Досвід роботи вчителів гуманітарного циклу ЗОШ №28 щодо подолання неуспішності учнів
Головний напрямок сучасної освіти – навчити дітей вчитися. Успішність учнів залежить від багатьох факторів. І один з них – організація навчального процесу навчального закладу загалом, і вчителя зокрема. Специфіка індивідуального підходу до слабовстигаючих учнів на уроці гуманітарного циклу полягає в наступному: а) створенні умов для розвитку логічно-образного мислення; б) формуванні позитивної мотивації до навчання літератури; в) корегуванні особливостей самоорганізації школяра в процесі навчання. Якщо говорити про причини неуспішності, то, насамперед, основними чинниками порушення навчальної діяльності є недоліки та дисгармонічність розвитку інтелектуальних здібностей учнів – вищих форм мислення, що не
1
одержали розвитку в початкових класах, а також неповноцінність початкових шкільних навичок, основними з яких є навички читання Основна задача середньої школи полягає в тому, щоб увести підлітка в систему наук, ознайомити його з основами наукових знань. Дитина не народжується з розвиненим понятійним мисленням, вона не дозріває сама по собі в міру її дорослішання. Як показав Л. Виготський, понятійне мислення формується у процесі навчання, коли дитині доводиться опановувати наукові поняття, коли її навчають цьому в початковій школі. На жаль, сьогодні програми не тільки початкової школи, а й у значній мірі 5-6-х класів утримують дитину від необхідності мислити, опановувати наукові поняття. Поряд із цим, труднощі, які молодші школярі відчувають при засвоєнні навчального матеріалу з мови, читання, математики, та їх психологічні причини можна розділити на три групи. Перша група труднощів пов’язана з недоліками формування складних за структурою та багаторівневих за організацією рухових навичок письма й читання. Якість письма значною мірою обумовлюється рівнем розвитку психомоторної
сфери
учня.
Конкретними
недоліками
розвитку
психомоторної сфери є: несформованість зорово-рухової координації; недостатній рівень диференційованості м’язових зусиль руки; недоліки в розвитку мікромоторики. Друга група труднощів обумовлена особливостями формування когнітивного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретними причинами, що лежать в основі цієї групи труднощів, можна назвати такі: несформованість просторових уявлень; недоліки в розвитку процесів звуко-літерного аналізу й синтезу та фонетико-фонематичного сприйняття; недоліки в розвитку пізнавальних процесів. Визначені труднощі при засвоєнні навчального матеріалу створюють
вікові особливості
розумової діяльності молодших школярів: конкретність мислення (вона ускладнює розуміння школярем переносного значення слів і словосполучень, прислів’їв, алегорій); синкретичність мислення (відсутність необхідного й 2
достатнього аналізу всіх даних, що призведе до неправильних умовиводів); недостатність узагальнення мислення (обумовлює ускладненість при утворенні понять, що ґрунтуються на виділенні істотних ознак у навчальному матеріалі); однолінійність мислення (тобто прикутість до якої-небудь однієї сторони розглянутого предмета чи ситуації, невміння бачити й утримувати у свідомості одночасно різні сторони, різні ознаки того самого предмета, невміння оперувати одночасно всіма потрібними для рішення задачі даними) обумовлює рішення задачі тільки одним способом; інертність розумової діяльності (призводить до утворення шаблонів мислення, до стереотипності дій, незважаючи на зміну умов; може ускладнювати перехід від прямого способу дії до зворотного; виявлятись у труднощах при переведенні з однієї форми в іншу, наприклад, з буквеної форми в цифрову). Третя група труднощів пов’язана з недоліками у формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретна причина, що лежить в основі цієї групи труднощів, складається в несформованості процесів самоконтролю й саморегуляції. Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути: v невміння виявляти свої помилки; v зростання кількості помилок до кінця роботи; v виконання вимог учителя не в повному обсязі; v труднощі з формуванням рухової навички письма; v повільний темп письма. Особливо
