29
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України»
Квітень 2012
Інші шістдесяті від Григорія Гусейнова Якщо вас цікавить студентська романтика, дух шістдесятих років та легкі вкраплення крає знавства — нова книжка Григорія Гусейнова саме для вас! Цього разу письменник і видавець (зокрема, видавець найпотужнішого на сьогодні українського літературного товстого журналу «Кур’єр Кривбасу») створив, за власним означенням, «роман у щоденниках і листах». Назву книжки — «Повернення в Портленд» — далеко не всі й не одразу відчитають як алюзію. Особливо молодші читачі. А вона є натяком на пісню відомого російського барда Булата Окуджави «Піратська лірична», присвячену актору Леоніду Філатову, із, наприклад, такими словами: «В ночь перед бурею на мачтах горят святого Эльма свечки, / отогревают наши души за все прошедшие года. / Когда воротимся мы в Портленд, мы будем кротки, как овечки. / Да только в Портленд воротиться нам не придется никогда…» Пісня не просто фігурує в назві, вона лунає рефреном ледь не на кожній сторінці, то на дзвінких і хрипатих гуртожитських гітарах, то в голові когось із персонажів, то в листах як прозорий символ недосяжного, незворотнього минулого. І ось чому. Головному героєві книжки, нашому сучаснику, раптом потрапляє до рук невеличкий «архів» приятеля, з котрим вони вчилися разом у залізничному технікумі в Києві кількадесят років тому, а потім втратили зв’язок.
Отець Олександр Мень відповідає на запитання
Зі щоденникових записів і листів спливають менш осмислено, а потім, щоб «помститися дікілька років життя простого студента: пошуки вчині», їде працювати бухгалтером у далеке сисебе, кохання, пізнавання міста, пригоди, кур- бірське селище, де в нього є лише одноманітна йози, вічний і невичерпний студентський гумор. нелюба робота і горілка. Важливо, що Григорій Усе це перетворюється на досить-таки цікаву Гусейнов розповідає цей сюжетний пласт про і чіпку історію. Листи й сторінки наближають- такого собі невдалого брата Шуріка з «Операся до кінця — і наростає інтрига: чи дізнаємось ції И» не розжовуючи, а стисло й ефектно. ми, як же склалася доля Миколи, куди він зник Автор робить так, що його студенти випаді чому перестав листуватися? ково торкаються й більш «хрестоматійних» Студент Микола — типова «маленька лю- українських шістдесятих. Із Миколою знайодина», хоча й обдарована та схильна до реф- миться дивакуватий молодий поет, що в ньолексій. Саме через такого персонажа Григо- му запросто вгадується Микола Холодний. Він рію Гусейнову зручніше зображувати «прості» виглядає то на психа, то на провокатора. Башістдесяті, життя «серединної» частини сус- лакучий, дотепний, неадекватний, всюдисупільства УРСР, куди не скоро доходили актуаль- щий, підозрілий. То зникає, то знов невідьні політичні та культурні бурі, де просто жили, звідки виникає. Цю зустріч, явно знакову для працювали, веселились і відпочивали, посту- автора, можна прочитати по-різному. Чи то як пово призвичаювались до культу «The Beatles». змарнований шанс майбутнього «небокоптиОбраз, дух цих людей, цих часів у «Повернен- теля» вийти в інші, цікаві, насичені, хоч і химерні в Портленд» ефектний, опуклий і смачний. ні та небезпечні простори життя, «залишитись Студентський гумор, транспорт, мода, колек- у Портленді». Або як символ невинятковості ціонування, читання, краєвиди. А паралельно усталених уявлень про шістдесяті як добу бунз’являється й традиційний «коник» Гусейнова — ту, культурного вибуху; знак того, що й житніби між іншим у книжці вміщено чимало ціка- тя більшості суспільства, страшенно далекої вої інформації про різноманітних діячів, міста від усіх тих процесів, містить свої цікавинки і села, будинки, вулиці, парки. й драми, варті уваги та опису. До речі: герої На сюжет книжки можна подивитись і як на «Повернення в Портленд», молоді люди, переісторію повільного занурення в болото. Хлопець бувають у вкрай русифікованому культурноіз музичними здібностями, незла, проте інфан- інформаційному просторі (більше, ніж тепер), тильна і доволі безтолкова людина, не зорієнту- але це зовсім не заважає їм зберігати мову та вавшись ні в житті, ні в собі, проводить час усе чітку ідентичність.
