СПЕЦВИПУСККВІТЕНЬ2012
issue.com/zzuzuzu
Професор професором їде й професором поганяє
У традиціях нашого інституту доводити до пуття будь-яку схвалену ініціативу. Так і з кафедрою кіно- і теле мистецтва, що заступить свою спочилу в Бозі колегу – ту, що міжнародної журналістики. Донедавна чи не найбільшою перепоною на шляху швидкого формування невдовзі наймолодшого структурного підрозділу ІЖ були проблеми з браком відповідних кваліфікованих кадрів. А точніше – з професурою, яку в нас, будьмо відвертими, халепи супроводжують постійно. Дійшло до того, що професорів усамчас заносити до такої
собі Червоної книги інституту, адже вільних і зі свічкою вдень не знайдеш! Що вже й казати, якщо найдосвідченіших, перевірених Кримом, Римом і мідними трубами ветеранів цеху доводиться кидати під танки облоги сучасних реалій, як сталося, приміром, із кафедрою електронних видань і медіадизайну. Однак мудре керівництво знайшло блискучий вихід із ситуації. Завдяки нехитрим математичним маніпуляціям однині народний артист України = професор. У життя означене втілила спільна ухвала Вченої ради нашого університету й персонально міністра Табачника.
Хоча нині остаточне формулювання постанови на етапі доопрацювання (триває полеміка щодо того, докторами яких саме наук можуть бути новоспечені професори), змогу рішуче взятися за створення колективу кіно- і телемистецького підрозділу ІЖ зреалізували справді-таки блискавично. Тож тепер в інститутських авдиторіях можна буде почути до болю знайомі голоси Йосипа Кобзона, Таїсії Повалій, Яна Табачника, Ірини Білик, Миколи Баскова, Ані Лорак, Пилипа Кіркорова, Наталії Могилевської і Павла Зіброва. продовження на ст. 2
Заманалися, або Набридливі . с мухи відмовляються жужати 12
ТРОЛЮЧА ТЕМА Ти ба яка кафедра!
Наталя теж «виявила бажання» працювати на новій кафедрі Сама ухвала кандидатур вартує майбутньої кафедри є справжніми проокремої історії. З огляду на звичні нега- фесіоналами та якнайкраще відповідаразди з інтернетом в інституті, оприлюд- ють її поважній місії. Самі подумайте: нити рішення на сайті змоги не було, тож безумовні зірки, що окупували ефір роздруківки з відповідною новиною за- більшості пострадянських країн, а тому полонили всі стенди другого поверху. мають неоціненний досвід і напевне Оскільки ж інформація й справді вкрай знають про телебачення все. Як і про важлива, зривати довелося не лише кіно – варто лишень згадати всі ті чисзвиклу до цього студентську газету «Жу- ленні фільми за їхньої участі, хоча б різжужу», а й усеукраїнську «Ять». Оголо- номанітні новорічні мюзикли! Та й у шення викликали неабиякий ажіотаж журналістиці вони більш ніж обізнані, серед студентства: їх фотографували на адже через свою професійну діяльність мобільні телефони, відтак викладали в справу з нею мають чи не щодня. Більше мережу. Небувала відвідуваність віртуа- того, у нашому виборі є й значна частка льної приймальні директора ІЖ при- символізму: представники іншої дерзвела до того, що вона вийшла з ладу. жави – Росії – без сумніву, виводитимуть Саме тому відповідь на свої запитання студентів на без перебільшення міжнаредакція «Трололо» отримала вже родний рівень, а тому цілком спроможні «в реалі». Зважаючи на зайнятість пана компенсувати нещодавнє закриття відРізуна, спілкуватися нам випало з його повідної кафедри. повноважним представником. Вести – Чи були претенденти, яким не помову від директорового імені цьому до- щастило пройти жорсткий відбір? бродієві не звикати: означену нелегку, – Звичайно. Ми сформували досить але безумовно приємну ношу він час од широкий список, кожну позицію якого часу несе й у тій таки віртуальній при- погоджували з авторитетними експерймальні навіть о першій ночі, при цьому тами, зокрема – із Григорієм Чапкісом. чудово розбираючись у тому, яка інфор- Його думка була дуже важливою, адже мація є конфіденційною, а яка елек- хто як не один із керівників успішного тронна скринька – фейковою. телепроекту «Танці з зірками» міг зара– Ми ретельно зважували всі канди- дити в ситуації, коли обирати доводидатури. Як кожну окрему, так і всі в ком- лося з-поміж таких кандидатур. Потім плексі. Глибоко переконаний у тому, що домовлялися з усіма претендентами. прийняте рішення – оптимальне. Члени На жаль, не вдалося дійти згоди з Іво Бо-
