24
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Листопад 2011
Микола Kуліш: погляд іззовні Микола Куліш належить до тих письменників 1920–30-х років, котрі після часів репресій і заборон були знову цілком успішно названі, вшановані, «розморожені», повернулися до читачів. П’єси Куліша активно ставлять театри. І все ж лишається щодо цього автора таке відчуття, ніби він стоїть трохи, сказати б, у тіні Миколи Хвильового. Книжка Наталі Кузякіної «Траєкторії доль» великою мірою таку ситуацію виправляє. Той, хто її прочитає, матиме чітке уявлення про внутрішні особливості, окремішність Куліша. Адже попри участь у ВАПЛІТЕ й «Гофманових ночах» (у тому середовищі так іменувалися затяжні нічні пиятики), він дуже відрізнявся від своїх колег, часто мав виразно відмінні погляди. У «Траєкторіях доль» ретельно розглянуто і творчість Миколи Куліша, і його особистість, а також долі декого з сучасників. Розповідь про життя драматурга сповнена цікавих і колоритних, нерідко маловідомих дотепер подробиць. Тут, наприклад, самоствердження незабезпеченого юнака у багатшому середовищі. Здається, саме ця «горда бідність» стала тим поворотом, що виводив багатьох на «більшовицьку дорогу» й суто психологічно не давав з неї звернути, заглушуючи всі сигнали небезпеки, а відтак заводив у глухий кут. А ще історія безперспективного кохання вже одруженого Куліша до одеської вчительки та моторошні розповіді Дніпровського про те, як він вчинив убивство.
Надія Дичка Абетка України
Історія і побут у «Траєкторіях доль» постають як із південним присмаком, так і з харківським. Приїзд Куліша до Харкова описаний цікаво й детально, особливо ефектна розповідь про те, як родина Кулішів мешкала в гуртожитку, практично серед малолітніх злочинців. Адже знайти житло в Харкові тоді було не просто — подібно до сьогоднішнього Києва, тодішня столиця УРСР важко вміщувала в себе всіх охочих. На харківський період припадає і, як на мене, великою мірою випадкове входження Миколи Куліша до середовища ВАПЛІТЕ, і його слава, і його трагедія, що насувалася поступово, але — в тих умовах — невпинно. Одна з найцікавіших особливостей книжки: не лише про Куліша, але й загалом про тодішню українську літературу Наталя Кузякіна пише з дещо незвичної для нас «точки спостереження». Мова про те, що Кузякіна, попри всю українську закоріненість, була все-таки російською дослідницею, і її перспектива теж була російською. Невипадково після 1991 року в неї виникали непорозуміння з українською інтелігенцією на ґрунті мовної політики. Ця російська перспектива бачення Розстріляного Відродження дає ефект «освіження» і навіть очуднення. Цікаво і значно проробленіше, ніж у наших дослідників, постає, скажімо, зіставлення подій трагічної «Літературної дискусії» та боротьби Сталіна з різними групами у Комуністичній партії. Те саме можна сказати
Рецензія про взаємозв’язок із російськими літературними структурами на зразок «напостівців». Взагалі, вмонтування Кузякіною розгрому української культури не просто в парадигму стосунків Україна – Росія, а в ширшу, загальнішу систему радянської політики дозволяє побачити інші лінії напруги, інші цікаві моменти. Симптоматично, що актуальними й навіть не позбавленими присмаку новизни лишаються в цьому сенсі розробки дослідниці ще вісімдесятих і дев’яностих років минулого століття. Наприклад, зустріч Сталіна з українськими письменниками. У вітчизняній літературі переважно трапляються тільки принагідні згадки про неї. А Наталя Кузякіна пропонує нашій увазі цілу стенограму зустрічі, та ще й ретельно аналізує, з прецікавими подробицями. Одна з таких подробиць — і раніше відома, але побіжно — скарги наших письменників Сталіну на українофобські елементи п’єси Михайла Булгакова «Дні Турбіних», «вимоги» зняти її з репертуару. Дослідниця трактує їх не просто як смішний, наївний і трохи самовбивчий вибрик. Вона впевнена й наводить певні аргументи, що таку тему делегації підкинули як провокацію, з тим, аби, по-перше, відтінити справді серйозні теми, а по-друге, роздратувати Сталіна. Інша цікава річ — пропозиція віддати Україні Кубань і Північну Слобожанщину. Згадки про таку заяву трапляються в літературі, а Кузякіна проаналізувала джерела і дійшла висновку, що
Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей
Віктор Брехуненко Козаки на степовому кордоні Європі
Том другий Київ, «Смолоскип», 2011. — 56 с. Ціна: 15 грн.
