34
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України»
Жовтень 2012
Читати, писати, бачити і жити з Оксаною Забужко Менше року тому «Лексиконом інтимних міст» Юрія Андруховича був започаткований новий для сучукрліту жанр — автобіогеографія. Назву йому, звісно ж, придумав сам Андрухович, як відомо, схильний до лексичних новотворів. І, як людина, зовсім не схильна до жодних літературних містифікацій, він одразу ж чесно признався про це у передмові до того ж таки «Лексикону». Книжка одразу ж стала своєрідним постмодерним путівником по інтимних місцях та містах Андруховича. Минув рік, усі охочі вже відмандрували стежками Патріарха, і на карті української літератури з'явився ще один путівник, цього разу, щоправда, вже його жіноча версія — «З мапи книг і людей» Оксани Забужко. Книжка ця, втім, нічим, окрім картографічності у назві, не схожа на свою попередницю. «З мапи книг і людей» — це зібрана в одне видання українська та закордонна публіцистика Оксани Забужко останніх дванадцяти років. Якщо відштовхуватись від термінології Андруховича, книжка може бути жанрово визначена як автобіобібліографія. Це вибрані есеї про книжки, фільми, вистави, події та перш за все людей, які мали вплив на формування особистості авторки. Імена, позначені тут — Павло Тичина, Олександр Олесь, Катерина Білокур, Юрій Шерех, Олександр Довженко, Андрій Тарковський, Леонід Плющ, Юрко Покальчук, Соломія Павличко. Тексти збірки історично та географічно дуже розмаїті, охоплюють низку подій як
в Україні, так і у світі — колективізація, Розстріляне Відродження, Перша та Друга світові війни, Хіросіма та Чорнобиль тощо. Чотири розділи книжки — «Читати», «Писати», «Бачити» і «Жити» — об'єднані рефлексіями авторки, її суб'єктивними оцінками і спогадами. Ця книжка могла би бути простою публіцистичною збіркою особистих історій, але її актуальність полягає в тому, що постаті і події, які Оксана Забужко позначила на своїй «Мапі», є поворотними пунктами української історії і вже давно стали своєрідними маркерами, а відтак, постійно потребують певного означення у культурі. Передмови до книжок (в тому числі і до своїх власних), авторські колонки в різних українських виданнях, рецензії — більшість з опублікованих у книзі текстів так чи інакше може бути вже знана і з огляду на брак хорошої української публіцистики — не раз прочитана українським інтелектуальним читачем (а саме на такого читача завжди орієнтувалась Оксана Забужко). Що ж, «повторєніє — мать ученія», певно, подумала пані Оксана, формуючи нову книгу зі старих текстів. У передмові вона говорить про подібність есеїв та віршів. І те, і те пишеться спонтанно, десь між іншим, і лише потім, з плином часу, стає структурою. В повторенні пройденого матеріалу можна вбачати й інші мотиви — думка про відсутність в Україні молодого покоління інтелектуалів доволі прозоро читається між рядків у інтерв'ю та есеях Забужко.
Сьюзен Зонтаґ
Умебаясі Масакі
Хвороба як метафора. СНІД та його метафори
Календарні звичаї та обряди японців
Мовляв, найбільш творче покоління 1990-х так і не спромоглося виростити собі інтелектуальну зміну. Відтак, книжку «З мапи книг і людей» можна оцінювати як своєрідне завдання для домашнього читання із переліком обов'язкових для осмислення персоналій, подій і фактів. Попри всі нарікання на молодше покоління, Оксана Забужко тут виступає як класицистичний автор, що виховує свого читача. Ця книжка також є свого роду документом доби — вибрана публіцистика Оксани Забужко може багато чого розповісти тим, хто сьогодні є двадцятилітнім, так само, як може нагадати дещо суттєве сьогоднішнім сорокарічним. Бо, як каже у передмові Оксана Забужко, книжка — про історію, якої ми не пам'ятаємо. Цілковитий нон-фікшн, спогади, історії з архівів і фотографії з сімейних альбомів — все це постає перед читачем окремими фрагментами з доволі буремного двадцятиліття, але, будучи вдумливо прочитаними, есеї складаються, як у калейдоскопі, у мінливо-мерехтливу картинку минулого. «З мапи книг і людей» здається дещо фото- й фільмографічною. Читаючи, ти немовби сидиш у пані Оксани на кухні, і вона за чаєм показує тобі свої юнацькі фотографії — ось Луцьк, де дідусі неодмінно ходили з ціпком і мали годинник на ланцюжку, а це Соля Павличко в своєму пальті з червоним шарфом, а це Пако... Зрештою, з форзацу книжки на тебе дивиться
Оксана Забужко. З мапи книг і людей. Чернівці, «Книги ХХІ», 2012 (376 с.). і сама Оксана Забужко, і фотографія ця зовсім не схожа до того, що ми звикли бачити з журнальних інтерв'ю. Це фото з альбому. Що теж багато про що говорить. Оксана Забужко так ніжно і щемливо пише, про тих, кого любить, що читач дивним чином починає відчувати і свою дотичність до цих людей та історій. Розповідь від першої особи, тонке переплетіння сімейних розповідей із реаліями суспільства, в якому живемо, добре пасуватиме як для розслаблено-вдумливого вечірнього читання, так і для пошуку відповідей на філософські питання: «Що читати?», «Про що писати?», «Що дивитись?» і «Як жити?». Але тут Оксана Забужко дає надзвичайно односкладну і просту (що дуже на неї не схоже) відповідь — просто жити. Просто як в одній пісні із радянського кінофільму: «Что же из этого следует? — Следует жить». Саме таким розділом завершується книжка, але життя триває.
