ю. бусленко
«Другий Єрусалим» - так впродовж сторіч називали православні Київ. І перелік духовних скарбів столиці України-Русі одвіку починався із Києво-Печерської лаври. Лавра воістину невмирущий пам’ятник віри й духу людини. Не минали її лихоліття: руйнували дикуни і варвари, проте Печерська лавра вже майже тисячу літ залишається найбільшою святинею країни. Один із найвідоміших та найповажніших монастирів усього православного світу виник Року Божого 1051. Засновники майбутньої Лаври – преподобні Антоній та Феодосій – увійшли до історії також як натхненники створення чернецтва на Русі загалом. Тодішній київський молодий князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого, дуже прихильно поставився до створеної преподобними отцями громади печерських ченців і дозволив їм спорудити на горі монастир. Обитель швидко зростала ще за життя засновників, її суворий навіть для анахоретів статут вже тоді прийняли більше ста ченців. І в наступному від заснування дванадцятому сторіччі її стали шанобливо називати Лаврою – так завжди звалися найповажніші православні монастирі. Перший і найважливіший кам’яний храм Лаври – Успенський, споруджено у 1073-1089 роках, згодом зведено Троїцьку та Трапезну церкви. Києво-Печерська лавра склалася історично з трьох частин: Верхня лавра на відносно рівному плато, Ближні печери на схилі гори і далі на підвищенні – храми та будівлі Дальніх печер. Найбільше оповідей та історій пов’язано, звісно, із головним лаврським храмом. “До небес подібна церква” – так називали Успенський собор зачудовані відвідувачі. “Києво-Печерський патерик” – створена тут у тринадцятому сторіччі унікальна хроніка історичних подій Русі – оповідає: «...Одного дня, ще до того, як стіл київський пойняв Ізяслав, ще за блискучих часів правління його батька - Ярослава Мудрого, у Київ прибув звідкілясь такий собі Шимон. Був він варязьким аристократом, сином конунга-князя.
Якісь події на батьківщині змусили його стати вигнанцем. Великий князь прийняв його як шановного гостя (не диво – Ярослав мав багато родичів та друзів серед скандинавської знаті). Ще “Патерик” розповідає, що мав Шимон-варяг із собою золотий вінець та ще золотий пояс вагою в п’ятдесят гривень (у ті часи – приблизно десять кілограмів). Невдовзі Шимон разом із іншими київськими воїнами – русичами та варягами – вирушив у похід проти кочовиків-половців. Похід закінчився невдало, Шимон дивом урятувався після програної битви. Воїн сприйняв це як знак розкрити свою таємницю преподобному старцю Антонію. Ще у Скандинавії, а згодом і на морі був Шимону божественний голос, що звелів подарувати золотий вінець храмові Божої Матері в далекій землі, храмові, що тільки має бути споруджений. А золотий пояс послужить для виміру розмірів майбутньої церкви – 20 поясів завширшки, 30 завдовжки та 50 заввишки. Тож варяг Шимон (згодом званий Симоном) підніс свої реліквії у дар храму, який існував іще тільки у задумах преподобних засновників Лаври. Так Успенська церква отримала перші коштовні дари, ще не поставши на дніпровому пагорбі. Дива, пов’язані з майбутнім храмом, не закінчилися: за кілька років прийшли до преподобних Антонія та Феодосія четверо знаменитих зодчих із самої Візантії. Вони розповіли, як одного ранку їх чотирьох янголи покликали до Вла-
Золоті бані церкви Спаса на Берестові
1
Gold domes of the Church of the Saviour at Berestov
