Літературний додаток до щомісячного часопису «Смолоскип України»
Видавництво « Смолоскип»
Роман. З англійської переклали Н. Куликова та Р. Семків
Жовтень 2009 року
Що життєво важливе може сказати пересічному українському читачеві роман про життя і проблеми «мультикультурних» родин Лондона? Нічого. У нашій країні, де у маленьких містечках люди й досі озираються услід чорношкірому перехожому, а по селах бабусі на таке злякано хрестяться, проблематика «Білих зубів» Зеді Сміт на позір неактуальна. У нас власні проблеми: соціальні, політичні, ідеологічні зрештою, — і доки у вагоні метро не почуваємося національною меншиною, як то часом трапляється у метро Лондона чи Парижа, то, звісно, не замислюємося над «їхнім» досвідом.
Показати Лондону зуби А тим часом «наші» діти так само курять (і то не тільки цигарки) по шкільних закутках, здобувають перший сексуальний досвід задовго до повноліття, а «наші» батьки переосмислюють власну історію, намагаючись віднайти своє славне коріння. Дебютний роман молодої британської авторки Зеді Сміт став бестселером і здобув Букерівську пре мію передусім тому, що вийшов за межі окресленої кількома рядками вище вузької проблематики. Арчі Джонс і Самад Ікбол познайомилися під час Другої світової війни. На два тижні вони застрягли десь «на кордоні між Грецією і Туреччиною» з розбитим танком, без зв’язку із зовнішнім світом, вимінюючи жуйки на воду і їжу та не знаючи, що війна закінчилася якраз того дня, коли їхнє радіо зламалося. Тому не дивно, що життя їхніх родин — дивних родин, у яких дружини вдвічі молодші за чоловіків — постійно перетинаються. Їхнім дітям, Кларі Джонс та братам-близнюкам Маджіду і Міллату Ікболам, випадає шукати себе у зовсім іншому світі, ніж це робили їхні батьки. Цей шлях становлення — шлях класичного роману виховання — звичайно, не простий. Він коливається від цілковитого заперечення всього, що стосується національної культури героїв (чи бенгальської, чи ямайської), до абсолютного неприйняття культури британської і намагання повернутися до витоків. На шляху пошуку ідентичності саме історія ста не основним необхідним інструментом. Самад Ікбол протягом усього життя намагатиметься виправити
історію та показати, як все було насправді; врештірешт, довести, що тоді, навесні 1857 року, його прапрапрапрадід Мангал Панде не був просто п’яним дурнем, що випадково першим вистрелив у британського лейтенанта, але героєм, «чия самопожертва спонукала націю підняти зброю проти чужоземного правителя» і зрештою «заклала основу для здобуття незалежності 1947 року». На цьому шляху герої шукатимуть Бога, і кожен дійде до власного висновку про нього. Гортенз Бовден щодня чекатиме Судного дня. Її не зупинить те, що дві точні дати кінця світу виявилися помилковими, адже все її життя — підготовка до цього дня, коли вона нарешті стане поміж 144 тисяч вибраних, а решта людства горітиме в пекельному вогні. Міллат Ікбол стане членом радикальної ісламістської релігійної організації, а його брат-близнюк Маджід матиме за бога науку, знання та право. Зрештою, на цьому шляху вони шукатимуть любові. Втім, знайти любов у ХХ столітті не так уже й легко. Звичайно, є секс. Але то — інше. Тому і можна почути, «як дівчата в туалетах нічних клубів кажуть одна одній: „Ага, він узяв і згріб. Він мене не любив. Він просто не вмів любити“». «Ну, і як це сталося? — запитує в читача авторка. — Що в цьому безлюбовному столітті переконує нас, що ми, не зважаючи ні на що, варті любові як люди, як вид? Що змушує нас думати, що той, хто нас не любить, — поламаний, неповноцінний, хворий?» А й справді: що?..
