26
на старт!
ЗнаЙти «свого» уЧня вчителеві допоможуть відкриті уроки, співбесіди з батьками і малюками та шкільНі психологи людмила заглада
Не лише юні випускниці педагогічних закладів освіти, а й досвідчені вчителі хвилюються, коли набирають перший клас. адже на цілих чотири роки малюки мають стати для вчительки рідними. принаймні багато хто з педагогів вважає, що самих лише професіоналізму та сумлінного ставлення до роботи замало: між учителем і учнем має проскочити своєрідна «іскра» взаєморозуміння і любові. але чи можна заздалегідь знайти «свого» учня?
д
о речі, дуже багато батьків майбутніх першокласників робить одну й ту саму помилку рік у рік. Вони шукають престижну школу, найновішу розвивальну програму. І забувають, що найважливіше для першокласника не програма, а улюблена вчителька.
перше побачеННя – За півроку до того, як моя дитина мала піти до першого класу, я вирішила відвідати кілька відкритих уроків у найближчих школах,– ділиться досвідом киянка Наталя. – В одній із шкіл, що працювала за звичайною програмою, мені дуже сподобалася вчителька. Коли вона проводила урок, неозброєним оком було видно, що діти не «натаска-
ні» спеціально. Вони невимушено поводилися, їхні очі блищали. А наставниця відверто пишалася своїми вихованцями. Але вона викладала за звичайною програмою. І я «повелася» на сусідню спецшколу, де використовували розвивальні методики. Потім жалкувала – адже у доньки з учителькою склалися не дуже теплі стосунки, і це на деякий час відбило їй бажання навчатися. Наталя зробила поширену помилку – прийшла дивитися на
з учителями, вона інтуїтивно відчує ту людину, яка їй рідніша. Одна мудра завуч молодшої школи розповідала мені: «Деякі мої колеги не згодні з цими принципами. Часом навіть ображаються: «Чому нас повинні обирати, як у супермаркеті?». Але, на мій погляд, цього боятися не потрібно. Адже, якщо дитина сама обере, в кого навчатися, то вчителька потім менше матиме проблем у спілкуванні. Повірте, малюк добре
граючись з малюками, шкільний психолог дає їм зрозуміти: «школа – це не страшно, а дуже цікаво. подивися: можна і посміятися, і побавитися» вчителів одна, без дитини. Тому перша порада вчительці: запропонуйте батькам майбутніх першокласників прийти до школи разом з малюками. І батьки, і вчителі зможуть поспостерігати за реакціями дитинки: якщо вона почувається добре, з цікавістю розглядає все навколо – то це «її» школа. Якщо батьки дадуть дитині можливість поспілкуватися
відчуває споріднену душу. З тих батьків, хто ходив класами разом з дитинкою, жоден потім не скаржився. Навпаки, казали: «Дякую, це була слушна думка».
місЦе, де весело Учителі добре знають, що деякі малюки починають нервувати задовго до першого вересня. Винні в цьому здебільшого батьки,
на старт! бо свідомо чи несвідомо «накручують» дитину: а як вона пройде співбесіду? Чи зможе вразити вчителів рівнем своїх знань? А якщо при прийомі до престижної спеціалізованої школи малюка забракують? (До речі, про «скажених батьків» читайте на сторінках 42 – 44). Хвилювання батьків передається дитині на інтуїтивному рівні. Вона відчуває, що зі старшими коїться щось дивне і сама починає панікувати при слові «школа». Але насправді школа – це весело! Аби зрозуміти це, варто дати дошкільнятам можливість поступово зануритись у шкільну атмосферу. Тут можуть допомогти заняття зі шкільним психологом. Уже не перший рік у деяких школах є така практика: приблизно за півроку до першого вересня там організовують спеціальні адаптаційно-тренінгові заняття для майбутніх першокласників. Це дуже слушна ідея: адже то лише на словах «заняття», а насправді – цікаві рольові ігри, заводієм яких може бути шкільний психолог. Тут малюкам дають зрозуміти: «Школа – це не страшно, а дуже цікаво. Подивися: можна і посміятися, і побавитися, і погратися. І тут добрі вчителі, які завжди допоможуть. А парти, дошка – теж не страшні, а зручні і веселі». Заздалегідь поринувши у шкільну атмосферу, дитина починає звикати до неї. Тому початок першого навчального року не перетворюється для неї на психологічну травму, адже все тут давно знайоме. До речі, такі заняття (і взагалі – знайомство шкільного психолога з майбутнім першокласником) корисні ще й тому, що спеціаліст має змогу передбачити можливі дитячі проблеми в школі. А також порадити батькам, на що треба звернути особливу увагу в той час, що лишився до школи. Адже кілька місяців – це величезний термін, за який багато чого можна встигнути зробити.
