15
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Січень 2011
Документальний бойовик від Горліса-Горського Документальний роман українського військо Ульмі, де український Джеймс Бонд гине за за вика, політика та громадського діяча Юрія Гор гадкових обставин із зашморгом на шиї. ліса-Горського «Холодний Яр» витримав двана Роман «Холодний Яр» заснований на реаль дцять видань, найновіше з них — 2010 року. них подіях. Можливо, текст має певні стилістич Постать автора мало відома широкому за ні хиби і не вразить багатством метафорики, галу, хоча його біографії вистачило б на при однак він позначений характерним для націо годницький серіал про українського агента 007. нально-патріотичної літератури романтизмом, Син офіцера російської армії, Юрій Городянин- часом сентиментальністю, які несподівано по Лісовський став старшиною війська УНР. На єднуються з неминучим для розповіді про ре початку 1920 року після Зимового походу опи альні події натуралізмом. Багато що тут може нився серед гайдамаків Холодного Яру, де при вразити сучасного читача — від моторошних значений осавулом під псевдо Залізняк. Саме сцен розстрілів у підвалах ЧК до нанизаних на час перебування в лавах повстанців дав мате дерево черепів під табличкою: «Володіння Хо ріали і спогади, які лягли в основу роману. лодного Яру. Проїзд чекістам заборонений!» Неодноразово ув’язнений і засуджений до Такий своєрідний, «чорний» повстанський розстрілу, Юрій Городянин-Лісовський щасливо гумор нерідко трапляється в романі: чого лише уникає небезпек. Працює у підпіллі, а згодом — вартий випадок із перевдяганням Залізняка: в агентурному апараті ГПУ; викритий, симулює «…Високі мисливські чоботи і сині кавалерійпсихічне захворювання і потрапляє до спеціа ські штани прикрила рясна малинова спідлізованої лікарні, після втечі з якої мандрує Со ниця. Запхавши у запасний Олин ліф солідюзом і зрештою опиняється у Львові, де поба ну порцію клоччя, змінив свої груди на зовсім чили світ його книжки, зокрема перші видання пристойні дівочі перса. Між ними зачепилася «Холодного Яру». Далі була участь у військових гачком ручна граната “Мільса”, а все разом діях на Закарпатті, спроба виїхати до Канади, прикрила вдовина байкова блузка. Поверх — котра перетворилася на мандрівку через Ма дівоча свитка із сукна, на голову — стареньлу Азію, Північну Африку до Марселя і закін ка хустина… Пробую, чи зручно витягати чилася… поверненням в Україну, адже початок крізь прорізані кишені свитки і прорізи по боДругої світової війни вселяв надію на здобут ках спідниці два крупнокаліберні “Кольти”, що тя державної незалежності. Після поразки цієї спочивали в кишенях штанів». хвилі змагань Юрій із дружиною та маленькою Звісно, всі учасники «травесті-шоу» розумі дочкою опиняються в таборах Ді-Пі в Новому ли, що ця весела гра — насправді гра зі смертю,
Атлас біблійної історії
однак саме такий фаталістичний кураж дозво ляв вижити у безнадійних ситуаціях (випадок із утечею з Єлисаветградської в’язниці). На за гал, більшість епізодів роману «Холодний Яр» мають характер гостросюжетного бойовика зі специфічним присмаком реальності. Всі холодноярці в романі — свідомі патріоти, які ведуть боротьбу за самостійність України. Жінки та дівчата допомагають їм — працюють зв’язковими й розвідницями: і кохана Залізняка Галя, і дружина отамана Хмари Катря, відома як отаман Маруся… Історії цих жінок зазвичай ма ють сумний кінець, а тому надають твору дра матичного, але дуже людяного звучання. Одним із найяскравіших образів роману є постать Андрія Чорноти, визнаного ватажка повстанців. Цей «зовні неотесаний козарлюга» висловлює погляди, що видаються досі акту альними: «А полюбуйся нашим нащадком великих прадідів, що потрясали колись мурами Царгорода! Навіть у своєму бойовому гімнові він називає ворогів “воріженьками”, що мають згинути “як роса на сонці”, бо він сам задобрий і залінивий, щоб розбити їм голови. До біса наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний пав’ячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не матимемо і не примусимо наших “приятелів” шанувати себе, Україна ніколи не буде щасливою». Та на жаль, Холодноярська республіка була приречена, і автор аналізує причини поразки.