хернського храму в Константинополі. Там з’явилася їм сама Цариця Небесна і звеліла спорудити їй у Києві церкву, якій би не було в світі рівних. Дала зодчим Пречиста мощі кількох грецьких мучеників – аби покладені були в підмурок майбутнього храму, й ікону, що має стати в новій церкві намісницею Матері Божої. І знову самі янголи показали зодчим місце для храму, а наостанок з небес упав вогонь і випалив для його спорудження рів... Собор зводили 16 років. Його первинний вигляд був суворим, особливо у порівнянні з мальовничою Софією у Княжому граді. Це цілком природно: храм мусив слугувати твердинею чернецтва. Багато таємниць давніх будівничих не розгадані до сьогодні – як-от технологія виготовлення плінфи – пласкої та міцної цегли, секрет надміцного в’яжучого розчину (нині лише знають, що в нього додавали яєчний білок – але в якій пропорції до інших компонентів?). Достеменно з’ясовано лише, що із плином часу стіни давньоруських храмів перетворювалися на моноліт. Звичайно, неможливо в невеликому нарисі переповісти прекрасну історію храму. Досить лиш сказати, що собор у середині сімнадцятого сторіччя було перебудовано в стилі українського бароко. У квітні 1718 року величезна пожежа завдала Лаврі страшної шкоди. Незворотньо знищено було й увесь інтер’єр – окрім святої ікони, принесеної до Києва візантійськими зодчими. Храм було відновлено впродовж наступних одинадцяти років. Сучасного вигляду – урочистий храм в стилі гетьманського, або мазепинського, бароко – церква набула саме тоді. А 1729 року розпочалися внутрішні роботи. Собор прикрасили розписи на біблійні теми і сюжети з історії давньої і тогочасної України. Чудовий іконостас вирізьбив майстер із Чернігова Григорій Петров, а розписав його лаврський іконописець Яким Глинський. Царські врата – витвір майстра Михайла Юревича, золоті оклади до ікон робили
лаврські злотоковалі, зокрема знаменитий Іван Равич. Церкву знову прикрасили святині та реліквії. Особливою пошаною у вірян користувався той самий грецький образ Успіння Божої Матері, а також чудотворна ікона Божественного Дитяти – її безрукий художник написав, тримаючи пензля в зубах. Невдовзі, впродовж 1731-1734 років, поряд із собором піднеслася грандіозна Велика лаврська дзвіниця. Її творець, знаменитий архітектор Іван (Йоган Ґотфрід) Шедель вважав дзвіницю своїм найбільшим шедевром. Вона сягає у висоту 96 метрів і є одним із усталених символів столиці. Повзли чутки, що дзвіниця нахилилася і її може спіткати доля Пізанської вежі, що збільшує з роками свій нахил. Можна заспокоїти читачів: дзвіниця справді має нахил 62 см (очевидно, вплив дніпровських пливунів), проте дуже давно цей нахил не збільшується ані на міліметр. Головним же для прочан, мільйони яких ішли і йдуть до Лаври впродовж віків, є відвідання печер. Там спочивають нетлінні тіла засновників лаври преподобних Антонія та Феодосія, цілителя Агапіта, Нестора-літописця, Іллі Муромця (теж причисленого до лику святих) та інших святих угодників Печерських. Загалом поховань із нетлінними мощами налічується сто вісімнадцять (за деякими даними – близько ста шестидесяти). Недобрі часи двадцятого сторіччя не оминули святиню на схилах Дніпра. Наприкінці 20-х років монастир закрили, а в листопаді 1941 року за вкрай загадкових обставин Успенський собор було висаджено у повітря. Після довгих повоєнних поневірянь у 1988-1990 роках Києво-Печерська лавра нарешті була повернена церкві. В 1999 році розпочалася грандіозна реставрація Успенського храму, завершена нещодавно. Собор постав у тому образі, який він мав у вісімнадцятому сторіччі. 1990 року Лавра визнана ЮНЕСКО пам’яткою світового значення.
Ансамбль Верхньої лаври
2
The High Lavra architectural ensemble
«Второй Иерусалим» - так на протяжении веков называли православные Киев. И перечень духовных сокровищ столицы Украины-Руси исконно начинался с КиевоПечерской лавры. Лавра – воистину бессмертный памятник веры и духа человека. Не миновали ее тяжелые времена: разрушали дикари и варвары, тем не менее, Печерская лавра уже почти тысячу лет остается наибольшей святыней страны.
