ПЛАН: І. ВСТУП Комунікативна спрямованість навчального процесу – одна з характерних тенденцій часу …………………………………………………………………………. 2 ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА 1. Визначальні принципи комунікативно-зорієнтованого навчання………….. 4 2. Досвід реалізації комунікативного підходу в навчанні: а) аудіювання……………………………………………………………………. 5 б) говоріння……………………………………………………………………… 7 в) читання………………………………………………………………………...10 г) письмової мови………………………………………………………………..12 д) граматики……………………………………………………………………...14 3. Допоміжна роль позакласної роботи………………………………………….19 ІІІ. ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..23 IV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………....24
1
І. ВСТУП “Tell me and I forget, teach me and I remember, involve me and I learn” (Benjamin Franklin) Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, основними напрямами оновлення змісту вищої освіти є: особистісна орієнтація системи освіти, пріоритет загальнолюдських і національних цінностей, забезпечення якості освіти на основі новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики . В період післявоєнних десятиліть формується характерна тенденція до і посилення комунікативної спрямованості навчального процесу — його наближення до реального процесу спілкування. Комунікативний метод з'явився в 60-70-х роках в Британії, коли англійська мова поступово почала набувати статус мови міжнародного спілкування. Основною причиною цьому був новий контингент учнів - прагматики, що розглядають англійську мову, в першу чергу, як засіб комунікацій. Вони потребували не глибинного та системного вивчення мови, яке пропонували традиційні академічні програми, а можливості негайно застосовувати отримані знання на практиці. При цьому виявилося, що деякі люди, які вивчали мову за традиційними методиками, просто не володіють сучасною розмовною мовою.. Загалом, при реальному спілкуванні вони відчували себе абсолютно безпорадними. Це й стало основним поштовхом для видалення елементів навчання, які не були спрямовані на розвиток мовлення - комунікатив. Комунікатив не є цілісною системною методикою. Швидше він являє собою сукупність прийомів, покликаних навчити ефективному спілкуванню в мовному середовищі. Більшість з них використовували на заняттях і раніше. Розробкою комунікативного методу в тій чи іншій мірі займалось багато наукових колективів та методистів у різних країнах. Найбільш вагомий внесок в обґрунтування методу зробили найпослідовніші його прихильники і насамперед Г.Уідоусан, У.Литлвуд (Англія), , Г.Е.Піфо (Германія), Ю.І.Пассов (Росія). 2
Отже, методичним змістом сучасного уроку іноземної мови має бути комунікативність. У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції – здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором
та
реакцією
(information
gap,
choice,
feedback).
Найважливішою
характеристикою комуніктивного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально виокристовуються носіями мови. Мовленнєва взаємодія учнів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. З самого початку учні оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об’єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення та читання. Для
досягнення
комунікативної
компетенції
–
комунікативних
вмінь,
сформованих на основі мовних знань, навичок і вмінь – викладач іноземної мови використовує новітні методи навчання, що поєднують комунікативні та пізнавальні цілі. Основним же критерієм, що дозволяє відрізнити цей підхід від інших видів навчальної діяльності, є те, що учні самостійно вибирають мовні одиниці для оформлення своїх думок. У них є можливість виразити себе і свій досвід за допомогою іноземної мови як особистості. Комунікативний підхід значною мірою спрямований на учня, відповідаючи основним критерієм сучасної дидактики. Мета цієї роботи полягає в тому, щоб показати можливості реалізації комунікативного підходу до навчання англійської мови в загальноосвітній школі.
3
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА 1.