Богдан-Ігор Антонич
Блез Паскаль
Євген Сверстюк
Повне зібрання творів
Думки
Правда полинова
Передмова М. Ільницького; упорядкування і коментарі Д. Ільницького. Львів, Літопис, 2009 (968 + 32 с.) Ціна — 84 грн. До першого повного зібрання творів українського поета, прозаїка, перекладача та есеїста БогданаІгоря Антонича увійшли шість поетичних збірок, поезії поза збірками, поетичні переклади, дві редакції лібрето опери «Довбуш», прозові твори, статті, начерки, плани, фрагменти та листи. Усі тексти подано за першоджерелами. У «Додатках» вперше опубліковано документи і нотатки з архіву письменника. Також видання має коментарі, абетковий покажчик творів та ілюстрації.
Жан-Марі К’юбільє
Порногламур Переклад із французької. Київ, Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2009 (168 с.) Ціна — 23 грн. То постмодернізм чи порногламур? Який стиль культури прийшов на зміну модернізмові й заволодів усіма галузями життя сучасної цивілізації? Що спонукало нас впустити його в повсякдення та поширити всюди — від обкладинки глянцевого видання до світової політики? Ґрунтовне дослідження, вибудуване на глибокому знанні автором історії, культурологічної та філософської літератури, вражає енциклопе дичністю, інтригує, воно насичене психологізмом і пізнавальне. Делікатно, але й переконливо автор пропонує захоплено сприймати й неупереджено осмислювати, здавалося б, непоєднувані речі. Книжка буде цікавою усім — від науковців, які розробляють цю тему, до поціновувачів різноманітних світських новин.
Пер. із французької. Київ, Дух і літера, 2009 (704 с.) Ціна — 67,50 грн.
Київ, Видавничий дім «КМ Академія», 2009 (346 с.) Ціна — 42,50 грн.
Паскалеві «Думки» мають дивовижну долю. Попри виразну незавершеність, вони незмінно приверта ють увагу не лише дослідників, а й, передусім, широкого загалу. Секрет успіху — в дивовижному поєднанні витонченої логічної аргументації та яскравої літературної образності. Видання розраховане на фахівців із філософії, літературознавства, культурології, теології та релігієзнавства, аспірантів, студентів, а також на всіх, хто цікавиться «вічними» питаннями й духовною кризою сучасності.
У цій книзі зібрано виступи Євгена Сверстюка, переважно закордонні, пройняті прагненням сказати слово про українську ідентичність у явищах культури і постколоніальної реальності. Оскільки Україна століттями була прихованим від світу краєм, із власною правдою і кривдами, то головною метою виступів було подати голос за нашу замовчану чи приховану правду, про нашу культурну ідентичність, що має лягти в основу діалогу з вільним світом. Видання розраховане на широке коло читачів.
Олег Коцарев
Олександр Скрипник
Неймовірна історія правління Хлоро фітума Першого
Український слід у розвідці
Київ, Смолоскип, 2009 (264 с.) Ціна — 17 грн.
Київ, Ярославів Вал, 2009 (319 с.) Ціна — 34 грн.
У своїх сюжетних поворотах Коцарев абсолютно непередбачуваний. Тієї миті, коли читач уже майже на сто відсотків певен, що автор зараз поверне сюжетним проспектом праворуч, оскільки ліворуч повертати просто нікуди, Коцарев несподівано крутить кермо сюжету саме ліворуч і з задоволе ною усмішкою повертає на газон, зносить газетний кіоск, а потім переможно в’їжджає в скляну вітрину модного бутика. Саме таким і має бути справжній катарсис. Добро неодмінно виборює перемогу над злом, любов — над транспортом, а хлопчики — над капіталізмом. Ще книжка має низку рецептів облаштування ідеального суспільства, значний відсоток багатозначних натяків, тож наполегливо рекомендуємо її до читання в автобусах, тролейбусах, трамваях та метро.
Герої художньо-документальних нарисів — люди незвичайної долі й унікальної професії. Вони — розвідники. А ще їх об’єднує місце народження — Україна. Камергер польського короля, генерал французької армії, рятівники Відня від турецької облоги і Кракова — від руйнування гітлерівськими військами, прообрази головних дійових осіб у кінофільмах «Щит і меч», «Салют, Маріє!», «Майор „Вихор“», художник зі світовим ім’ям та інші персонажі книги — всі вони в різні часи виконували важливі розвідувальні завдання за кордоном і не змогли приховати свого виразного сліду в розвідці.
