Селецька Т.В., методист НМЦ
Модель професійної компетентності педагога - організатора Планує і організовує позаурочну навчальновиховну роботу з дітьми, підлітками, молоддю в освітніх установах, за місцем проживання. Вивчає індивідуальні особливості учнів, вихованців, сприяє розвитку їх здібностей, талантів, навичок самодіяльності, самоврядування, організації змістовного дозвілля і відпочинку.
Вживає заходів щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх, здійснює індивідуальну роботу з педагогічно занедбаними дітьми, підлітками. Надає консультативну допомогу батькам, педагогічним працівникам.
Бере участь в організації літнього відпочинку і оздоровлення учнів, вихованців в освітніх установах, за місцем проживання.
Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.
Педагог-організатор по роботі з дитячими об’єднаннями та організаціями здійснює зв’язок з педагогічним колективом, батьками, зацікавленими організаціями та відомствами: 1) координує діяльність дитячих та юнацьких організацій в школі та поза нею, надає допомогу в організації їх роботи, співпрацює з органами учнівського самоврядування; 2) надає допомогу в проведенні організаційно-масової та культурно-освітньої роботи в дитячих та юнацьких організаціях, організації дозвілля та відпочинку дітей за місцем проживання; 3) сприяє впровадженню кращих народних традицій, звичаїв, обрядів, свят, вихованню поваги до рідної мови, рідного танцю, пісні, музики;
4) організує учнівські об’єднання і доброчинні заходи, спрямовані на виховання милосердя, доброти, людяності та гуманності; 5) залучає дітей і підлітків до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами школи, в позашкільних закладах, за місцем проживання. Особливу увагу приділяє дітям, схильним до правопорушень, з неблагополучних сімей; 6) бере участь в організації літнього відпочинку школярів: у створенні оздоровчих таборів різних типів, залученні до них в першу чергу, дітей-сиріт, напівсиріт, дітей із багатодітних, малозабезпечених, неблагополучних сімей
7) приділяє особливу увагу розвитку і задоволенню інтересів, організації дозвілля молодших школярів, вихованців груп продовженого дня; 8) вивчає нові форми і методи виховної роботи, творчо використовує їх у своїй роботі; впроваджує нові виховні технології, інноваційні підходи до виховної роботи. 9) надає допомогу класним керівникам, вихователям у проведенні культурноосвітньої роботи з учнями, сприяє змістовній організації відпочинку та дозвілля.
Науково-правова база •
• • • • •
•
Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року. 2. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року. 3. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року. 4. Закон України “Про освіту” від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями). 5. Концепція національно-патріотичного виховання молоді (наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49) 6. Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів ЗНЗ» (наказ МОН України від 17.12.07 №1133) 1.
• 7. Інформаційний збірник Міністерства освіти України, № 22-23, 1992. – с. 20.л • 8. Сорока Г.І. Організація виховної роботи: планування, аналіз, методичне забезпечення. – Х.: Вид. група “Основа”, 2005. – 128 с. • 9. Доценко Т. Крок за кроком до дитячого самоврядування. Методичний посібник для координаторів та лідерів дитячого самоврядування. – Кіровоград, 2003.
• Психолого-педагогічна діагностика - це оціночна практика, спрямо-вана на вивчення індивідуально-психологічних характеристик з метою оптимізації навчально-виховного процесу (за Г. Н. Сибірцевою). Це складова педагогічної діяльності. Це - стимул в роботі, підґрунтя для прийняття рішень і реалізації педагогічно доцільних рішень.
Цілі та завдання виховної діяльності У підході до визначення і формування мети, бажано керуватися наступним: • – орієнтація на формування творчої особистості, її подальший розвиток і вдосконалення; • – визначення мети з урахуванням можливостей школи; • – орієнтація на те, щоб у кожній педагогічній дії, враховувалися гармонія взаємовідносин з людьми і самим собою; • – мета має бути сформульована таким чином, щоб результати наближення до неї можна було б передбачити і оцінити; • – цілі та завдання мають бути гнучкими, придатними до коригування, виконання яких дає змогу досягти поставленої мети. • Цілі та завдання необхідно реалізувати шляхом особистої діяльності вихованців.
Визначення змісту, вибір засобів, методів, форм організації життєдіяльності • методи формування свідомості особистості (роз'яснення, бесіда, лекція, диспут, приклад і т.п.); • .- методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування. • методи стимулювання поведінки і діяльності (змагання, заохочення, осудження, особистий приклад і т.п.); • методи самоосвіти і самовиховання (самоаналіз, самооцінка, самозвіт ті ін.).
Планування виховного процесу • Планування - це один з етапів управління процесом формування особистості та учнівського колективу. Це спільна діяльність педагогаорганізатора, класного керівника, дітей і дорослих у визначенні цілей, змісту, та способів організації виховного процесу і життєдіяльності класного колективу, організаторів і учасників намічених справ, термінів їх проведення.
Організація виховної діяльності • • • •
пізнавальна (навчальна), трудова , екологічна, суспільна (організаторська), художньо-естетична (від активного сприйняття до самодіяльності), • спортивно-туристська, • ігрова
Аналіз діяльності за минулий рік • що було особливо вдалим у визначенні змісту, форм та способів організації спільної діяльності педагогаорганізатора та інших учасників виховного процесу; доцільність і результативність проведених заходів щодо розвитку колективу; • які нові результати отримано в процесі підготовки, проведення та підбиття підсумків спільної діяльності; • які педагогічні наслідки можуть мати проведені заходи • що не вдалося, хто не зміг впоратися зі своїм дорученням, які педагогічні та організаційні завдання не вдалося виконати; • які проблеми можуть загостритись найближчим часом, проявитися у перспективі.
Самоврядування • Самоврядування – це самостійність суб’єкта в
управлінні власними справами. У сучасній інтерпретації – само менеджмент. І.В. Баранов стверджує, що самоуправління – це не вседозволеність, а участь школярів в управлінні власними справами, не справами адміністрації, педагогів, батьків, а власними, які належать до компетенції учнів.