1
Літо на Парнасі (Де не був Одіссей, поезії, нариси) роман 1 Незадовго, як електричка пронизливим посвистом, прокладаючи собі шлях, вийшла з бетонного фарватеру платформи й проминула житлові квартали, за вікном вагона вигулькнула несподівана панорама. — Дивіться, яка краса!— ледь не сплеснула в долоні симпатична пані… Двоє чоловіків повернули голови до вікна, мов до екрану телевізора, захоплено поглинаючи молодим зором пропливаючі корабельні сосни й віковічні дуби з такими величезними кронами, наче зелені хмари, — здавалося, от-от і з них поллється живодайний дощик. Натомість у відкриті вікна поринув лісовий дух, замішаний на терпкуватому ароматі живиці й дубового листя. — За вікном — неповторний коктейль озону !— зраділа панночка й стала на повний зріст біля відкритого вікна, зачарувавши струнким станом під тоненьким платтям, чоловічу половину вагона ,— не думала прямо за станцією Святошино зустріти такі дуби-калдуни — десь по дві три сотні літ!.. — Авжеж!— задоволено вимовив один із хлопців, — Єво, ти й досі сумніваєшся, шо їдемо на Парнас? — Який Парнас може бути в передмісті Києва!?..— відказала та, в мить нахмуривши брівки, схожі до двох веселок, на які пшеничною хвилькою зпід бузкового капелюшка звабливо спадало волосся.