки, роботи вчителів та учнів, тижні творчих уроків атестованих вчителів, огляди, конкурси, відкриті уроки, проблемні семінари, творчі звіти МО, методичні тижні. 11

Циклограма методичної роботи

Педагогічна досконалість

2-й методичний

1-й рецептурний

Конференції Семінари Педагогічні читання Педагогічний клуб Педагогічна рада Мала педрада Методична рада Організаційно-ділові ігри Творчі групи Проблемні семінари Круглий стіл Проблемні групи Динамічні групи Педконсультації

Форм и

3-й методологічний

С а м о о с в і т а

Рівні

майстерності

4-й творчий

робот и

Творчі звіти

Школа молодого вчителя Методично-експериментальна рада

Педагоги Головна мета школи – виховання здорової, творчої, компетентної особистостi – громадянина України – носiя нацiональних цiнностей, загальнолюдських, наукових, фiлософських, релiгiйних надбань, яка живе в гармонiї з природою, сама з собою, вмiє самовиз-начатися i самореалiзуватися. Виходячи з мети формуємо такi завдання, якi пов’язанi з подальшим розвитком школи: 1. Формування фiзично здорової особистостi: 1) Усунення перевантаження дiтей в навчальнiй ситуацiї; 2) Утворення оптимальних умов для ефективної дiяльностi всiх учасникiв навчально-виховного процесу; 3) Оптимальна органiзацiя робочого дня i тижня iз врахуванням санiтарногiгiєнiчних норм та особливостей вiкового розвитку дiтей; 4) Залучення максимальної кiлькостi учнiв до занять в спортивних секцiях; 5) Органiзацiя лiтнього i зимового вiдпочинку учнiв; 6) Органiзацiя ефективної санiтарно-просвiтницької роботи в школi; 7) Впровадження нетрадицiйних технологiй загартування i оздоровлення дiтей. 8) Пропанагда здорового способу життя, профілактика ранніх захворювань. 2. Розвиток творчих здiбностей учнiв: 1) Переорiєнтацiя роботи школи на розкриття творчого потенцiалу кожного учня; 2) Створення творчої атмосфери в школi шляхом введення курсiв за вибором (гурткiв, факультативiв, спецсемiнарiв та iн.); 3) Залучення учнiв до творчих конкурсiв поза школою. 3. Формування творчо працюючого колективу вчителiв-однодумцiв: 1) Забезпечення оптимального навантаження вчителiв; 2) Впровадження передового педагогiчного досвiду в практику школи; 12

3) Iнтеграцiя зусиль педагогiчних працiвникiв в органiзацiї методичної роботи в школі; 4) Органiзацiя публiкацiй творчих робiт вчителiв; 5) Залучення до роботи в школi представникiв науки. 4. Оптимальна органiзацiя навчально-виховного процесу: 1) Удосконалення навчального плану i навчальних програм; 2) Забезпечення оптимального поєднання базової i профiльної освiти; 3) Впровадження iнновацiй i технологiй, якi забезпечують особистiсноорiєнтоване навчання i виховання. 5. Виховна робота: 1) Створення системи виховної роботи з метою формування цiлiсного учнiвського колективу через учнівське самоврядування; 2) Удосконалення системи роботи кураторiв класiв; 3) Формування i закрiплення традицiй школи; 4) Впровадження технологiй, якi забезпечують суб’єктнiсть у виховному процесi. 5) Удосконалення системи роботи з проблемними та тривожними сім’ями для запобігання правопорушень учнями групи ризику. 6. Удосконалення системи управлiння школою: 1) Гловним в управлiннi школи стають «зв’язки-вiдносини», що об’єктивно виникають у процесi колективної педагогiчної працi. 2) Управлiння такою школою спрямоване на формування особистостi дитини; 3) Впровадження рiвневої структури внутрiшкiльного управлiння IY. Основнi принципи побудови навчально-виховного процесу Педагогiчний колектив у навчально-виховному процесi керується такими педагогiчними принципами: креактивностi – орiєнтацiї на формування творчої особистостi; гуманiзацiї – орiєнтацiї на створення найкращих умов, у яких можуть багатогранно i вiльно розвиватись кращi риси людської обдарованостi. спiвробiтництва, спiвтворчостi вчителя-дослiдника i учня – орiєнтацiї на свободу iндивiдуального розвитку обох, в першу чергу останнього; вiдкритостi i безперервностi освiти – орiєнтацiї на тiснi зв’язки з науководослiдними та навчальними інститутами, університетами; гуманiзацiї – орiєнтацiї на пiдвищення загальної культури учнiв i якiсного полiпшення їх еститичної освiти; розвивального навчання. В основi побудови навчально-виховного процесу лежить базова вимога – на самоорганiзацiю та iндивiдуалiзацiю та iндивiдуальну готовнiсть. Вона визначається за трьома групами якостей: 1) Психологiчна готовнiсть. Вимагає готовнiсть до режиму навантажень i мобiлiзацiї органiзму на вiдповiдний режим психофiзичної активностi. Забезпечує настройку органiзму на рiзнi робочi режими. Критерiєм психофiзичної готовностi є постiйний психофiзичний тонус при змiнних ситуацiях i навантаженнях. 2) Соцiокультурна готовнiсть. Вимагає готовностi до вибору i прийняття соцiальних ролей i культурних позицiй в рiзноманiтних ситуацiях, з 13

урахуванням контексту дiй iнших учасникiв ситуацiї. Критерiєм готовностi виступає вмiння iдентифiкувати ситуацiю i здiйснювати в нiй адекватний тип соцiокультурної поведiнки. 3) Iнтелектуальна готовнiсть. Вимагає вiд людини готовностi до здiйснення iнтелектуальних функцiй – розумiння, мислення, рефлексiї та дiї. Цi функцiї забезпечують можливiсть продуктивної iндивiдуальної та групової робiт в умовах безперервної освiти. Критерiєм готовностi виступає проявлення i використання тiєї чи iншої iнтелектуальної функцiї вiдповiдно до ситуацiї. Принципами реалiзацiї педагогiки життєдiяльностi в школi є такi: 1) Школа – мiсце органiзацiї всього життя житини. Все, що вiдбувається в процесi навчання i виховання – це є повноцiнне життя учня. Школа допомагає пiдростаючому поколiнню усвiдомити цiннiсть життя, гiдного людини, виробити свою життєву стратегiю, свiй життєвий проект, реалiзувати поло-ження «Пiзнаючи свiт – пiзнавай передусiм самого себе». 2) Принцип суб’єктностi. Школа максимально сприяє розвитку здатностi дитини зрозумiти своє “Я” у зв’язках з iншими людьми i свiтом, осмислити свої дiї, передбачити їх наслiдки, як для iнших, так i для власної долi, оцiнювати себе як носiя життєвого досвiду. 3) Принцип рефленксiї. Школа вчить дiтей рефлексiї – здатностi пiзнавати самих себе, своїх внутрiшнiх, психiчних актiв i станiв. Кожний учень повинен бути здатним до цiлеспрямованого i грамотного самоаналiзу, до роботи над собою. 4) Принцип дiалогiчностi, позицiйностi. Життя за своєю природою дiалогiчне. Кожна людина веде постiйний внутрiшнiй дiалог iз собою, iз сучасником, зi своєю совiстю. Школа повинна забезпечувати дiалогiчну культуру учнiв, вчителiв. 5) Принцип софiйностi. Школа розвтиває у дiтей фiлософське бачення проблем життя, свого мiсця в ньому, свого внутрiшнього свiту. Це особливо важливо на зламi епох, у кризовi перiоди розвитку суспiльства, коли змiнюються стереотипи, усталенi погляди на життя. 6) Принцип iндивiдуалiзацiї. Передбачає iндивiдуально зорiєнтовану допомогу дiтям у реалiзацiї первiсних базових потреб, створення умов для реалiзацiї фiзичних, iнтелектуальних, емоцiйних здiбностей i можливостей, характерних для даного iндивiда. Y. Органiзацiя навчально-виховного процесу. Методологiчною основою органiзацiї навчально-виховного процесу “Школи життєтворчостi» є життєвi фази i традицiї як умова творчої самоорганiзацiї учнiв. Таких фаз ми видiляємо чотири: I фаза «Вчимося спiлкуванню». Ця фаза передбачає вирiшення таких завдань:  Вивчення колективу класу i конкретної особистостi;  Складання психологiчного портрету колективу класу;  Тренiнги спiлкування;  Вивчення Правил спiлкування. II фаза «Вчимося мислити»:  Вивчення протiкання пiзнавальних процесiв; 14

 Складання психологiчного портрету учня;  Вправи з розвитку пам’ятi, уваги, уяви. III фаза Вчимося творчостi»:  Вивчення сфери iнтересiв i здiбностей учнiв;  Створення банку iндивiдуальних творчих завдань;  Колективнi творчi справи. IY фаза «Вчимося пiдводити пiдсумки»:  Проведення рiзних конференцiй, семiнарiв та iн.;  Проведення рiзних свят;  Спортивнi змагання, конкурси. Вимоги до органiзацiї навчально-виховного процесу: Життєдiяльнiсть в умовах рiзноманiтностi культурних i соцiальних форм; Прийняття i освоєння проектної форми органiзацiї навчально-освiтнього процесу; Побудова iндивiдуальної траєкторiї в умовах командної i групової роботи; Постiйна змiна режимiв життя i дiяльностi; Життя в багатомовному середовищi як умова нормальної комунiкацiї. Головнi завдання в органiзацiї навчально-виховного процесу: 1) Навчати – значить передавати способи мислення, формувати вмiння аналiзувати рiзнi ситуацiї, вибудовувати власну стратегiю дiяльностi. 2) Виховувати – це передавати цiнностi-орiєнтацiї, а вони засвоюються переживанням, а не лише логiчним розумiнням i запам’ятовуванням. Передача вiдбувається через спiлкування. Такi пiдходи докорiнно змiнюють педагогiчнi технологiї i тому йдеться не про методику, явище дресури, а про фiлософiю гри i режисури сюжетiв. “Школа життєтворчостi” функцiонує на основi Конституцiї України, Конвенцiї прав дитини, Прав людини, Закону України “Про освiту”. Школа має три ступенi: 1 ступiнь (1-4 класи) Початкові класи, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Пріоритетні у початкових класах є виховні, загальнонавчальні і розвивальні функції. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками, здатність до творчого самовираження, особистісно-ціннісне ставлення до праці, мистецтва, здоров’я, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. Формування життєвої компетентності молодших школярів – завдання сучасної початкової освіти. В окремих класах початкової школи запроваджена розвивальна система навчання Ельконіна – Давидова. 2 ступiнь (5-9 класи) передбачає необхiднi змiни у навчальному iнформативному змiстi, у формi i темпах оволодiння матерiалу, способах спiлкування, видах позакласної роботи. 15

На цьому ступенi навчання учнi отримують базовi знання, необхiднi до життєдiяльностi, для здобуття вищих рiвнiв освiти, переходу до трудової дiяльностi з 15 рокiв або набуття вищих рiвнiв освiти через рiзнi форми професiйної освiти. На другому етапi особливо важливо створити умови для самовизначення. Необхiдно проводити роботу по формуванню у дiтей бажання бути здоровими i вести здоровий спосiб життя. Визначальними в цей перiод є роздуми i праця, структурування знань за iнтегративними курсами, iнтегративними проблемами, поглибленим вивченням наук. 3 ступiнь (10-11 класи) – виражена спецiалiзацiя та активна соцiалiзацiя дiяльностi учнiв. На цьому ступені в основу навчання покладено профільність. YI. Система управлiння школою «Школа життєтворчостi» – це соцiально-педагогiчна система, в якiй створюються умови для розвитку i саморозвитку особистостi. Основним структурним елементом школи є шкiльний колектив. В свою чергу, шкiльний колектив – це складна саморозвиваюча система, елементом якої є конкретний учень, конкретний вчитель. I завдання полягає в тому, щоб умови для розвитку i саморозвитку особистостi створювались саме в колективi. А це може бути забезпечено тiльки через управлiння розвитком колективу. Таким чином, управлiння школою спрямовується на формування особистостi дитини. При такому пiдходi стратегiя управлiння передбачає: Управлiння школою як системою Управлiння розвитком шкiльного колективу Управлiння розвитком особистостi А тактика управлiння – це: конструювання системи «зв’язкiв-вiдносин» по вертикалi i горизонталi на поточний навчальний рiк iз урахуванням конкретних умов функцiонування школи. Отже, головна iдея управлiння – вести до успiху кожного! Управлiння Школою життєтворчостi базується на таких основних принципах: науковостi; системностi; цiлепокладання; демократизацiї шкiльного життя; гуманiзацiї стосункiв; психологiзацiї педагогiчного процесу; iндивiдуалiзацiї i диференцiацiї педагогiчного процесу; єдностi педагогiчного впливу на вихованiв; забезпечення високого аналiтичного рiвня управлiння; iнтеграцiї управлiнських функцiй; 16

успiху. Концепція Школи життєтворчості вимагає оновленої управлінської моделі, яка полягає у: підпорядкуванні діяльності всіх рівнів управління для забезпечення успіху та позитивних результатів на функціональному і результативному рівнях; вивільнення часу керівника і педагогів для роботи, спрямованої на розвиток школи життєтворчості; запобіганні адміністративному дублюванню; забезпеченні наповнення управлінської діяльності конкретним змістом, визначенні ролі та завдань кожного суб’єкта управлінської моделі; залучення до управлінської моделі всіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Блок-схема управління школою життєтворчості Загальношкільна конференція

Директор Заступник з науководослідної роботи

Заступник з навчально-виховної роботи

Заступник з соціальнопедагогічни х проблем

Заступник з АГЧ

Учасники навчально-виховного процесу

Парламент старшоклас ників (8-11 кл)

Загальнош кільний батьківськ ий комітет

Черговий командир

Класний батьківський комітет

Класні збори учнів

Батьківські збори

Актив класів

Педагогічн а рада Проблемні, творчі групи Авторські школи школи

Рада чергових командирів (5-7 кл.)

Педагоги

Методичноекспериментальна рада

Рада квітник арів (1-4 кл.)

Батьки

Методичні об’єднання Методична рада

Учні Учнівська рада

YII. Умови реалiзацiї концепцiї Концепцiя Школи життєтворчостi передбачає трансформацiю загальноосвiтньої школи I-III ступенiв № 57 м. Миколаєва в школу нової генерацiї, в якiй забезпечується нова якiсть освiтньо-виховного простору. Здiйснює свою діяльність Школа життєтворчостi вiдповiдно до Закону України “Про освiту”, чинного законодовства та власного Статуту. Забезпечує якiсть освiти в обсязi державних стандартiв i сприяє оптимальному розвитку кожного учасника педагогiчного процесу. Для реалiзацiї концептуальних положень Школи життєтворчостi необхiдно: 1) Постiйно реорганiзовувати матерiально-технiчну базу з метою створення динамiчного розвиваючого середовища; 2) Максиально iндивiдуалiзовати навчання з використанням iндивiдуальних програм; 3) Сформувати новий тип мислення та новий пiдхiд до освiти у всiх учасникiв навчально-виховного процесу; 4) Адекватне завдання школи - фiнансово-економiчне забезпечення; 5) Формувати професійно компетентний педагогічний колектив; 6) Органічно поєднувати в управлінні школи адміністративних і громадських засад, відмовитись від командно-адміністративних форм управління; 7) Проводити діагностики виховання учнів для корекції їх поведінки. 18

Реалізація проблемної теми школи „Удосконалення самореалізації суб’єктів освітнього процесу” Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 протягом 2008-2009 навчального року продовжила роботу з реалізації національної програми “Освіта”, інших державних програм і концепцій освітньої області, Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про мови”, а також керівних законодавчих актів і інструктивнометодичних документів. У минулому навчальному році школа № 57 мала 3 ступені:  Початкова – 12 класів, у яких навчаються 338 учнів;  Основна – 17 класів, у яких навчаються 482 учні;  Старша – 7 класів, у яких навчаються 173 учні. У 36 класах школи навчаються 993 учень, середня наповнюваність класів становить 27,6 ос/клас. У мікрорайони школи мешкають 1507 дитини (на 9 чол. менше в порівнянні з минулим роком), з них 1505 навчається в навчальних закладах для здобуття повної загальної освіти. Слід зазначити, що серед учнів школи № 57 37 % учнів мешкають у мікрорайонах прилеглих шкіл. Це свідчить про високий авторитет школи серед батьків та учнів та вимагає продовження ефективної навчальновиховної роботи з учнями, якщо до того ж врахувати, що поряд розміщена школа, яка має статус учбового закладу нового типу (гімназія). Треба зазначити, що в останні роки ця тенденція не порушується навіть при врахуванні складностей пов’язаних з набором перших класів у зв’язку із загальним зниженням кількості першокласників у державі. На всіх дітей, які з різних причин навчаються за межами школи, оформлені необхідні документи. Колективом школи вжито заходів щодо збереження контингенту учнів: контроль за відвідуванням занять; індивідуальна робота з учнями та батьками; робота Ради профілактики тощо. У школі протягом кількох років діє єдина загальношкільна система обліку відвідування учнями занять. Відповідно діючих вимог у школі організована робота з індивідуального навчання учнів. У 2008-09 навчальному році за індивідуальними планами навчались 17 учнів. 93 учні закінчили ІІІ ступінь школи в поточному році, з них 3 отримали медалі. Одна випускниця школи другого ступеню отримала 19

свідоцтво про базову освіту з відзнакою. 52 учні (7%) одержали за підсумками навчального року Похвальні листи за високі досягнення у навчанні. Ще 52% учнів показали достатній та високий рівень навчальних досягнень. Школа працює в режимі п’ятиденного робочого тижня за робочим навчальним планом. Початкова школа забезпечує становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток. Пріоритетом у початкових класах школи є розвиваючі функції. Основна школа дає базову середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки дітей, готує до вибору форм подальшого навчання, профільного навчання. З варіативної частини навчального плану додатково виділені години на фізичну культуру (футбол), вивчення інформатики, починаючи з 3-го класу, математики, української, російської, англійської мов, досліджуючого гуманіторного права, ОБЖ. Для реалізації в повному обсязі інтересів старшокласників, з урахуванням анкетування учнів 9 класів, побажань батьків, у школі ІІІ ступеню функціонують профільні класи філологічного, фізикоматематичного, природничого напрямків. У навчальних планах школи відображена подальша робота з виявлення інтересів дітей, розвитку їхніх здібностей. Профільне навчання у ІІІ ступені школи №57 спрямоване на реалізацію особистісно-орієнтовного підходу. Метою профільного навчання є створення умов для диференціації та індивідуалізації навчання, врахування та забезпечення подальшого розвитку інтересів, нахилів, здібностей учнів у тій сфері діяльності, з якою у них пов’язаний вибір майбутньої професії. Аналіз моніторингових досліджень досягнень учнів профільних класів показує, що їхня успішність з профільних предметів в цілому не змінюється. Педагогічним колективом школи проведений також комплекс заходів щодо підготовчої роботи з учнями допрофільних 9-х класів: - робота психолога (тестування) з виявлення нахилів підлітків, вироблення рекомендацій учням, ознайомлення з ними учнів, батьків і класних керівників (січень-лютий); - вироблення методичними об'єднаннями предметників пропозицій щодо планування спецкурсів, факультативів у профільних класах (варіативна частина навчального плану); - батьківські збори паралелі допрофільних класів з участю психолога. 20

Продовжує роботу науково-дослідне товариство учнів, керівником якого є досвідчений учитель школи Губарєва О.В. У своїй роботі з учнями вчителі, які є керівники секційних відділень, ставили за мету розширення знань з предметів, ведення дослідницької роботи, розвиток пізнавальних інтересів, написання та захист рефератів, науково-дослідницьких робіт, проведення конференцій, тощо. Губарєвою О.В. проводилася сумлінна робота щодо організації та підготовки науково-дослідницьких робіт учнів за програмою МАН, вчасно подані роботи і заявки на участь в ІІ та ІІІ етапах. Організація роботи з обдарованими дітьми була досить ефективною: переможцями ІІ туру Всеукраїнських олімпіад з базових предметів 14 учнів, що говорить про стабільність роботи вчителів з обдарованими дітьми (додаток № 2). Педагогічний колектив школи у 2008-2009 навчальному році продовжував роботу над реалізацією проблемної теми школи „Удосконалення самореалізації суб’єктів освітнього процесу”. В поточному році було проведено вивчення та аналіз вітчизняної та методичної літератури з теми «Використання інформаційнокомунікаційних технологій», «Метод проектів», «Система розвивального навчання», цикл відкритих уроків та позакласних заходів, що дало можливість чіткіше сформулювати вимоги до проведення сучасних уроків та випускника школи, які ставить перед освітою сучасне суспільство. Визначені психолого-педагогічні умови інтелектуального розвитку особистості, готовність та методична підготовка вчителів до формування інтелектуальної культури особистості. Ефективно працювала у минулому році методична рада, на засіданнях якої розглянуті питання, безпосередньо пов’язані з пошуком шляхів підвищення якості та результативності навчально-виховного процесу. В компетенції методичної ради знаходяться такі напрямки діяльності педагогічного колективу :  реалізація принципу диференціації навчально-виховного процесу;  забезпечення профільності навчання;  організація роботи по підвищенню фахової майстерності вчителів;  організація позаурочної роботи з навчальних предметів як однієї із умов поглиблення знань учнів;  вивчення і аналіз стану викладання, моніторинг навчальних досягнень учнів; 21

 залучення вчителів до узагальнення та обмін досвідом роботи з науково-дослідницької діяльності;  координація роботи зі здібними та обдарованими учнями. З метою обміну досвідом роботи у жовтні 2008 р. був проведений місячник відкритих уроків вчителів наставників, у березні 2009 р. місячник вчителів, які атестуються. Як показав досвід, така форма роботи є одним із засобів професійного навчання вчителів. Малодосвідчені вчителі при відвідуванні уроків у досвідчених вчителів вивчають їх досвід і цим підвищують свою фахову майстерність. При відвідуванні уроків досвідчені вчителі можуть надати своїм колегам методичну допомогу. Найбільшу увагу цій формі методичної роботи приділяють методичні об’єднання вчителів фізичної культури, початкових класів, математики, інформатики. На замовлення ОІППО для слухачів курсів були проведені заняття: - новопризначених керівників (листопад, лютий); - вчителів української мови та літератури (листопад); - вчителів початкових класів (грудень); - вчителів музичного мистецтва (січень); - вчителів зарубіжної літератури (лютий) В поточному році вчителі та адміністрація школи співпрацювати з науково-методичним центром та проводили семінари для членів предметних методичних об’єднань міста: - для вчителів математики „Ефективне використання інформаційнокомп’ютерних технологій на уроках математики” (березень) На базі школи проведено міський конкурс з інформаційних технологій для учнів загальноосвітніх шкіл та вихованців позашкільних закладів міста. Учні Лебедєва Ірина (8-Г), Мамонова Зоряна (8-Б), Башкірєва Вікторія (9-А), Пітель Юлія (9-А) перемогли в міському та обласному конкурсах з інформаційних технологій в номінації «Мультимедіа». Методичне об’єднання вчителів словесності посіло ІІ місце у номінації „Результативна робота з обдарованими дітьми” у конкурсі „Методика-практика-досвід”. Особистим внеском вчителя української мови та літератури Перепелиці Г.М. є перемога учениці 11-А класу Рубан Марії, яка посіла І місце у Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості, присвяченому Шевченківським дням, під гаслом „Об’єднаймося ж, брати мої” та ІІ місце в ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт. За плідну працю Перепелиця Г.М. нагороджена нагрудним знаком „Відмінник освіти України”. Під керівництвом вчителя української мови та літератури Гудименко О.М. команда школи в складі учнів 1-11-х класів, вчителів та батьків перемогла в Міському конкурсі учнівської творчості, присвяченого 22

