E kyiv iat ukr 2012 1 by Anastasiya Mogilevskaya

ТРАДИЦІЇ

КИЇВ Давні київські ТРАДИЦІЇ , що відрізняють його від інших міст: — синтез, розмаїття і мирне співіснування різних культур і конфесій — розвиток форм міського врядування від всенародного віча і магдебурзького права — міцні гостинні традиції, що привертають туристів зі всього світу

КИЇВ

ІС ТОРІЯ

Унікальна АРХІТЕКТУРА міста в розмаїтті форм і стилів: — давні храми і середньовічні укріплення — пишні міські садиби і величні ансамблі — затишок провінційних вулиць і блиск столичних хмарочосів

ІСТОРІЯ АРХІТЕКТУРА ТРАДИЦІЇ

АРХІТЕКТ УРА

Багатовікова ІСТОРІЯ столиці — від літописного «града князя Кия» до сучасного мегаполіса: — найновітніші археологічні знахідки — безліч документів й архівних матеріалів — портрети видатних особистостей і старовинні фото

www.baltia.com.ua

9 789668 137860

super_top_kyiv.indd 1

20.04.12 21:13

КИЇВ

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 1

20.04.12 20:22

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 2

20.04.12 20:22

К И Ї В ІС ТОРІЯ

А Р Х І Т Е К Т У РА

Т РА Д И Ц І Ї

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 3

20.04.12 20:22

ББК 63,3 (4УКР–2К) Д76

ISBN 978-966-8137-86-0

Видавництво висловлює подяку Музею історії міста Києва, Національному заповіднику «Софія Київська», Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику , Національному музею історії України, Державному музею книги і друкарства України, Музею історії Київміськбуду, Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, Центральному державному історичному архіву України в Києві, Національному музею медицини в Києві, Національному музею літератури України, Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, Музею Київської Астрономічної обсерваторії, видавництву «Варто», В. Павловій, О. Юрковій, Е. Римші за допомогу в підборі ілюстративного матеріалу.

Список скорочень НАНУ – Національна академія наук України НКММК – Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» ЦДІАУК – Центральний державний історичний архів України в Києві НМІУ – Національний музей історії України УГКЦ – Українська греко-католицька церква

Нове яскраве видання про Київ – спроба познайомити читача з внутрішнім життям міста, його багатою історією, давніми традиціями самоврядування, архітектурними символами. Книга, яка розрахована на широке коло читачів, містить величезну кількість ілюстрацій, що представляють минуле і сьогодення півторатисячолітнього Києва.

Київ: історія, архітектура, традиції / Укладачі О. Друг, Д76 Ю. Ференцева – К: Балтія-Друк, 2012. – 104 с.: іл. ISBN 978-966-8137-86-0

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 4

ББК 63.3(4УКР-2К)

20.04.12 20:22

ББК 63,3 (4УКР–2К) Д76

ISBN 978-966-8137-86-0

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 4

ББК 63.3(4УКР-2К)

20.04.12 20:22

ЗМІСТ

Розвиток управління у Києві

Заснування Києва

Місто Володимира

Місто Ярослава

Місто Ізяслава

Київ і Велике князівство Литовське

Київ у складі Речі Посполитої

Міське управління: Київ у складі Російської імперії

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 5

Шановний Читачу! Дозвольте познайомити Вас з дивовижним містом – юним, не дивлячись на солідний історичний вік, веселим, незважаючи на серйозний столичний статус, красивим – всупереч барвистому розмаїттю архітектурних форм... Про Київ писали багато. Поетично і статистично нудно, поверхово і вигадливо, захоплююче і наукоподібно, з пафосом і тонким гумором – цьому місту пасує будь-який словесний стиль! Не випадково геніальний Михайло Булгаков називав його просто – Місто... Так, Київ був і залишається Містом – теплим і затишним для своїх жителів, гостинним і турботливим для гостей. У нього м‘який і привітний характер – в цьому він по-доброму провінційний; його тінисті парки і просторі площі запрошують до неспішних роздумів і приємного споглядання життя, що вирує довкола, а чис ленність і розмаїття архітектурної пластики милує око і надихає на творчі злети... Давайте ж подивимося на Київ не як на золотоверху бундючну столицю, сувору законодавицю і жорсткого збирача податків – ця роль, погодьтеся, зовсім йому не пасує, але як на давнього доброго друга, дотепного співрозмовника і талановитого оповідача. І ви дізнаєтесь, як росло і розвивалося Місто, цей живий організм на придніпровських кручах, збагнете історію його становлення, побачите, якими скарбами воно готове поділитися з кожним. Ласкаво просимо до нашого улюбленого Києва!

Київ у подіях і фактах. ХІХ–ХХІ ст.

Києво-Печерська лавра – сакральний центр Східної Європи

Видатні православні святині Києва

Синтез культур

Архітектурні перлини центру міста

Парад ансамблів

Вулиці Києва

Театри, музеї, парки

102

Місто туризму, спорту і молоді

20.04.12 20:22

6 Будинок першої Міської Думи на Подолі (Контрактова площа, 12)

Указ від 16 липня 1654 р. (Москва), у якому цар Олексій Михайлович затверджує на посаді київського війта Богдана Сомковича. ЦДІАУ

РОЗВИТОК САМОВРЯДУВАННЯ В КИЄВІ Київ має давні демократичні традиції самоврядування. Зібрання городян – віче – відігравало важливу роль у міському управлінні поряд з княжою владою і радою бояр у часи Київської Русі. Після монголо-татарської навали відродження Києва почалося з Подолу. Саме там утвердилася влада магістрату на чолі з війтом за магдебурзьким правом, яке існувало в Києві кілька століть – з кінця XV до початку ХІХ. Від початку дії магдебурзького права київська міська громада мала правову автономію, яку з часом доповнила фінансова незалежність від центральних органів влади, а також верховенство міського правління над ремісничими цехами, право міської влади вирішувати земельні питання в межах міської юрисдикції. Особливістю історії Києва було те, що право на самоврядування (магістратське правління) поширювалося тільки на мешканців Подолу. Київ аж до кінця XVIII ст. не становив територіальноадміністративної єдності. Поділене на три історичні частини ще з часів Київської Русі (Верхнє місто, Печерськ і Поділ), місто в XIV– XVIII ст. мало відмінності в адміністративній владі і особливості в соціально-економічному розвитку. Верхнє місто тривалий час після монголо-татар було спустошене, в XIV–XVII ст. тут правили Софійський і Михайлівський монастирі та частково воєвода, а після 1686 р. – московські воєводи. На Подолі влада належала магістрату, а в польський період частина Подолу перебувала під юрисдикцією католицького єпископа (біскупа). Печерськ був відособленою частиною міста, де правління перебувало в руках Києво-Печерської

Зображення самострілу (куші) на магістратських печатках

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 6

Барельєф Архангела Михаїла з будинку магістрату. 1697

У 1834 р. Київ було позбавлено магдебурзького права, а в 1835 р. ліквідували магістрат. Замість нього було засновано Міську Думу. Символи міського самоврядування: барельєф Архангела Михаїла, рельєф Петра І і статуя Феміди, що прикрашали до 1811 р. міську ратушу, після пожежі зберігалися в будинку остан нього київського війта. Пізніше різними шляхами вони потрапили в експозицію міського музею, відкритого в 1899 р.

Магістратські печатки (і їхні прорисовки) різних років

20.04.12 20:22

Будинок Думи на Думській площі (нині – Майдан Незалежності)

Зображення Архангела Михаїла на фасаді колишнього Купецького зібрання (нині – Національна філармонія)

Фігура Архангела Михаїла на срібній пластині. XVIII ст. НМІУ

лаври, з 1708 р. – губернатора, а згодом – київського генерал-губернатора. Після ліквідації самоврядування у 1834 р. в Києві було засновано Міську Думу, яка займалася всіма питаннями міського господарства під контролем київського губернатора.

Документ від 20 жовтня 1704 р., в якому гетьман Іван Мазепа забороняє київському полковнику і старшині втручатися у справи музичного цеху Києва і повертає його у відання магістрату. ЦДІАУК

Київські цехові печатки. Перша половина ХІХ ст.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 7

Герби Київського воєводства

Копія від 10 жовтня 1642 р., зроблена ремісниками м. Києва з грамоти польського короля Владислава IV від 20 січня 1634 р., про підтвердження грамоти короля Сигізмунда ІІІ від 3 січня 1591 р. про привілеї ремісників Києва згідно із статутами цехів і звільнення від зайвих податків на торгівлю ремісничою продукцією. ЦДІАУК

Досліджуючи привілеї, надані Києву литовськими князями у 1498, 1502, 1514, 1516 рр., науковці стверджують, що магдебурзьке право надавалося киянам поступово, в кілька етапів, що було однією з особливостей його введення. Така ситуація була характерною в цілому для багатьох міст Великого князівства Литовського. Магдебурзьке право, надане великим князем литовським Олександром київській міській громаді наприкінці XV ст., проіснувало до 1834 р., засвідчуючи приналежність Києва до правової сім’ї країн ЦентральноСхідної Європи, де у більшості міст сформувалися демократичні принципи управління. Особливістю Києва було тривале поширення магдебурзького права тільки на населення, а не на територію міста, оскільки його межі до 1654 р. не були визнані офіційно. Тож цим правом користувався не весь Київ, а лише його частина – Нижнє місто (Поділ).

Вид на Поділ кінця ХІХ ст.

20.04.12 20:22

Національний Музей історії України, розташований на Старокиївській горі

Пам’ятник літописним засновникам Києва – човен з постатями Кия, Щека, Хорива і сестри їх Либіді (1982, ск. В. Бородай, арх. М. Фещенко)

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 8

ЗАСНУВАННЯ КИЄВА Питання про виникнення і безперервний розвиток Києва як великого поселення було розв’язано археологами на підставі знахідок, датованих кінцем V – початком VI ст., виявлених на Старокиївській і Замковій горах. Місто бере свій початок від протоміста – града Кия, що виник на Старокиївській горі. Воно назване на честь одного з трьох легендарних полянських князів – засновників Києва. Як показали розкопки, «град Київ» був добре укріплений. Оборонні споруди вдало поєднувалися з природними перешкодами: з трьох боків Старокиївська гора мала круті неприступні схили, а з півдня град був обнесений глибоким (до 4 м) ровом і високим валом з частоколом. Площа давнього поселення становила 2 гектари. Археологічні дослідження довели, що на першому етапі Київ відігравав роль політико-адміністративного і культового центру слов’янських племен Середнього Подніпров’я. «Град Кия» став ядром міського дитинця і займав домінуюче становище серед інших поселень того періоду, знайдених на території міста. Реконструкцію дитинця можна побачити на території Національного музею історії України. У центрі майданчика досліджено кілька житлових і господарських будівель, знайдено кераміку корчацької культури, а також язичницьку божницю, викладену з каменю-пісковику. Вона була відкрита археологом В. Хвойкою 1908 р. На місці божниці тепер експонується її реконструкція. Припускають, що тут був жертовник слов’янського бога Світовида. Учені на підставі відомих історичній науці джерел зробили висновок, що безперервна історія Києва почалася приблизно в останній чверті V ст. І хоча дата святкування 1500-річчя

20.04.12 20:22

КИЇВ У ПОДІЯХ І ФАКТАХ

Колонада входу стадіону «Динамо»

Залізничний термінал

1927–1970 1927 Створено футбольний клуб «Динамо», що став неодноразовим переможцем вітчизняних і міжнародних турнірів, у складі якого в різні роки виступали такі видатні футболісти, як О. Блохін, А. Біба, Л. Буряк, В. Мунтян, Й. Сабо, В. Серебренніков, В. Лобановський та ін. 1927–1932 На місці старого вокзалу (збудованого в 1868–1870 рр.) збудовано новий за проектом архітектора О. Вербицького. Це був перший в СРСР великий залізничний вокзал, побудований після 1917 р. У 2001 р. проведено докорінну реконструкцію Центрального терміналу. 1930 Окружна планова комісія розробила перший п’ятирічний план розвитку Києва. 1933 Населення Києва становило 608 тис. чоловік

Вид на Будинок уряду на Печерську

1934 Перенесення столиці України з Харкова у Київ.

далеко не остаточними даними, в дарницьких таборах для військовополонених загинуло понад 130 тис. чоловік.

Гітлерівці в окупованому Києві

19 вересня 1941 – 6 листопада 1943 Період окупації Києва гітлерівськими військами. 24 вересня 1941 Почалися вибухи і пожежі на Хрещатику. За кілька днів вогонь охопив увесь район біля Хрещатика, через півтора тижні пожежу ліквідували, але Хрещатик і центральну частину Києва перетворили на суцільні руїни.

Вигляд зруйнованого Хрещатика. Фото 40-х років ХХ ст.

29 вересня 1941 Початок масових розстрілів у Бабиному яру. 1949 Затверджено генеральний план реконструкції і розвитку міста на 20 років, у відповідності з яким проведено відбудову Хрещатика, Червоноармійської вулиці, БрестЛитовського і Повітрофлотського проспектів та ін.

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру (1976, ск. М. Лисенко, А. Вітрик, В. Сухенко, арх. А. Ігнащенко, М. Іванченко, В. Іванченко)

1950–1960 Опорядження міста.

Сучасний вигляд мосту Патона

25 грудня 1951 Під керівництвом директора Інституту електротехніки АН УРСР С. Лебедєва введено в дію першу в СРСР і континентальній Європі електронно-обчислювальну машину МЕОМ (мала електроннообчислювальна машина). 1953 Спорудження мосту ім. Є. Патона через Дніпро – першої у світі металевої суцільнозварної конструкції завдовжки 1543 м. 1958 В Інституті математики АН УРСР розроблено універсальну електроннообчислювальну машину «Київ».

Будинок Кабінету міністрів

Друга половина 1930-х років У місті споруджено кілька громадських будівель на Печерську: будинок НКВС (згодом будинок Раднаркому УРСР) за проектом архітектора І. Фоміна і будинок Верховної Ради за проектом архітектора В. Заболотного. У центральних районах Києва збудували комплекси житлових будинків для урядових чиновників. Значно зросла чисельність населення Києва, в 1940 р. вона становила 930 тис. чоловік. 22 червня 1941 Бомбардування Києва фашистською авіацією. Початок війни.

Будинок Верховної Ради

Вибухи на Хрещатику восени 1941 р.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 30

Липень – вересень 1941 Київська оборона тривала 70 днів і значно затримала наступ гітлерівських армій групи «Центр». Оборона Києва закінчилася трагічно. Десятки тисяч воїнів Червоної Армії загинули, багато потрапило в оточення, понад 600 тисяч опинилися в полоні. За

13 березня 1961 Техногенна катастрофа, що увійшла в історію як Куренівська трагедія.

Руйнування, завдані селевим потоком на Куренівці

В’їзд на міст Метро

Вид на Русанівський масив

Емблема кінофестивалю «Молодість»

1962 Відбулося відкриття Літературно-меморіального музею Лесі Українки. 1965 Збудовано міст метро з верхнім ярусом для руху поїздів метро і нижнім ярусом для автотранспорту. 1967 Розроблено генеральний план Києва, містобудівні концепції якого реалізовувалися під час проектування і будівництва Русанівки, Березняків, Оболоні. Кожен масив мав своє індивідуальне обличчя. 1970 Засновано Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» – один з найпопулярніших у Європі, що спеціалізується на кінодебютах і студентських фільмах. З того часу проводиться щороку в останню неділю жовтня.

20.04.12 20:24

1972–2012

«Апостол», надрукований у лаврській друкарні в 1722 р.

Пам’ятник М. Гоголю

Пам’ятник пожежникам, що загинули під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

1972 У приміщенні колишньої друкарні Києво-Печерської лаври засновано музей книги і книгодрукування УРСР (тепер – Музей книги і книгодрукування України). 1982 На Русанівському бульварі відкрито пам’ятник Миколі Васильовичу Гоголю (1809–1852, скульптор О. Скобліков). У Києві є вулиця Гоголівська, названа у 1902 р. на честь письменника.

