2 Äîðîãèé Íî¿â Êîâ÷åã! ß âèñèëàþ òîá³ ìàëþíêè. Áóäü ëàñêà, ïðèøëè íàì æóðíàë, òîìó ùî ñòàð³ íîìåðè ìè ìàéæå âèâ÷èëè íàïàì’ÿòü. ß äóæå ëþáëþ ÷èòàòè, ìåí³ 9 ðîê³â, à ìî¿é ñåñòðè÷ö³ âñüîãî 4 ðîêè, àëå âîíà òàêîæ ëþáèòü Íî¿â Êîâ÷åã, ò³ëüêè ìàëþíêè ³ êàðòèíêè äèâèòüñÿ. ³êà À., 9 ðîê³â, ì. Êðèâèé гã, Óêðà¿íà
Привіт, мене зовуть Фімка, а повне ім’я — Серафим.
А тебе як звати? Напиши мені листа. Будь ласка, надішли мені твій малюнок або фотографію улюбленої тварини.
20
Öåé ð³ê äëÿ íàñ þâ³ëåéíèé — æóðíàëó Íί ÊÎÂ×Åà Ðàä³ñíî óñâ³äîìëþâàòè, ùî ðàçîì ³ç ÍΪÂÈÌ ÊÎÂ×ÅÃÎÌ âèðîñëî ö³ëå ïîêîë³ííÿ õëîï÷èê³â òà ä³â÷àòîê. Íà䳺ìîñÿ, ùî ùå íå îäèí ð³ê æóðíàë áóäå ï³äòðèìóâàòè äîáðó ³ êîðèñíó òðàäèö³þ ñ³ìåéíîãî ÷èòàííÿ. Ó 2010 ðîö³ îêð³ì íîâèõ ìàòåð³àë³â ìè ïîì³ùàòèìåìî íàéïîïóëÿðí³ø³ ïóáë³êàö³¿ ïîïåðåäí³õ ðîê³â.
РОКІВ
Редакція журналу
«Íî¿â êîâ÷åã», Àë³íà Ã., 9 ðîê³â, ì. гâíå, Óêðà¿íà «Äåñÿòü ä³â», ³êà À., ì. Êðèâèé гã, Óêðà¿íà
«Àíãåë ³ Ìàð³ÿ», ³êà À., 9 ðîê³â, ì. Êðèâèé гã, Óêðà¿íà
«Êðóêè ãîäóþòü ²ëëþ», Àíòîí Ø., 11 ðîê³â, ñ. Ðîìîäàí, Ïîëòàâñüêà îáë., Óêðà¿íà ð
ß õîò³ëà á ç êèì-íåáóäü ëèñòóâàòèñÿ, ìåí³ äóæå õî÷åòüñÿ ìàòè áàãàòî äðóç³â. Àíãåë³íà Ãàéñåíþê âóë. ×åðí³âåöüêà, 4 ñ. Ðóêøèí Õîòèíñüêèé ð-í ×åðí³âåöüêà îáë. ð Óêðà¿íà
Äóæå ëþáëþ ÷èòàòè âàø æóðíàë, îñîáëèâî ñòîð³íî÷êè «Ãîñïîäíÿ çåìëÿ», «×èòàºìî ðàçîì». Ëþáà Ï., 11 ðîê³â, ì. ʳâåðö³, Âîëèíñüêà îáë., Óêðà¿íà Ïèø³òü íàì, íàäñèëàéòå ñâî¿ ìàëþíêè òà ôîòîãðàô³¿ íà àäðåñó:
Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâ íå Óêðà¿íà, 33010
ФІМЧИНА ПОШТА
Ñí³ãó âèïàëî áàãàòî — Çàïðÿãàé êîíÿ â ñàí÷àòà! Ëàóðººí ×., ì. Âàðåíäîðô (Ware nd o r f ), ͳìå÷÷èíà ¹ 1’2010. Õðèñòèÿíñüêèé æóðíàë äëÿ ñ³ìåéíîãî ÷èòàííÿ Çàñíîâàíèé ó 1990 ðîö³. Óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ äðóêóºòüñÿ ç 2009 ðîêó. Âèõîäèòü ùîêâàðòàëüíî. Çàñíîâíèê ³ âèäàâåöü — Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî». Æóðíàë çàðåºñòðîâàíèé â Äåðæàâíîìó êîì³òåò³ ³íôîðìàö³éíî¿ ïîë³òèêè, òåëåáà÷åííÿ ³ ðàä³îìîâëåííÿ Óêðà¿íè. Ðåºñòðàö³éíå ñâ³äîöòâî Ê ¹ 7211 â³ä 16.04.2003. Æóðíàë âèõîäèòü óêðà¿íñüêîþ ³ ðîñ³éñüêîþ ìîâàìè. Óñ³ á³áë³éí³ òåêñòè öèòóþòüñÿ çà ïåðåêëàäîì Þð³ÿ Ïîï÷åíêà. Íî¿â Êîâ÷åã ïîòðåáóº âàøî¿ ìîëèòîâíî¿ ³ ìàòåð³àëüíî¿ ï³äòðèìêè. Ïîæåðòâè Âè ìîæåòå: - íàäñèëàòè ãðîøîâèì ïåðåêàçîì íà àäðåñó ðåäàêö³¿ ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íî¿â Êîâ÷åã; - ïåðåêàçàòè íà ðàõóíîê: ð/ð 2600401652891, Óêðåêñ³ìáàíê ì. гâíå, ÌÔÎ 333539, Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî», êîä 26259801, ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íî¿â Êîâ÷åã.
Íàøà àäðåñà: Ðåäàêö³ÿ æóðíàëó Íî¿â Êîâ÷åã à/ñ 35, ì. гâíå, Óêðà¿íà; òåë. (0362) 628-314, 628-379; ôàêñ (0362) 631-432; E-mail: contact@noyivark.org www.noyivark.org â³äïîâ³äàëüíèé ðåäàêòîð Ìàð³ÿ Ëåâöåíþê ðåäàêòîð Òåòÿíà Ëèïíèöüêà ïåðåêëàä ç ðîñ³éñüêî¿ Íàä³ÿ Äîëÿ, ²ðèíà Êîñòþ÷åíêî àðò-äèðåêòîð Îëåã Ìîðãóí õóäîæí³é ðåäàêòîð Àëëà Àëåêñººâà òåõí³÷íèé ðåäàêòîð ³ðà Ôåñÿíîâà ë³òåðàòóðíèé ðåäàêòîð Íàä³ÿ Äîëÿ ë³íãâ³ñò-êîíñóëüòàíò Þð³é Ïîï÷åíêî àäì³í³ñòðàòèâíèé äèðåêòîð ͳíà Îë³éíèê Äèòÿ÷à ðåäàêö³éíà êîëëåã³ÿ: Àë³íà Ò., 7 ðîê³â Àííà-Ìàð³ÿ Ì., 6 ðîê³â ³êà Ö., 10 ðîê³â ²ëëÿ Ì., 11 ðîê³â Ìàêñèì Ñ., 6 ðîê³â Íàòàëÿ Ê., 5 ðîê³â Òàðàñ Ë., 10 ðîê³â Íà îáêëàäèíö³: ôîòî Îëåêñàíäðà ²âàíîâà; â³ðø ²ðèíè Ïèâîâàðîâî¿. Ïðè ïåðåäðóêó ìàòåð³àë³â ïîñèëàííÿ íà Íî¿â Êîâ÷åã îáîâ’ÿçêîâå. Ïðîñèìî íàä³ñëàòè íàì îäèí ïðèì³ðíèê ïóáë³êàö³¿. Íàêëàä 2 000 ïðèì. Íàäðóêîâàíî ÐÒÌÊÔ «Õðèñòèÿíñüêå æèòòÿ», âóë. Ñòóñà, 3, ì. Ëóöüê, 43006; òåë. (0332) 710-874; e-mail: clife@lutsk.ukrpack.net © Íî¿â Êîâ÷åã, 2010
ßê âåñåëî íàì ì÷àòè Ç ã³ðêè íà ñàí÷àòàõ! Êëàñ íåä³ëüíî¿ øêîëè, ì. Äóáíî, Óêðà¿íà.
Íàä³þñÿ, â ìàéáóòíüîìó ÿ í³êîëè ç âàìè íå ðîçëó÷àòèìóñÿ ³ çàâæäè áóäó ñï³ëêóâàòèñÿ ç âàìè ÷åðåç âàø ÷óäîâèé æóðíàë. Ìè ç âàìè áóäåìî ëèñòóâàòèñÿ äîâãî. Ëîë³òà Ä., 10 ðîê³â, Óçáåêèñòàí
Õðèñòèíà Ä., 6 ðîê³â, ì. ×èð÷èê, Òàøêåíòñüêà îáë., Óçáåêèñòàí
«Ìîéñåé ³ êóù, ÿêèé ãîðèòü», Îëåêñàíäðà Ë., 11 ðîê³â, ì. Áðåñò, Á³ëîðóñü
«²çðà¿ëüòÿíè â ªãèïò³», Âåðîí³êà Ä., 12 ðîê³â, ì. ×èð÷èê, Òàøêåíòñüêà îáë., Óçáåêèñòàí
3
4
ГОСПОДНЯ ЗЕМЛЯ
Безстрашність і дружелюбність
Синички часто насмілюються сідати людині на плече і їсти просто з рук. Серед Божих створінь вони чи не найдружелюбніші та найдовірливіші. Їх легко привабити до домашньої годівнички, кинувши жменьку соняшникового насіння. Це буде для синичок ще одним приводом заспівати свою веселу пісеньку. Разом — у безпеці
Коли зграйці синичок загрожує хижак, птахи завмирають. Кожна з них починає видавати пронизливу щебетливу ноту,
не відкриваючи дзюба і не рухаючись. Безліч хаотичних звуків заважає хижакові виділити якусь одну пташку. Спантеличений і роздратований знеособленим лементом хижак не може відрізнити однієї пташки від іншої. Позбавлений можливості вибрати собі одну жертву, він зазвичай залишається ні з чим. Вірність на все життя
Збудувавши разом гніздо, пара синиць уже не разлучається до кінця життя. Гніздочашечка звичайно складається з нещільно переплетених волокон рослин, змішаних з пір’ям і пухом. Обоє батьків сумлінно годують своїх дітей, іноді здійснюючи в годину понад двадцять перельотів із землі в гніздо й назад. Раз утворившись, сімейна пара синиць ніколи не разлучається. В період залицяння птахи співають одне одному серенади.
Фото Лариси Анисімової
Пісня за будь-яких обставин
Зазвичай синиці не хочуть залишати насиджених місць навіть у найхолодніші зими. Вони воліють перебути важку
зиму там, де вони живуть. Їхні пісні лунають навіть у найпохмуріші, негожі дні. Приклад для нас
Кожне Боже створінні має багато прекрасного, дивовижного і повчального для нас, людей. Коли Ісус Христос навчав вічних істин Небесного Царства, Він часто для пояснення важливих духовних питань і принципів використовував ілюстрації з матеріального світу, створеного Богом. Погляньте на синичок: нам є чого повчитися у них, чи не так? Найкращі принципи дуже просто і конкретно проявляються у їхньому житті і взаєминах. Чому ж нам, людям, не вдається так жити? Тому що ці маленькі Божі створіння живуть так, як повелів їм їхній Творець, і вони — щасливі. Ми ж, люди, живемо не за заповідями Бога Творця, а за своїм власним розумом, що й спричиняє нещастя, страждання і проблеми. Той, хто мудрий, навчиться у пташок дитячій довірі Господу і надбає істинне щастя. Нехай Господь Ісус допоможе нам у цьому!
Малюнок Андрія Дейнеки
Ñ
инички напрочуд життєрадісні створіння. Збираючись зграйками і разом перелітаючи з місця на місце у пошуках їжі, вони завжди весело виспівують. Є чимало різновидів синиць, але всіх їх вирізняє чудовий настрій.
СТОРІНКА ДЛЯ МАЛЯТ
*** В сукні зеленій стою цілий рік: Сонечко світить, чи падає сніг. Голок багато колючих тримаю, Тільки не шию і не вишиваю. *** Не баранчик і не кіт, Носить шубу цілий рік. Шуба сіра — це для літа, А зимою — інша свита.
