ІІ.
Сни
Іронія лету Коли Тополя була ще зовсім маленькою їй мати розповіла гарну легенду про незвичайних птахів Лебедів які лише раз у житті вибирають пару а коли хтось із подружжя гине другий теж обирає смерть у високості складає крила й каменем розбивається об землю Ота легенда глибоко засіла у дитячій тополиній душі Йшли роки Тополя росла у своєму степу але й досі не бачила Лебедів її статичний внутрішньо-зелений світ прагнув руху Кожної ночі зорі приносили їй барокові сни про невідомі світи а вітри розповідали все нові й нові історії про Лебедів Одного літнього ранку Тополя прокинулася з відчуттям чогось незвичайного І як було в це не повірити коли Щось наче порушило усталений ритм життя степу
44
роса осіла під листям сонце встало на заході а місяць серед дня великою кулею майже торкався її крон Цього ранку в незбагненній синяві неіснуючого дня Тополя побачила в небі двох білих птахів Вона серцем відчула що це вони такі довгождані довгоочікувані білі Лебеді! Її зелені очі видивлялися вгорі чудо так високо й далеко майже побіля хмар виднілась білосніжна пара Тополя милувалася й думала про те які ж бо вони величні й неповторні у своєму леті Та летять чомусь не поряд а одне над одним Можливо це Він вверху її охороняє а Вона ближче до землі щоб було безпечніше? Він такий могутній та сильний а Вона тендітна й витончена Чудова пара!
45
Аж раптом Тополя побачила що Він почав різко спускатись на землю хіба це те про що розказувала мама? Зблизька ставав усе більшим та потужнішим а Вона залишалася в небі вірна своєму курсу на Дніпровські плавні хіба так могло бути? Тополя не могла знати що Він був не Лебедем а лише літа-ком А літа-ки везуть на собі (і в собі) велику ношу не тільки літ а й зобов’язань-планів-обіцянок (яких нікому не дають!) праць-робіт і їм потрібен стрімкий лет щоб усе встигнути і їм потрібне пальне щоб заправитись і навантажитись знову і тому небо для них це тільки дорога перевезень
46
А небо для Лебедів це пристановище душі Її білі крила такі живі й люблячі носять діткам сни а дорослим надію від-носять душі до Вирію вимолюють добру долю землі У літньому спекотному небі летіли два білих птахи один Лебідь а другий АН-24
47