Укладачі:
Рецензенти:
Цуркан Л.В., методист НМЦ Савченко В.А., гімназія №41
Відповідальний за випуск: Удовиченко О.О., директор НМЦ
Затверджено науково-методичною радою Миколаївського науково-методичного центру (протокол №4 від 13.04.2011)
Представлені методичні рекомендації розроблені на допомогу вчителям української мови та літератури з метою систематизації організаційних заходів щодо роботи з обдарованими дітьми в навчальному закладі. Цей методичний посібник допоможе вчителю у створенні чіткої системи роботи з обдарованими учнями, здійснення пошуку, відбору, творчого розвитку обдарованої, талановитої учнівської молоді в галузі науки, створення сприятливих умов для реалізації потенціальних можливостей дітей. Розрахований також для використання у практичній роботі адміністрацій освітніх закладів, керівників шкільних методичних об'єднань учителів української мови та літератури, класних керівників.
Л.В.Цуркан Розвиток творчих здібностей Миколаїв, 2011. - 42 с.
учнів:
теоретичний
аспект
Методичні рекомендації щодо організації роботи з обдарованими та здібними дітьми Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння 1
–
їх вирощувати - мистецтво. Представлені методичні рекомендації розроблені на допомогу вчителям української мови та літератури з метою систематизації організаційних заходів щодо роботи з обдарованими дітьми в навчальному закладі. Підтримка та розвиток учнів, що володіють потенціалом до високих досягнень, є одним із пріоритетних напрямів сучасної світової та української освіти. Це відображено в базових державних нормативних документах, таких як: • Концепція загальної середньої освіти, у якій першим з основних завдань загальноосвітньої школи названий «різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб»; Закон України «Про освіту» («Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань»); Національна доктрина розвитку освіти («Держава повинна забезпечувати: формування в дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти та самореалізації особистості; ... створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді»).
Основою роботи з обдарованими дітьми повинно стати реальне знання їхніх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості. Саме тому важливим є визначення пріоритетів у цьому аспекті діяльності навчального закладу, створення чіткої системи роботи з названою категорією учнів, здійснення пошуку, відбору, творчого розвитку обдарованої, талановитої учнівської молоді в галузі науки, культури, мистецтва, спорту, створення сприятливих умов для реалізації потенціальних можливостей дітей.
Форми і методи роботи з обдарованими дітьми Справжня наука, як і все велике, починається з малого Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати - мистецтво. Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в 2
процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер. Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять. Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням. У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання). Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто 3
виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання. Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання. Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю). Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку. Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель). Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх 4
когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.
Методичні рекомендації з питань організації роботи з обдарованими дітьми 1. Попередні заходи щодо пошуку й відбору обдарованих учнів проводяться шкільним психологом, класними керівниками та педагогоморганізатором:
•
психолог проводить попереднє дослідження першокласників, знов прибулих учнів, куди входить спеціальне тестування, що дозволяє схарактеризувати особистість дитини, виявити її випереджальний інтелектуальний або фізичний розвиток, естетичне чуття, нестандартне творче мислення; класні керівники збирають первинну інформацію про дітей із здібностями, рекомендують їх для внесення в шкільний банк обдарованих дітей;
• педагог-організатор надає допомогу в соціальній адаптації обдарованих дітей, спостерігає за позакласною діяльністю цієї категорії учнів, залучає їх до участі в різних загальношкільних заходах, до роботи в дитячій громадській організації. На підставі отриманих відомостей створюється шкільний банк обдарованих дітей, до якого входять учні, що мають здатності й потенційні можливості в досягненні результатів. Діти зі шкільного банку рекомендуються до внесення в районний банк. Протягом року необхідно вести облік кількості обдарованих дітей, фіксувати можливі зміни в шкільному банку. 5
Необхідно регулярно відслідковувати за допомогою класних керівників, психолога та педагога-організатора результативність діяльності обдарованих учнів, поповнювати банк даних, вносити зміни в індивідуальну картку, фіксувати участь дитини в усіх заходах. Психолог здійснює постійний супровід дітей, банк даних (тестування, співбесіди, консультації, тренінги та ін.)
занесених
у
шкільний
Пакет шкільних документів щодо роботи з обдарованими дітьми містить: • наказ про роботу з обдарованими дітьми (відповідальним за роботу призначається заступник директора з НВР, психолог відповідає за психологічний супровід, педагог-організатор і класні керівники збирають і надають необхідну інформацію, заповнюють індивідуальні картки обдарованих дітей); • індивідуальні картки обдарованих дітей; • психологічні методики виявлення обдарованих дітей; • система роботи з обдарованими дітьми, що простежується через річний план ЗНЗ, виховні плани класних керівників, план роботи психолога, педагога-організатора, план роботи дитячої громадської організації, плани предметних МО, функціонування консультпунктів, факультативів, гуртків, секцій та ін.; • шкільний банк даних на обдарованих дітей за передбаченою формою.