Єжи Фіцовський
Жан Бодріяр
Регіони великої єресі та околиці
Фатальні стратегії
Пер. з англійської: М. Климчук, Т. Цимбал. Київ, «Картографія», 2010 (192 с.). Ціна: 130 грн.
Пер. із польської: А. Павлишин. Київ, «Дух і літера», 2010 (544 с.). Ціна: 81 грн.
Пер. із французької: Л. Кононович. Львів, Кальварія, 2010 (192 с.). Ціна: 54 грн.
Атлас пропонує читачеві подорож на стародав ній Близький Схід. Біблійні сюжети та історичні події ретельно перенесено на карту. Якими дорогами ходили Ісус та апостоли, як рухались армії завойовників, чому за негос тинний палестинський ландшафт точилися такі криваві війни? Чи правду каже Біблія, якщо ре тельно простежити біблійні події по карті? Археологічні реконструкції стародавніх міст і царських палаців не залишать байдужими до питливих читачів.
Великого прозаїка Бруно Шульца час і обста вини прирекли на смерть від гестапівської кулі та забуття. Проте польський поет і літературо знавець Єжи Фіцовський (1924–2006) урятував пам’ять про геніального дрогобичанина: протя гом 60 років він шукав і тлумачив його літера турну, графічну, епістолярну й критичну спад щину. Ця книга — своєрідний інтелектуальний детектив, пам’ятник багатокультурному сере довищу Галичини, безповоротно зруйнованому нацистами й комуністами.
Неможливо уберегтися від фатальності, ще важче — від стратегії. Та поєднання цих двох термінів — парадокс: хіба можлива фатальність, якщо обрано стратегію? Загадка, що прогля дає з фатальності в самісінькому осерді най банальніших стратегій, це об’єкт, що взяв свою фатальність. По суті, об’єкт кепкує з тих законів, що в них його вбирають, він прагне фігурувати в розра хунках як саркастична змінна і дозволити рів нянням вивірятися.
Джордж Б. Тіндалл, Дейвід Е. Шай
Джек Керуак
Оксана Васьків
Історія Америки
На дорозі
Собаки Святого Бернара
Пер. з англ.: Л. Притула, Г. Сташків, О. Щур. Львів, «Літопис», 2010 (904 с.). Ціна: 270 грн.
Пер. з англійської: Б. Павличко. Київ, «Основи», 2010 (304 с.). Ціна: 46 грн.
Передмова Анатолія Дністрового. Київ, «Смолоскип», 2010 (80 с.). Ціна: 8 грн.
«Історія Америки» в її розширеному виданні починається з перших відомостей про Північ ноамериканський континент і охоплює роз виток США аж до президентства Джорджа Буша-молодшого. Жвавий стиль оповіді, до бре організований та ілюстрований матеріал, вичерпний науковий апарат та рідкісні додат ки: тексти Декларації про незалежність, Статей Конфедерації, Конституції з поправками — ро блять цю книгу неоціненним джерелом знань про одну з найбільших країн світу.
Роман «На дорозі» (1957) — культовий твір куль тового американського письменника Джека Керуака (1922–1969), яскравого представника покоління бітників. Це покоління не перейма лося пошуком особистих і соціальних ціннос тей, не обтяжувало себе питанням «навіщо?». Для них значно більше важило питання «як жити?». Письменник та його екстравагантний персонаж мандрують дорогами Америки в по шуках пригод, дружби, нескінченних розмов та божевілля від життя.
Дебютна збірка віршів і малюнків молодої пое теси зі Львова — це мандрівка ландшафтом об разів і звуків. Тут кожне місто має історію, а сни запам’ятовуються до дрібниць. Авторка ретель но промальовує кожну гілку, кожен відблиск на вікні, подих між двома кроками. Тут багато зна йомого, і тому сюди так хочеться повертатися.
