№ 1 (01) січень 2012
Щомісячний пізнавально-розважальний журнал для дітей
Від 6 до 9 років о
т я в ес о л е в Вес Різд
MOTANKA
Крамниця українських іграшок «MOTANKA» пропонує великий вибір ориганальних подарунків для дітей: мотанки, порцелянові ляльки, дідухи, обереги та багато іншого!
Ó íàñ íàéáільший відділ літератури для дітей
Êíèãàðíÿ
Îêåàí 1
е
т 6 ш
0
7
з н
і
є
к п
ч
а ю
о л
ж
х я
щ д 5
ф у
б
р и
9 а 3
8
в
м 2
4
с
Íàïîâíèñü êðåàòèâîì
Засновник і видавець ПП “Бамбарлео-Медіа“ Головний редактор Дар’я Бережньова Заступник головного редактора Дар’я Бережньова Відповідальний секретар Дар’я Бережньова Літературний редактор Дар’я Бережньова Коректор Дар’я Бережньова Автор статей Дар’я Бережньова Дизайнер Дар’я Бережньова Верстка Дар’я Бережньова Адреса редакції та видавця: 01270, Київ, вул. Бусько, 13 тел.: (044) 408-50-90 E-mail: galamaga@i.ua Відділ реклами тел.: (044) 408-50-91 © “Галамага“, 2012
Від редактора
Шановні батьки, це перший номер журналу “Галамага”. Редакція доклала й докладатиме чимало зусиль, щоб створити якісно нове й водночас цікаве видання для дітей. “Галамага” розповідає про українську культуру й виховує повагу й любов до Батьківщини. Тематичне наповнення видання відповідає навчальній програмі початкової школи й тому стане маленькому читачеві у нагоді. Ми сподіваємося, що наш журнал зацікавить і вас, і ваших дітей, і ви разом поринете в цікавий світ навчання та розваг. З повагою, головний редактор Дар’я Бережньова.
№ 1 (1) – 1 січня 2012 року Наклад 5 000 прим. ISSN 0209-3991 Передплатний індекс – 89043 Підписано до друку 27.12.2011 р. Формат видання 60х90/8. Свідоцтво про реєстрацію: КВ № 8905 від 17.12.2011 р. Кольороподіл та друк ТОВ “PIXEL“ м. Київ, вул. Щорса, 31 тел.: (044) 222-88-52 E-mail: pixel@meta.ru
3
4
№ 1 (01) січень 2012
Зміст
Читайте в січневому номері Я–патріот!................................................................................................6 Народжений, щоб інші могли літати
Різдвяна торбинка.................................................................................8 Веселе свято Різдво
Пан Умійко..............................................................................................10 Зірка власними руками!
Свята...........................................................................................................15 Різдвяні святки
Під стріхою..............................................................................................16 Своя стріха – своя втіха
Скриня........................................................................................................18 Ой, гарна я, гарна...
Хвацький кіт.........................................................................................21 Гайда всі до хороводу!
Читайко....................................................................................................22 Ольга Польова. Дідуган-Вітрюган
Розумники...............................................................................................24 Веселун.........................................................................................................25 Ось і я.........................................................................................................26 Новинки-цікавинки............................................................................26
5
Я–патріот!
№ 1 (01) січень 2012
Народжений, щоб інші могли літати
Ігор Іванович Сікорський
6
Ми завжди, щойно чуємо притлумлене гуркотіння у небі, дивимося вгору. Хтось зачаровано дивиться в небо, а хтось починає бігти, намагаючись наздогнати незбагненно чарівного птаха. Нас завжди вражають гелікоптери, але мало хто знає, що батьком цього дива є українець!
