Людмила Герус
У КРАЇНСЬКА
UKRAINIAN Н А Р О Д Н А FOLK І Г Р А Ш К А TO Y
Балтія-Друк
Народна іграшка — унікальне явище культури, тісно пов’язане з різними проявами життя, багатогранне за змістом. Вона здатна зацікавити і дітей як безпосередніх учасників гри, і дорослих в якості потужного засобу виховання. Вона захоплює фольклорною тематикою, довершеною простотою форми, конструктивною вигадливістю, лаконічним декором, своєрідною емоційною налаштованістю, яку надає їй здатність рухатись та утворювати звуки. Поява та розвиток іграшки зумовлювались духовними запитами дитини, притаманною людині потребою у передачі життєвого досвіду, економічними можливостями (наявністю сировини, еволюцією засобів виробництва тощо), залежними, у свою чергу, від природно-географічних умов, рівня соціальноекономічного розвитку та взаєминами з іншими народами. В Україні іграшка пройшла тривалий період розвитку. Відповідно до особливостей функціонування її як предмету розваги і водночас як засобу виховання, в ній знайшли відображення явища соціальноісторичного буття, етичні, естетичні уявлення українців та різні прояви їхньої діяльності. З цього погляду іграшка становить динамічну структуру, в якій поєднались явища минулого і сучасного, специфічні локальні риси та іншоетнічні елементи, народні традиції і здобутки професійної творчості. Вона є своєрідним етнокультурним знаком, який містить відомості про педагогіку, етику, естетику, реліктові форми обрядовості, матеріальну культуру народу. Вибіркове коло образів та візуальна подібність до фігурок археологічних періодів вказують на давнє походження концептуальної основи української народної іграшки.
З XIV–ХVIIІ ст. у Європі розгортається спеціалізо ване виготовлення іграшок, поглиблюється розподіл забавкарства на міське і сільське, з’являються коштовні іграшки (ляльки з восковими, порцеляновими голівками; меблі, посуд з дорогоцінних матеріалів тощо), а відтак поширюються функціональні межі іграшки: вона стає не лише засобом розвитку та виховання дитини, об’єктом творчості, реліктом культу, але й предметом розкоші. В Україні на той час домінують іграшки з легкодоступних природних матеріалів, виконані простими прийомами формотворення та декорування. Разом з тим спостерігається посилення художніх якостей іграшки шляхом деталізації форми, розширення репертуару образів, появи сюжетних композицій, збагачення оздоблення, що спрямоване на задоволення різних смаків тогочасного суспільства. У XIХ ст. під впливом соціально-економічних умов (скасування цехового устрою, звільнення селян від кріпацької залежності) виробництво іграшок, що розвивалось у єдиному руслі з іншими видами традиційної предметно-художньої творчості — гончарством, деревообробкою, лозоплетінням — зосереджується у селах, де набуває найвищого розквіту. Власне, саме середовище побутування, активного розвитку та формування етнічних рис і локальних стилістичних відмінностей української іграшки й визначило її назву “народна”. Українське село, де світ дитячих інтересів, невід’ємною часткою якого була іграшка, існував у чергуванні буднів і свят, виявилось благодатним ґрунтом для її розвою. Народна іграшка, цікава та близька розумінню малечі, водночас змістовна, повчальна, художньо досконала, супроводжувала дитину від самого народження, знайомила її з трудовою діяльністю, родинними та суспільними стосун-
3
The toy is a unique manifestation of culture. It may be of interest both to children who are direct participants in a play, and to adults as an effective means of education, and a memory of their own childhood. It is distinguished for its diversified themes, perfect simplicity of its form, structural inventiveness, laconic décor, and original emotional contents, which are provided by its ability to move and produce sounds. The toy represents a dynamic structure, which unites the phenomena of the past and present, specific local features and ethnically different elements, folk traditions and the attainments of professional creative work. It is an original ethno-cultural sign, which embraces information on pedagogy, ethics, aesthetics, the relic forms of ceremonial rites, the material culture of the people. The selective circle of images and their visual likeness to the figures of archaeological periods indicate that the Ukrainian folk toy has an old conceptual basis. From the 14th through the 18th century toy making in Europe became widely spread, the division of entertainment into urban and rural varieties deepened, costly toys came into being (dolls with wax and porcelain heads; furniture, plates and dishes of precious materials, etc.), and, therefore, the functional bounds of the toy became expanded: it became not only the means of fostering a child, an object of creative inspiration, a relic of worship, but also an object of luxury. Ukrainian toys of that period were made of readily available materials, the methods of shape formation and decoration being simple. At the same time the artistic qualities of the toy improved, its shape became more detailed, the images became more diversified, there appeared subject compositions and refined adornments to satisfy different tastes of the then society.
