ДОБРОПІЛЛЯ_UA

ДОБРОПІЛЛЯ ЯКЕ МАЙБУТНЄ? ШАХТАРСЬКЕ МІСТО 2.0

МЕТАМІСТО : СХІД

ДОБРОПІЛЛЯ: ЯКЕ МАЙБУТНЄ? ШАХТАРСЬКЕ МІСТО 2.0 25 лютого - 1 березня 2017 дослідження міста

Ідентичність Добропілля тісно пов’язана з покладами вугілля. Видобуток на території сучасного міста почався ще 1910 року, коли бельгійські та російські промисловці заснували перше родовище «Ерaстівське» [1]. Приблизно за сім років усе націоналізували. Згодом відкрилася найбільша шахта «Добропільська» (колишня «Гігант»). 1953 року поселення перетворилося на місто. Починаючи приблизно з 2000 року й до наших днів усі шахти та дві збагачувальні фабрики належать ТОВ «ДТЕК» Рината Ахметова [2]. На тлі загального різкого скорочення видобутку вугілля в країні, занепаду державних шахт (2015 р. видобуток вугілля знизився на 82% порівняно з 2011 р.) та системної кризи галузі, яка почалася ще 1980 року [2], на перший погляд комусь може здатися, що в Добропіллі все не так погано. Адже тут

усі шахти працюють та мають приватного власника. Але для багатьох добропільчан шахти, на превеликий жаль, –єдине можливе місце працевлаштування.

Думаючи про майбутнє міста, неможливо ігнорувати стан вугільної галузі в країні та світі. Дослідження Східноукраїнського центру громадських ініціатив на Донбасі наголошує на невиправдано витрачених ресурсах – людських та природних. У світі відбувається реструктуризація вугільної галузі. У Великобританії вже закрили останню шахту, до 2018 року закриється остання шахта в Німеччині. Про відмову від видобування вугілля починає говорити Австралія, яка має величезні поклади.

А отже місто, яке зараз живе за рахунок шахт, має знайти своє майбутнє. Щоб дізнатись, яким люди бачать своє місто, його майбутнє та потенціал, «Urban Curators» у складі команди «Метамісто: Схід» приїхали наприкінці зими 2017 року в Добропілля. Висновки дослідження, проведеного командою з шести людей протягом чотирьох днів, було сформульовано відповідно до чотирьох груп ключових гравців:

1) Мешканці міста Ті із місцевих, з якими ми спілкувались, пов’язують майбутнє міста із тими позитивними активностями та подіями які є в місті: волонтерський рух, малий бізнес, скеледром, будинок культури, дебатний клуб та інше. Із вугільною промисловістю майбутнього не пов’язують, згадують про неї тільки тоді, коли говорять про сьогодення. Наприклад, згадують образ шахтаря як більший близький до образу сьогоднішнього міста та із повагою відносяться до важкої праці.

Одним із питань, яке ми задавали мешканцям: «Якщо уявити, що місто - це людина, як би ви її описали, його заняття, звички, характер?» ... Далі - деякі з відповідей місцевих:

... чоловік, брудний, невимитий. Шахтар. В нього є собака... займається стортом. Будує спортивні майданчики. ... шахтар - чоловік, трудяга, без вищої освіти і без фантазії. Вік аналогічний вікові міста. ... шахтар, в минулому успішний, тоскливий... шахти поглинають енергію. Домосід ...років 30-40. Одягнений у спортивні штані, Зовсім не переймається своїм зовнішнім виглядом. П’є. Має погані звички. ... жінка, років 40. Стрімко змінюється, носить прикраси. Починає за собою доглядати, Середнього достатку.

2) Бізнес Згідно з офіційними звітами, ТОB «ДТЕК» бачить перспективу в продовженні інвестування у вугільну галузь, а не в її реструктуризації [3]. Участь цього єдиного в місті власника підприємств галузі в питаннях його майбутнього обмежується підтримкою проектів з благоустрою: видача малих ґрантів для місцевих ініціатив «Громада своїми руками» та проведення різних фестивалів. Тоді як малий бізнес, наприклад, місцеве кафе «Забойный кофе» формує свій бренд на

шахтарському образі, інтерпретуючи його на сучасний лад.

3) Міська та обласна адміністрації З матеріалами, які декларують плани розвитку міста, нам не вдалося ознайомитися. За офіційною версією, й на наш превеликий подив, генплан міста є секретною інформацією. Хоча під час особистого спілкування представники адміністрації сприяли нашому дослідженню. Зокрема показували приміщення, які потенційно могли бути придатними для проекту. Вони розповідали нам, що часу на стратегічні плани не вистачає, змушені вирішувати нагальні завдання: ремонт шкіл, садків, гуртожитків, доріг.