Людина, яка дала змогу перевозити на великі відстані сотні пасажирів і тонни вантажу без значних витрат зусиль та часу, – це Ігор Іванович Сікорський. Сікорський народився в Києві 1889 року. Ще в дитинстві він захоплювався відкриттями Леонардо да Вінчі, особливо його літальними апаратами. Якось маленькому Ігореві наснилося, начебто він перебуває на борту летючого корабля, з вікон якого внизу видно море й острів із зеленими пальмами. Хлопчик тоді ще не знав, що сон здійсниться через тридцять років усе це він побачить на борту власноруч спроектованого літака-амфібії... Ігор Іванович уже під час навчання в Київському політехнічному інституті спроектував і побудував кілька гелікоптерів та літаків-біпланів. Та, на жаль, перший та другий його гелікоптери так і не змогли піднятися в повітря. Це спричинила низка порушень, які врахував у майбутніх проектах Сікорський, а також відсутність потрібної ваги та потужності двигуна. Саме тому юнак вирішив припинити на деякий час роботу над гвинтокрилами й почав працювати над літаками. Він не лише проектував літаки, але й був пілотом і навіть рекордсменом у пілотажі. 29 грудня 1911 року він установив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами – 111 км/год. 1914 року “Ілля Муромець”, літак його проектування, установив рекорд за вантажопідйомністю. Сікорському доводилося докладати чимало зусиль не лише у створенні апаратів, але й щоб захистити їх. Так, конструкторові довелось доводити дієздатність видатного “Іллі Муромця”, здійснивши наддалекий переліт разом із трьома членами екіпажу в червні 1914 року за маршрутом Петербург–Київ–Петербург. Уранці 17 червня 1914 року до Києва під час сильної зливи на Куренівське летовище прилетів аероплан небаченої до того конструкції – з чотирма пропеллерами.
№ 1 (01) січень 2012
Я–патріот!
Літак покружляв над аеродромом і м’яко приземлився. Закінчився перший етап перельоту “Петербург-Київ”. Другий його етап – переліт із Києва до Петербурга – почався 29 червня й з однією проміжною посадкою для дозаправлення тривав більше “Ілля Муромець”. Приліт до Києва. 1914 р. чотирнадцяти годин. Усьому світові були доведені переваги багатомоторних машин і те, що саме вони визначать майбутнє авіації. Крім того, було набуто першого досвіду польоту в поганих погодних умовах за приладами. Згодом, Сікорський переїхав 1919 року до Америки. Звичайно, почати роботу за кордоном було важко, та Сікорський разом із декількома однодумцями зпочав роботу над розробкою пасажирсько-вантажного літака. А вже в березні 1923 року було створено компанію Sikorsky Aeroengineering Corporation (“Сікорські Аероінженірінг Корпорейшн“), яка тривалий час займала територію птахоферми в Лонг-Айленді, а джерелом багатьох деталей і матеріалів стало автомобільне звалище. Спорудження першого на американській землі літака Ігоря Сікорського S-29A було закінчено 1924 року. Нову машину випробовував сам конструктор. 1927 року літак продали відомому льотчикові й бізнесменові Роско Тернеру. Він згодом перепродав літак одній із голлівудських кіностудій, де його зняли в кінофільмі про повітряні баталії Першої світової війни. Літак S-29А був збудований в одному екземплярі, проте дав фірмі змогу поліпшити фінансове становище й стати відомою в промислових колах Америки. Із початку 30-х років Сікорський одночасно з розробкою нових літаків знову почав займатися вертольотами. Він вирішив завершити справу, яку почав ще в університеті, і побудувати одноґвинтовий гелікоптер. Сьогодні усі вертольоти будують саме за схемою, яку розробив Ігор Іванович. Фірма Сікорського стала визнаним лідером світового ринку. Її гелікоптери широко використовуються в різних сферах суспільного життя. Особливо ефективні вони під час проведення пошуковорятувальних і санітарних робіт. Сам конструктор вважав головним завданням вертольотів саме рятування людей, а не участь у бойових діях. За свідченням його сина Сергія, гелікоптери батька врятували понад півтора мільйона людських життів.
