Noah Ark 2010-5 Ukr

Читай, відгадуй, майструй і радій!

ÕÐÈÑÒÈßÍÑÜÊÈÉ ÆÓÐÍÀË ÄËß ÑIÌÅÉÍÎÃÎ ×ÈÒÀÍÍß

Ñ ï å ö ³ à ë ü í è é

â è ï ó ñ ê

²²  2 0 1 0

www.noyivark.org

2

спецвипуск Õðèñòèÿíñüêèé æóðíàë äëÿ ñ³ìåéíîãî ÷èòàííÿ Çàñíîâàíèé ó 1990 ðîö³. Óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ äðóêóºòüñÿ ç 2009 ðîêó. Âèõîäèòü ùîêâàðòàëüíî. Çàñíîâíèê ³ âèäàâåöü — Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî». Æóðíàë çàðåºñòðîâàíèé â Äåðæàâíîìó êîì³òåò³ ³íôîðìàö³éíî¿ ïîë³òèêè, òåëåáà÷åííÿ ³ ðàä³îìîâëåííÿ Óêðà¿íè. Ðåºñòðàö³éíå ñâ³äîöòâî Ê ¹ 7211 â³ä 16.04.2003. Æóðíàë âèõîäèòü óêðà¿íñüêîþ ³ ðîñ³éñüêîþ ìîâàìè. Óñ³ á³áë³éí³ òåêñòè öèòóþòüñÿ çà ïåðåêëàäîì Þð³ÿ Ïîï÷åíêà. Íί ÊÎÂ×Åà ïîòðåáóº âàøî¿ ìîëèòîâíî¿ ³ ìàòåð³àëüíî¿ ï³äòðèìêè. Ïîæåðòâè Âè ìîæåòå: - íàäñèëàòè ãðîøîâèì ïåðåêàçîì íà àäðåñó ðåäàêö³¿ ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íί ÊÎÂ×ÅÃ; ÊÎÂ×Åà - ïåðåêàçàòè íà ðàõóíîê: ð/ð 2600401652891, Óêðåêñ³ìáàíê ì. гâíå, ÌÔÎ 333539, Õðèñòèÿíñüêà ì³ñ³ÿ «Æèâå ñëîâî», êîä 26259801, ç ïîì³òêîþ: æóðíàë Íί ÊÎÂ×ÅÃ. ÊÎÂ×ÅÃ

Íàøà àäðåñà: Ðåäàêö³ÿ æóðíàëó Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå, Óêðà¿íà, 33010 òåë. (0362) 628-314, 628-379; ôàêñ (0362) 631-432; E-mail: contact@noyivark.org www.noyivark.org â³äïîâ³äàëüíèé ðåäàêòîð

Ìàð³ÿ Ëåâöåíþê

Привіт, діти! Де ви відпочивали влітку? Надішліть мені свої фотографії.

 «Ð³÷êà», ˳çà Ñ., 10 ðîê³â, ì. Áåðäè÷³â, Æèòîìèðñüêà îáë., Óêðà¿íà Âë³òêó ÿ ¿çäèëà äî áàáóñ³. Òàêîæ áóëà â õðèñòèÿíñüêîìó òàáîð³ «Âåô³ëü», äå áóëî äóæå ö³êàâî. Íàâ³òü óë³òêó ÿ ëþáëþ çàéìàòèñÿ àíãë³éñüêîþ ³ ÷èòàòè. Âè íàä³ñëàëè ìåí³ Äèòÿ÷ó Á³áë³þ, äÿêóþ.

 «Äîáðèé Ïàñòèð», Ñîô³ÿ Õ., 12 ðîê³â, ì. Êðàñèë³â, Õìåëüíèöüêà îáë., Óêðà¿íà

ïåðåêëàä ç ðîñ³éñüêî¿

Íàä³ÿ Äîëÿ, ²ðèíà Êîñòþ÷åíêî àðò-äèðåêòîð

Îëåã Ìîðãóí õóäîæí³é ðåäàêòîð

Àëëà Àëåêñººâà òåõí³÷íèé ðåäàêòîð

³ðà Ôåñÿíîâà ë³òåðàòóðíèé ðåäàêòîð

Íàä³ÿ Äîëÿ ë³íãâ³ñò-êîíñóëüòàíò

Þð³é Ïîï÷åíêî äèðåêòîð ç ìàðêåòèíãó

Áîãäàí Äóí³í âèêîíàâ÷èé äèðåêòîð

ͳíà Îë³éíèê Äèòÿ÷à ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ: Àë³íà Ò., 8 ðîê³â Àííà-Ìàð³ÿ Ì., 6 ðîê³â ³êà Ö., 10 ðîê³â ²ëëÿ Ì., 11 ðîê³â Ìàêñèì Ñ., 6 ðîê³â Íàòàëÿ Ê., 5 ðîê³â Òàðàñ Ë., 10 ðîê³â Íà îáêëàäèíö³: ôîòî Áîãäàíà Äóí³íà. Ïðè ïåðåäðóêó ìàòåð³àë³â ïîñèëàííÿ íà Íί ÊÎÂ×Åà îáîâ’ÿçêîâå. Ïðîñèìî íàä³ñëàòè íàì îäèí ïðèì³ðíèê ïóáë³êàö³¿. Íàêëàä 4 000 ïðèì. Íàäðóêîâàíî ÐÒ ÌÊÔ «Õðèñòèÿíñüêå æèòòÿ», âóë. Ñòóñà, 3, ì. Ëóöüê, 43006; òåë. (0332) 71-08-74; e-mail: clife.press@gmail.com © Íί ÊÎÂ×ÅÃ, ÊÎÂ×ÅÃ, 2010

 «Êàíàðåéêà», Åâåë³í Ì., 8 ðîê³â, ì. гâíå, Óêðà¿íà Ïðèâ³ò, Íî¿â Êîâ÷åã! Ìåí³ äóæå ñïîäîáàëîñÿ òâîº çàâäàííÿ íà îáêëàäèíö³ æóðíàëó. Õî÷åø ä³çíàòèñÿ, ÿê ÿ âãàäàëà íàçâè ïòàõ³â? Ñïî÷àòêó ïîçíà÷àëà ò³, ÿê³ ìåí³ íàéá³ëüø â³äîì³. Áóëî òàê ö³êàâî! Ìîÿ óëþáëåíà ïòàøêà – êàíàðåéêà. Âîíà íàâ³òü ó ìåíå âäîìà º, ³ ÿ ÷àñòî ç íåþ ãðàþñÿ. Êàíàðåéêà çîâñ³ì íå áî¿òüñÿ ìåíå. À ÿê êðàñèâî âîíà ñï³âàº!

 «Á³ëîãîëîâèé îðåë», Òàðàñ Ë., 10 ðîê³â, ì.Äóáíî, гâíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà ²ç óñ³õ ïòàõ³â ìåí³ íàéá³ëüøå ïîäîáàºòüñÿ á³ëîãîëîâèé îðåë, òîìó ùî â³í ñèëüíèé ³ ñì³ëèâèé. Ïèø³òü íàì, íàäñèëàéòå ñâî¿ ìàëþíêè òà ôîòîãðàô³¿ çà àäðåcîþ:

Íί ÊÎÂ×Åà à/ñ 35, ì. гâíå Óêðà¿íà, 33010 àáî NOYIV ARK PO Box 190 North Aurora, IL 60542, USA å-mail: contact@noyivark.org www.noyivark.org

ФИМКОВА ПОШТА

 Ìèêèòà Ä., 1 ð³ê 10 ì³ñÿö³â, øòàò ²ëë³íîéñ, ÑØÀ. Ìèêèòà äóæå ëþáèòü òâàðèí, à îñîáëèâî ëþáèòü ãðàòèñÿ ç áàáóñèíîþ ³ ä³äóñåâîþ ê³øêîþ Ìåéáë ³ ñóñ³äñüêèì ùåíÿì Îã³.

 «Ì³é óëþáëåíèé ïòàõ — ëåëåêà», ßíà Ì., 12 ðîê³â, ñ. Ñòàðå Ñåëî, гâíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà Ïðèâ³ò, Íî¿â Êîâ÷åã!!! ß äóæå ëþáëþ ÷èòàòè òàê³ æóðíàëè, ÿê Íî¿â Êîâ÷åã. Ìåí³ äóæå ïîäîáàþòüñÿ ³ñòîð³¿, ðîçïîâ³ä³, â³ðø³, ëþáëþ ðîáèòè ùîñü ñâî¿ìè ðóêàìè, ðîçãëÿäàòè ìàëþíêè, ÿê³ ïðèñèëàþòü ä³òè. Ìî¿é ñåñòðè÷ö³ ëèøå ð³ê, àëå âîíà òàêîæ ëþáèòü Íî¿â Êîâ÷åã, ò³ëüêè êàðòèíêè ³ ìàëþíêè ðîçãëÿäàº. ß íàäñèëàþ ñâ³é ìàëþíîê. ß â³ðþ â Áîãà.

ÏÐÈÂ²Ò Ç ÎÁÊËÀÄÈÍÊÈ, à á î Ç Í À É Î ÌÒ Ì Ò Å Ñß: Ñß : ³ëë³ Ë., 12 ðîê³â, Áàëòèìîð, øòàò Ìåð³ëåíä. Çâè÷àéíèé õëîï÷èíà. Íàâ÷àºòüñÿ äîáðå. Íå ñïèñóº. Ãðຠíà ôîðòåï³àíî. Âèêîíóº òâîðè Áàõà, Áåòõîâåíà, Ìîöàðòà. Ó øê³ëüíîìó îðêåñòð³ ãðຠíà â³îë³ (àëüò-ñêðèïêà). Óëþáëåíà êîìï’þòåðíà ãðà — «Age of Empires». Áàòüêè äîçâîëÿþòü ïðîâîäèòè òð³øêè á³ëüøå ÷àñó çà êîìï’þòåðîì ò³ëüêè ï³ä ÷àñ êàí³êóë. Âîíè ñòðîã³. À â øêîëó ï³ñëÿ êàí³êóë ïîâåðòàòèñÿ çîâñ³ì íå õî÷åòüñÿ.

