28
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України»
Люстро не винне, що пика ряба «Соломонова Червона Зірка» приваблює увагу потенційного покупця уже самою обкладинкою. Радянські серп і молот в поєднанні із символікою Української держави на фоні сірого каменю (могильна плита? сходи? постамент?) змушують здригнутися. Імена кількох десятків порядних людей, зазначені тут-таки дрібнішими літерами, провокують все ж взяти видання до рук і погортати принаймні з цікавості: чому ці порядні та нібито притомні люди стали авторами проекту і що ж у такому разі вони написали?.. А далі виявляється, що усе набагато простіше: це збірка нарисів, створених уродженцями тієї чи іншої місцевості про рідну область. Червоною ниткою, на яку нанизані ці неоднакові тексти, стали фотографії пам’ятників Шевченку — виявляється, у кожному регіоні є свій Шевченко, як колись був свій Ленін. Втім, Леніни, здається, були більш подібні один до одного. Київ оминули — він «вартий окремої книжки». Назву книжки упорядник пояснює у передмові, неоригінально названій «Замість передмови». Соломонове — крайня західна точка України, Червона Зірка — крайня східна. Жодних провокацій, натомість — глибока метафоричність. І щоб в інтелектуальному підґрунті проекту, а заразом і в освіченості упорядника не залишилося сумнівів, Лесь Белей демонструє ерудованість, посилаючись на Лакана. Мовляв, дитина у ранньому віці (6–18 місяців)
формує власну ідентичність, побачивши себе у дзеркалі. Так і Україна має нарешті запізніло зробити цей крок, подивившись на себе у дзеркало Соломонової Червоної Зірки. Одразу ж напрошується єхидний коментар: чи не надто запізніло — аж у двадцять?.. Отож, як уявляють автори краєзнавчих нарисів свою малу батьківщину і в який спосіб вирішили її зобразити перед сторонніми людьми — адже мало хто із пересічних громадян може похвалитися відвідинами більшості регіонів України? Перш ніж коментувати окремі розділи, зауважимо: складається враження, що чітко сформульованого завдання перед залученими до проекту не ставили. Надто вже різноманітні ці «твори на вільну тему». А от визначити бачення «твору на вільну тему про рідну область» досить-таки просто: Лесь Белей, упорядник збірки, виступив і у ролі автора — він написав про Закарпаття. Його екскурс — історико-географічний, кожному населеному пункту присвячено кілька абзаців і це, по суті, художньо написана довідкова стаття, доповнена кількома цікавими подробицями на кшталт того, що в румунському селі Нижня Апша казково багаті контрабандисти розбудовують обій стя, як замки, просто щоб було, як у сусіда, а самі живуть у літніх кухнях. Але на те й існують довідники й путівники, щоб поети, пишучи про рідний край, їх не переказували. Ужгород — місто зсувів, кави і сакур, і про це Белей пише, але
Березень 2012
Рецензія
не дає читачеві відчути ні дрожі потенційної сейсмічної активності, ні аромату кави. Решта ж авторів із різною мірою майстерності та успіху намагалася вирішити поставлене завдання. Люба Якимчук написала про себе. Станіслав Федорчук розповів про Донецьк так, що їхати туди тепер хочеться тільки волонтером. Яна Дубинянська торкнулася струн серця кожного, хто бував у Криму. Пишучи про Миколаїв, Дмитро і Тарас Креміні звернулися до античності, а також додали незрозумілого призначення вставки — ліричні відступи. Микола Леонович спробував створити про Полтавщину поему у прозі. Одесит Володимир Панченко написав чомусь про Кіровоград, порушивши в такий спосіб головне правило гри. А Тарас Прохасько писав так, як вміє лише він — і тому його нарис приємно читати так, як приємно мати справу з усіма текстами цього автора. Найкраще, здається, вдалося львів’янину Остапові Сливинському: його Львівщина цікава, а факти й цифри він зумів подати не у форматі хащ, крізь які продиратиметься старанний читач, а легко й необтяжливо. Хочеться відвідати Житомирщину Юлії Стахівської: виявляється, там так багато є чого побачити. Дніпропетровськ Вікторії Наріжної — це місто, в якому живуть нормальні люди, а не стереотипний дикий зросійщений край, і читачеві уже не страшнувато їхати туди з-за іншого боку Дніпра чи навіть Збруча. Та частина Херсонщини, про
яку пише Антон Санченко, ностальгійно пахне дев’яностими. Лячно їхати в Запоріжжя, населене здичавілими нащадками січовиків і героїв виробничих романів, але й неможливо не зацікавитися ним після розповіді Валентина Терлецького. Власним досвідом мандрівок Київщиною із іншими вагабондами ділиться Олександр Богаченко; і шкода, що в книжці концептуально немає нарису чи бодай кількох сторінок про Київ. Все б нічого, та тільки — що з цього називатимемо дзеркалом для України, раз уже визначено таку мету? Загалом, проект можна назвати вдалим. Але заслуга упорядника тут тільки в тому, що більшість залучених авторів є непоганими письменниками, а отже, зуміли більш чи менш успішно впоратися із твором на вільну тему. Шкода, що не завжди таке попадання виявилося вдалим. Втім, хороших текстів тут достатньо, щоб книжку таки придбати. А от чи варто радити її друзям? Це, вочевидь, залежить від того, наскільки пощастило з оповідачем вашому або їхньому регіону.