7
Різдвяна торбинка
№ 1 (01) січень 2012
Вeселе свято Різдво Серед усіх свят Різдво святкуєть, мабуть, із найбільшим розмахом. Хоч православна церква за значимістю ставить Різдво на друге місце після Воскресіння Христового, але український народ веселиться й розважається найщиріше і найяскравіше саме узимку. В Україні Різдво святкували задовго до появи християнства, адже це свято присвячено Богові-Творцеві. Колись для наших предків це був Сварог. Саме йому співали молитви в час зимового сонцевороту. За цим зимовим циклом у слов’ян традиційно закріпилися дві народні назви: “Святки” та “Коляди, Колядки, чи Коляда”. Згодом, коли на українських землях було запроваджено християнство, язичницькі традиції відійшли на задній план чи поєдналися із новими, і Різдво почали святкувати в тій формі, яка зберіглась і до сьогодні. Розбіжність у святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами: григоріанською і юліанською. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква – 25 грудня за новим стилем. Свята Вечеря У святвечір (24 грудня/6 січня), день найсуворішого посту і переддень Різдва, люди не їли цілий день, чекаючи появи першої, “віфлеємської” зірки, що сповістила про народження Спасителя. За традицією на Святвечір має бути «багатий стіл» – 12 пісних страв: кутя, узвар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби. Після вечері, яка тривала декілька годин, кутю і деякі інші страви
8
не прибирали зі столу, а залишали для духів, які сідатимуть за Святу Вечерю удруге. Для них також ставили склянку води й чистий рушник. Особливістю цього свята є колядки. Колядувати починають у різних місцевостях України не одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий вечір; на Слобожанщині та на Гуцульщині - у перший день Різдва; на Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят уранці. Колядують діти, парубки та дівчата, а на Галичині інколи колядують і ґазди, але всією Україною першими йдуть колядувати діти. Різдвяні колядницькі гурти створювали переважно парубки. Вони заздалегідь обирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом’яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватага супроводжували «циган», «лікар», «єврей», «смерть з косою» тощо. Проте обов’язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»). Заходячи на подвір’я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівували господаря, господиню та їхніх дітей, зичили їм щастя й здоров’я, а в господарстві, щоб були
№ 1 (01) січень 2012
статки й щедрий приплід. Натомість, якщо в родині були діти, які довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі врожаї, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами. У деяких районах України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли 8 січня. Це були суто молодіжні розваги.
КОЛЯДКИ
Я маленький пастушок Я, маленький пастушок, Загорнувся в кожушок, На скрипочці граю, Вас усіх вітаю. А ви, люди, чуйте, Коляду готуйте – Яблучка, горішки Дітям для потішки.
Коляд, коляд, колядниця Коляд, коляд, колядниця, Добра з медом паляниця. А без меду не така, Дайте, дядьку, п’ятака. А п’ятак той замалий, Дайте рубчик золотий!
Різдвяна торбинка
Добрий вечір тобі, пане Господарю! Добрий вечір тобі, пане Господарю! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи, та все килимами! Радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Та кладіть калачі з ярої пшениці! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Бо прийдуть до тебе три празники В гості! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Ой перший же празник – то Різдво Христове! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. А другий же празник – Василя Святого! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. А третій же празник – Святе Водохреще! Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
9
Пан Умійко
№ 1 (01) січень 2012
Різдвяна зірка власноруч! Різдвяну зірку створюють таким чином: Із цупкого картону чи фанери вирізають восьмикутну (за допомогою циркуля, ножиць, лінійки й олівця). Потім кутики (як і довгу ручку) обгортають кольоровим папером чи фольгою й закріпляючть скотчем. Ззаду прибивають ручку, спереду декорують іншим папером, поверх нього – витинанкою з янголами, прикрашають дощиком, до кожного кутика припасовують маленький дзвоник (такі ж триматиме й кожний колядник). Посередині вміщують невелику ікону, яку освітлюватиме знизу маленька лампочка з ліхтарика, підключена до батарейки за допомогою мідного дроту. Пан Умійко пропонує тобі зробити таку зірку з підручних матеріалів, більшість із яких ти зможеш вирізати на сторінці 10.
