ЗНАК #6

6

Березень 2010

Оригінал Набокова: 2 в 1 Небагато романів в історії світової літератури провокували таку завзяту полеміку, будили такі бурхливі пристрасті й мали такий вплив на за­ хідну культуру, як романи Володимира Набокова. Мало є нині людей, які не чули вигаданого ним слова «німфетка». І ще менше — художніх творів, очікуваних так само, як незавершений «Оригінал Лаури». Полеміка довкола тексту, який автор за­ повів знищити, не публікуючи, точніше, довкола доцільності його знищення / видання, точилася не один десяток років. Говорилося різне: думки при­ хильників «ліквідації» зводилися до аргументів на користь поваги до виконання останньої волі лю­ дини, а їхні опоненти, натомість, стверджували, що оскільки автор у власних лекціях підтриму­ вав публікацію творів Кафки, то він не заперечу­ вав би й у цьому разі. Як би там не було, однак ані у дружини письменника Віри, ані в сина Дмитрія не піднялася рука знищити рукопис, — і саме то­ му нині можемо читати цей такий бажаний текст в українському перекладі. Видаючи «Оригінал Лаури» українською, ви­ давництво «Фоліо» зробило щонайменше дві доб­ рі речі: опубліковало його раніше, ніж це зробили у Росії, і розмістило не тільки власне переклад, але й фото карток — авторського рукопису англій­ ською. Отже ті, хто захоплюється творчістю Набо­ кова, у цій книжці зможуть не просто прочитати

Моя Україна: Атлас

її, але й порівняти оригінал із перекладом і навіть зазирнути до «творчої лабораторії» письменника: тут він шукав влучне слово, а тут щось додавав чи навпаки, а тут поспішав і вийшло геть нерозбір­ ливо. Безперечно, видання у такому двомовному варіанті — значна перевага книжки. Звісно, не обійшлося і без неточностей: таких собі маркетингових ходів. В анотації читаємо, що останній твір «він писав протягом усього свого життя». Це зовсім не так. Тобто якщо розгля­дати весь комплекс його романів, повістей, оповідань як єдиний великий масив, такий собі супертекст, — тоді, звісно, так воно й було. Але щодо «Ори­гіналу Лаури», то роботу над ним Володимир Набоков розпочав у 1974 році. Про це пише в найповнішій на сьогодні академічній біографії На­бо­кова Бра­ ян Бойд. Навесні того ж року письменник віддав до друку «Дивись на арлекінів» і уклав угоду з ви­ давництвом «Макгроу-Хіл» на шість нових кни­ жок, другою з яких і мав стати наш роман. На жаль, хвороба, що, починаючи із 1975 року, раз по раз вкладала Набокова до лікарняного ліжка, так і не дала йому закінчити книжку. Проза Володимира Набокова завжди була ав­ тобіографічною. Це, звісно, не та автобіографіч­ ність, до якої ми звикли в сучукрліті. Ніколи, окрім власне белетризованої автобіографії «Speak, Me­ mory» (у рос. варіанті — «Другие берега»), він не

Оксфордська історія в’язниць

За редакцією Н. Моріса та Д. Ротмана. Київ, «Всесвіт», 2009 (560 с.) Ціна — 67,50 грн. Київ, «Картографія», 2009 (32 с.) Ціна — 41 грн. Атлас «Моя Україна» містить інформацію про при­ роду, народне господарство, культуру нашої дер­ жави. Про славетне минуле читач може дізнатися з карт «Давня Україна. Скіфи й греки», «Ки­ївська Русь», «Галицько-Волинська держава», «Ко­зацька Україна», «Українська Народна Респуб­ліка» тощо. Окремий розділ присвячено видатним особам віт­чизняної історії. Багатий ілюстративний матеріал, спрощені умовні позначення роблять видання цікавим для широкого кола читачів: такий атлас є не лише збірником карт, але й змістовним довідником із багатьох галузей.

Колективна праця американських учених «Окс­ фордська історія в’язниць: Практика покарання в західному суспільстві», присвячена проблемі злочину й кари, описує історію розвитку тюрми й каторги як соціальних інституцій від античності до кінця XX сторіччя. На матеріалі тюремної практики Західної Єв­ ропи, Америки, Австралії, частково Росії й СРСР простежено, як відбувалося реформування в’яз­ ниць, а помсту злочинцеві замінило дослідження причин та профілактика злочину. У вітчизняній правовій літературі ці проблеми фактично не висвітлено, тож книга стане цінним посібником для юристів, працівників каральних органів і міліції, студентів-правників.

