ЕПІЛОГ ми не бачилися десять років, і ось… ти наче й не змінилася, але я більше не розумію твоєї мови. ти така ж струнка й висока, але я помічаю безліч бородатих чоловіків, бачу кольорові скельця, хрестики і макіяжі, що ними ти оточила себе. та хіба це варто нашої розмови? звісно, ти не чекала на мене. в тебе й так вистача залицяльників з чотирьох кінців світу. зрештою, не знаю, чи досі вважаю тебе гарною. цибата і закіптюжена, наче століттями тебе тримали в димах і вітрах, ти дивишся на мене байдужим поглядом. а колись влітку, дуже давно, десять життів тому, було так добре! вогонь в твоїх очах так і залишився незапаленим. я догораю замість тебе і промовляю до своїх споминів. 5
ти, що торкнулася безсмертя своєю холодністю, скажи мені, що таке вічність? хочу поринути в неї і почути передзвін. ти теж позневірялася за цей час. хтось казав, що в тебе виявили невиліковну хворобу. здається, гордість. дозволь оглянути тебе. можливо, я також захворію і перестану тебе прагнути. ну ж бо! знаєш, у мене так само були інші. не сотні, як у тебе, та все ж. розкажи щось і ти. прошу! до речі, в моїх місцях повмирали люди. і продовжують це робити. вони вмирають так, ніби ти для них не існуєш. а я не можу. давай співати разом. прославлятимемо колишні дні. ти заводитимеш, а я підтримаю. слухай, мені погано. благаю тебе, не мовчи! не відводь погляд. кажу тобі: не відводь погляд! 6
7
ЧАСТИНА ПЕРША. ПОЧАТОК
8
а взагалі для мене все починалося банально сказав би навіть логічно з огляду на події мене не тішили ранки коли я виходив зі спальні а ще пересушені круасани смажені на олії нудило від телевізора де трупи і зґвалтування кислого вина в народі охрещеного шампанським від девальвації оптимізму і від самокопання й від шедевральної параної як у фільмах поланскі в коридорах лікарень постійно віддавало хлором загалом це не страшно аби не помилковий діагноз водії маршруток дратували дурнуватим фольклором і тим як переймалися щоб не обігнав їх ланос я думав що переїхавши втраплю назустріч дарункам позбудуся параної піду в музей ів сен-лорана сфоткаюся з махном берліозом і айседорою дункан і заведу знайомство з лесбійками з афганістану власне збирався круасани їсти вмочаючи в каву навідуватись у лувр або краще до мармотану піти на експериментально-гумористичну виставу в якій стібуться з румунів а не тільки з майдану
9
та потім сам опинився неначе в емігрантській п’єсі рахунки за інтернет перевищували мої доходи і вже за кілька місяців віднайшов себе на марґінесі бо виявляється з румунами ми однієї породи від того захотілося не без болю тікати додому взяти валізу під зав’язку набити її сирами бо кожнісіньку ніч мене підстерігали фантоми та й виселення за несплату чекало не за горами а потім одного ранку ти написала що скоро прибудеш що зробила тату і коротко підстригла волосся а тоді – диви! – взяла й прилетіла поцілувала в губи я запросив тебе на хвильку зайти – і понеслося!
10
11