Декоративне оздоблення Троїцької надбрамної церкви
3
Decorative ornament of the Over-the -Gate Trinity Church
Один из известнейших и наиболее уважаемых монастырей всего православного мира возник Года Божьего 1051. Основатели будущей Лавры – преподобные Антоний и Феодосий – вошли в историю также как вдохновители создания монашества на Руси вообще. Тогдашний молодой киевский князь Изяслав, сын Ярослава Мудрого, весьма благосклонно отнесся к созданной преподобными отцами общине печерских монахов и разрешил им соорудить на горе монастырь. Обитель быстро вырастала еще при жизни основателей, ее суровый даже для анахоретов устав уже тогда приняли более ста монахов. И в следующем от учреждения двенадцатом веке ее стали почтительно называть Лаврой - так всегда назывались наиболее уважаемые православные монастыри. Первый и самый важный каменный храм Лавры - Успенский, сооружен в 1073-1089 годах, со временем возведены Троицкая и Трапезная церкви. Киево-Печерская лавра сложилась исторически с трех частей: Верхняя лавра на относительно ровном плато, Ближние пещеры на склоне горы и дальше на возвышении – храмы и здания Дальних пещер. Более всего сказаний и историй связаны, конечно, с главным лаврским храмом. “Небесам подобна церковь” – так называли Успенский собор удивленные посетители. “Киево-Печерский патерик” – созданная здесь в тринадцатом веке уникальная хроника исторических событий – повествует:
«...В один из дней, еще до того, как стол киевский занял Изяслав, еще в блестящие времена правления его отца – Ярослава Мудрого, в Киев прибыл откуда-то такой себе Шимон. Был он варяжским аристократом, сыном конунга-князя. Какие-то события на родине заставили его стать изгнанником. Великий князь принял его как уважаемого гостя (неудивительно – Ярослав имел много родственников и друзей среди скандинавской знати). Еще “Патерик” рассказывает, что имел Шимон-варяг с собой золотой венец и еще золотой пояс весом в пятьдесят гривен (в те времена – приблизительно десять килограммов). Вскоре Шимон вместе с другими киевскими воинами-русичами и варягами отправился в поход против кочевников-половцев. Поход закончился неудачно, Шимон чудом спасся после проигранной битвы. Воин воспринял это как знак раскрыть свою тайну преподобному старцу Антонию. Еще в Скандинавии, а со временем и на море был Шимону божественный голос, который велел подарить золотой венец храму Божьей Матери в далекой земле, храму, который только должен быть сооружен. А золотой пояс послужит для измерения размеров будущей церкви - 20 поясов в ширину, 30 – в длину и 50 – в высоту. Итак, варяг Шимон (со временем называемый Симоном) преподнес свои реликвии в дар храму, который существовал еще только в замыслах преподобных основателей Лавры. Так Успенская церковь получила первые ценные дары, еще не появившись на днепровском холме. Чудеса, связанные с будущим храмом, не окончились: через несколько лет пришли к преподобным Антонию и Феодосию четверо знаменитых зодчих из самой Византии. Они рассказали, как в одно утро их, четырех, ангелы позвали во
Влахернский храм в Константинополе. Там явилась им сама Царица Небесная и велела соорудить ей в Киеве церковь, которой бы не было в мире равных. Дала зодчим Пречистая мощи нескольких греческих мучеников – дабы положены были в основание будущего храма, и икону, что должна стать в новой церкви наместницей Матери Божьей. И опять сами ангелы показали зодчим место для храма, а напоследок с небес упал огонь и выжег для его сооружения ров... Собор возводили 16 лет. Его первичный вид был суровым, особенно в сравнении с живописной Софией в Княжеском граде. Это вполне естественно: храм должен был служить твердыней монашества. Многие тайны давних строителей не разгаданы и сегодня – как-то технология изготовления плинфы – плоского и крепкого кирпича, секрет сверхпрочного вяжущего раствора (ныне лишь знают, что в него добавляли яичный белок – но в какой пропорции к другим компонентам?). Доподлинно выяснено лишь, что с течением времени стены древнерусских храмов превращались в монолит. Конечно, невозможно в небольшом очерке передать прекрасную историю храма. Достаточно лишь сказать, что собор в середине семнадцатого века был перестроен в стиле украинского барокко. В апреле 1718 года огромный пожар нанес Лавре страшный ущерб. Безвозвратно уничтожен был и весь интерьер, кроме святой иконы, принесенной в Киев византийскими зодчими. Храм восстановили в течение последующих одиннадцати лет. Современный вид – торжественный храм в стиле гетманского, или мазепинского, барокко – он приобрел именно тогда. А в 1729 году начались внутренние работы. Собор украсили росписи на библейские темы и сюжеты из истории давней и тогдашней Украины. Великолепный иконостас вырезал мастер из Чернигова Григорий Петров, а расписал его лаврский иконописец Аким Глинский. Царские врата – произведение мастера Михаила Юревича, золотые оклады к иконам делали лаврские златокузнецы, в частности знаменитый Иван Равич. Церковь снова украсили святыни и реликвии. Особым по-