6
7
АНКЕТА щодо визначення здібностей учнів (за методикою американських вчених Хаана і Кафа) Інтелектуальні здібності Учень засвоює нові знання, швидко і легко все схоплює. Має почуття здорового глузду і використовує знання в практичних повсякденних ситуаціях. Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв'язок між подіями, між причиною і наслідком. Швидко запам'ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам'ятати. Знає багато про такі події, про які його однолітки не знають, не здогадуються. Має великий запас слів, легко користується новими словами, вільно висловлюється. Любить читати нові книги, які читають не однолітки, а діти, старші на рік чи два, дорослі. Вирішує розумові задачі, що потребують розумових зусиль. Задає дуже багато запитань. Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два. Оригінально мислить і пропонує нестандартні відповіді, рішення. Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує на все нове. Літературні здібності Може вільно побудувати розповіді, починаючи від зав'язки сюжету й закінчуючи розв'язкою конфлікту. Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-небудь знайомим. При розповіді виділяє головне, найхарактерніше. Розповідаючи про щось, вміє дотримуватися одного сюжету, не втрачає головної думки. Любить писати оповідання та вірші. Своїх героїв в оповіданнях зображує майстерно, передає почуття, настрій, характер. Вибирає для своїх оповідань ті слова, які добре передають емоції, почуття. 8
Наукові здібності Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали. Не впадає у відчай, коли його задуми та проекти не підгримують вчителі або батьки. Намагається зрозуміти причини й сенс подій. Проводить багато часу над створенням проектів, конструюванням. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується над цим. Артистичні здібності Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо, Цікавиться акторською грою. Виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв. Розуміє та вміє передати конфлікти, ситуації, може розіграти будь-яку драматичну сцену. Передає почуття через міміку, жести, рухи. Прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про щонебудь із захопленням розповідає. Дуже легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання. Художні здібності У своїх малюнках зображує різнотипні типи предметів, ситуації. Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється і стає дуже серйозним, коли чує нову музику, бачить гарну картину. Оригінальний у виборі сюжету. Завжди готовий використати будь-який матеріал для виготовлення іграшок, картин, малюнків тощо. У вільний час багато малює, створює композиції, що мають художнє значення (наприклад, прикраси для дому). Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої почуття і настрій. Може дати власну оцінку й намагається відтворити те, що йому сподобалося. Любить працювати з пластиліном і глиною, клеєм. Технічні здібності Добре вміє майструвати, займатися різними ремеслами. 9
У світ його уподобань входить конструювання машин, приладів, моделей. Може читати нескладні креслення механізмів, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів. Визначає причини несправності приладів. Любить робити креслення механізмів. Читає журнали та статті про машини, механізми. Музичні здібності Добре відчуває ритм і мелодію. Прислуховується до них. Добре співає. У гру на інструменті, у пісню чи танець вкладає багато енергії та почуттів. Любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику. Любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено й добре. У співі або музиці виявляє власні почуття і стан. Спортивні здібності Енергійний, потребує якомога більше фізичних рухів, щоб бути щасливим. Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях. Постійно досягає успіхів у якомусь виді спортивної гри. Бігає швидше за інших. Інтелектуальна сфера Обдарована дитина вирізняється гарною пам'яттю. мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань. Сфера академічних досягнень Це успіхи дитини з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів. Творчість (креативність) Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї. Спілкування 10
Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми. Ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії. Сфера художньої діяльності Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію, із задоволенням співає, намагається створювати музику. Рухова сфера Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
11
Поради вчителю української мови і літератури по організації роботи з обдарованими дітьми 1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів . 3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
12
Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей 1. Підхоплюйте думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 2. Підкреслюйте інтерес дітей до нового. 3. Заохочуйте оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 4. Вчить дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 5. Виробляйте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 6. Не вимагайте запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 7. Культивуйте творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 8. Вчить дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 10. Пропонуйте цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 11. Розсіюйте страх у талановитих дітей. 12. Стимулюйте і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 13. Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 14. Створюйте в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 15. Допомагайте оволодівати технічними засобами для записів. 16. Розвивайте критичне сприйняття дійсності. 17. Вчить доводити починання до логічного завершення. 18. Впливайте особистим прикладом. 19. Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 13
20. Залучайте до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 21. Використовуйте творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 23. Активно залучайте до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 24. Відзначайте досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 25. Пам'ятайте, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський).
14
Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми 1. Бути доброзичливим і чуйним. 2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 4. Мати широке коло інтересів. 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 7. Володіти почуттям гумору. 8. Мати живий та активний характер. 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання. 10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 12. Володіти емоційною стабільністю. 13. Уміти переконувати. 14. Мати схильність до самоаналізу.
Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 15
З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. Розрізняють обдарованість: • соціальну - лідерську; • художню - музичну, образотворчу, сценічну; • психомоторну - спортивні здібності; • інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); • академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; • творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 16
Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це порізному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 17
Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для 18
дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений 19
затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.
Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї Повага до бажання самостійно працювати
дітей
Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів Надання авторитетної допомоги
Надання дитині свободи вибору Створення умов для конкретного Терпимість до безладдя втілення творчої ідеї Заохочення обдарованої дитини Здібність до самоаналізу Розвиток цікавості, допитливості, Знання психологічних кмітливості, інтелекту й особливостей обдарованої дитини. формування пізнавальних Розуміння їхніх потреб та інтересів інтересів Мати творчий особистий світогляд Володіння почуттям гумору Взаємозв'язок сім'ї і навчального Застосування форм і методів закладу народної педагогіки Створення затишних і безпечних Виховання культури мовлення умов для розвитку 20
Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей 1. 2. 3. 4.
5.
6.
7.
Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама 21
дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.
Поради батькам, які виховують обдаровану дитину Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та 22
наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.
Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини 1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 7. Показуйте дитині цікаві місця. 23
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 10. ніколи не карайте дитину приниженням. 11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 12. Привчайте дитину самостійно мислити. 13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 15. уважно ставтеся до потреб дитини. 16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 23. Допомагайте дитині бути особистістю. 24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ШКОЛЯРАМИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ (РІДНОЇ) МОВИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Додаток до листа департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України №2/2-14-420 від 28.02.2007 року Наше суспільство, роблячи крок від постіндустріальної цивілізації до цивілізації інформаційних технологій, усе гостріше відчуває потребу в людях, які матимуть фундаментальні знання в різних 24
галузях життєдіяльності й умітимуть адаптувати їх до постійно змінюваних умов своєї життєдіяльності, будуть активно розбудовувати суспільну інфраструктуру з використанням найсучасніших технологій. Підготувати нову генерацію національної інтелектуальної еліти відповідно до змінених суспільних умов, зрозуміло, має саме школа. Cаме від якості, обсягів та інтенсивності роботи освітян над інтелектуальним, морально-духовним, творчим розвитком та вдосконаленням школярів залежить майбутня доля нашого народу. Особливої ж уваги з боку педагогів потребують обдаровані діти, які вже зі шкільної лави виявляють зацікавленість науковими студіями, демонструють небуденні творчі здібності та мають значний природний потенціал. Пробудити дрімотні сили інтелекту й творчі можливості учня, надихнути його на заняття науково-дослідницькою та творчою діяльністю й озброїти сучасними методами наукового пошуку, виплекати в нього стійкий інтерес до певної галузі знань і підказати оптимальні форми потамування цього інтересу, зорієнтувати талановиту молодь у щонайширшому спектрі наукової проблематики і навчити доцільно реалізовувати й правильно оформлювати свої інтелектуальні та творчі набутки – ці та багато інших завдань постають перед учителем, який працює з обдарованими школярами. Реалізація потенціалу обдарованих учнів є актуальним завданням сучасної освіти, яке визначає основні напрями щодо роботи з такою категорією школярів. Головна мета цієї діяльності – впровадження ефективних методичних засобів та технологій пошуку, навчання, виховання й самовдосконалення обдарованих дітей. Під поняттям обдарованість слід розуміти сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінними для суспільства. Хоча науковці ще майже не розв’язали цілої низки питань, пов’язаних із явищем обдарованості, але вже сьогодні зрозуміло, що обдарованість не можна порівнювати з обсягом отриманих знань. Це значно складніше явище, яке включає природну енергетику, пізнавальну активність, нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність. Не обов’язково, щоб обдарована дитина мала гарні оцінки з усіх без винятку предметів шкільної програми, яскрава обдарованість в одному напрямі діяльності може поєднуватися з абсолютним відставанням в іншому. 25
Таким дітям властивий нестандартний погляд на навколишній світ, прагнення до критичного осмислення дійсності, намагання відійти від шаблонів і стереотипів, відкинути стандартні вимоги. Їм притаманна емоційна незбалансованість, гостро розвинуте почуття справедливості, вони боляче реагують на вияви суспільної несправедливості тощо. Крім того, бажання займатися всім, до чого виникає інтерес, може стати причиною поверховості знань, перебільшене почуття страху – спричинити приховану обдарованість, а надмірне плекання, зайве опікування талантом – спричинити самозвеличення, відмову від подальшого самовдосконалення, погірдне ставлення до інших. Обдарований учень може гостро реагувати на неувагу до його інтелектуальних здібностей та можливостей. Психологічним відображенням цього стають невдоволення обдарованих школярів ставленням до них учителів, ігнорування рутинної, на їх погляд, системи навчання, маскування своєї обдарованості (унаслідок чого вона набуває прихованої форми і справді зникає з поля зору педагогів), тривожність, депресія, агресивність тощо. Обдаровані школярі вимагають поваги до себе як до унікальної особистості, яка інтенсивно розвивається. Шкільні навчальні програми укладено відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, який, у свою чергу, визначає оптимальний рівень навчальних компетенцій школярів, тому не орієнтується на можливості обдарованих учнів, які можуть швидко розібратися в основах і перейти до опрацювання значно складніших питань. Таким чином, звикнувши працювати упівсили, обдарована особистість у майбутньому може бути не готовою до напруженої праці, зокрема у вищому навчальному закладі. А якщо творча енергія підлітка не знаходитиме застосування в офіційних формах шкільного життя, постійно натикатиметься на стіну формалізму та схоластики, то природні потреби в самовираженні не матимуть змоги реалізуватися. Обдарований учень потребує такого навчання, яке забезпечувало б розвиток творчого мислення, самостійності й активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не заучування чужих висновків, слів і думок. У роботі з обдарованими дітьми учитель має відмовитися від жорсткої 26
заорганізованості навчального процесу й обмеження учнів у рамках стандартних навчальних планів. Тому основними ознаками педагогічних технологій, орієнтованих на роботу з обдарованими школярами, є саме ускладнення змісту навчального матеріалу, збільшення обсягу теоретичного матеріалу, виконання учнями індивідуальних завдань, упровадження науководослідницької, пошукової, експериментальної, проектної діяльності учнів, підвищення рівня самостійної роботи, створення умов для реалізації природних обдарувань особистості, при цьому основними стратегіями навчання дітей з високим розумовим потенціалом є прискорення та збагачення. Зважаючи на зазначене вище, можна визначити такі головні умови ефективної організації роботи з обдарованими дітьми: відхід від форм і методів навчання, які гальмують розвиток дитини й не залишають місця вільному вибору видів і методів її самостійної інтелектуально-творчої діяльності; активна педагогічна підтримка ініціативи, самостійності, оригінальності мислення, заохочення будь-яких навчальних та творчих успіхів; обов’язкова організація дослідницької діяльності, для якої в навчальних планах повинно відводитися спеціальне просторове і часове поле; активне запровадження гуманістичних моделей і технологій спілкування, навчання, виховання. Стосовно ж учнів, які мають високий рівень природних здібностей до вивчення мови, то одним зі складників у комплексі першочергових заходів оновлення змісту лінгвістичної освіти є співвідношення інтенсивного й екстенсивного навчання, орієнтація на конденсацію теоретичного матеріалу, вивчення його укрупненими частинами. Важливим є засвоєння учнями основних інтелектуальних операцій у навчальній діяльності, які виявляються в умінні порівнювати, класифікувати, узагальнювати, виділяти головне та ін. Профільні класи філологічної спеціалізації на сьогодні є одним з ефективних шляхів вирішення проблеми навчання та розвитку філологічно обдарованих дітей, але з невід’ємною складовою – збагаченням навчання. На жаль, викладання української мови в таких класах продовжує бути екстенсивним, пов’язаним не стільки з якісними, скільки з кількісними показниками; продовжується орієнтація на досягнення не максимально високого, а відносно достатнього рівня знань. Часто спостерігається механічне 27