4) Експерти Місцевий дослідник Володимир Подолян у своїй книжці «Слово про Добропілля» зазначив, що майбутнє міста – це «золото» Доброго поля та «чорне» золото підземних надр. Книжка ця відносно нова – опублікована 2009 року.

Так відбувається тотальне ігнорування питання майбутнього мономіста, де 92% економіки тримається на вугільній промисловості. Ми переконані, що наразі за відсутності підтримки приватного сектору, державних та міських програм із реструктуризації вугільної галузі, потрібно ініціювати малі проекти, які стануть каталізаторами змін міста у майбутньому. Головним принципом для них має стати переосмислення минулого міста, зокрема вугільної галузі, а також – участь мешканців у проектах розвитку міста.

ТРЕБА «ПЕРЕЖИТИ» МИНУЛЕ МІСТА ПО-НОВОМУ ЗАРАДИ ЙОГО МАЙБУТНЬОГО. Натхненна зустріч із викладачами навчального комбінату «Добропільвугілля» Володимиром Степановичем та Анатолієм Івановичем допомогла нам уявити майбутнє Добропілля як міста промислового туризму. Одним із яскравих моментів нашого спілкування була неформальна екскурсія на полігон. Усією командою ми з цікавістю слухали історії гіда. Пан Володимир розповідав про принципи роботи лава-штрек, техніку безпеки шахтарів та згадував історії з власного життя, оскільки сам колись працював у шахті. Однак через те, що цей центр закритий для відвідувачів, втілити ідею з туристичними екскурсіями поки що неможливо. Але ми переконані, що цей полігон, який, до речі, розташований у парку біля будинку культури, має великий потенціал перетворитися на улюблене місце насамперед для школярів і студентів Добропілля та найближчих міст, а згодом стати плацдармом промислового та активного туризму в місті. У світі існують позитивні приклади, коли колишні шахти стають частиною культурного спадку. Є навіть база об’єктів промислової спадщини,

неофіційна екскурсія у навчальний комбінат ‘Добропілля’ фото, Світлана Колодій

що входить до загальної бази об’єктів UNESCO. Також існує багато пост-індустріальних туристичних маршрутів по всій Європі, наприклад, Європейський маршрут індустріального спадку. З українських виробничих об’єктів, які рекомендують відвідати туристам усього світу, поки що є лише соляна шахта в Соледарі Донецьої області. У Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Чехії та Польщі [4] існують десятки закритих та перетворених на музеї шахт. У закритій вугільній шахті в маленькому голландському містечку Валкенбурґ (Valkenburg) колишні гірники розповідають туристам власні історії про роботу в шахті. У Голландському музеї шахт (Het Nederlands Mijnmuseum), що на місці колишньої шахти Ораньє Нассау (Oranje Nassau) у місті Герлен, демонструють багато оригінальних елементів устаткування. Наприклад, колесо колінчатого валу, що постійно обертається, нагадуючи таким чином про минуле. У Катовіце, колись найбільшій промисловій агломерації Європи, перетворення почались ще 2000 року. І зараз деякі міста, наприклад Зажбе, мають славу успішних аутсорсингових центрів. Шахти перетворюються на музеї та локації з готелями та ресторанами для постіндустріального, бізнесового та активного туризму. Серед основних викликів реструктуризації галузі є ставлення місцевих до промислового спадку (зазвичай вони не вважають його цінним), великі масштаби шахт та забрудненість ґрунтів.

Марта Хмєлевска з департаменту економічної географії університету Силезії в Польщі вважає, що ставлення місцевих до промислового спадку є основним фактором [4]. Сьогодні дуже важливо поглянути на історію регіону та шахт по-новому, як на щось цінне, не лише з погляду видобування вугілля. Більш конкретну ідею для цього нам знову подав місцевий краєзнавець та вчитель історії Олександр Петренко. Побачивши його краєзнавчий музей, який зараз розміщено у школі №7, та долучившись до його неформальної палеоботанічної експедиції на терикон шахти «Добропільська», ми зрозуміли, що цей музей та дослідницькі експедиції можуть стати першим кроком у переосмисленні геологічних особливостей міста, а отже і вугільної промисловості.

візит до краєзнавчого музею, який тепер знаходиться у школі №7 фото, Світлана Колодій

Партисипаторний науковий музей ми бачимо як першу функцію-каталізатор змін у місті, майданчик для дослідження міста та діалогу про його майбутнє.