27
корисно Знати ці слушні поради, що підготували спеціалісти Монмолодьспорту, вчитель може навіть роздрукувати і давати батькам майбутніх першокласників. отже…
• обирайте школу не за престижністю і великою кількістю додаткових навантажень на учнів, а найближчу до свого будинку. більше того – обирайте не школу, а вчителя, який підходить за темпераментом вашій дитині. знайомлячись з учителем, зверніть увагу на його манеру говорити. в нього не повинно бути нервового швидкого мовлення, він має вміти чітко й лаконічно формулювати свої думки, не перестрибувати з теми на тему, зрозуміло давати завдання. • заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому треба рано прокинутися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася в дитини з неприємностями. • кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від свого будинку до школи – й у зворотному напрямку, навіть якщо плануєте деякий час відводити і забирати її. дорогою зверніть увагу вашого малюка на світлофори, підземні переходи, а за потреби, на ті види транспорту, якими він добиратиметься до школи. переконайтеся, що ваша дитина може назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері. • разом із майбутнім першокласником приготуйте все потрібне для занять. купуючи шкільне приладдя, давайте дитині свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. • розмовляючи про школу, прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутню вчительку, завжди називайте її на ім’я і по батькові. і справа не лише в тому, що так дитина легше запам’ятає її ім’я. важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя. адже неможливо чогось навчитися в людини, яку не шануєш. • дайте можливість першокласникові виявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний портфель, із вечора приготовлені одяг і взуття, вчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а вже потім батькам і вчителям. • Не забувайте про правильне харчування і щоденний відпочинок дитини на свіжому повітрі. Не перевантажуйте першокласника заняттями, які потребують додаткового розумового навантаження. задумайтеся, чи не говорить у вас примітивне батьківське марнославство, а не справжня турбота про дитину. • можна запідозрити шкільну дезадаптацію і хронічний стрес, якщо: в першокласника погіршився стан здоров’я, зменшилася вага, кількість гемоглобіну в крові, знизилася гострота зору, з’явилися головні болі; дитина почала часто хворіти, стала млявою, плаксивою, в неї зник апетит, погіршилося травлення і сон. у деяких дітей, навпаки, можуть виявлятися ознаки перезбудження, вони стають неврівноваженими, дратівливими, запальними, агресивними. можуть виникати страх, неврози й інші невротичні стани. у розвитку дитини імовірний регрес – вона може «впасти в дитинство», повернувшись на більш ранній етап свого розвитку. • Наявність у дитини лише деяких із перелічених симптомів – уже серйозний привід для занепокоєння. і тоді батькам разом з педагогами, психологом доведеться робити непростий вибір: забирати малюка зі школи чи спробувати допомогти йому справитися з непосильними для нього навантаженнями.
28
критЕрії
Найважливіше для майбутНього першокласНика – Не вміННя читати і лічити, а інтЕрЕс до навЧання людмила заглада
а
ле, як не парадоксально, саме такі діти, за спостереженнями вчителів, мають усі шанси з’їхати на двійки. Бо їм… просто нецікаво навчатися. «Якщо не треба вчити дитину читати і писати, то як готувати до школи?» – може спитати дехто з батьків.
п’ять складових зрілості Якраз тому ми хочемо досить докладно зупинитися на психологічній зрілості, адже саме її педагоги вважають найосновнішою складовою готовності до школи. Вона охоплює п’ять компонентів: мотиваційний, інтелектуальний, вольовий, емоційний і особистісний. Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів. Інтелектуальний компонент – це зовсім не вміння читати і писати, а обізнаність дитини щодо навколишнього світу, природних і соціальних явищ. А ще – рівень розвитку пізнавальної сфери, який визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, здатністю розуміти зв’язки між явищами, раціональним підходом до дійсності, логічним запам’ятовуванням.