Григорій Гусейнов. Повернення в Портленд Київ, «Ярославів Вал» (368 с.)
Письмо Григорія Гусейнова коливається між стислою ефектністю та сентиментальною розлогістю. Він вправно розбудовує сюжет, інтригу. Та переходи до епізодів чи розповідей історичного характеру іноді виходять якимись чи то сируватими, чи з легкими «стилістичними заносами». І все ж у цілому текст «Повернення в Портленд» створений зі смаком і з задоволенням (як і дуже привабливе ретро-оформлення книжки). А ще він — неоднозначний і незамкнутий. Навіть зворушливі чуттєві згадки про минуле не виглядають на банальну ностальгію; якщо придивитися ретельніше, вони — достатньо критичні. Та й недаремно пісня-лейтмотив книги закінчується словами: «Да только в Портленд воротиться / Не дай нам, Боже, никогда».
Олег Коцарев
Всеволод Нестайко
Марґеріт Юрсенар
Володимир Дрозд
В Країні Сонячних Зайчиків
Твори
Листя землі
Казкові повісті
У двох книгах
Переклав з російської М. Лемик. Львів, «Свічадо», 2011 (352 с.). Ціна: 425,50 грн.
Київ, «Країна Мрій», 2011 (288 с.). Ціна: 146 грн.
Переклав з французької Д. Чистяк. Київ, «Пульсари», 2012 (455 с.). Ціна: 38 грн.
Київ, ВД «КМ Академія», 2012. Книга І (703 с.). Ціна кожного тому: 73 грн.
Видання містить відповіді о. Олександра Меня на запитання з різних сфер життя. Авторами запитань були люди, що здебільшого не надто глибоко інтегровані у християнську дійсність. Проте висока ерудиція о. Олександра, його закоріненість у християнську традицію та відкритість до будь-якої аудиторії слухачів чи співрозмовників дозволяла глибоко проникнути в проблему та просто і коректно пояснити складні богословські істини чи навіть дилеми.
Ох і чортівні ж водиться на сторінках цієї книжки! Баби Йожки, Бабаї, Кощії Безсмертні, водяник, лішак, польовик… І навіть місячний вовк несподівано вискочив із чорного люстерка! А править усім цим кодлом чорний Пан Морок. Страшно? Аж ніяк! Бо з цією нечистю відважно борються сонячні й місячні зайчики, а ще діти — звичайнісінькі школярі. Книжка класика української дитячої та підліткової літератури чудово підійде для читачів дошкільного та молодшого шкільного віку.
До видання вибраних і коментованих творів класика французької та бельгійської літератур двадцятого століття Марґеріт Юрсенар (письменниця народилася 1903 року в Брюсселі, дістала сітове визнання за роман «Спогади Адріана», була обрана до Бельгійської та Французької академій, померла 1980 року в США) увійшли роман «Чорне творіння», а також збірка поезій у прозі «Вогні», які постають медитаціями над проблемами буття. Українською повністю їх перекладено вперше.
В епічному романі «Листя землі», що здобув Державну премію імені Шевченка (1992), немає готових відповідей на болючі запитання, немає й звичного для нас викладу історичних подій, оскільки він розрахований на читача, обізнаного з перебігом вітчизняної історії за останні сто років. У романі є тернистий шлях народу впродовж трагічних десятиліть аж до біди Чорнобиля, є сходження народу по крутих параболах історії до духовного, соціального, національного прозріння.
Олександр Кухаренко
В. Забіяка, І. Забіяка
Ігор Гирич
Люба Гавур
Олімпійські ігри
Світ фразеологізмів
Київ в українській історії
Чарівні візерунки
Практичний посібник
Києвознавчі статті
Частина III
Харків, «Ранок», 2012 (160 с.). Ціна: 130 грн.