Рецензія писав на зразок: ми пішли туди і зробили те. Фа­ були й сюжети його романів були без­межно да­ле­ кими від його власного життя. Дрібнички, штри­хи, деталі — у них можна було відшукати справжню біографію автора. Ось Набоков в одному з Бер­ лінських театрів, єдиний у «вечірньому» строї, і са­ме цього дня виставу знімають на плівку; звіс­ но, камера постійно фокусується на ньому. А ось схожий епізод у повісті «Машенька». А ось, ідучи на лекцію, замість конспекту Набоков прихопив фрагмент власного роману — і вже герой «Прав­ дивого життя Себастьяна Найта» робить те ж са­ ме. А ось закохані Володимир та Віра з’ясовують, як часто в дитячому і підлітковому віці перетина­ лися їхні шляхи, скільки було в них спільного, — і вже ми бачимо ту ж силу неминучих зближень в «Дарі», «Правдивому житті Себастьяна Найта», «Лоліті» тощо. Так само автобіографічний і «Ори­ гінал Лаури» — не сюжет, але деталі чи навіть на­ стрій автора (приміром, згадані в передмові Дми­ тром запалення під нігтями під час перебування батька в лікарні). Звісно, не можна назвати цей текст повноцін­ ним романом. До роману Володимирові Набоко­ ву не вистачило року чи двох життя. Проте час­ тину карток, близько 5000 слів, він усе-таки встиг написати «начисто». Нехай вони не покажуть нам, «що ж було далі», але блискучий авторський стиль

Антологія. Упорядник М. Ільницький. Київ, «Смолоскип», 2009 (916 с.) Ціна — 40 грн. В антології зібрано твори тих поетів української еміграції 1920–30-х років XX століття, які належа­ ли до угрупування, що в літературознавстві здобу­ ло назву «Празька школа». Учасники визвольних змагань українського народу та представники по­ коління, сформованого «під чужим небом», вони несли в поезії «срібні сурми» недавніх походів, іс­ торіософські роздуми про майбутнє рідної землі, а також розвивали традицію вільної української поезії, обірвану комуністичним режимом. Це одна з перших спроб розкрити творчість еміграційних поетів міжвоєнного періоду в повноті їхньої творчої індивідуальності. Видання також має теоретичну частину, до якої увійшли лі­те­ра­ тур­но-критичні статті, спогади, рецепції, листу­ вання та інтерв’ю.

Анджей Стасюк

Сергій Пантюк

Чорний Ворон

Фадо

Як зав’язати з бухлом і курінням

Київ, «Грані-Т», 2009 (152 с.) Ціна — 34 грн.

«Фадо» португальською мовою означає «доля», Роман відтворює одну з найдраматичніших і най­ але передусім так називається меланхолійна піс­ більш замовчуваних сторінок нашої історії — бо­ ня, яку сповнено смутком за безповоротно втра­ ротьбу українських повстанців проти окупаційної ченим. влади у 1920-х роках. У книжці Анджея Стасюка фадо з’являється … Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий лише раз, мимохідь, ніби випадково, однак ат­мо­ вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освяти- сфе­рою тужного співу пронизані чи не всі його ли зброю на московського ката. Найзапеклі­ші опо­віді. Бо героєм цієї книжки є людська доля, по­ з них — залишенці — продовжували боротьбу бачена й відчута з однієї-єдиної, авторової, пер­ навіть тоді, коли в Україні утвердилася дикта- спективи. Бо у фокусі кожної оповіді — ціле життя тура чужинців і не було вже надії на визволення. і цілий світ, із його тривогами, радощами, самот­ Таким був загін отамана Чорного Ворона… ністю, вдячністю, врешті — з його спокоєм.