перенесення у профільні філологічні класи традиційної методики викладання рідної мови без урахування інтелектуальних можливостей, нахилів здібних учнів. Учитель-практик повинен бути вільним у виборі засобів, форм навчання, підпорядковувати їх насамперед тим завданням, що виходять із специфіки навчальних закладів. Провідні вчені, методисти, вчителі вважають, що своєрідність уроків рідної мови в профільних філологічних класах полягає в посиленні уваги до семантичного аспекту мовних одиниць, єдності їх значення, форми і функції, взаємодії різноманітних мовних засобів у мовленні. Під час розгляду теоретичних питань надається перевага спостереженням над мовними фактами і явищами з їх подальшим аналізом, класифікацією, встановленням певних закономірностей. Учні профільних класів обов’язково повинні одержувати додатковий до традиційних курсів матеріал, мати більше можливостей для розвитку мислення, більше навичок самостійної роботи. Ефективність вивчення мови підвищує використання елементів історизму, що пробуджує смак до лінгвістичних пошуків, сприяє осмисленому сприйняттю мовних фактів і явищ. У роботі з обдарованими учнями словесник має спиратися на їх розвинене мовне чуття, асоціативне мислення, словеснологічну, образну, оперативну пам’ять, брати до уваги такі психологічні фактори, як потреби, мотиви, інтереси, інтелектуальний рівень. Необхідно створити максимально сприятливі умови для мовленнєвої самореалізації здібних учнів через упровадження в практику творчих вправ, дослідницьких завдань, проблемних питань, проведення мовних спостережень і дослідів, лінгвістичних ігор тощо. Першочерговим завданням при цьому залишається пробудження пізнавальної активності. Пізнавальна активність на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень не тільки охоче засвоїв ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформована потреба в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності. До прийомів, які ставлять учня в активну позицію на уроці, можна віднести низку навчальних ситуацій: це насамперед ситуації, в яких учень має захищати свою думку; ситуації, які спонукають школярів ставити запитання вчителю, 28
однокласнику; рецензування відповідей, творчих робіт інших школярів на уроці й у позаурочній діяльності; виконання завдань, розрахованих на використання додаткової літератури; вільний вибір завдань, переважно пошукового характеру; створення ситуації обміну навчальною інформацією серед учнів; самоперевірка, аналіз власних пізнавальних робіт. Показником сформованої пізнавальної активності обдарованих учнів можуть стати насамперед їхні дії. Зокрема, якщо учень ставить запитання до вчителя (ці запитання віддзеркалюють намагання з’ясувати ще не зрозуміле); прагне за власним бажанням брати участь у навчальній діяльності, у обговоренні розглянутих на уроці питань; доповнює відповіді інших учнів, бажає висловити свій погляд; прагне поділитися з іншими новою інформацією, завершити виконання розпочатих вправ, то в цьому випадку можемо говорити про його розвинену пізнавальну активність. На сьогодні доцільніше вести мову не про єдину чітко окреслену систему роботи з філологічно обдарованими дітьми, а про принципові підходи, які мають бути реалізованими в процесі вивчення української мови в класах профілю української філології. Зосередимо увагу на двох принципових моментах: упровадження проблемного навчання та залучення учнів до пошуково-дослідницької діяльності. Проблемне навчання та дослідницька діяльність, як показують багатолітні спостереження учителів-практиків та вчених-методистів, найбільш ефективні саме в профільних класах, які мають свою специфіку роботи. Адже самостійний аналіз проблемної ситуації, виявлення протиріч, формулювання проблеми можливі лише за наявності в учнів необхідного обсягу знань, умінь і навичок, позитивного ставлення до навчання. Високий рівень реальних навчальних можливостей учнів класів профілю української філології, дозволяє якісно підвищити науковий рівень вивчення базових предметів. Ці учні вимагають застосування такого виду навчання, при якому вони можуть самостійно набувати необхідних для себе знань. Але зрозуміло, що така робота повинна мати цілеспрямований системний характер. Не здобування знань є основним у навчанні (знання, зрештою, забуваються, застарівають, можуть бути неточними, а то й фальшивими), а пізнавальна робота дітей, вироблення в них уміння вичленовувати й аналізувати мовні факти та явища, помічати в 29
них суттєве, визначальне, робити логічні умовиводи і таким чином самостійно доходити до істини. На відмінну від традиційного навчання, якому властиве подання готових знань учителем із розрахунком на запам’ятовування та подальше відтворення їх учнями, проблемне навчання активізує мислення, спрямовує особистість на творчий пошук істини в процесі навчальної діяльності. У центрі проблемного навчання може перебувати проблемна ситуація, спеціально створена учителем, яка є рушієм мислення дитини, джерелом творчого шукання нею нових знань. Проблемні ситуації є невід’ємною частиною процесу навчання та важливим засобом його активізації, оскільки передбачають здійснення учнем самостійної навчальної діяльності. Саме оцінноорієнтаційна діяльність учнів, яка передбачає не запам’ятовування готових істин, а роздумування, аналізування, самостійне розв’язання різноманітних проблемних ситуацій, має бути вирішальним фактором у формуванні критичного мислення, основними ознаками якого є вміння в прочитаному тексті побачити помилкові судження, обґрунтувати їх помилковість; уміння співвідносити прочитане в різних джерелах і виділяти протиріччя, обґрунтовувати їх; уміння визначати в тексті або на слух недоліки послідовності суджень, необґрунтованість висновків; уміння побудувати свою відповідь лаконічно, логічно, послідовно, правильно, аргументовано. Проблемна ситуація викликає певний психічний стан учня й допомагає йому усвідомити суперечність між необхідністю виконувати завдання й неможливістю зробити це з тими знаннями, які він має. Усвідомлення цієї суперечності й пробуджує потребу пошуку нових знань. Учнів уводять у проблемні ситуації за допомогою проблемних запитань чи завдань, логічно пов’язаних із змістом навчального матеріалу. Проблемне запитання має бути такою мірою складним, щоб викликати потребу пошуку нового, і такою мірою доступним, щоб учень прийняв його й міг самостійно шукати відповіді на нього, воно має відповідати інтелектуальним можливостям дитини й передувати викладу навчального матеріалу. Виклад навчального матеріалу повинен виходити з проблемної ситуації і відповідати пізнавальній потребі, що виникла. Наприклад: 30
1. Чим є кінцева частинка -ти в інфінітивах: суфіксом чи закінченням? Обґрунтуйте свою думку. 2. Чи може граматична словосполученням? Чому?