ВИЗНАЧАЛЬНІ ПРИНЦИПИ КОМУНІКАТИВНО-ЗОРІЄНТОВА-
НОГО НАВЧАННЯ. Як відомо, будь-яка методична система реалізується через систему принципів, які визначають її специфіку і на яких вона будує свою стратегію. Комунікативний підхід орієнтований на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування. Ю.І. Пассов висуває принципи комунікативно-зорієнтованого методу: 1. Мовленнєва спрямованість навчального процесу, яка полягає не стільки в тому, що ставиться мовленнєва практична мета, стільки в тому, що шляхом до цієї мети є саме практичне користування іноземною мовою. 2. Індивідуалізація при керівній ролі її особистісного аспекту як головного засобу створення мотивації та активності учнів з урахуванням їх життєвого досвіду, контексту діяльності, сфері інтересів, емоційної сфери і статусу конкретної особистості в колективі. 3. Функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матеріау, адекватного процесу комунікації. 4. Ситуативність. Навчальні ситуації відтворюють та імітують типові ситуації реального життя учасників комунікації. У мовленнєвій ситуації відбувається апробація зразків і моделей реального іншомовного спілкування, формується мовленнєва поведінка, мобілізується увага та ровивається уява, пожвавлюється сам процес навчання. Практика показала, що цьому значною мірою сприяє атмосфера колективного спілкування. 5. Новизна, яка проявляється в постійній зміні предмета розмови, обставин, завдань. Ситуативність, новизна, активізація розумової діяльності, індивідуалізація, мовна
спрямованість
матеріалу
–
визначальні
принципи
комунікативно-
зорієнтованого навчання. 4
2. ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ПІДХОДУ В НАВЧАННІ Комунікативна методика – це, перш за все, практика спілкування і тренування сприйняття іноземної мови на слух. Застосування цього методу в процесі навчання в більш короткі терміни допомагає подолати мовний бар'єр. Маючи навіть невеликий словниковий запас, учні можуть пробувати свої сили в процесі спілкування іноземною мовою буквально з перших занять. Ця методика вивчення англійської мови спрямована на створення штучного мовного середовища. Присвячуючи спілкуванню більше 80% навчального часу, учні, потрапляючи в реальні умови спілкування, не відчувають особливих труднощів. Комунікативні вправи для формування навичок: а) аудіювання: Аудіювання – це здатність ідентифікувати і розуміти, що кажуть інші. Воно включає розуміння акценту або вимови, граматики, лексики особи, що розмовляє, а також розуміння значення її висловлювання. В процесі аудіювання ці речі відбуваються одночасно. Тому учням можна запропонувати наступні вправи: 1) вправи для навчання сприйняттю діалогічного мовлення «збоку»: -- прослухайте діалог, побудуйте аналогічний з ціє ж теми; -- прослухайте початок діалогу, придумайте його закінчення; -- прослухайте діалог, перекажіть його у формі монологу (прокоментуйте його, опишіть дійових осіб, підберіть до нього заголовок і поясніть його); -- висловіть своє ставлення про почуте, прокоментуйте тему бесіди. 2) вправи для сприйняття діалогічного мовлення «за участю»: -- прослухайте ряд запитань. Дайте повні відповіді у відведеній для цього паузі; -- прослухайте початок діалогу (полілогу), продовжте його у парному режимі. 3) вправи для навчання сприйняттю монологічного мовлення: -- прослухайте текст, дайте повні відповіді на запитання до нього; -- прослухайте текст, поясніть його головну думку; -- прослухайте текст, дайте рецензію на нього за планом: а) тема повідомлення; б) дійові особи; в) короткий виклад змісту; г) основна ідея; д) оцінка прочитаного. 5
-- Прослухайте кілька пропозицій і підніміть руку, коли почуєте питальне речення; -- Записати основний зміст тексту у вигляді ключових слів; -- Підібрати ілюстрації до прослуханого тексту; -- Зобразити прослухану інформацію у вигляді малюнка (візуальний диктант); -- 'We can eat bread': Вчитель роздає кожному по фішці і каже, що він буде перераховувати предмети. При згадці їстівного предмета учні повинні підняти руку. Той, хто помилиться, віддає фішку; -- 'Which of the pictures is it?': Вчитель просить учнів намалювати що-небудь до чергового уроку. На уроці вчитель прикріплює до дошки деякі малюнки і читає їх опис. Учні повинні вгадати, про який малюнку йде мова; --'Solve logical problems': на вміння одночасно зі сприйняттям здійснювати логічне завдання. Наприклад: * 5 brothers have each a sister. How many children are there in the family? (Six) * Two mothers and two daughters have 3 apples. Each gets an apple. Is it possible? * (Yes). Під час вивчення теми «Помешкання» у 4-му класі учням був прочитаний діалог “Buying a Flat”, а потім поставлені питання: 1. What was the name of the woman? 2. What was her phone number? 3. Did she want to buy a house or flat? 4. How many rooms did she want? 5. Would she like to have a flat with furniture? 6. Where did she want to live (in the city centre/in the downtown)? Під час вивчення теми «Помешкання» у 4-му класі учням була запропонована вправа «Прослухай і намалюй необхідним кольором м’яч і відповідній частині кімнати. А потім розкажи де знаходиться м’яч»: Draw a yellow ball under the table. Drow a red ball in the middle of the room. Draw a blue ball behind the TV-set etc. Під час виконання цих завдань учні вчаться давати відповіді на запитання; описувати дії, зображені на малюнку; розповідати про почуте з опорою на малюнок.