1994 На базі Київського державного музичного училища ім. Р. Глієра організовано Міжнародний конкурс юних піаністів пам‘яті Володимира Горовіца (1904–1989) на честь 90-річного ювілею піаніста.

В. Горовіц

1982 Святкування 1500-літнього ювілею міста. У ці дні було відкрито Музей історії Києва, а також пам’ятний знак на честь засновників міста (ск. В. Бородай, арх. М. Фещенко).

Сергій Лифар, видатний артист балету. Народився і вчився у Києві

26 квітня 1986 Аварія на ЧАЕС. Пам’ятна медаль до 1000-ліття Хрещення Київської Русі

14–16 червня 1988 Святкування 1000-ліття Хрещення Русі.

Емблема фестивалю «Чайка»

Вигляд сучасного Хрещатика

16 липня 1990 Прийняття Декларації про державний суверенітет України. Ще перебуваючи в складі СРСР, Україна заявила про свій намір створити незалежну державу. Монумент Незалежності. Ск. А. Кущ та ін.

Державний прапор України

Конституція України – Основний закон країни

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 31

24 серпня 1991 Проголошення Акту «Про державну незалежність України».

2001 Засновано Міжнародний молодіжний фестиваль «Чайка». Відбувається у рамках заходів, присвячених святкуванню Дня Києва. Це один з найбільш масових і популярних фестивалів сучасної музики від відкритим небом.

24 травня 2003 Відкрито Водноінформаційний центр, розташований у водонапірних баштах і підземному резервуарі, які забезпечували місто водою з 1872 р.

Башта Водноінформаційного центру

2005 Відкрився перший в Україні приватний музей української ікони відомого київського мецената і бізнесмена Ігоря Тарасовича Пономарчука «Духовні скарби України».

24 липня 1990 Уперше в новітній історії піднято синьо-жовтий національний прапор перед будинком Київської міської ради на Хрещатику, 36 за тринадцять місяців до проголошення незалежності України. Листопад 1990 Акція протесту молоді на площі Жовтневої революції. Подія відома як студентське голодування – «революція на граніті», яка закінчилася відставкою уряду УРСР.

1994 На сцені Національної опери України відбувся Перший міжнародний конкурс балету ім. Сергія Лифаря (1904–1986). Це – унікальний конкурс, в якому вперше в Європі змагалися і молоді артисти балету, і балетмейстери.

Приватний музей української ікони

24–27 липня 2008 У Києві відбулися урочистості з нагоди святкування 1020-ліття Хрещення Русі. 2007–2010 У Національному центрі ділового і культурного співробітництва «Український Дім» відбуваються масштабні мистецькі акції.

«Український дім»

2012 Місто готується до проведення ЄВРО-2012.

20.04.12 20:25

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА –

САКРАЛЬНИЙ ЦЕНТР СХІДНОЇ ЄВРОПИ 32 Список з чудотворної ікони Успіння Пресвятої Богородиці. І пол. ХІХ ст.

Монастирська печатка.1571 р.

Монастир виник у 1051 р. у печерах, виритих на схилах правого берега Дніпра. Відомо, що частина їх існувала ще з дохристиянських часів Русі. Біля початків цього найдавнішого і найвідомішого на просторах Центральної і Східної Європи монастиря стоять імена автора «Слова про закон і благодать» Київського митрополита Іларіона і преподобних отців, засновників чернечого життя в Україні, Антонія і Феодосія Печерських. Києво-Печерська лавра відіграла видатну роль у поширенні християнства в Київській Русі, а також у культурі, мистецтві, музиці, богослов’ї, у становленні християнської моралі нашого народу. Ансамбль Києво-Печерської лаври складається з кількох окремих частин. Головним композиційним акцентом є собор Успіння Пресвятої Богородиці і Велика дзвіниця, які зв’язують в одну плановопросторову композицію Верхню лавру, Ближні і Дальні печери. Нині комплекс Києво-Печерської лаври включає 168 пам’яток історії й культури, з них 110 занесено до Державного реєстру національної культурної спадщини, а 40 об’єктів – до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Києво-Печерський монастир. З малюнка А. ван Вестерфельда. 1651 р.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 32

Нестор-літописець. З малюнка Л. Тарасевича. 1702 р.

Титул Києво-Печерського патерика. 1661. Лаврська друкарня

20.04.12 20:25

Успенський собор, будівлі над Ближніми і Дальніми печерами Києво-Печерської лаври. Фрагмент титульної сторінки книги Іоанна Златоуста. 1623 р.

Поховання мучеників Федора і Василія. Ближні печери

Лавра здавна була центром релігійного і культурного життя. Ченці у давні часи займалися перекладами і літературою, вивчали каліграфію, іконопис та інші мистецтва. У період розорень і міжусобиць тут збиралися кращі представники народу, пробуджували національну свідомість, підтримували освіту, давні обряди, релігію, мистецтво. Лавра перестала бути першорядною культурною силою тільки наприкінці XVIII ст. Лаврські храми разом з їхнім інтер’єром є неоціненною скарбницею стародавньої культури. Тут було об’єднано шість монастирів. У її Ближніх та Дальніх печерах опочиває 118 канонізованих ченців. Таку кількість святих поховань не має жодна східнослов’янська обитель. Серед них: Нестор Літописець – перший історик України, автор «Повісті минулих літ», Агапій – перший відомий лікар, Аліпій – перший живописець та ін.

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської Свято-Успенської лаври

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 33

Ближні печери. Кіот з образом Антонія Печерського, за яким знаходиться поховання одного із засновників лаври Пам’ятна дошка лаврському іконописцю Аліпію. 1982

Церква Всіх Святих над Економічними воротами

20.04.12 20:25

Інтер’єр церкви Всіх Святих

Підземна Введенська церква. Ближні печери

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 34

20.04.12 20:25

Дальні печери. Ділянка коридору, відкритого для проведення екскурсій

Інтер’єр підземної Феодосіївської церкви. Дальні печери

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 35

20.04.12 20:25

Троїцька церква. Фрагмент декоративного оформлення фасаду

Святі ворота лаври: Троїцька надбрамна церква

Іконостас Троїцької церкви. Загальний вигляд

Над Святими воротами лаври знаходиться кам’яна церква в ім’я св. Трійці. Церква, ворота і огорожа розписані священними зображеннями. Вона давнього походження, побудована в 1108 р. преподобним Миколою Святошею, колишнім чернігівським князем Святославом Давидовичем, що прийняв постриг у Печерському монастирі. Три роки Микола Святоша виконував обов’язки послушника – воротаря біля Святих воріт. Він передав монастирю два села із землями, розташованими біля Дніпра, а також виділяв гроші на церковне будівництво. При Троїцькій церкві Микола Святоша заснував шпиталь для хворих і немічних ченців. Згодом при церкві було створено Лікарняний монастир, що підпорядковувався собору ієрархів Печерського монастиря. Троїцька надбрамна церква оновлювалася в кінці XVII ст. коштом гетьмана Івана Мазепи, а на початку XVIII ст., після руйнівної пожежі 1718 р. була заново розписана. Ворота і самий храм збудовані у характерній для ХІ–ХІІ ст. техніці мішаної кладки, де чергуються ряди плінфи і каменю, закріплені спеціальним розчином. Для української архітектури XVIII ст. такий тип архітектури не був характерним, але нова система розписів, вироблена лаврськими живописцями на початку XVIII ст., виявилася гнучкою і вдалою. Це дало змогу пристосувати її до умов стародавнього храму. Примітним у комплексі Троїцької церкви є поєднання давньоруської архітектури і барокового живопису. В інтер’єрі Троїцької надбрамної церкви на площі 617 кв. м збереглися унікальні олійні розписи першої третини XVIII ст. На сьогодні це єдиний ансамбль монументальнодекоративних розписів знаменитої київської школи періоду бароко, що повністю зберігся. Барокові розписи майже не збереглися в інших храмах. Лише ансамбль Троїцької церкви дає можливість скласти уявлення про стилістику та іконографію живопису українського бароко характерної для Києво-печерської школи колористичної гами.

Фрагмент розпису колон і стелі Троїцької церкви

Розпис «Вигнання Христом торговців з храму в Єрусалимі». XVIII ст. Троїцька церква

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 36

20.04.12 20:25

Розпис І. Іжакевича біля західного фасаду церкви

Митрополит Євгеній Болховітінов (1822–1837)

Від Троїцької надбрамної церкви пряма дорога веде до головної святині Києво-Печерської лаври – Успенського собору, зруйнованого в 1941 р. і відбудованого у 2000 р. в барокових формах XVIII ст. Розпис «Перший Вселенський собор». XVIII ст. Троїцька церква

Євгеній (в миру Болховітінов Євфимій Олексійович (1767–1837) – митрополит Київський і Галицький (1822–1837), історик Церкви, автор знаменитих Словників російських, духовних і світських письменників, а також праць, що прислужилися до розвитку ряду історичних дисциплін (палеографії, бібліографії, археографії та ін.). Роки перебування митрополита Євгенія в Києві стали, за словами М. Максимовича, «золотим віком» київських старожитностей. Дійсно, чималу церковноадміністративну діяльність Євгеній поєднував з вивченням київських святинь. Митрополит сприяв розвиткові історичних знань у Київській духовній академії, початку археологічних розкопок Десятинної церкви і Золотих воріт. Перу «пастиря-трудолюбця» належать «Опис КиєвоСофійського собору і Київської ієрархії», «Опис Києво-Печерської лаври», численні статті й записки.

Західний фасад Троїцької церкви. ХІІ ст.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 37

20.04.12 20:25

Зондування фрагмента стіни на північному фасаді Успенського собору, що збереглася після вибуху

Успенський собор – головна святиня Лаври

Успенський собор. Фрагмент центрального фасаду

Успенський собор – композиційний центр і найважливіша складова всього історичного ансамблю Києво-Печерської лаври. Велика соборна Успенська церква – це перша кам’яна споруда у КиєвоПечерському монастирі, яку заклали в 1073 р. і споруджували впродовж трьох будівельних сезонів, – з 1075 до 1077 р. Внутрішні стіни і склепіння в 1082–1089 рр. прикрасили фресковий живопис і мозаїки. Повністю будівництво було завершено 1089 р. Освятили церкву в день Успіння Божої Матері. Храм побудовано грецькими майстрами у візантійському стилі. У живописних роботах брав участь ще молодий тоді київський іконописець Аліпій Печерський, що вчився у греків мистецтву мозаїки. Первісна Успенська церква не збереглася. Впродовж століть головну святиню Печерського монастиря не раз відновлювали і перебудовували. У середині XVII ст. до будівлі собору додали барокові куполи, а в кінці того самого століття гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа ще раз перебудували і розширили храм. У квітні 1718 р. величезна пожежа охопила увесь монастир, постраждав і собор. Відбудовувати почали в 1721 р. У своєму остаточному вигляді Успенський собор став одним із найвдаліших взірців українського бароко.

В останній день святкування 1000-ліття Хрещення УкраїниРуси десятки тисяч його учасників стали свідками історичної події в житті всієї Православної Церкви – вперше за майже 30-річний період зазвучала молитва у Києво-Печерській лаврі. Для святкування Рада Міністрів України в червні 1988 р. прийняла постанову, згідно з якою новоствореній Печерській релігійній общині передано територію Дальніх печер з усіма будівлями і печерним лабіринтом. А в 1990 р. до них приєднали ще територію Ближніх печер. Цими постановами було розпочато відродження монастиря – Києво-Печерської лаври.

Вид на Успенський собор і трапезну

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 38

20.04.12 20:25

Успенський собор. Боковий вівтар архідиякона Стефана

Фрагмент іконостасу над царськими вратами

У грудні 1990 р. ансамбль КиєвоПечерської лаври був внесений до Списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО

Успенська церква на малюнку К. Мазера. 1851

Головний іконостас собору

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 39

Насичені кольори декору, білизна стін, золото куполів, темна зелень – усе це зливалося у мальовничу картину і вражало відвідувачів. Не менше враження справляв у бароковому соборі величезний іконостас, подарований гетьманом Іваном Скоропадським і його дружиною Анастасією. Він мав п’ять ярусів і був зроблений з різьбленого і позолоченого дерева українськими майстрами. Царські врата іконостасу були срібними з позолотою. У 1729–1730 рр. лаврські художники розписали стіни всередині церкви. Тут була своєрідна портретна галерея благодійників собору – середньовічних князів, архімандритів лаври і гетьманів, включаючи Богдана Хмельницького та Івана Мазепу. Найбільшою святинею Києво-Печерської лаври був образ Успіння Божої Матері. Чудодійна ікона Успенського храму знаходилася в іконостасі над царськими вратами у дорогоцінному окладі. На поклоніння чудодійній іконі в лавру щороку прибувало понад сто тисяч паломників. Остання реконструкція Успенського собору відбулася в кінці ХІХ ст. В Успенському соборі в 1930–1940 рр. діяв музей. Під час окупації Києва гітлерівцями 3 вересня 1941 р. собор було висаджено в повітря. Тривалий час після війни він стояв в руїнах. Проекти відбудови храму розроблялися ще у 1960-ті рр. У 1998–2000 рр. собор було відбудовано у формах другої половини XVIII ст. Всередині відтворено п’ятиярусний іконостас XVIII ст. і церкву-баптистерій Іоанна Предтечі у формах ХІ ст.

Успенський собор. Фрагмент декоративного оформлення східного фасаду

Зразки ліпнини і живопису на фасаді собору

20.04.12 20:25

Панорама Києво–Печерської фортеці з комплексом споруд і забудовою лаври, вид зі сходу

Велика лаврська дзвіниця Лаврський архієрейський соборний дзвін «Всіх святих» (виготовлений у 2005 р. на заводі «Донецьксталь – МЗ»)

Рельєф із зображенням Богоматері, розташований над одним із входів у перший ярус дзвіниці – фрагмент плити XV ст.

Домінантою архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври є Велика лаврська дзвіниця. Це перша будівля в Києві архітектора Йоганна Готфріда Шеделя (1680–1752), німця за походженням. Збудована у 1731– 1745 рр. Велика дзвіниця Києво– Печерської Успенської лаври має висоту 96,52 м, діаметр підвалин – 28,8 м, товщина стін першого ярусу – 8 м, глибина фундаментів з гранітних глиб – 7 м. Спорудження потужного круглого фундаменту і складної арочно-склепінної конструкції корпусу цієї дзвіниці вимагало великого будівничого досвіду і технічної майстерності, а виготовлення важких керамічних деталей для капітелей і карнизів – вигадливості й наполегливості, які виявив Шедель. Архітектура цієї величної споруди має чітку ордерну систему. Для свого часу побудова такої високої будівлі була дійсно технічним чудом. В антаблементі другого ярусу дзвіниці, серед керамічних деталей декору автор вмістив своє ім’я та дати (1731–1744). Зодчий з гордістю заявляв, що подібної дзвіниці на всій Русі і в Європі не знайдеться і що буде стояти вона вічно. У її декоративному оформленні широко використані кольорові керамічні деталі, що надає їй особливої мальовничості і неповторності. Великий інтерес становлять три рельєфи XV ст., вмонтовані над входами першого ярусу дзвіниці із зображенням Богоматері і засновників Києво-Печерського монастиря Антонія і Феодосія, перенесені сюди з Успенського собору. Ще одна особливість дзвіниці – баштовий годинник з боєм. На четвертому ярусі в 1744 р. було встановлено годинник із дзвоном. «Годинниковий» дзвін для нього відлито в 1743 р. Годинники періодично замінювалися. Зараз на дзвіниці механізм, виготовлений і встановлений 1903 р. Він не має зовнішнього циферблату, час визначається лише боєм.