основа
речення
бути
3. Простими чи складними (враховуючи походження) є за будовою числівники одинадцять, чотирнадцять, двадцять? Поширеним на уроках мови є частково-пошуковий метод, під час застосування якого учні вирішують проблеми за допомогою вчителя. Сам педагог створює й формулює проблему, намічає шляхи її вирішення, допомагає перевірити правильність висновків. В ідеалі учні повинні вміти самостійно «побачити» проблемну ситуацію, виділити й сформувати проблему; самостійно визначити шляхи й засоби для її вирішення, якщо потрібно, розділити проблему на підпроблеми; сконструювати вирішення основної проблеми на основі вирішення підпроблем. Подеколи урок, на якому обговорювалася та чи інша проблема, не завершується остаточним висновком: автори позицій залишаються при своїх думках. Але ціну має не кінцевий результат, а шлях до нього. З одного боку, учні набувають навичок робити висновки, з другого – вони самостверджуються, що є важливим фактором, який стимулює в них потяг до навчання. Саме проблемне навчання вчить думати логічно, науково, формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для формування наукового світогляду, формує в учнів елементарні навички пошукової, дослідницької діяльності, розвиває позитивне ставлення, інтерес до певного навчального предмета. Не можна забезпечити повноцінного лінгвістичного розвитку обдарованої особистості без якнайширшого залучення її до пошуково-дослідницької діяльності, яка, по-перше, стимулює творчу діяльність, по-друге, сприяє засвоєнню осмислених, свідомо застосовуваних базових мовних знань на практиці, по-третє, створює умови для розвитку пізнавальних інтересів. Пошуково-дослідницька праця передбачає активну мовленнєво-мислительну діяльність учнів, посилення ступеня їхньої пізнавальної самостійності.
31
Суть терміна «дослідницька діяльність» слід визначати як інтеграційний компонент особистості, який характеризується єдністю знань цілісної картини світу, вміннями, навичками наукового пізнання, ціннісного ставлення до його результатів і розвинутого інтелекту, який забезпечує її самовизначення й саморозвиток. Саме дослідницька діяльність допомагає закласти глибоку основу філологічної й загальнокультурної підготовки учнів, широко використовувати їхні індивідуальні особливості, залучати їх до творчості через пошук шляхом постановки серії дослідницьких завдань, створення й розв’язання проблемних ситуацій; також вона сприяє усвідомленню накопиченого мовленнєвого досвіду, засвоєнню деяких абстрактних лінгвістичних понять. Своєрідність навчальної дослідницької діяльності в умовах шкільного навчання, на відміну від наукової діяльності вченого, полягає в тому, що учень здійснює не весь цикл дослідження, а виконує лише окремі його елементи, наприклад: аналізує факти та явища, формулює дослідницьке завдання й мету дослідження, висуває гіпотезу, розв’язує це завдання й т.д. Крім того, учень оволодіває експериментальним методом дослідження, методом моделювання досліджуваних мовних явищ, фактів і закономірностей та іншими науковими методами. Потрібно пам’ятати, що успіх у пошуково-дослідницькій діяльності визначається не лише рівнем знань і вмінь учнів, але й залежить від мотиваційного, інтелектуального й вольового компонентів, рівня інтересів і лінгвістичних нахилів у поєднанні з високою працездатністю. Дослідницька активність школяра залежить від рівня особистісного прийняття ситуації як проблемної, а саме: внутрішня особистісна потреба в знаннях, яких не вистачає, перетворює ситуацію в проблемну. У тому випадку, коли відсутня пізнавальна мотивація, пов’язана з виконуваною діяльністю, відсутня також самостійність знаходження й пошук вирішення проблеми. Методика проведення пошуково-дослідницької діяльності повинна поступово ускладнюватися. Це ускладнення досягається за рахунок застосування певних прийомів, зокрема: прийому тимчасових обмежень, що ґрунтується на врахуванні суттєвого впливу часового чинника на розумову діяльність; прийому раптових заборон (заборона учням використовувати будь-яку довідкову літературу); прийому нових варіацій (вимога до учнів виконати 32
вправу по-іншому); прийом інформаційної недостатності (проблемне завдання подається з неповною кількістю даних, необхідних для виконання); прийому інформаційного перенасичення (включення в умову проблемного завдання зайвих відомостей). У процесі дослідницької діяльності формуються дослідницькі вміння, які можна розглядати як більш високий, творчий рівень розвитку загальнонавчальних умінь. Найважливішими дослідницькими вміннями слід визнати вміння бачити протиріччя, формулювати проблему, ставити мету й завдання дослідження, висувати гіпотезу дослідження, вибирати й використовувати методи дослідження, збирати й аналізувати інформацію, самостійно планувати діяльність за етапами, апробувати гіпотезу, обґрунтовувати власну точку зору, оцінювати власну діяльність. Робота з формування дослідницьких умінь умовно може бути розділена на чотири взаємопов’язаних напрями: 1. Включення елементів дослідження в лекції під час вивчення нового матеріалу. 2. Включення елементів дослідження під час виконання тренувальних вправ. 3. Включення елементів дослідження під час виконання домашніх завдань. 4. Включення елементів дослідження на позакласних заняттях (написання рефератів, проведення занять у наукових гуртках, виконання колективних наукових або творчих проектів тощо). Формування дослідницьких умінь повинне мати комплексний характер, тобто пронизувати різні теми на різних етапах навчальної діяльності. У практику викладання необхідно впроваджувати систему граматичних вправ, що відповідає вимогам дослідницького навчання та сприяє формуванню дослідницьких умінь учнів у процесі вивчення української мови. Основними компонентами такої системи є: 1. Виконання завдань, які вирішуються за допомогою методу спостереження та прийомів мислительної діяльності (аналізу, синтезу, зіставлення, виділення головного, знаходження й пояснення причиново-наслідкових зв’язків, узагальнення та систематизація, класифікація). 2. Виконання завдань на застосування гіпотези (висунення та доведення або спростування гіпотези). 33