Шевченківським дням та 140 - річчю утворення Всеукраїнського товариства української мови імені Т.Г. Шевченка „Просвіта”, „Безсмертя нації – у слові”, а учень 8-Б класу Усик Андрій посів І місце в обласному конкурсі читців-декламаторів „Кобзар у нашому домі”. Учениця вчителя Хабарової А.М. Грішман Людмила ( 10-Б клас) перемогла в ХІІ конкурсі Шевченківської поезії „Заповіт”. Сама керівник методичного об’єднання, Гудименко Олена Миколаївна, перемогла в обласному конкурсі на кращий проект «Творчість Т.Г. Шевченка», присвяченого 195-річчю від дня народження поета. Члени МО вчителів природничих наук (хімії, біології, природознавства, фізики), вчителі фізики брали участь в обласному конкурсі навчальних програм спецкурсів, курсів за вибором і факультативів. Спецкурс „Закономірності фізичних явищ навколишнього середовища. 7-8 кл.”, який розробив Осадчук Михайло Петрович та спецкурс „Дослідження явищ природи засобами фізичного експерименту та теоретичного обґрунтування. 10 клас”, який розробила Запорожець Оксана Володимирівна, посіли ІІ місце. Під керівництвом вчителя фізики Осадчука М.П. учень 8-Б класу Волков Сергій брав участь в обласному форумі юних шанувальників фізики і отримав диплом з відзнакою „Астрономія і цивілізація”, вчитель біології Рибалко Т.Т. брала участь в обласних конкурсах: „Біощит”; „Жовна-птах 2008”, „Рослини радіопротекторної дії”, „Дослідницько-експериментальна ділянка”, в якому посіла ІІ місце, МО Заводського району на міський конкурс відібрано сценарій екскурсії до практики „Зазирни до природи рідного краю „Ліски”,; вчитель біології Замша Г.М. брала участь у міському конкурсі фотоматеріалів „Еврика”: у номінації „Сизокрилі птахи” та готує матеріал до обласного конкурсу навчально-методичного забезпечення викладання природничих дисциплін у номінації: „Наочність: Фото-, відео”. З 17 учнів, які брали участь і інтерактивному Всеукраїнському конкурсі „Левеня” 14 отримали відмінний сертифікат, 3 „добрий”. Вчитель історії Дубінка Л.П. в листопаді 2008 р. брала участь в обласному конкурсі творчих робіт, присвяченому 60 річниці Декларації прав людини, в якому відзначено ученицю 10-Б класу Потапенко Т. та роботу „Права молоді в Україні”, протягом року її школярі брали участь в учнівському проекті „Миколаєву - турботу юних” з теми „Зниклі Храми Миколаєва”, надбанням яких стало написання сторінки до книги, присвяченій 220-річчю Миколаєва, створення буклету та СД-презентацій „Зниклі храми Миколаєва” та захист проекту в квітні 2009 року. Вагомим досягненням 23

вчителя є перемога учениці 11-А класу Рубан Марії в обласному конкурсі МАН (ІІ місце) з теми „Торгівля людьми в Україні”. Значна частина вчителів залучена до роботи у НМЦ міста. Так, вчитель географії і економіки Нечепоренко І.Ф. веде постійно діючий семінар для вчителів міста та має особисті публікації в журналі „Географія та основи економіки” № 9-2008 р. Урок „Китай”, №1 – 2009 р. „Модульна система навчання. Матеріали „Австралія””. Вчитель хімії Демченко О.Д. є керівником методичного об’єднання школи та вчителів Заводського району м. Миколаєва. За роботу в міській школі олімпійського резерву з хімії для обдарованих дітей та активну участь у методичній роботі міста має подяки миколаївського науково-методичного центру. Методична скарбниця школи поповнилась у цьому році чудовими розробками уроків, методичних рекомендацій – і все це до послуг педагогічного колективу. Розробка вчителя початкових класів Ракової А.І. „Весняна екскурсія” надрукована в журналі „Початкові класи” №4, 2009 р. З метою оптимізації навчально-виховного процесу педагогічний колектив продовжує роботу над створенням інноваційного середовища, яке націлене на самоактуалізацію учня та вчителя, як цілісної особистості. Головним в інноваційному середовищі є ставлення педагога до дитини як суб’єкта психічної активності. Це є запорукою розвитку її ініціативності, самостійності та творчого потенціалу. Одночасно такий підхід створює умови і для розвитку потенційних творчих можливостей кожного вчителя, можливості вдосконалювати себе, керувати власним розвитком. Методична робота включає в себе і відділ психологічного супроводу. Значні зусилля були спрямовані на надання реальної дієвої допомоги педагогічним працівникам, особливо молодим, у підвищенні їхньої професійної майстерності. В повсякденній роботі в школі адміністрація створює творчу атмосферу, стимулює втілення інноваційних технологій в навчально-виховний процес. У забезпеченні неперервності підвищення кваліфікації педкадрів, з метою поліпшення педагогічної майстерності у 2008-2009 навчальному році були сплановані та організовані курси підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи. План курсової перепідготовки виконано. Адміністрація школи систематично проводить роботу з удосконалення і посилення стимулюючої ролі атестації у фаховому зростанні педагогічних кадрів. Проведення атестації значно впливає на формування структури внутрішньошкільного контролю, який спрямовується на вивчення відповідності рівня знань, умінь і навичок учнів державним вимогам, вивчення рівня вихованості учнів та їх соціальної адаптації, професійної підготовки вчителів, знання ними основ педагогічної науки, передового та новаторського досвіду. Всі кадрові проблеми вирішувались своєчасно, зривів навчального процесу не допущено. Виховна робота спланована згідно з комплексно-цільовою програмою “Духовність” за напрямками: 24

розвиток учнівського самоврядування, робота з батьками; морально-естетичне, національне виховання; патріотичне (в т.ч. військово-патріотичне) виховання; правове, громадянське виховання; охорона дитинства, запобігання злочинності; екологічне, формування здорового способу життя; - сприяння творчому розвитку особистості. У цих напрямках у школі працювали гуртки: Хореографічний (кер. Голдова Н.В.),духовий оркестр (кер. Волощук Г.П.), секція з гандболу (кер. Мацюта В.О.) та футболу (кер. Смірнов Ю.І.), хор (кер.Павлюк А.І.), гурток з основ інформаційних технологій (кер. Удовиченко О.Д.), краєзнавчий (кер. Супруненко В.Ю.); секція з гандболу, секція з футболу та гуртки з інформатики від міського палацу творчості учнів організовані за рахунок коштів спонсора. Під керівництвом викладача ДПЮ Обухова М.М. проводилася робота з військово-патріотичного напрямку. Вихованці гуртків добилися певних успіхів. Зокрема, команда учнів 6-10-х класів двічі ставала призером обласних змагань з футзалу, у міських змаганнях з гандболу команда хлопців стала першою, а дівчата зайняли друге місце. Учасники краєзнавчого гуртка нашої школи стали призерами районного конкурсу серед лекторських учнівських груп у рамках акції “Щоб знали і пам’ятали“. З метою гармонійного всебічного розвитку дитини, підготовки її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізації її творчого потенціалу, формування в дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, правди, людяності, розуміння пріоритету виховання дітей у родині і гуманних взаєминах між членами кожної родини, важливості ролі родини в житті суспільства, створення сприятливої трудової атмосфери в родині, виховання національної свідомості і самосвідомості, культури поводження в родині, прилучення до традицій сімейно-побутової культури українців, активній участі у всенародних і сімейних святах проводились КТС із залученням батьків та громадськості(Всі ми діти твої, Україно, великодній вернісаж та інші). Проводились класні та загальношкільні батьківські збори, на яких у цьому році приділялась велика увага питанням попередження правопорушень та злочинів, відповідальності батьків та дітей за свої -

вчинки, розглядані питання профілактики вживання наркотиків, тютюну та алкоголю. Для цього на класні збори запрошувались фахівці ВКМСД та ССД. Була спланована робота з неблагодійними та „важкими” родинами. Це дало позитивні результати. Не зафіксовано участі учнів школи в правопорушеннях. Проводилась профілактична робота з правопорушень серед учнів школи. Відповідним наказом по школі створена Рада профілактики правопорушень, яка працювала протягом навчального року. Рада працювала відповідно до плану, складеного адміністрацією та затвердженого директором. На засіданнях ради були розглянуті такі теоретичні питання, як педагогічна занедбаність серед учнів „групи ризику”, робота класних керівників з учнями, схильними до бродяжництва, стан правопорушень у районі, залучення учнів, схильних до правопорушень, до гуртків та секцій, пропуски навчальних занять учнями без поважних причин, запобігання поширення наркоманії, токсикоманії, негативних явищ серед учнів 9-11 класів. Для розглядання цих питань запрошувались представники різних служб: служби справ дітей, лікар – нарколог, психолог школи, батьки – фахівці. Методичним об’єднанням класних керівників протягом року розглядалися питання: 1. Про особливості роботи з учнями, що мають девіантну поведінку. 2. Про забезпечення прав дітей на освіту та охорону дитинства. 3. Про моральне виховання в сім’ї та школі. В рамках роботи правової освіти всі класні керівники щомісяця проводили бесіди з учнями з правового виховання: «Символіка України», «Правопорушення та як його запобігти», «Жити за правилами, жити за законом», «Профілактика негативних явищ серед учнів» та ін. Робота з екологічного виховання в школі впродовж останніх років знаходиться на достатньо високому рівні. Кожного року учні нашої школи беруть участь в екологічних акціях, конкурсах і займають призові місця. При цьому дуже важливо, що ідеї екологічного світогляду донесені до кожного учня школи. Традиційними стали відзначення Дня довкілля, дня Землі, які супроводжуються прибиранням території школи та ділянок, прилеглих до неї, а також висадженням дерев та кущів. З метою забезпечення підростаючого покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, формування розуміння, що природа – першооснова існування, а людина – частина природи, в школі двічі на рік провидиться загальношкільний збір макулатури. З метою реалізації комплексно-цільової програми “Здоров’я”, забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення 26

їхнього здоров'я, формування фізичних здібностей особистості, гармонії тіла і душі, виховання потреби в регулярних заняттях фізичною культурою і дотриманні режиму дня, в прагненні до оволодіння санітарногігієнічними знаннями і навичками у серпні-вересні був проведений місячник безпеки дорожнього руху, проведені зустрічі дітей з працівниками ДАІ. Членами методичного об’єднання фізичної культури та Захисту Вітчизни проведено 15 внутрішкільних змагань. Збірні школи брали участь в : - осінньої міської естафеті -28 місце в місті -5 місце в районні - змаганнях з футболу „Шкіряний м’яч ”- учні 5 класів-5-8 місце в районі - „Козацький гарт” – 2 місце в районі; - війсковому троєборстві -2 місце в районі; - кульовій стрільбі -3 місце в районі; - „Нумо, хлопці” – 3 місце в районі; - обласних змаганнях з військовоприкладного багатоборства – 4 місце; - гандбол – хл. 1 місце в місті – 4 місце в області; дівч.: 2 місце в місті. - Першості району з легкої атлетики в змаганнях І Спартакіади „Олімпійські надії ” – 1 місце Слід відзначити успішну участь групи десятикласників у міському конкурсі-акції “ Молодь обирає здоров’я” та перше місце в районі серед фотографій на цю тему. Потужним фактором залучення дітей до суспільно-корисної праці є участь у різного роду акціях, конкурсах, дослідженнях. Успішним можна назвати досвід участі в акції “ Миколаєву – турботу юних”, де пошуковці під керівництвом Дубінки Л.М. дослідили і презентували широкому загалу роботу “ Зниклі храми Миколаєва”. Відповідно до Положення про загальноосвітню школу, Статуту ЗОШ № 57, педагогічна і батьківська громадськість бере активну участь в управлінні школою. Найважливіші питання напрямку розвитку школи, планування її роботи, виносяться на розгляд педагогічної ради, батьківського комітету. Вищий орган виконавчої влади в нашій школі 27

також колегіальний – на засіданнях Ради школи вирішуються всі поточні питання нашого життя і роботи. На рівні кожного класу створені і діють батьківські комітети, що беруть актину участь в організації повсякденної роботи навчально-виховного процесу. Організація ефективної роботи школи неможлива без діючого постійного зворотного зв'язку з батьками. Адміністрація школи, учителі з увагою ставляться до всіх пропозицій і зауважень збоку батьків. Продовжена робота з батьківською громадськістю: в школі працює батьківський комітет. В цьому році він значно обновився. За безпосередньою участю батьківського активу проводяться всі масові шкільні заходи. Батьки учнів беруть участь в контролі організації харчування учнів, їхнього медичного обслуговування (контрольна комісія). Залучаються батьки учнів також до роботи з неблагонадійними родинами з метою запобігання негативних умов виховання дітей (соціальна комісія). Піклувальна рада та фінансово-господарча комісія батьківського комітету школи організовує ремонтні роботи в кабінетах та приміщеннях школи. Велика увага приділялася роботі з батьками. Це батьківські збори, анкетування, конференції, свята. Уже два роки в школі практикуються дні відкритих дверей для батьків та громадськості міста. Під час яких вчителі проводять відкриті уроки, виховні заходи. Ці заходи повинні сприяти підвищенню мотивації до навчання як батьків так і їх дітей.

Школа життєтворчості Програма дослідницько-експериментальної роботи в ЗОШ № 57 Основна проблема дослідження Зміни в суспільстві, що відбуваються нині, демонструють процес інтеграції людства в планетарну цивілізацію, коли основою суспільного процесу стане людський вимір. Індикаторами цього виміру будуть: здоров'я населення; рівень життєвого комфорту; ступінь включення особистості й соціальних спільностей в соціально-пізнавальну та соціально-перетворюючу діяльність; міра задоволення людини умовами, якістю і способом свого життя. Головним джерелом і механізмом розвитку людини є системи, які входять до розвиваючого простору і з якими вона постійно вступає в різноманітні взаємодії, взаємовідносини. Однією з таких систем є, безумовно, сучасна школа. Ми розглядаємо сучасну школу як складну соціально-педагогічну систему, в якій створені умови для розвитку і саморозвитку особистості. Стратегічною метою такої школи є соціалізація учня, його професійна та гуманітарна підготовка, відтворення в "життєвому світі" дитини набутків сучасної їй культури у всій своїй багатоманітності. Розбудова національної освіти в українській державі не лише змінює пріоритет у вихованні і навчанні, а й принципово переглядає зміст освіти, переходить від однотипного, єдиного для всіх середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу до шкіл нового типу. Ніколи ще школа в Україні і освіта в цілому не були такі вільні у виборі пріоритетів, стратегії і напрямків діяльності, конкретних форм і методів роботи. Сучасна школа вимагає освоєння прогресивних технологій духовного становлення особистості громадян України, створення умов для самореалізації його сутнісних сил у різних видах творчої діяльності. Мова йде про принципово нові педагогічні іде ї, концепції, технології, в центрі яких - особистість дитини з її потребами і інтересами. Призначення наукового проекту Створення моделі освітньої системи, яка б: надавала кожному учневі широкі можливості для життєвого вибору, навчила його вільно рухатись у просторі ідей, у світі образів, розвинула у нього мислення та емоційне сприйняття дійсності, допомагала виробити цілісний погляд на світ, сформувала повноцінного громадянина. Основою реалізації наукового проекту є нова педагогічна теорія - це педагогіка життєтворчості, суб'єкта соціальної творчості. Мета Школи життєтворчості Виховання здорової творчої, компетентної особистості громадянина України носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових, філософських, релігійних надбань, яка живе в гармонії з природою, сама з собою, вміє самовизначитися і самореалізуватися. 30

Завдання Школи життєтворчості 1. Створення оптимальних умов для ефективної діяльності усіх учасників навчально-виховного процесу. 2. Моделювання високорозвивального соціально-психологічного простору життєдіяльності школи задля максимально широкої актуалізації творчих здібностей кожної особистості. 3. Впровадження інваріативних і варіативних наукомістких модульно-розвивальних моделей (технологія) навчання. 4. Створення мережі гуртків, студій, які забезпечують суб'єктність у виховному процесі. Об'єкт дослідження Навчально-виховна система Предмет дослідження Життєдіяльність учня і вчителя в процесі непереривної розвивальної взаємодії як єдність соціально керованих навчальних, виховних і освітніх ритмів. Завдання дослідження 1. Загальнонауковий аспект - створити науково-освітню модель гармонійного розвитку кожної особистості. 2. Філософський аспект - обґрунтувати філософсько-психологічну концепцію розвитку творчих здібностей особистості. 3. Соціологічний аспект - розробити теорію розвивальної взаємодії суб'єктів освітнього процесу. 4. Дидактичний аспект - науково обґрунтувати і експериментально перевірити одну з можливих версій модульно-розвивальної системи, яка б адекватно виявляла і повноцінно розвивала природні здібності учнів. 5. Психологічний аспект виявити і експериментально змоделювати психологічні умови процесів розвитку здібностей учителя і учня в системі модульно-розвивального навчання. Гіпотеза дослідження Розвиток школи як соціально-педагогічної системи в контексті життєтворчості особистості можливий, якщо у ході соціальнопедагогічного експерименту можна буде трансформувати загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 57 м. Миколаєва в школу нової генерації, в якій забезпечується нова якість освітньо виховного простору, а саме: По-перше, якщо буде постійно реорганізовуватися матеріальнотехнічна база з метою створення динамічного розвиваючого середовища. По-друге, якщо максимально індивідуалізувати навчання з використанням індивідуальних завдань. Завдяки новому психологопедагогічному змісту кожний педагог має навчитися працювати з процесами розвитку учнів і делікатно керувати міжсуб'єктною розвивальною взаємодією, прискорюючи, збагачуючи або інтенсифікуючи процеси внутрішнього навчання. 31

По-третє, якщо буде створено надійну діагностичну систему визначення динаміки розвитку творчих здібностей учасників навчальновиховного процесу. По-четверте, якщо буде системно формуватися новий тип мислення та новий підхід до освіти у всіх учасників навчальновиховного процесу. По-п'яте, якщо життєдіяльність школи забезпечить повне і кероване центрування розвивального потенціалу всіх ланок навчальновиховного процесу навколо вмотивованої суб'єктної системності учня, а також повністю реалізуються можливості соціо-освітнього середовища мікрорайону. Етапи педагогічного експерименту Результативно-узагальнюючий етап 1. Апробація експериментального річного плану роботи школи на основі комплексно-цільових програм "Здоров'я", "Діяльність", Духовність". 2. Здійснення моніторингу навчально-виховного процесу та його учасників. 3. Впровадження життєвих фаз і традицій як умов творчої самоорганізації учнів і вчителів. 4. Оволодіння вчителем школи принципами та умовами написання графсхем і наукових проектів змістовних модулів з навчальних предметів. 5. Оволодіння вчителями школи принципами та умовами конструю-вання педагогічних технологій з врахуванням особистісної орієнтації. 6. Створення профільної природничої школи, мережі гуртків, студій для розвитку здібностей учнів та формування у них філософського бачення проблем життя, свого місця в ньому, свого внутрішнього світу. 7. Розробка програми формування шкільного колективу як складної само розвиваючої системи, елементом якої є конкретний учень, конкретний вчитель. 8. Цілісне впровадження модульно-розвивальної системи. 9. Науково-дослідницьке відпрацювання кожним учителем розвивальних технологій, за допомогою яких організується повноцінний розвиток здібностей учнів та формується індивідуальна готовність до адекватної діяльності в реальних ситуаціях. 10. Впровадження нового навчального плану та організаційноуправлінської моделі Школи життєтворчості. 11. Щорічна комплексна діагностика індивідуальних особливостей і потенціальних можливостей учасників навчально-виховного процесу. 12. Повна реалізація комплексно-цільових програм "Здоров'я", "Діяльність", "Духовність". 13. Впровадження моделей методичного навчання вчителів з орієнтацією на свободу індивідуального розвитку. 32

14. Організація змістової роботи мережі гуртків, студій. 15. Розробка і апробація поліфуркаційної моделі

Школи

життєтворчості 16. Організаційно-технологічне і психолого-педагогічне забезпечення діяльності Школи життєтворчості. 17. Науково-практичний аналіз результатів дослідницькоекспериментальної роботи щодо "створення умов для повноцінного життя дитини в умовах школи". 18. Визначення ефективності пропонованої моделі Школи життєтворчості у порівнянні з традиційною школою. 19. Підготовка наукового звіту за результатами дослідницькоекспериментальної роботи. 20. Підготовка і проведення семінарів, "круглих столів" з обміну досвідом роботи. Критерії результативності дослідницько-експериментальної роботи Показники комплексних діагностичних обстежень учасників навчально-виховного процесу. Рівні індивідуальної готовності (компетентність, стан здоров'я) особистості діяти в різних життєвих ситуаціях. Повний функціональний цикл розвивальної взаємодії вчителя і учнів під час практичної реалізації відповідних особистісно-орієнтованих технологій. Показники "комфортності" учасників навчально -виховного процесу в Школі життєтворчості (рівень адаптації, рівень тривожності).

Комплексно-цільова програма «Здоров’я» Концептуальні положення. За даними ЮНЕСКО населення країн СНД в т. ч. України за своєю якістю посідає одне з останніх місць. Тривалість життя на 18 — 12 років нижча ніж у розвинених країнах світу. Особливо висока смертність серед дітей. 3 кожним роком збільшується кількість дітей , які набувають дидактогенних захворювань (психози і неврози ) як результат навчально виховного процесу в закладах освіти. Санітарно—гігієнічна культура серед дітей i підлітків дуже низька. Молодь не дорожить життям. Все більше дітей, підлітків i молоді стають наркоманами, прихильниками пияцтва, токсикоманії, проституції. Гострою проблемою є соціальне сирітство. На порядку денному нині стоїть проблема розвитку підростаючої особистості. Сьогодні треба вчитись i вчити берегти здоров'я , вести здоровий спосіб життя. Вважаємо, що головним університетом здоров'я має бути школа. У "Декларації прав людини", "Конвенції права дитини" визначена, що найвищою цінністю в суспільстві є людина, здоров'я людини, насамперед — дитини, бо від цього залежить майбутнє фізіологічного i соціального здоров'я нації. У програмі "Діти України" одним з приоритетних напрямків роботи є поліпшення здоров'я дітей , зниження дитячої захворюваності й смертності. Відомо: здоров'я - передумова самореалізації особистості. Знання , вміння, здібності людини мають сенс лише тоді, коли фізичний стан дозволяє їх реалізувати. Здоров'я визначено як складне міжгалузеве наукове поняття, яке відображає як фізіологічний стан Функціонування організму людини, так і її відносини з внутрішнім і зовнішнім середовищем. Тому при визначенні стратегії програми "Здоров'я" ми враховували такі аспекти як соматичне здоров'я (сфера медицини і біології ), фізичне здоров'я ( сфера фізкультури i спорту ), психічне (сфера психохологічних наук), соціальне (моральність, духовність ), а також відтворення , формування , споживання відновлення. ЦІЛІ ПРОГРАМИ ЗДОРОВ’Я Виховання здорової, творчої компетентної особистості, яка володіє соціальними вміннями, живе в гармонії з природою, сама з собою, вміє самовизначатися і самореалізуватися. ЗАДАЧІ ПРОГРАМИ “ЗДОРОВ’Я”: - збереження i зміцнення здоров'я дітей , пропаганда здорового способу життя , профілактика ранніх захворювань; - створення комплексу заходів психолого-медико-педагогічного захисту, оздоровлення i розвитку учнів; - створення моніторингу здоров'я учнів i працівників школи; - засвоєння i використання у роботі педколективу здоров'я зберігаючих пед.технолагій (колективно—групові способи навчання, рівнева диференціація, метод проектів, модульна технологія ); - введення в школі " Годин здоров'я " . 34

Напрями реалізації роботи програми “Здоров’я” І. Зміцнення матеріально - технічної бази програми "Здоров'я” 1.Приведення у відповідність медичну документацію 2.Переглянути шкільне обладнання /меблі/ щодо дотримання санітарногігієнічних норм 3. Обладнання фізіотерапевтичного кабінету. 4. Обладнання кабінету психологічного розвантаження. 5. Проведення акції “Зелений світ" / озеленення рекреацій/. 6. Перевірка виконання теплового режиму в навчальних приміщеннях, освітлення класів, провітрювання. ІІ. Фізичний стан вихованців школи. 1. Проведення диспансерного огляду дітей. Виявлення дітей з хронічними захворюваннями з метою створення умов для роботи з ними. 2. Анкетування учнів школи /анкета “здоров'я"/. 3. Організація спортивних секцій та груп здоров'я. Щоденна година здоров’я для учнів. 4. Організація груп здоров'я для вчителів. 5. Медичний огляд працівників школи. 6. Нарада вчителів “Дотримання санітарно-гігієнічних норм під час проведення уроків. Норми дозування навчального матеріалу на уроці та вдома". 7. Засідання педради "Реалізація комплексно - цільової програми "Здоров'я". 8. Спортивні змагання, присвячені Дню визволення Миколаєва. 9. Діагностика учнів "Твоє здоров'я" з метою порівняння з початком року. 10. Проведення місячнику Фізкультури та спорту. ІІІ. Санітарно-просвітницька робота. 1. День здоров'я. 2. Засідання екоклубу. 3.Дотримання правил техніки безпеки при проведенні новорічних свят. 4. Аналіз роботи екоклубу "Друзі землі". 5. Подорож в країну дорожніх знаків /гра/. 6. Перевірка знань учнями правил техніки безпеки. 7. Бесіда з учнями “Здоровий спосіб життя"(система Іванова ). 8. Ігрова програма “Знай та виконуй правила дорожнього руху”. 9. Проведення місячнику фізкультури та спорту. IV. Здоров'я працівників школи. 1. Проведення місячника фізкультури та спорту. V. Індивідуальне здоров'я /самооздоровлення, самовдосконалення /. 1. Спортивне свято "Тато, мама, я - спортивна сім'я". ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНО — ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ "ЗДОРОВ ' Я" Результативно-узагальнюючий етап Створення комплексу заходів психолого — медико-педагогічного захисту: 35

