МАРКО САВИЦЬКИЙ

«Кожен новий проєкт для мене є викликом»

Автор: Марта Кавецька

Креативний львівський дизайнер та архітектор, у якого двадцятирічний досвід роботи та більше шести сотень реалізованих проєктів, розповідає про те, чому реставрація культурних пам’яток є одним з пріоритетних напрямків, які проєкти стали візитівкою компанії та чому саме дружина є найкращим критиком та порадником…

- Як діджиталізація впливає на розвиток архітектури, адже доволі часто пости у Ваших соцмережах та Ваші інтерв’ю реферують саме до цієї тенденції ?

Діджиталізація впливає на всі аспекти життя людини, у тому числі й архітектуру. Але насамперед піддається впливу якість архітектури та її точність. Адже вона дозволяє застосовувати більшу кількість інструментарію для побудови складніших речей, для пришвидшення комунікації між різними структурами, що залучені у творення архітектури.

З одного боку діджиталізація пришвидшує усі процеси, а з іншого – вимагає від архітекторів та проєктантів більшої інтенсивності проєктування і частково нівелює можливість придумати щось, забираючи час на роздуми та натхнення. Адже діджиталізація дуже пришвидшує темп життя людини загалом.

- За свою кар’єру Ви уже втілили у життя сотні проєктів. Чи є у Вас робота, яку вважаєте своєю найкращою? Або ж навпаки – замовлення, яке стало справжнім викликом під час його реалізації?

З реалізованих у нас понад п’ятсот-шістсот об’єктів. Улюблених, звичайно, немає. Для будь-якої людини, що творить, кожна робота є улюбленою, кожна має особливі моменти та фактори, які роблять її цікавою. І нове завдання для нас є викликом. Незважаючи на те, чи це великий готельний комплекс, чи це медичний центр, чи це просто дитячий майданчик. Можливо, дитячі майданчики любимо навіть найбільше, бо вони дозволяють за допомогою «ефекту метелика» змінювати суспільство, а також соціальні проєкти, які загалом пов’язані з освітою та медициною. Адже правильно спроєктований дитячий майданчик, дає можливість дітям фантазувати та мислити абстрактно – так формуються цілі покоління. Тому саме такі невидимі способи впливу на суспільство через розвиток дітей і роблять проєкти цікавими.

На цей час справжнім викликом є реалізація готелю у Львові. Наша компанія вперше взялася за повний цикл реалізації: концепція, розробка архітектурно-будівельних планів, ведення будівництва, розробка інтер’єру. Частково ми залучені до запуску готелю. Тобто це повномасштабний проєкт, де наша команда може зреалізувати здобуту експертність за багаторічну практику. Це дуже великий виклик та переживання, що ж вийде вкінці? Наразі, ми результатом мегазадоволені. Це величезний драйв, коли бачиш, що твоя ідея реалізовується. Я маю надію, що зовсім скоро львів’яни отримають комфортний, інноваційний готель, який складно назвати просто готелем. Це швидше створення urban-середовища, де можна не тільки жити та відпочивати, але розвиватись та комунікувати.

- Знаємо, що окрім власних проєктів Ви займаєтесь реставрацією історичних споруд. У чому полягає складність цього напряму діяльності?

Реставрація пам’яток національного чи місцевого значення – це один з пріоритетних напрямків, хоча я завжди наголошую, що я б не зовсім назвав це реставрацією. Ми

швидше компанія, яка бере на себе місію просвітницьку для інвесторів та замовників. Тобто ми пояснюємо важливість реставрації не просто з точки зору культурологічного, а й з точки зору бізнесу, наголошуємо, що реставрація – це не просто витрачені кошти. Це створення доданої вартості до їхньої комерційної нерухомості. І всі проєкти намагаємось робити таким чином, аби пам’ятка жила та не була спотворена. Водночас намагаємось, щоб інвестор, який фінансує реставраційні роботи, теж залишився задоволеним з того, що він зробив добру справу і не зашкодив своєму бізнесу. Тому найбільша складність реставрації – це не технічний аспект. Бо технічні проблеми вирішуються достатньо швидко. У нас є багато фахівців-реставраторів, ми завжди залучаємо в роботу спеціалістів. Найскладнішим є робота з замовниками й робота з бюрократичною машиною, яка дуже часто ускладнює процес реставрації.