дасть безперечну насолоду гурманам. Тут варто сказати і кілька слів про переклад. Нині заведено ганити якість перекладу українською: переважно через недостатню роботу з мовою, лексичну бід­ ність, а часом і навпаки — надмірність. Я би ска­ зала, що переклад цілком прийнятний. Є, звісно, недоліки. Найбільший — доволі часте ігноруван­ ня авторської гри слів, яка просто зникає в укра­ їнському варіанті. Адже саме для набоківського тексту гра слів завжди мала важливе значення: всі ті алюзії, натяки, порухи думки, які вона ви­ кликає у читача, і які десятки разів описані прак­ тично для кожного роману (і, без сумніву, будуть описані й для «Оригіналу Лаури»). Та якщо в перекладі «роману» це радше огріхи, то передмова потребує додаткового редагування, після якого зникнуть кальки на кшталт «умираю­ чий письменник» або «авторствування». Отже, насолоджуйтесь…

Ольга Погинайко

Поети Празької школи: Срібні сурми

Василь Шкляр

Київ, «Ярославів Вал», 2009 (356 с.) Ціна — 40 грн.

В. Набоков. Оригінал Лаури: насолода вмирати Харків, «Фоліо», 2009 (318 с.) Ціна — 40 грн.

Київ, «Гамазин», 2009 (128 с.) Ціна — 16,50 грн. Нова прозова книга Сергія Пантюка репрезентує автора як доброго майстра малої форми. Най­ більше вражає тут сміливість автора торкатися болючих тем. Самогубство священика, отруєння сином батька, відродження людини після тюрми... Це далеко не всі драми, які аналізує та розкриває Сергій Пантюк. За амплітудою переживання, лаконічністю та точністю мазка письменник дорівнюється до ви­ датних українських новелістів Архипа Тесленка, Василя Стефаника, Григорія Косинки, Григора Тю­ тюнника, тож забезпечує тяглість традиції.

Ці та багато інших книжок українською можна придбати у книгарні «Смолоскип», вулиця Межигірська, 21

1 Вячеслав Чорновіл. Твори в 10 томах: Том 6 Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.)

2 Пітер Баррі. Вступ до теорії Київ, «Смолоскип», 2008 (25 грн.)

3 Іван Безпечний. Теорія літератури Київ, «Смолоскип», 2009 (25 грн.)

4 Поети Празької школи: Срібні сурми Антологія. Київ, «Смолоскип», 2009 (40 грн.)

5 Українська літературна газета Числа 1-2, 2010 рік (4 грн.)

6 Консерватизм. Антологія Київ, «Смолоскип», 2009 (50 грн.)

7 Оксана Забужко. Музей покинутих секретів Київ, «Факт», 2010 (74,50 грн.)

8 Націоналізм. Антологія Київ, «Смолоскип», 2007 (50 грн.)

9 Лібералізм. Антологія Київ, «Смолоскип», 2009 (50 грн.)

10 Наслідки Переяславської ради 1654 р. Збірник Київ, «Смолоскип», 2004 (10 грн.)

11 Адам Сміт. Добробут націй Київ, «Ніка центр», 2009 (35 грн.)

12 Українське дошкілля Київ, «Смолоскип», 2009 (27 грн.)

13 Л. Губер. Гроші Чорнобиля Рівне, «Волинські обереги», 2009 (47,50 грн.)

14 Іван Дзюба. Порнократія на марші Київ, «Смолоскип», 2007 (7 грн.)

15 Сергій Єфремов. Щоденник (1923–1929) Київ, Газета «Рада», 1997 (54 грн.)

16 Астольф де Кюстін. Правда про Росію Київ, «Ярославів Вал», 2009 (40 грн.)

17 Старий Київ. Листівки Київ, «Арт-Бук», 2008 (1,50 грн.)

18 Україна — Європа: хронологія розвитку. Т. 1–4 Київ, «Кріон», 2009 (94,50 грн.); Т. 4 (108 грн.)

19 Український декламатор Київ, «Смолоскип», 2006 (15 грн.)

20 Український журнал. № 1, 2010 (7 грн.)