Переклад з французької. Київ, «Дух і Літера», 2011. — 488 с. Ціна: 151 грн.
Київ, 2011. — 504 с. Ціна: 105 грн.
Видавництво «Смолоскип» із радістю пропонує увазі наших найменших читачів унікальне видання. Це не просто абетка, а особлива «Абетка України», складена за назвами населених пунктів, річок і гір, розташованих на території нашої країни. Опис кожної з географічних назв подано у віршованій формі, що добре запам’ятовується. Сподіваємося, що спільна мандрівка стане до вподоби Вам і Вашій дитині.
Триває видання української версії «Європейського словника філософій». Французький оригінал Vосаbulaire eurорееn des philosophies. Dісtiоnnаіrе des intrаduіsiblеs вийшов друком у видавництві Seuil 2004 року. У цьому Словнику йдеться про філософські неперекладності в європейських мовах. Його створювали фахівці з різних країн Європи, Азії та Америки. Сьогодні Словник перекладають англійською, арабською, іспанською, португальською, румунською, фарсі та українською мовами.
У цій книжці в порівняльній перспективі розглянуто українське, донське, волзьке, терське, гребінське та яїцьке козацтва як специфічні християнські спільноти на Степовому Кордоні Європи. З’ясовано типологію Степового Кордону на тлі інших світових Великих Кордонів, досліджено особливості генези, етнічний код, соціальне обличчя, еволюція чисельності перелічених козацтв, організація суспільства та влади в козацькому світі.
Ґарі Ромен
Володимир В’ятрович
Обіцяння на світанку
Історія з грифом «Секретно»
Алла Коваль, Віктор Коптілов Крилаті слова в українській літературній мові
Київ, «К.І.С.», 2011. — 376 с. Ціна: 40,50 грн.
Львів, «Центр досліджень визвольного руху», 2011. — 328 с. Ціна: 61 грн.
Київ, «Ярославів Вал», 2011. — 704 с. Ціна: 81 грн.
У романі автор згадує своє дитинство в Росії, Польщі, пізніше — в Ніцці, про статки й бідність, яких зазнав, про важке навчання на льотчика, про свої пригоди на війні у Франції, Англії та Африці. Але насамперед це розповідь про велику материнську любов, що була з ним усе життя. У книзі розкрито химерний характер цієї закоханої у Францію ідеалістки: мальовниче поєднання цілеспрямованості з мрійливістю, невгамовної енергії з легковажністю.
Історик розповідає про минуле України 1918– У цій книжці двох видатних українських мово 1991 років. Книга написана у формі нарисів про знавців Алли Коваль та Віктора Коптілова зібрарізні аспекти роботи таємних органів і табірної но й витлумачено вельми важливий різномасистеми, про боротьбу українського визволь- нітний лексичний та фразеологічний матеріал, ного руху, про долі священиків, котрі кинули який традиційно об’єднується таким метафовиклик системі. Історик оприлюднює раніше не ричним формулюванням, як «крилаті слова» та доступні справи, заведені «органами» на мит- «крилаті вислови». ців Розстріляного Відродження та дисидентів; розкриває причини Чорнобильської катастрофи і розповідає про останні відчайдушні спроби чекістів врятувати Союз.
