СЄВЄРОДОНЕЦЬК КІНЕЦЬ РАДЯНСЬКОЇ УТОПІІ МЕТАМІСТО: СХІД
СЄВЄРОДОНЕЦЬК: КІНЕЦЬ РАДЯНСЬКОЇ УТОПІЇ Коли прогулюєшся широкими вулицями Сєвєродонецька і бачиш різнобарвні скляні балкони, які ніби мозаїка формують образ міста, мимоволі відчуваєш зв’язок цього міста з сусіднім Лисичанськом, бо ж саме там знаходиться завод, який виробляє це скло. І не дарма. Селище Лісхімстрой, з якого виріc Сєвєродонецьк, будували як новий район Лисичанська. Як ми зрозуміємо пізніше, для лисичан Сєвєродонецьк і досі лишається «молодшим Вулиці Сєвєродонецька
братом», якому «вдалося краще влаштуватися в житті». Мешканці ж Сєвєродонецька мало апелюють до цієї історії, хоча погоджуються з твердженням, що Лисичанськ вважався містом робочого пролетаріату, натомість Сєвєродонецьк – містом науковців та інженерів. Місто Сєвєродонецьк наймолодше та найбільш густонаселене (107 167 мешканців) з усіх, які ми відвідали під час проекту. Територія сучасного міста ще у 1933 році була «пустою землею». Це одна з тих легенд, яку усі містяни знають і в яку вірять.
– Город вырос на песке, что само по себе является чудом. – Валентина. Початок освоєння території пов’язаний з будівництвом хімічного комбінату, сучасного «Азоту». Перші камені підприємства були закладені в 1934 році. Зі зростанням хімкомбінату росло і селище Лісхімстрой, яке територіально знаходилось на місці сучасного Сєвєродонецька. Наприкінці 1950 року поселення перетворилося на селище міського типу та стало іменуватися Сєвєродонецьк, а в 1958 році — отримало
Перша вулиця, з якої почалася розбудова міста
статус міста, таким чином відділившись від Лисичанська. Після окупації частини Луганської області це місто отримало статус нового обласного центру. Планувальна структура міста чітка та зрозуміла. За проектом 1990 року місто перпендикулярною сіткою поділене на 69 кварталів та 17 мікрорайонів. Окрім житлових кварталів, є величезна промислова зона, яку фактично складає один завод «Азот», є регулярні парки, «штучні» зелені насадження
навколо міста. За проектом не встигли побудувати тільки декілька мікрорайонів. Коли йдеться про історію Сєвєродонецька, головну увагу приділяють масштабам промислового будівництва і цивільній забудові. При цьому, саме зелене будівництво,
яке отримувало чи не найбільше уваги, залишається недооціненим. Саме зелене будівництво пов’язане з боротьбою зі спеко та піщаними бурями, які постійно штурмують місто. Пісок проходив усюди, навіть крізь зачинені вікна. Одна з перших учительок Сєвєродонецька згадувала, що могла проводити тільки два уроки. Після цього всі учні виходили відкопувати школу, яку замітало піском по самі вікна. Бажання перемогти цю «сахару», перетворити своє поселення на зелену оазу, було настільки сильним, що жителі самостійно висаджували рослини і доглядали за ними. Можна сказати, що в місті майже немає нічого випадкового.