булом. Жодного аренбі – такою була його основна вимога. Вона стала фатальною, оскільки ми так і не встановили, що саме мав на увазі Іван Васильович – R&B чи R’n’B. Рішення ухвалювали під час спеціально скликаного засідання Вченої ради. Я, тобто директор, вносив пропозиції, члени ради голосували. Звісно, без драм не обійшлося – зірок у нас багато, а місць на кафедрі – ні! Особливо складно було обирати між Павлом Зібровим і Олександром Пономарьовим. Мусили по черзі прослухати їхні пісні, в результаті чого перевагу віддали саме Павлові Миколайовичу. Вирішальну роль зіграв його багатонадійний шедевр «Коли я стану президентом». Серед тих, кому не пощастило стати професорами університету, Ігор Крутой, Олександр Малінін, Борис Барський… Такий «монстр» як Ігор Якович апріорі претендував на посаду завідувача, однак конкурувати із самим Йосипом Кобзоном не зміг. На жаль, члени Вченої ради так і не визначилися, в якій іпостасі виносити на голосування окрасу української естради Андрія Михайловича – як Вєрку Сердючку чи як Андрія Данилка. Тому в ІЖ цієї непересічної особистості також не буде… – Якими вбачаєте перспективи майбутньої кафедри? – Винятково грандіозними! Це ж безпрецедентно – перша в історії кафедра зі стовідсотково професорським складом! Коло її можливостей надзвичайно широке – від виховання студентів у дусі патріотизму й любові до альма матер, на чому особливо наголошує Леонід Васильович Губерський, до виведення міжнародного співробітництва й виховної, розважальної роботи інституту на новий якісний рівень. Це особливо актуально в контексті того, що у зв’язку з виходом у декретну відпустку найближчим часом ми не зможемо покладатися на шановну Олесю Проценко, а скоро не дорахуємося й активіста-вигадника з Профкому, який їде в Ґренландію (про це читайте на сторінці 7 – прим. «Трололо»). Але ж Йосип Кобзон, «просто Тая» Повалій, Пилип Кіркоров!.. Ви тільки уявіть, якими тепер будуть наші концерти! Зрештою, такі перевірені роками фахівці довершено знають свою справу, тож абсолютно відповідатимуть висо-
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
ТРОЛЮЧА ТЕМА Сферичний професор у вакуумі кому званню професорів кафедри кіноі телемистецтва. Керівництво ІЖ рішуче переконує, що його ухвалу підтримують і спудеї. «Аякже! – емоційно погоджується студентка з реклами. – Ми зі хрещеним (Дмитро Табачник – мій хрещений, ви не знаєте?) дуже любимо Колю Баскова! Я вже з нетерпінням чекаю, коли зможу приходити до нього на пари та постійно брати автографи. Це ж вам не якісь там “Кому Внизи”, не якийсь дабстеп, а класика! Шкода, що Борю Моїсеєва не взяли…» Прокоментувати ситуацію для «Трололо» погодився й один із завідувачів кафедр ІЖ. Попросив не називати свого імені, що пояснив власною популярністю й «професійною звичкою». – Взагалі-то інтерв’ю студентським газетам я не даю. Виняток зробив лише для вас. А все через назву, яка одразу нагадує про Едуарда Хіля, чудового співака. Жаль, що він не народний артист України! Якби не ця прикра дрібниця, неодмінно добився б, що Едуард викладав на новій кафедрі. Хіль, безумовно, навчив би студентів багато чого корисного, надто зважаючи на новітні тенденції, хоча б на ті, як їх там… медіавіруси… – Чи задоволені ви тим, якими будуть ваші майбутні колеги? – Дуже! Зрозумійте: усе сало зараз в інтернеті, а вони, колеги, там також є, тому чудово знають, як те сало звідти дістати. Й безумовно, навчать цього студентство! Я ніколи офіційно не коментую закриття кафедри міжнародної журналістики, але зараз скажу: зважаючи на те, що серед членів нового структурного підрозділу ІЖ буде чимало представників братньої Росії, вона частково реінкарнується в кафедрі кіно- і телемистецтва. Розчаровує тільки відсутність Вєрки Сердючки. Особисто я готовий у будь-яку мить запропонувати їй… йому місце на своїй кафедрі. Нам не вистачає таких… багатогранних особистостей! – Як можете оцінити Йосипа Кобзона з позицій своєї керівної посади? – Лише на «відмінно»! Це ж кумир часів моєї молодості, коли його пісні співала вся наша величезна країна, можна сказати, мій товариш, однодумець. Я надзвичайно радий, що саме Йосип Давидович навчатиме нинішню молодь. Йому під
силу повернути її у лоно наших високих ідеалів, зробити з неї вірних, самовідданих слуг влади й народу. Не маю жодних сумнівів, що Кобзон буде прекрасним завідувачем. Ліпшого й не треба! По собі знаю, як це – очолити молоду й амбітну кафедру. Потрібен час, аби розібратися в усіх сучасних хитромудростях. Тож навіть попри те, що він керуватиме блискучим колективом, спершу Йосипові нелегко. Але я вірю – Йосик справиться! У разі ж чого завжди готовий допомогти не лише порадою, а й підставити старому товаришеві своє плече! «Трололо» вдалося зв’язатися й зі щасливчиками, які невзабарі викладатимуть у нашому інституті. «Працюватимемо, будемо наводити порядок! –бадьоро повідомив телефоном майбутній завідувач.– По суті щойно розмовляв із Яном (Табачником – прим. «Трололо»), обговорювали з ним радісну новину про наше призначення. Трохи помізкували над педагогічною стратегією. І запевняю вас, вона буде дуже демократичною! Знаючи про ваші проблеми з розкладом і вільними авдиторіями, Ян сам зголосився, так би мовити, йти в народ, підходити до студентів і кликати їх на пари: «Маю честь запросити, такий-то кабінет…» Усе гуманно!» На запитання щодо своїх найближчих ініціатив на посаді завідувача Йосип Кобзон відповів так: «Планую приїхати до вас у гуртожиток і дати студентам концерт на сходах. Дізнався, що вони полюбляють співати там, акомпануючи собі на гітарі.