Аліна Цвєткова
Ірина Жиленко Бронебійна публіцистика
Ноmо fеrіеns
Бібліотека газети «День» Серія
Спогади
Київ, «Вид-во Жупанського», 2012 (162 с.). Ціна: 40,50 грн.
Київ, «Стилос», 2012 (264с.). Ціна: 310 грн.
Київ, «Українська прес-група», 2012. Ціна кожної книжки: 22 грн.
Київ, «Смолоскип, 2011 (816 с.). Ціна: 80 грн.
Коли Сьюзен Зонтаґ поставили діагноз рак молочної залози, вона виявила межі, до яких у боротьбі з цією хворобою ми розвинули міфологію, що часто спотворює правду про хворобу й ізолює пацієнта. У «Хворобі як метафорі» вона розвінчує міфи й говорить про справжній сенс хвороби, яка впродовж століть впливала на культуру людства. У «СНІДі та його метафорах» розглядаються метафори, пов'язані зі СНІДом, і показано правду, вільну від вини, сорому і страху.
У книзі детально описано календарні звичаї та обряди японців, локальну специфіку відзначення свят народного календаря в різних регіонах Японії. Розглянуто символіку й атрибутику свят Нового року, зустрічі весни, збирання врожаю, вшанування культу пращурів та висвітлено особливості японських обрядових страв і їхнє ритуальне значення. Крім цього, розкрито специфіку свят імператорської родини, які стали загальнонаціональними святами в Японії.
У серії «Бронебійна публіцистика» зібрано 15 і досі актуальних українських публіцистів XIX—XX століть. «Провідниками» до їхніх ідей і смислів є знакові автори «Дня». Серед них — Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Оксана Пахльовська... Багато хто з наших співвітчизників навіть не підозрюють, як гостро вони потребують цих текстів. Передусім молодь, яка має дістати доступ до знань, що продукували наші великі уми. І від яких ми були штучно відірвані.
Пропонуємо увазі читачів книгу спогадів видатної української письменниці Ірини Жиленко «Ноmо fеrіеns» («Людина святкуюча»). Ви думаєте, це звичайна книга спогадів? Далеко ні! Це емоційно чутливе переживання далекого і близького минулого, витворене на художньому опрацюванні спогадів, щоденникових записів, листів, власної поетичної і життєвої долі. Це також і своєрідна біографія славетного покоління шістдесятників. Це спроба осягнути природу і драму таланту митця.
Оскар Вайлд
Редьярд Кіплінг
В. Домонтович
Олена Гусейнова
Портрет Доріана Ґрея
Метелик, який тупнув ніжкою
Самотній мандрівник простує по самотній дорозі
Відкритий райдер
оновлений переклад з англійської Р. Доценка
Вірші
Романізовані біографії
Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2012 (520 с.). Ціна: 61 грн.
Львів, «Видавництво Старого Лева», 2012 (32 с.). Ціна: 54 грн.
Передмова, упорядкування В. Агеєвої. Київ, «Спадщина», 2012 (380 с.). Ціна: 81 грн.
Київ, «Ярославів Вал», 2012 (152 с.). Ціна: 61 грн.
«Портрет Доріана Ґрея» — справжня вершина проповідуваного Оскаром Вайлдом естетизму і водночас великої мистецької сили заперечення декадентських крайнощів цієї концепції: це один із найпарадоксальніших романів цілого модернізму. За словами самого письменника, «справжня мораль цього твору полягає в тому, що всяке надуживання, так само, як і самозречення, тягне за собою покару». Моральний злочин призводить до колапсу естетики.
Знаменитий автор прози й поезії для дітей та дорослих Редьярд Кіплінг написав не просто казку, а надзвичайно красиву і повчальну казку-притчу. У ній мудрий цар Соломон, відомий нам передусім із Біблії, хоча й настільки славився своєю могутністю та величчю, що йому підкорялися джини та іфрити, проте не зміг дати собі раду з власною життєвою ситуацією без допомоги простого метелика і, звичайно, своєї найпрекраснішої дружини Балкіс…
Біографії митців часом бувають цікавішими за їхні тексти. Особливо тоді, коли вони намагаються їх вибудувати як роман чи драму, дотриматися чистоти жанру, приміряти різні ефектні маски й ролі або стати на котурни. Один з найяскравіших українських модерних прозаїків, В. Домонтович звертається до маловідомих фактів із життя Франціска Ассізького й Вацлава Ржевуського, Вінсента Ван Ґоґа й Пантелеймона Куліша, пропонує надзвичайно цікаве перепрочитання їхніх життєписів і творчості.
Це історії про тугу за подорожами. Короткими і не дуже. Подорожами, у яких дорога важить більше за пункт призначення. Подорожами, що передбачають конкретику валізи чи кишені, периметр вікна чи простирадла на ліжку. Подорожами, які пробачають прості забаганки і завше мають хвилину на вино і друзів.
Ці та багато інших книжок українською мовою можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: Київ, вулиця Межигірська, 21 (поруч зі станцією метро «Контрактова площа»)