слід
зазначити
труднощі
в
навчанні,
викликані
особливостями темпераменту учнів, що відбиває своєрідність природної організації їх нервової системи. У першу чергу це стосується повільних дітей – дітей із флегматичним темпераментом. У навчальній роботі в них можуть виникнути певні труднощі, обумовлені їхніми індивідуальнотипологічними особливостями: пропуск букв, складів, недописування слів і речень (унаслідок того, що учень-флегматик квапиться, щоб не відстати від 3
класу); повільний темп письма, читання, рахування; невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу; уповільнене протікання розумової діяльності. До причин неуспішності варто віднести також таке: недоліки пізнавальної діяльності; несформованість прийомів навчальної діяльності; недоліки в розвитку мотиваційної сфери дитини; неадекватне використання дитиною
своїх
індивідуальних
вчитись,
переборювати
типологічних
труднощі;
труднощі
особливостей; засвоєння
невміння
навчального
матеріалу. Робота зі слабовстигаючими учнями повинна будуватися за принципом заповнення пробілів у розвитку та вихованні. Їх необхідно навчити слухати, бачити, сприймати, переказувати текст і відповідати на запитання, виділяти у прочитаному головне. Особливу увага варто приділяти розвитку мови, тому що розумовий розвиток визначається мовним розвитком, що залежить від того, чи багато дитина читає, чи вчиться вона переказувати прочитане, чи відповідає на запитання осмислено. Варто сказати, що в початковій школі закладаються основи подальшого благополуччя школяра, а саме: його вміння вчитись, стосунки з однолітками. Тому ставлення до дітей, особливо з «групи ризику», повинно бути доброзичливим, дружнім, неприпустимі менторська позиція й осуд за неуспіх. Необхідно, щоб успіх переживався учнями як радість, цьому повинна сприяти позитивна емоційна оцінка з боку вчителя. Велика увага повинна приділятись розвитку в дітей здатності до самооцінки своєї роботи. Самооцінка дозволяє спокійніше ставитись до результатів своєї діяльності й оцінки з боку дорослого. У роботі зі «слабкими» учнями вчитель спирається на такі правила, розроблені психологами: 1. Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку. 2. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі. 4
3. Не можна давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба постаратися розбити його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово, у міру засвоєння. 4. Не слід примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись удома. 5. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо. 6. Варто обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться. 7. Під час підготовки учнем відповіді треба дати йому час для перевірки та виправлення написаного. 8. Слід у мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку. Правила, що використовуються при роботі з інертними учнями: 1. Не вимагати від них негайного включення в роботу – їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово. 2. Варто пам’ятати, що інертні учні не можуть виявляти високу активність у виконанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації. 2. Не треба вимагати від інертних учнів швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обмірковування нової відповіді, вони частіше додержуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації. 3. Не слід проводити їх опитування на початку уроку, тому що вони з ускладненням відволікаються від попередньої ситуації.