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
До того ж, сам директор, Володимир Володимирович, теж має досвід успішних виступів перед публікою на сходовому майданчикові. Тож я продовжу цю хорошу традицію». Своєю бурхливою реакцією на радісну звістку з «Трололо» також поділився Пилип Кіркоров: «Я в захваті! Давно мріяв бути викладачем саме вашого інституту! Мене вже другий день вітають друзі. Алла Борисівна по-материнськи поплекала по плечу й сказала: “Ну от Філіп і влип, тепер ти – професор Пилип!”» Зовсім скоро коридори й авдиторії, їдальню й туалети, диванчики на першому поверсі й цілком імовірно навіть бібліотеку, в яку майже ніхто не ходить, заполонить армада новоприбулих співучих професорів. Тож – готуйтеся! Комусь саме час бігти на Шулявку за рожевими кофтинками, аби потім було що рвати на собі для промовистої демонстрації глибокої поваги до шановної професури. Кмітливим не завадить потренуватися на ходу й крізь натовп шанувальників тицяти до зоряних рук заліковки – може, пощастить вибити одну-другу сесію наперед, маскуючись тривіальним «Автограф, будь ласка!» Незначній нонконформістській решті радимо начистити перед дзеркалом звичний покерфейс до блиску й повправлятися в якомога уїдливішому промовлянні «Професор? Нє, не чув».
ДІЗНАЙСЯ Новини від набридливого троля
Зважаючи на запити й смаки читацької аудиторії та журналістські уподобання студентів ІЖ, адміністрація інституту вирішила відкрити кафедру жовтої преси. Запорукою успішного відбору до когорти «жовтопресівців» стане якомога більша кількість патогенних текстів. До заяви з проханням зарахувати вас на новостворену кафедру додавайте статті, у вступі до яких обов'язково вкажіть, який ефект викликав ваш матеріал – запаморочення, скарги на погане самопочуття, візит «швидкої», спроби суїциду тощо.
Інститут журналістики виборов черговий грант! Цього разу представники ВВС вирішили, що для успішної діяльності інститутові не вистачає баянів. Як же це так – музиканти є, а інструментів нема? Аби якось виправити цю несправедливість, грантодавці подарували ІЖ 50 баянів. Віднині студенти більше не гратимуть ні на цимбалах, ні на нервах. Нові музичні інструменти замінять усе. Навіть недобиті комп’ютери та відсутність проекторів, відеокамер і мікрофонів. Адміністрація ІЖ всерйоз задумується над тим, щоб перейменувати виш в Інститут баяністики. Як повідомляє «Дуся», гурт «Вперше чую» готується незабаром переписати власний хіт на «Боже, храни Інститут баяністики».
Згідно з даними Міністерства освіти, науки, молоді та спорту, з 1 квітня студентам більше не виплачуватимуть стипендію. Офіційна причина – нестача фінансових засобів для успішного проведення Євро. Дмитро Табачник радить спудеям не ЖУритися: замість 720 гривень усі отримають талони на їжу. Тобто з першого квітня «зняти стипендію» студенти зможуть у «Сільпо», «Форі», «Мегамаркеті» тощо. Для тих, хто «не хлібом єдиним», спеціальна пропозиція: талони на видання з книгарні «Є» і «Петрівки», а також на всю періодику для створення хендмейдерських портфоліо та пошуку помилок на стилістику.
19
За неофіційною інформацією, яку нам вдалося отримати від Баби-БабіСказала, в ІЖ навчається дуже багато внуків Петросяна. Коли Євген Ваганович довідався про це, то сильно розчулився й вирішив навідати своїх родичів. Отже, дорогі студенти, «к нам прієдєт Пєтрасян» зі своєю програмою «Криве дзеркало». Профком інституту просить належно поставитися до цього візиту й підготувати найбаянніші жарти. Авторів найтупіших приколів сам Євген Ваганович нагородить Орденами золотого Петросяна I ступеня.
Для тих, кому набридло в ІЖівській їдальні постійно обирати борщ, олів’є та сирники, є альтернатива! Нещодавно в меню з'явилися суші. За повідомленнями конфіденційних джерел, услід за традиційною японською стравою в меню з’являться французькі та англі йські делікатеси – жаб’ячі лапки та скорпіони в шоколаді.
Влада нарешті розглянула прохання студентів Інституту журналістики, які проживають у гуртожитку та не встигають вчасно добиратися на заняття, подарувати їм гелікоптер. Сам Президент пообіцяв уже наступного дня обміняти свій наддорогий транспортний засіб на прихильність журналістів і створення відповідних матеріалів. Проте студенти відмовилися від троянського коня. Інформація швидко поширилася в інтернетрях і дійшла до опозиції. Зусиль тих, хто зараз не при владі, вистачило лишень на 19-ту маршрутку, яка ходитиме за графіком однойменного тролейбуса щоп’ять хвилин.