Ця врегульованість відчувається ще виразніше, коли потрапляєш сюди після Лисичанська. Старе місто має більш різноманітну тканину: мікрорайони, хаотичний приватний сектор, широкі бульвари радянського періоду. Такий контраст може відчути кожен. У Сєвєродонецьку немає власного залізничного вокзалу, усі приїздять сюди з Лисичанська або Рубіжного. З часів соціалізму в міській тканині мало що помінялося. Зміни помітні тільки у використанні того, що залишилось: щось стоїть покинутим (аеропорт, Льодовий палац), щось привласнено, як двори житлових будинків або шкільні подвір’я. Важливим спостереженням для нас було те, що в місті немає безгосподарних будівель. Усі приміщення, які з якихось причин пустують, мають свого власника. Цікаві трансформації відбуваються саме у відкритому просторі, у дворах, парках, скверах. Сучасне місто успадкувало від соціалізму величезні простори озеленення, які перевищували нормативні радянські показники кількісно. Простори, які мали і екологічну, і естетичну функцію. Завдання полягало як в покращенні стану екології, так і в зміні образу міста з промислового на місто троянд. Тому не дивно, що мешканці багато локацій
П
У
П
П
У П
П
У П
Кліматична карта, накладена на обрані локації *Кліматична карта (“weather map”) - це карта, яка показує, що підсилює (П), а що ускладнює (У) потенційну тимчасову трансформацію в даний момент часу. П (підсилювачі): наявність покинутих територій, хороший транспортний зв’язок (зупинки громадського транспорту), висока щільність молодих людей (заклади освіти, місця тусовок молоді), улюбені місця місцевих. У (ускладнювачі): приватний сектор (нещільна забудова), впорядковані місця.
для потенційної трансформації пропонували саме на елементах благоустрою міста, від величезних парків до маленьких подвір’їв. Під час інтерв’ю містяни обрали як потенційні для трансформації в рамках проекту наступні локації: 1. Еко-сквер 2. Сквер біля Льодового Палацу 3. Сквер біля танку 4. Подвір’я дитячої та юнацької бібліотеки 5.Озеро Паркове в парку культури та відпочинку 6. Озеро Чисте 7. Подвір’я «Скімен» Ми зупинимось більш детально на тих місцях, які за результатами аналізу, визначені як найбільш сприятливі для тимчасової трансформації.
1. Еко-сквер Цей сквер один із тих публічних просторів міста, які створені та існують завдяки ініціативі місцевих. Зусиллями мешканців на величезній території між дорогою та житловим домом вийшло розмістити простір для розваг та відпочинку. Головна проблема простору: відсутність достатньої тіні влітку. Ініціативна група,
яка опікується цим простором, мріє про висадження дерев та озеленення території, але поки що це непідйомна для них задача.
2. Сквер біля Льодового Палацу Льодовий палац – центральна спортивна споруда міста, що знаходиться на основній вісі – бульварі. Спортивно-концертний комплекс будували як мультифункціональний і він був розрахований на 5 000 глядачів. Сєвєродонецьк був спортивним містом і містом «союзного значення», а отже міг претендувати на такі величезні об’єкти. Крім того, на той час зала на таку кількість відвідувачів була необхідною і цілком виправданою.
Будівництво Льодового палацу
Однак зараз занепадає не тільки приміщення палацу, а й благоустрій навколо. Увагу місцевих привертає сквер, який знаходиться біля палацу, і потенційно може використовуватись як відкрита сцена для репетицій та виступів музикантів. Близькість житлових будинків унеможливлює використання різних підсилювачів, але для камерних інструментальних концертів облаштування такого простору цілком перспективне.
5 та 6. Озеро Паркове в парку культури та відпочинку та озеро Чисте Два озера в місті, Паркове та Чисте, створені людьми. В геологічних умовах міста поява таких великих водоймищ є складною роботою та виявом великого ентузіазму. Сучасні мешканці міста про історію творення цих озер не згадують, але багато кажуть про їхню цінність сьогодні та жаліються на поганий екологічний стан. Абсолютно всі жителі, з якими ми спілкувались, відзначили озера Чисте на Паркове, як місця, які вони особливо люблять в місті.
- Які місця в місті ви особливо любите? - Місця, де озера, центр та ліси – Надія, волонтер.
Озеро Чисте розташовано на півдні міста.
Нам розповідали що колись один місцевий з власної ініціативи там завів карпа. Колись для містян це було улюблене місце відпочинку з багатою флорою і фауною. Місцеві діляться, що і зараз там є птахи та фазани. А ще сюди щороку прилітають лебеді. Сьогодні озеро більше використовують для спортивних подій, також воно є популярним місцем для відпочинку марґінальних груп. В перспективі, ця територія прекрасно надається для облаштування велосипедних маршрутів, маршрутів здоров’я для прогулянок та більш спокійного відпочинку.