5
4. Треба уникати ситуації, коли від інертного учня потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, інертним учням необхідно давати час на обмірковування запитання та підготовку відповіді на нього. 5. Під час виконання не варто їх відволікати, переключати увагу на щонебудь інше. 6. Небажано змушувати інертного учня відповідати на запитання з нового, щойно пройденого матеріалу, варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість попрацювати вдома. «Слабовстигаючі» діти за своїми нейродинамічними особливостями мають ряд переваг, що мусить ураховувати вчитель: у ситуаціях, які вимагають монотонної роботи, вони більш успішні; також ці учні є успішними в тих видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки; для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної, планомірної роботи; вони схильні самі проникати в більш глибокі зв’язки та відносини всередині навчального матеріалу, тому виявляють свої переваги в таких ситуаціях, де потрібні розуміння та знання предмета понад шкільну програму; вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань і перевірки отриманих результатів. Інертні за своїми нейродинамічними здібностями учні в порівнянні з рухливими мають сильні сторони, на які може спиратись учитель: вони можуть працювати довго, не відволікаючись; у них відзначається високий ступінь самостійності у виконанні завдань; їхня активність
наростає
спостерігається
повільно,
схильність
до
але
зате
довго
одноманітної
зберігається;
роботи;
вони
у них успішно
справляються з монотонною роботою протягом тривалого часу, активні в роботі з пройденого матеріалу; вони здатні швидко виконувати завдання, якщо їм дається можливість самостійно організувати свою діяльність; самостійну роботу на відміну від фронтальної вони виконують легше. Кожний педагог у своїй роботі спирається на основні закони, на яких будується поведінка учнів: 1. Учні вибирають певний тип поведінки в певних обставинах. 6
2. Будь-яка поведінка підлягає загальній меті – почувати себе приналежним до шкільного життя. 3. Порушуючи
дисципліну,
учень
усвідомлює,
що
поводиться
неправильно, але може не усвідомлювати, що за цим постає одна з чотирьох цілей: залучення уваги, влада, помста, запобігання невдачі. Якщо розглядати систему заходів, спрямованих на попередження неуспішності школярів, то для вчителя важливо при опитуванні: v створювати доброзичливу атмосферу у класі; v дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватись посібниками; давати план відповіді, дозволяти користуватися планом, складеним удома; v допомагати сконцентрувати увагу на головних питаннях теми; v звертати увагу на типові помилки учнів; підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху. При поясненні нового матеріалу: v темп викладу нового матеріалу повинен бути доступним для «слабовстигаючих» учнів; v акцентувати увагу на головних моментах нової теми; v з’ясовувати
ступінь
розуміння
матеріалу
«слабовстигаючих»
учнями, стимулювати запитання; v використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, ТЗН, наочність, порівняння; утягувати «слабовстигаючих» у бесіду. У ході виконання вправ: v влучно підбирати вправи для самостійної роботи; v оперативно допомагати «слабовстигаючих» учням у ході виконання самостійної роботи; v ураховувати темп роботи учнів; v привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.
7
При видачі домашнього завдання: v ураховувати оптимальність домашнього завдання; v координувати домашнє завдання з іншими уроками; по можливості домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками; v роз’ясняти дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання; v підбирати індивідуальні завдання для «слабовстигаючих» учнів. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №
Дата
Зміст роботи
Мета завдання
Результати
1. Методи стимулювання учнів з метою запобігання відставанню та низької успішності І група За допомогою змісту (Змістові)
2 група За допомогою організації діяльності (Організаційні)
3 група За допомогою виховних впливів у плані спілкування, взаємин, уваги (Соціально – психологічні)
1. Особливий підхід до
1. Цільова настанова на
1. Показ досягнень та
висвітлення навчального
роботу, її коротка
недоліків у розвитку
матеріалу, характер його
характеристика,
особистості, виявлення
подачі:
постановка завдань.
довіри до сил і
· Емоційно-образний
2. Вимоги до учнів:
можливостей учня.
(емоційний, захопливий);
За змістом: до
2. Прояв особистого
· Аналітичний
дисципліни, до роботи.
ставлення вчителя до
(пояснювальний,
За формою: розгорнуті,
учня, класу,
критичний, логічний,
алгоритми, згорнуті
висловлювання власної
проблемний);
(вказівки, зауваження,
думки.
· Діловий;
міміка); єдині та
3. Прояв особистих
8
· Незвичайний.
індивідуально-групові,
2. Використання, показ,
загальні та детальні, прямі спілкування, ерудиції,
підкреслення різних
й побіжні.
ставлення до предмета,
елементів, привабливих
3. Характер діяльності
ділових якостей і т.д.) та
сторін змісту:
(копіювальний,
спонукання учнів до
· Важливість окремих
репродуктивний,
подібних проявів.
творчий).
4. Організація дружніх
4. Створення ситуацій
взаємостосунків у
різного характеру:
колективі
інтелектуального
(взаємоперевірка, обмін
(проблема, пошукова,
думками,
сварка, дискусії,
взаємодопомога).