Колони корінфського ордера на четвертому ярусі дзвіниці

Первісний проект дзвіниці належав архітектору Ф. Васильєву, який планував 85-метрову п’ятиярусну споруду. Й.-Г. Шедель суттєво змінив проект – ярусів стало чотири, а дзвіниця «виросла» на 11,5 м. У Києві зодчий також працював над іншими проектами – зокрема, дзвіницею на Дальніх печерах (втілив С. Ковнір), відбудованою дзвіницею Софійського монастиря (1744–1748), брамою Заборовського (1746) та ін.

Капітелі дорійських колон і оформлення фризу другого ярусу. За задумом архітектора перший ярус восьмигранної споруди оформлено рустом, другий – прикрашено доричними колонами, третій – іонічними, а четвертий – корінфськими

Києво-Печерська лавра. З гравюри ІІ пол. ХІХ ст.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 40

Велика лаврська дзвіниця – один з архітектурних символів Києва

20.04.12 20:25

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 41

20.04.12 20:25

ВИДАТНІ ПРАВОСЛАВНІ СВЯТИНІ КИЄВА

«Кирилівський монастир біля села Куренівка». 1843. Акварель Ф. Солнцева

Центральна нава Кирилівської церкви. Вид з хорів

Кирилівська церква збереглася як частина родового Кирилівського монастиря, заснованого на честь св. Кирила Олександрійського в 1139 р. великим князем київським Всеволодом Ольговичем в урочищі Дорогожичі. Близько 1150 р. його дружина княгиня Марія Мстиславівна закінчила будівництво при монастирі Кирилівської церкви, що стала князівською усипальницею Ольговичів. У 1194 р. в церкві поховали великого князя київського Святослава Всеволодовича – одного з героїв «Слова о полку Ігоревім». Сучасного архітектурно-художнього вигляду з характерними рисами українського бароко храм набув у середині XVIII ст., коли після пожежі 1734 р. проводилася реконструкція будівель монастиря за участю І. Григоровича-Барського. Фасади храму прикрасили ліпним орнаментальним декором, на західному фасаді побудували розкішний бароковий фронтон з хвилеподібним абрисом. На місці дерев’яних монастирських споруд звели дзвіницю, трапезну, ворота. Від усього ансамблю, крім церкви, залишилися частина стіни, кутова вежа і два значно перебудованих корпуси. В інтер’єрі церкви збереглося майже 800 кв. м фрескових розписів, виконаних у середині ХІІ ст., які було виявлено під час ремонту церкви у 1860 р. Фрескові зображення мають

«Ангел, що звиває небо». Фреска ХІІ ст.

Відома фреска розташована в південній частині нартекса. Сумний ангел із сувоєм небес у руках символізує кінець світу.

«Страшний суд». Фреска ХІІ ст. Нартекс храму

«Архангел Гавриїл». Фрагмент композиції «Благовіщення». 1884. Худ. М. Врубель

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 42

20.04.12 20:26

43 «Надгробний плач». 1884. Ніша аркасолію. Худ. М. Врубель Кирилівська церква

своєрідну іконографію. У нартексі церкви вперше у давньоруському храмі зображений «Страшний суд», сцени Апокаліпсису, серед яких особливу увагу приділено жахіттям пекла. У 1881–1844 рр. у церкві проводилися великі роботи з реставрації та відновлення стінопису, які виконували викладачі й учні Київської рисувальної школи М. Мурашка (І. Іжакевич, І. Селезньов, Х. Платонов, М. Пимоненко), а також видатний російський художник М. Врубель під керівництвом професора мистецтв Київського університету А. Прахова. Фрески ХІІ ст. були розчищені і частково записані олійним живописом. На місцях втраченого фрескового живопису виконувалися нові композиції олією. Пензлю М. Врубеля належать сцени «Зішестя Святого Духа на апостолів» та «Ангели з лабарами» на склепінні хорів, а також ікони для іконостасу, виконані за ескізами А. Прахова, «Ісус Христос», «Святий Кирило», «Богоматір з Немовлям», «Святий Афанасій».

Художнє оформлення інтер’єрів Кирилівської церкви привертає відвідувачів не тільки унікальними фресками ХІІ ст., але й дивовижними композиціями Михайла Врубеля, який брав участь у реставраційних роботах, що проводилися А. Праховим в останній чверті ХІХ ст. У найзнаменитішій композиції «Зішестя Святого Духа на апостолів» художник використав неймовірну кількість відтінків білого кольору.

«Святий воїн». Фреска ХІІ ст.

Композиція «Зішестя Святого Духа». 1884. Худ. М. Врубель

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 43

20.04.12 20:26

Миколаївський собор Покровського монастиря (Бехтеревський провулок, 15)

Зразок декору вікон фасаду Миколаївського собору

Київський Свято-Покровський монастир – православний жіночий монастир, заснований великою княгинею Олександрою Петрівною (1838–1900), уродженою принцесою Ольденбурзькою, яка проводила в Києві благодійну діяльність (після таємного постригу останні роки свого життя провела в цій обителі під іменем черниці Анастасії). Будівництво монастирських споруд за проектом В. Ніколаєва (у тому числі й п’ятикупольної Покровської церкви) почалося у 1899 р. на спеціально придбаній ділянці. З 1893 р. на території монастиря почали створювати безплатні медичні установи (багатопрофільна лікарня, амбулаторія, аптека). Тут діяли і домові церкви. З 1894 р. у віданні обителі перебував жіночий Києво-Межигірський СпасоПреображенський монастир. У 1896–1911 рр. за проектом архітектора В. Ніколаєва на території монастиря зведено Свято-Миколаївський собор – найбільший за обсягом храм у Києві, з трьома вівтарями, п’ятнадцятьма куполами і цокольною церквою. Для перекриття центральної частини собору використали універсальну конструкцію з двох перехрещених цегляних арок (у її проектуванні брав участь архітектор О. Вербицький). Будівлі монастиря і лікарні прикрашалися у так званому неоруському стилі (з використанням мотивів московсько-ярославського зодчества XVI–XVII ст.). Співробітниками монастирської лікарні та амбулаторії були відомі медики М. Волкович, Д. Заболотний, М. Лапинський, І. Сікорський та ін. Тут уперше в Києві було встановлено рентгенівський апарат (1896 р.). Під час Першої світової війни в лікарняних корпусах було розгорнуто шпиталь на 225 місць. У жовтні 1918 р. будинок амбулаторії (не зберігся) було передано 1-й Українській гімназії ім. Тараса Шевченка, директором якої став В. Дурдуковський.

Інтер’єр цокольного храму на честь ікони Богоматері «Живодайне джерело»

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 44

20.04.12 20:26

Велика княгиня Олександра Петрівна Загальний вигляд Покровського жіночого монастиря. З літографії 1912 р.

Олександра Петрівна, дружина брата імператора Олександра ІІ, заснувала монастир на власні кошти після паломництва до КиєвоПечерської лаври, де шукала полегшення від важкої хвороби. Монастирське містечко в російському стилі спроектував архітектор на замовлення великої княгині. При монастирі було створено благодійний медичний заклад.

У 1922 р. радянська влада закрила монастир, а житлові приміщення перетворила на робітниче містечко. З осені 1944 р. обитель відновила свою діяльність і з того часу її не припиняла. У 1989–1993 рр. було відреставровано Покровську церкву, а в 2006 р. розпочато відбудову куполів Свято-Миколаївського собору. Святині собору – образ-список з Почаївської ікони Божої Матері, ікона «Покрова Богоматері». Історія Свято-Миколаївського собору є такою. У 1896 р. храм було закладено, а 1900 р. вже звели його стіни. В цей час померла настоятелька монастиря, будівництво затяглося. У травні 1911 р. храм освятили. У 1923 р. собор закрили. В 1925 р. всі п’ятнадцять куполів було знято. У 1941 р. з відновленням діяльності монастиря відновилася й служба у Свято-Миколаївському соборі. Під час сильної грози в 1981 р. від удару блискавки згорів дах і перекриття, але собор уцілів. До Дня Києва в 2007 р. всі куполи собору було відновлено. Миколаївський

Композиція «Тайна вечеря». Боковий вівтар Сергія Радонезького в Миколаївському соборі

Вид на центральний іконостас Миколаївського собору

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 45

20.04.12 20:26

Розписи інтер’єру Покровської церкви: «Поклоніння волхвів» і підкупольна композиція з Ісусом Пантократором, архангелами й євангелістами

Фрагмент зовнішнього оформлення Покровської церкви

Благодійна діяльність сестер-черниць Покровського монастиря неодноразово підтримувалася солідними внесками багатих людей і височайших осіб. В кінці ХІХ ст. російський імператор Микола ІІ пожертвував кошти на будинок лабораторії і новітнє обладнання – у монастирській лікарні навіть установили рентгенівський апарат. Черниці органічно поєднували справи служіння Богу і догляд за хворими і немічними.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці з келіями

Церква митрополита Київського священомученика Макарія (вул. Стара Поляна, 46)

собор вражає своєю величчю, це – найбільший храм Києва, його висота 67,5 м; він вміщує 2,5 тис. парафіян. У роки війни іконостас був пограбований. Настоятелька монастиря встановила іконостас із закритої церкви Святого Михаїла з м. Ізмаїла. Він простояв у храмі упродовж 1941–2004 рр., а новий виготовили волинські майстри. Єдина в Києві дерев’яна церква – Макаріївська, збудована в 1897 р. в пам’ять про мученицьку смерть митрополита Київського Макарія. Ряд живописних ікон належить пензлю І. Іжакевича. З 1942 р. церква діюча.

Вид на іконостас Покровської церкви

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 46

20.04.12 20:26

Реконструкція по Ю. Асєєву і В. Харламову храму Спаса на Берестові. 1113–1125 рр.

Фрагменти розписів притвору церкви Спаса на Берестові. XVII ст.

Церква Спаса на Берес тові була збудована при Володимирові Мономаху. Деякі історики вважають, що її звели в ХІ ст., а ряд інших вчених час будівництва пов’язують з князюванням Володимира Мономаха, тобто 1113–1125 рр. Церква Спаса на Берестові використовувалася як усипальниця роду Мономаховичів. Як свідчить Іпатіївський літопис, у ній була похована дочка Мономаха Євфимія (1138 р.),. його син Юрій Долгорукий (1157 р.), онук Гліб Юрійович (1172 р.). Унікальність церкви Спаса на Берестові не лише в тому, що це пам’ятка архітектури ХІІ–ХІХ ст., а й пам’ятка історії. Берестове відомо ще з Х ст. як літня заміська резиденція київських князів. Тут жив і знаменитий давньоруський письменник Іларіон, автор «Слова про закон і благодать». Під час монголо-татарської навали церква була зруйнована і відбудована вже київським митрополитом Петром Могилою в 1640– 1646 рр. у формах, типових для української архітектури того часу. Стіни церкви заново розписали грецькі майстри. Після кількох ремонтів і перебудов XVII–XIX ст. вона являла собою хрестову в плані п’ятибанну споруду. До наших днів з часів Київської Русі збереглася лише нижня частина західного притвору – нартекса. Історія церкви Спаса на Берестові пов’язана з відомими особами ХІХ ст. Тут вінчалися дві дочки генерала М. Раєвського: в травні 1821 р. Катерина Миколаївна Раєвська і генерал-майор Микола Федорович Орлов, а в січні 1825 р. відбулося вінчання Марії Миколаївни Раєвської і генерал-майора Сергія Григоровича Волконського. У 1970 р. у західному притворі під розписами XVII ст. реставратори відкрили фрескову композицію «Чудесна ловля риби». Розписи церкви, що збереглися, є унікальною пам’яткою монументального живопису XII і XVII ст. як за змістом, так і за стилем письма. Давньоруська церква Спаса на Берестові як пам’ятка архітектури внесена в 1990 р. до Реєстру Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Церква Спаса на Берестові. ХІ–ХІХ ст.

Зразок кладки на стіні нартекса, що збереглася з часів Київської Русі

Сучасний вигляд церкви з планом стародавніх фундаментів

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 47

20.04.12 20:26

48 Володимирський собор на фото початку ХХ ст. Зображення князя Володимира в інтер’єрі Володимирського собору. Худ. В. Васнецов. ХІХ ст.

Основні сюжети розпису собору належать пензлю В. Васнецова, який розписав 3 тис. кв. м стін, створив 15 тематичних композицій і 30 окремих фігур. Головний твір художника – монументальний образ Богоматері з Христомнемовлям на руках заввишки 10,5 м, розташований в центральній апсиді.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 48

СИНТЕЗ КУЛЬТУР Київ завжди був багатонаціональним містом, а київська громада об’єднувала населення різних конфесій. Володимирський собор (бульвар Тараса Шевченка, 20) – прекрасний зразок синтезу мистецтва і архітектури. Історія будівництва православного собору починається в 1852 р., коли виникла ідея побудувати у Києві храм в ім’я святого рівноапостольного князя Володимира до 990-ліття Хрещення Русі. Після обрання місця і збору грошей на будівництво в 1862 р. був закладений храм в ім’я cвятого князя Володимира. Спорудження церкви тривало 20 років, включаючи переробку первинного проекту. У проектуванні і будівництві брали участь архітектори І. Штром, П. Спарро, О. Беретті, Р. Бернард. Завершував будівництво архітектор В. Ніколаєв. У 1882 р. собор був збудований. Славу храму принесли чудові розписи інтер’єра, що проводилися в 1885–1896 рр. Художнє оформлення внутрішнього простору церкви проводилося за проектом і під керівництвом професора А. Прахова. У розписах собору брали участь відомі художники: російські – В. Васнецов, М. Врубель, М. Нестеров; українські – М. Пимоненко, С. Костенко, В. Замирайло; польські – П. Свєдомський, В. Котарбінський. Храм освячено у 1896 р., і, незважаючи на численні суперечки навколо його розписів, сучасники визнали, що Володимирський собор став найбільш вражаючою сакральною спорудою кінця ХІХ ст. за художнім оформленням. Дивували сучасників не тільки

Зображення княгині Ольги в інтер’єрі Володимирського собору. Худ. В. Васнецов. ХІХ ст.

За первісним задумом архітектора В. Ніколаєва оформлення інтер’єру церкви мало бути доволі простим і скромним. Але професор А. Прахов наполіг на багатому розпису. Він залучив до робіт кращих художників і зумів знайти великі кошти для виконання художніх робіт.

Вид на центральний фасад Володимирського собору – православної святині Києва

20.04.12 20:26

49 Зображення Аліпія-іконописця на стовпі Володимирського собору. Худ. В. Васнецов

Вид на центральну апсиду Володимирського собору з хорів

образи, а й орнаменти, особливо у правому нефі храму, виконані М. Врубелем. О. Бенуа писав: «Якою чистою, ясною і натхненною музикою ллються вони по стінах... Ці орнаменти Врубеля абсолютно досконалі. Вони не зроблені в якому-небудь стилі, та скільки в них власного, справжнього стилю. Це дивовижні килими, що рівні кращим персидським і арабським килимам. Дивлячись на них, я повірив, що Врубель геніальний, і наступного дня відправився в Кирилівський монастир». Володимирський собор у 1930-ті роки було закрито, там діяв Музей антирелігійної пропаганди. Богослужіння відновилися в 1941 р. З 1944 р. храм став кафедральним храмом митрополита Київського і Галицького, екзарха України. З 1990-х рр. Володимирський собор – головний храм Української православної церкви Київського патріархату.

Інтер’єр Успенської церкви (старообрядницької)

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 49

Дзвіниця церкви Миколи Доброго (XVIII ст.). Тепер тут храм греко-католицької Свято-Михайлівської парафії (вул. Покровська, 6)

Старообрядці з’явилися в Києві, ймовірно, на початку ХІХ ст. Мабуть, у місті оселилися купці, що дотримувалися колишніх церковних канонів (тобто тих, що існували в Росії до церковної реформи 1653–1654 рр. московського патріарха Никона) так званої старої віри. Вони ж давали кошти на влаштування молитовень. Одна із старообрядницьких церков, що збереглася, була зведена в 1897 р. на Подолі (церква Успіння Пресвятої Богородиці, вул. Почайнинська, 26) за проектом архітектора М. Казанського. Спочатку вона використовувалася як приватна молитовня, а на початку ХХ ст. стала храмом старообрядницької громади Києва.