6
б) говоріння; Навчання монологічного мовлення передбачає досягнення такого рівня розвитку навичок і вмінь, при якому учні можуть без попередньої підготовки природному темпі застосувати засвоєні іншомовні засоби з метою здійснення реальної комунікації. Навчання діалогічного мовлення полягає в тому, щоб навчити учнів мовленнєвої взаємодії в межах заданої ситуації. Мовні вправи для навчання діалогічного мовлення: 1. Відповіді на питання (короткі, повні, розгорнуті); 2. Постановка вузлових питань до тексту; 3. Діалогізація прослуханого і прочитаного монологічного тексту; 4. Складання діалогу на досліджувану тему і задану ситуацію; 5. Драматизація монологічного тексту, або видозміна діалогу; складання самостійного діалогу за змістом оповідання; 6. Об'єднання діалогічних єдностей, даних в довільній послідовності, в діалог; 7. Позитивну або негативну відповідь на запитання і пояснення його; 8. Завершення діалогу з орієнтацією на підказку. Мовні вправи для навчання монологічного мовлення: 1. Відтворення зв'язних висловлювань з деякою модифікацією (зміною кінця або початку, введенням нової дійової особи, видозміною композиції викладу); 2. Складання ситуації чи оповідання (за ключовими словами, за планом, на задану тему); 3. Опис картини або серії картин, пов'язаних з ізучаема темою; 4. Відтворення ситуацій, в яких використані названі обороти і мовні формули ; 5. Пояснення іноземною мовою заголовка (реалій); 6. Визначення та коротке обгрунтування теми прослуханого оповідання; 7. Виділення в повідомленні смислових частин, озаглавліваніе їх; 8. Переказ (близький до тексту, переказ-реферат, переказ-резюме); 9. Скорочення прослуханого повідомлення або прочитаного оповідання; 10. Складання плану прослуханого оповідання; 7
11. Виклад діалогу в монологічній формі; Мовні вправи для навчання непідготовленого діалогічного мовлення: 1. Складання аргументованих відповідей на питання; 2. Проведення комбінованих діалогів; 3. Проведення рольових ігор та вікторин; 4. Проведення дискусії і диспуту; 5. Бесіда «за круглим столом»; 6. Визначення заголовка та його обгрунтування; 7. Опис картин і карикатур, не пов'язаних з вивченою темою; 8. Складання ситуації з опорою на життєвий досвід і раніше прочитане; 9. Обгрунтування власної думки або ставлення до фактів; 10. Характеристика дійових осіб; 11. Оцінка прослуханого чи прочитанного; 12. Складання коротких оголошень і текстів і текстів листівок. В кожній темі необхідно подати серію комунікативних проблем, пов’язуючи їх з особливостями та інтересами учнів, використовувати можливості рольової гри для підвищення мотивації навчання. Наприклад. Тема «Відпочинок і дозвілля» 5 кл. Рольові ігри та комунікативні проблеми. 1. Ти— голова фірми з ремонту квартир. Запропонуй замовнику послуги, покажи зразки роботи фірми.. 2. Зроби замовлення фірмі. 3. Вибери фірму, яка тобі подобається, доведи своєму другу, що це найкраща фірма. У процесі виконання цих завдань учні вживають активну лексику, граматичні структури. Тема «Я, моя сім'я, мої друзі» 6 кл.
Комунікативна проблема
Проаналізуй з другом свій день і те, як ти почувався протягом дня. Визнач, коли ти найбільш активний, ти «сова» чи «жайворонок». Активізується вживання теперішнього неозначеного часу та лексики. Вправа «Опиши предмет». Робота в парі. Учень необхідно підібрати 8
прикметник до іменника. Наприклад: building/tree/flower/friend P1: an old building. P2: a high bulding. P1: a modern building. P2: … (out of the game). Гра «Книжки і письменники». Робота в групах. Учитель називає ім'я відомого письменника, а учні у відповідь називають один з його творів. Виграє та команда, яка назве більше творів цього письменника. Гра «Вгадай, яке це місто». Ведучий задає назву міста (країни). Учасники гри задають йому питання, наприклад: “Is it in the USA?”, “Is it the capital of the …?”, “It is on the river...?”