Одна з них — невміння українців згуртувати ся задля загальної справи. Розпорошення сил між повстанськими осередками та виведеними за кордон частинами української армії зіграло фатальну роль. Болюче прозріння переживає головний персонаж, коли потрапляє до штабу генерала Тютюнника в готелі «Брістоль» та ро зуміє, що інтерновані в Європі війська поклада ють надію на повстанців, котрі мають «вибити» більшовиків з України, часто не маючи навіть чобіт на ногах… Проте життєва несхитність та оптимізм ав тора, нерідко властиві українцям, виявляється й на останніх сторінках роману, в ситуації, гір ше за яку, здавалось би, не можна й вигадати. У Лук’янівській в’язниці заарештовані за збері гання прапору зі словами «Воля або смерть» молоді комсомольці, не журячись, говорять про готовність до боротьби: «А нам що?! Хіба ми — то вже всі?! І без нас в Україні знайдеться кому на рушниці заграти. У нас он скільки попалили, скільки народу вигубили, а й то ще знайдеться народу не на один полк».
Тетяна Трофименко
Улюблені видання 01 Українське дошкілля. Збірка для читання Київ, «Смолоскип», 2009 (27 грн.) 02 Р ух опору в Україні 1960–1990. Довідник Київ, «Смолоскип», 2010 (80 грн.) 03 Український декламатор Київ, «Смолоскип», 2006 (15 грн.) 04 Архів Розстріляного Відродження Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.) 05 Українська літературна газета. 2010 (3 грн.) Баррі. Вступ до теорії 06 Пітер Київ, «Смолоскип», 2008 (25 грн.) де Сент-Екзюпері. Маленький принц 07 А. Львів, «Кальварія», 2007 (40,50 грн.) 08 Різдвяний вертеп Черкаси, «Відлуння-Плюс», 2010 (3,50 грн.) Симоненко. Вибрані твори 09 Василь Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.) Тарнашинська. Українське 10 Людмила шістдесятництво. Профілі на тлі покоління Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.) 11 Український журнал. № 9–12, 2010 (8 грн.) 12 Станіслав Цалик, Пилип Селігей Таємниці письменницьких шухляд Київ, «Наш час», 2010 (59,50 грн.) Жадан. Ворошиловград 13 Сергій Харків, «Фоліо», 2010 (34 грн.) Семенко. Вибрані твори 14 Михайль Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.) 15 Валерій і Сандра. Листування Київ, «Смолоскип», 2010 (10 грн.) 16 Історії літератури. Київ, «Смолоскип»; Львів, «Літопис», 2010 (45 грн.) Йогансен. Вибрані твори 17 Майк Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.) Лавріненко. Розстріляне відродження 18 Ю. Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.) 19 Олесь Обертас. Український самвидав Київ, «Смолоскип», 2010 (25 грн.) 20 Максим Кідрук. Подорож на Пуп Землі (2 т.) Київ, «Нора-Друк», 2010 (37 грн.; 32,5 грн.)
Наталя Пасічник
Дана Кваша
Народилася на Тернопільщині, мешкає у Львові. Поетка і науковець, перекладає з англійської. Авторка книжок «Елегія печалі», «Портрети доби Ренесансу» та «Гра в три руки». Її поезія дуже ритмічна і плавна, постійно вини кає спокуса зарахувати її до умовної Львівської поетич ної школи. Спроби узагальнень і психологізму, метафо ричність, апеляції до міфологічно-архетипового, а також схильність до ефектних, майже афористичних формулю вань — ось, здається, ті головні «кити», що на них ґрунту ється поезія Наталі Пасічник.
Народилася на Вінниччині. Поетка, лікар за освітою. Лау реатка літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за 2010 рік. Авторка книжок «Коридори з диму» та «Як впливає лімбічна система на емоційний стан людини». Дещо ґотичний імідж, який Дана має у житті, відбива ється і на її поезії, у тематиці, образності. Вірші Кваші ви разно асоціативні, а їхній темп повільно перетравлює ви димий і невидимий світ. За такої медитативної побудови досить дивно, що більшість цих творів однозначно впису ються в традиційне поняття любовної лірики.