весна – гаряча пора для вчителів, які набирають перші класи. за словами багатьох із них, рік у рік вони стикаються з однією проблемою: педагоги і батьки «готовність дитини до школи» визначають за зовсім різними критеріями. зрозумілим є бажання батьків дати своєму малюкові своєрідну «фору», навчивши його літер і цифр заздалегідь. але не секрет, що деякі з них, охоплені марнославством, вважають, що дитину ще до школи треба «видресирувати» так, аби вона не лише швидко читала і писала, а й приклади з алгебри розв’язувала. особливо, якщо сім’я бачить свого малюка учнем якоїсь престижної школи… Вольовий компонент виявляється в здатності керувати своєю поведінкою. Навчання в школі потребує вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, запам’ятовування й відтворення, спроможності довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця. Емоційний компонент готовності полягає в тому, що дитина йде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують упевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Особистісний компонент. До початку навчання в дитини має бути сформована адекватна самооцінка, яка визначає ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримує рух школяра в навчальній діяльності. Дитина має бути готовою соціалізуватися в шкільному колективі, вміти по-доброму налагоджувати стосунки з іншими дітьми і з дорослими, розумно поводитися в конфліктних ситуаціях. Психологічну готовність до навчання можна перевірити у шкільного психолога за допомогою фахового інструментарію. І в разі необхідності спеціаліст допоможе виправити ситуацію (практичні психологи освітніх установ готові допомогти батькам та учням сформувати особистісну готовність дитини до навчальних навантажень).
критЕрії
29
пряМа Мова Заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти тамара панасюк:
прагнЕння до Знань – ось основниЙ критЕріЙ! «Основний критерій шкільної зрілості – це психологічна готовність дитини. Тобто бажання навчатися і є тим найголовнішим і в принципі єдиним критерієм. Ну і, звичайно, треба брати до уваги здоров’я малюка. На жаль, батьки і навіть деякі вчителі основну увагу приділяють інтелектуальній готовності до школи. А треба зважати на прості речі, такі, наприклад, як територіальне розташування навчального закладу. Малюк може бути дуже розвиненим інтелектуально, але, уявіть, якщо його розбудити вдосвіта, потім годину везти до школи – чи зможе він після цього нормально сприймати матеріал? Промучиться так дитина деякий час, а потім почуєте: «Не хочу йти до школи!». На учня, якого перед школою добре «вимуштрували», навчили читати, писати і лічити може
чатувати ще одна небезпека. Спочатку вона випереджає інших, не докладаючи майже ніяких зусиль. І дуже швидко втрачає мотивацію, цікавість до навчання. До речі, міністерство не одного листа написало в усі управління освіти, щоб у школах дотримувалися суворого порядку зарахування дітей до перших класів. Лише у спеціалізованих закладах мають право тестувати дитину, в усіх інших цього робити не можна. І навіть у спеціалізованих школах не мають права перевіряти навички письма і читання. Цього навчить учитель. Адже програмою першого класу передбачено вивчення букваря аж до березня! А якщо дитина засвоїла все це ще до школи, чи буде їй цікаво? Але навіть з цієї ситуації розумний учитель зможе знайти вихід. Дітей, які вже вміють читати й писати, він може зроби-
ти… своїми помічниками. Вони допомагатимуть навчатися іншим. І їм буде цікаво, і однокласники «підтягуватимуться». Узагалі, замість тестування з дитиною можна проводити співбесіду. Тобто мама приводить малюка до школи, аби він просто поспілкувався з учителем. У принципі хороший учитель приходить ще до дитсадка, знайомиться з малюками із випускних груп і їх батьками. Це найкращий вихід. До речі, в нас є школи і дитсадки, що налагодили тісну співпрацю. Дитсадки запрошують учителів на День знань, інші свята. А вчителі придивляються до діточок, приходять на батьківські збори, аби розповісти батькам, що чекає на їхніх дітей у школі. І, звичайно, як краще до неї підготуватися».
