9
Червень 2010
Микола Хвильовий під кривим мікроскопом доносів Здавалось би, що нового можна розповісти про Миколу Хвильового, цього символа української літератури 1920-х років, зовні схожого, як подейкують знавці радянського кіно, на актора Баталова? Книжка «Полювання на Вальдшнепа» претендує саме на це — сказати нове слово. Певною мірою сенсацію створити вдалось (інше питання, наскільки за умов відомого культурного рівня нашого суспільства сенсація, що виросла на літературних ґрунтах, здатна зачепити широкі маси). І то дуже просто. Упорядник Юрій Шаповал віднайшов в архівах і законспектував особисту справу, яку завели на Миколу Григоро вича Фітільова (Хвильового) доблесні радянські чекісти. Звісно, в книжці є ще коментарі й супровідні статті самого Юрія Шаповала та літературо знавця з Києво-Могилянської академії Володимира Панченка, є диск із документальним фільмом, але все це лише обгортка — головне, що в широкої громадськості тепер є можливість зазирнути на сторінки реальної справи, заведеної на письменника. Що ж можна побачити на тих сторінках? Передусім, звичайно, фактаж. У того, хто прочитає це зібрання доносів, спостережень, виснов ків та іншого добра, навряд чи залишаться сумніви в тому, що Хвильового справді планували заарештувати, тож самогубство в певному сенсі було кроком на випередження. Надто вже активно оплутували ланцюгами свідчень письмен ника, а «дописувачі» били в тривожні дзвони, що ВАПЛІТЕ явно нагадує їм філію потужної диверсійної організації, що, буваючи за кордоном, Хвильовий і його друзі неодмінно обертаються
в усіляких антирадянських колах і що вся їхня Усі «помічники» режиму діставали псевдоніми творчість — суцільна загроза радянському ладу. (наприклад, «Професор», «Літератор», «Юнак»), Місцями навіть шкода, що все те було відвер- і навіть головний об’єкт стеження дістав вельми тим перебільшенням. Як часто доводилося чути символічне прізвисько «Вальдшнеп». майже з цього приводу, «шкода, що процес СпілАле — о, диво! — машина репресивної системи ки Визволення України був, а самої Спілки не бу- працювала не ідеально. Книжка «Полювання на Полювання на Вальдшнепа. ло». Хоча якби письменники «Розстріляного Від- Вальдшнепа» є живим свідченням того, що наРозсекречений Микола Хвильовий. родження» відпочатку брали участь у реальних віть така грізна й демонізована структура, як ГПУКиїв, «Темпора», 2009 (296 с.). антирадянських організаціях, можливо, вони не НКВД, вміла помилятися (чим не привід для оптиЦіна — 74,50 грн. мали б часу написати те, що написали, і стерпно мізму?). І донощики, й слідчі, й інші суб’єкти регупрожити бодай двадцяті роки? А з іншого боку, лярно плутали назви творів, імена людей, події, і допитів можна побачити й конфлікт ГПУ та пронаприклад, мої родинні перекази, що я їх чула від їхнє значення і контекст. Чим постійно демон- куратури з приводу того, кому дістануться пабабусі, розповідали про далеких родичів, які, бу- стрували, наскільки слизько, невпевнено й дез пери письменника, і те, як інтелігенція тишкомдучи студентами в Києві у двадцятих роках, бра- орієнтовано почуваються в просторі мистецтва. нишком прагнула перетворити похорон на таку ли участь у діяльності підпільного гуртка, що за- Навіть коли цей простір наповнено стукачами, собі напівманіфестацію, і те, наскільки гнітюче та ймався «жовто-блакитною» агітацією, і заразом, навіть коли саме мистецтво зґвалтоване й дефор- гіпнотичне враження той похорон справляв. Здатоваришували з письменником Григорієм Косин- моване. Зрештою, і той факт, що «Вальдшнеп» ється, навіть у найзатятіших життєлюбів уже не кою. То, може, бодай частина з тогочасних репре- встиг зробити свій публічний жест і бути почу- лишалось ілюзій (що це було так, можуть свідчисованих перед загибеллю не мала підстав шкоду- тим, засвідчує неможливість усеохопного контро ти, наприклад, опубліковані в іншому місці листи вати, що насправді не чинили опору? лю, принаймні на 1933 рік. Валер’яна Поліщука тих часів, котрі передавалися Та повернімося до Миколи Хвильового й опуб Також ця книга доволі пізнавальна для того, не поштою, а через друзів, тобто містили більшліковної «Темпорою» його справи. Що іще вра- хто хоче відчути, так би мовити, дух часу. Стиль менш відверті судження, сповнені цілковитої прижає у цій книжці — кількість людей, що надавали письма і мовлення персонажів (до речі, справу реченості). свідчення і доноси. Хтось із них спеціалізувався вели як російською, так і українською мовами Набагато слабше враження справляє фільм, на розлогому «класовому аналізі» художніх тво- з переважанням першої), промовисті деталі та доданий до книжки на диску. У ньому немає нірів (цікаво, таким людям гонорари платили за ти- купа інших речей створюють у цьому сенсі не- чого нового, порівняно з текстом видання, зйомки сячі знаків чи існувала інша схема стимулюван- повторну атмосферу двадцятих-тридцятих. А ще, не виглядають шедеврально, а сцени реального ня? скільки ще фахових таємниць ховають архіви звісно, ілюстрації — фотографії двадцятих років, полювання на вальдшнепів зняті невиправдано і пам’ять ветеранів…). Хтось займався спостере- знімки Охтирки та інших слобідських містечок натуралістично, так, ніби історія, яку розповідає женням за певними колами людей, середовища- і сіл, де народився і жив у молодості Хвильовий, нам книга, недостатньо жорстока і потребує гос ми. Хтось просто епізодично повідомляв важли- інтерв’ю з його донькою, згадок про яку дотепер тріших емоцій. ві, на його думку, дані. Звісно ж, велася й активна було дуже мало. Окрема психологічно ефектна перлюстрація листування, про що, здається, пре- частина книги — матеріали ГПУ з приводу самоЮлія Стахівська красно знали й самі автори та отримувачі листів. губства Хвильового. Тут за сухими рядками звітів
Юрій Шаповал
Річард Платт
Жозе Сарамаґо
Україна в добу «Великого терору»: 1936–1938 роки
Енциклопедія сенсацій
Євангелія від Ісуса Христа Із португальської переклав Віктор Шовкун. Харків, «Фоліо», 2010 (539 с.). Ціна — 55 грн.
Київ, «Либідь», 2009 (544 с.) Ціна — 202,50 грн.
Київ, «Махаон-Україна», 2010 (192 с.) Ціна — 63 грн.
Видання присвячено трагічним подіям періоду «Великого терору» в Україні. Спираючись на унікальні архівні джерела, автори-упорядники розкривають мотиви, основні напрямки, наслідки та технології репресивних акцій, вчинених у добу «єжовщини». Розвідки доповнено добіркою друкованих уперше документів і матеріалів, відомостей про структуру і кадри НКВС УРСР.
Де татуюванням лікували ревматизм? Коли лікарі «Євангелія від Ісуса Христа» (1991), мабуть, одна поливали рани гарячою олією? Як пліснява рятує із найскандальніших книжок XX століття. Церква людство? Чому пожирач вогню не обпікається? визнала її образливою для католиків, однак саме Ти не повіриш, але неймовірні сенсації оточу- за цей роман автор одержав Нобелівську премію. ють нас у повсякденному житті. І траплялися во- Сарамаґо зумів дати власне — глибоке та оригіни завжди. У цій книжці зібрано вражаючі факти нальне — трактування епізодів Нового Завіту. Авз галузі медицини, кулінарії, моди, а також історії тор показує Ісуса передусім як людину з її бідами про незвичайні ігри та розваги. та сумнівами, бажаннями та помилками.
Боґуміла Бердиховська
Михайль Семенко
Ірина Пустиннікова
Україна: люди і книжки
Вибрані твори
Вісім мандрівок Буковиною
Переклад із польської. Київ, «К.І.С.», 2009 (232 с.) Ціна — 26 грн.
Упорядник — Анна Біла. Київ, «Смолоскип», 2010 (688 с.). Ціна — 35 грн.
Ядро збірки складають есеї, присвячені знаним Михайль Семенко (1892–1937) — один із найжваукраїнським постатям XX століття — від борців за віших і найзагадковіших учасників літературного незалежність (Суровцева) і тих, хто пройшов пек процесу початку XX століття. До видання ввійшли ло Другої світової війни (о. Антін Навольський), поетичні, прозові й драматичні твори письменчерез шістдесятників (Стус, Горська) та діячів емі- ника, написані протягом 1910-х — початку 1930-х грації (Осадчук, Шевельов) до наших сучасників років, а також його маніфестографія, що умож(Маринович, Брюховецький). Герої представляють ливлює зіставлення програмових положень футу українську традицію, яка, попри зовнішній тиск, туризму і його творчої реалізації. Водночас книга протистояла тоталітарній спокусі, незалежно від містить матеріали біографічного характеру про кольору. Інші нариси присвячені українським дис- «українського футуриста номер один». путам довкола історичної спадщини, національВидання можна використовувати як посібник ного самовизначення та цивілізаційного вибору. у школах і вищих навчальних закладах.