20.04.12 20:26

Капітель пілястри в інтер’єрі храму

50 Олександрівський костел на початку ХХ ст.

Центральний фасад костелу св. Олександра після реконструкції 1990-х років

Перший у Києві костел було збудовано на Оболоні в 1235 р. У 1246 р. звели костел поряд з Лядськими воротами. До нас дійшли лише згадки про них. Не збереглися також костели XV–XVIII ст. Найбільший костел – св. Миколая – збудували у 1640 р. (зруйнований у 1935 р.). Католицька – друга за чисельністю релігійна конфесія в місті.

Євангеліст Матфей. Фрагмент розписів інтер’єру Олександрівського костелу

Орган, подарований костелу в 2001 р. громадою німецького міста Герцогенаураха

Костел Святого Олександра (Костельна, 17) – найстаріша католицька святиня Києва. Його будівництво стало приватною ініціативою київського польського дворянства і здійснювалося на пожертви. Закладини костелу відбулися у 1817 р., а освячення – в 1842 р. Побудований у стилі класицизму. У роботах брали участь архітектори різних національностей: Людвіг Піллер – автор першого проекту, родом з польських німців; Вікентій Беретті і Людвіг Станзані – архітектори італійського походження, і поляк Франц Мехович, який завершував будівництво костелу.

Євангеліст Марк. Фрагмент розпису інтер’єру Олександрівського костелу

В костелі проходять не тільки богослужіння, а й концерти духовної музики. У 1879 р. тут хрестили К. Малевича – майбутнього відомого художника. Реконструкція 1990-х рр. проводилася на пожертви парафіян. У 2001 р. Олександрівський собор відвідав Папа Римський Іоанн Павло ІІ.

Центральний неф Олександрівського костелу

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 50

20.04.12 20:26

51 Миколаївський костел на фото початку ХХ ст. Готичні склепіння Миколаївського костелу

До 1909 р. костел св. Олександра був єдиним великим католицьким храмом міста. У 1896 р. число його парафіян становило 33 тис. 771 чоловік, а костел був розрахований на одночасне перебування в ньому 1200–1500 осіб. Богослужіння в храмі проводилося і в період Першої світової війни, і в буремні роки революції і громадянської війни. Костел було закрито в 1930-ті роки, а його останній настоятель Сигізмунд Квасневський був репресований у 1937 р. Згодом тут розміщувалися різні установи, в 1952–1982 рр. працював планетарій. У вересні 1990 р. на його східцях після тривалої перерви відбулася перша меса. У 1991 р. будівлю передали римо-католицькій церкві. 9 жовтня 1995 р. після ремонту та реконструкції костел св. Олександра було освячено, і з того часу там постійно проводяться богослужіння.

29 жовтня 1991 р. було офіційно затверджено устав Миколаївської парафії, а повторне освячення костелу і перша за 60 років меса відбулася 4 січня 1992 р. З того часу в костелі почергово проходять богослужіння і концерти класичної музики. У 2001 р. костел св. Миколая відвідав Папа Римський Іоанн Павло ІІ під час свого апостольського візиту в Україну.

Костел св. Миколая (Велика Васильківська, 75). У 1896 р. католики міста Києва подали в міську управу прохання про необхідність спорудження в місті другого костелу. Він був збудований у 1899–1909 рр. за проектом В. Городецького винятково на гроші римо-католицької громади. Храм було освячено в день святого Миколая у грудні 1909 р. Першим настоятелем костелу став колишній професор Петербурзької духовної академії ксьондз Казимир Ставинський. Висока, струнка і легка споруда Миколаївського, або Нового (як його стали називати на відміну від Олександрівського (Старого), вже існуючого), костелу у давньоготичному стилі стала прикрасою Києва і важливою архітектурною домінантою навколишньої забудови. Скульптурні прикраси костьолу виготовлялися у київській майстерні італійського скульптора Еліо Саля. Облицювання фасаду частково штучним каменем, а частково червоною керамічною плиткою зробили 50 варшавських майстрів. Храм розрахований на одночасне перебування 2300 осіб. Костел діяв до осені 1937 р., коли в Києві не залишилося жодного римо-католицького священика, всі були репресовані. Костел св. Миколая закрили 21 березня 1938 р. Тривалий час в будівлі тулилися різноманітні

Скульптура Архангела Михаїла роботи чеським скульптором Бенешем на фронтоні Миколаївського костелу

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 51

Фігура Мадонни з маленьким Ісусом над входом до костелу

20.04.12 20:26

Вид на вул. Олександрівську на фото початку ХХ с.

84 Південно-східний фасад Маріїнського палацу

Фасад будинку Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5) Будинок Верховної Ради і комплекс Маріїнського палацу з висоти пташиного польоту

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 84

Вулиця Михайла Грушевського. Сьогодні ця вулиця відіграє важливу роль в історії України, являючись її урядовим центром. На ній розташовані найголовніші установи нашої держави – вищий законодавчий і виконавчий органи – Верховна Рада і Уряд України. Вулиця Михайла Грушевського – одна із стародавніх київських вулиць, відома як Іванова дорога, що з’єднувала Печерськ із Подолом, як вулиця Олександрівська з 60-х років ХІХ ст., яка пролягала від Микільських воріт на Печерську до Контрактової площі на Подолі. Двадцяте століття внесло зміни у назву вулиці, порядок нумерації та її функції. Вона мала назви – вулиця Революції, Кірова, а з кінця 1991 р. отримала сучасну назву на честь видатного вченого, громадського і державного діяча Михайла Грушевського. Якщо раніше це була житлова вулиця, то після встановлення радянської влади багато чого змінилося. З середини ХХ ст. нумерація починалася від Європейської площі і піднімалася уверх до Арсенальної площі. У другій половині 1930-х років на вулиці були споруджені будівлі для органів вищої законодавчої і виконавчої влади радянської України: будинок Верховної Ради на Грушевського, 5 (1936–1939, архітектор В. Заболотний) та будинок Народного комісаріату внутрішніх справ на Грушевського, 12 (1936–1938, архітектори І. Фомін і П. Абросимов). Після завершення будівництва тут розмістилася Рада Народних Комісарів УРСР (з 1946 р. – Рада Міністрів, а з початку 1990-х років – Уряд України). Особливість вулиці полягає в тому, що майже вся її ліва сторона зайнята стадіоном, садом і парками – Міським і Маріїнським. Тут розташований Маріїнський палац (Грушевського, 5а), який разом з Міським садом складає палацово-парковий комплекс – єдину пам’ятку такого типу в Києві. Палац на два поверхи збудований у 1748–1752 рр. за проектом Б. Растреллі як царська резиденція на півдні імперії. У 1819 р. пожежа знищила дерев’яний другий поверх.

20.04.12 20:29

85 Вулиця Грушевського у 50-ті роки ХХ ст. носила ім’я Кірова

Палац відбудовано в 1868–1870 рр. з нагоди приїзду до Києва Олександра ІІ та імператриці Марії Олександрівни. Відтоді Царський палац отримав ще одну назву – Маріїнський. Таку ж

Парковий фасад Маріїнського палацу на фото 1913 р.

назву отримав і парк навпроти палацу, розбитий у 1874 р., оскільки Марія Олександрівна внесла значну частину коштів на його облаштування. У 1890 р. навпроти нинішньої вулиці Липської була збудована парафіяльна церква Олександра Невського за проектом архітектора В. Ніколаєва (не збереглася). Тепер Маріїнський палац – офіційна резиденція Президента України. На початку вулиці в 1897–1899 рр. було збудовано першу музейну споруду Києва - Київський художньо-промисловий і науковий музей за проектом архітектора В. Городецького і скульптора Е. Саля (в основу покладено проект архітектора П. Бойцова).

Фонтан. Скульптура «Амури, що б’ються за серце»

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 85

Будинок Уряду України

Біла зала Маріїнського палацу

Парадні сходи головного вестибюлю палацу

20.04.12 20:29

Київський художньо-промисловий і науковий музей. Фото початку ХХ ст.

86 Скульптури на фронтоні музею

Будинок на вул. Грушевського, 22

Міська публічна бібліотека. Фото початку ХХ ст.

1 серпня 1899 р. з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду, що відбувався в Києві, тут було відкрито виставку за результатами розкопок видатного археолога В. Хвойки. Цей день і прийнято вважати датою заснування музею. Офіційне його відкриття відбулося 1 грудня 1904 р. Музей утримувався на кошти міста, Товариства старожитностей і на приватні пожертви. Загальне керівництво справами музею здійснював комітет на чолі з головою Товариства старожитностей і мистецтв Богданом Івановичем Ханенком (1849-1917) – колекціонером, меценатом, почесним членом Петербурзької Академії наук (з 1910 р.). У 1902 р. директором музею було обрано М. Ф. Біляшівського (1867–1926). На початок ХХ ст. музей перетворився, як і прагнув його директор, у справжній «монумент української культури, монумент монолітний, неподільний і грандіозний». Пам’ятний знак Миколі Біляшівському в 1988 р. встановлений поряд із музеєм. Нині тут міститься Національний художній музей України (Грушевського, 6). Навпроти міського музею в 1910 р. було споруджено будинок (за проек том архітек торів О. Кривошеєва та З. К лаве) Міської пу б лічної біб ліотеки – нині Національна парламентська бібліотека України (Грушевського, 1).

Пам’ятний знак М. Ф. Біляшівському

Будинок на вул. Грушевського, 16

Національна парламентська бібліотека України

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 86

20.04.12 20:30

Національна музична академія ім. П. Чайковського (колонний зал) на розі Хрещатика і вул. Архітектора Городецького

Миколаївська вулиця (нині – вул. Архітектора Городецького). Поч. ХХ ст.

Вулиця Архітектора Городецького. Одна з найкрасивіших центральних вулиць міста. Виникла з приватної ініціативи в кінці ХІХ ст. як Миколаївська і одразу ж була забудована багатоповерховими прибутковими будинками в стилі віденського модерну, ренесансу. Вулиця Городецького має багату історію, пов’язану з розвитком театру, музики, літератури. Найкращим готелем дореволюційного Києва був готель «Континенталь» на Миколаївській, 5. Будівля готелю споруджена у 1895–1897 рр. за проектом архітекторів Е. Брадтмана та Г. Шлейфера у ренесансно-барокових формах. В готелі був прекрасний ресторан, кав’ярня, більярд, розкішний читальний зал, ліфт, літній і зимовий сади, концерні оркестри, електричне освітлення, ванни і всі вигоди. Ту т у лютому – травні діяв мис тецький к луб Х ЛАМ (за першими літерами – художники, літератори, ак тори, музиканти), який став культурним центром, привабливим для київських літераторів, місцем зібрань і зус трічей видатних ді ячів тодішнього літерат урно-м ис тецького Києва.

Колонний зал Національної музичної академії ім. П. Чайковського. Фрагмент декору фризу і карнизу

Скульптурне зображення В. Городецького (скульптори В. Щур і В. Сивко) в Пасажі поблизу вулиці, названої на його честь

Навчальний корпус Національної музичної академії по вул. Архітектора Городецького, 5

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 87

20.04.12 20:30

Гермес. Скульптура на фасаді будинку №9

Будинок Л. Гінзбурга на Миколаївській вулиці. Листівка початку ХХ ст.

Серед відвідувачів клубу – О. Мандельштам, І. Еренбург, М. Семенко, П. Тичина, Б. Лівшиць, О. Екстер, О. Тишлер, А. Петрицький, К. Марджанов та ін. Готель зруйновано у 1941 р., на його місці – Національна музична академія ім. П. Чайковського (Архітектора Городецького, 1–5). Шестиповерховий будинок на Архітектора Городецького, 9 (арх. Г. Шлейфер, Е. Брадтман), збудований навесні 1900 р., вважався на ті часи найвищою спорудою в Києві. Збудований у стилі ренесанс будинок пишно прикрашений скульптурними деталями, фігурами античних богів, архітектурними мотивами. У підвальному приміщенні будинку у травні – серпні 1919 р. діяв «Мистецький льох» – літературно-мистецький клуб української творчої інтелігенції, створений «Вільною асоціацією художників».

Цирк Крутикова на фото початку ХХ ст.

Тут часто бували Д. Загул, П. Тичина, В. Еллан (Блакитний), Л. Курбас та ін. Вулиця пролягає від Хрещатика до площі Івана Франка, де знаходиться знаменитий Національний академічний драматичний

Фігура атланта на фасаді будинку №9

Ефектна будівля по вул. Архітектора Городецького, 9 споруджена на замовлення домовласника і власника будівельної контори Льва Гінзбурга. Пишний декор прибуткового будинку служив прекрасною рекламою власного будівельного підприємства. Грифон на фасаді будинку №9

Ренесансний фасад будинку по вул. Архітектора Городецького, 9

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 88

20.04.12 20:30

89 Театр «Соловцов». Фото початку ХХ ст. Фігури античних богів на фасаді будинку № 9

театр імені Івана Франка. Будівля театру споруджена у 1898 р. за проектом архітектора Г. Шлейфера. Тут у 1898–1924 рр. містився відомий в історії України драматичний театр «Соловцов». У 1924–1926 рр. діяв театр «Березіль», а з 1926 р. – театр ім. І. Франка, який перед тим перевели з Харкова. З того часу театр плідно працює в Києві. На вулиці між будинками № 4 і 6 було відкрито «Скетінг-ринг» для катання на роликових ковзанах, працював знаменитий цирк Крутікова (Миколаївська, 7). Будівля цирку споруджена в 1903 р. за проектом архітектора Е. Брадтмана – один з кращих зразків раннього модерну в Києві (не зберігся). На його місці – кінотеатр «Україна», де на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» С. Параджанова 4 вересня 1965 р. відбулася акція протесту представників української інтелігенції проти арешту 24 чоловік, звинувачених у «антирадянській діяльності».

Бронзова фігура Миколи Яковченка (ск. В. Чепелик та ін.) перед театром ім. І. Франка, де знаменитий актор працював кілька десятків років

Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 89

20.04.12 20:30

Маріїнська община на фото початку ХХ ст.

90 Маріїнсько-Благовіщенська вулиця. Поч. ХХ ст.

Вул. Саксаганського, 75. Алегоричні фігури на центральній частині фасаду

Вул. Саксаганського, 75. Головний будинок колишньої Маріїнської общини – зараз Інститут медицини праці

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 90

Вулиця Саксаганського. Вулиця виникла у першій половині ХІХ ст. і складалася з двох вулиць – Великої Жандармської і Малої Жандармської. З’єднатися в єдине ціле їй заважали приватні володіння між вулицями Тарасівською і Паньківською. Мабуть, це єдина в Києві вулиця з такою історією. Тільки в 1881 р. вулиця стала єдиною – від Еспланадної і до Галицької площі під назвою Жандармська. Пізніше, в 1888–1919 рр., вона називалася МаріїнськоБлаговіщенською. У 1919–1937 рр. була вулицею П’ятакова, перейменованою на честь Леоніда Леонідовича П’ятакова (1888–1918) – учасника боротьби за встановлення радянської влади у Києві. У 1937 р. вулицю назвали на честь одного із засновників національного професійного театру Панаса Карповича Саксаганського (1859– 1940). Сучасна вулиця Саксаганського пролягає від Палацу спорту до площі Перемоги. Характер забудови вулиці сформувався в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. На початку ХХ ст. вулиця була класичним зразком великої міської магістралі, щільно забудованою в два, а то й у три ряди прибутковими будинками, переважно чотирьохі п’ятиповерховими. Назву Маріїнсько-Благовіщенська одержала від розташованої на вулиці Маріїнської общини і Благовіщенської церкви. Церква була збудована у 1887 р. поблизу перетину з вулицею Паньківською (зруйнована у 1930-ті роки).

