1819
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Травень-червень 2011
Друга світова: від стереотипів до кулуарів У видавництві «Темпора» з’явилася друком досить цікава і пізнавальна книжка британського історика Лорнеса Різа під назвою «Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і захід». Особисто я би порадив її всім, кого цікавить не-ідеалізований, непропагандистський погляд на трагічні події 1939–1945 років. Сама назва видання виразно свідчить про точку відліку цієї історії. Лоренс Різ виписав своє бачення Другої світової передусім з огляду на дії й наміри керівництва ворогуючих сторін. Ні, звісно, тут є чимало рядків «з передової», автор постійно наголошує на тому, що переживали рядові учасники подій, але переважно його погляд усе-таки спрямовано за оті «зачинені двері». Тож не дивно, як часто Різ зосереджується на «незручних» і болючих для переможців питаннях війни. Здається, головним таким болючим (а заразом і риторичним) для автора питанням є співпраця СРСР та західних союзників. Чи мав, до прикладу, Захід право заради співпраці у боротьбі проти Гітлера фактично заплющити очі на ті масові апокаліптичні злочини, які чинилися радянською владою? Як трактувати співпрацю Сталіна і Гітлера, що тривала до 1941 року? Чим, у свою чергу, було хронічне невідкриття другого фронту союзниками? Або польське питання. Це один із головних смислових вузлів книжки. Напевно, долю
Польщі Лоренс Різ прагнув зобразити своєрідним символом засадничої внутрішньої несправедливості війни. Адже країна, яка страшенно постраждала через війну, була однією з причин (принаймні формальних) початку бойових дій, поклала на її жахливий вівтар так багато людських життів, за підсумками Другої світової зазнала величезних втрат: була розорена, лишилася без величезної території та майже пов ністю втратила реальну незалежність. Питання польське — воно автоматично й українське. Адже втратила Польща в тому числі й українські території. Проте на осмислення цього моменту в Різа вже не вистачило часу, матеріалу чи бажання. Яким чином Галичина й Волинь опинились у міжвоєнній Польщі? Звідки взялася польська більшість у Львові? Чому міжнаціональні стосунки на цій території були такими загостреними? Без відповідей на ці питання зміна кордонів перетворюється на черговий романтичний стереотип про вигнання поляків. Але — і це вже виклик нам, читачам — і українці мають добряче усвідомити саме цей аспект тодішніх подій. На жаль, романтична історія про Східну Польщу, принесену в жертву «росіянам» заради перемоги над нацизмом, абсолютно влаштовує всіх, хто не має бажання детально вивчати хитросплетіння міжслов’янських стосунків. Іншими словами, нам самим належить рано чи пізно повідати світові своє бачення тодішніх подій.
Історик Різ детально й аргументовано пише про антигуманні й злочинні способи ведення війни — зокрема й Радянським союзом. Передусім про злочини щодо цивільного населення визволених країн. Ці масові факти жахали й жахають (не менш жахає небажання переможців, а потім і багатьох їхніх нащадків особливо звертати на них увагу), а всі ініціативи, спроби покарати винних, припинити ґвалт і свавілля — справедливо зазначає психологічний нюанс Лоренс Різ — врешті неминуче сходили нанівець у кабінетах радянських керівників, котрі самі в більшості своїй були вбивцями, грабіжниками та ґвалтівниками. Так само чітко описує він і політичне зґвалтування Центральної Європи — постання там режимів «народної демократії». А втім, часом Різ опиняється в полоні чи то стереотипів, чи то просто певної непереконливості. Наприклад, спочатку він дає абсолютно нищівну характеристику Червоній армії. Аж до підступів Москви вона відступає розпорошеною, обезголовленою, безініціативною майже юрбою. Але там раптом, ніби гусінь у метелика, перетворюється в потужну силу. Помітні трансформації, які відбувалися з армією СРСР протягом війни, річ, звісно, незаперечна, про це кажуть усі очевидці та всі історики. Та все ж її недолугість на першому етапі війни Лоренс Різ явно перебільшує або, в протилежному випадку, не надає достатніх пояснень «чудесного перетворення».