частин; · Складність (простота, доступність); · Новизна, пізнавальність матеріалу; · Історизм, сучасні
якостей учителя (у плані
суперечності); грального
досягнення науки;
(пізнавальної гри,
· Цікаві факти,
суперечності, парадокси. змагання); емоційного (успіху, захопленості 3. Завдання з цікавим змістом, цікавими
темою).
запитаннями.
5. Аналіз помилок та
4. Показ значимості
надання необхідної
знань, умінь:
допомоги.
· Суспільної;
6. Контроль за діяльністю
· Особистісної.
учня (ретельний, поверховий), взаємно.
5. Міжпредметні зв’язки.
7. Чітке використання ТЗН, наочності, дидактичних матеріалів, яскравих посібників.
2. Консультації для учнів: 1. Рекомендації читачеві: 1. Кваліфікований читач насолоджується і читає з різною швидкістю залежно від того, що він читає. Поета треба читати по словах і рядках, історика ¾ реченнями, прозаїка ¾ абзацами, а детектив ¾ сторінками. 9
2. Найважливіше ¾ нічого суттєвого не пропусти, осмисливши і зрозумівши головне. 3. Завжди пов’язуй прочитане із набутим запасом знань. 4. Читай систематично, серйозно, повільно і вдумливо. 5. Виділяй у тексті більш і менш важливе, засвоюючи ретельно перше. 6. Намагайся розвивати в собі довільну увагу. 7. Прилучай до процесу сприйняття художнього твору свої почуття. 8. Читай з олівцем в руках. 9. Перевіряй прочитане в житті. 10.Читай колективно, разом з однокласниками та членами родини. 2. Етапи роботи з художнім чи пізнавальним текстом: 1 етап – робота із заголовком тексту. ¾ Прочитавши назву твору, подумай, про що піде в ньому мова? ¾ Що тобі вже відомо про це і про що ти сподіваєшся дізнатися? 2 етап – «діалог з текстом». ¾ Читаючи, звертай увагу на незрозумілі слова, виписуй і відшукуй значення їх у словниках. ¾ Веди розмову з автором, оцінюючи його думки, погоджуйся, чи не погоджуйся з ними. ¾ Відділяй головне від другорядного. 3 етап – перевірки своїх думок. ¾ Постав собі контрольні запитання за прочитаним матеріалом і дай відповіді на них. 3. Основні правила читання тексту 1. При читанні необхідно вміти зосередитися, думати тільки про те, що читаєш, повністю мобілізувати свою увагу, мислення і уяву. 2. Читати слід, не поспішаючи, роблячи записи в зошиті. Шкідливо «ковтати» книги, краще читати менше, але ґрунтовно, ніж багато, але поверхово. 3. При читанні треба навчитися виділяти у прочитаному основне. 10
4. Необхідно вияснити все незрозуміле, добиватися (домагатися) чіткої уяви про прочитане. 5. Шкідлива нетерплячість, якщо почав читати книгу, почитай її до кінця. 6. Негативною звичкою є пропуск так званих «нецікавих місць» (опис природи, роздуми автора і т.д.) 7. Читати – це ще нічого не значить, говорить великий педагог Ушинський, – що читати і як розуміти прочитане – ось у чому суть. 4. Пам’ятка по самоконтролю 1. Самостійно визначу мету учбової діяльності. 2. Сам вирішу в якій послідовності буду виконувати завдання (вправу). 3. Сам буду контролювати себе. 4. Сам буду находити і виправляти помилки. 5. Сам дам оцінку своїм успіхам. 5. Усний відгук на відповідь товариша Як дати відгук: 1. Відгук дається в науковому стилю. 2. З метою допомоги товаришеві. 3. Говорити конкретно правильно і необразливо. План аналізу відповіді товариша: 1. Як розкрито тему ? 2. Як викладається матеріал ? 3. Які порушення допущені в послідовності викладу матеріалу ? 4. Чи потребує відповідь доповнення уточнення ? 5. Чи вдалий зачин висловлювання ? 6. Які вжиті слова та вирази, не характерні для наукового стилю ? 7. Чи наводяться приклади, потрібні для роз’яснення і підтвердження кожного з теоретичних положень ? 8. Загальна оцінка відповіді товариша. Як писати твір-роздум: 1. Замисліться над темою, пам’ятайте, що кожне слово має значення, 11