Фронтон бокового ризаліту будинку колишньої Маріїнської общини

Капітель колони центрального фасаду

20.04.12 20:30

Ліпні прикраси на будинку по вул. Саксаганського, 108/16

Фігурка сови над фронтоном будинку №108/16

ХХ ст.

91 Будинок Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами. Фото початку ХХ ст.

Вулиця цікава своєю архітектурою, будинки споруджені в різних стилях, прикрашені декоративними вставками, скульптурними рельєфами на фасадах, цікавою конфігурацією тієї чи іншої садиби, різноманітністю поєднання поверховості забудови. Стосовно історії садиб або окремих будинків, то це – історія нашої країни у різноманітності мініатюрних оповідань. Вулиця становить собою яскраво ілюстровану історію архітектури Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. Мала характер, головним чином, житловий, а також лікувально-медичний, особливо акцент цей збільшився із розташуванням Маріїнської общини, спорудженням будинку Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами та фармацевтичного заводу, а також великої кількості приватних лікарень. Маріїнська община медичних

Вул. Саксаганського, 75. Ліпний медальйон на фасаді будинку

сестер Товариства Червоного Хреста була організована в 1878 р., а будинок споруджено в 1913–1915 рр. у стилі венеційського ренесансу (вул. Саксаганського, 75). Споруда – яскравий приклад спільної творчої праці архітектора Валер’яна Рикова і скульптора Федора Балавенського. Скульптурні прикраси чудово пасують до загального вигляду будівлі. Центральну частину фасаду завершують чотири фігури, що символізують Милосердя, Життя, Любов і Медицину. У тимпанах бокових фронтонів розмістилися рельєфи із зображеннями медсестер, що надають допомогу пораненим воїнам.

Алегорія Любові на карнизі центрального фасаду будинку колишньої Маріїнської общини

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 91

Скульптурне зображення на боковому портику будинку №108/16

Вул. Саксаганського, 108/16. Сучасний вигляд будинку колишнього Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами

20.04.12 20:30

Вул. Саксаганського, 97. Фасад Музею Лесі Українки

Вигляд вулиці Саксаганського сто років тому

Тут до революції містилися лікарня, амбулаторія, аптека, гуртожиток для сестер. При Маріїнській общині діяли курси сестер милосердя, був свій штат лікарів. У 1941 р. тут працював Інститут удосконалення лікарів, а з 1944 і до 1976 р. – Український інститут клінічної медицини. Діяльність цього інституту пов’язана з його засновником Миколою Дмитровичем Стражеском (1876–1952) – видатним ученим-терапевтом, який у 1936–1952 рр. очолював цей науково-дослідний заклад. У 1952 р. інституту присвоєне ім’я вченого. Нині це – Український науково-дослідний інститут кардіології ім. М. Стражеска (з 1976 р. знаходиться на вул. Народного ополчення, 5), а в історичній будівлі розмістився Інститут медицини праці. На перетині з вулицею Симона Петлюри стоїть споруджений за проектом архітектора Олександра Хойнацького у 1898–1899 рр. будинок Південноросійського товариства торгівлі аптекарськими товарами (рос. назва ЮРОТАТ, Саксаганського, 108/16). На час будівництва його називали найрозкішнішим будинком у місті. Крім різнокольорового пофарбування поверх суцільної штукатурки, головний фасад будинку був пишно прикрашений різноманітною ліпниною. На наріжному фронтоні розмістилися скульптурні фігурки сов – символу мудрості. Виступи стін, розташовані над карнизом, окантовані багатофігурним

Будинок №74 на вулиці Саксаганського

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 92

Будинок №68/21 на вулиці Саксаганського

20.04.12 20:30

Фрагмент фасаду будинку по вул. Саксаганського, 97 Дворовий фасад будинку по вул. Саксаганського, 93 (Музей М. Старицького)

Меморіальна дошка П. Саксаганського на будинку по вул. Жилянській, 96

У цьому будинку тривалий час жив один з братів Тобілевичів – Панас Саксаганський. Блискучий актор, режисер з плеяди корифеїв українського театру багато і часто гастролював по країні зі своєю трупою.

рельєфом – сценами з історії розвитку медицини. На жаль, в кінці 1980-х років під час ремонту було знято кілька алегоричних фігур, зокрема зображення Меркурія над фронтоном. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. вулицю неофіційно називали Українською, оскільки в різний час тут жили яскраві представники вітчизняної науки, літератури, мистецтва – М. Лисенко, Б. Грінченко, Є. Чикаленко, М. Старицький, Олена Пчілка, Леся Українка та інші. На вулиці Саксаганського, 93–97 міститься Музей видатних діячів української культури, заснований у 1987 р. Підставою для його створення став той історичний факт, що в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. у близькому сусідстві проживали сім’ї видатних діячів української культури – Лесі Українки (Саксаганського, 97), Миколи Лисенка (Саксаганського, 95-б), Михайла Старицького (Саксаганського, 93), Панаса Саксаганського (Жилянська, 96), які представляли тоді культуру Придніпров’я у найвищій її якості. Тут бували І. Франко, М. Коцюбинський, М. Рильський, М. Драгоманов, М. Заньковецька і О. Мишуга – люди, чиї імена навічно закарбовані в історії української культури.

Будинок по вул. Саксаганського, 96

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 93

Музей М. Лисенка. У музеї зберігаються рояль, диригентська паличка, ноти та інші особисті речі уславленого композитора

Будинок №84/86 по вул. Саксаганського

20.04.12 20:30

Руїни Хрещатика і колишньої площі Калініна на фото 1940-х рр.

Хрещатик на початку ХХ ст.

Хрещатик – центральна вулиця Києва – столиці України, де проводяться масові святкові і урочисті заходи державного і міського рівня. Перші житлові будинки на Хрещатику з’явилися у 1797 р. Забудова і формування Хрещатика як вулиці почалося у 40-х роках ХІХ ст. З другої половини ХІХ ст. Хрещатик перетворюється на головну вулицю міста. У її розвитку важливу роль відіграло центральне положення між Подолом, Печерськом і Старим містом і не дуже високе розташування. Хрещатик пролягає від Європейської площі через Майдан Незалежності до Бессарабської площі і бульвару Тараса Шевченка.

Будинок Київради і міської адміністрації

Будинки на розі Хрещатика і Прорізної

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 94

Н азва Хрещатик офіційно була затверджена у 1869 р. У 1923–1937 рр. вулиця носила ім’я Воровського. Ставши з середини ХІХ ст. головною вулицею Києва, у своєму розвитку пройшла і період розквіту, і руїни, і відродження. Упродовж ХХ ст. змінювалося її архітектурне обличчя, але незмінною залишалася головна її функція як центральної вулиці столиці України. Тут розташувалися міська державна адміністрація, окремі міністерства, кінотеатр, головпоштамт, Національна телерадіокомпанія, банки, офіси великих компаній, мережа торговельних закладів, ресторани. Хрещатик дореволюційний – адміністративний, торговельно-фінансовий і культурний центр Києва. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. функціональна роль Хрещатика як нової

20.04.12 20:30

95 Ансамбль житлових будинків на Хрещатику, 23–27

Перспектива Хрещатика від Бессарабського ринку

Хрещатик з висоти пташиного польоту

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 95

центральної вулиці визначилася спорудженням будівлі Міської Думи (1876, будівля не збереглася); купецького зібрання (1882) – нині Національна філармонія України (Володимирський узвіз, 2), біржі (1882–1883) будинок за адресою Хрещатик, 13 (не зберігся); ряду банків, критого Бессарабського ринку (1912), пасажу (1914– 1915) і багатоповерхових житлових будинків. Початком перенесення адміністративного центру міста стало будівництво на колишній Хрещатицькій площі (нині Майдан Незалежності) Міської Думи. Всупереч бажанням купецтва Подолу управління містом перемістилося на Хрещатик. Будинок Міської Думи за старою нумерацією мав адресу – Хрещатик, 18. Новий будинок за проектом архітектора Олександра Яковича Шіле (1830–1897) закінчили будувати у 1876 р. Двоповерховий будинок підковоподібної форми стояв посеред площі, третій поверх добудували пізніше. Над центральною частиною фасаду знаходився чотирикутний купол з годинником і позолоченим гербом

Центральна вулиця Києва в руїнах. Фото 1940-х рр.

Вид на Майдан Незалежності, Головпоштамт та Будинок профспілок

20.04.12 20:30

На розі вулиць Хрещатик і Архітектора Городецького

Бессарабський ринок на фото початку ХХ ст.

Барельєф на фасаді Бессарабського ринку

Києва – фігурою Архангела Михаїла з мечем і змієм роботи скульптора Єви Куликовської. Засідання Думи в новому приміщенні проводилися з 1878 р. Міська Дума і Міська управа працювали у будинку до 1919 р, а в 30-х роках тут розташовувалися окрвиконкомоблвиконком, обком і міськком КП(б)У. Нині будинок Міськради, збудований після війни, знаходиться на Хрещатику, 36. У вересні 1941 р. вулиця була майже повністю зруйнована. Відступаючи, радянські сапери замінували Хрещатик і прилеглі до нього вулиці, практично весь центр міста. 24 вересня 1941 р. Київ здригнувся від серії потужних вибухів, спалахнули величезні пожежі. За кілька днів центр міста перетворився на руїни.

Центральний фасад Бессарабського ринку

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 96

Вул. Хрещатик, 13. Фрагмент фасаду з облицюванням керамічною плиткою

Декоративний еркер на фасаді будівлі ринку

Історична забудова вулиці, що вціліла після вибухів і пожеж 1941 р.

20.04.12 20:30

Вул. Хрещатик, 15. Фрагмент оформлення арки Пасажу

Маскарон над входом до одного з магазинчиків Пасажу

Після визволення Києва 6 листопада 1943 р., вже з 1 березня 1944 р. почалися масові роботи з розчистки Хрещатика. У червні 1944 р. був оголошений конкурс на кращий проект по відбудові і реконструкції головної вулиці міста. Був прийнятий проект групи архітекторів – О. В. Власова, А. В. Добровольського, В. Д. Єлізарова, О. І. Заварова, Б. І. Приймака, і О. І. Малиновського. За цим проектом Хрещатик мав забудовуватися заново. У 1949–1955 рр. головним архітектором Києва був Анатолій Добровольський, тобто весь період забудови основної частини Хрещатика. Хрещатицький ансамбль – яскравий прояв самобутності Київської архітектурної школи 50-х років, справжнім творцем якої саме тоді стає видатний архітектор і містобудівник Анатолій Добровольський (1910–1988). Захоплення українським бароко найсильніше відбилося в будинках А. Добровольського, О. Малиновського В. Єлізарова, М. Пінчука та ін. На Хрещатику барокові форми представлені в кількох об’єктах, найяскравіша необарокова тенденція виявляється у комплексі будинків біля Пасажу

Барельєфи в Пасажі

Загальний вигляд арки Пасажу з боку Хрещатика

Керамічна розетка на арці

На перехресті вулиць Хрещатик і Богдана Хмельницького

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 97

20.04.12 20:30

98 Будівля Національної філармонії України (колишнє Купецьке зібрання) на Європейській площі

Галерея «Пінчук Арт-Центр» розташована в архітектурному ансамблі Бессарабського кварталу

на Хрещатику, 13–17. Привертає увагу стіна, облицьована керамічною орнаментованою плиткою, увінчана на рівні даху численними бароковими фронтончиками, які нагадують споруди XVIII ст. Застосовувати кераміку в широких масштабах почали вперше після війни саме на Хрещатику. Для архітектури центральної вулиці Києва притаманне поєднання монументальної урочистості і паркового ліризму. Відбудований після найстрашнішої війни Хрещатик став своєрідним символом нашого народу. Хрещатик і пов’язані з ним площі завжди були в центрі політичних подій, що відбувалися в Києві впродовж всього ХХ ст. і початку ХХІ ст. Майдан Незалежності, а колись Думська площа, площа Калініна, Жовтневої Революції – пам’ятає велелюдні мітинги 1905–1906 рр., події 1917–1918 рр., 1990-х і 2004–2011 рр. Найбільші художні виставки проходять на Хрещатику, 2 (Європейська площа) в Національному центрі ділового і культурного співробітництва «Український Дім» і в Пінчук Арт Центрі біля Бессарабської площі.

Але

Національний центр ділового і культурного співробітництва «Український Дім»

Вид на монумент Незалежності (ск. А. Кущ та ін.) на головній площі країни

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 98

20.04.12 20:31

Скіфська пектораль. Середина ІV ст. до н. е. Музей історичних коштовностей

ТЕАТРИ, МУЗЕЇ, ПАРКИ Київський академічний театр оперети на Великій Васильківській, 53

Меморіальний будинок-музей Т. Шевченка. Пров. Т. Шевченка, 8-а

НКММК «Мистецький Арсенал». Вул. Лаврська, 10-12 Алея бузку в Національному Ботанічному саду ім. М. Гришка НАНУ

Огляд визначних пам’яток Києва може виявитися доволі не легкою «роботою», піс л я якої обов’язково захочеться трохи відпочити. Відволіктися від вуличної метушні вам допоможуть численні тінисті парки, прохолодні зали музеїв або ошатні сцени київських театрів. Відпочинок на природі пропонують ботанічні сади (університетський – біля станції метро «Університет», заснований у 1839 р. на величезному пустирі і Центральний, відкритий для відвідування у 1964 р. і уславлений чудовим садом бузку). Серед парків найпопулярнішими є Гідропарк, Маріїнський, на Володимирській гірці, Хрещатий, Наводницький, Голосіївський та ін.

Київський фунікулер (Михайлівський підйом). Поч. ХХ ст.

Міжнародний центр культури і мистецтв (вул. Інститутська, 1)

Музей історичних коштовностей України на території Києво-Печерської лаври

В одному із залів Музею мистецтв ім. Б. і В. Ханенків

У Національному музеї літератури України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 99

20.04.12 20:31

Літній концертний майданчик у Маріїнському парку

Академічний театр ляльок (вул. Грушевського, 1)

100 Пішохідний міст на Труханів острів

Перший вітчизняний літак «Анатра» в Музеї авіації (вул. Медова, 1)

Серед музеїв слід відзначити Національний музей історії України, художні музеї, Музей народної архітектури та побуту в Пирогові, лаврські скарбниці (Музей історичних коштовностей, Музей книги і друкарства, Національний музей українського народного декоративного мистецтва та ін.). Лише перелік київських музеїв може зайняти кілька сторінок, тому радимо читачеві скористатися послугами Інтернету, де на кількох сайтах можна одержати інформацію про музеї, виставки, галереї. Подано адреси, телефони і години роботи – www.kievtown.net,

Фестиваль квітів на Співочому полі

Парк у Феофанії

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 100

20.04.12 20:31

101 Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.»

Пам’ятник О. Пушкіну у парку його імені

www.interesniy.kiev.ua, k ar tk a.com.ua. Театралам радимо відвідати не тільки академічні театри – Оперу, Українську драму, Російську драму, Ляльковий, але й менш відомі сцени, які відзначаються не меншою професійністю, а дуже часто й чималою оригінальністю. Все про театри, концертні зали, клуби, гастрольні постановки, репертуари і ціни на квитки ви зможете довідатися як на сайтах (www.party.com.ua, www.olvia. com.ua, www.kino-teatr.ua, www.kiev.afisha.ua), так і в численних касах міста.

У Музеї народної архітектури і побуту в Пирогові: – вітряк біля зони «Полтавщина» – дівчата у «купальських» вінках – виставка виробів народних майстрів

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 101

20.04.12 20:31

Спортивний парад на Хрещатику. Фото 1970-х рр.