практикуМ
як роЗвинути психологіЧну готовність? кожна дитина – індивідуальна й унікальна, тому їй необхідний свій комплекс прийомів і методів психологічної підготовки до школи. Щоб полегшити дитині процес адаптації до навчання, Монмолодьспорту рекомендує вчителям ознайомити батьків з цими простими порадами:
• створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і підтримуйте високий статус навчального закладу і вчителя при сімейному спілкуванні; • підпорядкуйте (максимально наблизьте) домашній режим шкільному, особливо дотримуйтеся часу засинання, підйому та харчування; • оскільки цього року в школах вводиться ранкова зарядка, а рухова активність є необхідною умовою для нормального розвитку дитини при перевантаженості «розумовими заняттями», розпочніть її виконувати ще вдома, покажіть дитині приклад; • сформуйте в дитини позитивний функціональний стан особистості (натхнення, симпатія, інтерес до процесу здобуття необхідних для майбутнього життя знань), змалюйте привабливу перспективу навчання дитини;
• якщо ви помітили негативні емоційні налаштування, ознаки відторгнення й ігнорування процесу підготовки до школи, знайдіть час для спокійної та відвертої розмови, з’ясуйте причини негативних реакцій і можливих проблем, спільними зусиллями сплануйте їх розв’язання; • разом з дитиною в доброзичливій атмосфері пригадайте, які теми з кожного предмета вони вивчали минулого року, повторіть завдання, що потрібно було виконати вдома влітку, дайте невеличкі завдання дитині до виконання в ранковому режимі; • у колі сім’ї пригадайте найвизначніші здобутки та ситуації успіху дитини в минулому навчальному році: найцікавіші уроки, найвищі оцінки, найкращі усні відповіді, найвдаліше виконані письмові завдання, найприємніші шкільні свята, переможну участь у конкурсах, олімпіадах (якщо дитині згадується негативний досвід – ваше завдання замістити кожен такий спогад як мінімум трьома ситуаціями успіху); • розкажіть дитині про власні навчальні та інші досягнення, які у вас були саме в тому класі, в який вона переходить.
30
поради МЕтодистів
як розвиНути МотиваціЙну готовність дитини до НавчаННя?
олена сухаревська, методист тетяна касьяНеНко, методист з психології (дарницький науково-методичний центр, м. київ)
бути готови до школи – означає уміти читати, писати й рахувати. бути готовим до школи – означає бути готовим усього цього навчитися. л. венгер
що ж допоможе дитині «усього цього навчитися»? Насамперед потрібна ще одна важлива складова шкільної готовності – мотиваційна, тобто наявність у дітей бажання вчитися. ви можете заперечити: «Наші діти хочуть ходити до школи а, отже, мотиваційна готовність у них є». але бажання ходити до школи й бажання вчитися істотно відрізняються одне від одного. маленька особистість може виявляти бажання відвідувати школу, оскільки усі її однолітки туди підуть, вона отримає новий красивий ранець, пенал та інші подарунки. дітей у цьому віці цікавить усе нове. вони можуть прагнути ходити до школи, оскільки хочуть дізнатися про щось нове; мати певні права (на той же ранець або зошити), виконувати нові обов’язки.
