画龙点睛 Намалювати дракона й домалювати зіниці Якось талановитого художника Чжан Сен’яо запросили зробити настінний розпис для одного монастиря в місті Цзіньлін (сьогодні — Нанкін). Минуло три дні — й зі стін храму на відвідувачів вже дивились чотири дракони. Вони видавалися настільки правдивими, що кожен, хто їх бачив, підходив ближче, аби краще роздивитися. Тоді люди помічали, що дракони не мають зіниць, і просили Чжан Сен’яо домалювати їх. Той у відповідь хитав головою, повторюючи одне й те саме: «Якщо я намалюю драконам зіниці, вони оживуть і полетять». Усі вважали це вигадкою й далі напосідали на художника. Врешті, Чжан Сен’яо урвався терпець. Він погодився, але за умови, що домалює зіниці лише двом драконам, щоб принаймні інші залишилися в храмі. Подивитись на це дійство прийшло багато людей. Чжан Сен’яо взяв пензель і старанно домалював зіниці драконам. Раптом подув сильний вітер, у небі зібралися густі хмари, ударила блискавиця й прокотився грім. Два дракони ожили й піднялися у небо. Приголомшені побаченим, усі довкола роззявили роти від подиву й дивилися на істот у небі, а зі стіни порожніми очима на них поглядали два намальовані дракони.
38
«Домальовують драконам зіниці» китайці й нині, коли хочуть підкреслити, що хтось вніс у питання вирішальний штрих або сказав щось надзвичайно важливе. У таких випадках кажуть: 画龙点睛 — «намалювати дракона й домалювати зіниці». Наприклад:
写文章时适当引用一些诗文名句，能起到画龙点睛的效果。 Під час написання статті потрібно використовувати відомі цитати з прозових і поетичних творів, вони стануть влучними доповненнями до загальної композиції. Значення окремих ієрогліфів: 画 (huà, хуа) — малювати 龙 (lóng, лун) — дракон 点 (diǎn, дянь) — поставити (крапку), додати штрих 睛 (jīng, цзін) — кришталик (ока), зіниця
Ця легенда свідчить про велику майстерність реального художника Чан Сен’яо, який робив розписи для даоських і буддистських монастирів у період правління династії Лян ( 502–557 роки) — одної з п’яти династій Півдня епохи Південних і Північних династій (420–589 роки). Її правитель, лянський У-ді, був ревним покровителем буддизму. Він першим з китайських імператорів вивів буддизм у ранг основної державної релігії. Своєю чергою, буддизм став першою іноземною релігією, що змогла закріпитись у Китаї. Це стало логічним наслідком процесу, що відбувався на китайських землях після краху династії Хань, під час правління якої буддизм вперше проник до Китаю. На Півночі вожді кочових народностей активно залучали буддійських ченців до державного управління. Давався взнаки кадровий голод — більшість конфуціанських чиновників утекли на Південь. До того ж, правителі вважали, що іноземна релігія допоможе їм зміцнити владу на завойованих землях. На Півдні ж буддизм з його індивідуалізмом, що передбачав відречення від сім’ї та байдуже ставлення до мирських справ, викликав спротив з боку конфуціанських вчених, утім, знаходив відгук у серцях простих людей. Він давав їм надію на щастя для себе як не в цьому, так у наступному житті, й неодмінну кармічну відплату для кривдників, яких не бракувало у ті неспокійні часи. До VI століття буддизм став справді народною релігією. На Півдні його сповідували як прості селяни, так і сам імператор, а в славнозвісних нині монастирях Шаолінь і Лін’їнь медитували монахи. На Півночі ж буддизм перестав бути релігією лише владної верхівки, а в гротах Юньґан, Моґао та Лунмень вже були вирізьблені вишукані статуї Будди. Подивитися на них сьогодні приїздять туристи з усього світу.
39