терикон шахти «Добропільська»

A. міський будинок культури C. гірничий навчальний комбінат B. адміністративна будівля шахти «Добропільська»

перші проекти - каталізатори змін 1. етап

A.міський будинок

Відкриття наукового інтерактивного МУЗЕЮ в рамках проекту Метамісто_Схід

культури

2. етап

B. адміністративна

узгодження із керівництвом DTEK проведення екскурсій

будівля «Добропільська»

3. етап

C. гірничий

проведення екскурсій

навчальний комбінат

4. етап

D. терикон шахти

проведення організованих дослідницьких експедицій на терикон

«Добропільська»

За результатами інтерв’ю, SWOT-аналізу потенційних ділянок, прогулянок містом, зустрічей з представниками адміністрацій та громадських організацій, ми зупинилися на наступних потенційних локаціях, де місцеві бачать потенціал для реалізації завдань проекту: 1. Непрацююча водонапірна вежа 2. Літній кінотеатр у Міському парку 3. Танцювальний майданчик у Міському парку 4. Колишня Котельня №2 5. Будинок культури 6. Руїни трубного заводу

літній кінотеатр в Міському парку (фото, Анастасія Пономарьова)

будинок культури (фото, Світлана Колодій)

непрацююча водонапірна вежа (фото, Світлана Колодій)

Кліматична карта, яку ми робили, спира-

ючись на відкриті дані, демонструє зони міста, які підсилюють тимчасові малі проекти або ускладнюють їх реалізацію. Це карта яка показує, які є підсилювачі (п) і які ускладнювачі (У) для потенційних трансформацій у даний момент. П (підсилювачі): наявність покинутих територій, добре транспортне сполучення (громадський транспорт), чимало молодих людей навколо (освітні установи, місця збору молодих людей), улюблені місця місцевих жителів. У (ускладнювачі): приватний сектор, плановані території.

1. Непрацююча водонапірна вежа 2. Літній кінотеатр у Міському парку 3. Танцювальний майданчик у Міському парку 4. Колишня Котельня №2’ 5. Будинок культури 6. Руїни трубного заводу

У

У

У

У

У

У П

П

П

П

У

У

6

У У

Але головний наш висновок – питання майбутнього Добропілля має визначати не виключно адміністрація чи дирекція компанії «ДТЕК», але також місцеві мешканці. Анастасія Пономарьова, urban curators

Використані джерела: 1. Подолян, В. (2009). Слово про Добропілля: роки, події, люди. Донецьк: Престиж-party 2. Казанський, Д., Некрасова, А., Савицький, О., Павлов, Ю., Смірнов, П., Тарабанова, С., Янова, Г. (2017). Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд крізь призму прав людини. Київ: видавництво ТОВ “арт книга” 3. DTEK. (2015). Интегрированный отчет 2015. Финансовые и нефинансовые результаты 4. Chmielewska, M. (2015). Сonservation of postindustrial cultural heritage in Europe in coal and global context. Примітки: 1. Інформація із сайта міської адміністрації ”...Сьогодні Добропілля - це сучасне, розвинуте шахтарське місто з населенням 62,7 тис. осіб (примітка автора: мається на увазі населення разом із підпорядкованими містами Білицьке, Білозерське, смт. Новодонецьке, смт. Водянське та с. Бокове). Соціально-економічна ситуація в місті продовжує залишатися стабільною. Промисловість міста представлена 6-ма шахтами та 2-ма збагачувальними фабриками, що

входять до складу кампанії ДТЕК, а також підприємствами обслуговуючої інфраструктури. Провідне місце в промисловій галузі займає вугільна промисловість, яка складає 99,2% у загальному обсязі виробництва по місту (radadobropillya).

2. 2. Видання є підсумком дослідження, проведеного Східноукраїнським центром громадських ініціатив у співпраці з партнерськими організаціями – учасниками Коаліції громадських організацій та ініціатив «Справедливість заради миру на Донбасі» за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні з метою створення умов для розгортання широкої суспільної дискусії щодо реальних економічних, екологічних та соціальних наслідків видобутку вугілля на Донбасі в умовах війни (radadobropillya).

Титульний колаж: Анастасія Пономарьова Фото: Світлана Колодій, Анастасія Пономарьова он-лайн версія доступна на сайті: www.urbancurators.com.ua

37º0'0''E

38º0'0''E

49º0'0''N

49º0'0''N

Краматорськ Kramatorsk

Добропілля Dobropillya

48º0'0''N

Donetsk Донецьк 37º0'0''E

0

5

10

20

30

kilometres км 40

48º0'0''N

38º0'0''E

Північний Донецький Northern Donetsk регіон region Dobropillya location Donetsk is now located on non-controlled area Kramatorsk is newerly center of the region

Донецьк сьогодні знаходиться на непідконтрольній території Краматорськ став новим центром регіону