Володимир Свідзінський
Бйорнстьєрне Бйорнсон
Юрґен Габермас
Чудесна тростка
Норвезька сторона: Повісті
Постметафізичне мислення
Київ, «Грані-Т», 2011 (72 с.) Ціна: 40,5 грн.
З норвезької переклала Наталя Іваничук. Львів, «Піраміда», 2010 (160 с.). Ціна: 47,5 грн.
З німецької переклав В. Куплін. Київ, «Дух і Літера», 2011 (280 с.). Ціна: 46 грн.
Казки класика вітчизняної літератури, одного з найбільших поетів XX століття Володимира Свідзінського друкувалися ще в 1930-ті роки, а відтак на довгі десятиліття були несправедливо забуті разом зі своїм автором. Лише в останні роки український читач наново відкриває для себе дивовижний казковий світ поезії цього автора. У переказі незрівнянного майстра слова ніби давно відомі сюжети набувають первозданної свіжості, ніби їх торкнулася «чудесна тростка» чарівника.
Твори Бйорнстьєрне Бйорнсона — класика норвезької літератури, лауреата Нобелівської премії 1903 року — вирізняються «свіжістю натхнення та рідкісною чистотою духа». Зворушено і з великою ніжністю він змальо вує зародження кохання з першого погляду норвезьких горян, їхнє життя, ґрунтоване на традиції, шануванні високих гуманістичних цінностей. До цього видання ввійшли знакові твори письменника, а також його Нобелівська промова.
Книжка всесвітньо відомого німецького філософа присвячена аналізу особливостей і проблем сучасного мислення. В центрі уваги знаходиться евристичний потенціал класичних форм раціональності й ті новації, які характеризують філософський дискурс сучасності. Актуальність книги полягає в тому, що вона пропонує продуктивний сценарій подолання тієї непевності й навіть кризи інтелектуальної культури, яка пов’язана з викликом постмодерну та деструкцією класичних теоретичних парадигм.
Якокка
Василь Симоненко
Метаморфози
Автобіографія
Вибрані твори
10 українських поетів останніх 10 років
Переклад з англійської. Київ, «Юніверс», 2010 (432 с.). Ціна: 38 грн.
Упорядкували А. і Д. Ткаченки. Київ, «Смолоскип», 2010 (852 с.). Ціна: 45 грн.
Уклав С. Жадан. Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011 (272 с.). Ціна: 30 грн.
Історія воскресіння автомобільної компанії «Крайслер» — захоплива історія, яку талановито розповів містер Якокка... Існує багато секретів у методах менеджменту містера Якокки. Він — уважний слухач, та коли приходить час припинити слухати й почати діти, стає рішучим керівником. Йому також притаманна важлива лідерська якість — смиренність. «Причина того, що працівники йдуть за тобою, полягає не в тому, що ти маєш загадковий дар лідера, а лише в тому, що ти сам ідеш за ними»...
Видавництво «Смолоскип» започатковує нову «Метаморфози» — антологія сучасної українсь книжкову серію — «Шістдесятники», присвяче- кої поезії, відбиток невпинного руху, постійних ну творчим здобуткам ключових постатей най- перевтілень вірша, його неочікуваних видоцікавішого мистецького феномену другої по- змін, його незбагненних метаморфоз. 2000-ні ловини XX століття. Цілком природно, що серія непомітно завершились і дали літературі бавидань розпочинається саме творами Василя гато нових імен: десять яскравих поетів останСимоненка, поета, з ім’ям якого має честь бути нього десятиріччя у всій своїй несхожості! пов’язаним наше видавництво. До книжки «Вибраних творів» увійшли і вже відомі, хрестоматійні тексти, і такі, що досі лишаються поза літературним контекстом.