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
ДІЗНАЙСЯ Викрадення найкращих чи міжгалактична співпраця? Катаклізми все ніяк не можуть оминути бідний ІЖ. Спочатку навчальні суботи, згодом ректорські контрольні роботи, і тепер знову… Щоправда, цього разу втрати значніші, ніж раніше. ІЖ, сам того не підозрюючи, пригрів під своїм крилом невідомі космічні цивілізації. Уперше прибульці були помічені в понеділок 26 березня, під час тренінгів із новітніх медіа. Щоправда, тоді на представників іншої планети ніхто не звернув уваги, адже подібні до них заполонили весь прес-центр. Перші «дзвіночки» про щось дивне в інститутському королівстві пролунали у вівторок. За словами очевидців, приблизно о 12:35 одного з тренерів, викладача кафедри ВСР, покликав на розмову якийсь чоловічок, одягнений в бордовий гольф і сірий піджак. Вони вдвох вийшли з кабінету та зникли в невідомому напрямку. Відтоді тренера ніхто не бачив. Подібне сталося і з двома його друзями-колегами з кафедри електронних видань та медіадизайну. У четвер на парах до них по черзі підходили такі ж чоловічки (у гольфах і піджаках – за нашими припущеннями, то якийсь інопланетний дрес-код). Зникнення викладачів помітили студенти. Але сталося це лише після того, як спудеям набридло сидіти в Фейсбуці, і вони згадали, що в них зараз пара, а викладачів десь немає. Місцезнаходження цих трьох не змогла визначити міліція, тому заради доброї справи редакції «Трололо» довелося діяти самостійно. Завдяки вживанню певних речовин нам таки вдалося зв’язатися з космосом. Звідти ми отримали інформацію від наших викрадених викладачів. За їхніми словами, прибульці відмовилися називати планету, на якій перебувають, але в цілому виявилися досить адекватними й одразу пояснили, що їм треба від полонених. Від-
нині викладачі мають читати лекції та семінари студентам Міжгалактичного університету Дивакуватих Анархістів Космосу. Ми встигли також дізнатися деякі цікаві подробиці. Виявляється, у космічному навчальному закладі ніколи не зависають комп’ютери, а Adobe Illustrator не запрошує ключ. Wi-Fi ловить навіть глибоко під землею. Там завжди є доступ до місцевої соцмережі ВКосмосі. Їдальня забезпечена скатертинами-самобранками та працює цілодобово. У разі чого протягом робочого дня можна звернутися до космічного
консультанта з питань фізичного та психічного здоров’я. Поки ми говорили з викладачами, у нас виникло ще одне питання – чому саме ця трійця? Як виявилося, прибульці довго придивлялися до нашого інституту. Зрештою вони обрали найкращих, придумали план і викрали необхідних людей. Коли ми дізналися це, то дуже засмутилися. Нам теж вельми хотілося б потрапити в космос. Проте є гарна новина: прибульці обіцяли повернутися за рік. Тому ми робитимемо все, щоб наступного року приєднатися в компанію наших викладачів.
ОЛОЛОШЕННЯ Згідно з даними ВООЗ, кожній дорослій людині треба спати не менше 7–8 годин. Це становить велику проблему в студентському середовищі, де тривалість сну здебільшого не дотягує до цього показника. Щоб якось вирішити це питання (країні потрібні здорові журналісти!), адміністрація інституту зобов’язала вахтерів видавати стомленим студентам подушки, які можна брати з собою на лекції.
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
СУБ’ЄКТИВНО «А-а-а, крокодили, бегемоти», або Зошити в ногу з ІЖівським часом
Сенсаційна новина потрапила до нашої редакції: на позачерговому засіданні Вченої ради прийняли рішення, згідно з яким студентів зобов’язуватимуть заводити зошити, що відповідатимуть смакам викладачів. Щоб не змушувати нас ламати голови, кожен із наставників повинен визначитися зі своїми вимогами та подати їх до кінця цього семестру в навчальну частину. У новому семестрі ми вже купуватимемо зошити та блокноти, що відповідатимуть офіційним вимогам. Конспект є невід’ємним атрибутом студентського життя й значною частиною підсумкової оцінки. Уявіть лишень, як тяжко доводиться нашим викладачам. Скільки студентів – стільки й смаків, а відповідно й зошитів. А треба на все це неподобство дивитися. Наприклад, резонанс в ІЖівських педагогічних колах викликало те, що одна студентка здала на перевірку зошита з черепами. Нині для того, щоб зробити приємне одній викладачці історії журналістики та зарубіжної літератури, треба обрати зошита з котиками. Якщо ви хочете справити «правильне» вра-
ження, то можете оздобити нотатника власними малюнками на відповідну тематику або сфотографуватися зі своїм домашнім улюбленцем, а фото вклеїти не до сімейного альбому, а безпосередньо в конспект. Оздобити записника з історії мистецтв чи не найпростіше. Як показує досвід, ще декілька років тому студенти умудрялися клеїти роздруківку з «Криком» Мунка й емоційно розповідати, який він кльовий і що це їхня улюблена картина. Але ж не всі студенти – відповідальні та турботливі. Й далеко кожен всі додумався до такого раніше. Нашій редакції завдяки широкій мережі шпигунів удалося дізнатися про вподобання деяких викладачів, які вони незабаром офіційно визнають. Отож, підлабузники найвищих левелів, ви маєте унікальну нагоду почати вишукувати чи готувати потрібні нотатники вже зараз. Лектор з курсу теорії масової інформації думає зробити обов’язковими зошити з зеленими крокодилами, яких любить згадувати в прикладах. Таким чином, на його думку, студенти краще
засвоюватимуть навчальний матеріал, маючи перед собою наочний приклад. Особисто нам дуже подобається ідея зі вміщенням у підручники портретів авторів. Від цієї думки відлунює чимось західним. Наприклад, фото Володимира Володимировича в його «Теорії масової комунікації». Оскільки підручників зазвичай не вистачає всім, то пропонуємо студентам перенести таку ініціативу й на записники. А як це зближує керівництво зі студентським людом! Хочеш малюй директора ручкою, ні – то зроби його кольоровим! Навіть колективізм і дружність групи (потоку, курсу) виявити можна: лиш створіть директора-розмальовку. Й усі спектральні та неспектральні кольори вам у поміч! До того ж, будь-хто може намалювати Володимира Володимировича саме так, як його бачить. Жодних обмежень! І нехай кожен думає, що директор інституту завжди з ним. Деякі викладачі кафедри видавничої справи та редагування все не можуть визначитись, яке ж саме зображення на патріотичну тематику має красуватися на студентських нотатниках: калина,