- комплексна оцінка стану здоров'я учнів i працівників школи; - організація діючої системи по формуванню здорового способу життя; - використання здоров'язберігаючих педтехнологій; - впровадження оздоровчих методик; - введення уроків валеології та "годин здоров'я" у початковій, середній та старшій школі. Функціонування i розвиток комплексу заходів психолого — медика — педагогічного захисту: - аналіз змін стану здоров'я , організація моніторингу здоров'я; - продовження роботи по формуванню здорового способу життя , по засвоєнню і використанню в роботі пед.колективу здоров'язбережуючих педтехнологій, оздоровчих методів. Створення в школі системи безперервної валеологічної освіти. - створення валеологічного освітнього середовища, яке сприятиме не тільки збереженню, а й розвитку здоровя фізичного, психічного, соціального і формуватиме здатність до здравотворчості і забезпечуватиме високий потенціал творчих здібностей кожного учня.. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ: виховання здорової, творчої, компетентної особистості, яка володіє соціальними вміннями, живе в гармонії з природою, сама з собою, вміє самовизначитися і само реалізуватися. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНО — ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ " ЗДОРОВ'Я” 1 . Зміцнення матеріально — технічної бази 2. Збереження та зміцнення здоров'я учнів школи 3. Санітарно — просвітницька робота 4. Індивідуальне здоров'я суб'єктiв навчально–виховного процесу. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНО - Ц ІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ " ЗДОРОВ'Я” Формування знать у дітей про власне здоров'я i про фактори, які впливають на стан здоров'я. Залучення до діяльності по зміцненню здоров'я педагогічного колективу , самих дітей та їх батьків. Формування стійкого позитивного відноше ння до розуміння пріоритетності свого здоров'я i здорового способу життя . Створення умов медико — педагогічного захисту для індивідуального — гармонійного розвитку особистості на основі здоров'язбережуючих педтехнологій, оздоровчих методів i психотренінгів. Надання психологічної підтримки дітям і підліткам які відчувають труднощі в процесі соціальної адаптації і самоідентифікацii в стрімко мінливому світі Становлення професійної освіти вчителів в області здоров'я, оволодіння здоров'язбережуючими педтехнологіями, методами діагностики здоров'я i рядом оздоровчих методик. Усунення перевантаження дітей в навчальній ситуації. Створення оптимальних умов для ефективної діяльності всіх учасників навчально — виховного процесу 36

Оптимальна організація робочого дня i тижня з врахуванням санітарногігієнічних норм та особливостей вікового розвитку дітей. Залучення максимальної кількості учнів до занять в спортивних секціях. Організація літнього і зимового відпочинку учнів. Організація ефективної санітарно — просвітницької роботи в школі. Впровадження нетрадиційних технологій загартування i оздоровлення дітей. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ І ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ “ЗДОРОВ'Я” ПРАВА І ФУНКЦІЇ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ В ACПЕКТІ РЕАЛІЗАЦIЇ ПРОГРАМИ " ЗДОРОВ'Я” - загальне керівництво розробкою та реалізацією програми; - забезпечення реалізації програми ; - організація; координація; - контроль. ПРАВА І ФУНКЦІЇ ЗАСТУПНИКІВ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ В АСПЕКТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ " ЗДОРОВ'Я" 1. Здійснювати правильний медико — педагогічний та психологічний відбір дітей за віком для початку навчання в школі. 2. Підходити до розробки та складання розкладу шкільних уроків по днях тижня, семестрах згідно гігієнічних вимог. 3. Щорічно вивчати та аналізувати здоров'я учнів, зокрема психічне; вивчати основні фактори і причини його розладу; запроваджувати відповідні профілактичні заходи у взаємодії з санітарно — гігієнічною та педіатричною службами. 4. При оцінці кінцевих результатів роботи педагогічного колективу школи одним з найважливіших критеріїв вважати стан здоров'я учнів ОСНОВНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ МЕДПРАЦІВНИКА В ШКОЛІ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОГРАМИ “ЗДОРОВ’Я” - вивчення стану здоров'я i фізичного розвитку школярів; організація і проведення противоепідемічних заходів для попередження інфекційних захворювань; - контроль за фізичним і трудовим вихованням в школі; систематичний контроль за дотриманням санітарно – гігієнічних умов при проведенні навчальних занять i за виконанням встановленого режиму дня для школярів; - систематична санітарно — просвітницька робота серед учнів, - професійна орієнтація учнів 7 — 10 класів i зв'язку з їх станом здоров'я; - медпрацівник входить до складу педагогічної ради з правом вирішального голосу і бере активну участь у розв'язанні питань, і пов’язаних з збереженням та охороною здоров'я дітей в школі 37

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ СЕРЕДНЬОГО МЕДПЕРСОНАЛУ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ "ЗДОРОВ'Я" Середній медперсонал школи, працюючий під керівництвом лікаря та виконуючий всі його призначення, зобов'язаний : - надавати допомогу лікарю в проведенні медогляду школярів i в реалізації всіх призначених заходів; - контролювати дотримання санітарно — противоепідемioлогічного режиму виконання санітарних вимог i технології приготування їжі, миття посуду , а також дотримання терміну реалізації харчів та готових страв , проводити щоденний огляд персоналу на наявність гнійничкових захворювань , опіків та мікротравм, відмічати результати огляду у спеціальному журналі; - систематично контролювати проходження обов'язкових медоглядів персоналом харчового блоку; - проводити роботу по профілактиці травматизму , обліку та аналізу ( сумісно з лікарем ) всіх випадків травм; - консультувати вчителів з питання маркірування парт i посадки дітей за партами в відповiднoстi з ростом, зором та слухом, і надалі контролювати правильність посадки; - запрошувати до лікаря школи учнів , які потребують повторних оглядів і лікування; - контролювати відвідування школярами лікарів - фахівців лікувальних закладів; - організовувати і проводити профілактичні огляди учнів після канікул та в інших випадках після тривалої відсутності їх у школі; - проводити після огляду лікаря та під його контролем профілактичні щеплення учням, попередньо повідомивши про це батьків, i вести облік профілактичних щеплень ; - вести облік дітей які захворіли після щеплення та ізолювати їх; - проводити огляд, термометрію, щеплення дітям, які мали контакти з хворими на інфекційні захворювання, повідомляти про це лікарю та директору школи , в дитячу поліклініку та санепідемстанцію про кожний випадок інфекційного захворювання; - контролювати проведення політехнічної освіти учнів, робот по самообслуговуванню, а також позакласні додаткові заняття в групах продовженого дня; - проводити сумісно з лікарем амбулаторний прийом школярів, організовувати обстеження учнів з метою виявлення гельмінтів та під керівництвом лікаря проводити дегельмінтизацію; - здійснювати контроль за своєчасним та повним проходженням персоналу школи обов'язкових медичних профілактичних оглядів; - проводити з учнями заняття у санітарних гуртках здійснювати підготовку класних та загальношкільних санітарних постів; - вести облік медичного інвентарю, медикаментів та матеріалу для щеплень , слідкувати за своєчасним ix поповненням , нести 38

відповідальність за збереження обладнання медичного кабінету, медичного інвентарю та медикаментів. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ 'ЯЗКИ ВЧИТЕЛIB ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ " ЗДОРОВ'Я” 1. Робота вчителів з фізичної культури повинна враховувати такі напрямки: - ГІГІЄНІЧНИЙ який передбачає використання засобів фізичної культури для відновлення працездатності i зміцнення здоров'я, як у шкільних умовах так i дома: ранкової гігієнічної гімнастики, загартування, правильного режиму праці, відпочинку та харчування в відповідності з вимогами гігієни, оздоровчих прогулянок, бігу, спортивних ігор, та інших фізичних вправ - ОЗДОРОВЧО-РЕАКРЕАТИВНИЙ який передбачає використання засобів фізичної культури та спорту при колективної організації відпочинку культурного дозвілля i вихідні та у період канікул з метою відновлення та зміцнення здоров'я після занять. (туристичні походи , екскурсії , рухливі ігри , спортивнi заходи та ін . ) - 3АГАЛЬНОПІДГОТОВЧИЙ який забезпечує всебічну фізичну підготовленість і її підтримку протягом багатьох років на рівні вимог та норм комплексу ГЗ, які відповідають віковому ступеню. - СПОРТИВНИЙ передбачає спеціалізовані систематичні заняття одним з видів спорту у спортивних гуртках , секціях або індивідуально , участь у спортивних змаганнях з метою підвищення або збереження набутого рівня спортивної майстерності. - ЛІКУВАЛЬНИИ який полягає у використаних фізичних вправ, загортовуючих факторів і гігієнічних заходів у системі лікувальних заходів по відновленню здоров'я або окремих функцій організму , знижених або втрачених у результаті захворювання або травми 2. Обов'язкове виконання інструкції по охороні життя та безпеки діяльності учнів. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ 'ЯЗКИ ВЧИТЕЛІВ ШКОЛИ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ "ЗДОРОВ'Я” 1. Вчителі проводять гігієнічне виховання учнів за такими основними напрямками: - оздоровче значення фізичної культури та загартовування; - гігієна розумової праці школярів; - громадська i особиста гігієна; - попередження інфекційних захворювань; - гігієна харчування; - профілактика травматизму; - статеве виховання та профілактика набуття шкідливих звичок. 39

2 . Вчитель дотримується гігієнічних вимог та структури уроку в часовому і психологічному плані з метаю постійного підтримання позитивного емоційного стану учнів. 3. Застосування прогресивних методик навчання ,дидактичних підходів до навчального матеріалу, зокрема при використанні ТЗН та в реалізації в цілому навчальних програм з гігієнічних позицій. 4. Вчитель виконує правила і норми охорони праці , техніки безпеки i протипожежного захисту, забезпечує охорону життя і здоров'я учнів під час навчального процесу. 5.Вчитель вносить пропозиції про покращення i оздоровлення умов проведення навчального процесу, а також доводить до відома завідувача кабінетом , адміністрації про недоліки в забезпеченні навчального npoцecy, які знижують життєдіяльність i працездатність учнiв. 6. Вчитель проводить інструктаж учнів з правил безпеки праці під час навчальних занять з обов'язковою реєстрацією в класному журналі чи журналі реєстрації інструктажів, а також виконує інші пункти інструкції про охорону життя та безпеку діяльності учнів враховувати так звані критично вікові періоди учнів 7 , 12 та 15 років. БЛОК-СХЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ “ЗДОРОВ’Я” П І Д С И С Т Е М И

Охорона здоров’я учнів, їхній фізичний розвиток у навч. процесі

Вчитель – учень – мед-працівник психолог

- уроки фізичної культури 1-11 кл. - уроки валеології 1-11 кл. - тематичні 15-хв. - тематичні класні години - фізкультхвилинки на уроках - День здоров’я в школі

Охорона здоров’я фізичний розвиток учнів у позакласній роботі

Валеологічний моніторинг

Вчитель – учень батьки

Вчитель – медпраццівник психолог

- Години здоров’я 1-11 кл. - заняття спец. мед. групи - позакласна робота з фізк. та спорту - місячник фізкультури і спорту - участь в змаганнях району, міста, області - секції за нахилами

діагностичні огляди профілактичний моніторинг - реабілітаційний моніторинг

Релазація проблемної теми школи «Удосконалення самореалізації суб’єктів освітнього процесу» в контексті програми «Здоров’я» Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як до найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок та засад здорового способу життя, зміцнення фізичного та психологічного здоров’я дитини є одним з пріоритетів освіти. Здоров’я людини на 51% залежить від способу життя, на 17-20% - від спадковості, на 20% - від стану навколишнього середовища, на 8-9% - від системи охорони здоров’я. З метою попередження погіршення стану здоров’я дітей Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57 Миколаївської міської ради Миколаївської області дев’ятий рік працює за власною концепцією в контексті життєтворчості особистості. Навчальний заклад ЗОШ № 57 – Школа сприяння здоров’ю – забезпечує умови та механізми реалізації педагогічної ідеї навчального закладу щодо сприяння здоров’ю, здійснює навчання і виховання в інтересах особи і суспільсва, створює сприятливі умови для всебічного розвитку здорової особистості. Головною метою “Школи життєтворчості “ є формування і розвиток фізично, психічно, соціально і морально здорової особистості зі стійкими переконаннями та системою знань про здоров’я і здоровий спосіб життя; створення умов для забезпечення і зміцнення здоров’я учнів, підготовка їх до суспільно значущого самоутвердження, самодостатності та самореалізації в дорослому житті. Виходячи з формування мети створення освітньо – виховної системи Школи життєтворчості в ЗОШ № 57 доцільним стало впровадження та реалізація комплексно – цільових програм “Здоров’я”, “Діяльність”, “Духовність”. У відповідності з концепцією комплексно – цільової програми “Здоров’я” визначені завдання “Школи життєтворчості”: - забезпечення здорового способу життя всіх членів шкільного колективу за допомогою створення такого навколишнього середовища, яке б сприяло зміцненню здоров’я; - створення умов медико – педагогічного захисту для індивідуального гармонійного розвитку особистості на основі здоров’я збережуючих педагогічних технологій, оздоровчих методів і психотренінгів; - формування системи знань про здоров’я та факторів, які впливають на стан здоров’я; - організація ефективної санітарно – просвітницької роботи; - профілактика шкідливих звичок (паління, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія тощо); - профілактика правопорушень та асоціальної поведінки серед дітей та молоді; 41

- усунення перевантаження дітей в процесі навчання; - оптимальна організація робочого дня і тижня з врахуванням санітарно – гігієнічних норм та особливостей вікового розвитку дітей; - надання психологічної підтримки дітям і підліткам, які відчувають труднощі в процесі соціальної адаптації і самоіндентифікації; - досягнення тісної взаємодії педагогічного колективу з батьками, що дозволить зробити процес формування здорового способу життя неперервним; - залучення до оздоровчо - пропагандистської роботи з вчителями, учнями, батьками представників громадськості і соціального оточення; - розвиток освітнього потенціалу від медоглядів до всеохоплюючого розвитку валеоологічного виховання і навчання, також усіх засобів, які сприятимуть збереженню і зміцненню здоров’я учасників навчально – виховного процесу. У статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) записано: “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад”. Здоров’я визначено як складове міжгалузеве наукове поняття, яке відображає як фізіологічний стан функціонування організму людини, так і її відносини з внутрішнім та зовнішнім середовищем. Тому при визначенні стратегії програми “Здоров’я” враховувалися такі аспекти, як - фізичне здоров’я (сфера фізкультури і спорту); - соматичне здоров’я (сфера медицини і біології); - психічне (сфера психологічних наук); - соціальне (моральність, духовність). Педагогічний колектив ЗОШ № 57 складається з досвідчених, талановитих вчителів. У наш час вживання спиртного і паління стало патологічно необхідним атрибутом проведення дозвілля з молоддю, поширюється спектр мотивів пиятцтва. Вживання алкоголю і тютюну стало майже сенсом життя. Тому традиційний підхід до збереження здоров’я дітей, в основу якого було покладено орієнтацію на отримання ними певних правил поведінки, а саме на підвищення рівня їхньої рухової активності, підтримання маси тіла відповідно певних норм, відмову від куріння, вживання алкоголю – не забезпечив досягнення позитивного результату, оскільки згадані ідеї не стали домінуючими. Зміст шкільної освіти, залишається переобтяженим фактологічним матеріалом, його склад недостатньо враховує вікові можливості та індивідуальні пізнавальні інтереси учнів. Це гальмує 42

різнобічний розвиток дітей, негативно впливає на стан їхнього здоров’я, мотивацію навчання. Зосередженість на потребах особистісного розвитку й виховання вимагає проектування організації навчального процесу, його змісту, методики на принципах гуманізації, природовідповідності, науковості, демократизації, культуровідповідності, інтеграції та принципі діяльнісного підходу Охорона здоров’я, фізичний розвиток учнів у позакласній роботі

Секції за нахилами

Місячник фізкультури та спорту

Позакласна робота з фізкультури та спорту

Заняття у спецмед групах

Години здоров’я

Вчитель – учень - батьки

Баскетбол Волейбол Футбол Гандбол та інші

Участь у змаганнях району, міста , області

Інтенсифікація педагогічних технологій потребує удосконалення системи формування здоров’я через створення сприятливого середовища, дотримання санітарного законодавства під час організації навчальновиховного процесу, забезпечення здійснення кожною дитиною свідомого контролю за власним здоров’ям, набуття нею звичок здорового способу життя, формування сталої мотивації усіх учасників навчально – виховного процесу до збереження здоров’я школярів. 43

Новизна діяльності шкільного колективу передбачає створення науково – освітньої моделі в якій: - визначальними є не ідеологія, а філософія освіти; не розірваний механічний світ, а цілісна картина світу; не ідеологічні конструкції, а діалог культур; не класно – урочно – предметна система, а інтегративна; не методичні вказівки, а філософія гри; - культивується гуманістичне навчання, а саме: дитина як основна педагогічна цінність і вчитель, здатний до її навчання, розвитку, соціального захисту, і тому не дитина пристосовується до системи освіти, а освіта до неї; - створюється стереотип здорового способу життя, формується індивідуальне та громадянське здоров’я, усвідомлюється кожним учасником навчально – виховного процесу, що захист власного здоров’я має передувати соціальному захисту. В експериментальній моделі Школи життєтворчості”скомбіновано та гармонійно поєднано зміст традиційних навчальних програм з експериментальними методиками модульно – розвивального навчання та методикою організації виховного процесу, спрямованого на розвиток всебічних здібностей учнів. Напрацюваннями даного етапу є розроблений комплекс заходів психолого – медико – педагогічного захисту. У школі проведена комплексна оцінка стану здоров’я всіх учасників навчально – виховного процесу: Фізичний розвиток учнів ЗОШ № 57 1600

1400

1200

1000

Всього дітей Гармонійний фізичний розвиток Негармонійний фіз розвиток

800

Основна фізкультурна група Підготовча фізкультурна група Спеціальна фізична група

600

Звільнені

400

200

0 1

Проведена паспортизація здоров’я всього колективу. Наявність “Паспорту здоров’я” (додаток № 3) допомагає спланувати і здійснювати оздоровчо – виховну роботу з урахуванням особливостей кожного учня і вчасно коригувати відхилення у поведінці учасників навчально – виховного процесу, постійно стежити за станом здоров’я. При складанні паспорту здоров’я були використані наступні методики : - тести Айзенка, Кеттела, Равена; 44

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 57

Паспорт здоров’я уч___________ _______________ класу __________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) Дата народження ___________________________________ Домашня адреса ___________________________________ Психічне здоров’я №

питання 1

класи 7 8

1. Темперамент 2. Психологічний тип за ставленням до навколишніх 3. Рівень інтелекту 4. Рівень розумової активності 5. Рівень самооцінки 6. Наявність самоконтролю та саморегуляції 7. До яких навчальних предметів має здібності 8. Захоплення 9. Наявність поганих звичок Фізичне здоров’я № питання

класи 7 8

1 Рівень фізичної підготовленості до навчання у школі. Середня оцінка фізичного стану 2. Зміни у фізичному розвитку дитини 3. Вроджені вади фізичного розвитку. Результати медоглядів: порушення постави порушення зору; плоскостопість; стан імунної систем захворювання травної системи; захворювання нер-вової системи; стан психоемоцій-ної сфери; захворювання і зміни ендокринної системи 4. Чи часто дитина хворіє? Соматичне здоров’я № питання 1.

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

11. 12. 13. 14. 15. 16.

17. 18.

Вік (років, місяців) Зріст (см) Маса (кг) АТ (мм. рт. ст.) ЧСС в спокої (за15с Р-ЧСС в спокої (за 15 сек.) Р-ЧСС після 30 присідань (за 15с.) Р-ЧСС через 45 сек. П.7 АТ після 30 присід. Динамометрія права кисть ліва кисть ЖЕЛ Виконання нормативів на уроках фізичної культури Перенесені захворювання Дотримання режиму дня, сну Виконання уроків Прогулянки на свіжому повітрі Характер харчування: - молочні продукти м’ясні і рибні продукти фрукти овочі, соки яйця олія улюблена їжа Ранкова зарядка Заняття в спорт. секціях

- програма визначення індивідуального рівня здоров’я, розроблена фахівцями Українського центру здоров’я Міністерства охорони здоров’я України; - соціометричні дослідження; - анонімне анкетування. Щорічно аналізуються зміни стану здоров’я з урахуванням віку і статі учнів, проводяться порівняльні оцінки інтегративних показників здоров’я учнів, визначаються групи здоров’я, порівнюється стан здоров’я учасників експерименту з учнями інших шкіл мікрорайону: Загальний рівень захворюваності учнів ЗОШ № 57 в порівнянні зі школами мікрорайону 1600

1400

1200

1000

800

600

400

200

0 2004

2005

2006 ЗОШ №6

ЗОШ №18

2007 ЗОШ №52

ЗОШ №55

2008

2009

ЗОШ №57

Для дітей з послабленим здоров’ям організовано заняття спеціальної медичної групи. Модель Школа життєтворчості передбачає співпрацію з лікарями, психологами, спеціалістами міських служб з профілактики здорового способу життя. Ці зустрічі проходять у вигляді щирих бесід, вечорів анонімних запитань та відповідей, переглядів сучасних відеофільмів, ділових ігор. В школі працює стоматологічний кабінет, який не тільки щокварталу діагностує дітей, а й проводить їх лікування. Лікарями-стоматологами міської дитячої стоматологічної поліклініки проводяться уроки гігієни порожнини рота з видачею наочних посібників і зубних паст. 46

Соматичні захворювання учнів ЗОШ № 57 300

250

200 пневмонія бронхіти 150

отити інші всього рівень

100

0 2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Фізиотерапевтичний кабінет дає змогу проводити інформаційно – діагностичне обстеження здоров’я учасників навчально – виховного процесу та організовувати відповідне лікування в умовах полікліники. Під пильним наглядом лікарів перебувають діти пільгової категорії, для них організовано безкоштовне харчування. Згідно з завданням експериментальної роботи педагоги – дослідники ЗОШ №57 систематично проводять моніторинг розумового та особистісного розвитку вчителів і учнів. Невід’ємною частиною експериментальної роботи є щорічна комплексна діагностика індивідуальних особливостей потенційних можливостей учасників навчально – виховного процесу. Психологічна служба школи проводить наступні діагностичні дослідження: Блок “Вчителі”. - “Самооцінка професійної мотивації”. - “Дослідження типу темпераменту”. Блок “Учні”. - “Дослідження соціально – психологічної атмосфери в класах”. - “Дослідження мотивації навчання”. - “Дослідження взаємин в шкільному колективі”. - “Вивчення причин неуспішності учнів в навчанні”. - “Дослідження мотивації участі в позакласній роботі”. - “Вивчення ступеню та характеру навантаження учнів школи”. - “Психологічне здоров’я учнів”. Статистичні дані, які були отримані, свідчать про покращення адаптаційного процесу. За методикою “Ставлення до діяльності, оточуючих і самого себе” виявлено оптимізацію з дуже низького у 1998 році до високого у 2008 році (ставлення до однокласників, до себе, до батьків, до вчителів, до навчання, до праці), ставлення до суспільної 47

роботи з низького рівня у 1998 році на середній рівень у 2008 році, ставлення до друзів поза школою змінилося з високого до вище середнього, що свідчить про підвищення зацікавленості до навчальної та творчої діяльності в стінах школи. Адаптація учнів ЗОШ № 57 Методика: суб’єктивне ставлення до діяльності, оточуючих і самого себе № Адаптованість п/п особистості в системі відношень Ставлення до 1. однокласників 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

рівень

Адаптації Вихованості Адаптації Ставлення до себе Вихованості Адаптації Ставлення до батьків Вихованості Адаптації Ставлення до вчителів Вихованості Адаптації Ставлення до друзів поза школою Вихованості Адаптації Ставлення до навчання Вихованості Адаптації Ставлення до праці Вихованості Адаптації Ставлення до суспільної роботи Вихованості

2009 Високий Середній Високий Середній Високий Середній Високий Середній В/серед. Середній Високий Середній Високий Середній Середній Середній

Тривалість експерименту 2008 2007 2006 Низький Середній Низький Середній Середній Високий Д/низьк. Низький Середній Середній Низький Середній Середній Середній Низький Середній

Середній Середній Середній Середній Середній Високий Низький Середній В/серед. Середній Середній Середній Середній Середній Середній Низький

2005

Середній Високий Середній Середній В/серед. В/серед. Середній Середній Високий Високий Високий Високий Середній Середній Середній Середній Високий Високий Високий Середній Н/серед. Середній Середній Середній Середній В/серед. Середній Середній Середній Середній Середній Низький

За показником тривожності маємо: зниження високого рівня загального шкільного страху серед дітей початкової школи на 8%, високого рівня страху соціальних контактів з ровесниками на 5%; високого рівня страху соціальних контактів з учителями на 1%; високого рівня страху перевірки знань на 7%; високого рівня страху самовираження на 7%; високого рівня страху не відповідати очікуванням оточуючих на 9%. У підлітковому віці тривожність та агресія досягають високого рівня. Прояви тривожності у підлітків можуть бути соматичними й поведінковими. Соматичні прояви стосуються змін у внутрішніх органах, системах організму дитини: прискорене серцебиття, нерівне дихання, тремтіння кінцівок, скутість рухів, може підвищуватися тиск, виникати розлади шлунка тощо. На підлітковому рівні прояви підвищенної тривожності ще більш різноманітні й непередбачувані. Вони можуть коливатися від повної апатії і безініціативності до демонстративної жорстокості. Тривожні діт переконані: щоб нічого не боятися, потрібно зробити так, щоб боялися їх. Саме тому тривожність є одним із основних джерел підліткової агресивності. По старшій школі останні діагностичні показники рівнів особистісної та ситуативної тривожності свідчать про відсутність граничного дуже високого рівня шкільної тривожності, високий рівень тривожності на 4 % зменшився, середній рівень складає 43,5 %; низький рівень – 30%, дуже низький – 21,5%. Ці результати свідчать про те, що у більшості піддослідних рівень ситуативної та особистісної тривожності середній. Для виявлення агресивності підлітків психологи школи застосовують опитувальник Бассак-Даркі, в результаті чого було з’ясовано, що у більшості підлітків серед проявів агресії переважає негативізм та вербальна агресія. 48

