37
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України»
Січень 2013
Михайлина Коцюбинська: постать на тлі шістдесятництва Процес текстуального узагальнення «колективної пам’яті» про шістдесятництво триває. На жаль, не завжди маємо такі суто позитивні приводи говорити на цю тему, як вихід «Homo feriens» Ірини Жиленко чи «Коловорота» Миколи Плахотнюка. Книжка «У мерехтінні найдорожчих лиць», що вийшла у видавництві «Дух і Літера», позначена виразним мінором настрою — бо присвячено її Михайлині Коцюбинській, котра зовсім нещодавно пішла з життя. Останнім часом, коли в засобах масової інформації чи ще десь заходила мова про неї, часто це бували досить абстрактні слова про значення, масштаби й роль цієї особистості. Нинішня ж книжка спогадів якраз конкретно розповідає про пані Михайлину, про те, як вона жила і що вона зробила. «Життєвий сюжет» Михайлини Коцюбинської (в загальних рисах накреслений у передмові Євгена Сверстюка) був класичним, навіть архетипічним. Вона виросла в родині брата знаменитого письменника-імпресіоніста, що поєднувала в собі високий рівень культури, впевнене становище в радянському суспільстві, чітку національну ідентичність та ідеологічну лояльність. Вочевидь, у поколінні її батьків така компромісна еклектика була вироблена свідомо та мусила забезпечити водночас фізичне й моральне виживання. Але молода Михайлина, безперечно, сприймала все вже по-іншому. З її власних слів, спочатку вона щиро вірила в більшість радянських догм, а після знайомства з
опозиційною інтелігенцією (здається, найбільше враження на неї справило спілкування з Іваном Світличним, Борисом АнтоненкомДавидовичем, Євгеном Сверстюком), її погляди радикально змінилися. Михайлина Коцюбинська ніколи не займалася суто політичною боротьбою, її не назвеш дисиденткою. Однак вона брала участь і у протестних акціях (як-от під час перегляду «Тіней забутих предків»), підтримувала політв’язнів і їхні родини, руйнувала рамки радянської псевдонауки в своїх літературознавчих студіях. Ставши й для самих шістдесятників символом «прямостояння». Прагнучи виховати в дусі вільної, чесної науки молодших колег. Продовжуючи активно працювати й гучно висловлювати свої погляди до кінця. До книжки ввійшли різного обсягу спогади сорока шести людей. Дуже різних — від Елеонори Соловей до Семена Глузмана, від Осипа Зінкевича до Олі Гнатюк. Звичайно ж, спогади Василя Овсієнка тут значно наповненіші фактами, ніж, скажімо, текст Дмитра Дроздовського. Що Михайлина Коцюбинська була вельми близька до Києво-Могилянської академії, то чималий відсоток авторів споминів теж пов’язаний з цим університетом. Більшість текстів присвячені загалом кільком темам. Перша — звичайно, суто шістдесятницька, історія морального спротиву системі, твердості на тлі невлаштованості власного життя. З книжки можна дізнатися чимало
подробиць і про поневіряння, і про стійкість. Ці подробиці зворушливі, вражаючі й кумедні. Друга — наукове життя Михайлини Коцюбинської. Її прагнення проламати зовсім не скляні стелі совдепівських методів досліджень. А пізніше, вже в часи незалежності, коли ці обмеження залишилися вже тільки в головах тих, хто продовжував жити по-радянському, Коцюбинська з усіх сил намагалася «наздогнати» згаяне українською гуманітарною наукою. І третя — Михайлина Коцюбинська як особистість, як старша колега. Тут найбільш показові, гадаю, спогади Елеонори Соловей. Пані Михайлина була їй водночас подругою і наставницею, доброзичливим, але й послідовним критиком її літературознавчих праць. Цікавий у цьому контексті також текст дослідниці молодшого покоління Роксолани Свято. Також книжка містить зразки листування Михайлини Коцюбинської з Елеонорою Соловей, Наталією Пилип’як, Опанасом Заливахою, Надією Світличною та Леонідом Плющем, низку її творів публіцистичного характеру. Вельми потужне враження справляє й інтерв’ю з Михайлиною Коцюбинською, записане Євгеном Захаровим, головою Харківської правозахисної групи. Крім пізнавальних фактів, характеристик і самохарактеристик, усього, чого закономірно можна очікувати від подібної розмови, що відбувається вже 1997 року, є тут і дещо інше. А саме — критика шістдесятництва, чи радше самокритика. Наприклад, може,
Олександр Борґардт
Оля Гнатюк
Альбер Камю
Урте Улюне
Дві культури
Між літературою і політикою
Чума
Сонні Сонечка
У мерехтінні найдорожчих лиць. Київ, «Дух і Літера», 2012 (576 с.). й не дуже гучно задекларована, але, як на мене, помітна засмученість пані Михайлини з того приводу, що суто культурне шістдесятництво надто вже помітно поступалося політичному складнику руху. Або її неприховане обурення через те, як трималася частина колишніх дисидентів уже в незалежній Україні, як вони надто легко перейшли до співпраці з одіозними фігурантами радянського режиму. Людина органічно культурна й освічена, вона вміла висловити ці та інші претензії гостро і разом з тим витримано, без образ і примітивної риторики, не соромлячись визнати себе в чомусь некомпетентною або невпевненою. Цим інтерв’ю Михайлина Коцюбинська задала високий стандарт обговорення явища шістдесятництва. Адже сьогодні ми найчастіше маємо або іконографії шістдесятників, безоглядне піднесення й оспівування, або так само безоглядне, бездумне заперечення чи ігнорування їхнього внеску в історію та культуру країни. І чи тільки шістдесятництва це стосується?