Nach Hause 1 кожен Його прихід кожна втеча на той бік пустелі пісок що стане водою хоч глечик порожній три царі заблукали раніше ніж згасла зірка і ти також навпомацки ходиш котиш слова коридорами снігу питаєш: «скільки залишиться пальців якщо відтяти мізинець? хто стоїть за дверима Його прокидання?» сумно хитається гойдалка у вікні тихо риплять кроки колядників сон що здавався коротким тепер затягнувся на місяць більше мовчання в тісних закапелках пустелі менше слідів що ведуть до вертепу кожен Його прихід — перша декада січня що не кажи — надворі жахлива спека 2 мабуть це і не варте уваги але тільки поглянь на ягнят на зимовому ганку білі голівки троянд стебла ніжок тиша з якою підходжу сама до вікна: хоч би натрохи затримати їх хоч би стежок їхніх лінія зникла але хлопчик сусідський усе переплутав й тепер марно шукати ягнят що блукають голодні кликати їх поіменно лякати вовками надто глибокі сніги з того боку пустелі надто дорослі очі у пастушка мабуть це і не варте уваги але після двох тижнів розлуки з тобою хлопчик щоночі стоїть біля ґанку лічить сліди втікачів загадково шепоче спробуй спитай його де його вівці 3 поспіх твій очевидний срібні санчата ніяк не доїдуть додому дарма поспішають собаки і ти також намарне їм кидаєш залишки хліба входиш у голод неначе в сніги безнадійно себе заколисуєш першим аби більше не чути гортанної музики свята хто обманув нас сьогодні? хто необачно пообіцяв: «сон і терпіння терпіння і сон сон і терпіння»? он дві пташини клюють тобі очі немов тисяча днів за тобою не спи навіть якщо не впізнаєш нікого опісля знай — світла й води вже тепер безкінечно замало
* * *
Тритон
Океан
докурено останню люльку миру і осінь прокладає срібну тінь в автобус де примари пасажирів блукають поміж втомлених сидінь
Ти міг бути основою, міг бути визначеним і виловленим. Різнобарвний тритон, ти своїм тризубом заїхав в сонячне сплетіння. І стало жостко та грубо, стало бездиханно. Кров’ю залило небо. Ти своїм тілом зрізаєш піну. Візьми, затисни в руці своїх переконань жмуток. Дівчинка довго плекає глибокий з язиком укус. А приходить німа корова і облизує шорстке підвіконня. Ти міг бути менш палким, вимкнути свої магніти. Вимкни свої магніти, вимкни…
Антисуспільна провокація – я далеко від усіх. В твої обійми впадаю, в твій оманливий спокій. З кожною миттю змінюєш колір і не можеш бути стійким. Наче звукова хвиля: то зростаєш, то спадаєш. Смаком мідій, підводним камінням збуджуєш ненаситність. Я в твоїй йодистій траві, в перетинаннях світла, які видно лише у камеру.
пірнуть у глибину шапок і шибок худенькі стебла змерзлих димарів гойднеться місяць і від того ніби поменшає на чверть або на пів і той хто зір пастух кому ти винен з нічного неба кілька їх стрясе нанизані на дві їжачі спини вони помчать південними шосе
* * * місяць який розбиваєш на тижні і дні друзки чекань що постійно докупи збираєш холодом пахнуть готелі зимових окраїн світиться потяг і креслить шляхи вогняні лічать слонів і вовтузяться довго без сну з шибок зітерши фіранкою сніг або іній ті кому згодом пробачать ритмічне сопіння ті що ковтають безсоння пігулку сумну ключ телефон і адреси яких не знайти навіть на синій табличці із назвами станцій голос чергової чи провідниці уранці так і заснемо — я в поїзді в номері — ти
* * * повертань і повернень зруйновані вежі траєкторії втеч у нікуди й ніде той хто в темряві водить тебе обережно той до ранку піде той до ранку піде
Диптих змін 1 молодість Відчинені вікна, цикад перегук, а ти відчуваєш, що пропадаєш, собою, попередньою. В різних тілах обираєш перевагу юності, а сама ж погубила нектар її, а самій залишається красти її. В жарких променях, плечі не обпаливши, можна йти далі, не знаючи, в що переродилась. 2 тіло
Зроблю наш сімейний альбом: я і Ти, й наші звірі: Першим фото буде відображення моєї спорідненості, й твоя синьовита душа на кінчиках пальців, ззовні схожа на краплини. З смаком твоїм я прокидаюсь, і це буде друге фото: моє здивоване сонне обличчя. Далі розміщу знимки оточуючих нас людей, лиш вони відображеннями нас залишаються. Кінець кінцем, нехай вклеять моє зникнення в Тобі. З чорним вином Тебе можна змішати, з пивом і солодощами. Однаково тіло вбере і поглине. Ти ж знову незмінний. Мої для тебе дотики з вітром розвіє і Ти, безсумнівний, далі вглядаєшся в небо.