Щоб правильно побудувати виховну роботу та підтримати творчий потенціал учнів, була проведена діагностика за типами темперамента (Айзенк). Загалом по школі маємо 19% холериків, 39% сангвіників, 19% флегматиків та 23% меланхоликів. За допомогою визначених типів темпераменту вчителі планують роботу з певними учнями, враховуючи рівень активності, пристосовуваності, інтенсивночті сприймання та наполегливості. В діагностичному напрямку ведеться робота по виявленню соціально-вагомих мотивів навчання: 1. Мотивів обов'язку і відповідальності; 2. Позиційних мотивів; 3. Мотиви соціального співробітництва; 4. Навчально-пізнавальних мотивів; 5. Широких пізнавальних мотивів; 6. Мотивів самоосвіти. В “Програмі комплексної психодіагностики особистості вчителів – дослідників” зазначено, що психологічна діагностика вчителів спрямована на вивчення таких сфер особистості вчителя, як соціальна, розумова, креативна. Заслуговує уваги те, що в школі є “Програма комплексного психолого – діагностичного дослідження особистості учнів експериментальних класів”. Діагностика охоплює такі сфери особистості як емоційно – вольова, пізнавальна, креативна. Щодо психологічного забезпечення експериментальноЇ роботи, слід відзначити наявність в школі “Програми психологічного супроводження дослідно – пошукової роботи”. Відповідно цього документу психологічна служба з дослідно – пошукової роботи (ПСДПР) здійснює: 1. Супроводження навчально – виховного процесу через функціонування комплексно – цільових програм “Діяльність”, “Здоров’я”, “Духовність”. 2. Діагностико – корекційна робота з педагогічним колективом, учнями, батьками. 3. Дослідно – пошукова робота: психологічне супроводження. З метою виявлення ризику виникнення шкільної дезадаптації створені динамічні групи “Адаптація 1,5,10 класів”. 7-9 класи охоплені валеологічною освітою. Мета цього предмета усвідомлення того, що людина є архітектором і будівничим власного здоров’я і життя. Учні опановують основи теоретичних знань з культури здоров’я, ознайомлюються з фізичними, соціальними, духовними, естетичними компонентами здоров’я, оволодівають навичками формування, збереження та зміцнення здоров’я.Зміст програми спрямований на засвоєння учнями навичок особистої гігієни, уміння надавати першу допомогу, підтримувати здоровий спосіб життя, 49

самостійно і систематично займатися фізичним та духовним самовдосконаленням. В школі обладнано кабінет ОБЖ, в якому викладається курс “Охорона безпеки життєдіяльності” (в 2006-2007 н.р. кабінет посів І місце в міському конкурсі на кращий кабінет ОБЖ). Щоб бути здоровим, важливо мати раціональний режим дня з урахуванням віку. Режим дисциплінує роботу усіх органів, а також формує такі необхідні якості людини, як зібраність, акуратність, воля, вміння зосереджуватись. Кожна людина в дитинстві мріє бути сильною, такою, наприклад, як Кирило Кожум’яка або як Котигорошко. Проте сильними не народжуються, а стають задяки щоденному напруженому тренуванню. Стан здоров’я людини оцінюється рівнем розвитку силових якостей. Сильна людина рідше хворіє, легше переносить життєві негаразди. Для цього треба раціонально харчуватися, займатися фізичною культурою, вести здоровий спосіб життя, виконувати гігієнічні правила, загартовуватися. Їжа – основне джерело енергії і життєдіяльності людського організму. Завдання полягає в тому, щоб продукти харчування були свіжими, якісними, чудово розподілялися між всіма клітинами організму і легко засвоювались ними. На виконання цього завдання у школі організоване безкоштовне харчування (булка, молоко) для учнів 1-4 класів. Гарячим харчуванням забезпечені учні пільгових категорій (сироти, малозабезпечені), учні 3-4 класів та учні групи продовженого дня. Заняття фізичною культурою допомагають збалансувати енерговитрати, стимулюють діяльність серцево-судинної і дихальної системи, сприятливо впливають на роботу нервової системи, активізують процеси обміну, збільшують стійкість до захворювань і працездатність, підтримують приємну зовнішність і гарний настрій. Фізкультурно – оздоровча робота в школі включає ранкову гімнастику до шкільних занять, фізкультурні хвилинки на уроках, рухливі ігри на перервах, щоденні заняття фізичними вправами в спортивних секціях або на “Годинах здоров’я”. Ученими доведено, що до режиму дня школяра, крім уроків фізкультури, необхідно планово включати різні види рухової активності. Активний відпочинок учнів сприяє продуктивній праці на уроках. Одним із засобів реалізації комплексноцільової програми “Здоров’я” є 50

проведення фізкультурно-оздоровчих засобів: проведення днів здоров’я, спортивних тижнів, фізкультурно-масових заходів, участь у військовопатріотичній спортивній грі “Сокіл” (“Джура”) українського козацтва. Вони проходять відповідно до плану роботи школи та сприяють відпочинку, запобіганню втоми, відновленню фізичних сил після навчальних занять. Класні керівники та класоводи впроваджують програму “Здоров’я” через цілий цикл заходів: тематичні диктанти, 15 – хвилинки, класні години, бесіди, батьківські збори. Кожного року в оздоровчий сезон в школі створюються всі умови для повноцінного літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей з використанням шкільної бази. Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямків сімейного виховання. Загальновідомо, що батьки різних груп підлітків і молоді є одним із основних джерел інформації з багатьох питань. Стосовно таких ризиків для здоров’я, як куріння, алкоголізм, наркоманія, саме батьки можуть стати реальним джерелом знань і вмінь з приводу попередження ризиків. Головною умовою для цього є наявність таких знань і вмінь, оскільки вони мають ці знання й мають відверті стосунки з дітьми. Цілеспрямований потік інформації щодо здорового способу життя дітей є корисним і для самих батьків, бо він може вплинути й на їхній спосіб життя, а це, безперечно, впливає на дітей, як найближчий і наочніший приклад. Тому батьківська громадськість залучається до участі у шкільному житті з пропаганди культури здоров’я. Вже стало традиційним проведення спільних заходів батьків та дітей з фізичної культури ( спортивне свято “Тато, мама, я – спортивна сім’я”, “День здоров’я”), знань основ здоров’я (виступи батьків, які працюють лікарями на конференціях, семінарах, класних годинах; батьківська рада). Під час анонімного обстеження вихованців школи було встановлено, що 97% учнів негативно ставляться до вживання наркотичних речовин, 76% учнів негативно ставляться до вживання алкоголю. В школі на основі опитування, анкетування організована батьківська освіта з проблем виховання здорової дитини в сім’ї (батьківський всеобуч, консультації). Взаємодія школи і сім’ї сприяє створенню здорового соціокультурного середовища виховання дітей. З метою пропаганди здорового способу життя молоді, профілактики куріння, алкоголізму, наркоманії, СНІДу та запобігання насильництву проводяться різноманітні учнівські акції. Ми вважаємо, що позитивна динаміка у справі збереження та зміцнення здоров’я учасників навчально – виховного процесу в нашій школі є. Загальна захворюваність учнів школи 863,2 (у розрахунку на 1000 учнів) у 2003 році знизилася до 744,1 в 2008 році; у 2006 році епідемія грипу привела до росту загальної захворюваності до 1335; у 2007, 2008 році спостерігається поступове зниження загальної захворюваності. Рівень соматичних захворювань з 104,7 в 2003 році поступово знижувався до 6,6 у 2008 році; рівень інфекційних захворювань з 758,1 в 2003 році знизився до 615 в 2008 році. Майже всі діти, які стоять на “Д” обліку щорічно 51

оздоровлюються. Спостерігається значне зниження відсотка захворювань учнів диспансерно – соматичної групи. Результати медичного огляду учнів ЗОШ № 57 №

Група здоров’я І група здоров’я (здорові діти) ІІ група здоров’я Всього

2 3

1-4 класи

5-9 класи

Кількість % Кількість 102 31,88 38

10-11 класи

Всього учнів

% 5,97

Кількість 14

% 8,33

154

206

64,38

454

71,27

113

67,26

773

308

96,26

492

77,24

127

75,59

927

Медична служба школи провела дослідження щодо залежності рівня навчальних досягнень учнів від стану здоров я: Залежність рівня навчальних досягнень від здоров’я Група 3-4 класи 5-9 класи 10-11 класи здоров’ Всього високий середній Початко- Всього високий середній Початко- Всього високий середній Початкоучнів та рівень вий учнів та рівень вий учнів та рівень вий я достатні й рівні

І 42 група ІІ 112 група ІІІ-V 10 група Всьог 164 о

рівень

достатні й рівні

рівень

2/5%

3/3%

454

293

1/10% 145

173

340

637

6/ 16% 73/16 % 47/32 % 126

достатні й рівні

рівень

1/7%

113

168

21/19 % 16/39 % 38

Групи здоров'я ЗОШ №57

2008

2007

2006 V група здоров'я ІV група здоров'я

2005

ІІІ група здоров'я ІІ група здоров'я І група здоров'я

2004

2003

2002

Проаналізувавши ці дані можна зробити висновок, що успішність учнів 5-11 класів прямо пропорційно залежить від стану здоров’я: 35% учнів ІІІ-ІУ груп здоров’я мають навчальні досягнення початкового рівня. Більшість дітей активно займається в спортивних секціях, серед них є призери міських, всеукраїнських та міжнародних змагань. Ми впевнені, що навчити людину берегти здоров’я більш важливіше чим лікувати хворих. 52

Здоров’я – передумова самореалізації особистості. Знання, вміння, здібності людини мають сенс лише тоді, коли фізичний стан дозволяє їх реалізувати. Здавна в країні цінували здоров’я як вагомішу первину життя. Тому в основі колядок, щедрівок, пісень, свят є пошанування здоров’я. Народ склав багато приказок, казок, в яких говориться про здоров’я. У них – баготовікова народна мудрість. Адже наші предки велику увагу приділяли власному здоров’ю, загартуванню не тільки тіла, а й душі, а до всього докладали розум та досвід. Тому сьогодні завдання нашої школи полягає в тому, щоб не лише не загубити ці надбання, а продовжити і розвивати їх майбутніми поколіннями. Молоді України необхідно пізнавати і розуміти велич нашої української культури, її одвічний гуманізм, щоб спрямувати сили на утвердженя української державності. Отже, показник будь-якої нації – це здорова людина, розвинена особистість, а для нашої держави – це сильні і міцні духом, багаті й щедрі душею, доброзичливі та розумні українці.

Комплексно-цільова програма «Діяльність» ОСНОВНА ТЕМА ПРОГРАМИ: Організація навчально - виховного процесу школи через удосконалення роботи педагогічного колективу вчителів, вчителів з учнями, класними керівниками та батьками учнів через взаємопрацю, розвиток "Школи життєтворчості" як об'єкту формування самостійної та творчої особистості в умовах модульно-розвивального навчання. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Мета роботи Школи життєтворчості, а саме - розвиток та виховання самостійної, творчої особистості в умовах модульно - розви вальног о навчання - може бути досягнута через створення певних необхідних умов навчально - виховного процесу як атмосфери постійної співтворчості вчителів, співпраці вчителів та учнів, психологічного комфорту кожного, тобто, відсутності стресового стану на уроках, врахування фізичних, психологічних та вікових особливостей учнів, ролі самоосвіти та взаємо освіти, використання нових форм та методів діяльності. ОБ'ЄКТ РОБОТИ ПРОГРАМИ: Педагогічний та учнівський колектив загальноосвітньої школи № 57, навчально-виховний процес. ПРЕДМЕТ РОБОТИ ПРОГРАМИ: Організація навчально-виховного процесу, взаємостосунків та взаємопраці педагогічного колективу, вчителів і учнів через використання емпіричних методів методичної діяльності; пошук нових форм роботи; удосконалення технологій модульно - розвивального навчання. МЕТА РОБОТИ ПРОГРАМИ: систематизувати навчально - виховний процес як умову для розвитку творчої та самостійної особистості, процес постійної взаємодії вчителів та учнів; виявити ключові проблеми щодо методичної діяльності для удосконалення навчально-виховного процесу; визначити основні задачі для роботи з учнями, індивідуальної роботи з обдарованими учнями та корекційної роботи - з тими, хто потребує психолого- педагогічної допомоги; створити умови через постійне удосконалення системи модульно розвивального навчання для навчання та виховання самостійної, здатної на творчість особистості; через використання нових форм та методів методичної роботи - підвищення професійного рівня вчителя; ЗАДАЧІ ПРОГРАМИ: 1. Методичне спрямування педагогічної діяльності через пошук, використання педагогами інноваційних технологій. 2. Врахування проблем та помилок, які виникають, для планування діяльності методичної роботи; визначення задач і цілей удосконалення цієї роботи. 3. Визначення резервного часу протягом навчального року з метою виявлення ключових та спільних проблем, їх обговорення та визначення напрямків щодо корекції діяльності. 54

3.1. На початку кожного навчального року проводити заходи з усіх напрямів роботи програми, а саме: навчально-виховна діяльність; (особливу увагу приділяти дотриманню модульно-розвивальному навчанню, використанню елементів РН); робота з учнями: - індивідуальна з обдарованими ; - корекційна з учнями, які мають психолого-педагогічні проблеми; робота з батьками. 3.2. Аналіз методичної та навчально-виховної діяльності за підсумками І семестру. - Визначення проблем та корекції діяльності на II семестр. - 3 метою врахування різних думок, проводити у січні заходи щодо визначення проблем та пошуку шляхів їх вирішення щодо навчальновиховного процесу та методичної роботи. 3.3. Аналіз методичної роботи та навчально-виховної діяльності за поточний навчальний рік планувати на кінець квітня з метою визначення задач на наступний навчальний період, враховуючи необхідність усунення помилок та недоліків, які виникали протягом року. - 3 метою визначення окремих та спільних думок щодо методичної роботи та навчально - виховної діяльності, проводити у квітні - травні засідання педагогічної або методичної ради. 4. Для взаємоконтролю методичної та навчально-виховної діяльності, усунення недоліків: не вважати досягнення позитивних результатів в окремих підрозділах навчально-виховного процесу як остаточними (довершеними), а продовжувати пошук нових прийомів роботи у всіх напрямах, а саме: взаємопраця вчителів; навчальна діяльність в умовах використання новітніх технологій, удосконалення модульно-розвивального навчання; робота з учнями як формування творчої, самостійної особистості в "Школі життєтворчості"; робота з батьками як спільне вирішення проблем, які виникають, через ланцюг: «батьки - класний керівник вчителі-предметники психолог - адміністрація»; здійснення колегіальної підготовки до педрад, малих педрад, семінарів за схемою: методична рада - методичні об'єднання - школи "Молодого вчителя" та "Вдосконалення педмайстерності" . 5. Для накопичення фактів, емпіричного матеріалу, який побудовано на досвіді вчителів, запланувати: 5.1. Вивчення нормативних, інструктивно-методичних документів щодо кожного напряму діяльності; аналіз шкільної, вчительської, учнівської документації; щорічне планування роботи методичного кабінету, поповнення картотеки з різних питань, організація тематичних виставок; перевірка та контроль планування вчителів, ведення шкільної документації, (журналів, зошитів та щоденників учнів, особових справ); 5.2. Педагогічне спостереження. Для цього проводити; 55

анкетування або психологічне тестування учнів; класно-узагальнюючі контролі класів; співбесіди з вчителями, класними керівниками; узагальнення та вивчення досвіду вчителів. КРИТЕРІЇ ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ: 1. Критерії підсумів: 1.1. Підняти рівень досягнень учнів вище початкового для учнів загальноосвітніх класів і вище середнього для учнів класів з поглибленим вивченням предметів, у тому числі, сприяти досягненню ними творчого рівня; 1.2. Покращити професійну діяльність вчителів через методичну роботу школи, самоосвіту, впровадження новітніх технологій. 1.3. Постійно розвивати та удосконалювати систему модульно розвивального навчання; 1.4. Звести стосунки між вчителями та учнями до повної атмосфери співтворчості; 1.5. Удосконалювати методичну роботу через впровадження нових форм роботи, підвищення якості існуючих технологій у покращенні педмайстерності. 2. Критерії витрати часу : 2.1. Очікувати підвищення рівня навчальних досягнень протягом кожного навчального року. 3. Критерії ефективності: 3.1. Розвиток самостійної, творчої особистості, яка здатна на визначення мети, цілей та задач власної діяльності, самоосвіту, самовдосконалення. 3.2. Установлення повної атмосфери співтворчості, відсутності стресового стану учнів на уроках, взаємодопомогу вчителів у Школі життєтворчості. 3.3. Підвищення розуміння учнів.

Реалізація проблемної теми школи "Удосконалення самореалізації суб'єктів освітнього процесу" в контексті програми «Діяльність» І. Модульно - розвивальна система навчання Процеси державотворення, що відбуваються в Україні сьогодні, спричинили істотні перетворення в системі освіти. Школа на рубежі століть повинна не просто дати учням той чи інший обсяг знань і умінь, а й сформувати таку людину, яка здатна творчо мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе та інших і вміння адаптуватися до умов життя. Головна мета роботи над проблемною темою школи "Удосконалення самореалізації суб'єктів освітнього процесу" - створення такої системи навчання, яка б забезпечувала освітні потреби кожного суб'єкта освітнього процесу відповідно до його нахилів, інтересів та можливостей. Завдання над яким працював педагогічний колектив школи у новій парадигмі освіти: учень має вчитися сам, а вчитель - здійснювати мотиваційне керівництво його учінням, тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати. Вирішити цю задачу дозволила технологія модульного розвивального навчання - переведення навчання на суб'єкт - суб'єктну основу, яка забезпечує учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, самостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати самостійне управління навчально - пізнавальною діяльністю. Модульно розвивальна система навчання спирається на ідеї гуманістичної психології про самоактуалізовану особистість. Дотримуючись цих ідей, учневі пропонується спланувати особисту творчу активність, а вчителю підказати йому шлях до максимального розкриття своїх можливостей і здібностей. Модульно - розвивальне навчання інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії і практиці. Так з програмованого навчання запозичено ідею активності учня в процесі його чітких дій у певній логіці, постійне підкріплення своїх ідей на основі самоконтролю, індивідуалізований темп навчально - пізнавальної діяльності; з теорії поетапного формування розумових дій використано саму її суть - орієнтовну основу діяльності; кібернетичний підхід збагатив модульне - розвивальне навчання ідеєю гнучкого управління діяльністю учнів з переходом на самоврядування; з психології використано рефлексивний підхід. Накопичені узагальнення теорії та практики диференціації, оптимізації навчання, проблемності - все це інтегровано в основах модульного розвивального навчання, в принципах і правилах його побудови, відборі методів і форм здійснення 57

процесу навчання. Суть модульно - розвивального навчання полягає в тому, що учень цілком самостійно (або з певною дозою допомоги) досягає конкретної мети навчально - пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Головним є те, що кожен учень працює самостійно, є можливість отримати консультацію у вчителя, допомогу в товариша, значно глибше усвідомити навчальний зміст, увесь час можна себе контролювати. В процесі модульного навчання кожен учень залучається до активної й ефективної навчально пізнавальної діяльності, працює з диференційованою за змістом та дозою допомоги програмою. Тут відбувається індивідуалізація контролю, самоконтролю, корекції, консультування, ступеня самостійності. Важливо, що учень має змогу значною мірою самостійно реалізуватися і це сприяє мотивації навчання. Дана система навчання гарантує кожному учневі освоєння стандарту освіти й просування на вищий рівень навчання. Великі можливості має модульно - розвивальна система й для розвитку таких якостей особистості учня як самостійність і колективізм. Принципово змінилося й становище вчителя в навчальному процесі. Передусім його роль. Завдання вчителя обов'язкова мотивація учнів, здійснення управління їхньою навчально пізнавальною діяльністю через модуль та безпосереднє консультування школярів. За філософським словником, мотив - це усвідомлення спонукання, що обумовлює дію для задоволення певної потреби людини. Виникаючи на основі потреби, мотив являє собою більш-менш її адекватне відтворення. Мотив є певним обґрунтуванням та виправданням вольової дії, розкриває ставлення людини до вимог суспільства. Мотив відіграє важливу роль при оцінюванні дій та вчинків, оскільки від них залежить, який суб'єктивний сенс має дія для даної людини. Учіння - це активна цілісна діяльність самого учня, що базується на єдності його компонентів (навчальна задача - навчальні дії - самоконтроль самоаналіз), та зміни в психічному розвитку дитини, у характеристиках її поведінки. Навчальна діяльність завжди є спільною - з учителем, з учнями. Реально учень завжди (явно або неявно) використовує передані йому вчителем суспільно вироблені способи навчальних дій, співвідносить свої дії та оцінки зі способами роботи, оцінками оточуючих. Сенс учіння, його значимість лежать в основі мотиваційної сфери. Мотивація учіння - це процес, що виникає не стихійно; її треба спеціально формувати, стимулювати, 58

розвивати і, що особливо важливо, навчати школярів "само стимулювати" свої мотиви. Принципові шляхи формування мотивації: 1. Шлях "згори донизу" - полягає у прищепленні школярам ідеалів, взірців, що склалися в суспільстві. Тут утворюються "знані" мотиви; 2. Шлях "знизу догори" - полягає в тому, що дорослий залучає дитину до різних видів діяльності, завдяки чому остання набуває практичного досвіду моральної поведінки. Тут складаються у школярів реально діючи мотиви. Навчання в школі передбачає обидва ці види впливу. Шлях мотивації через навчальну діяльність є дуже ефективним. Багато чисельні психологічні дослідження довели, що характер мотивації можна програмувати через тип учіння. Якщо зміст навчання представлений не як готове знання, а як система задач; якщо підводити учнів до самостійного з'ясування теоретичних положень; якщо у них відпрацьовується навчальна діяльність, що базується на єдності її компонентів, то у них створюється внутрішня, досить стійка, узагальнена мотивація до учіння. Прийнято розрізняти дві великі групи мотивів: 1) пізнавальні, тобто ті, що пов'язані із змістом навчальної діяльності та процесом її виконання; 2) соціальні мотиви, тобто ті, що пов'язані з різноманітними соціальними взаємодіями з іншими людьми. Вікова група

Характеристика мотивації в традиційній системі навчання

Дошкільник Потреба у нових враженнях. и Потреба в навчанні як нової діяльності. Потреба викликати похвалу дорослих. Бажання стати кращим. Початкова Провідні мотиви: школа - почуття обов'язку (значно зростає і перевищує пізнавальну мотивацію); - престижна мотивація - бажання отримати високий бал, зростає до 3-4 класу; - мотив уникнення санкцій, або покарання. Основна мотивація: зовнішня, престижна і примусова. Мотивація відрізняється нестійкістю, що означає відсутність інтересу до певних предметів, здатністю довгий час утримувати енергію сформованого наміру. Підліткова Стійкий інтерес до певного предмету. Мотив уникнення невдач. Бажання школа мати високі бали, навіть якщо вони не підкріплюються знаннями, як підтвердження високого статусу у колективі і засіб самоствердження. Мотив досягнення успіху розвивається у незначної кількості учнів. Пізнавальний інтерес спонукає навчатися тільки високомотивованих. Вибір майбутнього з позиції улюбленого предмету. Мотивація, викликана підлітковими установками (підказки, обман учителя тощо)

Старша Мотивація продовження освіти у професійних навчальних закладах. Вибір школа пріоритетів при вивченні предметів з позиції майбутнього. Значущість оцінки як мотиватора знижується, вона виступає як критерій якості знань. Мотивація досягнення високих результатів з значущих предметів. Починає переважати внутрішня, власна мотивація.

Отже: успіху в навчанні досягають учні

але

мотивація яких: - сильна, стійка, а не ситуаційна (виникаюча тільки з конкретним уроком або зумовлена інтересом, показником складності завдання, значенням оцінки яку виставляють і іншими зовнішніми факторами); - за джерелом появи викликана самою навчальною діяльністю, інтересом до набутих знань, а не зовнішніми мотиваторами, а також потребою у самореалізації шляхомвключення в пізнавальну діяльність;

практично у всіх учнів початкової школи, а також у більшості учнів базової школи відомою є зовнішня мотивація, пов'язана з отриманням хороших оцінок, вона переважає над внутрішньою мотивацією, викликаною процесом і результатом учбової діяльності; мотивація на вивчення багатьох предметів, викликана переважно зовнішніми впливами і тому є неглибокою, що приводить до відсутності достатніх знань і міцних навичок з цих навчальних дисциплін; значний спад навчальної мотивації відбувається у підлітковому віці, коли вона у багатьох учнів - за напрямком - зорієнтована на- витісняється мотивацією самоствердження у досягнення позитивного результату і шкільному колективі, відвідування школи з процесу самої учбової діяльності. метою задоволення потреб в спілкуванні і в силу дотримання традицій.

