Марія Рись ПЕРЛИНИ ДУШІ: збірка поезій та короткої прози

ПЕРЛИНИ МУДРОСТІ

Перлини мудрості

61

ПРИТЧА ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Один рабовласник вирішив відпустити своїх рабів.

— Воля — не хліб: у руки не візьмеш і в рот не покладеш; воля на плечі не давить, руки не тягне — та не кожному до снаги її нести. Хто залишиться — матиме: і дах, і хліб, і волю. Хто захоче піти — піде з пустими руками. Одні лишилися й мали все необхідне. Другі пішли, зазнали голод, холод, хвороби, глум людей: «Що хробаки, волі захотіли? Хай вона вас і годує». Не витримали тяжкої долі, заремствували: — Краще бути рабом, мати щодня горщик м’яса й шматок хліба, ніж так бідувати, — і потреби тіла їх назад повернули. Треті збирали на дорогах загублене зерно, працювали по людях за шматок хліба, мерзли в землянках, помирали від хвороб, терпіли знущання людей — і мали нагороду: збудували дім, народили дітей, започаткували роди, в поколіннях прославили імена свої та були знані в народі. Пройшов час, рабовласник помер, син скасував батькову волю, і стало першим гірше, ніж було. І прокляті були раби рабами в поколіннях своїх.

62

Марія Рись. ПЕРЛИНИ ДУШІ

СВОБОДА Сини повстали проти батька.

— Твої закони зв’язують нашу свободу, не дозволяють жити на повну силу, досягати більшого, кращого, — кричали вони.

— Не женіться за кращим, бережіть те, що є, — навчав батько.

— Твої традиції пережили себе, вони гирями висять на наших ногах, гальмують рух уперед; ми задихаємося в тенетах твоїх забобонів.

— Не рвіться вперед, там втрати й помилки, бережіть основи, на яких стоїте.

— Твої правила й заповіді, як камінь спотикання, через них ми втрачаємо успіх, не встигаємо за часом.

— Не біжіть за часом, він сам дожене вас, дякуйте за радість жити сьогодні.

— Твоя віра засмічує розум. Ми застряли в заборонах твоєї церкви, як коні запряжені в ярмо.

— Не рубайте святі узи — на вас впаде темрява.

— Отримавши свободу, ми на місце релігії поставимо науку, загнуздаємо природу й підкоримо небо.

— Не лізьте брудними ногами на Божий престол, не гребіться у володіннях Його, не витягуйте на цей світ потойбічні таємниці — вони знищать вас. Сини не послухали мудрих порад: відкинули вікові устої, зруйнували церкву, розрубали традиції, які утримували зло. Моральні та духовні закони впали. Прийшла свобода. Та радість тривала недовго. Вороги захопили владу. Хаос і беззаконня запанували в державі. Кров і сльози залили країну. Земля не встигала приймати тіла, а Небо — душі. Сини спохватилися, та пізно. Зграя злодіїв привела вожака. Люди стадом пішли за ними. Пограбовані й побиті, лежали сини на дорозі, сором і каят­т я терзали душі, не було в кого просити

Перлини мудрості

63

прощення — усі відвернулися, ніхто не бажав їх чути. Гіркі сльози котилися на глибокі рани.

— Вставайте, — почувся голос батька, — показали світу, як не потрібно жити, покажіть, як умієте каятися й виправляти помилки.