³äïîâ³ä³ íà çàâäàííÿ â ÍÊ ¹ 1’2009. 1. Êðîñâîðä (ñ. 18). Ïî âåðòèêàë³: âåðòèêàë³: 1. Õîìà (²â. 20:25). 2. Ìàëõ (Ëê. 22:50-51; ²â. 18:10). 4. Êåäðè (1 Öàð. 5:20). 5. ˳êàð (Êîë. 4:14). 9. Äðóã (Ïðèï. 17:17; 18:24). 10. Ïîëå (Áóò. 23:17-18). Ïî ãîðèçîíòàë³: 3.Òîïàç (Îá. 21:20). 6. Òåùà (Ìò. 8:14). 7. Õë³á (Áóò. 41:56). 8. ²ðîä (Ìê. 6:20). 10. Ïëà÷. 11. Ãóñëà (Áóò. 4:21). 2. «Ðîçñòàâ ñëîâà» (ñ.46). «À Áîã äîâîäèòü Ñâîþ ëþáîâ äî íàñ òèì, ùî Õðèñòîñ óìåð çà íàñ, êîëè ìè áóëè ùå ãð³øíèêàìè» (Ðèì. 5:8). 3. «Çìîòàé íèòêó» (ñ. 46). «Áî Õðèñòîñ íà òå é óìåð, ³ îæèâ, ùîá ïàíóâàòè ³ íàä ìåðòâèìè, ³ íàä æèâèìè» (Ðèì. 14:9). 4. Êðîñâîðä (ñ. 46). Ïðîïóùåí³ ñëîâà: Ïàñõó, âèäàñòü, ñïîæèâàéòå, ò³ëî, ïèéòå, êðîâ, ïðîëèâàºòüñÿ. 5. «Ï³âåíü» (ñ. 46). Ïåòðî ñêàçàâ: «Íå â³äðå÷óñÿ â³ä Òåáå [²ñóñà]… ² â³í çíîâó â³äð³êñÿ, òà ñòàâ ïðèñÿãàòèñü: “Íå çíàþ Öüîãî ×îëîâ³êà!”» (Ìò. 26:35,72; Ìê. 14:31). 6. «Ïå÷åðà» (ñ. 48). «Õðèñòîñ ²ñóñ º Òîé, ùî âìåð, íàäòî é âîñêðåñ, — Â³í ³ ïðàâîðó÷ Áîãà, ³ Â³í ³ çàñòóïàºòüñÿ çà íàñ» (Ðèì. 8:34).
Малюнок Єлизавети Пузиченко
Допоможи Іринці знайти дорогу додому. Розмалюй картинку.
5
6 Алла Алексєєва
Æив
собі хлопчик
— Василько.
Михайлик. А по сусідству жив ще один
і
любили ганяти
, бігати, стрибати, але
найбільше вони любили гратися
не було. Одного разу у
,
, проте у хлопчиків
був день народження. Йому подарували
,
, новий
і дві
.
був дуже задоволений, тому що мріяв мати
подарували аж дві
погратися
.
.
побіг до друга і запропонував
дуже зрадів.
і
довго бавилися. Настав
вечір. Час повертатися додому. «Подаруй мені одну
цілих дві», — попросив друга
не передаровуються», — відповів
і заплакав. Йому так хотілося мати
, а тут
, у тебе ж
. «Це мені подарували, а подарунки не
і побіг додому.
!
засмутився
пішов за
до його
А
, щоб востаннє глянути на
залишив
на
Коли
підійшов до
а на
були
дві
через
і побіг на кухню вечеряти.
, то побачив, що
відчинене,
. «Це несправедливо, що
, а я — жодної, — вирішив
і запитав: «Чия це
. «А
тобі
«Ні, — зізнався татові
повернути
?» — «Василькова», —
подарував?» — запитав тато.
, — я сам узяв». — «Ти повинен негайно
, — сказав тато, — тому що той, хто бере чужі речі
не спитавшись, — злодій!»
Він побіг до
. Вдома
, поки не втомився і не ліг спати. Вранці
тато побачив
відповів
має
. — Якщо я візьму одну
, то нічого не трапиться». І він узяв чужу
бавився чужою
.
злякався, що його вважатимуть злодієм.
і, вибачившись, віддав
. Більше ніколи
не брав чужих речей без дозволу, тому що це — гріх!
Малюнки автора
7
СТОРІНКА ДЛЯ МАЛЯТ
СТОРІНКА ПОЕЗІЇ
Старенькі східці Ірина Пивоварова
8
— Східці старенькі, Чому не спите? Чом без кінця Скрипите й скрипите? — Хлопчику любий, Нам ніколи спати: Треба людей проводжати й стрічати, Щоб не втомились, Не оступились Треба перила їм подавати. — Східці старенькі, Скажіть, в чому справа: Люди ж ночами не ходять у справах, А ви і тоді все одно не спите, Хоча і тихенько, усе ж скрипите? — Ой, уночі, Хочеш вір, хочеш — ні, Сни зустрічаєм веселі й сумні, Ходою важкою чи легко, мов дим, Вони підіймаються всі як один… З казками для діток сни ці ідуть. Синку, прислухайся, вже вони тут. Переклад з російської Надії Долі
Малюнки Алли Алексєєвої
9
Ольга Мщевська
Колиско ва Спи, дитинко, у вечірній тиші Ангел сон твій осіня крилом. Он хмаринка сонечко колише, Квітка задрімала під вікном. Пташка вже співає колискову Для своїх пташаток-діточок, Дядько-місяць на хмарки шовкові Розсипає сотні зірочок. Завтра день новий настане знову, В нім чекають нас нові дива… Спи дитинко… Й під святим покровом Господа завжди перебувай.
Яків Аким
Т
я а п і н с х и Люлі-люлі, баю-бай, Спи, синочку, засинай. Все поснуло до світання, Доки зірка вийде рання. Сплять на озері качки, На деревах сплять птахи, В синім небі хмарки сплять. Тиша… Божа благодать. Спати сонечко лягло — На ніч в коси заплело Чисті, променисті Стрічки золотисті. В тихій річці бачить сон Сом старий, вусатий сом... Люлі-люлі, баю-бай, Спи, дитинко, засинай. Переклад з російської Надії Долі
10
Ó
нашій великій сім’ї я наймолодший. А ви знаєте, що означає бути наймолодшим? Звичайно, це любов і увага, звичайно, це все найсмачніше і найкраще. Однак не тільки. Іноді, коли вдома трапляється щось не зовсім приємне, наприклад, розбивається ваза або щось лежить не на своєму місці, то відразу всі хором вигукують: це, напевно, малюки! Малюки — це ми з сестрою. Та оскільки я хлопчик, то карають зазвичай мене. Я не кажу, що ніколи не буваю винним, але іноді так прикро стає: хтось
учинить погано, а думають на тебе. А як довести, що ти не винуватий? Я вже й ногами тупав, і кричав, і плакав — після цього мені завжди чомусь ще більше перепадало. Старших, звичайно, теж карають, але мені здається, що не так суворо. Вони завжди знаходять виправдання своїм учинкам. Тато так і каже: «У вас тисяча відмовок!» Раніше я думав, що така плутанина через те, що у нас сім’я велика. Я вважав так доти, поки у нас вдома не з’явилася ще одна людина — наша бабуся. Вона приїхала до
нас жити із села, бо була зовсім старенька і потребувала нашої допомоги. Проте, як виявилося, допомоги потребували якраз усі ми. І ця її допомога складалася не лише з надзвичайно смачних пиріжків з капустою, не лише із захоплюючих розповідей перед сном, але й з її особливих душевних якостей. Коли вдома траплялася чергова прикрість з вини когось із нас і тато суворо запитував: «Хто це зробив?» — бабуся тихенько казала: — Це я, синку, винувата. Не свари дітей. — Ви? — спантеличено перепитував тато, зиркаючи на зіпсовану іграшку чи замурзаного чорнилом кота. Не знаю, що думали батьки, однак ситуація раптом ставала кумедною, так що замість звичних суперечок і сварок усі починали усміхатися. Адже нікому й на думку не спаде сварити сумирну стареньку бабусю, яка вирішила пофарбувати кота. І так повторювалося щоразу: тільки-но вдома загострювалися обставини, з’являлася бабуся і, винувато усміхаючись, повторювала знайому всім фразу:
«Це я винувата. Так-так, винувата, винувата». Спочатку нас усіх це дуже влаштовувало. Можна було пустувати досхочу, адже в будь-якому разі тобі все минеться. Та потім мене чомусь це почало непокоїти, я навіть заснути не міг. Бабуся приходила до нашої кімнати, щоб помолитися з нами перед сном, а я не міг молитися. Бо виходить, що я обманюю Ісуса, і батьків також обманюю, і старших братів обманюю, і бабусю, і навіть самого себе. Взагалі не міг я тепер молитися. Через це я почувався дедалі гірше. І я подумав, що наступного разу, коли щось накою, то відразу ж скажу: «Тату, це я винуватий! Так-так, я винуватий» — так і скажу. Я все чекав і чекав, коли ж, нарешті, зроблю що-небудь погане, щоб зізнатися. А потім зрозумів, що мені вже зовсім і не хочеться цього робити. Відколи вдома з’явилася бабуся, у нас все змінилося. Якось ми спитали її: — Бабусю, а чому ти завжди говориш, що винувата? — Аякже, — відповіла вона. — Звичайно, вину-
Оксана Аксютик
вата. Та й усі ми винні перед Господом. Проте коли шукаємо миру, то Він називає нас Своїми дітьми. Одного чудового дня, коли ми всі сиділи за обіднім столом, наш кіт Мурзик раптом вистрибнув на підвіконня і перекинув вазон. Ми лише зойкнути встигли. Мурзик поглянув униз і винувато прищулив свої і так маленькі вуха. Всі мовчки дивилися одне на одного. Запала тиша. — Це я винувата, — раптом зізналася мама, — поставила тут цей вазон. — Я винуватий, — сказав тато, — треба було випустити кота надвір.
— Ми його принесли — нам за нього й відповідати, — запевнили старші. Я погладив Мурзика і промовив: — Не хвилюйся, я приберу. Так я перестав тупати ногами і кричати, старші більше не сперечалися і не звертали один на одного, тато теж перестав на нас сердитися, і у нас вдома запанував мир.
Малюнок Анни Желізних
11
12
Фото Христини Кузьменко
Доросла молитва
Ñ
ьогодні у Павлуся день народження. Йому виповнилося аж чотири роки. Цього дня, як і годиться, численні родичі засипали улюбленого іменинника купою різноманітних подарунків. Павлусь не зводив очей зі столу, де вишикувалися іграшки і височіла барвиста гора шоколадних цукерок. Хлопчик сяяв від щастя! От якби щодня відзначати день народження! Увечері, коли мама вкладала сина спати, Павлик сказав: — Мені вже чотири роки. Я вже великий. Майже дорошлий… — Хлопчик ще добре не запам’ятав слово «дорослий» і не міг вимовити його правильно. — Так, ти у мене вже зовсім дорослий, — погодилася мама. — Коли ти був маленьким, ти повторював слова молитви за мною, — а тепер, коли став великим, можеш молитися сам. — Я спробую… Разом із мамою Павлусь став на коліна, розправив плеченята (щоб уже зовсім бути «як дорослий») і серйозно промовив: — Любий Ісусе, зроби мене таким, яким був Ти, коли Тобі виповнилося чотири роки.
ЩО РОБИТИ
Як Славко був
13
Тетяна Липницька
проповiдником — Та я ж поспішаю, — збрехав він. — На мене хлопці вже чекають! — І Славко помчав у двір. Тітка Нюра сумно подивилася услід хлопчику і, накульгуючи, рушила до крамниці. Хлопців у дворі не було, і Славко, трохи потинявшись вулицею, повернув додому. Ще здалеку хлопчик побачив сусідку. Вона щойно прийшла з крамниці і присіла на лавку відпочити. — Тітко Нюро, зараз я розповім вам про Бога, — сказав хлопчик, примощуючись біля сусідки. — Бог добрий. Він і нас учить бути добрими й допомагати людям. — Чому ж твій Бог тебе не навчив допомагати людям? — скрушно зітхнула тітка Нюра, підвелася й пішла додому.
Славко ніби прикипів до лавки. Його щоки паленіли від сорому. Він зрозумів, що припустився помилки і тепер міркував, як чимскоріше виправити її. А як би ти вчинив на його місці? Напиши свою відповідь тут: _______________________ ___________________________ ___________________________ ___________________________ ___________________________ Пам’ятай: проповідувати Євангеліє потрібно не тільки словами, але й ділами. Твої вчинки мають свідчити, що ти — Божа людина і чиниш так, як чинив Ісус Христос.
Малюнок Анни Желізних
«Â
ідсьогодні я виконуватиму доручення Ісуса Христа і буду проповідувати Євангеліє всім людям!» — оголосив Славко мамі, повернувшись з недільної школи. Потім він розповів їй історію про Павла й Силу, яку почув на біблійному уроці. — Уявляєш, мамо, — схвильовано вигукнув Славко, — завдяки Павлу та Силі в’язничний сторож та всі його домашні отримали спасіння. Я теж розповідатиму людям про спасіння! Відразу ж по обіді Славко подався надвір. Він вирішив «проповідь Євангелія» залишити на вечір, а покищо трохи пограти з хлопцями. Виходячи з під’їзду, Славко зустрів сусідку, тітку Нюру. — Чи не міг би ти сходити для мене в магазин? — запитала вона.
