Дмитро Стус
ВАСИЛЬ СТУС — ПОЕТ, ЛЮДИНА, ПРАВОЗАХИСНИК1 Бувають часи, які проявляють себе чином однієї миті. І якою б не була та чи інша епоха, проте ставлення до неї та сприйняття її наступними поколіннями завжди будуть пов’язані з чимось цілком визначеним, хоча часто й не визначальним для людей тієї епохи. Бувають часи, що ототожнюються з конкретними постатями, гублячись у тіні їхньої слави чи неслави. Прийдешні покоління формують міфічне уявлення про щось на підставі саме такого «знання», втрачаючи не лише уявлення про те, як же було насправді, а й про людей, які стали виразниками тих чи інших типових поглядів, настроїв, учинків та суджень. У такий спосіб ми втрачаємо не лише час, але й людину, яка мала снагу змінювати чи формувати обличчя епохи, проте виявилася вкрай беззахисною перед уніфікованими й спрощеними уявленнями нащадків. Щось подібне сталося і з Василем Стусом. Сталося навіть попри те, що сенс його буття — вірші — таки були створені, а може, записані з голосу (голосів?) природи, світу, народу чи Бога (богів)… Відтак не дивно, що найголовніше зі Стусового життя ще й досі значною мірою залишається непрочитаним, а тому майже не впливає на сьогоднішній літературний процес чи й узагалі лишається неосягненим його народом. Про людей інших мов говорити не буду, бо голос Поета, на жаль чи на щастя, може, як мало кого іншого, істотно губиться при перекладі, терпнучи в інших мовних і культурних кодах, традиціях, звичках… Маємо справу з культурним парадоксом: міфологізовані обставини творення віршів — Стусового сакруму й 1
В авторській редакції назва була така: «Василь Стус_поет, людина, правозахисник_Василь Стус».