четом у верующих пользовался тот самый греческий образ Успения Божьей Матери, а также чудотворная икона Божественного Дитяти – ее безрукий художник написал, держа кисть в зубах. Вскоре, в течение 1731-1734 годов рядом с собором вознеслась грандиозная Большая лаврская колокольня. Ее творец, знаменитый архитектор Иван (Иоганн Готфрид) Шедель, считал колокольню своим самым большим шедевром. Она достигает в высоту 96 метров и является одним из устоявшихся символов столицы. Ползли слухи, что колокольня наклонилась и ее может постичь судьба Пизанской башни, наклон которой с годами увеличивается. Можно успокоить читателей: колокольня действительно имеет наклон 62 см (очевидно, влияние днепровских плывунов), тем не менее, очень продолжительное время этот наклон не увеличивается ни на миллиметр. Главным же для богомольцев, миллионы которых шли и идут в Лавру на протяжении веков, является посещение пещер. Там покоятся нетленные тела основателей Лавры преподобных Антония и Феодосия, целителя Агапита, Нестора-летописца, Ильи Муромца (тоже причисленного к лику святых) и других святых угодников Печерских. В целом погребений с нетленными мощами насчитывается сто восемнадцать (по некоторым данным – около ста шестидесяти). Безвременье двадцатого века не обошло святыню на склонах Днепра. В конце 20-х годов монастырь закрыли, а в ноябре 1941 года при крайне загадочных обстоятельствах Успенский собор был взорван. После долгих лет послевоенных мытарств в 1988-1990 годах Киево-Печерская лавра в конце концов была возвращена церкви. В 1999 году началась грандиозная реставрация Успенского храма, завершенная недавно. Собор появился в том виде, который он имел в восемнадцатом веке. В 1990 году Лавра признана ЮНЕСКО памятником мирового значения.
Вид на комплекс лаври з півночі, від Дніпра
4
View on the Lavra complex from the North of Dnipro
For centauries, the Orthodox believers have called Kyiv the Second Jerusalem. And it has invariably been the Kyivo-Pecherska Lavra (Kyiv Caves Monastery) that topped the list of religious shrines embellishing the capital of ancient Russ. Indeed, Lavra is an enduring symbol of man’s faith and spirituality. The years of adversity hit it hard – barbarians and savages destroyed it more than once – yet, through almost a millennium the Caves Monastery has been the most important place of worship of Orthodoxy. One of the most famous and venerable monastery of the Orthodox world, the Lavra was founded in 1051. Its founders, Anthony and Theodosius, are known in history as the inspirers of the introduction of monasticism in Russ. The young Kyivan prince Iziaslav, son of Prince Yaroslav the Wise, encouraged the reverends in their strife to form a monastic community living in the caves and gave his permission to build a monastery atop the hill. Even in the days of its founders the fraternity was already growing fast, when, despite the monastery’s rigid charter, more than a hundred monks had joined the Lavra. In the twelfth, the Caves Monastery was respectfully called ‘Lavra’ – a name attributed to the most important Orthodox monasteries only. The first brick construction and the most famous church in the Lavra is the Assumption Cathedral, which was put up in 1073-1089. The Holy Trinity church and the Refectory hall were built soon after. Historically, the Kyivo-Pecherska Lavra comprises three parts, with the Upper Lavra occupying the almost flat plateau, the Near Caves perching on the hill’s slopes, and the churches and constructions of the Far Caves nesting higher up the hill. Needless to say that most of the stories and legends about the Lavra are connected with the most important temple of the Monastery. “A Heavenlike Church” – was what the visitors to the Assumption Cathedral called the church, captivated by its splendor. KyivoPechesrky Paterikon, a unique thirteenth century chronicle of historical events that took place in Russ, holds that “… one day, before Iziaslav ascended the Kyiv throne, in the blessed reign of his father Yaroslav the Wise, a Simon appeared in Kyiv. A representative of Viking nobility, he was a son of a Varangian prince. Some events in his homeland drove him away from
his country and he became an exile in a faraway land. Yet, the Grand Prince welcomed him as an honorable guest (Yaroslav himself had many relatives and friends among the Scandinavian nobility). Further, the chronicler tells that this Viking Simon had a belt made of gold and weighing fifty hryvny (about ten kilos). Soon, Simon joined other warriors – Slavs and Varangians – in their champagne against the Polovtsians, a belligerent nomadic tribe. The champagne was not successful. Having lost the battle but saved by some miracle from an immanent death or slavery, Simon returned to Kyiv. The warrior took it as a sign and revealed his secret to Reverend Anthony. When Simon was in Scandinavia he twice heard a voice telling him to present the belt to a church that would be consecrated in the name of the Blessed Virgin in a faraway land, a church that had