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
СУБ’ЄКТИВНО початок на ст. 6 прапор, вишивка чи від руки написаний гімн України, вірш про рідну мову тощо. Коли обиратимете зошита на електронні видання й графдизайн, зважайте на таке: обкладинка не повинна містити пікселізованих зображень, шрифтових можливостей WordArt і градієнтів. Один із викладачів кафедри мови та стилістики вирішив привчати студенток, що взагалі не цікавляться спортом, до прекрасного, тому на його пари потрібно завести зошит із обличчями футболістів «Динамо», волейболістів,
баскетболістів. Обов’язково вивчити хоча б їхні імена. Для тих, хто хоче потрапити до когорти найулюбленіших, треба відшукати зошит із хокейною командою «Сокіл» і вивчити їхню захопливу історію. Записник з екологічної проблематики може виглядати будь-як. Лиш наклейте в нижньому куточку зелену наліпку з білим надписом «Без ГМО» – і до вас не буде ніяких претензій. Над створенням нотатника під записи з курсу української літератури до-
ведеться трохи понапрягати мізки та подумати, кого возвести до звання улюбленого українського письменника та помістити його портрет на обкладинку. Для закріплення ефекту можете ще голосно й пафосно розповідати, які вони, ці Андруховичі та Жадани, класні, як вас пре від їхньої творчості та як ви любите сучукрліт. Наразі ми змогли дістати таку інформацію. Проте щиро обіцяємо працювати над цим і далі. Усе для вас, милі наші задроти-підлизи.
Сіяч великого, світлого, мудрого із просвітницькою місією їде в Ґренландію
Наші студенти – найкреативніші та найактивніші в усьому світі. Укотре це визнають провідні зарубіжні медіакорпорації. Цього разу об’єктом гордості нашого вишу, та що там – усієї країни, став голова профкому Інституту журналістики. Професійний піарник, знавець культурного життя та джентльмен, котрий ніколи не стане погрожувати дівчині, – усе це про нашого профорга. Численні заслуги перед студентами та керівництвом альма-матер нарешті бу-
дуть гідно оцінені та винагороджені. Ґренладська компанія з назвою OliuhYt запросила його для проведення майстер-класів, адже таких неперевершених заходів (зокрема флешмобів і гламурних вистав-концертів), як організовує цей невтомний юнак, світ ще не бачив. А як винагороду за це він пройде курс, про який давно мріяв, – журналістської етики. Голова Профкому не зміг прокоментувати цю новину, оскільки зараз перебуває
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
у справах на сьомому небі від щастя. Проте ми змогли роздобути коментарі від його анонімних фанаток. Вони зі слізьми на очах повідомили, що шановний пан профорг має залишити наш інститут на цілий (!!!) рік. На честь його від'їзду готується низка феєричних заходів. Зокрема флешмоб, флешмоб і паті на хаті. Від чистого Трололошного серця бажаємо нашому профоргові щасливої дороги та сил навчити гренландців запускати хрущів у степи!
ЗНАЙ НАШИХ Інтерв’ю з паном Проектором
про потуральницько-поневіряльницьке життя техніки ІЖ
Ми завжди у всіх бідах звинувачуємо техніку. А ви хоч раз задумувались про її почуття гідності та сучасності обладнання, яке страждає від несправедливих наганянь ламерів? Звичайно, ні! Не хвилюйтеся, вгамовуйте власну совість і читайте інтерв’ю з героєм цього номеру – Проектором Студії медіадизайну. Він як ніхто знає про всі поневіряння, які доводиться переживати техніці ІЖ. Наша редакція дуже довго вмовляла пана Проектора дати інтерв’ю, оскільки він, щиро кажучи, недолюблює студентів. – Скажіть, як довго триває ваш робочий день? – Робочий день? Та в мене жодна запчастина не повертається, щоб так назвати це експлуататорство. Зарплату я не отримую, вдячності теж ніякої. Мене взагалі тут проти волі тримають. Ось воно – рабство у двадцять першому столітті! Я, зізнаюсь вам чесно, узагалі соціофоб.
– Соціофоб? Як це проявляється? – Як бачу це стадо… вибачте, групу студентів, одразу об’єктив починає пітніти, проекційна лампа тремтіти, а кольоропередача стає неадекватною. Це все через емоційний стрес, пережитий ще в далекій юності. – Чи не могли б ви розповісти про це детальніше? – Відійдіть від мене, не посягайте на особистий простір! Ось так. Почни оце розмову з людьми, відразу й на корпус всядуться… Я вам не просто проекційний апарат, я – Проектор Студії медіадизайну. Тоді (у юності – прим. «Трололо») я вперше потрапив на пару. Ніколи не забуду цього дня. Ці двоногі дикуни вилуплювалися на мене, а потім обступили, почали дьоргати за шнури, пхати пальці у вентилятор, братися жирними руками за блискучий новенький корпус… Цей спогад живе в кожному моєму електроні й протоні, сниться щоразу у страшних снах…
– Студенти постійно скаржаться на вашу неадекватність. Що ви можете сказати на своє виправдання? – Клав я на всі скарги яскраві промені світла! Усе залежить від мого настрою та того, наскільки вдало підібрали мені шнура. Якщо довготелесий симпатичний, то, може, й нормально передаватиму зображення. А взагалі, думаю, тим телепням, студентам тобто, все одно, що показує викладач-козел. Із моїм відмінним зором і природною проникливістю дуже легко всіх розкусити. – Чи маєте якісь плани на майбутнє? – Мрію жити на складі, але ніхто не хоче відправляти мене на заслужений відпочинок. Але я не здаюсь. Продовжуватиму викривлювати кольори (не показувати червоний – моя улюблена фішка), показувати косо, навіть коли поставлять на рівну поверхню. Хоча, в ідеалі, усе частіше просто переставатиму контактувати з вірусними компами. Або не вмикатимусь – нехай ті лузери малюють на дошці.