. Учень, що відгадує назву міста (країни), стає ведучим. Гра «Хрестики-нолики». Робота в команді. Гравці однієї з команд обирають одну з комірок ігрового поля, вчитель задає «сховане» у ній питання. Правильна відповідь залишає за собою право наступного ходу. У ході ігри виникає змагання. Бажання перемогти мобілізує думку гравців. Для мови гри характерна спонтанність, оскільки перемога залежить від точної та швидкої реакції, правильних та дотепних відповідей. Вправа «Розглянь і опиши». Завдання: здогадатися і сказати вслух, що за людина зображена на фотографіі (або малюнку) – вчитель, друг, тренер … В процесі виконання цієї вправи учні обмінюються думками. Вправа «Склади діалог». Учні за допомогою поданих слів складають питальні речення, а потім – далог. Робота відбувається у парі. Наприклад: When/arrive? How long/ you/be/there? Where/stay? What places/visit? What weather/be? What/be/your impressions? Таким чином, рольові ігри, елементи драматизації надають справжню можливість для розвитку творчості дітей під час мовленнєвої діяльності. 9
в) читання; Навчання читання ставить за мету оволодіння учнями таким умінням, завдяки якому сприймається необхідна змістова інформація, а всі супутні мовні та технічні труднощі не перешкоджають перебігу усього процесу. Уміння і навички, що забезпечують процес читання, умовно поділяють на дві групи: а) ті, що пов'язані з «технічною» стороною читання б) ті, що забезпечують смислову переробку матеріалу – встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями різних рівнів. Види
читання:
1)
читання
про
себе
2)
вголос
3)
переглядове
4)
ознайомлювальне 5) вивчаюче. Робота з текстом включає в себе три етапи: етап підготовки до читання; етап читання; етап перевірки змісту тексту. У процесі ознайомлювального читання переслідуються такі комунікативні цілі: - визначити тему, яка висвітлюється в тексті, які проблеми в ньому розглядаються; - що саме говориться в тексті у зв'язку з проблемою; - виділити основну думку; - вибрати головні факти, випускаючи другорядні; - виразити своє ставлення до прочитаного. З метою виявлення розуміння учнями основної інформації тексту виконуються вправи такого характеру: 1. Прочитати заголовок (початкові речення) і сказати, про що може розповідатися у тексті. 2. Дати відповіді на запитання вчителя щодо основного. 3. Вибрати
з кількох
запропонованих учителем
заголовків
найбільш
прийнятний. 4. Послухати твердження і виправити неправильні (які не відповідають змісту). 5. Вибрати з ряду малюнків ті, що ілюструють зміст тексту. 6. Підібрати до запитань правильні відповіді згідно з основним змістом. 7. Вибрати з оцінюючих суджень те, яке відповідає думці читця про 10
прочитаний текст, проблему. 8. Коротко передати основний зміст тексту рідною мовою. 9. Висловити свою думку про зміст тексту, дати йому оцінку (рідною мовою). Режим роботи з текстами для одержання основної інформації дуже близький за своїм характером до skimming reading, у процесі якого учні мають відшукати в тексті запропоновану вчителем інформацію; сказати коротко, про що йдеться в тексті, або відповісти на ряд запитань, для чого необхідно швидко переглянути текст. Наприклад: What theme/ field of science is dealt with in this text? Which of these titles fits the text best?. Which of these topics are dealt with in the text?. Which of these pictures/diagrams etc. illustrates the text?. Which paragraph/ text belongs to this picture? Which of these texts deals with the problem of environment protection? etc. У процесі роботи з текстом в режимі вивчаючого читання необхідно досягти таких комунікативних цілей : - зрозуміти зміст прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною; - зіставити здобуту інформацію зі своїм досвідом; - оцінити інформацію, висловити свою думку про неї; - передати почерпнуті з тексту відомості іншим; - прокоментувати окремі факти. Вправи, які виконуються з метою формування умінь вивчаючого читання та контролю повноти розуміння прочитаного тексту, носять переважно такий характер: •
відповісти на запитання вчителя щодо основного змісту тексту та його
деталей; •
вибрати з кількох малюнків ті, які ілюструють провідну думку тексту;
•
визначити, чи відповідає інформація, запропонована у завданні вчителя,
основному змісту тексту; •
визначити у тексті смислові віхи та виписати найбільш суттєву
інформацію; 11
•
скласти план тексту; підібрати до кожного пункту плану речення з тексту,
які його уточнюють; •
виконати письмовий переклад тексту і порівняти його з ключем.