Ці та багато інших книжок українською можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: вулиця Межигірська, 21
Київ, «Грані-Т», 2009 (192 с.) Ціна — 30 грн. Мальовничі карпатські краєвиди, незвичайна архітектура, що поєднує у собі, здавалося б, непоєднувані стилі, дивні легенди зроблять мандрівку Буковиною неповторною. Путівник Ірини Пустиннікової не лише скерує Вас до найцікавіших куточків регіону. Історія заструменить джерелами життєвих доль людей, малюючи колорити цього поліетнічного краю. Сподіваємося, що ці вісім мандрівок залишаться незабутніми спогадами.
1 Людмила Тарнашинська. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.) 2 Українська літературна газета Числа 8–10, 2010 рік (3 грн.) 3 Михайль Семенко. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.) 4 Майк Йогансен. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.) 5 Український журнал. Числа 4, 5; 2010 (8 грн.) 6 Микола Неврлий. Минуле й сучасне. Збірник слов’янознавчих праць Київ, «Смолоскип», 2009 (50 грн.) 7 Українське дошкілля. Збірка для читання Київ, «Смолоскип», 2009 (27 грн.) 8 Олег Ольжич. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2009 (30 грн.) 9 Поети Празької школи: Срібні сурми Антологія. Київ, «Смолоскип», 2009 (40 грн.) 10 Тарас Шмігер. Історія українського перекладознавства ХХ століття. Київ, «Смолоскип», 2009 (25 грн.) 11 Журнал «Березіль». Числа 1-2, 3-4, 2010 (11 грн.) 12 Оксана Забужко. Музей покинутих секретів Київ, «Факт», 2010 (74,50 грн.) 13 Олесь Обертас. Український самвидав Київ, «Смолоскип», 2010 (25 грн.) 14 Улас Самчук. Марія Київ, «Смолоскип», 2009 (20 грн.) 15 Олег Коцарев. Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого Київ, «Смолоскип», 2009 (17 грн.) 16 Український декламатор Київ, «Смолоскип», 2006 (15 грн.) 17 Вячеслав Чорновіл. Твори в 10 томах. Том 3 Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.) 18 Всесвіт. Спеціальний випуск. Альманах китайської літератури (14 грн.) 19 Український визвольний рух. Числа 1–12 Львів, ЦДВР, 2008 (20,50; 27 грн.) 20 Іван Багряний. Вибрані твори Київ, «Смолоскип», 2006 (30 грн.)
Максим Солодовник
Олена Степаненко
Полтава. Крім своїх поетичних досягнень, Максим відомий також завдяки активній промоції сучасних різної міри «важкос ті» й «альтернативності» українських рок-груп у блогосфері. Захоплення субкультурами просто так не минається — і, можливо, саме тому в його віршах так багато своєрідного відчуття асоціальності, відстороненості, того, що тривіально інколи називають «антисистемністю». Проте, навіть коли йдеться про доволі жорсткі речі, Солодовник залишається м’яким і ліричним, навіть десь замріяним. Окрім того, його поезії притаманна уважність до структури й краєвидів урбаністичного та постурбаністичного світу.
Київ. Родом — із південної Чернігівщини, одного з поетично найплідніших регіонів країни. А ще Степаненко — живе заперечення стереотипу про те, ніби поети перестають творити після одруження. Її твори завжди задумані, з повільним розгортанням ритму, а метафори та просто вигадливі образи містять під собою своєрідний прихований сюжет, існування якого помітне неозброєним оком, а от відчитати його виходить далеко не завжди й не відразу. Міфологія, релігія, візуальність, стьоб та сполучення інших несподіваних речей роблять цю поезію дуже об’ємною.
правильний ритм, правильна хвиля
Покинуті міста
Пацифік ЕТА
скільки ж нам треба пройти, щоб позбутись колючої криги в легенях і тривоги — отам, насподі.