In the 19th century, under the impact of socio-economic conditions (the abolition of guild system and serfdom), toy making, which developed concurrently with pottery, woodworking, and wicker-work, concentrated and flourished in villages. The folk toy, which is of interest to and can be easily understood by small children, accompanied the child all his life. In different stages of childhood toys changed one another and had a concrete educational meaning. Adults were respectful to children’s plays and toys. According to folk beliefs toys give one magic properties. It was considered that a toy presented to a child gave him/her health and happiness. A toy put near the pillow would protect his/her sleep and quiet. Toys for children were usually bought in spring, on the eve of holiday fairs and feast days of churches’ patron saints. Peasants made toys for their children in their spare time. Children themselves willingly joined in, becoming proficient in the trade. Occasionally, experienced masters — carpenters, coopers, turners, potters — engaged in toy making as well. Playthings, particularly those noted for their expressiveness and spiritual contents, were made of natural materials — wood, rushes, straw, corn leaves, clay, cheese, paper, cloth. These materials were easy of access and ensured safety and high quality. Wooden toys, laconically adorned with engraving, painting and poker-work, were widely spread in woodlands. Clay toys, dim, rough or covered with glaze, and executed at color range from white to red-brown, were modeled in localities rich in clay deposits. Openwork wicker toys were popular in the territories adjoining rivers and lakes; toys made of straw were produced in the regions cultivating wheat and rye. Toys of cheese were made in highlands abounding in sheep and
7
Образ людини — лялька — є одним з центральних в українській народній іграшці. Ляльки створювалися й існували у традиційному середовищі, їх не прагнули наділити реальними рисами, акцентуючи лише на суттєвому. Ляль ки ніби оживали у грі, ставали жінками, чоловіками, дітьми, об’єднувалися у сім’ї. Вони допомагали дітям якнайповніше відтворити у грі буденні й святкові події, обряди, звичаї та заняття дорослих і у такий спосіб підготувати дитину до майбутнього життя. Тривалий час — майже до середини ХХ ст. — народні ляль ки зберігали реліктові ознаки язичницьких вірувань. Ляль ка як зображення жіночого божества, предка вважалась оберегом дитини. Ігри з ляльками особливо заохо чувались, оскільки віщували добробут і прибуток у родині, зокрема, появу у ній нового члена. В окре мих місцевостях таких ляльок називали маѓодзами. Водночас серед традиційних іграшок лялька виявилась найстійкішою у часі, хоча відповідно до потреб середовища побутування змінювалися її зовнішні характеристики та функції. До сьогодні у творчості художників та самодіяльних умільців продовжують своє існування етно графічні ляльки, які з’явилися наприкінці XIХ ст. на основі народних ганчір’яних ляльок в май стернях у наддніпрянських селах, а з 1920-х рр. — у Києві, Полтаві, Львові. Етнографічні ляль ки вирізняються, насамперед, вбранням, що за матеріалом, кроєм, поєднанням компонентів є зменшеною копією строю певного етнографічного Я. Василевська (скульптура), регіону, а також детальним трактуванням основи, зо Ю. Мельничук (вбрання). крема голівок. Під впливом етнографічної ляльки у на Катерина-вишивальниця. родний одяг почали вбирати ляльок фабричного вироб 2003 р. ництва. Ya. Vasylevska (sculpture), Наприкінці ХХ ст. до створення ляльок звернулися Yu. Melnychuk (suit). професійні митці та аматори. Їхні ляльки повторюють або Kateryna the Embroiderer. наслідують народні типи, зберігають локальні назви, проте 2003 мають здебільшого сувенірне, колекційне призначення.