Київ, ВЦ «Академія», 2012 (304 с.). Ціна: 61 грн.
Київ, «Смолоскип», 2011 (304 с.). Ціна: 30 грн.
Львів, «Апріорі», 2011 (92 с.). Ціна: 162 грн.
Урочистостями та святами називали Олімпіади на їх батьківщині, у Стародавній Греції, їх значення було настільки вагомим, що з Іграми пов’язували навіть літочислення, яким воно було до появи юліанського календаря. Саме в цій книзі ви зможете познайомитися з легендарними героями олімпійських ігор, дізнатися точні дати і місця їх проведення, а також події, на тлі яких проходили спортивні битви. Можливо, після прочитання і ви захочете бути вписані в історію перемог.
Уміння точно і дотепно висловлюватися — важливий чинник комунікаційної і життєвої ефективності. У мові людей, які дбають про це, завжди більше змісту, ніж слів. Такою її робить доречне використання фразеологізмів, про різноманітні аспекти (етимологію, семантику, комунікаційну роль) яких ідеться в цьому виданні. Є в ньому і тлумачний словник найуживаніших фразеологізмів, різноманітні вправи і завдання, робота над якими сприятиме збагаченню власного мовлення.
Збірник статей і матеріалів з історії Києва, написаних істориком протягом 1990–2000-х років. Головною їх темою є значення Києва та його святинь в історії національно-визвольного руху XIX — початку XX ст. Читач знайде тут також статті з історичної топографії Печерська, діяльності Київського товариства охорони пам’яток історії та мистецтва (1910), Музею переходової доби (1942), документи про потерпілі від більшовицьких обстрілів у 1918 році церкви.
У книжці зібрано 209 змодельованих на ком п’ютері узорів для вишивання. Частина — квіткові орнаменти. Решта — традиційні геометричні схеми, для створення яких була застосована характерна для української вишивки символіка. Узори можуть бути використані для вишивання блузок, сорочок, рушників.
Ці та багато інших книжок українською мовою можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: Київ, вулиця Межигірська, 21 (поруч зі станцією метро «Контрактова площа»)
Василь Карп’юк
Марія Сівоха
Івано-Франківщина. Народився 1988 року. Головний представник або, наприклад, «голос» Карпат серед «двотисячницького» покоління української поезії. Автор книжок «Мотлох» (за цю поетичну збірку Василь Карп’юк отримав перемогу на смолоскипівському літературному конкурсі) та «BRUSTURY». Приємний мінливий ритм, химерні об’ємні образи, безпомильний нюх на екзистенційні ситуації, а також активне, проте не вульгарне використання діалектизмів і просто кавалків карпатської екзотики — напевно, саме це робить цікавою поезію Карп’юка. І ця поезія з часом зростає.
Житомирщина. Народилася 1985 року. Учасниця літературного об’єднання «Оксія». Готує до друку свою першу збірку поезій. Одна з найменш гучних, але при тому найбільш талановитих «учениць» такого непересічного явища в українському літературному просторі, як молода житомирська школа поезії. У її віршах досить важливу роль відіграє психологізм, він робить їх серйозними. А ще — рівномірно дозовані приємні метафори та неодмінний виразно сюжетний каркас кожного текста, що дає в підсумку трохи афористичний ефект. Тож чекаємо на книжку цих талановитих динамічних віршів.
* * *
* * *
* * *
Моїм друзям
Самотність пустий листопад де ніякого слова не сказано Порожній конверт де жодного листа навіть листка немає Китайська що красива без квітів красивіша за квіти ваза Щирі слова кохання відверті слова замовчані навзаєм.
торкайся торкайся пальцями клавіш пливи пливи моя пташко вода хлюпоче дзвенить щебече вона твоя сестра ніч день сон без вода по котики пливи пливи моя пташко вода — твоя сестра а з неба гарний дощ сиплеться ще трішки і буде сходити сонце твоя вавилонська вежа вкриється золотим інеєм торкайся торкайся пальцями клавіш тобі важко дихати тобі легко дихати спокій ніч вино риба ти любиш рибу моя пташко ти любиш воду — свою сестру тобі важко дихати тобі легко дихати твоя вавилонська вежа вкрита сонячним інеєм.