покинуті міста — це те, що відходить це те, що змивається кожною зливою в порох
Чорт забирай твою катастрофічну впертість! Чорт забирай твою вперту катастрофічність! На тій стороні серця, де лежить твоя незалежність На мапі мого — простяглась безсоромна ніжність. І скільки не накладай на кальку ці контурні карти, Скільки не намагайся пробитися через ці кляті митниці, кордони і вододіли Це все одно що крізь скло продиратися голими пальцями відчуваючи врешті тепло лише власної крові що залишає тіло…
як легкий мерехтливий метелик у спекотно-гарячому середмісті, всуціль посмугованому сигналами базових мобільних станцій і ледь вловним запахом неминучості, оминаючи зустрічні та зайві потоки, пробираючись непоміченим із півзатамованим віддихом на нові та звабливі простори, не збиваючись із еталонного ритму, немов драмер-віртуоз, гра якого видається такою знайомою, почутою невідомо де. десь безперечно існує ця надпульсуюча найголовніша єдино правильна для тебе самого життєдайна радіохвиля між сущим і вона зовсім поруч: ближче, ніж палички драмера до своїх барабанів, розігнаних до найскаженішого ритму, ближче, ніж стукіт самотніх сердець за старими й новими бетонними стінами спекотно-гарячого середмістя з усіма його сигналами і запахами, де бринить неминучість.
якась випадкова, страшна таємниця заколочує наглухо двері та вікна завмирають в повітрі птиці і все, що давно кричало, кохалось, вбивало перетліває німим кіно як ніби його й не було
І кожного ранку через наше ліжко летять Потяги смерті від Еускаді до Аскатасуми І кожної смерті в мені торохтять залізні іржаві квіти, залізні підсклянники, гроші залізні на божевільні суми, і кожного разу, коли ти відходиш без мене — без нас — у ніч ми розуміємо
це місто, де пам’ять збивається клоччям й уламками — час — мовчазний і відносний історія таких міст — руїни театру з порожнім партером, сухуватий скрип годинникової стрілки.
Русалії (денниця)
— ти щоразу ідеш востаннє і щоразу я забираю в тебе одну яку-небудь річ ніби на пам’ять — й ніколи не повертаю… Але чорт забирай ці святі божевільні гори! Чорт забирай цих освячених гір божевілля! Врешті-решт ти береш автомат і рушаєш дитинно голий лишивши навіть окуляри Навпомацки… Попідтинню… День незалежності з Махном 2008 Того божевільного літа нам остаточно зірвало дах. Такого літа як те — дахи відмирають як соціальний клас як біологічний вид і марно ховатися під матрас, викликати омон чи грінпіс — так само, як марно намагатися зусиллям волі зупинити фугас стримати пронос, пустити вагон під укіс, чи — ковтнути цілком ананас… Повітря того божевільного літа можна було продавати смаженим і лускати, як насіння, спльовуючи пилюку, що вщент забиває рота, горло і ніс —
адже крім планів є боротьба крім масок — спонтанність крім піску — наївно-шалена любов.
Ти мариш не шовком струминним, а теплим пахучим сіном, Повіки стуливши плавно, мов створки глибинних скойок, Того божевільного літа Бог ходив поміж нас. Та риба минулого — снула, і слабко штиняє тліном, Того благословенного літа Бог нас на руцях ніс… Замулені рани не ниють, далекі мов зорі — зойки… І планета футбольного поля Вона ж — ластовинна спочатку, гуляйпільського «Сільмашу» а далі темна і тьмава летіла в похмільний космос, Ось, знаю, проїде потяг — розкручуючись по орбіті й вона за хвостом зімкнеться. її населяли спраглі, і ниці духом, і Опустиш туди яку-небудь руку, просто п’яні, босі та голі любителі драйву, для прикладу, праву. коротше кажучи, наші — А витягнеш — шуйцю, оту, що поближче до серця. яким уже пофіг, куди летіти — аби летіти, простіші за голубів, Бо це лиш — вода, і веселіші, ніж діти… рівнобіжно-примхлива у трьох своїх станах, І Бог віддав їм у спадок і володіння Та радше не льоду-пари, а мабуть, Отця і Сина — всю землю, І б’ють поїзди затонулі в серце твоє хвостами від сих і до сих воріт Лоскоче повітря зябра, луска огорта коліна. того божевільного літа, але замість Петра на воротах стояли менти Русалії (нічне) лагідно гладили гумові палиці Сутінкові часи минають і все — привіт лагідно обіцяли дати всім прикурити — Віття повітря обтяжене тарою слів Того божевільного літа Тепла вода не гнеться — хіба що вишити пліт Того благословенного літа Не заважай тому хто програє