102

На головній вулиці країни: – аматорський вуличний оркестр – екіпаж для численних туристів, що прогулюються Хрещатиком – показові виступи велосипедистів

Значок на честь виграшу Суперкубка УЄФА в 1975 р. київським «Динамо»

Річковий вокзал, де влітку можна скористатися послугами туристичних прогулянкових катерів

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 102

МІСТО ТУРИЗМУ, СПОРТУ І МОЛОДІ

Чарівливість стародавнього міста на дніпровських схилах, багата історія, розмаїтість його архітектурних форм і насиченість культурного життя привертають увагу туристів з усіх куточків планети – і кожен гість знаходить тут щось унікальне, неповторне, таке, що запам’ятовується на все життя. Києву є чим пишатися в галузі спорту. Футбольні і гандбольні клуби, легкоатлети і гімнастки, боксери і борці не раз сходили на вершину спортивного Олімпу. Стадіони, льодові майданчики, плавальні басейни та інші спортивні споруди і товариства дають можливість обрати собі будь-який із видів спорту з урахуванням власних уподобань і можливостей. Часто наше місто називають «вічним», порівнюючи з Римом, Парижем та іншими знаменитими містами планети. Вічність Києва виявляється не в незмінності архітектурних форм і природного ландшафту, а в постійному оновленні, невичерпній енергії, динамічному русі і вічній

У Палаці спорту, збудованому у 1960 р., проводяться спортивні змагання і культурні заходи

20.04.12 20:31

Макет реконструкції стадіону «Олімпійський». Найбільша спортивна арена міста призначена для проведення фінального матчу чемпіонату ЄВРО 2012

103

Київський велотрек був заснований у 1913 р. Фото останньої чверті ХХ ст.

молодості. Київ живе, росте, змінюється, тому що народжуються в ньому нові люди, що живлять місто своєю юною енергією, жагою краси і гармонії. Як зміниться незабаром архітектурне і духовне обличчя Києва, багато в чому залежить від молодих його мешканців... Сотні тисяч дітей, десятки тисяч студентів і молодих людей – в їхніх руках майбутнє стародавньої столиці Київської Русі-України!

Юні кияни на Майдані Незалежності

Колонада на вході до стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського

Валерій Лобановський на тренерській лаві і команда ФК «Динамо» на фото 1980-х рр.

Не тільки в Україні та країнах СНД, але й у Європі добре знають київський клуб «Динамо» і пам’ятають його знаменитого тренера Валерія Лобановського, що стали справжньою легендою українського футболу. Чисельні перемоги клубу ведуть свій відлік з 1929 р.

Вітрильники регата на Київському морі

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 103

20.04.12 20:31

104 Основна фотозйомка Юрія Бусленка (фото для колажа на суперобкладинці; стор. 3, 12, 19, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 57, 58, 64, 66, 68, 69, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 85, 86, 87, 88, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104). На сторінках видання використані фото: Олександра Іванова (стор. 1, 4, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 42, 43, 44, 46, 47, 50, 53, 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 65, 69, 71, 72, 73, 75, 78, 79, 81, 83, 84, 86, 87, 88, 89, 90, 93, 95, 96, 97, 98, 99, 101, 102, 103); Володимира Сульженка (стор. 18, 48, 49, 53, 54, 57, 61, 66-67, 71, 73, 74, 75, 76-77, 78, 79, 81, 82, 83, 86, 87, 89, 90, 91, 92-93, 96, 97, 101); Віктора Хмари (стор. 7, 9, 10, 20, 22, 23, 26, 27, 30, 45, 46, 47, 54, 101, 103); Олега Жарія (панорами на стор. 2, 21, 24-25, 29, 30, 52, 65, 71, 84, 98, 100); Романа Михайлюка (панорами на стор. 8-9, 31, 61, 100, 101, 102, 103); Миколи Ференцева (стр. 3, 33, 39, 40, 44, 46, 56, 59, 100); Олександра Андрощука (стр. 7, 31, 78, 79); Миколи Іващенка (стор. 84); Михайла Кальницького (стор.59). Також використані зображення з архівів видавництва.

Київ: історія, архітектура, традиції (популярне видання) Укладачі Ольга Друг, Юлія Ференцева Переклад з російської Юрія Григор’єва

Видавець «Балтія-Друк»

Генеральний директор Рута Малікєнайте Головний редактор Віргініюс Строля Відповідальний редактор Юлія Ференцева Художній редактор Олександр Андрощук Літературний редактор Олена Кір’ятська Верстання Івана Святенка, Олексія Чурюмова Обробка зображень Володимира Сульженка Рисунок макету Литовського замку Людмили Резнікової

Видавництво “Балтія-Друк” вул. А. Барбюса, 51/2, Київ, 03150 тел. +380 44 502 10 47, факс +380 44 522 88 32 www.baltia.com.ua e-mail: info@baltia.com.ua

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виробників і розповсюджувачів видавничої продукції: серія ДК, № 643 від 23.10.2001, видано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Усі права захищені. Жодна частина книги не може бути відтворена в будь–якій формі без письмового дозволу власників авторських прав. Посилання на неї допускаються лише за документально підтвердженою згодою власників авторських прав.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 104

20.04.12 20:31

ЗМІСТ

Розвиток управління у Києві

Заснування Києва

Місто Володимира

Місто Ярослава

Місто Ізяслава

Київ і Велике князівство Литовське

Київ у складі Речі Посполитої

Міське управління: Київ у складі Російської імперії

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 5

Київ у подіях і фактах. ХІХ–ХХІ ст.

Києво-Печерська лавра – сакральний центр Східної Європи

Видатні православні святині Києва

Синтез культур

Архітектурні перлини центру міста

Парад ансамблів

Вулиці Києва

Театри, музеї, парки

102

Місто туризму, спорту і молоді

20.04.12 20:22

49 Зображення Аліпія-іконописця на стовпі Володимирського собору. Худ. В. Васнецов

Вид на центральну апсиду Володимирського собору з хорів

Інтер’єр Успенської церкви (старообрядницької)

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 49

20.04.12 20:26

Капітель пілястри в інтер’єрі храму

50 Олександрівський костел на початку ХХ ст.

Центральний фасад костелу св. Олександра після реконструкції 1990-х років

Євангеліст Матфей. Фрагмент розписів інтер’єру Олександрівського костелу

Орган, подарований костелу в 2001 р. громадою німецького міста Герцогенаураха

Євангеліст Марк. Фрагмент розпису інтер’єру Олександрівського костелу

Центральний неф Олександрівського костелу

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 50

20.04.12 20:26

51 Миколаївський костел на фото початку ХХ ст. Готичні склепіння Миколаївського костелу

Скульптура Архангела Михаїла роботи чеським скульптором Бенешем на фронтоні Миколаївського костелу

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 51

Фігура Мадонни з маленьким Ісусом над входом до костелу

20.04.12 20:26

Загальний вигляд Миколаївського костелу

Композиція над боковим входом до собору

установи, після війни костел передали Київському обласному архіву, тут же знаходилася радіостанція, що глушила радіохвилі Бі-Бі-Сі, радіо «Свобода» та ін. З 1979 р. – Республіканський будинок органної і камерної музики. Тут встановили орган, виготовлений чеською фірмою «Reiger–Closs». Сьогодні у Києві налічується понад 50 тис. католиків, серед яких багато іноземців. Це дипломати і члени їхніх родин, студенти, що навчаються в Києві, працівники представництв іноземних компаній. У к о с те л і с в . О л е к с а н д р а щонеділі проводиться богослужіння англійською мовою, а в костелі св. Миколая – іспанською. У 1999–2001 рр. за проектом архітектора Л. Скорик була побудована греко-католицька церква св. Василія (вул. СмирноваЛасточкіна, 7).

Лютеранська кірха св. Катерини (1857 р., арх. І. Штром, П. Шлейфер), її фасад та інтер’єр (вул. Лютеранська, 22)

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 52

20.04.12 20:26

Первісний вигляд караїмської кенаси. Фото початку ХХ ст.

Греко-католицька церква св. Василя (вул. Смирнова-Ласточкіна, 7)

Караїмська кенаса була збудована у 1898– 1902 рр. на вулиці Ярославів Вал, 7 за проектом архітектора В. Городецького. Розкішне оформлення фасадів та інтер’єрів кенаси створив італійський скульптор Еліо Саля. Урочисте освячення кенаси відбулося у січні 1902 р., і кияни визнали цю споруду однією з кращих у місті. Караїми – представники течії іудаїзму, що не визнає Талмуд, читає Тору. Караїмська громада Києва на початку ХХ ст. налічувала понад 300 осіб. «Тютюновий король» Соломон Коген пожертвував гроші на придбання земельної ділянки для будівництва молитовного дому, а потім ще й на саме будівництво кенаси. Поряд з кенасою громада звела чотириповерховий прибутковий будинок. Садиба належала релігійній громаді до націоналізації 1922 р. Кенаса тимчасово залишалася у користуванні караїмів аж до закриття у 1927 р. У різні роки тут знаходилися різноманітні установи, а з 1981 р. було відкрито Будинок актора. Сучасна караїмська громада Києва нечисленна. Основна група караїмів України проживає в Криму.

Сучасний вигляд караїмської кенаси, нинішнього Будинку актора

Ажурна ліпнина над центральним порталом і вигадливі капітелі декоративних колон бокового фасаду.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 53

Під час ремонтнореставраційних робіт у 1960-х рр. суттєво змінився первісний образ колишньої кенаси: зник гофрований цинковий купол, повністю розібрано дерев’яну конструкцію даху з підвісною стелею складної об’ємної конфігурації і насиченим ліпним декором, втрачена ажурна металева огорожа і ворота центрального порталу.

20.04.12 20:26

У квітні 2009 р. почалося будівництво мінарету, висота якого сягатиме 27 м. За даними шейха Таміма, у Києві проживає близько 50 тис. мусульман, переважно іноземців. Центральна синагога. Фрагмент декоративного оздоблення фасаду

Мусульманська святиня – мечеть «Ар-Рахма» (вул. Лук’янівська, 46) Центральна синагога після реконструкції (вул. Шота Руставелі, 13)

Мусульмани здавна селилися на території міста. Перша духовна установа мусульман відкрилася у Києві в 1897 р. на Подолі. Молитовний будинок повинен був служити для спорудження першої київської мечеті, розрахованої на 800 віруючих, що моляться одночасно. У 1913 р. заклали перший камінь у її фундамент на вулиці Гоголівській (мечеть не збудували). У 1966 р. Духовне управління мусульман України отримало дозвіл від київської мерії для будівництва мечеті. Перша київська мечеть Ар-Рахма (Милосердя) була збудована у 1996–2000 рр. за проектом архітектора Олександра Комаровського поблизу історичного Щекавицького кладовища (його мусульманської частини, що збереглася) за адресою – вул. Лукьянівська, 46. Єврейська громада міста славилася своєю чисельністю і давніми традиціями. Багато будинків як світської, так і сакральної архітектури було зведено на кошти єврейського співтовариства. Звернімося лише до кількох прикладів. Центральна (Хоральна) синагога (вул. Шота Руставелі, 13) побудована у 1898 р. на кошти київського цукрозаводчика Лазаря Бродського (арх. Г. Шлейфер). У 1926 р. синагогу закрили, після війни віддали театральній установі. До 1997 р. тут містився Театр ляльок. Зараз тут знову молитовний будинок. У місті також працює Головна синагога (вул. Щекавицька, 29), збудована у мавританському стилі в 1895 р. за проектом М. Гарденіна. Ще одна діюча синагога Києва – Галицька (вул. Жилянська, 97-а) – збудована в 1909–1910 рр. за проектом Ф. Олтаржевського.

Синагога Розенберга на Щекавицькій, 29

Центральна синагога. Фрагмент ліпнини фасаду

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 54

Відновлений інтер’єр Центральної синагоги

20.04.12 20:26

АРХІТЕКТУРНІ ПЕРЛИНИ ЦЕНТРУ МІСТА Андріївська церква на гравюрі ХІХ ст.

Наказ імператриці Єлизавети Петрівни від 28 квітня 1748 р. Київському митрополиту Тимофію про виготовлення цегли для будівництва Андріївської церкви на заводах Києво-Софійського монастиря. Фрагмент документа з підписом російської імператриці. ЦДІАУК

Андріївську церкву недарма називають світовим зразком бароко. Збудована за проектом італійця Бартоломео Растреллі на місці розібраної у 1724 р. дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви, вона піднеслася до неба – легка й ажурна. Cпоруда органічно вписалася в тодішній, а згодом і в новий міський пейзаж. Зведена в 1747–1762 рр. архітектором І. Мічуріним Андріївська церква є яскравим взірцем барокової архітектури, яка легко увійшла і утвердилася на українській землі. Відомий культуролог Вадим Скуратівський вважає Андріївську церкву і Браму Заборовського еталонними творіннями українського бароко, особливими архітектурними символами його надзвичайної енергії. Церква була збудована без дзвіниці. Висота її 60 м (без будівлістилобату – 40 м), довжина 30 м, ширина 23 м. Парафії церква не мала.

Андріївська церква. Фрагмент художнього оформлення куполу

Вид на Андріївську церкву, Андріївський узвіз і Поділ

Надпрестольна сінь-ротонда. Вигляд від царських врат

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 55

20.04.12 20:26

Зображення родинного герба Заборовського у декоративному оформленні брами

Зображення митополичого вінця на фронтоні Брами Заборовського

Брама Заборовського. Збудована в 1746 р. як парадні ворота Софійського собору на захід від Золотих воріт. Брама названа на честь Київського митрополита Рафаїла (Заборовського), який захоплювався архітектурою, знався на будівельній справі, вмів малювати. Микола Зеров присвятив йому такі поетичні рядки: Ні, не бундючний, ситий гетьманат, Не багатир – полковник череватий, ЇЇ поставив очі чарувати Смиренний рясофорний меценат.

Рафаїл (Заборовський) – митрополит Київський у 1731–1747 рр.

Брама Заборовського. Вигляд з боку Георгіївського провулку

Збудував браму архітектор Й. Шедель. Фронтон споруди пишно прикрашений ліпниною з використанням геометричного і рослинного орнаменту. Серед рослинного орнаменту вміщено дві чоловічі маски. У центрі фронтону – великий медальйон із зображенням митрополичого вінця. Нижче над проїздом розташовано фамільний герб Заборовського – палаюче серце з хрестом на ньому в обрамленні двох пальмових гілок. Під час забудови Києва в ХІХ ст. брама опинилася в Георгіївському провулку. При прокладанні нових вулиць рівень ґрунту на цьому місці підвищився більш як на один метр, внаслідок чого брама втратила свою колишню виразність. Арковий прогін став низьким, колони надто широкими. У 1822–1823 рр. арковий проїзд було замуровано, а великий митрополичий двір перетворено на сад. У 2009 р. проведено реставраційні роботи по відбудові Брами Заборовського.

Брама Заборовського. Фото 30-х рр. ХХ ст.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 56

Чоловічі маски на фронтоні брами символічні. Одна – усміхнена, друга – задумлива і сумна – свідчать про неспокій і докори сумління мислячої людини. Таким відображенням суперечностей людського буття прикрашений цей шедевр українського бароко.

20.04.12 20:27

Маскарон на фасаді «Будинку вдови, що плаче»

Особняк С. Аршавського. Фото початку ХХ ст.