Таким чином якщо мотивація учнів не відповідає бажаної, тобто тієї в формування якої вкладають свої зусилля вчителя, це означає, що за допомогою методів, які використовують вчителі вони не можуть ефективно мотивувати учнів на навчання. У процесі роботи школи було з'ясовано, що причинами слабкої орієнтації сучасних школярів на навчальні і інші досягнення та переважання в них мотиву уникнення невдач є: - наявність перевантаження; - не вистачає часу для успішного засвоєння програми; - недостатній об'єм самостійної роботи на уроках; - відсутність інтелектуальної і емоційної свободи учнів під час занять; - відсутність об'єктивних критеріїв оцінки успішності діяльності учнів, особливо предметів гуманітарного та природничонаукового циклів; - недостатній розвиток у учнів потреби у колективних досягненнях, так як практично відсутні колективна (групова або парна) робота; - відсутність у класах, поєднання дітей з різними учбовими здібностями, при традиційному навчанні змагання як для сильних, так і для слабких учнів. Враховуючи вищезазначене у школі за допомогою модульно-розвивальної технології навчання були вироблені шляхи розв'язання даної проблеми: 60

Навчальні завдання не повинні бути як надмірно легкими, так і надмірно важкими, ймовірність їх виконання - не менше 50% для "досягатилів" і не менше 70% для мотивованих не уникання невдач; при цьому враховується різниця у здібностях учнів; 2. вчитель створює такі умови, при яких всі учні впевнені в можливості успішного виконання даних їм завдань; особливо важливо, що визначається достатній для виконання роботи час; 3. діяльність учнів носить переважно самостійний характер, при цьому вчитель виступає як організатор самостійної пізнавальної діяльності учнів; 4. оцінка діяльності учнів здійснюється на підставі об’єктивних та відомих їм критеріїв; учні залучені до самостійної оціночної діяльності; 5. стимулюються змагання серед учнів, які мають приблизно рівні учбові можливості; 6. надається можливість для прояву учнями інтелектуальної і емоційної свободи; 7. міри позитивної мотивації в навчанні домінують над негативним стимулюванням (покаранням, виставленням оцінки початкового рівня тощо); 8. змінена система домашніх завдань за допомогою перспективного планування домашньої роботи, комплексних завдань, замість "поурочних", диференційованих домашніх завдань, що і передбачає модульна система навчання; 9. приоритетним є навчання у співробітництві (розвиток мотивації колективних досягнень); 10. застосовуються методи нетрадиційних технологій, проблемного навчання, методи інтерактивних технологій. ❖ проблемне навчання супроводжується ситуаціями вільного вибору завдань, створенням атмосфери дискусії, що підвищує мотивацію престижності, прагненням бути компетентними. ❖ активізація діяльності учнів через інтерактивні форми спрямована не тільки на розвиток пізнавальних мотивів, але й на розвиток соціальних мотивів, оскільки реалізується під час взаємодії з іншими людьми. 11. вводиться додаткова оцінка досягнень, тобто оцінка особистісного росту; 12. практикується оцінка навчальної мотивації, яку виставляє класний керівник; ведення рейтингової шкали оцінки знань у всіх класах школи без винятку Спираючись на наукове проектування модульних занять, учитель створює інноваційне програмно - методичне забезпечення принципово інше, ніж у традиційній системі навчання. 1.

Етапи навчального процесу І. завдання

Традиційний урок Формуються як мета засвоєння учнями певного обсягу навчального матеріалу й вироблення в них умінь оперувати цим матеріалом під час розв'язання пізнавальних завдань і здійснення навчальної діяльності в майбутньому

2. Досвід

Навчально-виховний процес фрагментарно спирається на індивідуальний життєвий досвід учнів, оскільки дидактична мета навчання переважає розвивальну, науковий зміст - соціальнокультурний, закриті форми навчальної діяльності (монолог, інструкція) - відкриті (діалог, порада, підтримка тощо), методи научіння - психо - мистецькі технології, академічні наслідки - особистісні.

3. Наступність

Етапи навчально-виховного процесу чітко співвідносяться за дидактичною метою, змістом і формами роботи учнів на уроці завдяки навчальному плану, зокрема єдиному розкладу занять у школі, і навчальним програмам, a) але є смислово й діяльнісно розмежованими між уроками конкретним набором знань і вмінь, не враховують індивідуального плану оволодіння учнем навчального змісту і за браком часу та умов колективного навчання не гарантують надання йому додаткової педагогічної допомоги, що істотно знижує якість і системність здобутих знань та набутих умінь і навичок суперечливо позначається на психосоціальному розвитку особистості. 62

Модульно - розвивальна система (міні - модуль) Визначаються в контексті актуальної пошукової діяльності школярів, КОЛИ КОЖНИЙ з них формує ментально значимі соціально культурні завдання, внутрішньо приймає конкретну психодидактичну мету модульного заняття й таким чином через неперервну розвивальну взаємодію забезпечується мікро зростання психосоціального потенціалу учасників навчального процесу Ментальний досвід учня сповна використовується на кожному етапі модульно -розвивального процесу як основа внутрішнього мотивування міжсуб'єктивної розвивальної взаємодії вчителя і класу, чинник збагачення соціально-культурного змісту навчання, механізм внутрішнього зв'язку модуля змістового з формальним, дидактичного - з навчальним, процесуального - з технологічним, проектно цільового з результативним, а також як засіб осмислення взаємозалежності конкретного набору знань, норм, цінностей. Етапи сукупного модульно розвивального процесу системно організовано в кількох взаємозалежних контекстах створення єдиного соціальнокультурного простору школи: а) духовно-смислового занурення особистості у сферу знань, норм і цінностей навчального курсу за допомогою нової стратегії управління освітнім процесом (модульний розклад занять, графсхеми навчальних курсів, графіки модульних занять); б) внутрішнього прийняття й осягнення вчителем і учнем основних складників полі культурної освітньої діяльності через усвідомлене творення психолого- педагогічного, навчально-предметного й методично - засобового різновидів змісту (наукові проекти, підручники,

5. Вчитель

6. Учень

Виконує роль транслятора (постачальника) наукового знання, інформації, що істотно обмежує соціально-культурне поле його діяльності як громадянина, педагога, особистості, а отже, звужує вплив на перебіг психосоціального розвитку особистості учня, його моральну і духовну зрілість. Є соціально-пасивним виконавцем доручень і вимог учителя, хоча й виявляє певну пізнавальну активність і самостійність, проте тільки в межах зовні керованої навчальної діяльності, за якої культурна комунікація й духовні взаємини обмежені, а планування й перебіг навчального процесу, контроль й оцінювання його досягнень залежать від професійної компетенції педагога.

7. Діяльність

Переважає викладацька монологічна діяльність учителя, який передає наукові знання класу та організовує їх використання учнями; навчальна діяльність останніх здійснюється у вузькому просторі самостійного вибору і свободи дій, тому здебільшого не є освітньою, культурно зорієнтованою через брак виокремлено мислительної роботи учня з соціальними нормами й духовно- естетичними цінностями.

8. Потенціал

Можливості традиційного уроку пов'язані з інтенсивною, науково зорієнтованою навчальною 63

програми самореалізації тощо); с) повноцінного суб'єктного проживання учасниками освітнього процесу психодраматичного перебігу неперервної розвивальної взаємодії (навчальний сценарій, розвивальний міні-підручник); цей простір дає змогу повністю реалізувати позитивний природний і соціальний потенціал кожного. Є професіоналом у галузі освіти, який зосереджує, поширює й збагачує соціально- культурний досвід нації й людства, а тому виконує широкий набір соціально- психологічних ролей, а саме ролі: діагноста, педагога, психолога, мотиватора, консультанта-радника, лектора, менеджера, інтелектуала, естета, дослідника тощо. Є рівноправним партнером учителя в зосередженні й поширені соціальнокультурного досвіду завдяки наданим широким соціально-психологічним повноваженням у пізнавальній, нормотворчій і духовно-естетичній активності, яка нормативно визначається завданнями й психолого-педагогічним змістом етапів цілісного модульнорозвивального процесу та є тотожною аналогічній діяльності вчителя. Має місце спільна полі логічна освітня діяльність учителя і учнів, метою якої є здобування й поширення етнонаціонального й загальнолюдського досвіду; предметом - єдність осмислених і внутрішньо збагачених ментальними характеристиками знань, норм і цінностей; провідним мотивом самореапізація особистості в ході неперервної розвивальної взаємодії та самостійної пошукової активності; засобом — культурні знаки, символи й вартісні продукти матеріальної і духовної діяльності людини; наслідком психосоціальне (морально і духовне також) зростання індивідуальності. Потенціал міні-модуля далеко виходить за межі власне навчальної діяльності школярів й виявляється в

діяльністю школярів, яка розвиває переважно розумову сферу особистості, дає добрі академічні результати, особливо у фундаментальних науках, хоча й не завжди забезпечує індивідуальний підхід до учня. 9. Темп

Учні колективно оволодівають знаннями й уміннями в єдиному, чітко визначеному навчальним планом і розкладом занять темпі, тобто одночасно розпочинають, продовжують і закінчують вивчення навчального предмета, що не завжди відповідає їхньому віковому і, щонайперше, індивідуальному ритму освоєння культурного досвіду, належним чином не враховує унікальності траєкторій психосоціального розвитку особистості.

10. Колектив

Двостатевий учнівський колектив є однорідним за паспортним (фізіологічним) віком учнів, а не за психологічними критеріями, що унеможливлює ефективне навчання для психологічно різних груп учнів, яких емпірично нараховується від чотирьох до семи в кожному класі і яким потрібні різні способи (моделі) розвивальної взаємодії.

культурно зорієнтованій, внутрішньо мотивованій освітній діяльності, яка реалізує психосоціальні можливості учня на індивідуальному рівні організації його ментального досвіду й дає змогу досягти вершин розумової, соціальної та духовної зрілості. Учні спільно занурюються в соціально- культурний простір навчального предмета і мають змогу прискорювати чи сповільнювати як темп власної освітньої діяльності, так і глибину навчального занурення завдяки реалізації таких принципів індивідуального підходу в навчанні: а) системно-динамічного диференціювання, коли поєднуються форми, етапи, рівні, моделі зовнішнього і внутрішнього, рівневого і профільного, жорсткого і гнучкого, індивідуалізованого і прискореного, професійного і збагаченого розмежування особливостей перебігу навчання; б) адаптивного поєднання: міні-модулі проводяться здвоєно, строєно або системно залежно від віку й можливостей учнів; в) багатозасобового забезпечення: учень може скористатися традиційним підручником, міні-підручником, програмою самореалізації чи допоміжною літературою за власним бажанням. Проводиться з середніми (до 30 осіб) або невеликими (до 18 осіб) двостатевими, відносно постійними групами учнів, які спеціально відбираються в межах 1, 5 і 10-го класів за певними науковими критеріями (психологічна готовність до школи, тип вищої нервової системи, інтелектуальність, соціальність, креативність тощо), що дає змогу істотно скоротити відмінність між розумовими, соціальними і творчими можливостями учнів, а відтак у

11. Обставини

12. Технологія

За метою, змістом, особливостями функціонування будується так, щоб якомога повніше змоделювати ситуації наукового пошуку; навчальний процес, умови його проведення організуються за законами научіння й учіння, тобто за еталон береться академічно ґрунтовне засвоєння певної системи наукових знань і формування вмінь ними користуватися; але поза увагою вчителя залишаються навчальні ситуації культурного й, зокрема, духовного змісту, що збіднює розвивальний простір шкільного навчання. Є втіленням певної методики навчання, що грунтується на окремому наборі педагогічних прийомів і методів роботи вчителя з учнями; разом з тим за цією методикою можна розпізнати певну педагогічну технологію; істотною вадою є брак довершеної освітньої технології, яка б дидактично нормувала поступ академічного та особистісного зростання учня.

кілька разів підвищити ефективність навчання, його розвивальний вплив на особистість. Це наука й мистецтво освітнього моделювання певного фрагмента соціально- культурного досвіду (простору) на основі окремого змістового модуля навчального курсу; такі обставини учитель створює за два етапи: 1) теоретично — як науковий проект інноваційної освітньої діяльності з учнями, 2) практично — як мистецьке втілення за конкретних умов неперервної розвивальної взаємодії з класом. Отже, освітній процес організується за закономірностями збалансованого психосоціального розвитку особистості в культурному середовищі, що реалізує соціоантропологічний підхід у розвитку національної освіти. Має певну освітню, здебільшого психодраматичну технологію, яка характеризується такими ознаками: 1) залежить від етапу цілісного модульнорозвивального процесу, тобто від дидактичного і навчального модулів; 2) забезпечує досягнення конкретної психодидактичної мети; 3) кооперує освітню діяльність учителя і учня у вигляді неперервної розвивальної взаємодії; 4) робить освітній процес смислово цілісним, логічно й дидактично завершеним; 5) має кілька педагогічних технологій і багатоваріантну систему проблемно-діалогічних методів і прийомів навчання; 6) наповнюється різноманітними, науково обгрунтованими способами, формами й засобами навчальної діяльності, виходячи з принципу їх оптимальної різноманітності і взаємодоповнення.

13. Забезпечення

Забезпечується пояснювальноілюстративними інформаційними засобами (календарно-тематичні плани і плани-конспекти для вчителя та традиційні підручники й допоміжні навчальні засоби для учня), яких недостатньо для організації розвивального навчання; водночас саме ці засоби в поєднанні з методичним матеріалом обслуговують класно-урочну систему, що не працює з особистістю у повному обсязі, а лише з її знаннями, вміннями і навичками.

14. Контроль

Здійснюється підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів, але суб'єктивними засобами за допомогою бальної оцінки, що істотно знижує точність і якість контролю; контрольні завдання з усіх предметів здебільшого дають учням у кінці півріччя й навчального року, що часто призводить до психічного виснаження школярів; зворотний зв'язок між учителем і учнем за бального оцінювання є поверховим, не завжди об'єктивним і не стимулює навчальних контактів.

15. Помилки

Помилки, неточності фіксуються і здебільшого негативно позначаються на навчальній успішності учня; учитель не розрізняє помилкової дії й помилкового результату, тому явно або неявно забороняє помилятися, що істотно утруднює утворення в учня позитивної мотивації до навчання, спричинює його 66

Має інноваційне програмнометодичне забезпечення, що взаємозалежно й послідовно подає основні інваріанти соціально-культурного досвіду на рівні окремого набору знань, норм і цінностей і дає учневі й учителеві можливість повно виявляти позитивний потенціал психосоціального зростання на кожному етапі модульнорозвивального процесу; при цьому дотримується баланс засобів для вчителя і учня; графсхеми, наукові проекти, навчальні сценарії — для першого і також граф-схеми, підручники і програми самореалізації — для другого. Відстеження перебігу модульнорозвивального процесу здійснюється неперервно через динаміку того чи того психологопедагогічного змісту розвивальної взаємодії в системі «вчитель — класний колектив»; це дає змогу професійно керувати психосоціальним розвитком учнів у напрямку зростання їхнього розумового й соціального потенціалу, навчальних і культурних досягнень; у розпорядження учня надаються такі критеріальні засоби рефлексії й самоконтролю, що він сам може поліпшити якість оволодіння знаннями, нормами, цінностями; під час підсумкового оцінювання (контролю) перевага надається об'єктивним засобам (тестування, побудова рейтингу тощо) над суб'єктивними, що унеможливлює педагогічну помилку. Неперервна вмотивована пошукова активність учня передбачає помилкові дії, що на окремих етапах модульнорозвивального процесу (установчомотиваційний, змістово-пошуковий та ін.) є навіть обов'язковою умовою успішного навчання; будь-який помилковий результат, крім залікового та екзаменаційного,

зовнішню пасивність.

внутрішню учень має змогу виправити після додаткової роботи над змістовим модулем.

Програмно - методичне забезпечення в модульно - розвивальній системі навчання складається з п'яти взаємопов'язаних компонентів: V граф - схем навчальних курсів і графіків модульних занять на семестр (для вчителя й учня): календарно-тематичне планування інноваційної системи відповідно до вимог конкретного дидактичного модуля; 67

V наукових проектів змістового модуля (для вчителя): наукова взаємо адаптація психолого-педагогічного, навчально-предметного і методично- засобового різновидів змісту з опертям на технологічну модель повного функціонального циклу навчального модуля; V освітніх сценаріїв (для вчителя): опис цілісного модульнорозвивапьного процесу як завершеного сценічно-мистецького дійства; V розвивальних МІНІ підручників (для учня): завершені фрагменти змістового модуля у єдності блоків знань, норм і цінностей та інформаційних систем кодування - образного, семантичного, символічного, графічного, предметного; V програм самореалізації особистості. Модуль - це цільовий функціональний вузол, у якому об'єднано навчальний зміст і технологію оволодіння ним у систему високого рівня цілісності. Отже, модуль виступає засобом модульно - розвивального навчання, оскільки в нього входять: цільовий план дій, банк інформації, методичне керівництво для досягнення дидактичної мети. Саме модуль може виступати як програма навчання, індивідуалізована за змістом, методами учіння, рівнем самостійності, темпом навчально - пізнавальної діяльності учня. Сутнісні характеристики модульно - розвивального навчання ❖ зміст навчання подається в закінчених самостійних комплексах (інформаційних блоках), засвоєння яких здійснюється відповідно до мети; ❖ дидактичну мету сформульовано для учня, й вона містить не тільки відомості про обсяг досліджуваного матеріалу, а й про рівень його засвоєння; ❖ кожен учень отримує від учителя письмові поради щодо того, як раціональніше діяти, де знайти потрібний навчальний матеріал тощо; ❖ спілкування вчителя та учня індивідуальне та здійснюється через модулі, саме модулі дають змогу перевести навчання на суб'єкт суб'єктну основу, стосунки стають більш паритетними; ❖ учень витрачає максимум часу на самостійну роботу, вчиться ставити мету, самостійно планувати, організовувати, контролювати себе та оцінювати, це дає йому змогу усвідомити себе в діяльності, самому визначити рівень освоєння знань, бачити прогалини в своїх знаннях та вміннях. ❖ цілеспрямоване управління - вчитель управляє навчально пізнавальною діяльністю учнів через модулі й безпосередньо; ❖ наявність модулів з друкованою основою дає вчителю індивідуалізувати роботу з окремими учнями, тут не існує проблеми індивідуального консультування, дозованої індивідуальної допомоги. Система дій учителя під час підготовки до модульно – розвивального навчання. У системі модульно - розвивального навчання учитель не тільки готується до того, як краще пояснити новий матеріал, а й готується до того, як краще управляти діяльністю школярів. Оскільки управління здійснюється головним чином через модулі, то завдання вчителя полягає в 68

грамотному визначенні інтегративних дидактичних завдань модуля та структуруванні навчального змісту під ці завдання. Розробка модульної програми, яка складається з комплексної дидактичної мети й сукупності модулів, що забезпечують досягнення цієї мети. Щоб скласти таку програму, вчителю передусім необхідно визначити основні наукові ідеї курсу з свого предмету. Потім необхідно структурувати навчальний зміст навколо цих ідей у певні блоки. Після цього сформулювати комплексну дидактичну мету. Вона має два рівні: рівень засвоєння учнем навчального змісту та орієнтація на його використання в практиці, а також для вивчення навчального змісту в майбутньому. Потім із комплексної дидактичної мети слід виокремити інтеграційну дидактичну мету і сформувати модулі, тобто кожен модуль повинен мати свою інтеграційну дидактичну мету. Поєднання досягнення цих завдань забезпечує досягнення комплексної дидактичної мети. До модулів входять крупні блоки навчального змісту. Тому кожну інтеграційну дидактичну мету розділяють на окремі дидактичні завдання і на їх основі визначають навчальні елементи. Кожному окремому дидактичному завданню відповідає один навчальний елемент. Як результат утворюється дерево завдань: вершина дерева - комплексна дидактична мета для модульної програми; середній шар - інтеграційні дидактичні завдання для побудови модулів і нижній шар - окремі дидактичні завдання для побудови навчальних елементів. Типологія соціально - культурного змісту в системі модульно - розвивального навчання. Різновиди Сфери змістового модуля змісту 1-модуль знань 2-модуль норм 3-модуль цінностей А-психолого- Гуманітарні знання Норми соціальної Духовні ідеали і цінності педагогічний (антропологічні і взаємодії (цілі, кодекси, (ідеї, ідеали, установки, психологічні теорії, правила, угоди) вірування, переконання) версії) Б Наукові знання (теорії, Пізнавальні норми Світоглядні вартості навчальнозакони і закономірності, (плани, інструкції, (погляди, ціннісні предметний поняття, факти) стандарти, алгоритми) орієнтації, концепції) В- методично - Знання як інструмент Програмно-регуляційні Моральні вчинки засобовий свідомості (наукові норми (соціальні (духовні настанови і програми і проекти, програми розвитку, прагнення, моральні мислитель ні моделі) управлінської моделі) судження, наслідки рефлексії)

При розробці модульних програм вчителі спираються на основні принципи 69

побудови модульних програм: принцип цільового призначення - модулі можна поділити на три типи: пізнавальні, що їх використовують для вивчення основ наук, операційні - для формування й розвитку способів діяльності та змішані; принцип поєднання комплексних, інтеграційних та дидактичних завдань - розв'язання окремих дидактичних завдань забезпечує досягнення інтеграційної дидактичної мети конкретного модуля. Розв'язання інтеграційної дидактичної мети усіх модулів забезпечує досягнення комплексної дидактичної мети; принцип зворотного зв'язку - ніяке управління не можливе без контролю, аналізу й корекції, причому в поєднанні з самоврядуванням, учінням з боку школярів. При цьому використовуються наступні правила: 1. перед кожним модулем здійснюється вхідний контроль знань та вмінь учнів, для одержання інформації про рівень готовності до роботи за новим модулем. За необхідності, здійснюється відповідна корекція знань; 2. обов'язково здійснюється поточний та проміжний контроль наприкінці кожного навчального елемента (самоконтроль, взаємоконтроль, звірка з зразком тощо). Поточний та проміжний контроль має на меті виявлення прогалин у засвоєнні для негайного їх усунення. 3. після завершення роботи з модулем здійснюється вихідний контроль, який має на меті показати рівень засвоєння модуля і теж обов'язково з доопрацюванням. За таких умов кожен учень разом з учителем здійснює управління учінням. Для успішної роботи учня з модулем важливою вимогою є подання навчального змісту. Він має бути таким, щоб учень міг ефективно його засвоювати. Учитель веде бесіду з учнем, активізує його на міркування, пошук, здогад, підбадьорює, орієнтує на успіх. Загальні критерії до формування змісту модуля. Перший критерій: використовуючи модулі, можна успішно здійснювати внутрішньо предметні та між предметні зв'язки, інтегрувати навчальний зміст, формуючи його в логіці змісту провідного навчального предмета. Другий критерій пов'язаний з необхідністю здійснювати диференціацію навчального змісту. Нижньою межею буде рівень обов'язкової підготовки. Інший рівень - вище від обов'язкового. Третій критерій - структурування діяльності учня в логіці етапів засвоєння знань: сприйняття, розуміння, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення, систематизація, і тут є велика можливість здійснити проблемність у навчанні. ЇЇ можна реалізувати через навчальний елемент "Резюме". Добре, якщо узагальнення зроблено не тільки словесно, а й у формі таблиць порівняльних характеристик, графіків, діаграм тощо. 70

Це вже принципово новий зміст підготовки вчителя до навчальногозаняття, що обов'язково призводить до аналізу вчителем свого досвіду, знань, умінь, пошуку більш досконалих технологій. Продумування мети діяльності учнів, визначення програми їхніх дій, передбачення можливих утруднень, чітке визначення форм і методів учіння вимагає від учителя доброго знання своїх учнів. Перший етап проектування – це створення граф-схем. Граф - схема виступає засобом, за допомогою якого відбувається структурування навчального матеріалу з предмета, визначеного в державній програмі. Граф - схему створюють для конкретного класу, тому, компонуючи навчальний матеріал у блоки, враховуються психолога - педагогічні рекомендації щодо роботи в даному класі. До граф - схем вводять філософські та соціальні категорії, що дає змогу визначити пріоритети в роботі над духовним і соціальним розвитком учнів. Тим самим забезпечується реалізація особистісно зорієнтованого підходу у навчанні. Зміст гуманітарних наук найлегше адаптувати до соціально-культурних вимог проблемно-модульної програми. Так, для української літератури основними категоріями є прекрасне (5-й клас), мистецтво (6-й кл.), гуманність (7-й кл.), світогляд (8-й кл.), моральність (9-й кл), ментальність (10-й кл.) і духовність (11-й кл.). Для курсу англійської мови: Я і найближче оточення (1-й кл.), Я і довкілля (2-й кл.), Я і шкільне життя (3-й кл.), Я і Батьківщина (4-й кл.), культура слухання і вимови (5-й кл.), культура читання і висловлювання (6-й кл.), культура письма і мовлення (7-й кл.), культура ситуативного спілкування і нормування (8-й кл.), культура само спілкування і текстової інтерпретації (9-й кл.), культура між мовленнєвого спілкування і само розуміння (10-й кл.), культура духовного спілкування і саморозвитку (11-й кл.). Для зарубіжної літератури добро (5й кл.), людяність (6-й кл.), краса (7-й кл.), мистецтво (8-й кл.), громадянськість (9-й кл.), гармонія (10-й кл.) і духовність (11-й кл.). Для образотворчого мистецтва пізнання/краса (5-й кл.), володіння/взаємодія (6й кл.), творення/гармонія (7-й кл.). Не становлять винятку щодо методології створення граф-схем курси з природничих і фізикоматематичних наук. З географії географія рідного краю: краса (5-й кл.), загальна географія: природа (6-й кл.), географія материків і океанів: Всесвіт (7-й кл.), фізична географія: національний капітал (8-й кл.), економічна географія України: основа цивілізації (9-й кп.), економічна та соціальна географія світу: розвиток (10-й кл.). З математики: знайомство з обчисленнями (1-й кл.), уміння обчислювати (2-й кл.), навички обчислень (3-й кл.), культура обчислень (4- й кл.), дробові числа/розуміння (5-й кл.), число/дія (6-й кл.), початки алгебри: вираз/залежність (7-й кл.), основи алгебри: тотожність/визначення (8-й кл.), практична алгебра: рівняння/перетворення (9-й кл.), прикладна алгебра: функція / дослідження (10-й кл.), алгебра і початки аналізу: похідна / знаходження (11-й кл). Для курсу геометрії: початки геометрії: фігура / вимірювання (7-й кл.), основи геометрії: площина / співвідношення (8-й кл.), практична геометрія: обчислення / діяльність (9-й кл.), основи стереометрії: простір / 71