Привіт! Я – Пан Умійко! Я допоможу тобі виготовити Різдвяну зірку для твого вертепу!
10
Для цього тобі потрібні: 1. Ножиці 2. Клей 3. Стара лінійка 4. Фольга.
11
Пан Умійко
№ 1 (01) січень 2012
1. Обклей лінійку фольгою. 2. Виріж зірку та приклей її серединкою до кінчика лінійки.
Молодець! 3. Тепер виріж дзвіночки та приклей їх до кінчиків твоєї зірки. Звертай увагу на розміри дзвоників та промінців зірки.
12
№ 1 (01) січень 2012
Пан Умійко
Чудово! 4. Залишилося лише вирізати різдвяне янголятко і приклеїти його до твоєї ручки (передньої частини лінійки).
13
14
Свята
№ 1 (01) січень 2012
Різдвяні святки До “різдвяних святок”, окрім самого Різдва, належить ціла низка свят: Успіння Пресвятої Богородиці, Щедрий вечір (Маланки або св. Василія Великого) та Водохреща. 6 січня – Успіння Пресвятої Богородиці день, коли Марія заснула, а її тіло одразу з душею було взяте Ісусом Христом до неба. Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Цього дня у церквах проводять святкові служби та співають на честь Богородиці радісних пісень, оскільки її здавна вважають заступницею всіх людей. 13 січня – Щедрий вечір. Зранку цього дня починають готувати другу кутю — щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромним. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники із сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників. Цього дня, як і на Різдво, до хат навідуються гурти молодих людей, які співають обрядові пісні - щедрівки. Також на Щедрий вечір спалювали “Дідуха“ – солом’яну ляльку, яка стояла в кутку ще від Різдва, потім стрибали через багаття, щоб очиститися. Наступного дня, коли починає світати, ідуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком. Вважається. що ерший посівальник приносить до хати щастя.
Щедрівка Щедрик, ведрик, Дайте вареник, Грудочку кашки, Кільце ковбаски, Решетце овса. Ось щедрівка вся! Посівальна пісня Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю! На щастя, на здоров’я та на Новий рік, Щоб уродило краще, ніж торік, Жито, пшениця і всяка пашниця, Коноплі під стелю на велику куделю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем! Дай, Боже! 19 січня – Водохреща – третє і завершальне велике свято різдвяного циклу. Це свято символізує хрещення на Йордані Ісуса Христа. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Освяченою водою кропили перед сніданком усіх членів родини, а також будинок. Вважають, що якщо на Водохреща піде сніг, то рік буде дуже урожайним.
15
Під стріхою
№ 1 (01) січень 2012
Своя стріха — своя втіха Завжди приємно повертатися додому. А чи знаєш ти історію самого розуміння “дім“ для українців? Дізнайся про особливості народної хати, а потім розмалюй картинку та доповни її власними ідеями!
Символом українців, їхнього життя, побуту є українська хата. Здавна українці з великою увагою ставилися до свого житла. Хату зводили не абиде, а в певному місці, яке ретельно обиралося майбутніми господарями. Будували споруди з різного матеріалу. У деяких регіонах України стіни були плетені, їх потім обмазували глиною й білили, а в Центральній Україні стіни зводили зі саману. Це суміш глини зі соломою. Самі будівлі зводили таким чином, щоб фасадна стіна виходила на південь. Усередині її ділили на три приміщення: сіни, комора й основна кімната (світлиця). Перше, що впадало у вічі, – піч, поруч кочерги, коцюби та рогачі, неподалік неї ставили мисник (відкриту шафу для посуду). У кімнаті також зазвичай були лавка, стіл, скриня, ліжко та колиска. Невід’ємною окрасою й оберегом у хаті були ікони, які прикрашали рушниками. Земляну підлогу застеляли пахучими травами
На печі та коло неї сушили трави та речі
Ліжка та столи застеляли ряднами
Печі розписували рослинними орнаментами
16
Тут ти знайдеш декілька підказок щодо кольору, однак не для всіх об’єктів! Фантазуй та розмальовуй! Не забувай, що ти можеш домалювати будь-що!