Артем Антонюк

Суми. Поет. До того й під час того пробував себе у різних професіях — і творчих, і робітничих. Сліди цих та інших досвідів віднаходимо в його текстах. Творчість Артема Антонюка вирізняється серед віршів більшості популярних молодих поетів тим, що ці тексти — зразок чоловічого письма. Його поезія проростає на асфальті серед залізобетонних споруд промислового міста. Автор переймається, вболіває, лається, кохає так, як належить, відповідно до традиційних уявлень, справжньому мужчині. Такого — так — ми давно не бачили й не читали. Втім, чоловіча щирість завжди цінувалася високо: хоча б тому, що душу нині вивертають здебільшого хлопчики, для дівчаток. Лауреат ІІ премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за збірку поезій «Торба». ПАЛАТА УМА

***

«В моєму організмі, напевне, немає такого місця, де б не ступала нога» (Лілея)

слава богу, йде дощ, зараз мене попустить (Ліля)

світлофори збились у зграї соняшники поштових скриньок закрилися на ніч Валя прикрила свій баштовий кран я полетів до тебе мухою я вже не чую свого серця як ніг доки гуси князя Юсупа будять у мені Рим доки машини їздять містом

вимінюючи заручників на кавуни ти закатуєш вечір шматками у банки Серпня як солоні огірки як солоні огірки ВОНИ ЗЖЕРУТЬ ТВОЄ ПАЛЬТО, скаже у вівторок Лілея — моя біла жартівнице! Стрижі дадуть прикурити м’ясним мухам у сірих пальтах. Липневий вечір — це явна липа, а місячне світло — сяйво сонця в жовтогарячому пальті. Даєш прикурити юній молі в попільному пальті Ніч липня — це парафін, сонячне світло — сяйво Бо га в оранжевому паль ті .

Рослини діагнозів. Поставлені й политі. Я вдивляюся у вікно. Вікно вдивляється у відповідь. ДВАДЦЯТЬОДНЕПІЛЛЯ: інструкція на глиняній табличці як дати ворогові личку переживе чужі столиці заговоривши мовою мокрих від дощу пістолетів рожеві пантери грози прольотних днів полетів стриж на роботу світанком смокчуть солоні лапи своїх чоловіків самиці рудих ведмедів ДО ЩІ барометри ніг розпускаються трояндами блідо-рожевого кольо ру суглоби пальців пухнуть пачками любих ба ксів я затискаю кип’ятильника велику й вічну металеву спір аль ти витираєш закоченою губкою День За Тиждень До Третьої Хімі Ї

UNTITLED 32/2 годин за вісім прикриє день як дурнем ти помреш він вже темнить тупим лицем на пагорбі над Стрілкою залізо-бетоном готелю турист чиїми сходами тиняються душі підлітків і бомжих серед людського гівна й кольорових графіті сидячи на трупі крісла табуретки стула він вже вдягає спортивне тріко зі стрілками на штанях і лампасами трьома білими пампасами у час цей сміттєвіз Торба кому н трансу з написом закуреним на боці чисте місто разом із нами зникає за поворотом світу в дорозі задимленій двоокисом титану дочка поштарки на вантажному ліфті вміло вивозить візок із дитиною потому у трюмо тюрми трюмі рюмкою запітнілою в скалках з’явиться порнографічною явою день глупий зі шрамом світанку в жінки щоб взяти чисте місто Торба з дротових зірок зніме сонце хм ари і розпоре буденну маячню на п олотно

« »»»»»»»» І вечір. Темний. Африканські студенти. Псільське пиво. Легені Курця навпроти. Червиві вечори. Оси точать сухарики на терасах. Червоної площі. Холодильник серця гуде.

26 бакинських будівельників. Їдять сумську баранину. Охтирський мед. Нові босоніжки натирають. Твої ноги. Кремом. Темних вечорів. % кров спустили небо як сало із прожилками №

Микола Леонович З циклу «Нумерологія» ШІСТЬ шість днів шість дзвінків шість ножів тебе не уб’ють за вірші але шість вінків ти пустиш на воду снів допоки сніг не зійшов над землею слів шість кроків по сходах і руку дай шість відображень у люстрах шести нехай поглянуть ушосте із неба шостого просто у ватяній темряві страху де глухо й катма не можна нічого сказати тебе нема але шість кленових листків шість незроблених справ шість клавіш м’яких і покірних шість трав до шести із страв і коли стане ясно що зовсім один шість сердець твоїх і шість тілесних рідин П’ЯТЬ: ПОДОРОЖ Хлопчаки залюбки і заввиграшки річку

повернуть навспак: Хід неспішний, пора не така вже й невтішна — По горищах горіхи й гриби,

і здичавілі бджоли живуть, Понеділок вчорашній

сьогодні коханець колишній — У кульбабах увесь, на устах залишає свій смак. І складаючи напрям до скарбу із назвою «путь», Наче в спробі помножити

простір на час недоречній — Віддаєш за спокусу години непрожитих літ Із трави і води і піску всі світанки чернечі, А собі залишаєш на згадку сум’ять каламуть. А повернуть — незчуєшся в новому царстві боліт, І болить голова, і в руці, що дає, вже немає Ні дарів, ні весла. І стоїш у своєму човні Наче в лялечці сниш.