У наступному випуску:
Окремо варто сказати про стиль письма Зеді Сміт. Якщо проблематика «Білих зубів» складна і глибока, то виклад її легкий і захопливий, — навіть «грайливий». Жоден абзац, навіть найбільш навантажений філософією, не викличе у читача відчуття, що його «грузять». Та водночас авторка вміє дотримати баланс так, щоб тема не здавалася вам спрофанованою. Час від часу герої виглядають комічно, а ситу ації — абсурдно. Так, доведена до абсурду фінальна сцена роману, в якій презентація генетично закодованої на певну послідовність хвороб «миші майбутнього» зрештою перетворюється на балаган зі співанням псалмів, читанням Корану та фінальною втечею піддослідної. Треба віддати належне і перекладачам роману. У лінґвістичному плані текст доволі-таки складний, адже написаний не суто правильною британською англійською: тут вживано й розмовну мову, просторіччя, діалекти, а також той дивний мікс англійської з іншими мовами, яким розмовляють численні лондонські іммігранти. Отже, йшлося не тільки про те, щоб перекласти зміст, треба було зберегти все мовне розмаїття, показати його, не згубити в дорозі, зрештою, віднайти українські відповідники, які до всього звучали б органічно. Можна впевнено сказати, що перекладачам це вдалося. Тож якщо вам до смаку роман «кумедний і глибокий водночас», роман, який може і вкусити, але здебільшого спонукає посміхнутися, роман, де метафорою можуть бути навіть зуби, тоді «Білі зуби» — роман саме для вас. Ольга Погинайко
«Топ-20»
української книгарні «Смолоскип»
1 Пітер Баррі. Вступ до теорії Київ, Смолоскип, 2008 (25 грн.) 2 Майк Йогансен. Вибрані твори Київ, Смолоскип, 2009 (35 грн.) 3 Іван Безпечний. Теорія літератури Київ, Смолоскип, 2009 (25 грн.) 4 Клим Поліщук. Вибрані твори Київ, Смолоскип, 2009 (30 грн.) 5 Зеді Сміт. Білі зуби Київ, Смолоскип, 2009 (32 грн.) 6 Лібералізм: Антологія Київ, Смолоскип, 2009 (50 грн.) 7 Консерватизм: Антологія Київ, Смолоскип, 2008 (50 грн.) 8 Націоналізм: Антологія Київ, Смолоскип, 2007 (50 грн.) 9 Український журнал, № 8, 2009 (5 грн.) 10 Віктор Білінський. Країна Моксель (Том1-2) Київ, Видавництво ім. О. Теліги, 2008 (47,50 грн.) 11 Улас Самчук. Марія Київ, Смолоскип, 2009 (20 грн.) 12 Вольфганг Шивельбуш. Смаки раю Київ, Критика, 2007 (27 грн.) 13 Які анекдоти «травили» українці в ХІХ ст. Київ, Видавець В. Брехуненко, 2007 (6 грн.) 14 Григорій Костюк. Зустрічі і прощання (Кн.1-2) Київ, Смолоскип, 2008 (70 грн.) 15 Олег Коцарев. Неймовірна історія правління… Київ, Смолоскип, 2009 (17 грн.) 16 Богдан-Ігор Антонич. Повне зібрання творів Львів, Літопис, 2009 (84 грн.) 17 Елен Блан. Родом із КГБ. Система Путіна Київ, Темпора, 2009 (46,50 грн.) 18 Всесвіт, № 5-6, 2009 (27 грн.) 19 Жак Дерида. Письмо та відмінність Київ, Основи, 2004 (29 грн.) 20 Дмитро Наливайко. Сучасна літературна компаративістика. Київ, Видавничий дім «КиєвоМогилянська академія», 2009 (61 грн.) Коцарев про Жадана: рецензія на «Лілі Марлен». Вірші Павла Коробчука та Ірини Шувалової.