У дитинстві настільки боляче втрачати присутність друзів, Навіть якщо лише переїжджаєш мешкати на сусідню вулицю… З часом розумієш, що немає незамінних рідних і коханих. Ми прагнемо тільки вижити, Наковтатися дешевого алкоголю І нерухомо спостерігати за веселими картинками. Нас не хвилює, Скільки життів забере із собою цьогорічна весна, І що несуть струмки талого снігу, лагідно дзюркочучи. І коли наше слабке нетреноване серце Починає руйнувати застінки груднини, Ми стиха втішаємо його, пояснюючи, Що немає незамінних друзів і коханих…
Друзі, дрібні кольорові камінчики в пам'яті Бога! Мені замало зустрічатися і розмовляти, Хочеться розглядати вас, близько підносячи до очей, Ніби наліпки із зображеннями супергероїв На руках малюків, які граються в янтарній краплині безчасся. Або навіть одягнути вас на себе, Мов добротне суконне пальто Бердичівської швейної фабрики, Щоб щодня відчувати, Як поруч з моїм б'ються осердя інших дивовижних Галактик.
* * *
Наталці Г. Поглянь який клас! Ти бачиш? Це зима! Треба радіти і стрибати! Я розумію тобі холодно Але і ти зрозумій мене Зрозумій себе! Це така класна штука: От тобі холодно Але це не якийсь звичайний холод Це перші зимові морози І врешті випав сніг На екваторі грудня І врешті почалася зима Зрозумій же: Зима це клас! От ти носиш рукавички А воно ж так не можна! Ти ж не сантехнік І не шахтар А сніг світиться І ним не забрудниш рук А мороз гріє Тільки треба знати що він гріє От спробуй взяти трохи снігу Або коли сніжинки Падають на землю Плавно і елеґантно Наче з маленькими парашутами А ти підстав долоню І візьми сніжинку І як гарно Вона танутиме А твоя долонька Стане рожевою І твої щоки стануть рожевими І ти станеш снігуронькою Ти ж можеш бути найкраща І тобі буде тепло від холоду Бо це не просто холод Це холод Від якого лишаються теплі спогади...
Дівчина кольору янголів (балада) 1 Дівчина кольору янголів стоїть з миготливою свічкою спершись на косяк І вдивляється у вечоровий смерк намагаючись вздріти тінь Що вічно її супроводжує Морок нашіптує дурне заклинання що мало би мати поміч Вітер задмухує вогник і ґніт погасає останньою іскрою Вітер огортає дівоче тіло обвиває шию і проникає крізь вуста 2 Сходить яскраве сонце спопеляючи шибу ночі Дівчина кольору янголів прокидається од лоскітних променів Підбирає з підлоги недогарок свічки і заправляє у кімнаті ліжко
Ноги — лійками У мені стільки всього намішано: Губи і брови — дідові, Вилицювате обличчя — мамине, Колір очей — батьковий, Ноги — лійками, як у маминих двоюрідних сестер, Примхливий характер — бабусин, Котра була ще тим стервом (А одразу й не скажеш!). І коли я дивлюся на свою доньку, В якої ніс і губи — татові, Форма вух — моя, Ніжки — лійками, як у тих самих маминих Двоюрідних сестер, То згадую, як зацікавлено її розглядала Одразу після народження, Впізнаючи знайомі риси… Все-таки життя — це безпрограшна лотерея, Хоча б тому, що навіть на безлюдному острові Не почуватимешся покинутим, Варто лише пам'ятати, Що ноги в тебе — лійками, як у маминих двоюрідних сестер.
Мої ніжні коханки
Соловейки Я прийду по них рано-вранці, Коли надворі вже світло, Проте на вулиці ще нікого немає (Цвинтарні соловейки щемко витьохкують осанну, Їхні в'юнкі язички швидко ковзають кришталем горлянок. Моя мама полюбляла їх слухати, гострячи зуби). Про всяк випадок візьму дідусеву двостволку, З якою він ходив полювати на зайців та лисиць. Так казала бабуся, Але хіба можуть підтвердити ці слова Старі витерті шкірки під ліжком? (Соловейки розійшлися не на жарт, Вони співають, широко роззявивши дзьобики, Як моя мама, підпилюючи ікла, що занадто відросли). Я вглядатимуся в їхні очі, Повні вщерть печального розпачу, Я майже закохаюся в них, прокушуючи їх сонну артерію… (Соловейки — провідники в темряві Спурхують з моїх долонь).