Алла Алексєєва
Â
зимку в лісі тихо. Так тихо, що чути, як дерева перемовляються скрипучими голосами і стогнуть від холоду. Добре, коли йде сніг: тоді вони вкриті теплими білими кожухами. Тоді їм тепло й затишно. Однак того дня було морозяно, а сніг звіяло вітром, тому дерева стогнали жалібно й тужливо. Мабуть, скучили за сонечком та літом красним. Такими несніжними днями лісник з чоловіками із сусіднього села садив у приготовані з осені лунки молоді сосонки і ялинки. Старі сосни та ялини для господарських потреб подекуди вирубали минулої зими, а на їхнє місце тепер садили молоденькі, щоб ліс не пропадав. Нова порубка була недалеко від хати лісника. Тому й порішили, що лісничиха обід робітникам приготує і, поки не вичахнув, на ділянку привезе. Бо ж гаряченького на морозі ой як хочеться. Наварила вона каші та борщу, напекла пиріжків, закутала казанки в теплу
ковдру, зверху кожухом прикинула, щоб, значить, тепло не виходило, і рушила на санях до чоловіка. День, другий возила обіди, та не завжди світить ясне сонечко, не завжди небо чисте — ось і спіткало лихо лісничиху. Пиріжки вона того дня з капустою задумала. Отож, коли сікла капусту, то порізалася, та так глибоко, що не могла далі робити. Довелося тісто для пирогів на оладки пустити. Гаразд, на оладки — так на оладки. Однак не в тім біда. Борщ, та кашу, та оладки везти треба, а рука у лісничихи неробоча. Як поводи тримати та конем правити, як в сани Орлика запрягати? Думала-гадала лісничиха, йойкала та журилася, а нічого не вдіє — мусить Настуню до батька в ліс дрімучий посилати. Гукнула дочку і каже: — Донечко, доведеться тобі, ластонько, до батечка на посадки їхати. — Добре, матінко. — Я тобі Орлика осідлати допоможу, обід до сідла піднесу, а от вести коня сама
маєш. Орлик, ти ж знаєш, кінь сумирний — довезе. Тут недалеко, та й день надворі — не страшно. — Орлик мене слухається. — Нікуди ж не звертай з дороги — вона тебе до батька й приведе. — Не тривожтеся: все, як ви веліли, матінко, зроблю. Осідлали вони вдвох Орлика, приторочили до сідла кошіль з обідом, обняла Настя коня за шию і прошепотіла: — Орлику, серденько, ти слухняним будь, а я тобі цукру дам. Довези до батечка. Не пустуй, бо робітники наші без обіду залишаться. Погладила свого коника, а він вухами стриже, головою киває, ніби сказати хоче: «Не бійся, Настуню, довезу тебе цілесенькою». Ось вже ворота відкрито, і майнула Настя з двору. Матінка услід благословення материнське послала та у Бога захисту для дочечки попросила. Орлик в дорозі Настуню слухався, ішов весело, лише гривою трусив. Видно, прогулянка і йому була до душі — застоявся трохи в стайні. Доїхали швидко, так що й не зогледілися, як на місці опинилися. Вже ж і хвалили Настю робітники, та й Орлику подяка перепала — цукрова. Однак час додому повертатися. Затривожився лісник, як таку крихітку знову одну в дорогу пускати. — А ви, батечку, поблагословіть нас з Орликом та
Малюнки автора
15
Божого захисту попросіть, як матінка, — от ми й повернемося живі та здорові, — мовила Настуня. — Авжеж, що це я, геть забувся. Хто ж тебе захистить, як не Отець Небесний! — І поблагословив та попросив для дочки охорони у Бога. Зі спокійною душею відпустив він Настуню. Спочатку Орлик весело біг, потім раптом затремтів, копитами вдарив і поскакав — ледве Настуня з сідла не випала. — Орлику! Стривай, не скачи так. Упаду я! — скрикнула Настя. Та Орлик лише швидше поскакав. І впала б Настуня. Але тут раптом вороний зупинився й подався назад. Перед ним стояв величезний вовк. Шерсть дибки, іклами клацає. Ззаду теж вовки підійшли. Оточили Орлика. Він, сердешний, то в один, то в другий бік метнеться, тремтить. Раптом один вовчище як кинеться та зубами перед мордою кінською як клацне...
Орлик став дибки, заіржав перелякано, а Настя в сідлі не втрималася і в сніг упала. Тут таке зчинилося! Вовки стрибають, кінь брикається, а Настя рученятами обличчя зі страху затулила, боїться ворухнутися. А вовки все силкуються коня від дівчати відігнати. Однак вірний Орлик від укусів ухиляється, а Настуню не кидає. Ось вже двоє сірих завили: дістали їх копита кінські. Настуня крізь пальчики все бачить; страшно їй: загризуть вовки — тоді матінка з батечком і не дізнаються, що з їхньою донечкою сталося. Щойно подумала Настуня про батьків, так і пригадала батьківські молитви та благословення. — Господи, спаси нас! У ту мить спіткнувся Орлик й одним коліном до землі припав. Перелякалася Настя до смерті і вхопилася руками за кінську гриву.
Орлик підкинувся, брикнув вовків, що ззаду вчепилися, і поскакав щодуху. Так і скакали вони до самісінької хати лісникової, — слава Богу, вона недалеко була. Як побачила матінка Орлика змиленого та Настуню, яка за гриву кінську вчепилася, так і йойкнула. Довго потім відігрівала закоцюблі доччині рученята та коня, друга вірного, лікувала від укусів вовчих. Розказала Настя матері, як напали на них вовки та як врятував її Орлик. — Я молилася за тебе, донечко, — мовила лісничиха. — Я теж помолилася, і Бог мені допоміг. — Так, сонечко моє, Бог обіцяв нас охороняти, і Він вірний Своїй обітниці. Це Він допоміг тобі та Орликові. Він справжній, вірний друг.
16
СПІВАНОЧКА
1. Як же по - тра - пи - ти на не-бе - са?
? à ñ å á å íà í
На ве - ло - си - пе - ді по - ї - ду
я? При-
î ò ï å ðàïè ? æ à ñ òè íà íåáå ßê дба-ю
а - вто, на ра - ке - ті взді-ймусь, як же до не - ба
2. Мо-же, до не - ба лі - так при-не-се?
я
до - бе - русь? При-
Мо-же, ко-ра-блик по хви-лях по-пли-ве? Ко-
î ò ï å ðàïè ? æ à ñ òè íà íåáå ßê ня
і
ка - ре - ту
при-дба -ю со - бі?
Як же на не-бо я
змо-жу вві-йти? Ко -
(
Фото Назара Волянюка
ï î òðà å æ ïèòè ßê
3. Грі-хи всі за - ли - шу, жи-ття від-дам Хри-сту. Зна-ю: на не - бо то - ді
Ві-рю в І - су- са, Спа-си-те - ля
ду - ші,
бу - ду на
не - бі
у - ві - йду.
я з Ним зав - жди.
БОЖІ ГЕРОЇ
Ì
îðîç äóæ÷àâ, ïðîõîäèòü íà ñîáàêàõ òèñÿ÷³ â³òåð øïóð- ê³ëîìåòð³â, â³äâ³äóþ÷è îäíå ëÿâ â îáëè÷÷ÿ çà îäíèì ï³âí³÷í³ ïîñåëåííÿ, êîëþ÷èé ñí³ã, äèõàòè áóëî íàâ÷àþ÷è ³íä³àíö³â Ñâÿùåíâàæêî. Âå÷³ð øâèäêî îãîðòàâ íîãî Ïèñàííÿ, àëå ïðèâ³òí³ñòü òåìðÿâîþ ñîñíîâèé ë³ñ. Äî ³íä³àíö³â, ñõîæå, ïîâ’ÿçàíà íàéáëèæ÷îëèøå ç òèì, Алла Алексєєва ãî ïîñåëåííÿ ùî â³í ¿õ ë³êóº, ³íä³àíö³â â³í íå ä³éäå ñüîãîäí³. ïðèâîçèòü ïðîäóêòè é ë³êè. «¯õ ͳ÷îãî íå â䳺ø, äîâåäåòüñÿ ö³êàâèòü çö³ëåííÿ ò³ëà, à âëàøòîâóâàòèñÿ íà í³÷ë³ã íå äóø³», — çàñìóïðÿìî íà ñí³ãó. ³ëüÿì óñì³õ- ÷åíî ïîäóìàâ íóâñÿ, çãàäàâøè ëèñò ñâî¿õ ³ëüÿì. Àëå ñåñòåð Ñåë³íè é Ñîô³¿, ùî í å ù à ñ í ³ æèâóòü äàëåêî â Àíã볿, ÿê³ ç òàêîþ áëàãàëè éîãî íå íî÷óâàòè íà䳺þ é íà ñí³ãó. Àëå ³ëüÿì çíàâ, ùî áëàãàííÿì ñí³ãîâà ïîñò³ëü, óëàøòîâàíà ä è â è ë è ñ ÿ ïðàâèëüíî, — ïîðÿòóíîê ó íà íüîãî! ìîðîçíó í³÷ òóò, íà ϳâíî÷³. ̳ñ³îíåð óçÿâ³í çàãîðîäèâñÿ â³ä â³òðó ñÿ îãëÿäàòè ¿õ, íàðòàìè, íàãîäóâàâ ñîáàê, îáðîáëÿòè ðàíè, ïðîïåðåâ³ðèâ, õòî ç íèõ çàãó- ïèñóâàòè ë³êè. Òàê â³äáóâàëîáèâ ï³ä ÷àñ ïåðåõîäó ñâî¿ ñÿ â óñ³õ ïîñåëåííÿõ, ÿê³ â³í ìàëåíüê³ ìîêàñèíè, çøèò³ çà íåâòîìíî â³äâ³äóâàâ. ²íä³àíö³ ðîçì³ðîì ñîáà÷î¿ ëàïè. Ó òèõ, ñëóõàëè éîãî, àëå ïðèéìàòè õòî âñå æ òàêè çàãóáèâ ìîêà- Áëàãó Çâ³ñòêó íå ïîñï³øàëè. ñèíè, âèéíÿâ øìàòî÷êè ëüîäó Òàêå ñòàâëåííÿ ìîãëî á é íàìåðçë³ ãðóäî÷êè ñí³ãó, ïðèâåñòè ó â³ä÷àé, àëå Ãîñùîá âîíè íå çàâäàâàëè áîëþ ïîäü äàâàâ ³ëüÿìó ñèëè é òâàðèíàì. Óëàøòóâàâøèñü áàæàííÿ ïðîäîâæóâàòè ïðîðàçîì ³ç ñîáàêàìè ïðÿìî íà ïîâ³äóâàòè ó íàéâ³ääàëåí³øèõ ñí³ãó, â³í ì³öíî çàñíóâ. Éîìó ñåëèùàõ. À ó ôîðòó éîãî ñíèëèñÿ â³ãâàìè, ³íä³àíö³ ³ ¿õí³ ÷åêàëà ðàä³ñòü. Ïîøòà ïðèä³òè, çàïàõ äèìó ³ ¿æ³. õîäèëà íà ï³âí³÷ Êàíàäè äóæå ͳ÷ ìèíóëà ñïîê³éíî. Ñåëèùå áóëî çîâñ³ì ïîðó÷. ³í ä³éøîâ äî íüîãî ùå äî ïîëóäíÿ. ²íä³àíö³ çóñòð³ëè õðèñòèÿíèíà ðàä³ñíî. Ç óñ³õ ê³íö³â ñåëèùà ïðèõîäèëè õâîð³, ñïîä³âàþ÷èñü íà äîïîìîãó. Íà ñåðö³ ÷îìóñü ñòàëî íåñïîê³éíî. Îñü óæå äåê³ëüêà ðîê³â â³í, ³ëüÿì Áîìïàñ,
17
18 ð³äêî. ² îñü ÷åðåç ÷îòèðè ðîêè â³í, íàðåøò³, îäåðæàâ çàìîâëåí³ êíèãè. Êð³ì òîãî ñåñòðè íàä³ñëàëè éîìó òåïë³ ñîðî÷êè, ÿêèéñü íåâ³äîìèé äðóã ïåðåäàâ øèëà, ãîëêè, íèòêè, íîæèö³ é ìèëî. Ò³òêà Äæåéí íàä³ñëàëà ³ãðàøêè
äëÿ éîãî ó÷í³â. Êîðèñòóþ÷èñü âèìóøåíèì â³äïî÷èíêîì, — àäæå ïîäîðîæóâàòè íà ϳâíî÷³ ìîæíà ëèøå âçèìêó, êîëè ñí³ã íå òàêèé ì’ÿêèé ³ ð³êè ïîêðèâàþòüñÿ òîâñòèì øàðîì ëüîäó, — ³ëüÿì çàéíÿâñÿ ïåðåêëàäîì ïñàëì³â ³ á³áë³éíèõ òåêñò³â íà â³ñ³ì ìîâ, ÿê³ â³í âèâ÷èâ ó ð³çíèõ ³íä³éñüêèõ ïëåìåíàõ. Ó ö³ äí³ ïåðåïî÷èíêó â³í ì³ã íàñîëîäèòèñÿ ÷èòàííÿì Á³á볿 íà äàâíüîºâðåéñüê³é, äàâíüîãðåöüê³é ³ ñèð³éñüê³é ìîâàõ. À ÿê ò³ëüêè äîçâîëèëà ïîãîäà, â³í çíîâó âèðóøèâ ó äîðîãó. ³í ïðîñóâàâñÿ óñå äàë³ é äàë³ íà ï³âí³÷, ðîáëÿ÷è âñå ìîæëèâå, ùîá íàâåðíóòè ³íä³àíö³â, ³ ïîâåðòàâñÿ ó Ôîðòè Ìàéë äî äðóæèíè ͳíè é ³íä³àíñüêèõ ñèð³òîê, ÿêèì âîíè íàäàëè ïðèòóëîê. ²íîä³, ïîâåðòàþ÷èñü ³ç ì³ñ³îíåðñüêî¿ ïîäîðîæ³, â³í í³ñ êðèõ³òêó, ÿêà âòðàòèëà áàòüê³â. Ñâî¿õ ä³òåé ó ³ëüÿìà é ͳíè íå áóëî. ͳíà îðãàí³çóâàëà øêîëó äëÿ ³íä³àíñüêèõ ä³òåé, äå íàâ÷àëà ¿õ íå ëèøå Ñëîâà Áîæîãî, àëå é ÷èòàòè, ïèñàòè, øèòè é ãîòóâàòè. ϳñëÿ êîðîòêîãî â³äïî÷èíêó, íàáðàâøèñü ñèë ³ ï³äë³êóâàâøèñü, â³í çíîâó éøîâ äî ³íä³àíö³â. Øëÿõ äî öèõ ïëåìåí áóâ òàêèì äîâãèì, ùî ì³ñ³îíåð, ³äó÷è ïî ñí³ãó, ó òàêò êðîêàì ñêëàäàâ â³ðø³ é ã³ìíè, ÿê³, ïðèáóâøè íà ì³ñöå, Малюнки автора