10
Ю. Мельничук. Лялька-манекен. Нитки, ручне шитво і ткання. 2003 р. Yu. Melnychuk. A doll-mannequin. Thread, needlework. 2003
Ляльки. Тканина. 1890-ті рр. Dolls. Cloth. 1890s
The image of a human being — doll — is the main one in the Ukrainian folk toy. Dolls were created and existed in the traditional environment, they embodied the essential rather than real features. The dolls seemed to come alive in a play, turning into women, men, children, and families. They helped children recreate daily and holiday events, rites, customs and occupations of adults, and, there by, prepared a child for the future life. For a long time — almost to the mid-20th century — folk dolls preserved some relic signs of pagan beliefs. A doll, as a repre sentation of a female deity, was con sidered a protector of child. Plays with dolls were encouraged since they predicted well-being and an income in the family, particularly the appearance of a new child. In certain localities such dolls were called magodzas. Among traditional toys the doll proved the most steadfast in terms of time, although its outward appearance and func tions changed according to the requirements of the environment. Up to this day professional artists and amateur craftsmen continue to make ethnographic dolls, which ap peared in the Dnipro valley villages in the late 19th century on the basis of folk rag dolls, and in Kyiv, Poltava and Lviv, in the 1920s. Ethnographic dolls are distinguished primarily for their garments, which are a diminutive copy of attire specific for a certain ethnographic region, and a detailed treatment of
Лялька. Тканина. 2000 р.
Doll. Cloth. 2000
11
Horsemen. Clay. 1930s
20
ФІГУРКИ ТВАРИН
Вершники. Глина. 1930-ті рр.
вони мають отвір для свистіння у корпусі фігурки жінки та моделі ко лиски. Поширеним типом української глиняної іграшки є вершник — зображення чоловіка, переважно воїна, на коні. Образ вершника, очевидно, символізував лицарство, втілював ідею безпеки, захи сту. На відміну від вершників XI–XIII ст., які зображені зі списами та іншими військовими атрибутами, його аналоги кінця XIX – першої половини ХХ ст. трактуються більш широко. Риси обличчя людини та ознаки тварини узагальнені, відзначені проколами, надрізами, наліпами. Більше уваги приділено зображенню головного убору, який має також вибір варіантів: картуз, гостро верха, кругла шапка тощо. Загальний обрис усієї фігурки вершника відповідає формі кону Вершник. са, що розгортається донизу, надаючи їй Глина. стійкості й пластичної довершеності. 1930-ті рр. Навіть у розташуванні отворів для свистіння з боків і у хвості коника Horseman. виявляється певний ритм, обумов Clay. 1930s лений не лише необхідністю ство рити звук, а й відчуттям гармонії. “Оновлені” зображення вершників — червоноармійці, будьонівці, генерали на кони ках, які з’явилися у 1920-х рр., — відзначаються надмірною масивністю та важкуватістю об’ємів. Одначе, приваблює в них, як, зрештою, і виправдовує їхні не властиві українській глиняній іграшці пластичні характеристи ки наївна безпосередність рис обличчя, військові відзнаки, пози та жести фігурок. Часто вони поєднані у композиції на того часну тематику.
Ф ІГУРКИ ТВАРИН
Animal figurines
32
ІНСТРУМЕНТИ
Boy with a ram. Wood. 1913
МУЗИЧНІ
Хлопчик з бараном. Дерево. 1913 р.
Руки та ноги фігурки хлопчика, передня і задня ноги фігурки тварини рухомі. При посуванні однієї з планок вони приводяться в дію, що імітує боротьбу. Обидві фігурки з чіткою, виразною лінією силуету. У постаті хлопчика вгадуються елементи традиційного одягу: капелюх, кабат, шта ни та ін. Силует тварини передає голову із закрученими рогами, тулуб, де коративно окреслений хвилястою лінією, яка зображує вовну, ретельно вирізані ноги. Емоційну виразність образів посилюють наведені чорним контуром волосся та риси обличчя дитини та властиві ознаки барана — роги, копитця тощо. В іграшці “Козлики” фігурки розташовані одна супроти одної. При розтягуванні пла нок в сторони вони нахиляються до се редини й вдаряються лобами, ство рюючи звук. На відміну від си луетних зображень хлопчика і барана фігурки козликів об’єм ні, виконані у натуралістичній манері, однак з елемента Козлики. Дерево. 1913 р. ми декоративності. Об’єм творять дрібні порізки, Kids. Wood. 1913 що надають фігуркам ха рактерних обрисів і вод ночас зображують во вну. Інакше сприйма ються і самі образи. Широко розплющені круглі очі, нахилена го лова з настовбурчени ми вухами та ріжками передають збуджений стан готових до сутич ки тварин, що влучно підкреслює динамічна конструкція іграшки.
