Олена Майборода

«КІННИЙ СПОРТ – ЦЕ ДОВГИЙ ШЛЯХ, І НА ПІВДОРОЗІ ТУТ НЕ ЗУПИНЯЮТЬСЯ»

В інтерв’ю про любов до коней та особисту мотивацію розповідає Олена Майборода, яка в молодому віці здобула не одну медаль... Читайте далі.

Авторка: Валерія Носковська

Як довго займаєтеся кінним спортом? І чому саме коні?

Кінним спортом я займаюся близько 6 років, а професійно 3 роки. Завжди любила щось незвичне, небанальне. Також я обожнюю тварин, а коні мене притягують своєю грацією та силою.

Підбираючи коня для себе, на що Ви найперше звертаєте увагу?

Завжди потрібно дивитися на вік, родословну, яку висоту стрибає на змаганнях, який вершник працював із тим конем, і обов’язково варто зробити рентгени ніг та спини. Характер також, але це другорядне.

У кожного коня індивідуальний характер. Як вдається знаходити спільну мову?

Кінь – це одна з найрозумніших тварин. У роботі вони бувають різними: як податливими, так і такими, котрі можуть викинути вершника.

Коні дуже чутливі і перш ніж сісти у сідло потрібно, щоб тварина звикла до людини, до її характеру, як вона поводиться.

Не варто боятися коней, вони все відчувають і самостійно вирішують, чи допускати до себе когось, чи ні, навіть попри всі команди жокея.

Вони відчувають нерви вершника та його настрій. І тварина може не працювати на повну. Все залежить від того, як налаштована людина до коня.

А який Ваш кінь? І, можливо, є якась цікава історія, пов’язана з ним?

Зараз у мене 2 коника. Білий - хлопчик, гніда - дівчинка. Наразі працюю я з кобилкою. Її звуть Ті Амо. Вона ще молода, тільки 6 років, але досить сильна.

Я з нею зразу знайшла спільну мову і це дуже добре (посміхається). Завдяки Ті Амо я виконала 2 спортивний розряд на своїх же перших змаганнях.

Якщо говорити про якусь цікаву історію, то згадую, коли під час фотосесії з конем він просто вирвався з рук і втік.

Бігала по цілому полю і ловила коника. Як, напевно, всім стало зрозуміло, на цьому фотосесія і завершилась.

Де Ви займаєтесь і як часто?

Конюшня, де стоять мої коні, знаходиться в Бартатові. Оскільки в мене кожного дня репетитори, наразі я займаюся кінним спортом 2-3 рази на тиждень, а влітку кожного дня.

Як відомо, Ви брали участь у змаганнях. Поділіться з читачами, скільки медалей у Вас вдома і де саме змагались.

Чесно, медалей не рахувала, але їх є досить багато. Я була учасницею у різних змаганнях, найчастіше у КСК «Parade Allure» (Черкаська область), КСК «Equides Club» (Київ), КСК «Flying horse club», КСК «Patriot» (Рівненська область) та змаганнях у Львові.

Також брала участь у відкритому турнірі серед дорослих, де були представлені майстри спорту міжнародного класу, і виборола 2 золоті медалі (Київ, Equides Club, 22-25.10).

Який турнір Вам запам’ятався найбільше і чому?

Найсильніше відклалися у пам’яті змагання у КСК «Parade Allure» (Черкаси). Я тоді не очікувала зайняти якесь призове місце, але старалася бути першою і завдяки наполегливості за всі три дня змагань таки перемогла.

Ви вже 6 років займаєтеся кінним спортом. Якими рисами повинен володіти перспективний вершник?

На мою думку, потрібно бути цілеспрямованим, терпеливим, амбіційним, любити тварин і мати працездатність. Без цього неможливо обійтися.

Дуже важливо знайти «свого тренера». Розкажіть про нього.

За всю мою історію кінного спорту в мене було 3 тренера, але я знайшла того, з яким досить комфортно і ми зійшлися характерами.

Разом працюємо вже 2,5 роки.Я вважаю, що тренер відіграє досить велику роль у житті спортсмена і саме завдяки своєму наставнику (ред. Дзидзан Богдан Миколайович) за дуже короткий період мені вдалося зайняти призові місця у змаганнях.

Звісно, ще це сталося і завдяки коню.

Зараз Ви закінчуєте школу, а почали займатися кінним спортом у досить ранньому віці. Як ставляться до такого захоплення батьки і чи підтримували ваше бажання?

Раніше тато був проти, адже це травматично та небезпечно. На даний момент він сприйняв мою тягу до коней, завжди приїжджає на змагання та підтримує, а мама з самого початку прийняла моє рішення щодо кінного спорту, вона частий гість на тренуваннях.