Лютеранська, 23. Чудовим взірцем раннього модерну є «будинок удови, що плаче». Так кияни називають колишній особняк на вул. Лютеранській, 23. Будинок споруджено в 1907 р. за проектом архітектора Едуарда Брадтмана. Е. Брадтман разом з архітектором Г. Шлейфером був автором і виконавцем прекрасних будівель на нових вулицях колишньої садиби Меринга. Однією з них був знаменитий HippoPalas (Кінний палац) – цирк Крутикова, збудований у стилі модерн. Особняк на Лютеранській, 23 збудував для своєї сім’ї купецький син Сергій Аршавський. Про власника будинку нагадує монограма «АС», вміщена у замковому камені над вікном. До споруди прилягають ковані ворота з вишуканим геометричним рисунком в стилі модерн. На фасаді великий жіночий маскарон з листям каштану над чолом. Поетичний образ жінки, берегині домівки, надає будівлі особливу неповторність і чарівність. Цей образ будинку добре відомий, він є образом вулиці Лютеранської, Липок та й усього Києва епохи модерн. Архітектор при оформленні особняка приділяв увагу кожній деталі, піклувався про комфортність житла і його естетичне сприйняття. В інтер’єрах дому зберігся первісний декор, анфіладне розташування кімнат. Особняк в часи забудови був одним з кращих зразків модерну в Києві. Загальний вигляд будинку на Лютеранській, 23

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 57

Французький балкончик на фасаді будинку

20.04.12 20:27

Фігурки жаб на карнизі

Оригінальне оформлення номера будинку

Скульптурна композиція на даху

Будинок Городецького на Банковій, 10. Владислав Владиславович Городецький (1863–1930) – один із найпопулярніших архітекторів Києва. Всі його споруди кияни знають і люблять давно: будинок колишнього Міського музею (зараз – Національний музей мистецтв) у неогрецькому стилі, римо-католицький костел Св. Миколая в неоготичному стилі, караїмську кенасу на Ярославовому Валу, 7 – у мавританському, його знаменитий «будинок з химерами» на Банковій, 10. Усі вони – справжня, невід’ємна окраса Києва, пам’ятки архітектури державного значення. Будинок Городецького на Банковій запам’ятовують всі, хто його бачив. Оригінальність споруди звертала на себе увагу сучасників, даючи привід для різних домислів і легенд. Привертає увагу, насамперед, вигадливий декор, втілений у дусі раннього модерну, насиченість фасадів та інтер’єрів скульптурними деталями, виконаними на високому художньому рівні і з надзвичайною винахідливістю. Вражає також сміливість і майстерність архітектора, який розмістив будинок на стрімкому схилі. Усі шість поверхів (тільки три з них дивляться на Банкову, а інші – нижчі за рівень вулиці) раціонально й зручно розплановані. Будинок дуже комфортабельний, хоча й з пічним опаленням; красиві кахляні груби київської фабрики І. Андржейовського і сьогодні є окрасою його інтер’єрів. Привертає увагу скульптурна група «Поєдинок орла з пантерою», розташована біля будинку, автором якої є скульптор Еліо Саля. Про це свідчить його підпис на бетоні «E. SALA. 1902». Зараз будівля є резиденцією Президента України. Тут раз на тиждень проводять екскурсії, знайомлять відвідувачів з неповторними інтер’єрами колишнього прибуткового будинку архітектора В. Городецького.

Кахельна груба будинку Городецького (ск. Є. Куликовський)

Світильник на сходах (ск. Е. Саля)

Загальний вигляд будинку Городецького

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 58

20.04.12 20:27

Вул. Мельникова, 8. Маскарон на фасаді колишнього особняка М. Грабара

Барельєф з ірисами над входом будинку

П. Грабар. Київ, 1916

Особняк на вулиці Мельникова, 8. Особняк збудований у 1911 р. за проектом архітектора В. Безсмертного у стилі модерн на замовлення Миколи Степановича Грабара, голови Київського окружного суду. Цей будинок споруджений за всіма традиціями міських особняків: з невеликим газоном, решітчастою огорожею, що відділяє фасад від вуличного тротуару, з окремим парадним входом і ворітьми, біля яких розташована сторожка-двірницька, з господарським двором і садочком. Фасад будинку можна довго роздивлятися: зачаровують улюблені квіти стилю модерн – іриси, розташовані над парадним входом, маскарон з усміхненим дівочим обличчям над величезним вікном парадних сходів, вишукана в’язь кованих огорож балконів, даху тощо. У такому ж стилі були оформлені й інтер’єри особняка, власники якого любили і цінували мистецтво. Старший син М. Грабара – Андрій Миколайович (1896 – 1990) народився в Києві, із золотою медаллю закінчив приватну гімназію В. Науменка в 1914 р.; став всесвітньо відомим візантиністом, професором історії мистецтва у Страсбурзі, згодом у Парижі. Його брат – Петро Миколайович Грабар (1898– 1986), видатний імунолог – також народився у Києві і вчився у гімназії В. Науменка, яку закінчив у 1916 р. із золотою медаллю. Працював у Інституті Пастера та Інституті дослідження раку при Національному центрі наукових досліджень Франції. П. Грабар – засновник Французького товариства імунологів, багато років був його президентом.

Інтер’єри особняка. Фото початку ХХ ст.

Особняк М. Грабара. Фото початку ХХ ст.

Вул. Мельникова, 8. Фрагмент фасаду з балконом

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 59

20.04.12 20:27

Архангел Гавриїл. Фрагмент композиції «Благовіщення». Мозаїка ХІ ст.

Ансамбль Софійського монастиря на малюнку К. Мазера. 1851 р.

Митрополичий будинок. XVІІІ ст.

ПАРАД АНСАМБЛІВ

Софійський собор. Мал. А. ван Вестерфельда

Одним з найкращих і найдавніших архітектурних ансамблів Києва є ансамбль Софійського монастиря ХІ–ХІХ ст. Це частина Національного заповідника «Софія Київська». До складу заповідника входять Софійський собор ХІ ст. і ансамбль монастирських будівель – пам’яток архітектури XVII–XIX ст. Серед них Софійська дзвіниця, трапезна (Мала чи Тепла Софія), будинок митрополита, Південна в’їзна брама, Брама Заборовського і кам’яна огорожа, Братський корпус, бурса, хлібня (згодом Консисторія). З ХІ ст. політичним і композиційним центром стає ансамбль Софійського собору і будівель, що його оточують. Освячення чи закладини Святої Софії відбулися в 1017 р., між іншим, новітні дослідження вказують навіть на 1011 р.; інші ж дослідники вважають роком заснування Софії 1037 р. Урочисто-святкове її убранство викликало захоплення сучасників. В архітектурі київська Софія має багато візантійських і романських рис, але, за висловлюванням історика мистецтв К. Шероцького, вона дуже мало схожа на Софію Константинопольську; «повних аналогій все ж київський собор не має ні у Візантії, ні на Заході і становить собою самостійну пам’ятку світового мистецтва, яка багато в чому розвиває особливості більш ранніх пам’яток Києва (Десятинна церква)». За свою тисячолітню історію Софія неодноразово руйнувалася, відбудовувалася і перебудовувалася. З 1051 до 1786 р. при соборі існував кафедральний монастир, який управлявся

Діва Марія. Фрагмент мозаїчної композиції «Благовіщення»

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 60

20.04.12 20:27

Вид на Софію Київську, Софійську площу і пам’ятник Богдану Хмельницькому Центральний фасад Софійського собору

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 61

20.04.12 20:27

«Архангел Михаїл». Фреска ХІ ст.

митрополитом автокефальної київської церкви. Митрополиту Київському підпорядковувалися всі православні єпархії і монастирі України, Литви і Польщі. Підпорядкування київської метрополії Московському патріарху сталося в 1685 р. за митрополита Гедеона (Четвертинського). Софійський собор є час тиною Націона льного му зею-заповідник а, історико-культурною пам’яткою світового значення. З 1990 р. він включений до Реєстру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а 950-ліття Софії Київської відзначав

Вид на центральну наву собору

увесь світ. Заштукатурені зараз стіни собору в давнину були прикрашені орнаментами із цеглин-плінф, поставлених на ребро і заглиблених у кладку. Красу давнього декору і мальовничу кладку стін можна спостерігати на західному фасаді, де частково було знято пізнішу штукатурку. До наших днів дійшов інтер’єр стародавнього храму. Збережено унікальний за художньою цінністю ансамбль монументального живопису ХІ ст. – 260 кв. м мозаїки і близько 3 тисяч кв. м фресок. Особливістю системи розписів Софії є поєднання мозаїчного і фрескового живопису. Центр композиції – зображення Христа-Вседержителя на головному куполі (діаметр – 4,1 м). Добре збереглася мозаїка у центральній апсиді – зображення Богоматері Оранти заввишки 5,45 м.

«Цілування Марії і Єлизавети». Фреска ХІ ст. «Святительський чин», південна половина композиції. Мозаїка ХІ ст.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 62

20.04.12 20:27

Вид з хорів на південну частину центрального нефу Зондування кладки ХІ ст. на західному фасаді собору

Оранту Софійського собору називають «Нерушимою стіною». Як твердить К. Шероцький, ще в Константинополі покровительство Богоматері вважалося надійнішим за фортечні стіни, і в піснях вона називалася «Царствія нерушимою стіною», «Нерушимою стіною і предстательством» (предстательство – заступництво). Ярослав Мудрий також віддав під покровительство Богородиці град Київ. З давніх часів зберігся будинок, де жили митрополити. Це один з кращих зразків українського бароко. З двох сторін головного фасаду будівля має два виступи, які надають їй особливої краси. Над передньою стіною виведено розкішний щит, прикрашений розірваними фронтонами на пілястрах. На фронтоні – волюти, ліпнина і живопис, а зверху розташовані зірки і сонця, вікна і двері прикрашені розкішними наличниками. Дзвіниця Святої Софії збудована за митрополита Рафаїла Заборовського в 1748 р. за участю архітектора Й. Шеделя. Вона була спочатку трьохярусною, а на місці четвертого ярусу височів шпиль. Після реставрації в середині ХІХ ст. архітектор П. Спарро добудував четвертий ярус і завершив дзвіницю шоломоподібним куполом. Висота дзвіниці – 76 м. Цікаво те, що купол жодним чином не закріплений на стінах дзвіниці, а просто покладений зверху і тримається за рахунок власної ваги. Портали, вікна і карнизи дзвіниці, що розділяють яруси, пишно прикрашені архітектурними і ліпними деталями, серед яких виділяються гірлянди, що спадають донизу, і орли. На рівні третього ярусу – ліпні фігури Святого Володимира і Архангела Рафаїла, Святих Андрія Первозванного і Тимофія. Дзвіниця – яскравий взірець українського бароко XVIII ст. Царські врата Софійського собору після реставрації 2008 р.

«Христос Учитель». Ікона XVIII ст.

Софійська дзвіниця. Вигляд з двору

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 63

20.04.12 20:27

«Архангел Михаїл». Мозаїка над західним входом до Михайлівської церкви. Мозаїст Р. Кириченко

Дзвіниця поч. XVIII–XIX ст.

«Видубицький монастир». З літографії І. Циглинського. 1862

У мальовничій місцевості Видубичі поблизу Дніпра розташований ансамбль Видубицького Свято-Михайлівського монастиря ХІ–ХІХ ст. За переказом, місцевість отримала таку назву від події, що сталася біля кручі, де стоїть монастир. Після хрещення Русі в 988 р. був скинутий у Дніпро біля Подолу дерев’яний ідол язичницького бога Перуна. Кияни бігли вздовж річки і кричали: «Видибай, боже, видибай!». Дерев’яний ідол вири- «Видубицький монастир у Києві». нув (видибнув) на річці перед кручею. Як свідчать літописи, саме Худ. Т. Шевченко. 1844 тут на південній околиці Києва у князівські часи була переправа на лівий берег Дніпра. У другій половині ХІ ст. князь Всеволод, син Ярослава Мудрого, у цій місцевості заснував монастир. Видубицький монастир У 1070–1088 рр. збудували Михайлівський собор монастиря, – один з кращих архітектурних ансамблів який тривалий час був родинним монастирем київської династії України. Мономаховичів. У 1116 р. ігумен монастиря Сільвестр редагував тут Своєрідність поєднання «Повість минулих літ». У Видубицькому монастирі було написано будівель різних епох, органічна єдність архітектури і ландшафту виділяє його серед інших визначних пам’яток України. Мальовнича місцевість і неповторний вигляд архітектурного ансамблю привертали увагу багатьох художників. Тут бував Т. Шевченко, про що свідчить його офорт «Видубицький монастир у Києві» (1844).

Вид на монастир з боку Дніпра

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 64

20.04.12 20:27

Ансамбль Видубицького монастиря з боку Національного Ботанічного саду ім. М. Гришка НАНУ

Київський літопис. У 1199–1200 рр. князівський зодчий Петро Мілонег збудував підпірну стіну для захисту Михайлівського собору від підмиву водами Дніпра. У середині XVII ст. Петро Могила власним коштом відреставрував храм. У середині XVIII ст., після пожежі, собор був відбудований. Під час реставраційних робіт у 1974–1981 рр. в інтер’єрі храму було виявлено фрески ХІ ст., а також живопис XVIII– ХІХ ст. Сучасний вигляд ансамблю монастиря склався у середині XVIII ст., коли був збудований Георгіївський собор (1686–1701), корпус трапезної з церквою Спасо-Преображення (1696–1701), дзвіниця (1727–1733), каплиця церкви архістратига Михаїла (кінець XVIII ст.), а згодом і братський корпус (1845–1851). Центром архітектурного ансамблю є Георгіївський собор. В архітектурі собору засоби і форми української монументальної дерев’яної архітектури органічно зливаються з формами і декором європейського бароко. Серед усіх п’ятиглавих церков України XVII–XVIII ст., що збереглися, Георгіївський собор Видубицького монастиря є

Капличка біля бокового фасаду Михайлівського собору

найдовершенішою монументальною спорудою. Михайлівський собор ХІ–XVIII ст.

Георгіївський собор XVII–XVIII ст.

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 65

20.04.12 20:27

Елементи декоративного оформлення будинків №8 і №37/1

– вченими, конструкторами, поетами. Назвемо лише кілька імен серед учнів гімназій – М. Рильський, О. Карпека, А. і П. Грабарі. Крім того, це була вулиця, де розташовувалася Музично-драматична школа М. Лисенка, звідки вийшли відомі діячі мистецтв України. Серед домовласників і мешканців вулиці до революції було багато діячів медицини. Це відомі професори і засновники медичних наукових шкіл В. Образцов, М. Стражеско, Ф. Яновський, Ф. Чорномор-Задерновський, І. Сікорський. Відомі архітектори – В. Безсмертний, О. Кобелєв, М. Яскевич. Літератори, поети, театральні діячі –К. Квітка, Леся Українка, І. Стешенко, Оксана і Марія Старицькі, відомий колекціонер і член комісії «Старий Київ» О. Гансен та інші. Після революції історія вулиці пов’язана зі створенням і становленням Академії наук України (Ярославів Вал, 36), Академії мистецтв України (Ярославів Вал, 40). Будинок під № 36 спочатку належав Українському науковому товариству, що організувалося в 1907 р. за ініціативою групи співробітників журналу «Київська старовина». У 1921 р. товариство, в якому були відомі вчені і письменники, увійшло до складу Академії наук УРСР. У 1920–1930-ті роки в колишньому особняку по Ярославовому Валу, 12 (не зберігся) мешкали викладачі і студенти Української академії мистецтв. Тут жив Василь Кричевський, викладачі Київського художнього інституту М. Бойчук і його дружина С. Налепинська-Бойчук, Федір Кричевський та інші.

Фасад будинку №16

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 77

Оформлення вікна на 5-му поверсі будинку №16

Каріатиди на балконі 2-го поверху будинку №16

20.04.12 20:29

Скульптура на фасаді будинку №39

Перспектива вул. Володимирської

Будинок учителя, колишній Педагогічний музей (вул. Володимирська, 57)

Володимирська вулиця – одна з найголовніших і найдавніших вулиць Києва, бере початок від Старокиївської гори і безпосередньо пов’язана з історією міста від найдавніших часів. Пролягає через місто Володимира і місто Ярослава, має власну історію упродовж багатьох століть існування нашої столиці. Вулиця, так би мовити, державотворча, тому що всі головні віхи творення та існування України-Русі пов’язані з подіями, що відбувалися на цій вулиці, на Софійській площі, яку вона перетинає. Саме на Володимирській вулиці знаходилася знаменита Десятинна церква, головний храм Русі – Софія Київська і центральні ворота міста Ярослава – Золоті. Саме тут відбувалися головні події, пов’язані з утворенням і становленням Української Народної Республіки. На Володимирській, 53 знаходилася Центральна Рада. На Софійській площі відбувалися народні зібрання і проголошувалися універсали

Початок ХХ ст. ознаменувався бурхливим розвитком міста. Відбувалася масова забудова Верхнього міста і Либідської частини багатоповерховими прибутковими будинками. Особливо швидко забудовуються вулиці – сучасна Володимирська, Велика Васильківська, (Червоноармійська), Саксаганського, Антоновича (Горького) тощо.