Анна Ратушна
Есеї та інтермедії Друге видання. Київ, «Простір», 2012 (400 с.). Ціна: 94,5 грн.
Київ, «Дух і Літера», 2012 (368 с.). Ціна: 65 грн.
Книга Олександра Борґардта «Дві культури» є спробою (можливо, й першою) зіставити та порівняти дві культури: «вєлікую русскую» та «провінційну і занедбану» українську. Хоч остаточне порівняння і не завжди виходить на користь. «вєлікой», так би мовити, за визначенням. У гострій публіцистичній манері, притаманній саме О. Борґардту, все зветься класними іменами, без звичних евфемізмів, коли звичайний геноцид перехрещується на якусь «етнічну чистку».
Центральна тема книжки — взаємодія між сфе- Цікавість сучасного читача до творів Альбера рою літератури і політики в контексті україн- Камю не зменшується. Тому можна з певністю ської та польської історії XX століття. Мова йде сказати, що творчість цього письменника випро вплив політики на різні виміри культурно- тримала найсуворішу і найсправедливішу пего життя: від тотального контролю держави над ревірку — перевірку часом. Романи «Чужий», усіма сферами творчості, через нібито ней- «Чума» та «Падіння», що представлені у цьотральну її позицію, до політики пам'яті і забут- му виданні, вважаються одними з найкращих тя. Увага зосереджена, однак, не лише на дер- у творчому доробку Камю. Їх об'єднує предмет жавній політиці, але й на стратегіях поведінки роздумів письменника — це людина, її свідорізних особистостей і спільнот. мість і психологія, її місце і доля в світі, її поведінка в різних життєвих ситуаціях.
Юрій Орлов
Леся Українка
Небезпечні думки
Руфін і Прісцілла
Мемуари з російського життя
Драма у п'яти діях
Харків, «Фоліо», 2012 (462 с.). Ціна: 73 грн.
Віра Манько Летіть, соловейки, на рідні земельки
Київ, «Прудкий равлик», 2012 (112с.). Ціна: 51 грн. До книжки молодої литовської письменниці Урте Улюне (їй нещодавно виповнилося 23 роки) увійшли дотепні та зворушливі історії про найменших мешканців нашого великого світу: павучків, мурашок, джмеликів, про їхні думки, відчуття й переживання. Ці оповіді — короткі, легкі, неспішні, їхня дія може відбуватися зараз, а може двадцять років тому. Окрім самих текстів, увагу читачів безумовно привернуть малюнки без перебільшення видатної литовської ілюстраторки Сігуте Ах.
Михайло Дочинець Бранець Чорного лісу Версія роману «Вічник» для юнацтва
Київ, «Смолоскип», 2012 (406 с.). Ціна: 50 грн.
Ілюстрації С. Якутовича. Київ, «Либідь», 2011, (200с.). Ціна: 54 грн.
Львів, «Колесо», 2012 (62с.). Ціна: 47 грн.
Львів, «Апріорі», 2012 (292 с.). Ціна: 27 грн.
Книжка відомого дисидента Юрія Орлова вже давно отримала визнання не лише на теренах колишнього СРСР, а й поза його межами. Це не просто мемуари, а, за висловом Євгена Сверстюка, своєрідна «інтелектуальна сповідь», чий морально здоровий дух наснажує, споріднює й підносить. Йдеться про становлення російського дисидента-правдолюба зокрема й становлення дисидентського руху в СРСР узагалі. Видання стане в пригоді всім, хто цікавиться історією і вболіває за правду.
До уваги читачів — одна з найцікавіших драм Лесі Українки, а на думку Володимира Панченка — й одна з найзагадковіших. Поневолення залишається поневоленням — хоч би якими шляхетними гаслами воно прикривалося. Ця думка, проголошувана у драмі на тлі давньоримських декорацій, прямо стосується пророчо передбаченої поетесою тоталітарної перспективи XX століття. Втім, це лише одне з трактувань «Руфіна і Прісцілли».
Пташки давно звили гніздечко в українській культурі: і в прикладному мистецтві, й у фольклорі, і в народній звичаєвості. У цій книжечці — першій ластівочці такого характеру — зроблено спробу виокремити цей найдавніший і найпоширеніший зооморфний мотив, центруючи при тому увагу навколо звичаю закликання весни і його матеріального вияву — випікання «жайворонків». Хочеться, аби цей звичай ожив, а наші діти знову навчилися тішитися природі й цілому Божому світові.
Історія дивовижної людини, закинутої волею долі в безлюдну пущу Карпат. Про те, як упродовж років виживання в природі юнак із мандрівника, натураліста, мисливця і вояка стає Воїном духу. Він і нам допомагає відповісти на вічні запитання: хто ми, звідки, для чого живемо й куди йдемо?
Ці та багато інших книжок українською мовою можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: Київ, вулиця Межигірська, 21 (поруч зі станцією метро «Контрактова площа»)