3. Виконання завдань на проведення лінгвістичного експерименту. 4. Виконання навчально-дослідницьких завдань та створення колективних дослідницьких проектів. Суть спостереження полягає в тому, що учні під керівництвом учителя спостерігають той чи інший мовний матеріал і приходять до відповідних висновків, до глибокого усвідомлення опрацьовуваної інформації. Спостереження над мовою звичайно супроводжуються поясненнями вчителя, короткою бесідою, записами, унаочненням тих чи інших мовних фактів і явищ. Поєднання методу спостереження з іншими методами навчання повинно мати особливо велике застосування, оскільки проведення роботи з учнями виключно методом спостережень над мовою забирає багато часу. Разом з тим, проведення спостережень вимагає від учнів певної підготовки, тому доцільно користуватися цим методом у 8-9 класах. У 5-7 класах слід обмежитися тільки елементами спостережень над мовними явищами й фактами. За допомогою самостійних спостережень можна опрацьовувати інколи всю тему. Зокрема, методом спостережень доцільно опрацьовувати такі теми, які учням певною мірою знайомі, а спостереження над ними служать для міцнішого закріплення їх або для розширення відомостей про знайомі поняття. До таких тем можна віднести, наприклад, «Підмет і способи його вираження», «Простий присудок і способи його вираження», «Безособові речення», «Другорядні члени речення». Наприклад, під час вивчення теми «Види присудків та способи їх вираження» можливою є постановка перед учнями пошукового завдання: знайти, чим відрізняються присудки в таких реченнях: 1. Повітря холоднішало. 2. Повітря стало холоднішати. 3. Повітря стало холодним. Звичайно, залежно від стилю роботи, до якого звикли учні, їм потрібна буде допомога в організації пошуку. Ми можемо з’ясувати, що присудки мають подібні лексичні та граматичні значення (у всіх випадках мова йде про однакову зміну температури повітря, у всіх випадках ознаку предмета подано як таку, що існувала насправді й віднесена до минулого часу), але відрізняються відтінками цих значень. Пошукове завдання звужується: необхідно знайти, як відтінки значення присудків запропонованих речень пов’язані зі способом вираження лексичного та граматичного значень присудка в кожному випадку. Низка проблемних запитань дозволить успішно 34
завершити роботу: а) які присудки можна назвати простими, а які складеними й чому? б) який із двох складених присудків можна назвати дієслівним, а який іменним? Чому? Завдання на лінгвістичне експериментування передбачають виконання таких дій, як зміна форми слова, словосполучення, перебудова мовної конструкції (вилучення з неї одних елементів і включення до її складу інших), конструювання з простих елементів складних і навпаки. У процесі виконання цих дій учні легше пізнають приховані від них аспекти мовних об’єктів. Оволодівши лінгвістичним експериментуванням, учні засвоюють важливий інструмент пізнавальної діяльності. Вправи на застосування гіпотези передбачають висунення гіпотези та її доведення (доказ чи спростування). Висловлення гіпотези можливе дедуктивним виведенням із уже відомих і доведених теорій, ідей і принципів; дедуктивним перенесенням принципів, теорій, законів на нові факти і явища; на основі даних спостережень або експерименту. Ядро системи функціонування навчально-дослідницької діяльності складають дослідницькі завдання. Усі навчальнодослідницькі завдання можна поділити на три групи: а) навчально-дослідницькі завдання алгоритмічного рівня (вони орієнтовані на низьку підготовленість учнів до навчальнодослідницької діяльності, мінімальний ступінь вияву пізнавальної самостійності; б) навчально-дослідницькі завдання частково-пошукового рівня (передбачають більш високий рівень підготовленості учнів до навчально-дослідницької діяльності; в) навчально-дослідницькі завдання креативного рівня (орієнтовані на найвищу міру виявлення пізнавальної самостійності учнів). Процедура виконання цих завдань сприяє розвитку таких дослідницьких умінь, як виділення об’єктів дослідження, висунення попередніх гіпотез, узагальнення результатів, вибір методів та оцінка їх ефективності, характеристика нової якості, аналіз ступеня реалізації мети, критичне визначення недоліків. У процесі вивчення синтаксису учням можна запропонувати низку дослідницьких завдань, які допоможуть їм навчитися визначати шляхи вирішення проблеми, різнобічно аналізувати вказані об’єкти, виділяти в кожному суттєві й несуттєві ознаки та співвідносити їх із засвоєними поняттями, за допомогою аргументів доводити або 35
спростувати твердження, наприклад: На основі спостережень з’ясуйте суть поняття граматичної омонімії та граматичної синонімії в системі засобів зв’язку частин складних речень. Для спостережень випишіть п’ять-шість складнопідрядних речень із словами що або як та зверніть увагу на види підрядних частин, приєднаних за допомогою названих слів, а також складіть декілька складносурядних речень із сполучником але та спробуйте його замінити сполучниками проте, зате, однак. У структурі навчання української мови значно посилюються роль і значення освоєння способів діяльності, підвищення їхньої технологічності, створення умов для активної соціальної дії, колективної проектної діяльності. Формування компетентності учнів у проектній діяльності, тобто їх здатностей мобілізувати знання в реальній життєвій ситуації, – найактуальніша проблема інноваційного підходу в роботі з обдарованими дітьми. Проект – це цілісна робота, яку не можна закінчити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий продукт; ця робота складається з різних видів діяльності, а обов’язковим атрибутом є реальна практична діяльність. У процесі вивчення української мови можуть бути використані різні за видами діяльності проекти: дослідницькі, творчі, практико-зорієнтовані, інформаційні, рольово-ігрові й ін. Учитель між великими проблемами й темами пропонує учням вибрати і виконати дослідження в складі групи. Колективне обговорення й обмірковування проблем, планування роботи та її виконання сприяють створенню демократичної атмосфери в класі, партнерських стосунків між учнями й учителем. Основне навантаження під час виконання проекту лягає на учнів, учитель лише консультує, надає методичну допомогу, здійснює проміжний контроль. Можна виділити такі етапи проектного дослідження: підготовчий (визначення форм і методів дослідження, створення групи, розподіл функцій між учасниками, складання плану виконання проекту); дослідницький (відбір джерел інформації, збирання та опрацювання її, аналіз, висновки, оформлення результатів дослідження); підсумковий (ознайомлення учасників проекту з результатами дослідження, підготовка спільного рішення щодо способів і форм застосування результатів проекту). Теми колективних творчих проектів можуть 36