 «Áîã ëþáèòü âàñ», ˳ë³ÿ Â., 8 ðîê³â, ì. Êðàñíîãîð³âêà, Äîíåöüêà îáë., Óêðà¿íà  Ñàìó¿ë Á., 8 ðîê³â, ì. Ãîøåí, øòàò ²íä³àíà, ÑØÀ Öå íàøà ñ³ì’ÿ. Ìè òðèìàºìî æèâîãî óäàâà. Òàòî Îëåã, ìàìà Ìàð³ÿ, ñåñòðà Ðåâåêêà, ìè — Ñàìó¿ë ³ Òèìîô³é, ³ íàøà ìàëåíüêà ñåñòðè÷êà ªëèçàâåòà. Ìè çàâæäè äèâèìîñÿ ïîøòó ³ ÷åêàºìî æóðíàë. Äÿêóþ Âàì!  ß – Ïàøà. Ìåí³ 7 ðîê³â. Óë³òêó ÿ ïåðøèé ðàç áóâ ó äèòÿ÷îìó õðèñòèÿíñüêîìó òàáîð³ íà ìîð³. Òàì áóëî áàãàòî ä³òåé! Ìè ãðàëè â ö³êàâ³ ³ãðè, êóïàëèñÿ â ìîð³. À ùå ó íàñ áóëè á³áë³éí³ óðîêè. Îäíîãî ðàçó ÿ áóâ ãåðîºì äíÿ ³ ìåí³ äàðóâàëè ïîäàðóíêè. Ó ìåíå ç’ÿâèëîñÿ áàãàòî äðóç³â! Ìð³þ ùå ïî¿õàòè â òàá³ð! Ïàøà Ì., Çàïîð³ææÿ, Óêðà¿íà  Àëüâ³íà Ì., 11 ðîê³â, ñ. ×åð÷å, Âîëèíñüêà îáë., Óêðà¿íà Ïðèâ³ò. Ìåíå çâóòü Àëüâ³íà, 11 ðîê³â, ï³äó â 6 êëàñ. Ó íàñ âäîìà º âåëèêèé êâ³òíèê. Êîëè ïîøòàð ïðèíîñèòü æóðíàë, ÿ â³äðàçó ðîçãîðòàþ éîãî, íåçàëåæíî ÷è ÿ íà âóëèö³, ÷è âäîìà. Ìåí³ õîò³ëîñÿ á, ùîá æóðíàë ïðèõîäèâ ùîòèæíÿ, òîìó ùî òàì âñå íîâå, íåçâè÷àéíå ³ ö³êàâå. Õî÷ó ëèñòóâàòèñÿ ç õëîï÷èêàìè ³ ä³â÷àòêàìè.

3

СТОРІНКА ДЛЯ МАЛЯТ

Ó

Алла Алексєєва

нас вилупилися

Одне

.

сподобалося мені найбільше.

Воно веселе, жовтеньке. Ось таке першим підбігає до

, тому що дуже полюбляє

і крихти Інколи

. Воно завжди

. І клює їх. Ось так

.

вчиться бігати і літати.

Ось так

. А ще

любить пити водичку

і, коли п’є, завжди задирає голівку. Ось так Після кожного ковтка

.

дивиться в небо.

Малюнки автора

Напевно, каже дякую. Я також завжди дякую Богові за

і за

, а ще — за

і за друзів, яких дає Бог.

, за

Фото Рувима Мулика

4

м а л юй

р до

іж

о ді м дл

На

зможу

до

де

, ки

ть

пр

яких твари ни по

ся

ти

ав

а бр

ув

додом у . я с

Малюнки Тетяни Разинкової

Бог по тур б

живе? я

ив ї ж о жн о к

ої істоти.

КМІ ИК ИК

Хто ИВЧ

ТЛ

5

6

ІСТОРІЇ ІЗ ВЕЛИКОЇ КНИГИ

Â

одній далекій жаркій країні багато місяців не було дощу. Сонце висушило землю і знищило врожай. Цар тієї країни (звали його Ахав) був злим і жорстоким. Його зовсім не турбувало, що люди не мають чого їсти й пити. Ахав в усьому звинувачував Іллю і шукав його, щоб убити. Але Бог зглянувся над голодними людьми. Він сказав до Іллі: — Йди до Ахава і передай йому, що Я пошлю дощ.

— А ось і винуватець усіх наших бід, — злісно процідив Ахав, побачивши Іллю.

— Ти сам в усьому винен! — відповів Ілля. — Якби ти слухався Бога, а не поклоняв-

Малюнки Анни Желізних

é è ß ê ÁÎÃ ñ ся кам’яній статуї, яку називаєш Ваалом, не було б посухи в країні. Піди, збери народ, і ми подивимося, хто справжній Бог. Коли всі зібралися, Ілля сказав: — Ви не можете поклонятися і Богові, і Ваалу. Вам слід вибрати когось одного. Зараз ми дізнаємося, хто з них — справжній Бог. Накидайте дві купи каміння: для Бога і для Ваала. На камені покладіть дрова, а на дрова — м’ясо. Справжньому Богові не потрібна допомога, щоб запалити дрова.

— Так! Так! — схвально загомонів народ. — Нехай справжній Бог ви-

явить Себе! Нехай Він Сам запалить вогонь і засмажить м’ясо!

— Розпочинайте, — звернувся Ілля до тих, хто поклонявся Ваалові. Шанувальники Ваала накидали купу каміння, зверху поклали дрова, на дрова — м’ясо і почали просити свого божка запалити вогонь. Але нічого не відбувалося. Вони бігали і танцювали навколо купи каміння, вигукуючи: — Почуй нас, Ваале! Запали вогонь! Запали вогонь! Але відповіді не було.

— Голосніше, голосніше волайте! — потішався Ілля. — Може, Ваал заснув? Розбудіть-но вашого бога! І народ заволав іще сильніше. Люди гукали до знесилення, але ні вогню, ні навіть

? é | í æ â à ð ï маленької іскорки ніхто так і не побачив.

— Досить, — суворо промовив Ілля. — Тепер моя черга. Усі з’юрмилися навколо Іллі. Він узяв дванадцять великих каменів і поклав на них дрова і м’ясо. Для більшої переконливості він звелів вилити поверх цього декілька відер води. Потім Ілля звернувся до Господа: «Нехай усі

люди побачать, що Ти — справжній Бог!» Ілля не волав і не пританцьовув, тому що знав: Бог його чує. Так воно і було. Тільки-но Ілля вимовив слова молитви, з неба зійшов вогонь і тієї ж миті мокрі дрова, м’ясо і навіть камені огорнуло полум’я.

— Ось справжній Бог! — загукали люди і впали навколішки.

— Лише істинний Бог міг зробити таке! Незабаром після цього Бог послав дощ. Посуха припинилася.

7

Ò

è íàïåâíî áà÷èâ âèñòàâó ëÿëüêîâîãî òåàòðó. Ìîæëèâî, ó òåáå íàâ³òü º òàêà ëÿëüêà, ÿêó íàäÿãàþòü íà ðóêó (àíãë³éñüêîþ âîíà íàçèâàºòüñÿ ïàïåò). Ùîá ëÿëüêà ðóõàëàñÿ, òðåáà ïîâåðòàòè ðóêó àáî ðóõàòè ïàëüöÿìè âñåðåäèí³ íå¿, — òîä³ ëÿëüêà âèãëÿäàº, ÿê æèâà. Äóìàþ, òîá³ ³ â ãîëîâó íå ïðèéäå, ùî ëÿëüêà-ïàïåò

ìîæå ðóõàòèñÿ àáî ãîâîðèòè ñàìîñò³éíî, — ó öå ïîâ³ðÿòü õ³áà ùî ìàëþêè. Ïðîòå ñàìå òàê — ÿê ìàëåíüê³ ä³òè — ïîâîäèëèñÿ ëþäè â ³ñòî𳿠ïðî ²ëëþ. Âîíè âèãîòîâèëè ñîá³ ëÿëüêó ç êàìåíþ, íàçâàëè ¿¿ Âààëîì ³ ñåðéîçíî äóìàëè, ùî öÿ ñòàòóÿ ìîæå ùîñü çðîáèòè áåç ñòîðîííüî¿ äîïîìîãè. Óÿâëÿºø, äîðîñë³ ëþäè, à íå çíàþòü, ùî ëèøå ñïðàâæí³é Áîã ìîæå ÷óòè ìîëèòâè ³ â³äïîâ³äàòè íà íèõ, ò³ëüêè ³í ìîæå ïðèïèíèòè ïîñóõó ³ ïîñëàòè äîù. ͳêîìó ³íøîìó öå íå ï³ä ñèëó. Çìàéñòðóé ëÿëüêó-ïàïåò ç ïàïåðîâîãî ïàêåòà (äèâ. çðàçîê) ³ ç ¿¿ äîïîìîãîþ ðîçêàæè ³ñòîð³þ ïðî ²ëëþ ñâîºìó äðóãîâ³.

8

ЮНІ ТАЛАНТИ

АБЕТКОВЕ

Андрій Медведєв, 12 років, учень 7 класу школи «Центр надії» м. Рівного, переможець (2 місце в номінації проза) дитячого літературного конкурсу «Перло многоцінне» 2009 року. Любить малювати (учень 2 класу Рівненської художньої дитячої школи); грати в теніс (займається у спортивному клубі «Олімпія»); читати — улюблені письменники: Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Всеволод Нестайко, Олександр Пушкін, Антуан де Сент-Екзюпері, Ганс Крістіан Андерсен. Також полюбляє конструювати. Казки почав писати цьогоріч, щоб дарувати дітям добро. Бути мудрим і видати велику книгу «Нових добрих казок» з гарними малюнками — дві найбільші мрії Андрійка.