ти прокинешся перша розплутати сіті обірвавши видіння замреш і тоді — хтось раптово означить розсіяним світлом голоси у повітрі сліди на воді
Хоч чітко завжди визначається тіло, та я лише оболонка медузи. Субстрати й нутрощі, мов волосся змій безперервний рух Солярісу поривчасте дихання… Мене можна взяти у рот — я ляжу під язик крихітною, теплою «маркою». І відіб’юся сургучевим знаком. Не витравиш, не забудеш, не зламавши.
* * *
Синій змій
сни твої безкінечні наче зимове небо падає долу свічка гасне в пітьмі рука двері які прочиниш першою — та чи треба? бо ж не ввійдеш не вийдеш після чи до дзвінка
Південноафриканський шельф закрутився світло-русими кінчиками. Так тривожно змінювати одразу роботу, квартиру, коханого. В передчутті нової аплікації, розбити чорний перець об кахлі, зрадівши, що не сіль. Так страшно: коханий ніколи не читатиме віршів – він пише власні, кольоровою керамікою. Прискіпливі пальці має, чутливі і жорстокі водночас. Чутливі і жорстокі. Південноафриканський шельф — міраж, примарним поглядом запустить змія двохколірного, з твоїм і моїм запахом. Англіканська Хлоя пригладить шерсть скуйовджену нажаханого звіра. Перед тим, як опинитися одразу в одному оплоті, чуттєвими й жорстокими руками схоплені: Балістика надій розіп’ється Небо квадратне зробимо нектарно-світлим. Зачепимо гачком напівмісяць: його я топитиму, немов вершковий сир. Аби твоє напівсерце витримало моє напівсерце.
і дорога що в’ється від ліжка до крісла і метелик дощу на тонкому плечі ще не сказано слів що позбавлені смислу і у вікнах крихких — по свічі по свічі
Південноафриканський шельф
та в ніч коли цілком зміліє море і ти побачиш в чорній товщі дна — на кораблях що потонули поряд залишилися наші імена
трісне вікна тареля і не проллється синім і не окреслиш межі дотиків і речей в цьому вузькому ліжку спи поряд нього сни ним доки це світло з неба доки цей сніг з очей
Вночі через вухо заповз синій дощ... Мені снилось медом впивання, міста будинки і вулиці, сливи, коти і палатки, оральні імен вимовляння, без назв поводир, солодкі різновиди воску... А ти біля мене такий же вражений, безсилий, що навіть забувся в торканні ліктем (що робити один з одним?). Я своїм друзям віддаю, що тобі не насмілилась. Їжте і пийте! От тільки дощ заважає. І він змиває мене в простирадла. Я протікаю вниз вулицями, в надра, мов холодна земна вода. Нехай змиє мене, нехай змиє.
Випуск 15 (січень 2011)
Видавництво «Смолоскип»
Надруковано ТОВ ПК «Інтерекспресдрук»
У наступному випуску
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000
Телефон: (044) 425 23 93 Адреса: 04071, Київ, вулиця Межигірська, 21 Сайт: www.smoloskyp.org.ua
Адреса: Київ, вулиця Сім’ї Сосніних, 3 Наклад 1000 примірників. Замовлення № 231
Гарнітура «Нат Ґротеск»
Рецензія Оксани Щур на вибране листування О. Забужко і Ю. Шевельова
Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції
Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев
Типограф Микола Ковальчук Ілюстратор Олена Павлова
Поезія Лариси Радченко та Миколи Леоновича
* * * якщо не спиш тоді принаймні слухай крізь мушлю у якій пісок осів як водорості хижі від посухи обплутують худі тіла човнів як подорожні кидають монети у потойбіччя мертвої води де на притихле запізніле: де ти? у відповідь лунає лиш: іди
ламана поцілунку близькості коло ніби знала це місце досі але забула сон можна піти а можна кинути крихти хліба янголам що звисають з ринв або підвіконь