- Що об’єднує команду Savytskyy Design, яку Ви називаєте SAVYTSKYY family?

Основним критерієм для мене у створенні команди – це завжди небайдужість та відкритість людей до нового. Я теж змушений розвиватись, незважаючи на свій двадцятирічний досвід. Я розумію, що постарію тоді, коли перестану розвиватись. Я вчусь пізнавати нове від членів своєї команди - тих, кого я називаю своєю сім’єю – SAVYTSKYY family.

Тому в команду я беру тих, кого я можу вчити й від кого можу вчитись сам. Це люди, яким не байдужа архітектура та дизайн та сповідують певні цінності, які є в нашій команді.

- Якщо говорити про сім’ю, Ваша дружина та Ви не лише подружжя, але й колеги. Як Вам вдається

Моя дружина – це жінка зі стержнем, мегарозумна та мудра. Нам досить складно працювати разом, тому що ми – це дві особистості, які постійно психологічно конкурують. За багато років спільного життя ми обрали модель, коли, працюючи разом, не працюємо разом. Моя дружина – мій найкращий критик у хорошому розумінні. І я намагаюсь робити те саме й для неї. Не критикувати, а допомагати. У питаннях архітектури вона мій найбільший порадник. Вона як архітектор більш системна, ніж я. Я літаю у творчості, а вона конкретна людина. Це дає нашим проєктам стабільність: поєднання творчості та прагматичності.

Робочі питання залишаються на роботі, додому ми їх намагаємось не приносити. Багато емоцій на роботі, розмов, комунікації з замовниками, складні процеси. І якщо їх принести додому, то мозок вибухне. Ми інколи обговорюємо важливі питання, але намагаємось усі робочі та виробничі питання вирішувати в офісі.

- Які тенденції у мистецтві архітектури прослідковуються зараз найчастіше?

В архітектурі як в одному з видів мистецтва зараз прослідковуються тенденції інновацій. Тут іде мова не про діджиталізацію, а про інновацію пошуку рішення. Ми живемо у час великої пандемії, великих соціальних змін, які ми відчуваємо зараз. Тенденції в архітектурі – це створення умов комфортного та безпечного проживання людини. Тут не йдеться про квартиру чи інтер’єр, а йдеться про урбаністику, в цілому. Людство уже починає вживати заходи, щоб убезпечити майбутнє від пандемій. Тобто зараз проходить локалізація урбаністичних планувань, де людина може задовольнити свої потреби в обмеженому просторі: районі чи кварталі. Люди хочуть мати можливість пережити чергову пандемію у більш комфортних умовах, ніж зараз.

- Ви працюєте не лише в Україні, але й закордоном. Чи відчутна різниця в естетичних смаках Сходу та Заходу?

Якщо ми говоримо про естетичну сторону, то різниця доволі помітна. На Заході, особливо в Європі, основний акцент надається практичності інтер’єрних чи архітектурних рішень. Тобто там функція є важливіша за форму. У нас все навпаки - часто форма є важливішою за функцію. Нам до вподоби прикрашати свої інтер’єри.

Якщо говорити про цивілізаційну сторону, то на Заході присутня презумція довіри: коли замовник апріорі довіряє архітектору чи дизайнеру та намагається не втручатись у їхню роботу. У нас же навпаки - який би у тебе не був досвід, ти щоразу повинен доводити замовнику, що є хорошим архітектором. Це дуже часто нівелює наміри та натхнення творити щось якісне й ціннісне. Наша компанія уникає таких замовників, усвідомлюючи, що проєкт не має шансів бути успішним, коли присутня недовіра.

- Які проєкти стали вашою «візитною карткою»?

Ми намагаємось, щоб кожен об’єкт став нашою візитівкою. Серед робіт окремо відзначаємо реставрацію пам’ятки культурної спадщини - Кам’яниця Гепнерівська (площа Ринок 28, м.Львів), реставрація необарокових кам’яниць у Львові на проспекті Шевченка 26-28, створення сучасного івентхолу Park.Art of Rest, ревіталізація замку XVI століття Schloss Gurhof (Австрія) та вілли XVI століття у Стамбулі (Туреччина).