М УЗИЧНІ
ІНСТРУМЕНТИ
M u s i c a l i n s t r u me n t s
НАЧИННЯ
38
МЕБЛІ, ПОСУД,
або його відсутність є характерними ознаками деркачів. У пам’ятках середини ХХ ст. їх декор до повнили червоні смуги, наведені по контуру рам ки, та суцільно вкриті червоною або жовтою фар бою “язичок” і валик. Деркачі, як і тарахкальця, зберегли релікти магічної практики. У період передвеликодніх страсних днів, коли змовкали церковні дзвони, деркачі давали в руки дітям, щоб тріском, який вони створювали, відганяти нечисту силу. Творцями значної частини свистків є діти. Існують прості, вирізані з вербової гілки свистки та фігурні, зовнішня поверхня яких вистругана но жем або обточена на верстаті. Сопілки вирізували або виточували у різних варіантах — короткі й довгі, грубі й тонкі, з рівними, гладкими поверхнями та прикрашені довкола тон кими різьбленими, тисненими або мальованими пасками. Подібні до своїх прототипів моделі скри почок. Вони мають видовжену резонансну Скрипочка. скриньку-голосницю, закрутки для струн, струни Стебло кукурудзи. з кінського волосу чи металеві та смичок. Вони 1936 р. різні за розміром та оздобленням поверхні. Окремі Violin. моделі зберігають природний колір дерева, рідше Blade of corn. прикрашені тоненькою червоною смужкою, яка плав 1936 но обводить голосницю, підкреслюючи округлість її форми. Інші вирізняються багатством композицій роз пису, які оздоблюють лицьові поверхні голосниць. В усіх композиціях основні елементи розпису доповнені довільно Скрипочка. Дерево. розташованими на поверхні цяточками, “листочками” тощо. Усі ці І третина ХХ ст. мотиви гармонійно поєднані і вписані в округлі форми скрипо Violin. Wood. чок. Оригінальним пластичним рішенням вирізняється скрипочка 1st third із стебла кукурудзи, що дуже умовно нагадує прототип, проте, як і th of the 20 cent. дерев’яні моделі, видає звук.
М ЕБЛІ, ПОСУД, НАЧИННЯ
F u r n i tu r e , kitchen utensils
46
ГОСПОДАРСЬКИЙ ІНВЕНТАР
Scales. Wood. 1930s
З НАРЯДДЯ ПРАЦІ,
Вага. Дерево. 1930-ті рр.
Чорнодимлені посудинки декоровані лощенням, від чого на їхніх поверхнях видно вертикальні й скісні лискучі смуги. Іграшковий посуд — мисочки, горнята, сільнички, коритця (нецьки, ночви) та ін. видовбували та вирізували з деревини та кори. Поверхні цього посуду зберігають природне забарвлення, рідко лаконічно прикрашені різьбленням. Ширше представлено іграшковий дерев’яний посуд, виточе ний на токарному верстаті. Його перелік доповнюють гле чики, вази, маснички, а також чайні та столові набори. Масничка. Посудини мають дбайливо оброблені, вибагливі фор Дерево. ми з плавними взаємопереходами опуклин та впа 1933 р. дин, ошатно прикрашені тонкими різьбленими, Churn. Wood. 1933 тисненими або мальованими смужками. Бондарний іграшковий посуд — діжечки, це брики, коновочки, скіпці, бербениці — складені з тесаних дерев’яних клепок та стягнуті ліщиновими або смерековими обручами. По при дрібні розміри посудин, що відповідають їх ігровому призначенню, вони приваблюють чіткими формами та оригінальним, випале ним за допомогою розпеченого на вогні писа ка орнаментом у вигляді утворених ромбами, трикутниками та іншими нескладними геоме тричними знаками стрічок. Вони оперізують поверхні посудин. Темно-коричневе забарвлен ня орнаменту контрастує з чистим тлом дерева, підсилюючи красу та пластику форми. Як фор мою, так і змістом ці іграшки впливають на по чуття дитини, вчать її пізнавати світ засобами мови традиційного мистецтва. Іграшковий посуд доповнює необхідне для кухні начиння: ложки, качалки, товкачик, макогін, копистка, вирізані або виточені з дерева й оздоблені випаленими смужками. Поміж сучасних предметів традиційного побуту, потрібних для приготування їжі, трапляється вага.