Ярослав Гадзінський
Серед сліпучого депо тиші аварійні вагони-привиди безслідно проповзатимуть крізь твоє втомлене тіло по хитких висріблених рейках тополь, провалюючись важкими серпневими передзвонами у глевкий чорнозем темряви до наступної освітленої зупинки.
І особливе тепер гілля із вітром тремтінь — коливань як списки стертих передкризових траншових шляхів у мулькій калюжі сутінків під брудними шинами кожного наступного незримого робочого дня шуму величезного корпоративного сонця крізь вимкнені аськи сердець офіс-менеджерів Це кому з них тут забракло щастя вийти із порожнини національної мобільної мережі на старі перекопи та вже на всуціль спиляне гілля внутрішніх розпорядків?
І хочеться побудувати собі будиночок в кронах із скоцюрблених картонних коробок, вростаючи з ними в блакить етеру. Росяні клумби внизу майорітимуть логотипами прапорів невідомих транскорпорацій. Сенсорні ластівки будуть схожі на чорні стоптані в’єтнамки когось дуже шаленого, що пробігає в сантиметрах над нашим волоссям, граючи у матч смерті зі своїми комашиними тінями у незримий та виснажливий пляжний волейбол, на згорблених яблунях замість плодів крутитимуться обличчя сомнамбул-незнайомок, Вони тебе хочуть попередити про емульгатори і барвники цього вересня ніби голоси телеведучих із майже відсутнім телесигналом. Раптово на губах відчуєш смак яблучної кислоти
Поет із Ніжина. Ці вірші — про місто, про техніку, про глобалізацію і віртуалізацію простору. І чим далі — тим менше тут любові. Любов присутня незримо, вона кричить: віднайдіть мене у цьому холодному мета левому світі, і поет натрапляє на неї в забутих кимось дискетах, засохлих вазонках, у розширених зіницях, але що далі — то рідше. Проте це не світ такий; таким його робить свідомість автора. Квіти, сніжинки, будівлі — усе залишилося, проте Ярослав Гадзінський розповідає про це іншими словами, перекладаючи дійсність на мову мегабайтів і пікселів. І тому хочеться назвати його поетомбранцем пластикового палацу Залізної Королеви Біороботів, пора неним у самісіньке серце уламком веб-камери. Лауреат ІІ премії літературного конкурсу видавництва «Смоло скип» за збірку поезій «Прапори із плащаниць».
Й те чужоземне листя пускатиме свою кров ув їхні вицвілі віконні рами. Й сновидіння перетворяться на спам, склеюючись у фантастичні орігамі. Крихти робочих днів у пачках з форнетті зчерствіють, як прадавні комети. Й у тіньових політиках забутих предків розчиняться активні абоненти прямо крізь всі відгороди цієї спільної на всіх нас зйомної квартири — відсутність мережі, засохлі метелики у лампах — сліпучість А4.
За перегородками затінку Полудневі, підвіконні кущі, ніби волокна старої зубної щітки, на пультах проспектів запалі витерті кнопки міських клумб. Змішуються на віконному склі сонячні відтінки й відмітки. Нагадуванням чогось потойбічного долинає гудіння з труб.
І в будь-який момент крізь залізну завісу твоїх повік прорвуться солоні дефектні пікселі,
І вижухлі, післязимові стебла мальв, як поодинокі втомлені вишки назавжди збанкрутілих чужоземних операторів мобільного зв’язку. Розлита ртуть газетних рядків. У паркових дерев зламався запобіжник, Та й наші з вами голоси перетворюються на якусь субстанцію в’язку.
тоді цей поєдинок з неапробованими правилами перейде на суцільні болючі варіації блідих пальців інею із кубиків-рубиків клумб.
Викорчуване, безкриле коріння подібно до неопізнаних частин скульптур чи пам’ятників одного з підземних часових поясів та тіньових режимів. По брудному склу крізь перепади частот пропливає старенький абажур, як щоденне серце, як швидке обертання в барабані при повному віджимі.
Триптих про Нас
Любов у Повітрі
1.