•
виконати тест множинного вибору, альтернативний чи поєднувальний тест
(matching). Найкрашими завданнями є ті, які пробуджують передбачення й прогнозування та стимулюють учнів до ретельного цілеспрямованого опрацювання текстового матеріалу. Наприклад: завдання типу “True/False” та Wh-запитання можна провести у парному або груповому форматі. Гра “Read the Word, Word-Combination or Sentence”. Клас ділять на дві команди. Назву теми записують на дошці. Вчитель показує картку спочатку одній команді, а потім – іншій. Якщо на картці записане речення, слово або словосполученя, яке відноситься до теми, будь-хто з команди встає і зачитує написане на картці вголос. Якщо зміст не відповідає темі, всі учні команди говорять “No”. За кожну правильну відповідь – бал. Після прочитання тексту для позакласного читання “Orange Jam” (after Dora Saint) учням пропонуються завдання: 1) скласти питання до тексту і відповісти (робота в парах); 2) розказати як виготовляється апельсиновий джем. Ці завдання активізують творчі можливості учнів, перетворюють їх у партнерів, а пізніше – в творчих лідерів. г) письмової мови; Метою навчання письма і писемного мовлення - формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі можуть бути: на молодшому ступені навчання: - відповіді на запитання щодо змісту тексту; - складання запитань до тексту; 12
на середньому ступені; - відповіді на запитання та складання запитань до тексту; - складання плану до прочитаного тексту; - переказ за планом; - складання листа другові за зразком; - резюме до тексту; - розповідь за придуманим початком (кінцем); - переказ тексту; - написання розгорнутого плану/тезів для усного висловлювання; на старшому ступені (крім названих вправ): - написання листа другові (за даною програмою, ситуацією); - складання короткої анотації до статті і т. ін.; - опис картинок, слайдів, міста, вулиці; - складання діалогу за темою; - скорочення прочитаного тексту (його письмовий виклад); - написання заміток до газети за темою: навчання, побут, дозвілля, суспільна робота школярів. У навчанні написання листа зарубіжному другові виділяють два етапи: підготовчий та мовленнєвий. До першого належать такі дії: відбір необхідної лексики; складання плану до змісту листа; правильне оформлення листа і конверта. Етап мовлення включає письмовий виклад змісту листа за вказаною темою. Вчитель пояснює учням правила оформлення ділового листа (прізвище та адреса пишуться угорі зліва, праворуч вказується назва міста, з якого відправляється лист; після коми - дата відправлення; нижче - зліва або посередині листа формулюється звернення до адресата. Крім того, вчитель подає форми звернень до незнайомих, знайомих осіб, друзів, фрази-кліше для початку листа). Навчаючи написання реферату, статті, вчитель може запропонувати учням: - уважно прочитати всю статтю і визначити її основну думку; - встановити призначення/мету статті; виписати опорні речення з кожного абзацу; - виписати із статті її основні положення; 13
- узагальнити думку автора статті; - перечитати текст, з'ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації, дописати необхідні речення. Навчання написання анотації базується на попередньо складеному плані текстуджерела, а також на серії послідовних завдань: - вказати прізвище та ініціали авторів; - написати назву статті; - вказати місце видання, видавництво, рік видання, номер журналу, газети, сторінки; - визначити і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема; - з'ясувати головну думку кожного з абзаців; згрупувати абзаци згідно з основною думкою тексту; сформулювати основну думку/ідею тексту. Актуальними є також завдання: підготувати завдання для країнознавчого конкурсу (робота в групах), оформити стіннівку до свят та подій, написати статті до шкільної газети “English Bridge” та ін. д) граматики: Комунікативні вправи для навчання граматики англійської мови: 1. Routines. (6 клас. Вживання Present Simple для опису звичних, постійних дій.) 1. За 5 хв. учні повинні описати повними реченнями щонайбільше дій, які вони виконують щодня, один раз на місяць, один раз на рік. 2. Потім вони об’єднуються в групи по 4 – 5 чол. і зачитують ці речення вголос. Якщо ще хтось із членів групи описав таку саму дію, то всі повинні вилучити це речення зі свого переліку. 3. Зрештою у кожного залишаться в переліку тільки ті дії, які характерні для них особисто. 4. Представник кожної групи описує ці особливі дії від третьої особи: Tania goes to ballet class every day. Ihor doesn’t eat anything for one day every month.
14
5. У добре підготовленому класі члени інших груп можуть поставити запитання й отримати детальнішу інформацію про того чи іншого учня, який зацікавив їх своїми особливими діями. 2. Family Tree. (6 клас. Тема “Family”. Вживання присвійного відмінка іменника). Можливі два способи виконання цієї вправи: 1. Кожен учень повинен намалювати своє родинне дерево, вказавши імена, і пояснити родинні зв’язки. 2. Усій групі пропонується одне родинне дерево і вони повинні усно чи письмово встановити родинні зв’язки. 3.