íà ÿêèõ ðîñòóòü ë³òåðè, äîñèòü ðîçóìí³. À âæå ÿê³ íà÷èòàí³ — çíຠëèøåíü îäíà ò³òîíüêà Á³áë³îòåêà! ßêîñü íàâåñí³ ðàçîì ç óñ³ìà çàöâ³ëè é Àáåòêîâ³ äåðåâà. Íà âåëèêîìó äåðåâ³ âèðîñëè âåëèê³ ë³òåðè, íà ìàëåíüêîìó — ìàëåíüê³.

— À, — ñêàçàëà À, — ÿ âæå ïðîêèíóëàñÿ!

— Î-î-î! — ïîòÿãíóëàñÿ ñïðîñîííÿ ë³òåðà Î. — Òàê ðàíî?

— À ìîæíà íå ðåïåòóâàòè? — çàïèòàâ Çíàê Çàïèòàííÿ. — Ñóáîòà, ðàíîê — ï³âñàäó ðîçáóäèòå.

— À ÿê ³íàêøå? — çàñì³ÿëàñÿ À.

— Ìè æ ãîëîñí³ áóêâè, — ï³ä³ãðàëà ¿é Î.

— Ïîïðîñèòå âè ùå òèø³, — ïðîáóðìîò³â ñïðîñîííÿ Çíàê Îêëèêó. ˳òåðà Ó òèì ÷àñîì óæå çàçèðàëà â ëþñòåðêî: — ß ùå òàêà çåëåíà!

— ñóìíî ãîâîðèëà âîíà.

— Àâæåæ, çåëåíà, — ïîÿñíþâàëà Êðàïêà. — Âë³òêó âñ³ ë³òåðè çåëåí³, öå âîñåíè âè äîñòèãàºòå ³ ñòàºòå õòî æîâòîþ, õòî ÷åðâîíîþ, à õòî ïîìàðàí÷åâîþ.

— À ë³òåðà Ñ ìîæå áóòè ñèíüîþ, ÿê ñëèâà?

— äîïèòóâàëàñÿ ñòðóíêà ², ÿêà ùîéíî âìèëàñÿ êðàïëèíîþ ðîñè.

— Ìîæå, ÿêùî äóæå ñèëüíî çàõî÷å. ˳òåðè — ñàì³ ñîá³ ãîñïîäàð³… Îñ³íü ïðèéøëà íåïîì³òíî. Âîíà ïðèíåñëà ó âåðáîâîìó êîøèêó äëÿ ðîñëèí íîâèé îäÿã. ѳëà á³ëÿ ðîçóìíèõ äåðåâ ³ çàìèñëèëàñÿ.

— ß ï³äó ïåðøîþ ïðèâ³òàòèñÿ ç Îñ³ííþ, — çàÿâèëà áóêâà Ì.

— ² ÿ, ³ ÿ, — ïî÷àëè çáèðàòèñÿ ³íø³ ë³òåðè. Âåëèê³ òà ìàë³ áóêâè ç³ñòðèáóâàëè ç ã³ëî÷îê,

íåìîâ ïàäàëè äîäîëó ìàëåíüê³ ÿáëó÷êà. Äîñòèãëèìè âîíè ÷èì÷èêóâàëè äî êîøèêà Îñåí³.

— Óæå âåðåñåíü, — ñêàçàëà Îñ³íü, — âàì ïîðà â÷èòè ìàëþê³â ãðàìîòè. Âñ³ âîíè ñèäÿòü çà ïàðòàìè ³ ÷åêàþòü íà âàñ. Çîøèòè ó íèõ ÷èñòåíüê³, ðó÷êè ð³çíîêîëüîðîâ³… Ïðèêðàñüòå ¿õíº æèòòÿ ñëîâàìè!

— À ÿ? — ñóìíî çàïèòàëà ß. — ß í³ÿê íå ìîæó çàëèøèòè öå äåðåâî. Ìîæëèâî, ìåíå õòîñü äî íüîãî ïðèâ’ÿçàâ? Çàâæäè äóìàëà, ùî â àëôàâ³ò³ ñòîÿòèìó íàéïåðøîþ, à âèÿâèëîñÿ, ùî îñòàííüîþ, — ñêàçàëà ß ³ òàê ãîëîñíî çàïëàêàëà, ùî íàâ³òü çëÿêàëîñÿ ñóñ³äñüêå êîøåíÿ.

— Òè íàéñîëîäøà ë³òåðà äëÿ óñ³õ ìàëþê³â, áî íàéäîâøå âèñ³ëà íà äåðåâ³, — ñêàçàëà Îñ³íü, — äîñòèãàëà, òîìó ñîíå÷êà — òåïëà òà ñâ³òëà — ó ñåáå óâ³áðàëà íàéá³ëüøå. ijòè ò³ëüêè òå ³ ðîáëÿòü, ùî ïîñò³éíî ïîâòîðþþòü: «ß, ÿ, ÿ…» À òåïåð, ÿêùî òè íå õî÷åø áóòè ñàìîòíüîþ, çàïàì’ÿòàé, ùî â³äíèí³ òè íå íàéãîëîâí³øà, — ïîÿñíþâàëà äàë³ ïîâàæíà Îñ³íü. — Òåïåð º ÌÈ — îäíà âåëèêà äðóæíà ðîäèíà, ùî ìຠíàçâó «ÀÁÅÒÊÀ».

— Ïîãîäæóþñÿ, — ñêàçàëà ß ³ â öþ æ ìèòü âïàëà äîäîëó.

Андрій Медведєв

Малюнок Яни Герца

×

è áà÷èëè âè êîëèíåáóäü, ÿê íà äåðåâàõ ðîñòóòü ë³òåðè? ͳ? Òîä³ ðîçïîâ³ì âàì, ÿê öå â³äáóâàºòüñÿ. Îòîæ, êîæíà áóêâà âèñèòü îäíà íàä îäíîþ íà ã³ëî÷êàõ, ïðèêðèâàºòüñÿ â³ä ñîíöÿ ëèñòî÷êàìè, à äîùèêîì óìèâຠñâî¿ äîïèòëèâ³ î÷åíÿòà. Äåðåâà,

ДЕРЕВО

М Й

СТР

У

А

ЄМО

9

ÌÈÑÊÀ ÄËß ØÈØÎÊ

м’якого паперу в декілька шарів. Виготовляючи виріб, малюк не лише познайомиться із технікою пап’є-маше, але й зрозуміє, що деякі завдання повинні виконуватися за декілька прийомів. Хоча само по собі це нескладно, але вимагає терпіння і акуратності. Можливо, в майбутньому дитина зможе самостійно зробити із пап’ємаше більш складні фігури, а першого разу вона отримає море задоволення, збираючи цей кольоровий контейнер, в якому можна буде зберігати шишки, жолуді, засушене листя, черепашки. Для виготовлення одного виробу потрібно: 2 невеликі миски олія стрейч-плівка 1/4 склянки борошна 1/2 склянки води пензлик

м’який папір різних кольорів, розірваний на клаптики, приблизно 5x5 см. Робоче місце Працювати з пап’є-маше найзручніше на великому столі. Обов’язково застеліть стіл клейонкою. Під час роботи ваші руки будуть забруднюватися клеєм, тому їх частіше потрібно протирати великою сухою серветкою. Порядок виготовлення 1. Розірвіть папір на клаптики.

2. Змажте миску ззовні тонким шаром олії і щільно обтягніть стрейч-плівкою.

3. У другій мисці ретельно перемішайте борошно і воду, щоб утворився клейстер.

4. Дайте дитині розмазати клейстер пензликом по поверхні плівки і наклеїти на клейстер клаптики паперу. Дитині потрібно буде допомогти притиснути папір до клейстеру.

Коли миска буде покрита першим шаром паперу, нехай дитина покриє клейстером перший шар і знову наклеїть клаптики паперу. Продовжуйте, доки не отримаєте товстий шар на-

клеєного паперу; необхідно щонайменше сім шарів. Нехай пап’ємаше висихає при кімнатній температурі не менше 12 годин.

5. Коли виріб із пап’є-маше остаточно висохне, обережно зніміть його із форми і відділіть плівку. Край виробу можна підрівняти ножицями.

Фото Івана Мулика

Ï

ап’є-маше французькою означає «жований папір». Вся премудрість техніки пап’є-маше полягає в обклеюванні якоїнебудь форми клаптиками

10

Осені о кр ки

Кольори барвисті, Казочок намисто, З літечком прощання, Зими сподівання… Богу вдячність ми приносим, Він для нас дарує осінь.

рчук Олена Ма Переклад з російської Надії Долі

* * *

Сірий дощик надворі Сльози ллє в калюжі. Клен перед вікном тремтить, Бо боїться стужі. Сад віддав свої плоди, Пташки відлетіли, Листя падає з дерев, Трави пожовтіли. Котик проситься на піч, Пес гарчить сердито… Означає це усе, Що минуло літо.

Малюнок Алли Алексєєвої

* * *

Осінь ходить по землі. Завітай до нас, мерщій! Будемо стрічати. Що для нас ти припасла, Що з собою принесла Із полів до хати? Кошик горобини, Горох, помідори, Кавуни і дині, Соняшників гори. Яблук, груш багато — Всіх почастувати...

М Й

О зро

бити

ці

ко ла

Щ

об

ОРТРЕ П І Н Т СІН ж

і,

— п о тріб

но

ти на вули вий

цю

п іу в а жно

од

и

ви

с ти

СТР

У

А

ЄМО

И

я навкр

уг

и

.

Пра

з н ам ря

по

а зр

оз ум

іє ,щ

и ит

з

то

.