А довкола — безчасне, безкрає: Обкраде і обійме, і скаже нечутно: твій хід. А куди тут ходити? Скінчилися дні відривні; І прогризено ніч, цю останню твою, до останку І розкраєно дім і тобі називає хтось масть — Тільки й волі — відсунути зранку фіранку І дивитись на ці краєвиди, безжурно-чумні.

Полтава — Київ. Лірик. Художник. Один з останніх трубадурів в сучукрліті. Пише вірші здебільшого про любов до. В сенсі — до когось. Рідше — про любов iз. Втім, трубадурові так і належиться: бути самотнім, ніжним, тривожним, закоханим чи щойно розкоханим. Його поезію гарно читати у часи легких демісезонних смутків, прислухаючись, як ці рядки резонують усередині тебе із відголосками призабутих почуттів до колись дорогих людей. В період загос­ трення депресій вірші Леоновича протипоказано: можете наробити дурниць. Подейкують, цей автор багато блукає ін­тер­нетпростором і навіть пише кіберпрозу. Проте його поезія поки що випромінює живе людське тепло, а не енергію кіборга: біля неї можна гріти пальці, коли самотньо і заснув лептоп. Лауреат І премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за збірку поезій «Агон». МАЛЕНЬКА НІЧНА ІМПРОВІЗАЦІЯ а от уяви собі сніг сніг — це я і ти, чорне в білому під ліхтарем, що ніяк не згасне ТРИ Прецінь без тебе сад потонув у траві тобою буцім ДВА: ВАРІАЦІЇ 1. Холодна земля приймає у себе нічні дощі, мов ключ до замка, мов до руки — знаряддя, і сліду не залишається там, де допасовано добре, там, де минається, не зрушивши з місця, світ. А у сни непрочитані книги ідуть, ложе самотнє твердне, а тіло терпне, і за відсутності голосу хочеться каменем стати, принаймні деревом.

2. Холодна земля приймає у себе дощі, мов ключ до замка — і сліду не лишиться там, де все допасовано. Ніч минає у шепоті книг нечитаних, ліжко тверде, і тіло затерпне все, і замість млості — лункі секунди, тривожні. ОДИН я один і від того важче писати верлібри від того важче дихати важче ходити краще ділити повітряний стовп на двох і більше до твого під'їзду стільки ж кроків, скільки — скільки тих кроків тих днів коли повз будинок твій я ходив ти народилась тоді коли було легше принаймні мені ти народилась в мені і так було між обома нами я казав слова що нічого не важать тепер

пральна машина злітає пилосос наближається вдома вдома вдома разом

Хлопчакам — гарувати.

Старіти й стиратися — зась. Заки пісню зачнуть, тебе до порогу повернуть. На питання: ходила? впокорено-стишене: так. Починається повінь, яка заливає всі стерні, А потому обід, і хліб до борщу хтось подасть.

один — це не половина, затям один це все, що ми маємо тут, тепер […]

Випуск 6 (березень 2010)

Адреса редакції:

Друк видання:

У наступному випуску:

Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України». Реєстраційне свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000.

04071, Київ, вулиця Межигірська, 21. Видавництво «Смолоскип» (044) 425 23 93, www.smoloskyp.org.ua

02100, Київ, вулиця Краківська, 6-А. КП КОР «Друкар». Замовлення № 356. Гарнітура «Нат Ґротеск». Наклад 2500 прим.

Рецензія Олега Коцарева на роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів».

Думки авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції.

Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Оксана Щур.

Типограф Микола Ковальчук. Ілюстратор Олена Павлова.

Поезія Софії Сітало та Богдани Матіяш.