Вологий слід Зателефонувала тобі вночі, Ти якраз завершував трепанацію черепа Любасці-однодневці (Вона, звісно ж, була схожа на мене). Сказала: — Ну скільки можна тебе чекати? Я — біля Вічного Вогню, На нашій братській могилі. Приїжджай, хочу переконатися, Що час не залишив на твоєму обличчі Вологий слід… Ти примчав, як завжди, дуже швидко, Незважаючи на невдах позаду. Я тобі в цьому не зізналася, Але ти — змінився: Лице видовжилося, Загострилося, пожовкло. Ти стаєш звичайним дорослим чоловіком, Який зберігає у шафі Скальпи колишніх коханок, Та ще й хвалиться ними перед своєю дружиною, Приміряючи їй на голову чужі мертві патли. А я обростаю пір'ям, заростаю травою, Мої м'язи — мов камінь. Що з нами, любий? Мрії здійснилися, Але якось навиворіт…
Слабкий і байдужий на подвиги не спроможний Лишається шлях до сякої-такої аскези Пляшки з-під спирту вже не зі спиртом — порожні Я хочу пропити всі гріхи і бути тверезим.
Вона зціджує молоко зі спряглих грудей у алюмінієву циновочку І ходить на цвинтар поливати синову могилку Щоб навіть найчервоніші квіти виростали ромашками.
Мої ніжні коханки В дешевих демісезонних пальтечках І чорних шкіряних чобітках! Ви — переливчасті метелики, Які несуть на своїх крильцях Хамелеонне сяйво любові. У моїй душі — спека, Але вас, лагідні дбайливі матусі, Не відлякують лапаті сніжинки попелу, Що падають на волосся. Ви протягуєте до мене руки З обпаленою побутовою хімією шкірою, І я зцілюю її. Тепер у вас шовкові долоні дванадцятилітніх, Від дотику яких Прозоре осіннє повітря навиліт прошиває легені. Мої розпусні дружини зі звинними бамбуковими тілами Виривають свої серця: Вони вкриті темними віспинками кратерів. — Здається, я зможу їх вилікувати… Красуні мовчать, а попіл хороводить над їхніми постатями.
Випуск 29 (квітень 2012)
Видавництво «Смолоскип»
Надруковано ТОВ ПК «Інтерекспресдрук»
У наступному випуску
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України» Свідоцтво: KВ № 4040 від 15.02.2000
Телефон: (044) 425 23 93 Адреса: 04071, Київ, вулиця Межигірська, 21 Сайт: www.smoloskyp.org.ua
Адреса: Київ, вулиця Сім’ї Сосніних, 3 Наклад 1000 примірників. Замовлення № 282
Цифрова гарнітура «Нат Ґротеск»
Рецензія Катерини Міщук на книжку Яцека Гуго-Бадера «Біла гарячка»
Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції.
Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев
Типограф Микола Ковальчук Ілюстратор Олена Павлова
Вірші Олени Пашук та Любові Якимчук
* * * Пустельник у джинсах з претензіями на небо Маска що у ній зручніше ніж бути світлим Кричу: я готовий пожертвувати свої ребра Заради Тебе Господи заради Тебе Світе Люди кажуть — он який майже Людина Чомусь те що кажуть люди багато важить Розбавляю спирт соком вишневим малиновим Я образив себе і тому я на себе ображений
Тінь ґовіє під стріхою тамуючи слова непроказані А пташки стрічають нову днину мотивами траурних маршів Які поступово переходять у надмірно-гучне пищання 3 Дівчина кольору янголів житиме тисячу років Помираючи кожного вечора і воскресаючи кожного досвітку Аби дихати холодними устами і запалювати у сутінках свічку