Якщо
група
добре
підготовлена,
то
вправу
можна
ускладнити,
запропонувавши одному учневі “читати” схему родинного дерева, а іншому — відтворити його на чистому аркуші зі слів партнера. 3. Whose is it? (6 – 7 клас. Вживання присвійного відмінка іменників і абсолютної форми присвійних займенників). Вправу можна виконувати усно або письмово. 1. Посеред столу лежать різні предмети, що належать учням класу (по одномудва від кожного учня). Бажано, щоб учні знали, кому що належить і як цей предмет називається англійською мовою. 2. Усі учні стають навколо столу, по черзі беруть будь-який предмет і кажуть, кому він належить: The pen is Olena’s. This is Olena’s pen. 3. Якщо вони сумніваються, то повинні уточнити, звертаючись до учня, якому, на їхню думку, належить цей предмет: Is this pen yours, Olena? — No, it isn’t mine. It’s Halyna’s. 4. My best days of this month / week. (6 клас. Вживання the Past Simple Тense.) 1. Учні записують 3 – 5 дат, які їм найбільше запам’яталися в цьому місяці / тижні. 2. Поділити учнів на пари і попросити їх обмінятися інформацією, пояснивши партнерові, чим саме їм запам’яталися ці дні. 3. Для успішного виконання вправи можна запропонувати допоміжні вирази: І remember / like . Do you remember this day? Yes, it was the day I . No, not really. 15
5. Find someone who . (7 клас. Вживання the Present Perfect Тense, прислівників ever, never у питальній, стверджувальній і заперечній формах.) 1. На кожній картці написано завдання, що починається словами: Find someone who + Present Perfect. 2. Карток повинно бути 10, але їх варто дублювати. 3. Одне завдання вчитель виконує з класом для зразка: читає завдання, запитує учнів, записує повну відповідь на дошці. 4. Потім учні приступають до виконання вправи. За 5 хв. вони повинні заповнити якнайбільше карток. 5. Способи перевірки: — Вчитель запитує, а учні зачитують свої відповіді на це запитання. — Підраховують, хто скільки завдань виконав, а правильність виконання можна перевірити після уроку. — двоє чи троє добре підготовлені учні переглядають заповнені картки і коротко коментують результати для класу. 6. В картку включати завдання, які відображають життя учнів класу, або лексичні одиниці, які вивчаються чи нещодавно вивчалися. 7. Картка має такий вигляд (після того, як учень її заповнив): Find someone who has read “The Adventures of Tom Sawyer” in English. Name: Oleh. Oleh has read “The Adventures of Tom Sawyer”. Або: Name: Nobody. Nobody has ever read “The Adventures of Tom Sawyer”. 6. Things have changed since then. (7 клас. Вживання the Present Perfect Тense). 1. Учні працюють у групах. За 5 – 7 хв. кожна група повинна сказати чи написати, що відбулося / змінилося в запропонованій сфері життя: What has changed in your family since last year? (Your city; your street; your school; means of transport; fashion; etc.) 2. Кожна група робить повідомлення, а члени інших груп можуть запропонувати свої варіанти доповнення. 16
7. Brainstorming comparisons. (7 клас. Вживання ступенів порівняння прикметників, as . as; not so .as; than.) 1. Учні отримують картку з назвами трьох предметів або їх зображенням. 2. За 2 – 3 хв. вони повинні використати щонайбільше способів порівняти ці предмети. 3. Учні працюють у малих групах, а групи змагаються між собою. 4. Для порівняння можна запропонувати такі групи слів: — A TV set, a lamp, a chair — A mountain, a river, a lake — A car, a bus, a bicycle. 8. Preferences. (7 клас. Вживання ступенів порівняння прикметників, щоб повідомити про переваги й недоліки, порівняти смаки.) 1. Учні отримують набори назв чи зображень предметів, явищ, тварин і т.п. — Dog, cat, canary — Morning, afternoon, evening — Summer, spring, winter — Village, city, town — TV, radio, video. Which do you prefer and why? 2. Учні працюють індивідуально і в групах. 3. Зразок відповіді: І prefer morning to afternoon because it is not so hot. 4. Можна порівняти свої смаки, узагальнити смаки групи, класу. 9. Detectives. (7 клас. Вживання абсолютної форми присвійних займенників.) 1. Один учень — “детектив” — виходить із класу. 2. Хтось з учнів подає вчителеві щось, що належить йому, але не виказує з першого погляду власника (олівець, гумку, підручник тощо). 3. Коли “детектив” повертається, йому дають цей предмет і він починає “розслідування”, запитуючи учнів: Is this yours? 4. Учень повинен заперечити й вказати на когось іншого: No, it isn’t mine. It’s his (hers, theirs). Так триває доти, доки не знайдеться справжній власник. 10. The old days. (8 клас. Вживання used to.) 17
1. Фотографії окремих місць міста колись і тепер. 2. Кожній групі з 3 – 4 чол. дати одну пару фотографій (старий вид і новий). 3. За 10 хв. вони повинні описати, як колись виглядало це місце, визначити 4 – 5 змін, які відбулися, описати їх. 4. Кожна група звітує про свою роботу. 11. I have lived here for .(10 – 11 клас. Вживання the Present Perfect Тense або the Present Perfect Continuous із since, for.) 1. Кожен учень пише на аркуші паперу 4 факти зі свого життя в Present Indefinite: I go to school №. I live in …. I read an interesting book. I go in for sport. 2. Учні обмінюються картками (у парах чи по колу). 3. Вони повинні вияснити один в одного, як довго чи відколи кожен факт із їхнього життя має місце. Наприклад: Since when have you been going to school № 6? I have been going to school №6 since 1994. 3. Учні підсумовують отриману інформацію про свого партнера у короткому повідомленні для класу.