ОЛОЛОШЕННЯ
Оскільки в цьому році закінчується термін життєдіяльності ІЖівських турнікетів і через Євро держава залишилася «безгрішною», зміняться умови потрапляння до приміщення інституту. Вже з першого квітня турнікети й перепустки відміняються! Аме́н.
3 квітня в Інституті журналістики за сприяння голови Профкому відбудеться черговий флешмоб. До участі запрошуються усі небайдужі голосно прокричати «Я-а-а-а-а-зь!» (бажано так, щоб й Ленін у гардеробі почув). Розкажіть цю новину десятьом своїм друзям і ви обов’язково впіймаєте язя своєї мрії (халяву на сесії)!
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
СУБ’ЄКТИВНО Вербуй на ВСР
Кожен студент повинен турбуватись про сьогодні та майбутнє своєї альма-матер. Для спудеїв відділення видавнича справа та редагування це питання стало особливо гострим, адже мало абітурієнтів знають що це та розуміють, що спеціальність варта 30 тисяч щороку. Тому керівництво інституту вирішило застосувати унікальну методику залучення абітурієнтів. Доволі банально, коли студент, «учорашній» учень, приходить до рідної школи й розповідає про переваги його майбутньої професії. Відомий факт, що підлітки більше довіряють думці своїх друзів-однолітків, тому перед студентами постало таке завдання: замаскуватись під школярів та в неформальному спілкуванні пропагувати, застосовуючи маніпулятивні прийоми комунікації, рідну кафедру. Реакція студентів була різною. Дехто одразу з радістю заявив: «Потусим!», але довго думав, як під час гульок не забути про відповідальне завдання (кожному ж болить серце за малу кількість контрактників на кафедрі). Складніше виявилось типовим ботанам. Спеціально для них на вихідних у гуртожитку на Єреванській влаштовуватимуть тренінги «Як пити й не п’яніти», «Як тримати цигарку в руках» та «Як уникати розумних слів у своєму мовленні». Ті, хто успішно виконає завдання, будуть звільнені від складання сесії. Так що, любі друзі, уперед і з піснею.
Як потрібно спілкуватись із сучасними авторами Аффтар: Здрась. =)
Рєдактар: Хайчик-зайчик. =) А.: Асілілі раман? Р.: Платон мнє друг, но слішкам многа букафф… А.: Мля… Р.: Пєсдарнінько… А.: Ніфкуріла? Р.: Кіса, ти с какова горада? А.: Ааааа, тока нє ф Бабруйск! :) Р.: Раман ніачьом. А.: А мусикантєчєґ, глаффний гірой?
Р.: Ф топку, ф топку такоє А.: Ні паніла Р.: Ктулху зохавал твой мосок, гьорла. Баян, музикант пєсдарность, ніінтірєсний сюжет, паніла? А.: Пачіму аццтой? Сюжет із сцайта взяла. Р.: А, панятна, копіпасти ніжалко. А.: А брітанскіє учьониє гаварят, чьо дівіноста пяць працентафф аффтарофф так дєлают. Р.: Мой сафєт: учі албанській, кіса, єта вєсчь.