Í

д

, д и

ти асампен ред, допоможіть дитині зібрати найрізноманітніші за величиною і кольором пелюстки осінніх квітів, суцвіття, листя і стебельця. Коли всі матеріали для колажу будуть заготовлені, попросіть дитину намалювати ручкою на аркуші паперу або картону свій портрет. Разом із дитиною наклей-

ог

ми

о

жа

Б

ла

щ

ко

,

ч

д

го

ю

на

и

цю

и

в ту

ав

перш и й рв в ист на ж д п о р т р ет, о м у в ц і вироби ч ак ьом т зробіть на інте на у світі, який шому аркуші портрет фігуру друга, брата або сестри. одяг, взутПортрети можна поміститя, прикраси та інші аксесуари. Після того, як закінчили ти в рамки. о

ба

о иг

то

в

л о в ов

аш

11

12 Уляна Дубина А зараз придивімося, як же голуби служать листоношами. Коли ти гадаєш, що можна просто написати адресу на голубиному крильці і голуб доставить послання саме за цією адресою, — ти помиляєшся. Як ми вже сказали, голуби добре знаходять дорогу додому. Тому людина, яка хоче користуватися голубиною поштою, може виростити голубів у себе вдома або, краще сказати, у голубнику. Це заняття потребує чимало терпіння та сил. У голубник беруть одномісячних птахів. Якщо голуби будуть молодшими, вони не зможуть самостійно їсти, а якщо стар-

бин у л о Г п ошт а а

Л

ю

ди за ув аж

ил

ди

дод

ну

ом

од

у.

и

во

ви

ж ну зд ат

ть ніс

г

бів олу

— завж ди зна ход ити

добре розмножуються навіть у неволі. Встановлено, що люди, які в давнину жили в Єгипті, Греції та Римі, посилали голубів з повідомленнями.

огу

так, щоб ці корови жили біля хати і ділилися своїм смачним солодким молоком з людьми? Так було з овечками, курми, козами. Кішок, наприклад, приручили, щоб вони ловили мишок, а собак — щоб стерегли дім. А от чи знаєш ти, навіщо приручили голубів? Голуби не несуться так часто, як кури, вони не дають молоко або пух, лише літають по небу. Проте люди зауважи-

дор

Малюнок Оксани Герца

Â

ивчаючи і приручаючи різних тварин, люди хотіли, щоб ці тварини були їм корисними. Ось корови, наприклад. Ти думаєш, любий читачу, так завжди було, що корови жили на фермах або у хлівах і спокійно давали своє молоко? Ні. Коли Бог створив биків і корів, Він пустив їх пастися на соковитих луках. А людина побачила, що корови годують своїх телят молоком, і вирішила: чом би не зробити

ли одну дивовижну здатність голубів — завжди знаходити дорогу додому. Достеменно не відомо, коли і кому спало на думку за допомогою голубів посилати вісті один одному, та було це ду-уже давно. Звичайно, є й інші птахи, які легко знаходять шлях до своєї домівки — ластівки, наприклад. Однак, голуби літають швидко, вони невибагливі й

шими — то при першій же нагоді полетять і не повернуться. Кожному новому мешканцю голубника дають номер, його записують на одній з пір’їн правого крила. Вилітати голуб може і в два місяці, та лише коли йому

дол

по

ес

Бр

до

ви

ск

Мо

від

нь

ста

від

Фото Назара Волянюка

потягів, машин, не було літаків та інтернету. Під час війни ця пошта була дуже зручною. Проте тепер необхідність у голубах1 10 0 листонокілом етрів шах зни, нап кла, та рикл ад, перев’язаним однак дестрічкою, у лапках. яких із них Та коли я підросла, любителі продовжують трето зрозуміла, що жоден нувати для голубиних зманайсильніший поштовий гань. А весь сенс у тому, голуб не полетів би з таким чий голуб пролетить далі і багажем. Птах має почу- скоріше. Чого лише не вигадує ватися вільно, щоб летіти швидко й упевнено. Тому людина, щоб посилати листи, які нестимуть голуби, свої вісті швидше й нане пишуть довгими — лише дійніше! Та Небесному декілька слів дрібнесень- Отцеві не потрібна ніяка кими літерами на малень- пошта, щоб передати Свої кому клаптику тоненького послання Його дітям. Його паперу або пергаменті. Книга — великий лист, Згортають це послання важливий і потрібний будьвузенькою рурочкою, вкла- якому серцю — дорослому дають у спеціальну водоне- чи маленькому, сильному проникну капсулу і акурат- чи слабкому, щасливому но, тонкими, але міцними чи сумному. Щодня я і ниточками прив’язують до ти, любий читачу, можеоднієї з пір’їн на хвості. мо відкривати цю Книгу і Тільки такий лист може знаходити в ній поради та доставити голуб-листоноша повеління нашого Господа і у повній цілості і не на- люблячого Друга, які необшкодивши собі. хідні нам для мандрівки до Ось якою поштою корис- Його країни. тувалися люди, коли не було

та

Коли я була маленькою, я теж дізналася про голубівлистонош, і завжди я уявляла їх з торбиною через плече. Ну або хоча б з конвертиком у дзьобі, або з сувоєм,

ати

виповниться п’ять місяців, він стає справжнім дорослим голубом. А потім, коли мине півроку, добирає пару. Голуби завжди живуть парами, тому, якщо голуб має голубку, він обов’язково повернеться до свого голубника. Після того, як у голубиної пари вивелися перші дітки, птахів потихеньку випускають, привчають упізнавати дім з різних боків, у різні пори року, а потім дресирують. Спершу відвозять на невелику відстань і випускають, щоб вони повернулися додому. Згодом відстань збільшують. Ніхто не знає, скільки може пролетіти голуб, повертаючись додому, проте за день голуб здатен подолати За відстань 1 100 де нь кілометрів, го — це, лу н а б зд приклад, ат ен від Москви до Бреста. Щоб посадити голубів у кошик для перевезення, їх не беруть руками вдень — вони можуть злякатися і не схочуть повертатися д о дому. А от у темноті вони сміливо йдуть до рук. Тепер власник поштових голубів може спокійно подорожувати, і до якого б він міста не прибув, він має можливість надіслати звісточку додому.

Л

.

З

ЕМ

13

Я

ГО

ПОД

НЯ

С

14

У стоматолога

Юлю

охо

р

тобі потрібно звернутися до стоматолога.

— Та нізащо! Він мені свердлитиме зуб цією жахливою штукою! Ні вже, краще я як-небудь так перетерплю!

— Але ж, Юлю, ти майже не спиш і зовсім нічого не їси через цей зуб! Ти схудла й змарніла! Я дивитися на тебе не можу! — говорила бабуся тремтячим від переживання голосом.

— Ні, бабусю, не піду. Цих лікарів і

Там було спеціальне крісло, в якому можна було лежати, усіляке незрозуміле начиння, а поряд сидів лікар. Це був чоловік середніх років з дуже добрими очима.

— Здрастуй. — Він лагідно усміхнувся.

— Судячи з твого зовнішнього вигляду, у тебе дуже болить зуб, та ще й декілька днів! Ну, сідай у крісло. Юля мовчки, тремтячи як осиковий лист, лягла в крісло. Лікар на щось натиснув, і крісло почало підійматися й зупинилося зовсім

ст

Андрій Дешкевич

того, що вони там роблять, я боюся набагато більше, ніж зубного болю! — відповідала вперто Юля. Вона сподівалася, що, може, сьогодні, а можливо, завтра зуб переболить сам собою. Та минув цей день, настав інший, а біль не припинявся, навіть ще й посилився! Недуга так змучила дівчинку, що вона все ж таки здалася на бабусині умовляння, і вони зібралися й вирушили до стоматолога. Дівчинці було дуже страшно, але й зуб болів так, що вона погоджувалася на все, лише б

то

неї навіть підвищилася температура! І ось після трьох днів страждань бабуся сказала: — Юленько, зубний біль не минає —

ос

Þ

ля була веселою й життєрадісною дівчинкою. Вона дуже любила жартувати, гратися в різні ігри зі своїми друзями, а літо проводила у бабусі в селі. Аж ось одного разу з Юлею скоїлося лихо: якраз під час літніх канікул у неї страшенно розболівся зуб! Він нив і вдень і вночі, неможливо було спати та їсти. Таблетки тільки ненадовго і лише трохи полегшували біль. Юлю вже не тішило ні тепле сонечко, ні озеро з приємною прохолодною водою, в якій добре купатися спекотної пори. Юля майже не вставала з ліжка: зуб болів так, що у

р пив не п

позбутися мук. І ось Юля з бабусею вже в поліклініці. Черга невідворотно наблизилася, і Юля тремтячи переступила поріг кабінету.

поряд з лікарем, щоб йому було зручно оглядати рот.

— Відкрий рот, я подивлюся, що там у тебе трапилося, — сказав лікар, беручи до рук якісь штуковини. Юля, хоч і боялася, однак послухалася.

— О! Так у тебе дірка в зубі! Ось через неї у тебе стільки проблем. Треба негайно лікувати! Для Юлі це була страшна новина! Адже, вирушаючи

ах,

15 до поліклініки, вона ще сподівалася на те, що все обійдеться без усякого лікування: доктор просто припише їй якінебудь ліки чи призначить якісь процедури. Та все

Вона вже була біля дверей, коли лікар озвався до неї тим самим добрим голосом:

ий

сь

жа

х

пе

ре

д

щ , м ти

а як

вийшло якнайгірше! Тепер їй доведеться терпіти стільки болю!

— Що, мені свердлитимуть зуб?! — спитала перелякано дівчинка.

— Авжеж. На жаль, доведеться, — відповів лікар спокійно. Юлю охопив не просто страх, а якийсь жах перед тим, що її чекає.

— Ні, я не можу! Я дуже боюся! — закричала дівчинка й вискочила з крісла.

о

— Постривай-но. Якщо ти не хочеш лікуватися, можеш іти, але спочатку

аэ . . i.i ч е к

вислухай мене. Звичайно, те, що мені доведеться робити з тобою, не спричинить тобі нічого приємного. Ти напевне відчуєш незначний біль. Однак усі ці неприємні й болючі відчуття не минуться марно. Адже після них настане полегшення, а потім і повне оздоровлення! Іноді в житті треба пережити незначні страждання, щоб уникнути великого лиха в майбутньому! Так і в

16

i

ка

рто було п

Ва

и л и хв

н

—

потерпіти лише декілька хвилин — і потім повна свобода від болю і серйозних наслідків, які

об

могли бути, якщо не залікувати зуб вчасно». І звичайно ж, вона пам’ятала, що Ісус переносив страшні болі на хресті заради того, щоб люди могли уникнути жахливих мук у пеклі. Він знав, що після неймовірних страждань Його зустріне Отець на небесах, а тимчасові випробування залишаться позаду! Ісус вірив у це і, безперечно, одержав Свою нагороду, повернувшись на небо! Тим самим Він показав, що всякі випробування в житті, навіть найважчі, минають, а після них приходить радість і перемога!