18
3. ДОПОМІЖНА РОЛЬ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ Позакласна робота з іноземних мов є невідємним складником усього процесу навчання іноземних мов. Цілями позакласної роботи з іноземної мови є: . розширення і поглиблення знань, умінь і навичок в оволодінні іншомовної комунікативної діяльністю; . стимулювання інтересу учнів до вивчення предмета; . всебічний розвиток особистості, включаючи інтелектуальну, емоційновольову та духовно-моральну сфери. Позакласна робота з іноземної мови вирішує такі завдання: . удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих на уроках; . допомога дитині у формуванні світогляду; . розвиток їхніх творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків; . виховання любові і поваги до людей свого рідного краю і країни, мова якої вивчається. Правильно організована позакласна діяльність робить можливим значне розширення потенційного словника учнів, охоплює велике коло проблем і питань, які виходять за межі шкільної програми, поглиблює соціокультурні знання учнів. Доведено, що позакласна робота стимулює учнів до поглибленого вивчення мови з використанням резервів кожної особистості окремо і всього класу в цілому. Учні, які не можуть з різних причин реалізувати себе на уроці, мають можливість розкрити свої приховані здібності, адже саме тоді створюється спеціальна атмосфера взаєморозуміння, співробітництва, довіри, взаємодопомоги. Сучасна школа має великий досвід проведення освітньо-виховної роботи з іноземної мови, яка становить частину єдиного навчально-виховного процесу. Важливим фактором успішного виконання цих завдань є врахування психологопедагогічних особливостей навчання іноземної мови на різних ступенях. Знання властивостей особистості того чи іншого віку дає можливість правильно визначити зміст і форму позакласної діяльності з іноземної мови. 19
На початковому ступені (2-5 класи) учням притаманні такі риси як прагнення до конкретної, однак нетривалої діяльності, негайного результату, | також допитливість, інтерес до всього нового, емоційна активність. Проте вони мають завищену самооцінку і ще не вміють керувати своєю поведінкою. Більш розвинена механічна пам'ять учнів цього віку сприяє кращому і швидшому запам'ятовуванню віршів, пісень тощо. На середньому ступені (6-9 класи) підлітки виявляють більшу соціальну активність, спрямовану на засвоєння певних зразків поведінки та цінностей, прагнуть до сприйняття нового, цікавого, їх пам’ять розвивається у напрямі інтелектуалізації, запам'ятовування набуває цілеспрямованого характеру мовлення стає більш керованим і розвиненим. Підлітки потребують щирого і серйозного ставлення до своїх інтересів, не люблять обмеження своєї самостійності з боку дорослих. На старшому ступені учні прагнуть до всебічного розвитку своєї особистості, поглибленого засвоєння знань. У цьому віці формується науковий світогляд, зростає соціальна активність, збільшується інтерес до проблем людських взаємин, захоплення стають різнобічними, а самооцінка своїх здібностей знижується. Великої ваги для юнаків набуває спілкування зі своїми однолітками. Спілкування для них невід'ємна частина їх життя, канал інформації та вид діяльності, у процесі якої відбувається формування індивідуального стилю поведінки старшокласників. Слід звернути увагу на те, що у процесі організації позакласної роботи з іноземної мови необхідно враховувати як психологічні особливості особистості, так і психологічні особливості колективу: рівень його розвитку, ступінь організаційної, психологічної, інтелектуальної та емоційної єдності, спрямованість діяльності колективу на стосунки між його членами, емоційний стан класу під час виконання завдань з позакласної роботи. Основними організаційними принципами позакласної роботи з іноземної мови є принципи
добровільності
та
масовості,
принцип
урахування
і
розвитку
індивідуальних особливостей та інтересів учнів, принцип зв'язку позакласної роботи з уроками (В.І.Шепелева). 20
Усі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в комплексі забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості. В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальні, групові та масові. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Індивідуальна позакласна робота проводиться з окремими учнями, які готують повідомлення і доповіді про країну, мова якої вивчається, про знаменні дати і події, видатних людей, розучують вірші, пісні, уривки з літературних творів іноземною мовою, виготовляють наочні посібники, оформляють стінгазети, альбоми, стенди і т.п. Індивідуальна робота може проводитися постійно або епізодично. Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: розмовні, вокальні, драматичні, перекладачів, філателістів,
позакласного
читання
тощо.