і
снують спеціальні методики визначення мотивів навчання. Можна запитати у майбутнього учня: «Що тобі подобається в школі найбільше?»; «Що тебе там приваблює?» А можна про мотиви навчання дитини дізнатися, створивши такі ситуації. Ситуація перша. Уяви собі, що мама сказала: «Ти у мене ще зовсім маленький. Важко тобі в школу ходити. Давай я піду до директора і попрошу дозволу для тебе не відвідувати школу протягом місяця. Хочеш?» Ситуація друга. Уяви, що ти пішов гуляти й зустрів хлопчика шести років, який ходить не в школу, а відвідує дитячий садок. Він тебе запитує: «Що треба робити, щоб добре підготуватися до навчання в першому класі?» Що ти порадиш? Відповіді сигналізуватимуть про мотивацію особистості або щодо процесу навчання, або щодо зовнішніх атрибутів. Крім того, інформацію про мотивацію дитини можна отримати й під час спостереження за сюжетно-рольовою грою «Школа». Готові до шкільного навчання діти вважають за
краще грати у ній ролі учнів, учителя. Вони пишуть, читають, виконують завдання, відповідають біля дошки, хочуть отримати подяку. Непідготовлені діти (з різних причин) зорієнтовані на ігрову діяльність, яка не пов’язана зі школою. Вони швидко змінюють сюжет, переключаються на інші ігри. Яскравим проявом мотиваційної готовності маленької особистості до навчання в школі є високий рівень її пізнавальної активності, яка забезпечується розвитком пізнавальних процесів (сприйняття, пам’яті, уваги, уяви, мислення) та розвитком розумових операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, класифікації тощо). Жвава зацікавленість оточенням у дитини розвивається через запитання, складання загадок, віршів, розповідей за малюнками, переказ сюжетів мультфільмів, казок. І це не просто наявність певного запасу знань про навколишній світ; знання свого імені та прізвища, дня народження, адреси, назви рідного міста, країни, імен та по батькові батьків – це розвиненість певних якостей пізнавальної сфери (логічне мислен-
поради методистів ня, логічне запам’ятовування, мова, концентрація й розподіл уваги, диференційоване сприйняття: уміння виділити фігури з фону, дрібна моторика руки й зорово-моторна координація (взаємозв’язок ока і руки). Для визначення рівня пізнавальної активності існує багато тестових методик. Їх застосовують спеціалісти, психологи, які працюють з дітьми. Наша порада батькам: будьте спостережливі, співпрацюйте з дитиною, розвивайте її пізнавальні якості. Наприклад, для визначення рівня розвитку логічного мислення пропонуються завдання такого типу: «Я назву тобі три слова. Два з них є парою, підходять одне до одного за змістом. Треба придумати пару до третього слова, щоб вийшло так, як у першій парі: карась – риба, а волошка –? (квітка); лікарня – лікар, школа –? (учитель); птах – гніздо, собака –? (будка); чорне – біле, ранок –? (вечір)». Важливу роль відіграє й особистісна готовність дитини до школи. Сюди входить і адекватність самооцінки малюка (в нормі для дошкільнят характерна завищена самооцінка. Наприклад, він говорить: «Я не зміг підняти вантажівку, бо вона важка». Дитина не скаже: «Я слабкий».У молодшого школяра вона може бути трохи завищеною, але не занадто, і, звичайно ж, ніколи не заниженою. А у стосунках з однолітками у дитини є бажання спілкуватися, вона готова підкорятися правилам дитячої групи, наслідувати встановлені правила гри. Окреме місце у структурі психологічної готовності дитини до школи відводиться довільності пізнавальних процесів: пам’яті, уваги, уяви тощо. Важливо, щоб у майбутнього школяра було добре сформоване вміння діяти в загальному темпі роботи групи, коли звертаються не особисто до школяра, а до класу в цілому, підкорятися загальним правилам і вимогам. Для перевірки цих умінь запропонуйте дитині намалювати чотири круги і розфарбувати три з них жовтим кольором, а один – синім. Якщо дитина малює усіма кольорами, пояснюючи, що так ще краще, то рівень довільності пізнавальних процесів у неї поки що невисокий. Отже, в процесі визначення готовності вашої дитини до навчання в школі необхідно обов’язково враховувати всі складові шкільної зрілості.
Основні напрями підготовки дитини до школи До школи залишилося зовсім небагато часу, і більшість батьків змушують майбутніх першокласників читати буквар, забуваючи, що маленька особистість розвивається перш за все в процесі активного відпочинку: під час екскурсії, прогулянки, гри на свіжому повітрі. Рівень готовності дитини до школи не визначається тим, як вона читає, пише, рахує. Що ж таке готовність до навчання? Які вимоги ставить школа до першокласників?