бути такими: «Мова – дзеркало культури», «Переклад – високе мистецтво», «Ідеальний алфавіт», «Мовна норма та її соціальне значення», «Теорія і практика укладання словників», «Мови народжуються, живуть і вмирають», «Функціональне призначення літературної мови в житті нації», «Лінгвістика космічних перемовин» тощо. За своєю тематикою проекти можуть стосуватися опрацювання матеріалу української мови, який школярі засвоюють на уроках або який виходить поза межі шкільної програми, наприклад: «Антична фразеологія в українській мові», «Відтворення іншомовних афоризмів в українській перекладацькій традиції», «Слова на позначення спорідненості та свояцтва в українській мові» тощо. Ці теми можуть стосуватися міжмовних паралелей (наприклад: «Зменшувально-пестливі елементи в європейських мовах», «Назви місяців у мовах слов’янських народів» тощо), міжпредметних зв’язків (наприклад: «Становлення й розвиток української математичної термінології», «Поетика назв українських малярських творів ХІХ століття» тощо). Після відповідної підготовчої роботи старшокласники можуть писати самостійні науково-дослідницькі роботи в системі Малої академії наук. Орієнтовна тематика таких робіт учнів у секціях з української мови, української літератури, фольклористики, мистецтвознавства, зарубіжної літератури наводиться в публікації: Федоренко В. Практичні аспекти керівництва учнівськими дослідницькими роботами філологічної тематики// Методичні діалоги. – 2006. – №9. – С.3-8. Керівник науково-дослідницької роботи має допомогти юному дослідникові належно зорієнтуватися в сучасній проблематиці уподобаної ним наукової галузі, обрати цікаву для себе, близьку за власними інтересами, посильну, актуальну й перспективну для розробки тему. Головні критерії, якими слід послуговуватися, вибираючи або формулюючи тему учнівського дослідження, є новизна теми; її актуальність; перспективність дослідження цієї теми; відповідність формулювання теми, її обсягу та матеріалу, з яким вона пов’язана, віковим особливостям школярів; зв’язок теми з досвідом юного дослідника, шкільним матеріалом; наукова ґрунтовність; забезпеченість досліджень за цією темою належним науковометодичним та бібліографічним супроводом. 37
Словесник повинен чітко усвідомити, що успіх педагогічної діяльності залежить від глибокого розуміння можливостей кожного методу навчання і правильного вибору його в конкретній педагогічній ситуації. Уведення в процес навчання пошукових, евристичних, дослідницьких методів пізнання, без сумніву, активізує пізнавальну діяльність учнів, розвиває творчий підхід до розв’язання навчальних завдань, серед яких чинне місце повинні посісти завдання, спрямовані на розвиток мовних здібностей і мовної інтуїції учнів. Щоправда, використання таких завдань, які потребують великих часових витрат і сформованості творчих умінь, не може бути дуже поширеним. Відомо, що основний курс рідної мови не враховує повністю можливостей та інтелектуальних запитів кожного обдарованого учня, освітні інтереси яких виходять за межі змісту цього курсу. Тому потрібним є введення до навчальних планів класів філологічного профілю додаткових курсів – спеціальних (курсів профільного доповнення) і факультативних (курсів за вибором), специфіка яких полягає в тому, що вони є органічним продовженням базового курсу мови та літератури, мають інтеграційний характер, виникли на стику лінгвістики і літературознавства, лінгвістики і природничих наук тощо. У процесі вивчення таких курсів розвиваються творчі здібності, зростає роль самостійної, диференційованої роботи. Єдність навчання шкільного курсу мови і спеціальних та факультативних курсів лінгвістичної тематики забезпечує формування у філологічно здібних учнів цілісного уявлення про зміст і структуру мовної системи, теоретичних знань і практичних навичок. Інтеграційними курсами можна вважати курси з ономастики, топоніміки, риторики, стилістики, поетики, фольклору, культури мовлення, основ мовознавства тощо. Надзвичайно важливим для учнів філологічних профілів є спеціальний курс для 10-11 класів філологічного профілю «Основи науки про мову» (автор О.В.Заболотний; друк див.: Методичні діалоги. – 2006. – №12. – С.210; Дивослово. – 2007. – №2. – С.27-34), який є узагальненням на теоретичному рівні знань про природу і сутність кожної мови, дає можливість старшокласникам поглянути на мову не лише як на головний засіб спілкування, але й як на один із найважливіших чинників формування людської свідомості, допомагає зрозуміти роль 38
мови в національній самоідентифікації особистості, пізнати внутрішні закони її розвитку, сформувати цілісні уявлення про особливості мовних явищ, визначити місце рідної мови в єдиній світовій мовній сім’ї. Окремі елементи мовознавства викладаються в курсах рідної та іноземних мов, але вони не дають повного й цілісного уявлення про сучасну лінгвістику, її предмет, проблематику й головні завдання, науково-дослідницький апарат і терміносистему. Навіть короткий курс загального мовознавства може усунути в нашому суспільстві помилкові думки щодо мови, мов і мовознавства, наприклад: щодо переваги однієї мови над іншими, суб’єктивної оцінки краси або потворності мов, щодо лексичного багатства або бідності мов незалежно від культури народу, що розмовляє тією чи іншою мовою, тощо. Упродовж вивчення курсу учні повинні відчути, що в сучасному мовознавстві, як і в усіх інших науках (зокрема гуманітарних), існують різні погляди вчених на ті самі факти і явища мови. Ця обставина повинна знайти своє відображення під час розв’язання проблемних ситуацій, проведення занять-диспутів, розробки колективних та індивідуальних творчих проектів. Доцільним слід визнати й вивчення в класах філологічної спеціалізації інших спеціальних та факультативних курсів, програми яких активно друкує останнім часом фахова преса словесників (див., наприклад: Програми спецкурсів та факультативів з української мови./ Упорядники В.Федоренко, Г.Федяй. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2006. – 120 с.; Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 7-11 класи. Випуск 1./ Відповідальний за випуск В.Л.Федоренко. – К.: Редакція журналу «Дивослово», 2007. – 252 с.). Проте вчителеві-словеснику слід постійно враховувати, що робота з обдарованими дітьми не може бути зведена лише до перерозподілу навчальних планів на користь тих чи інших предметів, організації відповідних факультативів, гуртків, студій тощо. Слід змінити загальне спрямування всього навчального процесу. Учням профільних класів у загальноосвітніх навчальних закладах, ліцеях, гімназіях слід давати свободу дій, більше вільного часу, щоб вони могли повніше виявити свою індивідуальність. У зв’язку з цим великого значення набуває проблема форм навчання та інтенсифікації навчання в цілому. 39