№ 1 (01) січень 2012
Під стріхою
17
Скриня
№ 1 (01) січень 2012
Ой, гарна я, гарна... Національний одяг може чимало розповісти про народ та його історію. У цьому номері ти дізнаєшся про національний жіночий костюм України. Національний одяг українок є різним на всій території країни. Це зумовлено розбіжностями у кліматі й традиціях, а також впливом інших народів. Попри різноманіття елементів одягу, усе ж за еталон сьогодні прийнято вважати саме костюм полтавського регіону. Основу українського жіночого костюма становить сорочка - кошуля. Її відмінною рисою є звичай прикрашати поділ вишивкою, тому що його було видно з-під верхнього одягу. Так само прикрашалися й рукави Із давніх-давен східнослов’янські дівчата до п’ятнадцяти років і навіть до самого весілля носили тільки сорочку, підперезану запаскою плахтою (її робили з тонкої вовняної та однотонної тканини яскравого кольору). Плахту як святковий одяг виготовляли з тканини картатого орнаменту, її вручну вишивали вовняними або шовковими нитками. На Поліссі були широко поширені вовняні спідниці - андараки, частіше смугастого орнаменту. Світовою популярністю користувалися українські вінки з квітів зі стрічками як дівочий головний убір. Вважається, що чим більше дівчина мала стрічок, тим заможнішою є її родина. Однак такі вінки одягали лише у святкові дні. У звичайні
18
дівчина ходила із заплетеною у волосся стрічкою, яку закріпляли, як сучасний обруч, на голові. Цікаво, що характерним для українок було заплітати подвійну косу. Яскравим доповненням до жіночого костюма були нагрудні прикраси з дорогоцінних каменів, скла, намиста або підвіски з монетами – “намисто”, “дукачі”. На відміну від дівчат, жінки повинні були носити головні убори, які повністю прикривали волосся. Одним із найпоширеніших головних уборів заміжніх жінок була й залишається чотирикутна хустка (намiтка, перемiтка, серпанок). Спрощений варіант головного убору українських жінок – м’яка легка шапочка (очіпок, чепчик). Взуття українців виготовляли зі шкіри, яку не шили, а закладали, морщили, прив’язуючи до ніг мотузком. Звідси й назва - морщуні, морщенцi. Шкіряне взуття з високими халявами (чоботи) шили без підборів. Іноді їх заміняла невелика залізна підківка на п’яті. Український одяг завжди багато прикрашали, зазвичай використовували вишивку. Мотиви орнаментів, композиції, кольори передавалися з покоління в покоління, стаючи традиційними. Одяг також фарбували. Для отримання необхідних кольорів за основу брали різні трави, кору дерев та квіти. Інколи за барвник використовували й плоди деяких дерев та ягоди.