not been constructed yet. The belt was to be a measuring instrument for the church, which had to be twenty belts in width, thirty belts in length and fifty belts in height. So Simon presented his treasure to the church which, in that time, existed only in the imagination of Lavra’s Reverend founders. Thus, long before it was built on Dnipro bank slopes, the first donation had been made for the Assumption church. This was one in a long string of miracles connected with the cathedral. Four famous architects came to Reverends Anthony and Theodosius from Byzantium. They told the monks that once four angels called them to the Blachernae church in Constantinople. There the Godmother Herself became visible to the architects and ordered to construct a church in Kyiv, second to none in the world. The Holy Virgin gave the architects the relics of some Greek martyrs to be placed in the church’s foundation. She also presented them an icon, which was to be Mary’s deputy-governor of the new church.
Once again the angels appeared to the architects and pointed them to the site where the church was to be founded. Finally, fire burnt down the site and made a ditch for the church’s foundation.
a particular reverence by the faithful, as was the miracle-working icon of Jesus Christ, executed by an armless artist who had to hold brushes in his teeth to paint it.
It took sixteen years to put up the cathedral. Its original forms were rather rigid, especially when compared to the luxuriant outlines of St Sophia’s in the walled part of Kyiv. But it was only natural for the church that was to be the fortress of monkshood. Numerous secrets are still being hold by ancient temples. For instance, the technology for plinphae (flat, thin but strong bricks) production, or the ingredients of the super strong mortar used to keep the bricks together (it was only known that egg yolk was added to the mortar, yet its proportion to other ingredients is unknown). What is known for sure is that with time the walls of ancient Russ cathedrals have turned into monolith.
Soon after, an imposing bell-tower, known as the Great Lavra bell-tower (1731-1734) was put up not far from the cathedral. Its architect, Johan Gottfried Schadel, viewed the edifice as his best achievement of his artistic career. Ninety-six meter in height, it has become one of the enduring symbols OF Ukraine’s capital. It was rumored that the tower was leaning and it might follow the fate of the Leaning Tower in Pisa, whose angle of slope has been getting sharper with time. Yet, we have good news for our readers – the bell tower in the Lavra does have a slight angle of slope of 62 cm (it could be accounted to the groundwater influence), but the angle has not become a millimeter sharper.
Of course, this brief sketch is too short to squeeze in the long history of the cathedral. In the mid-seventeenth century, the cathedral was reconstructed in the Ukrainian Baroque style. In April, 1718, a conflagration caused much damage to the monastery. The cathedral’s interior was completely destroyed and it was only the icon brought by the Byzantine architects that remained untouched by the fire.
However, throughout the millennium of the Lavra’s existence attending the caves has been the lifetime goal of millions of believers. The caves are the place of burial of Saint Agapitus, unmercenary physician, Saint Nestor the Chronicler, Saint Elijah of Murom and many other saints who lived in the KyivoPechersky Monastery and whose relics have become objects of worship. The caves hold one hundred and eighty relics (according to other sources about one hundred and sixty).
During eleven years following the fire, the church was under reconstruction. It was in that period that the cathedral acquired its present look and its outlines were rendered the Hetman or Mazepa Baroque style. The repair works to renew the interior commenced in 1729. The cathedral was decorated with mural paintings with Biblical subjects as well as with subjects on Ukraine’s ancient and modern history. A luxuriant carved iconostasis was executed by Hryhory Petrov, a craftsman from Chrnihiv, and painted by the Lavra monk Yakym Hlynsky. The Royal Gate is a creation of Mykhailo Yurevych, while the golden icon frameworks were made by Lavra goldsmiths, the renowned Ivan Ravych was one of them. Relics and objects of worship were returned to the church. The Greek icon of the Assumption of the Holy Virgin was treated with
The turbulent years of the twentieth century brought much damage to the sanctuary on the Dnipro banks. In the late 1920s, the monastery was closed and in October 1941 the Assumption Cathedral was blown up. Yet, following the atheism era, the KyivoPecherska Lavra was finally returned to the Church in 1988-1990. Commenced in 1999, the reconstruction of the Assumption Cathedral has been recently completed. The church was rendered the forms it had in the eighteenth century. In 1990, UNESCO recognized Lavra as part world’s cultural heritage.