зробив її поет-авангардист Валер’ян Поліщук і що про цей випадок його потім допитували під час слідства. Дрібниця, але промовиста. Менш ексклюзивно, але цілком «добротно» і поважно виглядає сьогодні літературо- і театрознавчий аналіз п’єс Куліша. Одна з цікавих тез Кузякіної: лише в двадцяті роки, головно в особі Миколи Куліша, українська драматургія (а певною мірою і література загалом) засвоїла досвід письма Миколи Гоголя. Поза тим — детальний і ретельний розгляд кожного твору, його сценічної та книжкової долі. Отож, книжка Наталі Кузякіної — неодмінний must read принаймні для трьох категорій читачів. Для тих, кого цікавить українська література, її історія. Для тих, хто полюбляє історію театру. І для тих, хто цікавиться взагалі історією ХХ століття. Усі вони знайдуть тут пізнавальну інформацію та матеріали для роздумів. Добре, що ця книжка вийшла (хоча український переклад міг би бути й кращим); прикро, що розвідки, котрі до неї ввійшли, були недоступні широкому загалу читачів так довго.
Микола Третяк
Улюблені видання 01 Юрій Лавріненко. Розстріляне відродження Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.) 02 Ігор Гирич. Київ в українській історії Київ, «Смолоскип», 2011 (30 грн.) 03 Українська літературна газета Числа 10–17, 2011 рік (3 грн.) 04 Українське дошкілля Київ, «Смолоскип», 2011 (35 грн.) 05 Репресовані діячі УАПЦ 1921–1939 Київ, «Смолоскип», 2011 (20 грн.) 06 Р ух опору в Україні 1960–1990. Довідник Київ, «Смолоскип», 2010 (60 грн.) 07 Микола Хвильовий. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2011 (45 грн.) 08 Василь Симоненко. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2011 (45 грн.) 09 Василь Даниленко. Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції. Київ, «Смолоскип», 2011 (30 грн.) 10 Михайль Семенко. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.) 11 Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут Київ, «Смолоскип», 2007 (15 грн.) 12 Іваненко В. Опір селян насильницькій колективізації та голодомору Київ, Н. Брехуненко, 2009 (9 грн.) 13 Ірина Шувалова. Ран Київ, «Смолоскип», 2011 (15 грн.) 14 Володимир Свідзінський. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2011 (35 грн.) 15 Юлія Стахівська. Гусінь (8 грн.) 16 Великий голод в Україні 1932–1933 років У 4 томах. Київ, ВД КМА, 2008 (по 61 грн.) 17 Сергій Павленко. Тиранське поводження росіян. Київ, Н. Брехуненко, 2008 (9 грн.) 18 Юрко Тютюнник. Від Двійки до ГПУ Київ, «Дух і літера», 2011 (67 грн.) 19 Український журнал. № 9, 10, 2011 (11 грн.) 20 Дмитро Павличко. Спочатку Київ, «Основи», 2011 (23 грн.)
Олег Kоцарев
Павло Коробчук
Харків – Київ. Поет, прозаїк, журналіст. Автор книжок «Коротке і довге» (премія від «Смолоскипа»), «ЦІЛОДОБОВО!» (разом з Б.-О. Горобчуком і П. Коробчуком, якого ви можете прочитати праворуч), «Мій перший ніж», «Збіг обставин під Яготином», «Неймовірна Історія Правління Хлорофі тума Першого». Весела поезія, іноді абсурдна, іноді сюжетна, іноді метафорична, іноді філософська; а останнім часом і власне лірична. Постійно в пошуках оригінального вислову, образу, підходу до, здавалося б, традиційних речей. Часом у цих пошуках Коцарева трохи заносить.
Луцьк – Київ. Один із визнаних лідерів «двотисячницького» поетичного середовища. Лауреат «смолоскипівської» премії за збірку «Натщенебо». Також автор книжок «ЦІЛОДОБОВО!» (разом з О. Коцаревим і Б.-О. Горобчуком), «Кайфологія» і зовсім новенької книжки «Динозавр». Виграв майже стільки ж слем-турнірів, як сам Артем Полежака. Майстер мовних ігор і метафор, іноді аж тоне в маскультурних алюзіях. У новіших текстах Павла Коробчука помітно посилились елементи громадянської лірики, правда, у специфічній, індивідуально «вигнутій» техніці.
Орбітальне сміття
Нові ключі в старих замках
криза середнього мужчини
Сьогодні мене звать Коробочка, бо п’ю вино з коробки за 17 гривень, ковток, іще один — ти наче на пероні, а у кінці тунелю виникає світло, легке гудіння, вітер ближче й ближче, ще мить — і з гуркотом і свистом прибуде поїзд радості.