çàïèñóâàâ. ×åðåç áàãàòî ðîê³â ö³ â³ðø³ äðóêóâàëèñÿ ó õðèñòèÿíñüêèõ æóðíàëàõ. ³ëüÿì ïîñï³øàâ ðîçïîâ³ñòè âñ³ì ï³âí³÷íèì ïëåìåíàì ïðî Ñïàñèòåëÿ. Òðàïëÿëîñÿ, â³í çíåìàãàâ â³ä ãîëîäó â ñí³ãîâ³é ïóñòåë³, çàìåðçàâ ó ñí³ãó, àëå Ãîñïîäü ðÿòóâàâ éîãî â³ä ñìåðò³. ² ³ëüÿì Áîìïàñ çíîâó ñ³äàâ ó ñâîþ óïðÿæêó é ãóêàâ ñîáàêàì: «Ìàðø! Óïåðåä!» — ³ ì÷àâ óïåðåä. ªäèíèìè éîãî ñóïóòíèêàìè ÷àñòî áóëè ëèøå ï³âí³÷íå ñÿéâî é óïðÿæêà â³ðíèõ ñîáàê. ³í ä³ëèâñÿ ç ³íä³àíöÿìè óñ³ì, ùî â íüîãî áóëî. ×àñòî â³í â³ääàâàâ ¿ì ñâîþ ¿æó é îäÿã. Îäíîãî ðàçó ³ëüÿì ïîâåðíóâñÿ äîäîìó áåç ïàëüòî é øòàí³â, â îäíèõ ï³äøòàíèêàõ, òîìó ùî â³ääàâ ¿õ îäíîìó çàìåðçàþ÷îìó ³íä³àíöåâ³. Éîãî æèòòÿ áóëî ïðèñâÿ÷åíî Ãîñïîäó, Éîìó îäíîìó. ͳ êîìôîðò ñèòîãî é ñïîê³éíîãî æèòòÿ, í³ çîëîòà ëèõîìàíêà, ùî îõîïèëà òîä³ Êëîíäàéê, íå ïðèâàáëþâàëè éîãî. ³ëüÿì ö³íóâàâ ëèøå îäíå áàãàòñòâî — Ñëîâî Áîæå, ëèøå îäèí ïðèáóòîê — ñïàñåíí³ äóø³. Ãîñïîäü ðÿñíî ïîáëàãîñëîâèâ ïðàöþ ì³ñ³îíåðà, ³ çãîäîì â³í ñòàâ ºïèñêîïîì íåâåëèêèõ, ³çîëüîâàíèõ îäíà â³ä îäíî¿ ãðóï â³ðóþ÷èõ íà ï³âíî÷³ Àìåðèêàíñüêîãî êîíòèíåíòó. ³í í³ñ Áëàãó Çâ³ñòêó äî òîãî ñàìîãî ìîìåíòó, êîëè Áîã ïîêëèêàâ éîãî äî Ñåáå. Çà ï’ÿòü õâèëèí äî ñìåðò³ ³ëüÿì ïèñàâ ïðîïîâ³äü, ÿêó çáèðàâñÿ ãîâîðèòè â íåä³ëþ. Âî³ñòèíó ÷óäîâèé â³äõ³ä íåçâè÷àéíîãî ì³ñ³îíåðà!
19
СНІГОВИЙ КОВЧЕГ Гадаєш, ковчег буває лише дерев’яним і має форму човна? А от і ні! Наприклад, я знаю історію про ковчег із… снігу. Розповісти? Тоді слухай.
Ä
авно це було. Ще за часів війни з Наполеоном. Морозні російські зими, суворі похідні умови, запеклі бої — усе це неабияк виснажило французьких солдатів і змусило їх відступати на захід. Їх переслідували й винищували російські кінні загони, звані козачими. Сам Наполеон утік до Франції, а його армія Малюнки Людмили Миронюк
виживала як могла. Французи, найбільше потребуючи їжі та тепла, нищили все на своєму шляху. Поголос про жорстокість відступаючих сіяв жах і паніку поміж мирними жителями. Люди поспіхом залишали обжиті місця, прихопивши з собою лише найнеобхідніше. Спорожніло й невеличке селище, що притулилося біля
самісінької річки, де разом з мамою і двома сестричками жив хлопчик Ілля. Мама розуміла, що вирушати в дорогу взимку, та ще з малими дітьми означало загинути: мороз був таким самим нещадним до людей, як і відступаючий ворог. Ось чому сім’я не покинула села разом з іншими біженцями. Іллюша зажурено дивився у вікно. Правду кажуть, що без хазяїв хати немовби вмирають. Порожні й запорошені снігом, вони скидалися на загублені серед криги корабліпримари. Хлопчику здавалося, що весь світ відразу зробився безлюдним. На вечір розгулялася заметіль. Рвучкий вітер незримою рукою зачерпував тугі грудки снігу і щосили жбурляв ними у вікна. Під його несамовитими стусанами рипіла й жалібно стогнала стара хата, наганяючи жах на вже й так
переляканих дітлахів. Проте було щось, що додавало мужності цим маленьким сміливцям. Серед виття хуртовини вони чули тихий мамин голос: — Не бійтеся, мої любі. Господь сильніший за найлютішу негоду і найлютішого ворога. Коли за вікном споночіло, хлопчик неохоче покинув свій спостережний пост. Залишалося лише чекати і сподіватися на чудо. Ілля так і не побачив відступаючих французів. Однак і ворог не побачив Іллю та його сім’ю. Визирнувши вранці у вікно, діти зойкнули: перед ними була щільна снігова завіса. Ось чому так лютувала завірюха! Це Господь будував сховище для Своїх дітей. Маленька хатинка та її мешканці повністю зникли з очей, надійно затулені величезною сніговою стіною, яку Бог зводив усю ніч.
Бачиш, ковчег — це засіб, користуючись яким Бог рятує людей від неминучої загибелі. І зовсім не важливо, з чого його зроблено.
За мотивами історії «Стіна, яку за ніч збудував Бог» Е. і Л. Харві та Т. Тайт
20
А д е в’я т ь ж е д е? Ï
ривіт! і ! Я дуже рада знову бачити тебе на своїй сторінці. Сьогодні поговоримо з тобою про одну неприємну особу. Її ім’я я тобі поки що не називатиму, але ти не гнівайся на мене за це, а краще поглянь на малюнок.
Бачиш цих подорожніх? Порахуй їх і запиши свій результат ось тут _______________________ .
Подорожніі втомлено бреП б З Зараз я поясню, що воно дуть битим шляхом. Їхні ноги означає. до крові зранені гострим каА означає воно те, що ці мінням. Їхні губи потріскали нещасні хворі на страшну від спраги. Пошматований хворобу — проказу. Тіло одяг клаптями прокаженого Тетяна Липницька звисає з їхніх вкривали невиснажених плечей, ледве загойні гнійні рани з дуже прикриваючи знівечені тіла. неприємним запахом. Досить Лахміття розвівається вітром, швидко проказа розповзалася по всьому тілу, так що вигляд хворого викликав у навколишніх жах і відразу. Хвороба була заразною, тому прокажених виганяли не лише з домівок, але й із селищ. Вони жили далеко від людей, десь у полі чи в горах. Тобі доводилося колись кілька днів поспіль сидіти вдома самому? Ніхто не телефонує, ніхто не приходить. Сумно, правда? А прокажені жили самотніми завжди. Від них відверталися навіть їхні рідні та близькі. До них ніхто ніколи не приходив у гості. Їм ніхто не тому мандрівники схожі на потискував руки. А коли підстрелених птахів, що тяг- приносили їжу, то ставили нуть по землі свої поранені її віддалік від їхніх убогих крила. Ніхто не поспішає помешкань. Люди боялися допомогти цим людям. Ніхто не лише доторкатися до не виявляє до них співчуття, прокажених, але й близько а угледівши, намагаються підходити до них — аби не триматися якомога далі. заразитися. Ти вже здогадався, хто ці У тебе коли-небудь болів подорожні? Підкажу: вони зуб? Мабуть, щоб позбутися прийшли на нашу сторінку з болю, ти був готовий навіть Біблії. Прочитай Євангеліє від на такий героїчний учинок, Луки, 17:12, і напиши в рядку як похід до стоматолога. слово, що описує цих людей: _____________________________.
ДАВАЙ ПОГОВОРИМО
Безперечно, і ці нещасні перепробували чимало засобів, намагаючись звільнитися від своєї недуги. Але все було дарма. Ніхто не міг їм допомогти. Ніхто не міг вилікувати прокази. «Як ніхто? А Ісус?!» — напевно, заперечиш ти. Добре тобі так думати, коли в тебе є Біблія і ти знаєш, що всі розповіді в цій Божій книзі — істинна правда. У ті далекі часи, про які йдеться у нашій історії, Євангелія ще не було і про Ісуса тільки ходили чутки поміж народом. А чутки, як відомо, не завжди бувають правдивими. Але прокажені повірили людській поголосці й вирушили на пошуки Ісуса. Він був їхньою останньою надією. Шлях був нелегким. Пекуче південне сонце невблаганно палило нещасних подорожніх. Нещадний вітер кидав пил у їхні гнійні рани. Розпечений пісок обпалював їхні хворі ноги. Коли прокажені проходили поблизу сіл, місцеві дітлахи, бувало, жбурляли в них каміння. Та й дорослі не скупилися на злі, образливі слова. Але незважаючи на незгоди, мандрівники продовжували свій шлях. А тим часом розголосу набували усе нові й нові звістки про Ісуса: — Він нагодував величезний натовп людей двома рибками!.. — Я чув, Ісус лікує всі хвороби!..
— Та це що! Він повернув до життя померлу дівчинку!.. — Кажуть, Він Син Божий... Прокажені перезирнулися. Син Божий? Тоді Він може зцілити будь-яку недугу. Треба поспішати. Нарешті виснажені подорожні знайшли Того, Кого так довго шукали. Уявляєш собі, їм пощастило побачити Самого Ісуса! Як чудово! Не насмілюючись підійти до Нього близько, вони зупинилися здалека і почали щось вигукувати. Але зрозуміти слова прокажених було непросто: через хворобу їхні голоси стали хрипкими й невиразними. Нам з тобою навряд чи вдасться розчути прохання цих нещасних, зате ми можемо прочитати про них в Біблії. Знайди в 13-му вірші 17-го розділу Євангелія від Луки слова, з якими прокажені звернулися до Ісуса, і запиши їх тут: ________________________________ ________________________________ _______________________________. Прокажені із благанням дивилися на Христа. Ось Він який — Син Божий! Але чи захоче Він мати справу з якимись жалюгідними
мандрівниками у брудному лахмітті? Чи погодиться Він допомогти їм? А може, як усі інші, гидливо відвернеться і прожене геть? Ісус не відвернувся від прокажених. І не прогнав їх. Він добрий. Він любить допомагати людям: дітям і дорослим, багатим і бідним, знатним і простим. Він і прокаженим допоміг. Але проказа — важка хвороба. Яке ж лікування Христос призначить хворим?
21
22
Прочитай 14-й вірш і обведи предмети, за допомогою яких Ісус лікував прокажених. Як, ти не позначив жодного малюнка? Воно й правильно! Ісусові не знадобилися уколи, бинти й таблетки, щоб упоратися із хворобою. Він — Божий Син, Він — усемогутній Бог. Його слова мають величезну силу. Він просто наказав хворобі відступити — і прокажені видужали. «Підіть і покажіться священикам», — сказав їм Ісус. Навряд чи прокажені розуміли, чому Христос відправив їх до священиків. Але не послухатися Його вони не посміли — надто переконливо Він промовляв. Прочитай ще раз 14-й вірш і напиши, що відбулося з прокаженими по дорозі до храму _______________________
Малюнки Алли Алексєєвої
_______________________________. Бачиш, Ісусові зовсім не обов’язково бути присутнім поруч, щоб допомогти. От і зараз Христа немає на землі, але Він продовжує піклуватися про людей. Він з неба допомагає нам з тобою. Він і прокаженим допоміг, коли ті відійшли вже досить далеко. Як, на твою думку, прокажені довідалися, що хвороба зникла?