Одна з важливих переваг книжки — деякі кулуарні подробиці з життя керівництва ворогуючих сторін під час війни. Наприклад, те, як Черчілль наївно намагався «улестити» і «заплутати» Сталіна. Або як Берія матом пояснював польській делегації (котра під кінець війни намагалася виторгувати у визволителів територію чи бодай демократичний устрій), що їм краще не турбувати «Батька народів», а їхати додому, поки ще відпускають. Яскраво передають атмосферу Другої світової також свідчення представників західних союзників про перебування в СРСР (вочевидь, стереотипи про «країну ведмедів» усе-таки блідли перед реальністю), про контакти з місцевими, навіть про дико екзотичні, як на той час, інтимні стосунки радянських жінок із американськими та британськими моряками в Мурманську. Отже, дух, настрій, незручні подробиці Другої світової у цікавому та цілісному викладі читачу гарантовані. І, що дуже тішить, Лоренс Різ не нав’язує власних однозначних трактувань і відповідей на непрості питання. У кожного читача, навіть найслабшого до навіювання, лишається простір для власних думок.
Олег Коцарев
Улюблені видання 01 Лариса Мірошниченко Леся Українка. Життя і тексти Київ, «Смолоскип», 2011 (30 грн.) 02 Українська літературна газета Числа 7–9, 2011 рік (3 грн.) 03 Василь Симоненко. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2011 (45 грн.) 04 Володимир Свідзінський. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2011 (35 грн.) 05 Надія Дичка. Абетка України Київ, «Смолоскип», 2011 (15 грн.) 06 Добра Листівка. Київ, «Крона», 2010 (5 грн.) 07 Василь Даниленко. Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції. Київ, «Смолоскип», 2011 (30 грн.) 08 Ліна Костенко Записки українського самашедшего Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010 (57 грн.) 09 Юлія Стахівська. Листівка «Гусінь» (8 грн.) 10 Архів Розстріляного Відродження Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.) 11 Український журнал. № 3, 4; 2011 (10,5 грн.) 12 Василь Шкляр. Залишенець (Чорний ворон) Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011 (30 грн.) 13 Юрій Лавріненко. Розстріляне відродження Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.) 14 Юрій Горліс-Горський. Холодний Яр Київ, Клуб «Холодний Яр», 2010 (47,5 грн.) 15 Людмила Тарнашинська. Українське шістде сятництво. Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.) 16 Р ух опору в Україні 1960–1990. Довідник Київ, «Смолоскип», 2010 (80 грн.) 17 Українське дошкілля. Збірка для читання Київ, «Смолоскип», 2009 (27 грн.) 18 Український декламатор. Збірка віршів Київ, «Смолоскип», 2006 (15 грн.) 19 Березіль. Числа 1-2, 3-4; 2011 (12,5 грн.) 20 Андрій Бондарук. Як написати писанку Луцьк, Терен, 2008 (13,5 грн.)
Анна Малігон
Лесь Белей
Цього року — одна з переможців літературного конкурсу «Смолоскипа». Раніше також отримувала наші відзнаки. Що характерно, другу премію Анна Малігон отримала під псевдонімом Медінська, чим трохи заплутала і журі, й любителів поезії. Анна Малігон родом із Конотопа, навчалася в Ніжині, мешкає в Ірпені. Її віршам притаманний чи не найвиразніший з усіх «двотисячників» психологізм. Він виявляється на тлі глибокої та об’ємної образності. Сентиментальність і динамізм, задуманість і ледь помітний чорний гумор…
Іще один лауреат 2011 року. Родом з Ужгорода, мешкає в Києві. Разом з Андрієм Любкою та Віком Ковреєм представляє на умовній всеукраїнській молодій «поетичній сцені» не менш умовну закарпатську школу. Його поезія стримана, метафорична, сповнена асоціативних, міфологічних і культурологічних відсилань в інші простори та контексти. Здається, тут усе ґрунтується на вигадці, на цікавій знахідці, а не, наприклад, на потужному ліричному переживанні. Отож, любителі поетичних винаходів та інтертекстуальності, поціновувачі пам’яті, ці вірші — для вас!
