Оксана Танюк
ВІД УПОРЯДНИКА До цієї, по суті, підсумкової збірки Леся Танюка ми відібрали низку найхарактерніших його поезій різного жанру та різних часів. З публікацією його творів в Україні завжди були проблеми. Лише дивом в 1968 році Іванові Світличному вдалось долучити до касети «Арфа» поетичний метелик Танюка «Сповідь», — можливо, надто поредагований у комсомольському видавництві «Молодь». Але ймовірно, саме ця поредагованість і вилучення з наданого Світличним рукопису деяких текстів допомогла Віталію Коротичу підтримати поетичний дебют Леся Танюка в «Літературній Україні» у відповідь на погромну критику «Арфи» ортодоксом Володимиром Пугачем та ін. На все це є своя передісторія. Перші вірші Танюка датовані 1959–1960 роками, коли його було обрано президентом київського Клубу Творчої Молоді, з якого «пішли і єсть шістдесятники», — доречно згадати зливу поетичних та інших вечорів, запеклі диспути й маніфестації, піднесення молодого українського духу. На початку 1963 року Лесю Танюку й Аллі Горській забороняють у львівському театрі ім. Заньковецької прем’єру вистави «Отак загинув Гуска» за Миколою Кулішем з вимогою від КГБ упродовж 24 годин залишити Львів. До цього спричинилась не лише гостра вистава з блискучим курбасівцем Даміаном Козачковським у ролі Гуски, а й поширення деяких його віршів підпільним Львовом — «веселі бімбери» і, зокрема, байка про Пацюка, який унадився до майстерень львівських художників, надкушуючи їхні полотна для проби на «реалізм» чи «абстракціонізм»; то була надто відверта сатира на Хрущова з його погромом художників у Манежі