Деякі
методисти
рекомендують
організовувати для учнів усіх класів розмовні та хорові гуртки, для учнів старших класів - літературно-перекладацькі та країнознавчі. Масові форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять такі заходи як вечори художньої самодіяльності, фестивалі, конкурси, карнавали, тематичні вечори і ранки тощо. Ці заходи проводяться епізодично. За змістом можна виділити такі форми позакласної роботи з ЇМ: змагальні, засоби масової інформації, культурно-масові, політико-масові. Кожна група зазначених форм передбачає конкретні заходи. Заходи змагального характеру: конкурс, гра, олімпіада, вікторина та інші. Засоби масової інформації - стінгазета, оголошення, бюлетень, усний журнал, дайджест, виставка-вікторина тощо. Заходи культурно-масового характеру: вечір-свято, присвячений народним традиціям рідної країни або країни, мова якої вивчається; вечір-портрет, присвячений життю та діяльності відомих письменників, поетів, композиторів, 21
акторів тощо; вечір-зустріч з цікавими людьми; вечір-хроніка у зв'язку зі знаменними подіями; ранок казок та інііі1' Заходи політико-масового характеру: форум, фестиваль, прес-конференціяярмарка солідарності, телеміст та інші. Доцільно виділити окремо таку форму позакласної роботи як Тиждень іноземної мови у школі. Як показує практика, види позакласної роботи, що забезпечують оптимальні результати, повинні мати такі характеристики: інформативність і змістовність, які сприяють реалізації практичних та загальноосвітніх цілей позакласної роботи; - комунікативна спрямованість: усі види позакласної роботи повинні забезпечувати користування іноземною мовою як засобом одержання і передачі інформації в типових природних ситуаціях спілкування; ситуативність: переважна більшість видів позакласної роботи повинна включати "набір" ситуацій, які є предметним фоном і стимулом до цілеспрямованих мовних вчинків; - орієнтація завдань на підвищення мовленнєвої активності учнів; - емоційність форм і способів реалізації, що сприяє підвищенню інтересів учнів до іншомовної діяльності. Нестандартні форми проведення позакласної роботи надихають учнів до самовдосконалення: пошуку для заповнення інформаційних прогалин, поглиблення набутих знань, розвитку мовної та мовленнєвої компетенції.
22
ІІІ. ВИСНОВКИ Перш
за
все,
необхідно
відзначити,
що
розвиток
комунікативної
компетентності відбувається не природним шляхом, а за допомогою спеціальних прийомів, які полягають в створенні особливих ситуацій впливу. Всі активні методи переслідують одну мету: надати соціально-психологічний вплив на особистість, що сприяє розвитку і вдосконаленню її комунікативної компетентності. Як вже зазначалось, метою навчання іноземної мови у школі є формування комунікативної компетенції учнів, яка реалізується у здатності до мовного спілкування. Запорукою успішної мовної активності учнів є також і нетрадиційні форми уроків англійської мови, в ході яких учні долучаються до культури країн мови, що вивчається, а також розширюють знання про культурну спадщину рідної країни, що дозволяє учням брати активну участь у діалозі культур. 1. Реалізація комунікативного підходу до навчання англійської мови формує високий рівень мотивації учнів, їх пізнавальних інтересів і потреб в опануванні мовним і мовленнєвим матеріалом. 2. Застосування комунікативного підходу надає можливості учням проявити свої творчі здібності. 3. Сприяють розвитку розумових здібностей, пам'яті, уваги, логічного мислення. Необхідно створити ситуацію справжнього спілкування, використовуючи новітні методи навчання. Роль вчителя – вибрати відповідні форми та методи, які допоможуть розкрити творчість учнів, навчити їх спілкуванню. Важаю необхідним нагадати такі слова: It is the supreme art of the teacher to awaken joy in creative expression and knowledge. Albert Einstein
23
IV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1.
Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови. Переклад
2.
та адаптація. Л.В. Биркун. – К.: Oxford University Press, 1998. – 48с. Лобанова В. Розвиток комунікативних навичок на уроках англійської мови //
3.
Рідна школа. – 2004. -- №6. – С. 46-48. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник.
4.
За редакцією С.Ю. Ніколаєвої -- К.: Ленвіт, 1999. – 320с. Ніколаєва С.Ю. Концепція підготовки вчителя іноземної мови // Іноземні мови
5.
– 1995 -- №3-4 – С.5-11. Проект державного освітнього стандарту зіноземної мови // Іноземні мови –
6.
1997. -- №1. – С. 3-9. Гришина Н.И. Прийомы усиления коммуникативной направленности при обучении английскому языку // Иностранные языки в школе. – 1986. -- №1. --
7.
С. 55-58. Зимняя И.А. Психология обучения иностранному языку в школе. – М.
8.
Просвещение, 1991. – 222с. Леонтьев А.А. Принцип коммуникативности сегодня // Иностранные языки в
9.
школе. – 1986. -- №2. Мильруд Р.П. Речевая ситуация как методический прийом обучения //
10
Иностанные языки в школе. – 1982. -- №1. С.38-42. Павлюк А.В. 200 ігор на уроках англійської мови. – Тернопіль: Мандрівець,
. 11
2008. – 56с. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иностранному говорению.
. 12
Пособие для учителей иностанного языка. – М.: Просвещение, 1985. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе /Г.В.
.
Рогова, Ф.М. Рабинович , Т.Е Сахарова. – М.: Просвещение, 1991 – 287 с.
24