Суперлегке * передмістя — це там, де спиняються знаки, де сам опиняєшся, перехворівши на всі вистави астматичних асфальтів, і віддаєшся лісам з їх маленькими звірами і безмежними голосами * передмістя — це там, де вода, перейшовши смак рідини, починає шукати річку у тобі. І ти перетворюєшся на знак бездоріжний, чи то окличний * передмістя — це там, де кожен собі ацтек, тобто лікар, де пише трава рецепти за відсутності чорних аптек із полохливими фармацевтами * передмістя — це там, де на спині важкий багаж перенісши, дихаєш рівно й легко і тінь твоя — вільна, майже така ж гостра, як у нічного лелеки * передмістя — це там, де сніги без дітей не скриплять де жадні дівчата по разу недогуляли де тягнеться від народження свят золота пуповина гірлянди.
* * * Народи мене першою… Ти колись вишивала про це не одному губами по спині… А тоді, промінявши весну на тютюн і чаї, почала по росині відкладати у глечик покірне бажання забути… І нікого… Ніхто… Не із чар. Не із хмар. За плечима висить… випадковий комар, наче донор отрути. Народи… Я в життя упаду, не порушивши жодної пастки. Я повзу скорпіоном у цинковий листопад. І зриваю твою запізнілу усмішку, наче афішку, і проколює кожну клітину, мов вісь ординат, незворушне, пряме і гаряче бажання упасти…
Гленофобія
етюд
сказати
ця лялька була твердою тому і вижила хоча позбулася одягу та волосся добре було б заборонити синові чіпати її але хрін з нею вона і тоді мені не подобалась
поміж перекотами дощової води на виблідлих дахах трамваїв, поміж гострої червневої трави, у жилах якої течуть холодні соки
сказати це ніби переплисти чорне море із зав’язаними ногами або ковтнути двосічний меч вікінга
а від решти лишилися тільки тяжкі імена та приблудні згадки
я побачив образ твій – чіткий як вугільний малюнок.
Герда Відірвані Руки приходить тоді коли сон пожирає мене посеред невідкладних справ коли не вистачає вже ні сили ні рук вона ніколи не зачиняє за собою двері натомість довгим тонким язиком зшиває мої повіки «спи-засинай мучителько видихай павутину плети мені рукавички…»
ти нервово палила, пропускала весь світ крізь жар своєї цигарки: вгинала щоки, судомно струшувала попіл
краще я здам тобі код еніґми зізнаюсь у всіх скарбах полуботка рецептурах рожевої порцеляни шляхах втечі з алькатрасу
Луїза Безока сучка підкрадається коли настає година пустити когось під ребро… а потім засліплює мене так що може проскочити навіть баран (хоча саме такі найчастіше туди й потрапляють) а мама казала що колись знайшла у шкатулці блакитні очі Луїзи
мої чуття огорнені пасмами диму безвладно падали на тихе дно твоїх легень так і не допливаючи до найтонших капілярів під твоїми нігтями
Вероніка Німа з вічно гнилою скорботою в розпоротім гутаперчі… я вкрала у неї можливість казати «мама» впустивши у тіло хрущів а сьогодні не можу склепати ні слова гублюся у білій прірві паперу які б голоси не точили мене зсередини…
твою кімнату наповнює прозорий дим слів сказаних кимось у ранніх фільмах братів люм’єр
Але Боже чому ти сховав і лишив ту одну Безіменну?
Без диму
твій усміх – гіркий, наче недостиглий мигдаль; твій погляд – налитий, як вересневі яблука.