31
Психологи розрізняють декілька основних напрямів, за якими необхідно здійснювати підготовку дітей до школи. По-перше, провідна роль належить загальному фізичному розвитку (вага, зріст, м’язова та зубна – наявність від 1 до 5 сталих зубів – зрілість). У подальшому саме фізичний розвиток найбільше впливатиме на розвиток інтелектуальних здібностей дитини. У маленької особистості буде запас знань і уявлень, вона зможе аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, робити елементарні логічні висновки. Отже, батькам і педагогам необхідно розвивати розумові здібності дітей, а не формувати навички читання та письма. Потрібно не просто накопичувати розрізнені знання, уявлення про предмети, їх властивості, а розвивати вміння бачити зв’язки і закономірності, формувати бажання зрозуміти певні явища. Дорослі повинні допомагати дітям розвивати спостережливість, виробляти вміння порівнювати різні предмети. По-друге, необхідно виховувати у дошкільника вміння керувати своїми почуттями та емоціями. У дитини дошкільного віку яскравими є образи, якими вона мислить. Маленька особистість може надовго і в деталях запам’ятати певну подію або розмову дорослих, але зосередитися їй на тому, що не викликає безпосередньої зацікавленості, важко. Необхідно намагатися виробити це вміння у дошкільному віці до моменту вступу до школи: через взаємну зацікавленість спільною діяльністю. По-третє, формування рівня саморегуляції допоможе вашій дитині виробити вміння виконувати роботу, отримавши результат. Це можуть бути вправи такого типу: домалюй візерунок, розфарбуй картинку, знайди 10 відмінностей. По-четверте, обов’язковим є дослідження рівня фонематичного слуху, який у подальшому вплине на грамотність письма. Ви можете дослідити цей аспект самі. Запропонуйте дитині вправи на сприйняття варіантів слів, схожих за звучанням (гора – гора – гора – пора – гора – гора). Дитина з добре розвиненим фонематичним слухом, почувши інше слово, повинна відреагувати. По-п’яте, виявлення рівня мовного розвитку, який також дуже важливий для навчальної діяльності (уміння слухати, переказувати, складати розповіді, розвивати діалогічну мову, тобто зрозуміло висловлювати свою думку). Визначити рівень мовного розвитку допоможе вправа «Відтвори послідовність подій». За розрізненими картинками одного сюжету добре відомої казки запропонуйте майбутньому школяреві скласти невелику зв’язну розповідь. Це завдання виявиться посильним не для всіх. Необхідно розвивати фонематичний слух дитини: вчити диференціювати на слух у словах всі звуки, сприймати на слух римовані закінчення у віршованих текстах, самостійно добирати прості рими, співзвучні слова; привчати маленьку особистість говорити чітко, виразно, у помірному темпі.
32
корисниЙ досвід
що Насправді: вступаєМо Чи ЙдЕМо? валентина сімоНова, заступник директора ліцею № 303 суспільно-природничого профілю, м. київ
Це питання не дає спокою тисячам батьків майбутніх першокласників. і якщо «вступаємо», то перше, що їх турбує: що питатимуть при вступі й як краще підготуватися? що приховується за словами «підготовка до школи»? Це мотиваційновольова, інтелектуальна, психологічна, фізична сфери? Це особливі, специфічні знання для певної школи? Це перелік універсальних запитань, на які має бути отримана правильна відповідь? чи ще щось таке, чого не знають батьки? тут на думку спадають слова л. виготського: «чим краще грається дитина, тим краще вона підготовлена до навчання у школі». у зв’язку з цим пропонуємо конкретні поради батькам. порада 1 Придивіться і прислухайтеся до гри свого шестирічного малюка. Наскільки його самостійна гра є змістовною? Він зосереджений і розмовляє зі своїми іграшками, конструює сюжет і захоплено може розповісти, що ж відбувається, як розгортаються події. Чи ваша дитина копирсається у коробці з іграшками, і час від часу ви ловите її сумний вираз обличчя? У такому разі допоможіть їй. Подайте ідею, почніть грати самі, вигадайте початок, а малюк нехай продовжить.
порада 2 Багато батьків побоюються за якість мовного спілкування своїх дітей. Діти вчаться мови, наслідуючи чиєсь мовлення. Ви маєте стати зразковим мовцем і зразковим слухачем. У вас найвигідніша і най-
Не обіцяйте дитині у школі повсякчасних успіхів, щоденного свята, школа – це перш за все праця, робота
корисниЙ досвід сильніша позиція: ви перебуваєте з дитиною поруч у різних ситуаціях і увесь час говорите і слухаєте. Варто пам’ятати: стан мовлення і стан розвитку – взаємозалежні і стани, і процеси.