Я думаю, спочатку вони зі здивуванням дивилися один на одного, а потім почали обмацувати свої обличчя, квапливо зривати із себе лахміття, щоб переконатися, що й самі здорові. Можливо, вони навіть поспішили до найближчої водойми, щоб у воді, як у дзеркалі, помилуватися на своє відображення. Здорові! Цілком здорові! Тепер уже ніхто не дивитиметься на них з відразою. Ніхто не проганятиме з міста. Вони повернуться до своїх сімей. У них знову з’являться друзі. Давай на деякий час залишимо прокажених — нехай радіють своєму видужанню — і підемо за Ісусом. Разом зі Своїми учнями Він поспішає до Єрусалима. У Ісуса безліч справ: ще багатьом потрібно допомогти, ще потрібно розповісти людям про Божу країну, про те, як туди потрапити. До речі, ти вже чув про Божу країну? Втім, про це ми з тобою поговоримо іншим разом. А поки... «Ісусе! Наставнику!» — почули учні позаду себе. Обернувшись, вони побачили одного з десяти колишніх прокажених. «Ну що ще? — невдоволено подумали вони. — Що ще потріб-
но цьому чоловікові від їхнього Вчителя? Адже він уже одержав зцілення!» Справді, чого колишній прокажений повернувся до Ісуса? Давай прочитаємо про це в Євангелії, у 15-му і 16-му віршах. Виявляється, цей чоловік прийшов висловити Христу свою вдячність. «Чи не десять очистилося, — сумно запитав Ісус, — а дев’ять же де?» Знаєш, після цього запитання мені теж стало сумно. Це тому, що я й сама іноді буваю невдячною. Але я докладаю зусиль, щоб виправитися! Слово честі! А ти завжди дякуєш тим, хто допомагає тобі? Так де ж інші дев’ять? Чому вони не здогадалися подякувати Господу за отримане здоров’я? Очевидно, Ісус був їм потрібний лише для того, щоб звільнитися від хвороби. Одержавши бажане, вони й думати забули про Того, Кому зобов’язані своїм видужанням. Ось така історія, одночасно радісна й смутна. Радісна тому, що десять чоловік одужали від смертельної хвороби, і смутна тому, що лише один із них виявився вдячним Господу. Напевно, ти вже здогадався, про яку неприємну особу я згадувала на початку нашої з тобою бесіди. Запиши її ім’я тут: ______________________________.
23
×è çíàºø òè öèõ á³áë³éíèõ ãåðî¿â? Âîíè â³ä óñüîãî ñåðöÿ äÿêóþòü Ãîñïîäó. Óâàæíî ðîçãëÿíü ìàëþíêè ³ íàïèøè ï³ä íèìè, õòî ö³ ëþäè.
А щоб ти не помилився, ось тобі маленька підказка: її ім’я ти розгадаєш, якщо правильно розставиш ці букви:
ТЬ НЯД ЧІ НС ЕВ
Ïðîíóìåðóé ìàëþíêè â³äïîâ³äíî äî íàñòóïíèõ âèñëîâ³â: 1. Áîã óðÿòóâàâ ìåíå â³ä õèæàê³â, ³ ÿ âäÿ÷íèé Éîìó çà öå. 2. Ãîñïîäü âîñêðåñèâ íàøó äî÷êó. Ñëàâà Éîìó! 3. ²ñóñ ïîâåðíóâ ìåí³ ç³ð! ²ç òîãî ÷àñó ÿ íå ïåðåñòàþ äÿêóâàòè Éîìó çà öå. 4. ß â³ä óñüîãî ñåðöÿ âäÿ÷íèé ²ñóñó. Àäæå âñ³ íåíàâèä³ëè ìåíå, à ³í ñòàâ ìî¿ì íàéêðàùèì Äðóãîì. Íàïèøè, ÿê³ ùå ãåðî¿ Á³á볿 áóëè âäÿ÷íèìè Ãîñïîäó çà: - ¿æó ________________________________________________________ - ïåðåìîãó íàä âîðîãàìè ________________________________________ - ïîðÿòóíîê â³ä íåáåçïåêè ___________________________________ - çäîðîâ’ÿ __________________________________________________ À îñü òóò (ó ðàìö³) íàìàëþé ñâ³é ïîðòðåò ³ íàïèøè, çà ùî òè äÿêóºø Áîãîâ³. ____________________________________________ ____________________________________________ Êîìó ùå òè êàæåø «äÿêóþ»? ________________ ____________________________________________
А тепер прочитай, будь ласка, Перше послання до Солунян, 5:18, і допиши відсутнє слово у цьому вірші: «Подяку складайте за _____». Ну й ну! Як можна дякувати «за все»? — запитаєш ти. — А якщо трапилося щось не зовсім приємне? За це теж потрібно дякувати Богові?! Але ж це так важко! Звичайно, важко! Думаєш, Даниїлу було легко дякувати Богові, коли його кидали в левине лігвище? Або Йосипу, коли рідні брати продали його в рабство? Але, як ти пам’ятаєш, усе закінчилося добре, тому що Бог був із ними. Ось тобі й відповідь на твоє запитання: у неприємних і важких обставинах дякуй Богові за те, що Він ні на мить не залишає тебе самого, що Він особисто допомагає тобі долати труднощі й навчає тебе бути сміливим, терплячим і витривалим. Адже саме таким має бути справжній християнин. Ну а коли в тебе все добре, дякуй Господу за те, що Він вдень і вночі піклується про тебе, що не зводить із тебе Своїх уважних очей. Уявляєш, Сам Володар неба приділяє тобі Свою царську увагу і посилає тобі Свою божественну допомогу! Завжди пам’ятай про це і не засмучуй Його своєю невдячністю.
24 Людмила Корнієнко
²ç ñåð³¿: 1 Ó äîáðå çíàéîìîìó íàì ë³ñ³ òðàïèâñÿ ÿêîñü íåâåëèêèé êîíôë³êò ó ñ³ì’¿ Êîçëèê³â. Âñå âîíî á ïîòèõåíüêó é çàòèõëî, òàê îò ò³ëüêè ñîðîêà Á³ëîáîêà «ïî ñåêðåòó» ðîçïîâ³ëà ñâî¿é ñóñ³äö³ ñèíèö³ îñòàíí³ íîâèíè:
2 — Äâà áðàòèêè êîçëèêè ïîáèëèñÿ, òà òàê, ùî â íèõ ëåäü ðîãè íå ïåðåëîìèëèñÿ. — Íåâæå?! — çäèâóâàëàñÿ Ñèíè÷êà.
3 ² òóò óñå ïî÷àëîñÿ. Ñîâà ñèä³ëà çâåðõó, à â íå¿ ñëóõ ãîñòðèé, âîíà æîäíîãî ñëîâå÷êà íå óïóñòèëà — âñå ïî÷óëà. Êðóòíóâøè î÷èìà â óñ³ áîêè, â³äðàçó æ ïîëåò³ëà äî äÿòëà ˳ñîâîãî ˳êàðÿ. Éîãî äðóæèíà áóëà ¿¿ íàéêðàùîþ ïîäðóãîþ.
— Æàõëèâà ïîä³ÿ! Òè ÷ó-ó-ëà ïðî íå¿? ³ä÷èíÿé õóò÷³øå. Áðàòèêè êîçëèêè òàê áèëèñÿ, ùî áåç ðîã³â çàëèøèëèñÿ. — Òà âè ùî, íå ìîæå áóòè! — çàãîëîñèëè ñåñòðè÷êè ãîëóáêè, ùî ñàìå çàëåò³ëè äî äÿòë³â ó ãîñò³.
4
5
— Ùèðà ïðàâäà, — ïåðåêîíóâàëà Ñîâà. — Õî÷ ÿ é íå áà÷èëà, àëå íà âëàñí³ âó-ó-õà ÷ó-ó-ëà. — ³ðèìî, â³ðèìî, — ïðîâîðêóâàëè ãîëóáêè.
Ùîéíî 6 ˳ñîâèé ˳êàð ïðèëåò³â ç ðîáîòè, äðóæèíà éîìó â³äðàçó é êàæå: — Òè ÷óâ íîâèíó? — ͳ, à ùî òðàïèëîñÿ? — Óñÿ ðîäèíà Êîçëèê³â áåç ðîã³â çàëèøèëàñÿ! — Òà-à-àê... Ö³êàâî, ùî òàì ó íèõ â³äáóëîñÿ? Äîáðå, äàâàé ïî¿ìî, à ïîò³ì ïîãîâîðèìî.
7 Òà õ³áà ìîæå ãîñïîäèíÿ âñèä³òè íà ì³ñö³, çíàþ÷è òàêó íîâèíó?! ͳ, òðåáà ùå ç êèìîñü öþ ñïðàâó îáãîâîðèòè.
Малюнки автора
25
9 — Îñü âè, ìî¿ ëþá³ îíóêè, âåñü ÷àñ á’ºòåñÿ çà ïðàâî áóòè íàéêðàùèì. Çàðàç ÿ âàì çàãàäàþ çàãàäêó. Õòî äàñòü ïðàâèëüíó â³äïîâ³äü, òîé ³ áóäå íàéêðàùèì. Çãîäí³? — ãîâîðèâ ñòàðèé ä³äóñü Êîçåë ñâî¿ì òðüîì îíóêàìáëèçíþêàì. — À çàïèòàííÿ ìîº òàêå: ùî íàéäàë³ ÷óòè?
8 Çâ³ñòêà ïðî áåçðîãèõ Êîçëèê³â ïîøèðþâàëàñÿ øâèäêî. Ëèøå ãîëóáè ïîëåò³ëè íå äî äðóç³â, à äî ñàìèõ Êîçëèê³â äîäîìó. ϳäëåò³âøè äî â³êîíöÿ, âîíè ïî÷óëè ö³êàâó áåñ³äó.
10 — Öå-å-å æ ïðîñòî: ãîëîñ ï³âíÿ, çâè÷àéíî! Êîëè â³í êóêóð³êàº-º-º íà ñâ³òàíí³, âñ³ äîâêîëà ÷óþòü, — â³äïîâ³â êîçëèê Ãåê...
11 —À ïî-ìîºìó, — çàïåðå÷èâ êîçëèê Ìåê, — ñîáàêó á³ëüøå ÷óòè, êîëè âîíà ö³ëó í³÷ ãàâêàº-º-º ³ ñïàòè íå äàº-º-º.
— Âò³ì, äåõòî âñå îäíî áóäå 14 ïë³òêóâàòè, — ïðîäîâæóâàâ ä³äóñü, — àëå âè, êîçëèêè, ïîìèð³òüñÿ, îäèí îäíîìó ïðîáà÷òå ³ ÷èìîñü ñìà÷íåíüêèì ïî÷àñòóéòå. Òîä³ ïðî âàñ áóäóòü ãîâîðèòè: «Òðåáà, ÿê êîçëèêè, äðóæíî âñ³ì æèòè». Äîáð³ çâ³ñòêè ðîçë³òàþòüñÿ òåæ äóæå øâèäêî, íà õâîñòàõ ñèíèöü ³ ñîðîê.
12 — ͳ! — ñêàçàâ êîçëèê Íåê. — Íàéäàë³ ÷óòè, êîëè ìè ñâàðèìîñÿ. Ïðî íàñ óæå âåñü ë³ñ ãîìîíèòü, ùî ìè îäèí îäíîìó ðîãè ïåðåëàìàëè. Äîñèòü óæå çâ³ð³â ñì³øèòè, äàâàéòå äðóæíî æèòè.
13
— Ìîëîäåöü, Íåêó, — ïîõâàëèâ ä³äóñü, — òè çðîçóì³â, ùî ïë³òêè ÷óòè äóæå äàëåêî. À ùîá ïðî âàñ íå ãîâîðèëè ïîãàíîãî — íå äàâàéòå ïðèâîäó.
17
15 — Òî÷íî, â³ä öèõ áàëàêó÷èõ ñåñòðè÷îê ó íàñ ëèøå íåïðèºìíîñò³, — ñêàçàâ Ìåê. — ß çãàäàâ: òîãî äíÿ ñîðîêà ïîâç íàñ ïðîë³òàëà, ùå é âèãëÿä çðîáèëà, ùî ùîñü çàãóáèëà. — Âè äóìàºòå, â óñüîìó ñîðîêà Á³ëîáîêà âèíóâàòà? — çàïèòàâ ä³äóñü.
16 — Òàê, à õòî æ ³ùå? — Íó ³ ÿ òð³øêè... Ãàðàçä, ÿ çðîçóì³â. Âèáà÷òå ìåí³, áóäü ëàñêà. Õî÷åòå, ÿ âàì ïîêàæó ìàëåíüêó ãàëÿâèíêó ³ç ñîëîäêîþ ñîêîâèòîþ òðàâîþ? Ìîæíà óñ³ì ðàçîì ïîëàñóâàòè.