Організації та проведенню переходу старшої школи на основу профільного навчання має неодмінно передувати налагодження допрофільної підготовки (8-9 класи), як і активне звернення до різних форм гурткової роботи (5-7 класи). Ці напрями розвитку філологічних здібностей школярів найкраще організовувати з використанням програм, які мають відповідне схвалення Міністерства освіти і науки України, наприклад: Цимбалюк В. Цікава етимологія / програма гуртка для 7 класу ЗНЗ (Методичні діалоги. – 2007. – №3. – С.); Костійчук О. Цікава етимологія / програма гуртка для 5 (6) класів ЗНЗ (Методичні діалоги. – 2006. – №9. – С.30-32.); Костійчук О. Загадки фразеології / програма гуртка для 6 класів ЗНЗ (Методичні діалоги. – 2006. – №10. – С.20-22); Ляшкевич А. Живе слово/ розвиток комунікативно-творчих умінь і навичок учнів/ програма гуртка для 5-7-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – №2. – С.) та ін. Для школярів, які мають яскраво виявлені літературні здібності і прагнуть удосконалити їх, можна впроваджувати гурткові та факультативні заняття відповідного спрямування. Головне, щоб такі заняття були систематичними й укладалися в продуману послідовну систему роботи, здійснювалися за цілісними, концептуальними програмами творчого розвитку. Зразком такої системи може слугувати, наприклад, навчально-методичний комплекс В.Коваленко «Поетичний гербарій: Літературно-творча студія» (Черкаси: БрамаУкраїна, 2006. – 256 с.), у якому пропонуються розробки занять літературно-творчої студії для старшокласників, широко ілюструються шляхи практичної реалізації їхніх творчих здібностей через поглиблене ознайомлення з правилами літературної творчості, у результаті чого посутньо змінюється сприймання й розуміння ними не тільки природи словесного мистецтва, а й розширюються можливості пошуку прийомів нової художньої інформації, що є надзвичайно важливим у творчому процесі. Такі заняття можуть здійснюватися й із значно ширшим залученням наукової інформації щодо основ поетичної техніки (див., наприклад, програму факультативного курсу для учнів 10-11 класів філологічного профілю «Основи поетичної творчості» Л.Перенчук; друк: Українська мова та література. – 2007. – №.10). 40
У галузі урочної діяльності слід упроваджувати в практику роботи різні типи уроків: лекція зі складанням опорних конспектів, семінар, урок-диспут, урок цікавих повідомлень, урок захисту знань, урок-дослідження, урок-спостереження. Рекомендуємо проводити лінгвістичні турніри цікавої для учнів тематики та з використанням різних форм. Особливою популярністю серед обдарованих школярів користуються дискусійні форми (симпозіум, дебати, «круглі столи»). Важливо навчити учнів самостійно здобувати знання, аналізувати й рецензувати відповіді товаришів, працювати з довідковою літературою. Дедалі ширшою має стати участь філологічно обдарованих учнів, крім традиційної олімпіади з української мови та літератури, у Всеукраїнських конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (секції української мови, української літератури, фольклористики, літературної творчості, мистецтвознавства, етнографії), Всеукраїнському турнірі юних журналістів, всеукраїнських конкурсах «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Об’єднаймося ж, брати мої», «Білий лелека», Всеукраїнському гуманітарному симпозіумі «Блакитні вежі золотого слова», Міжнародному конкурсі з українознавства, численних інших інтелектуально-творчих змаганнях, зокрема й змаганнях через мережу Інтернет. Доцільною є підготовка окремими випусками науководослідницьких і творчих напрацювань школярів, що дасть змогу додатково стимулювати талановитих вихованців до подальшої праці, а також забезпечуватиме роботу вчителя відповідним дидактичноілюстративним матеріалом (див., наприклад: Українська мова – моя мова. З творів-роздумів київських школярів і студентів. – К.: Міленіум, 2005. – 64 с.; Наша доля – світанок! Збірка творів переможців Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, присвяченого Шевченківським дням. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2006. – 224 с. та ін.). Учителеві потрібно пам'ятати, що не можна формувати особистість за наперед визначеною моделлю, головне – створити умови для повноцінного розвитку обдарованої дитини; активізувати самий процес навчання, надати йому дослідницького характеру і цим 41
самим передати учневі ініціативу в організації власної пізнавальної діяльності.
ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ
Де немає можливостей для вияву здібностей, там не буде здібностей. Л.Фейєрбах Ніхто не знає сили своїх здібностей, доки їх не випробує. Дж.Локк Свої здібності людина може пізнати, лише застосувавши їх. Сенека Здібності, як м’язи, збільшуються від тренування. В.Обручов Обдаровання людини – діамант у корі. Відшукавши, його слід негайно обчистити й показати всім. О.Суворов Фабрики геніїв є, але немає поставок сировини. С.Лец.
Зміст Методичні рекомендації щодо організації роботи з обдарованими та здібними дітьми ст.2 2. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми ст.3 3. Методичні рекомендації з питань організації роботи з обдарованими дітьми ст.6 4. Анкета щодо визначення здібностей учнів (за мето-дикою 1.
американських вчених Хаана і Кафа)
ст.8
5.Поради вчителю української мови і літератури по організації роботи з обдарованими дітьми ст.12 6. Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей. ст.13 7. Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми ст..15 8. Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї ст..15 42
9. Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї. ст.20 10. Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей ст..21 11.Поради батькам, які виховують обдаровану дитину. Ст..21 12. Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини ст. 23 13.Методичні рекомендації щодо організації та проведення роботи з обдарованими школярами в процесі вивчення української (рідної) мови в загальноосвітніх навчальних закладах. Ст..24 14. Варто замислитись. Ст..40
43