од а вiд бо

лю

е т о

рпiт

ь

Малюнки Тетяни Кучер

тiм о п

в а с

Тому добре все зваж, перш ніж вийти звідси без пломби. Юля справді серйозно замислилася над тим, що сказав їй лікар. І, ще трохи повагавшись, вона вирішила все-таки залишитися й потерпіти, скільки буде потрібно.

— Гаразд, я буду лікуватися, — твердо відповіла дівчинка й повернулася в крісло.

— От і славно!

— кивнув, щиро зрадівши, лікар. — Я зроблю тобі знеболюючий укол, і ти практично нічого не відчуєш. Поки вони чекали, коли укол почне діяти, лікар запитав:

неприємних відчуттів — і життя знову стане прекрасним! Ну, вже час лікуватися... І справді, щойно пломбу було поставлено, дівчинка відчула полегшення. І навіть коли знеболюючі ліки перестали діяти, зубний біль не повернувся! Уже наступного дня Юля могла нормально їсти та спати і зраночку була на озері зі своїми друзями! «І справді, — міркувала Юля, — варто було

вн

iл

и

ш е д ек и л ніж зараз.

— Ти знаєш, Хто такий Ісус Христос?

— Так, мені бабуся про Нього говорила. Він Божий Син, і прийшов на землю, щоб спасти людей від гріха і хвороб. Насамкінець Його розп’яли на хресті, і Він помер, але потім воскрес, і тепер кожен може отримати спасіння, увірувавши в Нього, і жити в раю.

— Чудово, що ти це знаєш! Ісусові було відомо, що Його чекає на хресті, а перед розп’яттям над Ним сильно знущалися, і, звичайно, Його страждання ніяк не порівняти з твоїми, — Йому навіть не робили знеболюючих уколів. Ісус був людиною й відчував біль, як ми з тобою. Та Він розумів, що лише через ці жахливі муки Він потім може допомогти всім людям, які будуть у Нього вірити. Він знав, що Його тимчасовий біль на хресті в майбутньому допоможе людям уникнути ще гірших страждань у вічному житті: вони не потраплять до пекла! А у тебе всього лише дірка в зубі, яка зникне за п’ятнадцять хвилин! П’ятнадцять хвилин

по

твоєму випадку. Тобі необхідно поставити пломбу, інакше твій зуб ніяк не вилікувати. Якщо ми цього не зробимо, у тебе триватимуть сильні болі, а ще згодом тобі стане зовсім зле. У тебе обдує щоку, підвищиться температура, і тобі вже тоді доведеться справу мати не зі мною, а з хірургом, який буде змушений різати хворе місце спеціальним ножем, щоб тобі допомогти. І забере таке лікування набагато більше часу,

.

М Й

СТР

У

А

ЄМО

Ó

ñ³ õëîï÷èêè òà ä³â÷àòêà ëþáëÿòü ìàéñòðóâàòè. ßêùî ó òåáå º êîíñòðóêòîð LEGO, òè çìîæåø ç³áðàòè ìàøèíó, âåðòîë³ò, ðîáîòà, äèíîçàâðà ³ âñå, ùî çàâãîäíî. Òâî¿ ìîæëèâîñò³ íåîáìåæåí³; ïîòð³áíî ëèøå ïðèäóìàòè, ùî òè õî÷åø ñêëàñòè, ³ óÿâèòè ñîá³ öåé îáðàç. Íàïðèêëàä, íà ôîòîãðàô³¿ — îñ³ííº LEGOäåðåâî. ßêùî çàõî÷åø, ³ òè ìîæåø çìàéñòðóâàòè îñ³ííº äåðåâî: ó öþ ïîðó ðîêó âîíè òàê³ ð³çíîáàðâí³ — æîâò³, îðàíæåâ³, ÷åðâîí³, êîðè÷íåâ³… ×åðåç äåê³ëüêà ì³ñÿö³â ìè áóäåìî ñâÿòêóâàòè гçäâî Õðèñòîâå. Ó ö³ äí³ çàâæäè çãàäóþòü ìóäðåö³â, ÿê³ ïðèáóëè ç Ìåñîïîòà쳿 ³ ïðèíåñëè ²ñóñîâ³ Õðèñòó ïîäàðóíêè: çîëîòî, ëàäàí ³ ñìèðíó. Êàæóòü, ùî ìóäðåö³ ¿õàëè âåðõè íà âåðáëþäàõ. Òè ìîæåø ç³áðàòè ³ç LEGO âåðáëþäà? ª äâà âèäè âåðáëþä³â: áàêòð³àí ³ äðîìàäåð. Òè çíàºø, ÷èì âîíè â³äð³çíÿþòüñÿ? g, )1203) S' LEGO "%0!+>$ -! *20S - S - $S8+( - , 4.2.#0 4S> 2".#. "%0!+>$ $0%13 contact@noyivark.org !. & '"(7 )-.> /.82.>. Öþ ôîòîãðàô³þ ìè çìîæåìî ïîì³ñòèòè â íàñòóïíîìó íîìåð³ æóðíàëó, ÿêùî òè âñòèãíåø ¿¿ íàä³ñëàòè. Óñï³õ³â! d?$? lS8

Збірка поезії відомого українського поета Сергія Рачинця для дошкільнят і дітей молодшого та середнього шкільного віку. Тут зібрані найкращі твори автора, головною ідеєю яких є Віра, Доброта, Чистота помислів і дій. «Сонячна повінь» — Львів: Світ. — 164 с. Формат книги 195 х 270 мм, у твердій палітурці, повнокольорова, українською мовою. З питань придбання книги звертайтеся за телефонами:  в Україні: 03656-22219  в США: 619-NOEV-ARK ISBN 978-966-603-629-5

17

ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ: До с. 5. Хто де живе? 1. Ластівка — гніздо. 2. Лисиця — нора. 3. Мурашка — мурашник. 4. Павук — павутина. 5. Риба — водоймище.

Малюнки Алли Алексєєвої

До с. 18.

1. Напис в осінньому листі. «У братолюбстві будьте один до одного ніжними, у пошані віддавайте один одному перевагу» (Римлянам 12:10).

2. Загадка. 1. Метелик. 2. Бджола. 3. Божа корівка. До с. 28. Чий ніс? 1. Качка.

2. Кіт. 3. Корова. 4. Страус. 5. Носоріг. 6. Верблюд.

7. Вівця. 8. Коза. 9. Порося. 10. Олень. 11. Черепаха. 12. Віслюк. 13. Поні.

14. Бізон. 15. Індик. 16. Собака.

У червоного малятка На спині краплинки-цятки: Чорні вуса, голова, Любить лагідні слова.

ЗагадкИ Цілий день вона літає І з квіток нектар збирає, Буде в місті й на селі Мед солодкий на столі.

ЗагадкИ Навесні барвиста квітка На галявині розквітла. Лиш поглянути хотіли — Враз знялась і полетіла. Кожна

у ал літера означає попередню літер Склала і намалювала Юлія Ільчук

П

Е

О І П

Ф

Р

Е О П Н Ф

П О Щ Б

Ї

Г

Ї

П

Е П

П

Ґ

О П С

П Б У

Р Є С Є Г Б

Е Е Б Г З

Е Ф

В

, ай ано д а с у дг апи ьом і В з н і. о ін т щ ос ис в л

О

Б І

ві фа

ту.

Ґ Ф

К У Є

Н

О Ї П

І Е

, І

О

Є

В Т У МЯ Г

Ї В Ф

Е Ю У

КМІ

ИК ИК

ИВЧ

18

ТЛ

ТУЄМО САГО МО С Т І Й Н О

Веселі б у т е рбро д и Хлопчики та дівчатка, більшість ваших ровесників вважає, що їжа має бути не лише смачною і корисною, але й привабливою на вигляд і... веселою. Так-так, саме — веселою! Ти теж так думаєш? Хочеш навчитися готувати веселу їжу? Давай розпочнемо з найпростішого — бутерброда.

Ùîá çðîáèòè âåñåëèé áóòåðáðîä, òîá³ çíàäîáëÿòüñÿ:  õë³á  ñèð  êîâáàñà  ïîì³äîð  ôîðìà äëÿ âèð³çóâàííÿ ïå÷èâà. Íà ôîòîãðàô³ÿõ òè ìîæåø ïîáà÷èòè ïîðÿäîê ïðèãîòóâàííÿ áóòåðáðîäà. Ó òåáå, ÿê ³ â ÷îòèðèð³÷íîãî Ïàâëèêà,

Ãîòîâèé áóòåðáðîä

íåîäì³ííî âñå âèéäå. Âåñåëèé áóòåðáðîä íàáàãàòî ñìà÷í³øèé â³ä çâè÷àéíîãî, ïðàâäà? Äëÿ ïðèãîòóâàííÿ áóòåðáðîäà âèêîðèñòîâóé ³ ³íø³ ³íãðå䳺íòè íà ñâ³é ñìàê. Âëàñíîðó÷ ïðèãîòîâëåíèé áóòåðáðîä òè ìîæåø áðàòè ç ñîáîþ äî øêîëè — äóæå îðèã³íàëüíèé ñíåê.