визначте особисте ставлення до неї. 2. Продумайте та визначте основну думку твору і намагайтесь усе підпорядковувати її розкриттю. 3. Поміркуйте, які питання або проблеми ви хотіли б висвітлити, і виділіть найголовніше. 4. Доберіть матеріал, який допоможе розкрити тему (епіграф, цитати з твору, приклади, факти, авторська позиція, висловлювання письменників тощо). 5. Складіть повний і чіткий план (він потрібен для послідовного викладення думок) і дотримуйтесь його. 6. Виберіть стиль написання, висловлюйтесь правильно літературною мовою, грамотно, не забуваючи про абзаци. 7. Ретельно продумайте структуру вашого твору. Він має складатися зі вступу, основної частини (найбільшої за обсягом) та висновків. Поміркуйте над тим, про що ви писатимете у кожній частині: а) у вступі важливо сказати про мету, з якою ви пишете твір, виділити головну думку (питання або проблему), яку розкриватимете далі; поміркуйте над тим, як почнете свою роботу (намагайтеся уникати таких фраз, як «на уроках зарубіжної літератури ми вивчали твір...», «мені (не) сподобався твір... видатного письменника» тощо); пам’ятайте, що вступ не повинен бути обсяговим, він має готувати до розкриття основної частини; б) основна частина – це і є зміст вашої роботи, в якій розкривається тема; в) дібраний матеріал до твору розташуйте в логічній послідовності – від головного до другорядного; висловлюйте власні думки (тези), які обов’язково обґрунтовуйте (тобто добирайте аргументи); пам’ятайте: кожна думка має право на існування якщо вона доведена; коли в якості аргументів ви наводите приклад із тексту, не удавайтесь до простого переказу епізоду, а висловіть його суть (наприклад, «згадаймо, як Остап мужньо зносив страждання, з якою гідністю прийняв смерть»); 12
пам’ятайте, що цитати слід обов’язково брати в лапки; для висловлення та доведення власної думки використовуйте такі фрази: я гадаю, мені здається, на мою думку, на мій погляд, можна (не) погодитись із...тощо; г) висновки – заключна частина; обґрунтовано й емоційно підбийте підсумки того, про що писали в основній частині; подбайте, щоб робота була логічно завершеною; використовуйте такі фрази, як отже, підсумовуючи, враховуючи сказане, із наведеного випливає тощо. 8. Напишіть твір спочатку на чернетці. 9. Прочитайте і перевірте написане; подивіться, наскільки робота змістовна, чітка, логічна, обґрунтована, завершена; виправляючи помилки, зверніть увагу на багатство мови твору: чи використовували ви епітети, порівняння, метафори? Чи не зловживали займенниками? Можливо, слід подбати про синоніми? (Наприклад: Остап, він, юнак, парубок, Тарасів син, славний козак, добрий козак). 10. Перепишіть твір начисто, чітко, гарно, без помилок.. 11. Перегляньте написане на предмет описок, пропусків, механічних помилок. ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА Учня ___________________________________________________ 1. Дата народження ______________________________________________________ Загальний фізичний розвиток ______________________________________________________ Стан здоров’я ______________________________________________________ Сімейні умови ______________________________________________________ Батько ______________________________________________________ Мати ______________________________________________________ 13
2. Навчальна діяльність: Рівень успішності ______________________________________________________ Рівень загального розумового розвитку ______________________________________________________ Рівень розвитку мовлення ______________________________________________________ Здатність до навчання ______________________________________________________ Старанність у навчанні і роботі ______________________________________________________ Інтерес до занять і ставлення до навчання _____________________________________________________ Вміння вчитися ______________________________________________________ 3. Дисциплінованість та навички культури поведінки ______________________________________________________ 4. Громадська активність ______________________________________________________ Стосунки з товаришами ______________________________________________________ 5. Моральні цінності ______________________________________________________
Керівник МО: Маланка М.А.
14