уявлювання (10-й кл.), просторова геометрія: об'ємність / уява. З фізики: вступ до фізики: ознайомлення (7-й кл.), елементи фізики: пізнання (8-й кл.), класична фізика: розуміння (9-й кл.), основи молекулярної фізики: нормотворення (10-й кл.), основи фізики: світобачення (11-й кл.). З хімії неорганічна хімія: склад речовини/природа (8-й кл.), неорганічна хімія: перетворення/природа (9-й кл.), хімія перетворень: взаємозв'язок /природа (10-й кл.), органічна хімія: склад живого організму/флора і фауна (11-й кл.). Втім соціально-культурний контекст особистісного входження в той чи інший навчальний курс може бути іншим, а тому різнитиметься понятійнотермінологічне поле, з яким головно працюють учитель і учень. При побудові граф - схем вчителі дотримуються принципів: нос : ієрархічну організацію культурно - освітнього змісту курсу (навчальний предмет і соціум ний контекст) згори донизу, що находить відображення в нумерації змістових блоків різного порядку (1,2, 3, ...; 1.1, 1.2, 1.3,.. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т.д.); занурення: навчальні модулі вибудовані в горизонтальний ряд таким чином, щоб учитель і учні мали змогу пройти шлях оволодінням досвідом культури від пізнавальної поінформованості до проблемно- нормативного осмислення й далі до уявно-творчого оперування, рефлексії та ціннісно- естетичного прийняття; осягнення: соціально-культурний досвід, який зафіксований у змісті навчального курсу не можна засвоїти, його можна внутрішньо осягнути і духовно пережити. Тому понятійно-термінологічна конкретизація змістових блоків (модулів) граф- схем має неперехідне значення у розширенні соціально-культурного поля оволодіння учнем навчальними курсами не тільки на теоретичному рівні, а й практично-мистецькому, екзистенціальному; зростання: повнокровне проживання учня у певним чином змодельованому соціокультурному просторі пов'язане з проходженням ним семи-восьми етапів цілісного модульно-розвивального процесу, який і забезпечує максимально можливе для конкретної особистості психосоціальне зростання. Умовні позначення зліва на графсхемах треба розуміти так: Ч-Е - чуттєво-естетичний, або нульовий (не обов'язковий) етап; У-М - установчо-мотиваційний, або перший етап; 3-П - змістовно - пошуковий, або другий етап; К-С - контрольно-смисловий, або третій етап; А-П - адаптивно-перетворювальний, або четвертий етап; С-У - системно-узагальнюючий, або п'ятий етап; К-Р- контрольно-рефлексивний, або шостий етап; Д-Е - духовно-естетичний, або сьомий етап; 1 , 2 , З і т.д. - кількість 20- хвилинних (початкова школа або 30-хвилинних міні-модулів (основна і старша ланка школи) Та інформативності: внизу граф-схеми містяться допоміжні відомості про особливості організації навчання, форми і засоби освітнього контролю, початок і закінчення семестрів тощо. 72

Графік модульних занять на 1 семестр 200_/200_ н.р. Предмет________ Клас

Граф - схемами користуються як учитель, так і учні. Наукове - проектування - це принципова нова функція вчителя дослідника. Від проектування цілого навчального курсу вчитель переходить до проектування окремих блоків - створення наукових проектів. У наукових проектах учитель визначає мету навчального модуля як кінцевий результат спільної діяльності вчителя та учнів і способи досягнення цієї мети. При цьому докладно вказано кількість варіантів, версій, способів, прийомів тієї чи іншої діяльності із заданим матеріалом. Тобто здійснюється науковий системний опис обсягу і структури освітнього змісту відповідно до етапу розвивальної взаємодії. Наступний крок у проектуванні - це створення освітніх сценаріїв модульних занять, у яких розкривається техніка розвивальної взаємодії. Вона є психомистецькою й тому на відміну від план - конспекту уроку, в якому відображено його хід і зміст навчальних вправ, сценарій розгорнутого дійства розвивальної міжсуб'єктної взаємодії утримує композиційний план, психолога - педагогічний і методично - засобовий зміст. План - конспект - це опис одного уроку, в той час як сценарій наукове висвітлення сюжетної лінії повного циклу навчальних занять від установки і мотивації до контрольної рефлексії, тобто кількаразовий перебіг розвивальної взаємодії від зав'язки через розвиток подій до кульмінації, а від неї через згасання до розв'язки . Алгоритм проектної пошукової діяльності педагога над створенням навчального сценарію складають такі операції: 1. Створення експозиції, тобто змалювання психолога педагогічного портрета класного колективу (до якого належать відомості про природжені особливості кожного учня (темперамент, модальність), про їхній інтелектуальний потенціал та особливості мислення, особистісні якості (адаптація, ціннісні орієнтації, креативність тощо, особливості взаємодії з людьми) що дає змогу диференціювати навчання, діагностувати і прогнозувати перебіг модульного процесу. 2. Визначення сценарних умов і засобів досягнення загальних, локальних та проміжних розвивальних цілей навчального модуля. 73

Пропедевтичний схематичний опис загальної сюжетної лінії на основі проекту змістового модуля. 4. Визначення кульмінаційних точок загальної композиції модульно розвивального процесу та лінії розвитку і згасання подій. 5. Створення сюжетної лінії першої, проблемно - предметної фази (мистецької дії) функціонування навчального модуля у єдності змісту і форм; методів і прийомів навчання, реквізиту і ролей учасників спільної діяльності тощо. 6. Створення сюжетних ліній установчо - мотиваційного, змістовно предметного і контрольно - смислового етапів (мистецьких актів) модульно - розвивального процесу. 7. Створення сюжетної лінії другої, ціннісно - регуляційної фази функціонування навчального модуля. 8. Створення сюжетних ліній адаптивно - перетворювального, системно - узагальнюючого і контрольно - рефлексивного етапів модульно - розвивального процесу. 9. Послідовне описання сюжетних ліній окремих явищ і сцен міні модулів цілісного функціонального циклу навчального модуля. 10. Науково - мистецький аналіз сценарію, його доопрацювання, практична апробація. Зазначимо, що наукові проекти і сценарії призначені для вчителя. 3.

0. Чуттєво-естетичний міні-модуль. Мета: створення ситуації здивування, захоппення. Учитель Учень ❖ Створення на уроці психологічного ❖ Налаштування на клімату взаємодовіри, ситуації взаєморозуміння та успіх; здивування, захоплення, парадоксу, і ❖ Позитивні емоції; водночас, пробудження благородних ❖ Пробудження найкращих почуттів; почуттів. ❖ Захоплення як особистістю вчителя, так і змістом предмета(теми); ❖ Актуалізація звеличених ставлень та оцінок, думок і переживань кожного; ❖ Підтримка раціонально-емоційної само активності, самоорганізації і самоствердження учня; ❖ Рефлексія настрою та готовності до майбутньої освітньої діяльності Форми роботи: ♦ Заочна екскурсія; ♦ Усний журнал "У світі цікавого"; ♦ Інтелектуальна гра; ♦ Загадки, музичні вправи; ♦ Розповідь учителя. 74

1. Установчо-мотиваційний міні-модуль Мета: формування внутрішньої мотивації змістовно-спроектованої навчально-розвиваючої діяльності учителя і учня. Учитель Учень Психологічний настрій учнів на Зацікавлення; продуктивну роботу; Постановка Порівняння, зіставлення з нових навчально-виховних цілей; відомим; Усвідомлення Введення учнів у спроектованеособливостей потенційного понятійно термінологічне поле; проблемно-пошукового Емоційна насиченість пізнавальної поля; активності учнів; Формулювання Формування внутрішньої мотивації проблеми; Фіксування учнів; інформації в пам'яті чи робочому зошиті. Привернення уваги учнів до проблемних блоків змістового модуля; Пред'явлення структурно-часової моделі цілісної освітньої діяльності учнів. Форми роботи: Взаємне вітання вчителя і учня, організація уваги; Ознайомлення з науково-популярної літературою: гносеологічні корні ___ історія розвитку ______ елементи хронометрії; _ розгляд проблемних питань Доповіді, повідомлення, захист рефератів, творчих робіт; Художня розповідь; "Жива газета"; "Експедиція в невідоме"; Урок-блок; Рольові міні-ігри; Випереджальне домашнє завдання Досліди, вправи тощо; Попередня самостійна робота; Лекція, пояснення нового матеріалу. 2. Змістово-пошуковий міні-модуль. Мета: розвиток пошукової пізнавальної активності і самостійності учнів

Учитель Учень Актуалізація і корекція опорних знань Активне пізнання та учнів: аналіз нового; Створення оптимальних психологоПошуки нових дидактичних умов для продуктивного способів розв'язання функціонування внутрішніх проблеми; проблемних ситуацій учителя і учня; Пояснення причин, Мотивація навчання школярів порівняння фактів, відшукування зв'язків опорних знань зіставлення образів; учнів з невідомими знаннями; Пошуки відповідей на Перевірка домашнього завдання і запитання "Чому?", розгорнутість зовнішнього і "Як?", "Навіщо?" внутрішнього навчальних діалогів; Розклад на складові, Введення в нову тему уроку. класифікація, запис Взаємозв'язок і достатність різних головного у довідник; проблемно-діалогічних форм Самостійне пошукового мислительного процесу формулювання учителя і учня; висновку. Актуалізація мотиваційних резервів учня; Постановка завдань: Вибір оптимальних рівнів розв'язання учнями проблемних завдань залежно від інтелектуально-вольових можливостей учнів; Розкриття загальної логіки і системи доведень. Пояснення нової теми: Сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу Мінімізація теоретичного матеріалу; Ґрунтовна психологічна готовність учителя і учня до спільного пошуку нових знань; Осмислення зв'язків і залежності між елементами, що вивчають. Форми роботи: ♦ Вступні мотиваційні пізнавальні вправи; ♦ Первинне застосування нових знань (пробні вправи); ♦ Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням) під контролем і за допомогою учителя; ♦ Лекція; науково-популярна розповідь, заснована на аналізі фактичного матеріалу, пов'язана з абстрактними поняттями; ♦ Бесіда; 76

♦ Перегляд та обговорення к/ф, відеофільмів, діафільмів; ♦ Робота з таблицями, схемами, малюнками, графіками; ♦ "Мозковий штурм"; ♦ Урок-пошук; ♦ Урок-діалог; ♦ Взаємонавчання.

З. Контрольно-смисловий міні-модуль. Мета: первинне осмислення (розвиток оцінки і самооцінки, контролю і самоконтролю; формування пошуково-смислового поля). Учитель Учень Контроль вивченого: Розповідь своїми словами; Пояснення суті ❖ Система завдань для оцінки застосування наукових рівнів засвоєння і розуміння знань; навчального матеріалу(застосування Оцінювання розуміння учнями знань у стандартних та правильності набутих знань; змінних умовах); Звернення по допомогу до вчителя, консультанта само- і ❖ Корекція адекватності взаємоконтролю оволодіння навчальною інформацією; ❖ Визначення ступеня оволодіння навчальним матеріалом, розуміння смислового змісту матеріалу, що вивчають; ❖ Стимулювання успіхів у конкретній навчальній діяльності. ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦

Форми роботи: Розв'язування корекційних задач і тестів; Контрольна та катехізисна бесіди; Міні-диспут, дискусії; Взаємо-опитування, рецензування, диктант, залік; Урок взаємо - і самооцінювання; Урок змагання, естафета; Завдання (диктант, питання) для товариша; Тестування. 4. Адаптивно-перетворювальний міні-модуль.

Мета: формування умінь, навичок і норм діяльності, застосування знань у нестандартних ситуаціях.

Учитель Відпрацювання способів навчальної діяльності і творче перенесення знань у нові умови діяльності: Система вправ для вироблення вмінь, норм і навичок (математичний, фізичний диктант); Диференціація навчальних завдань, форм і методів навчальної діяльності для практичного використання знань; Взаємооцінка засвоєних знань і вироблених умінь учнями; Ситуації практичного використання знань у типових і нестандартних умовах; Відпрацювання інваріантних способів освітньої діяльності кожного; Творче перенесення знань у нові умови міжсуб'єктної взаємодії;

Учень Пошуки алгоритму або версії розв'язання проблеми; Самостійне міркування, творчість; Самооцінювання своєї діяльності. Осмислення ефективності різних норм діяльності в різних ситуаціях.

Форми роботи: ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦ ♦

Позакласне читання; Розв'язок зв'язного мовлення; Проведення експериментів за окремими інструкціями, схемами, програмами; Семінар (доповідь, реферат, виступ); Урок - КВК; Досліди; Евристичні бесіди; Короткочасні практичні роботи; Пробні вправи пропедевтичні вправи пояснювальній тренувальній контрольні творчий перенос знань у нові ситуації Урок-аукціон; Гра "Що? Де? Коли?"; Бінарний урок. 5. Системно-узагальнюючий міні-модуль.

Мета: формування цілісної системи особистісних знань.

Учитель Учень Актуалізація ментального Проектування учнем свого досвіду учнів; міні- підручника; Тестове оцінювання рівня Спроба самостійного оволодіння знаннями, нормами, узагальнення знань; цінностями; Класифікація і систематизація Встановлення зв'язків і з опорою на власний досвід; закономірностей між поняттями, Самостійне складання опорних законами, причинноконспектів, схем, таблиць наслідкових, функціональних та інших зв'язків; Структування матеріалу, що вивчали, встановлення логічних зв'язків; Міжпредметні зв'язки; Оформлення систематизованих знань через знаково-графічні засоби (схеми, таблиці); (перехід від часткових до широких узагальнень). Форми роботи: ♦ Тестування; ♦ Науково-популярна розповідь; ♦ Самостійна робота; ♦ Евристична бесіда; ♦ Бліц - опитування (реконструктивного і творчого напряму); ♦ Форуми; ♦ Практикуми, екскурс»; ♦ Захист теми, своєї розробки; ♦ Урок-конференція, семінар, консультація. 5. Контрольно-рефлесивний міні-модуль. Мета: розвиток творчої рефлекси. Учитель Учень ❖ Підсумкове оцінювання рівня ❖ Самоаналіз здобутого, оволодіння нормами, самозвіт; цінностями; ❖ Визначення своїх морально❖ Взаємозалежності оцінки етичних проблем. учителя і самооцінки учня; ❖ Самоаналіз і самоусвідомлення міри збагачення учнем і учителем власного ментального досвіду Форми роботи: ♦ Контрольна робота; ♦ Контрольний твір; 79

♦ Суспільний огляд знань; ♦ Залік; 7. Духовно-естетичний міні-модуль Мета: створення ситуації самобутнього творення і продуктивного фантазування. Учитель Учень ❖ Моделювання ситуації ❖ Відображення в творах, творення і малюнках продуктивного фантазування; свого внутрішнього світу; ❖ Акумулювання переживань від ❖ Фантазування і внутрішнє мистецтва відображення їх в творення; авторських малюнках, віршах, ❖ Самозабезпечення; висловленнях учню; ❖ Реалізація своїх найкращих ❖ Самовідкриття особистості. помислів, привабливих рис, прихованих здібностей. ♦ Урок-аукціон знань. Форми роботи: ♦ Урок творчості; ♦ Урок-фантазія; ♦ Урок-захист своєї ідеї; ♦ Урок-казка; ♦ Урок-концерт (конкурс). Два наступних компоненти програмно - методичного забезпечення – міні-підручники і програми самореалізації проектують не тільки на конкретний класний колектив, а й на конфетного учня. Зміст розвивального міні - підручника відповідає етапам модульно розвивального процесу, визначеним у граф - схемі і ґрунтовно описаним у науковому проекті та сценарії. Розвивальний міні - підручник побудований так, що учні долаючи труднощі під час вирішення запропонованих завдань, постійно розвиваються, тобто переходять на вищий ступінь самоствердження пізнавальних можливостей. Цьому сприяє моделювання повного циклу пізнавальної проблемності (виникнення - становлення розв'язання - зняття проблеми), врахування багато етапного характеру зв'язків (3-7 переходів) між знаннями вже набутими і ще не відомими, максимальна мінімізація теоретичного матеріалу завдяки засобам схематизації, систематизація знань суміжних наук з використанням досягнень науки і явищ культури. Робота за такими підручниками вчить думати, розвиває здібності та особистісні цінності, допомагає самостійно орієнтуватися в проблемних ситуаціях, готує до діяльності в умовах конкуренції, дозволяє учням відчути свою компетентність. Застосовуючи нову технологію створення й використання підручників, учитель перетворюється на помічника, порадника, партнера на шляху учня до істини. Структура методичної розробки дидактичного модуля (міні-підручника). 80

Розділи 1. Пояснювальна записка

2. Карта навчального процесу 3. Технологічна карта дидактичного модуля 4. Установчомотиваційний мінімодуль 5. Зміст базової програми (основне і додаткове).

Вимоги до змісту розділів Вказується програма, яку використовує автор, кількість годи, яка відведена на дану тему, кількість навчальних модулів, граф-схема теми, вказується на який клас розраховано мініпідручник, який передовий досвід і технології використовуються, обґрунтовується логіка побудови модуля, мета, завдання вивчення теми, надаються методичні рекомендації.

План заняття містить тестові завдання та відповіді до них для визначення стандарту на вході.

Повинно бути відображено прийом викладання у тісній взаємодії з формами, методами і прийомами навчання в залежності від можливостей та потреб учнів. 6. Формування умінь: Додаються усі навчальні завдання, тести, а) репродуктивних; самостійні роботи, тренувальні вправи з б) пошукових. розв'язаннями (різнорівневі). 7. Корекція знань та Додаються конспекти консультацій разом з умінь учнів методичними рекомендаціями. а) попередня; б) поточна; в) корекційна; г) творча 8. Контроль знань, Додаються усі перевірочні роботи (різнорівневі) умінь, навичок: або тестові завдання з відповідями а) вхідний; диференційованого характеру. б) поточний; в) підсумковий. 9. Система домашніх Система містить попередньо-пошуковий розвиток завдань. і закріплення знань, умінь, навичок учнів, корекцію, творчі, поглиблення та розширення ЗУН. Домашні завдання згідно з вимогами модульної технології не задаються на кожному уроці, а задаються на УМ міні-модулі. Коли учні знайомляться з технологічною картою вони одержують систему домашніх завдань до кожного блоку нових знань. Завдання можуть бути як групові так і індивідуальні. 10. Підсумкове заняття Додається детальний план-конспект заняття. 11. Література 81

Щоб задовольнити потреби учнів різних рівнів розвитку й запитів, забезпечити повноцінний самоосвітній розвиток кожної особистості в класі, її самовдосконалення й самовираження, вчитель створює програми самореалізації. Оскільки програма самореалізації спрямована на конкретного учня, то варіанти її можуть бути різноманітними й залежати від різних факторів: 1) вікових особливостей учнів; 2) предмета вивчення; 3) форми проведення заняття; 4) мети навчання та змісту навчального матеріалу; 5) форми "виходу" учнівської пошукової діяльності. Однак незважаючи на варіативність програм самореалізації існують компоненти, характерні для всіх програм: 1) цільовий банк дій (постановка мети, структурно - часова модель); 2) банк інформації (алгоритм пошуку, теоретичні викладки); 3) методичне керівництво досягненням поставленої мети (система роботи з рефлексії, форма, обсяг) Програму самореалізації проектують з урахуванням надпрограмних знань (85%). Тому, добираючи завдання, вчитель має піклуватися про те , щоб вони були вмотивованими, творчими, інтригуючи ми, не тільки поглиблювати знання з предмета, а й ширше охоплювали сам предмет вивчення у зв'язку з явищами суспільного культурного життя. Навчальні програми самореалізації спрямовують учня на дослідницьку діяльність, пошук додаткової інформації з довідників, періодики, монографій відомих учених. Мотивація подібної учнівської діяльності полягає у відкриті себе як неординарної особистості, здатної творчо переосмислити набуту інформацію. Отже, в процесі роботи над програмою самореалізації учень пізнає не тільки суть явищ і понять, а й свої індивідуальні здібності, якості, намагається зрозуміти, ким він є. Програма самореалізації особистості учня не є обов'язковим компонентом програмно - методичного забезпечення, учні обирають її відповідно до своїх нахилів, зацікавленості, бажань.