Озеро Паркове знаходиться в парку культури
та відпочинку на півночі міста. Створений парк був на місці соснового масиву. В деяких місцях парку особливо взимку складається враження, що парку там і зовсім не було. Таким «диким» він сьогодні виглядає.
Парк культури та відпочинку. Група вхідних споруд
Про те, що цей парк був колись насичений різними атракціями, нагадують руїни літнього кінотеатру, помпезна група вхідних споруд, залишки танцювального майданчика. Певно, функцій у парку було більше, принаймні так здається, коли розгядати проект реконструкції парку 1947 року. Дух цього місця – це природа, сосновий ліс, пагорби, які тут були задовго до проекту, та штучне озеро. Достатньо зробити освітлення за розумні кошти, щоб було не страшно ходити тут увечері (це якраз те, що найбільше бентежить місцевих), прибрати сміття та додати кілька дрібних мобільних сервісів. Для місцевих мешканців озера та парк – знакове місце, і питання тут не тільки у місці відпочинку. За їхніми словами, у місцевому бюджеті закладені кошти і на розвиток інфраструктури, і на очищення озер. Є навіть проектна документація, проте кошти чомусь залишаються не освоєними впродовж останніх років. Серед перепон для участі мешканців у виявленні ініціативи в цьому парку є також комунальне підприємство, яке перешкоджає
участі та бере на себе всю відповідальність, з якою не може впоратись. Як уже згадувалося вище, питання власності і привласнення в місті стоїть дуже гостро. Це особливо було відчутно, коли в рамках проекту команда «Метаміста» намагалась «зайти на чужу територію». Тому було прийнято рішення допомогти дітям і переміститися трохи далі від центру. Для трансформації було обрано подвір’я поруч із Юнацькою бібліотекою ім. Й. Курлата. Сама бібліотека досить популярна серед населення. Тут постійно з’являються нові надходження книг та відбуваються різні заходи.
Зрештою було реалізовано проект будиночків на деревах для маленьких відвідувачів, які самі діти нафантазували на воркшопі перед тим. Сєвєродонецьк переживає економічний спад та гостро відчуває на собі близькість військових дій. Багатьом здається, що мономісто, яке сплановане для потреб виробництва, не здатне впоратись із цими складнощами, важко пристосовується до своїх функцій обласного центру, та ще не знайшло свого майбутнього. Місто розрізнене, в ньому не відчутно єдності. І тільки ідеальне чітке планування, як той скелет, допомагає місту не розсипатись на піски, з яких воно постало. Це та загроза, з якою необхідно працювати і яку потрібно нівелювати. Але що є найбільшою загрозою, те несе в собі і найбільший потенціал. На думку місцевих жителів майбутнє міста – в людях, мрії та дії яких здатні змінити це його. І ми з цим цілком згодні: сьогодні вони роблять будиночки на деревах, а вже завтра відновлюватимуть парк культури та відпочинку з власної ініціативи.
Анастасія Пономарьова, urban curators Ірина Яковчук, urban curators
Використані джерела: 1. Гузенко, Т. (1955). Парки Донбасса. Киев: Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР. 2. Каленюк, С., Ломако, М. (2009). Давня історія Сєвєродонецька. Лисичанськ: Прінтекспрес. 3. Забирко, Т., Яновская, З. (2015). Тропинками Чистого озера. Северодонецк: Петит. 4. Oswald, P., Overmeyer, K., Misselwitz, P. (2012). Urban Catalyst. The Power of temporary use.
Титульний колаж: Анастасія Пономарьова Фото: Світлана Колодій, Ірина Яковчук, Анастасія Пономарьова, з мережі інтеренет та книг он-лайн версія доступна на сайті: www.urbancurators.com.ua