порада 3
33
діти вчаться мови, наслідуючи чиєсь мовлення. ви маєте стати для них зразковим мовцем і слухачем
Певно вам знайома ситуація, коли сусідський хлопчик, який був блискуче підготовлений до школи, у 1 класі навчається не найкраще, інші діти випереджають його в читанні, мові, письмі й навіть у малюванні. То що ж не так? Мова знову йде про суму знань, а не про розвиток дитини. Механічно завчений рахунок до тисячі не вартий розуміння, що п’ятьма морквинками можна нагодувати п’ятьох зайчиків, а шостому зайчику не вистачить, але якщо зайчиків прибіжить лише три, то дві морквинки будуть зайві. Або що найвищою твариною є все ж таки жирафа, навіть якщо на малюнку її зображено меншою за курча.
свідчитися, як розуміє і запам’ятовує ваші інструкції дитина. Наприклад, ви попросили принести з дитячої кімнати до ванної жовту жабку і покласти її у таз, щоб помити з милом. Тепер вам необхідно проаналізувати: 1) скільки додаткових запитань вам поставила дитина; 2) як точно виконано роботу; 3) скільки часу пішло на виконання роботи. А тепер дайте відповідь собі на власне запитання: «Як в умовах класу, в якому сидять більш як тридцять учнів, коли вчитель звертається одразу до всіх дітей, ваш першокласник чутиме і працюватиме? Терміново вживайте заходів.
порада 4
порада 6
Ви побоюєтесь, що вашій дитині важко буде призвичаюватись до шкільної праці. У вас є на це певні підстави. Ви чесно зізнаєтеся собі, що ваш чудовий малюк і трохи галасливий, і трохи плаксивий, і трохи нестриманий, і замало цікавиться книжками та розумними іграшками, і не любить слухати вашого читання… Не вдавайтеся у перевихованні до погроз: «Ось підеш у школу і там…». Так ви вже налаштовуєте дитину на негативне ставлення до школи. Підсвідомо майбутній учень вже визначив, що школа – це щось недобре, репресивне, і йому вже туди не хочеться.
Не говоріть, коли вас не слухають. Почніть з найпростіших завдань і поступово нарощуйте їх кількість. Переведіть ці тренування у гру, змагання, веселий сімейний конкурс. Хай врешті дитина навигадує вам подібних завдань і проконтролює їх виконання. Результат буде неперевершеним.
порада 5 Чи вміє ваша дитина слухати? Ви помітили, що найпростіші завдання, доручення, прохання виконуються не точно, з численними перепитуваннями або не виконуються взагалі. Вам потрібно пере-
порада 7 Ніколи так не кажіть: «Інші діти вже давно читають, вивчили англійський алфавіт, а наше…» Це груба помилка. Якщо це чує й ваша дитина, то ви знайшли спосіб занизити її самооцінку. Не обіцяйте дитині у школі повсякчасних успіхів, щоденного свята, школа – це перш за все праця, робота. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини, оцінюйте її рекашка зультати адекватно і доводьте їх до її відома. чаш , шапка,
дЕкілька рЕцЕптів роЗвитку фонЕМатиЧного слуху 1. дорогою до дитячого садка у понеділок ви добираєте з дитиною слова, що починаються звуком «п». дорогою додому ви підбираєте слова, що закінчуються звуком «п». вдома добираєте слово з «п» всередині слова. 2. у вівторок, середу, четвер, п’ятницю ви так само добираєте слова з іншими звуками. 3. у суботу і неділю зранку ви звертаєте увагу на предмети, що починаються звуком «к»; усередині дня – звуком «м», увечері – звуком «д». 4. така вправа: вдома ви разом з дитиною відчиняєте дверцята холодильника і вивчаєте, що лежить на його полицях. потім зачиняєте двері і починаєте пригадувати, що там лежить і яким звуком починаються ті продукти. 5. іншим разом ви граєте в гру «спіймай найдовше слово»: сік, бік, рік, лак, люк, листя. або, навпаки, – «спіймати найкоротше слово»: кашка, шапка, чашка, щучка, щур, щітка. таких ситуативних завдань можна створити безліч. бажаємо успіху та приємності у спілкуванні з дітьми.
ка щур, щ, щучка, ітка...