Любов нереально втримати всередині себе Спілкуєшся або навіть ідеш вулицею — і любов бризкає ніби протуберанці На якомусь невидному рівні Потім закручується як равликова мушля в повітрі і зникає Всередині себе
розколупуєш рану в руці — випускаєш себе витікаєш уся. ніби з трьох в мінус три і комахи твої лижуть мед твій серед твоїх всміхів і сліз. твого шепоту й крику. розколупуєш нас ніби рай ніби рану в руці як каштан який коле — але серцевина тверда так цікаво — а що ж там ще глибше — в оцій серцевині. ще глибше? нічого… шкода…
Можливо, все було монотонно, як рух поснулих годинників на міській клумбі. Потойбічні мерзлоти блукають всохлим деревом, як вірусні сервери в ґуґлі. Можливо, дотики по клавіатурі небес втратять остаточну чутливість і сутність. Риштування старенького виноградника проросте крізь змерзлі ахіллесові ступні. Будівельними кранами із воронячих крил хтось будує січневі панельні блоки, мороженими ліліями підводних фар просвічуються наші тьмяні таємні пороки крізь водяні знаки. Розширені зіниці сніжинок ледь б’ються струмом на дотик. Візерунками на вікні вирізьблюється твій і мій внутрішній загальний спокій.
А поки ж на стіні сусідньої п’ятиповерхівки випадає жовта плитка, як невідома інфернальна гра у тетріс. Інфрачервоні протуберанці сонця з рекламної листівки А на підвіконні посохлі квіти — затухаючі кілобіти По всьому цьому так і треба шелестіти, по всьому десь так і треба шелестіти.
HCOC-CH(OH)-CH2-COOH
розколупуєш рай — випускаєш комах рій зривається — ти зачиняєш лице зачинаєш лічити їх — три дві одна нуль і мінус одна. мінус дві. мінус… все
Поріг чутливості
У чорному вазоні пошерхла квітка, поміж стебел перестояні сльози нізвідки, затиснені сутінки й світанки у вікні. Розбиті балкони. Двері вхідні. Аплікації прямокутників вгрузають у тло ледь нагрітого повітря. Об торішнє стебло чиркає крилом з фотонегативів метелик. Всі шуми по звуку всотала зелень. У прозорій пелюстці твоєї сльози розчиняються сни. Жовте таксі запиленими вулицями розвозить печаль. І зрізані тополі зляглися й мовчать. Скільки лишиш ти слів для них — для усіх? Голоси й радіохвилі змішав якийсь псих. Забагато подряпин на фотонегативах крил. В каркасі зникомої квітки проміння і пил.
Богдан-Олег Горобчук
Вулиці заповнені Всі ходять навколо і дихають Равликові мушлі любові перед тим як розчинитися Так дихають, так Що всім і не снилося Що нікому і не снилося
2.
Хтось комусь пише в аську а хтось комусь листи Хтось сумує за кимось а хтось в когось щойно кінчив і обнімає лише Крихітні мушлі любові літають і лише спостерігають В кого би зручніше вскочити, в кому би згорнутися
між нами нічого немає дівчинко в сенсі — немає жодної відстані всі інші близькі нам люди — лічені — від нас віддаляються ніби під тиском
Навіть один айтішник сказав іншому — В повітрі стільки любові! А я раніше думав що вона передається Лише по оптиковолоконній системі
і — навіть цікаво — що здатне вплинути щоб НАС розірвало надвоє, кохана? бо ми настільки взаємно поглинуті — що навіть безодня на нас не гляне
Фото як Кіно
Житомирянин. Поет-міфотворець. Найкращою прозовою книжкою Богдана Горобчука цілком здатна стати біографія, вигадана ним самим і дотепер ніким належно не записана. Найкраща поетична книжка — мабуть, ще попереду, зважаючи на вік автора. Горобчук вміє розказати про все, якщо це вразить його ліричну натуру: порізаний палець, шматочок шоколаду, дівоче тіло, насичений вечір, біль у серці, кіберпанківський наратив. І щоразу поет розповідатиме про себе, а читач віритиме: це про нього. Можемо шукати у його віршах прочитані книжки, переглянуті фільми, звички, вподобання, історії з життя, травми й комплекси. Можемо намагатися відстежити творчу еволюцію: від Тодося Зелін ського, худенького хлопчика в береті, до молодого поета БогданаОлега, лисина якого виблискує у променях слави. Але пам’ятаймо: частину сюжетів вигадує він сам, решту додумуємо ми. Лауреат ІІ премії літературного конкурсу видавництва «Смоло скип» за збірку «Місто в моєму тілі».