у крем’яхи світ Не переходь цей брід І янголи смерті ширяли немитими селюками, Не переймай цих дів У маєчках-сітках, беззубі і агресивні, — виплинь-виплинь сердушко усе наривались стрельнути сигарету — із води тобто начистити рило — до іншого бережка і получали в рило. доведи Їхня кров була як вино Як не засліпнуть небкові? — з тіста-бо із пісків а вино — солодке й гаряче, рожеве і біле. З парафіяльних вогників з волглої лободи і під ногами свіжі пляшки хрустіли Із пелюсток під ребрами втрачених берегів як пересмажені вафлі, лопались, мов гранати Той хто його утримає — той його й відпустив Того божевільного літа ми тримались за руки Мій паперовий вдих — Ми говорили — Твій прямовисний спів так просто не може бути, — дві ріці дві зіроньки Не можна по стільки пити і так кохати! не велять І засинаючи поряд, не розмикаючи рук, із місяцем-звіриком Прокидаємось нині посеред ночі, наче шкарпетки танцювать Скинуті Богом того божевільного літа порожні білі шкарпетки, кинуті біля пральні… Але відстань це коло-змій а іще — болить І все, про що ти молиш у Бога, і про що я молю — І Прекрасний Георгій косу кладе на плече показати нам двері повернень, Тепла вода не гнеться — не переходь цей брід… показати ворота, хай навіть з Петром і з ментами — Серце іржавий цвях місяця зуб магніт у те божевільне літо, де залишки даху трималися лише завдяки дурнуватим якимсь шапочкам Водорость срібна душа Показати — у літо, Пальці мина у те нескінченне літо, мина де кожен наш день був останнім… тече…
Випуск 9 (червень 2010)
Адреса редакції:
Друк видання:
У наступному випуску:
Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України». Реєстраційне свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000.
04071, Київ, вулиця Межигірська, 21. Видавництво «Смолоскип» (044) 425 23 93, www.smoloskyp.org.ua
02100, Київ, вулиця Краківська, 6-А. КП КОР «Друкар». Замовлення № 110. Гарнітура «Нат Ґротеск». Наклад 2500 прим.
Рецензія Тетяни Трофименко на книгу Ліни Костенко «Берестечко».
Думки авторів публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції.
Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев.
Типограф Микола Ковальчук. Ілюстратор Олена Павлова.
Коротка проза Анни Багряної та Олега Шинкаренка.
* Ще кілька зусиль — і розверзнеться прірва. Юрій Андрухович, «I wanna woman»
Ця історія з тих, які мало хто розказує і ще менше хто слухає. Початок — краса і лірика, рання осінь у ледь вижовклих полях або в затишному віскі-барі на околиці міста; і зовсім не відчутно, як згортається простір між півкулями клепсидри — рівною мірою кривавими і шерехкими. Насправді дивно, знаючи цю передмову, бачити самого себе у продиранні між ментальними фронтами, що здалеку — як півтундра або напівтайга; в аболютній самотності та зневазі, — без друзів і подруг, дружин і навіть коханок; класичним маргіналом-терористом з літром чистого спирту у майже пустому наплечнику й одним боєкомплектом, що без карти, компасу й GPRS блукає, зрідка орієнтуючись за крижаними планетами на небосхилі мушлі власної психіки, знавісніло пошматованої ненастанними атаками й відступами — як піна морським прибоєм. Ще кілька рок-фестів — і молодість скінчиться. Ще кілька нестерпних тижнів — і в цьому аукціоні не лишиться непроданих лотів.
Сліди на піску Keep smiling for me. Massive Attack, «Butterfly Caught»
колись не так вже й давно я йшов лиш вперед, доводячи собі небуденність затій, ігноруючи дармове тепло — і дихання свіже, і плани не марні, як вечір удвох і приблизні слова, проказані в тиші бінарній і позаду — багато, дуже багато слідів та надмір придушує рух — поступово зникають в коридорах знімілих буднів давні коханки та друзі і мурчить водогін свої занепадницькі мантри примарніші за дим сліди на піску непритомне фортепіано звідкись із моря з далекої палуби потонулого корабля напівзабуте соло дамські парфуми минулих років, скуті довічним архівом як засланням ось і все — лиш сліди на піску і хоч кожен із нас — археолог свого минулого, частіше це схоже не на розкопки давніх культур, а на спантеличене сновигання слідами суєти, сутність яких — неприхована пустка, наростаюча, монолітно-суха пустеля та все ж усміхнись мені щиро навзаєм за 5 хвилин до нових обріїв та імпровізацій