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
А.: А інтернети? Р.: Мєньше тирнеть, ісчо піши. Ти же аффтар, а аффтар абична жжот, а ти пйош йад. А.: Мля, убіцца апстєну. Р.: Нєа, нінада пічаліцца, нада пісать бугагашно, штоп фтикатєлі асілілі, штоп чіталась пацталом, штоп рєйтінг плюспіцот, паніла? А.: Ага, пастараюсь гатішнінько. Р.: Тока астарожна. і нікакой копіпасти. А.: Пакріатіффлю. :) Р.: Тагда парукам. :)
ДІЗНАЙСЯ Науководіяльнісний дискурс у стінах Інституту журналістики крізь призму студентського світосприйняття, затьмареного безсонними ночами, присвяченими продукуванню наукових статей з ОНД задля отримання відмінних результатів на заліку та додаткових балів у рейтингу майбутніх вступників до магістратури Ключові слова: студент і наука, «нада Фєдя, нада», магістратура кличе. Написання наукових статей серед студентів є дуже марудною, нудною і, на перший погляд, нікому не потрібною справою. Але британські вчені довели, що науковий дискурс є неодмінним складником «зараху». Попри ось такі тимчасові заскокові зацікавлення темою ступінь її розробки на українських наукових теренах залишається низьким (та куди там нам до британських учених!). Актуальність цього дослідження низького ґатунку полягає в тому, що до нас ніяка муха не ЖУжала на цю тему. Та ще й усі жаліються на безсонно змарновані ночі задля написання наукових статей «на замовлення» навчальних програм. Але магічний перехід від «гомо студентікос, вчитос теорітос» до «ми любимо практікос» так і не відбувся. Новизна дослідження: вперше вдалося отримати якісний відбиток стану сучасного наукового простору ІЖа завдяки перенесенню кількісних показників британських даних на українські реалії (що більше розумних слів ви пустите, то більшими ставатимуть ваші шанси вступити до магістратури! Тому беріть приклад із нас і будьте «ради старацца»). Мета роботи полягає у виявленні характерних ознак написання студентами наукових робіт: задротське бажання отримати п’ятірку з ОНД будь-яким способом, мрія батьків, щоб їхня дитина вступила до магістратури, прагнення довести іншим свою «я-найкращість» тощо. Відповідно до мети можна окреслити такі завдання: 1. з'ясувати причини творення наукових статей (Отаман Очевидько довго вигадував цей пункт); 2. методом контент-аналізу вирахувати приблизний час, який студенти витрачають на написання досліджень (який там час; усім зрозуміло, що все вирішує безсонна ніч із ефектами кавоплющення та засинання на клаві); 3. отримати якомога детальніші дані
(щоправда, без обсценної лексики) про ставлення студентів до наукової діяльності в ІЖ. Об’єктом дослідження є злі невиспані студенти з печальними думками про Одразу Не Допетраєш. Предметом дослідження виступають специфічні студентські реакції впереміш зі злістю, бажанням вирубатися, неадекватністю, ниттям і наріканнями «Я нездара!» й «Отримаю Незаслужено Дві-і-ійку!» Під час дослідження використано такі методи: контент-аналіз (для визначення кількісного показника вживання в студентських колах висловів «Я бездарність!», «Пішло воно все на», «Отримати зарах і не померти»), порівняльно-описовий (для зіставлення своєї геніальної роботи, яка заслуговує тисячі похвал і сотень у заліковці, із роботою якогось Бібікова з першої групи з його бездарним пустомеллям), історичний (для того, щоб переконати усіх у недієвості «наукової освіти» в ІЖ – як раніше всі ледарювали, так і зараз. Проте не варто брати до уваги четвертокурсників, котрі з висолопленим язиком бігають з однієї конференції на іншу: магістратура потребує жертв). Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Представлений у роботі безцінний матеріал, його найнеадекватніші висновки та положення варто використовувати для підготовки методичних матеріалів із неефективної підготовки наукових статей. Це можна буде впихати в голови наївних першокурсників, які хочуть вчитися й мріють про магістратуру. Також представлений матеріал може становити частину філософських роздумів про істинність науки та її ефективність. Невтішні результати псевдонаукового дослідження пропонуємо доносити до широкого загалу задля обламування високозлетних магістратурних думок наступних поколінь.
Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки: 1. Майже вся наукова діяльність в ІЖ зводиться до переведення кількості «вумних» публікацій у бали з ОНД та в невід’ємний складник успішного вступу до магістратури. У результаті студенти нічого не петрають в усіх цих ОНД, бо їм по-людськи не пояснили, як це писати (до уваги не беруться загартовані МАНом, НТСА уми ІЖа); 2. Результатом наукового дискурсу третьокурсників є розірвання чарівних ланцюгів науковочвар і стражденницького настрою та можливість отримання гарної оцінки з ОНД; 3. Працевлаштовані спудеї готові викласти сотню (вітчизняних грошових одиниць) за готову роботу (наївні, ніхто на таке не купиться); 4. Значний обсяг роботи (тобто вся стаття) твориться саме в останню ніч, коли злі студенти нервово колотять кавові помийки, а на компах летить вінда; 5. Найбільшим щастям може бути хіба що можливість виклянчити в пунктуального товариша вже написану роботу, щоб нібито переглянути структуру, а насправді майже все перекатати, поставити інші числа і «Ґудбай, ОНД»; 6. За дослідженнями молдавських учених, наукова діяльність ІЖ впливає на психічне та фізичне здоров'я студентів, їхню репродуктивну функцію (здатність народжувати ненудні ідеї); 7. Студенти з року в рік не міняються, перетасовуються тільки навчальні програми; 8. Своїм псевдонауковим писанням ми збільшуємо кількість статей на душу (за умови її існування, в іншому випадку – читай «тіло») населення. Список не використаної літератури 1. Контент-аналіз Іванова (бібліографічного опису не дочекаєтесь). 2. Обсценна лексика / студенти ІЖ.