Верхня лавра, загальний вигляд з півдня
5
High Lavra, general view from the South
Перспект Києво-Печерської фортеці з комплексом споруд Лаври, вид зі сходу. 1783 р. View of the Kyivo-Pechersky fortress from the east. 1783
На подвір’ї Верхньої лаври
7
In the yard of High Lavra
Вид на Успенський собор з Великої лаврської дзвіниці
8
View to the Assumption Cathedral from the Great Lavra campanile
Східний фасад Успенського собору Eastern façade of the Assumption Cathedral
Успенський собор, головний вхід
10
The Assumption Cathedral, the great gate
Центральний іконостас Успенського собору
11
Central іconostasis of the Assumption Cathedral
Фрагмент іконостасу над Царськими вратами
12
Fragment of iconostasis over the Sanctuary doors
Успенський собор, боковий вівтар архідиякона Стефана
13
The Assumption Cathedral, the Archdeacon Stephan’s altar
Успенський собор в нічному освітленні
14
The Assumption Cathedral at night lighting
Комплекс споруд Верхньої лаври із заходу
15
Architectural complex of High Lavra from the West
Фрагмент фасаду Успенського собору
16
Fragment of the front part of Assumption Cathedral
Троїцька надбрамна церква (ХІІ ст.), західний фасад
17
The Trinity Over-the –Gate Church (12th c.), Western façade
Іконостас Троїцької надбрамної церкви
18
Iconostasis of the Trinity Over-the –Gate Church
Троїцька надбрамна церква, композиції «Нікейський вселенський собор», «Вигнання торгуючих з храму», розписи ХVІІІ ст.
19-19a
The Trinity Over-the –Gate Church, compositions «Ecumenical Council at Nicaea», «The Expulsion of the Moneylenders from the Temple», paintings of 18th c.
Троїцька надбрамна церква, фрагмент розпису колон і стелі
20
The Trinity Over-the – Gate Church, fragment of paintings of the columns and dome
Всіхсвятська церква, зовнішній вигляд
21
The All Saints Church, façade
Всіхсвятська церква, іконостас (1741 р.), дерево
22
The All Saints Church, iconostasis (1741), wood
Микільська церква (ХVІІ ст.)
23
St. Nicholas Church (17th century)
Всіхсвятська церква (1696-1698 рр.) і фрагмент колишнього Економічного корпусу
24
Church of All-Saints (16961698), and fragment of the former Economic building
Баня Трапезної церкви
34
Dome of the Refectory Church
Вид на Дальні печери
35
View to the Distant caves
Майданчик дзвіниці на Дальніх печерах
36
The campanile area of the Distant caves
Церква Різдва Богородиці (1696 р.) та інтер’єр
37-37a
The Church of Nativity of the Mother of God (1696) and interior
Дзвіниця на Ближніх печерах (1759-1762 рр.)
38
Campanile of the Near caves (1759-1762)
Дзвіниця на Дальніх печерах (1761 р.)
39
Campanile of the Distant caves (1761)
Ближні печери, кіот з образом Антонія Печерського, за яким знаходиться поховання одного із засновників Лаври
40
Near caves, ark with the image of Antonii Pecherskyi, with the deposition of one of the Lavra founders beyond it
Ближні печери, підземне чернече кладовище
41
Near caves, underground monks’ cemetery
Розписи на стінах печери з похованнями; серед них покояться мощі Іллі Муромця, навпроти – вхід до підземної Введенської церкви Mural paintings of the cave with depositions; the hallows of Elijah Muromets are among them, in front – the entrance to the underground Presentation Church
Меморіальна дошка біля гробниці Нестора-літописця
43
Memorial plate near the tomb of Nestor-the chronographer
ИЛЛЮС ТРА ЦИИ 1. 2. 3. 4. 5. 6.