Ні, в цьому домі для мене, Думаю, вже ніхто не живе Це ж тут? ... Пригадую, на стіні намальована риба висіла Кольору дешево-винного скла… А цей провулок? Він мав би зватися якось інакше. (Продовжити)
присвячується старим слемерам мужчина, у якого в житті нічого не стається. слава Богу, що хоча би встає. мужчина, якому все одно. він чистить бороду замість зубів. і на питання про свій сімейний стан він відповідає: «не маю таких шкідливих звичок».
Сьогодні закінчилась репетиція зими, мороз пішов, коти знімають із гілок гірлянди голубів, так сонячно…
Я би нічого не згадав, якби не м’язи — Вони вловлюють і до життя повертають Ці горбики, спуски-підйоми, Закрути доріг, ніжні залізничні вали, Чоловіка, що розводить чорне вогнище, Жінку, що на болоті Очерети косить, Смак прогуляних лекцій, Запах обіймів на мості над коліями, Звук їжі, Що висить над містом, як снігопад, Душі грошей, Що ховаються, невидимі, за отим парканом І пильнують мандри болотами пам’яті.
І якщо маєш вільну хвильку, закохайся у акторку чи актора, хоч зараз це й не модно серед адекватів, та напиши йому / їй — ну, якусь дрібницю, засунь в коробку з-під вина, відправ у сферу орбітального сміття; якщо цивілізація загине, і хтось знайде твою цидулку — дрібниця, а приємно, якщо ж не знайде, то нема за чим і шкодувати. Сьогодні — репетиція весни, і кошеня збиває лапою сміття з орбіти.
Близько 200 км Між церквою, де хрестили мою мати, І церквою, де хрестили мого батька, — Близько 200 кілометрів, Наповнених Соснами під Богодуховом, Паровозами у Смородиному Та чорними полями Білопілля. Вони з поїзда сходять у вечір, І тато, не в змозі усьому всміхнутись, Усе фотографує, А мама, не змігши все сфотографувати, Усміхається всьому. Як дивовижно заходити в ці церкви! Взагалі, як загадково заходити в православні церкви — Де швидко балакають свічечки, Де ікони у темряві мерехтять, Священик нечутно зачиняє врата, А промені вирують у невагомих кімнатах Нагорі, Де дивитися ніби не можна навмисне, Щоб привернути увагу.
Я передчуваю: Завтра знову насниться Той самий кордон, Через який у листі вальсу ночами, В польовій щетині Я переводжу рідних і близьких, Далеких, І навіть лідерок жіночої організації. Я сіпатимусь уві сні, Як кіт, Тобі на сміх (Натоді саме прокинешся від мого хропіння) — То м’язи знов Намагаються намацати пам’ять, А пам’ять — вона така, Ніби новий ключ У старий замок — Щоразу Трохи інша.
Як усе починалось Якщо зустріти світанок (спершу м’який, а потім могутньо-сліпучий), то потім цілий день ходиш таким дідом хитро усміхненим та бурмочеш під ніс: «Ех ви, метушіться-метушіться, а я зате бачив, як усе починалось!»
Дахи Я приїду знову в цю країну, де дахи зелені, як вода, ясна річ, мене ніхто не стріне, тільки це не страшно, не біда.
Ось вони тримають у теплих руках Спокій світу, Його скалок сталість, Ось вони виходять із церкви На зелену велосипедну вулицю, І якщо зі свічками щось не так, У храмі завжди Є така жінка, Котра запалить наново Чи поставить як слід Ці весняні медові Деревця.
Тільки краєвидів мені треба, щоб жили у запахах і снах, і тому піду я не до тебе — піднімусь на теплий сірий дах.
Випуск 24 (листопад 2011)
Я приїду в стрьомну цю країну, де дахи червоні, як іржа, лиш згадати, як пече і ниє в грудях фронт, свідомості межа.