— Íó, òè ïðîñòî ìîëîäåöü! À âçàãàë³, âñ³ âè äëÿ ìåíå äîðîã³, âñ³ õîðîø³, — ñêàçàâ ä³äóñü. — ² áóäåòå ùå êðàùèìè, ÿêùî íàâ÷èòåñÿ îäèí â îäíîãî ïðîáà÷åííÿ ïðîñèòè çà âñå, ùî íåäîáðå â÷èíèëè.
КМІТЛИВЧИК
,
Ê=Ì
1
2. «..Ти йди та звіщай Царство Боже» (Луки 9:60); «...щодо мене, я готовий... звіщати Євангелію» (Римлян 1:15).
,,
Розгадай ребус.
3. Ісус сказав: «Я— дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6).
,, ,,
До стор. 26
,,
,,
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ:
Î Ó
1. «...Не соромся засвідчення Господа нашого» (2 Тимофія 1:8).
Î Â
1,2,3,4
Прямуючи уздовж ниток, випиши букви. Тоді прочитаєш заповідь Христа і відповідь апостола Павла.
Å
É
Î
Î
Ç
5. Ім’я неприємної особи: Невдячність. 4. Очистились. 3. Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! 2. Слабі на проказу. 1. Десять. До стор. 20-23
Å Ä
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ:
I Æ
À
Ä
Î
Ù
Запиши біблійний вірш, додаючи або віднімаючи певну кількість букв. І ти дізнаєшся, що Ісус сказав Хомі. ß — _____ _____ _____ _____ _____ _____ , i _____ _____ _____ _____ _____ _____ ,
i
_____ Î+1 _____ Ë+2
íå
Ã+2 _____ Â+6 _____ ×–7 _____ É–2 _____ Ð+7
Ï–1 Ç+11 Ö–8 À+3 ª–7 È+9 ß–12 Ä–5 Á+1 ¯–7 Ê–14 _____ _____ _____ _____ . Äî _____ _____ _____ _____ íå Ï–9 Ö–4 Ë+7 È+22 Ó–5 ª+15 Õ+1 Ö+6 _____ _____ _____ _____ _____ _____ _____ Ê–4 Ê+11 È+8 Ì–11 Å+4 Ô–2 Þ–1 АБВГҐДЕЄЖ _____ _____ ____ , _____ _____ _____ _____ ЗИІЇЙКЛМН Í+8 Ô–2 Ó–5 Ø+4 Ô–10 Ò+7 Ñ–3 ОПРСТУФХ _____ _____ _____ _____ Ìåíå. Ц Ч Ш ЩЬ Ю Я Ï–13 Ë+5 Æ–2 Á+8
Í Å Ð
À
Í À
Î
È
Ò
Ç
Ò
Ñ
È
É
Â
Â
 Î
Ù
Ò
ß
À
Ý
Â
Ò
À È É
Ã
Ö
До стор. 31
Á
Â
Å
Î
Ã
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ:
È
I
Þ
Ì
1. «Він охороняє стежки правосуддя й оберегає дорогу Своїх святих» (Притчі 2:8).
Ò
I
2
Ù
Ë
2. «…Лихо не спіткає тебе і біда нещастя не наблизиться до твоєї оселі, бо Він накаже Своїм ангелам охороняти тебе на всіх твоїх дорогах» (Псалом 90:10-11).
1 6. «Подяку складайте за все» (1 Солунян 5:18).
26
ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ
Петрик, як і інші діти, любить життя. Він смiється, плаче, обирає, упирається... Але він не такий як усі. Він — особливий.
Ó
нас якось не заве- виток плоду, пропонують дено любити бідних, незна- зробити аборт. І не просто тних, хворих і старих... У пропонують, а наполягають. нас люблять лише здорових, Якщо жінка відмовляється, то гарних, показних. А як реагу- ставлення лікарів і до, і після ють на хвору людину? Коли народження такої дитини в результаті різко негативАлла Алексєєва тривалої коми не, навіть моєму синові загрожувало образливе. У такому ворожо слабоумство, хтось сказав налаштованому суспільстві мені, що краще йому вмерти, жити й одержувати радість аніж мучити батьків. Звідки в від спілкування із хворою нашій культурі таке жорсто- дитиною можна лише переке ставлення до слабких і хво- буваючи в Господі, черпаючи в рих? Можливо, джерела цього Нього силу, допомогу, розраду — у шкільній програмі, де на й любов. уроках історії викладаються Аренда й Андрій Василенпринципи жителів Спарти, ки — батьки трьох чудових які скидали слабких або хворих діток: Марійки, Петрика і немовлят зі скелі, як прин- Даніка. Один із синів народивципи ідеального суспільства. ся з діагнозом синдром Дауна. Можливо, через те, що нас Дитина як дитина: дві ноги, із дитинства переконували, дві руки і дуже допитливий що у країні Рад чудовій — всі погляд за скельцями маленьщасливі і здорові. ких круглих окулярів. Про З власного досвіду знаю, таких, як він, мудрі люди говощо кожній жінці, у якої підо- рять: «Дитина сонця», нерозрюють неправильний роз- зумні, немов плюють жовчю:
«Даун», і лише його батьки не втомлюються повторювати: «Це наш подарунок, наше благословення». Ці діти народжуються з любов’ю до нас, із довірою до світу... Чим вони завинили перед нашим суспільством? Чому воно закриває перед ними всі можливості розвитку, позбавляє щастя бути серед людей? У цих дітей чогось не вистачає? Ні! У них є те, чого немає в інших, — зайва хромосома; вона робить їх особливими: примітна зовнішність, чутливе сприйняття світу, дивовижна здатність наслідувати, свій темп і ритм розвитку, артистизм, музикальність, довіра до людей, за відсутності ранньої реабілітації — повна деградація і нежиттєздатність. І хоча суспільство не прийняло їх, але вони народжуються — ніжні дітки із синдромом
27
28 Дауна. Вони потрібні нам, як і ми потрібні їм.
Алла Алексєєва: Андрію, як ви сприйняли звістку про те, що ваш син має синдром Дауна? Андрій Василенко: Ïîáà÷èâøè ìàëþêà, Àðåíäà â³äðàçó çà ðèñàìè éîãî îáëè÷÷ÿ ïðèïóñòèëà, ùî â äèòèíè ñèíäðîì Äàóíà. ¯é ïîêàçàëè Ïåòðèêà ³ çàðàç-òàêè çàáðàëè ðîáèòè àíàë³çè. Ïîò³ì, áóêâàëüíî ÷åðåç äâ³ õâèëèíè, ìåíå ïîêëèêàëè ë³êàð³ é ñêàçàëè, ùî íàé³ìîâ³ðí³øå ó íîâîíàðîäæåíîãî ñèíäðîì Äàóíà. Çðîçóì³ëî, ùî ìè íå ñòðèáàëè â³ä ùàñòÿ, ïî÷óâøè òàêó íîâèíó, àëå â³äðåàãóâàëè íà íå¿ íîðìàëüíî... Àðåíäà íàâ³òü ï³äòðèìóâàëà ìåíå ³ ìî¿õ áàòüê³â, ïåðåêîíóþ÷è íàñ, ùî âñå áóäå äîáðå, òîìó ùî ¿¿ áàòüêî ñâîãî ÷àñó ïðàöþâàâ ó Ãîëëàí䳿 ç òàêèìè ä³òüìè ³ âîíà áàãàòî ÷óëà ³ çíàëà ïðî íèõ. А. А.: Не було образи на Божу «несправедливість»? Андрій В.: ͳ, âèíóâàòèõ ìè íå øóêàëè. Ìè íàâ³òü ³ ïèòàíü òàêèõ íå ñòàâèëè. А. А.: Чи не пропонували вам залишити малюка в пологовому будинку? Андрій В.: Òàê, çâè÷àéíî ïðîïîíóâàëè, íàâ³òü íàïîëÿãàëè: ïèø³òü, ìîâëÿâ, çàÿâó, òîìó ùî â³í áóäå ñòðàøíèì ³íâàë³äîì, ó íüîãî áóäóòü ïðîáëåìè, â³í íå áóäå í³ ãîâîðèòè, í³ õîäèòè, íàâ³ùî âàì öå, â³äìîâòåñÿ é íàðîäæóéòå ñîá³ íîðìàëüíèõ ä³òåé. Òàê, äîâåëîñÿ íàì òð³øêè ïîâîþâàòè, ùîá çàáðàòè õëîï÷èêà. Òàêå ñòàâëåííÿ Àðåíäó øîêóâàëî, òîìó ùî â Ãîëëàí䳿, çâ³äêè âîíà ðîäîì, âñå ³íàêøå.  Óêðà¿í³ æ äîòåïåð ôîðìàëüíî 䳺 ðîçïîðÿäæåííÿ 1972 ðîêó, çã³äíî ç ÿêèì ë³êàð³ çîáîâ’ÿçàí³ ðåêîìåíäóâàòè áàòüêàì â³ääàâàòè ä³òåé ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà â ³íòåðíàò. Ó ðàäÿíñüêîìó ñóñï³ëüñòâ³ (òàêå æ ñòàâëåííÿ áóëî é ó ôàøèñòñüê³é ͳìå÷÷èí³) ââàæàëîñÿ, ùî ãðîøîâ³ âèòðàòè íà ³íâàë³ä³â í³êîëè íå îêóïàþòüñÿ, âèõîäèòü, ëþäè ö³ íåïîòð³áí³, òîìó
é âèòðàòè ñë³ä ñêîðîòèòè äî ì³í³ìóìó. Îñü òàêèé ðàö³îíàë³ñòè÷íèé ï³äõ³ä.