приватний сінематограф
твій настінний годинник скидує зашкарублу зимову шкіру переживши найлютіші морози короткодення і світло повільно багровіє від вікна прочиненого прямо у ваговиту лютневу ніч сидячи на підвіконні захололому немов недопита кава ти уявляєш ніби пропустив свою станцію і потяг відвезе тебе у західному напрямку де ніхто не знімає фільмів
сказати це наче закурити у шахті повній метану напитись з мертвого моря натиснути двічі на курок граючи у кавказьку рулетку саме тому я як вуличний євангеліст говоритиму не кажучи
яблука і маслини він не їстиме маслин з надщербленого полумиска вони не порскатимуть між зубами і не заливатимуть масним соком подряпане карамеллю піднебіння вона не частуватиметься розрізаними навпіл яблуками – облизуючи кислий сік з-поміж пальців, пробуватиме знайти дві половини. цього дощового березня їм обом хочеться винограду: гіркішого від вина, солодшого від ґраппи.
пес
Народи мене першою.
… а потім ти так знудьгуєшся за її димом що не зможеш без нього і дихати світ який вона вміла тримати між вашими спинами уночі буде підхоплений іншим коханцем аби втриматись і не розпастись … а потім до тебе посеред втечі нахабно пошкребеться Лорка: «ох, яка то мука — жить все життя без муки й туги» і це стане контрольним пострілом у хронічну відсутність мішені … а потім довбана офісна Анна-Марія ставши нарешті досяжною по самі вершини твого рукоблудства ходитиме з відкритими лапками на полювання за твоїми цитатами а натомість отримає крик … а потім… ти зрозумієш що все життя рятувався від світу а потрібно було рятувати світ за димом за її обдертою спинкою за низькими вікнами що жити не можуть без хвої та павутини…
Випуск 18-19 (травень-червень 2011)
Видавництво «Смолоскип»
Надруковано ТОВ ПК «Інтерекспресдрук»
У наступному випуску
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000
Телефон: (044) 425 23 93 Адреса: 04071, Київ, вулиця Межигірська, 21 Сайт: www.smoloskyp.org.ua
Адреса: Київ, вулиця Сім’ї Сосніних, 3 Наклад 1000 примірників. Замовлення № 872
Цифрова гарнітура «Нат Ґротеск»
Рецензія Олени Рибки на поетичну антологію «Метаморфози»
Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції
Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев
Типограф Микола Ковальчук Ілюстратор Олена Павлова
Проза лауреатів літературного конкурсу «Смолоскип»
Народи, поклади, хай стікає сукровиця зла і дзвінка неодмінно туди, де морям перекушено вени, де квітнуть хвости пожеж де чорніють далекі сади без меж, де лисиці кладуть під коріння свої імена недовершені… Народи мене першою. Поділивши на зморшки даремних ночей однину, не курком і не короком слід би почати війну, не повірити рунам і ранам, не ждати прибутку. А вітри архаїчні уже пуповину плетуть, і нудьга закипає, утричі сіріша за ртуть. Ти стоїш, опустивши слова нижче всякого смутку…
наступного дня ти прокидаєшся від кінного тупоту в руці пістолет з двома кулями ти пускаєш їх у власну тінь і вона стікає сірою кров’ю пороху більше ні поруху немов вбитий ковбой лежиш у саванні у піщанім савані
пес сумно кладе голову на жовті рукописи ти прийшла розтоптуючи каштани під твоїми ногами вони порскали соком як шовковиця я прийшов шукаючи загублені звуки зім’ятих обгорток думок пес кладе сумно голову на жовті рукописи нам наказують пити пісок з льодом у своїх кроках ми перестали наступати на власні тіні жовті рукописи проступили у пса на спині
коли коли серця наших міст б’ються в ритм із маятником сну
і масний паротяг пустить жалобну пару відганяючи пустельне птаство за кадр
на твоїй ключиці висить ключ від нічного неба зі смаком листопадового винограду