У фойє Національної опери

Будинок Президії Академії наук України

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 78

20.04.12 20:29

Деталь оформлення кутового балкону на третьому поверсі будинку № 39

Будинок №39 на розі вулиць Володимирської і Прорізної

Української Центральної Ради, а в серпні 1991 р. відбулося народне віче на підтримку незалежності України. На Володимирській збереглася забудова ХІХ – початку ХХ ст. Архітектурний ансамбль ХІ–XVIII ст. – Софія Київська перебуває під охороною ЮНЕСКО. На вулиці розташований чудовий взірець класицизму – головний корпус Національного університету ім. Тараса Шевченка, будівля Президії Академії наук України (колишній пансіон Левашової), приймальна СБУ (колишній будинок Історичної секції ВУАН) на Володимирській, 35/18. Серед будівель кінця ХІХ – початку ХХ ст. Національна опера України, будівля Педагогічного музею конференц-зал НАНУ (колишня Ольгинська гімназія) і багато інших.

Пам’ятник М. Грушевському

Будинок, де народився О. Вертинський, вул. Володимирська, 43

Великий конференц-зал НАНУ (вул. Володимирська, 35)

Національний академічний театр опери і балету ім. Т. Шевченка

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 79

20.04.12 20:29

Андріївський узвіз у Дні Києва

«Проповідь апостола Андрія». Худ П. Борисполець. 1847. Полотно знаходиться в Андріївській церкві

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 80

Назва існувала з середини XVIII ст., тобто від побудови Андріївської церкви за проектом Б. Растреллі на легендарному місці, де поставив свій хрест Андрій Первозванний. Без Андріївської церкви, глибоко спорідненої з чарівливістю київського пейзажу, представити повноцінний образ Києва неможливо. Вулиця невелика, але крута – її довжина становить 750 м, а перепад висот – близько 70 м.

Є вулиці – символи, які привертають увагу поєднанням аури місцевості з природним ландшафтом, архітектурою і тим історико-культурним середовищем, що створене на цій вулиці. Саме таким і є Андріївський узвіз. Сьогодні Андріївський узвіз – єдина вулиця Києва, що зберегла свій історичний колорит і ландшафт.

Андріївський узвіз. Фото 1872 р.

20.04.12 20:29

«Будинок-терем» (Андріївський узвіз, 34). Фото початку ХХ ст.

У другій половині ХІХ ст. на вулиці почали зводити кам’яні споруди. Забудова була переважно дво- і триповерховою. Висотні прибуткові будинки з’являються в період будівельної гарячки в Києві – на зламі ХІХ–ХХ ст. Яскравим зразком багатоповерхової забудови є «будинок-терем» на Андріївському узвозі, 34. Це великий п’ятиповерховий будинок, споруджений у нехарактерному для київських будівель стилі, притаманному російській архітектурі XVII ст. Садиба має ламану конфігурацію і розташована на вигині вулиці навпроти Андріївської церкви. Будинок споруджено за проектом архітектора О. Хойнацького цивільним інженером М. Вишневським. Через значний ухил рельєфу крила будинку мають різну кількість поверхів – чотири і п’ять. Будинок мав два куполи (не збереглися) та відігравав роль акценту в забудові вулиці. У ньому в різний час проживали видатні особи, серед яких Павло Миколайович Житецький (1837–1911) – відомий український філолог, дослідник української мови і літератури, член київської Старої Громади, співробітник «Київської старовини», який мешкав тут у 1907––1911 рр. Півстоліття (1908–1958) прожив у цьому будинку Тауфік Гаврилович Кезма (1882–1958) – український філолог-арабіст, професор університету. У 1966–1967 рр. тут жив видатний український письменник Григір Михайлович Тютюнник (1931– 1980). Одним із зразків дерев’яної забудови Києва кінця ХІХ ст. є фасадний двоповерховий будинок на Андріївському узвозі, 19. Віконні рами, карнизи, фронтон і ганок будинку прикрашені різьбленими елементами російської народної архітектури.

Фрагмент фасаду будинку «Замок Річарда Левове Серце»

Дерев’яний будинок кінця ХІХ ст. Андріївський узвіз, 19

Фрагмент декоративного оформлення фасаду «будинку-терема» Сучасний вигляд «будинку-терема» на Андріївському узвозі, 34

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 81

20.04.12 20:29

Вітальня в Літературномеморіальному музеї М. Булгакова

На вулиці (Андріївський узвіз, 15) є цікавий будинок із власним ім’ям – «Замок Річарда Левине Серце», який став своєрідним символом усього Андріївського узвозу. Він споруджений у 1902–1904 рр. і виконаний у стилізованих формах готики, імітуючих середньовічний англійський замок. Окрім звичайних квартир, тут були спеціально обладнані художні ательє. У будинку оселилися українські художники Г. Дяченко (1869–1921), Ф. Красицький (1873–1944), І. Макушенко (1867– 1955), скульптор Ф. Балавенський (1865–1943). Увагу і серця відвідувачів Андріївського узвозу здавна привертає будинок № 13 – «будівля дивовижна», де нині розташований меморіальний музей Михайла Булгакова. Будинок на Андріївському узвозі, 13 споруджений у 1888 р. за проектом архітектора Миколи Миколайовича Гарденіна (1864–після 1914). З боку парадних дверей будинок двоповерховий, а знизу, зі східного боку – триповерховий На першому поверсі будинку №2-б розташовується Музей однієї вулиці

Фрагмент експозиції Музею однієї вулиці

через напівпідвальне приміщення, яке перші власники будинку здавали під невелику бакалійну крамницю. Перший поверх будинку займали домовласники, а другий здавали мешканцям. Тут у 1906 р. поселилася сім’я професора Київської духовної академії Афанасія Івановича Булгакова (1859–1907). Булгаковим дуже подобався будинок, де вони у 1906–1919 рр. наймали квартиру № 2 із семи кімнат на другому поверсі. І саме житло на Андріївському узвозі, 13, і місто Київ стали головними героями першого роману Михайла Афанасійовича Булгакова (1891–1940) «Біла гвардія». У листопаді 2007 р. біля будинку встановлено пам’ятник всесвітньо відомому киянину – видатному письменнику Михайлові Булгакову. Андріївський узвіз у дні проведення ярмарків називають ще «київським Монмартром». Офіційно вперше свято мистецтва відбулося у травні 1982 р., коли відзначалося 1500-ліття Києва.

Фасад кафе-театру «Колесо»

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 82

20.04.12 20:29

Пам’ятник М. Булгакову (ск. М. Рапай) поряд з будинком-музеем

Сім’я Булгакових змінила кілька адрес у Києві, переїжджаючи з квартири на квартиру. Цікаво, що Михайло Афанасійович народився поряд з Андріївським узвозом – на вулиці Воздвиженській. А хрестили майбутнього Майстра у Хрестовоздвиженській церкві (вул. Воздвиженська, 1).

Та ще кількома роками раніше почали збиратися на Андріївському узвозі художники. Насамперед, це було творче спілкування, а вже потім – мистецькі ярмарки. Збиралися через два тижні після Великодня – в кінці квітня або на початку травня ще до того, як почали офіційно святкувати Дні Києва. Тепер особливо багатолюдні мистецькі виставкиярмарки проводяться в Дні Києва (останні вихідні травня), а також на свято Незалежності в серпні. Тут постійно діють художні виставки, відкрито багато художніх галерей, працюють музеї: Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова, (№13), Музей-майстерня Івана Кавалерідзе (№21), Музей однієї вулиці (№2б); Театр на Подолі і кафе-театр «Колесо». Та й самий Андріївський узвіз став водночас і музеєм, і театром, і вернісажем під відкритим небом.

Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова

Вернісаж на Андріївському узвозі «Проня Прокопівна і Свирид Голохвастов». Фігури (скульптори В. Щур і В. Сивко) персонажів п’єси М. Старицького «За двома зайцями» і однойменного фільму у блискучому виконанні М. Криніциної і О. Борисова встановлено біля Андріївської церкви, де за задумом кінорежисера В. Іванова відбувалося їхнє невдале вінчання

Музей-майстерня І. Кавалерідзе у будинку №21

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 83

20.04.12 20:29

Вид на вул. Олександрівську на фото початку ХХ с.

84 Південно-східний фасад Маріїнського палацу

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 84

20.04.12 20:29

85 Вулиця Грушевського у 50-ті роки ХХ ст. носила ім’я Кірова

Парковий фасад Маріїнського палацу на фото 1913 р.

Фонтан. Скульптура «Амури, що б’ються за серце»

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 85

Будинок Уряду України

Біла зала Маріїнського палацу

Парадні сходи головного вестибюлю палацу

20.04.12 20:29

Київський художньо-промисловий і науковий музей. Фото початку ХХ ст.

86 Скульптури на фронтоні музею

Будинок на вул. Грушевського, 22

Міська публічна бібліотека. Фото початку ХХ ст.

Пам’ятний знак М. Ф. Біляшівському

Будинок на вул. Грушевського, 16

Національна парламентська бібліотека України

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 86

20.04.12 20:30

Миколаївська вулиця (нині – вул. Архітектора Городецького). Поч. ХХ ст.

Колонний зал Національної музичної академії ім. П. Чайковського. Фрагмент декору фризу і карнизу

Навчальний корпус Національної музичної академії по вул. Архітектора Городецького, 5

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 87

20.04.12 20:30

Гермес. Скульптура на фасаді будинку №9

Будинок Л. Гінзбурга на Миколаївській вулиці. Листівка початку ХХ ст.

Цирк Крутикова на фото початку ХХ ст.

Фігура атланта на фасаді будинку №9

Ренесансний фасад будинку по вул. Архітектора Городецького, 9

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 88

20.04.12 20:30

89 Театр «Соловцов». Фото початку ХХ ст. Фігури античних богів на фасаді будинку № 9

Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 89

20.04.12 20:30

Маріїнська община на фото початку ХХ ст.

90 Маріїнсько-Благовіщенська вулиця. Поч. ХХ ст.

Вул. Саксаганського, 75. Алегоричні фігури на центральній частині фасаду

Вул. Саксаганського, 75. Головний будинок колишньої Маріїнської общини – зараз Інститут медицини праці

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 90

Фронтон бокового ризаліту будинку колишньої Маріїнської общини

Капітель колони центрального фасаду

20.04.12 20:30

Ліпні прикраси на будинку по вул. Саксаганського, 108/16

Фігурка сови над фронтоном будинку №108/16

ХХ ст.

91 Будинок Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами. Фото початку ХХ ст.

Вул. Саксаганського, 75. Ліпний медальйон на фасаді будинку

Алегорія Любові на карнизі центрального фасаду будинку колишньої Маріїнської общини

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 91

Скульптурне зображення на боковому портику будинку №108/16

20.04.12 20:30

Вул. Саксаганського, 97. Фасад Музею Лесі Українки

Вигляд вулиці Саксаганського сто років тому

Будинок №74 на вулиці Саксаганського

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 92

Будинок №68/21 на вулиці Саксаганського

20.04.12 20:30

Меморіальна дошка П. Саксаганського на будинку по вул. Жилянській, 96

Будинок по вул. Саксаганського, 96

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 93

Будинок №84/86 по вул. Саксаганського

20.04.12 20:30

Руїни Хрещатика і колишньої площі Калініна на фото 1940-х рр.

Хрещатик на початку ХХ ст.

Будинок Київради і міської адміністрації

Будинки на розі Хрещатика і Прорізної

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 94

20.04.12 20:30

95 Ансамбль житлових будинків на Хрещатику, 23–27

Перспектива Хрещатика від Бессарабського ринку

Хрещатик з висоти пташиного польоту

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 95

Центральна вулиця Києва в руїнах. Фото 1940-х рр.

Вид на Майдан Незалежності, Головпоштамт та Будинок профспілок

20.04.12 20:30

На розі вулиць Хрещатик і Архітектора Городецького

Бессарабський ринок на фото початку ХХ ст.

Барельєф на фасаді Бессарабського ринку

Центральний фасад Бессарабського ринку

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 96

Вул. Хрещатик, 13. Фрагмент фасаду з облицюванням керамічною плиткою

Декоративний еркер на фасаді будівлі ринку

Історична забудова вулиці, що вціліла після вибухів і пожеж 1941 р.

20.04.12 20:30

Вул. Хрещатик, 15. Фрагмент оформлення арки Пасажу

Маскарон над входом до одного з магазинчиків Пасажу

Барельєфи в Пасажі

Загальний вигляд арки Пасажу з боку Хрещатика

Керамічна розетка на арці

На перехресті вулиць Хрещатик і Богдана Хмельницького

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 97

20.04.12 20:30

98 Будівля Національної філармонії України (колишнє Купецьке зібрання) на Європейській площі

Галерея «Пінчук Арт-Центр» розташована в архітектурному ансамблі Бессарабського кварталу

Але

Національний центр ділового і культурного співробітництва «Український Дім»

Вид на монумент Незалежності (ск. А. Кущ та ін.) на головній площі країни

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 98

20.04.12 20:31

Скіфська пектораль. Середина ІV ст. до н. е. Музей історичних коштовностей

ТЕАТРИ, МУЗЕЇ, ПАРКИ Київський академічний театр оперети на Великій Васильківській, 53

Меморіальний будинок-музей Т. Шевченка. Пров. Т. Шевченка, 8-а

НКММК «Мистецький Арсенал». Вул. Лаврська, 10-12 Алея бузку в Національному Ботанічному саду ім. М. Гришка НАНУ

Київський фунікулер (Михайлівський підйом). Поч. ХХ ст.

Міжнародний центр культури і мистецтв (вул. Інститутська, 1)

Музей історичних коштовностей України на території Києво-Печерської лаври

В одному із залів Музею мистецтв ім. Б. і В. Ханенків

У Національному музеї літератури України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 99

20.04.12 20:31

Літній концертний майданчик у Маріїнському парку

Академічний театр ляльок (вул. Грушевського, 1)

100 Пішохідний міст на Труханів острів

Перший вітчизняний літак «Анатра» в Музеї авіації (вул. Медова, 1)

Фестиваль квітів на Співочому полі

Парк у Феофанії

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 100

20.04.12 20:31

101 Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.»

Пам’ятник О. Пушкіну у парку його імені

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 101

20.04.12 20:31

Спортивний парад на Хрещатику. Фото 1970-х рр.

102

Значок на честь виграшу Суперкубка УЄФА в 1975 р. київським «Динамо»

Річковий вокзал, де влітку можна скористатися послугами туристичних прогулянкових катерів

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 102

МІСТО ТУРИЗМУ, СПОРТУ І МОЛОДІ

У Палаці спорту, збудованому у 1960 р., проводяться спортивні змагання і культурні заходи

20.04.12 20:31

103

Київський велотрек був заснований у 1913 р. Фото останньої чверті ХХ ст.

Юні кияни на Майдані Незалежності

Колонада на вході до стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського

Валерій Лобановський на тренерській лаві і команда ФК «Динамо» на фото 1980-х рр.

Вітрильники регата на Київському морі

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 103

20.04.12 20:31

Видавець «Балтія-Друк»

Видавництво “Балтія-Друк” вул. А. Барбюса, 51/2, Київ, 03150 тел. +380 44 502 10 47, факс +380 44 522 88 32 www.baltia.com.ua e-mail: info@baltia.com.ua

Kyiv_IAT_Ukr_2012.indd 104

20.04.12 20:31