А. А.: Що потрібно, на вашу думку, змінити в країнах СНД у ставленні до хворих дітей? Андрій В.: Ïîâèíåí çì³íèòèñÿ Петрик любить свята, і тому його батьки ïðèíöèïîâèé ï³ä- улаштовують їх часто! õ³ä. Ñóñï³ëüñòâî ìຠçðîçóì³òè, ùî é ö³ ëþäè ïîòð³áí³. äîæèâàëè äî öüîãî â³êó, à äëÿ òèõ, Àäæå íåçàëåæíî â³ä êðà¿íè ïðî- õòî âñå-òàêè âèæèâ, áóëî ëèøå äâ³ æèâàííÿ, íàö³îíàëüíîñò³ àáî ñî- äîðîãè: ïðèòóëîê äëÿ ñòàðèõ àáî ö³àëüíîãî ñòàíó áàòüê³â, ¿õíüîãî ïñèõ³àòðè÷íà ë³êàðíÿ. ñïîñîáó æèòòÿ, îñâ³òè, ñòàíó А. А.: Що може освоїти çäîðîâ’ÿ, íàÿâíîñò³ ÷è â³äñóòíîñò³ øê³äëèâèõ çâè÷îê, õàð÷óâàííÿ дитина із синдромом Дауна? Андрій В.: Ó ä³òåé ³ç ñèíêîæíà ñåìèñîòà äèòèíà ó ñâ³ò³ íàðîäæóºòüñÿ ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà. äðîìîì Äàóíà íåìຠïñèõ³÷íèõ Öå äàí³ îô³ö³éíî¿ ñòàòèñòèêè. Öå â³äõèëåíü, âîíè çäàòí³ ìèñëèòè. ãåíåòè÷íà âèïàäêîâ³ñòü, ùî í³ â³ä Çâè÷àéíî, âîíè íå ìîæóòü ðîç÷îãî íå çàëåæèòü. Íà ãåíåòè÷íîìó âèâàòèñÿ ³íòåëåêòóàëüíî âèùå ð³âí³ öå ïåâíå ïîðóøåííÿ, ÿêå íå ïåâíîãî ð³âíÿ. Âîíè íå ìîæóòü ìîæíà çì³íèòè àáî âèë³êóâàòè. îá÷èñëèòè ³íòåãðàëè àáî äèôåÀëå ÿêùî êîæíà ñåìèñîòà äèòèíà ðåíö³àëè, àëå âîíè ö³ëêîì ìîæóòü íàðîäæóºòüñÿ òàêîþ, çíà÷èòü, òàê ÷èòàòè, ïèñàòè — ìîæëèâî, íà ð³âí³ äåñÿòèð³÷íî¿ äèòèíè. ïîòð³áíî. ßê â³ðóþ÷à ëþäèíà ÿ ðîçóì³þ, А. А.: Які перші кроки ùî Áîã òàê âèçíà÷èâ, ùî ö³ ëþäè ïîâèíí³ áóòè íà ñâ³ò³. Òàê, âîíè потрібно зробити нашому îñîáëèâ³, òàê, âîíè íå ìîæóòü суспільству, щоб захистити áóòè ãåí³ÿìè, àëå âîíè ïîâèíí³ цих дітей? Андрій В.: Íåîáõ³äíî çâåðáóòè ïîòð³áíèìè ñóñï³ëüñòâó. ¯õíüîþ ñï³ëüíîþ ðèñîþ º òå, ùî òàòè óâàãó ãðîìàäñüêîñò³ íà öå ëþäè äóæå äîáð³, ñóìèðí³, öþ ïðîáëåìó. Íàâ³òü ó ñ³ì’ÿõ àáñîëþòíî íåçàõèùåí³, äîâ³ðëèâ³ õðèñòèÿí, äå º ä³òè ³ç ñèíäðîìîì é íå íåñóòü í³ÿêî¿ àãðåñ³¿. Ïîçáàâ- Äàóíà, çàçâè÷àé ¿õ í³äå é í³êîëè ëÿþ÷è ñóñï³ëüñòâî òàêèõ ëþäåé, ìè íå ïîêàçóþòü. ¯õ ïðîñòî õîâàþòü. ôàêòè÷íî ïîçáàâëÿºìî ñóñï³ëü- Âèõîäèòü, ùî ìè ñîðîìèìîñÿ ñòâî äîáðà. Çâè÷àéíî, â íèõ òàêèõ ä³òåé. ×àñòî â õðèñòèÿíñüêèõ ïîòð³áíî âêëàäàòèñÿ, ïîâèíí³ áóòè êîëàõ äèòèíà-³íâàë³ä ñïðèéìàºòüñÿ ñïåö³àëüí³ ïðîãðàìè, ñïåö³àëüíå ÿê ÿêåñü ïðîêëÿòòÿ, ÿê ïîêàðàííÿ íàâ÷àííÿ, ñïðÿìîâàíå íà îñâ³òó ³ çà ãð³õ. Ìî¿ äðóç³, äîâ³äàâøèñü ðîçâèòîê öèõ ä³òåé. Øêîëè ïîâèíí³ óïåðøå ïðî íàøó äèòèíó, íå ï³êëóâàòèñÿ íå ïðî òå, ùîá òàêà çíàëè, ïîçäîðîâëÿòè íàñ ÷è â³ääèòèíà îäåðæàëà àòåñòàò ïðî âîäèòè î÷³, ïëàêàòè, ñï³â÷óâàòè ÷è ñåðåäíþ îñâ³òó, à ùîá çäîáóëà ãðîø³ æåðòâóâàòè. Õî÷à ÿ ââàæàþ, ñïåö³àëüí³ íàâè÷êè, íåîáõ³äí³ äëÿ ùî òðåáà ïîçäîðîâëÿòè ç íàðî¿¿ ïîäàëüøîãî æèòòÿ. Àäæå íàé- äæåííÿì áóäü-ÿêî¿ äèòèíè. Òàê, ñòðàøí³øå äëÿ öèõ ä³òåé íàñòຠâàæêî ìàòè õâîðó äèòèíó, àëå, ï³ñëÿ â³ñ³ìíàäöÿòè ðîê³â, à òèì ñòâîðþþ÷è ñ³ì’¿, âñ³ ìè éäåìî íà á³ëüøå, ÿêùî äî òîãî ÷àñó âîíè ðèçèê ìàòè äèòèíó-³íâàë³äà. ² íå âæå âòðàòèëè áàòüê³â. Ó ðàäÿí- íàì âèð³øóâàòè, ÿêîþ öÿ äèòèíà ñüêèé ÷àñ òàê³ ä³òè çäåá³ëüøîãî íå íàðîäèòüñÿ — õâîðîþ ÷è çäîðî-
29 âîþ, ä³â÷èíêîþ ÷è õëîï÷èêîì. Áîã äຠòàêó äèòèíó, ÿêó ³í õî÷å íàì äàòè. ² äຠíå ÿê ïîêàðàííÿ, òîìó ùî áóäü-ÿêà äèòèíà — öå áëàãîñëîâåííÿ. Ïðîñòî âîíî ð³çíå: ³íîä³ âîíî âàæêå, òàêå, ÿêå áóäå âñå æèòòÿ ç íàìè. Îäíîãî ðàçó ÿ áóâ íà çóñòð³÷³ áàòüê³â, ùî ìàþòü ä³òåé-³íâàë³ä³â, ³ âîíè ñâ³ä÷èëè, ùî ¿õí³ çäîðîâ³ ä³òè, ñï³ëêóþ÷èñü ³ç îñîáëèâèìè ä³òüìè, ñòàëè äîáð³øèìè. Âîíè ñòàëè á³ëüø ñï³â÷óòëèâèìè, ïîñòóïëèâèìè, ÷óéíèìè. Íàâ³òü ¿õí³ äðóç³ çì³íþâàëèñÿ íà êðàùå.
А. А.: Розкажіть про ваші труднощі, радощі й благословення. Андрій В.: Òàê³ ä³òè âèìàãàþòü íàáàãàòî á³ëüøå òåðï³ííÿ, á³ëüøå óâàãè, ç íèìè á³ëüøå õâèëþâàíü. Øâèäê³ñòü ðåàêö³¿ ó öèõ ä³òåé íèæ÷à, í³æ ó çâè÷àéíèõ. Íàïðèêëàä, ÿêùî î çâè÷àéíà äèòèíà, äîòîðêíóâøèñü ðêíóâøèñü äî ãàðÿ÷îãî, â³äðàçó äðàçó â³äñìèêóº ðóêó, òî äèòèíà ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà ðîáèòü öå çíà÷íî à÷íî ï³çí³øå, òîìóó é îäåðæóº ñèëüí³ø³ í³ø³ îï³êè. Òîáòî, ñèãíàë ó ìîçîê òàêèõ êèõ ä³òåé íàäõîäèòü èòü ïîâ³ëüí³øå. Ùîá îá ïîÿñíèòè ìàëÿò³, ÿò³, ùî íå ìîæíà äî ÷îãîñü äîòîðêàòèñÿ, òèñÿ, ïîòð³áíî çíà÷íî íî á³ëüøå ÷àñó é çóñèëü. Ó íàñ òðîº ä³òåé ³, ïîð³âíþþ÷è ¿õ, ìè áà÷èìî öþ ð³çíèöþ. ϳäðîñòàþ÷è, îñòàþ÷è, ö³ ä³òè ñòàþòü á³ á³ëüø óïåðòèìè. Âîíè æèâóòü ó ñâîºìó ñâ³ò³, íåçâàæàþ÷è íà òå, ùî ðîñòóòü ó ñ³ì’¿, îòî÷åí³ áðàòàìè é ñåñòðàìè. Òàêà äèòèíà éäå íà êîíòàêò, ãðàºòüñÿ ç ³íøèìè ä³òüìè, àëå ïåðåæèâຠâñå ïî-³íøîìó é íå ìîæå öüîãî âèðàçèòè. Çâè÷àéíà äèòèíà ó ï’ÿòü-ø³ñòü ðîê³â ìîæå ïîÿñíèòè, ÷îìó âîíà ñóìóº, ùî ¿¿ õâèëþº, à ùî — ëÿêàº. Íàø Ïåòðèê íå ìîæå é, íàïåâíî, í³êîëè íå çìîæå öüîãî ïîÿñíèòè; â³í íàâ³òü íå ðîçó쳺, ùî ñàìå
ç íèì â³äáóâàºòüñÿ. Àáî, íàïðèêëàä, Ïåòðèêà äîáðå ïðèéìàþòü ó öåðêâ³. Éîãî âñ³ â³òàþòü, éîìó ïîñì³õàþòüñÿ, àëå ï³ä ÷àñ ç³áðàííÿ òðàïëÿºòüñÿ êàçóñ, êîëè â³í, ³íîä³, âèõîäèòü ³ ïî÷èíຠ«äèðèãóâàòè» õîðîì, íàñë³äóþ÷è ðåãåíòà. Âñ³ íàâêîëî ïîæâàâëþþòüñÿ, ñì³þòüñÿ, àëå íàì íåïðèºìíî áà÷èòè ñâîþ äèòèíó «öåðêîâíèì êëîóíîì». Ùîá çðîçóì³òè òàê³ íàø³ ïî÷óòòÿ, ïîòð³áíî ÷åðåç öå ïðîéòè. Òðóäíîù³ íå ëèøå â òîìó, ùî ïîòð³áíî ðîáèòè áàãàòî ìåäè÷íèõ ïðîöåäóð: ð³çí³ ìàñàæ³, âïðàâè, àëå ùå é ó òîìó, ùî ç â³êîì óñå ïîì³òí³øèì ñòຠâ³äñòàâàííÿ â ðîçâèòêó. Âîíî íåóõèëüíî çá³ëüøóºòüñÿ. Íàø ï³âòîðàð³÷íèé Äàí³ê â äåÿêèõ ìîìåíòàõ íàçäîãàíÿº Ïåòðèêà. Àëå, ç ³íøîãî áîêó, ç æîäíîþ äèòèíîþ ìè òàê íå ðàä³ëè ïåðøîìó êðîêó, ðîêó, ïåðøîì ïåðøîìó ïå åðø ð ó ñëîâó. Íàéìåíøèé ïð ïðîãðåñ ð ó éîãî ðîçâèòêó íàñ äóæå ò³øèòü. ß ßêùî Ïåòðèêó, íàï íàïðèêëàä, íå âèñòà÷èëî ïîäàðóíêà, âèñòà÷èë â³í í³êî í³êîëè íå îáðàæàºòüñÿ, òîìó æàºò ùî íå ðîçó쳺, ùî éîìó íå âèñòà÷èëî. Àëå âèñ ÿêùî âñå-òàêè ÿêù â³í îáðàçèâñÿ, òòî îáðàçà ïðîõîäèòü çà ìèòü, òîä³ ÿê çâè÷àéíà ääèòèíà äóòèìåòüñÿ ï³âäíÿ. À ìåòüñ òàê íà íàø Ïåòðèê — äèòèíà ÿê äèòèíà. ß òî÷í òî÷íî çíàþ, ùî ì³é ñèí í³êî í³êîëè íå ñòàíå íàðêîìàíîì, óáèâöåþ á àáî çëî䳺ì. ³í ïðîñòî íå çðîçó쳺, ÿê öå çðîáèòè: â³í — ³íøèé. ² öå âåëèêå áëàãîñëîâåííÿ. Аренда В.: Êîëè ìè ç íàøèì Ïåòðèêîì ïðèéøëè äî öåðêâè, òî â³äâåðòî ðîçïîâ³ëè ïðî òå, ùî â³í îñîáëèâèé, íå òàêèé, ÿê óñ³. Âñå æ ç³áðàëàñÿ ãðóïà, ÿêà ïî÷àëà ìîëèòèñÿ ïðî òå, ùîá Áîã çàáðàâ öþ çàéâó õðîìîñîìó. Äåõòî êàçàâ, ùî Ïåòðèê ãàðíèé õëîï÷èê, â³í âèðîñòå é óñå áóäå äîáðå, ³ íå
áóäå í³ÿêî¿ ³íâàë³äíîñò³. Íàñïðàâä³ æ ÿ çíàþ, ùî ç êîæíèì ðîêîì áóäå ñêëàäí³øå é ñêëàäí³øå. Ïîä³áí³ ðîçìîâè äëÿ ìåíå äóæå âàæê³, òîìó ùî äîâîäèòüñÿ âñ³ì ïîÿñíþâàòè, ùî ³íâàë³äí³ñòü ó õëîï÷èêà íå ìèíå. Ëèøå ò³, ó êîãî º òàê³ îñîáëèâ³ ä³òè, ðîçóì³þòü, ùî ÿ ìàþ íà óâàç³. Андрій В.: Äåõòî êàæå, ùî º ÿê³ñü ÷óäî-ë³êè, îïåðàö³¿ çö³ëþâàëüí³. ß ¿ì â³äïîâ³äàþ: «Äðóç³, ÿêùî äèòèíà íàðîäèëàñÿ áåç ðóêè, âè æ íå ìîëèòåñÿ ïðî òå, ùîá ðóêà âèðîñëà? ßêùî íàðîäèëàñÿ ä³â÷èíêà, âè æ íå ìîëèòåñÿ, ùîá âîíà ïåðåòâîðèëàñÿ íà õëîï÷èêà?» Ëþäè ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà íå õâîð³. Âîíè íå «ñòðàæäàþòü» â³ä ñèíäðîìó Äàóíà, íå «âðàæåí³» öèì ñèíäðîìîì, íå «º éîãî æåðòâàìè». Áîã òàê çðîáèâ, ³í òàê çàõîò³â — öå íå ïîìèëêà. Öå òàê ìຠáóòè. Ìè íå ïîâèíí³ äèòèíó ë³êóâàòè, à ïðîñòî ðîçâèâàòè íàñò³ëüêè, íàñê³ëüêè öå ìîæëèâî.