Дарина Солодка
Леонід Залізняк
Наталія Ханенко-Фрізен
Георгій Почепцов
Юлія Воронцова
Українці: витоки та історичні долі
Інший світ або Етнічність у дії
Від Facebook’у і гламуру до Wikileaks: медіакомунікації
Україна. Путівник
Канадська українськість кінця двадцятого століття
500 куточків, які варто відвідати
Київ, «Темпора», 2011 (424 с.) Ціна: 61 грн.
Серія «Українські Студії». Київ, «Смолоскип», 2011 (392 с.). Ціна: 30 грн.
Київ: «Спадщина», 2012 (464 с.) Ціна: 81 грн.
Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2011 (416 с.). Ціна: 30,50 грн.
Пропоноване видання містить низку праць, присвячених питанням етногенезу українців. Доступно й аргументовано викладено погляди автора на проблеми походження індоєвропейців та слов’ян, подано оцінки псевдонауковим теоріям як ультрапатріотичного, так і українофобського спрямування. Крім того, автор розглядає цивілізаційний підхід до історії Самуеля Хантингтона та місце українського етносу на цивілізаційній карті сучасного світу.
У книзі розглядається проблематика тяглості та життєздатності місцевої української етнічності в канадському повсякденні у часи активного відновлення транснаціональних зв’язків українців наприкінці XX ст. Монографія базується на матеріалах, зібраних авторкою під час етнографічних досліджень як у районі компактного поселення українців у провінції Альберта і селищі Мандери зокрема, так і в селі Грицеволя Львівської області, яке було одним із джерел міграції селян до Мандер.
У книзі аналізуються нові медіа-феномени, які формують життя сучасної людини в інф ор маційну добу. Розглядаються процеси «створення щастя» в соціальних медіа і державному управлінні. Особливу увагу приділено новим медіа-спеціальностям: спін-доктор, спічрайтер і прес-секретар. Для широкого кола читачів, що цікавляться соціальними науками, а також для викладачів і студентів факультетів журналістики, філософії, політології і соціології.
Вихідний день. Гарна погода. Куди ж вирушити цього разу? 500 відповідей на це питання — у цьому путівнику. У книжці перед кожною статтею є блок «Як дістатися» — докладний опис шляху до туристичного об’єкта і для тих, хто має власний автомобіль, і для тих, хто подорожує, користуючися громадським транспортом. Путівник можна використовувати як помічник в одноденних поїздках. А якщо озброїтися детальною мапою, легко скласти маршрут тривалішої подорожі.
Вільгельм Гауф
Відлуння золотого віку
Микола Зеров
Михайло Бриних
Карлик Ніс
Антологія пізньої латинської поезії в перекладах Андрія Содомори
Вибране
Хліб із хрящами
Львів, «Видавництво Старого Лева», 2011 (72 с.). Ціна: 54 грн.
Упорядник Маркіян Домбровський. Львів: ЛА «Піраміда», 2011 (296 с.). Ціна: 56 грн.
За коротке життя Вільгельм Гауф устиг створи- «Відлуння золотого віку» — перша в українській ти два романи, книжку сатиричних нарисів, чи- перекладній літературі антологія пізньої латинмало новел і три збірки казок. І якщо твори для ської поезії, явища, котре помітно вплинуло на дорослих стали помітним явищем у німецькій цілу європейську літературу, але, на жаль, нелітературі, то казки завоювали собі світову сла- достатньо часто актуалізується у вітчизняному ву (найзнаменитіші — «Каліф-чорногуз», «Ма- культурному контексті. Духовний простір збірленький Мук», «Пригоди Саїда», «Холодне сер- ки охоплює майже тисячоліття: від «срібного віце»). Його казкові персонажі часом так схожі ку» (Сенека, Петроній, Марціал) і пізньолатинна нас самих, наших друзів і недоброзичливців, ської доби (Авсоній, Клавдіан, Рутілій Намаціан тут споконвічна боротьба добра і зла — перш та ін.) аж до початків середньовіччя (Максимівн, за все у площині людських стосунків. Боецій, Алкуїн).
Поезії, переклади, дипломна робота Київ, «Український письменник», 2011 (712 с.). Ціна: 54 грн.
Київ, «Ярославів Вал», 2011 (168 с.) Ціна: 40,50 грн.
Триває надзвичайно важлива робота з поширення творчої спадщини письменників Розстріляного Відродження, котрі надали українській літературі ХХ століття нової якості. До книжки вибраних творів одного з найзнаніших поетів тих років, Миколи Зерова, входять його оригінальні поезії, переклади з римських поетів, дипломна робота, присвячена літопису Григорія Грабянки, автобіографічні матеріали та спогади гімназійного товариша Петра Горецького.
Земля, задобрена людською плоттю, рано чи пізно розродиться. «Радіо Живих Мерців» веде прямий репортаж про кінець світу з села Міцне на Київщині. «Хліб із хрящами» — це роман про голод і непрощенність, про ген канібалізму і морок свідомості. Апокаліпсис не буде лагідний до тебе.
Ці та багато інших книжок українською мовою можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: Київ, вулиця Межигірська, 21 (поруч зі станцією метро «Контрактова площа»)