він гортає стоси дисків. дисками, крім хребта, уже ніхто не користається. шукає кінострічку, цікаву для сліз. або хоча б для приводу посидіти з пивком. іноді людині варто побути калікою. або хоча би слемером. без слему він був би ніким. зі слемом він хоча би зруйнований. руїни – його улюблений літературний герой. йому в двері постійно стукаються сектанти – інваліди останнього дня. він їх, як і сусідів, сприймає за рідних. а всяку рідню уже давно ігнорить. одним словом – моцно заматрьошений в себе. симулює життя. якби його випустили на футбольне поле – весь матч пролежав би, тримаючись за ногу. він думав, що керівні посади дістаються тому, хто не може ніким стати. стати кимсь – значить стати хоча б інвалідом. інвалідом рукодільного труда. у інвалідів проглядаються певні соціальні перспективи. експеримент над собою провалився. криза така, що навіть інвалідом стати не вдалося. весь рік був схожий на масовий психоз. зараз теж – просто атомна війна позитиву. стоїть перед дзеркалом, чекає тебе з бритвою в руці.
як мені без тебе На внутрішній стороні одягу модного песика взимку, на відсутніх бурульках, місяць тому впалих з дахів, я бачу твою шкіру незриму в рухах птахів.
Цілий місяць викинув у чеканні. На смітнику лежать пакунки. Можеш у них зазирнути, щоб знати, як починається мій день — як голод починається зі шлунка, як голос починається з легень.
Кого били кирзаком в обличчя або під ребра, кому лишалось лише кілька туберкульозних серпнів, той знає, як мені без тебе. Такі знання невичерпні.
Якщо нам доведеться зводити рахунки, — Ми цінуємо здоров’я, ми пройшли не один карантин, — Нікому не довго збирати речі до сумки. Спільних ночей багато, спільний ранок — завжди один.
Якби під нігті можна було всунути китайські палички, якби п’єса, поставлена олігофреном, вбила наповнену залу, ми б перенесли таке, рачки, — але виповзали б. Скільки б мудрості я витримав, будучи книжковими полицями, скільки б облич спостерігав, застиглих після смерті у грації, аби мати можливість бачити тебе пальцями, ніби прочиняти вікна вранці.
В місці та часі наступної зустрічі я вже стоп’ятсот був. Коли ми зустрінемось, а на це минули всі терміни, і про це писати — забагато честі для букв, ти одягнеш сукню з моєї свіжої сперми. Якщо хтось наповнює певну водойму, він мусить бути вдячний попередньо налитій воді. Настільки всі чоловіки — в одному, настільки всі жінки — в одній.
пережита хвороба Нізвідки, як із розкоші морської піни, простягає свою ще темнішу долоню смерть. Озираєшся, навколо – руїни і мертвих душ колонії. Шелестиш, як – перед грозою, по кишенях за жменями здійснених справ, щоб відкупитися, і поломаний шеляг випадає з дірки. Дешевий сплав. Дивишся в карі телефонні гудки дівчат, з надією на знеболювальні поради, та з рота лише пагінці стирчать від застряглого в горлі лимона правди.
стираючи кинуту ввечері тарілку каші, що це насправді стіна. Що лишається таким же пацієнтам? Обкласти загальну палату Книжками й, ніби цементом, квіти поливати, давити, як воші, сльози. Адже цілком можливо, що найближчі прогнози погоди будуть жахливі,
Палата, мов кляп, стримує кашель, коли виявляєш вранці, з вікна
тобто декому вже не потрібні. Бо яка різниця, стосовно вічності, – ховають тебе у квітні чи в січні?
Видавництво «Смолоскип»
Надруковано ТОВ ПК «Інтерекспресдрук»
У наступному випуску
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Свідоцтво: KВ № 4040 від 15.02.2000
Телефон: (044) 425 23 93 Адреса: 04071, Київ, вулиця Межигірська, 21 Сайт: www.smoloskyp.org.ua
Адреса: Київ, вулиця Сім’ї Сосніних, 3 Наклад 1000 примірників. Замовлення № 1826
Цифрова гарнітура «Нат Ґротеск»
Рецензія Олега Коцарева на книжку Люко Дашвар «Биті є. Макар»
Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції.
Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев
Типограф Микола Ковальчук Ілюстратор Олена Павлова
Поезія Юлії Стахівської та Ірини Шувалової