Ми — Кіборги, і це Нормально ти кажеш що інколи перетворюєшся на кондиціонер але я думаю що ти неправильний кондиціонер принаймні щодо мене
це літнє цвітіння трави, це літнє злягання звірини коли запилені діти ганяють м’яча у твоїх м’язах а діти — це діти — отже падають, забиваються, здирають колінця зрештою тому на ранок м’язи болять, але стерпно
і це добре що ти неправильний кондиціонер якби ти була правильним кондиціонером — я не мав би жодної мороки натискав би на тобі різні ділянки шкіри — і ти віддавала би більше тепла або менше або більше холоду або менше все за моїм замовленням може я грався би натискаючи декілька ділянок твоєї шкіри одночасно і ти не знала би що мені віддавати — тепло чи холод і за деякий час це мене би занудило я би вибрав на тобі ідеальну комбінацію і рідко би її змінював — хіба під якийсь особливий настрій
І дощ ніби плаче від болю Бог Любов — це калюжі любов — це вода Уже й черевики промокли в обох Біда…
Лені, кице, ця спалена шкіра, в яку ми одягнуті в яку запакований кожен наш внутрішній тріумфатор пахне ніби запилена кіноплівка з очей твоїх спокусливі списики поглядів вилітають а керлінґери до плиску ступні начищають так що ми прослизаємо одне в одного замість прослизати у землю
для наших рибок і вазонів ти — правильний кондиціонер ти вкрай рідко про них забуваєш ти їх акуратно годуєш і поливаєш і якби вони могли усвідомлено і цілеспрямовано торкатися твоєї шкіри — мені навіть цікаво — чи змінювали би вони комбінації на тобі — думаю — ні — бо вони задоволені — і навіть коли тебе немає з ними — з’являюсь я і не певен що вони відчувають різницю
Літературний додаток до щомісячного часопису «Смолоскип України». Реєстраційне свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000
Адреса редакції: 04071, Київ, вул. Межигірська, 21. Видавництво «Смолоскип» (www.smoloskyp.org.ua) Телефон: (044) 425 23 93
це бісить як бісить кожна приреченість та ми здається — й збіситися згодні життя — на межі. це так небезпечно — бути безоднею одне одному
3. Ця відданість долі ніяк не мине Життя восени як бодяжений сем Я мучу тебе… ти мучиш мене… Це бдсм
Лені, кице, земля не приймає наших тіл вона нас виштовхує на поверхню, ніби вода ти така м’яка, але так пружиниш ніби під шкірою пробігає десяток спринтерів і як вони тільки не послизаються на твоїй еластиці
Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Оксана Щур. Думки авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції.
а я дуже відчуваю я для себе — поганий кондиціонер дуже правильний занадто правильний інша справа — ти але коли би мене для себе не стало — не думаю що я помітив би різницю — є я чи мене немає
Ти сам стільки всього і вони всі приблизно ж стільки всього. Неонові вивіски листя вичовгують хідники зітлілих зебр. Вся жовч і синь з цього світла в’їдається у євровіконне скло Піратський віндоуз — новий стратегічний державний герб.
Структура засохлої квітки
Не так уважно спостерігаєш за метеликами, вже остаточно звик жити у цьому вселенському вибуху, коли зелений шум вицвітає на золотий і на білі частотні порожнини.
Безкрилі площі звіддаля, реклами, тіні і земля. Там, де завжди близько нуля — дроти, дороги і рілля
Назовіть мене інфрачервоним
^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
Кубики Рубика
Дизайн макета: Микола Ковальчук. Друк: Гарнітура «Нат Ґротеск» (Н. Васільєва, 2009). КП КОР «Друкар». 02100, Київ, вул. Краківська, 6-А. Замовлення № 276. Наклад 2500 примірників.