Самоорганізація - особлива форма самовизначення особистості, при якій людина об'єктивно вирішує власні суб'єктивні задачі. Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, та місця серед інших людей. Це найважливіший регулятор поведінки. Самоаналіз - усвідомлення і оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів, станів. Самокорекція - зміна переконань, поведінки, системи дій, особливостей психічного розвитку, які за прийнятою системою критеріїв не відповідають "оптимальній" моделі життя суспільства. Самореалізація - прагнення людини втілювати в життя свої бажання, думки, реалізовувати себе як особистість. Процес, спрямований на створення нових продуктів діяльності. Самоактуалізація - прагнення людини до найбільш повного прояву та розвитку своїх особистісних можливостей. II. Методична робота Процес оволодіння теорією й практикою модульно - розвивального навчання - це шлях професійного самоствердження вчителя; можливість для його самореалізації. Для роботи над проблемною темою школи "Удосконалення самореалізації суб'єктів освітнього процесу" у системі модульно - розвивального навчання у школі створені певні умови. Перша умова пов'язана з мотивацією вчителів. Тут велику роль відіграють методичні об'єднання, які порівнюють рівень задоволеності дітей і батьків освітніми послугами школи з тими потребами, які залишаються незадоволеними. Шкільне методичне об'єднання є центром організації роботи із саморозвитку особистості учителя. Крім індивідуальних форм, що активізують саморозвиток особистості педагога, у школі на базі методичного об'єднання проводяться семінари, мета яких допомогти вчителю у процесі саморозвитку, обмінятися досвідом, поглибити теоретичні знання. Друга умова пов'язана з підготовкою учнів до самостійної навчально пізнавальної діяльності: формування мінімуму знань та загальних навчальних умінь. Третя умова - це матеріальні можливості школи в розмноженні модулів, бо вони тільки тоді зіграють свою роль, коли кожного учня забезпечено програмою дій. (учні набирають програми на комп'ютері й на ньому ж розмножують). Гнучка методична служба забезпечує на діагностичній основі безперервне підвищення професійного рівня кожного вчителя з урахуванням його інтересів та індивідуальних особливостей. Робота предметних методичних об'єднань ведеться через систему науковометодичної служби у школі. В результаті кропіткої роботи у школі склалася система методичної роботи з педагогами, яка містить індивідуальні, групові та загально шкільні форми роботи. Вони взаємодіють і доповнюють одна одну. 83

Індивідуальні форми роботи: > самоосвіта вчителів: Види Діяльність вчителя Самоосвіта вчителів, у системі самоосвіти внутрішкіпьної методичної роботи Робота Вчителі використовують неНа педагогічних радах, засіданнях вчителя над тільки рекомендаціїметодичних об'єднань йде науково педагогічної теорії, особистийнауковий пошук, вчителі методичною практичний досвід, а й багатийодержують багату інтелектуальну темою досвід колективу школи. поживу для роздумів, вчаться (проблемою) поглиблено аналізувати процес навчання та виховання. Підготовка до Виконання докурсовихТворчі звіти вчителів, виступи на курсів у завдань дає змогу вчителевінаукових конференціях, семінарах, системі вдосконалювати свої навичкишколах вдосконалення підвищення роботи з методичною тапедагогічної майстерності, Лізі кваліфікації педагогічною літературою,наставників, сприяють ліквідації осмислити свій особистийрозриву між практичною досвід викладання, готуватидіяльністю вчителів і теоретичним повідомлення (реферат) дляузагальненням цього досвіду, виступу на курсах. тобто формуванню творчого мислення. Самоосвіта вчителів проводиться в 5 етапів: етап - установчий. Він передбачає створення певного настрою у вчителя до самоосвітньої роботи. На цьому етапі вчителеві важливо правильно визначити мету своєї роботи, від чого залежатиме і вибір змісту самоосвіти; виходячи з науково - методичної теми школи, сформувати особисту педагогічну проблему в індивідуальну тему, осмислити послідовність своїх дій. II етап - навчаючий.. Зміст роботи на цьому етапі зводиться до вивчення психолога - педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми самоосвіти. Ознайомлення педагога зі станом розглядуваної проблеми в сучасній педагогічній науці допоможе конкретно визначити її для себе. III етап - практичний. Це головна ланка роботи кожного педагога, оскільки вона пов'язана із накопиченням педагогічних фактів: їх добором, аналізом, перевіркою нових методів роботи, постановкою експерименту. Практична робота має обов'язково супроводжуватися систематичним вивченням літератури. Необхідним елементом роботи на цьому етапі є і відвідування уроків у своїх колег, які працюють над аналогічними проблемами. На цьому етапі роботи потрібна особлива увага керівництва школи до вчителя, підтримка його пошуків, створення доброзичливої атмосфери. IV етап - теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення накопичених педагогічних фактів. Робота педагога на цьому етапі також має I

супроводжуватися засвоєнням психолога - педагогічної, науково методичної та спеціальної літератури з предмета. На узагальнюючому етапі залучаються принципи колективності: колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід роботи із самоосвіти на засіданні методичного об'єднання; відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та ін. V етап - підсумково-контрольний - виступає як заключний. На цьому етапі вчитель має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. На цьому етапі головним є опис проведеної роботи й установлених фактів, їхній аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, загальні висновки та визначення перспектив у роботі. Необхідною умовою плідної роботи педагогічного колективу є відповідна організація самоосвітньої роботи шкільною адміністрацією, надання постійної практичної допомоги вчителям, а саме: 1. Створення оптимальних умов для самоосвітньої роботи; (збільшення вільного часу вчителів, наявність у розпорядженні вчителя шкільної і власної бібліотек, хороший методичний кабінет); 2. Визначення конкретних вимог для вчителів стосовно самоосвіти; 3. Винесення на педради, засідання методоб'єднань з питань, пов'язаних із самоосвітою. Систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом самоосвіти. 4. Індивідуальні бесіди керівників школи з вчителями про основні напрями самоосвіти. 5. Спільне обговорення керівниками школи та вчителями методів вивчення важких розділів і тем програми. Розробка окремих рекомендацій з метою підвищення ефективності модулів. 6. Надання допомоги вчителям в узагальненні свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки, стимулювання найбільш підготовлених учителів до науково - дослідної роботи. 7. Комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолога - педагогічної літератури. 8. Проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів. 9. Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи вчителя (співбесіди, колоквіуми, звіти на педрадах і засіданнях методичних об'єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально - виховного процесу. 10. Забезпечення внутрішньо шкільного контролю за цією ділянкою методичної роботи. > Конкурс "Нове ім'я-57"; > Індивідуальні консультації; 85

Перепідготовка і атестація; Робота над науково-дослідною темою; Наставництво. Групові форми роботи: > Робота дослідно-експериментальної ради; > Робота методичної ради ❖розгляд, оцінка важливих пропозицій щодо розвитку школи життєтворчості; ❖аналіз ходу та результатів досліджень педагогів; ❖організація роботи з розвитку професійної майстерності педагогів; ❖ініціювання та здійснення мікродосліджень у школі ❖Робота методичних об'єднань вчителів - предметників; Методичне об'єднання очолює найкваліфікованіший спеціаліст, що має творчі та організаторські здібності, який здійснює такі функції > > >

Функції управління І. Інформаційно аналітична II. Мотиваційно цільова III. Планово прогностична IV. Організаційно - виконавча V. Контрольно діагностична VI. Регулятивно коригувальна

Зміст діяльності Формує банк даних про методичну роботу вчителів, їх професійні якості, виконання протоколів засідань м/о, виконання програм Визначає цілі (разом з учителями) розвитку форм, методів навчально-виховного процесу на основі реапьних умов раціональної організації вчительської та учнівської праці Визначає зони найближчого розвитку вчителів на основі діагностики професійних якостей, планує конкретні заходи для досягнення намічених цілей Організує виконання плану м/о, виявляє та поширює ППД, надає допомогу вчителям у виконанні навчального плану, вивченні програм, організує наставництво, систему відкритих уроків Здійснює зрізи знань по предметах, аналіз перевірочних робіт, зрізів знань, контроль за виконанням стандарту, якістю ЗУН учнів Забезпечує оперативну допомогу в роботі вчителя, регулювання діяльності м/о, виносить на метод раду пропозиції щодо коригування

Робота методичного об'єднання сприяє створенню умов для вдосконалення педагогічної майстерності вчителів. Керівник м/о докладає усіх зусиль, щоб усе цінне в роботі кожного вчителя змогли побачити колеги і застосувати в своїй діяльності. М/о веде з вчителями змістовне наукове вивчення відповідного предмета, залучає учителів до освоєння нових навчальних технологій, організовує взаємоконтроль, методичну роботу і разом з адміністрацією забезпечує інспектування. Методичне об'єднання

Адміністрація

Інспектування Виконання програми самоосвіти. Фронтальний, тематичний контроль. Атестація. Вивчення роботи вчителів Виконання рішень педради, нарад у (взаємоконтроль). Експертна оцінка директора тощо. Доцільність та педагогічних інновацій. ефективність педагогічних інновацій. 86

Методична робота Організація виставок, творчих звітів Контроль за діяльністю м/о. учителів, що атестуються. Проведення Відвідування уроків, метод творчих звітів м/о (в рамках тижнів консультацій. Організація конференцій роботи м/о). Добір форм і методів та інших колективних форм профільних занять. методичного навчання. Керівництво науково ною, творчою роботою учнів дослід Підготовка та проведення олімпіад. Участь учнів в інтелектуальній грі Вибір і розробка тем для науково- "Ваше слово, ерудити", конференціях. дослідної роботи. Проведення науково- Організація творчих відряджень учнів практичних конференцій, фестивалів. для роботи в міських та обласних олімпіадах, МАН, конкурсах. Керівництво науково-дослідницькою та експериментальною роботою вчителів Методична допомога науковому Контроль за роботою наукових керівнику м/о. Добір дітей для науково- консультантів. Організація творчих дослідної роботи. Підбір різнорівневого відряджень, участь у семінарах, матеріалу для тематичних атестацій конференціях. тощо.

Метою роботи методичного об'єднання є: - постійне моделювання умов на основі створення ситуацій успіху, завдяки яким спостерігається зростання особистості, з'являються мотиви до самовизначення, само актуалізації, самореалізації та збагачення їх реалізацій; створення умов, які передбачають відповідальність за результати та наслідки своєї діяльності; - вирішення проблеми створення нового комунікативного простору, який буде зразком якісно нових стосунків "учитель-учень" Самоаналіз результатів роботи методичного об'єднання за семестр (навчальний рік) І. Результати навчально - виховної роботи 1. Динаміка зростання (спадання) успішності учнів порівняно з попереднім періодом; 2. Результати контрольних робіт (тематичних атестацій) порівняно з попереднім періодом; 3. Причини спаду успішності учнів; 4. Робота методичного об'єднання щодо досягнення учнями державного стандарту і підвищення успішності; 5. Діяльність членів методичного об'єднання із розвитку творчого потенціалу учнів, залучення їх до різних видів позаурочної діяльності. II. Аналіз стану викладання предметів 1. Стан виконання навчальних планів і програм з предмета; 2. Запровадження нового змісту освіти, його ефективність; 3. Стан реалізації принципу єдності навчання, виховання і розвитку особистості; 4. Робота факультативів, наукових товариств, клубів, предметних гуртків; 87

5. Стан позакласної роботи вчителів з предмета (конференції,

диспути, тематичні вечори, предметні тижні); 6. Система і послідовність діяльності вчителів по підвищенню професійного рівня, творчого розвитку і майстерності; 7. Результати участі учнів в олімпіадах. ІІІ. Аналіз роботи за навчальний рік та перспективне планування 1. Завдання, які були поставлені методичним об'їданням на поточний навчальний рік, та їх реалізація; 2. Проблеми та шляхи їх розв'язання; 3. Завдання на новий навчальний рік; 4. Пропозиції до річного плану роботи школи на новий навчальний рік. > Мала педагогічна рада; > Засідання "круглого столу"; > Цільові і проблемні семінари; > Консультаційні пункти; > Робота методичного об'єднання класних керівників; > Творчі, проблемні, динамічні групи педагогів; > Захист творчого кредо; > Школа молодого вчителя "Надія"; > Школа вдосконалення педагогічної майстерності "Перспектива"; > Школа вищої педагогічної майстерності "Ліга наставників". Загальношкільні форми роботи: > Робота педагогічної ради; > Психолого-педагогічні семінари "Вчимося мислити", "Вчимося досліджувати", "Вчимося спілкуватися"; > Науково-практичні конференції та педагогічні читання; > Методичні виставки; > Методичний ринг; > Творчі звіти про результати дослідно-експериментапьної роботи; > Місячник вчителя-експериментатора; > Місячник педагогічної майстерності; > Місячник молодого вчителя; > Фестиваль педагогічних ідей; > Декада наставника; > Презентації творчих груп вчителів, які атестуються. III. Педагогічний моніторинг Зміни стратегії управління процесом навчання, за якою акценти переносяться на особистість як суб'єкт навчальної діяльності поставили перед школою проблему перебудови і підвищення ефективності педагогічного процесу, надання йому особистісноорієнтованого характеру. Така перебудова обумовлюється спроможністю вчителя позбутися стереотипів, готовністю до перегляду власних поглядів, постійною самоосвітою та самовдосконаленням. Сучасний педагог, керівництво школи, повинні бути готовим до змін, здатним сміливо приймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Проблема ефективності, 88

результативності педагогічного процесу може бути розв'язана лише за умови забезпечення високої компетентності та відповідної професійної майстерності кожного педагога. Якість освіти - поняття складне. Воно включає в себе рівень навченості школярів, міцність і глибину їхніх знань, практичних умінь, сформованість пізнавальних інтересів, інтелекту, особистісних якостей, світоглядної позиції тощо. Питання систематичного контролю за рівнем якості навчальновиховного процесу є одним з головних в управлінні за ходом цього процесу. Без спеціального відстежування цього процесу за єдиною методикою важко уявити коректність дій вчителя в порівнянні з іншими вчителями й успішність засвоєння предметові учнями різних класів у паралелі, а спирання лише на накопиченість оцінок (навчальних досягнень учнів) за відсутністю чіткого розуміння, що таке навчальне досягнення, не дає можливості об'єктивно оцінювати діяльність, як вчителя так і учня. "Оцінити" означає проаналізувати якісний етан об'єкта, кінцевий результат діяльності. З огляду на це об'єктивно визріла потреба створити досконалу систему оцінювання учня, педагога. Теоретичною базою для неї може слугувати загальна теорія оцінювання: "оцінити — визначити перспективи розвитку", "оцінка - саморегуляція діяльності учня, педагога, школи", "оцінити - визначити засоби, механізми досягнення кінцевої мети", "оцінка - одна із форм управління для визначення перспектив розвитку". Застосовуючи моніторинг, можна виміряти й оцінити не тільки результати педагогічного процесу, а і якість та кількість перетворень у діяльності його учасників, чинники, що вплинули на ці зміни; виробити, прийняти та реалізувати управлінські рішення щодо спрямування цих перетворень на заданий стандарт загальної середньої освіти. Учителі під час практичних і лабораторних робіт складають тести, контрольні роботи відповідно до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів зі свого предмета, пов'язують їх зміст з виявленням компетентності учнів у навчальному матеріалі, сформованістю їхньої навчальної діяльності, рівнем інтелектуального розвитку школярів та їх навченості. Таким чином, визначення рівня навчальних досягнень учнів є одночасно і визначенням ефективності цілісного педагогічного процесу. Основне завдання педагогічного моніторингу полягає в тому, щоб сприяти самоаналізу, самооцінці вчителем власної діяльності й спільної з учнями, батьками, громадськістю. Функціями педагогічного моніторингу є оцінювання поточного стану діяльності педагога й учня, спостереження за динамікою цілісного педагогічного процесу Система внутрішньо шкільного педагогічного моніторингу в нашій школі представляє комплексну аналітичну систему за такими напрямками: 89

Діагностика якості освіти. Аналіз соціальних умов. Аналіз змісту освіти. Психодіагностика. Аналіз педагогічної культури вчителя. Медична діагностика. Аналіз діяльності шкільних підрозділів. Таким чином, педагогічний моніторинг є з'єднувальним початком соціологічного, психологічного та медичного моніторингу з метою одержання цілісного уявлення про особистість учня, що є дуже необхідним для нашої школи, яка працює за модульно - розвивальною технологію навчання Такий комплексний підхід до вивчення особистості учня, учбової ситуації і педагогічного колективу напрямлений перед усім на осмислення реальних учбових можливостей: показника навченості, навчання, пізнавальних інтересів, мотивів учіння, а також на встановлення причин низької успішності окремих учнів, показника задоволеності учнів і вчителів освітнім процесом, емоційного стану учнів, характеру внутрішньо шкільних взаємовідносин, педагогічної культури учителів. Продуктивність навчального процесу залежить від багатьох чинників: 1. Мотивації учіння. 2. Потреби вчитися. 3. Вміння вчитися. 4. Працездатності учнів. 5. Об'єму учбової діяльності. 6. Регулярності навчання. 7. Активності і наполегливості в навчанні. 8. Стимулювання навчання. 9. Управління навчанням. 10. Уважність, дисциплінованість, усидливість. 11. Застосування знань на практиці. 12. Здібність до вивчення конкретних знань. 13. Потенційні можливості. 14. Складність навчального матеріалу. 15. Методи навчання. 16. Мислення при вивченні конкретних знань. 17. Особливості психічної діяльності. 18. Вид і характер навчальної діяльності. 19. Рівень навчальної підготовки. 20. Рівень загальної підготовки (ерудиція) 21. Час за який "повідомляються" знання. 22. Час закріплення знань. 23. Періодичність контролю і перевірки знань, умінь. 24. Обсяг і характер самонавчання. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Кількість навчального матеріалу. Зміст навчального матеріалу. Форма викладання знань. Тип і структура навчального заняття. Структура навчального матеріалу. Психологічні умови навчання. Засоби навчання. Потенційні можливості педагога. Вікові особливості учнів. Екологічні умови. Санітарно-гігієнічні умови. Потреба в досягненнях. Установка на продуктивність. Педагогічні позиції. Взаємо- навчання. Моніторинг навчально-виховного процесу в усіх напрямках дає можливість здійснювати аналіз, діагностику прогнозування і проектування дидактичних процесів. Таким чином були поставлені цілі, завдання, обрано інструментарій і методики моніторингу якості навчання в школі. Проведення педагогічного моніторингу почалося з усвідомлення і формулювання цілей його проведення. Ця мета поєднує усі наступні етапи обстеження і багато в чому визначають їхній зміст. Розробка етапів включає конструювання системи контрольних завдань і засобів збору додаткової інформації, організацію об'єкта контролю і проведення тестових зрізів, збір даних про виконання учнями контрольних завдань, обробку отриманих даних, аналіз і інтерпретацію результатів обробки. Усе це вимагає наявності в моніторингу визначеної динамічної спрямованості, яка виражається в типах обстеження або контролю. 1. Порівняльний характер моніторингу дає можливість порівняння навченості учнів і класів. 2. Пролонгований характер передбачає багаторазовий збір інформації протягом досить тривалого періоду з визначеним контингентом учнів 3. Констатуючий характер - обстеження, спрямоване головним чином на виявлення та опис стану знань учнів. 4. Діагностуючий характер - обстеження, спрямоване на встановлення причин виявленого стану знань учнів. 5. Прогнозуючий характер - обстеження, на підставі якого можна здійснювати прогнозування успішності навчання учнів у майбутньому, виходячи з можливостей на даний момент. Педагогічний моніторинг за даними напрямкам з успіхом заміняє поточний, тематичний і підсумковий контроль, і не тільки заміняє, але і дає набагато більший коефіцієнт корисної дії та має сенс, коли він має визначену логічно закінчену схему, початок і кінець, коли перед моніторингом поставлені конкретні цілі і після моніторингу зроблені 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39.

конкретні висновки. Прийнято конкретні рішення і намічені шляхи реалізації рішень (Фактор № 23). Педагогічний моніторинг ефективний тільки тоді, коли він 1. Доцільний. 2. Має чіткі цілі і задачі. 3. Спрямований на визначений об'єкт. 4. Систематичний і планомірний. 5. Форми і методи відповідають цілям і змісту. 6. Оперативний. 7. Колегіальний. 8. Об'єктивний. Виходячи, з цього постулату, за крапку відліку в моніторингу якості навчання ми беремо Шкільний тест інтелектуального розвитку (фактор № 20) Мета: Визначення рівня інтелектуальної готовності до сприйняття навчального матеріалу, рівень інтелектуального розвитку дитини. Визначення рівня щодо якого ми будемо оцінювати результати діяльності даної дитини. Інструментарій: 1. Тести Кєттела 2. Матриці Равена 3. Тести Айзенка (зорово-просторовий, словесний, числовий) 4. Тести Ю. Методика проведення: Тестування учнів проводиться на початку навчального року або протягом місяця після надходження учня в школу. Тести проводяться й обробляються психологом. Результати заносяться в зошит класного керівника й індивідуальну картку учня. Примітки: Це крапка відліку для конкретного учня, і подальші результати будуть порівнюватися не з результатами інших учнів, а з цим початковим. Саме це порівняння дасть реальну картину навчальних успіхів учня і вчителя. Наступний етап Нульовий контрольний зріз Має характер, що констатує, проводиться, як правило, у перші тижні навчального року, або після прийому дитини до школи. Організація зрізу здійснюється викладачем, що веде даний предмет. Способи можуть бути різними: усний контроль, письмовий, тестовий і так далі... Аналіз результатів нульового зрізу дає можливість вчителю 1. Вибрати адекватну методику навчання. 2. Сформувати мотивацію учнів. 3. Організувати додаткові заняття для учнів, що показали незадовільні знання 4. Провести корекцію навчального графіка. 5. Визначитися з графіком проведення проміжних зрізів. Безперервне відстеження вчителем якості навченості як навчальних груп, так і окремих учнів сприяє більш об'єктивному оцінюванню навчальних досягнень учнів , а це дозволяє вчителеві здійснювати 92

самоконтроль за своєю педагогічною діяльністю (Фактор №№ 9, 13, 14, 15, 19, 25, 26, 27, 39). Рейтинг учнів за підсумками навчальних періодів Мета: Проміжна оцінка діяльності учня і вчителя . Оцінка ступеня реалізації інтелектуального потенціалу учня. Інструментарій О Програма «Рейтинг». Вносяться підсумкові оцінки за період навчання, виставлені вчителем. На виході маємо інформацію: 1. Успішність учня в процентному вираженні. 2. Якість навчання учня в процентному вираженні. 3. Рейтинг учня в класі. 4. Рейтинг учня в паралелі. 5. Рейтинг класу в паралелі. 6. Список учнів з високим рівнем навчальних досягнень. 7. Список учнів з високим і достатнім рівнем навчальних досягнень. 8. Список учнів, які знаходяться на достатньому рівні навчальних досягнень і мають декілька оцінок середнього рівня. 9. Список учнів, які мають початковий рівень навчальних досягнень з предметів. Методика проведення: За вихідний матеріал беруться підсумкові оцінки учня за період навчання, тобто йде оцінка «миттєвих» знань, знань у даний момент часу. Результат обробляється машиною і видається всім учасникам освітнього процесу (учням, учителям, батькам, заступникам директора, директору) для порівняння, вивчення, і вироблення рішень на власному рівні Відсоток успішності кожного учня показує відношення засвоєних на високому, достатньому, середньому рівнях предметів до загального числа предметів, які вивчаються. Відсоток якості показує відношення засвоєних дисциплін на високому та достатньому рівнях до загального числа предметів, які вивчаються. Що дає: 1. Обнародування результатів серед учнів і батьків стимулює (фактор № 8) діяльність учня на заняттях (в школі) і вдома, забезпечує регулярність навчання (фактор № 6), підвищує активність і наполегливість у навчанні (фактор № 7), що поступово переходить у потребу вчитися (фактор № 2) і частково мотивацію навчання (фактор № 1). 2. Порівняння підсумкового результату з результатом інтелектуального тесту, а, як правило, результат інтелектуального тесту набагато вище підсумкових оцінок, дає можливість класному керівнику, психологу, заступнику директора з НВР, вивчити причини не реалізації потенційних можливостей і намітити конкретні шляхи підвищення якості навчання конкретного учня (Фактор №№ 9, 13,17, ЗО, 38). 3. Списки учнів (п.7,8) дають можливість заступнику директора з навчально- виховної роботи працювати над підвищенням якості навчання в школі. 93

Списки учнів з початковим рівнем навчальних досягнень потрібні заступнику директора з навчально-виховної роботи для тієї ж роботи 5. Порівняльний графік якості навчання дає можливість правильно приймати рішення про вибір класів для контролю. Недоліки: 1. Оцінка суб'єктивна, цілком залежить від рівня об'єктивності і вимог вчителя -предметника. Присутність визначених недоліків у контрольних зрізах проведених педагогами, не є таємницею, що окремі вчителі штучно занижують оцінки на початку навчального року, щоб показати результативність своєї праці, або навпаки дають «фору» учням і завищують результати, що змушує адміністрацію школи проводити незалежні контрольні зрізи Директорські контрольні зрізи Мета: Встановлення фактичного рівня навченості учнів, класів. Визначення "резервного" рівня знань учнів, класів. Визначення різниці між результатами контрольного зрізу й оцінкою вчителів - предметників. Інструментарій План проведення контрольних зрізів. Тексти контрольних зрізів Методика проведення: 1. Матеріал для проведення контрольних зрізів готується сторонніми особами 2. Тестування учнів (контрольний зріз) проводиться в присутності членів адміністрації школи за звичайною методикою. 3. Перевірка результатів тестування (контрольного зрізу) проводиться заступником директора разом з вчителем, що викладає даний предмет. Що дає: 1. Об'єктивну (найбільш наближену до об'єктивного) оцінку "резервного" рівня знань учнів. 2. Кінцевий результат діяльності вчителя. 3. Оцінити об'єктивність виставляння підсумкових оцінок навчальних досягнень учнів конкретним учителем 4. Дозволяє відслідковувати інтелектуальний ріст кожного учня. Примітки: Контрольний зріз має сенс проводити регулярно і через строго визначені проміжки часу. Цінність його саме в порівнянні результатів нинішнього зрізу з результатами попереднього, саме це порівняння дозволяє говорити про щирі результати діяльності й учня і вчителя. Методики проведення контрольних зрізів з одного предмета не повинні мінятися для того, щоб було можливим порівняння результатів. При невиконанні даної умови, проведення зрізу утрачає всякий зміст. Недоліки: 1. Процес, психологічно важко прийнятий учителями, вимагає великої психологічної напруги для адміністрації школи. 2. Процес трудомісткий. Необхідно кваліфіковано підготувати контрольні завдання, з урахуванням багатьох особливостей предмета, обсягу навчального матеріалу, термінів проведення і т.д.

Процес, що віднімає багато часу в адміністрації школи на проведення, перевірку й аналіз результатів контрольного зрізу Наявність саме цих недоліків привело нас до необхідності написання і апробації комп'ютерної програми «Директорські контрольні зрізи" Буде передбачено, що програма з бази тестових питань за повним курсом предмета самостійно формулює завдання і виводить їх на екран. Перед початком тесту оператор встановлює кількість питань, необхідний час на виконання тесту і діапазон, з якого машина буде вибирати питання. Учень вводить у програму своє прізвище, клас і прізвище вчителі, що веде предмет. Машина забезпечить сугубо індивідуальний варіант контрольного тесту кожному учневі, видасть їхньому а визначеному порядку на екран, оцінить правильність відповіді, виставить оцінку за зріз, обробить дані всього класу і сформує таблицю результатів по класу, по предмету, і конкретно за результатами роботи кожного вчителя. Динаміка індивідуального росту учня Для цього кожним класним керівником ведеться зошит індивідуального росту учня по кожному предмету, протягом декількох років. У зошит вносяться результати □ Тесту інтелектуального розвитку □ Підсумкові оцінки за різні періоди навчання □ Підсумки директорських контрольних зрізів □ Підсумкові оцінки за рік Порівняння цих цифр дає яскраву картину динаміки змін результатів діяльності учня в процесі навчання Розглядаючи таблицю факторів, від яких залежить успіх навчання учнів, ми бачимо, що, щонайменше, 50% мають пряме відношення до вчителя. Тому проводити моніторинг навченості учнів і не розглядати ефективність діяльності вчителя просто неможливо і не потрібно. Рейтинг учителів за підсумками навчальних періодів З тієї ж бази даних (оцінки за підсумками навчальних періодів, за підсумками контрольних зрізів) вибудовується рейтингова таблиця вчителів з урахуванням розподілу предметів по шкалі труднощів . Рейтинг учителів по групах предметів. Інформація отримана в такий спосіб використовується для стимулювання діяльності вчителя, спонукає його працювати на кінцевий результат - рівень "резервних" знань учня. Порівняння результатів підсумкових оцінок і контрольного зрізу змінює мету роботи вчителя. Адміністрація, виходячи з аналізу результатів рейтингу учнів і рейтингу вчителів за кілька періодів, має можливість більш якісно і цілеспрямовано організувати внутрішкільний контроль і роботу з надання методичної допомоги вчителю. 3.

