ПОДЯКИ Ця колекція архівних документів про Олександра Степановича Курбаса і його театр «Березіль» не побачила б світу, якби мені не судилося народитись у легендарному Будинку Слово, в якому мешкала найбільш відома частина розстріляного відродження, тобто культурних діячів 30-х років минулого сторіччя, які були знищені сталінським режимом. Родина Курбасів мешкала на п’ятому поверсі 5-го під’їзду — в 64-й квартирі. Мене і цих талановитих людей роз’єднали простір і час, одна стіна між п’ятим і четвертим під’їздом, де я народилася, і дві генерації «слов’ян», мешканців Будинку Слово. Але що завжди тримало мене в полі тяжіння — це міфи і чутки про Курбаса і славетний театр «Березіль», які мені доводилося чути від моїх батьків. Про Курбаса — побіжно, а іноді пошепки; про театр, який носив вже іншу назву, Академічний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка — частіше й гучніше. «Міфічний» театр «Березіль» асоціювався у моєму дитинстві з дивовижним прізвищем Курбас. Живий Шевченківський театр постає у моїй свідомості як театр Леоніда Тарабарінова, Володимира Маляра, Юрія Головіна, Анатолія Стародуба та вже пізніше — Степана Пасічника. Уперше висловлюю подяку моїм батькам, українському поету Роберту Третьякову і редактору Лідії Третьяковій, людям культури, за ці ранні асоціації, «театральну» свідомість і, взагалі, за самий факт мого народження саме в цьому місці — Будинку Слово, що зіграв дуже важливу роль у моєму житті. Бодай ця подяка запізніла, бо батько давно вже відійшов у засвіти. Важко переоцінити внесок архівістів, які допомагали мені в моїй роботі над цією колекцією документів. Працівники Державного Архіву Харківської області (м. Харків) Людмила Момот, Валентина Плісак,
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.