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
ХАЛЯВА Як без грошей відпочити-потусити З 1 квітня у студентів будуть ще 2-3 додаткові години на сон «Київавтодор» розпочинає профілактичний ремонт доріг міста (усіх водночас). Так що у квітні затори зможуть оминути лише пішоходи. Та навіщо витрачати сили, щоб дістатися дому? Цей час можна провести з користю для свого здоров’я та самопочуття. Якщо ви заздалегідь прихопите з собою подушку, то матимете змогу годину-півтори (залежно від маршруту) поспати. Водії за таку послугу не братимуть грошей й навіть обіцяють бути обережними на дорозі та неголосно матюкатися. У салоні в сонну годину лунатиме легка фортепіанна музика чи колискові пісні. Сам автомобіль буде обладнаний спеціальними мигалками, котрі вказуватимуть «Обережно! У салоні сонні студенти». Де: у всіх київських маршрутках Скільки: халява! (заплатити тільки за проїзд) У їдальні Інституту журналістики з’являться безкоштовні страви Нарешті наші кухарі зрозуміли, що їжа пропадати не повинна, тож вирішили роздавати голодним ІЖівцям страви, які залишилися після «кімошників». Також наші любі сусіди погодилися на те, що тарілку можна буде забирати від них безпосередньо. Тобто, якщо ви побачили студента, який більше 30 секунд розмовляє з друзями, а на столі в нього стоїть напівпорожня тарілка – можете спокійно прийти й конфіскувати її. Де: ст. м. «Лук’явська», вул. Мельникова, 36 / 1, їдальня КІМО Скільки: халява! Щонеділі вільний вхід у ботанічний сад Адміністрація Національного ботанічного саду зробить безкоштовний вхід для цілковитих ботанів. Для цього треба взяти довідку в методиста з підтвердженням вашого статусу. На кожну академічну групу виділили тільки 5 безкоштовних квитків, тож боротьби за халяву не оминути! Радимо вам наполегливо ботанити, особливо в тих групах, де це в моді. Умови участі для кожного курсу відрізняються об’єктом, на основі якого будуть визначати переможців. Студентам першого курсу треба принести готовий конспект із комунікативної логіки з першоджерелами, другого – читацький щоденник із літстилю, третього – зошит із прикладами на практичну стилістику. Пам’ятайте, що більше ви напишете (наклеїте), то більша вірогідність на халяву понюхати тюльпанчики та нарцисики. Де: ст. м. «Печерська», вул. Тімірязєвська, 1, Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України Скільки: халява! 2 квітня у славнозвісному «Бітку» велика зустріч колишніх ІЖівців, які закінчили інститут один-два роки тому Але вас на цю вечірку ніхто не запрошував. Ви вже, певно, подумали: якщо ми про це пишемо, то можна буде на халяву туди сходити. Дулю вам, навіть не мрійте. Колишні ІЖівці приготували дещо краще – пообіцяли безкоштовно віддати свій студентський пофігізм. Тож якщо ви розумієте, що весь свій вільний час гробите на конспекти, реферати, самостійні роботи, трясетеся над кожним балом, то доза «Анунах» антибіотика вам лише спростить життя. Ви збережете свої нерви, знайдете час для фото на весняну авку та зможете хоч щовечора робити романтичну прогулянку парками Києва. Де: ст. м. «Лук’янівська», вул. Пугачова, 4, «Біток» Скільки: халява!
ТРОЛОЛО спецвипуск / квітень 2012
ТРОЛЬСЬКО Заманалися, або Набридливі мухи відмовляються жужати
Навіть найбільшому терпінню рано чи пізно приходить кінець. Так сталося і з редакцією «Жужужу», яка нещодавно дружно заявила: «Заманалися!». «З чим могли заманатися ці троє?» – скептично запитаєте ви, чухаючи потилицю. Та з усім. Задовбалися придумувати та розкручувати нові теми. Знаходити потрібних людей (журналістів зокрема). Роздмухувати вогонь із нічого та боротися з цілковитою байдужістю ІЖівців. Не отримувати майже ніяких відгуків про своє видання. Тисячу разів передруковувати окремі частини газети для стенду, бо щоразу якийсь розумник, котрий, швидше за все, поспішає в туалет, зриває сторінку та щасливий (а чого тут сумувати) біжить задовольняти свої фізичні потреби. Дивитися на невтішну статистику переглядів на Issuu, яка недвозначно натякає, що останні номери скотилися в повне «униле гівно». Знаходити час на видання та якось не зважати на навантаження в інституті й нескінченні суботи-відпрацювання. Крім того, задовбалися працювати пліч-о-пліч. Конфлікти в редакції продовжуються вже досить довгий час через різні погляди на видавничий процес. До цього часу
якось удавалося їх попереджувати та ліквідовувати, але наразі вони досягли своєї критичної точки. Доходить ледве не до бійок, що перетворює співіснування разом у нестерпне очікування розлуки. З огляду на всі ці причини, редакції не залишилося нічого іншого, як констатувати – задовбалися! І прийняти рішення припинити роботу над газетою. Щоб більш-менш гідно завершити свою річну роботу, колегія видання вирішила все-таки доробити останній, п’ятнадцятий номер, і на цьому розійтися з миром. Цю новину вирішили не тиражувати. Готувався до виходу новий випуск, писалися та редагувалися статті. Свої аргументи й позицію редакція вирішила викласти в окремому листі до читачів. Проте за тиждень до виходу, коли звернення було вже написане, хакери взламали комп’ютер однієї з працівниць редакції. Новина швидко поширилася і спростовувати її спростування не мало сенсу. Проте світ не без добрих людей, які змогли підтримати «Жужужу» у складний період. До неї звернулися представники газети «Ять», котрі запропонували ЖУжівцям об’єднатися з умовою, що колишнє представництво набридливих журналістів буде по мінімуму комунікувати одне з одним. «Жужужу» погодилася. Щоб якось урівноважити становище двох редакцій і не ставити нікого у «васальне» положення, вирішили перейменувати видання в «ЖуЮть». Тому звертаємося до наших вигаданих (чи ви справді існуєте?) читачів. Сподіваємося, ми хоч трохи тішили вас за цей довгий рік. Раді були працювати для вас. Долучайтеся до спільноти жуютівців, слідкуйте за новими номерами.
З першим квітня вас вітали:
Марк Троленко / Віка Просторіка / Ололо Злюка / ХиГиГи / Харе Хєрово / Марушка Патяклива Будь-які збіги з реальними людьми та подіями випадкові. Порушені всі можливі авторські права, журналіська етика та редакторські стандарти. Трололо СПЕЦВИПУСК // квітень 2012