Таким чином, напрошується наступний вид моніторингу навчального процесу: Якість викладання моніторинг навчальновиховного процесу повинний бути науковий. Лише тоді, коли підсумки моніторингу можна одержати в цифрах, можливе порівняння, а будь-який аналіз робиться на порівнянні □ Схема аналізу уроку Схема психологічного аналізу уроку. □ Облік відвіданих уроків Аналізуючи дані цього методу дослідження навчально-виховного процесу адміністрація школи виділяє групу вчителів, що потребує посиленого контролю або методичної допомоги. Визначити яку допомогу необхідно зробити вчителеві допомагає моніторинг професійної компетентності вчителя. Відомо, що однією із самих актуальних управлінських проблем у школі є керівництво професійним ростом педагогів, створення умов для творчого розвитку кожного вчителя. Плануванню роботи з педагогічними кадрами передує робота, зв'язана з з'ясуванням професійних утруднень, проблем, що виникають у якої-небудь групи вчителів школи. Щоб виявити існуючі проблеми, а так само допомогти вчителеві перебороти труднощі аналізуються результати аналізів відвіданих уроків і анкети по визначенню рівня готовності вчителі до участі в сучасному навчальновиховному процесі. Вся інформація надходить до нас у результаті перерахованих вище методів діагностики (рейтинг учнів, контрольні зрізи, рейтинг учителя, якість викладання, психологічний аналіз уроку) служить достатнім матеріалом для моніторингу професійно/ майстерності педагога. Свій відбиток на результати процесу навмання накладає психологічна обстановка в школі, психологічні умови навчання. Для створення сприятливих психологічних умов сприятливому підвищенню інтелектуального рівня учнів у школі існує психологічна служба Для конструювання своєї діяльності по виконанню соціального замовлення школи психологи проводять систематичний моніторинг психологічного комфорту в школі, класі, на конкретному занятті. Цей моніторинг проводиться по наступних напрямках: 1. Адаптація учня в школі. 2. Інтелектуальна готовність учня на сприйняття навчального матеріалу. 3. Потенційні можливості учня. 4. Рівень мотивації навчання. 5. Рівень психологічного комфорту на занятті. 6. Рівень уваги, дисципліни і посидючості 7. Особливості психічної діяльності учня. 8. Причини неуспішності, утруднень у навчанні. 9. Установка на продуктивність і завзятість у досягненні мети. Отже, проведення моніторингових досліджень здійснюється у 3 етапи: 96

І етап - підготовчий, який передбачає постановку мети, визначення об'єкта, встановлення термінів проведення, вивчення відповідної літератури; II етап - практичний, суть якого полягає у зборі інформації шляхом спостережень, співбесід, тестування, анкетування, відвідування уроків, проведення позакласних заходів, контрольних робіт; III етап - аналітичний, під час якого відбувається аналіз і систематизація отриманої інформації, розробка рекомендацій і пропозицій щодо подальшого періоду, формулюються висновки. І підготовчий

II практичний

ІІІ аналітичний

Шляхи реалізації проблемної теми школи "Удосконалення самореалізації _________ суб'єктів освітнього процесу" ЗОШ №57 м. Миколаєва Робота з вчителями Робота з учнями Робота з батьками Комплексно-цільова програма "Діяльність" <=> Комплексно-цільова програма "Духовність" <=> Комплексно-цільова програма "Здоров'я" анкетування; тестування; вивчення різноманітних джерел літератури, її науковий аналіз; підготовка аналітичного матеріалу для обговорення педагогічним колективом; складання переліку літератури з проблеми для самоосвітньої роботи педагогів; організація самоосвітньої роботи педагогів за індивідуальними темами з проблеми; методичне та теоретичне обґрунтування засад, форм і методів розв’язання проблеми; робота шкіл „Надія", „Перспектива", „Ліги наставників", „керівника методичного об'єднання" проведення психологопедагогічних семінарів, педагогічних рад; робота в творчих, динамічних групах; проведення круглих столів, ділових ігор, педагогічних читань тощо. проведення науковопрактичної конференції; виставка-ярмарок педагогічних ідей; конкурс „Нове ім'я-57"; Конкурс „Класний керівник-57";

тестування, анкетування; тренінги; реалізація програми "Здібні діти" впровадження методики рейтингового оцінювання учнів 8-11 класів; робота школи раннього розвитку „Веселка" тематичні 15-ти хвилинки; Радіо лінійки; учнівське самоврядування; анкетування; наукове товариство учнів (НДТУ); профорієнтаційна робота; робота по створенню профільних та поглиблених класів; зустрічі з вченими та викладачами ВНЗ; співпраця з податковою інспекцією заводського району; колективно-творчі справи; шкільне свято "Ваше слово, ерудити" учнівські конференції; конкурс-захист творчих і науково-дослідницьких робіт учнів; реалізація громадських суспільних проектів; факультативи, гуртки; семінари; загальношкільні конкурси; конкурс "Клас-57"; козацькі розваги; фольклорні бесіди; клуб старшокласників "Інтелект"; спортивно-оздоровча робота; робота кабінету релаксації;

анкетування; тестування; консультації; психологопедагогічні лекторії; програма вивчення дітей в сім'ї; тематичні батьківські збори; батьківські конференції; фестиваль сімейної творчості „Таланти моєї родини" „Тато, мама і я спортивна сім'я";

ДОДАТКИ:

Додаток № 1 Комплексно-цільова програма профілізації Школи життєтворчості Зміст 1. Вступ 2. Модель профільної школи життєтворчості 3. Модель вчителя профільної школи життєтворчості 4. Концептуальна модель особистісно-орієнтованої профорієнтаційної роботи 5. Забезпечення профільної освіти учнів ЗОШ № 57 6. Модель особистості випускника Вступ Кардинальні зміни в соціально-економічному житті суспільства відкривають принципово нові завдання перед системою освіти. В Концепції 12-річної середньої освіти зазначено, що школа – це простір життя дитини, тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманітаризації відносин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху. Головним завданням загальноосвітньої школи стала профілізація. Кожен напрямок профільного навчання уявляється проектом, який складається з уніфікованих частин і використовує базовий тезаурус предметної галузі “Технологія”. Проспекти відображають інтегративний характер профільного навчання. Проспекти стандартизують усі складні соціально-педагогічні завдання профільного навчання. Профільне навчання: 1. Показує місце і роль шкільних предметів у структурі професій. 2. Інтегрує шкільні навчальні предмети в актуальні знання, необхідне для ефективної трудової діяльності 3. Дає можливість учням зробити безліч спроб у системах “Людина – техніка” “Людина – природа” “Знак – людина – знак” “Образ – людина – образ” “Людина – людина” і отримати певні уявлення про свої можливості та уподобання. 4. Має діагностичну функцію (спостереження, тести, анкети, інтерв’ювання та ін.), яка допомагає визначити динаміку розвитку індивідуальності та особистості, а саме: - інформаційна забезпеченість; - технологічна вправність; - функціональна грамотність; - інтелектуальна підготовленість; 99

- вольова підготовленість 5. Надає можливість сформувати образи вмілого працівника та ефективної праці, гідної поваги людини та благополучної трудової кар’єри. 6. Дає змогу зацікавити учнів проектуванням версій життєвих і професійних планів, ідеалів майбутньої професії та моделей досягнення високої кваліфікації в ній. Відповідно до Концепції 12-річної середньої освіти, основна школа (5-9 кл.) формує у школярів готовність до вибору і реалізації форми подальшого одержання освіти і профілю навчання, а старша школа функціонує переважно як профільна. Це створює значно кращі умови для диференційованого навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, які відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей. І тому доцільним є поглиблене вивчення окремих предметів та ширше використання курсів за вибором, факультативів. (додаток2) Цілі програми: Створення умов для самостійного вибору кожною особистістю своєї професії, стратегії навчання, поведінки, напрямів самореалізації та самовдосконалення. Задачі програми:  спрямування навчально-виховного процесу на реальне життєве і професійне самовизначення випускників школи;  диференціація навчання за змістом, з урахуванням освітніх запитів та професійних планів учнів у реальних регіональних умовах;  розробка авторських програм, зорієнтованих на різнорівневе варіативне багатоступеневе навчання професійним знанням, вмінням та навичкам допрофесійної і початкової професійної підготовки учнів;  створення нових навчальних об’єднань по підготовці фахівців інтегративних професій для задоволення соціальних потреб суспільства;  включення в навчальні плани школи ІІІ ступеня спеціальних і загальноосвітніх курсів, збільшення кількості годин на практичне навчання за профілем. Профільні дисципліни. Коротка характеристика змісту і мети викладання Метою освітньої діяльності в школі ІІІ ступеня (профільна школа) є виявлення і розвиток здібностей кожного учня, формування духовно багатої, вільної, фізично здорової, творчо мислячої особистості, яка володіє міцними базовими знаннями з профільних дисциплін; особистості, орієнтованої на високі моральні цінності, інтегрованої в систему національної і світової культур, здатної на участь в духовному розвитку суспільства. Навчальний план спеціальної допрофільної підготовки включає чотири рівні: Перший рівень – практичних ситуацій, в які потрапляє учень, ситуації виконання якихось конкретних завдань (Цього саме вимагає система розвивального навчання та модульна система). 100

Другий рівень – надбудована над цими ситуаціями робота на тренажерах, під час якої учень опановує необхідні навички, без яких він не може розв’язувати практичні ситуації (навички вільного володіння рідною мовою, комп’ютером, психотренінгу, хореографії тощо) Третій рівень – опанування системи знань, наприклад зі сфери фінансів, права, економіки. Навчання організоване в такий спосіб, що знання передаються учням не взагалі, а створюються навчальні ситуації, навколо яких розгортається різноманітна педагогічна діяльність: аналіз і аналітика, засвоєння і відтворення досвіду тощо. Створено банк імітаційних та дійових ігор, що стосується сфери господарства, фінансів, права. Четвертий рівень – це проектування всієї системи робіт з професійної підготовки, що виходить з особистих вимог учня, його власної траєкторії входження до різних практичних ситуацій. Будова плану початкової професійної підготовки СЗОШ № 57

ІІ рівень

ІІІ рівень Опанування системою знань з певної професійної сфери

ІV рівень Практична робота (проектування системи робіт) ПР ПР ПР ... ПР

Робота на тренажерах І рівень Практичних ситуацій

Ця мета реалізується на основі введення в навчально-виховний процес модульно-розвивальних технологій навчання, виховання і діагностики рівня засвоєння навчальних досягнень. Диференційований, особистісно-орієнтований підхід реалізується не тільки в навчально-виховному процесі в цілому, а і в створенні для учнів ситуації вибору спрямованості в навчанні – природничо-математичного, гуманітарного, технологічного напрямків. Робота СЗОШ № 57 І-ІІІ ступенів базується на використанні інтегрованого потенціалу вузів та інших наукових організацій, створюються всі умови для максимального розкриття творчого потенціалу учителя. 101

Навчальний процес в школі ІІ-ІІІ ступенів здійснюється на основі базової освіти. Ведеться цілеспрямована робота в двох напрямках міжпредметних зв’язків: 1. Прагнення до системності гуманітарних та природничих знань, заснованих на цілісному сприйнятті процесу розвитку світової цивілізації. 2. Розвиток у школярів здібностей до побудови міжпредметних аналогій, нестандартної думки і творчого аналізу. На кожному етапі навчання в школі ІІ-ІІІ ступенів здійснюється наступне: І етап – 7-8 класи (вирівнювання стартових можливостей учнів у засвоєнні всіх навчальних дисциплін; поглиблене вивчення предметів гуманітарного та природничо-математичного циклів, виявлення нахилів і здібностей учнів для подальшої спеціалізації). ІІ етап – 9-10 класи (Надання десятикласникам можливості вибору соціально-економічного та технологічних спрямувань в навчанні; продовження навчання з урахуванням спеціалізації) ІІІ етап – 11-ті класи (Орієнтація на майбутню професію за рахунок введення курсів по вибору, метою яких є підготовка вступу до вузу, здобуття перших навичок майбутньої професії).

102

103

104

Додаток № 2 Програма «Здібні діти» І. Концептуальні положення. Цілі, задачі, напрями роботи. Обдаровані діти потребують уважного, доброзичливого ставлення у вдумливому педагогічному керівництві, потребують підтримки і сприянню їх розвиткові. До групи обдарованих можна буде віднести учнів, які: • мають більш високі порівняно з більшістю однолітків інтелектуальні здібності, чутливість до вміння, творчі можливості та прояви; • мають домінуючу, активну пізнавальну потребу; • відчувають радість від розумової праці. Виділяємо три категорії обдарованих дітей: 1. Діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку при інших рівних умовах (частіше зустрічаються в дошкільному і молодшому шкільному віці). 2. Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості в певній галузі науки (частіше можна виділити в підлітковому віці). 3. Учні, які за якимось причинами не досягають успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальний психічний склад, з неординарними розумовими резервами (можливості таких дітей нерідко розкриваються в старшому шкільному віці). При визначенні стратеги програми «Здібні діти» ми виходили з такого змісту поняття "обдарованість". 1. Психофізіологічні особливості. • наявність природних здібностей до активного і цілісного світосприйняття; • природно-обумовлена потреба до розумової праці; • прагнення до особистої емоціональної незалежності, засвоєння особистої природньо-соціальної цінності; • інтуїтивність. 2. Інтелектуальні здібності. • пізнавальний інтерес; • інформаційна ерудиція; • високий рівень інтелектуального розвитку; • нестандартність мислення; • здатність до абстрагування; • діалектичний світогляд. 3. Творчий (креативний) потенціал. • оригінальність у вирішенні навчально-пізнавальних питань; • ініціативність; • цілеспрямованість у виборі видів діяльності; • неординарність підходів; • інтенсивність розумової праці. 4. Світоглядні цінності. • високий рівень свідомості і культури; • ініціативно-активна відповідальність, активність; 105

• високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу і самоконтроля. Цілі роботи з обдарованими: виявлення обдарованих дітей; створення умов, які сприяють їх оптимальному розвитку Задачі: 1. Знайомство вчителів з науковою інформацією про психологічні особливості та методичні прийоми, ефективні при роботі з обдарованими через: • проведення педрад з запрошенням спеціалістів; • навчання на курсах підвищення кваліфікації; • добір і накопичення в бібліотечному фонді літератури, необхідної для самоосвіти, систематичний огляд нових надходжень; • науково-методичну роботу за даним напрямом (з наступним обговоренням І обміном досвідом). 2. Проведення цілеспрямованих спостережень за навчальною і позаурочною діяльністю учнів для виявлення обдарованих дітей шляхом: обговорення критеріїв, які дозволяють судити про наявність обдарованості; знайомство з прийомами цілеспрямованого педагогічного спостереження; виявлення думки батьків про нахили, області найбільшої успішності і колі інтересів, про особливості розвитку їх дитини; періодичного збору відомостей серед учителів-предметників і класних керівників про наявність обдарованих учнів у їх класах. 3. Добір матеріалів і проведення методик, які дозволяють визначати наявність обдарованості, в єдності з такими видами діяльності, як: знайомство з досвідом роботи по проблемі; лонгетюдне (тривале) спостереження за кореляцією між результативністю за підсумками тестування та успіхами в реальній діяльності; проведення різноманітних позаурочних конкурсів, олімпіад, що дозволяють дитині проявити свої здібності. 4. Робота з обдарованими повинна вестися двома групами педагогів: 1) учителями, що вводять учня в сферу навчального предмету та створюють атмосферу емоціональної включеності, зацікавлюють предметом, закладають основи системи знань, відпрацьовують з учнем техніку виконання видів діяльності при розвязанні різних навчальних задач; 2) наставником, який: • виконує функції наукового керівника, виводить учня на високий професійний рівень у роботі над темою, обраною самим учнем, • координує індивідуальну роботу всіх осіб, зацікавлених у долі обдарованого учня; • забезпечує необхідне спілкування учневі; • здійснює зв'язок з його батьками. Наставниками можуть бути вчителі, психологи, студенти, батьки або інші спеціалісти. Учень вільний у виборі наставника або у відмові від роботи з наставником. 106

5. Добір методів, форм і прийомів, які сприяють розвитку самостійності мислення, іноді активності та творчості, та застосування цих методів з опорою на такі правила співвіднести кількість інформації і вміння її опрацьовувати, аналізувати, порівнювати, співвідносити, класифікувати, робити висновки); максимальна кількість часу уроку - для самостійного обговорення різних питань учнями, а не для пояснення вчителя; не намагатися прореагувати на кожну відповідь у класі, а уважно з інтересом слухати, не даючи оцінок відповідям, показувати, що приймаєте їх (учні не залежать від учителя); 6. Надання можливості вдосконалювати здібності у спільній діяльності з науковим керівником, бо науковий керівник: забезпечує високий рівень консультування за обраною учнем темою наукового дослідження; заохочує прояви самодіяльності, надаючи свободу вибору галузі застосування сил і особистісних особливостей учня; створює умови для конкретного втілення творчих ідей з урахуванням особливостей ситуації та особистісних особливостей учня; сприяє виникненню бажання спробувати себе і в інших галузях, заохочуючи результативність у будь-який; 7. Розробка гнучких індивідуальних програм навчання учнів, обдарованість яких у певних галузях вже виявлена з урахуванням того, що: метою індивідуальної програми навчання обдарованого учня є створення умов для оптимального розвитку обдарованості та ліквідації дисбалансу в особистісному розвитку; пропозиції по складанню даних програм можуть висуватися батьками, вчителем-предметником, класним керівником, наставником, психологом, педрадою чи іншими особами, зацікавленими у долі обдарованої дитини; • ініціативу розробки програми бере на себе психолог, наставник, класний керівник, учителі-предметники, батьки або сам учень (старшокласник) і залучає до участі в розробці програми осіб, зацікавлених у долі обдарованого учня; • програма затверджується на методичній раді. 8. Прояв поваги до індивідуальності учня, що передумовлює: розуміння особливостей розвитку обдарованого учня, • складання програми особистісного розвитку учня, що сприяє формуванню адекватного ставлення до дійсності, поваги до себе, розвитку чуйного ставлення до дійсності, поваги до себе, розвитку чуйного ставлення до людей (складається психологом); • створення ситуації продуктивної та емоційної сприятливої взаємодії з однокласниками, що гармонізує розвиток інтелектуальної, емоційної і соціальної сфер; • прагнення уникнути в роботі з обдарованими двох крайнощів - зведення на п'єдестал та боротьби із "зоряністю"; • вивільнення від стереотипів очікувань, адже обдарований учень: • не обов'язково настільки ж емоційний і соціально зрілий (погано адаптується, не розвинений самоконтроль, відповідальність); 107

• не завжди може займатися самостійно і потребує індивідуальної допомоги; • може мати деяке відставання у фізичному розвитку (погана координація, корявий почерк); • не повинен встигати і бути найкращим учнем по більшості предметів шкільної програми; • йому завжди притаманні висока мотивація до досягнень, прагнення бути кращим, свідомі зусилля в навчанні, позитивне ставлення до школи; • йому можуть бути притаманні пасивність, відсутність зовнішнього інтелектуального блиску, надмірна сором'язливість; Напрямки освітньо-виховного процесу в роботі з обдарованими дітьми: • розвиток у обдарованих дітей якісно високого рівня світоглядних переконань; • формування гуманітарного стилю мислення; формування духовного потенціалу освіті як двигуна розвитку, внутрішньої енергії, спрямованої на творче самовираження, самоствердження і самореалізації; • ствердження здорового способу життя школяра; • розвиток науково-дослідних навичок і творчих здібностей обдарованих дітей. Напрямки удосконалення системи роботи з обдарованими учнями школи 1. Створення підсистеми діагностики обдарованості учнів школи і організація ефективності її функціонування. 2. Розширення і вдосконалення діяльності ПСШ. 3. Включення проблеми роботи з обдарованими учнями як пріоритетного напряму до системи науково-методичної та дослідно-експериментальної роботи вчителів. 4. Створення і організація роботи наукового товариства учнів. 5. Створення та подальше вдосконалення системи курсів за вибором у рамках обов'язкового навчального навантаження. II. Організаційне і функціональне забезпечення програми "Здібні діти" 1. Права і функції директора в аспекті реалізації програми: • загальне керівництво розробкою та реалізацією програми; • забезпечення реалізації програми:  організація;  координація;  контроль. 2. Функції заступника директора з науково-дослідної роботи: • визначення пріоритетних напрямків просвітительсько-освітньої роботи; • коригування складових елементів реалізації програми "Здібні діти"; • аналіз і узагальнення результатів реалізації програми "Здібні діти"; • регулювання і корекція освітніх процесів, пов'язаних з реалізацією програми; • організація і проведення семінарів по проблемам роботи з обдарованими дітьми; • розробка індивідуальних програм для обдарованих дітей. 3. Функції дослідно-експериментальної ради ЗОШ № 57: 108

• підготовка методичних рекомендацій для роботи по програмі "Здібні діти"; • визначення критеріїв ефективності реалізації програми "Здібні діти"; • розробка і апробація нових педагогічних технологій в роботі з обдарованими дітьми; • координація дій учителів, що працюють з обдарованими дітьми. 4. Функції методичних об'єднань: • розробка методичних рекомендацій по роботі з обдарованими дітьми по предмету через предметні комісії; • розробка діагностичного інструментарію для успішної реалізації програми; • добір завдань підвищеного рівня складності для обдарованих дітей через предметні комісії; • узагальнення і систематизація результатів діяльності предметних комісій; • узагальнення результатів науково-дослідної роботи учнів; • тиражування результатів науково-дослідної діяльності учнів. 5. Функціональні обов’язки вчителів, що працюють з обдарованими учнями: • організація і проведення занять з обдарованими дітьми; • розробка, коригування, удосконалення програм по роботі з обдарованими дітьми; • організація індивідуальної роботи з обдарованими дітьми; • підготовка учнів до олімпіад, конкурсів, вікторин шкільного, районного, міського і Всеукраїнського рівнів; • організація і контроль за знаннями обдарованих дітей, виконанням програм; • контроль за виконанням індивідуальних освітніх програм обдарованих учнів; • узагальнення і систематизація матеріалів і результатів роботи з обдарованими дітьми; • творчі звіти по предмету в межах програми "Здібні діти"; • підготовка матеріалів, методичних рекомендацій по організації роботи з обдарованими учнями. ІІІ. Учитель у системі реалізації програми «Здібні діти» Критерії відбору вчителів для роботи з обдарованими дітьми:  наявність власної педагогічної концепції;  професійна компетентність;  висока теоретична підготовка;  активна науково-методична діяльність;  висока комунікативна культура і наявність творчих здібностей;  емоційна стабільність, цілеспрямованість, адекватна самооцінка, уміння об'єктивно оцінювати успіхи обдарованих дітей;  знання вікової психології;  прагнення до самоосвіти і самовдосконалення;  високий рівень знання предмета;  вимогливість і уміння знайти підхід до нестандартних дітей;  високий рівень інтелектуально-духовного розвитку, ерудованість;  доброзичливість, чуйність, педагогічний такт;  наявність організаційних здібностей. 109

ІV. Сімейні аспекти розвитку обдарованої дитини та реалізації програми "Здібні діти" При організації роботи зі здібними дітьми слід:  враховувати обдарованість як складне явище в психофізіологічному, інтелектуальному і соціальному розвитку особистості учня;  враховувати особистісні і вікові особливості обдарованої дитини;  враховувати характер сімейних стосунків і розвиток емоційно-вікових якостей;  створити умови для засвоєння батьками засобів формування у дитини позитивної "Я-концепції";  надавати допомогу в створенні відповідного родинного мікроклімату. V. Соціально-психологічне забезпечення реалізації програми "Здібні діти" розробка пакету документів з метою визначення здібностей, нахилів обдарованих дітей і створення умов підтримки учнів; створення банку даних зі змістовними характеристиками здібних дітей; розробка і втілення індивідуальних освітніх і виховних програм; створення психолого-розвивального простору для реалізації програми "Здібні діти"; навчання обдарованих дітей навичкам підтримки психологічної стабільності та психорегуляції; формування навичок творчого саморозвитку; організація індивідуальної та диференційованої роботи з учителями, спрямованої на підвищення рівня їх психолого-педагогічної підготовки. VІ. Матеріально-технічне забезпечення реалізації програми "Здібні діти" комплектування методичного кабінету навчально-методичною, науковометодичною, психолого-педагогічною літературою в зв'язку з реалізацією ідей програми "Здібні діти"; оздоблення кабінетів необхідними ТЗН; комп'ютеризація освітнього процесу з метою створення банку даних; забезпечення необхідним обладнанням і матеріалами для організації роботи гуртків, секцій, клубів; формування системи спонсорського фінансування для матеріального заохочення обдарованих дітей, що досягни найбільш значних результатів у науково-дослідній роботі.

110