А. А.: Ви організували місію для допомоги сім’ям, що мають дитину із синдромом Дауна? Андрій В.: Ìè ç ³íøèìè áàòüêàìè ïðèºäíàëèñÿ äî Âñåóêðà¿íñüêî¿ áàòüê³âñüêî¿ îðãàí³çàö³¿ «Äàóí ñèíäðîì». Ãîëîâíà ìåòà — çì³íèòè ñôîðìîâàíó â ñóñï³ëüñòâ³ ïîìèëêîâó äóìêó ïðî òå, ùî äèòèí³ ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà êðàùå ïåðåáóâàòè íå â ñ³ì’¿, à â ñïåö³àë³çîâàí³é óñòàíîâ³ ï³ä ñïîñòåðåæåííÿì ôàõ³âö³â. ²ñíóº íàâ³òü ñïåö³àëüíèé òåðì³í, ùî îïèñóº òå, ùî â³äáóâàºòüñÿ ç äèòèíîþ â ñïåö³àëüíèõ óñòàíîâàõ, — ñèíäðîì ãîñï³òàë³çìó. Öå ïîðóøåííÿ äèòÿ÷îãî ïñèõ³÷íîãî é îñîáèñò³ñíîãî ðîçâèòêó, âèêëèêàíå â³ää³ëåííÿì äèòèíè â³ä ìàòåð³ é ïåðåáóâàííÿì ¿¿ ó ñïåö³àëüí³é óñòàíîâ³. Ãîñï³òàë³çàö³ÿ íàêëàäຠíåãàòèâíèé â³äáèòîê íà âñ³ ñôåðè îñîáèñòîñò³ äèòèíè, ãàëüìóþ÷è ³íòåëåêòóàëüíèé, åìîö³éíèé ³ ô³çè÷íèé ðîçâèòîê. ² öå í³ÿê íå ïîâ’ÿçàíî ç íàÿâí³ñòþ àáî â³äñóòí³ñòþ ñèíäðîìó Äàóíà. Ç áóäü-ÿêîþ äèòèíîþ, â³ä³ðâàíîþ â³ä áàòüê³â, â³äáóâàºòüñÿ íàáàãàòî á³ëüøà òðàãåä³ÿ, í³æ â³äñòàâàííÿ â ðîçâèòêó: âîíà íå çíàº, ùî òàêå
30 ëþáîâ! Ìè ìàºìî çìîãó çðîáèòè òàê, ùîá ó æèòò³ ä³òåé ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà áóëî á³ëüøå òóðáîòè, ëþáîâ³ é äîáðîòè! Ìè áàæàºìî õî÷ ÿêîñü îá’ºäíàòè çóñèëëÿ áàòüê³â ³ õî÷ ùîñü ïî÷àòè ðîáèòè. Аренда В.: Ìè çíàºìî äâ³ õðèñòèÿíñüê³ ñ³ì’¿, ó ÿêèõ º ä³òè ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà. Ìè ñï³ëêóºìîñÿ ç íèìè, ùîïðàâäà, íå òàê ÷àñòî, ÿê õîò³ëîñÿ á. Áàòüêè, ùî íå õîäÿòü äî öåðêâè, òàêîæ ³ç çàäîâîëåííÿì ñï³ëêóþòüñÿ ç íàìè, ³íîä³ çáèðàºòüñÿ äî äåñÿòè ñ³ìåé. Íà æàëü, ó íàñ íå âèñòà÷ຠñèë åôåêòèâíî âèêîíóâàòè öå ñëóæ³ííÿ. Éîãî ïîòð³áíî ðîáèòè ïîñò³éíî, àëå Ïåòðèê òà ³íø³ ä³òè âèìàãàþòü áàãàòî ÷àñó é óâàãè. Ïîêè ùî â íàñ º âåëèêå áàæàííÿ, àëå ìàëî ìîæëèâîñòåé.
А. А.: Яку мету ви переслідували, організувавши проект фотосесії «Українські зірки — дітям із синдромом Дауна»? Андрій В.: Íàøîþ ìåòîþ áóëî ïðèâåðíóòè óâàãó äî ëþäåé ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà. Íàãàäàòè ñóñï³ëüñòâó, ùî ö³ ä³òè º, ùî âîíè íîðìàëüí³ é äîñèòü ãàðí³, ùî â³ä íèõ íå â³äâåðòàþòüñÿ íàâ³òü â³äîì³ ëþäè, ùî âîíè ïîòð³áí³ ñóñï³ëüñòâó... Çìóñèòè ñóñï³ëüñòâî çðîçóì³òè, ùî öå íå ñëèíÿâå ñòâîð³ííÿ, ÿê ÷àñòî äóìàþòü, ç ðîç-
îô³ö³àíòàìè, ãðàþòü â îðêåñòðàõ. ² íà êîíöåðòè ëþäè õîäÿòü, ³ íà âèñòàâêàõ êóïóþòü ¿õí³ êàðòèíè íå ÷åðåç òå, ùî âîíè ãðàþòü êðàùå Ïàãàí³í³ àáî ïèøóòü êàðòèíè íà âèñîêîìó ð³âí³. Âñå öå ðîáèòüñÿ ³ç ñï³â÷óòòÿ, òîìó ùî ñóñï³ëüñòâî ðîçó쳺, ùî òàê³ ëþäè òåæ º. À â íàñ äî íèõ ñòàâëÿòüñÿ ÿê äî êîíôóçó.
А. А.: Яким ви майбутнє Петра?
бачите
Андрій В.: Íàéá³ëüøà ïðîáëåìà äëÿ íàñ ó òîìó, ùî áóäå ç Ïåòðèêîì, êîëè â³í âèðîñòå? Ó äåÿêèõ ñ³ì’ÿõ òàê³ ä³òè íàðîäæóþòüñÿ â áàòüê³â ó â³ö³ ñîðîêà ðîê³â ³ ñòàðøèõ. Ùî áóäå ³ç öèìè ä³òüìè — öå áîëþ÷å ïèòàííÿ. Õòî áóäå äîãëÿäàòè öþ äèòèíó — öå òåìà íàøèõ ùîäåííèõ ìîëèòîâ ³ ðîçäóì³â. Ìè ñïîä³âàºìîñÿ ùå çà ñâîãî æèòòÿ ñòâîðèòè íåâåëèêèé öåíòð, äå áóäóòü óòðèìóâàòèñÿ ê³ëüêà ëþäåé ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà ï³ä íàãëÿäîì çäîðîâî¿ ëþäèíè. А. А.: Що б ви порадили батькам, у яких з’явилося немовля із синдромом Дауна?
Андрій В.: ß á ïîðàäèâ ñïðîáóâàòè çíàéòè ïîä³áíó ñ³ì’þ. Âåëèêîþ äîïîìîãîþ é ï³äòðèìêîþ ìîæå áóòè ïîðàäà òàêèõ áàòüê³â, òîìó ùî çàçâè÷àé ñïî÷àòêó íå âèñòà÷ຠåëåìåíòàðíèõ çíàíü. Äóæå âàæëèâî ïîçáóòèñÿ ïåðøî¿ íåãàòèâíî¿ ðåàêö³¿ — ãí³âó ïðîòè Áîãà, ëþäåé, ñåáå — ³ çðîçóì³òè, ùî ö³ ä³òè — òàêå æ áëàãîñëîâåííÿ Áîæå, ÿê ³ áóäü-ÿê³ ³íø³ ä³òè, ùî ö³ ä³òè — íå âèïàäêîâ³ñòü, ³ ¿õíº íàðîäæåííÿ ó âàø³é ñ³ì’¿ — òåæ íå âèïàäêîâ³ñòü. Àäæå äëÿ ÷îãîñü Áîã âèáðàâ ñàìå âàñ ³ ïîì³ñòèâ òàêîãî áåçïîðàäíîãî ìàëþêà ó âàøó ñ³ì’þ! Âèõîäèòü, ùîñü îñîáëèâå ïîáà÷èâ Áîã ó âàñ. Подружжя В П Василенків: і «Для Д нас Ìîæëèâî, òå, ùî âè á³ëüøå, кожна дитина — благословення. í³æ ³íø³, ìîæåòå ïîäáàòè ïðî Тільки воно різне». öþ äèòèíó. Ïîòð³áíî íà öüîìó ñëàáëåíèì îáëè÷÷ÿì é â³äâèñëîþ çîñåðåäèòè ñâîþ óâàãó. ãóáîþ, ÿêå ìóêຠùîñü íåâèðàçíå Аренда В.: Ðàäèòè ùîñü äóæå àáî ïðîñèòü ìèëîñòèíþ. ijòè, ùî ñêëàäíî, òîìó ùî êîæíà äèòèíà âèõîâóþòüñÿ â ñ³ì’ÿõ, äîñÿãàþòü ³íäèâ³äóàëüíà. Àëå, íàéïåðøå, íå áàãàòî ÷îãî. Íà Çàõîä³ ëþäè òðåáà ðåìñòâóâàòè: í³ íà ñåáå, ³ç ñèíäðîìîì Äàóíà ïðàöþþòü í³ íà äèòèíó. Ìàì³ ïîòð³áíî Фото з сімейного альбому Василенків
Петрик — привітна і сонечна дитина.
ïðîñòî ïðèéíÿòè âñå ÿê º. ² íå òðåáà íàäì³ðíî øêîäóâàòè äèòèíó, ìîâëÿâ, â³í òàêèé íåùàñíèé, òîìó ùî âòðà÷àºòüñÿ âèõîâíèé åôåêò. Äèòèíà ìîæå ñòàòè íåêåðîâàíîþ. Ìè Ïåòðèêà âèõîâóºìî äóæå ñòðîãî. Àëå, ðàçîì ç òèì, ïîòð³áíî ïàì’ÿòàòè, ùî òàê³ ä³òè áóâàþòü äóæå âïåðò³ ³ äóæå ëàñêàâ³, âîíè íå âì³þòü õèòðóâàòè. Òðåáà ìàòè áàãàòî òåðï³ííÿ, ³ êîëè á³ëüøîãî äîñÿãàºø — îäåðæóºø á³ëüøå ðàäîñò³, òîìó ùî ö³ ä³òè äàþòü ñâî¿ì áàòüêàì äóæå áàãàòî ëþáîâ³, òåïëà é öå ñòຠâåëèêîþ ï³äòðèìêîþ äëÿ áàòüê³â íà âñå æèòòÿ. Ïîòð³áíî ïðèéíÿòè òàêó äèòèíó ç ìèðîì ó ñåðö³. Ëèøå Áîã äຠöåé ìèð, ÿêèé íåìîæëèâî îñÿãíóòè ðîçóìîì. Ùå â ïîëîãîâîìó áóäèíêó ÿ íàïèñàëà íà ëèñò³âö³ ïðî ñâîþ ïîäÿêó Áîãîâ³ çà íàøó îñîáëèâó äèòèíó.
А. А.: Спасибі, що погодилися дати інтерв’ю нашому журналу. Аренда В.: Íàì áè äóæå õîò³ëîñÿ, ùîá ÷åðåç íàøå ñâ³ä÷åííÿ çíàéøëèñÿ ëþäè, ÿê³ á âèÿâèëè áàæàííÿ ñëóæèòè â öåíòð³, äå áóäóòü æèòè é ïðàöþâàòè â ìàéáóòíüîìó ö³ ä³òè. Андрій В.: Ñïàñèá³ é âàì çà òå, ùî òîðêíóëèñÿ ö³º¿ òåìè, òîìó ùî áàãàòî õòî íå çíຠïðî öþ ïðîáëåìó, ó áàãàòüîõ íåïðàâèëüíå óÿâëåííÿ ïðî òàêèõ ä³òåé.
КМІТЛИВЧИК
Å Õ Ï
2Â 6Â 3Ñ
Î Â Ñ
2Ñ 4Â 1À 7Ñ 5Ñ 6À
Ó À Í
4Ñ 4Ñ 6Ñ
Ã Ò Ä
4Ñ 2À 5À 2À 4À 3À
Ð Á Ê
2À 1Â 2À 5À 2À 3Ñ 6Ñ 7À 8Â
1Ñ 5À 3Â 2Â 2À 2Ñ 3À 2À 5Â 1À 5À 6Â 4À 3Â 7À 2Ñ 2Â 2À 7Â 1Â
2Ñ 2Â 6Ñ 4Â 6À 1Â
È ² ß ª ¯ Æ
7
8
× Ñ Ô À É Ü Â Ö Ð × Î Ç Õ ª Å Ê
Å Ó Î Â Ò Õ Î À Á ² Ë Ò Î Ä Ë Ã
Õ Æ ¯ Í À ² Â Í Î Ø Å Ê Â ß È Ó
É
Í À Õ Î Â Ñ Ð Å Â ² Ñ À Î Ñ Õ À
Використовуючи ключ, прочитай притчу царя Соломона.
Ã Ü Ä ² Ñ Ò Å Á Ñ Í Î ¯ ª Ü Û Î
Î Ð Î Ñ Ë È À Ê À Í Ï Ð Î Ò Ò Í
Ò Î Ó Í ß Ò Æ Í À Á Ë È Ç È Ó Å
Õ ß Ò Î Ã Í Å Ñ Å Ñ Å Á Å Ò Ñ Â
Ð Ï Î Ð Å À Ï Â Ü Í ² Ë ª Ð Ï È
à À Õ Ò Ë Ã Ì Î Á À Á À Ê Ò ² Ò
Ä Ö Î Ì À Í Õ ¯ Ö Ä ² Å Ä Ï Ø Þ
Å Ã Â Ë Ò Å Î Þ Ê Ì È Ö Ä Ë Ç Å
Рухаючись за вказаним маршрутом, прочитай висловлювання із Псалма царя Давида. Склала и намалювала Юлія Їльчук
31
Ти уважно читав журнал? Тоді ти легко згадаєш, на яких сторінках зображені ось ці фрагменти малюнків.
2 1 14
5
3 7 6 8
НОЇВ КОВЧЕГ а/с 35, м. Рівне Україна, 33010 Тобі сподобався журнал? Передплати своєму другові.
сontact@noyivark.org
www.noyivark.org