№ 1 (01) січень 2012
Скриня
19
20
№ 1 (01) січень 2012
Хвацький кіт
Гайда всі до хороводу! Хоровод – один із найпростіших видів колективного танцю українців. Здавна в ньому наші предки відображали своє життя: обряди й звичаї, побут і патріотичні почуття, однак його основним покликанням була і є розвага. Хоча в Україні є чимало різновилдів хороводу, вони побудовані на одних і тих же танцювальних рухах: “перемінний крок”, “тинки”, “присядки”, “вихиляси”, “голубці”, “дрібушки”, “притупи” тощо. Найпростіший вид цього танцю взятися гуртом за руки та під будь-який музичний супровід пританцьовувати рухаючись по колу. Його можна ускладнювати, наприклад: час від часу сходитися до центру кола, виконувати декілька складних рухів одночасно, створювати коло у колі з протилежними Привіт, я – Хвацький кіт! напрямками руху, Я розповім тобі про сперетинати їх тощо. український хоровод! Це Українська молодь один з найхарактерніших для обожнювала цей танок, всієї країни видів народних адже можна було танців. ДІзнайся про нього поділитися на декілька більше та запрошуй до танка гуртів, які б змагалися друзів! у своїй вправності й витривалості. У коло часто вносять додаткові предмети, щоб урізноманітнити його стиль (це є характерним для побутових різновидів танка). Хоровод не обмежує веселощі та не вимагає чіткого порядку, усе залежить лише від твоєї уяви та відчуття музики! Гайда всі до хороводу!
21
Читайко
№ 1 (01) січень 2012
Ольга Польова
Дідуган-Вітрюган Далеко-далеко у високих горах жив дуже сильний і страшний вітер. Був він уже досить старий. Його сива борода за роки стала такою довгою і кудлатою, що він і сам не бачив її кінця. Мешкав вітрюган один у своїй темній ущелині, з ніким не товаришував, нікого не любив. Завжди буркотів собі щось під ніс – чи то від самотності розмовляв сам із собою, чи то снилось йому щось цікаве. Часто з його домівки було чутно сумне зітхання-охання. Ущелину обходили десятою дорогою, боячись зачепити довгу бороду, що дрімала разом з її господарем. Та одного сонячного погожого дня трапилася з нашим дідуганом-вітрюганом дивна історія… – Агов, старий вітре, прокидайся! Чуєш мене, прокидайся! – пролунав на всю ущелину чийсь розлючений голос. Усе в горах притихло: звірята поховалися під кущі і в свої нірки, пташки затаїлись на гіллі дерев. Що це зараз буде? Хто посмів розбудити старого? Але голос продовжував ще гучніше: – Сива ти бородо, та прокинься ж нарешті! Справа є до тебе. Наш вітрюган засопів ще дужче, щось забулькотів, заохав і невдоволено відкрив одне око: – Хто посмів мене розбудити, сон солодкий потривожити? Ось зараз як піднімусь! – Давай, давай, хутчіш! – провадив голос дальше, – мені і потрібно, щоб ти виглянув зі свого сховища. – Та що ж це таке?! – сердито промовив вітер і відкрив друге око. Перед собою він побачив велику похмуру темно-синю хмару. Вигляд у неї був дуже грізний. – Що таке? Що тобі від мене треба? Щось трапилося, що ти аж сюди до мене прилетіла? – Ой і не питай. Замучили мене дітиська нечемні. Ні дня спокою від них немає. Співають свої пісеньки, танцюють, сміються, веселяться, пустують. Крику від них багато, гомону, аж голова йде обертом. Щебечуть мов пташки, ігри свої грають. Спати мені не дають! Життя від них немає. Хочу спокою! – А що ти від мене бажаєш? На те вони і діти, щоб веселитися і гратися, - відповів вітрюган. – І я колись у юні свої роки любив побешкетувати. Та не звертай ти на них уваги. Хай собі радіють! – Та ні, старий ти дідугане. Мені треба з ними поквитатися, розігнати їх, а то ті пісеньки мені вже у страшних снах сняться. Допоможи, прошу тебе! – Що я можу діткам зробити?