Золотые купола церкви Спаса на Берестове Ансамбль Верхней лавры Декоративное оформление Троицкой надвратной церкви Вид на комплекс Лавры с севера, от Днепра Верхняя лавра, общий вид с юга Перспект Киево-Печерской крепости с комплексом сооружений Лавры, вид с востока. 1783 г. 7. Во дворе Верхней лавры 8. Вид на Успенский собор с Большой лаврской колокольни 9. Восточный фасад Успенского собора 10. Успенский собор, главный вход 11. Центральный иконостас Успенского собора 12. Фрагмент иконостаса над Царскими вратами 13. Успенский собор, придел архидиакона Стефана 14. Успенский собор в ночном освещении 15. Комплекс сооружений Верхней лавры с запада 16. Фрагмент фасада Успенского собора 17. Троицкая надвратная церковь (ХII в.), западный фасад 18. Иконостас Троицкой надвратной церкви 19. (19а) Троицкая надвратная церковь, композиции «Никейский вселенский собор», «Изгнание торгующих из храма» росписи ХVIII в. 20. Троицкая надвратная церковь, фрагмент росписей колонн и потолка 21. Всехсвятская церковь, внешний вид 22. Всехсвятская церковь, иконостас (1741 г.), дерево 23. Никольская церковь (ХVII в.) 24. Всехсвятская церковь (1696-1698 гг.) и фрагмент бывшего Экономического корпуса 25. Благовещенская церковь, начало ХХ в. 26. Трапезная палата с церковью (ХIХ в.)
27. Интерьер Трапезной церкви 28. Иконостас Трапезной церкви 29. (29а) Настенные росписи Трапезной церкви 30. Ковнировский корпус (ХVII в.) 31. Крестовоздвиженская церковь (1700 г.) и иконостас (1769 г., дерево, резьба) 32. Иконостас церкви Всех печерских святых 33. Интерьер церкви Всех печерских святых 34. Купол Трапезной церкви 35. Вид на Дальние пещеры 36. Площадка колокольни на Дальних пещерах 37. (37а) Церковь Рождества Богородицы (1696 г.) и интерьер 38. Колокольня на Ближних пещерах (1759-1762 гг.) 39. Колокольня на Дальних пещерах (1761 г.) 40. Киот с образом Антония Печерского, за которым находится захоронение одного из основателей Лавры 41. Ближние пещеры, подземное монашеское кладбище 42. Росписи на стенах пещеры с захоронениями; среди них находятся мощи Ильи Муромца, напротив – вход в подземную Введенскую церковь 43. Мемориальная доска у гробницы Нестора-летописца 44. Ближние пещеры, ниша с гробом, где похоронены мученики Федор и Василий 45. Дальние пещеры, участок, открытый для проведения экскурсий 46. Ближние пещеры, интерьер подземной Введенской церкви 47. Дальние пещеры, иконостас церкви Рождества Христова 48. Дальние пещеры, интерьер подземной Феодосиевской церкви 49. Дальние пещеры, подземная Благовещенская церковь 50. Нижняя лавра, церковь Живоносного источника 51. Интерьер церкви Живоносного источника
ББК 85.113 (4УКР-2К)1я6 Б 92
ISBN 966-8137-49-3
Києво-ПечерськА лаврА
Фотоальбом (українською, англійською, російською мовами) Фото Юрія Бусленка
Генеральний директор Рута Малікєнайте Головний редактор Віргініюс Строля Упорядкування та художнє оформлення Олени Желєзняк Координатор проекту Юлія Ференцева Верстка та підготовка до друку Станіслава Стефановича Сканування та комп’ютерна обробка зображень Володимира Сульженка Передмова Павла Прокопенка Видавництво «Балтія-Друк» вул. А.Барбюса, 51/2, Київ, 03150 тел. +380 44 502 1047 www.baltia.com.ua e-mail: baltija@ukr.net Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції: серія ДК, № 643 від 23.10.2001 видано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Всі права застережені. Жодна частина фотоальбому не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власників авторських прав Б92 Києво-Печерська лавра: Фотоальбом. К.: Балтія-Друк. - 64 с.: іл. - Мова укр., англ., рос.
ISBN 966-8137-49-3
ББК 85.113 (4УКР-2К)1я6
© «Балтія-Друк»