Íàð³çàííÿ õë³áà: ç³ðî÷êà Хоча користування формою для вирізування печива безпечне, все одно, будь уважним, щоб не порізатися. Òåêñò ³ ôîòî Õðèñòèíè Êóçüìåíêî solodke.com

Íàð³çàííÿ ïîì³äîðà: ç³ðî÷êà

Íàð³çàííÿ õë³áà: ñåðäå÷êî

Íàð³çàííÿ êîâáàñè: ç³ðî÷êà

19

20

к и и н ш Насмі Í

Малюнок автора

àéñîëîäøèé ñîí íà ñâ³òàíñâ³òàí êó. Àëå Ôèìêî — ïîøòîâèé ãîëóá. ³í äîáðå çíຠñâî¿ îáîâ’ÿçêè. Òîìó çìóñèâ ñåáå ðîçïëþùèòè î÷³. Ïîò³ì â³í ñ³â ³ ùå äåÿêèé ÷àñ íåïîðóøíî äèâèâñÿ â îäíó òî÷êó. ßêáè Ôèìêîâà ìàìà ïîáà÷èëà, ÿê â³í ñèäèòü, òî ñêàçàëà á: — ϳäíÿòè — ï³äíÿëè, à ðîçáóäèòè çàáóëè.

Ôèìêî ñòðóñíóâ ãîëîâîþ, îñòàòî÷íî ïðîêèäàþ÷èñü. Ïîò³ì â³í çðîáèâ ñïåö³àëüíó ïîøòîâî-ãîëóáèíó çàðÿäêó. Ñïî÷àòêó ðîçïðîñòàâ êðèëà, ïîò³ì îäíó çà îäíîþ âèòÿãíóâ ëàïêè, ïîêðóòèâ ãîëîâîþ òóäè-ñþäè. À â ê³íö³ ê³ëüêà ðàç³â ñòðóñíóâ êðèëüöÿìè.

Öå áóëà íàéâåñåë³øà ÷àñòèíà çàðÿäêè, òîìó ùî Ôèìêî ñòàâàâ ñõîæèì íà ïåñèêà, ÿêèé êóìåäíî îáòðóøóºòüñÿ. Çàðÿäêà, ÿê ³ î÷³êóâàëîñÿ, çàðÿäèëà ãîëóáêà åíåð㳺þ äëÿ ïîëüîòó. Àëå Ôèìêî ïîëåò³â íå â³äðàçó. ³í âèð³øèâ ñïåðøó ïîñí³äàòè. Âèëåò³âøè ³ç çàìêó, â³í ïîêðóæëÿâ ó íåá³ ³ ïîì³òèâ, ùî íà óçá³÷÷³ äîðîãè ðîñòóòü ãàðí³ êîëîñêè ïøåíèö³ ç ÷óäîâèìè çåðíàìè. Íà-

ïåâíî, ì³øîê ó ïîäîðîæíüîãî áóâ ä³ðÿâèì ³ çåðíÿòêà âèñèïàëèñÿ, à âåñíîþ ïðîðîñëè ³ òåïåð ïåðåòâîðèëèñÿ íà ïðåêðàñí³ é àïåòèòí³ êîëîñêè. ² îñü, íàðåøò³, íàø ïîñëàíåöü çíîâó ëåòèòü. Âðàí³øíº ñîíå÷êî îñâ³òëþº éîãî øëÿõ í³æíî-ðîæåâèì

ñâ³òëîì. Ôèìêî ëåò³â ñâ³òëîì ëå ³ äóìàâ, ùî íåìຠí³÷îãî ïðåêðàñí³øîãî, í³æ ðàíîê. Íåìຠí³÷îãî êðàùîãî, í³æ ñâ³æèé ðàíêîâèé â³òåðåöü, ñï³â ùå ñîííèõ ïòàøîê ³ ñþð÷àííÿ ïåðøîãî çåëåíîãî êîíèêà. Ôèìêî ðîçïðàАлла Алексєєва

âèâ êðèëà ³, çàïëþùèâøè î÷³, øèðÿâ íàä çåìëåþ, ÿê äåëüòàïëàí, â³ääàâøèñü íà âîëþ â³òðó. ³í çàáóâ ïðî âñå íà ñâ³ò³. Âñ³ ïðèêðîù³ òà ïðèºìí³ õâèëèíè éîãî æèòòÿ

çà îñòàíí³ äí³ çíèêëè. Çàëèøèëèñÿ ò³ëüêè â³í — Ôèìêî, íåáî ³ â³òåð.

— Ïîãëÿíüòå, öå òîé ñàìèé íåíîðìàëüíèé ãîëóá, — çàãîðëàâ õòîñü ïîðÿä ³ç Ôèìêîì îãèäíèì õðèïêèì ãîëîñîì.

— Òîé ñàìèé, òî÷íî! Éîãî í³ ç êèì íå ïåðåïëóòàºø.

Òàêèõ æèðíèõ ãîëóá³â ÿ ùå í³êîëè íå áà÷èëà! Õà-õà-õà!

— âòîðèâ éîìó ³íøèé, íå ìåíø â³äðàçëèâèé ãîëîñ. Ôèìêî îçèðíóâñÿ ³ ïîáà÷èâ íàâêîëî ñåáå çãðàþ âîðîí.

— Ïðîøó íå îáðàæàòè ìåíå! — ñåðäèòî ìîâèâ Ôèìêî. — ß íå æèðíèé, à âãîäîâàíèé.

— Îé, äèâ³òüñÿ, â³í âãîäîâàíèé! — çàðå-

ãîòàëà íàéá³ëüø ðîçòð³ïàíà âîðîíà. Âîíà òàê ñì³ÿëàñÿ, ùî ìàëî íå âòðàòèëà ð³âíîâàãó ³ ëåäü íå áðÿêíóëàñü íà çåìëþ.

— Ñ쳺òüñÿ òîé, õòî ñ쳺òüñÿ îñòàíí³ì, — ãóêíóâ Ôèìêî ¿é óñë³ä. ³í ð³çêî ï³äíÿâñÿ âãîðó, íàìàãàþ÷èñü â³ä³ðâàòèñÿ â³ä ðîçá³éíèöü. Àëå âîíè íå

â³äñòàâàëè, ïðîäîâæóþ÷è íàñì³õàòèñÿ íàä ãîëóáêîì.

— Òè íå äîëåòèø, ó òåáå êðèëà â³äâàëÿòüñÿ! Êîëîáîê ç êðèëüöÿìè! Íîºâ³ ñë³ä áóëî ïîñëàòè íàñ äî ñâî¿õ ñèí³â, — ìè á òî÷íî äîëåò³ëè. Ïîâåðòàéñÿ äîäîìó, à òî ñòàíåø äëÿ êîãîñü îá³äîì, êîï÷åíèé øìàò-

êó ãîëóá’ÿòèíêè, ÿêèé âèð³øèâ, ùî â³í ïîñëàíåöü! Õà-õà-õà. Àëå Ôèìêî çàâçÿòî ëåò³â óïåðåä, óñå øâèäøå ³ øâèäøå. ³í çíàâ, ùî ÿêùî õî÷åø

çðîáèòè ùîñü âàæëèâå, íå òðåáà çâåðòàòè óâàãè íà íàñì³øíèê³â, íå òðåáà çàíåïàäàòè äóõîì, ³íàêøå íå âèêîíàºø äîðó÷åííÿ. ²

Д

ПРИ ГО

И

â³í ëåò³â òàê øâèäêî, ÿê í³êîëè. ² îñü ïîïåðåäó ç’ÿâèëàñÿ ì³ñöåâ³ñòü, äå æèâ îäèí ³ç ñèí³â Íîÿ.

21

E NGLISH FOR K I D S

ey

n

K

si

h

is

e

M

T

22

g

O

ne day, while playing outside, Alison, Phillip, and Alex lost the key to the house. They started looking for it everywhere: around the house, under the trees, in the grass, and under the bushes, but they could not find the key.

“What now?” Alison asked with a worried look on her face.

“I don’t know where to look anymore”, Phillip said in a sad voice, “We had to start doing our homework a long time ago, but we’re still outside.”

“Let’s look around the garage where we played hideand-seek earlier!” Alison said as she remembered.

Alison and Phillip ran to the garage.

“Alex!” Alison called to the youngest brother, “Why are you standing? Come here!”

“I just remembered something!”

“No” said Alison, “First we’ll find the key, then we can think of other things.”

“Alison” he said quietly.

But his sister did not listen to him.

“Alison!” Alex said louder, “Mom said that God can do anything!”

Alison finally looked at Alex.

“I forgot!” she said. “Phillip, come here. Let’s pray for God to help us find the key!”

The children prayed. Then, they started to look for the key all over again.

“The key! The key! I found it!” Alison shouted happily.

Later that evening, the children told their parents about how God answered their prayer by helping them find the key.

When they finished, their father asked them, “Kids, do you like it when somebody gives you a treat?”

“Yes!” the children shouted at the same time.

“Well, what do you have to say when someone gives you a treat?”

“Thank you!” Alex said, excited that he knew the correct answer.

“Did you tell God ‘Thank you’ for helping you find the key?”

The children looked at each other, and all said together, “Thank you, God.”

q+."-(7.* Worr ied — 20(".&-.

Hide-and-seek — 5." -*(

Малюнок Оксани Маркевич

Діти, чого ви навчилися із цієї історії? Напишіть нам. Ваші відповіді ми помістимо в наступному номері.

А У М

КА Е РН І НИ ЙСТ Ж Х УДО

ÿ i ë ö i è Á í è êð

Á

агатьом із нас відома біблійна історія про зустріч Ісуса з самарянкою біля криниці. Саме цю картину ти бачиш у журналі. Написав її талановитий художник

Христос і самаритянка.

1890. Полотно, олія. Львівська Державна картинна галерея.

Грішниця.

1873. Полотно, олія. Державний Російський музей.

Генріх Семирадський. Цей художник відомий своїми полотнами на євангельські сюжети. Семирадський — майстер створення атмосфери: атмосфери природної й атмосфери дії. Наприклад, на картині «Христос

у домі Марфи та Марії» в чудовий пейзаж майстерно вписані фігури Христа та двох жінок. Картина Семирадського «Грішниця» принесла художнику гучний успіх і всеєвропейську славу. А найкращим твором художника на євангельську тему вважається картина «Христос і самаритянка».

Генріх Іполитович Семирадський (1843—1902) — російський художник польського походження. У творчості віддавав перевагу античним і біблійним сюжетам. Повністю статтю Алли Алексєєвої про картину Г. Семирадського

Христос у домі Марфи та Марії.

1886. Полотно, олія. Державний Російський музей.