22
№ 1 (01) січень 2012
Читайко
– Ми разом, разом. Ти тільки виглянь зі своєї схованки, випрямись в увесь свій зріст, прояви всю свою велич, силу і розжени їх своїм сильним подихом, щоби аж земля дрижала, а я проллю на них холодним дощем. Гляди, налякаються і втечуть. Тоді я зможу спокійно відпочити. А то ж не дають спочинку. Благаю тебе! – Ох, – застогнав вітрюган, – як мені не хочеться виходити зі свого дому. Давно я вже не гуляв по небу. А може вже і варто глянути на світ, а то сиджу один, вже й забув, як то по вміти літати. Гаразд, зараз вигляну. Загриміло, затряслося у горах, птахи з переляку піднялися з дерев, закричали ворони і чорною хмарою метнулися у височінь. Вилетів вітрисько зі свого сховища, розправив довгу сиву бороду, вдихнув на повні груди і загудів, засвистів… – Куди летіти? – Сюди, за мною. Я покажу тобі шлях. Ох і дамо ми зараз тим дітиськам! – зраділа темна хмара. А тим часом у зеленому садку, де на розквітлих яблунях мирно збирали медок бджілки і весело дзижчали різні комашки, гралися дітки: троє хлопчиків і троє дівчаток. Жили вони в одному селі на одній вулиці і завжди проводили час разом. Вони були дуже дружними і слухняними. Їхніми піснями і танцями захоплювалися не тільки батьки і односельці, а й пташки на мить затихали у садку, слухаючи веселий спів. Ось і сьогодні лунала пісенька серед яблуневого цвіту, світило ясно сонечко і ніхто не мав на гадці, що трапиться щось погане. Сонечко, сонечко, усміхнись! До нас лагідно прихились. Ми тобі пісеньку заспіваємо, У таночку закружляємо!
Підлетівши ближче до села, хмара повернулася до вітрюгана і запитала: – Ось, чуєш, як виводять? Ач, як їм весело. Ну, зараз потанцюють вони у мене! Давай, вітре, починай! Подув, засвистів дідуган-вітрюган. Розвіялася його борода над садочком. Дерева затріпотіли листочками, гойдаючись від сильного пориву з боку в бік. Хмара пролила холодний дощ. Він великими краплинами падав на розквітлий сад, на дітей, на зелену травицю. Хлопчики і дівчатка не хотіли ховатися від дощику і продовжували співати: Дощику, дощику, зачекай, Крапельки свої забирай! Дощику, сонечку усміхнись, І нас більше не торкнись!
Але дощик не чув, про що просили його малята, бо ним керувала зла чорна хмара... Читай продовження у наступному номері...
23
Розумники
№ 1 (01) січень 2012
Загадки
Знайди 5 відмінностей
В сукні зеленій стою цілий рік: Сонечко світить, чи падає сніг. Голок багато в ґадзівстві тримаю, Тільки не шию і не вишиваю. (Ялинка) Прозора, як скло, але не вставиш у вікно. (Крига)
Олег Шупляк. Два в одному
Невеличкі дві хатини, В них м’які і теплі стіни. По п’ять братиків малих Прожива в хатинах тих. (Рукавички) Гріє взимку, наче груба Хутряна, тепленька_____. (Шуба) 3. 4.
1. 5. 2.
7. 6.
11. 8.
10.
24
9.
Кросворд За вертикаллю: 1. Що завершується на Різдво? 3. Що є символом Різдва? 5. Велике релігійне свято, яке українці святкують із найбільшим розмахом. 7. Керівник колядників 9. Солом’яний сніп, який ставили на покуті на Різдво й спалювали на Щедрий вечір. 11. Що на Різдво стелили на підлогу й під скатертину? За горизонталлю: 2. Його ліплять зі снігу. 4. Чим посівають на Щедрий вечір? 6. Інша назва Різдва. 8. Назва різдвяної вечері. 10. Пісні, які співають на Щедрий вечір.