З НАРЯДДЯ ПРАЦІ,
ГОСПОДАРСЬКИЙ ІНВЕНТАР La b o r i m p l e m e n t s , h o u s e h o l d utensils
50
ЗАСОБИ
Wash-plank. Wood. 1912
Т РАНСПОРТНІ
Пралка. Дерево. 1912 р.
Оригінально узагальненим трактуванням вирізняється іграшка, що моделює пристосування для обробітку землі — ярмо для запрягу тварин, тягловий засіб — дишель та плуг з металевим лемішем для розпушування ѓрунту. Плуг могли замінити бороною. Популярними іграшками були й залишаються лопатка і грабельки, лишень у традиційній іграшці їх виготовляли з дерева. У різних пластич них варіантах вирішувались іграшкові молоточки. Рублики, які імітували знаряддя для прасування білизни, мають робо чу частину прямокутної, інколи трохи вигнутої всередину форми з карбованими внизу поперечними жолобками та зручну для дитячої долоні ручку. В окремих іграшках верхня ли цьова частина оздоблена різьбленим візерунком — ромбами, колами, розетками, прямими й пере хрещеними лініями. Функціональна частина іграшкових пра ників “для прання білизни” прямокутної, конічної або овальної форми, що пере ходить у короткий держак. Її прикрашає Молоточки. Дерево. 1912 р. різьблений орнамент, центральним Hammers. Wood. 1912 мотивом якого найчастіше є “розетка”. Іграшковий кужелик “для прядіння нитки” складається з днища з квадрат ним виступом посередині, у централь ний отвір якого вставлена паличканіжка з гребінцем. На верхньому й нижньому боках днища вирізані зубціжолобки, а по контуру виступу — рядок вертикальних ліній. Цілком очевидно, що при виготовленні моделей знарядь праці та го сподарського інвентаря майстри виходили з функціонального призначення іграшки, при цьому, однак, дбали й про їх естетичний вигляд, ху дожньо переосмислюючи форму відповідно до світогляду дитини.
Т РАНСПОРТНІ ЗАСОБИ
Carriers
АБСТРАКТНИХ ФОРМ
56
I ГРАШКИ
“вербівки” вздовж шиї створюють враження руху. Піднесеного, заохочу ючого до гри настрою додає яскравий колоритний малюнок на візочках. Поміж засобів для ручного транспортування вантажів в україн ській народній іграшці знайшли відображення кошики, які, окрім ігрового, мали й практичне значення: збираючи у малі місткості ягоди, гриби, діти надавали підсильну допомогу дорослим, а також бавились, кладучи до кошичків квіти, траву, чи переносили з місця на місце іграшки. Тепер у плетені з лози кошики батьки кладуть для дітей пасочки та крашанки для освя чування на Великдень у церкві. Попри малі розміри виплетені з лози, лика, соломи кошич ки для дітей вражають доско Я. і Ю. Прийми. Тачечка. Дерево. 1979 р. налою пластикою. Художню Ya. and Yu. Pryima. Wheelbarrow. Wood. 1979 виразність цих іграшок зумовлює матеріал та спосіб плетення, який водночас є засобом формотворення та оздоблення поверхні, що композиційним поєднанням геометричних візерунків ритмічно розчленовує об’єми, пожвавлює фактуру та творить розмаїття колірних полисків. У середині ХХ ст. традиційне коло іграшкових транспортних засобів поповнили моделі авто мобілів, кораблів, літаків, трамваїв Тачечка. тощо. Ці іграшки виготовляли переваж Дерево. но з деревини, що найкраще надавалася до 1912 р. відтворення та влучної стилізації їхніх нових, не Wheelbarrow. звичних для традиційного побуту конструкцій Wood. 1912 та форм.
I ГРАШКИ
АБСТРАКТНИХ ФОРМ
To y s o f a b s t r a c t forms