«Христос і самаритянка» можна прочитати на веб-сайті www.noyivark.org

23

24

Фото Богдана Дуніна

КАЗКИ òà ÄÈÒß׳ ÑÒÐÀÕÈ Ê îòèòüñÿ Êîëîáîê. À íàçóñòð³÷ éîìó — Ëèñèöÿ. Àáî, éäå ×åðâîíà Øàïî÷êà. À ç-çà äåðåâà âèñêàêóº ѳðèé Âîâê. Àáî, ÿê ó êàçö³ Êëàéâà Ëüþ¿ñà «Ëåâ, ÷àêëóíêà ³ ïëàòòÿíà øàôà», Ëþñ³ íåñïîä³âàíî çóñòð³÷ຠôàâíà Òóìíóñà — äèâíó ³ñòîòó ç ëþäñüêèì òóëóáîì, ³ç öàïèíèìè íîãàìè ç êîïèòöÿìè é õâîñòîì. Òàêèé ïðèéîì ìàéæå çàâæäè âèêîðèñòîâóºòüñÿ â êàçêàõ: çíåíàöüêà ç’ÿâëÿºòüñÿ ÿêèéñü ïåðñîíàæ: âîâê, âåäì³äü, áàáàÿãà. ² — ñòຠñòðàøíî. Öå — /%0%+?* /%0%+?*. Öå îäèí âèä ñòðàõó. ²íøèé âèä ñòðàõó — öå /%0%&(" --?.

--?. Íàé-

âèêîðèñòîâóºòüñÿ â êàçêàõ:

Òàêèé ïðèéîì ìàéæå

÷àñò³øå öå ïåðåæèâàííÿ ïîâ’ÿçàíå ç³ ñòðàõîì ñìåðò³. Ëèñèöÿ ç’¿äຠÊîëîáêà, ѳðèé Âîâê ïðîêîâòíóâ áàáóñþ, Ëåâ Àñëàí óìåð íà Êàì’ÿíîìó Ñòîë³. Ëþñ³ é Ñ’þçåí íå áà÷èëè, ÿê ÷àêëóíêà âñòðîìèëà í³æ ó Àñëàíà. «¯ì áóëî çàíàäòî âàæêî íà öå äèâèòèñÿ, — ³ âîíè çàïëþùèëè î÷³», — íàïèñàâ Êëàéâ Ëüþ¿ñ. ×àñòî, âïåðøå äèòèíà çóñòð³÷àºòüñÿ ç³ ñìåðòþ â êàçö³ àáî ó ô³ëüì³. Äèòèíà ä³çíàºòüñÿ, ùî â æèòò³ òðàïëÿþòüñÿ íåáåçïå÷í³ ïðèãîäè, ùî íàñ ï³äñòåð³ãຠçëî, ùî æèòòÿ ñïîâíåíå òðèâîã ³ çàê³í÷óºòüñÿ ñìåðòþ. ×è ïîòð³áíî â³äãîðîäæóâàòè äèòèíó â³ä ïåðåæèâàíü, ïîâ’ÿçàíèõ ç³

З

К Віктор Кузьменко

çàâæäè ñòðàõîì ñìåðò³, êîëè âîíà ÷èòຠàáî ñëóõຠêàçêó? Ó ìàëåíüêèõ ä³òåé ùå íå ³ñíóº áàð’ºð³â ñòîñîâíî æèòòÿ ³ ñìåðò³. Ó íèõ íåìຠñòðàõó ñìåðò³, öåé ñòðàõ ùå íå ñôîðìóâàâñÿ. Äîðîñë³ æ, íàâïàêè, ç ð³çíèõ ïðè÷èí áîÿòüñÿ ñìåðò³, à òîìó íàìàãàþòüñÿ ¿¿ çàìîâ÷óâàòè. ×åðåç òå áàãàòî õòî äîâîäèòü, ùî ãîâîðèòè íà òåìó ñìåðò³ íåïðèñòîéíî, ùî ä³òåé ïîòð³á-

ß

íî çàõèùàòè é îáåð³ãàòè â³ä öüîãî. Ñâî¿ ñòðàõè äîðîñë³ ìàñêóþòü ìîâ÷àíêîþ. Àëå êîëè äèòèíà ñòàâèòü äîðîñë³é ëþäèí³ çàïèòàííÿ ïðî ñìåðòü, à òà í³ÿêî⳺ é ðîçãóáëþºòüñÿ, òî äèòèíà â³ä÷óâàº, ùî äîðîñë³ áîÿòüñÿ ñìåðò³. À òå, ÷îãî áîÿòüñÿ äîðîñë³, — ëÿêຠé äèòèíó. Âèõîäèòü, ùî ñâîºþ ìîâ÷àíêîþ äîðîñë³ ïåðåíîñÿòü ó äèòÿ÷å æèòòÿ ñâî¿ ñòðàõè. À öüîãî ðîáèòè íå ñë³ä. Äîáðå, ÿêùî äèòèíà ìîæå ïåðåæèâàòè é îñìèñëþâàòè ñìåðòü ó äèòÿ÷îìó â³ö³. Àëå öå ïåðåæèâàííÿ ó ä³òåé â³äáóâàºòüñÿ íå òàê, ÿê ó äîðîñëèõ. Ó ïîð³âíÿíí³ ç íàìè, äîðîñëèìè, â ÿêèõ ³íòåëåêòóàëüíå ïå-

К

ðåâàæຠíàä åìîö³éíèì, ä³òè — á³ëüø åìîö³éí³ ³ñòîòè. Âîíè á³ëüøå áà÷àòü ó æèòò³ òðàã³÷íîãî. Íàì âàðòî ïàì’ÿòàòè, ùî ìè íå çàâæäè ðîçó쳺ìî, ùî äëÿ ä³òåé ñòðàøíî, à ùî — íåñòðàøíî. Íàø³é Íàòàë³ áóëî ÷îòèðè ðîêè, êîëè ìè âèð³øèëè ïîçíàéîìèòè ¿¿ ç êàçêàìè Ïóøê³íà ³ç ÷óäîâî ³ëþñòðîâàíîãî âèäàííÿ äëÿ ä³òåé äîøê³ëüíîãî é ìîëîäøîãî øê³ëüíîãî â³êó. Ðîçïî÷àëè ç ïåðøî¿ ñòîð³íêè: «Êðàé ëóêîìîð’ÿ äóá çåëåíèé...». Êîëè ä³éøëè äî ñë³â «Òàì õàòêà íà êóðÿ÷èõ í³æêàõ áåç â³êîí, áåç äâåðåé ñòî¿òü…», — Íàòàëÿ ñêàçàëà: «Âñå, äîñèòü ÷èòàòè». Ó íàñ, äîðîñëèõ, çàâæäè º î÷³êóâàííÿ òîãî, ùî êàçêà ìîæå çàê³í÷èòèñÿ ùàñëèâî. Ó ä³òåé — í³: ÿêùî âæå çàðàç ó êàçö³ ñòຠñòðàøíî, òîä³ äàë³ áóäå ùå ñòðàøí³øå. Êîëè Íàòàëÿ çàíåäóæàëà ³ ¿é ïîñòàâèëè ã³ð÷è÷íèêè, ÿ çãàäàâ, ùî ó íàñ º ÷óäîâ³ ôðàíöóçü-

÷àòêó, êîëè Àëüáåðèê äîâ³äàâñÿ, ùî â Îðãàíäñüêîìó ãåðöîãñòâ³ æèâå íåâðàçëèâå ÷óäîâèñüêî, Íàòàë³ ðàïòîì ñòàëî ïðîñòî íåñòåðïíî òåðï³òè «âîãîíü» ã³ð÷è÷íèêà. óð÷è÷íèê çíÿëè é êàçêè íå äî÷èòàëè. Àëå ùî ö³êàâî, Íàòàëÿ îõî÷å ãðàºòüñÿ â Óëüðèêà, Àëüáåðèêà, Ëþäîâèêà é Áàòèëüäó çà ñâî¿ì ñöåíàð³ºì: êîëè ìè ïðèáèðàºìî â áóäèíêó, ìè áîðåìîñÿ ç æàõëèâèì ÷óäîâèñüêîì ç äîâãèì õâîñòîì — ïèëîñìîêîì. Îäíîãî ðàçó ï³ä ÷àñ áèòâè ÷óäîâèñüêî ñõîïèëî Íàòàëþ çà âîëîññÿ, — öå áóëî ³ ñòðàøíî, ³ áîëÿ÷å. Àëå Íàòàëÿ ðîçó쳺, ùî ê³íåöü óñ³õ òàêèõ áèòâ ö³ëêîì ïåðåäáà÷óâàíèé — óñå çàê³í÷èòüñÿ äîáðå. ßêùî äèòèíà çíàº, ùî âñå çàê³í÷èòüñÿ äîáðå, — òîä³ é ñòðàøíî, àëå, âîäíî÷àñ, ³ ö³êàâî. Òîä³ â äèòèíè ç’ÿâëÿºòüñÿ ³íòåðåñ äî äîñë³äæåíü, äî ïðèãîä, äî æèòòÿ. Êîëè äèòèíà çðîçó쳺, ùî ñòðàøíà ³ñòîð³ÿ ðîçâ’ÿçóºòüñÿ, ùî âîíà çàê³í÷óºòüñÿ äîáðå, òîä³ äèòèíà ïî÷èíຠðîçóì³òè, ùî ñòðàõ ìîæíà

ê³ «Êàçêè äëÿ ã³ð÷è÷íèê³â» Âåðêîðà (Æàíà Áðþëëåðà). Ìàìà Âåðêîðà ðîçïîâ³äàëà éîìó ö³ êàçêè, êîëè Âåðêîð, çàíåäóæàâøè íà áðîíõ³ò, ïîâèíåí áóâ ë³êóâàòèñÿ ã³ð÷è÷íèêàìè. Ùîâå÷îðà ìàìà ðîçïîâ³äàëà Âåðêîðó îäíó êàçêó, ³ òîé ëàäåí áóâ òåðï³òè áóäü-ÿêèé á³ëü â³ä ã³ð÷è÷íèêà, àáè ò³ëüêè äîñëóõàòè äî ê³íöÿ êàçêó. Íàòàëÿ ïðîñëóõàëà êàçêó ïðî Õîðîíèòåëÿ Ëîìñüêîãî ë³ñó. Íàñòóïíîãî äíÿ ï³ä ÷àñ äðóãîãî ã³ð÷è÷íèêà ìè ÷èòàëè êàçêó «Ïðî ñåìèãîëîâèé ñòðàõ». Ìàéæå íà ñàìîìó ïî-

âîâê,

КÒ çíåíàöüêà ç’ÿâëÿºòüñÿ ÿêèéñü ïåðñîíàæ:

А ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ

âåäì³äü, áàáà-ÿãà.