№ 1 (01) січень 2012
Гумор у куцих штанцях Не бійся! – Не бійся, маленький, лікар тобі нічого не зробить! – Тоді навіщо ми до нього прийшли? ***** Погода – Стасику, вийди на двір і поглянь, яка там погода. – Не можу вийти, мамо, бо там дощ. ***** Розумні собаки – Юрчику, ти знаєш, а мій Рябко вже читає газети! – Знаю. Про це мені мій Бровко розповів! ***** Дивна річ – Тату, чорнило дорого коштує? – Ні, синку. – Чому ж тоді мама сердиться, що я вилив його на килим? ***** Чисті зошити Бабуся проводжає онука до школи: – Дивися ж мені, Олежику, щоб зошити були чисті! – А на чому ж я тоді писатиму, бабусю? – здивувався хлопчик. ***** До телевізора – Татусю, що мали люди до того, як винайшли телевізор? – Тишу і спокій!
Веселун
Маленькі розваги Я розведу кораблики пальцем! Щоб вразити друзів, не потрібно вилазити на найвище дерево, можна просто використати фізику! Скажи товаришам, що ти можеш розвести два паперових кораблики не торкаючись їх. Візьми посудину й заповни її водою, опусти на воду кораблики на відстані 5–7 сантиметрів один від одного. Непомітно для інших намиль милом кінчик пальця й опусти його між корабликами. Мильний розчин набагато важчий, ніж вода, тому він швидко відштовхне легкий папір у різні боки. ***** Кулька – причепа Візьми звичайну надуту кульку та швидко потри нею собі чи товаришеві по волоссю. Волосинки швидко наелектризуються та прилипнуть до кульки. Можна вдосталь навеселитися з видовища самому й потішити друзів. Якщо взяти декілька кульок, можна влашувати конкурс. чия втримається довше! ***** Теплі руки Протягом хвилини потри між собою долоні, щоб вони змогли нагрітися, потім розведи їх на невелику відстань і запропонуй другові провести між ними своєю рукою. Він відчує тепло й обов’язково здивується! Навчи його фокусу і спробуй відчути тепло сам!
25
№ 1 (01) січень 2012
Ось і я
Конкурс малюнків
Руслан Пічка, 9 р., м. Ужгород
Андрій Жевко, 8 р., с. Вівеці
Бери участь у нашому конкурсі! Малюй на запропоновану тему та надсилай нам. Усі роботи буде опубліковано на сайті “Галамаги“, а найкращі – у журналі! Не соромся – покажи світові свій талант! Тема наступного номеру – зимовий спорт!
Анастасія Гуць, 6 р., м. Львів
Микола Сєньков, 7 р., м. Кіровоград
Новинки-цікавинки Новорічні сюрпризи 5 січня в театрі ім. Лесі Українки показуватимуть чарівну виставу ”Новорічні сюрпризи”. У Казковому Королівстві триває підготовка до новорічного балу, на який запрошені герої всіх казок. Але злих і підступних героїв казковий Король не запросив. І тому Снігова Королева і її помічники вирішили вкрасти чарівний годинник Діда Мороза, щоб Новий рік ніколи не настав... Прозора казка Із 18 грудня по 23 січня на Співочому полі відкрито виставку крижаних скульптур! Казкові герої, палаци, тварини, машини, велетенські черевички – усе це майстри вирізали з велетенських крижаних брил!
26
Майстри гончарства На вулиці мороз, завірюха чи мокрий сніг. Нікому не хочеться довго бути надворі, а ти нудьгуєш з батьками удома? Запроси їх на урок гончарства! Ви не лише дізнаєтеся чимало цікавого про звичаї виготовлення глиняного посуду, але й зможете власноруч зробити з глини щось на згадку. “Майстри гончарства“ є одними з найкращих учителів. Вони підкажуть, який вид глини обрати і як краще зробити обрану річ. Можна буде випити гарячого чаю, доки ти з батьками дивитимешся, як у велетенській печі обпікатимуть виготовлені власноруч сувеніри. Не втрачай часу на канікулах дарма. Якщо на дворі лютує зима, приходь до “Майстрів гончарства“ разом з батьками!