ïåðåæèòè é äëÿ öüîãî ïîòð³áí³ ìóæí³ñòü òà ñì³ëèâ³ñòü. Îñü ùå íà ùî âàðòî çâåðíóòè óâàãó. Á³áë³ÿ çîáðàæóº ñâ³ò, ó ÿêîìó ìè æèâåìî, äå çëî, ñìåðòü, äèÿâîë ³ ïåêëî äóæå ÷³òêî âèðàæåí³. Âñüîìó öüîìó ïðîòèñòàâëÿºòüñÿ äîáðî é Áîã, ßêèé ïåðåìàãຠçëî. Ó òàêîìó ñâ³ò³, äå ÿñíî, ùî äîáðå ³ ùî ïîãàíî, — ñòðàøíî, àëå ñòðàõ ëåãêî ïåðåìîãòè. ² «Êîëîáîê», ³ «×åðâîíà Øàïî÷êà», ³ «Õðîí³êè Íàðí³¿» — ç ö³º¿ æ ñåð³¿. Çðåøòîþ, ìèñëèâåöü óðÿòóº é áàáóñþ, é îíó÷êó. ² êîëè Ëþñ³ é Ñ’þçåí çàïëþùèëè î÷³, ùîá íå áà÷èòè, ÿê ÷àêëóíêà âáèâຠÀñëàíà, âîíè íå ïîáà÷èëè é ³íøîãî — «ÿê Àñëàí óñì³õíóâñÿ, ³ â éîãî î÷àõ çáëèñíóëà ðàä³ñòü». À îò Êîëîáêó íå ïîòàëàíèëî.

«Ãàðð³ Ïîòòåð» òà ³íø³ ñó÷àñí³ âàð³àíòè êàçîê çîáðàæóþòü ñâ³ò, ó ÿêîìó çëî ðîçìèòå é íåâèðàçíå, à îð³ºíòèðè âèðàæåí³ íå÷³òêî. Öå òîé ñâ³ò, ó ÿêîìó âåñü ÷àñ â³ä÷óâàºòüñÿ, ùî ïîðó÷ ÿêåñü ÷àêëóíñòâî, é íåìຠïðàâèëüíî¿ ê³íöåâî¿ â³äïîâ³ä³: ó òàêîìó ñâ³ò³ — ³ ñòðàøíî, ³ ñòðàõ ïåðåìîãòè íåëåãêî. Àëå îäíà ñïðàâà, ÿêùî äèòèíà ÷èòຠàáî ñëóõຠêàçêó, ³ çîâñ³ì ³íøà, ÿêùî âîíà äèâèòüñÿ êàçêó íà åêðàí³. Ïðîöåñ ÷èòàííÿ êíèãè â³äð³çíÿºòüñÿ â³ä ïðîöåñó ïåðåãëÿäó ô³ëüìó. Íà åêðàí³ é

² — ñòຠñòðàøíî...

И

ïåðåëÿê ñòðàøí³øèé, ³ ïåðåæèâàííÿ æàõëèâ³øå. Ïðè ÷èòàíí³ àáî ñëóõàíí³ íåîáõ³äíî «âìèêàòè» óÿâó, ùîá óÿâèòè ñîá³ ïåðñîíàæ, ïðî ÿêèé éäåòüñÿ. Ïðè ïåðåãëÿä³ ô³ëüìó óÿâëÿòè í³÷îãî íå òðåáà: âñå âæå çîáðàæåíî â³çóàëüíî. ² á³ëüøå òîãî, öå çîáðàæåííÿ ïðåäñòàâëåíå íà ð³âí³ äîðîñëîãî, à íå äèòÿ÷îãî ñïðèéíÿòòÿ. ²íîä³ ïðè ÷èòàíí³ äèòèíà ìîæå óÿâèòè ñòðàøíîãî ïåðñîíàæà íàâ³òü ñòðàøí³øèì, àí³æ â³í º íàñïðàâä³. Àëå äèòèíà ñàìà çíàº, ÷îãî âîíà áî¿òüñÿ íà ð³âí³ ñâîãî ðîçâèòêó é îáìåæóº «äîçó» ñòðàõó. Êîëè äèòèíà äèâèòüñÿ ô³ëüì, âîíà íåìîâ «â³äêëþ÷àºòüñÿ» â³ä óñüîãî íàâêîëèøíüîãî, âîíà íåìîâ çàã³ïíîòèçîâàíà òèì, ùî â³äáóâàºòüñÿ. Äèòèíà íå ìîæå ïðîñòî òàê ï³äâåñòèñÿ é â³ä³éòè â³ä åêðàíà àáî ìîí³òîðà, íàâ³òü ÿêùî ¿é ñòðàøíî. ² öå çàâäຠäèòèí³ øêîäè. À õ³áà äîðîñë³ íå ïîâèíí³ çàõèñòèòè äèòèíó â³ä òîãî, ùî äëÿ íå¿ øê³äëèâî?

Õ

25 25

РЕЙСЕР УЧИТЬСЯ ДІЛИТИСЯ

Îêñàíà Ì Äîíåöüêà ., 12 ðîê³â, ñ. ϳä äóáíå, îáë., Óêð à¿íà У випуску №3’2010 року ми пропонували нашим читачам зробити переклад розповіді «Racer Learns To Share». Діти, які надіслали переклад і малюнки, отримають у подарунок книгу Б.Є. фан Вайка «Дитяча Біблія».

Ð ейсер живе у собачій будці. Він любить гризти і їсти кісточки. Коли Рейсер не може з’їсти всіх кісток, він закопує їх у яму на задньому дворі. Заховавши кістки, Рейсер охороняє їх, щоб ніхто не вкрав. Кістки для Рейсера великий скарб. Одного разу маленька собачка прийшла на подвір’я і вкрала кістку в Рейсера. Рейсер розізлився і спробував прогнати собачку геть. Але собачка не хотіла йти. Вона лише сумно дивилася на Рейсера. Тоді Рейсер подумав, що, можливо, ця ма-

â è ÷ ³, ñ. Öåïöå , ³â ê î ð 11 Þðà Â., à î á ë . , Ó ê ð à ¿í à ê ü ñ í å Ð ³â í ленька собачка не має хазяїна, не має своєї будки, або вона дуже голодна. Рейсер відчув себе винним перед маленькою собачкою і сказав: — Візьми кістку, у мене ще є.

— Дякую! — сказала собачка. — Ти дуже щедрий. Рейсеру було дуже приємно почути це. Потім Рейсер почухав за вухом і сказав: — Коли ти будеш голодною, приходь, і я поділюся з тобою кістками. Рейсер був радий ділитися тим, що він мав.

÷è í, ðî ê³ â, ñì ò Ò îð  ³ò àë ³é Ï ., 12 Ó êð à¿ íà ,  îë èí ñü êà îá ë.

Çîðÿíà Ê., 11 ðîê³â, ñ. Ïàíòàë³ÿ, Ð ³âíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà

Âåðîí³êà ß., 12 ðîê³â, ì. Õàðê³â, Óêðà¿íà

. ʳâåðö³, 8 ðîê³â, ì ., Ï ³ÿ ð Âàëå à ¿í à îáë., Óêð Âîëèíñüêà

˳çà Ñ., Æèòîìè 10 ð î ê ³â , ì . Á å ðñüêà îáë ð ., Óêðà¿í ä è ÷ ³â , à

Òåòÿíà Ñ., 10 ðîê³â, ñ. Òóòîâè÷³, гâíåíñüêà îáë., Óêðà¿íà

RACER LEA RN S TO S HARE

ТВОЯ СТОРІНКА

26

Òåòÿíà Ç., 11 ðîê³â, ñ. ²ëüíèöÿ, Çàêàðïàòñüêà îáë., Óêðà¿íà Àëåêñ Â., 12 ðîê³â, Êàë³ôîðí³ÿ, ÑØÀ

27

Здрастуй, НОЇВ КОВЧЕГ! Наше життя, в основному, одноманітне, оскільки ми перебуваємо в дитячому притулкуінтернаті. Нам дуже подобається ходити на екскурсії. Надсилаємо тобі декілька фотографій з нашого походу в зоопарк, який відбувся завдяки нашим друзям із UpGrade і твоїй дитячій команді. Там ми побачили багато тварин, і на гойдалці каталися, і спілкувалися. А ще нас пригощали солодощами, фруктами і морозивом. Також кожен із нас отримав у подарунок іграшку і журнал Ноїв Ковчег.

Фоторепортаж Назара Волянюка

Група дітей із притулку для неповнолітніх, м. Рівне, Україна

Запрошуємо відвідати веб-сайт UpGrade.rv.ua

Діти, ви любите сміятися? Пришліть нам смішну історію з життя.

сontact@noyivark.org

www.noyivark.org



http://twitter.com/noyivark



ЧИЙ НІС? БІЗОН

1

ВЕРБЛЮД

2

ВІВЦЯ

4

3

ВІСЛЮК ІНДИК

5

КАЧКА КІТ

9 6

10

7

11

КОЗА

8

Поглянь, які різноманітні і дивні носи у мешканців нашої планети. Визнач, де чий ніс.

12

КОРОВА

16

НОСОРІГ ОЛЕНЬ

15

ПОНІ ПОРОСЯ СОБАКА

13

14

СТРАУС ЧЕРЕПАХА